Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Анатомія людини з грецької ανά aná верх і τομή tomé розтинати наука що вивчає будову та форму людського тіла розділ анат

Анатомія людини

Анатомія людини

Анатомія людини (з грецької. ανά, aná — верх і τομή, tomé — розтинати) — наука, що вивчає будову та форму людського тіла, розділ анатомії.

image
Вітрувіанська людина — робота Леонардо да Вінчі — символ правильної пропорційної будови людини

Анатомія людини вивчає зовнішні форми і співвідношення тіла людини і його частин, окремі органи, їхню мікроскопічну та макроскопічну будову. Нормальна, або систематична анатомія людини вивчає будову «нормальної», тобто здорової людини, причому систематично, тобто з розбиттям на системи органів, а потім на органи, відділи органів та тканини.

Анатомія людини має клінічні підрозділи: Патологічна анатомія (патоморфологія) вивчає вражені хворобою органи та тканини. (Топографічна (хірургічна) анатомія) вивчає будову тіла ділянками, з урахуванням положення органів та їхніх розташувань відносно одне одного та відносно скелету людини.

Історичний розвиток анатомії людини як науки

Знання про анатомію у Стародавньому світі

Перші згадки про будову людського тіла зустрічаються в Стародавньому Єгипті. У XIX столітті до н. е. єгипетський лікар Імхотеп описав деякі органи та їх функції, зокрема головний мозок, діяльність серця, поширення крові судинами. У старокитайській книзі «Нейцзин» (XI—VII ст. до н. е.) згадуються серце, печінка, легені та інші органи тіла людини. В індійській книзі «Аюрведа» («Знання життя», IX ст. до н. е.) міститься великий обсяг анатомічних даних про м'язи, нерви, типи статури і темпераменту, головного та спинного мозку.

Великий вплив на розвиток анатомії людини зробили вчені Стародавньої Греції. Першим грецьким анатомом вважають лікаря і філософа Алкмеона Кротонського, що володів чудовою технікою препарування. Видатними представниками грецької медицини та анатомії були Гіппократ, Аристотель, Герофіл. Гіппократ (460—377 до н. е.) вчив, що основу будови організму складають чотири соки: кров (робить людину рухливою й веселою), мокротиння (робить людину спокійною й повільною), жовч (робить людину імпульсивною, «гарячою») і чорна жовч (робить людину сумною й боязкою). Від переважання одного з цих соків залежать і види темпераменту людини: сангвінік, флегматик, холерик і меланхолік.

Виходячи з такого подання про організми, Гіппократ дивився і на хвороби, як на результат неправильного змішання рідин, внаслідок чого ввів в практику лікування, низку цікавих технологій навчання (прослухування, простукування). Так виникла «гуморальна» (humor — рідина) теорія будови організму. Гіппократ велике значення надавав вивченню анатомії, вважаючи її першоосновою медицини. За Платоном (427—347 рр. до н. е.), організм людини управлявся трьома видами «пневми», вміщених в трьох найголовніших органах тіла — мозку, серці і печінці. Учень Платона Аристотель (384—323 рр. до н. е.) зробив першу спробу порівняння тіла тварин і вивчення зародка і став зачинателем порівняльної анатомії і ембріології.

Не менший внесок внесли до вивчення анатомії людини давньоримські вчені. Їх заслугою слід вважати створення латинської анатомічної термінології. Найяскравішими представниками римської медицини були Цельс і Гален. Гален вважав, що людське тіло складається зі щільних і рідких частин і досліджував організм шляхом спостереження за хворими і . Він одним з перших застосував вівісекцію (від лат. vivus — живий і sectio — розтин), виконання операцій на живій тварині для вивчення функцій організму, дії ліків, речовин, розробки методів хірургічного лікування і став основоположником . Його основні праці з анатомії: «Анатомічні дослідження», «Про призначення частин людського тіла». Цельс у власних працях з медицини зібрав найвірогідніші (на той час) знання з гігієни, дієти, терапії, хірургії і патології. Заклав основу медичної термінології. Ввів у хірургію лігатуру для перев'язки кровоносних судин.

Найвідоміший перський лікар Авіценна (980—1037 рр.) написав «Канон лікарської науки» (близько 1000 року), що містить значні анатомо-фізіологічні дані, запозичені у Гіппократа, Аристотеля й Галена, до яких Авіценна додав власні уявлення про те, що організм людини керується не трьома органами, як стверджував Платон, а чотирма: серцем, мозком, печінкою і яєчком.

Середньовіччя та доба Відродження

Новий час

Протягом XVII—XVIII ст. з'являються не тільки нові відкриття в області анатомії, але і починає виділятися ряд нових дисциплін: гістологія, ембріологія, порівняльна і . Після відкриття Гарвея ще залишалося незрозумілим, як кров переходить з артерій у вени, але Гарвей передбачив існування між ними непомітних анастомозів, що і було підтверджено пізніше Марчелло Мальпігі (1628—1694), коли був винайдений мікроскоп. Мальпігі зробив багато відкриттів в області мікроскопічної будови шкіри, селезінки, нирок і ряду інших органів. Мальпігі відкрив передбачені Гарвеєм капіляри, але він вважав, що кров з артеріальних капілярів потрапляє спочатку в «проміжні простори» і лише потім в капіляри венозні. Тільки Шумлянський (1748—1795), вивчив будову нирок, довів відсутність проміжних просторів" і наявність прямого зв'язку між артеріальними і венозними капілярами. Таким чином, Шумлянський вперше довів, що кровоносна система замкнута.

Член Санкт-Петербурзької Академії наук (1734—1794) довів, що в процесі ембріогенезу, органи виникають і розвиваються заново. Тому на противагу теорії преформізму, згідно з якою всі органи існують в зменшеному вигляді в статевий клітці, він висунув теорію епігенезу.

Французький природодослідник Жан Батист Ламарк (1744—1829) у власному творі «Філософія зоології» (1809) одним з перших висловив ідею еволюції організму під впливом навколишнього середовища. Продовжувач ембріологічних досліджень Вольфа російський академік Карл Эрнст фон Бер (1792—1876) відкрив яйцеклітину ссавців і людини, встановив головні закони індивідуального розвитку організмів (онтогенезу), які лежать в основі сучасної ембріології, і створив вчення про зародкові листки. Англійський вчений Чарльз Дарвін (1809—1882) у власному творі «Походження видів» (1859) довів єдність тваринного світу.

Ембріологічні дослідження Ковалевського, а також Бера, Мюллера, Дарвіна і Геккеля знайшли своє вираження в біогенетичному законі. Останній був поглиблений і виправлений Северцовим, який довів вплив факторів довкілля на будову тіла тварин і, застосувавши еволюційне вчення до анатомії, став творцем еволюційної морфології.

Види

Нормальна анатомія людини

Докладніше: Нормальна анатомія людини

Нормальна (систематична) анатомія людини — розділ анатомії людини, що вивчає будову «нормальної», тобто здорової людини по системах органів, органах і тканинах. Орган — частина тіла певної форми та будови, що має окреме місце розташування в організмі та виконує певну функцію (функції). Кожен орган утворений певними тканинами, що мають характерний клітинний склад. Органи, об'єднані анатомічно і функціонально, що мають спільне походження і спільний план будови, утворюють систему органів.

Розділами нормальної (систематичної) анатомії людини є: остеологія — вчення про кістки, синдесмологія — вчення про сполучення частин скелету, міологія — вчення про м'язи, спланхнологія — вчення про внутрішні органи травної, дихальної та сечостатевої систем, ангіологія — вчення про кровоносну й лімфатичну системи, анатомія нервової системи (неврологія) — вчення про центральну й периферичну нервові системи, естезіологія — вчення про органи чуттів.

image
Патологоанатомічна картина «сотової легені» як завершення

Патологічна анатомія людини

Докладніше: Патологічна анатомія

Патологічна анатомія — науково-прикладна дисципліна, що вивчає патологічні процеси і хвороби за допомогою наукового, головним чином мікроскопічного дослідження змін, які виникають у клітинах і тканинах організму, органах і системах органів. Засновником сучасної патанатомії вважають Рудольфа Вірхова — німецького дослідника, котрий створив вчення про целюлярну (клітинну) патологію. Крім сутності мікроскопічних змін у тканинах, сучасна патологічна анатомія вивчає: причини (етіологію), механізми розвитку (патогенез), а також ускладнення та наслідки захворювань. Вона також досліджує причини та механізми смерті (танатогенез) при різних хворобах, мінливість захворювань (патоморфоз) і патологію, що виникає внаслідок лікування (ятрогенна патологія, ятрогенія).

Опорно-руховий апарат

Докладніше: Опорно-рухова система людини

Спланхнологія

Центральна нервова система і органи чуття

  • Спинний мозок, його оболони, зовнішня та внутрішня будова. Формування спинномозкових нервів їх гілок.
  • Відділи головного мозку. Топографія черепних нервів на основі мозку.
  • Півкулі великого мозку. Борозни і звивини кори великих півкуль. Нюховий мозок. Локалізація функцій в корі півкуль.
  • Внутрішня будова півкуль. Бічні шлуночки. Мозолисте тіло, склепіння і передня спайка. Базальні ядра і внутрішня капсула.
  • Проміжний мозок і третій шлуночок.
  • Середній мозок. Задній мозок. Довгастий мозок. Четвертий шлуночок.
  • Ромбоподібна ямка. Топографія ядер черепних нервів.
  • Оболони головного мозку.
  • Вегетативна нервова система (АНС): загальний план будови, частини, центри. Парасимпатичний та симпатичний відділи вегетативної нервової системи.
  • Провідні шляхи головного і спинного мозку.
  • Орган зору. Будова очного яблука.
  • Допоміжні органи ока. Зоровий нерв.
  • Присінково-завитковий орган. Зовнішнє та середнє вухо.
  • Внутрішнє вухо. Присінково-завитковий нерв.

Судини і нерви голови та шиї

  • Окоруховий, боковий та відвідний нерви(ІІІ, IV, VI).
  • Трійчастий нерв (V пара ЧМН). Проміжно — лицевий нерв (VII пара ЧМН). Блукаючий нерв (Х пара ЧМН).
  • Язикоглотковий, додатковий та під'язиковий нерви (ЇХ, ХІ, ХІІ пари ЧМН).
  • Аорта. Гілки дуги аорти. Загальна і зовнішня сонні артерії.
  • Внутрішня сонна артерія. Гілки внутрішньої сонної артерії, ділянки кровопостачання.
  • Підключична артерія: частини, їх топографія, гілки, зони кровопостачання.
  • Вени голови та шиї. Системи внутрішньої, зовнішньої та передньої яремних вен.
  • Протоки та стовбури. Анатомія лімфатичних вузлів та судин голови та шиї.
  • Васкуляризація та іннервація органів голови та шиї.

Див. також

Примітки

  1. Кравчук С. Ю., 2007, С.4
  2. В. Г. Ковешніков та інш., 2005, Т.1, С.5

Джерела

  • Анатомія людини. Кравчук С. Ю. — Чернівці, 2007. — 600 с. —
  • Анатомія людини. В трьох томах. / під ред. В. Г. Ковешнікова. — Луганськ: Вид-во «Шико» ТОВ «Віртуальна реальність», 2005. —

Література

  • Анатомія людини: підручник / Г. І. Коляденко. — 7-е вид. — Київ: Либідь, 2018. — 384 с. — .
  • Анатомія людини. У 3 т. : підручник. Т. 1 / А. С. Головацький, В. Г. Черкасов, М. Р. Сапін та ін. — Вид. 7-е, доопрац. — Вінниця: Нова Книга, 2018. — 368 с. — (т. 1). — 456 с. — (т. 2). — 376 с. — (т. 3).
  • Атлас анатомії людини. Френк Неттер. 4-е Українсько-латинське видання.- Наутілус, 2009.- 616 с.
  • Вікова анатомія і фізіологія: навч. посіб. / Л. С. Вовканич. — Львів: ЛДУФК, 2016. — 208 с. — .
  • Малий атлас з анатомії: [навч. посіб. для студентів мед. коледжів, ін-тів медсестринства та мед. училищ: пер. з 5-го пол. вид.] / Ришард Алєксандровіч. — переклад з 5-го польського видання. 2-ге вид., випр. — Київ: Медицина, 2017. — 135 с. : іл. — Предм. покажч. основ. укр. термінів: с. 125—135. — ,
  • Людина / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
  • Нормальна анатомія: навч.-метод. посіб. / Л. Р. Матешук-Вацеба. — 2-е вид. — Вінниця; Львів: Нова Книга: НТШ, 2019. — 432 с. —
  • Нормальна анатомія: навч. посіб. / М. Я. Гриньків, Т. М. Куцериб, Ф. В. Музика. — Львів: ЛДУФК, 2018. — 224 с. — .
  • Спортивна морфологія (з основами вікової морфології): навч. посіб. / М. Я. Гриньків, Л. С. Вовканич, Ф. В. Музика; Львів. держ. ун-т фіз. культури. — Львів: ЛДУФК, 2015. — 300 c. — Бібліогр.: с. 209—212.

Посилання

  • Матеріали з анатомії людини у Всеукраїнській електронній бібліотеці [ 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
  • Опорно-руховий апарат — лікування [ 8 листопада 2014 у Wayback Machine.]
  • анатомічні та фізіологічні особливості людини [ 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.]

Відео

  • Канал "АнатомУкр" на YouTube(укр.)
image Ця стаття є . Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити .
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: anatomy

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Anatomiya lyudini z greckoyi ana ana verh i tomh tome roztinati nauka sho vivchaye budovu ta formu lyudskogo tila rozdil anatomiyi Vitruvianska lyudina robota Leonardo da Vinchi simvol pravilnoyi proporcijnoyi budovi lyudini Anatomiya lyudini vivchaye zovnishni formi i spivvidnoshennya tila lyudini i jogo chastin okremi organi yihnyu mikroskopichnu ta makroskopichnu budovu Normalna abo sistematichna anatomiya lyudini vivchaye budovu normalnoyi tobto zdorovoyi lyudini prichomu sistematichno tobto z rozbittyam na sistemi organiv a potim na organi viddili organiv ta tkanini Anatomiya lyudini maye klinichni pidrozdili Patologichna anatomiya patomorfologiya vivchaye vrazheni hvoroboyu organi ta tkanini Topografichna hirurgichna anatomiya vivchaye budovu tila dilyankami z urahuvannyam polozhennya organiv ta yihnih roztashuvan vidnosno odne odnogo ta vidnosno skeletu lyudini Istorichnij rozvitok anatomiyi lyudini yak naukiZnannya pro anatomiyu u Starodavnomu sviti Pershi zgadki pro budovu lyudskogo tila zustrichayutsya v Starodavnomu Yegipti U XIX stolitti do n e yegipetskij likar Imhotep opisav deyaki organi ta yih funkciyi zokrema golovnij mozok diyalnist sercya poshirennya krovi sudinami U starokitajskij knizi Nejczin XI VII st do n e zgaduyutsya serce pechinka legeni ta inshi organi tila lyudini V indijskij knizi Ayurveda Znannya zhittya IX st do n e mistitsya velikij obsyag anatomichnih danih pro m yazi nervi tipi staturi i temperamentu golovnogo ta spinnogo mozku Velikij vpliv na rozvitok anatomiyi lyudini zrobili vcheni Starodavnoyi Greciyi Pershim greckim anatomom vvazhayut likarya i filosofa Alkmeona Krotonskogo sho volodiv chudovoyu tehnikoyu preparuvannya Vidatnimi predstavnikami greckoyi medicini ta anatomiyi buli Gippokrat Aristotel Gerofil Gippokrat 460 377 do n e vchiv sho osnovu budovi organizmu skladayut chotiri soki krov robit lyudinu ruhlivoyu j veseloyu mokrotinnya robit lyudinu spokijnoyu j povilnoyu zhovch robit lyudinu impulsivnoyu garyachoyu i chorna zhovch robit lyudinu sumnoyu j boyazkoyu Vid perevazhannya odnogo z cih sokiv zalezhat i vidi temperamentu lyudini sangvinik flegmatik holerik i melanholik Vihodyachi z takogo podannya pro organizmi Gippokrat divivsya i na hvorobi yak na rezultat nepravilnogo zmishannya ridin vnaslidok chogo vviv v praktiku likuvannya nizku cikavih tehnologij navchannya prosluhuvannya prostukuvannya Tak vinikla gumoralna humor ridina teoriya budovi organizmu Gippokrat velike znachennya nadavav vivchennyu anatomiyi vvazhayuchi yiyi pershoosnovoyu medicini Za Platonom 427 347 rr do n e organizm lyudini upravlyavsya troma vidami pnevmi vmishenih v troh najgolovnishih organah tila mozku serci i pechinci Uchen Platona Aristotel 384 323 rr do n e zrobiv pershu sprobu porivnyannya tila tvarin i vivchennya zarodka i stav zachinatelem porivnyalnoyi anatomiyi i embriologiyi Ne menshij vnesok vnesli do vivchennya anatomiyi lyudini davnorimski vcheni Yih zaslugoyu slid vvazhati stvorennya latinskoyi anatomichnoyi terminologiyi Najyaskravishimi predstavnikami rimskoyi medicini buli Cels i Galen Galen vvazhav sho lyudske tilo skladayetsya zi shilnih i ridkih chastin i doslidzhuvav organizm shlyahom sposterezhennya za hvorimi i Vin odnim z pershih zastosuvav vivisekciyu vid lat vivus zhivij i sectio roztin vikonannya operacij na zhivij tvarini dlya vivchennya funkcij organizmu diyi likiv rechovin rozrobki metodiv hirurgichnogo likuvannya i stav osnovopolozhnikom Jogo osnovni praci z anatomiyi Anatomichni doslidzhennya Pro priznachennya chastin lyudskogo tila Cels u vlasnih pracyah z medicini zibrav najvirogidnishi na toj chas znannya z gigiyeni diyeti terapiyi hirurgiyi i patologiyi Zaklav osnovu medichnoyi terminologiyi Vviv u hirurgiyu ligaturu dlya perev yazki krovonosnih sudin Najvidomishij perskij likar Avicenna 980 1037 rr napisav Kanon likarskoyi nauki blizko 1000 roku sho mistit znachni anatomo fiziologichni dani zapozicheni u Gippokrata Aristotelya j Galena do yakih Avicenna dodav vlasni uyavlennya pro te sho organizm lyudini keruyetsya ne troma organami yak stverdzhuvav Platon a chotirma sercem mozkom pechinkoyu i yayechkom Serednovichchya ta doba Vidrodzhennya Novij chas Protyagom XVII XVIII st z yavlyayutsya ne tilki novi vidkrittya v oblasti anatomiyi ale i pochinaye vidilyatisya ryad novih disciplin gistologiya embriologiya porivnyalna i Pislya vidkrittya Garveya she zalishalosya nezrozumilim yak krov perehodit z arterij u veni ale Garvej peredbachiv isnuvannya mizh nimi nepomitnih anastomoziv sho i bulo pidtverdzheno piznishe Marchello Malpigi 1628 1694 koli buv vinajdenij mikroskop Malpigi zrobiv bagato vidkrittiv v oblasti mikroskopichnoyi budovi shkiri selezinki nirok i ryadu inshih organiv Malpigi vidkriv peredbacheni Garveyem kapilyari ale vin vvazhav sho krov z arterialnih kapilyariv potraplyaye spochatku v promizhni prostori i lishe potim v kapilyari venozni Tilki Shumlyanskij 1748 1795 vivchiv budovu nirok doviv vidsutnist promizhnih prostoriv i nayavnist pryamogo zv yazku mizh arterialnimi i venoznimi kapilyarami Takim chinom Shumlyanskij vpershe doviv sho krovonosna sistema zamknuta Chlen Sankt Peterburzkoyi Akademiyi nauk 1734 1794 doviv sho v procesi embriogenezu organi vinikayut i rozvivayutsya zanovo Tomu na protivagu teoriyi preformizmu zgidno z yakoyu vsi organi isnuyut v zmenshenomu viglyadi v statevij klitci vin visunuv teoriyu epigenezu Francuzkij prirododoslidnik Zhan Batist Lamark 1744 1829 u vlasnomu tvori Filosofiya zoologiyi 1809 odnim z pershih visloviv ideyu evolyuciyi organizmu pid vplivom navkolishnogo seredovisha Prodovzhuvach embriologichnih doslidzhen Volfa rosijskij akademik Karl Ernst fon Ber 1792 1876 vidkriv yajceklitinu ssavciv i lyudini vstanoviv golovni zakoni individualnogo rozvitku organizmiv ontogenezu yaki lezhat v osnovi suchasnoyi embriologiyi i stvoriv vchennya pro zarodkovi listki Anglijskij vchenij Charlz Darvin 1809 1882 u vlasnomu tvori Pohodzhennya vidiv 1859 doviv yednist tvarinnogo svitu Embriologichni doslidzhennya Kovalevskogo a takozh Bera Myullera Darvina i Gekkelya znajshli svoye virazhennya v biogenetichnomu zakoni Ostannij buv pogliblenij i vipravlenij Severcovim yakij doviv vpliv faktoriv dovkillya na budovu tila tvarin i zastosuvavshi evolyucijne vchennya do anatomiyi stav tvorcem evolyucijnoyi morfologiyi VidiPorivnyalna anatomiya Vikova anatomiya embriologiya grec embrion zarodok gerontologiya Plastichna anatomiya Mikroskopichna anatomiya gistologiya grec hystos tkanina citologiya Topografichna hirurgichna anatomiya Normalna anatomiya lyudini Patologichna anatomiya lyudiniNormalna anatomiya lyudini Dokladnishe Normalna anatomiya lyudini Normalna sistematichna anatomiya lyudini rozdil anatomiyi lyudini sho vivchaye budovu normalnoyi tobto zdorovoyi lyudini po sistemah organiv organah i tkaninah Organ chastina tila pevnoyi formi ta budovi sho maye okreme misce roztashuvannya v organizmi ta vikonuye pevnu funkciyu funkciyi Kozhen organ utvorenij pevnimi tkaninami sho mayut harakternij klitinnij sklad Organi ob yednani anatomichno i funkcionalno sho mayut spilne pohodzhennya i spilnij plan budovi utvoryuyut sistemu organiv Rozdilami normalnoyi sistematichnoyi anatomiyi lyudini ye osteologiya vchennya pro kistki sindesmologiya vchennya pro spoluchennya chastin skeletu miologiya vchennya pro m yazi splanhnologiya vchennya pro vnutrishni organi travnoyi dihalnoyi ta sechostatevoyi sistem angiologiya vchennya pro krovonosnu j limfatichnu sistemi anatomiya nervovoyi sistemi nevrologiya vchennya pro centralnu j periferichnu nervovi sistemi esteziologiya vchennya pro organi chuttiv Patologoanatomichna kartina sotovoyi legeni yak zavershennyaPatologichna anatomiya lyudini Dokladnishe Patologichna anatomiya Patologichna anatomiya naukovo prikladna disciplina sho vivchaye patologichni procesi i hvorobi za dopomogoyu naukovogo golovnim chinom mikroskopichnogo doslidzhennya zmin yaki vinikayut u klitinah i tkaninah organizmu organah i sistemah organiv Zasnovnikom suchasnoyi patanatomiyi vvazhayut Rudolfa Virhova nimeckogo doslidnika kotrij stvoriv vchennya pro celyulyarnu klitinnu patologiyu Krim sutnosti mikroskopichnih zmin u tkaninah suchasna patologichna anatomiya vivchaye prichini etiologiyu mehanizmi rozvitku patogenez a takozh uskladnennya ta naslidki zahvoryuvan Vona takozh doslidzhuye prichini ta mehanizmi smerti tanatogenez pri riznih hvorobah minlivist zahvoryuvan patomorfoz i patologiyu sho vinikaye vnaslidok likuvannya yatrogenna patologiya yatrogeniya Oporno ruhovij aparatDokladnishe Oporno ruhova sistema lyudiniSplanhnologiyaAnatomiya rotovoyi porozhnini viddili Zubi yazik Pidnebinnya tverde ta m yake Slinni zalozi Glotka stravohid anatomichna budova Anatomiya shlunka Dilyanki perednoyi cherevnoyi stinki Anatomiya tonkoyi ta tovstoyi kishki Anatomiya pechinki Zhovchnij mihur Pidshlunkova zaloza Ocherevina ta topografiya organiv travnoyi sistemi v cherevnij porozhnini Ocherevina ta topografiya organiv travnoyi sistemi v cherevnij porozhnini Anatomiya zovnishnogo nosa nosovoyi porozhnini Anatomiya gortani m yazi gortani Anatomiya traheyi golovnih bronhiv legeni Plevra Seredostinnya Anatomiya organiv sechovoyi sistemi nirki sechovodi sechovij mihur sechivnik Anatomiya cholovichih statevih organiv Anatomiya zhinochih statevih organiv M yazi ta fasciyi promezhini Anatomiya imunnoyi sistemi Budova centralnih ta periferijnih organiv Anatomiya organiv endokrinnoyi sistemi Centralna nervova sistema i organi chuttyaSpinnij mozok jogo oboloni zovnishnya ta vnutrishnya budova Formuvannya spinnomozkovih nerviv yih gilok Viddili golovnogo mozku Topografiya cherepnih nerviv na osnovi mozku Pivkuli velikogo mozku Borozni i zvivini kori velikih pivkul Nyuhovij mozok Lokalizaciya funkcij v kori pivkul Vnutrishnya budova pivkul Bichni shlunochki Mozoliste tilo sklepinnya i perednya spajka Bazalni yadra i vnutrishnya kapsula Promizhnij mozok i tretij shlunochok Serednij mozok Zadnij mozok Dovgastij mozok Chetvertij shlunochok Rombopodibna yamka Topografiya yader cherepnih nerviv Oboloni golovnogo mozku Vegetativna nervova sistema ANS zagalnij plan budovi chastini centri Parasimpatichnij ta simpatichnij viddili vegetativnoyi nervovoyi sistemi Providni shlyahi golovnogo i spinnogo mozku Organ zoru Budova ochnogo yabluka Dopomizhni organi oka Zorovij nerv Prisinkovo zavitkovij organ Zovnishnye ta serednye vuho Vnutrishnye vuho Prisinkovo zavitkovij nerv Sudini i nervi golovi ta shiyiOkoruhovij bokovij ta vidvidnij nervi III IV VI Trijchastij nerv V para ChMN Promizhno licevij nerv VII para ChMN Blukayuchij nerv H para ChMN Yazikoglotkovij dodatkovij ta pid yazikovij nervi YiH HI HII pari ChMN Aorta Gilki dugi aorti Zagalna i zovnishnya sonni arteriyi Vnutrishnya sonna arteriya Gilki vnutrishnoyi sonnoyi arteriyi dilyanki krovopostachannya Pidklyuchichna arteriya chastini yih topografiya gilki zoni krovopostachannya Veni golovi ta shiyi Sistemi vnutrishnoyi zovnishnoyi ta perednoyi yaremnih ven Protoki ta stovburi Anatomiya limfatichnih vuzliv ta sudin golovi ta shiyi Vaskulyarizaciya ta innervaciya organiv golovi ta shiyi Div takozhAnatomiya zhinki Pro budovu lyudskogo tila Operativna hirurgiya ta klinichna anatomiyaPrimitkiKravchuk S Yu 2007 S 4 V G Koveshnikov ta insh 2005 T 1 S 5DzherelaAnatomiya lyudini Kravchuk S Yu Chernivci 2007 600 s ISBN 966 697 130 5 Anatomiya lyudini V troh tomah pid red V G Koveshnikova Lugansk Vid vo Shiko TOV Virtualna realnist 2005 ISBN 966 8526 26 0LiteraturaAnatomiya lyudini pidruchnik G I Kolyadenko 7 e vid Kiyiv Libid 2018 384 s ISBN 966 06 0761 3 Anatomiya lyudini U 3 t pidruchnik T 1 A S Golovackij V G Cherkasov M R Sapin ta in Vid 7 e dooprac Vinnicya Nova Kniga 2018 368 s ISBN 966 382 708 7 t 1 456 s ISBN 966 382 712 4 t 2 376 s ISBN 966 382 709 4 t 3 Atlas anatomiyi lyudini Frenk Netter 4 e Ukrayinsko latinske vidannya Nautilus 2009 616 s ISBN 966 8574 09 5 Vikova anatomiya i fiziologiya navch posib L S Vovkanich Lviv LDUFK 2016 208 s ISBN 617 7336 05 0 Malij atlas z anatomiyi navch posib dlya studentiv med koledzhiv in tiv medsestrinstva ta med uchilish per z 5 go pol vid Rishard Alyeksandrovich pereklad z 5 go polskogo vidannya 2 ge vid vipr Kiyiv Medicina 2017 135 s il Predm pokazhch osnov ukr terminiv s 125 135 ISBN 978 617 505 538 0 ISBN 978 83 200 3881 1 Lyudina Navch posibnik z anatomiyi ta fiziologiyi Lviv 2002 240 s Normalna anatomiya navch metod posib L R Mateshuk Vaceba 2 e vid Vinnicya Lviv Nova Kniga NTSh 2019 432 s ISBN 966 382 771 1 Normalna anatomiya navch posib M Ya Grinkiv T M Kucerib F V Muzika Lviv LDUFK 2018 224 s ISBN 617 7336 37 1 Sportivna morfologiya z osnovami vikovoyi morfologiyi navch posib M Ya Grinkiv L S Vovkanich F V Muzika Lviv derzh un t fiz kulturi Lviv LDUFK 2015 300 c Bibliogr s 209 212 PosilannyaMateriali z anatomiyi lyudini u Vseukrayinskij elektronnij biblioteci 16 travnya 2021 u Wayback Machine Oporno ruhovij aparat likuvannya 8 listopada 2014 u Wayback Machine anatomichni ta fiziologichni osoblivosti lyudini 31 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Video Kanal AnatomUkr na YouTube ukr Cya stattya ye zagotovkoyu Vi mozhete dopomogti proyektu dorobivshi yiyi Ce povidomlennya varto zaminiti tochnishim Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu anatomy

Дата публікації:
Топ