Бізе́рта (араб. بنزرت, фр. Bizerte, англ. Bizerte, Bizerta) — місто на півночі Тунісу, адміністративний центр вілаєту Бізерта. Найпівнічніше місто Африки, розташоване поблизу крайньої північної точки континенту — мису Бланко. Промисловий, транспортний і туристичний центр. Великий середземноморський порт і головна база ВМС Тунісу. До 1963 року стратегічна військово-морська і повітряна база Франції у Північній Африці. Застарілі назви Біцерта, Бенсерта, Бенцерт.
Бізерта араб. بنزرت | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
| ||||
| ||||
Основні дані | ||||
37°16′ пн. ш. 9°52′ сх. д. / 37.267° пн. ш. 9.867° сх. д.Координати: 37°16′ пн. ш. 9°52′ сх. д. / 37.267° пн. ш. 9.867° сх. д. | ||||
Країна | Туніс | |||
Регіон | вілаєт Бізерта | |||
Столиця для | Бізерта (governorate of Tunisia) | |||
Засновано | близько 1100 року до н. е. | |||
Площа | 34 км² | |||
Населення | 126 491 (2013) | |||
Агломерація | ~ 293 500 (2013) | |||
Висота НРМ | 4 м | |||
Назва мешканців | італ. Bisertini | |||
Міста-побратими | Каламата, Танжер, Порт-Саїд, Аннаба, Палермо (березень 2000)[1], Оран, Клермон-Ферран, Санкт-Петербург (2014)[2], Херсон[3], d (2007) | |||
Телефонний код | (+216) 72 | |||
Часовий пояс | CET () | |||
Номери автомобілів | BI | |||
GeoNames | 2472706 | |||
OSM | ↑1435827 ·R (Бізерта) | |||
Поштові індекси | 7000 | |||
Міська влада | ||||
Вебсайт | commune-bizerte.gov.tn | |||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
Бізерта у Вікісховищі |
Історія
Бізерта знана як найстаріше та історично найбільш європейське місто Тунісу. Її історія на порядок більше пов'язана з історією сучасної Європи ніж інших міст арабського Сходу.
Антична доба
Бізерта була заснована на початку XII століття до н. е. фінікійцями з Тіру. Спочатку це була маленька приморська факторія, типова для таласократичних цивілізацій в західному Середземномор'ї, яка імовірно мала назву Акра (фінік. ). Вперше про Бізерту як Гіппон Акру згадував давньогрецький мандрівник та письменник Ескілак Кариандський (приб. 560-ті — 490-ті рр. до н. е.). Ця назва є похідною від пунічною мовою. Портове містечко було розташоване за 30 км на північ від Утіки та 50 км від Карфагену, інших міст-держав, заснованих фінікійцями. За часів царівни Елісси, близько 950 року до н. е., Гіппон Акра потрапила під вплив Карфагену.
Давні греки, зокрема історик Полібій, називали це місто Гіппон Діаррітос (грец. Ἱππὼν διάρρυτος), додавши до назви уточнення Diarrhytos (тобто «розділений водою»), на відміну від Гіппону Регія («царського») в Нумідії. В римській період, за царювання вандалів та в часи Візантійської імперії місто продовжувало називатись Гіппо Діаррітус (лат. Hippo Diarrhytus) або Гіппо Царітус (лат. Hippo Zarytus).
Стратегічно надзвичайно вдало розташовану природну гавань як військовий форпост використовували карфагенські полководці Гамількар, Магон, Гасдрубал, Ганнібал. Гіппон згадується в історії Першої Пунічної війни (264 — 241 до н. е.), Лівійської війни (241 — 237 до н. е.), вирішального бою у Гіппагрета в ході Третьої Пунічної війни (148 до н. е.).
Після перших нападів у 149 році до н. е. місто було зайняте римськими військами у часи Юлія Цезаря. Після повалення Карфагену римляни відбудували місто й називали його Гіппо Діаррітус (Царітус). Діаррітус входив у провінцію Африка із центром в Утіці. Найбільшого розквіту місто досягло, починаючи з правління Августа Октавіана. У цей період воно вело жваву морську торгівлю з Остією та Римом. Тоді ж, під впливом Аврелія Августина та деяких інших єпископів, серед великих землевласників й аристократії Царітусу набуло поширення християнство.
439 року, Гейзеріх, цар вандалів, разом з близько 80 тисячами послідовників висадився в Північній Африці. Його військо захопило місто. Створивши королівство зі столицею у Карфагені, вандали використовували порт як плацдарм для рейдів до інших частин Західної Римської імперії, здійснюючи набіги на Рим і острови Сардинію, Мальту, Корсику та Сицилію. Після поразки вандалів 534 року, місто перейшло під владу Східної Римської імперії, під пануванням якої перебувало до 642. У ті часи в Бізерті побудовані укріплення, що згодом стали основою арабської фортеці, відомої тепер як Форт Касба.
Середньовіччя
647 року місто було завойоване арабськими арміями. Араби, внаслідок фонетичного освоєння греко-латинської назви міста Гіппо Царітус, стали називати його Бен-Церт, звідки й пішли пізніші назви Бінзерт, Бізер, Безерте, Бізерта — араб. بنزرت (Banzart). З приходом арабів розпочалася ісламізація населення.
Араби значно укріпили важливе місто-порт, збудувавши на залишках римських укріплень фортецю Касба (VI-XVII століття). Підпорядкувати собі стратегічний середземноморський порт намагалися також греки, іспанці, османи, завойовники з Сицилії та Мальти — морські битви за Бізерту були перманентним явищем. З 1050 року, після нашестя [en] і краху держави Зірідів, країна розпалася на багато дрібних незалежних князівств, серед яких була й Бізерта. Згодом, після відновлення берберської держави під владою Альмохадів, відбувся новий розрив, внаслідок якого Іфрикія (разом з Бізертою) отримала статус автономної провінції, якою правила династія Хафсідів.
На початку XVI століття Бізерта стала базою берберських корсарів Середземномор'я. 1508 року хафсідський султан Тунісу Абу Абдаллах Мухаммад V надав дозвіл використовувати Бізерту як свою базу для діяльності в західному Середземномор'ї османському корсару Куртоглу Мусліхіддин-реїсу. Натомість султан мав отримувати п'яту частину від здобичі, захопленої корсарами. Основними противниками берберських корсарів були флоти Іспанії, Генуї і лицарів-госпітальєрів. 1535 року містом оволоділи війська імператора Священної Римської імперії Карла V Габсбурга, а потім у 1574 році — османи. На цей час, завдяки існуванню порту, припадає другий період розквіту Бізерти.
Французький королівський флот бомбардував місто 1681 року. 4 й 5 липня 1770 року французька ескадра знову обстріляла Бізерту й зруйнувала портові споруди. 1784 й 1785 року місто й порт бомбардував флот венеційців. Поступово, у міру згасання піратського промислу, занепала й Бізерта. До вісімдесятих років XIX століття місто було занедбане, шосе й залізниця були відсутні, морський порт — засипаний.
Під протекторатом Франції
За часів Французької колоніальної імперії, 1881 року, над колишньою провінцією Османської імперії був встановлений протекторат Французької третьої республіки. Кораблі ВМС Франції вперше ввійшли в старий порт Бізерти в травні 1881 року, під час так званої , але через дипломатичний тиск з боку Британії, яка вважала загрозою створення французької військово-морської бази за 250 милях від Мальти, 18 березня 1884 були змушені залишити Бізертську гавань.
Тим не менше, на початку 1886 року французи розпочали будівництво в Бізерті великого військового порту, який мав стратегічне значення — контролювати судноплавство Туніською протокою. Бізерту вони називали «пістолетом, спрямованим на Італію». Створення порту включало прокладення каналу (між Бізертською бухтою й однойменним озером), будівництво якого завершилося лише 1892 року. На насипу, що утворився від будівництва каналу, було споруджене сучасне місто. 1895 року порт був відкритий для міжнародної торгівлі. Тоді ж він перейшов під управління Військово-морського флоту Франції. Розвиток порту прискорився, зокрема, в 1897–1899 роках у зв'язку із зростанням напруженості у відносинах між Францією й Великою Британією, особливо під час Фашодської кризи. На протилежному, південно-західному, березі озера Бізерта засноване місто-порт Ферівілль, яке стало частиною військово-морської бази.
Французи втретє вдихнули життя в Бізерту: під протекторатом Франції місто стрімко зростало. Указом від 16 липня 1884 утворений муніципалітет Бізерта. 1898 року через канал був побудований підйомний міст, що поєднав з містом його південний берег. Старий канальний міст залишався на службі до 1909 року. В той же час, відразу за тоді існувало старе арабське містечко, був у місті також італійський квартал, який тепер не існує. Наприкінці XIX — початку XX століття французи побудували інженерні споруди — форти для берегової оборони.
Першим іноземним військовим кораблем, що зайшов у Бізерту, став російський вітрильно-гвинтовий кліпер [ru]. Це відбулося в жовтні 1897. Пізніше, 1920 року, цей факт багато російських моряків визнали символічним — тоді в Бізерті встали на останню стоянку тридцять три російських військових кораблі так званої «Російської ескадри».
Перша світова війна. Російська ескадра в Бізерті
Під час Першої світової війни Бізерта — найбільша військово-морська база союзників у Середземному морі. На базі, крім бойових кораблів, в Ла-Карубі дислокувалися гідролітаки та розвідувальний дирижабль. Особливе місце займали підводні човни.
28 жовтня 1920 року Врангель віддав наказ про негайну евакуацію з Криму Російського імператорського флоту. Через три дні 126 кораблів і суден взяли курс на Константинополь. Чорноморський флот, що вийшов у море, був перейменований на «Російську ескадру», командувачем якої був призначений віце-адмірал Кедров. Через тиждень кораблі пройшли Чорноморські протоки, але офіційно Константинополь відмовився приймати росіян. Єдиною країною, яка несподівано погодилася надати притулок, стала Франція: бувши союзником Російської армії й не визнаючи радянську владу, французький уряд запропонував тимчасово направити ескадру до Бізерти. В забезпечення витрат, пов'язаних з прийманням біженців з Криму, французи взяли у заставу весь російський військовий і торговельний флот.
29 грудня 1920 російські кораблі під командуванням контр-адмірала увійшли в гавань Бізерти. До середини лютого 1921 року в порту зібралися залишки ескадри з 33 кораблів і суден. Прибулі на кораблях 6 тисяч біженців (за іншими даними до Бізерти прибуло 7000 військових і 1000 цивільних осіб), заснували першу російську громаду в Тунісі. Російські військові жили в таборах, розташованих на французьких військових об'єктах, зокрема на Надор, Джебель-Кебір, Румі, Сен-Жан, Шрек-бен-Шабан.
Перебування в Бізерті російських моряків значно змінило уклад життя містечка і мало величезний культурний вплив. Була збудована православна церква, влаштований театр, де стали давати концерти й проводити лекції та бали. У старому форті Джебель-Кебір був відкритий Морський кадетський корпус. У корпусі заняття чергувалися з парадами, були організовані гуртки та офіцерські курси. Щорічно відбувалися випуски кадетів та їх призначення в корабельні гардемарини. Багато випускників згодом виїхали до Європи, де вступили до вищих навчальних закладів, переважно в Чехословаччині. Тим часом, стан російського флоту залишався жалюгідним. Кораблі були розбиті, механізми зіпсовані, а гармати розхитані. Грошей на відновлення й ремонт не було. У ситуації невизначеності вже 1921 року більша частина цивільних, які прибули з ескадрою, виїхали до Франції, а частина повернулася в Радянську Росію на пароплаві «Великий князь Костянтин».
28 жовтня 1924 Франція офіційно визнала Радянський Союз. Наступного дня, 29 жовтня о 17.25 за місцевим часом на кораблях ескадри були спущені Андріївські прапори. Наприкінці 1924 року до Бізерти прибула радянська технічна комісія, яка мала здійснити прийняття кораблів ескадри, але за технічним станом це зробити виявилося неможливим. Частину кораблів отримала Франція, інші були передані Італії та Мальті, а ті, що втратили ходові якості, — розібрані на брухт. Більшість моряків поїхали жити до Франції: до 1925 року в Тунісі залишилося лише 700 росіян, а на 10 липня 1934 від російської ескадри в Бізерті не залишилося нічого.
У пам'ять про Чорноморську ескадру, 1938 року, на кошти, зібрані російською громадою Бізерти, була споруджена невеличка церква Олександра Невського. На мармуровій дошці всередині храму золотом вибиті назви всіх кораблів, що прийшли в Бізерту. Церква прикрашена корабельними іконами, а царські врата завішані кормовим прапором з броненосця «Георгій Побідоносець». 2006 року майдан, де розташований храм Олександра Невського, був названий площею .
Друга світова війна
У березні 1939 року, за декілька днів до перемоги націоналістів у громадянській війні в Іспанії, за наказом командувача республіканськими ВМС кораблі республіканського флоту — три крейсери, вісім есмінців і два підводні човни залишили гавань Картахени й перейшли морем до Бізерти, де були інтерновані французькою владою.
Під час Другої світової війни місто стало місцем запеклого протистояння між гітлерівською коаліцією й військами союзників: одна з найбільших африканських військово-морських баз з гаванями, здатними приймати надводні кораблі й підводні човни, з діючим судноремонтним комплексом, базою морської авіації (Каруба) і береговим аеродромом (Сіді-Ахмед), спостережними постами на панівних висотах, а також розвиненою тиловою інфраструктурою (арсенали, склади боєприпасів і пального) не могла не привернути увагу гітлерівців — німецька армія зайняла Бізерту.
Після успіху операції «Смолоскип» — британсько-американського вторгнення в Північну Африку в листопаді 1942 року, — командування союзників ухвалило здійснити сухопутний кидок на схід з метою оволодіти Тунісом з берега. З Алжиру було дві дороги на Туніс. План союзників передбачав наступ вздовж обох доріг з подальшим захопленням міст Бізерта і Туніс. Операція, яка пізніше стала називатись туніська кампанія, розпочалася 17 листопада 1942 року.
З точки зору Гітлера, Туніс міг триматися протягом багатьох місяців або років, руйнуючи таким чином плани союзників. З початку листопада почав діяти «повітряний міст» з перекидання на туніські аеродроми німецьких військ. Руйнування бізертського порту й аеродромів стало одним з важливих завдань англо-американців — у грудні 1942 — січні 1943 місто і порт піддавалися потужним бомбардуванням. З моря військово-морська база була блокована британським військово-морським флотом.
Бізерта була визволена від німців під час завершальної битви за Туніс у травні 1943 року. Згідно з задумом командувача військами союзників генерала Александера, наступ на півночі в напрямку Тунісу здійснювала 1-ша британська армія, на Бізерту наступав 2-й армійський корпус американців. Командував угрупованням генерал-лейтенант Андерсон. За планом Андерсона, 2-й корпус завдавав подвійного удару: на Бізерту і на захоплення висот на лівому фланзі 5-го корпусу. Заключний наступ розпочався 6 травня о третій ночі. 7 травня, після важких боїв, британські танки увійшли в Туніс, а американська піхота з 2-го корпусу, що продовжувала свій рух на північ, зайняла Бізерту.
В червні-липні 1943 на аеродромі Дар-ель-Кудія базувалися дальні бомбардувальники B-25 12-ї повітряної армії ВПС США.
В ході бойових дій Бізерта зазнала значних руйнувань. Велика частина населення залишила зруйноване місто, частина — загинула під час епідемії висипного тифу. Американська влада оголосила Бізерту «закритим містом». Заборона на проживання в місті тривала певний час і після завершення військових дій. Однак, через мародерство кількість зруйнованих будівель подвоїлась у порівнянні з кількістю ушкоджених під час боїв. Відновлення Бізерти розпочалося тільки в післявоєнний період. В межах реконструкції американські військові на набережній побудували перший у місті тринадцятиповерховий висотний будинок, у якому перебував штаб окупаційних військ.
За рішенням країн-переможниць у Другій світовій війні, прийнятим на Потсдамській конференції, Туніс і Бізерта залишилися під управлінням Франції.
Визнання незалежності Тунісу. Бізертинська криза
Після війни, 1947 року, французький уряд надав Тунісу автономію та сформував там місцеву адміністрацію — Раду міністрів. 3 липня 1955 прем'єр-міністр Тунісу та французький прем'єр Едгар Фор підписали франко-туніську угоду, а 20 березня 1956 Тахар бен Аммар та міністр закордонних справ Франції Крістіан Піно підписали меморандум про взаєморозуміння, за яким Франція офіційно визнала незалежність Тунісу. Але при цьому вона зберігала за собою військову базу в Бізерті, яка була стратегічно важлива французам для забезпечення військ у Алжирі, де загострилася війна за незалежність. Через два дні після проголошення незалежності, перший президент Тунісу Хабіб Бурґіба заявив: «Після закінчення перехідного періоду усі французькі сили повинні бути евакуйовані з Тунісу, у тому числі Бізерта».
Цивільну владу в Бізерті на той час представляв туніський губернатор, але фактично вона належала французьким військовим. Персонал бази становив 7700 військовослужбовців. 4 травня 1961 року командувач Бізертської військово-морської бази французький адмірал повідомив туніський уряд про початок робіт з модернізації злітно-посадкової смуги на авіабазі Сіді-Ахмед. Причому подовжена ЗПС, роботи з розширення якої насправді почалися ще 15 квітня, зайшла на півтора метра на територію Тунісу. 13 червня туніська національна гвардія змусила робітників, зайнятих на будівництві, припинити роботу, а 15 червня вимушені були припинити роботу й французькі військові, що замінили їх. Зрештою 24 червня адмірал Амман віддав наказ про припинення будівництва.
Це не призвело до припинення конфлікту: Туніс розпочав будівництво стіни по периметру бази, що викликало різке невдоволення Франції та сприяло нагнітанню напруженості. З 6 по 13 липня по всьому Тунісу проходили щоденні демонстрації з вимогою дострокового виведення французьких військ. Понад 6 тисяч членів молодіжної організації керівної партії записалися в добровольці та подалися до Бізерти. По периметру бази були вириті кілометри окопів. 13 липня туніська армія була приведена в стан підвищеної бойової готовності. 17 липня Бурґіба, виступаючи перед Національною асамблеєю, оголосив, що Туніс вимагає від Франції скоротити період деколонізації, але де Голль відмовився виконати ці вимоги. 19 липня Туніс оголосив про блокаду французької бази в Бізерті — три туніських батальйони, підтримані артилерією, зайняли позиції й унеможливили пересування французьких військових транспортних засобів. 30 французьких військових і 22 цивільних особи виявилися інтернованими в Сусі.
Де Голль ухвалив не піддаватися на шантаж Бурґіби та віддав наказ про військове вторгнення — розпочалася операція «Бульдог». Франція надіслала до Бізерти авіаносну ударну групу у складі авіаносця «Арроманш», крейсера , есмінців «Шевальє Поль» і «Ла Бурдонне». За три дні боїв загинуло 630 тунісців (з них не менше половини — цивільних) і 24 французи. 22 липня було підписано угоду про припинення вогню. За даними туніського Червоного Півмісяця, битва забрала життя 5000 людей.
17 вересня розпочалися франко-туніські переговори щодо евакуації французів з Бізерти й поступового виведення французьких військ з території бази. 29 вересня було досягнуто згоди. Остаточно французький військовий флот залишив Бізерту 15 жовтня 1963. На честь цієї події в Тунісі започатковане державне свято — День евакуації, яке відзначається щорічно 15 жовтня.
Географія
Розташування й фізична географія
Бізерта розташована на північному узбережжі Тунісу, за 15 кілометрів від мису Бланко — найпівнічнішої точки Африки. За 25 кілометрів на південний схід від міста лежить озеро і національний парк Ішкель — об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО. За 30 кілометрів на південь від Бізерти — археологічні розкопки стародавньої Утіки. До столиці Тунісу — міста Туніс — 60 кілометрів.
Місто розташоване переважно на південно-західній стороні бізертського каналу, що пов'язує Середземне море з озером . На південному березі каналу, який сполучається з основною частиною міста через розвідний міст, розташовані міський район Зарзуна і міста-супутники Мензель-Джеміль і Мензель-Абдеррахман, що входять у бізертську міську агломерацію.
Місто оточують мальовничі ліси, що розкинулися на схилах згаслого вулкана. На узбережжі — піщані пляжі Сіді-Салем, Ла-Гротте, на півдні — Ель-Ремель.
Автомагістраль A4 (RN8) зв'язує Бізерту зі столицею й стародавнім Карфагеном, а також міжнародним аеропортом Туніс-Картаж. Автобуси-експреси національної транспортної компанії Тунісу курсують між туніської столицею і Бізертою щогодини. Автобуси в Бізерту вирушають також прямо з аеропорту Туніс-Картаж. До Бізерти можна також дістатися поїздом з центрального вокзалу Тунісу.
Клімат
Клімат — проміжний між аридним і субтропічним середземноморським з гарячим літом (Csa). Середньорічні температури: січня +11 °C, липня +25 °C. Середньорічна кількість опадів 410—660 мм.
Вплив на клімат Бізерти мають розташування на узбережжі Середземного моря і близькість Сахари. Північні вітри, зустрічаючи на своєму шляху гори, приносять сюди в осінньо-зимовий період вологу, яка випадає у вигляді дощів. Літня спека пом'якшується морським бризом. Коли на узбережжя прориваються гарячі південні вітри сірокко, що дмуть із Сахари, панують сухість і спека.
Клімат Бізерти | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | 15,3 | 15,8 | 17,2 | 19,6 | 23,7 | 27,7 | 31,3 | 31,6 | 29,0 | 24,8 | 19,9 | 16,3 | 19,8 |
Середня температура, °C | 11,2 | 11,4 | 13,1 | 15,3 | 18,3 | 22,6 | 25,3 | 25,7 | 24,2 | 20,4 | 16,0 | 12,3 | 17,98 |
Середній мінімум, °C | 6,9 | 7,0 | 7,7 | 9,7 | 12,6 | 16,4 | 19,1 | 20,1 | 18,3 | 14,8 | 10,7 | 8,0 | 12,6 |
Норма опадів, мм | 92 | 85 | 59 | 45 | 27 | 10 | 2 | 5 | 31 | 84 | 84 | 102 | 626 |
Джерело: Національний інститут метеорології Тунісу |
січень | лютий | березень | квітень | травень | червень | липень | серпень | вересень | жовтень | листопад | грудень |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
15°С | 15°С | 15°С | 15°С | 17°С | 21°С | 24°С | 25°С | 24°С | 22°С | 19°С | 16°С |
Населення
Населення Бізерти складається переважно з нащадків алжирських арабів і берберів, що іммігрували наприкінці XIX століття рятуючись від посухи, а також з мусульман — мігрантів з Андалусії, слов'янських мусульман Османської імперії, сицилійців, корсиканців, сардинців, мальтійців. Незначна частка нащадків російських моряків, що потрапили до Бізерти 1920 року з Чорноморською ескадрою. Європейці й невелика єврейська громада, більшою частиною, у період від оголошення незалежності Тунісу 1956 року й до виводу останніх французьких військ 1964 року, поступово залишили місто. На сьогодні 97 % бізертців — араби, незначна частина — французи, інші — італійці, росіяни, білоруси, українці, болгари, серби, румуни, євреї — становлять менше відсотка містян.
1956 | 2004 | 2007 | 2009 | 2011 | 2013 |
---|---|---|---|---|---|
46 700 | 114 371 | 117 126 | 119 243 | 121 483 | 126 491 |
▲ | ▲ | ▲ | ▲ | ▲ |
Чисельність населення станом на 2013 рік — 126,5 тис. осіб. Населення міст-супутників Мензель-Джеміль і Мензель-Абдеррахман, що входять до бізертської міську агломерації — понад 167 тис. Щільність населення 2886 ос./км². Релігійний склад: іслам сунітського толку (97 %), 3 % — християнство: католицизм, православ'я.
Більшість російських емігрантів залишила Бізерту ще у 1920-х роках: до 1925 року в Тунісі залишалося лише 700 росіян. Але й ті що залишилися, перебралися до Франції після проголошення Тунісом незалежності. На початку 1960-х років російська колонія в Бізерті була представлена лише декількома сім'ями — залишилися Іловайські та Ширинські. На початку XXI століття там залишалося жити лише кілька нащадків тих людей, що прибули до Тунісу в грудні 1920.
Освіта, спорт, туристична інфраструктура
Вищі навчальні заклади Бізерти — переважно філії . Це Вищий технологічний інститут, Вищий інститут бізнесу та бухгалтерського обліку, Інститут підготовки інженерів і Національна інженерна школа.
Розвинена спортивна інфраструктура. Популярний вид спорту — футбол. Найбільша спортивна арена Бізерти — стадіон , який вміщує 15 000 глядачів, — домашня арена футбольного клубу «Бізертен». «Бізертен» є першою туніською футбольною командою, яка виграла континентальний трофей — у 1988 році. Президент спортивного клубу і його головний спонсор — відомий туніський політик і бізнесмен, член Національної асамблеї Мехді Бен Гарбія. Два інші футбольні клуби з Бізерти — і (фр. Stade Africain Menzel Bourguiba) грають в «Північній групі» 3-ї професійної ліги національного футбольного чемпіонату. Популярні також волейбол, баскетбол, регбі, теніс. Гордість бізертців — тенісист Малік Джазірі у 2011 році завоював «золото» XII .
Попри те, що Бізерта є найбільшою військово-морською й військово-повітряною базою Тунісу, попри наявність у ній великої кількості військових об'єктів, місто відроджується також як центр туризму. Морський туристичний кластер представлений відкритою 2012 року мариною для суперяхт (завдовжки до 110 м включно) з наземною інфраструктурою для обслуговування й відпочинку.
Пам'ятки історії: арабська фортеця Касба (VI-XVII століття) у центрі на північному березі гавані — Іспанський форт (1570). Цитадель (форт Сіді-Салем, 1573) — зараз театр просто неба, малий форт Сіді-ель-Хані на березі протоки — Океанографічний музей. На горі Кебір — форт Джебель-Кебір, де у 1920-х розташовувався Російський морський корпус. Культові споруди — Велика мечеть (1652) з восьмикутним мінаретом, православний храм Олександра Невського (1938). Християнське кладовище Ле Буржель (фр. Le Bourgel) з російською ділянкою.
Планування старих кварталів міста — строге прямокутне. Це спадок французької колонізації. Старий порт у центрі міста розділяє його на нову й стару частини. На острові посеред гавані обладнана пристань з кафе й магазинами. Готелів у Бізерті небагато, переважно — категорії «три зірки» (Cat B). Найкращим готелем вважається Bizerta Resort.
Економіка
Основу економіки складають портова індустрія й судноремонт. Розвинені також нафтопереробна, цементна, металургійна, текстильна промисловість.
Традиційні ремесла — килимарство, мереживоплетіння та виготовлення ювелірних виробів зі срібла, латуні й напівдорогоцінних каменів, обробка шкір.
Сфера послуг включає обслуговування військових баз, торгівлю, туризм.
Порт і військово-морська база
Сприятливе стратегічне розташування на осі, що розділяє Середземне море (за 160 км від мису Бон, на північному березі Туніської протоки — європейська Італія), і зручна природна гавань Бізерти з давніх часів перетворило її спочатку на природну, а потім — на спеціально обладнану, військово-морську базу.
Старий Бізертський порт розташований у центрі міста й поділяє його стару й нову частини. Новий, сучасний, морський порт і військово-морська база збройних сил Тунісу, розташовані, переважно, в однойменній бухті Середземного моря. Акваторія порту й ВМБ включає південно-західну частину бухти, протоку Гуле-дю-Лак й озеро Бізерта, до якого прокладено канал 12-ти метрової глибини. Через канал перекинуто розвідний міст з вертикальним зазором 13 метрів. Площа порту й бази становить близько 14 км², є понад 50 причалів, обладнаних береговими й плавучими кранами для обробки морських вантажів вантажопідйомністю до 60 тонн. Лінія причалів довжиною близько 5 км з глибинами до 12 метрів розташована в південно-західній частині бухти. Портові судноремонтні підприємства з чотирма сухими доками (найбільший 249×35×12 м) і забезпечують ремонт великотоннажних кораблів і суден.
Бізертський порт відіграє ключову роль в промисловій інфраструктурі Тунісу, пов'язуючи промислові райони півночі країни — Мензель-Бургіба, Мензель-Джеміль, Утіка і слугуючи важливим транспортним конектором між Африкою та Європою. Вантажообіг порту 2006 року становив понад 4,7 млн тонн (для порівняння: у 1984 році — 2,7 млн т). Переважно це міжнародні вантажоперевезення. Майже дві третини з них — експорт в Європу й майже дві третини вантажів — вуглеводні. Вихід до залізничної мережі, а також до автомагістралі Туніс — Бізерта й шосе, що пов'язує Бізерту з Мензель-Бургіба надають додаткові переваги сучасному порту.
Військово-морська база забезпечує базування корабельного складу до крейсерів включно. Її причали, завдовжки до 4 км і глибинами до 10 метрів розташовані в протоці Гуле-дю-Лак і в гавані Сіді-Абдаллах. На території ВМБ знаходяться флотський арсенал, склади боєприпасів, пального.
У Бізерті, крім штабу військового флоту, дислокуються штаби одного з трьох військово-морських районів ВМС Тунісу і Північного сектору охорони морських кордонів Національної гвардії.
Міжнародне співробітництво
Бізерта має особливі відносини з Тулоном і угоду про співпрацю в межах програми реабілітації історичних центрів з Клермон-Ферраном (Франція).
Муніципалітет Бізерта також підписав угоди з п'ятьма іншими містами-побратимами:
Видатні особистості
В Бізерті народилися:
- Малік Джазірі (Малек Жазірі) — професійний тенісист, золотий призер XII (2011);
- — французький політичний діяч, мер Тулузи, сенатор парламенту Франції (з 2012);
- — французький оперний співак, режисер, сценограф;
Цікаві факти
У Бізерті, як і в Тунісі взагалі, юридично закріплена «свобода панорами навпаки» — заборонена фотозйомка державних і військових установ та об'єктів. У місті, оточеному фортами, яке являє собою один великий укріпрайон, заборонених для фотографування об'єктів більше, ніж туристичних пам'яток, дозволених для фотографування.
Див. також
Джерела
- https://www.comune.palermo.it/js/server/uploads/_20032019122906.pdf
- https://kvs.gov.spb.ru/en/agreements/
- https://miskrada.kherson.ua/pro-kherson/nashi-partneri/mista-pobratymy/
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1986. — Т. 1 : А — Калібр. — 752 с. — С. 171.
- Военный энциклопедический словарь / Министерство обороны СССР. Институт военной истории. — М. : Военное издательство, 1983. — С. 47. (рос.)
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- Hervé Bourges et Claude Wauthier, Les 50 Afriques: Maghreb, Afrique du Nord-Est, Corne de l'Afrique, Afrique sahélo-soudanienne, Golfe du Bénin, éd. du Seuil, Paris, 1979, p. 68 (фр.)
- Hippo (in Perseus Digital Library) [ 15 липня 2015 у Wayback Machine.]. (англ.)
- Hippo Zarytus (in Perseus Digital Library) [ 15 липня 2015 у Wayback Machine.]. (англ.)
- . madridhotelvialusitana.com. 24.11.2013. Архів оригіналу за 16.04.2015. Процитовано 12.01.2015.
- Pétridès, Sophron (1910). «Hippo Diarrhytus». Catholic Encyclopedia 7. New York: Robert Appleton Company. 1913. (англ.)
- . poizdka.net/vse-pro-bizertu. 25.05.2012. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 13.01.2015.
- Langer, W. (1925–1926). The European Powers and the French Occupation of Tunis, 1878–1881. American Historical Review (31): 55–79 & 251–256. (англ.)
- [Інформація на офіційному сайті муніципалітету Бізерти]. Архів оригіналу за 09.07.2014. Процитовано 14.01.2015. (фр.)
- . Корабельний портал korabley.net. 03.12.2013. Архів оригіналу за 3 жовтня 2019. Процитовано 15.01.2015. (рос.)
- . voskres.ru. Архів оригіналу за 11.02.2008. Процитовано 15.01.2015. (рос.)
- Thomas Hugh (2001). The Spanish Civil War. London: Penguin Books. с. 877. (англ.)
- Anon (1990) [1st. Pub. 1943]. . American Forces in Action series. Washington D.C.: United States Army Center of Military History. CMH Pub 100-6. Архів оригіналу за 26 липня 2012. Процитовано 16 січня 2015. (англ.)
- Klaus Schlichte. 35 Algerien. Arbeitsgemeinschaft Kriegsursachenforschung (AKUF) > Kriege-Archiv: Kriege und bewaffnete Konflikte im Vorderen und Mittleren Orient seit 1945. Гамбурзький університет. Архів оригіналу за 24.06.2013. Процитовано 16.01.2015. (нім.)
- . Военные конфликты малой интенсивности. Малые войны второй половины ХХ века. 19.10.2010. Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 16.01.2015. (рос.)
- Tahar Belkhodja (1998). Les trois décennies Bourguiba. Paris: Publisud. (фр.)
- Anouar Chennoufi, Bizerte (Tunisie): trou de mémoire de l'histoire, Tunis Hebdo, 19-25.09.2005 [ 06.03.2009, у Wayback Machine.] (фр.)
- . Альманах визначних подій. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 16.01.2015.
- Бізерта. Туніс. Житомирська хвиля. Процитовано 19.01.2015.[недоступне посилання з червня 2019]
- . Climate-Data.org. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 19 липня 2014. (англ.)
- . Climate–Data.Eu. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 20 липня 2014. (англ.)
- . «Роза вітрів» rv.org.ua. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 17.01.2015.
- Données climatiques annuelles (Institut national de la météorologie de Tunisie) [ 7 липня 2011 у Wayback Machine.] (фр.)
- . Weather2Travel. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 19.01.2014. (англ.)
- История Бизерты. Бизерта и Русский Тунис. Процитовано 18.01.2015. (рос.)
- . gotennis.ru. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 21.04.2015. (рос.)
- . Офіційний сайт морської адміністрації портів Тунісу. Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 12.01.2015. (англ.)(фр.)
- Юрьев M. М. . Сайт Інституту Близького Сходу. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 11.01.2014. (рос.)
- [Інформація на офіційному сайті муніципалітету Бізерти]. Архів оригіналу за 04.11.2013. Процитовано 20.01.2015. (фр.)
- . Бизерта и Русский Тунис. Архів оригіналу за 19.01.2015. Процитовано 20.01.2015. (рос.)
- Атлас світу / голов. ред. ; зав. ред. ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- — сайт муніципалітету Бізерти (фр.) (араб.)
Ця стаття належить до Української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bize rta arab بنزرت fr Bizerte angl Bizerte Bizerta misto na pivnochi Tunisu administrativnij centr vilayetu Bizerta Najpivnichnishe misto Afriki roztashovane poblizu krajnoyi pivnichnoyi tochki kontinentu misu Blanko Promislovij transportnij i turistichnij centr Velikij seredzemnomorskij port i golovna baza VMS Tunisu Do 1963 roku strategichna vijskovo morska i povitryana baza Franciyi u Pivnichnij Africi Zastarili nazvi Bicerta Benserta Bencert Bizerta arab بنزرت Bizerta na karti Tunisu uOsnovni dani37 16 pn sh 9 52 sh d 37 267 pn sh 9 867 sh d 37 267 9 867 Koordinati 37 16 pn sh 9 52 sh d 37 267 pn sh 9 867 sh d 37 267 9 867 Krayina TunisRegion vilayet BizertaStolicya dlya Bizerta governorate of Tunisia Zasnovano blizko 1100 roku do n e Plosha 34 km Naselennya 126 491 2013 Aglomeraciya 293 500 2013 Visota NRM 4 mNazva meshkanciv ital BisertiniMista pobratimi Kalamata Tanzher Port Sayid Annaba Palermo berezen 2000 1 Oran Klermon Ferran Sankt Peterburg 2014 2 Herson 3 d 2007 Telefonnij kod 216 72Chasovij poyas CET UTC 1 Nomeri avtomobiliv BIGeoNames 2472706OSM 1435827 R Bizerta Poshtovi indeksi 7000 Miska vlada Vebsajt commune bizerte gov tn Mapa Bizerta u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Bizerta znachennya IstoriyaBizerta znana yak najstarishe ta istorichno najbilsh yevropejske misto Tunisu Yiyi istoriya na poryadok bilshe pov yazana z istoriyeyu suchasnoyi Yevropi nizh inshih mist arabskogo Shodu Antichna doba Bizerta bula zasnovana na pochatku XII stolittya do n e finikijcyami z Tiru Spochatku ce bula malenka primorska faktoriya tipova dlya talasokratichnih civilizacij v zahidnomu Seredzemnomor yi yaka imovirno mala nazvu Akra finik Vpershe pro Bizertu yak Gippon Akru zgaduvav davnogreckij mandrivnik ta pismennik Eskilak Kariandskij prib 560 ti 490 ti rr do n e Cya nazva ye pohidnoyu vid punichnoyu movoyu Portove mistechko bulo roztashovane za 30 km na pivnich vid Utiki ta 50 km vid Karfagenu inshih mist derzhav zasnovanih finikijcyami Za chasiv carivni Elissi blizko 950 roku do n e Gippon Akra potrapila pid vpliv Karfagenu Davni greki zokrema istorik Polibij nazivali ce misto Gippon Diarritos grec Ἱppὼn diarrytos dodavshi do nazvi utochnennya Diarrhytos tobto rozdilenij vodoyu na vidminu vid Gipponu Regiya carskogo v Numidiyi V rimskij period za caryuvannya vandaliv ta v chasi Vizantijskoyi imperiyi misto prodovzhuvalo nazivatis Gippo Diarritus lat Hippo Diarrhytus abo Gippo Caritus lat Hippo Zarytus Strategichno nadzvichajno vdalo roztashovanu prirodnu gavan yak vijskovij forpost vikoristovuvali karfagenski polkovodci Gamilkar Magon Gasdrubal Gannibal Gippon zgaduyetsya v istoriyi Pershoyi Punichnoyi vijni 264 241 do n e Livijskoyi vijni 241 237 do n e virishalnogo boyu u Gippagreta v hodi Tretoyi Punichnoyi vijni 148 do n e Pislya pershih napadiv u 149 roci do n e misto bulo zajnyate rimskimi vijskami u chasi Yuliya Cezarya Pislya povalennya Karfagenu rimlyani vidbuduvali misto j nazivali jogo Gippo Diarritus Caritus Diarritus vhodiv u provinciyu Afrika iz centrom v Utici Najbilshogo rozkvitu misto dosyaglo pochinayuchi z pravlinnya Avgusta Oktaviana U cej period vono velo zhvavu morsku torgivlyu z Ostiyeyu ta Rimom Todi zh pid vplivom Avreliya Avgustina ta deyakih inshih yepiskopiv sered velikih zemlevlasnikiv j aristokratiyi Caritusu nabulo poshirennya hristiyanstvo 439 roku Gejzerih car vandaliv razom z blizko 80 tisyachami poslidovnikiv visadivsya v Pivnichnij Africi Jogo vijsko zahopilo misto Stvorivshi korolivstvo zi stoliceyu u Karfageni vandali vikoristovuvali port yak placdarm dlya rejdiv do inshih chastin Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi zdijsnyuyuchi nabigi na Rim i ostrovi Sardiniyu Maltu Korsiku ta Siciliyu Pislya porazki vandaliv 534 roku misto perejshlo pid vladu Shidnoyi Rimskoyi imperiyi pid panuvannyam yakoyi perebuvalo do 642 U ti chasi v Bizerti pobudovani ukriplennya sho zgodom stali osnovoyu arabskoyi forteci vidomoyi teper yak Fort Kasba Serednovichchya 647 roku misto bulo zavojovane arabskimi armiyami Arabi vnaslidok fonetichnogo osvoyennya greko latinskoyi nazvi mista Gippo Caritus stali nazivati jogo Ben Cert zvidki j pishli piznishi nazvi Binzert Bizer Bezerte Bizerta arab بنزرت Banzart Z prihodom arabiv rozpochalasya islamizaciya naselennya Zahidna storona Bordzh el Kebir i vhid u fort Sidi Ali el Mekki Arabi znachno ukripili vazhlive misto port zbuduvavshi na zalishkah rimskih ukriplen fortecyu Kasba VI XVII stolittya Pidporyadkuvati sobi strategichnij seredzemnomorskij port namagalisya takozh greki ispanci osmani zavojovniki z Siciliyi ta Malti morski bitvi za Bizertu buli permanentnim yavishem Z 1050 roku pislya nashestya en i krahu derzhavi Ziridiv krayina rozpalasya na bagato dribnih nezalezhnih knyazivstv sered yakih bula j Bizerta Zgodom pislya vidnovlennya berberskoyi derzhavi pid vladoyu Almohadiv vidbuvsya novij rozriv vnaslidok yakogo Ifrikiya razom z Bizertoyu otrimala status avtonomnoyi provinciyi yakoyu pravila dinastiya Hafsidiv Na pochatku XVI stolittya Bizerta stala bazoyu berberskih korsariv Seredzemnomor ya 1508 roku hafsidskij sultan Tunisu Abu Abdallah Muhammad V nadav dozvil vikoristovuvati Bizertu yak svoyu bazu dlya diyalnosti v zahidnomu Seredzemnomor yi osmanskomu korsaru Kurtoglu Muslihiddin reyisu Natomist sultan mav otrimuvati p yatu chastinu vid zdobichi zahoplenoyi korsarami Osnovnimi protivnikami berberskih korsariv buli floti Ispaniyi Genuyi i licariv gospitalyeriv 1535 roku mistom ovolodili vijska imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Karla V Gabsburga a potim u 1574 roci osmani Na cej chas zavdyaki isnuvannyu portu pripadaye drugij period rozkvitu Bizerti Francuzkij korolivskij flot bombarduvav misto 1681 roku 4 j 5 lipnya 1770 roku francuzka eskadra znovu obstrilyala Bizertu j zrujnuvala portovi sporudi 1784 j 1785 roku misto j port bombarduvav flot venecijciv Postupovo u miru zgasannya piratskogo promislu zanepala j Bizerta Do visimdesyatih rokiv XIX stolittya misto bulo zanedbane shose j zaliznicya buli vidsutni morskij port zasipanij Pid protektoratom Franciyi Dokladnishe Francuzkij protektorat u Tunisi Za chasiv Francuzkoyi kolonialnoyi imperiyi 1881 roku nad kolishnoyu provinciyeyu Osmanskoyi imperiyi buv vstanovlenij protektorat Francuzkoyi tretoyi respubliki Korabli VMS Franciyi vpershe vvijshli v starij port Bizerti v travni 1881 roku pid chas tak zvanoyi ale cherez diplomatichnij tisk z boku Britaniyi yaka vvazhala zagrozoyu stvorennya francuzkoyi vijskovo morskoyi bazi za 250 milyah vid Malti 18 bereznya 1884 buli zmusheni zalishiti Bizertsku gavan Pidjomnij mist cherez kanal do ozera Bizerti 1905 Tim ne menshe na pochatku 1886 roku francuzi rozpochali budivnictvo v Bizerti velikogo vijskovogo portu yakij mav strategichne znachennya kontrolyuvati sudnoplavstvo Tuniskoyu protokoyu Bizertu voni nazivali pistoletom spryamovanim na Italiyu Stvorennya portu vklyuchalo prokladennya kanalu mizh Bizertskoyu buhtoyu j odnojmennim ozerom budivnictvo yakogo zavershilosya lishe 1892 roku Na nasipu sho utvorivsya vid budivnictva kanalu bulo sporudzhene suchasne misto 1895 roku port buv vidkritij dlya mizhnarodnoyi torgivli Todi zh vin perejshov pid upravlinnya Vijskovo morskogo flotu Franciyi Rozvitok portu priskorivsya zokrema v 1897 1899 rokah u zv yazku iz zrostannyam napruzhenosti u vidnosinah mizh Franciyeyu j Velikoyu Britaniyeyu osoblivo pid chas Fashodskoyi krizi Na protilezhnomu pivdenno zahidnomu berezi ozera Bizerta zasnovane misto port Ferivill yake stalo chastinoyu vijskovo morskoyi bazi Francuzi vtretye vdihnuli zhittya v Bizertu pid protektoratom Franciyi misto strimko zrostalo Ukazom vid 16 lipnya 1884 utvorenij municipalitet Bizerta 1898 roku cherez kanal buv pobudovanij pidjomnij mist sho poyednav z mistom jogo pivdennij bereg Starij kanalnij mist zalishavsya na sluzhbi do 1909 roku V toj zhe chas vidrazu za todi isnuvalo stare arabske mistechko buv u misti takozh italijskij kvartal yakij teper ne isnuye Naprikinci XIX pochatku XX stolittya francuzi pobuduvali inzhenerni sporudi forti dlya beregovoyi oboroni Pershim inozemnim vijskovim korablem sho zajshov u Bizertu stav rosijskij vitrilno gvintovij kliper ru Ce vidbulosya v zhovtni 1897 Piznishe 1920 roku cej fakt bagato rosijskih moryakiv viznali simvolichnim todi v Bizerti vstali na ostannyu stoyanku tridcyat tri rosijskih vijskovih korabli tak zvanoyi Rosijskoyi eskadri Persha svitova vijna Rosijska eskadra v Bizerti Dokladnishe Bizertska eskadra Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Bizerta najbilsha vijskovo morska baza soyuznikiv u Seredzemnomu mori Na bazi krim bojovih korabliv v La Karubi dislokuvalisya gidrolitaki ta rozviduvalnij dirizhabl Osoblive misce zajmali pidvodni chovni 1918 Bizerta 28 zhovtnya 1920 roku Vrangel viddav nakaz pro negajnu evakuaciyu z Krimu Rosijskogo imperatorskogo flotu Cherez tri dni 126 korabliv i suden vzyali kurs na Konstantinopol Chornomorskij flot sho vijshov u more buv perejmenovanij na Rosijsku eskadru komanduvachem yakoyi buv priznachenij vice admiral Kedrov Cherez tizhden korabli projshli Chornomorski protoki ale oficijno Konstantinopol vidmovivsya prijmati rosiyan Yedinoyu krayinoyu yaka nespodivano pogodilasya nadati pritulok stala Franciya buvshi soyuznikom Rosijskoyi armiyi j ne viznayuchi radyansku vladu francuzkij uryad zaproponuvav timchasovo napraviti eskadru do Bizerti V zabezpechennya vitrat pov yazanih z prijmannyam bizhenciv z Krimu francuzi vzyali u zastavu ves rosijskij vijskovij i torgovelnij flot Vice admiral M O Kedrov kontr admirali M A Berens i O I Tihmyenyev na pidvodnomu chovni Tyulen u Bizerti Lipen 1921 29 grudnya 1920 rosijski korabli pid komanduvannyam kontr admirala uvijshli v gavan Bizerti Do seredini lyutogo 1921 roku v portu zibralisya zalishki eskadri z 33 korabliv i suden Pribuli na korablyah 6 tisyach bizhenciv za inshimi danimi do Bizerti pribulo 7000 vijskovih i 1000 civilnih osib zasnuvali pershu rosijsku gromadu v Tunisi Rosijski vijskovi zhili v taborah roztashovanih na francuzkih vijskovih ob yektah zokrema na Nador Dzhebel Kebir Rumi Sen Zhan Shrek ben Shaban Perebuvannya v Bizerti rosijskih moryakiv znachno zminilo uklad zhittya mistechka i malo velicheznij kulturnij vpliv Bula zbudovana pravoslavna cerkva vlashtovanij teatr de stali davati koncerti j provoditi lekciyi ta bali U staromu forti Dzhebel Kebir buv vidkritij Morskij kadetskij korpus U korpusi zanyattya cherguvalisya z paradami buli organizovani gurtki ta oficerski kursi Shorichno vidbuvalisya vipuski kadetiv ta yih priznachennya v korabelni gardemarini Bagato vipusknikiv zgodom viyihali do Yevropi de vstupili do vishih navchalnih zakladiv perevazhno v Chehoslovachchini Tim chasom stan rosijskogo flotu zalishavsya zhalyugidnim Korabli buli rozbiti mehanizmi zipsovani a garmati rozhitani Groshej na vidnovlennya j remont ne bulo U situaciyi neviznachenosti vzhe 1921 roku bilsha chastina civilnih yaki pribuli z eskadroyu viyihali do Franciyi a chastina povernulasya v Radyansku Rosiyu na paroplavi Velikij knyaz Kostyantin 28 zhovtnya 1924 Franciya oficijno viznala Radyanskij Soyuz Nastupnogo dnya 29 zhovtnya o 17 25 za miscevim chasom na korablyah eskadri buli spusheni Andriyivski prapori Naprikinci 1924 roku do Bizerti pribula radyanska tehnichna komisiya yaka mala zdijsniti prijnyattya korabliv eskadri ale za tehnichnim stanom ce zrobiti viyavilosya nemozhlivim Chastinu korabliv otrimala Franciya inshi buli peredani Italiyi ta Malti a ti sho vtratili hodovi yakosti rozibrani na bruht Bilshist moryakiv poyihali zhiti do Franciyi do 1925 roku v Tunisi zalishilosya lishe 700 rosiyan a na 10 lipnya 1934 vid rosijskoyi eskadri v Bizerti ne zalishilosya nichogo U pam yat pro Chornomorsku eskadru 1938 roku na koshti zibrani rosijskoyu gromadoyu Bizerti bula sporudzhena nevelichka cerkva Oleksandra Nevskogo Na marmurovij doshci vseredini hramu zolotom vibiti nazvi vsih korabliv sho prijshli v Bizertu Cerkva prikrashena korabelnimi ikonami a carski vrata zavishani kormovim praporom z bronenoscya Georgij Pobidonosec 2006 roku majdan de roztashovanij hram Oleksandra Nevskogo buv nazvanij plosheyu Druga svitova vijna Dokladnishe Tuniska kampaniya U berezni 1939 roku za dekilka dniv do peremogi nacionalistiv u gromadyanskij vijni v Ispaniyi za nakazom komanduvacha respublikanskimi VMS korabli respublikanskogo flotu tri krejseri visim esminciv i dva pidvodni chovni zalishili gavan Kartaheni j perejshli morem do Bizerti de buli internovani francuzkoyu vladoyu Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni misto stalo miscem zapeklogo protistoyannya mizh gitlerivskoyu koaliciyeyu j vijskami soyuznikiv odna z najbilshih afrikanskih vijskovo morskih baz z gavanyami zdatnimi prijmati nadvodni korabli j pidvodni chovni z diyuchim sudnoremontnim kompleksom bazoyu morskoyi aviaciyi Karuba i beregovim aerodromom Sidi Ahmed sposterezhnimi postami na panivnih visotah a takozh rozvinenoyu tilovoyu infrastrukturoyu arsenali skladi boyepripasiv i palnogo ne mogla ne privernuti uvagu gitlerivciv nimecka armiya zajnyala Bizertu Bombarduvannya bizertskogo portu amerikanskimi litayuchimi fortecyami B 17 Sichen 1943 Pislya uspihu operaciyi Smoloskip britansko amerikanskogo vtorgnennya v Pivnichnu Afriku v listopadi 1942 roku komanduvannya soyuznikiv uhvalilo zdijsniti suhoputnij kidok na shid z metoyu ovoloditi Tunisom z berega Z Alzhiru bulo dvi dorogi na Tunis Plan soyuznikiv peredbachav nastup vzdovzh oboh dorig z podalshim zahoplennyam mist Bizerta i Tunis Operaciya yaka piznishe stala nazivatis tuniska kampaniya rozpochalasya 17 listopada 1942 roku Z tochki zoru Gitlera Tunis mig trimatisya protyagom bagatoh misyaciv abo rokiv rujnuyuchi takim chinom plani soyuznikiv Z pochatku listopada pochav diyati povitryanij mist z perekidannya na tuniski aerodromi nimeckih vijsk Rujnuvannya bizertskogo portu j aerodromiv stalo odnim z vazhlivih zavdan anglo amerikanciv u grudni 1942 sichni 1943 misto i port piddavalisya potuzhnim bombarduvannyam Z morya vijskovo morska baza bula blokovana britanskim vijskovo morskim flotom Britanski voyaki u vizvolenij Bizerti 8 travnya 1943 Bizerta bula vizvolena vid nimciv pid chas zavershalnoyi bitvi za Tunis u travni 1943 roku Zgidno z zadumom komanduvacha vijskami soyuznikiv generala Aleksandera nastup na pivnochi v napryamku Tunisu zdijsnyuvala 1 sha britanska armiya na Bizertu nastupav 2 j armijskij korpus amerikanciv Komanduvav ugrupovannyam general lejtenant Anderson Za planom Andersona 2 j korpus zavdavav podvijnogo udaru na Bizertu i na zahoplennya visot na livomu flanzi 5 go korpusu Zaklyuchnij nastup rozpochavsya 6 travnya o tretij nochi 7 travnya pislya vazhkih boyiv britanski tanki uvijshli v Tunis a amerikanska pihota z 2 go korpusu sho prodovzhuvala svij ruh na pivnich zajnyala Bizertu V chervni lipni 1943 na aerodromi Dar el Kudiya bazuvalisya dalni bombarduvalniki B 25 12 yi povitryanoyi armiyi VPS SShA V hodi bojovih dij Bizerta zaznala znachnih rujnuvan Velika chastina naselennya zalishila zrujnovane misto chastina zaginula pid chas epidemiyi visipnogo tifu Amerikanska vlada ogolosila Bizertu zakritim mistom Zaborona na prozhivannya v misti trivala pevnij chas i pislya zavershennya vijskovih dij Odnak cherez maroderstvo kilkist zrujnovanih budivel podvoyilas u porivnyanni z kilkistyu ushkodzhenih pid chas boyiv Vidnovlennya Bizerti rozpochalosya tilki v pislyavoyennij period V mezhah rekonstrukciyi amerikanski vijskovi na naberezhnij pobuduvali pershij u misti trinadcyatipoverhovij visotnij budinok u yakomu perebuvav shtab okupacijnih vijsk Za rishennyam krayin peremozhnic u Drugij svitovij vijni prijnyatim na Potsdamskij konferenciyi Tunis i Bizerta zalishilisya pid upravlinnyam Franciyi Viznannya nezalezhnosti Tunisu Bizertinska kriza Dokladnishe Bizertinska kriza Pislya vijni 1947 roku francuzkij uryad nadav Tunisu avtonomiyu ta sformuvav tam miscevu administraciyu Radu ministriv 3 lipnya 1955 prem yer ministr Tunisu ta francuzkij prem yer Edgar For pidpisali franko tunisku ugodu a 20 bereznya 1956 Tahar ben Ammar ta ministr zakordonnih sprav Franciyi Kristian Pino pidpisali memorandum pro vzayemorozuminnya za yakim Franciya oficijno viznala nezalezhnist Tunisu Ale pri comu vona zberigala za soboyu vijskovu bazu v Bizerti yaka bula strategichno vazhliva francuzam dlya zabezpechennya vijsk u Alzhiri de zagostrilasya vijna za nezalezhnist Cherez dva dni pislya progoloshennya nezalezhnosti pershij prezident Tunisu Habib Burgiba zayaviv Pislya zakinchennya perehidnogo periodu usi francuzki sili povinni buti evakujovani z Tunisu u tomu chisli Bizerta Civilnu vladu v Bizerti na toj chas predstavlyav tuniskij gubernator ale faktichno vona nalezhala francuzkim vijskovim Personal bazi stanoviv 7700 vijskovosluzhbovciv 4 travnya 1961 roku komanduvach Bizertskoyi vijskovo morskoyi bazi francuzkij admiral povidomiv tuniskij uryad pro pochatok robit z modernizaciyi zlitno posadkovoyi smugi na aviabazi Sidi Ahmed Prichomu podovzhena ZPS roboti z rozshirennya yakoyi naspravdi pochalisya she 15 kvitnya zajshla na pivtora metra na teritoriyu Tunisu 13 chervnya tuniska nacionalna gvardiya zmusila robitnikiv zajnyatih na budivnictvi pripiniti robotu a 15 chervnya vimusheni buli pripiniti robotu j francuzki vijskovi sho zaminili yih Zreshtoyu 24 chervnya admiral Amman viddav nakaz pro pripinennya budivnictva Avianosec R95 Arromansh VMS Franciyi Ce ne prizvelo do pripinennya konfliktu Tunis rozpochav budivnictvo stini po perimetru bazi sho viklikalo rizke nevdovolennya Franciyi ta spriyalo nagnitannyu napruzhenosti Z 6 po 13 lipnya po vsomu Tunisu prohodili shodenni demonstraciyi z vimogoyu dostrokovogo vivedennya francuzkih vijsk Ponad 6 tisyach chleniv molodizhnoyi organizaciyi kerivnoyi partiyi zapisalisya v dobrovolci ta podalisya do Bizerti Po perimetru bazi buli viriti kilometri okopiv 13 lipnya tuniska armiya bula privedena v stan pidvishenoyi bojovoyi gotovnosti 17 lipnya Burgiba vistupayuchi pered Nacionalnoyu asambleyeyu ogolosiv sho Tunis vimagaye vid Franciyi skorotiti period dekolonizaciyi ale de Goll vidmovivsya vikonati ci vimogi 19 lipnya Tunis ogolosiv pro blokadu francuzkoyi bazi v Bizerti tri tuniskih bataljoni pidtrimani artileriyeyu zajnyali poziciyi j unemozhlivili peresuvannya francuzkih vijskovih transportnih zasobiv 30 francuzkih vijskovih i 22 civilnih osobi viyavilisya internovanimi v Susi De Goll uhvaliv ne piddavatisya na shantazh Burgibi ta viddav nakaz pro vijskove vtorgnennya rozpochalasya operaciya Buldog Franciya nadislala do Bizerti avianosnu udarnu grupu u skladi avianoscya Arromansh krejsera esminciv Shevalye Pol i La Burdonne Za tri dni boyiv zaginulo 630 tunisciv z nih ne menshe polovini civilnih i 24 francuzi 22 lipnya bulo pidpisano ugodu pro pripinennya vognyu Za danimi tuniskogo Chervonogo Pivmisyacya bitva zabrala zhittya 5000 lyudej 17 veresnya rozpochalisya franko tuniski peregovori shodo evakuaciyi francuziv z Bizerti j postupovogo vivedennya francuzkih vijsk z teritoriyi bazi 29 veresnya bulo dosyagnuto zgodi Ostatochno francuzkij vijskovij flot zalishiv Bizertu 15 zhovtnya 1963 Na chest ciyeyi podiyi v Tunisi zapochatkovane derzhavne svyato Den evakuaciyi yake vidznachayetsya shorichno 15 zhovtnya GeografiyaRoztashuvannya j fizichna geografiya Bizerta roztashovana na pivnichnomu uzberezhzhi Tunisu za 15 kilometriv vid misu Blanko najpivnichnishoyi tochki Afriki Za 25 kilometriv na pivdennij shid vid mista lezhit ozero i nacionalnij park Ishkel ob yekt svitovoyi spadshini YuNESKO Za 30 kilometriv na pivden vid Bizerti arheologichni rozkopki starodavnoyi Utiki Do stolici Tunisu mista Tunis 60 kilometriv Misto roztashovane perevazhno na pivdenno zahidnij storoni bizertskogo kanalu sho pov yazuye Seredzemne more z ozerom Na pivdennomu berezi kanalu yakij spoluchayetsya z osnovnoyu chastinoyu mista cherez rozvidnij mist roztashovani miskij rajon Zarzuna i mista suputniki Menzel Dzhemil i Menzel Abderrahman sho vhodyat u bizertsku misku aglomeraciyu Misto otochuyut malovnichi lisi sho rozkinulisya na shilah zgaslogo vulkana Na uzberezhzhi pishani plyazhi Sidi Salem La Grotte na pivdni El Remel Avtomagistral A4 RN8 zv yazuye Bizertu zi stoliceyu j starodavnim Karfagenom a takozh mizhnarodnim aeroportom Tunis Kartazh Avtobusi ekspresi nacionalnoyi transportnoyi kompaniyi Tunisu kursuyut mizh tuniskoyi stoliceyu i Bizertoyu shogodini Avtobusi v Bizertu virushayut takozh pryamo z aeroportu Tunis Kartazh Do Bizerti mozhna takozh distatisya poyizdom z centralnogo vokzalu Tunisu Klimat Klimat promizhnij mizh aridnim i subtropichnim seredzemnomorskim z garyachim litom Csa Serednorichni temperaturi sichnya 11 C lipnya 25 C Serednorichna kilkist opadiv 410 660 mm Vpliv na klimat Bizerti mayut roztashuvannya na uzberezhzhi Seredzemnogo morya i blizkist Sahari Pivnichni vitri zustrichayuchi na svoyemu shlyahu gori prinosyat syudi v osinno zimovij period vologu yaka vipadaye u viglyadi doshiv Litnya speka pom yakshuyetsya morskim brizom Koli na uzberezhzhya prorivayutsya garyachi pivdenni vitri sirokko sho dmut iz Sahari panuyut suhist i speka Klimat Bizerti Pokaznik Sich Lyut Ber Kvit Trav Cherv Lip Serp Ver Zhovt List Grud Rik Serednij maksimum C 15 3 15 8 17 2 19 6 23 7 27 7 31 3 31 6 29 0 24 8 19 9 16 3 19 8 Serednya temperatura C 11 2 11 4 13 1 15 3 18 3 22 6 25 3 25 7 24 2 20 4 16 0 12 3 17 98 Serednij minimum C 6 9 7 0 7 7 9 7 12 6 16 4 19 1 20 1 18 3 14 8 10 7 8 0 12 6 Norma opadiv mm 92 85 59 45 27 10 2 5 31 84 84 102 626 Dzherelo Nacionalnij institut meteorologiyi Tunisu Serednya temperatura vodi u mori sichen lyutij berezen kviten traven cherven lipen serpen veresen zhovten listopad gruden 15 S 15 S 15 S 15 S 17 S 21 S 24 S 25 S 24 S 22 S 19 S 16 S Dzherelo Climate guides Klimat BizertiNaselennyaNaselennya Bizerti skladayetsya perevazhno z nashadkiv alzhirskih arabiv i berberiv sho immigruvali naprikinci XIX stolittya ryatuyuchis vid posuhi a takozh z musulman migrantiv z Andalusiyi slov yanskih musulman Osmanskoyi imperiyi sicilijciv korsikanciv sardinciv maltijciv Neznachna chastka nashadkiv rosijskih moryakiv sho potrapili do Bizerti 1920 roku z Chornomorskoyu eskadroyu Yevropejci j nevelika yevrejska gromada bilshoyu chastinoyu u period vid ogoloshennya nezalezhnosti Tunisu 1956 roku j do vivodu ostannih francuzkih vijsk 1964 roku postupovo zalishili misto Na sogodni 97 bizertciv arabi neznachna chastina francuzi inshi italijci rosiyani bilorusi ukrayinci bolgari serbi rumuni yevreyi stanovlyat menshe vidsotka mistyan Dinamika rostu naselennya 1956 2004 2007 2009 2011 2013 46 700 114 371 117 126 119 243 121 483 126 491 Chiselnist naselennya stanom na 2013 rik 126 5 tis osib Naselennya mist suputnikiv Menzel Dzhemil i Menzel Abderrahman sho vhodyat do bizertskoyi misku aglomeraciyi ponad 167 tis Shilnist naselennya 2886 os km Religijnij sklad islam sunitskogo tolku 97 3 hristiyanstvo katolicizm pravoslav ya Bilshist rosijskih emigrantiv zalishila Bizertu she u 1920 h rokah do 1925 roku v Tunisi zalishalosya lishe 700 rosiyan Ale j ti sho zalishilisya perebralisya do Franciyi pislya progoloshennya Tunisom nezalezhnosti Na pochatku 1960 h rokiv rosijska koloniya v Bizerti bula predstavlena lishe dekilkoma sim yami zalishilisya Ilovajski ta Shirinski Na pochatku XXI stolittya tam zalishalosya zhiti lishe kilka nashadkiv tih lyudej sho pribuli do Tunisu v grudni 1920 Osvita sport turistichna infrastrukturaBizertskij vishij tehnologichnij institut Vishi navchalni zakladi Bizerti perevazhno filiyi Ce Vishij tehnologichnij institut Vishij institut biznesu ta buhgalterskogo obliku Institut pidgotovki inzheneriv i Nacionalna inzhenerna shkola Rozvinena sportivna infrastruktura Populyarnij vid sportu futbol Najbilsha sportivna arena Bizerti stadion yakij vmishuye 15 000 glyadachiv domashnya arena futbolnogo klubu Bizerten Bizerten ye pershoyu tuniskoyu futbolnoyu komandoyu yaka vigrala kontinentalnij trofej u 1988 roci Prezident sportivnogo klubu i jogo golovnij sponsor vidomij tuniskij politik i biznesmen chlen Nacionalnoyi asambleyi Mehdi Ben Garbiya Dva inshi futbolni klubi z Bizerti i fr Stade Africain Menzel Bourguiba grayut v Pivnichnij grupi 3 yi profesijnoyi ligi nacionalnogo futbolnogo chempionatu Populyarni takozh volejbol basketbol regbi tenis Gordist bizertciv tenisist Malik Dzhaziri u 2011 roci zavoyuvav zoloto XII Popri te sho Bizerta ye najbilshoyu vijskovo morskoyu j vijskovo povitryanoyu bazoyu Tunisu popri nayavnist u nij velikoyi kilkosti vijskovih ob yektiv misto vidrodzhuyetsya takozh yak centr turizmu Morskij turistichnij klaster predstavlenij vidkritoyu 2012 roku marinoyu dlya superyaht zavdovzhki do 110 m vklyuchno z nazemnoyu infrastrukturoyu dlya obslugovuvannya j vidpochinku Pam yatki istoriyi arabska fortecya Kasba VI XVII stolittya u centri na pivnichnomu berezi gavani Ispanskij fort 1570 Citadel fort Sidi Salem 1573 zaraz teatr prosto neba malij fort Sidi el Hani na berezi protoki Okeanografichnij muzej Na gori Kebir fort Dzhebel Kebir de u 1920 h roztashovuvavsya Rosijskij morskij korpus Kultovi sporudi Velika mechet 1652 z vosmikutnim minaretom pravoslavnij hram Oleksandra Nevskogo 1938 Hristiyanske kladovishe Le Burzhel fr Le Bourgel z rosijskoyu dilyankoyu Planuvannya starih kvartaliv mista stroge pryamokutne Ce spadok francuzkoyi kolonizaciyi Starij port u centri mista rozdilyaye jogo na novu j staru chastini Na ostrovi posered gavani obladnana pristan z kafe j magazinami Goteliv u Bizerti nebagato perevazhno kategoriyi tri zirki Cat B Najkrashim gotelem vvazhayetsya Bizerta Resort EkonomikaOsnovu ekonomiki skladayut portova industriya j sudnoremont Rozvineni takozh naftopererobna cementna metalurgijna tekstilna promislovist Tradicijni remesla kilimarstvo merezhivopletinnya ta vigotovlennya yuvelirnih virobiv zi sribla latuni j napivdorogocinnih kameniv obrobka shkir Sfera poslug vklyuchaye obslugovuvannya vijskovih baz torgivlyu turizm Port i vijskovo morska baza Misto i port Bizerta z povitrya Div takozh Aviabaza Sidi Ahmed Spriyatlive strategichne roztashuvannya na osi sho rozdilyaye Seredzemne more za 160 km vid misu Bon na pivnichnomu berezi Tuniskoyi protoki yevropejska Italiya i zruchna prirodna gavan Bizerti z davnih chasiv peretvorilo yiyi spochatku na prirodnu a potim na specialno obladnanu vijskovo morsku bazu Starij Bizertskij port roztashovanij u centri mista j podilyaye jogo staru j novu chastini Novij suchasnij morskij port i vijskovo morska baza zbrojnih sil Tunisu roztashovani perevazhno v odnojmennij buhti Seredzemnogo morya Akvatoriya portu j VMB vklyuchaye pivdenno zahidnu chastinu buhti protoku Gule dyu Lak j ozero Bizerta do yakogo prokladeno kanal 12 ti metrovoyi glibini Cherez kanal perekinuto rozvidnij mist z vertikalnim zazorom 13 metriv Plosha portu j bazi stanovit blizko 14 km ye ponad 50 prichaliv obladnanih beregovimi j plavuchimi kranami dlya obrobki morskih vantazhiv vantazhopidjomnistyu do 60 tonn Liniya prichaliv dovzhinoyu blizko 5 km z glibinami do 12 metriv roztashovana v pivdenno zahidnij chastini buhti Portovi sudnoremontni pidpriyemstva z chotirma suhimi dokami najbilshij 249 35 12 m i zabezpechuyut remont velikotonnazhnih korabliv i suden Patrulnij kater VMS Tunisu v suhomu doci korabelni Menzel Burgiba Bizertskij port vidigraye klyuchovu rol v promislovij infrastrukturi Tunisu pov yazuyuchi promislovi rajoni pivnochi krayini Menzel Burgiba Menzel Dzhemil Utika i sluguyuchi vazhlivim transportnim konektorom mizh Afrikoyu ta Yevropoyu Vantazhoobig portu 2006 roku stanoviv ponad 4 7 mln tonn dlya porivnyannya u 1984 roci 2 7 mln t Perevazhno ce mizhnarodni vantazhoperevezennya Majzhe dvi tretini z nih eksport v Yevropu j majzhe dvi tretini vantazhiv vuglevodni Vihid do zaliznichnoyi merezhi a takozh do avtomagistrali Tunis Bizerta j shose sho pov yazuye Bizertu z Menzel Burgiba nadayut dodatkovi perevagi suchasnomu portu Vijskovo morska baza zabezpechuye bazuvannya korabelnogo skladu do krejseriv vklyuchno Yiyi prichali zavdovzhki do 4 km i glibinami do 10 metriv roztashovani v protoci Gule dyu Lak i v gavani Sidi Abdallah Na teritoriyi VMB znahodyatsya flotskij arsenal skladi boyepripasiv palnogo U Bizerti krim shtabu vijskovogo flotu dislokuyutsya shtabi odnogo z troh vijskovo morskih rajoniv VMS Tunisu i Pivnichnogo sektoru ohoroni morskih kordoniv Nacionalnoyi gvardiyi Mizhnarodne spivrobitnictvoBizerta maye osoblivi vidnosini z Tulonom i ugodu pro spivpracyu v mezhah programi reabilitaciyi istorichnih centriv z Klermon Ferranom Franciya Municipalitet Bizerta takozh pidpisav ugodi z p yatma inshimi mistami pobratimami Tanzher Marokko z 6 serpnya 1976 Port Sayid Yegipet z 13 sichnya 1977 Annaba Alzhir z 12 kvitnya 1985 Kalamata Greciya z 22 chervnya 1997 Palermo Italiya z 6 bereznya 2001 Vidatni osobistostiV Bizerti narodilisya Malik Dzhaziri Malek Zhaziri profesijnij tenisist zolotij prizer XII 2011 francuzkij politichnij diyach mer Tuluzi senator parlamentu Franciyi z 2012 francuzkij opernij spivak rezhiser scenograf Rozvidnij mist cherez Bizertsku protoku sekretnij ob yekt Fotografuvati zaboroneno Mohamed Habib Marzuki tuniskij filosof teolog chlen Tunisu 2011 2013 Mehdi Ben Garbiya tuniskij politik i biznesmen chlen Nacionalnoyi asambleyi z 2014 deputat Tunisu tuniskij pravozahisnik bloger zhurnalist organizator tuniskogo analogu WikiLeaks sajtu Cikavi faktiU Bizerti yak i v Tunisi vzagali yuridichno zakriplena svoboda panorami navpaki zaboronena fotozjomka derzhavnih i vijskovih ustanov ta ob yektiv U misti otochenomu fortami yake yavlyaye soboyu odin velikij ukriprajon zaboronenih dlya fotografuvannya ob yektiv bilshe nizh turistichnih pam yatok dozvolenih dlya fotografuvannya Div takozhYevropejski anklavi v Pivnichnij Africi do 1830 Nacionalnij park Ishkel Bizerten futbolnij klub Dzherelahttps www comune palermo it js server uploads 20032019122906 pdf https kvs gov spb ru en agreements https miskrada kherson ua pro kherson nashi partneri mista pobratymy Ukrayinskij radyanskij enciklopedichnij slovnik u 3 t gol red Babichev F S 2 ge vid K Golov red URE AN URSR 1986 T 1 A Kalibr 752 s S 171 Voennyj enciklopedicheskij slovar Ministerstvo oborony SSSR Institut voennoj istorii M Voennoe izdatelstvo 1983 S 47 ros Enciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 ros Herve Bourges et Claude Wauthier Les 50 Afriques Maghreb Afrique du Nord Est Corne de l Afrique Afrique sahelo soudanienne Golfe du Benin ed du Seuil Paris 1979 p 68 fr Hippo in Perseus Digital Library 15 lipnya 2015 u Wayback Machine angl Hippo Zarytus in Perseus Digital Library 15 lipnya 2015 u Wayback Machine angl madridhotelvialusitana com 24 11 2013 Arhiv originalu za 16 04 2015 Procitovano 12 01 2015 Petrides Sophron 1910 Hippo Diarrhytus Catholic Encyclopedia 7 New York Robert Appleton Company 1913 angl poizdka net vse pro bizertu 25 05 2012 Arhiv originalu za 4 lyutogo 2019 Procitovano 13 01 2015 Langer W 1925 1926 The European Powers and the French Occupation of Tunis 1878 1881 American Historical Review 31 55 79 amp 251 256 angl Informaciya na oficijnomu sajti municipalitetu Bizerti Arhiv originalu za 09 07 2014 Procitovano 14 01 2015 fr Korabelnij portalkorabley net 03 12 2013 Arhiv originalu za 3 zhovtnya 2019 Procitovano 15 01 2015 ros voskres ru Arhiv originalu za 11 02 2008 Procitovano 15 01 2015 ros Thomas Hugh 2001 The Spanish Civil War London Penguin Books s 877 angl Anon 1990 1st Pub 1943 American Forces in Action series Washington D C United States Army Center of Military History CMH Pub 100 6 Arhiv originalu za 26 lipnya 2012 Procitovano 16 sichnya 2015 angl Klaus Schlichte 35 Algerien Arbeitsgemeinschaft Kriegsursachenforschung AKUF gt Kriege Archiv Kriege und bewaffnete Konflikte im Vorderen und Mittleren Orient seit 1945 Gamburzkij universitet Arhiv originalu za 24 06 2013 Procitovano 16 01 2015 nim Voennye konflikty maloj intensivnosti Malye vojny vtoroj poloviny HH veka 19 10 2010 Arhiv originalu za 23 veresnya 2021 Procitovano 16 01 2015 ros Tahar Belkhodja 1998 Les trois decennies Bourguiba Paris Publisud fr Anouar Chennoufi Bizerte Tunisie trou de memoire de l histoire Tunis Hebdo 19 25 09 2005 06 03 2009 u Wayback Machine fr Almanah viznachnih podij Arhiv originalu za 13 lyutogo 2020 Procitovano 16 01 2015 Bizerta Tunis Zhitomirska hvilya Procitovano 19 01 2015 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Climate Data org Arhiv originalu za 4 sichnya 2015 Procitovano 19 lipnya 2014 angl Climate Data Eu Arhiv originalu za 27 lipnya 2014 Procitovano 20 lipnya 2014 angl Roza vitriv rv org ua Arhiv originalu za 14 sichnya 2019 Procitovano 17 01 2015 Donnees climatiques annuelles Institut national de la meteorologie de Tunisie 7 lipnya 2011 u Wayback Machine fr Weather2Travel Arhiv originalu za 13 serpnya 2016 Procitovano 19 01 2014 angl Istoriya Bizerty Bizerta i Russkij Tunis Procitovano 18 01 2015 ros gotennis ru Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2020 Procitovano 21 04 2015 ros Oficijnij sajt morskoyi administraciyi portiv Tunisu Arhiv originalu za 3 lyutogo 2022 Procitovano 12 01 2015 angl fr Yurev M M Sajt Institutu Blizkogo Shodu Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 11 01 2014 ros Informaciya na oficijnomu sajti municipalitetu Bizerti Arhiv originalu za 04 11 2013 Procitovano 20 01 2015 fr Bizerta i Russkij Tunis Arhiv originalu za 19 01 2015 Procitovano 20 01 2015 ros Atlas svitu golov red zav red vidp red K DNVP Kartografiya 2005 336 s ISBN 9666315467 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Posilannya sajt municipalitetu Bizerti fr arab Cya stattya nalezhit do vibranih statej Ukrayinskoyi Vikipediyi