Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кукабара велика Dacelo novaeguineae source source Запис голосу Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна клас

Кукабара велика

Кукабара велика
Кукабара велика
Dacelo novaeguineae
image

Запис голосу
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Рибалочкові (Alcedines)
Підродина: Альціонні (Halcyoninae)
Рід: Кукабара (Dacelo)
Вид: Кукабара велика
Біноміальна назва
Dacelo novaeguineae
(Hermann, 1783)
image
Поширення в Австралії
Синоніми
* Dacelo gigas
Посилання
image Вікісховище: Dacelo novaeguineae
image Віківиди: Dacelo novaeguineae
image EOL: 1049992
image ITIS: 554574
image МСОП: 22683189
image NCBI: 8939
Fossilworks: 373425

Кукабара велика (Dacelo novaeguineae) — один із найпоширеніших видів птахів в Австралії; птах підродини альціонних, родини рибалочкових. Найбільший за розмірами птах у своїй родині. Ендемік східної Австралії, який був інтродукований до інших регіонів країни та до Нової Зеландії. Міжнародний союз охорони природи (МСОП) зарахував кукабару велику до Червоного списку у 2016 році. Кукабару велику внесено до видів у найменшій загрозі (LC), як вид без значних загроз, що має широкий ареал і велику чисельність.

Відома своїм голосом, схожим на людський сміх, кукабара велика стала одним із неформальних національних символів Австралії. На літніх Олімпійських іграх 2000 року в Сіднеї вона, нарівні з єхидною та качкодзьобом, була одним із трьох маскотів (талісманів).

Таксономія і назви птаха

1776 року кукабару велику вперше неформально описав і проілюстрував (у чорно-білих барвах) французький натураліст і дослідник [fr] у звіті про свою подорож, названому фр. «Voyage à la nouvelle Guinée». Він стверджував, що бачив птаха у Новій Гвінеї. Проте новозеландський біолог [en] піддала сумніву це твердження. Вона вважала, що Соннера ніколи не відвідував цього острова; більше того, кукабара велика там не мешкає. Ймовірно, він отримав екземпляр опису птаха від одного з натуралістів, який супроводжував капітана Джеймса Кука під час його подорожей до східного узбережжя Австралії. [fr] і [fr] включили кольорове зображення кукабари, відтворене на основі опису Соннера, до їхньої спільної праці фр. «Planches enluminées d'histoire naturelle». Підпис до зображення птаха у ній французькою мовою — «Martin-pêcheur, de la Nouvelle Guinée», можна перекласти як «рибалочка з Нової Гвінеї».

1782 року британський натураліст і орнітолог Джон Летем позначив цього птаха назвою англ. great brown kingfisher (укр. великий коричневий рибалочка). Цю назву 1858-го вжив інший британський орнітолог — Джон Гульд.

У 1783 році французький натураліст Йоганн Герман на основі кольорових ілюстрацій Добантона та Мартіне зробив [en] і дав птахові наукову назву Alcedo novæ Guineæ (укр. рибалочка новогвінейський). Того ж року нідерландський натураліст Пітер Боддерт дав іншу назву — Alcedo gigas (укр. рибалочка-велетень), що набула більшого поширення у науковому середовищі, ніж Alcedo novæ Guineæ.

У 1815 році англійський зоолог Вільям Елфорд Ліч запропонував нову назву роду — Dacelo (укр. кукабара), — як анаграму слова Alcedo, і з середини XIX століття у зоологічній літературі кукабару велику почали називати Dacelo gigas (укр. кукабара-велетень). Проте 1926 року австралійський орнітолог Грегорі Мет'юз довів, що опис, зроблений Германом, опубліковано раніше, цього самого 1783 року, а тому має перевагу, хоча й ґрунтувався на хибних переконаннях про походження птаха з Нової Гвінеї. Як наслідок цього аргументу, закріпилася сучасна основна наукова назва птаха — Dacelo novaeguineae.

Підвиди

Вид поділяють на два підвиди:

Споріднені види

В Україні гніздовим перелітним видом є рибалочка блакитний (Alcedo atthis), який належить, як і кукабара, до родини рибалочкових.

Назва

Назва kookaburra (кукабара) походить з австралійської аборигенної мови племені [en]. За посередництва англійської мови слово увійшло до лексики багатьох інших мов, зокрема й української.

У перші роки XX століття слово kookaburra почало з'являтися як альтернативне найменування птаха в орнітологічних публікаціях англійською мовою. Згодом у 1926 році англ. Laughing kookaburra — «сміхотлива кукабара» стала офіційною англомовною назвою птаха, увійшовши до другої редакції «Офіційного списку птахів Австралії» [en].

Інші назви птаха в Австралії

image
Пара кукабар

На початку європейської колонізації Австралії письмово зафіксовано декілька назв птаха мовами австралійських аборигенів. 1798 року Дейвід Коллінз зафіксував назву: go-gan-ne-gine (ґоу-ґен-не-ґайн), Рене Прімевер Лессон — cuck'anda (куканда) у 1828, [en] — gogera (ґоджера) та gogobera (ґоґобера) у 1834.

Британські поселенці в Австралії почали називати птаха англ. laughing jackass, що українською мовою може перекладатися як «реготливий телепень», або «сміхотливий віслюк». 1798 року таку назву вперше записав Дейвід Коллінз в англійській колонії Новий Південний Уельс. Інші популярні назви птаха — англ. laughing kingfisher (укр. сміхотливий рибалочка) та giant kingfisher (укр. велетенський рибалочка).

Через специфічні вокальні дані, у побуті поширена назва птаха — bushman's clock — годинник бушмена (відлюдника), або settler's clock (укр. годинник переселенця).

Опис

Зовнішній вигляд

image
Великий дзьоб і деталі голови кукабари

Кукабара велика — найбільший за розмірами представник родини рибалочкових. Це кремезний птах розміром 39–42 см, з великою головою, виразними темно-коричневими очима і дуже великим дзьобом. Обидві статі дуже схожі, хоча самиця зазвичай більша й має менше синього кольору на гузці. Вага самиці 355—480 г, самця 310—345 г. Основний колір тіла білий або кремовий, на голові навколо очей темно-коричнева смуга, яка переходить у блідо-коричневе забарвлення верхньої частини голови. Крила і задня частина коричневого кольору з блакитними цяточками на покривному пір'ї. Хвіст іржаво-оранжевого кольору з темно-коричневими смугами та білими кінчиками на пір'ї. Масивний дзьоб зверху чорний, а знизу (кольору кістки).

Вокалізація

Англійська назва laughing kookaburra (укр. сміхотлива кукабара) походить від звуків, що нагадують сміх, які відтворює птах. Насправді цією вокалізацією кукабара заявляє про свої права на певну територію. Ці звуки можна почути в будь-який час доби, але найчастіше на світанку й у сутінках.

Спочатку птах видає низькі звуки, що нагадують гикання, потім кукабара відкидає голову назад і розпочинає хрипло «сміятися». Часто до вигуків однієї кукабари приєднуються інші члени родини. Якщо поблизу є інша родина кукабар, то вони починають «сміятися» у відповідь.

Крім «сміху», кукабари видають й інші звуки:

  • «Хихикання» — пошук члена родини.
  • «Кудкудакання», лагідні вигуки — під час закликів до спарювання.
  • Пронизливий крик — під час випрошування їжі, та як знак покірності.
  • «Ґелґотання» — сигнал агресії.
  • Вигук «кооаа» — попередження про небезпеку інших членів родини.

Ареал і середовище проживання

image
Кукабара, Квінсленд
image
Кукабара, Мельбурн

Кукабара велика — один із найпоширеніших видів птахів в Австралії. За даними [en], 2002 року її популяція за чисельністю перебувала на сьомому місці, всього у країні було зареєстровано 57 628 цих птахів. Проте станом на 2019 рік, згідно з дослідженнями [en], що базуються на спостереженнях волонтерів, кількість кукабар великих зменшилася до 32 986, та за загальною кількістю особин цей вид перемістився на 28 місце.

Кукабара велика є аборигенним видом для східної частини Австралії. Її ареал простягається від півострова Кейп-Йорк на півночі до мису [en] на півдні. Цей вид трапляється обабіч Великого Вододільного хребта. На півдні діапазон простирається на захід від штату Вікторія до [en] та хребта Фліндерс у Південній Австралії.

У східній частині штату Квінсленд ареал кукабари великої перекривається з ареалом кукабари синьокрилої (Dacelo leachii). При проживанні обох видів на одній території кукабара велика вибирає більш вологі місця, а синьокрила — сухіші.

Вид інтродукований до багатьох інших регіонів країни, ймовірно, через його репутацію, як винищувача змій. До Західної Австралії кукабару велику вперше завезено 1896 року, а в наступні десятиліття сотні птахів переміщено з Вікторії в райони навколо Перта. Сучасна межа ареалу птаха в Західній Австралії на північному заході досягає міста Джералдтона. На Тасманії кукабара велика інтродукована з 1906 року. У 1926 році птаха завезено на острів Кенгуру, а в 1940-ві на острів Фліндерс.

У 1860-ті відбулася спроба заселити кукабар великих на маленькому острові [en], що лежить у затоці Хауракі за два кілометри від Північного острова Нової Зеландії. Вважалося, що спроба була невдалою, але у 1916 несподівано виявили кукабар великих на Північному острові напроти Кавау. Зараз ці птахи у Новій Зеландії мешкають на невеликій території навколо затоки Хауракі.

Звичайне місце проживання кукабар великих — це склерофітні ліси та рідколісся. Птахи полюбляють підлісок і лісовий намет. Якщо є можливість, кукабари селяться поблизу заболоченої місцевості. Іноді живуть на частково відкритих ділянках або на сільгоспугіддях з лісосмугами і живоплотами вздовж доріг. У населених пунктах кукабар можна зустріти у парках і садах.

Живлення

image
Кукабара з геконом у дзьобі.

Кукабара велика — хижак. До її раціону входять миші, дрібні плазуни — змії та ящірки (переважно сцинки), багатоніжки, черви, маленькі птахи й комахи, як-от цвіркуни та жуки. Кукабари також падальники. Доросла кукабара за день з'їдає в середньому три миші або їх харчовий еквівалент. Молоді особини потребують більше їжі.

Кукабари великі не вдаються до активного переслідування здобичі. Зазвичай вони сидять у верховітті, терпляче очікують жертву і, дочекавшись, зненацька нападають на неї. Ці птахи ковтають здобич цілою, попередньо розтрощуючи її кістяк, щоб було легше це зробити.

Розмноження

Живе невеликими родинними групами, але може жити попарно, а іноді й поодинці. Кукабари великі є моногамні, територіальні птахи, які гніздяться в дуплах дерев, рідше — на крутих схилах берегів річок, скиртах сіна та на будівлях.

Сезон розмноження триває з вересня по грудень.

Самиці відкладають від одного до п'яти білих яєць. Висиджування триває 25—26 днів. У виводку переважно троє пташенят, які вилуплюються без оперення та сліпими. Внаслідок поширеного в кукабар [en], одне з них має загинути. Боротьба за виживання триває до трьох діб. Якщо за цей час не виявлено найслабшого, мати сама провокує поновлення цієї боротьби. Пташенята залишають гніздо на 4–5-й тиждень після вилуплення.

Піклування про пташенят аж до трирічного віку — зазвичай колективна справа як батьків, так і старших братів та сестер. Часто трапляється, що ці старші сестри, принісши у гніздо їжу й зчинивши гармидер, не віддають харчу малюкам і потай самі з'їдають його, якщо поблизу немає інших птахів-спостерігачів.

Середня тривалість життя кукабари великої становить 11–15 років у дикій природі й 15–20 років у неволі.

Природні вороги й небезпеки

image
Кукабара в польоті

Кукабари великі є найбільш уразливими при нападах з повітря. Найбільшу загрозу кукабарам становлять яструби, шуліки, орли та сови. Серед ссавців хижаками, що полюють на кукабар, є інтродуковані види з Європи — здичавілі коти та лисиці. Пташенята кукабар стають здобиччю для кволів (сумчастих куниць), варанів, змій та ящірок. Посуми є головною загрозою для яєць кукабари.

Кукабари, у порівнянні з іншими птахами, літають доволі повільно, через це вони вразливі при зіткненнях із транспортними засобами. Багато кукабар гине, коли вони поїдають падаль на автомобільних дорогах.

Лісові пожежі в Австралії завдають великої шкоди кукабарам — нищать птахів і їхню харчову ланку. Скороченню харчової бази також сприяє вирубування лісів.

У культурі

Англомовна

Україномовна

Монета «Срібна кукабара»

З 1990 року монетний двір Перта випускає срібну інвестиційну монету із зображенням кукабари великої (англ. Australian Silver Kookaburra). Маса монети складає одну тройську унцію. До 2018 проба срібла була 999.0, потім вміст срібла збільшився до 999.9.

Станом на 2019 рік, починаючи з 1990 року аверс монети завжди має незмінне зображення королеви Єлизавети II, а малюнок реверсу змінюється щороку, але завжди зображує кукабару.

Для відзначення 25-ї річниці початку випуску, у 2015 році монета мала копію зображення найпершої випущеної монети 1990 року.

Примітки

  1. BirdLife International (2012). Dacelo novaeguineae: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. . zoolog.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
  4. Fry, C. H.; Fry, Kathie; Harris, Alan (1999). Kingfishers, Bee-eaters and Rollers. London: Christopher Helm. с. 133—136. ISBN . (англ.)
  5. Laughing Kookaburra [ 20 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Національне географічне товариство (англ.)
  6. International Union for Conservation of Nature’s Red List. https://www.iucnredlist.org/ (англ.).
  7. Laughing Kookaburra: інформація на сайті МСОП (англ.) 18.04.2020
  8. . reptilepark.com.au. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 18.04.2020. (англ.)
  9. . Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  10. . Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  11. Sonnerat, Pierre (1776). . Chez Ruault. p. 170, Plate 106. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (фр.)
  12. Mees, G.F. (1977). . Emu. 77 (1): 35—36. doi:10.1071/mu9770035. Архів оригіналу за 16 серпня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  13. Lysaght, A. (1956). Why did Sonnerat record the kookaburra, Dacelo gigas (Boddaert) from New Guinea?. Emu. 56 (3): 224—225. doi:10.1071/MU956224. (англ.)
  14. Daubenton, Edme-Louis; Martinet, François-Nicolas (1765–1783). . Т. Volume 7. Paris. Plate 663. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (фр.)
  15. Gould, John (1848). . Т. Volume 2. London: Self-published. Plate 18. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  16. Latham, John (1782). . Т. Volume 1. London: Printed for Benj. White. с. 609. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  17. Peters, James Lee, ред. (1945). . Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 190. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  18. Hermann, Johann (1783). . Argentorati: Impensis Joh. Georgii Treuttel. с. 192 Note. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (лат.)
  19. Boddaert, Pieter (1783). . Utrecht. с. 40. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 2 лютого 2020. (фр.)
  20. Mathews, Gregory M. (1926). . Emu. 26: 148. doi:10.1071/mu926148. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  21. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2016). . World Bird List Version 6.3. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 10 October 2016. (англ.)
  22. Robinson, Herbert Christopher (1900). . Bulletin of the Liverpool Museums. 2 (3&4): 116. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  23. . Архів оригіналу за 10 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  24. Gray, Jeannie; Fraser, Ian (2013). Australian Bird Names: A Complete Guide. Collingwood VIC, Australia: CSIRO. с. 156—158. ISBN . (англ.)
  25. Lucas, A.H.S.; Le Souef, W.H. Dunley (1911). . London: Whitcombe and Tombs. с. 236—237. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  26. Leach, John Albert (1912). (вид. 2nd). Melbourne: Whitcombe & Tombs. с. 105. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  27. Collins, David (1798). An Account of the English Colony in New South Wales. London: T. Cadell Jr and W. Davies. Appendix 12 Language. (англ.)
  28. Lesson, René Primeverre (1828). (French) . Paris: Roret. с. 93. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (фр.)
  29. Bennett, George (1834). . Т. Volume 1. London: Richard Bentley. с. 222. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  30. Laughing Kookaburra // стор 160. What Bird is That, Neville W. Cayley (Author), Terence R. Lindsey (Editor), , HarperCollins Publishers (Australia) Pty Ltd (31 December 1984) (англ.)
  31. settler's clock // © Collins 2020 [ 7 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  32. Laughing Kookaburra — Calls // © 2019 Wild Ambience [ 27 січня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  33. . Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  34. Новий атлас австралійських птахів, Додаток, с. 791 // The New Atlas of Australian Birds, , © [en], 2003 (англ.)
  35. (англ.) 2019 Aussie Backyard Bird Count results // The Aussie Backyard Bird Count is brought to you by BirdLife Australia [ 11 травня 2020 у Wayback Machine.]
  36. Higgins, 1999, с. 1124—1125.
  37. Thomson, G.M. (1922). . Cambridge: Cambridge University Press. с. 137—138. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  38. Higgins, 1999, с. 1123.
  39. (англ.) Laughing Kookaburra стор. 36 // Birds of South-eastern Australia: Urban Areas, , Wilson Roy Wheeler, Noel Shaw, Overthefence Press, 2005
  40. (англ.) Jennie Giles // BIRD CARE & CONSERVATION SOCIETY // CARING FOR WILD BIRDS IN CAPTIVITY SERIES [ 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
  41. (англ.) Laughing Kookaburra Laughs Like a Human & Loves to Eat Snakes // TrishansOz © Copyright Senani Ponnamperuma [ 30 січня 2020 у Wayback Machine.]
  42. Laughing Kookaburra // TheAnimalFacts.com [ 15 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  43. Of Tarzan and Kookaburras [ 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]. The Sound and the Foley (2013-08-27). Retrieved on 2019-01-04 (англ.)
  44. That Jungle Sound [ 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]. The Sound and the Foley (2013-05-30). Retrieved on 2019-01-04. (англ.)
  45. Вакуленко Пилип Прокопович. esu.com.ua. Енциклопедія Сучасної України.
  46. Вакуленко, Пилип (1955). Весела кукабара. Мельборн: Ластівка.
  47. Степан Радіон (1986). Бібліографія. Shevchenko Scientifica Society.
  48. Гайтана — Кукабарра (та Діти Світла). Discogs (рос.). Процитовано 5 березня 2020.
  49. YouTube
  50. . Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  51. (англ.) Unveiled - The 2015 Australian Bullion Coin Program. Perth Mint Bullion Blog. 13 August 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Джерела

  • Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  • Laughing Kookaburra // с. 160. What Bird is That, Neville W. Cayley (Author), Terence R. Lindsey (Editor), , HarperCollins Publishers (Australia) Pty Ltd (31 December 1984) (англ.)
  • Higgins, Peter J., ред. (1999). (PDF). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 4: Parrots to dollarbird. Melbourne: Oxford University Press. с. 1121—1138. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 5 листопада 2019. Процитовано 2 лютого 2020. (англ.)
  • Laughing Kookaburra [ 20 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Національне географічне товариство (англ.)
Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kukabara velika Dacelo novaeguineae source source Zapis golosu Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Sivorakshopodibni Coraciiformes Rodina Ribalochkovi Alcedines Pidrodina Alcionni Halcyoninae Rid Kukabara Dacelo Vid Kukabara velika Binomialna nazva Dacelo novaeguineae Hermann 1783 Poshirennya v Avstraliyi Sinonimi Dacelo gigas Posilannya Vikishovishe Dacelo novaeguineae Vikividi Dacelo novaeguineae EOL 1049992 ITIS 554574 MSOP 22683189 NCBI 8939 Fossilworks 373425 Kukabara velika Dacelo novaeguineae odin iz najposhirenishih vidiv ptahiv v Avstraliyi ptah pidrodini alcionnih rodini ribalochkovih Najbilshij za rozmirami ptah u svoyij rodini Endemik shidnoyi Avstraliyi yakij buv introdukovanij do inshih regioniv krayini ta do Novoyi Zelandiyi Mizhnarodnij soyuz ohoroni prirodi MSOP zarahuvav kukabaru veliku do Chervonogo spisku u 2016 roci Kukabaru veliku vneseno do vidiv u najmenshij zagrozi LC yak vid bez znachnih zagroz sho maye shirokij areal i veliku chiselnist Vidoma svoyim golosom shozhim na lyudskij smih kukabara velika stala odnim iz neformalnih nacionalnih simvoliv Avstraliyi Na litnih Olimpijskih igrah 2000 roku v Sidneyi vona narivni z yehidnoyu ta kachkodzobom bula odnim iz troh maskotiv talismaniv Taksonomiya i nazvi ptaha1776 roku kukabaru veliku vpershe neformalno opisav i proilyustruvav u chorno bilih barvah francuzkij naturalist i doslidnik fr u zviti pro svoyu podorozh nazvanomu fr Voyage a la nouvelle Guinee Vin stverdzhuvav sho bachiv ptaha u Novij Gvineyi Prote novozelandskij biolog en piddala sumnivu ce tverdzhennya Vona vvazhala sho Sonnera nikoli ne vidviduvav cogo ostrova bilshe togo kukabara velika tam ne meshkaye Jmovirno vin otrimav ekzemplyar opisu ptaha vid odnogo z naturalistiv yakij suprovodzhuvav kapitana Dzhejmsa Kuka pid chas jogo podorozhej do shidnogo uzberezhzhya Avstraliyi fr i fr vklyuchili kolorove zobrazhennya kukabari vidtvorene na osnovi opisu Sonnera do yihnoyi spilnoyi praci fr Planches enluminees d histoire naturelle Pidpis do zobrazhennya ptaha u nij francuzkoyu movoyu Martin pecheur de la Nouvelle Guinee mozhna pereklasti yak ribalochka z Novoyi Gvineyi 1782 roku britanskij naturalist i ornitolog Dzhon Letem poznachiv cogo ptaha nazvoyu angl great brown kingfisher ukr velikij korichnevij ribalochka Cyu nazvu 1858 go vzhiv inshij britanskij ornitolog Dzhon Guld U 1783 roci francuzkij naturalist Jogann German na osnovi kolorovih ilyustracij Dobantona ta Martine zrobiv en i dav ptahovi naukovu nazvu Alcedo novae Guineae ukr ribalochka novogvinejskij Togo zh roku niderlandskij naturalist Piter Boddert dav inshu nazvu Alcedo gigas ukr ribalochka veleten sho nabula bilshogo poshirennya u naukovomu seredovishi nizh Alcedo novae Guineae U 1815 roci anglijskij zoolog Vilyam Elford Lich zaproponuvav novu nazvu rodu Dacelo ukr kukabara yak anagramu slova Alcedo i z seredini XIX stolittya u zoologichnij literaturi kukabaru veliku pochali nazivati Dacelo gigas ukr kukabara veleten Prote 1926 roku avstralijskij ornitolog Gregori Met yuz doviv sho opis zroblenij Germanom opublikovano ranishe cogo samogo 1783 roku a tomu maye perevagu hocha j gruntuvavsya na hibnih perekonannyah pro pohodzhennya ptaha z Novoyi Gvineyi Yak naslidok cogo argumentu zakripilasya suchasna osnovna naukova nazva ptaha Dacelo novaeguineae Pidvidi Vid podilyayut na dva pidvidi Dacelo novaeguineae novaeguineae nominativnij pidvid Dacelo novaeguineae minor meshkaye na pivostrovi Kejp Jork na pivnich vid Kuktauna Vpershe opisana britanskim ornitologom Gerbertom Robinsonom u 1990 roci Yedinoyu vidminnistyu vid nominativnogo pidvidu ye menshij rozmir Sporidneni vidi Dacelo leachii kukabara sinokrila Dacelo gaudichaud kukabara bilodzoba Dacelo tyro kukabara aruanska V Ukrayini gnizdovim perelitnim vidom ye ribalochka blakitnij Alcedo atthis yakij nalezhit yak i kukabara do rodini ribalochkovih Nazva Nazva kookaburra kukabara pohodit z avstralijskoyi aborigennoyi movi plemeni en Za poserednictva anglijskoyi movi slovo uvijshlo do leksiki bagatoh inshih mov zokrema j ukrayinskoyi U pershi roki XX stolittya slovo kookaburra pochalo z yavlyatisya yak alternativne najmenuvannya ptaha v ornitologichnih publikaciyah anglijskoyu movoyu Zgodom u 1926 roci angl Laughing kookaburra smihotliva kukabara stala oficijnoyu anglomovnoyu nazvoyu ptaha uvijshovshi do drugoyi redakciyi Oficijnogo spisku ptahiv Avstraliyi en Inshi nazvi ptaha v Avstraliyi Para kukabar Na pochatku yevropejskoyi kolonizaciyi Avstraliyi pismovo zafiksovano dekilka nazv ptaha movami avstralijskih aborigeniv 1798 roku Dejvid Kollinz zafiksuvav nazvu go gan ne gine gou gen ne gajn Rene Primever Lesson cuck anda kukanda u 1828 en gogera godzhera ta gogobera gogobera u 1834 Britanski poselenci v Avstraliyi pochali nazivati ptaha angl laughing jackass sho ukrayinskoyu movoyu mozhe perekladatisya yak regotlivij telepen abo smihotlivij vislyuk 1798 roku taku nazvu vpershe zapisav Dejvid Kollinz v anglijskij koloniyi Novij Pivdennij Uels Inshi populyarni nazvi ptaha angl laughing kingfisher ukr smihotlivij ribalochka ta giant kingfisher ukr veletenskij ribalochka Cherez specifichni vokalni dani u pobuti poshirena nazva ptaha bushman s clock godinnik bushmena vidlyudnika abo settler s clock ukr godinnik pereselencya OpisZovnishnij viglyad Velikij dzob i detali golovi kukabari Kukabara velika najbilshij za rozmirami predstavnik rodini ribalochkovih Ce kremeznij ptah rozmirom 39 42 sm z velikoyu golovoyu viraznimi temno korichnevimi ochima i duzhe velikim dzobom Obidvi stati duzhe shozhi hocha samicya zazvichaj bilsha j maye menshe sinogo koloru na guzci Vaga samici 355 480 g samcya 310 345 g Osnovnij kolir tila bilij abo kremovij na golovi navkolo ochej temno korichneva smuga yaka perehodit u blido korichneve zabarvlennya verhnoyi chastini golovi Krila i zadnya chastina korichnevogo koloru z blakitnimi cyatochkami na pokrivnomu pir yi Hvist irzhavo oranzhevogo koloru z temno korichnevimi smugami ta bilimi kinchikami na pir yi Masivnij dzob zverhu chornij a znizu koloru kistki Vokalizaciya Anglijska nazva laughing kookaburra ukr smihotliva kukabara pohodit vid zvukiv sho nagaduyut smih yaki vidtvoryuye ptah Naspravdi ciyeyu vokalizaciyeyu kukabara zayavlyaye pro svoyi prava na pevnu teritoriyu Ci zvuki mozhna pochuti v bud yakij chas dobi ale najchastishe na svitanku j u sutinkah Spochatku ptah vidaye nizki zvuki sho nagaduyut gikannya potim kukabara vidkidaye golovu nazad i rozpochinaye hriplo smiyatisya Chasto do vigukiv odniyeyi kukabari priyednuyutsya inshi chleni rodini Yaksho poblizu ye insha rodina kukabar to voni pochinayut smiyatisya u vidpovid Krim smihu kukabari vidayut j inshi zvuki Hihikannya poshuk chlena rodini Kudkudakannya lagidni viguki pid chas zaklikiv do sparyuvannya Pronizlivij krik pid chas viproshuvannya yizhi ta yak znak pokirnosti Gelgotannya signal agresiyi Viguk kooaa poperedzhennya pro nebezpeku inshih chleniv rodini Areal i seredovishe prozhivannyaKukabara Kvinslend Kukabara Melburn Kukabara velika odin iz najposhirenishih vidiv ptahiv v Avstraliyi Za danimi en 2002 roku yiyi populyaciya za chiselnistyu perebuvala na somomu misci vsogo u krayini bulo zareyestrovano 57 628 cih ptahiv Prote stanom na 2019 rik zgidno z doslidzhennyami en sho bazuyutsya na sposterezhennyah volonteriv kilkist kukabar velikih zmenshilasya do 32 986 ta za zagalnoyu kilkistyu osobin cej vid peremistivsya na 28 misce Kukabara velika ye aborigennim vidom dlya shidnoyi chastini Avstraliyi Yiyi areal prostyagayetsya vid pivostrova Kejp Jork na pivnochi do misu en na pivdni Cej vid traplyayetsya obabich Velikogo Vododilnogo hrebta Na pivdni diapazon prostirayetsya na zahid vid shtatu Viktoriya do en ta hrebta Flinders u Pivdennij Avstraliyi U shidnij chastini shtatu Kvinslend areal kukabari velikoyi perekrivayetsya z arealom kukabari sinokriloyi Dacelo leachii Pri prozhivanni oboh vidiv na odnij teritoriyi kukabara velika vibiraye bilsh vologi miscya a sinokrila suhishi Vid introdukovanij do bagatoh inshih regioniv krayini jmovirno cherez jogo reputaciyu yak vinishuvacha zmij Do Zahidnoyi Avstraliyi kukabaru veliku vpershe zavezeno 1896 roku a v nastupni desyatilittya sotni ptahiv peremisheno z Viktoriyi v rajoni navkolo Perta Suchasna mezha arealu ptaha v Zahidnij Avstraliyi na pivnichnomu zahodi dosyagaye mista Dzheraldtona Na Tasmaniyi kukabara velika introdukovana z 1906 roku U 1926 roci ptaha zavezeno na ostriv Kenguru a v 1940 vi na ostriv Flinders U 1860 ti vidbulasya sproba zaseliti kukabar velikih na malenkomu ostrovi en sho lezhit u zatoci Hauraki za dva kilometri vid Pivnichnogo ostrova Novoyi Zelandiyi Vvazhalosya sho sproba bula nevdaloyu ale u 1916 nespodivano viyavili kukabar velikih na Pivnichnomu ostrovi naproti Kavau Zaraz ci ptahi u Novij Zelandiyi meshkayut na nevelikij teritoriyi navkolo zatoki Hauraki Zvichajne misce prozhivannya kukabar velikih ce sklerofitni lisi ta ridkolissya Ptahi polyublyayut pidlisok i lisovij namet Yaksho ye mozhlivist kukabari selyatsya poblizu zabolochenoyi miscevosti Inodi zhivut na chastkovo vidkritih dilyankah abo na silgospugiddyah z lisosmugami i zhivoplotami vzdovzh dorig U naselenih punktah kukabar mozhna zustriti u parkah i sadah ZhivlennyaKukabara z gekonom u dzobi Kukabara velika hizhak Do yiyi racionu vhodyat mishi dribni plazuni zmiyi ta yashirki perevazhno scinki bagatonizhki chervi malenki ptahi j komahi yak ot cvirkuni ta zhuki Kukabari takozh padalniki Dorosla kukabara za den z yidaye v serednomu tri mishi abo yih harchovij ekvivalent Molodi osobini potrebuyut bilshe yizhi Kukabari veliki ne vdayutsya do aktivnogo peresliduvannya zdobichi Zazvichaj voni sidyat u verhovitti terplyache ochikuyut zhertvu i dochekavshis znenacka napadayut na neyi Ci ptahi kovtayut zdobich ciloyu poperedno roztroshuyuchi yiyi kistyak shob bulo legshe ce zrobiti RozmnozhennyaZhive nevelikimi rodinnimi grupami ale mozhe zhiti poparno a inodi j poodinci Kukabari veliki ye monogamni teritorialni ptahi yaki gnizdyatsya v duplah derev ridshe na krutih shilah beregiv richok skirtah sina ta na budivlyah Sezon rozmnozhennya trivaye z veresnya po gruden Samici vidkladayut vid odnogo do p yati bilih yayec Visidzhuvannya trivaye 25 26 dniv U vivodku perevazhno troye ptashenyat yaki viluplyuyutsya bez operennya ta slipimi Vnaslidok poshirenogo v kukabar en odne z nih maye zaginuti Borotba za vizhivannya trivaye do troh dib Yaksho za cej chas ne viyavleno najslabshogo mati sama provokuye ponovlennya ciyeyi borotbi Ptashenyata zalishayut gnizdo na 4 5 j tizhden pislya viluplennya Pikluvannya pro ptashenyat azh do tririchnogo viku zazvichaj kolektivna sprava yak batkiv tak i starshih brativ ta sester Chasto traplyayetsya sho ci starshi sestri prinisshi u gnizdo yizhu j zchinivshi garmider ne viddayut harchu malyukam i potaj sami z yidayut jogo yaksho poblizu nemaye inshih ptahiv sposterigachiv Serednya trivalist zhittya kukabari velikoyi stanovit 11 15 rokiv u dikij prirodi j 15 20 rokiv u nevoli Prirodni vorogi j nebezpekiKukabara v poloti Kukabari veliki ye najbilsh urazlivimi pri napadah z povitrya Najbilshu zagrozu kukabaram stanovlyat yastrubi shuliki orli ta sovi Sered ssavciv hizhakami sho polyuyut na kukabar ye introdukovani vidi z Yevropi zdichavili koti ta lisici Ptashenyata kukabar stayut zdobichchyu dlya kvoliv sumchastih kunic varaniv zmij ta yashirok Posumi ye golovnoyu zagrozoyu dlya yayec kukabari Kukabari u porivnyanni z inshimi ptahami litayut dovoli povilno cherez ce voni vrazlivi pri zitknennyah iz transportnimi zasobami Bagato kukabar gine koli voni poyidayut padal na avtomobilnih dorogah Lisovi pozhezhi v Avstraliyi zavdayut velikoyi shkodi kukabaram nishat ptahiv i yihnyu harchovu lanku Skorochennyu harchovoyi bazi takozh spriyaye virubuvannya lisiv U kulturiAnglomovna Shotlandskij gurt Cocteau Twins vklyuchiv pisnyu Kukabara do svogo albomu Aikea Guinea Kukabara abo yiyi golos prisutni v deyakih filmah pro Tarzana z Dzhonni Vajssmyullerom u golovnij roli a takozh u takih vidomih strichkah Charivnik krayini Oz 1939 Skarbi Syerra Madre Park Yurskogo periodu 2 Zagublenij svit Indiana Dzhons U poshukah vtrachenogo kovchega ta v inshih mensh vidomih filmah en populyarna avstralijska dityacha pisenka Ukrayinomovna Ukrayinsko avstralijskij pismennik Pilip Vakulenko prisvyativ ptaham kazku Vesela kukabara Kazka Lidiyi Gayevskoyi Denes Chogo smiyetsya kukabara Odnojmenna pisnya uvijshla do albomu Kukabarra dityachi pisni 2008 Gajtana Ta Diti Svitla golovnij vokal Yulya Gavrilenko Moneta Sribna kukabara Z 1990 roku monetnij dvir Perta vipuskaye sribnu investicijnu monetu iz zobrazhennyam kukabari velikoyi angl Australian Silver Kookaburra Masa moneti skladaye odnu trojsku unciyu Do 2018 proba sribla bula 999 0 potim vmist sribla zbilshivsya do 999 9 Stanom na 2019 rik pochinayuchi z 1990 roku avers moneti zavzhdi maye nezminne zobrazhennya korolevi Yelizaveti II a malyunok reversu zminyuyetsya shoroku ale zavzhdi zobrazhuye kukabaru Dlya vidznachennya 25 yi richnici pochatku vipusku u 2015 roci moneta mala kopiyu zobrazhennya najpershoyi vipushenoyi moneti 1990 roku PrimitkiBirdLife International 2012 Dacelo novaeguineae informaciya na sajti MSOP versiya 2013 2 angl 26 listopada 2013 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 zoolog com ua Arhiv originalu za 2 lyutogo 2020 Procitovano 24 kvitnya 2020 Fry C H Fry Kathie Harris Alan 1999 Kingfishers Bee eaters and Rollers London Christopher Helm s 133 136 ISBN 978 0 7136 5206 2 angl Laughing Kookaburra 20 grudnya 2019 u Wayback Machine Nacionalne geografichne tovaristvo angl International Union for Conservation of Nature s Red List https www iucnredlist org angl Laughing Kookaburra informaciya na sajti MSOP angl 18 04 2020 reptilepark com au Arhiv originalu za 22 bereznya 2020 Procitovano 18 04 2020 angl Arhiv originalu za 2 lyutogo 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 Arhiv originalu za 2 lyutogo 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 Sonnerat Pierre 1776 Chez Ruault p 170 Plate 106 Arhiv originalu za 2 lyutogo 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 fr Mees G F 1977 Emu 77 1 35 36 doi 10 1071 mu9770035 Arhiv originalu za 16 serpnya 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Lysaght A 1956 Why did Sonnerat record the kookaburra Dacelo gigas Boddaert from New Guinea Emu 56 3 224 225 doi 10 1071 MU956224 angl Daubenton Edme Louis Martinet Francois Nicolas 1765 1783 T Volume 7 Paris Plate 663 Arhiv originalu za 2 lyutogo 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 fr Gould John 1848 T Volume 2 London Self published Plate 18 Arhiv originalu za 2 lyutogo 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Latham John 1782 T Volume 1 London Printed for Benj White s 609 Arhiv originalu za 2 lyutogo 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Peters James Lee red 1945 Cambridge Massachusetts Harvard University Press s 190 Arhiv originalu za 2 lyutogo 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Hermann Johann 1783 Argentorati Impensis Joh Georgii Treuttel s 192 Note Arhiv originalu za 2 lyutogo 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 lat Boddaert Pieter 1783 Utrecht s 40 Arhiv originalu za 21 lipnya 2019 Procitovano 2 lyutogo 2020 fr Mathews Gregory M 1926 Emu 26 148 doi 10 1071 mu926148 Arhiv originalu za 13 listopada 2017 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Gill Frank Donsker David red 2016 World Bird List Version 6 3 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2018 Procitovano 10 October 2016 angl Robinson Herbert Christopher 1900 Bulletin of the Liverpool Museums 2 3 amp 4 116 Arhiv originalu za 26 sichnya 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Arhiv originalu za 10 lyutogo 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 Gray Jeannie Fraser Ian 2013 Australian Bird Names A Complete Guide Collingwood VIC Australia CSIRO s 156 158 ISBN 978 0 64310469 3 angl Lucas A H S Le Souef W H Dunley 1911 London Whitcombe and Tombs s 236 237 Arhiv originalu za 25 sichnya 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Leach John Albert 1912 vid 2nd Melbourne Whitcombe amp Tombs s 105 Arhiv originalu za 25 sichnya 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Collins David 1798 An Account of the English Colony in New South Wales London T Cadell Jr and W Davies Appendix 12 Language angl Lesson Rene Primeverre 1828 French Paris Roret s 93 Arhiv originalu za 24 sichnya 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 fr Bennett George 1834 T Volume 1 London Richard Bentley s 222 Arhiv originalu za 24 sichnya 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Laughing Kookaburra stor 160 What Bird is That Neville W Cayley Author Terence R Lindsey Editor ISBN 0207155569 HarperCollins Publishers Australia Pty Ltd 31 December 1984 angl settler s clock c Collins 2020 7 travnya 2021 u Wayback Machine angl Laughing Kookaburra Calls c 2019 Wild Ambience 27 sichnya 2020 u Wayback Machine angl Arhiv originalu za 28 sichnya 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 Novij atlas avstralijskih ptahiv Dodatok s 791 The New Atlas of Australian Birds ISBN 1 875122 095 c en 2003 angl angl 2019 Aussie Backyard Bird Count results The Aussie Backyard Bird Count is brought to you by BirdLife Australia 11 travnya 2020 u Wayback Machine Higgins 1999 s 1124 1125 Thomson G M 1922 Cambridge Cambridge University Press s 137 138 Arhiv originalu za 30 sichnya 2020 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Higgins 1999 s 1123 angl Laughing Kookaburra stor 36 Birds of South eastern Australia Urban Areas ISBN 0957822030 Wilson Roy Wheeler Noel Shaw Overthefence Press 2005 angl Jennie Giles BIRD CARE amp CONSERVATION SOCIETY CARING FOR WILD BIRDS IN CAPTIVITY SERIES 24 lyutogo 2020 u Wayback Machine angl Laughing Kookaburra Laughs Like a Human amp Loves to Eat Snakes TrishansOz c Copyright Senani Ponnamperuma 30 sichnya 2020 u Wayback Machine Laughing Kookaburra TheAnimalFacts com 15 zhovtnya 2019 u Wayback Machine angl Of Tarzan and Kookaburras 11 serpnya 2020 u Wayback Machine The Sound and the Foley 2013 08 27 Retrieved on 2019 01 04 angl That Jungle Sound 11 serpnya 2020 u Wayback Machine The Sound and the Foley 2013 05 30 Retrieved on 2019 01 04 angl Vakulenko Pilip Prokopovich esu com ua Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini Vakulenko Pilip 1955 Vesela kukabara Melborn Lastivka Stepan Radion 1986 Bibliografiya Shevchenko Scientifica Society Gajtana Kukabarra ta Diti Svitla Discogs ros Procitovano 5 bereznya 2020 YouTube Arhiv originalu za 3 grudnya 2020 Procitovano 5 travnya 2020 angl Unveiled The 2015 Australian Bullion Coin Program Perth Mint Bullion Blog 13 August 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya DzherelaFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Laughing Kookaburra s 160 What Bird is That Neville W Cayley Author Terence R Lindsey Editor ISBN 0207155569 HarperCollins Publishers Australia Pty Ltd 31 December 1984 angl Higgins Peter J red 1999 PDF Handbook of Australian New Zealand and Antarctic Birds Volume 4 Parrots to dollarbird Melbourne Oxford University Press s 1121 1138 ISBN 978 0 19 553071 1 Arhiv originalu PDF za 5 listopada 2019 Procitovano 2 lyutogo 2020 angl Laughing Kookaburra 20 grudnya 2019 u Wayback Machine Nacionalne geografichne tovaristvo angl Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ