Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мигалевський Мігалевський Могилевський Магилевський Михалевський Мигалевич Волошин Костянтин Константій нар пер пол XVII

Костянтин Мигалевський

Костянтин Мигалевський

Мигалевський (Мігалевський, Могилевський, Магилевський, Михалевський, Мигалевич, Волошин) Костянтин (Константій) (нар. пер. пол. XVII ст. — пом. після 1678) — козацький військовий та державний діяч, корсунський, подільський, лисянський та паволоцький полковник.

Костянтин Мигалевський
полковник Корсунського полку
? — січень-лютий 1660 - ?
ПопередникЯків Улезько, Євстафій Фацієвич
НаступникЯків Клеченко, Яків Улезько
полковник Подільського полку
1664 — 1666
ПопередникОстап Гоголь
НаступникОстап Гоголь
полковник Кальницького полку
? - липень-серпень 1666 — ?
ПопередникВасиль Лобойко
НаступникГаврило Ковалевський, Василь Лобойко
охотницький полковник
1666 — 1668
полковник Подільського полку
літо 1671 — березень 1673 (з перервами)
ПопередникОстап Гоголь
НаступникОстап Гоголь
полковник Паволоцького полку
? — березень 1674 - ?
ПопередникЯків Гамалія, Андрій Дорошенко
наказний полковник Корсунського (Лисянського) полку
? - серпень 1674 — жовтень 1675
ПопередникКандиба Федір
Народивсяперша половина XVII століття
о. Хіос
Помер? після 1678
Національністьгрек
БатькоМихайло
Професіявійськовий та державний діяч
Званняполковник
Релігіяправослав'я

Життєпис

Походження та ранні роки

Народився Костянтин Мигалевський, очевидно, в першій половині XVII століття. За його власним зізнанням, даним 4 (14) лютого 1667 року в Малоросійському приказі у Москві, він — грек, родом з острова («города») Хіоса, син купця («гостин»). За однією з версій, прізвище Мигалевський (Михалевський) походить від ім'я батька Костянтина — звідси й Михалевський. За іншою версією, прізвище Мигалевський (Могилевський) походить від назви міста Могилів, з яким була пов'язана діяльність Костянтина.

Після смерті батьків він більше 15 років перебував на службі рейтарським хорунжим і поручиком у «мультянського» господаря Матвія. По смерті останнього рік прожив біля Єрусалима, а згодом входив до супроводу антіохійського патріарха Макарія під час його подорожі через українські землі до Москви 1654 року. Коли ж патріарх повертався з Москви через ті ж землі (1656 р.), Костянтин залишився «в малороссийских городех и учал служить великому государю (московському цареві) при Богдане Хмельницком».

Дослідник С. Коваленко висуває свою версію походження Мигалевського. Він указує на наявність у Реєстрі Війська Запорозького 1649 року Івана Мигалевського, записаного у складі Ямпільської сотні Брацлавського полку п'ятим після сотника. Далі у складі тієї ж сотні є Костя, записаний до неї без зазначення прізвища. Тому, ймовірно, що це і є Костянтин Мигалевський, вписаний зі своїм батьком Іваном Мигалевським до однієї сотні. Одночасно, це може вказувати на їхню приналежність до шляхти міста Бара (можливо Ямполя) або його околиць, де тепер існує село Мигалівці, від назви якого може походити їхнє прізвище. Після скасування Брацлавського полку за умовами Білоцерківської угоди 1651 року, Костянтин Мигалевський міг виїхати до Греції, а потім знову повернутися, після чого за ним могли закріпитися прізвища (прізвиська) Гречин, Волошин тощо. Проте, Мигалевські і за походженням могли бути греками.

І. Крип'якевич наводить згадку про волохів-найманців у військах І. Виговського, очолюваних полковниками Дроздом чи Мигалевським. Керівники цих відділів спочатку самі вступали до козацького війська, а потім їхали за молдавський кордон і збирали там людей. Інколи загін приходив до України сам, непрохано, просячи «хліба».

Дослідник С. Коваленко говорить, що саме Костянтина Мигалевського під іменем Миголашко Гречин було вписано до «Списку Могилівського полку 1659 року» у складі міщан м. Могилева. Тому він міг брати участь у поході 1659-1660 років Михайла Ханенка на Бар, під час якого було складено цей список.

Перша згадка про корсунське полковництво (1660)

Вперше в документах К. Мигалевський згадується на посаді корсунського полковника в кінці січня 1660 року. В своєму листі від 29 січня (8 лютого) 1660 року до «знатних військових товаришів» І. Левицького та Р. Бурого він наказав тим спішно прибути до табору під Білою Долиною, де їх призначають на посади сотників.

На посаді подільського полковника (1664—1666)

В середині 1660-тих років Костянтин Мигалевський, імовірно, поселяється в Могилеві. Скориставшись протипольським повстанням 1664-65 років, він, орієнтовно, восени 1664 року набрав полк добровольців, захопив Могилів і проголосив себе «подільським полковником». На цьому уряді К. Мигалевський пробув по липень 1666 року.

Участь у виступі Василя Дрозденка

Згодом він приєднався до війська Василя Дрозденка (Дрозда), який аналогічно проголосив себе «брацлавським полковником», виявив свої претензії на гетьманську булаву та діяв на користь Московського царства. Під проводом В. Дрозда служило ще двоє таких же авантюрників, як Мигалевський, що йменували себе полковниками: сербин Р. Дмитрашко-Райча і ще якийсь Євтихій. В листі від 21 (31) серпня 1665 року полковника В. Дрозда до київського воєводи, князя Микити Львова, відправленому з Брацлава, сказано, що поряд з ним самим та іншими особами з козацької старшини, Костянтин готовий полягти за московського царя.

Проте, під час походу Петра Дорошенка до Брацлава на придушення виступу В. Дрозда, Костянтин Мигалевський зі своїм полком перейшов на його бік. Згодом кружляла чутка, що Костянтин схиляв і В. Дрозда зробити те саме й у скрутній для останнього ситуації переконав його здатися татарському мурзі. Цим, по суті, Мигалевський спричинився до його загибелі — мурза видав Дрозда Дорошенкові, за чиїм наказом він був розстріляний.

Під проводом гетьмана Петра Дорошенка

Після розправи Петра Дорошенка над В. Дроздом восени 1665 року, міщани Могилева видали Костянтина Мигалевського, як колишнього союзника В. Дрозда, гетьману. Костянтин оповідав пізніше, що пробув у Дорошенка в полоні два тижні, потім утік до Могилева, зібрав військо і бився з Дорошенком на Росаві. В дійсності було, здається, зовсім не так.

Стосунки між К. Мигалевським і гетьманом Дорошенком перед козацькою радою під Лисянкою (20 лютого ст. ст. 1666 р.) суттєво погіршилися, чим можна пояснити відсутність Мигалевського на раді й те, чому О. Гоголь фігурує на ній як подільський (або «подністрянський») полковник. Зважаючи на цю незгоду та прагнучи використати великий полковницький досвід вірного йому Гоголя, Дорошенко призначив його подільським полковником — на противагу Мигалевському, плануючи за зручних обставин формальне Гоголеве полковництво перетворити на справжнє, «територіяльне».

Протягом весни 1666 р. Мигалевський на чолі 5-тисячного війська, у складі якого, крім українців, було багато волохів, стояв у Могилеві. «Полк» Мигалевського складався з самих розбишак. Костянтинова вірність Дорошенкові тривала недовго та не була вона справжньою: не міг цей полковник забути своє двотижневе примусове перебування в полоні у гетьмана та розправу останнього над В. Дроздом.

П. Дорошенко, намагаючись уникнути погіршення стосунків із Кримським ханством і Османською імперією, вирішив зайняти нейтральну позицію, а тому заборонив К. Мигалевському направляти допомогу колишньому хану Мехмеду Ґераю, котрого султан усунув від влади. Оскільки подільський полковник підтримував ще й стосунки з агентами коронного маршалка Єжи Любомирського, який вів воєнні дії проти короля Яна Казимира й хотів завербувати до свого війська козацькі підрозділи, а також І. Брюховецьким, то гетьман наказав брацлавському полковнику слідкувати за ним «пильним оком», а в разі потреби «громити».

У середині травня П. Дорошенко робить першу спробу зібрати полки для проведення широкомасштабної операції на Лівобережжі й блокування Києва та Канева. Полковники отримали універсали з наказом прибувати на традиційне місце збору війська — річку Росаву. К. Мигалевський проігнорував розпорядження гетьмана. Як повідомляв 29 травня (8 червня) з Красного анонім, «тут теж цей Константан грек, династ, тихо сидячи в Могилеві, щось задумує, часом відзивається з своєю приязню, перестерігає, коли свавільні чати виходять». У цей період із внутрішніх проблем особливо дошкуляли П. Дорошенку дві: лютий голод, що охопив майже всю територію Правобережної Гетьманщини та спонукав її населення переселятися до Лівобережжя або шукати порятунку на Запорожжі, та позиція подільського полковника Костянтина Мигалевського, котрий відмовлявся виконувати розпорядження гетьмана.

В кінці червня — першій половині липня, після переговорів із Яном Стахурським, було вирішено, щоб основні сили українців і татар збиралися під Чигирином й готувалися до походу на Лівобережжя. Для блокування московської залоги у Києві планувалося вислати Кальницький, Паволоцький і Подільський полки до Чорногородки. 9 (19) липня з Чигирина до Білої Церкви прибула тисяча татар. Комендант посилав і до Могилева, щоб тамтешній полковник Костянтин Мигалевський зі своїм полком теж ішов у Чигирин до Дорошенка Проте, на кінець липня 1666 р. К. Мигалевський і надалі ухилявся від виконання розпоряджень.

Зрада Дорошенка і прийняття присяги на вірність московському царю

Коли Костянтин на межі липня-серпня з полком все ж таки попрямував до Білої Церкви, то в дорозі довідався, що Дорошенко розпорядився, аби він повернув до Чигирина, де була гетьманська ставка. Костянтин занепокоївся; занепокоєння зросло, коли він дізнався, що до нього приставлено Кальницький полк, який мав завдання забезпечити «явку» Подільського полку до Чигирина. Отримавши від П. Шереметьєва (з яким таємно листувався) гарантії безпеки, К. Мигалевський вирішив перейти на службу до царя. Як писав Костянтин у листі до царя з Гадяча 26 вересня (6 жовтня) 1666 року, він «добре довъдвшися зрадецства Дорошенка», Кальницький полк розбив, а його полковника Василя Лобойка «поймал». Імовірно, саме до цих подій відносяться згадки про Мигалевського як про керівника Кальницького полку 1666 року.

Після цього Костянтин з майже 5 тис. війська спустошив околиці Лисянки, попрямував до Канева, де було розташоване військо лівобережного гетьмана Івана Брюховецького. Дорошенкова спроба зупинити Костянтина не вдалася. Прибувши до Канева наприкінці липня або на початку серпня, останній присягнув на вірність цареві перед спеціально надісланим П. Шереметьєвим очільником московських стрільців Василем Бухвостовим. 20 (30) вересня 1666 р. Мигалевський написав листа королю про свій перехід від П. Дорошенка у підданство царю.

Петро Дорошенко після цих подій звелів арештувати вагітну дружину Костянтина й привезти її до Чигирина, але вона встигла втекти до столиці Молдови — міста Ясси. Молдавський господар надав їй село й охрестив її сина, який там народився.

Під проводом гетьмана Івана Брюховецького

Далі К. Мигалевський вирушив на Лівобережжя, служив лівобережному гетьману І. Брюховецькому протягом 1666-1668 років як охотницький полковник. Він брав участь у придушенні Переяславського повстання, вбивав беззахисних людей і палив містечка, населення яких допомагало повстанцям. Разом із Чернігівським полком восени 1666 року здобув і зруйнував місто Бубнів, вирізав його мешканців і 700 осіб козацької залоги, присланої гетьманом Дорошенком на допомогу повстанцям, зокрема, розбив, за його власним визнанням, «полъки Чолобълюв и Голънчин» (Чорнобильця і Голюнки).

Полковник К. Мигалевський привів із Південної Київщини на Лівобережжя близько 5 тис. «задніпровських» козаків і волохів, яких І. Брюховецький спочатку розмістив на постій у Глинський повіт Лубенського полку. В жовтні 1666 р. в полку Мигалевського було вже 12 000 чоловік. Сам К. Мигалевський вирішив осісти в Переяславі. В липні 1667 року генеральний осавул Павло Костенко писав лубенському воєводі Хомі Бібікову, що гетьманським указом «велено ведать» полковнику Костянтину Мигалевському містом Глинськом і заборонив Бібікову там збирати податі на царя.

16 (26) жовтня 1666 року полку Мигалевського «велено» було «стоять в Черниговском уезде в селех и деревнях для прокормления», тобто на теренах Чернігівського та Ніжинського полків. Постій Костянтинового полку на Лівобережжі завдавав чимало клопоту місцевій козацькій і московській адміністрації. Полчани чинили «великие обиды» населенню. Прикладом є ситуація в січні 1667 р., коли Мигалевський взяв з міста Мени «жестокую стацию» — з 20 міщан 40 талярів та 30 осьмачок вівса. На тиждень призначалося стації 40 талярів, 60 осьмачок вівса, сіна та 400 золотих.

Відносини з гетьманом Брюховецьким у Костянтина Мигалевського також, очевидно, не склалися. Він написав донос царю на гетьмана, звинувачуючи того, що «без престанно живет в дому свом на покое, а промислов над неприятилем не чинит». У січні 1667 р. вже І. Брюховецький доносив у Москву, що Костянтин намагався накликати татар «в малороссийские городы» і все де козаки Константинова полка говорят: толко б де Татаровя были в малороссийских городех, и нам бы де была великая добычь". Тоді ж гетьман відправив Костянтина до Москви, щоб там було вчинено йому допит.

Поїздка до Москви

Костянтин Мигалевський разом з Яковом Лизогубом вирушили до Москви. Вони мали, зокрема, передати цареві двох язиків, узятих у полон роз'їздом під Чигирином, а ті мали розказати про кривди, які польські жовніри чинили козакам у цьому місті. Посли мали передати також листа чигиринського коменданта та поінформувати про двохтисячну орду, яка прийшла під Чигирин на Свят-вечір; про те, що брат правобічного гетьмана Андрій невідомо як вийшов з полону разом з польськими в'язнями й нині уже перебуває в Чигирині та в усьому допомагає брату; про те, що в полку Мигалевського є осавул Остап Лабенко, зять Тимоша Носача; про нещирість ніжинського полковника Матвія Гвинтовки й Квітки, котрий минулого року ходив під Чигирин і, під час штурму, покинувши московський табір, пішов на Канів. Посли повідомили, що в Торговиці з ініціативи Дорошенка та хана почали карбувати срібну монету. Виклавши новини, посли перейшли до головного: просили царську допомогу проти Чигирина, але безуспішно.

Костянтин 4 (14) лютого 1667 року в Малоросійському приказі категорично заперечував свої зв'язки з татарами та всі інші обвинувачення з боку І. Брюховецького та Р. Дмитрашка-Райчі. Цікаво, що під час допиту він стверджував, що «грамотѣ де онъ не умѣетъ». Зберігся лист, який написав Костянтин в лютому з Москви до свого полку, в якому він дорікає своїм людям за вчинені ними безчинства, забороняє їм надалі їх чинити — інакше чекають на них тяжкі покарання. Йому у Москві вдалося виправдатися, «царь пожаловал его у дворяне с придачей 40 соболей».

Під час перебування Мигалевського у Москві, його полк, що відзначився своїми грабежами та іншими злодійствами, було розпущено генеральним осавулом Павлом Костянтиновим: лівобережців він повернув до їхніх домівок, а правобережців розподілив по полкам. 2 (12) червня 1667 р. посланець І. Брюховецького, осавул Федір Донець, «который был на кошю в Запорогах», «сказывал словесно» у тому ж приказі: «ныне на кошю войска собралось перед прежними годами много, а болшая де половина казаков тое стороны Днепра тех, которые пришли на сю сторону Днепра с полковником Констянтием».

По приїзду з Москви, К. Мигалевський «закріпився» у складі вищої козацької старшини Лівобережжя, свідченням чого є, зокрема, те, що десь навесні 1668 р. він («Костянтий») був (як полковник?) серед частини старшини, присутньої на обіді в Ніжині у мстиславського єпископа Мефодія. Цікаво, що ще 1667 року патріархи александрійський та антіохійський наклали прокльон на гетьмана І. Брюховецького за пограбування ним майна К. Мигалевського.

Повернення на Правобережжя під реґімент П. Дорошенка

Після невдалого антимосковського повстання та загибелі гетьмана І. Брюховецького, влітку-восени 1668 року Костянтин Мигалевський, випросивши, ймовірно, прощення гетьмана Петра Дорошенка, повернувся до Могилева.

Другий період на посаді подільського полковника (1671—1673)

Влітку 1671 року Костянтина Мигалевського було призначено подільським полковником. На цьому уряді він пробув по березень 1673 року з перервами. Джерела називають його Костянтином Волошином, проте ряд дослідників ототожнюють його з Костянтином Мигалевським.

Захист Могилева восени 1671

Під час воєнних дій Яна Собеського в Подільському воєводстві, напередодні його наступу на Могилів як центр полку, в місті перебували і Костянтин як подільський полковник, і Гоголь — мабуть, як наказний гетьман, і полковник І. Кияшко. Собеський вважав за потрібне у вересні 1671 року привернути на свою сторону полковника Костянтина (Konstantego) через надання йому польської шляхетської гідності (нобілітування) й «іншими королівськими обіцянками». Проте сподівання стосовно Костянтина виявилися марними.

Коронне військо підійшло до Могилева. Під час облоги міста, щоб зламати його захисників, Я. Собеський спеціально протягом трьох днів переправляв військо через багнисту греблю на р. Рів, намагаючись тим самим упевнити в'язня, якого мав намір послати зі своїм листом до міста, в наявності в нього потужної армії. Ця хитрість спрацювала — отримана інформація викликала паніку серед залоги та міщан. Отже, коли 3 (13) жовтня під стінами міста з'явився роз'їзд Я. Прушковського з Озаринців, то його прийняли за авангард польського війська. Більшість козаків і опришків (включно з О. Гоголем і Костянтином) поспішно залишили Могилів і відступили до Молдавії, а міський уряд відправив до Озаринців делегацію, засвідчуючи визнання влади короля.

Перебування у Молдавському князівстві

Яну Собеському невдовзі стало відомо, що Гоголь і Костянтин своїми листами повідомили, що мають намір приєднатися до військ ставленика Речі Посполитої Михайла Ханенка. Великий гетьман коронний у відповідь на це відправив обом охоронні грамоти «асекурації», щоб забезпечити їхній перехід на сторону Ханенка. Проте виявилося, що Костянтин з Гоголем своєї обіцянки не дотримали й надалі перебували у Молдавії.

У повідомленні з Кам'янця від 10 (20) березня 1672 року сказано, що Гоголь і Костянтин «вийшли з Ясс із господарем Дукою до Мультан». Невдовзі вони повернулися до Молдавського князівства. В квітні 1672 року бачимо Костянтина біля Сорок. За цей місяць збереглося кілька листів, у яких Петро Дорошенко звертається до нього з Чигирина як до полковника частини Подільського полку, зосередженої біля Сорок.

Навесні 1672 р. миргородський полковник І. Зуб'яга одержав відомість, що П. Дорошенко послав до турецького султана посла Афанасія Волошина з проханням наказати сілістрійському паші рушити з білгородськими і буджацькими татарами до Костянтина, котрий, «на сей час зостает выгнаным будучи з Могилева Поднъстрого у Волоской землъ». «Скупившися» з «индуктором» («индуктор» — уряд воєначальника в Молдавії та Волощині) Костянтином, паша повинен був піти проти Речі Посполитої й Ханенка, щоб тим самим допомогти Дорошенкові. Прохання було задоволене, проте не в повній відповідності з наміром Дорошенка: до Львова перед 3 (13) червня дійшла звістка, що «відомий» козацький полковник (colonel) Костянтин, в недавньому комендант Могилева і Рашкова, з двома тисячами турків, даними йому згаданим пашею, і «стількома ж волохами і козаками» зробив спробу допомогти Дорошенкові, на шляху до нього взяти, зокрема, Рашків, але Міхал Гінкул, один із «волоських» вельмож, котрі втекли під протекцію Речі Посполитої, спільно з тими, хто перебував у Рашкові, не дали здійснитися задумові Костянтина — він був розбитий і йому ледве вдалося врятуватися. Це стало безсумнівним успіхом Михайла Ханенка, союзником якого був Гінкул.

Повернення до Могилева (1672). Відновлення Подільського полку (1673)

К. Мигалевський міг повернутися до України восени 1672 року після укладення Бучацького мирного договору, за яким територія Подільського воєводства відійшла до Османської імперії.

Наприкінці січня 1673 року, на прохання П. Дорошенка, в Адріанополі був виданий султанський берат, що надавав йому в доживотнє володіння Могилів з навколишньою територією. Видача берата призвела до чергового відновлення Подільського полку, орієнтовно в лютому-березні цього року, який очолив Костянтин, повернувшись з Молдавії.

16 (26) березня 1673 р. Мигалевському з Москви була вислана царська грамота, де містилася згода взяти його з полком в московське підданство; тут він іменований «Костантий Волошин». Аналогічну грамоту тоді ж було надіслано П. Дорошенкові та 10 іншим його полковникам. Проте всі адресати цієї грамоти продовжували орієнтуватися на Османську імперію.

Під реґіментом Михайла Ханенка

Трохи згодом, як і багато інших старшин П. Дорошенка, Костянтин Мигалевський міг вступити на службу до війська Михайла Ханенка, котрий діяв на користь Речі Посполитої. Останній з'явився на Правобережжі у квітні 1673 року, до нього знову перейшли тисячі козаків, незадоволених Дорошенком. Ханенко на чолі вірного йому війська восени 1673 року вирушив з Волині до Києва, зазнав там поразки 11 (21) вересня від військ П. Дорошенка, і в наступному році вступив на службу Московському царству. Ймовірно, Мигалевський діяв аналогічно з Ханенком.

Під владою гетьмана Івана Самойловича

Паволоцьке полковництво

На Переяславській раді 17 (27) березня 1674 року, яка проголосила І. Самойловича гетьманом обох сторін Дніпра, старшина 10 правобережних полків присягнула на вірність цареві. В списках правобережних полковників, яким на початку квітня того ж року було надіслано царську грамоту, де обіцяно «хранить их в царской милости», паволоцьким полковником пойменовано Костянтина Мигалевського, котрий, очевидно, настільки встиг прислужитися І. Самойловичу, що той надав йому паволоцьке полковництво. В той час дійсним паволоцьким полковником був Яків Гамалія, котрий відмовився взяти в ній участь і подався до П. Дорошенка в Чигирин, і тому частина його полку на раді присягнула без нього. Проте, надалі згадки про Паволоцький полк під реґіментом Самойловича відсутні. Ймовірно, частину полку, яка перейшла на Лівобережжя, розподілили між іншими військовими формуваннями.

Корсунське (лисянське) полковництво

Наступна згадка про Костянтина Мигалевського як «корсунського полковника», очевидно, наказного від уряду І. Самойловича, стосується серпня 1674 року. Під час походу Івана Лисенка на Лисянку, Костянтина Мигалевського, було призначено «корсунським полковником» з метою наведення дисципліни та підкорення корсунчан царю й поставлено з залогою у Лисянці. Був відновлений на короткий час Лисянський полк на чолі з Мигалевським (серпень-листопад 1674). Самойлович, як і Брюховецький, призначав конкуруючого корсунського полковника, але не розміщував його в Корсуні. Натомість він використовував неіснуючий Лисянський полк як хитрість для здобуття контролю над Корсунем. Коли це не вдалося, Мигалевський був відкликаний і Лисянський полк знову зникає.

Наприкінці літа 1674 року нависла реальна загроза турецького походу на Правобережжя. 24 серпня (3 вересня) корсунський полковник К. Мигалевський повідомив І. Самойловичу, що стривожене турецько-татарським наступом населення Лисянки, «дивлячись на інші міста, що, піднявшись, залишають їх і повз нашого міста йдуть, дуже сумнівається». Він підкреслював, що не в змозі «поспільство утримувати», та просив надіслати допомогу для порятунку «людей добрих і вірних його царському пресвітлому монарху великому християнському». І, справді, Лисянка вся розбіглась, невдовзі й сам Мигалевський відступив за Дніпро у межі підмосковської Гетьманщини, а Дорошенко з ханом увійшли до порожнього міста. В. Кривошея відносить закінчення корсунського полковництва К. Мигалевського на жовтень 1675 року.

Подальша діяльність. Індуктор-«вивідувач»

Є згадка, що 1676 року К. Мигалевський був полковником у Юрія Хмельницького. Проте, невдовзі він знову переселяється на Лівобережжя, де згодом дістав від І. Самойловича уряди полковника та збирача індукти (індуктора). В обов'язки Мигалевського, вочевидь, також входило збирання розвідувальних даних про ситуацію на Правобережжі та повідомлення їх гетьману.

Він писав І. Самойловичу, що влітку 1676 року під Каневом і Черкасами зібралися в чеканні своєї черги на переправу тисячі правобережних селян, козаків і міщан з домашнім скарбом і худобою. Опустіли Крилів, Лисянка, місцевість навколо Канева, Черкас та інші райони Правобережного Подніпров'я.

3 (13) березня 1677 р. немирівський староста Стефан Куницький надіслав змістовне повідомлення про міжнародну ситуацію у Південно-Східній Європі лівобережному полковнику (індуктору) К. Мигалевському (зокрема, йшлося про політичну ситуацію в Речі Посполитій, Османській імперії, Угорщині, Молдавії, Волощині), який відразу ж переправив його до Самойловича, а той, у свою чергу, до московського царя. Куницький попереджав Костянтина Могилевського, що турки скоро неодмінно підуть на Чигирин.

1 (11) березня 1678 року Мигалевський повідомляв з Ніжина гетьману Самойловичу розвідувальні дані про наміри турків йти в наступ на Чигирин, про великі підготовчі роботи щодо цього походу, від грецьких купців, які нещодавно повернулися з України та Волощини. 24 березня (3 квітня) він також повідомляв гетьману про те, що Ю. Хмельницький стоїть в Сороках і плануючи йти на Немирів, збирає біля себе охочих козаків та польських жовнірів і очікує на допомогу волоського господаря.

Подальші відомості про Костянтина Мигалевського, на жаль, відсутні.

Можливі родичі

Про нащадків К. Мигалевського згадок залишилося мало. Є дані, що його вагітна дружина встигла втекти від гніву гетьмана П. Дорошенка до столиці Молдови — міста Ясси. Молдавський господар надав їй село й охрестив її сина, який там народився 1666 або 1667 року.

Також, 1711 року в Конотопі згадується протопіп Григорій Мигалевський, який володів декількома хатами з вільними селянами та греблею в місті та селі Гути. В 1719 році він уже, очевидно, помер. Можливо, він був теж нащадком К. Мигалевського.

Джерела та література

  • Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — 712 c.
  • Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011. — 932 c. — .
  • Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Т. 3. — Київ: «Стікс-Ко», 2009. — .
  • Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. — К.: «Стилос», 2010. — 792 с. — .
  • Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 116—144.
  • Мицик Ю. Чигирин — гетьманська столиця. — K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 392 с. — .
  • Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — 632 с. — .

Примітки

  1. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 128.
  2. Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Т. 3. — Київ: «Стікс-Ко», 2009. — . — С. 103—104.
  3. Крип'якевич І. Серби в українському війську 1650—1660 р. // Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1920. — Т. 129. — С. 91.
  4. Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Т. 3. — Київ: «Стікс-Ко», 2009. — . — С. 104.
  5. Заруба В. М. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011. — С. 312.
  6. George Gajecky. The Cossack Administration of the Hetmanate. Volume Two. — Harvard Ukrainian Research Institute, 1978. — р. 617.
  7. Савчук Н. О. Українська держава за гетьманування Ю. Хмельницького (1659 — початок 1663 pp.). — Кам'янець-Подільський: «Каліграф», 2001. — С. 134.
  8. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 142.
  9. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — С. 55.
  10. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 129.
  11. Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII — на початку XVIII століття: статті і матеріяли. — К.: «Критика», 2006. — С. 39.
  12. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — С. 57-58.
  13. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — С. 106—107.
  14. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — С. 107.
  15. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — С. 105.
  16. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — С. 111.
  17. Мицик Ю. А. Чигирин — гетьманська столиця. — K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — . — С. 156.
  18. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — С. 114.
  19. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — С. 116.
  20. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 129—130.
  21. Казьмирчук Г., Казьмирчук М. Кальницький козацький полк (1648—1711 рр.) — 2-е виправ. і допов. вид. — Київ: Логос, 2011. — с. 57.
  22. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 130.
  23. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — С. 510.
  24. Мицик Ю. А. Чигирин — гетьманська столиця. — K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 392 с. — . — С. 113.
  25. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 130.
  26. Борисенко В. Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. — К.: Наук. думка, 1986. — С. 41.
  27. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — С. 431.
  28. Казіміров Д. Перепис населення Гетьманщини 1666 р. як один з елементів московської експансії // Україна між Польщею та Росією. — Ніжин: 2016 р., с. 79–87.
  29. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. ISBN 978-966-02-4850. — С. 192.
  30. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 130—131.
  31. Мицик Ю. А. Чигирин — гетьманська столиця. — K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — . — С. 161.
  32. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 6: 1665—1668. — СПб.: Тип. Эдуарда Праца, 1869. — С. 167.
  33. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 6: 1665—1668. — СПб.: Тип. Эдуарда Праца, 1869. — С. 171.
  34. Паволоч: 500 років в ліку писаного віку / Автоупорядник В. П. Бленда. — К, 2009. . — С. 82-83.
  35. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 6: 1665—1668. — СПб.: Тип. Эдуарда Праца, 1869. — С. 178.
  36. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 131.
  37. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 7: 1657—1663, 1668—1669. — СПб.: Тип. В. В. Пратц, 1872. — С. 75.
  38. Петровський М. Нариси історії України XVII — початку XVIII століть (Досліди над Літописом Самовидця). — Х.: Державне видавництво України, 1930. — С. 162.
  39. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 135.
  40. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — С. 339.
  41. Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII — на початку XVIII століття: статті і матеріяли. — К.: «Критика», 2006. — c. 47.
  42. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 136—137.
  43. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — С. 382.
  44. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 138.
  45. Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів-Люблін, 1996. — С. 139—140.
  46. Костомаров М. Руина. // Собрание сочинений. Новая серия. Т. 6. — Hague: Europa Printing, 1967. — С. 259.
  47. George Gajecky. The Cossack Administration of the Hetmanate. Volume Two. — Harvard Ukrainian Research Institute, 1978. — р. 639.
  48. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — С. 522.
  49. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — c. 526—527.
  50. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 12.
  51. Борисенко В. Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. — К.: Наук. думка, 1986. — С. 44.
  52. Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663—1713). — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2004. — С.175.
  53. Мицик Ю. А. Чигирин — гетьманська столиця. — K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — . — С. 231.
  54. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 13: 1677—1678. — СПб.: Тип. А. М. Котомина и К°, 1884. — С. 500—502.
  55. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 13: 1677—1678. — СПб.: Тип. А. М. Котомина и К°, 1884. — С. 540.
  56. Лазаревский А. Описаніе старой Малороссіи. Матеріалы для исторіи заселенія, землевладѣнія и управленія. Томъ третій. Полкъ Прилуцкій. — К.: Тип. К. Н. Милевского, 1902. — С. 212, 214, 218.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Migalevskij Migalevskij Mogilevskij Magilevskij Mihalevskij Migalevich Voloshin Kostyantin Konstantij nar per pol XVII st pom pislya 1678 kozackij vijskovij ta derzhavnij diyach korsunskij podilskij lisyanskij ta pavolockij polkovnik Kostyantin Migalevskijpolkovnik Korsunskogo polku sichen lyutij 1660 PoperednikYakiv Ulezko Yevstafij FaciyevichNastupnikYakiv Klechenko Yakiv Ulezkopolkovnik Podilskogo polku1664 1666PoperednikOstap GogolNastupnikOstap Gogolpolkovnik Kalnickogo polku lipen serpen 1666 PoperednikVasil LobojkoNastupnikGavrilo Kovalevskij Vasil Lobojkoohotnickij polkovnik1666 1668polkovnik Podilskogo polkulito 1671 berezen 1673 z perervami PoperednikOstap GogolNastupnikOstap Gogolpolkovnik Pavolockogo polku berezen 1674 PoperednikYakiv Gamaliya Andrij Doroshenkonakaznij polkovnik Korsunskogo Lisyanskogo polku serpen 1674 zhovten 1675PoperednikKandiba FedirNarodivsyapersha polovina XVII stolittya o HiosPomer pislya 1678NacionalnistgrekBatkoMihajloProfesiyavijskovij ta derzhavnij diyachZvannyapolkovnikReligiyapravoslav yaZhittyepisPohodzhennya ta ranni roki Narodivsya Kostyantin Migalevskij ochevidno v pershij polovini XVII stolittya Za jogo vlasnim ziznannyam danim 4 14 lyutogo 1667 roku v Malorosijskomu prikazi u Moskvi vin grek rodom z ostrova goroda Hiosa sin kupcya gostin Za odniyeyu z versij prizvishe Migalevskij Mihalevskij pohodit vid im ya batka Kostyantina zvidsi j Mihalevskij Za inshoyu versiyeyu prizvishe Migalevskij Mogilevskij pohodit vid nazvi mista Mogiliv z yakim bula pov yazana diyalnist Kostyantina Pislya smerti batkiv vin bilshe 15 rokiv perebuvav na sluzhbi rejtarskim horunzhim i poruchikom u multyanskogo gospodarya Matviya Po smerti ostannogo rik prozhiv bilya Yerusalima a zgodom vhodiv do suprovodu antiohijskogo patriarha Makariya pid chas jogo podorozhi cherez ukrayinski zemli do Moskvi 1654 roku Koli zh patriarh povertavsya z Moskvi cherez ti zh zemli 1656 r Kostyantin zalishivsya v malorossijskih gorodeh i uchal sluzhit velikomu gosudaryu moskovskomu carevi pri Bogdane Hmelnickom Doslidnik S Kovalenko visuvaye svoyu versiyu pohodzhennya Migalevskogo Vin ukazuye na nayavnist u Reyestri Vijska Zaporozkogo 1649 roku Ivana Migalevskogo zapisanogo u skladi Yampilskoyi sotni Braclavskogo polku p yatim pislya sotnika Dali u skladi tiyeyi zh sotni ye Kostya zapisanij do neyi bez zaznachennya prizvisha Tomu jmovirno sho ce i ye Kostyantin Migalevskij vpisanij zi svoyim batkom Ivanom Migalevskim do odniyeyi sotni Odnochasno ce mozhe vkazuvati na yihnyu prinalezhnist do shlyahti mista Bara mozhlivo Yampolya abo jogo okolic de teper isnuye selo Migalivci vid nazvi yakogo mozhe pohoditi yihnye prizvishe Pislya skasuvannya Braclavskogo polku za umovami Bilocerkivskoyi ugodi 1651 roku Kostyantin Migalevskij mig viyihati do Greciyi a potim znovu povernutisya pislya chogo za nim mogli zakripitisya prizvisha prizviska Grechin Voloshin tosho Prote Migalevski i za pohodzhennyam mogli buti grekami I Krip yakevich navodit zgadku pro volohiv najmanciv u vijskah I Vigovskogo ocholyuvanih polkovnikami Drozdom chi Migalevskim Kerivniki cih viddiliv spochatku sami vstupali do kozackogo vijska a potim yihali za moldavskij kordon i zbirali tam lyudej Inkoli zagin prihodiv do Ukrayini sam neprohano prosyachi hliba Doslidnik S Kovalenko govorit sho same Kostyantina Migalevskogo pid imenem Migolashko Grechin bulo vpisano do Spisku Mogilivskogo polku 1659 roku u skladi mishan m Mogileva Tomu vin mig brati uchast u pohodi 1659 1660 rokiv Mihajla Hanenka na Bar pid chas yakogo bulo skladeno cej spisok Persha zgadka pro korsunske polkovnictvo 1660 Vpershe v dokumentah K Migalevskij zgaduyetsya na posadi korsunskogo polkovnika v kinci sichnya 1660 roku V svoyemu listi vid 29 sichnya 8 lyutogo 1660 roku do znatnih vijskovih tovarishiv I Levickogo ta R Burogo vin nakazav tim spishno pributi do taboru pid Biloyu Dolinoyu de yih priznachayut na posadi sotnikiv Na posadi podilskogo polkovnika 1664 1666 V seredini 1660 tih rokiv Kostyantin Migalevskij imovirno poselyayetsya v Mogilevi Skoristavshis protipolskim povstannyam 1664 65 rokiv vin oriyentovno voseni 1664 roku nabrav polk dobrovolciv zahopiv Mogiliv i progolosiv sebe podilskim polkovnikom Na comu uryadi K Migalevskij probuv po lipen 1666 roku Uchast u vistupi Vasilya Drozdenka Zgodom vin priyednavsya do vijska Vasilya Drozdenka Drozda yakij analogichno progolosiv sebe braclavskim polkovnikom viyaviv svoyi pretenziyi na getmansku bulavu ta diyav na korist Moskovskogo carstva Pid provodom V Drozda sluzhilo she dvoye takih zhe avantyurnikiv yak Migalevskij sho jmenuvali sebe polkovnikami serbin R Dmitrashko Rajcha i she yakijs Yevtihij V listi vid 21 31 serpnya 1665 roku polkovnika V Drozda do kiyivskogo voyevodi knyazya Mikiti Lvova vidpravlenomu z Braclava skazano sho poryad z nim samim ta inshimi osobami z kozackoyi starshini Kostyantin gotovij polyagti za moskovskogo carya Prote pid chas pohodu Petra Doroshenka do Braclava na pridushennya vistupu V Drozda Kostyantin Migalevskij zi svoyim polkom perejshov na jogo bik Zgodom kruzhlyala chutka sho Kostyantin shilyav i V Drozda zrobiti te same j u skrutnij dlya ostannogo situaciyi perekonav jogo zdatisya tatarskomu murzi Cim po suti Migalevskij sprichinivsya do jogo zagibeli murza vidav Drozda Doroshenkovi za chiyim nakazom vin buv rozstrilyanij Pid provodom getmana Petra Doroshenka Pislya rozpravi Petra Doroshenka nad V Drozdom voseni 1665 roku mishani Mogileva vidali Kostyantina Migalevskogo yak kolishnogo soyuznika V Drozda getmanu Kostyantin opovidav piznishe sho probuv u Doroshenka v poloni dva tizhni potim utik do Mogileva zibrav vijsko i bivsya z Doroshenkom na Rosavi V dijsnosti bulo zdayetsya zovsim ne tak Stosunki mizh K Migalevskim i getmanom Doroshenkom pered kozackoyu radoyu pid Lisyankoyu 20 lyutogo st st 1666 r suttyevo pogirshilisya chim mozhna poyasniti vidsutnist Migalevskogo na radi j te chomu O Gogol figuruye na nij yak podilskij abo podnistryanskij polkovnik Zvazhayuchi na cyu nezgodu ta pragnuchi vikoristati velikij polkovnickij dosvid virnogo jomu Gogolya Doroshenko priznachiv jogo podilskim polkovnikom na protivagu Migalevskomu planuyuchi za zruchnih obstavin formalne Gogoleve polkovnictvo peretvoriti na spravzhnye teritoriyalne Protyagom vesni 1666 r Migalevskij na choli 5 tisyachnogo vijska u skladi yakogo krim ukrayinciv bulo bagato volohiv stoyav u Mogilevi Polk Migalevskogo skladavsya z samih rozbishak Kostyantinova virnist Doroshenkovi trivala nedovgo ta ne bula vona spravzhnoyu ne mig cej polkovnik zabuti svoye dvotizhneve primusove perebuvannya v poloni u getmana ta rozpravu ostannogo nad V Drozdom P Doroshenko namagayuchis uniknuti pogirshennya stosunkiv iz Krimskim hanstvom i Osmanskoyu imperiyeyu virishiv zajnyati nejtralnu poziciyu a tomu zaboroniv K Migalevskomu napravlyati dopomogu kolishnomu hanu Mehmedu Gerayu kotrogo sultan usunuv vid vladi Oskilki podilskij polkovnik pidtrimuvav she j stosunki z agentami koronnogo marshalka Yezhi Lyubomirskogo yakij viv voyenni diyi proti korolya Yana Kazimira j hotiv zaverbuvati do svogo vijska kozacki pidrozdili a takozh I Bryuhoveckim to getman nakazav braclavskomu polkovniku slidkuvati za nim pilnim okom a v razi potrebi gromiti U seredini travnya P Doroshenko robit pershu sprobu zibrati polki dlya provedennya shirokomasshtabnoyi operaciyi na Livoberezhzhi j blokuvannya Kiyeva ta Kaneva Polkovniki otrimali universali z nakazom pribuvati na tradicijne misce zboru vijska richku Rosavu K Migalevskij proignoruvav rozporyadzhennya getmana Yak povidomlyav 29 travnya 8 chervnya z Krasnogo anonim tut tezh cej Konstantan grek dinast tiho sidyachi v Mogilevi shos zadumuye chasom vidzivayetsya z svoyeyu priyaznyu peresterigaye koli svavilni chati vihodyat U cej period iz vnutrishnih problem osoblivo doshkulyali P Doroshenku dvi lyutij golod sho ohopiv majzhe vsyu teritoriyu Pravoberezhnoyi Getmanshini ta sponukav yiyi naselennya pereselyatisya do Livoberezhzhya abo shukati poryatunku na Zaporozhzhi ta poziciya podilskogo polkovnika Kostyantina Migalevskogo kotrij vidmovlyavsya vikonuvati rozporyadzhennya getmana V kinci chervnya pershij polovini lipnya pislya peregovoriv iz Yanom Stahurskim bulo virisheno shob osnovni sili ukrayinciv i tatar zbiralisya pid Chigirinom j gotuvalisya do pohodu na Livoberezhzhya Dlya blokuvannya moskovskoyi zalogi u Kiyevi planuvalosya vislati Kalnickij Pavolockij i Podilskij polki do Chornogorodki 9 19 lipnya z Chigirina do Biloyi Cerkvi pribula tisyacha tatar Komendant posilav i do Mogileva shob tamteshnij polkovnik Kostyantin Migalevskij zi svoyim polkom tezh ishov u Chigirin do Doroshenka Prote na kinec lipnya 1666 r K Migalevskij i nadali uhilyavsya vid vikonannya rozporyadzhen Zrada Doroshenka i prijnyattya prisyagi na virnist moskovskomu caryu Koli Kostyantin na mezhi lipnya serpnya z polkom vse zh taki popryamuvav do Biloyi Cerkvi to v dorozi dovidavsya sho Doroshenko rozporyadivsya abi vin povernuv do Chigirina de bula getmanska stavka Kostyantin zanepokoyivsya zanepokoyennya zroslo koli vin diznavsya sho do nogo pristavleno Kalnickij polk yakij mav zavdannya zabezpechiti yavku Podilskogo polku do Chigirina Otrimavshi vid P Sheremetyeva z yakim tayemno listuvavsya garantiyi bezpeki K Migalevskij virishiv perejti na sluzhbu do carya Yak pisav Kostyantin u listi do carya z Gadyacha 26 veresnya 6 zhovtnya 1666 roku vin dobre dovdvshisya zradecstva Doroshenka Kalnickij polk rozbiv a jogo polkovnika Vasilya Lobojka pojmal Imovirno same do cih podij vidnosyatsya zgadki pro Migalevskogo yak pro kerivnika Kalnickogo polku 1666 roku Pislya cogo Kostyantin z majzhe 5 tis vijska spustoshiv okolici Lisyanki popryamuvav do Kaneva de bulo roztashovane vijsko livoberezhnogo getmana Ivana Bryuhoveckogo Doroshenkova sproba zupiniti Kostyantina ne vdalasya Pribuvshi do Kaneva naprikinci lipnya abo na pochatku serpnya ostannij prisyagnuv na virnist carevi pered specialno nadislanim P Sheremetyevim ochilnikom moskovskih strilciv Vasilem Buhvostovim 20 30 veresnya 1666 r Migalevskij napisav lista korolyu pro svij perehid vid P Doroshenka u piddanstvo caryu Petro Doroshenko pislya cih podij zveliv areshtuvati vagitnu druzhinu Kostyantina j privezti yiyi do Chigirina ale vona vstigla vtekti do stolici Moldovi mista Yassi Moldavskij gospodar nadav yij selo j ohrestiv yiyi sina yakij tam narodivsya Pid provodom getmana Ivana Bryuhoveckogo Dali K Migalevskij virushiv na Livoberezhzhya sluzhiv livoberezhnomu getmanu I Bryuhoveckomu protyagom 1666 1668 rokiv yak ohotnickij polkovnik Vin brav uchast u pridushenni Pereyaslavskogo povstannya vbivav bezzahisnih lyudej i paliv mistechka naselennya yakih dopomagalo povstancyam Razom iz Chernigivskim polkom voseni 1666 roku zdobuv i zrujnuvav misto Bubniv virizav jogo meshkanciv i 700 osib kozackoyi zalogi prislanoyi getmanom Doroshenkom na dopomogu povstancyam zokrema rozbiv za jogo vlasnim viznannyam polki Choloblyuv i Golnchin Chornobilcya i Golyunki Polkovnik K Migalevskij priviv iz Pivdennoyi Kiyivshini na Livoberezhzhya blizko 5 tis zadniprovskih kozakiv i volohiv yakih I Bryuhoveckij spochatku rozmistiv na postij u Glinskij povit Lubenskogo polku V zhovtni 1666 r v polku Migalevskogo bulo vzhe 12 000 cholovik Sam K Migalevskij virishiv osisti v Pereyaslavi V lipni 1667 roku generalnij osavul Pavlo Kostenko pisav lubenskomu voyevodi Homi Bibikovu sho getmanskim ukazom veleno vedat polkovniku Kostyantinu Migalevskomu mistom Glinskom i zaboroniv Bibikovu tam zbirati podati na carya 16 26 zhovtnya 1666 roku polku Migalevskogo veleno bulo stoyat v Chernigovskom uezde v seleh i derevnyah dlya prokormleniya tobto na terenah Chernigivskogo ta Nizhinskogo polkiv Postij Kostyantinovogo polku na Livoberezhzhi zavdavav chimalo klopotu miscevij kozackij i moskovskij administraciyi Polchani chinili velikie obidy naselennyu Prikladom ye situaciya v sichni 1667 r koli Migalevskij vzyav z mista Meni zhestokuyu staciyu z 20 mishan 40 talyariv ta 30 osmachok vivsa Na tizhden priznachalosya staciyi 40 talyariv 60 osmachok vivsa sina ta 400 zolotih Vidnosini z getmanom Bryuhoveckim u Kostyantina Migalevskogo takozh ochevidno ne sklalisya Vin napisav donos caryu na getmana zvinuvachuyuchi togo sho bez prestanno zhivet v domu svom na pokoe a promislov nad nepriyatilem ne chinit U sichni 1667 r vzhe I Bryuhoveckij donosiv u Moskvu sho Kostyantin namagavsya naklikati tatar v malorossijskie gorody i vse de kozaki Konstantinova polka govoryat tolko b de Tatarovya byli v malorossijskih gorodeh i nam by de byla velikaya dobych Todi zh getman vidpraviv Kostyantina do Moskvi shob tam bulo vchineno jomu dopit Poyizdka do Moskvi Kostyantin Migalevskij razom z Yakovom Lizogubom virushili do Moskvi Voni mali zokrema peredati carevi dvoh yazikiv uzyatih u polon roz yizdom pid Chigirinom a ti mali rozkazati pro krivdi yaki polski zhovniri chinili kozakam u comu misti Posli mali peredati takozh lista chigirinskogo komendanta ta poinformuvati pro dvohtisyachnu ordu yaka prijshla pid Chigirin na Svyat vechir pro te sho brat pravobichnogo getmana Andrij nevidomo yak vijshov z polonu razom z polskimi v yaznyami j nini uzhe perebuvaye v Chigirini ta v usomu dopomagaye bratu pro te sho v polku Migalevskogo ye osavul Ostap Labenko zyat Timosha Nosacha pro neshirist nizhinskogo polkovnika Matviya Gvintovki j Kvitki kotrij minulogo roku hodiv pid Chigirin i pid chas shturmu pokinuvshi moskovskij tabir pishov na Kaniv Posli povidomili sho v Torgovici z iniciativi Doroshenka ta hana pochali karbuvati sribnu monetu Viklavshi novini posli perejshli do golovnogo prosili carsku dopomogu proti Chigirina ale bezuspishno Kostyantin 4 14 lyutogo 1667 roku v Malorosijskomu prikazi kategorichno zaperechuvav svoyi zv yazki z tatarami ta vsi inshi obvinuvachennya z boku I Bryuhoveckogo ta R Dmitrashka Rajchi Cikavo sho pid chas dopitu vin stverdzhuvav sho gramotѣ de on ne umѣet Zberigsya list yakij napisav Kostyantin v lyutomu z Moskvi do svogo polku v yakomu vin dorikaye svoyim lyudyam za vchineni nimi bezchinstva zaboronyaye yim nadali yih chiniti inakshe chekayut na nih tyazhki pokarannya Jomu u Moskvi vdalosya vipravdatisya car pozhaloval ego u dvoryane s pridachej 40 sobolej Pid chas perebuvannya Migalevskogo u Moskvi jogo polk sho vidznachivsya svoyimi grabezhami ta inshimi zlodijstvami bulo rozpusheno generalnim osavulom Pavlom Kostyantinovim livoberezhciv vin povernuv do yihnih domivok a pravoberezhciv rozpodiliv po polkam 2 12 chervnya 1667 r poslanec I Bryuhoveckogo osavul Fedir Donec kotoryj byl na koshyu v Zaporogah skazyval slovesno u tomu zh prikazi nyne na koshyu vojska sobralos pered prezhnimi godami mnogo a bolshaya de polovina kazakov toe storony Dnepra teh kotorye prishli na syu storonu Dnepra s polkovnikom Konstyantiem Po priyizdu z Moskvi K Migalevskij zakripivsya u skladi vishoyi kozackoyi starshini Livoberezhzhya svidchennyam chogo ye zokrema te sho des navesni 1668 r vin Kostyantij buv yak polkovnik sered chastini starshini prisutnoyi na obidi v Nizhini u mstislavskogo yepiskopa Mefodiya Cikavo sho she 1667 roku patriarhi aleksandrijskij ta antiohijskij naklali proklon na getmana I Bryuhoveckogo za pograbuvannya nim majna K Migalevskogo Povernennya na Pravoberezhzhya pid regiment P Doroshenka Pislya nevdalogo antimoskovskogo povstannya ta zagibeli getmana I Bryuhoveckogo vlitku voseni 1668 roku Kostyantin Migalevskij viprosivshi jmovirno proshennya getmana Petra Doroshenka povernuvsya do Mogileva Drugij period na posadi podilskogo polkovnika 1671 1673 Vlitku 1671 roku Kostyantina Migalevskogo bulo priznacheno podilskim polkovnikom Na comu uryadi vin probuv po berezen 1673 roku z perervami Dzherela nazivayut jogo Kostyantinom Voloshinom prote ryad doslidnikiv ototozhnyuyut jogo z Kostyantinom Migalevskim Zahist Mogileva voseni 1671 Pid chas voyennih dij Yana Sobeskogo v Podilskomu voyevodstvi naperedodni jogo nastupu na Mogiliv yak centr polku v misti perebuvali i Kostyantin yak podilskij polkovnik i Gogol mabut yak nakaznij getman i polkovnik I Kiyashko Sobeskij vvazhav za potribne u veresni 1671 roku privernuti na svoyu storonu polkovnika Kostyantina Konstantego cherez nadannya jomu polskoyi shlyahetskoyi gidnosti nobilituvannya j inshimi korolivskimi obicyankami Prote spodivannya stosovno Kostyantina viyavilisya marnimi Koronne vijsko pidijshlo do Mogileva Pid chas oblogi mista shob zlamati jogo zahisnikiv Ya Sobeskij specialno protyagom troh dniv perepravlyav vijsko cherez bagnistu greblyu na r Riv namagayuchis tim samim upevniti v yaznya yakogo mav namir poslati zi svoyim listom do mista v nayavnosti v nogo potuzhnoyi armiyi Cya hitrist spracyuvala otrimana informaciya viklikala paniku sered zalogi ta mishan Otzhe koli 3 13 zhovtnya pid stinami mista z yavivsya roz yizd Ya Prushkovskogo z Ozarinciv to jogo prijnyali za avangard polskogo vijska Bilshist kozakiv i oprishkiv vklyuchno z O Gogolem i Kostyantinom pospishno zalishili Mogiliv i vidstupili do Moldaviyi a miskij uryad vidpraviv do Ozarinciv delegaciyu zasvidchuyuchi viznannya vladi korolya Perebuvannya u Moldavskomu knyazivstvi Yanu Sobeskomu nevdovzi stalo vidomo sho Gogol i Kostyantin svoyimi listami povidomili sho mayut namir priyednatisya do vijsk stavlenika Rechi Pospolitoyi Mihajla Hanenka Velikij getman koronnij u vidpovid na ce vidpraviv obom ohoronni gramoti asekuraciyi shob zabezpechiti yihnij perehid na storonu Hanenka Prote viyavilosya sho Kostyantin z Gogolem svoyeyi obicyanki ne dotrimali j nadali perebuvali u Moldaviyi U povidomlenni z Kam yancya vid 10 20 bereznya 1672 roku skazano sho Gogol i Kostyantin vijshli z Yass iz gospodarem Dukoyu do Multan Nevdovzi voni povernulisya do Moldavskogo knyazivstva V kvitni 1672 roku bachimo Kostyantina bilya Sorok Za cej misyac zbereglosya kilka listiv u yakih Petro Doroshenko zvertayetsya do nogo z Chigirina yak do polkovnika chastini Podilskogo polku zoseredzhenoyi bilya Sorok Navesni 1672 r mirgorodskij polkovnik I Zub yaga oderzhav vidomist sho P Doroshenko poslav do tureckogo sultana posla Afanasiya Voloshina z prohannyam nakazati silistrijskomu pashi rushiti z bilgorodskimi i budzhackimi tatarami do Kostyantina kotrij na sej chas zostaet vygnanym buduchi z Mogileva Podnstrogo u Voloskoj zeml Skupivshisya z induktorom induktor uryad voyenachalnika v Moldaviyi ta Voloshini Kostyantinom pasha povinen buv piti proti Rechi Pospolitoyi j Hanenka shob tim samim dopomogti Doroshenkovi Prohannya bulo zadovolene prote ne v povnij vidpovidnosti z namirom Doroshenka do Lvova pered 3 13 chervnya dijshla zvistka sho vidomij kozackij polkovnik colonel Kostyantin v nedavnomu komendant Mogileva i Rashkova z dvoma tisyachami turkiv danimi jomu zgadanim pasheyu i stilkoma zh volohami i kozakami zrobiv sprobu dopomogti Doroshenkovi na shlyahu do nogo vzyati zokrema Rashkiv ale Mihal Ginkul odin iz voloskih velmozh kotri vtekli pid protekciyu Rechi Pospolitoyi spilno z timi hto perebuvav u Rashkovi ne dali zdijsnitisya zadumovi Kostyantina vin buv rozbitij i jomu ledve vdalosya vryatuvatisya Ce stalo bezsumnivnim uspihom Mihajla Hanenka soyuznikom yakogo buv Ginkul Povernennya do Mogileva 1672 Vidnovlennya Podilskogo polku 1673 K Migalevskij mig povernutisya do Ukrayini voseni 1672 roku pislya ukladennya Buchackogo mirnogo dogovoru za yakim teritoriya Podilskogo voyevodstva vidijshla do Osmanskoyi imperiyi Naprikinci sichnya 1673 roku na prohannya P Doroshenka v Adrianopoli buv vidanij sultanskij berat sho nadavav jomu v dozhivotnye volodinnya Mogiliv z navkolishnoyu teritoriyeyu Vidacha berata prizvela do chergovogo vidnovlennya Podilskogo polku oriyentovno v lyutomu berezni cogo roku yakij ocholiv Kostyantin povernuvshis z Moldaviyi 16 26 bereznya 1673 r Migalevskomu z Moskvi bula vislana carska gramota de mistilasya zgoda vzyati jogo z polkom v moskovske piddanstvo tut vin imenovanij Kostantij Voloshin Analogichnu gramotu todi zh bulo nadislano P Doroshenkovi ta 10 inshim jogo polkovnikam Prote vsi adresati ciyeyi gramoti prodovzhuvali oriyentuvatisya na Osmansku imperiyu Pid regimentom Mihajla Hanenka Trohi zgodom yak i bagato inshih starshin P Doroshenka Kostyantin Migalevskij mig vstupiti na sluzhbu do vijska Mihajla Hanenka kotrij diyav na korist Rechi Pospolitoyi Ostannij z yavivsya na Pravoberezhzhi u kvitni 1673 roku do nogo znovu perejshli tisyachi kozakiv nezadovolenih Doroshenkom Hanenko na choli virnogo jomu vijska voseni 1673 roku virushiv z Volini do Kiyeva zaznav tam porazki 11 21 veresnya vid vijsk P Doroshenka i v nastupnomu roci vstupiv na sluzhbu Moskovskomu carstvu Jmovirno Migalevskij diyav analogichno z Hanenkom Pid vladoyu getmana Ivana Samojlovicha Pavolocke polkovnictvo Na Pereyaslavskij radi 17 27 bereznya 1674 roku yaka progolosila I Samojlovicha getmanom oboh storin Dnipra starshina 10 pravoberezhnih polkiv prisyagnula na virnist carevi V spiskah pravoberezhnih polkovnikiv yakim na pochatku kvitnya togo zh roku bulo nadislano carsku gramotu de obicyano hranit ih v carskoj milosti pavolockim polkovnikom pojmenovano Kostyantina Migalevskogo kotrij ochevidno nastilki vstig prisluzhitisya I Samojlovichu sho toj nadav jomu pavolocke polkovnictvo V toj chas dijsnim pavolockim polkovnikom buv Yakiv Gamaliya kotrij vidmovivsya vzyati v nij uchast i podavsya do P Doroshenka v Chigirin i tomu chastina jogo polku na radi prisyagnula bez nogo Prote nadali zgadki pro Pavolockij polk pid regimentom Samojlovicha vidsutni Jmovirno chastinu polku yaka perejshla na Livoberezhzhya rozpodilili mizh inshimi vijskovimi formuvannyami Korsunske lisyanske polkovnictvo Nastupna zgadka pro Kostyantina Migalevskogo yak korsunskogo polkovnika ochevidno nakaznogo vid uryadu I Samojlovicha stosuyetsya serpnya 1674 roku Pid chas pohodu Ivana Lisenka na Lisyanku Kostyantina Migalevskogo bulo priznacheno korsunskim polkovnikom z metoyu navedennya disciplini ta pidkorennya korsunchan caryu j postavleno z zalogoyu u Lisyanci Buv vidnovlenij na korotkij chas Lisyanskij polk na choli z Migalevskim serpen listopad 1674 Samojlovich yak i Bryuhoveckij priznachav konkuruyuchogo korsunskogo polkovnika ale ne rozmishuvav jogo v Korsuni Natomist vin vikoristovuvav neisnuyuchij Lisyanskij polk yak hitrist dlya zdobuttya kontrolyu nad Korsunem Koli ce ne vdalosya Migalevskij buv vidklikanij i Lisyanskij polk znovu znikaye Naprikinci lita 1674 roku navisla realna zagroza tureckogo pohodu na Pravoberezhzhya 24 serpnya 3 veresnya korsunskij polkovnik K Migalevskij povidomiv I Samojlovichu sho strivozhene turecko tatarskim nastupom naselennya Lisyanki divlyachis na inshi mista sho pidnyavshis zalishayut yih i povz nashogo mista jdut duzhe sumnivayetsya Vin pidkreslyuvav sho ne v zmozi pospilstvo utrimuvati ta prosiv nadislati dopomogu dlya poryatunku lyudej dobrih i virnih jogo carskomu presvitlomu monarhu velikomu hristiyanskomu I spravdi Lisyanka vsya rozbiglas nevdovzi j sam Migalevskij vidstupiv za Dnipro u mezhi pidmoskovskoyi Getmanshini a Doroshenko z hanom uvijshli do porozhnogo mista V Krivosheya vidnosit zakinchennya korsunskogo polkovnictva K Migalevskogo na zhovten 1675 roku Podalsha diyalnist Induktor vividuvach Ye zgadka sho 1676 roku K Migalevskij buv polkovnikom u Yuriya Hmelnickogo Prote nevdovzi vin znovu pereselyayetsya na Livoberezhzhya de zgodom distav vid I Samojlovicha uryadi polkovnika ta zbiracha indukti induktora V obov yazki Migalevskogo vochevid takozh vhodilo zbirannya rozviduvalnih danih pro situaciyu na Pravoberezhzhi ta povidomlennya yih getmanu Vin pisav I Samojlovichu sho vlitku 1676 roku pid Kanevom i Cherkasami zibralisya v chekanni svoyeyi chergi na perepravu tisyachi pravoberezhnih selyan kozakiv i mishan z domashnim skarbom i hudoboyu Opustili Kriliv Lisyanka miscevist navkolo Kaneva Cherkas ta inshi rajoni Pravoberezhnogo Podniprov ya 3 13 bereznya 1677 r nemirivskij starosta Stefan Kunickij nadislav zmistovne povidomlennya pro mizhnarodnu situaciyu u Pivdenno Shidnij Yevropi livoberezhnomu polkovniku induktoru K Migalevskomu zokrema jshlosya pro politichnu situaciyu v Rechi Pospolitij Osmanskij imperiyi Ugorshini Moldaviyi Voloshini yakij vidrazu zh perepraviv jogo do Samojlovicha a toj u svoyu chergu do moskovskogo carya Kunickij poperedzhav Kostyantina Mogilevskogo sho turki skoro neodminno pidut na Chigirin 1 11 bereznya 1678 roku Migalevskij povidomlyav z Nizhina getmanu Samojlovichu rozviduvalni dani pro namiri turkiv jti v nastup na Chigirin pro veliki pidgotovchi roboti shodo cogo pohodu vid greckih kupciv yaki neshodavno povernulisya z Ukrayini ta Voloshini 24 bereznya 3 kvitnya vin takozh povidomlyav getmanu pro te sho Yu Hmelnickij stoyit v Sorokah i planuyuchi jti na Nemiriv zbiraye bilya sebe ohochih kozakiv ta polskih zhovniriv i ochikuye na dopomogu voloskogo gospodarya Podalshi vidomosti pro Kostyantina Migalevskogo na zhal vidsutni Mozhlivi rodichiPro nashadkiv K Migalevskogo zgadok zalishilosya malo Ye dani sho jogo vagitna druzhina vstigla vtekti vid gnivu getmana P Doroshenka do stolici Moldovi mista Yassi Moldavskij gospodar nadav yij selo j ohrestiv yiyi sina yakij tam narodivsya 1666 abo 1667 roku Takozh 1711 roku v Konotopi zgaduyetsya protopip Grigorij Migalevskij yakij volodiv dekilkoma hatami z vilnimi selyanami ta grebleyu v misti ta seli Guti V 1719 roci vin uzhe ochevidno pomer Mozhlivo vin buv tezh nashadkom K Migalevskogo Dzherela ta literaturaDoroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 712 c Zaruba V Kozacka starshina Getmanskoyi Ukrayini 1648 1782 personalnij sklad ta rodinni zv yazki Dnipropetrovsk LIRA 2011 932 c ISBN 978 966 383 297 5 Kovalenko S Ukrayina pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo Enciklopediya u 3 h tomah T 3 Kiyiv Stiks Ko 2009 ISBN 978 966 96849 3 6 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 792 s ISBN 978 966 8009 99 0 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 116 144 Micik Yu Chigirin getmanska stolicya K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2007 392 s ISBN 978 966 518 289 4 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 632 s ISBN 978 617 569 051 2 PrimitkiKrikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 128 Kovalenko S Ukrayina pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo Enciklopediya u 3 h tomah T 3 Kiyiv Stiks Ko 2009 ISBN 978 966 96849 3 6 S 103 104 Krip yakevich I Serbi v ukrayinskomu vijsku 1650 1660 r Zapiski Naukovogo Tovaristva im T Shevchenka Lviv 1920 T 129 S 91 Kovalenko S Ukrayina pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo Enciklopediya u 3 h tomah T 3 Kiyiv Stiks Ko 2009 ISBN 978 966 96849 3 6 S 104 Zaruba V M Kozacka starshina Getmanskoyi Ukrayini 1648 1782 personalnij sklad ta rodinni zv yazki Dnipropetrovsk LIRA 2011 S 312 George Gajecky The Cossack Administration of the Hetmanate Volume Two Harvard Ukrainian Research Institute 1978 r 617 Savchuk N O Ukrayinska derzhava za getmanuvannya Yu Hmelnickogo 1659 pochatok 1663 pp Kam yanec Podilskij Kaligraf 2001 S 134 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 142 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 S 55 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 129 Krikun M Mizh vijnoyu i radoyu Kozactvo Pravoberezhnoyi Ukrayini v drugij polovini XVII na pochatku XVIII stolittya statti i materiyali K Kritika 2006 S 39 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 S 57 58 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 S 106 107 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 S 107 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 S 105 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 S 111 Micik Yu A Chigirin getmanska stolicya K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2007 ISBN 978 966 518 289 4 S 156 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 S 114 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 S 116 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 129 130 Kazmirchuk G Kazmirchuk M Kalnickij kozackij polk 1648 1711 rr 2 e viprav i dopov vid Kiyiv Logos 2011 s 57 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 130 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 S 510 Micik Yu A Chigirin getmanska stolicya K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2007 392 s ISBN 978 966 518 289 4 S 113 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 130 Borisenko V J Socialno ekonomichnij rozvitok Livoberezhnoyi Ukrayini v drugij polovini XVII st K Nauk dumka 1986 S 41 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 S 431 Kazimirov D Perepis naselennya Getmanshini 1666 r yak odin z elementiv moskovskoyi ekspansiyi Ukrayina mizh Polsheyu ta Rosiyeyu Nizhin 2016 r s 79 87 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 02 4850 S 192 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 130 131 Micik Yu A Chigirin getmanska stolicya K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2007 ISBN 978 966 518 289 4 S 161 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 6 1665 1668 SPb Tip Eduarda Praca 1869 S 167 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 6 1665 1668 SPb Tip Eduarda Praca 1869 S 171 Pavoloch 500 rokiv v liku pisanogo viku Avtouporyadnik V P Blenda K 2009 ISBN 978 966 02 4655 3 S 82 83 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 6 1665 1668 SPb Tip Eduarda Praca 1869 S 178 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 131 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 7 1657 1663 1668 1669 SPb Tip V V Pratc 1872 S 75 Petrovskij M Narisi istoriyi Ukrayini XVII pochatku XVIII stolit Doslidi nad Litopisom Samovidcya H Derzhavne vidavnictvo Ukrayini 1930 S 162 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 135 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 S 339 Krikun M Mizh vijnoyu i radoyu Kozactvo Pravoberezhnoyi Ukrayini v drugij polovini XVII na pochatku XVIII stolittya statti i materiyali K Kritika 2006 c 47 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 136 137 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 S 382 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 138 Krikun M Podilskij kozackij polk periodi isnuvannya i polkovniki Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 S 139 140 Kostomarov M Ruina Sobranie sochinenij Novaya seriya T 6 Hague Europa Printing 1967 S 259 George Gajecky The Cossack Administration of the Hetmanate Volume Two Harvard Ukrainian Research Institute 1978 r 639 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 S 522 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 c 526 527 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 12 Borisenko V J Socialno ekonomichnij rozvitok Livoberezhnoyi Ukrayini v drugij polovini XVII st K Nauk dumka 1986 S 44 Chuhlib T Getmani Pravoberezhnoyi Ukrayini v istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi 1663 1713 K Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska Akademiya 2004 S 175 Micik Yu A Chigirin getmanska stolicya K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2007 ISBN 978 966 518 289 4 S 231 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 13 1677 1678 SPb Tip A M Kotomina i K 1884 S 500 502 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 13 1677 1678 SPb Tip A M Kotomina i K 1884 S 540 Lazarevskij A Opisanie staroj Malorossii Materialy dlya istorii zaseleniya zemlevladѣniya i upravleniya Tom tretij Polk Priluckij K Tip K N Milevskogo 1902 S 212 214 218

Дата публікації:
Топ