Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Не плутати з Велика Ведмедиця II Вели ка Ведме диця лат Ursa Major українська історична назва Вели кий Ві з сузір я півн

Велика Ведмедиця (сузір'я)

Велика Ведмедиця (сузір'я)
Не плутати з Велика Ведмедиця II.

Вели́ка Ведме́диця (лат. Ursa Major, українська історична назва — Вели́кий Ві́з) — сузір'я північної небесної півкулі. Є третім за площею сузір'ям на небі й найбільшим сузір'ям у Північній півкулі.

Велика Ведмедиця
image
Велика Ведмедиця
Латинська назва Ursa Major
Род. відмінок Ursae Majoris
Скорочення UMa
Пряме піднесення 10год 40хв
межі від 7год 58хв до 14год 25хв
Схилення 55° 38'
межі від 29° ' до 73° 30'
Площа 1280 кв.град.(3)
Зорі 7 яскравіше 3m
63 яскравіше 5,5m
Найяскравіша зоря Аліот 1,76m
Метеорні потоки Альфа Урсиди, Каппа Урсиди, Жовтневі Урсиди
Суміжні сузір'я Дракон, Жирафа, Рись, Малий Лев, Лев, Волосся Вероніки, Гончі Пси, Волопас
Спостерігається у широтах між +90° i −16°
Ввечері найкраще спостерігати протягом березня
Існує з античності, запропоноване

За рахунок великої площі, яку займає сузір'я на небі, в ньому розташовано три метеорні потоки, туманність Сова, багато яскравих для земного спостерігача галактик, а також окремих зір, що мають певні особливості (змінні, яскраві, одні з найближчих тощо).

Оскільки Велика Ведмедиця на території України спостерігається впродовж цілого року та є легко розпізнавальною, за допомогою неї можна орієнтуватися на небі. Наприклад, провівши пряму лінію через дві яскраві зорі — Мерака і Дубхе — можна знайти Полярну зорю, а отже — напрямок на північ.

Сузір'я відоме з античності і з'являється в культурах різних народів світу.

image
Велика Ведмедиця неозброєним оком.

Морфологічні особливості

Велика Ведмедиця є третім за величиною сузір'ям на небі, займаючи площу 1280 квадратних градусів. Його можна побачити на широтах від +90° до -30°. Сусідніми сузір'ями є Волопас, Жирафа, Гончі Пси, Волосся Вероніки, Дракон, Лев, Малий Лев і Рись.

Шість зір сузір'я утворюють відомий астеризм, відомий як Великий Віз або Великий Ківш. Назви цих зір: Алькайд, Міцар, Аліот, Мегрец, Фекда, Мерак та Дубхе. Чотири з них (всі, окрім Дубхе й Алькайда), насправді належать до тієї самої рухомої групи зір. Це означає, що ці зорі мають подібні власні рухи та походять із одного зоряного скупчення.

Зорі

У списках наведені зорі, включені до Каталогу яскравих зір. Зоряні величини подані у фільтрі V.

Яскраві (m<3)

  • Аліот (ε Великої Ведмедиці) — найяскравіша зоря сузір'я (1.77m), білий гігант, Ap-зоря спектрального класу A1III-IVpkB9. Має паралакс 0,03951″, тобто знаходиться на відстані 82,5 світлового року від Землі. Її особливостями є швидка зміна форми спектральних ліній, висока концентрація металів, зокрема заліза, хрому й титану в атмосфері зорі і наявність кількох різних періодів змінності (0.95 доби, 5.09 доби та 4.15 року). Також було виявлено, що зоря подвійна, причому відстань між компонентами системи доволі значна.
  • Дубхе (α Великої Ведмедиці) — подвійна зоря, що складається з компонентів спектральних класів G9III та A7.5, тобто система з жовтого гіганту і білої зорі. Відстань від Землі — близько 123 світлових років; зоряна величина в фільтрі V складає 1.79m і є майже така сама, як у найяскравішої зорі сузір'я. Відстань між компонентами системи також велика, відповідно період обертання дуже довгий — 44,5 року. Це значно ускладнює проведення спектроскоспічних спостережень для визначення мас зір у системі. Також були виявлені пульсації однієї з зір, які мають відразу декілька частот. У деяких наукових публікаціях спектральний клас більшої зорі дещо відрізняється: часто її позначають, як червоний гігант спектрального класу K.
  • Алькайд (η Великої Ведмедиці, також відома як Бенетнаш) — яскрава блакитна зоря класу B3V, що має зоряну величину 1.86m та знаходиться на відстані 104 світлові роки від Землі. У 1976 році цю зорю використовували для калібрування , а пізніше, у 1970-х і 1980-х роках, як спектроскопічний стандарт для калібрування інших інструментів. Її особливостями є висока швидкість обертання навколо своєї осі (image км/с) і швидкі зміни форми ліній водню.
  • Міцар (ζ Великої Ведмедиці) — компонент шестикратної зорі Міцар-Алькор. Видима неозброєним оком одиночна зоря насправді є кратною зоряною системою з чотирьох компонентів: Aa, Ab, Ba та Bb. Згідно з постановами Міжнародного астрономічного союзу, назву Міцар варто застосовувати тільки до компонента Aa, однак часто всі чотири зорі об'єднуються під цією спільною назвою.
  • Мерак (β Великої Ведмедиці) — хімічно-пекулярна Am-зоря спектрального класу A1IVps, білий субгігант, що має зоряну величину 2.37m і розташований на відстані 84 св.р.. Має нехарактерно слабке для цього типу зір магнітне поле, а також газо-пиловий диск радіусом 47 а. о..
  • Фекда (γ Великої Ведмедиці) — подвійна зоря спектрального класу A0Ve+K2V (біла зоря + червоний карлик головної послідовністи) із зоряною величиною 2.44m, відстань — 83 св.р. Належить до подвійних зір з великою відстанню між компонентами, період обертання — 20,5 років, маса другої зорі системи — 0.8 M⊙.

Змінні (3–6.5m)

Близькі (3–6.5m)

У цьому підрозділі наведено зорі, що перебувають у сузір'ї Великої Ведмедиці і знаходяться на відстані не більш ніж 20 св.р. від Сонячної системи.

  • Лаланд 21185 — одна з найближчих до Сонячної системи зір, що знаходиться на відстані 8.31 світлового року. Також відома під назвами BD+36 2147, Глізе 411 та HD 95735. Є червоним карликом із зоряною величиною 7.5m. Навколо зорі обертається щонайменше 1 екзопланета, а також в 2022 році було висунуте припущення про наявність другої планети в системі. Окрім того, зоря є змінною типу BY Дракона, на поверхні зорі відбуваються спалахи.
  •  — помаранчевий карлик, який розташований на відстані 15.886±0.002 св.р.. Як і Лаланд 21185, є змінною типу BY Дракона та має спалахи. Для цієї зорі проводився пошук потенційних екзопланет в 1989 році, однак відкриття планети не було підтверджене.
  • (WX Великої Ведмедиці) — червоний карлик на відстані 15.997±0.003 св.р., який має зоряну величину 14.45m. Є змінною типу UV Кита, сама зоря є компонентою подвійної системи, другий компонент якої також є червоним карликом. Навколо зорі обертається екзопланета, подібна за масою до Юпітера, однак з коротким орбітальним періодом.

Галактики

image
Мессьє 108 (М108)

Зоряні скупчення і групи зір

image
Туманість Сова (M97, NGC 3587)

Інші особливості

Туманність

Туманність Сова (M97, NGC 3587) — планетарна туманність, розташована на відстані приблизно 2600 св. р. від Сонячної системи. Її приблизний вік становить близько 8000 років. Туманність відкрив французький астроном П'єр Мешен 16 лютого 1781 року.

Метеорні потоки

  •  — незначний метеорний потік у сузір'ї Великої Ведмедиці. Потік ймовірно створений кометою C/1992 W1 (Ohshita).
  • — нещодавно відкритий метеорний потік, пік якого досягається між 1 та 10 листопада.
  • Жовтневі Урсиди — були відкриті в 2006 році японськими дослідниками. Потік ймовірно створений довгоперіодичною кометою. Пік цього метеорного потоку припадає між 12 та 19 жовтня.

Позасонячні планети

HD 80606, сонцеподібна зоря в подвійній системі, обертається навколо спільного центру тяжіння з зорею HD 80607. Середня відстань між ними 1200 а.о. Дослідження, проведені в 2003 році, показують, що його єдина планета системи, HD 80606 b може бути гарячим Юпітером, за моделлю якого він розвивався на перпендикулярній орбіті близько 5 а.о. від зорі, навколо якої обертається. Передбачається, що ексцентриситет цієї планети, маса якої в 4 рази перевищуює масу Юпітера, зменшиться з часом за допомогою ефекту резонансу Лідова-Козаї. Однак зараз він знаходиться на дуже ексцентричній орбіті, яка коливається приблизно від 132 млн км в його апоцентрі до 4,6 млн км у перицентрі.

Глибоке поле Габбла

image
Глибоке поле Габбла

У сузір'ї лежить невелика ділянка глибокого космосу, яку ретельно досліджував космічний телескоп Габбла. Знімок складається з 342 окремих знімків, зроблених впродовж 18-28 грудня 1995 року. Містить понад 3000 об'єктів, здебільшого галактик, деякі з них є одними з найбільш віддалених та молодих галактик серед відомих.

Орієнтування за допомогою Великої Ведмедиці

Завдяки специфічному розташуванню відносно інших сузір'їв та взаємному розташуванню яскравих зір в самому сузір'ї Великої Ведмедиці його використовують для пошуку інших сузір'їв або окремих яскравих зір на небі:

  • На продовженні лінії від Мерака (β) до Дубхе (α) розташована Полярна зоря (α Малої Ведмедиці). Відстань між Дубхе та Полярною зорею приблизно в 5 разів більша за відстань між Мераком та Дубхе.
  • На продовженні лінії від Мегреза (δ) до Фекди (γ) розташовані Регул (α Льва) та Альфарда (α Гідри). Подальше продовження цієї лінії проходить через сузір'я Терезів, потім через сузір'я Дракона, а ще далі — через сузір'я Ліри та Оріона.
  • На продовженні діагоналі Дубхе-Фекда розташована Спіка, найяскравіша зоря сузір'я Діви.
  • На продовженні лінії від Мегреза (δ) до Дубхе (α) розташована до Капелла (α Візничого).
  • На лінії, що є продовженням діагоналі від Мегреза (δ) до Мерака (β), розташований Кастор (α Близнят). Як і у випадку з полярною зорею, відстань до Кастора приблизно в 5 разів більша за відстань між цими двома зорями.
  • На продовженні лінії, проведеної від Міцара до Алькайда, розташована зоря Арктур із сузір'я Волопаса. Іншим способом знайти Арктур є продовження лінії від Мерака до Фекди; відстань до Арктура дорівнює приблизно чотирьом відстаням між цими зорями.
  • Зі сторони «хвоста» Ведмедиці, тобто поруч з зірями Міцар та Алькайд, розташоване сузір'я Гончих Псів.
  • Продовження з'єднання зір Дубхе Великої Ведмедиці з Кохабом Малої Ведмедиці через Дракона проходить через сузір'я Лебедя.
  • Продовжена лінія від Мерака до Полярної зорі проходить через сузір'я Пегаса.

Історія

image
Зображення Великої Ведмедиці, Крейл, Шотландія, ~1700 рік н. е.

Сузір'я відоме з античності. Включене до каталогу зоряного неба Клавдія Птолемея «Альмагест», складеного в середині II століття. Давньогрецькою сузір'я називалося Μεγάλη Ἄρκτος (Megálē Árktos), звідки назва Арктика. Можливо, це одне з сузір'їв, які згадуються в Біблії в книзі Йова 9:9. Сузір'я Великої Ведмедиці згадували у своїх творах Гомер, Вільям Шекспір, Альфред Теннісон, Федеріко Гарсія Лорка (у «Пісні про місяць»). У давній фінській поезії це сузір'я також згадується.

Велика Ведмедиця була визначена як індоєвропейське сузір'я. Це було одне з 48 сузір'їв, перелічених астрономом Птолемеєм у 2-му столітті нашої ери у його «Альмагесті», який назвав його Великим Сузір'ям (Arktos Megale).

Сучасні межі сузір'я, як і 87 інших, були затверджені Міжнародним астрономічним союзом в 1922 році.

Велика Ведмедиця в різних культурах

Багато різних цивілізацій бачили сузір'я Великої Ведмедиці як ведмедя, зазвичай самку. Це може випливати із загальної усної традиції міфів, що тягнеться на понад 13 000 у минуле. До того ж, згідно з багатьма загальними назвами, форма астеризму нагадує ківш, сільськогосподарський плуг або віз. У Сполучених Штатах і Канаді астеризм відомий як «Велика Ведмедиця», тоді як у Великій Британії його називають Плугом.

Слов'янські міфи

Слов'янські (зокрема й українські) назви більшости сузір'їв пов'язані з господарською діяльністю. Так для Великої Ведмедиці поширеною була назва «Віз», а також кілька подібних: «Великий Віз», «Небесний Віз», «Чумацький Віз» і т. д.. Вважається, що ця назва походить від давніх германців, або що вона була спільною для германців і слов'ян, коли ці дві групи ще не були розділені (кін. ІІ — І тис. до н. е.). Також вживалися назви «Лось» або «Сохатий», які ймовірно були запозичені від фіно-угорських народів, головним заняттям яких було полювання.

В Україні зустрічалася також назва «Дівка воду несе». Вона пов'язана з уявленням про райдугу як про коромисло, яким Цариця Небесна бере воду з моря. Вважалося, що вночі це коромисло видно як сузір'я Великої Ведмедиці. У Причорномор'ї це сузір'я називали «Пастух з Ґирлиґою».

Зоря Алькор уявлялася українцям як миша, що гризе збрую коней, запряжених у Віз. Існував також варіант, що Алькор — це вуздечка між трьома конями і возом, і що коли вона порветься, настане кінець світу.

Греко-римські міфи

У грецькій міфології Зевс (головний із богів, відомий як Юпітер у римській міфології) зажадав молодої жінки на ім'я Каллісто, німфи Артеміди (відомої римлянам як Діана). Ревнива дружина Зевса Гера (для римлян Юнона) дізнається, що Каллісто має сина на ім'я Аркас внаслідок її зґвалтування Зевсом, і перетворює Каллісто на ведмедицю як покарання. Каллісто, будучи у формі ведмедиці, пізніше зустрічає свого сина Аркаса . Аркас мало не пронизує ведмедя списом, але, щоб запобігти трагедії, Зевс піднімає їх обох у небо: так Каллісто стала сузір'ям Великої Ведмедиці, а Аркас — сузір'ям Волопаса. Овідій назвав Велику Ведмедицю Паррасійським Ведмедем, оскільки Каллісто походила із Паррасії, що в Аркадії.

Грецький поет Арат назвав це сузір'я Геліке («поворотне» або «звивисте»), тому що воно обертається навколо небесного полюса. В «Одіссеї» зазначається, що це єдине сузір'я, яке ніколи не занурюється за горизонт і «купається у хвилях океану», тому воно використовується як небесна точка відліку для навігації. Сузір'я також називали Плауструм, що з латини означає віз, запряжений кіньми.

Індуїстські міфи

В індуїзмі Велика Ведмедиця відома як Саптаріші, кожна із зірок представляє одного із Саптарішів або семи мудреців (Ріші), а саме Бхрігу, Атрі, , Васіштха, Пуластья, та Крату. Той факт, що дві передні зірки сузір'їв вказують на полярну зірку, пояснюється благом, наданим богом Вішну хлопчикові-мудрецю Дхруві.

Авраамічні релігії

Велика Ведмедиця є однією з небагатьох груп зір, згаданих у Біблії (Йов 9:9 ; 38:32 ; Оріон і Плеяди серед інших). Це сузір'я зображалось євреями також у вигляді ведмедя. «Ведмідь» було перекладено як «Арктур» у Вульгаті, і воно збереглося в перекладі Біблії короля Якова.

Східноазіатські міфи

У Китаї та Японії Великий Віз називають «Північним Ковшем» 北斗 (китайська : běidǒu, японська : hokuto), і в стародавні часи кожна із семи зірок мала певну назву, яка часто походить із стародавнього Китаю:

  • «Опорна» 樞 (кит.: shū яп.: sū) — Дубхе (α Великої Ведмедиці)
  • «Прекрасний нефрит» 璇 (кит.: xuán яп.: sen) — Мерак (β Великої Ведмедиці)
  • «Перлина» 璣 (кит.: jī яп.: ki) — Фекда (γ Великої Ведмедиці)
  • «Баланс»權 (кит.: quán яп.: ken) — Мегрез (δ Великої Ведмедиці)
  • «Мірний стрижень з нефриту» 玉衡 (кит.: yùhéng яп.: gyokkō) — Аліот (ε Великої Ведмедиці)
  • «Відкриття Ян» 開陽 (кит.: kāiyáng яп.: kaiyō) — Міцар (ζ Великої Ведмедиці)
  • Алькаїд (η Великої Ведмедиці) має кілька назв: «Меч» 劍 (кит.: jiàn яп.: ken) (коротка форма з «Кінець меча» 劍先 (кит.: jiàn xiān яп.: ken saki)); «Мерехтливе світло» 搖光 (кит.: yáoguāng яп.: yōkō); «Зірка військової поразки» 破軍星 (кит.: pójūn xīng яп.: hagun sei), тому що подорож у напрямку цієї зірки вважалася невдачею для армії.

У синтоїзмі сім найбільших зірок Великої Ведмедиці належать Аме-но-Мінаканусі, найстарішому та наймогутнішому з усіх камі.

У Південній Кореї це сузір'я називають «сім зірок півночі». У відповідному міфі вдова з сімома синами знайшла розраду у вдівця, але щоб дістатися до його дому, потрібно було перетнути струмок. Семеро синів, співчуваючи матері, поставили в річку каміння. Їх мати, не знаючи, хто поклав камені на місце, благословила їх, і, коли вони померли, вони стали сузір'ям.

Індіанські міфи

Ірокези вважали, що Аліот, Міцар та Алькаїд — це три мисливці, що переслідують Велику Ведмедицю. За однією з версій їхнього міфу, перший мисливець (Аліот) тримає в руках лук і стріли, щоб вбити ведмедя. Другий мисливець (Міцар) несе на плечі велику каструлю — зірку Алькор — для приготування ведмедя, тоді як третій мисливець (Алькаїд) тягне купу дров, щоб розпалити під каструлею вогонь.

Вампаноаги (алгонкіанці) називали Велику Ведмедицю «maske», що означає «ведмідь», згідно з Томасом Мортоном у The New England Canaan.

Корінні американці Васко-Вішрам інтерпретували сузір'я як п'ять вовків і двох ведмедів, яких залишив у небі Койот.

Германські міфи

Для скандинавських язичників Велика Ведмедиця була відома як Óðins vagn, «віз Одіна». Подібним чином Одін поетично згадується Кеннінгсом, наприклад vagna verr «охоронець воза».

Уральські міфи

У фінській мові Великий Віз іноді називають старовинною фінською назвою Отава. Значення назви майже забуте в сучасній фінській мові; вона означає гребля для лосося. Стародавні фіни вірили, що ведмедів спускали на землю з Великої Ведмедиці, в золотому кошику, а коли ведмедя вбивали, його голову клали на дерево, щоб дух ведмедя міг повернутися до Великої Ведмедиці.

У саамських мовах Північної Європи частина сузір'я (тобто Великий Віз без Дубхе та Мераку) ідентифікується як лук великого мисливця Фавдна, якого на небі означає зоря Арктур. Основною мовою саамі, північно-саамською, це називається Fávdnadávgi («Лук Фавдна») або просто dávggát («Лук»). Сузір'я займає важливе місце в саамському національному гімні, який починається зі слів Guhkkin davvin dávggaid vuolde sabmá suolggai Sámieanan, що перекладається як «Далеко на півночі, під Луком, повільно відкривається Земля саамів». Лук є важливою частиною саамських традиційних розповідей про нічне небо, в яких різні мисливці намагаються переслідувати Сарву, Великого Північного Оленя — велике сузір'я, яке займає майже половину неба. Згідно з легендою, Фавдна готовий стріляти з лука щоночі, але вагається, оскільки він може влучити в Полярну Зорю, відому як Боахджі («Заклепка»), що призведе до того, що небо впаде та знищить світ.

Міфи Південно-Східної Азії

Бірманською, Pucwan Tārā (ပုဇွန် တာရာ, bəzʊ̀ɴ tàjà) — назва сузір'я, що складається з зірок із голови та передніх ніг Великої Ведмедиці; pucwan (ပုဇွန်) — це загальний термін для ракоподібних, таких як креветки, краби, омари тощо.

Яванською мовою воно відоме як «лінтанг джонг», що означає "сузір'я джонг ". Аналогічно малайською це називається «bintang jong».

Езотерика

У теософії вважається, що Сім Зірок Плеяд фокусують духовну енергію семи променів від Галактичного Логосу до Семи Зірок Великої Ведмедиці, потім до Сіріуса, потім до Сонця, потім до бога Землі (), і, нарешті, через сім Майстрів Семи Променів до людського роду.

В мистецтві

Український художник Олег Шупляк створив серію картин «Український космос», відкриту для глядачів у 2020 році. На кількох картинах зображено зокрема й Велику Ведмедицю. Сузір'я також зображене на картині Вінсента ван Гога «Зоряна ніч над Роною».

Серед прапорів та інших знамен зустрічається на ірландському прапорі праці, який був прийнятий Ірландською громадянською армією Джеймса Конноллі в 1916 році та на державному прапорі Аляски (разом з Полярною зорею).

Див. також

Джерела

  1. Hajduková, M.; Neslušan, L. (2020). The χ-Andromedids and January α-Ursae Majorids: A new and a probable shower associated with Comet C/1992 W1 (Ohshita). Icarus. 351: 113960. Bibcode:2020Icar..35113960H. doi:10.1016/j.icarus.2020.113960.
  2. Jenniskens, Peter (September 2012). Mapping Meteoroid Orbits: New Meteor Showers Discovered. Sky & Telescope: 23.
  3. Gajdoš, Štefan (1 червня 2008). Search for Past Signs of October Ursae Majorids. Earth, Moon, and Planets (англ.). 102 (1): 117—123. Bibcode:2008EM&P..102..117G. doi:10.1007/s11038-007-9196-9. ISSN 1573-0794.
  4. Ursa Major Constellation: Stars, Myth, Facts, Location – Constellation Guide. www.constellation-guide.com. Процитовано 30 березня 2024.
  5. Велика Ведмедиця // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 64. — .
  6. Ford, Dominic. The Constellation Ursa Major. In-The-Sky.org (англ.). Процитовано 30 березня 2024.
  7. Ursa Major. The Editors of Encyclopaedia Britannica. Last Updated: May 26, 2023.
  8. List of bright stars in Ursa Major | TheSkyLive.com. theskylive.com. Процитовано 5 липня 2023.
  9. eps UMa Simbad (англійською) .
  10. Breger, M. (1974-08). Rapid line variability. I. AP stars epsilon Ursae Majoris and 73 Dra. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 192. с. 71. doi:10.1086/153036. ISSN 0004-637X. Процитовано 23 серпня 2023.
  11. Molnar, M. R. (1975-02). Ultraviolet variations of epsilon UMa. The Astronomical Journal. Т. 80. с. 137. doi:10.1086/111725. Процитовано 23 серпня 2023.
  12. Mallama, A. D.; Molnar, M. R. (1977-01). Copernicus observations of the AP star Epsilon Ursae Majoris. The Astrophysical Journal Supplement Series (англ.). Т. 33. с. 1. doi:10.1086/190415. ISSN 0067-0049. Процитовано 23 серпня 2023.
  13. Woszczyk, A.; Jasinski, M. (1980). Variation of radial velocity of the AP star epsilon UMa (англійською) . Т. 30. Acta Astronomica. с. 331—345.
  14. Tektunali, H. Gökmen (1981-06). The spectrum of the Cr star epsilon ursae majoris. Astrophysics and Space Science (англ.). Т. 77, № 1. с. 41—58. doi:10.1007/BF00648756. ISSN 0004-640X. Процитовано 23 серпня 2023.
  15. Morgan, B. L.; Beddoes, D. R.; Scaddan, R. J.; Dainty, J. C. (1 серпня 1978). Observations of binary stars by speckle interferometry - I. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 183, № 4. с. 701—710. doi:10.1093/mnras/183.4.701. ISSN 0035-8711. Процитовано 23 серпня 2023.
  16. alf UMa Simbad (англійською) .
  17. Kondo, Y.; Morgan, T. H.; Modisette, J. L. (1977-04). On the close companion to alf UMa. Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.). Т. 89. с. 163. doi:10.1086/130095. ISSN 0004-6280. Процитовано 23 серпня 2023.
  18. Shao, M.; Colavita, M. M.; Hines, B. E.; Staelin, D. H.; Hutter, D. J.; Johnston, K. J.; Mozurkewich, D.; Simon, R. S.; Hershey, J. L. (1988-04). Initial stellar diameter measurements with the Mark III interferometer. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 327. с. 905. doi:10.1086/166248. ISSN 0004-637X. Процитовано 23 серпня 2023.
  19. Gray, David F. (13 грудня 2018). Spectroscopy of the K0 Binary Giant α UMa. The Astrophysical Journal. Т. 869, № 1. с. 81. doi:10.3847/1538-4357/aae9e6. ISSN 1538-4357. Процитовано 23 серпня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  20. Dziembowski, W. A.; Gough, D. O.; Houdek, G.; Sienkiewicz, R. (1 грудня 2001). Oscillations of UMa and other red giants. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 328, № 2. с. 601—610. doi:10.1046/j.1365-8711.2001.04894.x. ISSN 0035-8711. Процитовано 23 серпня 2023.
  21. Buzasi, D.; Catanzarite, J.; Laher, R.; Conrow, T.; Shupe, D.; Gautier III, T. N.; Kreidl, T.; Everett, D. (1 квітня 2000). The Detection of Multimodal Oscillations on α Ursae Majoris. The Astrophysical Journal. Т. 532, № 2. с. L133—L136. doi:10.1086/312573. Процитовано 23 серпня 2023.
  22. Guenther, D. B.; Demarque, P.; Buzasi, D.; Catanzarite, J.; Laher, R.; Conrow, T.; Kreidl, T. (10 лютого 2000). Evolutionary Model and Oscillation Frequencies for α Ursae Majoris: A Comparison with Observations. The Astrophysical Journal. Т. 530, № 1. с. L45—L48. doi:10.1086/312473. Процитовано 23 серпня 2023.
  23. Guenther, D. B.; Brown, Kevin I. T. (2004-01). Matching Stellar Models to Oscillation Data. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 600, № 1. с. 419—434. doi:10.1086/379644. ISSN 0004-637X. Процитовано 23 серпня 2023.
  24. Gontcharov, G. A.; Kiyaeva, O. V. (2002-08). Photocentric orbits from a direct combination of ground-based astrometry with Hipparcos: I. Comparison with known orbits. Astronomy & Astrophysics. Т. 391, № 2. с. 647—657. doi:10.1051/0004-6361:20020896. ISSN 0004-6361. Процитовано 23 серпня 2023.
  25. Harris, Michael J.; Lambert, David L.; Smith, Verne V. (1988-02). Oxygen isotopic abundances in evolved stars. IV - Five K giants. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 325. с. 768. doi:10.1086/166047. ISSN 0004-637X. Процитовано 23 серпня 2023.
  26. Simbad eta UMa (англійською) .
  27. Bless, R. C.; Code, A. D.; Fairchild, E. T. (1976-01). Ultraviolet photometry from the Orbiting Astronomical Observatory. XXI - Absolute energy distribution of stars in the ultraviolet. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 203. с. 410. doi:10.1086/154092. ISSN 0004-637X. Процитовано 23 серпня 2023.
  28. Komarov, N.S.; Korotkikh, T.N. (1978). Calibration of spectrophotometric standards against α Lyrae. Т. 22. USSR: Soviet Astronomy. с. 576—578.
  29. Boggess, A.; Macchetto, F.; Wilson, R.; Hot, A. (1978). Observations with the International Ultraviolet Explorer (англійською) . Т. 3173 (#1). IAU Circular.
  30. Frisch, P.C.; Jenkins, E.B.; Welty, D.E.; Johns-Krull, C. (1999). Bulletin of the American Astronomical Society (англійською) . Bulletin of the American Astronomical Society. с. 947.
  31. Pokhvala, S. (2015). High-frequency variations of hydrogen spectral lines in the B3V star η UMa. Advances in Astronomy and Space Physics. Т. 5, № 1. с. 21—23. doi:10.17721/2227-1481.5.21-23. Процитовано 23 серпня 2023.
  32. Pokhvala, S. (2020). Short time-scale variability in the spectrum of the hot B3V star ηUMa. Advances in Astronomy and Space Physics. Т. 10, № 1. с. 3—6. doi:10.17721/2227-1481.10.3-6. Процитовано 23 серпня 2023.
  33. . Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 27 травня 2010.
  34. Mamajek, Eric E.; Kenworthy, Matthew A.; Hinz, Philip M.; Meyer, Michael R. (1 березня 2010). DISCOVERY OF A FAINT COMPANION TO ALCOR USING MMT/AO 5 μm IMAGING. The Astronomical Journal. Т. 139, № 3. с. 919—925. doi:10.1088/0004-6256/139/3/919. ISSN 0004-6256. Процитовано 23 серпня 2023.
  35. IAU Catalog of Star Names (IAU-CSN) (англійською) .
  36. Allen, Richard H. (2013). Star Names: Their Lore and Meaning (англійською) . Courier Corporation. с. 592. ISBN .
  37. Adelman, S.J.; Yu, K.; Gulliver, A.F. (2011-02). Elemental abundance analyses with DAO spectrograms: XXXIII. β UMa (A0mA1 IV-V), α Dra (A0 III), π Dra (A2 IIIs), and κ Cep (B9 III). Astronomische Nachrichten (англ.). Т. 332, № 2. с. 153—158. doi:10.1002/asna.201011488. Процитовано 23 серпня 2023.
  38. Simbad bet UMa (англійською) .
  39. Blazère, A.; Petit, P.; Lignières, F.; Aurière, M.; Ballot, J.; Böhm, T.; Folsom, C. P.; Gaurat, M.; Jouve, L. (2016-02). Detection of ultra-weak magnetic fields in Am stars: β Ursae Majoris and θ Leonis. Astronomy & Astrophysics. Т. 586. с. A97. doi:10.1051/0004-6361/201527556. ISSN 0004-6361. Процитовано 23 серпня 2023.
  40. Booth, M.; Kennedy, G.; Sibthorpe, B.; Matthews, B. C.; Wyatt, M. C.; Duchene, G.; Kavelaars, J. J.; Rodriguez, D.; Greaves, J. S. (11 січня 2013). Resolved debris discs around A stars in the Herschel DEBRIS survey. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 428, № 2. с. 1263—1280. doi:10.1093/mnras/sts117. ISSN 0035-8711. Процитовано 23 серпня 2023.
  41. Matthews, B. C.; Sibthorpe, B.; Kennedy, G.; Phillips, N.; Churcher, L.; Duchêne, G.; Greaves, J. S.; Lestrade, J.-F.; Moro-Martin, A. (2010-07). Resolving debris discs in the far-infrared: Early highlights from the DEBRIS survey. Astronomy and Astrophysics. Т. 518. с. L135. doi:10.1051/0004-6361/201014667. ISSN 0004-6361. Процитовано 23 серпня 2023.
  42. Shaya, Ed J.; Olling, Rob P. (1 січня 2011). VERY WIDE BINARIES AND OTHER COMOVING STELLAR COMPANIONS: A BAYESIAN ANALYSIS OF THE HIPPARCOS CATALOGUE. The Astrophysical Journal Supplement Series. Т. 192, № 1. с. 2. doi:10.1088/0067-0049/192/1/2. ISSN 0067-0049. Процитовано 23 серпня 2023.
  43. Gontcharov, G.A.; Kiyaeva, O.V. (2010-03). Photocentric orbits from a direct combination of ground-based astrometry with Hipparcos II. Preliminary orbits for six astrometric binaries. New Astronomy (англ.). Т. 15, № 3. с. 324—331. doi:10.1016/j.newast.2009.09.006. Процитовано 23 серпня 2023.
  44. Wielen, R.; Dettbarn, C.; Jahreiss, H.; Lenhardt, H.; Schwan, H. (1999). Indications on the binary nature of individual stars derived from a comparison of their HIPPARCOS proper motions with ground-based data I. Basic principles. doi:10.48550/ARXIV.ASTRO-PH/9901228. Процитовано 23 серпня 2023.
  45. Lee, Byeong-Cheol; Han, Inwoo; Park, Myeong-Gu; Mkrtichian, David E.; Hatzes, Artie P.; Jeong, Gwanghui; Kim, Kang-Min (4 квітня 2016). LONG-PERIOD VARIATIONS IN THE RADIAL VELOCITY OF SPECTROSCOPIC BINARY M GIANT μ URSAE MAJORIS. The Astronomical Journal. Т. 151, № 4. с. 106. doi:10.3847/0004-6256/151/4/106. ISSN 1538-3881. Процитовано 23 серпня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  46. Mkrtichian, D.E. (1990). H-alpha line variability in the spectra of stars of the lower part of the instability strip - Theta UMa (російською) . USSR: Pis'ma v Astronomicheskii Zhurnal. с. 1107—1112.
  47. Monin, D. N.; Wade, G. A.; Fabrika, S. N. (2003-11). Two new bright Ae stars. Astronomy & Astrophysics. Т. 411, № 2. с. 197—202. doi:10.1051/0004-6361:20031182. ISSN 0004-6361. Процитовано 23 серпня 2023.
  48. Romano, G. (1964). Osservazioni DI stelle variabili in un campo a chi UMa (італійською) . Memorie della Societa Astronomica Italiana.
  49. Simbad ups UMa (англійською) .
  50. Simbad 80 UMa (англійською) .
  51. Simbad 24 UMa (англійською) .
  52. GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023.
  53. Simbad 83 UMa (англійською) .
  54. Simbad rho UMa (англійською) .
  55. GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023.
  56. Simbad 18 UMa (англійською) .
  57. Elmaslı, A.; Fossati, L.; Folsom, C.P.; Albayrak, B.; Izumiura, H. (2012-02). A spectroscopic study of DD UMa: Ursa Major group member and candidate for BRITE. New Astronomy (англ.). Т. 17, № 2. с. 221—226. doi:10.1016/j.newast.2011.07.006. Процитовано 23 серпня 2023.
  58. Elmaslı, Asli (2012-03). Spectroscopic Analysis of the Delta Scuti-Type Star DD UMa. Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.). Т. 124, № 913. с. 296—296. doi:10.1086/664797. Процитовано 23 серпня 2023.
  59. Simbad 78 UMa. simbad.cds.unistra.fr (англійською) . Процитовано 23 серпня 2023.
  60. Heintz, W. D. (1981-04). Orbits of 15 visual binaries. The Astrophysical Journal Supplement Series (англ.). Т. 45. с. 559. doi:10.1086/190725. ISSN 0067-0049. Процитовано 23 серпня 2023.
  61. GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023.
  62. Simbad ET UMa (англійською) .
  63. Simbad 38 UMa (англійською) .
  64. GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023.
  65. Simbad CS UMa (англійською) .
  66. Weaver, Harold F. (1947-10). The Visibility of Stars Without Optical Aid. Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.). Т. 59. с. 232. doi:10.1086/125956. ISSN 0004-6280. Процитовано 23 серпня 2023.
  67. van Leeuwen, F. (2007-11). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy & Astrophysics. Т. 474, № 2. с. 653—664. doi:10.1051/0004-6361:20078357. ISSN 0004-6361. Процитовано 23 серпня 2023.
  68. Gaia Collaboration; Brown, A. G. A.; Vallenari, A.; Prusti, T.; de Bruijne, J. H. J.; Babusiaux, C.; Biermann, M.; Creevey, O. L.; Evans, D. W. (2021-05). Gaia Early Data Release 3: Summary of the contents and survey properties. Astronomy & Astrophysics. Т. 649. с. A1. doi:10.1051/0004-6361/202039657. ISSN 0004-6361. Процитовано 9 липня 2023.
  69. Hurt, Spencer A.; Fulton, Benjamin; Isaacson, Howard; Rosenthal, Lee J.; Howard, Andrew W.; Weiss, Lauren M.; Petigura, Erik A. (1 травня 2022). Confirmation of the Long-period Planet Orbiting Gliese 411 and the Detection of a New Planet Candidate. The Astronomical Journal. Т. 163, № 5. с. 218. doi:10.3847/1538-3881/ac5c47. ISSN 0004-6256. Процитовано 9 липня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  70. GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023.
  71. Simbad Lalande 21185 (англійською) .
  72. Ball, Robert, S. (1884). On the Annual Parallax of Groombridge 1618 (англійською) . Dunsink Observatory Publications. с. 187—217. Bibcode:1884DunOP...5..187B.
  73. Holmberg, J.; Nordström, B.; Andersen, J. (2009-07). The Geneva-Copenhagen survey of the solar neighbourhood: III. Improved distances, ages, and kinematics. Astronomy & Astrophysics. Т. 501, № 3. с. 941—947. doi:10.1051/0004-6361/200811191. ISSN 0004-6361. Процитовано 23 серпня 2023.
  74. Marcy, Geoffrey W.; Benitz, Karsten J. (1989-09). A search for substellar companions to low-mass stars. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 344. с. 441. doi:10.1086/167812. ISSN 0004-637X. Процитовано 23 серпня 2023.
  75. Gaia Collaboration; Brown, A. G. A.; Vallenari, A.; Prusti, T.; de Bruijne, J. H. J.; Babusiaux, C.; Bailer-Jones, C. A. L.; Biermann, M.; Evans, D. W. (2018-08). Gaia Data Release 2: Summary of the contents and survey properties. Astronomy & Astrophysics. Т. 616. с. A1. doi:10.1051/0004-6361/201833051. ISSN 0004-6361. Процитовано 23 серпня 2023.
  76. Simbad Gliese 412 (англійською) .
  77. GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023.
  78. Gould, Andrew; Chaname, Julio (2004-02). New Hipparcos ‐based Parallaxes for 424 Faint Stars. The Astrophysical Journal Supplement Series (англ.). Т. 150, № 2. с. 455—464. doi:10.1086/381147. ISSN 0067-0049. Процитовано 23 серпня 2023.
  79. Endl, Michael; Cochran, William D.; Kurster, Martin; Paulson, Diane B.; Wittenmyer, Robert A.; MacQueen, Phillip J.; Tull, Robert G. (20 вересня 2006). Exploring the Frequency of Close‐in Jovian Planets around M Dwarfs. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 649, № 1. с. 436—443. doi:10.1086/506465. ISSN 0004-637X. Процитовано 23 серпня 2023.
  80. Мессьє 81: Галактика Боде. 8 серпня 2015 року.
  81. Мессьє 82: Галактика Сигара.
  82. Мессьє 101: Галактика Цівочне Колесо. 28 серпня 2015 року.
  83. Wilkins, Jamie; Dunn, Robert (2006). 300 астрономічних об’єктів: візуальне посилання на Всесвіт (1-е видання). Нью-Йорк.
  84. Messier 109. 26 вересня 2015 року.
  85. Messier 108: Surfboard Galaxy. 26 вересня 2015.
  86. NGC 2787 - Lenticular Galaxy in Ursa Major.
  87. Hubble Finds 'Dorian Gray' Galaxy. HubbleSite NewsCenter. Процитовано 16 жовтня 2007.
  88. Angelo, M. S.; Santos, J. F. C.; Corradi, W. J. B.; Maia, F. F. S. (1 квітня 2019). Investigating dynamical properties of evolved Galactic open clusters. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 624. с. A8. doi:10.1051/0004-6361/201832702. ISSN 0004-6361. Процитовано 30 липня 2023.
  89. King, Jeremy R.; Villarreal, Adam R.; Soderblom, David R.; Gulliver, Austin F.; Adelman, Saul J. (2003-04). Stellar Kinematic Groups. II. A Reexamination of the Membership, Activity, and Age of the Ursa Major Group. The Astronomical Journal. Т. 125, № 4. с. 1980—2017. doi:10.1086/368241. ISSN 0004-6256. Процитовано 3 січня 2024.
  90. Moore, S. L. (April 2011). The Owl Nebula - M97. JBAA (англ.). 121: 114—115. Bibcode:2011JBAA..121..114M. ISSN 0007-0297.
  91. Hajdukova, Maria; Neslušan, Luboš (28 червня 2021). Unknown sibling showers of comets C/1992 W1 (Ohshita) and C/1853 G1 (Schweizer). (англ.). Bibcode:2021EPSC...15..214H. doi:10.5194/epsc2021-214.
  92. Laughlin, Greg (May 2013). How Worlds Get Out of Whack. Sky and Telescope. 125 (5): 29. Bibcode:2013S&T...125e..26L.
  93. Ferguson, Henry C. (1998). The Hubble Deep Field (англійською) . Т. 11 (вид. Reviews in Modern Astronomy). Astronomische Gesellschaft. с. 83—115.
  94. Flynn, Chris; Gould, Andrew; Bahcall, John N. (1 серпня 1996). Hubble Deep Field Constraint on Baryonic Dark Matter. The Astrophysical Journal. Т. 466, № 2. с. L55—L58. doi:10.1086/310174. Процитовано 18 березня 2024.
  95. Plauchová, Jana (2023). Súhvezdia od Andromedy po Žirafu. Гурбаново. ISBN .
  96. Miller, James (29 листопада 2012). Mapping The Night Sky Using Ursa Major - (амер.). Процитовано 18 березня 2024.
  97. Finding your way around the sky using the Big Dipper | The Sky Tonight. skytonight.org. Процитовано 14 лютого 2024.
  98. Botterweck, G. Johannes (1994). Theological Dictionary of the Old Testament, Volume 7. Wm. B. Eerdmans. ISBN .
  99. . Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 14 липня 2023.
  100. Mallory, J.P.; Adams, D.Q. (August 2006). Chapter 8.5: The Physical Landscape of the Proto-Indo-Europeans. Oxford Introduction to Proto-Indo-European and the Proto-Indo-European World. Oxford, GBR: Oxford University Press. с. 131. ISBN . OCLC 139999117.
  101. IAU constellation list 1. www.ianridpath.com. Процитовано 18 березня 2024.
  102. Ian Ridpath’s Star Tales. www.ianridpath.com. Процитовано 18 березня 2024.
  103. (1963). Star Names: Their Lore and Meaning (вид. Reprint). New York, NY: Dover Publications Inc. с. 207–208. ISBN . Процитовано 12 грудня 2010.
  104. Gibbon, William B. (1964). Asiatic parallels in North American star lore: Ursa Major. Journal of American Folklore. 77 (305): 236—250. doi:10.2307/537746. JSTOR 537746.
  105. Bradley E Schaefer, The Origin of the Greek Constellations: Was the Great Bear constellation named before hunter nomads first reached the Americas more than 13,000 years ago?, Scientific American, November 2006, reviewed at The Origin of the Greek Constellations [ 2017-04-01 у Wayback Machine.]; Yuri Berezkin, The cosmic hunt: variants of a Siberian — North-American myth [ 2015-05-04 у Wayback Machine.]. Folklore, 31, 2005: 79–100.
  106. Reader's Digest Association (August 2005). Planet Earth and the Universe. Reader's Digest Association, Limited. ISBN . оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 7 листопада 2016.
  107. Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні. Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України. 2014.
  108. Федорович, Надія. Українська народна астрономія (PDF).
  109. Ursa Major, The Great Bear. Ian Ridpath’s Star Tales.
  110. Ovid, Heroides (trans. Grant Showerman) Epistle 18
  111. Homer, Odyssey, book 5, 273
  112. Apianus's depictions of Ursa Major and Ursa Minor. Ian Ridpath’s Star Tales.
  113. Mahadev Haribhai Desai (1973). Day-to-day with Gandhi: Secretary's Diary. Sarva Seva Sangh Prakashan. оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 6 січня 2021.
  114. English-Chinese Glossary of Chinese Star Regions, Asterisms and Star Names. . оригіналу за 17 December 2018. Процитовано 17 грудня 2018.
  115. Breen, John; Teeuwen, Mark (18 жовтня 2013). Shinto in History: Ways of the Kami (англ.). Routledge. ISBN .
  116. Constellation of Ursa Major. DSP (англ.). Процитовано 8 квітня 2024.
  117. Thomas, Morton (13 вересня 1883). The new English Canaan of Thomas Morton. Published by the Prince Society. OL 7142058M.
  118. Clark, Ella Elizabeth (1963). Indian Legends of the Pacific Northwest (англ.). University of California Press. оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 1 травня 2019.
  119. ; (1874). An Icelandic-English Dictionary. Oxford: Clarendon Press. с. 674.
  120. Naturfagsenteret.no: Stjernehimmelen (https://www.naturfagsenteret.no/c1515376/binfil/download2.php?tid=1509706)
  121. Burnell, A.C. (2018). Hobson-Jobson: Glossary of Colloquial Anglo-Indian Words And Phrases. Routledge. с. 472. ISBN .
  122. Baker, Dr. Douglas The Seven Rays: Key to the Mysteries 1952
  123. Офіційний сайт художника Олега Шупляка.
  124. Clayson, Hollis (2002). Exhibition Review: "Some Things Bear Fruit"? Witnessing the Bonds between Van Gogh and Gauguin. The Art Bulletin. с. 670—684. doi:10.2307/3177290. ISSN 0004-3079.
  125. Frog (30 січня 2018). Myth. Humanities (англ.). 7 (1): 14. doi:10.3390/h7010014. ISSN 2076-0787.
  126. Clayson, Hollis (2002). Exhibition Review: "Some Things Bear Fruit"? Witnessing the Bonds between Van Gogh and Gauguin. The Art Bulletin. 84 (4): 670—684. doi:10.2307/3177290. ISSN 0004-3079. JSTOR 3177290.

Примітки

  1. В Бансенсюкай, посібнику з ніндзюцу, опублікованому в 1676 році майстром Ясутаке Фудзібаясі, декілька разів згадувалися ці зорі (книга 8, том 16).

Посилання

  • WIKISKY.ORG: Велика Ведмедиця [ 2 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Ця стаття належить до української Вікіпедії.
88 сучасних сузір'їв
Андромеда • Близнята • Велика Ведмедиця • Великий Пес • Візничий • Вітрила • Вовк • Водолій • Волопас • Волосся Вероніки • Ворон • Геркулес • Гідра • Годинник • Голуб • Гончі Пси • Дельфін • Діва • Дракон • Ерідан • Єдиноріг • Жертовник • Живописець • Жираф • Журавель • Заєць • Змієносець • Змія • Золота Риба • Індіанець • Кассіопея • Кит • Кіль • Козоріг • Компас • Корма • Косинець • Лебідь • Лев • Летюча Риба • Лисичка • Ліра • Мала Ведмедиця • Малий Кінь • Малий Лев • Малий Пес • Мікроскоп • Муха • Насос • Овен • Октант • Орел • Оріон • Павич • Пегас • Персей • Південна Гідра • Південна Корона • Південна Риба • Південний Трикутник • Південний Хрест • Північна Корона • Піч • Райський Птах • Рак • Риби • Рись • Різець • Секстант • Сітка • Скорпіон • Скульптор • Столова Гора • Стріла • Стрілець • Телескоп • Телець • Терези • Трикутник • Тукан • Фенікс • Хамелеон • Центавр • Цефей • Циркуль • Чаша • Щит • Ящірка

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ne plutati z Velika Vedmedicya II Veli ka Vedme dicya lat Ursa Major ukrayinska istorichna nazva Veli kij Vi z suzir ya pivnichnoyi nebesnoyi pivkuli Ye tretim za plosheyu suzir yam na nebi j najbilshim suzir yam u Pivnichnij pivkuli Velika VedmedicyaVelika VedmedicyaLatinska nazva Ursa MajorRod vidminok Ursae MajorisSkorochennya UMaPryame pidnesennya 10god 40hvmezhi vid 7god 58hv do 14god 25hvShilennya 55 38 mezhi vid 29 do 73 30 Plosha 1280 kv grad 3 Zori 7 yaskravishe 3m 63 yaskravishe 5 5mNajyaskravisha zorya Aliot 1 76mMeteorni potoki Alfa Ursidi Kappa Ursidi Zhovtnevi UrsidiSumizhni suzir ya Drakon Zhirafa Ris Malij Lev Lev Volossya Veroniki Gonchi Psi VolopasSposterigayetsya u shirotah mizh 90 i 16 Vvecheri najkrashe sposterigati protyagom bereznyaIsnuye z antichnosti zaproponovane Za rahunok velikoyi ploshi yaku zajmaye suzir ya na nebi v nomu roztashovano tri meteorni potoki tumannist Sova bagato yaskravih dlya zemnogo sposterigacha galaktik a takozh okremih zir sho mayut pevni osoblivosti zminni yaskravi odni z najblizhchih tosho Oskilki Velika Vedmedicya na teritoriyi Ukrayini sposterigayetsya vprodovzh cilogo roku ta ye legko rozpiznavalnoyu za dopomogoyu neyi mozhna oriyentuvatisya na nebi Napriklad provivshi pryamu liniyu cherez dvi yaskravi zori Meraka i Dubhe mozhna znajti Polyarnu zoryu a otzhe napryamok na pivnich Suzir ya vidome z antichnosti i z yavlyayetsya v kulturah riznih narodiv svitu Velika Vedmedicya neozbroyenim okom Morfologichni osoblivostiVelika Vedmedicya ye tretim za velichinoyu suzir yam na nebi zajmayuchi ploshu 1280 kvadratnih gradusiv Jogo mozhna pobachiti na shirotah vid 90 do 30 Susidnimi suzir yami ye Volopas Zhirafa Gonchi Psi Volossya Veroniki Drakon Lev Malij Lev i Ris Shist zir suzir ya utvoryuyut vidomij asterizm vidomij yak Velikij Viz abo Velikij Kivsh Nazvi cih zir Alkajd Micar Aliot Megrec Fekda Merak ta Dubhe Chotiri z nih vsi okrim Dubhe j Alkajda naspravdi nalezhat do tiyeyi samoyi ruhomoyi grupi zir Ce oznachaye sho ci zori mayut podibni vlasni ruhi ta pohodyat iz odnogo zoryanogo skupchennya ZoriU spiskah navedeni zori vklyucheni do Katalogu yaskravih zir Zoryani velichini podani u filtri V Yaskravi m lt 3 Aliot e Velikoyi Vedmedici najyaskravisha zorya suzir ya 1 77m bilij gigant Ap zorya spektralnogo klasu A1III IVpkB9 Maye paralaks 0 03951 tobto znahoditsya na vidstani 82 5 svitlovogo roku vid Zemli Yiyi osoblivostyami ye shvidka zmina formi spektralnih linij visoka koncentraciya metaliv zokrema zaliza hromu j titanu v atmosferi zori i nayavnist kilkoh riznih periodiv zminnosti 0 95 dobi 5 09 dobi ta 4 15 roku Takozh bulo viyavleno sho zorya podvijna prichomu vidstan mizh komponentami sistemi dovoli znachna Dubhe a Velikoyi Vedmedici podvijna zorya sho skladayetsya z komponentiv spektralnih klasiv G9III ta A7 5 tobto sistema z zhovtogo gigantu i biloyi zori Vidstan vid Zemli blizko 123 svitlovih rokiv zoryana velichina v filtri V skladaye 1 79m i ye majzhe taka sama yak u najyaskravishoyi zori suzir ya Vidstan mizh komponentami sistemi takozh velika vidpovidno period obertannya duzhe dovgij 44 5 roku Ce znachno uskladnyuye provedennya spektroskospichnih sposterezhen dlya viznachennya mas zir u sistemi Takozh buli viyavleni pulsaciyi odniyeyi z zir yaki mayut vidrazu dekilka chastot U deyakih naukovih publikaciyah spektralnij klas bilshoyi zori desho vidriznyayetsya chasto yiyi poznachayut yak chervonij gigant spektralnogo klasu K Alkajd h Velikoyi Vedmedici takozh vidoma yak Benetnash yaskrava blakitna zorya klasu B3V sho maye zoryanu velichinu 1 86m ta znahoditsya na vidstani 104 svitlovi roki vid Zemli U 1976 roci cyu zoryu vikoristovuvali dlya kalibruvannya a piznishe u 1970 h i 1980 h rokah yak spektroskopichnij standart dlya kalibruvannya inshih instrumentiv Yiyi osoblivostyami ye visoka shvidkist obertannya navkolo svoyeyi osi v sin i 205 displaystyle v cdot sin i 205 km s i shvidki zmini formi linij vodnyu Micar z Velikoyi Vedmedici komponent shestikratnoyi zori Micar Alkor Vidima neozbroyenim okom odinochna zorya naspravdi ye kratnoyu zoryanoyu sistemoyu z chotiroh komponentiv Aa Ab Ba ta Bb Zgidno z postanovami Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu nazvu Micar varto zastosovuvati tilki do komponenta Aa odnak chasto vsi chotiri zori ob yednuyutsya pid ciyeyu spilnoyu nazvoyu Merak b Velikoyi Vedmedici himichno pekulyarna Am zorya spektralnogo klasu A1IVps bilij subgigant sho maye zoryanu velichinu 2 37m i roztashovanij na vidstani 84 sv r Maye neharakterno slabke dlya cogo tipu zir magnitne pole a takozh gazo pilovij disk radiusom 47 a o Fekda g Velikoyi Vedmedici podvijna zorya spektralnogo klasu A0Ve K2V bila zorya chervonij karlik golovnoyi poslidovnisti iz zoryanoyu velichinoyu 2 44m vidstan 83 sv r Nalezhit do podvijnih zir z velikoyu vidstannyu mizh komponentami period obertannya 20 5 rokiv masa drugoyi zori sistemi 0 8 M Zminni 3 6 5m spektroskopichno podvijna zorya z periodom obertannya 230 dib golovna komponenta chervonij gigant klasu M0III yaka maye pulsaciyi z kilkoma chastotami ta hromosfernu aktivnist zminna zorya tipu delta Shita Ae zorya Gerbiga zorya tipu RR Liri zminna zorya tipu d Shita Alkor 80 Velikoyi Vedmedici zminna zorya tip ne vkazanij zminna tipu RS Gonchih Psiv IQ Velikoyi Vedmedici napivpravilna dovgoperiodichna zminna zorya zminna zorya tip ne vkazanij e Velikoyi Vedmedici zminna zorya tipu d Shita yaka maye period blizko 0 12 dobi takozh dlya ciyeyi zori bula rozrahovana masa yaka stanovit 1 72 0 02 M zminna zorya tip ne vkazanij v doslidzhenni 1981 roku poznachayetsya yak podvijna zorya z periodom 107 rokiv i masami komponentiv 7 5 ta 5 0 M vidpovidno HR4072 ET Velikoyi Vedmedici zminna tipu RS Gonchih Psiv zminna zorya tip ne vkazanij CS Velikoyi Vedmedici povilna neregulyarna zminna zorya Blizki 3 6 5m U comu pidrozdili navedeno zori sho perebuvayut u suzir yi Velikoyi Vedmedici i znahodyatsya na vidstani ne bilsh nizh 20 sv r vid Sonyachnoyi sistemi Laland 21185 odna z najblizhchih do Sonyachnoyi sistemi zir sho znahoditsya na vidstani 8 31 svitlovogo roku Takozh vidoma pid nazvami BD 36 2147 Glize 411 ta HD 95735 Ye chervonim karlikom iz zoryanoyu velichinoyu 7 5m Navkolo zori obertayetsya shonajmenshe 1 ekzoplaneta a takozh v 2022 roci bulo visunute pripushennya pro nayavnist drugoyi planeti v sistemi Okrim togo zorya ye zminnoyu tipu BY Drakona na poverhni zori vidbuvayutsya spalahi pomaranchevij karlik yakij roztashovanij na vidstani 15 886 0 002 sv r Yak i Laland 21185 ye zminnoyu tipu BY Drakona ta maye spalahi Dlya ciyeyi zori provodivsya poshuk potencijnih ekzoplanet v 1989 roci odnak vidkrittya planeti ne bulo pidtverdzhene WX Velikoyi Vedmedici chervonij karlik na vidstani 15 997 0 003 sv r yakij maye zoryanu velichinu 14 45m Ye zminnoyu tipu UV Kita sama zorya ye komponentoyu podvijnoyi sistemi drugij komponent yakoyi takozh ye chervonim karlikom Navkolo zori obertayetsya ekzoplaneta podibna za masoyu do Yupitera odnak z korotkim orbitalnim periodom GalaktikiMessye 108 M108 Galaktika Bode Messye 81 NGC 3031 spiralna galaktika z majzhe idealnimi rukavami sho dohodyat do samogo centru Galaktika lezhit na vidstani priblizno 11 8 mln sv r vid Zemli i maye vidimu zoryanu velichinu 6 94m Galaktika Sigara Messye 82 NGC 3034 galaktika z potuzhnim zoreutvorennyam U centri galaktiki roztashovana nadmasivna chorna dira navkolo yakoyi obertayutsya dvi menshi chorni diri Galaktika lezhit na vidstani vid 11 4 do 12 4 mln sv r vid Zemli i maye vidimu zoryanu velichinu 8 41m Galaktika Civochne Koleso Messye 101 NGC 5457 galaktika sho vhodit v pid nazvoyu Arp 26 Galaktika maye vidimu zoryanu velichinu 7 86m i roztashovana na vidstani 20 9 mln sv r vid Zemli NGC 3310 she odna spiralna galaktika z aktivnim zoreutvorennyam roztashovana na vidstani 50 mln sv r vid Zemli Yiyi yaskravo bilij kolir sprichinenij visokoyu shvidkistyu utvorennya zir Doslidzhennya ciyeyi ta inshih galaktik z aktivnim zoreutvorennyam pokazali sho faza zoreutvorennya mozhe trivati sotni miljoniv rokiv nabagato dovshe nizh uvazhalosya ranishe Galaktika Pilosos Messye 109 NGC 3992 spiralna galaktika z peremichkoyu roztashovana na vidstani 83 5 mln sv r sho maye vidimu zoryanu velichinu 10 6m NGC 3838 galaktika tipu S0 a Vidkrivachem cogo ob yekta ye Fridrih Vilgelm Gershel yakij upershe sposterigav ob yekt 18 bereznya 1790 Galaktika mistitsya v originalnij redakciyi Novogo zagalnogo katalogu Galaktika Doshka dlya Serfingu Messye 108 NGC 3556 spiralna galaktika z peremichkoyu Galaktika lezhit na vidstani priblizno 45 9 mln sv r vid Zemli i maye vidimu zoryanu velichinu 10 7m Galaktika Papiljona IC 708 galaktika tipu E eliptichna galaktika Cej ob yekt mistitsya v originalnij redakciyi Indeksnogo katalogu IC 708 roztashovana na pivnich vid nebesnogo ekvatora IC 2574 Tumannist Koddingtona promizhna spiralna galaktika SABm IC 2574 roztashovana poblizu pivnichnogo polyusa neba i tomu bilshu chastinu roku yiyi mozhna sposterigati z pivnichnoyi pivkuli NGC 2787 linzopodibna galaktika na vidstani 24 mln sv r NGC 2787 roztashovana poblizu pivnichnogo polyusa svitu i takim chinom bilshu chastinu roku yiyi mozhna sposterigati z pivnichnoyi pivkuli I Zwicky 18 karlikova nepravilna galaktika roztashovana na vidstani 59 mln sv r vid Zemli Spektralni sposterezhennya otrimani na nazemnih teleskopah ukazuyut sho I Zwicky 18 skladayetsya majzhe viklyuchno z vodnyu j geliyu sho ye elementami utvorenimi pid chas Velikogo vibuhu Zoryani skupchennya i grupi zirTumanist Sova M97 NGC 3587 NGC 3231 rozsiyane zoryane skupchennya vidkrite Dzhonom Gershelem Do skladu skupchennya vhodit blizko 40 zir Roztashovane na vidstani blizko 1 kpk Pribliznij vik skupchennya 2 mlrd rokiv Ruhoma grupa zir Velikoyi Vedmedici Collinder 285 najblizhcha do Soncya ruhoma grupa zir do yakoyi vhodit bilshist zir Velikogo Voza Vvazhayetsya sho kolis vona bula rozsiyanim skupchennyam yake sformuvalosya blizko 500 mln rokiv tomu Takim chinom Velikij Viz ye odnim z nebagatoh asterizmiv zori yakogo mayut spilne pohodzhennya Inshi osoblivostiTumannist Tumannist Sova M97 NGC 3587 planetarna tumannist roztashovana na vidstani priblizno 2600 sv r vid Sonyachnoyi sistemi Yiyi pribliznij vik stanovit blizko 8000 rokiv Tumannist vidkriv francuzkij astronom P yer Meshen 16 lyutogo 1781 roku Meteorni potoki neznachnij meteornij potik u suzir yi Velikoyi Vedmedici Potik jmovirno stvorenij kometoyu C 1992 W1 Ohshita neshodavno vidkritij meteornij potik pik yakogo dosyagayetsya mizh 1 ta 10 listopada Zhovtnevi Ursidi buli vidkriti v 2006 roci yaponskimi doslidnikami Potik jmovirno stvorenij dovgoperiodichnoyu kometoyu Pik cogo meteornogo potoku pripadaye mizh 12 ta 19 zhovtnya Pozasonyachni planeti HD 80606 soncepodibna zorya v podvijnij sistemi obertayetsya navkolo spilnogo centru tyazhinnya z zoreyu HD 80607 Serednya vidstan mizh nimi 1200 a o Doslidzhennya provedeni v 2003 roci pokazuyut sho jogo yedina planeta sistemi HD 80606 b mozhe buti garyachim Yupiterom za modellyu yakogo vin rozvivavsya na perpendikulyarnij orbiti blizko 5 a o vid zori navkolo yakoyi obertayetsya Peredbachayetsya sho ekscentrisitet ciyeyi planeti masa yakoyi v 4 razi perevishuyuye masu Yupitera zmenshitsya z chasom za dopomogoyu efektu rezonansu Lidova Kozayi Odnak zaraz vin znahoditsya na duzhe ekscentrichnij orbiti yaka kolivayetsya priblizno vid 132 mln km v jogo apocentri do 4 6 mln km u pericentri Gliboke pole GabblaGliboke pole Gabbla U suzir yi lezhit nevelika dilyanka glibokogo kosmosu yaku retelno doslidzhuvav kosmichnij teleskop Gabbla Znimok skladayetsya z 342 okremih znimkiv zroblenih vprodovzh 18 28 grudnya 1995 roku Mistit ponad 3000 ob yektiv zdebilshogo galaktik deyaki z nih ye odnimi z najbilsh viddalenih ta molodih galaktik sered vidomih Oriyentuvannya za dopomogoyu Velikoyi VedmediciZavdyaki specifichnomu roztashuvannyu vidnosno inshih suzir yiv ta vzayemnomu roztashuvannyu yaskravih zir v samomu suzir yi Velikoyi Vedmedici jogo vikoristovuyut dlya poshuku inshih suzir yiv abo okremih yaskravih zir na nebi Na prodovzhenni liniyi vid Meraka b do Dubhe a roztashovana Polyarna zorya a Maloyi Vedmedici Vidstan mizh Dubhe ta Polyarnoyu zoreyu priblizno v 5 raziv bilsha za vidstan mizh Merakom ta Dubhe Na prodovzhenni liniyi vid Megreza d do Fekdi g roztashovani Regul a Lva ta Alfarda a Gidri Podalshe prodovzhennya ciyeyi liniyi prohodit cherez suzir ya Tereziv potim cherez suzir ya Drakona a she dali cherez suzir ya Liri ta Oriona Na prodovzhenni diagonali Dubhe Fekda roztashovana Spika najyaskravisha zorya suzir ya Divi Na prodovzhenni liniyi vid Megreza d do Dubhe a roztashovana do Kapella a Viznichogo Na liniyi sho ye prodovzhennyam diagonali vid Megreza d do Meraka b roztashovanij Kastor a Bliznyat Yak i u vipadku z polyarnoyu zoreyu vidstan do Kastora priblizno v 5 raziv bilsha za vidstan mizh cimi dvoma zoryami Na prodovzhenni liniyi provedenoyi vid Micara do Alkajda roztashovana zorya Arktur iz suzir ya Volopasa Inshim sposobom znajti Arktur ye prodovzhennya liniyi vid Meraka do Fekdi vidstan do Arktura dorivnyuye priblizno chotirom vidstanyam mizh cimi zoryami Zi storoni hvosta Vedmedici tobto poruch z ziryami Micar ta Alkajd roztashovane suzir ya Gonchih Psiv Prodovzhennya z yednannya zir Dubhe Velikoyi Vedmedici z Kohabom Maloyi Vedmedici cherez Drakona prohodit cherez suzir ya Lebedya Prodovzhena liniya vid Meraka do Polyarnoyi zori prohodit cherez suzir ya Pegasa IstoriyaZobrazhennya Velikoyi Vedmedici Krejl Shotlandiya 1700 rik n e Suzir ya vidome z antichnosti Vklyuchene do katalogu zoryanogo neba Klavdiya Ptolemeya Almagest skladenogo v seredini II stolittya Davnogreckoyu suzir ya nazivalosya Megalh Ἄrktos Megale Arktos zvidki nazva Arktika Mozhlivo ce odne z suzir yiv yaki zgaduyutsya v Bibliyi v knizi Jova 9 9 Suzir ya Velikoyi Vedmedici zgaduvali u svoyih tvorah Gomer Vilyam Shekspir Alfred Tennison Federiko Garsiya Lorka u Pisni pro misyac U davnij finskij poeziyi ce suzir ya takozh zgaduyetsya Velika Vedmedicya bula viznachena yak indoyevropejske suzir ya Ce bulo odne z 48 suzir yiv perelichenih astronomom Ptolemeyem u 2 mu stolitti nashoyi eri u jogo Almagesti yakij nazvav jogo Velikim Suzir yam Arktos Megale Suchasni mezhi suzir ya yak i 87 inshih buli zatverdzheni Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom v 1922 roci Velika Vedmedicya v riznih kulturahBagato riznih civilizacij bachili suzir ya Velikoyi Vedmedici yak vedmedya zazvichaj samku Ce mozhe viplivati iz zagalnoyi usnoyi tradiciyi mifiv sho tyagnetsya na ponad 13 000 u minule Do togo zh zgidno z bagatma zagalnimi nazvami forma asterizmu nagaduye kivsh silskogospodarskij plug abo viz U Spoluchenih Shtatah i Kanadi asterizm vidomij yak Velika Vedmedicya todi yak u Velikij Britaniyi jogo nazivayut Plugom Slov yanski mifi Slov yanski zokrema j ukrayinski nazvi bilshosti suzir yiv pov yazani z gospodarskoyu diyalnistyu Tak dlya Velikoyi Vedmedici poshirenoyu bula nazva Viz a takozh kilka podibnih Velikij Viz Nebesnij Viz Chumackij Viz i t d Vvazhayetsya sho cya nazva pohodit vid davnih germanciv abo sho vona bula spilnoyu dlya germanciv i slov yan koli ci dvi grupi she ne buli rozdileni kin II I tis do n e Takozh vzhivalisya nazvi Los abo Sohatij yaki jmovirno buli zapozicheni vid fino ugorskih narodiv golovnim zanyattyam yakih bulo polyuvannya V Ukrayini zustrichalasya takozh nazva Divka vodu nese Vona pov yazana z uyavlennyam pro rajdugu yak pro koromislo yakim Caricya Nebesna bere vodu z morya Vvazhalosya sho vnochi ce koromislo vidno yak suzir ya Velikoyi Vedmedici U Prichornomor yi ce suzir ya nazivali Pastuh z Girligoyu Zorya Alkor uyavlyalasya ukrayincyam yak misha sho grize zbruyu konej zapryazhenih u Viz Isnuvav takozh variant sho Alkor ce vuzdechka mizh troma konyami i vozom i sho koli vona porvetsya nastane kinec svitu Greko rimski mifi U greckij mifologiyi Zevs golovnij iz bogiv vidomij yak Yupiter u rimskij mifologiyi zazhadav molodoyi zhinki na im ya Kallisto nimfi Artemidi vidomoyi rimlyanam yak Diana Revniva druzhina Zevsa Gera dlya rimlyan Yunona diznayetsya sho Kallisto maye sina na im ya Arkas vnaslidok yiyi zgvaltuvannya Zevsom i peretvoryuye Kallisto na vedmedicyu yak pokarannya Kallisto buduchi u formi vedmedici piznishe zustrichaye svogo sina Arkasa Arkas malo ne pronizuye vedmedya spisom ale shob zapobigti tragediyi Zevs pidnimaye yih oboh u nebo tak Kallisto stala suzir yam Velikoyi Vedmedici a Arkas suzir yam Volopasa Ovidij nazvav Veliku Vedmedicyu Parrasijskim Vedmedem oskilki Kallisto pohodila iz Parrasiyi sho v Arkadiyi Greckij poet Arat nazvav ce suzir ya Gelike povorotne abo zviviste tomu sho vono obertayetsya navkolo nebesnogo polyusa V Odisseyi zaznachayetsya sho ce yedine suzir ya yake nikoli ne zanuryuyetsya za gorizont i kupayetsya u hvilyah okeanu tomu vono vikoristovuyetsya yak nebesna tochka vidliku dlya navigaciyi Suzir ya takozh nazivali Plaustrum sho z latini oznachaye viz zapryazhenij kinmi Induyistski mifi V induyizmi Velika Vedmedicya vidoma yak Saptarishi kozhna iz zirok predstavlyaye odnogo iz Saptarishiv abo semi mudreciv Rishi a same Bhrigu Atri Vasishtha Pulastya ta Kratu Toj fakt sho dvi peredni zirki suzir yiv vkazuyut na polyarnu zirku poyasnyuyetsya blagom nadanim bogom Vishnu hlopchikovi mudrecyu Dhruvi Avraamichni religiyi Velika Vedmedicya ye odniyeyu z nebagatoh grup zir zgadanih u Bibliyi Jov 9 9 38 32 Orion i Pleyadi sered inshih Ce suzir ya zobrazhalos yevreyami takozh u viglyadi vedmedya Vedmid bulo perekladeno yak Arktur u Vulgati i vono zbereglosya v perekladi Bibliyi korolya Yakova Shidnoaziatski mifi U Kitayi ta Yaponiyi Velikij Viz nazivayut Pivnichnim Kovshem 北斗 kitajska beidǒu yaponska hokuto i v starodavni chasi kozhna iz semi zirok mala pevnu nazvu yaka chasto pohodit iz starodavnogo Kitayu Oporna 樞 kit shu yap su Dubhe a Velikoyi Vedmedici Prekrasnij nefrit 璇 kit xuan yap sen Merak b Velikoyi Vedmedici Perlina 璣 kit ji yap ki Fekda g Velikoyi Vedmedici Balans 權 kit quan yap ken Megrez d Velikoyi Vedmedici Mirnij strizhen z nefritu 玉衡 kit yuheng yap gyokkō Aliot e Velikoyi Vedmedici Vidkrittya Yan 開陽 kit kaiyang yap kaiyō Micar z Velikoyi Vedmedici Alkayid h Velikoyi Vedmedici maye kilka nazv Mech 劍 kit jian yap ken korotka forma z Kinec mecha 劍先 kit jian xian yap ken saki Merehtlive svitlo 搖光 kit yaoguang yap yōkō Zirka vijskovoyi porazki 破軍星 kit pojun xing yap hagun sei tomu sho podorozh u napryamku ciyeyi zirki vvazhalasya nevdacheyu dlya armiyi U sintoyizmi sim najbilshih zirok Velikoyi Vedmedici nalezhat Ame no Minakanusi najstarishomu ta najmogutnishomu z usih kami U Pivdennij Koreyi ce suzir ya nazivayut sim zirok pivnochi U vidpovidnomu mifi vdova z simoma sinami znajshla rozradu u vdivcya ale shob distatisya do jogo domu potribno bulo peretnuti strumok Semero siniv spivchuvayuchi materi postavili v richku kaminnya Yih mati ne znayuchi hto poklav kameni na misce blagoslovila yih i koli voni pomerli voni stali suzir yam Indianski mifi Irokezi vvazhali sho Aliot Micar ta Alkayid ce tri mislivci sho peresliduyut Veliku Vedmedicyu Za odniyeyu z versij yihnogo mifu pershij mislivec Aliot trimaye v rukah luk i strili shob vbiti vedmedya Drugij mislivec Micar nese na plechi veliku kastrulyu zirku Alkor dlya prigotuvannya vedmedya todi yak tretij mislivec Alkayid tyagne kupu drov shob rozpaliti pid kastruleyu vogon Vampanoagi algonkianci nazivali Veliku Vedmedicyu maske sho oznachaye vedmid zgidno z Tomasom Mortonom u The New England Canaan Korinni amerikanci Vasko Vishram interpretuvali suzir ya yak p yat vovkiv i dvoh vedmediv yakih zalishiv u nebi Kojot Germanski mifi Dlya skandinavskih yazichnikiv Velika Vedmedicya bula vidoma yak odins vagn viz Odina Podibnim chinom Odin poetichno zgaduyetsya Kenningsom napriklad vagna verr ohoronec voza Uralski mifi U finskij movi Velikij Viz inodi nazivayut starovinnoyu finskoyu nazvoyu Otava Znachennya nazvi majzhe zabute v suchasnij finskij movi vona oznachaye greblya dlya lososya Starodavni fini virili sho vedmediv spuskali na zemlyu z Velikoyi Vedmedici v zolotomu koshiku a koli vedmedya vbivali jogo golovu klali na derevo shob duh vedmedya mig povernutisya do Velikoyi Vedmedici U saamskih movah Pivnichnoyi Yevropi chastina suzir ya tobto Velikij Viz bez Dubhe ta Meraku identifikuyetsya yak luk velikogo mislivcya Favdna yakogo na nebi oznachaye zorya Arktur Osnovnoyu movoyu saami pivnichno saamskoyu ce nazivayetsya Favdnadavgi Luk Favdna abo prosto davggat Luk Suzir ya zajmaye vazhlive misce v saamskomu nacionalnomu gimni yakij pochinayetsya zi sliv Guhkkin davvin davggaid vuolde sabma suolggai Samieanan sho perekladayetsya yak Daleko na pivnochi pid Lukom povilno vidkrivayetsya Zemlya saamiv Luk ye vazhlivoyu chastinoyu saamskih tradicijnih rozpovidej pro nichne nebo v yakih rizni mislivci namagayutsya peresliduvati Sarvu Velikogo Pivnichnogo Olenya velike suzir ya yake zajmaye majzhe polovinu neba Zgidno z legendoyu Favdna gotovij strilyati z luka shonochi ale vagayetsya oskilki vin mozhe vluchiti v Polyarnu Zoryu vidomu yak Boahdzhi Zaklepka sho prizvede do togo sho nebo vpade ta znishit svit Mifi Pivdenno Shidnoyi Aziyi Birmanskoyu Pucwan Tara ပ ဇ န တ ရ bezʊ ɴ taja nazva suzir ya sho skladayetsya z zirok iz golovi ta perednih nig Velikoyi Vedmedici pucwan ပ ဇ န ce zagalnij termin dlya rakopodibnih takih yak krevetki krabi omari tosho Yavanskoyu movoyu vono vidome yak lintang dzhong sho oznachaye suzir ya dzhong Analogichno malajskoyu ce nazivayetsya bintang jong Ezoterika U teosofiyi vvazhayetsya sho Sim Zirok Pleyad fokusuyut duhovnu energiyu semi promeniv vid Galaktichnogo Logosu do Semi Zirok Velikoyi Vedmedici potim do Siriusa potim do Soncya potim do boga Zemli i nareshti cherez sim Majstriv Semi Promeniv do lyudskogo rodu V mistectviUkrayinskij hudozhnik Oleg Shuplyak stvoriv seriyu kartin Ukrayinskij kosmos vidkritu dlya glyadachiv u 2020 roci Na kilkoh kartinah zobrazheno zokrema j Veliku Vedmedicyu Suzir ya takozh zobrazhene na kartini Vinsenta van Goga Zoryana nich nad Ronoyu Sered praporiv ta inshih znamen zustrichayetsya na irlandskomu prapori praci yakij buv prijnyatij Irlandskoyu gromadyanskoyu armiyeyu Dzhejmsa Konnolli v 1916 roci ta na derzhavnomu prapori Alyaski razom z Polyarnoyu zoreyu Suzir ya Velikoyi Vedmedici z Dzerkala Uraniyi naboru tematichnih kartok opublikovanogo v Londoni bl 1825 r Suzir ya Velikoyi Vedmedici v atlasi Yana Geveliya Zoryana nich nad Ronoyu kartina Vinsenta van Goga Gejzer Starij Sluzhaka v Yelloustonskomu parku i Suzir ya Velikoyi Vedmedici Div takozhMala Vedmedicya Spisok zir suzir ya Velikoyi Vedmedici Pivdennij Hrest Suzir yaDzherelaHajdukova M Neslusan L 2020 The x Andromedids and January a Ursae Majorids A new and a probable shower associated with Comet C 1992 W1 Ohshita Icarus 351 113960 Bibcode 2020Icar 35113960H doi 10 1016 j icarus 2020 113960 Jenniskens Peter September 2012 Mapping Meteoroid Orbits New Meteor Showers Discovered Sky amp Telescope 23 Gajdos Stefan 1 chervnya 2008 Search for Past Signs of October Ursae Majorids Earth Moon and Planets angl 102 1 117 123 Bibcode 2008EM amp P 102 117G doi 10 1007 s11038 007 9196 9 ISSN 1573 0794 Ursa Major Constellation Stars Myth Facts Location Constellation Guide www constellation guide com Procitovano 30 bereznya 2024 Velika Vedmedicya Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 64 ISBN 966 613 263 X Ford Dominic The Constellation Ursa Major In The Sky org angl Procitovano 30 bereznya 2024 Ursa Major The Editors of Encyclopaedia Britannica Last Updated May 26 2023 List of bright stars in Ursa Major TheSkyLive com theskylive com Procitovano 5 lipnya 2023 eps UMa Simbad anglijskoyu Breger M 1974 08 Rapid line variability I AP stars epsilon Ursae Majoris and 73 Dra The Astrophysical Journal angl T 192 s 71 doi 10 1086 153036 ISSN 0004 637X Procitovano 23 serpnya 2023 Molnar M R 1975 02 Ultraviolet variations of epsilon UMa The Astronomical Journal T 80 s 137 doi 10 1086 111725 Procitovano 23 serpnya 2023 Mallama A D Molnar M R 1977 01 Copernicus observations of the AP star Epsilon Ursae Majoris The Astrophysical Journal Supplement Series angl T 33 s 1 doi 10 1086 190415 ISSN 0067 0049 Procitovano 23 serpnya 2023 Woszczyk A Jasinski M 1980 Variation of radial velocity of the AP star epsilon UMa anglijskoyu T 30 Acta Astronomica s 331 345 Tektunali H Gokmen 1981 06 The spectrum of the Cr star epsilon ursae majoris Astrophysics and Space Science angl T 77 1 s 41 58 doi 10 1007 BF00648756 ISSN 0004 640X Procitovano 23 serpnya 2023 Morgan B L Beddoes D R Scaddan R J Dainty J C 1 serpnya 1978 Observations of binary stars by speckle interferometry I Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 183 4 s 701 710 doi 10 1093 mnras 183 4 701 ISSN 0035 8711 Procitovano 23 serpnya 2023 alf UMa Simbad anglijskoyu Kondo Y Morgan T H Modisette J L 1977 04 On the close companion to alf UMa Publications of the Astronomical Society of the Pacific angl T 89 s 163 doi 10 1086 130095 ISSN 0004 6280 Procitovano 23 serpnya 2023 Shao M Colavita M M Hines B E Staelin D H Hutter D J Johnston K J Mozurkewich D Simon R S Hershey J L 1988 04 Initial stellar diameter measurements with the Mark III interferometer The Astrophysical Journal angl T 327 s 905 doi 10 1086 166248 ISSN 0004 637X Procitovano 23 serpnya 2023 Gray David F 13 grudnya 2018 Spectroscopy of the K0 Binary Giant a UMa The Astrophysical Journal T 869 1 s 81 doi 10 3847 1538 4357 aae9e6 ISSN 1538 4357 Procitovano 23 serpnya 2023 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Dziembowski W A Gough D O Houdek G Sienkiewicz R 1 grudnya 2001 Oscillations of UMa and other red giants Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 328 2 s 601 610 doi 10 1046 j 1365 8711 2001 04894 x ISSN 0035 8711 Procitovano 23 serpnya 2023 Buzasi D Catanzarite J Laher R Conrow T Shupe D Gautier III T N Kreidl T Everett D 1 kvitnya 2000 The Detection of Multimodal Oscillations on a Ursae Majoris The Astrophysical Journal T 532 2 s L133 L136 doi 10 1086 312573 Procitovano 23 serpnya 2023 Guenther D B Demarque P Buzasi D Catanzarite J Laher R Conrow T Kreidl T 10 lyutogo 2000 Evolutionary Model and Oscillation Frequencies for a Ursae Majoris A Comparison with Observations The Astrophysical Journal T 530 1 s L45 L48 doi 10 1086 312473 Procitovano 23 serpnya 2023 Guenther D B Brown Kevin I T 2004 01 Matching Stellar Models to Oscillation Data The Astrophysical Journal angl T 600 1 s 419 434 doi 10 1086 379644 ISSN 0004 637X Procitovano 23 serpnya 2023 Gontcharov G A Kiyaeva O V 2002 08 Photocentric orbits from a direct combination of ground based astrometry with Hipparcos I Comparison with known orbits Astronomy amp Astrophysics T 391 2 s 647 657 doi 10 1051 0004 6361 20020896 ISSN 0004 6361 Procitovano 23 serpnya 2023 Harris Michael J Lambert David L Smith Verne V 1988 02 Oxygen isotopic abundances in evolved stars IV Five K giants The Astrophysical Journal angl T 325 s 768 doi 10 1086 166047 ISSN 0004 637X Procitovano 23 serpnya 2023 Simbad eta UMa anglijskoyu Bless R C Code A D Fairchild E T 1976 01 Ultraviolet photometry from the Orbiting Astronomical Observatory XXI Absolute energy distribution of stars in the ultraviolet The Astrophysical Journal angl T 203 s 410 doi 10 1086 154092 ISSN 0004 637X Procitovano 23 serpnya 2023 Komarov N S Korotkikh T N 1978 Calibration of spectrophotometric standards against a Lyrae T 22 USSR Soviet Astronomy s 576 578 Boggess A Macchetto F Wilson R Hot A 1978 Observations with the International Ultraviolet Explorer anglijskoyu T 3173 1 IAU Circular Frisch P C Jenkins E B Welty D E Johns Krull C 1999 Bulletin of the American Astronomical Society anglijskoyu Bulletin of the American Astronomical Society s 947 Pokhvala S 2015 High frequency variations of hydrogen spectral lines in the B3V star h UMa Advances in Astronomy and Space Physics T 5 1 s 21 23 doi 10 17721 2227 1481 5 21 23 Procitovano 23 serpnya 2023 Pokhvala S 2020 Short time scale variability in the spectrum of the hot B3V star hUMa Advances in Astronomy and Space Physics T 10 1 s 3 6 doi 10 17721 2227 1481 10 3 6 Procitovano 23 serpnya 2023 Arhiv originalu za 17 kvitnya 2021 Procitovano 27 travnya 2010 Mamajek Eric E Kenworthy Matthew A Hinz Philip M Meyer Michael R 1 bereznya 2010 DISCOVERY OF A FAINT COMPANION TO ALCOR USING MMT AO 5 mm IMAGING The Astronomical Journal T 139 3 s 919 925 doi 10 1088 0004 6256 139 3 919 ISSN 0004 6256 Procitovano 23 serpnya 2023 IAU Catalog of Star Names IAU CSN anglijskoyu Allen Richard H 2013 Star Names Their Lore and Meaning anglijskoyu Courier Corporation s 592 ISBN 978 0 486 13766 7 Adelman S J Yu K Gulliver A F 2011 02 Elemental abundance analyses with DAO spectrograms XXXIII b UMa A0mA1 IV V a Dra A0 III p Dra A2 IIIs and k Cep B9 III Astronomische Nachrichten angl T 332 2 s 153 158 doi 10 1002 asna 201011488 Procitovano 23 serpnya 2023 Simbad bet UMa anglijskoyu Blazere A Petit P Lignieres F Auriere M Ballot J Bohm T Folsom C P Gaurat M Jouve L 2016 02 Detection of ultra weak magnetic fields in Am stars b Ursae Majoris and 8 Leonis Astronomy amp Astrophysics T 586 s A97 doi 10 1051 0004 6361 201527556 ISSN 0004 6361 Procitovano 23 serpnya 2023 Booth M Kennedy G Sibthorpe B Matthews B C Wyatt M C Duchene G Kavelaars J J Rodriguez D Greaves J S 11 sichnya 2013 Resolved debris discs around A stars in the Herschel DEBRIS survey Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 428 2 s 1263 1280 doi 10 1093 mnras sts117 ISSN 0035 8711 Procitovano 23 serpnya 2023 Matthews B C Sibthorpe B Kennedy G Phillips N Churcher L Duchene G Greaves J S Lestrade J F Moro Martin A 2010 07 Resolving debris discs in the far infrared Early highlights from the DEBRIS survey Astronomy and Astrophysics T 518 s L135 doi 10 1051 0004 6361 201014667 ISSN 0004 6361 Procitovano 23 serpnya 2023 Shaya Ed J Olling Rob P 1 sichnya 2011 VERY WIDE BINARIES AND OTHER COMOVING STELLAR COMPANIONS A BAYESIAN ANALYSIS OF THE HIPPARCOS CATALOGUE The Astrophysical Journal Supplement Series T 192 1 s 2 doi 10 1088 0067 0049 192 1 2 ISSN 0067 0049 Procitovano 23 serpnya 2023 Gontcharov G A Kiyaeva O V 2010 03 Photocentric orbits from a direct combination of ground based astrometry with Hipparcos II Preliminary orbits for six astrometric binaries New Astronomy angl T 15 3 s 324 331 doi 10 1016 j newast 2009 09 006 Procitovano 23 serpnya 2023 Wielen R Dettbarn C Jahreiss H Lenhardt H Schwan H 1999 Indications on the binary nature of individual stars derived from a comparison of their HIPPARCOS proper motions with ground based data I Basic principles doi 10 48550 ARXIV ASTRO PH 9901228 Procitovano 23 serpnya 2023 Lee Byeong Cheol Han Inwoo Park Myeong Gu Mkrtichian David E Hatzes Artie P Jeong Gwanghui Kim Kang Min 4 kvitnya 2016 LONG PERIOD VARIATIONS IN THE RADIAL VELOCITY OF SPECTROSCOPIC BINARY M GIANT m URSAE MAJORIS The Astronomical Journal T 151 4 s 106 doi 10 3847 0004 6256 151 4 106 ISSN 1538 3881 Procitovano 23 serpnya 2023 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Mkrtichian D E 1990 H alpha line variability in the spectra of stars of the lower part of the instability strip Theta UMa rosijskoyu USSR Pis ma v Astronomicheskii Zhurnal s 1107 1112 Monin D N Wade G A Fabrika S N 2003 11 Two new bright Ae stars Astronomy amp Astrophysics T 411 2 s 197 202 doi 10 1051 0004 6361 20031182 ISSN 0004 6361 Procitovano 23 serpnya 2023 Romano G 1964 Osservazioni DI stelle variabili in un campo a chi UMa italijskoyu Memorie della Societa Astronomica Italiana Simbad ups UMa anglijskoyu Simbad 80 UMa anglijskoyu Simbad 24 UMa anglijskoyu GCVS Query forms www sai msu su Procitovano 23 serpnya 2023 Simbad 83 UMa anglijskoyu Simbad rho UMa anglijskoyu GCVS Query forms www sai msu su Procitovano 23 serpnya 2023 Simbad 18 UMa anglijskoyu Elmasli A Fossati L Folsom C P Albayrak B Izumiura H 2012 02 A spectroscopic study of DD UMa Ursa Major group member and candidate for BRITE New Astronomy angl T 17 2 s 221 226 doi 10 1016 j newast 2011 07 006 Procitovano 23 serpnya 2023 Elmasli Asli 2012 03 Spectroscopic Analysis of the Delta Scuti Type Star DD UMa Publications of the Astronomical Society of the Pacific angl T 124 913 s 296 296 doi 10 1086 664797 Procitovano 23 serpnya 2023 Simbad 78 UMa simbad cds unistra fr anglijskoyu Procitovano 23 serpnya 2023 Heintz W D 1981 04 Orbits of 15 visual binaries The Astrophysical Journal Supplement Series angl T 45 s 559 doi 10 1086 190725 ISSN 0067 0049 Procitovano 23 serpnya 2023 GCVS Query forms www sai msu su Procitovano 23 serpnya 2023 Simbad ET UMa anglijskoyu Simbad 38 UMa anglijskoyu GCVS Query forms www sai msu su Procitovano 23 serpnya 2023 Simbad CS UMa anglijskoyu Weaver Harold F 1947 10 The Visibility of Stars Without Optical Aid Publications of the Astronomical Society of the Pacific angl T 59 s 232 doi 10 1086 125956 ISSN 0004 6280 Procitovano 23 serpnya 2023 van Leeuwen F 2007 11 Validation of the new Hipparcos reduction Astronomy amp Astrophysics T 474 2 s 653 664 doi 10 1051 0004 6361 20078357 ISSN 0004 6361 Procitovano 23 serpnya 2023 Gaia Collaboration Brown A G A Vallenari A Prusti T de Bruijne J H J Babusiaux C Biermann M Creevey O L Evans D W 2021 05 Gaia Early Data Release 3 Summary of the contents and survey properties Astronomy amp Astrophysics T 649 s A1 doi 10 1051 0004 6361 202039657 ISSN 0004 6361 Procitovano 9 lipnya 2023 Hurt Spencer A Fulton Benjamin Isaacson Howard Rosenthal Lee J Howard Andrew W Weiss Lauren M Petigura Erik A 1 travnya 2022 Confirmation of the Long period Planet Orbiting Gliese 411 and the Detection of a New Planet Candidate The Astronomical Journal T 163 5 s 218 doi 10 3847 1538 3881 ac5c47 ISSN 0004 6256 Procitovano 9 lipnya 2023 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya GCVS Query forms www sai msu su Procitovano 23 serpnya 2023 Simbad Lalande 21185 anglijskoyu Ball Robert S 1884 On the Annual Parallax of Groombridge 1618 anglijskoyu Dunsink Observatory Publications s 187 217 Bibcode 1884DunOP 5 187B Holmberg J Nordstrom B Andersen J 2009 07 The Geneva Copenhagen survey of the solar neighbourhood III Improved distances ages and kinematics Astronomy amp Astrophysics T 501 3 s 941 947 doi 10 1051 0004 6361 200811191 ISSN 0004 6361 Procitovano 23 serpnya 2023 Marcy Geoffrey W Benitz Karsten J 1989 09 A search for substellar companions to low mass stars The Astrophysical Journal angl T 344 s 441 doi 10 1086 167812 ISSN 0004 637X Procitovano 23 serpnya 2023 Gaia Collaboration Brown A G A Vallenari A Prusti T de Bruijne J H J Babusiaux C Bailer Jones C A L Biermann M Evans D W 2018 08 Gaia Data Release 2 Summary of the contents and survey properties Astronomy amp Astrophysics T 616 s A1 doi 10 1051 0004 6361 201833051 ISSN 0004 6361 Procitovano 23 serpnya 2023 Simbad Gliese 412 anglijskoyu GCVS Query forms www sai msu su Procitovano 23 serpnya 2023 Gould Andrew Chaname Julio 2004 02 New Hipparcos based Parallaxes for 424 Faint Stars The Astrophysical Journal Supplement Series angl T 150 2 s 455 464 doi 10 1086 381147 ISSN 0067 0049 Procitovano 23 serpnya 2023 Endl Michael Cochran William D Kurster Martin Paulson Diane B Wittenmyer Robert A MacQueen Phillip J Tull Robert G 20 veresnya 2006 Exploring the Frequency of Close in Jovian Planets around M Dwarfs The Astrophysical Journal angl T 649 1 s 436 443 doi 10 1086 506465 ISSN 0004 637X Procitovano 23 serpnya 2023 Messye 81 Galaktika Bode 8 serpnya 2015 roku Messye 82 Galaktika Sigara Messye 101 Galaktika Civochne Koleso 28 serpnya 2015 roku Wilkins Jamie Dunn Robert 2006 300 astronomichnih ob yektiv vizualne posilannya na Vsesvit 1 e vidannya Nyu Jork Messier 109 26 veresnya 2015 roku Messier 108 Surfboard Galaxy 26 veresnya 2015 NGC 2787 Lenticular Galaxy in Ursa Major Hubble Finds Dorian Gray Galaxy HubbleSite NewsCenter Procitovano 16 zhovtnya 2007 Angelo M S Santos J F C Corradi W J B Maia F F S 1 kvitnya 2019 Investigating dynamical properties of evolved Galactic open clusters Astronomy amp Astrophysics angl T 624 s A8 doi 10 1051 0004 6361 201832702 ISSN 0004 6361 Procitovano 30 lipnya 2023 King Jeremy R Villarreal Adam R Soderblom David R Gulliver Austin F Adelman Saul J 2003 04 Stellar Kinematic Groups II A Reexamination of the Membership Activity and Age of the Ursa Major Group The Astronomical Journal T 125 4 s 1980 2017 doi 10 1086 368241 ISSN 0004 6256 Procitovano 3 sichnya 2024 Moore S L April 2011 The Owl Nebula M97 JBAA angl 121 114 115 Bibcode 2011JBAA 121 114M ISSN 0007 0297 Hajdukova Maria Neslusan Lubos 28 chervnya 2021 Unknown sibling showers of comets C 1992 W1 Ohshita and C 1853 G1 Schweizer angl Bibcode 2021EPSC 15 214H doi 10 5194 epsc2021 214 Laughlin Greg May 2013 How Worlds Get Out of Whack Sky and Telescope 125 5 29 Bibcode 2013S amp T 125e 26L Ferguson Henry C 1998 The Hubble Deep Field anglijskoyu T 11 vid Reviews in Modern Astronomy Astronomische Gesellschaft s 83 115 Flynn Chris Gould Andrew Bahcall John N 1 serpnya 1996 Hubble Deep Field Constraint on Baryonic Dark Matter The Astrophysical Journal T 466 2 s L55 L58 doi 10 1086 310174 Procitovano 18 bereznya 2024 Plauchova Jana 2023 Suhvezdia od Andromedy po Zirafu Gurbanovo ISBN 978 80 89998 357 Miller James 29 listopada 2012 Mapping The Night Sky Using Ursa Major amer Procitovano 18 bereznya 2024 Finding your way around the sky using the Big Dipper The Sky Tonight skytonight org Procitovano 14 lyutogo 2024 Botterweck G Johannes 1994 Theological Dictionary of the Old Testament Volume 7 Wm B Eerdmans ISBN 978 0 8028 2331 1 Arhiv originalu za 10 travnya 2015 Procitovano 14 lipnya 2023 Mallory J P Adams D Q August 2006 Chapter 8 5 The Physical Landscape of the Proto Indo Europeans Oxford Introduction to Proto Indo European and the Proto Indo European World Oxford GBR Oxford University Press s 131 ISBN 9780199287918 OCLC 139999117 IAU constellation list 1 www ianridpath com Procitovano 18 bereznya 2024 Ian Ridpath s Star Tales www ianridpath com Procitovano 18 bereznya 2024 1963 Star Names Their Lore and Meaning vid Reprint New York NY Dover Publications Inc s 207 208 ISBN 978 0 486 21079 7 Procitovano 12 grudnya 2010 Gibbon William B 1964 Asiatic parallels in North American star lore Ursa Major Journal of American Folklore 77 305 236 250 doi 10 2307 537746 JSTOR 537746 Bradley E Schaefer The Origin of the Greek Constellations Was the Great Bear constellation named before hunter nomads first reached the Americas more than 13 000 years ago Scientific American November 2006 reviewed at The Origin of the Greek Constellations 2017 04 01 u Wayback Machine Yuri Berezkin The cosmic hunt variants of a Siberian North American myth 2015 05 04 u Wayback Machine Folklore 31 2005 79 100 Reader s Digest Association August 2005 Planet Earth and the Universe Reader s Digest Association Limited ISBN 978 0 276 42715 2 originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 7 listopada 2016 Ukrayinske nebo Studiyi nad istoriyeyu astronomiyi v Ukrayini Lviv Institut prikladnih problem mehaniki i matematiki im Ya S Pidstrigacha NAN Ukrayini 2014 Fedorovich Nadiya Ukrayinska narodna astronomiya PDF Ursa Major The Great Bear Ian Ridpath s Star Tales Ovid Heroides trans Grant Showerman Epistle 18 Homer Odyssey book 5 273 Apianus s depictions of Ursa Major and Ursa Minor Ian Ridpath s Star Tales Mahadev Haribhai Desai 1973 Day to day with Gandhi Secretary s Diary Sarva Seva Sangh Prakashan originalu za 13 travnya 2022 Procitovano 6 sichnya 2021 English Chinese Glossary of Chinese Star Regions Asterisms and Star Names originalu za 17 December 2018 Procitovano 17 grudnya 2018 Breen John Teeuwen Mark 18 zhovtnya 2013 Shinto in History Ways of the Kami angl Routledge ISBN 978 1 136 82697 9 Constellation of Ursa Major DSP angl Procitovano 8 kvitnya 2024 Thomas Morton 13 veresnya 1883 The new English Canaan of Thomas Morton Published by the Prince Society OL 7142058M Clark Ella Elizabeth 1963 Indian Legends of the Pacific Northwest angl University of California Press originalu za 13 travnya 2022 Procitovano 1 travnya 2019 1874 An Icelandic English Dictionary Oxford Clarendon Press s 674 Naturfagsenteret no Stjernehimmelen https www naturfagsenteret no c1515376 binfil download2 php tid 1509706 Burnell A C 2018 Hobson Jobson Glossary of Colloquial Anglo Indian Words And Phrases Routledge s 472 ISBN 9781136603310 Baker Dr Douglas The Seven Rays Key to the Mysteries 1952 Oficijnij sajt hudozhnika Olega Shuplyaka Clayson Hollis 2002 Exhibition Review Some Things Bear Fruit Witnessing the Bonds between Van Gogh and Gauguin The Art Bulletin s 670 684 doi 10 2307 3177290 ISSN 0004 3079 Frog 30 sichnya 2018 Myth Humanities angl 7 1 14 doi 10 3390 h7010014 ISSN 2076 0787 Clayson Hollis 2002 Exhibition Review Some Things Bear Fruit Witnessing the Bonds between Van Gogh and Gauguin The Art Bulletin 84 4 670 684 doi 10 2307 3177290 ISSN 0004 3079 JSTOR 3177290 PrimitkiV Bansensyukaj posibniku z nindzyucu opublikovanomu v 1676 roci majstrom Yasutake Fudzibayasi dekilka raziv zgaduvalisya ci zori kniga 8 tom 16 PosilannyaWIKISKY ORG Velika Vedmedicya 2 grudnya 2013 u Wayback Machine Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi 88 suchasnih suzir yivAndromeda Bliznyata Velika Vedmedicya Velikij Pes Viznichij Vitrila Vovk Vodolij Volopas Volossya Veroniki Voron Gerkules Gidra Godinnik Golub Gonchi Psi Delfin Diva Drakon Eridan Yedinorig Zhertovnik Zhivopisec Zhiraf Zhuravel Zayec Zmiyenosec Zmiya Zolota Riba Indianec Kassiopeya Kit Kil Kozorig Kompas Korma Kosinec Lebid Lev Letyucha Riba Lisichka Lira Mala Vedmedicya Malij Kin Malij Lev Malij Pes Mikroskop Muha Nasos Oven Oktant Orel Orion Pavich Pegas Persej Pivdenna Gidra Pivdenna Korona Pivdenna Riba Pivdennij Trikutnik Pivdennij Hrest Pivnichna Korona Pich Rajskij Ptah Rak Ribi Ris Rizec Sekstant Sitka Skorpion Skulptor Stolova Gora Strila Strilec Teleskop Telec Terezi Trikutnik Tukan Feniks Hameleon Centavr Cefej Cirkul Chasha Shit Yashirka

Дата публікації:
Топ