Анагра ма грец ανα знову та γράμμα літера переставлення літер у слові завдяки чому утворюється нове значення прочитуване

Анагра́ма (грец. ανα- — знову та γράμμα — літера) — переставлення літер у слові, завдяки чому утворюється нове значення, прочитуване у зворотному напрямку (тік — кіт), постають псевдоніми (Симонов — Номис) чи слова (мука — кума, літо — тіло). Винахідником анаграм вважають грецького граматика Лікофрона (III століття до н. е.). Ця стилістична фігура добре відома в українській поезії, використовується з метою римування чи створення різних ефектів, зокрема комічного, як у поемі І. Котляревського «Енеїда» (частина IV):

Візуалізація анаграми слів «Літо — Тіло»

Анаграма слів «Гори — Роги» на гербі села Загорівка

«Борщів як три не поденькуєш,
На моторошні засерчить;
І зараз тяглом закишкуєш,
їв буркоті закеньдюшить».

Можливості анаграм привернули увагу схильних до версифікаційних експериментувань авангардистів (Д. Алексич, К. Швіттерс, Ґео Шкурупій та ін.), які намагалися шляхом почленування і довільного монтажу мовного матеріалу витворити нову поетичну якість.

Див. також

Джерела

Анаграма. vseslova. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 29 липня 2011.
Анаграма. Словник літературознавчих термінів. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 29 липня 2011.

Посилання

Анаграма [ 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 28. — 1000 екз.

[1] Анаграма. vseslova. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 29 липня 2011.

[Sl-2] Анаграма. Словник літературознавчих термінів. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 29 липня 2011.