Бізертська ескадра також відома як Російська ескадра в Тунісі — загін бойових кораблів і допоміжних суден, що у листопаді 1920 року брав участь в евакуації військ генерала Врангеля з Криму; основні сили білого «врангелівського» Чорноморського флоту. З грудня 1920 до лютого 1921 року ескадра з 33 кораблів і суден колишнього російського Чорноморського флоту увійшла в гавань французької військово-морської бази Бізерта в Тунісі. Згодом частина кораблів була реквізована французькою владою в оплату російських боргів, інші — розібрані на метал у 1930–1936 роках, після встановлення дипломатичних відносин між Францією і СРСР.
Передумови
За часів Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, протягом 1918 року, майже всі кораблі колишнього Імператорського Чорноморського Флоту підняли український прапор. Проте Український Чорноморський флот проіснував недовго. В кінці 1918 року в Україні спалахнуло антигетьманське повстання, а до портів Чорного моря увійшли війська Антанти.
Командувач Українським флотом контр-адмірал В'ячеслав Клочковський намагався провести перемовини з союзниками, але британське та французьке командування віднеслось до флоту, як до власної здобичі. Більшу частину кораблів було передано Добровольчій армії, на яку зробила ставку Антанта у боротьбі з більшовиками, а решту кораблів представники Антанти вивели до своїх портів.
Якщо всі кораблі досить швидко були захоплені військами Антанти, то підводні човни Чорноморського флоту, що базувались в Одесі, до 1920 року ходили під українським Військово-Морським прапором.
Після Антанти до Криму прийшли війська Денікіна. Залишаючи Україну в квітні 1919 року, Антанта прихопила більшість кораблів Чорноморського флоту, перевівши їх у Константинополь. Після проголошення створення «Бази Російського Чорноморського Флоту», кораблі було повернуто до Севастополя, що знаходився під владою білогвардійських військ генерала Врангеля.
Евакуація армії Врангеля з Криму
Підготовка до евакуації Білої армії
З переміщення боротьби між більшовиками і білогвардійцями в Крим і призначення Головнокомандувачем Збройними силами Півдня Росії генерала Петра Врангеля, він віддав наказ підготувати план евакуації армії, флоту і державних установ з Криму до Константинополя на випадок поразки в . Секретним розпорядженням начальника штабу Головнокомандувача Збройними силами Півдня Росії від 4 квітня 1920 № 002430, на ім'я командувача флотом вимагалося, дотримуючись режиму повної секретності, в найкоротший термін підготувати відповідний тоннаж суден для перевезення, у разі необхідності, 60 тисяч осіб в Константинополь. Для цього пропонувалося розподілити кораблі і судна по передбачуваним портам посадки з розрахунком почати посадку на судна через чотири-п'ять днів після початку відходу військ з Чонгару і Перекопу. Розпорядженням передбачалося здійснити евакуацію 20 тисяч осіб з Ялти і Севастополя, 15 тисяч з Феодосії, 13 тисяч з Євпаторії і 12 тисяч з Керчі. Зі змінами ситуації на фронті змінювалися і вимоги за кількістю евакуйованих: 9 травня 1920 розпорядженням № 003084 вимагалося вже забезпечити евакуацію 98 тисяч чоловік: з Севастополя і Ялти — 30 тис., Феодосії — 40 тис., Керчі — 7 тис. і Євпаторії — 21 тис. осіб. За підрахунками командування флоту, наявний корабельний склад таку кількість евакуйованих прийняти здатен не був; навіть за умови використання усіх, у тому числі малотонажних, суден максимальна кількість людей, які могли б бути завантажені за сприятливих умов складала 75 тисяч осіб. За кілька днів до евакуації, 25 жовтня, командувач флотом отримав розпорядження начальника штабу Головнокомандувача № 0010446 з остаточним розподілом військ по портах для посадки: у Севастополі 20 тисяч осіб, в Керчі — 25 тисяч, у Феодосії — 13 тисяч, в Ялті — 10 тисяч, в Євпаторії — 4 тисячі. Всього 72 тисячі чоловік. Було зрозуміло, що реальна кількість військ і біженців значно перевищує визначені цифри.
Перед евакуацією білий Чорноморський флот налічував понад 100 кораблів і суден. Станом на 26 жовтня дислокація білого Чорноморського флоту до була наступна:
- У Каркінітській затоці — допоміжний крейсер «Буг», тральщики «Скіф» і «Язон», канонерський човен «Альма», посильне судно «Отаман Каледін», катер «Робітник», озброєні баржі Б-1, Б-2, Б-3 і Б-4.
- В Ак-Мечеті: лінійні кораблі «Генерал Алексєєв», «Георгій Побідоносець»; крейсер «Генерал Корнілов», допоміжний крейсер «Алмаз»; підводні човни «Тюлень», «Утка», «Буревісник», АГ-22; канонерські човни «Терець», «Кубанець», «Алтай», «Кавказ», Ельпідіфор-411 і Ельпідіфор-412; ескадрені міноносці «Гнівний», «Пилкий», «Строгий», «Свирепий», «Капітан Сакен», «Жаркий», «Звонкий», брандвахта «Церіго»; посильні судна «Лукулл», «Дніпровець», «Севастополь»; тральщики «Баклан», «Березань», «Іпполай»; тральні катери «Коршун», «Чигирин»; катери «Січ», «Полтава», «Мічман Ковалевський», «Смєлий», «Пушкар», «Тайфун», «Київ» і № 51; сторожові катери СК-1, СК-3, СК-5, СК-6, СК-7, СК-8; криголам «Гайдамак» і великий рятувальний пароплав «Чорномор».
- В Ялті і Феодосії: катери «Петро», «Василь», «Доброволець», «Помічник», боліндер (самохідна баржа) № 441.
- В Керчі: ескадрені міноносці «Живий», «Зоркий», канонерський човен «Кача», десантні катери «Силач», «Марія», «Меотида», «Пантікапея», «Азовець», «Дмитро», «Нікола Пашич», «Петрел», «Ногайськ», «Дружний», «Очаківський канал», тральщики «Альбатрос» і «Чорногорія», тральні катери «Стриж», «Роксана», буксирний катер «Херсонес», сторожові катери СК-11, СК-12, СК-13, СК-14, СК-15, СК-16, СК-17, СК-18, наливна шхуна «Кара-Кермен», плавуча батарея «Ростислав».
- У Азовському морі: ескадрені міноносці «Неспокійний», «Дєрзкій», канонерські човни «Страж», «Грозний», «Урал», криголами «Джигіт», «Вершник», тральщик «Чурубаш» і транспорт «Водолій».
До військового флоту треба додати 31 транспорт Морського відомства, а також 30 суден цивільних комерційних кампаній, мобілізованих для евакуації. Остаточно для посадки військ в портах були зосереджені наступні судна:
- Євпаторія: транспорти «Добича», № 411, № 412, пароплав «Ельпідіфор».
- Севастополь: транспорти «Ялта», «Сарич», «Ріон», «Інкерман», «Моряк», «Кронштадт», «Якут», пароплави «Херсон», «Бештау», «Саратов», «Олександр Михайлович», «Херсонес», «Дооб», «Осторожний», «Київ», «Генерал Рузський», «Неожиданий», «Псезуапе», «Зоря», «Румянцев», «Арарат», французькі пароплави «Сіам», «Сежет», норвезький пароплав «Модіг», грецький пароплав «Сфінос», польський пароплав «Полонія».
- Ялта: транспорт «Крим», пароплави «Цесаревич Георгій», «Русь», «Хрісі», «Костянтин», італійський пароплав «Корвін».
- Феодосія: транспорт «Дон», пароплави «Володимир», «Корнілов», «Аскольд», «Петро Регір».
- Керч: транспорти «Катеринодар», «Поті», «Самара», пароплави «Мєчта», «Дихтау», «Харакс», «Росія», парові шхуни «Алківіадіс», «Пандія», «Яків», «Павло», «Астрея», «Фенікс», «Фанагорія».
Старшими морськими начальниками в портах завантаження 27 жовтня 1920 року були призначені: у Євпаторії контр-адмірал , Ялті — контр-адмірал Левицький, Феодосії — капітан 1 рангу , в Керчі — командир 2-го загону суден контр-адмірал .
Стан флоту, як військового, так і комерційного, в Криму у 1920 році був незадовільний. Військовий флот являв собою залишки Чорноморського Імператорського флоту, які з початку Громадянської війни побували під українським прапором, переходили з рук в руки більшовиків, німців і союзників. Станом на середину 1920 року абсолютно всі вони потребували капітального ремонту, а частина військових суден являли собою розграбовані, в більшості випадків з підірваними британцями в квітні 1919 року машинами, а тому абсолютно непридатні, остови суден.
Особовий склад також був не найкращим. Кількість офіцерського складу була достатньою для укомплектування бойових кораблів, але на практиці цього не було. Далеко не всі кораблі були повністю укомплектовані кадровими флотськими офіцерами, значною мірою комплектування здійснювалося з офіцерів воєнного часу і офіцерів Корпусу корабельних офіцерів, переважно з приведених в офіцери колишніх кондукторів флоту різних спеціальностей і сухопутних офіцерів без необхідних знань і досвіду корабельної служби. Відчувався брак в офіцерах середнього службового стажу — лейтенантів і старших лейтенантів. Суднові команди доводилося набирати самим командирам, адже Чорноморський флотський екіпаж міг давати тільки новобранців, а спеціальні школи не встигали випускати фахівців в такий термін: екіпажі являли собою надзвичайно строкатий склад. Справжніх матросів практично не було, більшість становили гімназисти, кадети, студенти, майстрові, а також солдати і офіцери, що під різними приводами ухилялися від фронту.
Евакуація, перехід в Константинополь
28 жовтня (10 листопада) 1920 більшовики захопили Перекоп. О четвертій ранку Врангель віддав наказ по флоту про евакуацію. 31 жовтня (13 листопада) 1920 в Севастополі розпочалося завантаження на транспорти військ, що прибули з Сімферополя ешелонами. У цей час білий фронт в Криму відступав майже без зіткнення з противником. Вранці 14 листопада Врангель і командувач флотом, начальник Морського відомства контр-адмірал Кедров об'їхали на катері в Севастопольській бухті завантаження суден, що закінчувалося, після чого кораблі знялися з якоря. Вранці 15 листопада кораблі з Севастополя прибули до Ялти, де завантаження теж закінчилося. Вдень флотилія на чолі з крейсером «Генерал Корнілов», на борту якого були Врангель і Кедров, рушила на Феодосію. За російським флагманом прямував командувач французькою ескадрою контр-адмірал на крейсері «Вальдек-Руссо» у супроводі міноносця. Вранці 16 листопада судна встали на якір в Феодосійській затоці. Врангель прийняв радіо, що в Керчі завантаження теж успішно завершується. З 13 по 16 листопада з Севастополя, Євпаторії, Керчі, Феодосії, Ялти вийшло 126 суден, на яких прямувало в Константинополь 145 693 осіб, не рахуючи суднових команд, у тому числі близько 10 тисяч офіцерів та 2 тисячі солдатів регулярних частин, 15 тисяч козаків, 10 тисяч юнкерів військових училищ, понад 7 тисяч поранених офіцерів, 35-40 тисяч офіцерів і чиновників тилових установ та 55-60 тисяч цивільних осіб, значну частину з яких складали сім'ї офіцерів і чиновників.
Після об'єднання в точці збору, кораблі і судна рушили курсом на Константинополь. Перехід штормовим Чорним морем був важким випробуванням. До Османської імперії не дійшли ескадрений міноносець «Живий», який затонув на переході (загинуло семеро членів команди і 250 пасажирів, переважно офіцерів Донського полку), і катер «Язон», що йшов на буксирі пароплава «Ельпідіфор»: вночі команда обрубала буксирні кінці і повернулася в Севастополь. Однак у середині листопада майже всі судна стали на якір на рейді мису в Константинополі.
У перші ж дні після прибуття флоту в Османську імперію в константинопольському порту на крейсері адмірала Дюменіля пройшла російсько-французька нарада офіційних осіб, на якій французи заявили, що їхня країна бере під своє заступництво громадян Російської імперії, що евакуювалися з Криму, а в забезпечення своїх витрат приймає в заставу російський військовий і торговий флот. Таким чином, подальша доля залишків Чорноморського флоту опинилася в руках французького уряду.
Більшість цивільних біженців залишилася в Османській імперії, звідки частина подалася до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців та Болгарського царства. Стройові козачі частини за наказом Врангеля були переформовані і зведені в три корпуси: 1-й армійський під командуванням генерала Кутєпова, Донський під командуванням генерала Абрамова і Кубанський під командуванням генерала . В Донський корпус, крім донських козачих частин, увійшли Терсько-Астраханський козачий полк і Зюнгарський калмицький полк. За домовленістю з французькою владою 1-й армійський корпус був розташований в районі Галліполі (Османська імперія). Донський корпус і частина донських цивільних біженців — в чаталджинських таборах у 75-100 км від Константинополя: Чилингір, Хадема-Кіой, Санджак-Тепе і Кабакджа, а кубанці і частина чинів Донського корпусу, в тому числі і Атаманське військове училище, розташувалися на острові Лемнос (Греція).
За кілька днів французький уряд ухвалив рішення направити російські кораблі до французької військово-морської бази Бізерти в Північній Африці. 21 листопада 1920 наказом Врангеля за № 11 Чорноморський флот був перейменований в Російську ескадру, яка складалася з чотирьох загонів кораблів. Командувачем ескадрою був призначений старший флагман Михайло Олександрович Кедров, якому було присвоєне військове звання віце-адмірал, начальником штабу — контр-адмірал .
Склад ескадри згідно з наказом № 11 від 21 листопада 1920 2 лінкори, 2 крейсери, 10 есмінців, 4 підводні човни, 3 канонерські човни, 3 тральщики, 17 допоміжних суден, 19 транспортів: |
---|
|
Більшість пароплавів, частина допоміжних військових суден була демобілізована. Розформовані також такі, що стали непотрібними, флотські служби і установи.
8 грудня перші кораблі Російської ескадри почали залишати Константинополь, взявши курс на Бізерт. Флот ішов під ескортом кораблів ВМС Франції, з французькими прапорами на щоглах і Андріївським на кормових флагштоках — за міжнародним правом кораблі більше не належали самостійній державі. Перехід ескадри з Константинополя в Бізерту здійснювався в два етапи. Перші чотири дивізіони прийшли до Тунісу в кінці грудня 1920 року, інші два — у січні-лютому 1921.
Російська ескадра в Бізерті
Бізертська ескадра
21 грудня 1920 до Бізертської бухти зайшов паровий пакетбот «Великий князь Костянтин». На борту судна, крім команди, було багато цивільних осіб, серед яких історик . У середині лютого 1921 року в Бізерту прибула вся ескадра з 33 кораблів і суден, на яких було 6388 осіб, у тому числі 1000 офіцерів і кадетів, 4000 матросів, 13 священиків, 90 лікарів і фельдшерів та 1000 жінок і дітей. Російський флот став на якір біля південного берега вузької частини Бізертського каналу і в бухті Каруба.
Склад ескадри по прибутті в Бізерту (станом на 23.04.1921) 2 лінкори, 2 крейсери, 10 есмінців, 4 підводні човни, 2 канонерські човни, 1 тральщик, 12 допоміжних суден: |
---|
|
З приходом в Бізерту відбулися насамперед докорінні зміни в штабі ескадри: 31 грудня 1920 виконувачем обов'язки командувача ескадрою був призначений контр-адмірал , начальником штабу — контр-адмірал Олександр Іванович Тіхмєнєв, старшим флаг-офіцером — мічман Андрій Борисович Лесгафт, офіцером для зв'язку з морським префектом — старший лейтенант Юрій Всеволодович Соловйов, флагманським інженером-механіком — генерал-майор Володимир Григорович Максименко.
Місцева влада прийняла російську ескадру холодно. Кораблі разом з усіма офіцерами, матросами і цивільними особами, що були на них, поставили в карантин. Спостереження за нею вели з французьких сторожових катерів і патрулі на березі. Гирло каналу заблокував дредноут «Франс». Керівник служби безпеки в Тунісі звернувся до французького керівництва з проханням посилити поліцейську службу політичної безпеки Бізерти. Спеціально для нагляду за росіянами з Франції в Туніс прибули кілька агентів.
В карантині ескадра простояла близько місяця. За цей час французами було ухвалено рішення розпочати підготовку таборів біженців для колишніх громадян Російської імперії. Французьке морське керівництво абсолютно не втручалось у внутрішній розпорядок ескадри. Всі розпорядження передавалися через командувача ескадрою контр-адмірала Беренса. На усіх прибулих французами виділялося грошове і продовольче забезпечення. Провіант росіянам постачався зі складів французької армії, а також американським і французьким національними товариствами Червоного Хреста. З часом кількість пайків і їх розміри почали скорочуватися, а асортимент — погіршуватися. Французи також виплачували морякам символічну платню в розмірі від 10 франків рядовим матросам до 21 франка для командира корабля у званні капітана 1 рангу.
У січні 1921 біженці, що бажали повернутися на Батьківщину, направились у зворотній путь на пароплаві «Великий князь Костянтин» — «Костянтин» прибув в Константинополь. З березня того ж року почався вивід кораблів і суден ескадри в резерв та консервація їх для довготривалого зберігання, скорочення чисельності особового складу. Консервації підлягали лінкор «Генерал Алексєєв», крейсер «Генерал Корнілов», транспорт «Кронштадт», ескадрені міноносці «Дєрзкій», «Беспокойний» і «Пилкий». До січня 1922 року на ескадрі продовжувало служити близько 1500 осіб, а до літа того ж року — до 500. У жовтні 1922 року морський префект Бізерти отримав наказ скоротити особовий склад Російської ескадри до 200 моряків. Це було рівнозначно її ліквідації. В ході переговорів, що тривали кілька днів, було дозволено залишити 348 осіб. 7 листопада було призначено списання, причому, морський префект наполягав на якнайшвидшому проведенні цього заходу. До кінця 1922 року усі моряки ескадри були списані на берег.
В Бізерті стан російського флоту залишався жалюгідним. Кораблі були розбиті, механізми зіпсовані, а гармати розхитані. Грошей на відновлення й ремонт не було. Тим часом до складу ескадри, поряд з морально застарілими, входили і передові на той час бойові кораблі і судна забезпечення. Найсучаснішим судном ескадри вважався транспорт-майстерня «Кронштадт». Під час Першої світової війни за кількістю відремонтованих кораблів він конкурував з Севастопольським адміралтейством. Флагман ескадри — лінкор «Генерал Алексєєв» був одним з найсучасніших кораблів того часу, гідрокрейсер «Алмаз» був одним з перших авіаносних кораблів Російського флоту з «літаючої човном» на борту. Ескадрені міноносці типу «Новік» — «Беспокойний», «Гнівний», «Дєрзкий», «Пилкий», «Поспішний» були першими в російській флоті серійними турбінними есмінцями. Підводні човни — останніх проектів. Ще з Константинополя контр-адмірал Дюменіль доповідав у Париж: «Найбільший інтерес для нас представляють новий 23-тисячотонний „Алексєєв“, корабель-майстерня „Кронштадт“ і великі міноносці».
Аби покрити витрати на утримання ескадри, у 1921 році ВМС Франції була передана плавмайстерня «Кронштадт» (перейменована на «Вулкан»). На початку 1922 були продані Франції ще два транспортні судна — криголам «Ілля Муромець» став французьким мінним загороджувачем «Поллукс», морське міністерство Франції придбало і недобудований танкер «Баку». Протягом року подібна доля спіткала «Добичу», «Гайдамака», «Голланда», «Китобоя», «Всадника», «Якута» і «Джигіта» та інші судна — всього флот міністерства торгового мореплавання Франції поповнився дванадцятьма плавзасобами. Згодом частина з них була перепродана французами в Італію, Польщу, Естонію. Зокрема італійським судновласникам дісталися транспорти «Дон» і «Добича», мальтійським — посильне судно «Якут». Однак наприкінці 1924 року в Бізерті ще залишалася приблизно половина ескадри.
28 жовтня 1924 Франція офіційно визнала Радянський Союз. Про це морякам Бізертської ескадри, що зібралися на «Дєрзкому», повідомив особисто французький морський префект адмірал . Наступного дня, 29 жовтня о 17.25 за місцевим часом на кораблях ескадри були спущені Андріївські прапори, а 30 жовтня ескадра оголошена розформованою.
У грудні 1924 року до Бізерти прибула радянсько-французька технічна комісія, очолювана з радянської сторони відомим кораблебудівником академіком Академії наук СРСР Олексієм Миколайовичем Криловим і військово-морським аташе у Великій Британії (рідним братом командувача ескадрою Беренса Михайла Андрійовича). Комісія мала здійснити оцінку технічного стану кораблів ескадри і визначити можливість їх повернення. Після ретельного огляду кораблів і суден був складений список тих кораблів, які мали бути передані СРСР. До нього увійшли лінкор «Генерал Алексєєв», шість есмінців, чотири підводні човни. Оскільки не всі кораблі були в технічно задовільному стані, комісія висунула до французів вимогу провести на них необхідні ремонтні роботи.
Під час роботи комісії виник ряд економічних і політичних перешкод: сторони не дійшли згоди, за чий рахунок повинен здійснюватись ремонт суден перед їх відправкою в СРСР. Французи готувати кораблі до транспортування категорично відмовились. З іншого боку, виникла проблема повернення імператорських боргів, виплату яких від Радянського Союзу, як правонаступника Російської імперії, вимагали союзники Росії по Першій світовій війні — було запропоновано, якщо СРСР відмовиться від їх обслуговування, реквізувати флот в Бізерті в рахунок погашення цих боргів. Проти передачі кораблів СРСР в Лізі Націй виступила група чорноморських і балтійських країн, а також Велика Британія, які остерігалися радянської агресії. Від імені російської еміграції з різким протестом виступив барон Врангель. В результаті діяльність комісії виявилася безплідною — Франція відмовилася передавати кораблі Радянському Союзу, і вони так і залишилися у Бізерті.
Російські кораблі простояли в Бізерті ще майже шість років. Позбавлені необхідного повсякденного обслуговування і ремонту, судна, незважаючи на спроби консервації машин і механізмів, поступово втрачали бойові і морехідні якості. Частину з них французи встигли продати тим чи іншим країнам. Інші були розібрані на брухт. Агонія ескадри тривала понад одинадцять років — останнім з великих кораблів у 1934 році був розібраний «Генерал Алексєєв». З його зникненням завершилася трагічна епопея російської ескадри в Бізерті, однак його дванадцять 305-міліметрових гармат, які після демонтажу зберігалися на арсеналі Сіді-Абдалла, знайшли останнє застосування в боях Другої світової війни.
Російська колонія в Тунісі
На африканську землю моряки ескадри ступили не відразу: з приходом в Бізерту кораблі Російської ескадри були поставлені в карантин — схід на берег був заборонений, кораблі охоронялися туніськими вартовими. Тим часом французькою владою було ухвалено рішення розпочати підготовку семи таборів біженців в Бізерті, Табарці і Монастирі . Після карантину росіянам не заважали сходити на берег. Почалося розсіювання російської діаспори Тунісом. Багато хто почали залишати цю країну, головним чином через відсутність можливості знайти роботу. В першу чергу виїжджали ті, у кого були родичі в США, Європі чи Австралії. Вони мали можливість отримати матеріальну підтримку для оплати дороги, а також для обживання на новому місці. Велика кількість колишніх громадян Російської імперії з Тунісу подалася до Франції, яка потребувала робочої сили і охоче приймала емігрантів, в основі своїй знаючих французьку мову, освічених, здатних відразу ж включитися в активне життя. Так за 1921 рік у Францію виїхало понад три тисячі осіб з числа прибулих з ескадрою.
Біженці були розміщені в таборах Айн-Драхам, Табарка, Монастир, Надор, Papa. Найбільший був у Надорі, великому плато недалеко від Бізерти. У таборах біженців розташували більше тисячі людей. Хворі моряки були відправлені у французький морський госпіталь, а сім'ї членів екіпажів ескадри влаштовані в спеціальних таборах, частина з них залишилися проживати на кораблях. У червні 1921 року в таборах навколо Бізерти і в глибині країни налічувалося 1200 чоловік. Значна частина вимушених емігрантів влаштувалися сільськогосподарськими робітниками на навколишніх фермах. В квітні і травні 1921 місцева адміністрація і приватні особи взяли на службу близько половини біженців з імператорської Росії: на землеробські роботи — 2050, техніками — 100, робітниками в копальні — 80. До 100 жінок влаштувалися гувернантками або прислугою.
У старому форті Джебель-Кебір на горі Ель-Кебір у трьох кілометрах від Бізерти був розміщений Морський корпус, евакуйований на кораблях ескадри з Севастополя. На базі викладацького і кадетського складу Севастопольського морського корпусу, за згодою і за матеріальної підтримки французької влади, була організована військово-морська школа. Після переселення з лінкора «Алексєєв» в корпусі значилося 17 офіцерів-екстернів, 235 гардемаринів, 110 кадетів, 60 офіцерів і викладачів, 40 осіб команди і 50 членів родин. Директором цього училища був призначений віце-адмірал Олександр Михайлович Герасимов. Підготовка молодших офіцерів і гардемаринів почалася з 1921 і тривала до 1925 року. Завдяки сприянню французького морського префекта адмірала Ексельманса, останній випуск Морського корпусу відбувся вже після розформування ескадри 6 травня 1925 в таборі Сфаят. 25 травня 1925 року вважається днем остаточної ліквідації Морського корпусу. У корпусі заняття чергувалися з парадами, були організовані гуртки та офіцерські курси. Щорічно відбувалися випуски кадетів та їх призначення в корабельні гардемарини. Багато випускників згодом виїхали до Європи, де вступили до вищих навчальних закладів, переважно в Чехословаччині.
Перебування в Бізерті моряків Російської ескадри значно змінило уклад життя містечка і мало великий культурний вплив. Була збудована православна церква, влаштований театр, де стали давати концерти і проводити лекції та бали. З літа 1921 письменник і історик, капітан 2 рангу почав видавати літографічний журнал з історії флоту «Бізертинський морський збірник». «Морській збірник», який вийшов числом 26, розсилався також у сімнадцять країн, в тому числі у Радянську Росію. Крім того, з січня по квітень 1922 видавався науково-практичний «Журнал гуртка морського училища».
Більшість росіян осіли в столиці Тунісі і в Бізерті, адже на той час це було багатонаціональне місто-порт, інтеграція в якому не представляла великої складності. У Бізерті мешкало багато європейців — французів, італійців, мальтійців. Моряки Бізертської ескадри оселилися в кварталі «Маленька Сицилія» поруч з італійцями та мальтійцями. Що стосується місцевого арабського населення, то біженці з імперії були сприйняті ним спочатку як зовсім чужі, але поступово до них звикли, настороженість пропала. Місцеві жителі стали називати емігрантів «ле рюс блан» (фр. le russe blanc — білі росіяни). Це прізвисько збереглося в Тунісі і в наші дні, однак сьогодні мало вже хто пам'ятає його походження.
1924 року, коли Франція визнала Радянський Союз, в еміграції в Тунісі відбулись значні зміни: згідно з розпорядженням французької влади неодмінною умовою для прийому на роботу стала наявність французького громадянства. Це ставило емігрантів перед серйозним моральним вибором. Ті, хто не прийняв французького громадянства, з жовтня 1924 стали апатридами, що позбавляло їх будь-яких громадянських прав і соціальних гарантій. До цього часу в Тунісі залишалося вже не більше 700 колишніх російських біженців.
Майже усі останні представники російської колонії, з тих, що потрапили в Туніс на початку 1920-х, залишили країну разом з більшістю європейців наприкінці 1950-х, після отримання Тунісом незалежності від Франції.
Культурні і історичні пам'ятки
У 1922 році російськими емігрантами в Тунісі, в будинку № 60 по вулиці Сельєр, де мешкав з родиною отець Костянтин Михайлівський, була обладнана домашня церква, яка отримала назву Воскресіння Христового. По мірі списання кораблів ескадри до неї привозили церковне начиння з кораблів.
Згодом емігранти вирішили збудувати новий, повноцінний, храм, яким увічнити пам'ять про кораблі. До ідеї з розумінням поставилося французьке командування в Бізерті, і з повного його схвалення в 1930 році був створений комітет зі спорудження пам'ятника-каплиці Російській ескадрі. Комітет оголосив про збір коштів на купівлю ділянки землі і подальше будівництво храму-пам'ятника. Храм будувався за проектом і під керівництвом військового інженера, полковника . 10 жовтня 1937 в Бізерті відбулася урочиста закладка храму-пам'ятника кораблям Російської ескадри, а вже 10 вересня 1938 протоієрей Костянтин Михайлівський храм Святого Благовірного Князя Олександра Невського. На архітектурні прикраси цієї церкви пішло багато речей з проданого на лом в 1936 році останнього корабля ескадри, лінкора «Генерал Алексєєв»: корабель купив російський інженер і купець Клягін, який передав його корабельні якорі, люстри, мармурові плити комітету зі спорудження храму-пам'ятника. Церква прикрашена корабельними іконами, а царські врата завішані кормовим прапором з броненосця «Георгій Побідоносець». Першим настоятелем храму був протоієрей Іоаникій Полєтаєв. У 1950 році в церкві встановлена мармурова дошка, на якій вирізані імена усіх кораблів, що прийшли з Криму в африканські води у 1920 році.
У 2006 році майдан, де розташований храм Олександра Невського, був названий площею Анастасії Ширинської на честь громадської діячки, старійшини російської громади в Тунісі (до речі, уродженки Рубіжного на Луганщині).
Примітка
- Тут і далі до розформування ескадри дати подані старим стилем: у ЗСПР діловодство велося за юліанським календарем.
Посилання
- «Военный энциклопедический словарь» на сайті МО РФ [ 16 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Советская военная энциклопедия. Том 2. — М.: Огиз, 1933. — 492 с. (рос.)
- Т. Штик, 2001.
- С. Шрамченко, 1992.
- Н. Гутан, 2002.
- Н. Кадесников, 2002.
- В. Черкасов–Георгиевский, 2003.
- О. Ратушняк, 2006.
- М. Панова, 2006.
- Н. Сологубовский, 2012.
- К. Капитанов, 2005.
- Гибель русской эскадры, 2013.
- В. Щедрин, 2010.
Історичні документи/першоджерела
Історичні документи, які висвітлюють історію ескадри, були у 1993 році передані Американо-російським культурно-просвітницьким благодійним товариством «Родина» (місто , штат Нью-Джерсі, США) були передані Центральному музею Радянської Армії в Москві:
- Наказ Головнокомандувача Російської армією № 4187
- Наказ Головнокомандувача Російської армією № 6793
- Наказ командувача Російської ескадрою від 07.12.1920
Джерела
- І. Крип'якевич, Б. Гнатевич, З. Стефанів, О. Думін, С. Шрамченко. Українська воєнна Фльота 1919–1920 рр. // Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років XX ст.) / Упорядкування, покажчики Б. Якимовича. — 4-те, змін. і доповн. — Львів : «Світ», 1992. — С. 585–589. — .
- Тарас Штик. Кораблі Української флоти (1917–1918) // Військово-історичний альманах. — 2001. — Вип. № 3. з джерела 9 жовтня 2008. Процитовано.
- Н. Гутан. Краткий очерк действий флота при эвакуации Крыма в ноябре 1920 года // Флот в Белой борьбе. — М. : Центрполиграф, 2002. — 608 с. — . (рос.)
- Н. Кадесников. Краткий очерк Белой борьбы под Андреевским флагом на суше, морях, озерах и реках России в 1917–1922 годах // Флот в Белой борьбе. — М. : Центрполиграф, 2002. — 608 с. — . (рос.)
- Николай Сологубовский. Глава пятая. Анастасия Александровна Ширинская // Анастасия Александровна Ширинская. Судьба и память. — М. : Издательский дом «Ключ-С», 2012. — 304 с. — . (рос.)
- Константин Капитанов. Голгофа русской эскадры. Последний поход барона Врангеля. — М. : АСТ, 2005. — 352 с. — . (рос.)
- В. Черкасов–Георгиевский. «Африканские форты» (Последняя Белая эскадра). // Символ Веры. — 2003. з джерела 16 квітня 2015. Процитовано. (рос.)
- Ратушняк О. В. Казаки в Чаталджинских лагерях и на Лемносе // Кубанский сборник. — 2006. — Т. 1 (22). з джерела 17 квітня 2015. Процитовано. (рос.)
- Марина Панова. Последний поход Русской эскадры. Российская эмиграция в Тунисе 1920-1930-е годы. // «Нева». — 2006. — Вип. № 8. з джерела 3 листопада 2012. Процитовано. (рос.)
- Владимир Щедрин. Бизерта. Гибель эскадры. // Русское воскресенье. — 2010. з джерела 11 лютого 2008. Процитовано. (рос.)
- Гибель русской эскадры. // Корабельний портал. — Вип. 03.12.2013. з джерела 3 жовтня 2019. Процитовано. (рос.)
Ця стаття належить до української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bizertska eskadra takozh vidoma yak Rosijska eskadra v Tunisi zagin bojovih korabliv i dopomizhnih suden sho u listopadi 1920 roku brav uchast v evakuaciyi vijsk generala Vrangelya z Krimu osnovni sili bilogo vrangelivskogo Chornomorskogo flotu Z grudnya 1920 do lyutogo 1921 roku eskadra z 33 korabliv i suden kolishnogo rosijskogo Chornomorskogo flotu uvijshla v gavan francuzkoyi vijskovo morskoyi bazi Bizerta v Tunisi Zgodom chastina korabliv bula rekvizovana francuzkoyu vladoyu v oplatu rosijskih borgiv inshi rozibrani na metal u 1930 1936 rokah pislya vstanovlennya diplomatichnih vidnosin mizh Franciyeyu i SRSR Rosijska eskadra v Bizerti 1921 rikPeredumoviDokladnishe Vijskovo morski sili Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ta Ukrayinskoyi Derzhavi ta Chornomorskij flot bilogvardijskij Demonstraciya ukrayinskih moryakiv flotskogo pivekipazhu v Sevastopoli 1917 rik Za chasiv Ukrayinskoyi Derzhavi getmana Pavla Skoropadskogo protyagom 1918 roku majzhe vsi korabli kolishnogo Imperatorskogo Chornomorskogo Flotu pidnyali ukrayinskij prapor Prote Ukrayinskij Chornomorskij flot proisnuvav nedovgo V kinci 1918 roku v Ukrayini spalahnulo antigetmanske povstannya a do portiv Chornogo morya uvijshli vijska Antanti Komanduvach Ukrayinskim flotom kontr admiral V yacheslav Klochkovskij namagavsya provesti peremovini z soyuznikami ale britanske ta francuzke komanduvannya vidneslos do flotu yak do vlasnoyi zdobichi Bilshu chastinu korabliv bulo peredano Dobrovolchij armiyi na yaku zrobila stavku Antanta u borotbi z bilshovikami a reshtu korabliv predstavniki Antanti viveli do svoyih portiv Yaksho vsi korabli dosit shvidko buli zahopleni vijskami Antanti to pidvodni chovni Chornomorskogo flotu sho bazuvalis v Odesi do 1920 roku hodili pid ukrayinskim Vijskovo Morskim praporom Pislya Antanti do Krimu prijshli vijska Denikina Zalishayuchi Ukrayinu v kvitni 1919 roku Antanta prihopila bilshist korabliv Chornomorskogo flotu perevivshi yih u Konstantinopol Pislya progoloshennya stvorennya Bazi Rosijskogo Chornomorskogo Flotu korabli bulo povernuto do Sevastopolya sho znahodivsya pid vladoyu bilogvardijskih vijsk generala Vrangelya Evakuaciya armiyi Vrangelya z KrimuPidgotovka do evakuaciyi Biloyi armiyi Z peremishennya borotbi mizh bilshovikami i bilogvardijcyami v Krim i priznachennya Golovnokomanduvachem Zbrojnimi silami Pivdnya Rosiyi generala Petra Vrangelya vin viddav nakaz pidgotuvati plan evakuaciyi armiyi flotu i derzhavnih ustanov z Krimu do Konstantinopolya na vipadok porazki v Sekretnim rozporyadzhennyam nachalnika shtabu Golovnokomanduvacha Zbrojnimi silami Pivdnya Rosiyi vid 4 kvitnya 1920 002430 na im ya komanduvacha flotom vimagalosya dotrimuyuchis rezhimu povnoyi sekretnosti v najkorotshij termin pidgotuvati vidpovidnij tonnazh suden dlya perevezennya u razi neobhidnosti 60 tisyach osib v Konstantinopol Dlya cogo proponuvalosya rozpodiliti korabli i sudna po peredbachuvanim portam posadki z rozrahunkom pochati posadku na sudna cherez chotiri p yat dniv pislya pochatku vidhodu vijsk z Chongaru i Perekopu Rozporyadzhennyam peredbachalosya zdijsniti evakuaciyu 20 tisyach osib z Yalti i Sevastopolya 15 tisyach z Feodosiyi 13 tisyach z Yevpatoriyi i 12 tisyach z Kerchi Zi zminami situaciyi na fronti zminyuvalisya i vimogi za kilkistyu evakujovanih 9 travnya 1920 rozporyadzhennyam 003084 vimagalosya vzhe zabezpechiti evakuaciyu 98 tisyach cholovik z Sevastopolya i Yalti 30 tis Feodosiyi 40 tis Kerchi 7 tis i Yevpatoriyi 21 tis osib Za pidrahunkami komanduvannya flotu nayavnij korabelnij sklad taku kilkist evakujovanih prijnyati zdaten ne buv navit za umovi vikoristannya usih u tomu chisli malotonazhnih suden maksimalna kilkist lyudej yaki mogli b buti zavantazheni za spriyatlivih umov skladala 75 tisyach osib Za kilka dniv do evakuaciyi 25 zhovtnya komanduvach flotom otrimav rozporyadzhennya nachalnika shtabu Golovnokomanduvacha 0010446 z ostatochnim rozpodilom vijsk po portah dlya posadki u Sevastopoli 20 tisyach osib v Kerchi 25 tisyach u Feodosiyi 13 tisyach v Yalti 10 tisyach v Yevpatoriyi 4 tisyachi Vsogo 72 tisyachi cholovik Bulo zrozumilo sho realna kilkist vijsk i bizhenciv znachno perevishuye viznacheni cifri Pered evakuaciyeyu bilij Chornomorskij flot nalichuvav ponad 100 korabliv i suden Stanom na 26 zhovtnya dislokaciya bilogo Chornomorskogo flotu do bula nastupna Linkor General Aleksyeyev v SevastopoliU Karkinitskij zatoci dopomizhnij krejser Bug tralshiki Skif i Yazon kanonerskij choven Alma posilne sudno Otaman Kaledin kater Robitnik ozbroyeni barzhi B 1 B 2 B 3 i B 4 V Ak Mecheti linijni korabli General Aleksyeyev Georgij Pobidonosec krejser General Kornilov dopomizhnij krejser Almaz pidvodni chovni Tyulen Utka Burevisnik AG 22 kanonerski chovni Terec Kubanec Altaj Kavkaz Elpidifor 411 i Elpidifor 412 eskadreni minonosci Gnivnij Pilkij Strogij Svirepij Kapitan Saken Zharkij Zvonkij brandvahta Cerigo posilni sudna Lukull Dniprovec Sevastopol tralshiki Baklan Berezan Ippolaj tralni kateri Korshun Chigirin kateri Sich Poltava Michman Kovalevskij Smyelij Pushkar Tajfun Kiyiv i 51 storozhovi kateri SK 1 SK 3 SK 5 SK 6 SK 7 SK 8 krigolam Gajdamak i velikij ryatuvalnij paroplav Chornomor V Yalti i Feodosiyi kateri Petro Vasil Dobrovolec Pomichnik bolinder samohidna barzha 441 V Kerchi eskadreni minonosci Zhivij Zorkij kanonerskij choven Kacha desantni kateri Silach Mariya Meotida Pantikapeya Azovec Dmitro Nikola Pashich Petrel Nogajsk Druzhnij Ochakivskij kanal tralshiki Albatros i Chornogoriya tralni kateri Strizh Roksana buksirnij kater Hersones storozhovi kateri SK 11 SK 12 SK 13 SK 14 SK 15 SK 16 SK 17 SK 18 nalivna shhuna Kara Kermen plavucha batareya Rostislav U Azovskomu mori eskadreni minonosci Nespokijnij Dyerzkij kanonerski chovni Strazh Groznij Ural krigolami Dzhigit Vershnik tralshik Churubash i transport Vodolij Do vijskovogo flotu treba dodati 31 transport Morskogo vidomstva a takozh 30 suden civilnih komercijnih kampanij mobilizovanih dlya evakuaciyi Ostatochno dlya posadki vijsk v portah buli zoseredzheni nastupni sudna Yevpatoriya transporti Dobicha 411 412 paroplav Elpidifor Sevastopol transporti Yalta Sarich Rion Inkerman Moryak Kronshtadt Yakut paroplavi Herson Beshtau Saratov Oleksandr Mihajlovich Hersones Doob Ostorozhnij Kiyiv General Ruzskij Neozhidanij Psezuape Zorya Rumyancev Ararat francuzki paroplavi Siam Sezhet norvezkij paroplav Modig greckij paroplav Sfinos polskij paroplav Poloniya Yalta transport Krim paroplavi Cesarevich Georgij Rus Hrisi Kostyantin italijskij paroplav Korvin Feodosiya transport Don paroplavi Volodimir Kornilov Askold Petro Regir Kerch transporti Katerinodar Poti Samara paroplavi Myechta Dihtau Haraks Rosiya parovi shhuni Alkiviadis Pandiya Yakiv Pavlo Astreya Feniks Fanagoriya Starshimi morskimi nachalnikami v portah zavantazhennya 27 zhovtnya 1920 roku buli priznacheni u Yevpatoriyi kontr admiral Yalti kontr admiral Levickij Feodosiyi kapitan 1 rangu v Kerchi komandir 2 go zagonu suden kontr admiral Stan flotu yak vijskovogo tak i komercijnogo v Krimu u 1920 roci buv nezadovilnij Vijskovij flot yavlyav soboyu zalishki Chornomorskogo Imperatorskogo flotu yaki z pochatku Gromadyanskoyi vijni pobuvali pid ukrayinskim praporom perehodili z ruk v ruki bilshovikiv nimciv i soyuznikiv Stanom na seredinu 1920 roku absolyutno vsi voni potrebuvali kapitalnogo remontu a chastina vijskovih suden yavlyali soboyu rozgrabovani v bilshosti vipadkiv z pidirvanimi britancyami v kvitni 1919 roku mashinami a tomu absolyutno nepridatni ostovi suden Osobovij sklad takozh buv ne najkrashim Kilkist oficerskogo skladu bula dostatnoyu dlya ukomplektuvannya bojovih korabliv ale na praktici cogo ne bulo Daleko ne vsi korabli buli povnistyu ukomplektovani kadrovimi flotskimi oficerami znachnoyu miroyu komplektuvannya zdijsnyuvalosya z oficeriv voyennogo chasu i oficeriv Korpusu korabelnih oficeriv perevazhno z privedenih v oficeri kolishnih konduktoriv flotu riznih specialnostej i suhoputnih oficeriv bez neobhidnih znan i dosvidu korabelnoyi sluzhbi Vidchuvavsya brak v oficerah serednogo sluzhbovogo stazhu lejtenantiv i starshih lejtenantiv Sudnovi komandi dovodilosya nabirati samim komandiram adzhe Chornomorskij flotskij ekipazh mig davati tilki novobranciv a specialni shkoli ne vstigali vipuskati fahivciv v takij termin ekipazhi yavlyali soboyu nadzvichajno strokatij sklad Spravzhnih matrosiv praktichno ne bulo bilshist stanovili gimnazisti kadeti studenti majstrovi a takozh soldati i oficeri sho pid riznimi privodami uhilyalisya vid frontu Evakuaciya perehid v Konstantinopol Korabli Chornomorskogo flotu zalishayut Krim 28 zhovtnya 1920 roku 28 zhovtnya 10 listopada 1920 bilshoviki zahopili Perekop O chetvertij ranku Vrangel viddav nakaz po flotu pro evakuaciyu 31 zhovtnya 13 listopada 1920 v Sevastopoli rozpochalosya zavantazhennya na transporti vijsk sho pribuli z Simferopolya eshelonami U cej chas bilij front v Krimu vidstupav majzhe bez zitknennya z protivnikom Vranci 14 listopada Vrangel i komanduvach flotom nachalnik Morskogo vidomstva kontr admiral Kedrov ob yihali na kateri v Sevastopolskij buhti zavantazhennya suden sho zakinchuvalosya pislya chogo korabli znyalisya z yakorya Vranci 15 listopada korabli z Sevastopolya pribuli do Yalti de zavantazhennya tezh zakinchilosya Vden flotiliya na choli z krejserom General Kornilov na bortu yakogo buli Vrangel i Kedrov rushila na Feodosiyu Za rosijskim flagmanom pryamuvav komanduvach francuzkoyu eskadroyu kontr admiral na krejseri Valdek Russo u suprovodi minonoscya Vranci 16 listopada sudna vstali na yakir v Feodosijskij zatoci Vrangel prijnyav radio sho v Kerchi zavantazhennya tezh uspishno zavershuyetsya Z 13 po 16 listopada z Sevastopolya Yevpatoriyi Kerchi Feodosiyi Yalti vijshlo 126 suden na yakih pryamuvalo v Konstantinopol 145 693 osib ne rahuyuchi sudnovih komand u tomu chisli blizko 10 tisyach oficeriv ta 2 tisyachi soldativ regulyarnih chastin 15 tisyach kozakiv 10 tisyach yunkeriv vijskovih uchilish ponad 7 tisyach poranenih oficeriv 35 40 tisyach oficeriv i chinovnikiv tilovih ustanov ta 55 60 tisyach civilnih osib znachnu chastinu z yakih skladali sim yi oficeriv i chinovnikiv Pislya ob yednannya v tochci zboru korabli i sudna rushili kursom na Konstantinopol Perehid shtormovim Chornim morem buv vazhkim viprobuvannyam Do Osmanskoyi imperiyi ne dijshli eskadrenij minonosec Zhivij yakij zatonuv na perehodi zaginulo semero chleniv komandi i 250 pasazhiriv perevazhno oficeriv Donskogo polku i kater Yazon sho jshov na buksiri paroplava Elpidifor vnochi komanda obrubala buksirni kinci i povernulasya v Sevastopol Odnak u seredini listopada majzhe vsi sudna stali na yakir na rejdi misu v Konstantinopoli U pershi zh dni pislya pributtya flotu v Osmansku imperiyu v konstantinopolskomu portu na krejseri admirala Dyumenilya projshla rosijsko francuzka narada oficijnih osib na yakij francuzi zayavili sho yihnya krayina bere pid svoye zastupnictvo gromadyan Rosijskoyi imperiyi sho evakuyuvalisya z Krimu a v zabezpechennya svoyih vitrat prijmaye v zastavu rosijskij vijskovij i torgovij flot Takim chinom podalsha dolya zalishkiv Chornomorskogo flotu opinilasya v rukah francuzkogo uryadu Bilshist civilnih bizhenciv zalishilasya v Osmanskij imperiyi zvidki chastina podalasya do Korolivstva Serbiv Horvativ i Slovenciv ta Bolgarskogo carstva Strojovi kozachi chastini za nakazom Vrangelya buli pereformovani i zvedeni v tri korpusi 1 j armijskij pid komanduvannyam generala Kutyepova Donskij pid komanduvannyam generala Abramova i Kubanskij pid komanduvannyam generala V Donskij korpus krim donskih kozachih chastin uvijshli Tersko Astrahanskij kozachij polk i Zyungarskij kalmickij polk Za domovlenistyu z francuzkoyu vladoyu 1 j armijskij korpus buv roztashovanij v rajoni Gallipoli Osmanska imperiya Donskij korpus i chastina donskih civilnih bizhenciv v chataldzhinskih taborah u 75 100 km vid Konstantinopolya Chilingir Hadema Kioj Sandzhak Tepe i Kabakdzha a kubanci i chastina chiniv Donskogo korpusu v tomu chisli i Atamanske vijskove uchilishe roztashuvalisya na ostrovi Lemnos Greciya Za kilka dniv francuzkij uryad uhvaliv rishennya napraviti rosijski korabli do francuzkoyi vijskovo morskoyi bazi Bizerti v Pivnichnij Africi 21 listopada 1920 nakazom Vrangelya za 11 Chornomorskij flot buv perejmenovanij v Rosijsku eskadru yaka skladalasya z chotiroh zagoniv korabliv Komanduvachem eskadroyu buv priznachenij starshij flagman Mihajlo Oleksandrovich Kedrov yakomu bulo prisvoyene vijskove zvannya vice admiral nachalnikom shtabu kontr admiral Sklad eskadri zgidno z nakazom 11 vid 21 listopada 1920 2 linkori 2 krejseri 10 esminciv 4 pidvodni chovni 3 kanonerski chovni 3 tralshiki 17 dopomizhnih suden 19 transportiv Linkori drednout General Alyeksyeyev komandir kapitan 1 rangu Fedyaevskij I K eskadrenij bronenosec Georgij Pobidonosec komandir kapitan 2 rangu Savich P P Krejseri bronepalubnij krejser General Kornilov komandir kapitan 1 rangu Potapyev V O gidrokrejser Almaz komandir kapitan 1 rangu Grigorkov V O Esminci komandir kapitan 2 rangu Ostolopov O O komandir kapitan 2 rangu Novikov B L komandir kapitan 1 rangu Gutan M R komandir starshij lejtenant Demchenko G P komandir kapitan 2 rangu Kublickij A I komandir starshij lejtenant Manshtejn O S komandir starshij lejtenant Maksimovich M M komandir kapitan 2 rangu Zilov V O Pidvodni chovni Tyulen komandir kapitan 2 rangu Kopyev M V komandir starshij lejtenant Offenberg S V Utka komandir kapitan 2 rangu Monastirov N O komandir starshij lejtenant Matievich Macievich K L Kanonerski chovni komandir kapitan 2 rangu Lyubi K G komandir starshij lejtenant fon Viren R E komandir kapitan 1 rangu Kiticin M O Posilne sudno komandir starshij lejtenant Stepanov B M Tralshiki komandir lejtenant Fersman O O Krigolami Vershnik komandir starshij lejtenant Vikberg F E Dzhigit komandir kapitan 1 rangu Vilken V V Gajdamak Illya Muromec komandir kapitan 2 rangu Rikov I S Storozhovij kater Kapitan 2 rangu Medvedyev komandir shtabs kapitan Polyakov Ye O Gidrografichni sudna Viha komandir shtabs kapitan Polyakov Ye O Kazbek Transport majsternya Kronshtadt komandir kapitan 2 rangu Mordvinov K V Baza pidvodnih chovniv Dobicha komandir kapitan 2 rangu Krasnopolskij M A Navchalnij sudno Moryak komandir starshij lejtenant Ribin O G Tanker Baku nedobudovanij Buksiri Golland komandir lejtenant Ivanenko M V Chornomor komandir kapitan 2 rangu Birilev V A Belbek Sevastopol Paroplav paketbot Velikij knyaz Kostyantin Transporti Don komandir kapitan 1 rangu Zelenij S I Krim komandir shtabs kapitan Androsov Ya S Dalland komandir kapitan 1 rangu Pidgornij Ya I Shilka komandir kapitan 2 rangu Nelidov D D Samara komandir kontr admiral Zayev O M Katerinodar komandir kapitan 2 rangu Ivanovskij P A Rion Inkerman Poti Yalta Sarich Ostorozhnij Turkestan Olga Suhumi Zorya Psezuape 410 Vira 412 413 Bilshist paroplaviv chastina dopomizhnih vijskovih suden bula demobilizovana Rozformovani takozh taki sho stali nepotribnimi flotski sluzhbi i ustanovi 8 grudnya pershi korabli Rosijskoyi eskadri pochali zalishati Konstantinopol vzyavshi kurs na Bizert Flot ishov pid eskortom korabliv VMS Franciyi z francuzkimi praporami na shoglah i Andriyivskim na kormovih flagshtokah za mizhnarodnim pravom korabli bilshe ne nalezhali samostijnij derzhavi Perehid eskadri z Konstantinopolya v Bizertu zdijsnyuvavsya v dva etapi Pershi chotiri divizioni prijshli do Tunisu v kinci grudnya 1920 roku inshi dva u sichni lyutomu 1921 Rosijska eskadra v BizertiVice admiral M O Kedrov kontr admirali M A Berens i O I Tihmyenyev na pidvodnomu chovni Tyulen u Bizerti Lipen 1921Bizertska eskadra 21 grudnya 1920 do Bizertskoyi buhti zajshov parovij paketbot Velikij knyaz Kostyantin Na bortu sudna krim komandi bulo bagato civilnih osib sered yakih istorik U seredini lyutogo 1921 roku v Bizertu pribula vsya eskadra z 33 korabliv i suden na yakih bulo 6388 osib u tomu chisli 1000 oficeriv i kadetiv 4000 matrosiv 13 svyashenikiv 90 likariv i feldsheriv ta 1000 zhinok i ditej Rosijskij flot stav na yakir bilya pivdennogo berega vuzkoyi chastini Bizertskogo kanalu i v buhti Karuba Sklad eskadri po pributti v Bizertu stanom na 23 04 1921 2 linkori 2 krejseri 10 esminciv 4 pidvodni chovni 2 kanonerski chovni 1 tralshik 12 dopomizhnih suden Linkori drednout General Alyeksyeyev eskadrenij bronenosec Georgij Pobidonosec Krejseri bronepalubnij krejser General Kornilov gidrokrejser Almaz Esminci Pidvodni chovni Tyulen Utka Kanonerski chovni Tralshiki Posilne sudno Krigolami Vsadnik Dzhigit Gajdamak Illya Muromec Baza pidvodnih chovniv Dobicha Navchalne sudno Moryak Buksiri Golland Chornomor Paroplav paketbot Velikij knyaz Kostyantin Transport majsternya Kronshtadt Tanker Baku nedobudovanij Z prihodom v Bizertu vidbulisya nasampered dokorinni zmini v shtabi eskadri 31 grudnya 1920 vikonuvachem obov yazki komanduvacha eskadroyu buv priznachenij kontr admiral nachalnikom shtabu kontr admiral Oleksandr Ivanovich Tihmyenyev starshim flag oficerom michman Andrij Borisovich Lesgaft oficerom dlya zv yazku z morskim prefektom starshij lejtenant Yurij Vsevolodovich Solovjov flagmanskim inzhenerom mehanikom general major Volodimir Grigorovich Maksimenko Misceva vlada prijnyala rosijsku eskadru holodno Korabli razom z usima oficerami matrosami i civilnimi osobami sho buli na nih postavili v karantin Sposterezhennya za neyu veli z francuzkih storozhovih kateriv i patruli na berezi Girlo kanalu zablokuvav drednout Frans Kerivnik sluzhbi bezpeki v Tunisi zvernuvsya do francuzkogo kerivnictva z prohannyam posiliti policejsku sluzhbu politichnoyi bezpeki Bizerti Specialno dlya naglyadu za rosiyanami z Franciyi v Tunis pribuli kilka agentiv V karantini eskadra prostoyala blizko misyacya Za cej chas francuzami bulo uhvaleno rishennya rozpochati pidgotovku taboriv bizhenciv dlya kolishnih gromadyan Rosijskoyi imperiyi Francuzke morske kerivnictvo absolyutno ne vtruchalos u vnutrishnij rozporyadok eskadri Vsi rozporyadzhennya peredavalisya cherez komanduvacha eskadroyu kontr admirala Berensa Na usih pribulih francuzami vidilyalosya groshove i prodovolche zabezpechennya Proviant rosiyanam postachavsya zi skladiv francuzkoyi armiyi a takozh amerikanskim i francuzkim nacionalnimi tovaristvami Chervonogo Hresta Z chasom kilkist pajkiv i yih rozmiri pochali skorochuvatisya a asortiment pogirshuvatisya Francuzi takozh viplachuvali moryakam simvolichnu platnyu v rozmiri vid 10 frankiv ryadovim matrosam do 21 franka dlya komandira korablya u zvanni kapitana 1 rangu U sichni 1921 bizhenci sho bazhali povernutisya na Batkivshinu napravilis u zvorotnij put na paroplavi Velikij knyaz Kostyantin Kostyantin pribuv v Konstantinopol Z bereznya togo zh roku pochavsya vivid korabliv i suden eskadri v rezerv ta konservaciya yih dlya dovgotrivalogo zberigannya skorochennya chiselnosti osobovogo skladu Konservaciyi pidlyagali linkor General Aleksyeyev krejser General Kornilov transport Kronshtadt eskadreni minonosci Dyerzkij Bespokojnij i Pilkij Do sichnya 1922 roku na eskadri prodovzhuvalo sluzhiti blizko 1500 osib a do lita togo zh roku do 500 U zhovtni 1922 roku morskij prefekt Bizerti otrimav nakaz skorotiti osobovij sklad Rosijskoyi eskadri do 200 moryakiv Ce bulo rivnoznachno yiyi likvidaciyi V hodi peregovoriv sho trivali kilka dniv bulo dozvoleno zalishiti 348 osib 7 listopada bulo priznacheno spisannya prichomu morskij prefekt napolyagav na yaknajshvidshomu provedenni cogo zahodu Do kincya 1922 roku usi moryaki eskadri buli spisani na bereg V Bizerti stan rosijskogo flotu zalishavsya zhalyugidnim Korabli buli rozbiti mehanizmi zipsovani a garmati rozhitani Groshej na vidnovlennya j remont ne bulo Tim chasom do skladu eskadri poryad z moralno zastarilimi vhodili i peredovi na toj chas bojovi korabli i sudna zabezpechennya Najsuchasnishim sudnom eskadri vvazhavsya transport majsternya Kronshtadt Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni za kilkistyu vidremontovanih korabliv vin konkuruvav z Sevastopolskim admiraltejstvom Flagman eskadri linkor General Aleksyeyev buv odnim z najsuchasnishih korabliv togo chasu gidrokrejser Almaz buv odnim z pershih avianosnih korabliv Rosijskogo flotu z litayuchoyi chovnom na bortu Eskadreni minonosci tipu Novik Bespokojnij Gnivnij Dyerzkij Pilkij Pospishnij buli pershimi v rosijskij floti serijnimi turbinnimi esmincyami Pidvodni chovni ostannih proektiv She z Konstantinopolya kontr admiral Dyumenil dopovidav u Parizh Najbilshij interes dlya nas predstavlyayut novij 23 tisyachotonnij Aleksyeyev korabel majsternya Kronshtadt i veliki minonosci Bronenosec Georgij Pobidonosec na vnutrishnomu rejdi Bizerti Kinec 1920 h Abi pokriti vitrati na utrimannya eskadri u 1921 roci VMS Franciyi bula peredana plavmajsternya Kronshtadt perejmenovana na Vulkan Na pochatku 1922 buli prodani Franciyi she dva transportni sudna krigolam Illya Muromec stav francuzkim minnim zagorodzhuvachem Polluks morske ministerstvo Franciyi pridbalo i nedobudovanij tanker Baku Protyagom roku podibna dolya spitkala Dobichu Gajdamaka Gollanda Kitoboya Vsadnika Yakuta i Dzhigita ta inshi sudna vsogo flot ministerstva torgovogo moreplavannya Franciyi popovnivsya dvanadcyatma plavzasobami Zgodom chastina z nih bula pereprodana francuzami v Italiyu Polshu Estoniyu Zokrema italijskim sudnovlasnikam distalisya transporti Don i Dobicha maltijskim posilne sudno Yakut Odnak naprikinci 1924 roku v Bizerti she zalishalasya priblizno polovina eskadri 28 zhovtnya 1924 Franciya oficijno viznala Radyanskij Soyuz Pro ce moryakam Bizertskoyi eskadri sho zibralisya na Dyerzkomu povidomiv osobisto francuzkij morskij prefekt admiral Nastupnogo dnya 29 zhovtnya o 17 25 za miscevim chasom na korablyah eskadri buli spusheni Andriyivski prapori a 30 zhovtnya eskadra ogoloshena rozformovanoyu U grudni 1924 roku do Bizerti pribula radyansko francuzka tehnichna komisiya ocholyuvana z radyanskoyi storoni vidomim korablebudivnikom akademikom Akademiyi nauk SRSR Oleksiyem Mikolajovichem Krilovim i vijskovo morskim atashe u Velikij Britaniyi ridnim bratom komanduvacha eskadroyu Berensa Mihajla Andrijovicha Komisiya mala zdijsniti ocinku tehnichnogo stanu korabliv eskadri i viznachiti mozhlivist yih povernennya Pislya retelnogo oglyadu korabliv i suden buv skladenij spisok tih korabliv yaki mali buti peredani SRSR Do nogo uvijshli linkor General Aleksyeyev shist esminciv chotiri pidvodni chovni Oskilki ne vsi korabli buli v tehnichno zadovilnomu stani komisiya visunula do francuziv vimogu provesti na nih neobhidni remontni roboti Pid chas roboti komisiyi vinik ryad ekonomichnih i politichnih pereshkod storoni ne dijshli zgodi za chij rahunok povinen zdijsnyuvatis remont suden pered yih vidpravkoyu v SRSR Francuzi gotuvati korabli do transportuvannya kategorichno vidmovilis Z inshogo boku vinikla problema povernennya imperatorskih borgiv viplatu yakih vid Radyanskogo Soyuzu yak pravonastupnika Rosijskoyi imperiyi vimagali soyuzniki Rosiyi po Pershij svitovij vijni bulo zaproponovano yaksho SRSR vidmovitsya vid yih obslugovuvannya rekvizuvati flot v Bizerti v rahunok pogashennya cih borgiv Proti peredachi korabliv SRSR v Lizi Nacij vistupila grupa chornomorskih i baltijskih krayin a takozh Velika Britaniya yaki osterigalisya radyanskoyi agresiyi Vid imeni rosijskoyi emigraciyi z rizkim protestom vistupiv baron Vrangel V rezultati diyalnist komisiyi viyavilasya bezplidnoyu Franciya vidmovilasya peredavati korabli Radyanskomu Soyuzu i voni tak i zalishilisya u Bizerti Rosijski korabli prostoyali v Bizerti she majzhe shist rokiv Pozbavleni neobhidnogo povsyakdennogo obslugovuvannya i remontu sudna nezvazhayuchi na sprobi konservaciyi mashin i mehanizmiv postupovo vtrachali bojovi i morehidni yakosti Chastinu z nih francuzi vstigli prodati tim chi inshim krayinam Inshi buli rozibrani na bruht Agoniya eskadri trivala ponad odinadcyat rokiv ostannim z velikih korabliv u 1934 roci buv rozibranij General Aleksyeyev Z jogo zniknennyam zavershilasya tragichna epopeya rosijskoyi eskadri v Bizerti odnak jogo dvanadcyat 305 milimetrovih garmat yaki pislya demontazhu zberigalisya na arsenali Sidi Abdalla znajshli ostannye zastosuvannya v boyah Drugoyi svitovoyi vijni Rosijska koloniya v Tunisi Na afrikansku zemlyu moryaki eskadri stupili ne vidrazu z prihodom v Bizertu korabli Rosijskoyi eskadri buli postavleni v karantin shid na bereg buv zaboronenij korabli ohoronyalisya tuniskimi vartovimi Tim chasom francuzkoyu vladoyu bulo uhvaleno rishennya rozpochati pidgotovku semi taboriv bizhenciv v Bizerti Tabarci i Monastiri Pislya karantinu rosiyanam ne zavazhali shoditi na bereg Pochalosya rozsiyuvannya rosijskoyi diaspori Tunisom Bagato hto pochali zalishati cyu krayinu golovnim chinom cherez vidsutnist mozhlivosti znajti robotu V pershu chergu viyizhdzhali ti u kogo buli rodichi v SShA Yevropi chi Avstraliyi Voni mali mozhlivist otrimati materialnu pidtrimku dlya oplati dorogi a takozh dlya obzhivannya na novomu misci Velika kilkist kolishnih gromadyan Rosijskoyi imperiyi z Tunisu podalasya do Franciyi yaka potrebuvala robochoyi sili i ohoche prijmala emigrantiv v osnovi svoyij znayuchih francuzku movu osvichenih zdatnih vidrazu zh vklyuchitisya v aktivne zhittya Tak za 1921 rik u Franciyu viyihalo ponad tri tisyachi osib z chisla pribulih z eskadroyu Bizhenci buli rozmisheni v taborah Ajn Draham Tabarka Monastir Nador Papa Najbilshij buv u Nadori velikomu plato nedaleko vid Bizerti U taborah bizhenciv roztashuvali bilshe tisyachi lyudej Hvori moryaki buli vidpravleni u francuzkij morskij gospital a sim yi chleniv ekipazhiv eskadri vlashtovani v specialnih taborah chastina z nih zalishilisya prozhivati na korablyah U chervni 1921 roku v taborah navkolo Bizerti i v glibini krayini nalichuvalosya 1200 cholovik Znachna chastina vimushenih emigrantiv vlashtuvalisya silskogospodarskimi robitnikami na navkolishnih fermah V kvitni i travni 1921 misceva administraciya i privatni osobi vzyali na sluzhbu blizko polovini bizhenciv z imperatorskoyi Rosiyi na zemlerobski roboti 2050 tehnikami 100 robitnikami v kopalni 80 Do 100 zhinok vlashtuvalisya guvernantkami abo prislugoyu Diti rosijskih emigrantiv bilya rizdvyanoyi yalinki v Bizerti Tunis Pochatok 1930 h rokiv U staromu forti Dzhebel Kebir na gori El Kebir u troh kilometrah vid Bizerti buv rozmishenij Morskij korpus evakujovanij na korablyah eskadri z Sevastopolya Na bazi vikladackogo i kadetskogo skladu Sevastopolskogo morskogo korpusu za zgodoyu i za materialnoyi pidtrimki francuzkoyi vladi bula organizovana vijskovo morska shkola Pislya pereselennya z linkora Aleksyeyev v korpusi znachilosya 17 oficeriv eksterniv 235 gardemariniv 110 kadetiv 60 oficeriv i vikladachiv 40 osib komandi i 50 chleniv rodin Direktorom cogo uchilisha buv priznachenij vice admiral Oleksandr Mihajlovich Gerasimov Pidgotovka molodshih oficeriv i gardemariniv pochalasya z 1921 i trivala do 1925 roku Zavdyaki spriyannyu francuzkogo morskogo prefekta admirala Ekselmansa ostannij vipusk Morskogo korpusu vidbuvsya vzhe pislya rozformuvannya eskadri 6 travnya 1925 v tabori Sfayat 25 travnya 1925 roku vvazhayetsya dnem ostatochnoyi likvidaciyi Morskogo korpusu U korpusi zanyattya cherguvalisya z paradami buli organizovani gurtki ta oficerski kursi Shorichno vidbuvalisya vipuski kadetiv ta yih priznachennya v korabelni gardemarini Bagato vipusknikiv zgodom viyihali do Yevropi de vstupili do vishih navchalnih zakladiv perevazhno v Chehoslovachchini Perebuvannya v Bizerti moryakiv Rosijskoyi eskadri znachno zminilo uklad zhittya mistechka i malo velikij kulturnij vpliv Bula zbudovana pravoslavna cerkva vlashtovanij teatr de stali davati koncerti i provoditi lekciyi ta bali Z lita 1921 pismennik i istorik kapitan 2 rangu pochav vidavati litografichnij zhurnal z istoriyi flotu Bizertinskij morskij zbirnik Morskij zbirnik yakij vijshov chislom 26 rozsilavsya takozh u simnadcyat krayin v tomu chisli u Radyansku Rosiyu Krim togo z sichnya po kviten 1922 vidavavsya naukovo praktichnij Zhurnal gurtka morskogo uchilisha Bilshist rosiyan osili v stolici Tunisi i v Bizerti adzhe na toj chas ce bulo bagatonacionalne misto port integraciya v yakomu ne predstavlyala velikoyi skladnosti U Bizerti meshkalo bagato yevropejciv francuziv italijciv maltijciv Moryaki Bizertskoyi eskadri oselilisya v kvartali Malenka Siciliya poruch z italijcyami ta maltijcyami Sho stosuyetsya miscevogo arabskogo naselennya to bizhenci z imperiyi buli sprijnyati nim spochatku yak zovsim chuzhi ale postupovo do nih zvikli nastorozhenist propala Miscevi zhiteli stali nazivati emigrantiv le ryus blan fr le russe blanc bili rosiyani Ce prizvisko zbereglosya v Tunisi i v nashi dni odnak sogodni malo vzhe hto pam yataye jogo pohodzhennya 1924 roku koli Franciya viznala Radyanskij Soyuz v emigraciyi v Tunisi vidbulis znachni zmini zgidno z rozporyadzhennyam francuzkoyi vladi neodminnoyu umovoyu dlya prijomu na robotu stala nayavnist francuzkogo gromadyanstva Ce stavilo emigrantiv pered serjoznim moralnim viborom Ti hto ne prijnyav francuzkogo gromadyanstva z zhovtnya 1924 stali apatridami sho pozbavlyalo yih bud yakih gromadyanskih prav i socialnih garantij Do cogo chasu v Tunisi zalishalosya vzhe ne bilshe 700 kolishnih rosijskih bizhenciv Majzhe usi ostanni predstavniki rosijskoyi koloniyi z tih sho potrapili v Tunis na pochatku 1920 h zalishili krayinu razom z bilshistyu yevropejciv naprikinci 1950 h pislya otrimannya Tunisom nezalezhnosti vid Franciyi Kulturni i istorichni pam yatki Hram Oleksandra Nevskogo v Bizerti U 1922 roci rosijskimi emigrantami v Tunisi v budinku 60 po vulici Selyer de meshkav z rodinoyu otec Kostyantin Mihajlivskij bula obladnana domashnya cerkva yaka otrimala nazvu Voskresinnya Hristovogo Po miri spisannya korabliv eskadri do neyi privozili cerkovne nachinnya z korabliv Zgodom emigranti virishili zbuduvati novij povnocinnij hram yakim uvichniti pam yat pro korabli Do ideyi z rozuminnyam postavilosya francuzke komanduvannya v Bizerti i z povnogo jogo shvalennya v 1930 roci buv stvorenij komitet zi sporudzhennya pam yatnika kaplici Rosijskij eskadri Komitet ogolosiv pro zbir koshtiv na kupivlyu dilyanki zemli i podalshe budivnictvo hramu pam yatnika Hram buduvavsya za proektom i pid kerivnictvom vijskovogo inzhenera polkovnika 10 zhovtnya 1937 v Bizerti vidbulasya urochista zakladka hramu pam yatnika korablyam Rosijskoyi eskadri a vzhe 10 veresnya 1938 protoiyerej Kostyantin Mihajlivskij hram Svyatogo Blagovirnogo Knyazya Oleksandra Nevskogo Na arhitekturni prikrasi ciyeyi cerkvi pishlo bagato rechej z prodanogo na lom v 1936 roci ostannogo korablya eskadri linkora General Aleksyeyev korabel kupiv rosijskij inzhener i kupec Klyagin yakij peredav jogo korabelni yakori lyustri marmurovi pliti komitetu zi sporudzhennya hramu pam yatnika Cerkva prikrashena korabelnimi ikonami a carski vrata zavishani kormovim praporom z bronenoscya Georgij Pobidonosec Pershim nastoyatelem hramu buv protoiyerej Ioanikij Polyetayev U 1950 roci v cerkvi vstanovlena marmurova doshka na yakij virizani imena usih korabliv sho prijshli z Krimu v afrikanski vodi u 1920 roci U 2006 roci majdan de roztashovanij hram Oleksandra Nevskogo buv nazvanij plosheyu Anastasiyi Shirinskoyi na chest gromadskoyi diyachki starijshini rosijskoyi gromadi v Tunisi do rechi urodzhenki Rubizhnogo na Luganshini PrimitkaTut i dali do rozformuvannya eskadri dati podani starim stilem u ZSPR dilovodstvo velosya za yulianskim kalendarem PosilannyaBizertska eskadra u sestrinskih VikiproyektahBizertska eskadra u Vikishovishi Voennyj enciklopedicheskij slovar na sajti MO RF 16 kvitnya 2015 u Wayback Machine ros Sovetskaya voennaya enciklopediya Tom 2 M Ogiz 1933 492 s ros T Shtik 2001 S Shramchenko 1992 N Gutan 2002 N Kadesnikov 2002 V Cherkasov Georgievskij 2003 O Ratushnyak 2006 M Panova 2006 N Sologubovskij 2012 K Kapitanov 2005 Gibel russkoj eskadry 2013 V Shedrin 2010 Istorichni dokumenti pershodzherelaIstorichni dokumenti yaki visvitlyuyut istoriyu eskadri buli u 1993 roci peredani Amerikano rosijskim kulturno prosvitnickim blagodijnim tovaristvom Rodina misto shtat Nyu Dzhersi SShA buli peredani Centralnomu muzeyu Radyanskoyi Armiyi v Moskvi Nakaz Golovnokomanduvacha Rosijskoyi armiyeyu 4187 Nakaz Golovnokomanduvacha Rosijskoyi armiyeyu 6793 Nakaz komanduvacha Rosijskoyi eskadroyu vid 07 12 1920DzherelaI Krip yakevich B Gnatevich Z Stefaniv O Dumin S Shramchenko Ukrayinska voyenna Flota 1919 1920 rr Istoriya ukrayinskogo vijska vid knyazhih chasiv do 20 h rokiv XX st Uporyadkuvannya pokazhchiki B Yakimovicha 4 te zmin i dopovn Lviv Svit 1992 S 585 589 ISBN 5 7773 0148 7 Taras Shtik Korabli Ukrayinskoyi floti 1917 1918 Vijskovo istorichnij almanah 2001 Vip 3 z dzherela 9 zhovtnya 2008 Procitovano N Gutan Kratkij ocherk dejstvij flota pri evakuacii Kryma v noyabre 1920 goda Flot v Beloj borbe M Centrpoligraf 2002 608 s ISBN 5 9524 0028 0 ros N Kadesnikov Kratkij ocherk Beloj borby pod Andreevskim flagom na sushe moryah ozerah i rekah Rossii v 1917 1922 godah Flot v Beloj borbe M Centrpoligraf 2002 608 s ISBN 5 9524 0028 0 ros Nikolaj Sologubovskij Glava pyataya Anastasiya Aleksandrovna Shirinskaya Anastasiya Aleksandrovna Shirinskaya Sudba i pamyat M Izdatelskij dom Klyuch S 2012 304 s ISBN 978 5 93136 177 2 ros Konstantin Kapitanov Golgofa russkoj eskadry Poslednij pohod barona Vrangelya M AST 2005 352 s ISBN 978 5 94663 738 1 ros V Cherkasov Georgievskij Afrikanskie forty Poslednyaya Belaya eskadra Simvol Very 2003 z dzherela 16 kvitnya 2015 Procitovano ros Ratushnyak O V Kazaki v Chataldzhinskih lageryah i na Lemnose Kubanskij sbornik 2006 T 1 22 z dzherela 17 kvitnya 2015 Procitovano ros Marina Panova Poslednij pohod Russkoj eskadry Rossijskaya emigraciya v Tunise 1920 1930 e gody Neva 2006 Vip 8 z dzherela 3 listopada 2012 Procitovano ros Vladimir Shedrin Bizerta Gibel eskadry Russkoe voskresene 2010 z dzherela 11 lyutogo 2008 Procitovano ros Gibel russkoj eskadry Korabelnij portal Vip 03 12 2013 z dzherela 3 zhovtnya 2019 Procitovano ros Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi