Поль Гоген

Поль Гоге́н (фр. Eugène Henri Paul Gauguin, також Поль Ґоґе́н; 7 червня 1848, Париж, Франція — 8 травня 1903, Хіва Оа, Маркізькі острови, Французька Полінезія, Франція) — французький художник, скульптор, графік, постімпресіоніст.

Поль Гоген
Eugène Henri Paul Gauguin
При народженні	Eugène Henri Paul Gauguin
Народження	7 червня 1848(1848-06-07) Париж, Франція
Смерть	8 травня 1903(1903-05-08) (54 роки)
	Хіва Оа, Маркізькі острови, Французька Полінезія, Франція (сифіліс)
Поховання	^d
Національність	француз
Країна	Франція
Жанр	портрет^[1]^[2], пейзаж^[1], ^d^[2], побутовий жанр^[2] і натюрморт^[2]
Навчання	початкова школа, основна школа, самоосвіта
Діяльність	художник, скульптор, графік, рисувальник, художник-гравер, кераміст, ілюстратор, унаочнювач
Напрямок	реалізм, постімпресіонізм
Вчитель	Каміль Піссарро
Твори	Жовтий Христос, ^d, Нічне кафе в Арлі, Коли весілля, ^d, (Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо?), ^d і ^d
Батько	^d
Мати	^d
У шлюбі з	^d
Діти	^d, ^d, ^d^[3], ^d, ^d і ^d
Родичі	^d
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, ^d, Художній інститут Чикаго, ^d, ^d, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)^[4], Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, ^d, ^d^[5], Музей мистецтва Метрополітен, Королівські музеї витончених мистецтв^[6], Колекція сучасного церковного мистецтва, Музей Креллер-Мюллер, ^d, ^d, Художній музей Базеля, ^d, ^d, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей д'Орсе, Національний музей Сербії, Ліонський музей красних мистецтв, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Художній музей Сент-Луїса, Музей мистецтв Толедо, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Портландський мистецький музей, ^d, Художній музей Вірджинії, ^d, ^d, Художня галерея і музей Келвінгроув, Мистецький музей Лоу, ^d, ^d, Музей мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Державна галерея мистецтв (Штутгарт), ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Далласький музей мистецтв, ^d, Стара національна галерея, ^d, ^d, Музей Ізраїлю, Національна галерея, ^d, Музей Ван Гога, Ермітаж, Нова гліптотека Карлсберга, Музей мистецтва Сан-Паулу, Вустерський музей мистецтв, Музей Фолькванг, Музей мистецтв Індіанаполіса, Баварські державні колекції картин, Державний музей мистецтв, Музей мистецтва Нортона, ^d, ^d, ^d, Реннський музей образотворчого мистецтва, Балтиморський музей мистецтв, Державні художні зібрання Дрездена, ^d, ^d, Бруклінський музей, Музей Соломона Гуггенгайма, ^d, Музей Вальрафа-Ріхарца, Художній музей Фогга^[d], Музей образотворчих мистецтв, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Гарвардський художній музей, ^d, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей сучасного мистецтва, ^d, ^d, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національна галерея, ^d, Музей Гронінгена, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв, Фонд Барнса, Музей Гаммера, ^d, ^d, Музей Фіцвільяма, ^d, Музей Нортона Саймона, Музей сучасного мистецтва (Труа), Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, ^d, ^d, Гетеборзький художній музей, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Музей Мармоттан-Моне, ^d, ^d, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Клівлендський музей мистецтв, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Гамбурзька картинна галерея, Тейт Модерн, ^d, ^d, ^d, Альбертіна, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d^[7], Тель-Авівський музей мистецтв, ^d, Музей Пікассо, ^d, ^d і Лувр Абу-Дабі
Автограф
Поль Гоген у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Поль Гоген, Автопортрет

Життєпис

Дитинство

Народився в Парижі 7 червня 1848 року. Його батько, Кловіс Гоген (1814—1849), був журналістом у відділі політичної хроніки журналу Тьєра й Армана Мара «Насьональ», одержимим радикальними республіканськими ідеями; мати, Аліна Марія (1825—1867), була родом з Перу з багатої родини. Її матір'ю була відома Флора Тристан (1803—1844). Вона поділяла ідеї утопічного соціалізму й опублікувала в 1838 році автобіографічну книгу «Поневіряння парії».

У 1849 році, після невдалого антимонархічного перевороту, Кловіс, не відчуваючи себе в безпеці на батьківщині, вирішив покинути Францію. Разом із сім'єю він відбув до Перу, де мав намір осісти в родині своєї дружини Аліни й відкрити власний журнал. Цим планам не судилося збутися. По дорозі до Південної Америки Кловіс помер від серцевого нападу.

Таким чином, до семирічного віку Поль жив у Перу і виховувався в родині матері. Враження дитинства, екзотична природа, яскраві національні костюми, безтурботне життя в маєтку дядька в Лімі закарбувалися в його пам'яті на все життя, залишивши відбиток на його невгамовній спразі до подорожей, в потягу до тропіків.

Повернення до Франції

У 1855 році, коли Полеві було 7 років, він з матір'ю повернувся до Франції, щоб отримати від дядька по батьківській лінії спадок, і оселився в Орлеані зі своїм дідом. Гоген швидко навчився французької і почав здобувати освіту. Після навчання в декількох місцевих школах Гогена відіслали вчитися до престижної католицької школи-інтернату — «Petit Séminaire de La Chapelle-Saint-Mesmin». У школі він провів три роки. У 1861 році Аліна відкрила швейну майстерню в Парижі. У 14-річному віці Гоген вступив до Лоріольського інституту в Парижі, в підготовчу школу морської академії. Але не пройшов за конкурсом і повернувся до Орлеана навчатися останній рік в ліцеї Жанни д'Арк. У грудні 1865 року найнявся в плавання «курсантом» (учнем лоцмана). До 1871 року він майже безперервно перебував у плаванні по всьому світу: в Південній Америці, в Середземному морі, в північних морях. Будучи в Індії, він дізнався про смерть матері 7 липня 1867 року з листа від його сестри Марі.

Мати у своєму заповіті рекомендувала йому «зробити кар'єру, оскільки він абсолютно не здатний викликати до себе прихильність друзів сім'ї та може незабаром стати дуже самотнім». Однак, прибувши до Парижа в 1872 році, він отримав підтримку знайомого йому з дитинства друга матері Гюстава Ароза, біржового ділка, фотографа та колекціонера сучасного живопису. Завдяки його рекомендації Гоген отримав посаду біржового брокера. Він став успішним паризьким бізнесменом і залишався таким ще 11 років. У 1879 році Гоген заробляв 30 франків^[] на рік як фондовий маклер, і стільки ж укладанням угод на артринку. У 1873 році Гоген одружився з молодою датчанкою Метт-Софі Гад, яка бувала в сім'ї Ароза. Невдовзі Гоген став батьком: у 1874 році народився син Еміль, згодом донька Аліна (1877), далі Кловіс (1879), Жан-Рене (1881) та Поль (1883). У наступні десять років становище Гогена в суспільстві зміцнювалося. Його сім'я займала дедалі комфортабельніші квартири, де особлива увага приділялася майстерні художника. Гоген, як і його опікун Ароза, «колекціонував» картини, особливо імпресіоністів, і писав сам. Але в 1882 році Паризький фондовий ринок обвалився, а художній ринок скоротився. Заробіток Гогена різко погіршився, і він зрештою у 26 років вирішив займатися живописом.

Початок кар'єри живописця

Не отримавши художньої академічної освіти, він почав самонавчання, досліджуючи твори улюблених художників, таких як Курбе, Делакруа, Сезан і Деґа. З 1873—1874 років з'явилися його перші пейзажі, один із них виставлено в Салоні 1876 року. Гоген познайомився з художником-імпресіоністом Камілем Піссарро до 1874 року, але їхня дружба почалася з 1878 року. Гогена запросили брати участь у виставках імпресіоністів з початку 1879 року: колекціонери поступово почали сприймати його як вдалого художника. Він провів літо 1879 року в Піссарро в Понтуазі, де писав сади та сільські пейзажі, схожі на пейзажі «метра», як і все те, що він створював аж до 1885 року. Піссарро познайомив Гогена з Едгаром Дега, який надалі підтримував Гогена, купуючи його картини й переконуючи це робити Дюрана-Рюеля, торговця картинами імпресіоністів. Дега став власником 10 полотен Гогена, в тому числі «Прекрасної Анжели», «Жінки з плодом манго», або «Хіна тефатоу».

У 1884 році Гоген з сім'єю переїхав до Копенгагена, де продовжував працювати брокером. Однак з часом він почав присвячувати живопису весь свій час, тому залишив дружину і п'ятьох дітей в Данії й повернувся до Парижа в 1885 році.

Становлення

У 1886—1890 роках Гоген майже весь час проводив в Понт-Авені (Бретань), де спілкувався з групою художників, близьких до символізму. Перший раз художник попрямував туди в 1886 році, бажаючи відпочити від Парижа і трохи заощадити: життя в Понт-Авені було помітно дешевшим. Сім'я Гогена частенько переживала фінансову скруту, і щоб утримувати дружину й п'ятьох дітей, в 1887 р. він поїхав на будівництво Панамського каналу, де написав кілька екзотичних пейзажів.

Острів Мартиніка, куди Гоген поїхав у 1887 році разом з художником Лавалем, з яким познайомився в Бретані, допоміг здійснити у творчості майстра еволюцію, зробивши помітним японський вплив у його роботах.

У 1888 році деякий час жив у Вінсента ван Гога в Арлі та працював з ним. Гостина закінчилася сваркою, причиною став один із перших нападів божевілля у Ван Гога.

На Таїті

Ще з дитинства, проведеного в Перу (на батьківщині матері), Гоген відчував потяг до екзотичних місць і вважав цивілізацію «хворобою». Бажаючи «злитися з природою», в 1891 році він поїхав на Таїті, де проживав у Папеете, і де в 1892 році написав 80 полотен. Після короткочасного (1893—1895 роки) повернення до Франції через хворобу (сифіліс) і відсутність коштів він назавжди від'їхав до Океанії — спочатку на Таїті, а з 1901 року — на острів (Маркізькі острови). Там він узяв собі за дружину молоду таїтянку і працював на повну силу: писав пейзажі, оповідання, працював журналістом. На цьому острові він і помер 8 березня 1903 р. Попри хворобу, бідність і депресію, що привела його до спроби самогубства, найкращі свої роботи Гоген написав саме там. Спостереження за реальним життям і побутом народів Океанії сплітаються в них з місцевими міфами. На великих площинних полотнах він створив статичні та контрастні за кольором композиції, глибоко емоційні й водночас декоративні.

Пам'ять

Слава прийшла до художника після смерті, коли в 1906 році в Парижі було виставлено 227 його робіт. Вплив творчості Гогена на мистецтво XX століття є безперечним.

Життя Гогена лягло в основу роману Сомерсета Моема «Місяць і мідяки». У ньому описується простий англійський брокер Чарльз Стрікленд, який залишив сім'ю, роботу і дім, щоб займатися живописом.

На честь Гогена названий кратер на Меркурії.

Про останні роки життя Гогена був знятий фільм «Вовк на порозі» (1986 р.) з Дональдом Сазерлендом у головній ролі. Також знято фільм з Кіфером Сазерлендом — «Знайдений рай» (2003 р.). У 2017 році вийшов біографічний фільм «Дикун» («Гоген. Подорож на Таїті» / Gauguin. Voyage de Tahiti), головну роль у ньому зіграв французький актор Венсан Кассель.

Галерея

Ранні пейзажі

• «Пейзаж взимку», 1879
• «Початок осені», 1877
• «Вожирар. Овочеві лани»
• «Річка Сена неподалік Пон де Гренель», 1875

Пейзажі Бретані

• «Сіножать в Бретані», 1888
• «Бретонські жінки і теля в пейзажі», 1888
• «Пейзаж в Бретані», 1888
• «Пон-Авен, запорошений снігом», 1888

Пізні пейзажі

• «Рюе Карсель, сад взимку», 1883
• «Тополі», 1883
• «Вершник перед будинком Ґоґена», 1902
• «Острів Мартиніка. Пальми»

Малюнки

• «Лазня в Бретані»
• Замальовки на Ноа Ноа, аркуш з альбому
• Замальовки на Ноа Ноа
• Варварська музика

Натюрморти

• «Дерев'яний кухоль і металевий глечик», 1880
• «Натюрморт з шинкою», 1889
• «Натюрморт з яблуками, грушею та фігурним кухликом», 1889
• «Соняшники на кріслі», 1901
• Натюрморт з папугами (1902)

Портрети

• «Жіночий портрет», 1886
• «Портрет Якоба Меєра де Хаана (Нірвана)», 1890
• «Жінка перед натюрмортом роботи Сезанна», 1890, Чикаго
• «Ван Ґоґ за мольбертом», 1888, Музей ван Ґоґа, Амстердам

Полінезія

• «Кавалькада на узбережжі», 1902, приватна збірка, Греція
• «Жінка з тропічним фруктом», Ермітаж, Санкт-Петербург
• , 1897, музей д'Орсе
• («О, у тебе ревнощі?»), 1892, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
• Жінка з квіткою (1891)
• Дух мертвих не спить (1892)
• Її називали Вайрауматі (1893)
• (Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо?) (1897—1898)
• Більше ніколи (1897)
• Збір плодів (1899)

Інше

• Жінка, яка шиє (1880)
• Видіння після проповіді або Боротьба Якова з ангелом (1888)
• Нічне кафе в Арлі (1888)
• Жовтий Христос (1889)

Посилання

• Ґоґен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Biography and Paintings

Примітки

1. https://www.tate.org.uk/art/artists/paul-gauguin-1144
2. https://rkd.nl/explore/artists/30451
3. Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
4. http://www.moma.org/collection/works/37805
5. https://ihoi.org/app/photopro.sk/ihoi_icono/doclist?psearch=mus%C3%A9e+l%C3%A9on-dierx&x=0&y=0
6. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/gauguin-paul-1
8. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
9. artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
   d:Track:Q16323066d:Track:Q22681075

Джерела

• Поль Гоген. — К.: Мистецтво, 1993. — ISBN 5—7715—0602—8
• Georges Wildenstein: Gauguin, I Catalogue. Edition Les Beaux Arts, Paris 1964. (Verzeichnis der Gemälde mit Kürzel «W»)
• Christopher Gray: Sculpture and Ceramics of Paul Gauguin. The Johns Hopkins University Press, Baltimore 1963. (Skulpturen und Keramik, Kürzel «G»)