Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Шаблон Театр розширено Шаблон Театр відремонтовано Катерининський театр 49 04 07 пн ш 33 25 02 сх д 49 068806 пн ш 33 41

Катерининський театр (Кременчук)

Катерининський театр (Кременчук)

Катерининський театр
49°04′07″ пн. ш. 33°25′02″ сх. д. / 49.068806° пн. ш. 33.417250° сх. д. / 49.068806; 33.417250Координати: 49°04′07″ пн. ш. 33°25′02″ сх. д. / 49.068806° пн. ш. 33.417250° сх. д. / 49.068806; 33.417250
Країна image Російська імперія→
image УНР→
image СРСР→
Райхскомісаріат Україна
Місто
Кременчук
Власник Павло Козельський
Місткість 850 (1922)
Тип Драматичний
Відкрито 1871 (1876)
Закрито 1917—1921, з 1943
Зруйновано 1943
Ідентифікатори і посилання

Катерининський театр — драматичний театр у місті Кременчук, заснований у другій половині XIX століття. Також називався зимовим (теплим), кам'яним і театром Немеця. У радянські роки відновлено після радянсько-української війни та перейменовано на честь більшовика Якова Ревенка. Театр продовжував діяти і в період німецької окупації під час Німецько-радянської війни під ім'ям Івана Тобілевича. Був зруйнований німцями в 1943 році під час відступу.

Історія

Катерининський театр у Російській імперії

Утворення

У XIX столітті Кременчук був великим торговим і промисловим містом Російської імперії, з численними навчальними закладами. Активно розвивалося і культурне життя міста. У 1876 (за іншими даними, в 1871) році в будинку на вулиці Катерининська (нині — Соборна) в кам'яному будинку колишнього готелю відкрився театр. Будинок належав підполковнику Павлу Козельському, власнику кількох будинків, любителю мистецтв і театралу. Театр спочатку не мав власної трупи і передавався в антрепризу трупам з інших міст: у 1878—1879 роках у театрі один сезон грала трупа Марка Кропивницького, потім Кропивницький став режисером трупи Лавровської. У трупі Виходцева Григорія Олексійовича він також познайомився з Іваном Загорським, з яким згодом пропрацював багато років.

Антрепренер Ашкаренко

image
Григорій Андрійович Ашкаренко, актор і постановник театру

1880 року орендарем театру став актор і драматург дворянського походження Григорій Ашкаренко. Кропивницький став режисером заснованої Ашкаренком трупи. Трупа не мала особливого успіху і перебувала в тяжкому становищі: Публіка так рідко відвідувала театр, що антрепренеру не вистачало коштів на оплату праці акторів. Кропивницький і Ашкаренко прийшли до ідеї ставити крім російських також п'єси українською мовою.

1881 року на запрошення Кропивницького до міста приїхав Микола Садовський з династії Тобілевичів. Кропивницький мав на меті умовити Садовського, чинного офіцера армії, спробувати себе на театральній ниві. Ашкаренко, з трупи якого незадовго до цього втік з авансом один з артистів, активно підтримав цю ідею. Саксаганський вступив до трупи, після чого антрепренер попросив у влади дозволу на постановки українською мовою (діяльність українських театрів з 1876 року була обмежена підписаним Олександром II Емським указом). Отримавши дозвіл, актори запросили в трупу актрису Наталію Жаркову з Полтави і приступили до репетицій. Першим поставленим українською мовою спектаклем стала «Наталка Полтавка» Котляревського. За нею були «Сватання на Гончарівці», «Щира любов» і «Шельменко-денщик» Квітки-Основ'яненка, «Дай серцю волю — заведе в неволю» Кропивницького, «Гаркуша» Стороженка і «Кум Мірошник» Дмитренка. Після успіху в Кременчуці трупа вирушила на гастролі, де до них приєдналася харківська актриса А. Маркова (Оденцова).

Кропивницький і Садовський покинули трупу і повернулися до Єлизаветграда (нині — Кропивницький). Трупа Ашкаренка ж продовжувала ставити вистави українською, зокрема, п'єсу Тараса Шевченка «Назар Стодоля», головні ролі в якій виконали сам Ашкаренко і Теофілія Лютомська (Бачинська). Коли восени 1881 року поправка до Емського указу зняла обмеження на діяльність україномовних труп, Садовський і Кропивницький утворили в Єлисаветграді українську трупу, що отримала згодом назву «Театр корифеїв», і почали активно гастролювати по країні. У Петербурзі спектаклі кілька разів відвідував імператор Олександр III. Однак лише кілька років по тому, 1883 року, Київський генерал-губернатор Дрентельн заборонив українські трупи на підвладній йому території, до якої належала і Полтавщина.

Антрепренер Філіпповський

Після Ашкаренка близько 10 років Кременчуцький театр орендував антрепренер Микола Трохимович Філіпповський. У цей період, 1888 року, Козельський продав театр Іцке Гершовичу Немцю, синові відомого кременчуцького фабриканта (у місті зберігся будинок Немеця). Незабаром після цього театр «значно підновився» і з погляду декорацій «набув набагато кращого вигляду». Була також запланована його електрифікація.

За Філіпповського однією з актрис театру стала Єлизавета Андріївна Потоцька. 1890 року в трупі дебютував актор з Полтави Лев Сабінін. На запрошення Філіпповського приїжджав на один сезон російський поет, актор і авіатор Каменський Василь Васильович. Відіграв сезон Лірський Павло Олександрович, кілька сезонів працював Любін Яків Маркович. У 1892 році видання писало:

image Кременчуцькі обивателі мають рік у рік постійний зимовий театр з більш-менш, пристойною трупою, яка щорічно оновлюється, тоді як великі міста, як-от Херсон, Катеринослав, Полтава, Єлизаветград та інші південні міста, які стоять незрівнянно вище Кременчука, як за кількістю народонаселення, так і взагалі в громадському і економічному відношенні, не мають постійного зимового театру і тільки зрідка обходяться гастрольними трупами
Оригінальний текст (рос.)
Кременчугские обыватели имеют из года в год постоянный зимний театр с ежегодно обновляемой, более или менее, приличной труппой, тогда как такие большие города, как Херсон, Екатеринослав, Полтава, Елизаветград и другие южные города, стоящие несравненно выше Кременчуга, как по количеству народонаселения, так и вообще в общественном и экономическом отношении, не имеют постоянного зимнего театра и только пробавляются изредка приезжающими гастрольными труппами
 image

За 1889—1894 роки трупа поставила п'єси «Ведмідь», [en]», [en]», «Гроза», «Лихо з розуму», «Весілля Фігаро», «Генріх Гейне», потім почали ставити менш класичні «Зламані люди», «Блукаючі вогні», «Шкільна пара», «У старі роки», «Каширська старовина», «Школа дружин», «Клятва біля труни», «Світить, та не гріє» та інші. У театр приїжджала трупа Імператорського Олександрінського театру з виставами «Ревізор», «Лихо з розуму», «Мертві душі» й іншими. Після зняття обмежень Кременчук знову став центром розвитку театру українською мовою: 1897 року в місті відбулася прем'єра п'єси Івана Карповича Тобілевича «Бурлак». Сам Іван Карпович, як і Панас Саксаганський з тієї ж династії, були частими гостями міста.

Перше десятиріччя XX століття

Місто тим часом активно розвивалося: у 1899 році повз театр по Катерининській вулиці запустили електричний трамвай. Після 1901 року було частково засипано болото на . Покровську вулицю (нині Гагаріна) продовжили через колишнє болото до перетину з Катерининською. Отже, театр виявився на перетині двох вулиць. Відтоді Покровська вулиця дістала назву Театральної. Відкривалися й нові культурні установи, зокрема, літній театр у Міському саду і Пушкінська народна аудиторія, де також почали ставити спектаклі. Віталій Макаренко, брат майбутнього педагога Антона Макаренка, писав у цей період:

image Кременчук, попри те що він був тільки повітовим містом, був набагато культурнішим і жвавішим, ніж губернське місто Полтава. Не кажучи вже про те, що в Кременчуці був постійний театр (драматичний), театр оперети, театр мініатюри, пізніше відкрилися 4-5 шикарних кінематографів, була прекрасна нова аудиторія, - Кременчук постійно відвідували гастролери image

У період з 1903 по 1910 Філіпповського в зимовому театрі періодично замінювала дворянка Варвара Федорівна Анічкова. На цей час припала Революція 1905—1907 років, яка торкнулася і театру: у приміщенні проводили мітинги. Страйк восени 1905 року застав трупу корифеїв на шляху до Кременчука: Саксаганський з частиною акторів встиг дістатися міста, частина на чолі з Карпенком-Карим затрималася в Полтаві. У підсумку Саксаганський залишився в Кременчуці без грошей і при цьому не міг зорганізувати вистави: реквізит застряг у дорозі через страйк, а в приміщенні театру цілими днями проходили мітинги. Актори, що активно виражали своє невдоволення цією ситуацією, набули через це репутації чорносотенців.

Після революції культурне життя міста відновилося. Продовжували паралельно розвиватися український і російський театри. З 1905 по 1908 рік у місті діяла українська трупа Федора Левицького і Лідії Квітки. 1906 року в місті було відсвятковано річницю Шевченка. У 1907 році знову приїжджала трупа Саксаганського. 1908 року з виставами «Електра» й «У царських воріт» виступала трупа Всеволода Мейєрхольда, яка відокремилася від трупи Віри Коміссаржевської. Разом з тим нового розвитку набув єврейський театр. У 1905 році знято заборону на постановки на їдиш, що існувала з 1883 року (до цього єврейські трупи виступали німецькою). У Кременчуці частка єврейського населення становила до 50 відсотків, що зумовило активний розвиток єврейської гілки в театральному житті міста. У 1906 році виступала трупа Аврахама Альтера Фішзон, на наступний рік Фішзон приїхав знову, взявши в компаньйони Якова Ліберта. У 1908—1909 роках у місті гастролювали трупа Якова (Янкеля) Співаковського і Краузе, театр Переца Гіршбейна і трупа Довід-Мойше Сабая. У 1910 році з'явилася аматорська єврейська трупа, яка до 1912 року отримала власну сцену — російсько-єврейський , де і пропрацювала наступні роки.

Передреволюційні часи

У зимовому театрі до 1910 року антрепренером став Яків Володимирович Ліхтер. У цей період у театрі з виступала Петербурзька трупа . За спогадами актора Євреїнова Миколи Миколайовича, Кременчуцькій публіці настільки не до смаку припала сучасна постановка столичного театру, що акторам довелося «задвірками» добиратися до вокзалу, побоюючись зіткнення з обуреними глядачами. У 1912 році в театрі протягом двох літніх місяців давалися мініатюри Петербурзької трупи Барбе, до яких публіка також спочатку поставилася «з недовірою», проте врешті театр був щодня переповнений. Ставилися уривки з оперет «Червоне сонечко» і «Прекрасна Олена».

З 1912 по 1914 рік антрепренером театру служив Рувим Волькович (Родіон Володимирович) Олькеницький, при ньому в театрі грала трупа Олександра Костянтиновича Лошівського (Шиловського). Антрепренер керував також театром «Фарс» і орендував Міський сад. Літній театр у саду в цей період використовувався українськими трупами. Художнім керівником Катерининського зимового театру був брат Олькеницького, актор і режисер Станіслав Іванович Сорочан. У 1913 році в театрі відбувся бенефіс Сорочана в п'єсі «Вічна любов», актор також грав роль у комедії-шаржі Гаріна «Жіночий парламент». Крім цього ставилися, зокрема, спектаклі «Ревізор» Гоголя, «Дядя Ваня» Чехова, «Ключі щастя» і Ібсена. У березні в театрі проходили гастролі Петербурзького театру мініатюр «Люна» і єдиною в Європі трупи ліліпутів Кобильського.

Влітку 1913 газета відзначала тяжке становище Кременчуцьких театрів через їх надлишок: «за якийсь десяток років, замість одного театру, в місті народилось їх шість». Журналісти зробили висновок: «Помилково думати, що поліпшенням технічних умов театральних будівель можна підвищити відвідуваність театру». У тому ж році Катерининський театр був закритий для розширення і ремонту. Знову двері відкрилися для глядачів восени. Газета писала: «Перебудована і розширена будівля театру справляє чудове враження. Перший момент здається, що театр навіть став менше. Але коли вдивитися, то помітите, що він розкинувся вшир і в глиб … Усередині театр забарвлений в оливковий тон. Такого ж кольору бар'єри лож, завіса й ін. Освітлення стелі дуже красиве. Колишня „діра“ для оркестру закладена. Партер від сцени відділений площадочкою, покритою зеленим сукном (авансцена), завдяки чому все, що відбувається на сцені, видається більш ясним. Виходить враження, що дія розігрується не за рампою, а тут же, у залі для глядачів. Нововведення надзвичайно цікаве. Воно ж дає можливість приховати від очей глядача суфлерську будку. Розширено коридори і покращено загальний вигляд театру». З тієї ж газети можна дізнатися, що спектаклі починалися о 20:30 і часто закінчувалися вже після опівночі. Вартість квитків варіювалася від 15 копійок до півтори рублі.

В оновленому театрі за період до кінця 1914 року було поставлено «Цар Едіп», «Страта», «Старе загартування», «Отруєна совість», «Сестра милосердя», «У нерівній боротьбі», «Таємниця замку Чайнтворт», «Чоловік знаменитості», «Мізерере» і «Клара Штейнберг». До сторіччя від дня народження пройшла постановка . У жовтні 1914 року в місті було відкрито відділ .

З початком революційних подій діяльність театру знову була порушена. Українська актриса Марія Костянтинівна Заньковецька, яка приїхала в 1917 році в Кременчук, написала: "Якщо ще довго триватимуть читання лекцій і влаштування мітингів у театрах, то не тільки без штанів, але навіть без голів ми всі залишимося… ". У роки радянсько-української війни театр був закритий.

Театр Ревенко в радянський період

Після встановлення радянської влади театр перейшов у відомство держави. Незабаром після закінчення війни будівля була відновлена за проектом місцевого архітектора і відкрила свої двері для відвідувачів у 1922 році. Новий театр став носити ім'я Якова Ревенко — кременчуцького робочого — червоногвардійця, який боровся за встановлення влади більшовиків. Валентина Тимофіївна Федько у своїх спогадах так описувала театр: «білокам'яний, з партером, і ложами, оббитими синім оксамитом. Такою була і завіса». Однак післявоєнні роки мали свою специфіку: українська трупа театру Заньковецької, що приїхала в 1924 році на гастролі, згадувала «обдерту, холодну будівлю театру» і акторів на ролях «кочегарів» і вантажників вугілля. На період перебування трупи в місті припала смерть Леніна: через траур театр втратив свою публіку і, як писав кореспондент журналу «Література. Наука. Мистецтво», трупа змушена була виїхати з міста через «буржуазну звичку» їсти хоча б раз на день.

У тому ж році для реорганізації театральної діяльності було засновано Управління держтеатрами. Театр було відремонтовано. Відомо, що в управлінні та самому театрі працював Кононенко Анатолій Іванович, майбутній головний архітектор Московської області. Газета писала: «За рік роботи в нових умовах суворої організації всієї справи Управління зуміло вийти зі старої заборгованості, зжити дефіцитність підприємства і навіть придбати театральне майно, як-то: нові декорації, бутафорію і т. ін.». Особлива увага в театрі стала приділятися ідеологічній складовій: управління ставило метою «наблизити робочу масу до театру» і дати населенню міста «можливість знайомитися з усіма видами мистецтва». У театрі були представлені російська драма, з переважаючими постановками революційного характеру (82 % за сезон), опера, оперета російська і єврейська, українська театр їм. Шевченко. Глядачеві була також дана «можливість визначити свої відносини до нових течій»: до Кременчука були запрошені нові Державний Єврейський Театр (ГОСЕТ) і Український Державний Театр імені Франка. Газета писала: «Не дивлячись на новизну форм конструктивних постановок цих театрів, обидві трупи мали певний успіх і породили симпатії робочої маси до нового театру, що важливо відзначити як момент виховного характеру».

Початковий курс радянської влади на підтримку народів країни та їхніх мов (див. Коренізація), таким чином, знову призвів до паралельного співіснування в театрі російських, українських і єврейських труп. Федько згадувала, що в театрі проходили вистави театру російської драми з Вірою Петрівною Марецькою, Одеської опери, театру імені Моссовета. Гастролювала Дарія Василівна Зеркалова, , успіхом користувалася єврейська трупа з Кларою Юнг, Михайлом Епельбаум, . Активно ставилися нові радянські твори: у 1924—1925 роках у репертуарі були п'єси «Митька на царстві», «Повітряний пиріг», «Кронпринц», «У глухому царюванні», «Ігуменя Митрофанія», «Георгій Гапон», «За океаном» та інші. Газета «Новый зритель» у 1925 році писала: «Управління Держтеатрів і колективів взяли орієнтацію на робочого глядача, що видно з оголошеного репертуару». У 1929 році приїжджав театр «Шахтарка Донбасу» з п'єсами «Вогненний міст», «Чорне полум'я», «Сумна земля», «Гарчи, Китай», «Швейк», «Союз чесних людей» та інші. Йшла також постановка «Платон Кречет» за п'єсою Корнійчука.

image
Актриса Наталя Ужвій у ролі Стехи у фільмі «Назар Стодоля» («Українфільм», 1936)

Разом з тим продовжували ставитися класичні твори. Наталія Михайлівна Ужвій грала у виставі «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Петро Милорадович грав у п'єсі «Скупий» Мольєра. З театром імені Шевченка приїжджав Іван Твердохліб. Деякий час режисером і актором театру виступав , грали актори і Павло Значковський. У 1926 і 1927 роках з гастролями знову приїздив театр імені Заньковецької: Доміан Козачковський писав, що зали були переповнені, а постановка «Вій» зібрала аншлаги. Рецензія газети проте викликала обурення Харківського журналу «Нове мистецтво», який назвав театр «Кременчуцьким театриком». Не обходилося у місті і без курйозів: під час однієї з вистав актори по ходу п'єси з'їли пиріжки, які були облиті гасом «з метою збереження „реквізиту“».

За спогадами сучасників, у 1930-і роки «затишний, з гарною акустикою» театр «ніколи не був порожній», залучаючи знаменитих артистів: Марію Литвиненко-Вольгемут, Івана Паторжинського, Оксану Петрусенко. Виступали колективи Києва, Харкова та інших міст, спектакль «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» з Ужвій і Гнатом Юра йшов з великим успіхом. Сам театр описується як будівля, яка нічим не виділяється зовні, однак всередині глядача чекав «чудовий зал для глядачів з партером, у чотири яруси ложами, бельєтажами і балконами».

У 1939 році місцева газета з нагоди святкування 80-річчя від дня народження класика єврейської літератури писала: «У театрі ім. Ревенко відбулося засідання шолом-алейхемського ювілейного комітету разом з представниками партійних, комсомольських і профспілкових організацій і стахановцями міста. Ювілей Шолом-Алейхема перетворився на велике міжнародне свято». У момент початку Німецько-радянської війни у червні 1941 року на гастролях у Кременчуці був Одеський державний єврейський театр, який застряг у місті в «паніці перших військових днів».

Театр Тобілевича за німецької окупації

1941

Восени 1941 року місто було окуповане німецькими військами. Театру було дозволено продовжити роботу, він був перейменований на честь Івана Тобілевича. Режисером став Федір Мітін. Деякі спектаклі також ставили Григорій Пелашенко і Микола Баль. У трупі перебували Мезенцев, Бєлов, Трохимов, Гайдученко, Рубінчук, Цибенко. Актор Борис Лук'янов брав участь в обороні Полтави, був схоплений німцями і відправлений до табору для військовополонених у Кременчук, звідки втік. Йому вдалося дістати нове посвідчення і дозвіл на проживання в місті та влаштуватися в театр. Схожа доля була в Баля: актор пішов добровольцем на фронт, був поранений і потрапив у полон, звідки втік до рідного Кременчука.

На сцені театру ставилися українські класичні вистави, виконувалися народні пісні. Весь репертуар проходив сувору цензуру: зокрема, була заборонена постановка за поемою Шевченка «Гайдамаки». В силу проведеної окупаційними властями політики з театру зникли єврейська і російська складова. Зрідка виступали німецькі фронтові артисти, театр часто відвідували солдати . Для городян активно проводилися заходи української антирадянської спрямованості. Восени 1941 була проведена обов'язкова до участі конференція вчителів Кременчуцького району, на якій піднімалася тема «боротьби з Москвою». У залі були вивішені портрети Петлюри, Коновальця та інших діячів українського руху. У стінах будівлі також проходили агітаційні лекції із закликом до Кременчуцької молоді добровільно їхати на роботу до Німеччини (див. Остарбайтери).

Великий вплив на діяльність театру справила похідна група ОУН з Галичини, чиїм обов'язком було створення підконтрольних націоналістам органів влади, преси та установ культури в окупованих центральних, східних і південних регіонах України. створена оунівцями газета часто анонсувала в театрі заходи й іноді публікувала рецензії. Так, коли в театрі була поставлена ​​п'єса Бориса Грінченка «Степовий гість», газета писала, що Кременчуцький «непідготовлений глядач» через багаторічний вплив брехунів» не міг повною мірою сприйняти постановку про «визвольну боротьбу українського народу проти гніту польського панства» (див. Повстання Хмельницького). Однак, на думку редакції, мета донести історичну правду і викликати «законну ненависть до багатовікового ворога України» була досягнута.

Культура була тісно пов'язана з політикою і перебувала під її впливом. Учні довоєнної музичної школи імені Миколи Лисенка, що знову відкрилася під керівництвом кременчужанки німецького походження Леонтіни Михайлівни Дітлінг-Кокіній дали свій перший концерт у театрі для солдатів німецького вермахту через 5 днів після початку окупації. 22 червня 1942 року школа дала святковий концерт на честь річниці Вторгнення Німеччини в СРСР. У концерті брала участь і балетна трупа під керівництвом Артеменко, що відкрилася при театрі. Оркестр грав у квітні 1942 року на святкуванні дня народження Гітлера, на сцені був встановлений прикрашений живими квітами портрет «визволителя». При театрі діяла і довоєнна , яку очолювала Олександра Минівна Сапсай, сестра засновника капели і дружина колишнього старшини армії УНР, якого заарештовано в 1937 році радянською владою. Всі виступи капели починалися з гімну «Ще не вмерла України». За рекомендацією голови окупаційного відділу освіти виконувалися композиції націоналістичної спрямованості. У січні 1942 року хор поряд з українськими народними піснями виконав «Чуєш, сурми Грають» і . Галичанин Іван (Юрій) Костюк, «зондерфюрер» прибув до міста відділу пропаганди, передав адміністратору капели Сушко тексти пісень, а також націоналістичні брошури, які той поширив серед хористів і знайомих.

Зі спогадів Костюка можна більше дізнатися про класичну театральну діяльность. За його словами, у початковий період окупації ставилися, зокрема, , «Наталка Полтавка», «Вій», «Вечір напередодні Івана Купала», «Маруся Богуславка», а також зарубіжні твори. Вистави проходили українською мовою. Проводилися концерти оркестрів і хору: влітку 1942 року пройшов концерт на честь сторіччя композитора Миколи Лисенка, наприкінці якого подячну промову виголосив німецький генерал. Музична школа дала концерт до ювілею Шевченка. «Дніпровська хвиля» повідомляла про покупку театром українських костюмів, рушників, скатертин, килимів, поясів. Публікувалися оголошення про набір до хору, чоловічого квартету та балету. Костюк так характеризував трупу: «Справжні, професійні актори, що в голоді і холоді… буквально днювали і ночували в театрі».

1942

Актори тим часом займалися не тільки театральною діяльністю. Влітку 1942 року Борис Лук'янов познайомився з Олександром Кривицьким, керівником підпільної антифашистської організації, яка діяла в Кременчуці з осені 1941 року. У театрі зібралася група людей на чолі з Борисом Лук'яновим, яких об'єднала підпільна боротьба: Микола Баль, Наталія Дембіцька, Михайло Грінченко, Іван Коваленко та Шура Мансурова. За спогадами Лук'янова, актори намагалися «пустити під укіс» антирадянську постановку за новою п'єсою Василя Васильовича Дубровського «Повернення до Європи», а також таємно розповсюджували серед глядачів листівки з віршами, що закликали боротися з Гітлером.

Політика окупаційної влади незабаром змінилася. 1 вересня 1942 року Кременчук був віднесений до «​​Рейхскомісаріату Україна» (див. Кременчуцький гебіт). За спогадами Костюка, з цього моменту в театрі більше не ставилися українські вистави і не проголошувалися промови вдячності, а замість цього почався активне примусове вивезення цивільного населення до Німеччини. Музична школа була закрита, дані дітей були передані на біржу праці. Всього за час окупації німцями було вивезено з Кременчука від 10 до 21 тисячі осіб. «Дніпровська хвиля» на початку місяця анонсувала театральний вечір для німецьких солдатів, а городян закликала прислухатися до «заклику Фюрера» і з'явитися на біржу праці для відбуття до Німеччини.

1943

З березня 1943 року за згодою з гебітскомісаром всім театральним працівникам було заборонено працювати поза театром без дозволу зондерфюрера — уповноваженого німецького відділу пропаганди. У квітні відділ виніс театру подяку за організацію дозвілля фронтових солдатів, разом з тим знову нагадавши про неприпустимість паралельної діяльності. 22 червня в театрі пройшли святкові заходи на честь другої річниці початку війни Німеччини проти СРСР. У фоє німці організували агітаційну виставку «Чудова Німеччина». Театральні підпільники підмінили кілька фальшивих листів нібито від вигнаних до Німеччини і знищили кілька експонатів.

Протягом 1942—1943 років багато членів похідної групи ОУН були репресовані німцями, були також розстріляні два редактора «Дніпровської хвилі» й адміністратор капели Сушко. З газети «Наші дні» можна дізнатися, що у вересні 1943 року акторська трупа становила 20 осіб, балетна — 15, капела — 30, діяли два оркестри. З наступом радянських військ у тому ж місяці німці вивезли реквізит театру і зруйнували саму будівлю, як і більшу частину інших міських будівель. Костюк побачив місто «повністю знищеним».

Післявоєнний період

Після вигнання німців з міста деякі актори пішли на фронт. Після закінчення війни Баль був режисером у Рівненському і , а також у драматичних театрах Марійської, Башкирської та Татарської АРСР, потім жив у Кременчуці. Лук'янов став актором Київського Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Коваленко став актором драматичного театру імені Панаса Саксаганського, що відкрився в Кременчуці відразу після звільнення, пізніше працював в одній зі шкіл. Мітін також служив у театрі Саксаганського, режисером. Пелашенко грав в . Сапсай, колишня диригент театральної капели, була засуджена радянською владою, пізніше реабілітована і повернулася до Кременчука. Керівниця музичної школи Дітлінг і глава відділу освіти уникли арешту.

На місці театру, що не підлягав відновленню, у повоєнний час побудовано багатоповерховий житловий будинок (Соборна 34/32). Вулиця, на якій більше не було театру, була перейменована на вулицю Шолом-Алейхема і знову перейменована на честь Юрія Гагаріна після його .

Див. також

Примітки

  1. Кобзар В.В. (укр.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 18 грудня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
  2. Кропивницкий М.Л. (укр.). library.kr.ua. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2017.
  3. (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 11 липня 2017.
  4. Чикаленко Е. (укр.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 18 липня 2017.
  5. Саксаганский П.К. (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 18 липня 2017.
  6. . Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 18 липня 2017.
  7. . Наш Кременчуг (рос.). 21 березня 2017. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
  8. . Артист (рос.). electro.nekrasovka.ru. 1889. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
  9. Каменский В.В. . www.ka2.ru. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 11 липня 2017.
  10. Словарь сценических деятелей [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. Выпуск 14. Санкт-Петербург. 1904
  11. . Артист №20 (рос.). 1892. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
  12. . feb-web.ru. 2004. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 12 липня 2017.
  13. . Артист №20 (рос.). 1892. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
  14. . Артист №30 (рос.). electro.nekrasovka.ru. 1893. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
  15. . Артист №42 (рос.). 1894. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
  16. . Артист №40 (рос.). 1894. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
  17. . kremen.pro. Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 15 липня 2017.
  18. Макаренко В.С. Воспоминания о брате «Мой брат Антон Семёнович» : [ 4 листопада 2019] : ( )[рос.] // Университет Марбурга (Германия).
  19. (рос.). histpol.pl.ua. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 12 липня 2017.
  20. Маслак В.И. (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 11 липня 2017.
  21. Литвиненко А. (рос.). histpol.pl.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 18 липня 2017.
  22. . Полтавіка (укр.). history-poltava.org.ua. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 17 липня 2017.
  23. Галинина Ю. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2021. Процитовано 26 лютого 2020.
  24. . 05366.com.ua - Сайт города Кременчуга (рос.). Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 17 липня 2017.
  25. Евреинов Н. Н. В школе остроумия. Воспоминания о театре «Кривое зеркало» : [ 23 березня 2020] : ( )[рос.] // Москва: Искусство. — 1998.
  26. Тихвинская Л.И. (2005). . Повседневная жизнь театральной богемы серебряного века: Кабаре и театр миниатюр в России: 1908 – 1917. М.: Молодая гвардия. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 11 липня 2017.
  27. . Российская Национальная Библиотека. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 20 липня 2017.
  28. Кременчугская Энциклопедия. archive.li. 17 листопада 2014. Архів оригіналу за 17 листопада 2014. Процитовано 11 липня 2017.
  29. . Кременчуг 100 лет назад. Приднепровский голос. 13 червня 1913. Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 16 липня 2017.
  30. . Вісник Кременчука. 3 жовтня 2013. Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
  31. . Кременчуг 100 лет назад. Приднепровский голос. 17 жовтня 1913. Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
  32. Вергелис О. . Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 20 липня 2017.
  33. Личности Кременчуга | Улицами Кременчуга. archive.li. 28 червня 2013. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 15 липня 2017.
  34. . Кременчуцька Панорама (укр.). panorama.pl.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 12 липня 2017.
  35. Федько В.Т. (рос.). kremenhistory.org.ua. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 11 липня 2017.
  36. Веселовская Г. Мандрівний період діяльності театру ім. марії заньковецької : [ 21 січня 2022] : ( )[укр.] // Вісник Львів. ун-ту.
  37. . Московский архив. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 27 лютого 2020.
  38. . Жизнь искусства №39 (рос.). 1925. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 20 липня 2017.
  39. Вестник работников искусства (рос.). 1925. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 21 липня 2017.
  40. Фермато (1925). . Новый зритель (№49(100)) (рос.). Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 25 серпня 2017.
  41. Новый зритель №40(299) (рос.). electro.nekrasovka.ru. 1929. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 20 липня 2017.
  42. (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
  43. (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 11 липня 2017.
  44. . Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 12 липня 2017.
  45. . Киносозвездие. www.kinosozvezdie.ru. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 15 липня 2017.
  46. Козачковский Д. И., театр им. М. Заньковецкой (1926—1928) [ 27 листопада 2019 у Wayback Machine.]
  47. . Рабис №6(48) (рос.). electro.nekrasovka.ru. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 21 липня 2017.
  48. Рядненко В.И. (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 11 липня 2017.
  49. Гуриненко Д.Л. (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 15 липня 2017.
  50. Скрыпинская Т.В. (укр.). kremenhistory.org.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
  51. Баканурский А. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 вересня 2016. Процитовано 27 лютого 2020.
  52. Миндлин Ф. . Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 28 серпня 2017.
  53. Наказ по МІСЬКІЙ УПРАВІ від 8-го листопада 1941 року. Дніпрова хвиля №7 (укр.). 20.11.1941. Процитовано 16 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  54. Иванченко О.Н. (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 11 липня 2017.
  55. Костюк И. . komb-a-ingwar.blogspot.com. Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 11 липня 2017.
  56. . Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 11 липня 2017.
  57. Ревегук В.Я. (рос.). histpol.pl.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 12 липня 2017.
  58. О. Недоля (29.01.1942). Небуденна подія ("Степовий гість" у міському театрі) (укр.). Дніпрова хвиля №6. Процитовано 14 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  59. Юко (21.06.1942). Вогнище культури (укр.). Дніпрова хвиля №29. Процитовано 16 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  60. Дніпрова хвиля №17 від 25.12.1941 (укр.). Процитовано 16 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  61. Свято в театрі. Вечірній листок №5 (укр.). 21.04.1942. Процитовано 14 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  62. Тріюмф творців (Концерт хорової капели у міському театрі). Дніпрова хвиля №2 (укр.). 06.01.1942. Процитовано 17 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  63. Шевельов Ю. . Березіль. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 12 липня 2017.
  64. Ревегук В.Я. . Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 25 серпня 2017.
  65. (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 12 липня 2017.
  66. ЇДЬТЕ ДО ПРЕКРАСНОЇ НІМЕЧЧИНИ!. Дніпрова хвиля №60 (укр.). 05.09.1942. Процитовано 28 серпня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  67. Наказ мистецькому та технічному персоналові Кременчуцького міського театру. Дніпрова хвиля №28 (укр.). 09.03.1943. Процитовано 16 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  68. Подяка театру. Голос №14 (укр.). 04.04.1943. Процитовано 14 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  69. Кременчук святкує Другу Річницю визвольної війни. Дніпрова хвиля №74 (укр.). 24.06.1943. Процитовано 14 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  70. Виставка "ЧУДОВА НІМЕЧЧИНА". Дніпрова хвиля №76 (укр.). 29.06.1943. Процитовано 16 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  71. Нова Україна (Полтава) №111 (укр.). 01.08.1943. Процитовано 16 липня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  72. Войналович В. А. . Полтавіка (укр.). history-poltava.org.ua. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 17 липня 2017.
  73. Ревегук В.Я. (рос.). histpol.pl.ua. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 12 липня 2017.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Shablon Teatr rozshireno Shablon Teatr vidremontovano Katerininskij teatr 49 04 07 pn sh 33 25 02 sh d 49 068806 pn sh 33 417250 sh d 49 068806 33 417250 Koordinati 49 04 07 pn sh 33 25 02 sh d 49 068806 pn sh 33 417250 sh d 49 068806 33 417250 Krayina Rosijska imperiya UNR SRSR Rajhskomisariat UkrayinaMisto KremenchukVlasnik Pavlo KozelskijMistkist 850 1922 Tip DramatichnijVidkrito 1871 1876 Zakrito 1917 1921 z 1943Zrujnovano 1943Identifikatori i posilannya Katerininskij teatr dramatichnij teatr u misti Kremenchuk zasnovanij u drugij polovini XIX stolittya Takozh nazivavsya zimovim teplim kam yanim i teatrom Nemecya U radyanski roki vidnovleno pislya radyansko ukrayinskoyi vijni ta perejmenovano na chest bilshovika Yakova Revenka Teatr prodovzhuvav diyati i v period nimeckoyi okupaciyi pid chas Nimecko radyanskoyi vijni pid im yam Ivana Tobilevicha Buv zrujnovanij nimcyami v 1943 roci pid chas vidstupu IstoriyaKaterininskij teatr u Rosijskij imperiyi Utvorennya U XIX stolitti Kremenchuk buv velikim torgovim i promislovim mistom Rosijskoyi imperiyi z chislennimi navchalnimi zakladami Aktivno rozvivalosya i kulturne zhittya mista U 1876 za inshimi danimi v 1871 roci v budinku na vulici Katerininska nini Soborna v kam yanomu budinku kolishnogo gotelyu vidkrivsya teatr Budinok nalezhav pidpolkovniku Pavlu Kozelskomu vlasniku kilkoh budinkiv lyubitelyu mistectv i teatralu Teatr spochatku ne mav vlasnoyi trupi i peredavavsya v antreprizu trupam z inshih mist u 1878 1879 rokah u teatri odin sezon grala trupa Marka Kropivnickogo potim Kropivnickij stav rezhiserom trupi Lavrovskoyi U trupi Vihodceva Grigoriya Oleksijovicha vin takozh poznajomivsya z Ivanom Zagorskim z yakim zgodom propracyuvav bagato rokiv Antreprener Ashkarenko Grigorij Andrijovich Ashkarenko aktor i postanovnik teatru 1880 roku orendarem teatru stav aktor i dramaturg dvoryanskogo pohodzhennya Grigorij Ashkarenko Kropivnickij stav rezhiserom zasnovanoyi Ashkarenkom trupi Trupa ne mala osoblivogo uspihu i perebuvala v tyazhkomu stanovishi Publika tak ridko vidviduvala teatr sho antrepreneru ne vistachalo koshtiv na oplatu praci aktoriv Kropivnickij i Ashkarenko prijshli do ideyi staviti krim rosijskih takozh p yesi ukrayinskoyu movoyu 1881 roku na zaproshennya Kropivnickogo do mista priyihav Mikola Sadovskij z dinastiyi Tobilevichiv Kropivnickij mav na meti umoviti Sadovskogo chinnogo oficera armiyi sprobuvati sebe na teatralnij nivi Ashkarenko z trupi yakogo nezadovgo do cogo vtik z avansom odin z artistiv aktivno pidtrimav cyu ideyu Saksaganskij vstupiv do trupi pislya chogo antreprener poprosiv u vladi dozvolu na postanovki ukrayinskoyu movoyu diyalnist ukrayinskih teatriv z 1876 roku bula obmezhena pidpisanim Oleksandrom II Emskim ukazom Otrimavshi dozvil aktori zaprosili v trupu aktrisu Nataliyu Zharkovu z Poltavi i pristupili do repeticij Pershim postavlenim ukrayinskoyu movoyu spektaklem stala Natalka Poltavka Kotlyarevskogo Za neyu buli Svatannya na Goncharivci Shira lyubov i Shelmenko denshik Kvitki Osnov yanenka Daj sercyu volyu zavede v nevolyu Kropivnickogo Garkusha Storozhenka i Kum Miroshnik Dmitrenka Pislya uspihu v Kremenchuci trupa virushila na gastroli de do nih priyednalasya harkivska aktrisa A Markova Odencova Kropivnickij i Sadovskij pokinuli trupu i povernulisya do Yelizavetgrada nini Kropivnickij Trupa Ashkarenka zh prodovzhuvala staviti vistavi ukrayinskoyu zokrema p yesu Tarasa Shevchenka Nazar Stodolya golovni roli v yakij vikonali sam Ashkarenko i Teofiliya Lyutomska Bachinska Koli voseni 1881 roku popravka do Emskogo ukazu znyala obmezhennya na diyalnist ukrayinomovnih trup Sadovskij i Kropivnickij utvorili v Yelisavetgradi ukrayinsku trupu sho otrimala zgodom nazvu Teatr korifeyiv i pochali aktivno gastrolyuvati po krayini U Peterburzi spektakli kilka raziv vidviduvav imperator Oleksandr III Odnak lishe kilka rokiv po tomu 1883 roku Kiyivskij general gubernator Drenteln zaboroniv ukrayinski trupi na pidvladnij jomu teritoriyi do yakoyi nalezhala i Poltavshina Antreprener Filippovskij Pislya Ashkarenka blizko 10 rokiv Kremenchuckij teatr orenduvav antreprener Mikola Trohimovich Filippovskij U cej period 1888 roku Kozelskij prodav teatr Icke Gershovichu Nemcyu sinovi vidomogo kremenchuckogo fabrikanta u misti zberigsya budinok Nemecya Nezabarom pislya cogo teatr znachno pidnovivsya i z poglyadu dekoracij nabuv nabagato krashogo viglyadu Bula takozh zaplanovana jogo elektrifikaciya Za Filippovskogo odniyeyu z aktris teatru stala Yelizaveta Andriyivna Potocka 1890 roku v trupi debyutuvav aktor z Poltavi Lev Sabinin Na zaproshennya Filippovskogo priyizhdzhav na odin sezon rosijskij poet aktor i aviator Kamenskij Vasil Vasilovich Vidigrav sezon Lirskij Pavlo Oleksandrovich kilka sezoniv pracyuvav Lyubin Yakiv Markovich U 1892 roci vidannya pisalo Kremenchucki obivateli mayut rik u rik postijnij zimovij teatr z bilsh mensh pristojnoyu trupoyu yaka shorichno onovlyuyetsya todi yak veliki mista yak ot Herson Katerinoslav Poltava Yelizavetgrad ta inshi pivdenni mista yaki stoyat nezrivnyanno vishe Kremenchuka yak za kilkistyu narodonaselennya tak i vzagali v gromadskomu i ekonomichnomu vidnoshenni ne mayut postijnogo zimovogo teatru i tilki zridka obhodyatsya gastrolnimi trupami Originalnij tekst ros Kremenchugskie obyvateli imeyut iz goda v god postoyannyj zimnij teatr s ezhegodno obnovlyaemoj bolee ili menee prilichnoj truppoj togda kak takie bolshie goroda kak Herson Ekaterinoslav Poltava Elizavetgrad i drugie yuzhnye goroda stoyashie nesravnenno vyshe Kremenchuga kak po kolichestvu narodonaseleniya tak i voobshe v obshestvennom i ekonomicheskom otnoshenii ne imeyut postoyannogo zimnego teatra i tolko probavlyayutsya izredka priezzhayushimi gastrolnymi truppami Za 1889 1894 roki trupa postavila p yesi Vedmid en en Groza Liho z rozumu Vesillya Figaro Genrih Gejne potim pochali staviti mensh klasichni Zlamani lyudi Blukayuchi vogni Shkilna para U stari roki Kashirska starovina Shkola druzhin Klyatva bilya truni Svitit ta ne griye ta inshi U teatr priyizhdzhala trupa Imperatorskogo Oleksandrinskogo teatru z vistavami Revizor Liho z rozumu Mertvi dushi j inshimi Pislya znyattya obmezhen Kremenchuk znovu stav centrom rozvitku teatru ukrayinskoyu movoyu 1897 roku v misti vidbulasya prem yera p yesi Ivana Karpovicha Tobilevicha Burlak Sam Ivan Karpovich yak i Panas Saksaganskij z tiyeyi zh dinastiyi buli chastimi gostyami mista Pershe desyatirichchya XX stolittya Misto tim chasom aktivno rozvivalosya u 1899 roci povz teatr po Katerininskij vulici zapustili elektrichnij tramvaj Pislya 1901 roku bulo chastkovo zasipano boloto na Pokrovsku vulicyu nini Gagarina prodovzhili cherez kolishnye boloto do peretinu z Katerininskoyu Otzhe teatr viyavivsya na peretini dvoh vulic Vidtodi Pokrovska vulicya distala nazvu Teatralnoyi Vidkrivalisya j novi kulturni ustanovi zokrema litnij teatr u Miskomu sadu i Pushkinska narodna auditoriya de takozh pochali staviti spektakli Vitalij Makarenko brat majbutnogo pedagoga Antona Makarenka pisav u cej period Kremenchuk popri te sho vin buv tilki povitovim mistom buv nabagato kulturnishim i zhvavishim nizh gubernske misto Poltava Ne kazhuchi vzhe pro te sho v Kremenchuci buv postijnij teatr dramatichnij teatr opereti teatr miniatyuri piznishe vidkrilisya 4 5 shikarnih kinematografiv bula prekrasna nova auditoriya Kremenchuk postijno vidviduvali gastroleri U period z 1903 po 1910 Filippovskogo v zimovomu teatri periodichno zaminyuvala dvoryanka Varvara Fedorivna Anichkova Na cej chas pripala Revolyuciya 1905 1907 rokiv yaka torknulasya i teatru u primishenni provodili mitingi Strajk voseni 1905 roku zastav trupu korifeyiv na shlyahu do Kremenchuka Saksaganskij z chastinoyu aktoriv vstig distatisya mista chastina na choli z Karpenkom Karim zatrimalasya v Poltavi U pidsumku Saksaganskij zalishivsya v Kremenchuci bez groshej i pri comu ne mig zorganizuvati vistavi rekvizit zastryag u dorozi cherez strajk a v primishenni teatru cilimi dnyami prohodili mitingi Aktori sho aktivno virazhali svoye nevdovolennya ciyeyu situaciyeyu nabuli cherez ce reputaciyi chornosotenciv Pislya revolyuciyi kulturne zhittya mista vidnovilosya Prodovzhuvali paralelno rozvivatisya ukrayinskij i rosijskij teatri Z 1905 po 1908 rik u misti diyala ukrayinska trupa Fedora Levickogo i Lidiyi Kvitki 1906 roku v misti bulo vidsvyatkovano richnicyu Shevchenka U 1907 roci znovu priyizhdzhala trupa Saksaganskogo 1908 roku z vistavami Elektra j U carskih vorit vistupala trupa Vsevoloda Mejyerholda yaka vidokremilasya vid trupi Viri Komissarzhevskoyi Razom z tim novogo rozvitku nabuv yevrejskij teatr U 1905 roci znyato zaboronu na postanovki na yidish sho isnuvala z 1883 roku do cogo yevrejski trupi vistupali nimeckoyu U Kremenchuci chastka yevrejskogo naselennya stanovila do 50 vidsotkiv sho zumovilo aktivnij rozvitok yevrejskoyi gilki v teatralnomu zhitti mista U 1906 roci vistupala trupa Avrahama Altera Fishzon na nastupnij rik Fishzon priyihav znovu vzyavshi v kompanjoni Yakova Liberta U 1908 1909 rokah u misti gastrolyuvali trupa Yakova Yankelya Spivakovskogo i Krauze teatr Pereca Girshbejna i trupa Dovid Mojshe Sabaya U 1910 roci z yavilasya amatorska yevrejska trupa yaka do 1912 roku otrimala vlasnu scenu rosijsko yevrejskij de i propracyuvala nastupni roki Peredrevolyucijni chasi U zimovomu teatri do 1910 roku antreprenerom stav Yakiv Volodimirovich Lihter U cej period u teatri z vistupala Peterburzka trupa Za spogadami aktora Yevreyinova Mikoli Mikolajovicha Kremenchuckij publici nastilki ne do smaku pripala suchasna postanovka stolichnogo teatru sho aktoram dovelosya zadvirkami dobiratisya do vokzalu poboyuyuchis zitknennya z oburenimi glyadachami U 1912 roci v teatri protyagom dvoh litnih misyaciv davalisya miniatyuri Peterburzkoyi trupi Barbe do yakih publika takozh spochatku postavilasya z nedoviroyu prote vreshti teatr buv shodnya perepovnenij Stavilisya urivki z operet Chervone sonechko i Prekrasna Olena Z 1912 po 1914 rik antreprenerom teatru sluzhiv Ruvim Volkovich Rodion Volodimirovich Olkenickij pri nomu v teatri grala trupa Oleksandra Kostyantinovicha Loshivskogo Shilovskogo Antreprener keruvav takozh teatrom Fars i orenduvav Miskij sad Litnij teatr u sadu v cej period vikoristovuvavsya ukrayinskimi trupami Hudozhnim kerivnikom Katerininskogo zimovogo teatru buv brat Olkenickogo aktor i rezhiser Stanislav Ivanovich Sorochan U 1913 roci v teatri vidbuvsya benefis Sorochana v p yesi Vichna lyubov aktor takozh grav rol u komediyi sharzhi Garina Zhinochij parlament Krim cogo stavilisya zokrema spektakli Revizor Gogolya Dyadya Vanya Chehova Klyuchi shastya i Ibsena U berezni v teatri prohodili gastroli Peterburzkogo teatru miniatyur Lyuna i yedinoyu v Yevropi trupi liliputiv Kobilskogo Vlitku 1913 gazeta vidznachala tyazhke stanovishe Kremenchuckih teatriv cherez yih nadlishok za yakijs desyatok rokiv zamist odnogo teatru v misti narodilos yih shist Zhurnalisti zrobili visnovok Pomilkovo dumati sho polipshennyam tehnichnih umov teatralnih budivel mozhna pidvishiti vidviduvanist teatru U tomu zh roci Katerininskij teatr buv zakritij dlya rozshirennya i remontu Znovu dveri vidkrilisya dlya glyadachiv voseni Gazeta pisala Perebudovana i rozshirena budivlya teatru spravlyaye chudove vrazhennya Pershij moment zdayetsya sho teatr navit stav menshe Ale koli vdivitisya to pomitite sho vin rozkinuvsya vshir i v glib Useredini teatr zabarvlenij v olivkovij ton Takogo zh koloru bar yeri lozh zavisa j in Osvitlennya steli duzhe krasive Kolishnya dira dlya orkestru zakladena Parter vid sceni viddilenij ploshadochkoyu pokritoyu zelenim suknom avanscena zavdyaki chomu vse sho vidbuvayetsya na sceni vidayetsya bilsh yasnim Vihodit vrazhennya sho diya rozigruyetsya ne za rampoyu a tut zhe u zali dlya glyadachiv Novovvedennya nadzvichajno cikave Vono zh daye mozhlivist prihovati vid ochej glyadacha suflersku budku Rozshireno koridori i pokrasheno zagalnij viglyad teatru Z tiyeyi zh gazeti mozhna diznatisya sho spektakli pochinalisya o 20 30 i chasto zakinchuvalisya vzhe pislya opivnochi Vartist kvitkiv variyuvalasya vid 15 kopijok do pivtori rubli V onovlenomu teatri za period do kincya 1914 roku bulo postavleno Car Edip Strata Stare zagartuvannya Otruyena sovist Sestra miloserdya U nerivnij borotbi Tayemnicya zamku Chajntvort Cholovik znamenitosti Mizerere i Klara Shtejnberg Do storichchya vid dnya narodzhennya projshla postanovka U zhovtni 1914 roku v misti bulo vidkrito viddil Z pochatkom revolyucijnih podij diyalnist teatru znovu bula porushena Ukrayinska aktrisa Mariya Kostyantinivna Zankovecka yaka priyihala v 1917 roci v Kremenchuk napisala Yaksho she dovgo trivatimut chitannya lekcij i vlashtuvannya mitingiv u teatrah to ne tilki bez shtaniv ale navit bez goliv mi vsi zalishimosya U roki radyansko ukrayinskoyi vijni teatr buv zakritij Teatr Revenko v radyanskij period Pislya vstanovlennya radyanskoyi vladi teatr perejshov u vidomstvo derzhavi Nezabarom pislya zakinchennya vijni budivlya bula vidnovlena za proektom miscevogo arhitektora i vidkrila svoyi dveri dlya vidviduvachiv u 1922 roci Novij teatr stav nositi im ya Yakova Revenko kremenchuckogo robochogo chervonogvardijcya yakij borovsya za vstanovlennya vladi bilshovikiv Valentina Timofiyivna Fedko u svoyih spogadah tak opisuvala teatr bilokam yanij z parterom i lozhami obbitimi sinim oksamitom Takoyu bula i zavisa Odnak pislyavoyenni roki mali svoyu specifiku ukrayinska trupa teatru Zankoveckoyi sho priyihala v 1924 roci na gastroli zgaduvala obdertu holodnu budivlyu teatru i aktoriv na rolyah kochegariv i vantazhnikiv vugillya Na period perebuvannya trupi v misti pripala smert Lenina cherez traur teatr vtrativ svoyu publiku i yak pisav korespondent zhurnalu Literatura Nauka Mistectvo trupa zmushena bula viyihati z mista cherez burzhuaznu zvichku yisti hocha b raz na den U tomu zh roci dlya reorganizaciyi teatralnoyi diyalnosti bulo zasnovano Upravlinnya derzhteatrami Teatr bulo vidremontovano Vidomo sho v upravlinni ta samomu teatri pracyuvav Kononenko Anatolij Ivanovich majbutnij golovnij arhitektor Moskovskoyi oblasti Gazeta pisala Za rik roboti v novih umovah suvoroyi organizaciyi vsiyeyi spravi Upravlinnya zumilo vijti zi staroyi zaborgovanosti zzhiti deficitnist pidpriyemstva i navit pridbati teatralne majno yak to novi dekoraciyi butaforiyu i t in Osobliva uvaga v teatri stala pridilyatisya ideologichnij skladovij upravlinnya stavilo metoyu nabliziti robochu masu do teatru i dati naselennyu mista mozhlivist znajomitisya z usima vidami mistectva U teatri buli predstavleni rosijska drama z perevazhayuchimi postanovkami revolyucijnogo harakteru 82 za sezon opera opereta rosijska i yevrejska ukrayinska teatr yim Shevchenko Glyadachevi bula takozh dana mozhlivist viznachiti svoyi vidnosini do novih techij do Kremenchuka buli zaprosheni novi Derzhavnij Yevrejskij Teatr GOSET i Ukrayinskij Derzhavnij Teatr imeni Franka Gazeta pisala Ne divlyachis na noviznu form konstruktivnih postanovok cih teatriv obidvi trupi mali pevnij uspih i porodili simpatiyi robochoyi masi do novogo teatru sho vazhlivo vidznachiti yak moment vihovnogo harakteru Pochatkovij kurs radyanskoyi vladi na pidtrimku narodiv krayini ta yihnih mov div Korenizaciya takim chinom znovu prizviv do paralelnogo spivisnuvannya v teatri rosijskih ukrayinskih i yevrejskih trup Fedko zgaduvala sho v teatri prohodili vistavi teatru rosijskoyi drami z Viroyu Petrivnoyu Mareckoyu Odeskoyi operi teatru imeni Mossoveta Gastrolyuvala Dariya Vasilivna Zerkalova uspihom koristuvalasya yevrejska trupa z Klaroyu Yung Mihajlom Epelbaum Aktivno stavilisya novi radyanski tvori u 1924 1925 rokah u repertuari buli p yesi Mitka na carstvi Povitryanij pirig Kronprinc U gluhomu caryuvanni Igumenya Mitrofaniya Georgij Gapon Za okeanom ta inshi Gazeta Novyj zritel u 1925 roci pisala Upravlinnya Derzhteatriv i kolektiviv vzyali oriyentaciyu na robochogo glyadacha sho vidno z ogoloshenogo repertuaru U 1929 roci priyizhdzhav teatr Shahtarka Donbasu z p yesami Vognennij mist Chorne polum ya Sumna zemlya Garchi Kitaj Shvejk Soyuz chesnih lyudej ta inshi Jshla takozh postanovka Platon Krechet za p yesoyu Kornijchuka Aktrisa Natalya Uzhvij u roli Stehi u filmi Nazar Stodolya Ukrayinfilm 1936 Razom z tim prodovzhuvali stavitisya klasichni tvori Nataliya Mihajlivna Uzhvij grala u vistavi Oj ne hodi Gricyu ta j na vechornici Petro Miloradovich grav u p yesi Skupij Molyera Z teatrom imeni Shevchenka priyizhdzhav Ivan Tverdohlib Deyakij chas rezhiserom i aktorom teatru vistupav grali aktori i Pavlo Znachkovskij U 1926 i 1927 rokah z gastrolyami znovu priyizdiv teatr imeni Zankoveckoyi Domian Kozachkovskij pisav sho zali buli perepovneni a postanovka Vij zibrala anshlagi Recenziya gazeti prote viklikala oburennya Harkivskogo zhurnalu Nove mistectvo yakij nazvav teatr Kremenchuckim teatrikom Ne obhodilosya u misti i bez kurjoziv pid chas odniyeyi z vistav aktori po hodu p yesi z yili pirizhki yaki buli obliti gasom z metoyu zberezhennya rekvizitu Za spogadami suchasnikiv u 1930 i roki zatishnij z garnoyu akustikoyu teatr nikoli ne buv porozhnij zaluchayuchi znamenitih artistiv Mariyu Litvinenko Volgemut Ivana Patorzhinskogo Oksanu Petrusenko Vistupali kolektivi Kiyeva Harkova ta inshih mist spektakl Oj ne hodi Gricyu ta j na vechornici z Uzhvij i Gnatom Yura jshov z velikim uspihom Sam teatr opisuyetsya yak budivlya yaka nichim ne vidilyayetsya zovni odnak vseredini glyadacha chekav chudovij zal dlya glyadachiv z parterom u chotiri yarusi lozhami belyetazhami i balkonami U 1939 roci misceva gazeta z nagodi svyatkuvannya 80 richchya vid dnya narodzhennya klasika yevrejskoyi literaturi pisala U teatri im Revenko vidbulosya zasidannya sholom alejhemskogo yuvilejnogo komitetu razom z predstavnikami partijnih komsomolskih i profspilkovih organizacij i stahanovcyami mista Yuvilej Sholom Alejhema peretvorivsya na velike mizhnarodne svyato U moment pochatku Nimecko radyanskoyi vijni u chervni 1941 roku na gastrolyah u Kremenchuci buv Odeskij derzhavnij yevrejskij teatr yakij zastryag u misti v panici pershih vijskovih dniv Teatr Tobilevicha za nimeckoyi okupaciyi 1941 Voseni 1941 roku misto bulo okupovane nimeckimi vijskami Teatru bulo dozvoleno prodovzhiti robotu vin buv perejmenovanij na chest Ivana Tobilevicha Rezhiserom stav Fedir Mitin Deyaki spektakli takozh stavili Grigorij Pelashenko i Mikola Bal U trupi perebuvali Mezencev Byelov Trohimov Gajduchenko Rubinchuk Cibenko Aktor Boris Luk yanov brav uchast v oboroni Poltavi buv shoplenij nimcyami i vidpravlenij do taboru dlya vijskovopolonenih u Kremenchuk zvidki vtik Jomu vdalosya distati nove posvidchennya i dozvil na prozhivannya v misti ta vlashtuvatisya v teatr Shozha dolya bula v Balya aktor pishov dobrovolcem na front buv poranenij i potrapiv u polon zvidki vtik do ridnogo Kremenchuka Na sceni teatru stavilisya ukrayinski klasichni vistavi vikonuvalisya narodni pisni Ves repertuar prohodiv suvoru cenzuru zokrema bula zaboronena postanovka za poemoyu Shevchenka Gajdamaki V silu provedenoyi okupacijnimi vlastyami politiki z teatru znikli yevrejska i rosijska skladova Zridka vistupali nimecki frontovi artisti teatr chasto vidviduvali soldati Dlya gorodyan aktivno provodilisya zahodi ukrayinskoyi antiradyanskoyi spryamovanosti Voseni 1941 bula provedena obov yazkova do uchasti konferenciya vchiteliv Kremenchuckogo rajonu na yakij pidnimalasya tema borotbi z Moskvoyu U zali buli vivisheni portreti Petlyuri Konovalcya ta inshih diyachiv ukrayinskogo ruhu U stinah budivli takozh prohodili agitacijni lekciyi iz zaklikom do Kremenchuckoyi molodi dobrovilno yihati na robotu do Nimechchini div Ostarbajteri Velikij vpliv na diyalnist teatru spravila pohidna grupa OUN z Galichini chiyim obov yazkom bulo stvorennya pidkontrolnih nacionalistam organiv vladi presi ta ustanov kulturi v okupovanih centralnih shidnih i pivdennih regionah Ukrayini stvorena ounivcyami gazeta chasto anonsuvala v teatri zahodi j inodi publikuvala recenziyi Tak koli v teatri bula postavlena p yesa Borisa Grinchenka Stepovij gist gazeta pisala sho Kremenchuckij nepidgotovlenij glyadach cherez bagatorichnij vpliv brehuniv ne mig povnoyu miroyu sprijnyati postanovku pro vizvolnu borotbu ukrayinskogo narodu proti gnitu polskogo panstva div Povstannya Hmelnickogo Odnak na dumku redakciyi meta donesti istorichnu pravdu i viklikati zakonnu nenavist do bagatovikovogo voroga Ukrayini bula dosyagnuta Kultura bula tisno pov yazana z politikoyu i perebuvala pid yiyi vplivom Uchni dovoyennoyi muzichnoyi shkoli imeni Mikoli Lisenka sho znovu vidkrilasya pid kerivnictvom kremenchuzhanki nimeckogo pohodzhennya Leontini Mihajlivni Ditling Kokinij dali svij pershij koncert u teatri dlya soldativ nimeckogo vermahtu cherez 5 dniv pislya pochatku okupaciyi 22 chervnya 1942 roku shkola dala svyatkovij koncert na chest richnici Vtorgnennya Nimechchini v SRSR U koncerti brala uchast i baletna trupa pid kerivnictvom Artemenko sho vidkrilasya pri teatri Orkestr grav u kvitni 1942 roku na svyatkuvanni dnya narodzhennya Gitlera na sceni buv vstanovlenij prikrashenij zhivimi kvitami portret vizvolitelya Pri teatri diyala i dovoyenna yaku ocholyuvala Oleksandra Minivna Sapsaj sestra zasnovnika kapeli i druzhina kolishnogo starshini armiyi UNR yakogo zaareshtovano v 1937 roci radyanskoyu vladoyu Vsi vistupi kapeli pochinalisya z gimnu She ne vmerla Ukrayini Za rekomendaciyeyu golovi okupacijnogo viddilu osviti vikonuvalisya kompoziciyi nacionalistichnoyi spryamovanosti U sichni 1942 roku hor poryad z ukrayinskimi narodnimi pisnyami vikonav Chuyesh surmi Grayut i Galichanin Ivan Yurij Kostyuk zonderfyurer pribuv do mista viddilu propagandi peredav administratoru kapeli Sushko teksti pisen a takozh nacionalistichni broshuri yaki toj poshiriv sered horistiv i znajomih Zi spogadiv Kostyuka mozhna bilshe diznatisya pro klasichnu teatralnu diyalnost Za jogo slovami u pochatkovij period okupaciyi stavilisya zokrema Natalka Poltavka Vij Vechir naperedodni Ivana Kupala Marusya Boguslavka a takozh zarubizhni tvori Vistavi prohodili ukrayinskoyu movoyu Provodilisya koncerti orkestriv i horu vlitku 1942 roku projshov koncert na chest storichchya kompozitora Mikoli Lisenka naprikinci yakogo podyachnu promovu vigolosiv nimeckij general Muzichna shkola dala koncert do yuvileyu Shevchenka Dniprovska hvilya povidomlyala pro pokupku teatrom ukrayinskih kostyumiv rushnikiv skatertin kilimiv poyasiv Publikuvalisya ogoloshennya pro nabir do horu cholovichogo kvartetu ta baletu Kostyuk tak harakterizuvav trupu Spravzhni profesijni aktori sho v golodi i holodi bukvalno dnyuvali i nochuvali v teatri 1942 Aktori tim chasom zajmalisya ne tilki teatralnoyu diyalnistyu Vlitku 1942 roku Boris Luk yanov poznajomivsya z Oleksandrom Krivickim kerivnikom pidpilnoyi antifashistskoyi organizaciyi yaka diyala v Kremenchuci z oseni 1941 roku U teatri zibralasya grupa lyudej na choli z Borisom Luk yanovim yakih ob yednala pidpilna borotba Mikola Bal Nataliya Dembicka Mihajlo Grinchenko Ivan Kovalenko ta Shura Mansurova Za spogadami Luk yanova aktori namagalisya pustiti pid ukis antiradyansku postanovku za novoyu p yesoyu Vasilya Vasilovicha Dubrovskogo Povernennya do Yevropi a takozh tayemno rozpovsyudzhuvali sered glyadachiv listivki z virshami sho zaklikali borotisya z Gitlerom Politika okupacijnoyi vladi nezabarom zminilasya 1 veresnya 1942 roku Kremenchuk buv vidnesenij do Rejhskomisariatu Ukrayina div Kremenchuckij gebit Za spogadami Kostyuka z cogo momentu v teatri bilshe ne stavilisya ukrayinski vistavi i ne progoloshuvalisya promovi vdyachnosti a zamist cogo pochavsya aktivne primusove vivezennya civilnogo naselennya do Nimechchini Muzichna shkola bula zakrita dani ditej buli peredani na birzhu praci Vsogo za chas okupaciyi nimcyami bulo vivezeno z Kremenchuka vid 10 do 21 tisyachi osib Dniprovska hvilya na pochatku misyacya anonsuvala teatralnij vechir dlya nimeckih soldativ a gorodyan zaklikala prisluhatisya do zakliku Fyurera i z yavitisya na birzhu praci dlya vidbuttya do Nimechchini 1943 Z bereznya 1943 roku za zgodoyu z gebitskomisarom vsim teatralnim pracivnikam bulo zaboroneno pracyuvati poza teatrom bez dozvolu zonderfyurera upovnovazhenogo nimeckogo viddilu propagandi U kvitni viddil vinis teatru podyaku za organizaciyu dozvillya frontovih soldativ razom z tim znovu nagadavshi pro nepripustimist paralelnoyi diyalnosti 22 chervnya v teatri projshli svyatkovi zahodi na chest drugoyi richnici pochatku vijni Nimechchini proti SRSR U foye nimci organizuvali agitacijnu vistavku Chudova Nimechchina Teatralni pidpilniki pidminili kilka falshivih listiv nibito vid vignanih do Nimechchini i znishili kilka eksponativ Protyagom 1942 1943 rokiv bagato chleniv pohidnoyi grupi OUN buli represovani nimcyami buli takozh rozstrilyani dva redaktora Dniprovskoyi hvili j administrator kapeli Sushko Z gazeti Nashi dni mozhna diznatisya sho u veresni 1943 roku aktorska trupa stanovila 20 osib baletna 15 kapela 30 diyali dva orkestri Z nastupom radyanskih vijsk u tomu zh misyaci nimci vivezli rekvizit teatru i zrujnuvali samu budivlyu yak i bilshu chastinu inshih miskih budivel Kostyuk pobachiv misto povnistyu znishenim Pislyavoyennij period Pislya vignannya nimciv z mista deyaki aktori pishli na front Pislya zakinchennya vijni Bal buv rezhiserom u Rivnenskomu i a takozh u dramatichnih teatrah Marijskoyi Bashkirskoyi ta Tatarskoyi ARSR potim zhiv u Kremenchuci Luk yanov stav aktorom Kiyivskogo Nacionalnogo akademichnogo dramatichnogo teatru imeni Ivana Franka Kovalenko stav aktorom dramatichnogo teatru imeni Panasa Saksaganskogo sho vidkrivsya v Kremenchuci vidrazu pislya zvilnennya piznishe pracyuvav v odnij zi shkil Mitin takozh sluzhiv u teatri Saksaganskogo rezhiserom Pelashenko grav v Sapsaj kolishnya dirigent teatralnoyi kapeli bula zasudzhena radyanskoyu vladoyu piznishe reabilitovana i povernulasya do Kremenchuka Kerivnicya muzichnoyi shkoli Ditling i glava viddilu osviti unikli areshtu Na misci teatru sho ne pidlyagav vidnovlennyu u povoyennij chas pobudovano bagatopoverhovij zhitlovij budinok Soborna 34 32 Vulicya na yakij bilshe ne bulo teatru bula perejmenovana na vulicyu Sholom Alejhema i znovu perejmenovana na chest Yuriya Gagarina pislya jogo Div takozhPushkinska narodna auditoriya Kremenchuk Korso teatr Kremenchuk PrimitkiKobzar V V ukr Okrainy Kremenchuga Arhiv originalu za 18 grudnya 2017 Procitovano 11 lipnya 2017 Kropivnickij M L ukr library kr ua Arhiv originalu za 12 serpnya 2016 Procitovano 23 lipnya 2017 ros Okrainy Kremenchuga Arhiv originalu za 7 sichnya 2020 Procitovano 11 lipnya 2017 Chikalenko E ukr Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2017 Procitovano 18 lipnya 2017 Saksaganskij P K ukr Arhiv originalu za 7 listopada 2016 Procitovano 18 lipnya 2017 Arhiv originalu za 19 lyutogo 2020 Procitovano 18 lipnya 2017 Nash Kremenchug ros 21 bereznya 2017 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2017 Procitovano 11 lipnya 2017 Artist ros electro nekrasovka ru 1889 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2017 Procitovano 20 lipnya 2017 Kamenskij V V www ka2 ru Arhiv originalu za 26 lyutogo 2020 Procitovano 11 lipnya 2017 Slovar scenicheskih deyatelej Arhivovano 4 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Vypusk 14 Sankt Peterburg 1904 Artist 20 ros 1892 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2017 Procitovano 20 lipnya 2017 feb web ru 2004 Arhiv originalu za 5 zhovtnya 2017 Procitovano 12 lipnya 2017 Artist 20 ros 1892 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2017 Procitovano 20 lipnya 2017 Artist 30 ros electro nekrasovka ru 1893 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2017 Procitovano 20 lipnya 2017 Artist 42 ros 1894 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2017 Procitovano 20 lipnya 2017 Artist 40 ros 1894 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2017 Procitovano 20 lipnya 2017 kremen pro Arhiv originalu za 27 lipnya 2017 Procitovano 15 lipnya 2017 Makarenko V S Vospominaniya o brate Moj brat Anton Semyonovich 4 listopada 2019 ros Universitet Marburga Germaniya ros histpol pl ua Arhiv originalu za 5 listopada 2019 Procitovano 12 lipnya 2017 Maslak V I ros Okrainy Kremenchuga Arhiv originalu za 27 bereznya 2019 Procitovano 11 lipnya 2017 Litvinenko A ros histpol pl ua Arhiv originalu za 26 lyutogo 2020 Procitovano 18 lipnya 2017 Poltavika ukr history poltava org ua Arhiv originalu za 31 serpnya 2018 Procitovano 17 lipnya 2017 Galinina Yu PDF Arhiv originalu PDF za 11 travnya 2021 Procitovano 26 lyutogo 2020 05366 com ua Sajt goroda Kremenchuga ros Arhiv originalu za 7 veresnya 2017 Procitovano 17 lipnya 2017 Evreinov N N V shkole ostroumiya Vospominaniya o teatre Krivoe zerkalo 23 bereznya 2020 ros Moskva Iskusstvo 1998 Tihvinskaya L I 2005 Povsednevnaya zhizn teatralnoj bogemy serebryanogo veka Kabare i teatr miniatyur v Rossii 1908 1917 M Molodaya gvardiya Arhiv originalu za 26 lyutogo 2020 Procitovano 11 lipnya 2017 Rossijskaya Nacionalnaya Biblioteka Arhiv originalu za 23 sichnya 2019 Procitovano 20 lipnya 2017 Kremenchugskaya Enciklopediya archive li 17 listopada 2014 Arhiv originalu za 17 listopada 2014 Procitovano 11 lipnya 2017 Kremenchug 100 let nazad Pridneprovskij golos 13 chervnya 1913 Arhiv originalu za 5 veresnya 2017 Procitovano 16 lipnya 2017 Visnik Kremenchuka 3 zhovtnya 2013 Arhiv originalu za 5 veresnya 2017 Procitovano 11 lipnya 2017 Kremenchug 100 let nazad Pridneprovskij golos 17 zhovtnya 1913 Arhiv originalu za 5 veresnya 2017 Procitovano 11 lipnya 2017 Vergelis O Arhiv originalu za 1 listopada 2019 Procitovano 20 lipnya 2017 Lichnosti Kremenchuga Ulicami Kremenchuga archive li 28 chervnya 2013 Arhiv originalu za 28 chervnya 2013 Procitovano 15 lipnya 2017 Kremenchucka Panorama ukr panorama pl ua Arhiv originalu za 26 lyutogo 2020 Procitovano 12 lipnya 2017 Fedko V T ros kremenhistory org ua Arhiv originalu za 22 sichnya 2018 Procitovano 11 lipnya 2017 Veselovskaya G Mandrivnij period diyalnosti teatru im mariyi zankoveckoyi 21 sichnya 2022 ukr Visnik Lviv un tu Moskovskij arhiv Arhiv originalu za 4 travnya 2021 Procitovano 27 lyutogo 2020 Zhizn iskusstva 39 ros 1925 Arhiv originalu za 27 lipnya 2018 Procitovano 20 lipnya 2017 Vestnik rabotnikov iskusstva ros 1925 Arhiv originalu za 24 zhovtnya 2019 Procitovano 21 lipnya 2017 Fermato 1925 Novyj zritel 49 100 ros Arhiv originalu za 25 serpnya 2017 Procitovano 25 serpnya 2017 Novyj zritel 40 299 ros electro nekrasovka ru 1929 Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2019 Procitovano 20 lipnya 2017 ros Okrainy Kremenchuga Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2017 Procitovano 11 lipnya 2017 ros Okrainy Kremenchuga Arhiv originalu za 12 grudnya 2019 Procitovano 11 lipnya 2017 Arhiv originalu za 18 listopada 2016 Procitovano 12 lipnya 2017 Kinosozvezdie www kinosozvezdie ru Arhiv originalu za 3 grudnya 2018 Procitovano 15 lipnya 2017 Kozachkovskij D I teatr im M Zankoveckoj 1926 1928 27 listopada 2019 u Wayback Machine Rabis 6 48 ros electro nekrasovka ru Arhiv originalu za 24 zhovtnya 2019 Procitovano 21 lipnya 2017 Ryadnenko V I ros Okrainy Kremenchuga Arhiv originalu za 27 lyutogo 2020 Procitovano 11 lipnya 2017 Gurinenko D L ros Okrainy Kremenchuga Arhiv originalu za 18 lyutogo 2020 Procitovano 15 lipnya 2017 Skrypinskaya T V ukr kremenhistory org ua Arhiv originalu za 28 serpnya 2017 Procitovano 11 lipnya 2017 Bakanurskij A PDF Arhiv originalu PDF za 10 veresnya 2016 Procitovano 27 lyutogo 2020 Mindlin F Arhiv originalu za 27 lyutogo 2020 Procitovano 28 serpnya 2017 Nakaz po MISKIJ UPRAVI vid 8 go listopada 1941 roku Dniprova hvilya 7 ukr 20 11 1941 Procitovano 16 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Ivanchenko O N ros Okrainy Kremenchuga Arhiv originalu za 27 bereznya 2019 Procitovano 11 lipnya 2017 Kostyuk I komb a ingwar blogspot com Arhiv originalu za 6 listopada 2013 Procitovano 11 lipnya 2017 Arhiv originalu za 6 kvitnya 2016 Procitovano 11 lipnya 2017 Reveguk V Ya ros histpol pl ua Arhiv originalu za 13 sichnya 2020 Procitovano 12 lipnya 2017 O Nedolya 29 01 1942 Nebudenna podiya Stepovij gist u miskomu teatri ukr Dniprova hvilya 6 Procitovano 14 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Yuko 21 06 1942 Vognishe kulturi ukr Dniprova hvilya 29 Procitovano 16 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Dniprova hvilya 17 vid 25 12 1941 ukr Procitovano 16 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Svyato v teatri Vechirnij listok 5 ukr 21 04 1942 Procitovano 14 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Triyumf tvorciv Koncert horovoyi kapeli u miskomu teatri Dniprova hvilya 2 ukr 06 01 1942 Procitovano 17 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Shevelov Yu Berezil Arhiv originalu za 27 lyutogo 2020 Procitovano 12 lipnya 2017 Reveguk V Ya Arhiv originalu za 5 veresnya 2019 Procitovano 25 serpnya 2017 ros Okrainy Kremenchuga Arhiv originalu za 27 lyutogo 2020 Procitovano 12 lipnya 2017 YiDTE DO PREKRASNOYi NIMEChChINI Dniprova hvilya 60 ukr 05 09 1942 Procitovano 28 serpnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Nakaz misteckomu ta tehnichnomu personalovi Kremenchuckogo miskogo teatru Dniprova hvilya 28 ukr 09 03 1943 Procitovano 16 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Podyaka teatru Golos 14 ukr 04 04 1943 Procitovano 14 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Kremenchuk svyatkuye Drugu Richnicyu vizvolnoyi vijni Dniprova hvilya 74 ukr 24 06 1943 Procitovano 14 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Vistavka ChUDOVA NIMEChChINA Dniprova hvilya 76 ukr 29 06 1943 Procitovano 16 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Nova Ukrayina Poltava 111 ukr 01 08 1943 Procitovano 16 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Vojnalovich V A Poltavika ukr history poltava org ua Arhiv originalu za 27 listopada 2020 Procitovano 17 lipnya 2017 Reveguk V Ya ros histpol pl ua Arhiv originalu za 17 lyutogo 2020 Procitovano 12 lipnya 2017

Дата публікації:
Топ