Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Супермарін Сіфайр (англ. Supermarine Seafire) — британський палубний одномоторний винищувач-моноплан, модифікована версія знаменитого «Спітфайра», що перебував на озброєнні повітряних сил ВМФ Британії та інших країн за часів Другої світової війни та у післявоєнний час. Літак постійно модернізувався та вдосконалювався для надійного застосування з авіаносців, і хоча мав труднощі при посадці на носій, з часом перетворився на один з найнадійніших винищувачів у своєму класі. Остання версія літака Mk 47 інтенсивно використовувалася за часів Корейської війни.
| Supermarine Seafire | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | палубний винищувач |
| Перший політ: | 7 січня 1942 |
| Прийнятий на озброєння: | 1942 |
| Знятий з озброєння: | 1953 |
| Період використання: | 1942–1953 |
| На озброєнні у: |  Повітряні сили флоту Великої Британії ВМС Канади  |
| Розробник: | d |
| Виробник: |  Vickers-Armstrongs Westland Aircraft Ltd |
| Всього збудовано: | 2 334 |
| Модифікації: | Seafire Mk IIc, Seafire L. Mk III, Seafire F. Mk XV, Seafire F. Mk 47 |
| Конструктор: | [en] |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Крейсерська швидкість: | 351 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 578 км/год |
| Бойовий радіус: | 825 км |
| Дальність польоту з ППБ: | 1 239 км |
| Бойова стеля: | 9 754 м |
| Швидкопідйомність: | 13,4 м/с |
| Довжина: | 9,21 м |
| Висота: | 3,48 м |
| Розмах крила: | 11,22 м |
| Площа крила: | 22,56 м² |
| Порожній: | 2 814 кг |
| Максимальна злітна: | 3 466 кг |
| Двигуни: | 1 × V-подібний 12-циліндровий двигун поршневі авіаційні двигуни рідинного охолодження Rolls-Royce Merlin 55M |
| Тяга (потужність): | 1 585 к.с. (1 182 кВт) |
| Гарматне озброєння: | 2 × 20-мм автоматичні авіаційні гармати Hispano II |
| Кількість точок підвіски: | 2 |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | 550 (2 × 110 та 1 × 230 бомби) кг |
| Кулеметне озброєння: | 4 × 7,7-мм авіаційні кулемети М1919 |
| ---- | |
 Supermarine Seafire у Вікісховищі | |
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 | Seafire Mk.III з авіаносної групи авіаносця HMS Indefatigable |
Історія
Розробка проекту
У травні 1938 року з появою у Королівських ВПС нового літака «Спітфайра», керівництво Британського Адміралтейства продемонструвало розробникам компанії Fairey Aviation Company жваву зацікавленість щодо створення фірмою аналогічного винищувача для палубних авіаційних формувань Королівського флоту. Проте, незважаючи на попередню домовленість між сторонами, ця пропозиція так і лишилася нереалізованою.
Напередодні Другої світової війни основу авіаційних груп винищувальної авіації Королівського військово-морського флоту становили біплани «Глостер Сі Гладіейтор», новітні, але неефективні «Блекберн Рок» і палубна версія «Харрікейна» — «Гоукер Сі Харрікейн». Характеристики цих винищувачів серйозно поступалися своїм основним суперникам — німецьким Bf 109F і Fw 190А.
Однак, перші ж бої 1939—1941 років із застосуванням цих літаків авіаносної авіації проти німецьких винищувачів довели Британському Адміралтейству, що бойова міць палубної авіації не може бути використана повною мірою: винищувальне прикриття не могло ефективно зв'язувати боєм ворожі перехоплювачі й забезпечувати надійне прикриття з повітря дій власної авіації.
У 1941 році Адміралтейство розпорядилося почати випробування «Спітфайра» модифікації VB, переобладнаного для використання з авіаносця. Попри остороги льотчиків стосовно спроможності конструкції нового винищувача витримувати грубі посадки з використанням аерофінішера та катапультних стартів, і побоювання щодо обмеженості огляду при заході на посадку для пілота, Адміралтейство наполягло на своєму й міністерство авіації погодилося на переоснащення кількох «Спітфайрів» на морський варіант з метою випробувань.
Винищувач оснастили захватами для катапульти і гальмівним гаком з гідроамортизатором. Випробування проводилися на базі ВПС Ерброс і авіаносці HMS «Іластріас». Першим був обладнаний винищувач лейтенант-командера П.Бремвелла, який спочатку тренувався на макеті палуби авіаносця та на скорочену посадкову смугу, а 7 січня 1942 вперше сів на авіаносець HMS «Іластріас», що стояв у гирлі Клайда. У результаті конструкція моноплана довела достатню міцність для режимів зльоту/посадки, а також з'ясувалося, що «Спітфайр» може базуватися не тільки на великих авіаносних кораблях, а й на ескортних авіаносцях.
У вересні 1941 року Адміралтейство видало замовлення на переробку на морський варіант 250 «Спітфайрів», з них 48 — модифікації Mk Va, а решта — Mk Vb. Спочатку новий літак повинен був за традицією називатися «Сі Спітфайр», але потім назву скоротили до «Сіфайр» («морський вогонь»). Перероблені «Спітфайри» отримали найменування «Сіфайр Mk.Ib», a Mk Vb — відповідно Mk.IIC. Переробку виробляли на заводах фірм «Вестленд Ейркрафт» і .
Перші зразки
15 липня 1942 року на флот розпочалося доставляння новітніх винищувачів «Сіфайр», які конструктивно відрізнялися від «сухопутної» версії лише наявністю гака, зовнішньою накладкою — посиленням у районі центроплана, шпігатами для видалення води, а також катапультними гачками, розрахованими на використання тросового повідка. Mk.IIC мав посилене крило типу С, але озброєння обмежувалося через вагу двома гарматами 20-мм автоматичними авіаційними гарматами Hispano II замість чотирьох.
Конструктивні модифікації змінили характеристики літака. Зліт/посадка на борт авіаносця були надзвичайно складними, оглядові спроможності кабіни пілота були вкрай обмежені, тому багато льотчиків хибили особливо при посадці на авіаносці. Британці зазнали більше втрат від жорстких умов експлуатації, ніж від вогню противника. Водночас, у ролі винищувача-перехоплювача ворожих літаків у повітрі, «Сіфайру» майже не було рівних.
Влітку 1942 чотири британські ескадрильї: 807-а, 880-а, 884-а і 885-а змінили свої «Сі Харрікейни» і «Фалмери» на «Сіфайри» Mk.IIC.
8 листопада 1942 року розпочалася масштабна висадка морського десанту союзників в Північній Африці — операція «Смолоскип» — в якій вперше масово застосовувалися нові палубні винищувачі. «Сіфайри» літали зі старих авіаносців «Аргус» і «Фьюріес», що мали великі Т-образні ліфти, зроблені спеціально з розрахунку на громіздкі літаки кінця 20-х років, котрі не мали складні крила. «Сіфайри» розташовувалися також на ударних авіаносцях «Фомідебл» і «Вікторіес», але там вони не входили в ліфти і базувалися на палубі.
Першу перемогу на «Сіфайрі» здобув лейтенант-командер Лонг з 885-ї ескадрильї, який атакував в ході операції «Смолоскип» вішістський бомбардувальник «Мартін» 167. Під час розвідки військово-морської бази «Сіфайри» атакували і збили винищувач «Девуатін»-520.
Удосконалені варіанти
15 грудня 1942 року на експортному авіаносці HMS «Ектівіті» почалися випробування нового літака «Сіфайр». За їх результатами Адміралтейство тут же ухвалило рішення модернізувати всі наявні у складі флоту «Сіфайри» Mk.IIC на LMk.IIC. На цій облегшеній версії винищувача замість мотора «Мерлін» 45 ставили «Мерлін» 32, оскільки його характеристики дещиця перевершували дані 45-го на висотах до 2,5 км. Новий «Сіфайр» LMk.IIC, із збільшеною на 430 к.с. потужністю двигуна у землі і оснащений 4-лопатевим пропелером регульованого кроку фірми «Ротол», показав швидкопідйомність 23,36 м/с. Перші такі літаки поступили на озброєння в 807-у ескадрилью.
До грудня 1942-го ще дві ескадрильї «Сіфайрів» надійшли на озброєння флоту, а влітку наступного року вже 14 ескадрилей палубної авіації літали на цих машинах. «Сіфайр» став наймасовішим літаком у британському флоті.
У червні 1943 року вступив до строю новий авіаносець «Індомітебл» з розширеним переднім ліфтом і відразу отримав на борт 40 «Сіфайрів» Mk.IIC та LMk.IIC, зведених у трьох-ескадрильне авіакрило. Це винищувальне авіакрило стало найбільшим у британському флоті за всю війну. Навіть у великому ангарі «Індомітебла» місця катастрофічно не вистачало, і частина «Сіфайрів» залишалася на палубі. Новий корабель відразу ж перейшов до Середземного моря, де приєднався до авіаційної підтримки висадки десанту на Сицилію (операція «Хаскі»). У ході вторгнення «Сіфайри» активно використовувалися для повітряного прикриття флоту і штурмовки наземних і морських цілей. Пілоти часто сідали на ескортні авіаносці, використовуючи їх, як аеродромів підскоку. За результатами їх застосування в цій операції був зроблений висновок, що навіть армійські пілоти без якої-небудь спеціальної підготовки можуть здійснювати на «Сіфайрі» посадку на авіаносець з використанням гака.
9 серпня 1943 року розпочалася операція «Аваланч» (штурм Салерно), що стала чорним днем для «Сіфайрів». 106 літаків «Сіфайр» LMk.IIC з п'яти ескортних авіаносців здійснювали повітряне прикриття кораблів під час висадки. В умовах повного штилю винищувачі при посадці не могли використовувати зустрічний вітер і часто проскакували троси аерофінішерів, обривали крюки. За два дні розбилося 42 літака. Масова загибель «Сіфайрів» в операції «Аваланч» сильно підірвала їхню репутацію й Адміралтейство наполягло на проведенні розслідування причин високої аварійності. У результаті стало ясно, що посадковий гак недостатньо міцний, і на початку вересня пройшли випробування на ескортному авіаносці «Ревейджер» удосконаленого «Сіфайра» з посиленим крюком, який став потім стандартним для всіх літаків Mk.II. Однак, це нововведення не вирішило головних проблем винищувача і знову виникло питання про розробку нової досконалішої версії літака.
Фірма оперативно спроектувала новий «Сіфайр», запровадивши, нарешті, в ньому «Z»-подібні крила, що складалися вручну. На новому «Сіфайрі», що отримав позначення Seafire Mk.III, стояв двигун «Мерлін 55» (1415 к.с. на висоті 3 350 м) з вихлопними патрубками нового типу. Mk.III літав швидше Mk.IIC на 32 км/год при тій же керованості. У листопаді 1943 нові машини надійшли у 894-у ескадрилью. Тоді ж було налагоджено виробництво маловисотної модифікації Mk.III з мотором «Мерлін 55М», що стала наймасовішою моделлю «Сіфайра» воєнного часу. Він поступив на озброєння навесні 1944 року.
«Сіфайри» Mk.III на борту авіаносців «Ілластріес» і «Ателінг» були відправлені в Індійський океан для відволікання сил японців від американського вторгнення на Маріїнські острова. Кораблі базувалися на Тринкомалі і часто виходили в море. Mk.III явно не вистачало дальності для того, щоб супроводжувати «Евенджери», і його перевели в ППО ескадри.
3 квітня 1944 року «Сіфайри» 801-ї та 880-ї ескадрилей авіаносця «Фьюріес» брали участь в атаці на німецький лінкор «Тірпіц». Разом з британськими винищувачами до прикриття бомбардувальників «Барракуда» залучалась велика кількість американських палубних винищувачів «Вайлдкет», «Хеллкет» та «Корсар», котрі значно перевершували британські в радіусі дії. Тому, головним завданням «Сіфайрів» було повітряне прикриття ударного угруповання авіаносної групи союзників, що залучалися до операції «Тангстен».
У червні 1944-го «Сіфайри» Mk.III у складі 2-ї тактичної повітряної армії літали на патрулювання південного узбережжя Англії. Трохи пізніше чотири ескадрильї Mk.III надійшли на авіаносці «Фьюріес» і «Індефатігебл». У серпні три ескортних авіаносця, оснащені «Сіфайрами» Mk.III, взяли участь в операції «Драгун» — вторгненні до Франції з півдня.
У січні 1945-го «Сіфайри» з ескортних авіаносців «Хантер», «Сталкер» і HMS «Аттакер» відзначилися в операції «Дракула» — атаці на Рангун. У той же час «Сіфайри» авіаносця «Індефатігебл» атакували разом з американцями Окінаву, а з «Імплакабла» — брали участь у боях за лагуну Трук. У липні і серпні обидва ці корабля брали активну участь в нальотах на японську територію.
Післявоєнний час
Після завершення світової війни британський флот значно скоротив кількість своїх літаків, у зв'язку з чим усі «Сіфайри» були зняті з озброєння.
Водночас, роботи над удосконаленням відмінно зарекомендованого літака не припинялись. Адміралтейство високо оцінило його бойовий внесок у перемогу в битвах на морі й розглянуло нову пропозицію щодо встановлення на «Сіфайри» двигуна Rolls-Royce Griffon.
Перший винищувач корабельного базування «Сіфайр» F Mk XV поєднував у собі фюзеляж «Спітфайра» Mk VB, крила, що складаються «Сіфайр» Mk III, а також збільшені стабілізатор і кермо напряму, паливні баки в кореневих частинах крила і хвостове колесо, що прибиралося, як у «Спітфайра» Mk VIII. Силова установка включала двигун Griffon VI потужністю 1 850 к.с. (1 380 кВт на висоті 1 905 м). Літак розвивав на висоті 4 115 м швидкість 616 км/год. Озброєння, як і у Mk III, складалося з двох гармат і чотирьох кулеметів, на зовнішній підвісці під фюзеляжем розміщувалися 227-кілограмові бомби або паливні баки, під кожною площиною крила — по дві НАР.
Перший з трьох прототипів Mk XV піднявся у повітря в 1944 році, а перші машини надійшли в бойові ескадрильї тільки у вересні 1945 року і тому в бойових діях вони не брали участь.
До кінця червня 1946 Mk XV замінив останній з решти «Сіфайр» Мк III, ставши єдиним палубним винищувачем авіації британських ВМС. Після побудови 384 «Сіфайр» Mk XV були випущені 232 літака FR.Mk 17 (з 1947 року в британських позначеннях арабські цифри змінили римські), оснащених тим же двигуном Griffon VI. Не відрізняючись по швидкості від більш ранньої модифікації, Мк 17 перевершував її за бойовим радіусом дії та операційною гнучкістю. Перший Мк 17 поступив на службу в авіацію ВМС в 1946 році, але активні поставки почалися тільки наступного року. Мк 17 залишався в експлуатації в бойових підрозділах до 1949 року, коли його змінили Hawker Sea Fury і «Сіфайр» Mk 47.
Будучи здебільшого літаком авіації британських ВМС, «Сіфайр» обмежено використовувався за кордоном. 12 переобладнаних з морських машин Mk III потрапили в 1947 році в , а 48 відремонтованих L.Mk III служили на борту французьких авіаносців «Діксмюд» (колишній британський «Байтер») і «Арроманш» з 1948 року і застосовувалися в Індокитаї до 1950 року, коли їх замінили на Grumman Hellcat.
Єдиними Mk XV, котрі пішли на експорт, були 20 машин, переданих до в 1951 році. Перед відправленням вони пройшли модернізацію у Великої Британії — замінювалося крило «Спітфайра» Mk XVIII на крила, що складаються, «Сіфайр» і знімалося обладнання, необхідне літаку корабельного базування. У бірманських ВПС «Сіфайри» використовувалися поряд зі «Спітфайрами» протягом чотирьох років.
Модифікації
- Seafire Ib — 166 одиниць модифікованої за морськими стандартами версії Spitfire Vb з нескладними крилами. Оснащувалися гальмівним гаком, 118 літаків, що вироблялися із захватами для катапульти. Перший винищувач надійшов в червні 1942 року, залучалися до бойових дій незначною мірою.
- Seafire IIc — перша стандартна версія «Сіфайра», виготовлена в заводських умовах. Випускалася та надходила до військ разом із Seafire Ib.
- Seafire III — перша і головна модифікація «Сіфайра» зі складними крилами, що найактивнішим чином билася в Другій світовій війні. Літак випускався у значній кількості, всього до флоту надійшло 1 218 одиниць винищувачів.
- Seafire XV — удосконалена версія «Сіфайра» з новим поршневим двигуном Rolls Royce Griffon VI. Надійшла до авіації флоту наприкінці війни.
- Seafire XVII — модернізація Seafire XV зі стандартизованою краплевидною формою кабіни пілота, оновленим шасі літака, в якому використовувався посилений та подовжений масляний амортизатор з більш низьким коефіцієнт відскоку. У фюзеляжу вмонтований додатковий паливний бак на 33 галони авіаційного гасу. Крила на моделі посилювалися за рахунок основного лонжерона. Побудовано всього 232 літаки, зокрема 212 фірмою Westland та 20 Cunliffe-Owen.
- Seafire F Mk 45 та FR Mk 45 — версії «Сіфайра» з фіксованими крилами, оснащені найновішім двигуном 60-ї серії компанії Rolls-Royce — Griffon 61 з двошвидкісним компресором наддування. Прототип TM379 розроблявся на основі Spitfire F Mk 21. Перший зразок надійшов на озброєння 778-ї ескадрильї в листопаді 1946 року, однак через надзвичайну потужність силової установки мав труднощі в керуванні літальним апаратом, тому використовувався тільки для випробувальних та навчальних польотів досвідченими пілотами. Збудовано 55 одиниць літаків.
- Seafire F Mk 46 та FR Mk 46 — удосконалені версії Seafire Mk.45 зі скороченою тильною частиною фюзеляжу та кокпіту. Силова установка оснащувалася пропелером контр-обертання. Літак також мав додатковий резерв палива: 32 галони (145 л) у додатковому паливному баку в задній частині фюзеляжу та пристосування для кріплення підвісного паливного бака на 50 галонів (227 л) авіагасу. Замовлялося 200 літаків цієї модифікації, однак до ладу увійшло тільки 24, побудованих .
- Seafire F Mk 47 та FR Mk 47 — найкраща та найдосконаліша модифікація «Сіфайра», оснащена, як і попередня версія пропелером контр-обертання. Мав складні крила. 800-а ескадрилья цих винищувачів на борту авіаносця HMS «Тріумф» брала участь у боях у Малайї під час тамтешньої війни та на початку Корейської війни. В цілому 90 винищувачів марки F Mk 47 та FR Mk 47 надійшли до складу палубної авіації британського флоту. 28 січня 1949 року о 22:00 останній «Сіфайр» вийшов з конвеєра під номером VR971.
Однак, вже в 1951 році усі «Сіфайри» були зняті з озброєння.
Технічні характеристики модифікацій «Сіфайр»
| «Сіфайр» | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Seafire Mk IIc | Seafire L. Mk III | Seafire F. Mk XV | Seafire F. Mk 47 | ||
| Розмах крила | 11,23 м | 11,26 м | |||
| Площа крила | 22,48 м² | 22,66 м² | |||
| Довжина | 9,12 м | 10,47 м | 10,46 м | ||
| Висота | 3,02 м | 3,88 м | |||
| Вага порожнього | 2 160 кг | 2 258 кг | 2 267 кг | 3 938 кг | |
| Злітна вага | 3 175 кг | 3 465 кг | 2 911 кг | 4 627 кг | |
| Двигун | Rolls-Royce Merlin 46 | Rolls-Royce Merlin 55M | Rolls Royce Griffon VI | Rolls Royce Griffon 88 | |
| Потужність двигуна | 1 415 к.с. на висоті 4 267 м | 1 585 к.с. на висоті 838 м | 1 850 к.с. на висоті 609 м | 2 350 к.с. на висоті 380 м | |
| Питома потужність | 0,33 кВт/кг | 0,36 кВт/кг | 0,39 кВт/кг | 0,30-0,36 кВт/кг | |
| Навантаження на крило | 133 кг/м² | 137 кг/м² | 161 кг/м² | 205-240 кг/м² | |
| Максимальна швидкість | 536 км/год | 594 км/год | 760 км/год | ||
| Швидкопідйомність | 1 240 м/хв. | 1 653 м/хв. | 1 464 м/хв. | ||
| Практична стеля | 11 460 м | 9 753 м | 11 277 м | 13 135 м | |
| Бойовий радіус | 698 км | 821 км | 605 км | 652 км | |
| Перегінна дальність | 1 207 км з ППБ на 60 гал | 1 239 км з ППБ на 60 гал | 1 453 км з ППБ на 90 гал | 2 374 км з ППБ на 90 гал | |
| Озброєння |
|
|
| ||
Див. також
Література
- Bachelor, Len. Supermarine Seafires (Merlins). Windsor, Berkshire, UK: Profile Publications Ltd., 1971.
- Brown, Eric. «Spitfires with Sea-Legs». Air International, September 1978, Vol 15 No 3. pp. 143—146.
- Freeman. Jon. Supermarine Seafire Mk.Ib — Mk.47. Wantage, Oxfordshire, UK: The Aviation Workshop Publications Ltd., 2004. .
- Price, Alfred. «Supermarine Spitfire (Griffon-engined variants and Seafire)» Wings of Fame, Volume 16, 1999, pp. 30–85. London: Aerospace. .
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Supermarine Seafire |
- Supermarine Seafire Carrier-Borne Fighter / Fighter-Bomber / Reconnaissance Aircraft (1942) [ 18 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Supermarine Seafire Mk. XV [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Supermarine Seafire: Development and Service Record [ 26 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Seafire Mk.47 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Seafire Mk.XV(XVII) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Seafire Mk.III [ 25 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Seafire Mk.I(II) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Supermarine Seafire [ 19 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки
- Виноски
- Ескортні авіаносці «Аттакер», «Батлер», «Хантер», «Сталкер» та «Юнікорн»
- Авіаносці: «Вікторіес», HMS «Імперор», «Фенсер», «Пурсуер», «Сочер» та «Фьюріес»
- Джерела
- . Архів оригіналу за 5 січня 2007. Процитовано 10 січня 2016.
- пізніше Hispano V
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Supermarin Sifajr angl Supermarine Seafire britanskij palubnij odnomotornij vinishuvach monoplan modifikovana versiya znamenitogo Spitfajra sho perebuvav na ozbroyenni povitryanih sil VMF Britaniyi ta inshih krayin za chasiv Drugoyi svitovoyi vijni ta u pislyavoyennij chas Litak postijno modernizuvavsya ta vdoskonalyuvavsya dlya nadijnogo zastosuvannya z avianosciv i hocha mav trudnoshi pri posadci na nosij z chasom peretvorivsya na odin z najnadijnishih vinishuvachiv u svoyemu klasi Ostannya versiya litaka Mk 47 intensivno vikoristovuvalasya za chasiv Korejskoyi vijni Supermarine SeafirePriznachennya palubnij vinishuvachPershij polit 7 sichnya 1942Prijnyatij na ozbroyennya 1942Znyatij z ozbroyennya 1953Period vikoristannya 1942 1953Na ozbroyenni u Povitryani sili flotu Velikoyi Britaniyi VMS KanadiRozrobnik dVirobnik Vickers Armstrongs Westland Aircraft LtdVsogo zbudovano 2 334Modifikaciyi Seafire Mk IIc Seafire L Mk III Seafire F Mk XV Seafire F Mk 47Konstruktor en Ekipazh 1 osobaKrejserska shvidkist 351 km godMaksimalna shvidkist MSh 578 km godBojovij radius 825 kmDalnist polotu z PPB 1 239 kmBojova stelya 9 754 mShvidkopidjomnist 13 4 m sDovzhina 9 21 mVisota 3 48 mRozmah krila 11 22 mPlosha krila 22 56 m Porozhnij 2 814 kgMaksimalna zlitna 3 466 kgDviguni 1 V podibnij 12 cilindrovij dvigun porshnevi aviacijni dviguni ridinnogo oholodzhennya Rolls Royce Merlin 55MTyaga potuzhnist 1 585 k s 1 182 kVt Garmatne ozbroyennya 2 20 mm avtomatichni aviacijni garmati Hispano IIKilkist tochok pidviski 2Vnutrishnye bombove navantazhennya 550 2 110 ta 1 230 bombi kgKulemetne ozbroyennya 4 7 7 mm aviacijni kulemeti M1919 Supermarine Seafire u Vikishovishi Shematichne zobrazhennya palubnogo vinishuvacha Supermarin Sifajr Zovnishni zobrazhennya Seafire Mk III z avianosnoyi grupi avianoscya HMS IndefatigableIstoriyaRozrobka proektu U travni 1938 roku z poyavoyu u Korolivskih VPS novogo litaka Spitfajra kerivnictvo Britanskogo Admiraltejstva prodemonstruvalo rozrobnikam kompaniyi Fairey Aviation Company zhvavu zacikavlenist shodo stvorennya firmoyu analogichnogo vinishuvacha dlya palubnih aviacijnih formuvan Korolivskogo flotu Prote nezvazhayuchi na poperednyu domovlenist mizh storonami cya propoziciya tak i lishilasya nerealizovanoyu Naperedodni Drugoyi svitovoyi vijni osnovu aviacijnih grup vinishuvalnoyi aviaciyi Korolivskogo vijskovo morskogo flotu stanovili biplani Gloster Si Gladiejtor novitni ale neefektivni Blekbern Rok i palubna versiya Harrikejna Gouker Si Harrikejn Harakteristiki cih vinishuvachiv serjozno postupalisya svoyim osnovnim supernikam nimeckim Bf 109F i Fw 190A Odnak pershi zh boyi 1939 1941 rokiv iz zastosuvannyam cih litakiv avianosnoyi aviaciyi proti nimeckih vinishuvachiv doveli Britanskomu Admiraltejstvu sho bojova mic palubnoyi aviaciyi ne mozhe buti vikoristana povnoyu miroyu vinishuvalne prikrittya ne moglo efektivno zv yazuvati boyem vorozhi perehoplyuvachi j zabezpechuvati nadijne prikrittya z povitrya dij vlasnoyi aviaciyi U 1941 roci Admiraltejstvo rozporyadilosya pochati viprobuvannya Spitfajra modifikaciyi VB pereobladnanogo dlya vikoristannya z avianoscya Popri ostorogi lotchikiv stosovno spromozhnosti konstrukciyi novogo vinishuvacha vitrimuvati grubi posadki z vikoristannyam aerofinishera ta katapultnih startiv i poboyuvannya shodo obmezhenosti oglyadu pri zahodi na posadku dlya pilota Admiraltejstvo napolyaglo na svoyemu j ministerstvo aviaciyi pogodilosya na pereosnashennya kilkoh Spitfajriv na morskij variant z metoyu viprobuvan Pershi zloti vinishuvacha Sifajr z gruntovogo aerodromu na bort avianoscya HMS Ilastrias Litaki palubnoyi aviaciyi Sifajr Fajrflaj ta Barrakuda na palubi avianoscya Implakabl pered shturmovkoyu nimeckih pozicij v Alta fiordi Norvegiya 26 listopada 1944 Sifajr zdijsnyuye zhorstku posadku na palubu avianoscya Indifatigebl pislya zavdannya udaru po yaponskih naftovih ob yektah u Pangkalan Brandan Sumatra 1 kvitnya 1945 Vinishuvach osnastili zahvatami dlya katapulti i galmivnim gakom z gidroamortizatorom Viprobuvannya provodilisya na bazi VPS Erbros i avianosci HMS Ilastrias Pershim buv obladnanij vinishuvach lejtenant komandera P Bremvella yakij spochatku trenuvavsya na maketi palubi avianoscya ta na skorochenu posadkovu smugu a 7 sichnya 1942 vpershe siv na avianosec HMS Ilastrias sho stoyav u girli Klajda U rezultati konstrukciya monoplana dovela dostatnyu micnist dlya rezhimiv zlotu posadki a takozh z yasuvalosya sho Spitfajr mozhe bazuvatisya ne tilki na velikih avianosnih korablyah a j na eskortnih avianoscyah U veresni 1941 roku Admiraltejstvo vidalo zamovlennya na pererobku na morskij variant 250 Spitfajriv z nih 48 modifikaciyi Mk Va a reshta Mk Vb Spochatku novij litak povinen buv za tradiciyeyu nazivatisya Si Spitfajr ale potim nazvu skorotili do Sifajr morskij vogon Pererobleni Spitfajri otrimali najmenuvannya Sifajr Mk Ib a Mk Vb vidpovidno Mk IIC Pererobku viroblyali na zavodah firm Vestlend Ejrkraft i Pershi zrazki 15 lipnya 1942 roku na flot rozpochalosya dostavlyannya novitnih vinishuvachiv Sifajr yaki konstruktivno vidriznyalisya vid suhoputnoyi versiyi lishe nayavnistyu gaka zovnishnoyu nakladkoyu posilennyam u rajoni centroplana shpigatami dlya vidalennya vodi a takozh katapultnimi gachkami rozrahovanimi na vikoristannya trosovogo povidka Mk IIC mav posilene krilo tipu S ale ozbroyennya obmezhuvalosya cherez vagu dvoma garmatami 20 mm avtomatichnimi aviacijnimi garmatami Hispano II zamist chotiroh Konstruktivni modifikaciyi zminili harakteristiki litaka Zlit posadka na bort avianoscya buli nadzvichajno skladnimi oglyadovi spromozhnosti kabini pilota buli vkraj obmezheni tomu bagato lotchikiv hibili osoblivo pri posadci na avianosci Britanci zaznali bilshe vtrat vid zhorstkih umov ekspluataciyi nizh vid vognyu protivnika Vodnochas u roli vinishuvacha perehoplyuvacha vorozhih litakiv u povitri Sifajru majzhe ne bulo rivnih Vlitku 1942 chotiri britanski eskadrilyi 807 a 880 a 884 a i 885 a zminili svoyi Si Harrikejni i Falmeri na Sifajri Mk IIC 8 listopada 1942 roku rozpochalasya masshtabna visadka morskogo desantu soyuznikiv v Pivnichnij Africi operaciya Smoloskip v yakij vpershe masovo zastosovuvalisya novi palubni vinishuvachi Sifajri litali zi starih avianosciv Argus i Fyuries sho mali veliki T obrazni lifti zrobleni specialno z rozrahunku na gromizdki litaki kincya 20 h rokiv kotri ne mali skladni krila Sifajri roztashovuvalisya takozh na udarnih avianoscyah Fomidebl i Viktories ale tam voni ne vhodili v lifti i bazuvalisya na palubi Pershu peremogu na Sifajri zdobuv lejtenant komander Long z 885 yi eskadrilyi yakij atakuvav v hodi operaciyi Smoloskip vishistskij bombarduvalnik Martin 167 Pid chas rozvidki vijskovo morskoyi bazi Sifajri atakuvali i zbili vinishuvach Devuatin 520 Udoskonaleni varianti 15 grudnya 1942 roku na eksportnomu avianosci HMS Ektiviti pochalisya viprobuvannya novogo litaka Sifajr Za yih rezultatami Admiraltejstvo tut zhe uhvalilo rishennya modernizuvati vsi nayavni u skladi flotu Sifajri Mk IIC na LMk IIC Na cij oblegshenij versiyi vinishuvacha zamist motora Merlin 45 stavili Merlin 32 oskilki jogo harakteristiki deshicya perevershuvali dani 45 go na visotah do 2 5 km Novij Sifajr LMk IIC iz zbilshenoyu na 430 k s potuzhnistyu dviguna u zemli i osnashenij 4 lopatevim propelerom regulovanogo kroku firmi Rotol pokazav shvidkopidjomnist 23 36 m s Pershi taki litaki postupili na ozbroyennya v 807 u eskadrilyu Do grudnya 1942 go she dvi eskadrilyi Sifajriv nadijshli na ozbroyennya flotu a vlitku nastupnogo roku vzhe 14 eskadrilej palubnoyi aviaciyi litali na cih mashinah Sifajr stav najmasovishim litakom u britanskomu floti U chervni 1943 roku vstupiv do stroyu novij avianosec Indomitebl z rozshirenim perednim liftom i vidrazu otrimav na bort 40 Sifajriv Mk IIC ta LMk IIC zvedenih u troh eskadrilne aviakrilo Ce vinishuvalne aviakrilo stalo najbilshim u britanskomu floti za vsyu vijnu Navit u velikomu angari Indomitebla miscya katastrofichno ne vistachalo i chastina Sifajriv zalishalasya na palubi Novij korabel vidrazu zh perejshov do Seredzemnogo morya de priyednavsya do aviacijnoyi pidtrimki visadki desantu na Siciliyu operaciya Haski U hodi vtorgnennya Sifajri aktivno vikoristovuvalisya dlya povitryanogo prikrittya flotu i shturmovki nazemnih i morskih cilej Piloti chasto sidali na eskortni avianosci vikoristovuyuchi yih yak aerodromiv pidskoku Za rezultatami yih zastosuvannya v cij operaciyi buv zroblenij visnovok sho navit armijski piloti bez yakoyi nebud specialnoyi pidgotovki mozhut zdijsnyuvati na Sifajri posadku na avianosec z vikoristannyam gaka 9 serpnya 1943 roku rozpochalasya operaciya Avalanch shturm Salerno sho stala chornim dnem dlya Sifajriv 106 litakiv Sifajr LMk IIC z p yati eskortnih avianosciv zdijsnyuvali povitryane prikrittya korabliv pid chas visadki V umovah povnogo shtilyu vinishuvachi pri posadci ne mogli vikoristovuvati zustrichnij viter i chasto proskakuvali trosi aerofinisheriv obrivali kryuki Za dva dni rozbilosya 42 litaka Masova zagibel Sifajriv v operaciyi Avalanch silno pidirvala yihnyu reputaciyu j Admiraltejstvo napolyaglo na provedenni rozsliduvannya prichin visokoyi avarijnosti U rezultati stalo yasno sho posadkovij gak nedostatno micnij i na pochatku veresnya projshli viprobuvannya na eskortnomu avianosci Revejdzher udoskonalenogo Sifajra z posilenim kryukom yakij stav potim standartnim dlya vsih litakiv Mk II Odnak ce novovvedennya ne virishilo golovnih problem vinishuvacha i znovu viniklo pitannya pro rozrobku novoyi doskonalishoyi versiyi litaka Firma operativno sproektuvala novij Sifajr zaprovadivshi nareshti v nomu Z podibni krila sho skladalisya vruchnu Na novomu Sifajri sho otrimav poznachennya Seafire Mk III stoyav dvigun Merlin 55 1415 k s na visoti 3 350 m z vihlopnimi patrubkami novogo tipu Mk III litav shvidshe Mk IIC na 32 km god pri tij zhe kerovanosti U listopadi 1943 novi mashini nadijshli u 894 u eskadrilyu Todi zh bulo nalagodzheno virobnictvo malovisotnoyi modifikaciyi Mk III z motorom Merlin 55M sho stala najmasovishoyu modellyu Sifajra voyennogo chasu Vin postupiv na ozbroyennya navesni 1944 roku Sifajri Mk III na bortu avianosciv Illastries i Ateling buli vidpravleni v Indijskij okean dlya vidvolikannya sil yaponciv vid amerikanskogo vtorgnennya na Mariyinski ostrova Korabli bazuvalisya na Trinkomali i chasto vihodili v more Mk III yavno ne vistachalo dalnosti dlya togo shob suprovodzhuvati Evendzheri i jogo pereveli v PPO eskadri 3 kvitnya 1944 roku Sifajri 801 yi ta 880 yi eskadrilej avianoscya Fyuries brali uchast v ataci na nimeckij linkor Tirpic Razom z britanskimi vinishuvachami do prikrittya bombarduvalnikiv Barrakuda zaluchalas velika kilkist amerikanskih palubnih vinishuvachiv Vajldket Hellket ta Korsar kotri znachno perevershuvali britanski v radiusi diyi Tomu golovnim zavdannyam Sifajriv bulo povitryane prikrittya udarnogo ugrupovannya avianosnoyi grupi soyuznikiv sho zaluchalisya do operaciyi Tangsten U chervni 1944 go Sifajri Mk III u skladi 2 yi taktichnoyi povitryanoyi armiyi litali na patrulyuvannya pivdennogo uzberezhzhya Angliyi Trohi piznishe chotiri eskadrilyi Mk III nadijshli na avianosci Fyuries i Indefatigebl U serpni tri eskortnih avianoscya osnasheni Sifajrami Mk III vzyali uchast v operaciyi Dragun vtorgnenni do Franciyi z pivdnya U sichni 1945 go Sifajri z eskortnih avianosciv Hanter Stalker i HMS Attaker vidznachilisya v operaciyi Drakula ataci na Rangun U toj zhe chas Sifajri avianoscya Indefatigebl atakuvali razom z amerikancyami Okinavu a z Implakabla brali uchast u boyah za lagunu Truk U lipni i serpni obidva ci korablya brali aktivnu uchast v nalotah na yaponsku teritoriyu Pislyavoyennij chas Pislya zavershennya svitovoyi vijni britanskij flot znachno skorotiv kilkist svoyih litakiv u zv yazku z chim usi Sifajri buli znyati z ozbroyennya Vodnochas roboti nad udoskonalennyam vidminno zarekomendovanogo litaka ne pripinyalis Admiraltejstvo visoko ocinilo jogo bojovij vnesok u peremogu v bitvah na mori j rozglyanulo novu propoziciyu shodo vstanovlennya na Sifajri dviguna Rolls Royce Griffon Pershij vinishuvach korabelnogo bazuvannya Sifajr F Mk XV poyednuvav u sobi fyuzelyazh Spitfajra Mk VB krila sho skladayutsya Sifajr Mk III a takozh zbilsheni stabilizator i kermo napryamu palivni baki v korenevih chastinah krila i hvostove koleso sho pribiralosya yak u Spitfajra Mk VIII Silova ustanovka vklyuchala dvigun Griffon VI potuzhnistyu 1 850 k s 1 380 kVt na visoti 1 905 m Litak rozvivav na visoti 4 115 m shvidkist 616 km god Ozbroyennya yak i u Mk III skladalosya z dvoh garmat i chotiroh kulemetiv na zovnishnij pidvisci pid fyuzelyazhem rozmishuvalisya 227 kilogramovi bombi abo palivni baki pid kozhnoyu ploshinoyu krila po dvi NAR Pershij z troh prototipiv Mk XV pidnyavsya u povitrya v 1944 roci a pershi mashini nadijshli v bojovi eskadrilyi tilki u veresni 1945 roku i tomu v bojovih diyah voni ne brali uchast Do kincya chervnya 1946 Mk XV zaminiv ostannij z reshti Sifajr Mk III stavshi yedinim palubnim vinishuvachem aviaciyi britanskih VMS Pislya pobudovi 384 Sifajr Mk XV buli vipusheni 232 litaka FR Mk 17 z 1947 roku v britanskih poznachennyah arabski cifri zminili rimski osnashenih tim zhe dvigunom Griffon VI Ne vidriznyayuchis po shvidkosti vid bilsh rannoyi modifikaciyi Mk 17 perevershuvav yiyi za bojovim radiusom diyi ta operacijnoyu gnuchkistyu Pershij Mk 17 postupiv na sluzhbu v aviaciyu VMS v 1946 roci ale aktivni postavki pochalisya tilki nastupnogo roku Mk 17 zalishavsya v ekspluataciyi v bojovih pidrozdilah do 1949 roku koli jogo zminili Hawker Sea Fury i Sifajr Mk 47 Buduchi zdebilshogo litakom aviaciyi britanskih VMS Sifajr obmezheno vikoristovuvavsya za kordonom 12 pereobladnanih z morskih mashin Mk III potrapili v 1947 roci v a 48 vidremontovanih L Mk III sluzhili na bortu francuzkih avianosciv Diksmyud kolishnij britanskij Bajter i Arromansh z 1948 roku i zastosovuvalisya v Indokitayi do 1950 roku koli yih zaminili na Grumman Hellcat Yedinimi Mk XV kotri pishli na eksport buli 20 mashin peredanih do v 1951 roci Pered vidpravlennyam voni projshli modernizaciyu u Velikoyi Britaniyi zaminyuvalosya krilo Spitfajra Mk XVIII na krila sho skladayutsya Sifajr i znimalosya obladnannya neobhidne litaku korabelnogo bazuvannya U birmanskih VPS Sifajri vikoristovuvalisya poryad zi Spitfajrami protyagom chotiroh rokiv ModifikaciyiSeafire Ib 166 odinic modifikovanoyi za morskimi standartami versiyi Spitfire Vb z neskladnimi krilami Osnashuvalisya galmivnim gakom 118 litakiv sho viroblyalisya iz zahvatami dlya katapulti Pershij vinishuvach nadijshov v chervni 1942 roku zaluchalisya do bojovih dij neznachnoyu miroyu Seafire IIc persha standartna versiya Sifajra vigotovlena v zavodskih umovah Vipuskalasya ta nadhodila do vijsk razom iz Seafire Ib Seafire III persha i golovna modifikaciya Sifajra zi skladnimi krilami sho najaktivnishim chinom bilasya v Drugij svitovij vijni Litak vipuskavsya u znachnij kilkosti vsogo do flotu nadijshlo 1 218 odinic vinishuvachiv Seafire XV udoskonalena versiya Sifajra z novim porshnevim dvigunom Rolls Royce Griffon VI Nadijshla do aviaciyi flotu naprikinci vijni Seafire XVII modernizaciya Seafire XV zi standartizovanoyu kraplevidnoyu formoyu kabini pilota onovlenim shasi litaka v yakomu vikoristovuvavsya posilenij ta podovzhenij maslyanij amortizator z bilsh nizkim koeficiyent vidskoku U fyuzelyazhu vmontovanij dodatkovij palivnij bak na 33 galoni aviacijnogo gasu Krila na modeli posilyuvalisya za rahunok osnovnogo lonzherona Pobudovano vsogo 232 litaki zokrema 212 firmoyu Westland ta 20 Cunliffe Owen Seafire F Mk 45 ta FR Mk 45 versiyi Sifajra z fiksovanimi krilami osnasheni najnovishim dvigunom 60 yi seriyi kompaniyi Rolls Royce Griffon 61 z dvoshvidkisnim kompresorom nadduvannya Prototip TM379 rozroblyavsya na osnovi Spitfire F Mk 21 Pershij zrazok nadijshov na ozbroyennya 778 yi eskadrilyi v listopadi 1946 roku odnak cherez nadzvichajnu potuzhnist silovoyi ustanovki mav trudnoshi v keruvanni litalnim aparatom tomu vikoristovuvavsya tilki dlya viprobuvalnih ta navchalnih polotiv dosvidchenimi pilotami Zbudovano 55 odinic litakiv Seafire F Mk 46 ta FR Mk 46 udoskonaleni versiyi Seafire Mk 45 zi skorochenoyu tilnoyu chastinoyu fyuzelyazhu ta kokpitu Silova ustanovka osnashuvalasya propelerom kontr obertannya Litak takozh mav dodatkovij rezerv paliva 32 galoni 145 l u dodatkovomu palivnomu baku v zadnij chastini fyuzelyazhu ta pristosuvannya dlya kriplennya pidvisnogo palivnogo baka na 50 galoniv 227 l aviagasu Zamovlyalosya 200 litakiv ciyeyi modifikaciyi odnak do ladu uvijshlo tilki 24 pobudovanih Seafire F Mk 47 ta FR Mk 47 najkrasha ta najdoskonalisha modifikaciya Sifajra osnashena yak i poperednya versiya propelerom kontr obertannya Mav skladni krila 800 a eskadrilya cih vinishuvachiv na bortu avianoscya HMS Triumf brala uchast u boyah u Malajyi pid chas tamteshnoyi vijni ta na pochatku Korejskoyi vijni V cilomu 90 vinishuvachiv marki F Mk 47 ta FR Mk 47 nadijshli do skladu palubnoyi aviaciyi britanskogo flotu 28 sichnya 1949 roku o 22 00 ostannij Sifajr vijshov z konveyera pid nomerom VR971 Odnak vzhe v 1951 roci usi Sifajri buli znyati z ozbroyennya Tehnichni harakteristiki modifikacij Sifajr Sifajr Seafire Mk IIc Seafire L Mk III Seafire F Mk XV Seafire F Mk 47 Rozmah krila 11 23 m 11 26 m Plosha krila 22 48 m 22 66 m Dovzhina 9 12 m 10 47 m 10 46 m Visota 3 02 m 3 88 m Vaga porozhnogo 2 160 kg 2 258 kg 2 267 kg 3 938 kg Zlitna vaga 3 175 kg 3 465 kg 2 911 kg 4 627 kg Dvigun Rolls Royce Merlin 46 Rolls Royce Merlin 55M Rolls Royce Griffon VI Rolls Royce Griffon 88 Potuzhnist dviguna 1 415 k s na visoti 4 267 m 1 585 k s na visoti 838 m 1 850 k s na visoti 609 m 2 350 k s na visoti 380 m Pitoma potuzhnist 0 33 kVt kg 0 36 kVt kg 0 39 kVt kg 0 30 0 36 kVt kg Navantazhennya na krilo 133 kg m 137 kg m 161 kg m 205 240 kg m Maksimalna shvidkist 536 km god 594 km god 760 km god Shvidkopidjomnist 1 240 m hv 1 653 m hv 1 464 m hv Praktichna stelya 11 460 m 9 753 m 11 277 m 13 135 m Bojovij radius 698 km 821 km 605 km 652 km Pereginna dalnist 1 207 km z PPB na 60 gal 1 239 km z PPB na 60 gal 1 453 km z PPB na 90 gal 2 374 km z PPB na 90 gal Ozbroyennya 2 20 mm garmati Hispano II z magazinom na 60 snaryadiv kozhna 4 7 69 mm aviacijni kulemeti M1919 350 naboyiv na kozhen 2 113 kg abo 1 227 kg bombi 2 20 mm garmati Hispano II z magazinom na 120 snaryadiv kozhna 4 7 69 mm aviacijni kulemeti M1919 350 naboyiv na kozhen 2 113 kg abo 1 227 kg bombi 2 20 mm garmati Hispano II z magazinom na 120 snaryadiv kozhna 4 7 69 mm aviacijni kulemeti M1919 350 naboyiv na kozhen 2 113 kg abo 1 227 kg bombi 2 20 mm garmati Hispano V 120 snaryadiv vnutrishnij magazin 150 pidvisnij 8 NAR RP 3 3 230 kg bombiDiv takozhGrumman TBF Avenger Hawker Sea Fury Mitsubishi A6M Zero Mitsubishi A5M CANT Z 506 Airone Messerschmitt Bf 110 Grumman F4F WildcatLiteraturaBachelor Len Supermarine Seafires Merlins Windsor Berkshire UK Profile Publications Ltd 1971 Brown Eric Spitfires with Sea Legs Air International September 1978 Vol 15 No 3 pp 143 146 Freeman Jon Supermarine Seafire Mk Ib Mk 47 Wantage Oxfordshire UK The Aviation Workshop Publications Ltd 2004 ISBN 1 904643 07 8 Price Alfred Supermarine Spitfire Griffon engined variants and Seafire Wings of Fame Volume 16 1999 pp 30 85 London Aerospace ISBN 1 86184 037 3 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Supermarine Seafire Supermarine Seafire Carrier Borne Fighter Fighter Bomber Reconnaissance Aircraft 1942 18 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Supermarine Seafire Mk XV 6 bereznya 2016 u Wayback Machine Supermarine Seafire Development and Service Record 26 grudnya 2015 u Wayback Machine Seafire Mk 47 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Seafire Mk XV XVII 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Seafire Mk III 25 veresnya 2016 u Wayback Machine ros Seafire Mk I II 5 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Supermarine Seafire 19 bereznya 2016 u Wayback Machine PrimitkiVinoski Eskortni avianosci Attaker Batler Hanter Stalker ta Yunikorn Avianosci Viktories HMS Imperor Fenser Pursuer Socher ta Fyuries Dzherela Arhiv originalu za 5 sichnya 2007 Procitovano 10 sichnya 2016 piznishe Hispano V