Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Майлз У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Девіс Май

Miles Davis

Miles Davis
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Майлз.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Девіс.

Майлз Дьюї Девіс III (англ. Miles Dewey Davis III; 26 травня 1926, Олтон — 28 вересня 1991) — американський джазовий трубач, бенд-лідер і композитор. Він є однією з найвпливовіших і найвідоміших постатей в історії джазу та музики XX століття. За свою майже п'ятдесятирічну кар'єру Девіс змінив безліч музичних напрямків, що дозволило йому бути в авангарді багатьох основних стилістичних змін у джазі.

Майлз Девіс
Miles Davis
image
Зображення
Майлз Девіс 1955 року
Основна інформація
Повне ім'яМайлз Дьюї Девіс III
Дата народження26 травня 1926(1926-05-26)
Місце народженняОлтон (Іллінойс)
Дата смерті28.9.1991 (65 років)
Місце смертіСанта-Моніка
Причина смертіінсульт і пневмонія
ПохованняВудлон[1]
Роки активності1944–1975
1980–1991
Громадянствоimage США
Національністьафроамериканці[2][3]
ПрофесіяМузикант, бенд-лідер, композитор
ОсвітаДжульярдська школа і d
Вчителіd, d і d
ІнструментиТруба, флюгельгорн, корнет, фортепіано, електроорган
Моваанглійська
ЖанрДжаз, ф'южн
ПсевдонімиMiles Davis
ЛейблCapitol Records
НагородиПремія Греммі за досягнення в галузі звукозапису
Батькоd
milesdavis.com
image Файли у Вікісховищі

Народившись у родині середнього класу в Олтоні, штат Іллінойс, і вирісши у Іст-Сент-Луїсі, Девіс почав грати на трубі в ранньому підлітковому віці. Він поїхав навчатися до Джульярдської школи в Нью-Йорку, а потім кинув навчання і дебютував як професійний музикант у складі бібоп-квінтету саксофоніста Чарлі Паркера з 1944 по 1948 рік. Невдовзі після цього він записав для лейблу Capitol Records сесії Birth of the Cool, які відіграли важливу роль у розвитку кул-джазу. На початку 1950-х років, працюючи на Prestige Records, Девіс записав кілька ранніх записів хард-бопу, але робив це безсистемно через героїнову залежність. Після широко відомого виступу на джазовому фестивалі в Ньюпорті, він підписав довгостроковий контракт з Columbia Records і записав альбом 'Round About Midnight у 1955 році. Це була його перша робота з саксофоністом Джоном Колтрейном і басистом Полом Чемберсом, ключовими учасниками секстету, який він очолював на початку 1960-х років. У цей період він чергував оркестрові джазові колаборації з аранжувальником Гілом Евансом, такі як Sketches of Spain (1960), та записи з оркестром, такі як Milestones (1958) та Kind of Blue (1959). Останній запис залишається одним з найпопулярніших джазових альбомів усіх часів, проданий накладом понад п'ять мільйонів копій у США.

Девіс зробив кілька змін у складі під час запису альбому Someday My Prince Will Come (1961), концертів Blackhawk 1961 року та Seven Steps to Heaven (1963), ще одного комерційного успіху, який представив басиста Рона Картера, піаніста Гербі Генкока та барабанщика Тоні Вільямса. У 1964 році, додавши до свого нового квінтету саксофоніста Вейна Шортера, Девіс очолив серію абстрактніших записів, часто написаних учасниками гурту, допомагаючи піонерам постбоп-жанру з такими альбомами, як E.S.P. (1965) та Miles Smiles (1967), перш ніж перейти до свого електричного періоду творчості. Протягом 1970-х років він експериментував з роком, фанком, африканськими ритмами, новими електронними музичними технологіями та постійно змінюваним складом музикантів, серед яких були клавішник Джо Завінул, барабанщик Ел Фостер та гітарист Джон Маклафлін. Цей період, починаючи зі студійного альбому 1969 року In a Silent Way і закінчуючи концертним записом 1975 року Agharta, був найбільш суперечливим у його кар'єрі, відштовхнувши і кинувши виклик багатьом у джазі. Його альбом Bitches Brew, що розійшовся мільйонним тиражем у 1970 році, допоміг відродити комерційну популярність жанру з джаз-ф'южном протягом десятиліття.

Після п'ятирічної перерви через поганий стан здоров'я Девіс відновив свою кар'єру у 1980-х роках, залучивши молодих музикантів і поп-звучання на альбомах The Man with the Horn (1981) і Tutu (1986). Критики часто були несприйнятливими, але це десятиліття принесло Девісу найвищий рівень комерційного визнання. Він давав аншлагові концерти в усьому світі, одночасно працюючи в образотворчому мистецтві, кіно і на телебаченні, до своєї смерті в 1991 році від комбінованого впливу інсульту, пневмонії і дихальної недостатності. У 2006 році Девіса було введено до Зали слави рок-н-ролу, яка визнала його «однією з ключових постатей в історії джазу».Rolling Stone описав його як «найбільш шанованого джазового трубача всіх часів, не кажучи вже про одного з найважливіших музикантів XX століття», а критик Джеральд Ерлі назвав його, безперечно, одним з найвпливовіших та найінноваційніших музикантів того періоду.

Біографія

Ранні роки

Девіс народився 26 травня 1926 року в заможній афроамериканській родині в Олтоні, штат Іллінойс, за 15 миль на північ від Сент-Луїса. У нього була старша сестра Дороті Мей (1925—1996) і молодший брат Вернон (1929—1999). Його мати, Клеота Мей Генрі з Арканзасу, була вчителькою музики і скрипалькою, а батько, Майлз Дьюї Девіс молодший, також з Арканзасу, був стоматологом. Вони володіли маєтком у 200 акрів (81 га) поблизу Пайн-Блаффа, штат Арканзас, з прибутковою свинофермою. У Пайн-Блаффі він та його брати і сестри рибалили, полювали і каталися на конях. Бабуся і дідусь Девіса були власниками ферми в Арканзасі, де він проводив багато літніх канікул.

У 1927 році родина переїхала до Іст-Сент-Луїса. Вони жили на другому поверсі комерційної будівлі за стоматологічним кабінетом у переважно білому районі. Батько Девіса незабаром віддалився від дітей, оскільки Велика депресія змусила його дедалі більше поглинати роботу; зазвичай він працював шість днів на тиждень. З 1932 по 1934 рік Девіс відвідував початкову школу Джона Робінсона, школу для чорношкірих, потім школу Кріспуса Аттакса, де він мав хороші успіхи в математиці, музиці та спорті. Раніше Девіс відвідував католицьку школу. У ранньому віці він любив музику, особливо блюз, біг-бенди та госпел.

image
Будинок на Канзас-авеню 1701 у Іст-Сент-Луїсі, штат Іллінойс, де Девіс жив з 1939 по 1944 рік

У 1935 році Девіс отримав свою першу трубу в подарунок від Джона Юбенкса, друга свого батька. Після цього він щотижня брав уроки у «людини, яка справила найбільший вплив на моє життя», Елвуда Б'юкенена, вчителя і музиканта, який був пацієнтом його батька. Мати хотіла, щоб він грав на скрипці. Всупереч тогочасній моді, Б'юкенен наголошував на важливості гри без вібрато і заохочував його використовувати чистий, середній тон. Девіс казав, що коли він починав грати з сильним вібрато, Б'юкенен ляскав його по кісточках. У пізніші роки Девіс говорив: «Я віддаю перевагу круглому звуку, в якому немає ніякої позиції, як і круглому голосу з не надто сильним тремоло і не надто сильним басом. Просто посередині. Якщо я не можу отримати такий звук, я не можу нічого зіграти». Незабаром сім'я переїхала на Канзас-авеню, 1701 у Іст-Сент-Луїсі.

У своїй автобіографії Девіс писав: «До 12 років музика стала найважливішою річчю в моєму житті». На його тринадцятий день народження батько купив йому нову трубу, і Девіс почав грати в місцевих оркестрах. Він брав додаткові уроки гри на трубі у Джозефа Ґустата, головного трубача Симфонічного оркестру Сент-Луїса. Девіс також грав на трубі в шоу талантів, які він організовував разом із братами та сестрами.

У 1941 році 15-річний хлопець відвідував середню школу Лінкольна на Іст-Сент-Луїса, де приєднався до маршового оркестру під керівництвом Б'юкенена і брав участь у музичних конкурсах. Через роки Девіс розповідав, що на цих змаганнях його дискримінували через расову приналежність, але додав, що цей досвід зробив його кращим музикантом. Коли барабанщик попросив його зіграти певний уривок музики, а він не зміг цього зробити, він почав вивчати теорію музики. «Я пішов і дістав усе, кожну книгу, яку міг дістати, щоб дізнатися про теорію». У Лінкольні Девіс зустрів свою першу дівчину, Ірен Берт (пізніше Коутон). У нього був гурт, який виступав у клубі Elks Club. Частину заробітку він віддав на навчання сестри в університеті Фіска. Девіс подружився з трубачем Кларком Террі, який запропонував йому грати без вібрато, і виступав разом з ним протягом кількох років.

За підтримки свого вчителя та дівчини, Девіс зайняв вакантне місце в оркестрі Rhumboogie Orchestra, також відомому як Blue Devils, під керівництвом Едді Рендла. Він став музичним директором колективу, до обов'язків якого входило наймати музикантів і складати графік репетицій. Через роки Девіс вважав цю роботу однією з найважливіших у своїй кар'єрі. Сонні Стітт намагався переконати його приєднатися до гурту Тіні Бредшоу, який проїжджав через місто, але мати наполягла на тому, щоб він закінчив середню школу, перш ніж їхати на гастролі. Пізніше він сказав: «Я не розмовляв з нею два тижні. І з групою я теж не поїхав». У січні 1944 року Девіс закінчив середню школу, а в червні отримав диплом заочно. Наступного місяця його дівчина народила доньку Шеріл.

У липні 1944 року Біллі Екстайн відвідав Сент-Луїс з групою, до складу якої входили Арт Блейкі, Діззі Гіллеспі та Чарлі Паркер. Трубач Бадді Андерсон був занадто хворий, щоб виступати, тому Девіса запросили приєднатися. Він грав з групою протягом двох тижнів у клубі Riviera. Після гри з цими музикантами він був впевнений, що повинен переїхати до Нью-Йорка, «де вирує життя». Його мати хотіла, щоб він вступив до університету Фіска, як його сестра, і навчався грі на фортепіано або скрипці. У Девіса були інші інтереси.

Кар'єра

1944—1948: Нью-Йорк і роки бібопу

image
Томмі Поттер, Чарлі Паркер, Макс Роуч, Майлз Девіс, Дюк Джордан у серпні 1947

У вересні 1944 року Девіс погодився на пропозицію батька навчатися в Джульярдській школі музики в Нью-Йорку. Пройшовши прослуховування, він відвідував заняття з теорії музики, фортепіано та диктанту, часто прогулюючи заняття.

Значну частину часу Девіс проводив у клубах у пошуках свого кумира, Чарлі Паркера. За словами Девіса, Коулман Гокінс сказав йому: «Закінчуй навчання в Джульярді і забудь про Птаха [Паркера]». Знайшовши Паркера, він приєднався до групи завсідників клубів Minton's і Monroe's у Гарлемі, які щовечора влаштовували джем-сейшени. Серед інших завсідників були Дж. Дж. Джонсон, Кенні Кларк, Телоніус Монк, Фетс Наварро та Фредді Вебстер. Девіс возз'єднався з Коутон та їхньою донькою, коли вони переїхали до Нью-Йорка. Паркер став їхнім сусідом по кімнаті. Приблизно в цей час Девісу виплачували допомогу в розмірі $40.

В середині 1945 року Девіс не зміг зареєструватися на осінній семестр в Джульярд і кинув навчання після трьох семестрів, бо хотів виступати на повну ставку. Через роки він критикував Джульярд за надмірну концентрацію на класичному європейському та «білому» репертуарі, але хвалив школу за те, що вона навчила його теорії музики та вдосконалила його техніку гри на трубі.

Девіс почав виступати в клубах на 52-й вулиці з Коулманом Гокінсом та Едді Локджо Девісом. Вперше він записався 24 квітня 1945 року, коли увійшов до студії як акомпаніатор групи Гербі Філдса. Наступного року він вперше записався як лідер із Cекстетом Майлза Девіса, а також з Ерлом Коулманом та Енн Бейкер, що стало одним з небагатьох випадків, коли він акомпанував співакам.

image
Девіс на піаніно з Говардом Макгі (труба), Джоном Олбані (піаніст, стоїть) і Бріком Фліглем (гітарист, курить), вересень 1947

У 1945 році Девіс замінив Діззі Гіллеспі у квінтеті Чарлі Паркера. 26 листопада він взяв участь у кількох сесіях звукозапису у складі групи Паркера Reboppers, в якій також грали Гіллеспі та Макс Роуч, демонструючи натяки на стиль, за яким він стане відомим у майбутньому. На мелодію Паркера «Now's the Time» Девіс зіграв соло, яке передбачало кул-джаз. Потім він приєднався до біг-бенду під керівництвом Бенні Картера, виступав у Сент-Луїсі та залишився з колективом у Каліфорнії. Він знову грав з Паркером і Гіллеспі. У Лос-Анджелесі у Паркера стався нервовий зрив, через який він на кілька місяців потрапив до лікарні. У березні 1946 року Девіс грав на студійних сесіях з Паркером, а влітку того ж року розпочав співпрацю з басистом Чарльзом Мінґусом. Коутон народила другу дитину Девіса, Грегорі, у Іст-Сент-Луїсі, перш ніж возз'єднатися з Майлзом у Нью-Йорку наступного року. Девіс зазначав, що до цього часу «я все ще був настільки захоплений музикою, що навіть ігнорував Ірен». Він також звернувся до алкоголю та кокаїну.

У 1946 році Девіс був учасником біг-бенду Біллі Екстайна, а в 1947 році — Гіллеспі. Він приєднався до квінтету під керівництвом Паркера, до якого також входив Макс Роуч. Разом вони виступали наживо з Дюком Джорданом і Томмі Поттером протягом більшої частини року, включаючи кілька студійних сесій. Під час однієї з них у травні Девіс написав мелодію «Cheryl» для своєї доньки. Перша сесія Девіса як лідера відбулася в серпні 1947 року, коли він грав у складі Miles Davis All Stars, до якого входили Паркер, піаніст Джон Льюїс і басист Нельсон Бойд; вони записали «Milestones», «Half Nelson» і «Sippin' at Bells». Після гастролей у Чикаго і Детройті з квінтетом Паркера Девіс повернувся до Нью-Йорка в березні 1948 року і приєднався до гастрольного туру Jazz at the Philharmonic, який включав в себе зупинку в Сент-Луїсі 30 квітня.

Нонет Майлза Девіса і Birth of the Cool

У серпні 1948 року Девіс відхилив пропозицію приєднатися до оркестру Дюка Еллінгтона, оскільки почав репетирувати з групою з дев'яти музикантів за участю баритон-саксофоніста Джеррі Маллігана та аранжувальника Гіла Еванса, беручи активну участь у тому, що незабаром стало його власним проєктом. Мангеттенська квартира Еванса стала місцем зустрічей кількох молодих музикантів і композиторів, таких як Девіс, Роуч, Льюїс і Малліган, які були невдоволені дедалі віртуознішими інструментальними прийомами, що панували в бібопі. Ці зустрічі призвели до формування нонету Майлза Девіса, який включав нетипові сучасні джазові інструменти, такі як валторна і туба, що призвело до густо текстурованого, майже оркестрового звучання. Метою було імітувати людський голос за допомогою ретельно скомпонованих композицій і розслабленого, мелодійного підходу до імпровізації. У вересні гурт завершив свій єдиний двотижневий виступ на розігріві у Каунта Бейсі в клубі Royal Roost. Девісу довелося вмовити менеджера закладу написати на вивісці «Нонет Майлза Девіса. Аранжування Гіла Еванса, Джона Льюїса та Джеррі Маллігана». Девіс повернувся до квінтету Паркера, але стосунки всередині квінтету ставали дедалі напруженішими, головним чином через нестабільну поведінку Паркера, спричинену його наркотичною залежністю. На початку співпраці з Паркером Девіс утримувався від наркотиків, обрав вегетаріанську дієту і говорив про користь води та соку.

У грудні 1948 року Девіс звільнився, заявивши, що йому не платять. Його відхід розпочав період, коли він працював переважно як фрілансер і сайдмен. Його нонет залишався активним до кінця 1949 року. Після підписання контракту з Capitol Records, вони записали сесії в січні та квітні 1949 року, які мало продавалися, але вплинули на «крутий» («cool») або «західний» («west coast») стиль джазу. Склад змінювався протягом року і включав тубіста Білла Барбера, альт-саксофоніста Лі Коніца, піаніста Ела Хейга, тромбоністів Майка Зверіна з Каєм Віндінґом, валторністів Джуніора Коллінза з Сенді Сігелштейном та Ґюнтером Шуллером, а також басистів Ела МакКіббона та Джо Шульмана. В одному з треків взяв участь співак Кенні Хагуд. Присутність білих музикантів у групі обурила деяких чорношкірих гравців, багато з яких на той час були безробітними, але Девіс відкинув їхню критику. Запис сесій з нонетом для Capitol тривав до квітня 1950 року. Нонет записав десяток треків, які вийшли як сингли, а згодом увійшли до альбому 1957 року .

У травні 1949 року Девіс виступив у складі квінтету Теда Дамерона з Кенні Кларком і Джеймсом Муді на Паризькому міжнародному джазовому фестивалі. Під час своєї першої поїздки за кордон Девісу дуже сподобався Париж і його культурне середовище, де, на його думку, чорношкірих джазових музикантів і взагалі кольорових людей поважали більше, ніж у США. Ця поїздка, за його словами, «назавжди змінила мій погляд на речі». У нього почався роман зі співачкою і актрисою Жульєт Греко.

1949—1955: Підписання контракту Prestige, героїнова залежність і хард-боп

Після повернення з Парижа в середині 1949 року він впав у депресію і знайшов мало роботи, окрім короткої співпраці з Павеллом у жовтні та гостьових виступів у Нью-Йорку, Чикаго та Детройті до січня 1950 року. Він не сплачував за оренду готелю, а його машину намагалися відібрати. Вживання героїну стало дорогою залежністю, і Девіс, якому ще не виповнилося 24 роки, «втратив почуття дисципліни, втратив почуття контролю над своїм життям і почав дрейфувати». У серпні 1950 року Коутон народила Девісу другого сина, Майлза IV. Девіс подружився з боксером Джонні Браттоном, що поклало початок його інтересу до спорту. Девіс залишив Коутон з трьома дітьми в Нью-Йорку на піклування однієї зі своїх подруг, джазової співачки Бетті Картер. Він гастролював з Екстайном і Біллі Голідей і був заарештований за зберігання героїну в Лос-Анджелесі. Про цю історію написали в журналі DownBeat, що призвело до подальшого скорочення роботи, хоча через кілька тижнів його виправдали. До 1950-х років Девіс став вправнішим і експериментував із середнім регістром труби, а також з гармоніями та ритмами.

У січні 1951 року доля Девіса покращилася, коли він підписав річний контракт з лейблом Prestige після того, як його власник Боб Вайнсток став шанувальником нонету. Девіс обрав Льюїса, тромбоніста Бенні Гріна, басиста Персі Гіта, саксофоніста Сонні Роллінза та барабанщика Роя Гейнса; вони записали те, що стало частиною альбому Miles Davis and Horns (1956). 1951 року Девіса найняли на інші студійні дати, і він почав записувати партитури для звукозаписних лейблів, щоб фінансувати свою героїнову залежність. Його друга сесія для Prestige вийшла на The New Sounds (1951), Dig (1956) і Conception (1956).

Девіс підтримував свою героїнову звичку, граючи музику та живучи життям шахрая, експлуатуючи повій та отримуючи гроші від друзів. 1953 року його залежність почала впливати на його гру. Його наркозалежність стала надбанням громадськості в інтерв'ю DownBeat з Кебом Келловеєм, якому він ніколи не пробачив, оскільки це принесло йому «весь біль і страждання». Він повернувся до Сент-Луїса і кілька місяців жив з батьком. Після короткого періоду роботи з Роучем і Мінґусом у вересні 1953 року він повернувся до будинку батька, де зосередився на боротьбі зі своєю залежністю.

Девіс жив у Детройті близько півроку, уникаючи Нью-Йорка, де було легко дістати наркотики. Хоча він вживав героїн, йому все ж вдавалося виступати з Елвіном Джонсом і Томмі Фланеганом у складі домашнього гурту Біллі Мітчелла в клубі Blue Bird Inn. Він також «трохи займався сутенерством», проте йому вдалося покінчити зі своєю залежністю, і в лютому 1954 року Девіс повернувся до Нью-Йорка, почуваючись добре «вперше за довгий час», розумово і фізично сильнішим, і записався до спортзалу. Він повідомив Вайнстоку і Blue Note, що готовий записуватись з квінтетом, що йому і було надано. Він вважав альбоми, які стали результатом цих та попередніх сесій — Miles Davis Quartet та Miles Davis Volume 2 — «дуже важливими», оскільки відчував, що його виступи були особливо сильними. Йому заплатили приблизно $750 за кожен альбом, і він відмовився віддати свої права на публікацію.

image
У 1950-х роках Девіс почав використовувати сурдину на своїй трубі. Вона стала частиною його фірмового звучання до кінця кар'єри.

Девіс відмовився від стилю бібоп і звернувся до музики піаніста Ахмада Джамала, чий підхід і використання простору вплинули на нього. Коли він повернувся до студії в червні 1955 року, щоб записати The Musings of Miles, він хотів мати піаніста, подібного до Джамала, і вибрав Реда Гарленда.Blue Haze (1956), Bags' Groove (1957), Walkin (1957) та Miles Davis and the Modern Jazz Giants (1959) задокументували еволюцію його звучання з розміщенням сурдини близько до мікрофону та використанням просторіших та більш розслаблених фразувань. Він взяв на себе центральну роль у хард-бопі, менш радикальному в гармонії та мелодії, і використовував популярні пісні та американські стандарти як відправну точку для імпровізації. Хард-боп відмежувався від кул-джазу більш жорстким бітом і музикою, натхненною блюзом. Деякі критики вважають альбом Walkin (квітень 1954 року) альбомом, який створив жанр хард-бопу.

Девіс здобув репутацію холодної, відстороненої людини, яку легко розлютити. 1954 року він писав, що Шугар Рей Робінсон «був найважливішою річчю в моєму житті, окрім музики», і він перейняв «зарозуміле ставлення Робінсона». Він демонстрував презирство до критиків і преси.

У жовтні 1955 року Девісу зробили операцію з видалення поліпів з гортані. Лікарі наказали йому мовчати після операції, але він встряв у суперечку, яка назавжди пошкодила його голосові зв'язки і зробила його голос хрипким до кінця життя. Його називали «принцом темряви», що додало нальоту таємничості до його публічної персони.

1955—1959: Підписання контракту з Columbia, перший квінтет і модальний джаз

У липні 1955 року доля Девіса значно покращилася, коли він виступив на джазовому фестивалі в Ньюпорті у складі Монка, Хіта, барабанщика Конні Кея та валторністів Зута Сімса і Джеррі Маллігана. Виступ високо оцінили як критики, так і глядачі, які вважали його родзинкою фестивалю, а також він допоміг Девісу, найменш відомому музиканту в групі, збільшити свою популярність серед заможної білої аудиторії. Він розділив з Діззі Гіллеспі звання найкращого трубача в опитуванні читачів журналу DownBeat 1955 року.

Джордж Авакян з Columbia Records почув виступ Девіса в Ньюпорті і захотів підписати його на лейбл. У Девіса залишався один рік за контрактом з Prestige, який вимагав від нього випустити ще чотири альбоми. Він підписав контракт з Columbia, який включав аванс у розмірі $4 000 і вимагав, щоб його записи для Columbia залишалися невиданими, доки не закінчиться його угода з Prestige.

На прохання Авакяна він створив Квінтет Майлза Девіса для виступу в клубі Café Bohemia. До складу квінтету входили Сонні Роллінз на тенор-саксофоні, Ред Гарленд на піаніно, Пол Чемберс на контрабасі та Філі Джо Джонс на барабанах. Роллінза замінив Джон Колтрейн, завершивши склад першого квінтету. Щоб виконати контракт Девіса з лейблом Prestige, ця нова група відпрацювала два марафонські сеанси у травні та жовтні 1956 року, які лейбл видав як чотири LP: Cookin' with the Miles Davis Quintet (1957), Relaxin' with the Miles Davis Quintet (1958), Workin' with the Miles Davis Quintet (1960) і Steamin' with the Miles Davis Quintet (1961). Кожен альбом отримав схвальні відгуки критиків і допоміг утвердити квінтет Девіса як один з найкращих.

Стиль гурту був продовженням їхнього досвіду гри з Девісом. Він грав довгі легато, мелодійні лінії, в той час як Колтрейн контрастував з енергійними соло. Їхній концертний репертуар був сумішшю бібопу, стандартів з Великої американської пісенної книги та добопових епох, а також традиційних мелодій. Вони з'явилися на 'Round About Midnight, першому альбомі Девіса для лейблу Columbia.

У 1956 році він тимчасово залишив свій квінтет, щоб гастролювати Європою у складі Birdland All-Stars, до складу якого входили Modern Jazz Quartet, а також французькі та німецькі музиканти. У Парижі він возз'єднався з Греко, і вони «були коханцями протягом багатьох років». Потім він повернувся додому, возз'єднав свій квінтет і протягом двох місяців гастролював у США. Конфлікт виник під час туру, коли він став нетерплячим до наркотичних звичок Джонса і Колтрейна. Девіс намагався вести здоровий спосіб життя, займаючись спортом і скоротивши вживання алкоголю. Але він продовжував вживати кокаїн. Наприкінці туру він звільнив Джонса і Колтрейна і замінив їх на Сонні Роллінза та Арта Тейлора.

У листопаді 1957 року Девіс поїхав до Парижа і записав саундтрек до фільму Ascenseur pour l'échafaud режисера Луї Маля з Жанною Моро в головній ролі. Група, що складалася з французьких джазових музикантів Барні Вілена, П'єра Мішело і Рене Уртрегера, а також американського барабанщика Кенні Кларка, уникала письмової партитури і натомість імпровізувала під час перегляду фільму в студії звукозапису.

Повернувшись до Нью-Йорка, Девіс відродив свій квінтет з Аддерлі та Колтрейном, який звільнився від наркотичної залежності. Тепер уже як секстет, група записала матеріал на початку 1958 року, який вийшов на Milestones, альбомі, що продемонстрував інтерес Девіса до модального джазу. Виступ балету Les Ballets Africains привернув його до повільнішої, обдуманої музики, яка дозволяла створювати соло з гармонії, а не з акордів.

До травня 1958 року він замінив Джонса барабанщиком Джиммі Коббом, а Гарленд покинув групу, залишивши Девіса грати на фортепіано на «Sid's Ahead» для Milestones. Йому потрібен був хтось, хто міг би грати модальний джаз, тому він найняв Білла Еванса, молодого піаніста з досвідом класичної музики. Еванс мав імпресіоністичний підхід до гри на фортепіано. Його ідеї сильно вплинули на Девіса. Але після восьми місяців гастролей втомлений Еванс пішов. Вінтон Келлі, який прийшов йому на зміну, привніс у групу свінговий стиль, що контрастував з делікатністю Еванса. Секстет дебютував на платівці Jazz Track (1958).

1957—1963: Співпраця з Гілом Евансом та Kind of Blue

На початку 1957 року Девіс виснажився від записів і гастролей і хотів зайнятися новими проєктами. У березні 30-річний Девіс повідомив журналістам про свій намір незабаром піти на пенсію і розповів про отримані пропозиції викладати в Гарвардському університеті та бути музичним директором на звукозаписній компанії. Авакян погодився, що для Девіса настав час спробувати щось нове, але Девіс відкинув його пропозицію повернутися до свого нонету, оскільки вважав це кроком назад. Тоді Авакян запропонував йому працювати з більшим ансамблем, подібно до Music for Brass (1957), альбому оркестрової та аранжованої для духових інструментів музики під керівництвом Ґюнтера Шуллера, в якому Девіс був запрошеним солістом.

Девіс прийняв пропозицію Гіла Еванса і працював з ним протягом п'яти альбомів з 1957 по 1962. Альбом Miles Ahead (1957) демонструє гру Девіса на флюгельгорні та виконання «The Maids of Cadiz» Лео Деліба, першого твору класичної музики, який записав Девіс. Еванс розробив оркестрові пасажі як переходи, таким чином перетворивши альбом на один довгий музичний твір.Porgy and Bess (1959) включає аранжування фрагментів з опери Джорджа Гершвіна. Sketches of Spain (1960) містить музику Хоакіна Родріго та Мануеля де Фальї, а також оригінальні твори Еванса. Класичним музикантам було важко імпровізувати, а джазові музиканти не могли впоратися зі складними аранжуваннями, але альбом мав шалений успіх, продавшись у США накладом понад 120 000 копій. У травні 1961 року Девіс виступив з оркестром під керуванням Еванса в Карнегі-голі, щоб зібрати гроші на благодійність. Останнім альбомом пари став Quiet Nights (1963) — збірка пісень у стилі босанова, що вийшла всупереч їхньому бажанню. Еванс заявив, що це була лише половина альбому і звинуватив звукозаписну компанію; Девіс звинуватив продюсера Тео Масеро і відмовлявся розмовляти з ним більше двох років. Бокс-сет Miles Davis & Gil Evans: The Complete Columbia Studio Recordings (1996) виграв премію Ґреммі в номінаціях Найкращий історичний альбом і Найкращі нотатки до альбому в 1997 році.

У березні та квітні 1959 року Девіс записав те, що дехто вважає його найкращим альбомом, Kind of Blue. Він назвав альбом за його настроєм. Він покликав Білла Еванса, оскільки музика була спланована навколо фортепіанного стилю Еванса. І Девіс, і Еванс були знайомі з ідеями Джорджа Рассела про модальний джаз, але Девіс забув сказати піаністу Вінтону Келлі, що Еванс повертається, тому Келлі з'явився лише в одній пісні, «Freddie Freeloader». Секстет грав «So What» та «All Blues» на виступах, але решту три композиції вони вперше побачили в студії.

Вийшовши у серпні 1959 року, Kind of Blue мав миттєвий успіх, з широким радіоефіром та захопленими відгуками критиків. У 2019 році альбом отримав 5-кратну платинову сертифікацію від Американської асоціації компаній звукозапису за продажі понад п'ять мільйонів копій у США, що зробило його одним з найуспішніших джазових альбомів в історії. 2009 року Палата представників Конгресу США ухвалила резолюцію, в якій визнала його національним надбанням.

У серпні 1959 року, під час перерви в запису в нічному клубі Birdland у Нью-Йорку, Девіс супроводжував біляву жінку до таксі біля клубу, коли поліцейський Джеральд Кілдафф наказав йому «йти далі». Девіс сказав, що працює в клубі, і відмовився йти. Кілдафф заарештував і схопив Девіса, коли той намагався захистити себе. Свідки стверджують, що поліцейський вдарив Девіса кийком у живіт без жодних провокацій. Двоє детективів стримували натовп, а третій підійшов до Девіса ззаду і вдарив його по голові. Девіса забрали до в'язниці за звинуваченням у нападі на офіцера, потім відвезли до лікарні, де йому наклали п'ять швів. До січня 1960 року його виправдали за порушення громадського порядку і напад третього ступеня. Пізніше він заявив, що цей інцидент «знову змінив все моє життя і все моє ставлення, змусив мене знову відчути гіркоту і цинізм, коли я починав радіти тому, що змінилося в цій країні».

Девіс і його секстет гастролювали на підтримку Kind of Blue. Він переконав Колтрейна зіграти з групою в останньому європейському турі навесні 1960 року. Потім Колтрейн пішов, щоб сформувати свій квартет, хоча повернувся, щоб зіграти кілька треків на альбомі Девіса Someday My Prince Will Come (1961). На обкладинці альбому зображена фотографія його дружини, Френсіс Тейлор, після того, як Девіс зажадав від Columbia зображати чорношкірих жінок на обкладинках своїх альбомів.

1963—1968: Другий квінтет

image
Виступ Девіса в Антібі, Франція, у липні 1963 року

У грудні 1962 року Девіс, Келлі, Чемберс, Кобб і Роллінз грали разом востаннє, оскільки перші троє хотіли піти і грати як тріо. Незабаром Роллінз покинув їх, залишивши Девіса платити понад $25 000, щоб скасувати майбутні концерти і швидко зібрати новий гурт. Після прослуховування він знайшов свою нову групу у складі тенор-саксофоніста Джорджа Коулмана, басиста Рона Картера, піаніста Віктора Фельдмана та барабанщика Френка Батлера. До травня 1963 року Фельдмана та Батлера замінили 23-річний піаніст Гербі Генкок та 17-річний барабанщик Тоні Вільямс, які змусили Девіса «знову бути в захваті». З цією групою Девіс завершив роботу над альбомом Seven Steps to Heaven (1963) і записав концертні альбоми Miles Davis in Europe (1964), My Funny Valentine (1965) і Four & More (1966). Квінтет грав по суті ті самі бібоп-мелодії та стандарти, що й попередні гурти Девіса, але підходив до них зі структурною та ритмічною свободою, а часом і з шаленою швидкістю.

У 1964 році Коулмана ненадовго замінив саксофоніст Сем Ріверс (який записувався з Девісом на альбомі Miles in Tokyo), поки Вейн Шортер не переконав його покинути Jazz Messengers. Квінтет з Шортером проіснував до 1968 року, коли Шортер став головним композитором гурту. Альбом E.S.P. (1965) був названий на честь його композиції. Під час гастролей по Європі гурт записав свій перший альбом Miles in Berlin (1965).

image
Виступ Девіса в Töölö Sports Hall в Гельсінкі, Фінляндія, в жовтні 1964 року

Девісу потрібна була медична допомога через біль у стегні, який посилився після його японського турне попереднього року. У квітні 1965 року йому зробили операцію із заміни тазостегнового суглоба, взявши кістку з його гомілки, але вона не вдалася. Після третього місяця перебування в лікарні він виписався через нудьгу і поїхав додому. Він повернувся до лікарні в серпні після падіння, яке вимагало встановлення пластикового тазостегнового суглоба. У листопаді 1965 року він одужав настільки, що зміг повернутися до виступів зі своїм квінтетом, які включали концерти в Plugged Nickel в Чикаго. Тео Масеро повернувся як його звукорежисер після того, як їхній розрив через Quiet Nights загоївся.

У січні 1966 року Девіс провів три місяці в лікарні з інфекцією печінки. Коли він відновив гастролі, то більше виступав у коледжах, бо втомився від типових джазових майданчиків. 1966 року президент Columbia Клайв Девіс повідомив, що продажі його альбомів знизилися до 40 000-50 000 примірників, порівняно зі 100 000 за один реліз кількома роками раніше. Справа не покращилася, коли преса повідомила про його очевидні фінансові проблеми та неминучу смерть. Після виступу на джазовому фестивалі в Ньюпорті 1966 року, він повернувся до студії зі своїм квінтетом для серії сесій. Почав стосунки з акторкою Сіселі Тайсон, яка допомогла йому зменшити вживання алкоголю.

Матеріал із сесій 1966—1968 років вийшов на альбомах Miles Smiles (1966), Sorcerer (1967), Nefertiti (1967), Miles in the Sky (1968) та Filles de Kilimanjaro (1968). Підхід квінтету до нової музики став знаний як «час без змін», що означало рішення Девіса відійти від акордових послідовностей і прийняти відкритіший підхід, з ритм-секцією, що реагує на мелодії солістів. Завдяки Nefertiti студійні записи складалися переважно з оригінальних творів, написаних Шортером, з рідкісними композиціями інших учасників. 1967 року гурт почав грати свої концерти безперервними сетами, кожна мелодія перетікала в наступну, і лише мелодія вказувала на будь-які зміни. Його гурти виступали таким чином аж до перерви у творчості у 1975 році.

Miles in the Sky та Filles de Kilimanjaro, в яких на деяких треках з'явилися електричний бас, електропіаніно та електрогітара, вказали шлях до ф'южн-фази в кар'єрі Девіса. На цих записах він також почав експериментувати з більш рок-орієнтованими ритмами. До моменту запису другої половини Filles de Kilimanjaro басист Дейв Голланд і піаніст Чик Коріа замінили Картера і Генкока. Незабаром Девіс перебрав на себе композиторські обов'язки своїх акомпаніаторів.

1968—1975: Електричний період

In a Silent Way був записаний за одну студійну сесію в лютому 1969 року за участю Шортера, Генкока, Голланда і Вільямса, а також клавішників Чика Коріа і Джо Завінула та гітариста Джона Маклафліна. Альбом містить два довгі треки, які Масеро змонтував з різних дублів, записаних під час сесії. Коли альбом вийшов пізніше того ж року, деякі критики звинуватили його в тому, що він «продався» рок-н-рольній аудиторії. Однак, він досяг 134 місця в американському чарті Billboard Top LPs, його перший альбом після My Funny Valentine, який потрапив до цього чарту. In a Silent Way став його вступом до ф'южн-джазу. Гастролюючий гурт 1969—1970 років — з Шортером, Коріа, Голландом і Деджоннетом — так і не завершив студійний запис разом, і став знаний як «втрачений квінтет Девіса», хоча радіопередачі з європейських гастролей гурту широко розповсюджувалися бутлегерським способом.

image
Виступ Девіса у 1971 році

Для подвійного альбому Bitches Brew (1970) він найняв Джека Деджоннета, Айрто Морейру та Бенні Мопіна. Альбом містив довгі композиції, деякі понад двадцять хвилин, які ніколи не зіграли в студії, а були сконструйовані з кількох дублів Масеро та Девіса за допомогою склеювання та стрічкових петель на тлі епохального прогресу в технологіях багатодоріжкового запису.Bitches Brew досяг піку на 35 місці в чарті Billboard Album. У 1976 році альбом був сертифікований як золотий за продаж понад 500 000 записів. До 2003 року було продано мільйон копій.

У березні 1970 року Девіс почав виступати на розігріві у рок-гуртів, що дозволило Columbia продавати Bitches Brew більшій аудиторії. Біограф Пол Тінген писав, що «статус Майлза як новачка в цьому середовищі» призвів до «змішаної реакції аудиторії, часто йому доводилося грати за різко знижені гонорари та терпіти звинувачення в „розпродажі“ з боку джазового світу», а також до «нападів з боку чорної преси за нібито низькопоклонство перед білою культурою». Гастролі 1970 року включали фестиваль на острові Вайт 29 серпня 1970 року, на якому він виступив перед приблизно 600 000 глядачами, що стало найбільшим концертом у його кар'єрі. Плани записуватися з Гендріксом закінчилися після смерті гітариста; його похорон був останнім, на якому був присутній Девіс. У цей період було записано кілька концертних альбомів з перехідним секстетом/септетом за участю Коріа, Деджоннета, Голланда, Морейри, саксофоніста Стіва Гроссмана та клавішника Кіта Джаррета, в тому числі Miles Davis at Fillmore (1970) та Black Beauty: Miles Davis at Fillmore West (1973).

До 1971 року Девіс підписав контракт з Columbia, який виплачував йому 100 000 доларів на рік протягом трьох років на додаток до гонорарів. Він записав альбом саундтреків (Jack Johnson) до документального фільму 1970 року про боксера-важковаговика Джека Джонсона, що містив дві довгі частини тривалістю 25 і 26 хвилин за участю Генкока, Маклафліна, Сонні Шеррока і Біллі Кобгема. Він прагнув створювати музику для афроамериканців, які полюбляли комерційнішу поп-музику, орієнтовану на грув. У листопаді 1971 року Деджоннетта і Морейру в гастрольному ансамблі замінили барабанщик Леон «Ндугу» Чанклер і перкусіоністи Джеймс Мтуме і Дон Аліас. Того ж місяця вийшов альбом Live-Evil. Альбом продемонстрував басиста Майкла Гендерсона, який замінив Голланда у 1970 році, і показав, що ансамбль Девіса трансформувався у фанк-орієнтовану групу, зберігши при цьому дослідницький імператив Bitches Brew.

image
Септет Девіса в листопаді 1971 року; зліва направо: Гері Бартц, Девіс, Кіт Джарретт, Майкл Гендерсон, Леон «Ндугу» Чанклер, Джеймс Мтуме та Дон Аліас

У 1972 році композитор-аранжувальник Пол Бакмастер познайомив Девіса з музикою авангардного композитора Карлгайнца Штокгаузена, що призвело до періоду творчих пошуків. Біограф Дж. К. Чемберс писав: «Ефект від вивчення Девісом творчості Штокгаузена не міг довго придушуватися… Власна 'космічна музика' Девіса демонструє композиційний вплив Штокгаузена». Його записи та виступи в цей період фанати, Фезер і Бакмастер називали «космічною музикою», описуючи її як «багато змін настрою — важку, темну, інтенсивну — безумовно, космічну музику». Студійний альбом (1972) поєднав вплив Штокгаузена і Бакмастера з елементами фанку. Девіс запросив Бакмастера до Нью-Йорка, щоб разом з Масеро проконтролювати написання та запис альбому. Альбом досягнув 1 місця в джазовому чарті Billboard, але сягнув 156 місця в неоднорідномішу чарті Top 200 Albums. Девіс вважав, що Columbia продавала його не тій аудиторії. «Музика призначалася для молодих чорношкірих людей, але вони поставилися до нього, як до будь-якого іншого джазового альбому, і рекламували його так само, проштовхували на джазових радіостанціях. Молоді чорні діти не слухають ці станції; вони слухають R&B-станції та деякі рок-станції». У жовтні 1972 року він зламав щиколотки в автокатастрофі. Щоб впоратися з болем, він приймав знеболювальні та кокаїн. Озираючись на свою кар'єру після цього інциденту, він писав: «Все почало розпливатися».

Після запису On the Corner він зібрав групу, до якої увійшли Гендерсон, Мтуме, Карлос Гарнетт, гітарист Реджі Лукас, органіст Лонні Лістон Сміт, музикант на таблі Бадал Рой, ситарист Халіл Балакрішна та барабанщик Ел Фостер. Лише Сміт був джазовим інструменталістом, тому в музиці переважала ритмічна щільність і мінливі фактури, а не соло. Цю групу записали наживо 1972 року для альбому In Concert, але Девіса це не влаштовувало, і він відмовився від табли та ситара і став грати на клавішних. Він також долучив гітариста Піта Коузі. Студійний альбом-компіляція Big Fun містить чотири довгі імпровізації, записані між 1969 і 1972 роками.

Це була музика, яка поляризувала аудиторію, провокуючи освистування і відхід з залу на тлі екстазу інших. Її тривалість, щільність і невблаганність висміювали тих, хто казав, що Майлза цікавить лише те, щоб бути модним і популярним. Дехто вбачав у цій музиці відчуття і форму пізньої творчості музиканта, безегоїстичної музики, яка передує смерті її творця. Як сказав Теодор Адорно про пізнього Бетховена, зникнення музиканта у творі - це уклін смерті. Майлз ніби засвідчував усе те, свідком чого він був протягом останніх тридцяти років - і жахливе, і радісне.

— Джон Швед про альбоми Agharta (1975) і Pangaea (1976)

Студійні сесії протягом 1973 і 1974 років призвели до створення Get Up with It, альбому, до якого увійшли чотири довгі композиції, а також чотири коротші записи з 1970 і 1972 років. Трек «He Loved Him Madly», тридцятихвилинний триб'ют на честь нещодавно померлого Дюка Еллінгтона, вплинув на ембієнт-музику Браяна Іно. У Сполучених Штатах він мав такі ж успіхи, як і On the Corner, досягнувши 8 місця в джазовому чарті та 141 місця в поп-чарті. Потім він зосередився на живому виконанні з серією концертів, які Columbia випустила на подвійних концертних альбомах Agharta (1975), Pangaea (1976) і Dark Magus (1977). Перші два — це записи двох виступів від 1 лютого 1975 року в Осаці, на той час Девіса турбували кілька фізичних недуг; він покладався на алкоголь, кодеїн і морфій, щоб впоратися з виступами. Його концерти регулярно піддавалися критиці, яка згадувала його звичку виступати спиною до публіки. Пізніше Коузі стверджував, що «гурт дійсно просунувся вперед після японського туру», але Девіса знову госпіталізували через виразку і грижу під час туру по США, коли він виступав на розігріві у Гербі Генкока.

Після виступів на джазовому фестивалі в Ньюпорті в липні 1975 року і на музичному фестивалі Шефера в Нью-Йорку у вересні, Девіс залишив музику.

1975—1980: Перерва

У своїй автобіографії Девіс відверто писав про своє життя під час перерви в музиці. Він назвав свій будинок на Верхньому Вест-Сайді руїною і описав своє зловживання алкоголем і кокаїном, а також сексуальні зв'язки з багатьма жінками. Він також заявив, що «секс і наркотики зайняли місце, яке займала музика в моєму житті». Барабанщик Тоні Вільямс згадував, що до полудня (в середньому) Девісу ставало погано від вживання попередньої ночі.

У грудні 1975 року він відновив достатньо сил, щоб перенести вкрай необхідну операцію із заміни тазостегнового суглоба. У грудні 1976 року Columbia неохоче продовжувала контракт із ним і виплачувала звичні великі аванси. Але після того, як його адвокат почав переговори з United Artists, Columbia пристала на їхню пропозицію, заснувавши Фонд Майлза Девіса для регулярних виплат. Піаніст Володимир Горовиць був єдиним музикантом з Columbia, який мав подібний статус.

У 1978 році Девіс попросив ф'южн-гітариста Ларрі Коріелла взяти участь у сесіях з клавішниками Масабумі Кікучі та Джорджем Павлісом, басистом Т. М. Стівенсом та барабанщиком Елом Фостером. Девіс зіграв аранжовану п'єсу в темпі, відмовився від труби на користь органу і попросив Масеро записати сесію без відома групи. Після того, як Коріелл відмовився грати в гурті, який Девіс почав збирати, Девіс повернувся до свого відлюдницького способу життя в Нью-Йорку. Незабаром після цього Маргарет Ескрідж посадила Девіса до в'язниці за несплату аліментів на їхнього сина Еріна, що коштувало йому 10 000 доларів, щоб вийти під заставу. Сесію запису, в якій брали участь Бакмастер і Гіл Еванс, зупинили, а Еванс пішов після того, як не отримав обіцяного йому платежу. У серпні 1978 року Девіс найняв нового менеджера, Марка Ротбаума, який працював з ним з 1972 року.

1980—1985: Повернення

Мало граючи на трубі протягом попередніх трьох років, Девісу було важко відновити свій амбушур. Його перший після перерви студійний виступ відбувся у травні 1980. Днем пізніше Девіса госпіталізували через інфекцію ноги. Він записав The Man with the Horn з червня 1980 по травень 1981 з Масеро як продюсером. Від великого гурту відмовилися на користь комбо з саксофоністом Біллом Евансом та басистом Маркусом Міллером. Обидва співпрацюватимуть з ним протягом наступного десятиліття.

The Man with the Horn отримав поганий прийом критиків, незважаючи на хороші продажі. У червні 1981 року Девіс повернувся на сцену вперше з 1975 року, виступивши з десятихвилинним гостьовим соло у складі гурту Мела Льюїса в клубі Village Vanguard. За цим послідували виступи з новим колективом. Записи з різних концертів 1981 року, в тому числі з Kix у Бостоні та Avery Fisher Hall, вийшли на платівці We Want Miles, яка принесла Девісу премію Ґреммі в номінації Найкраще джазове інструментальне виконання соліста.

image
Виступ Девіса у 1985 році

У січні 1982 року, коли Тайсон працювала в Африці, Девіс «трохи збожеволів» від алкоголю і переніс інсульт, який тимчасово паралізував його праву руку. Тайсон повернулася додому і піклувалася про нього. Після трьох місяців лікування у китайського голкотерапевта він знову зміг грати на трубі. Він прислухався до застережень свого лікаря і відмовився від алкоголю та наркотиків. Він вважає, що Тайсон допомогла йому одужати завдяки фізичним вправам, грі на фортепіано та відвідуванням спа-салонів. Вона заохочувала його малювати, чим він займався до кінця життя. Такао Оґава, японський джазовий журналіст, який подружився з Девісом у цей період, сфотографував його малюнки і помістив їх у своїй книзі разом з інтерв'ю з Девісом у його нью-йоркській квартирі. Девіс сказав Оґаві: «Я цікавлюся лінією і кольором, лінія — це як фраза, а покриття кольором — як код. Коли я бачу хороші картини, я чую хорошу музику. Тому мої картини такі ж, як і моя музика. Вони відрізняються від будь-яких картин».

Девіс відновив гастролі у травні 1982 року у складі, що включав перкусіоніста Міно Сінелу та гітариста Джона Скофілда, з яким він тісно співпрацював над альбомом Star People (1983). В середині 1983 року він працював над треками для альбому Decoy, альбому, що поєднував соул-музику та електроніку, який вийшов у 1984 році. Він залучив продюсера, композитора і клавішника Роберта Ірвінга III, який співпрацював з ним над альбомом The Man with the Horn. У складі гурту, до якого входили Скофілд, Еванс, Ірвінг, Фостер і Дерріл Джонс, він відіграв серію європейських виступів, які позитивно сприйняли. У грудні 1984 року, перебуваючи в Данії, він був нагороджений музичною премією Леоні Соннінга. Трубач Палле Міккельборг написав «Aura», сучасну класичну п'єсу, для цієї події, яка вразила Девіса настільки, що він повернувся до Данії на початку 1985 року, щоб записати свій наступний студійний альбом Aura. Columbia була незадоволена записом і відклала його випуск.

У травні 1985 року, через місяць після початку туру, Девіс підписав контракт з Warner Bros., який вимагав від нього відмовитися від видавничих прав. У вересні вийшов You're Under Arrest, його останній альбом для Columbia. До нього увійшли кавер-версії двох поп-пісень: «Time After Time» Сінді Лопер та «Human Nature» Майкла Джексона. Він розглядав можливість випустити альбом поп-пісень, і він записав десятки з них, але цю ідея відкинули. Він сказав, що багато сучасних джазових стандартів були поп-піснями в бродвейському театрі, і що він просто оновлює стандартний репертуар.

У цей період Девіс співпрацював з низкою діячів британського постпанку та нової хвилі, зокрема з гуртом Scritti Politti. У цей період Девіс також перейшов від свого натхненного фанком звучання початку 1970-х років до мелодійнішого стилю.

1986—1991: Останні роки

image
Виступ Девіса у Страсбурзі, 1987 рік

Після участі у записі пісні протесту 1985 року «Sun City» у складі групи Artists United Against Apartheid, Девіс з'явився на інструментальній композиції «Don't Stop Me Now» гурту Toto для їхнього альбому Fahrenheit (1986). Девіс співпрацював з Прінсом над піснею «Can I Play With U», яка залишилася невиданою до 2020 року. Девіс також співпрацював із Зейном Джайлзом і Ренді Голлом на сесіях Rubberband у 1985, але вони залишаться невиданими до 2019. Натомість він працював з Маркусом Міллером, і в альбомі Tutu (1986) вперше використав сучасні студійні інструменти, такі як запрограмовані синтезатори, семпли і барабанні петлі. Платівка вийшла у вересні 1986 року, на її обкладинці — фотопортрет Девіса роботи Ірвінга Пенна. 1987 року він здобув премію Ґреммі за Найкраще джазове інструментальне сольне виконання. Також у 1987 році Девіс зв'язався з американським журналістом Квінсі Трупом, щоб попрацювати разом з ним над автобіографією. Вони познайомилися попереднього року, коли Труп взяв у нього дводенне інтерв'ю, яке вийшло в журналі Spin як 45-сторінкова стаття.

У 1988 році Девіс зіграв невелику роль вуличного музиканта у різдвяному комедійному фільмі Нова різдвяна казка з Біллом Мюрреєм у головній ролі. Він також співпрацював з Дзуккеро у версії Dune Mosse (Blue's), опублікованій у 2004 році на лейблі італійського блюзмена Zu & Co. У листопаді 1988 року він був нагороджений Мальтійський орденом на церемонії в палаці Альгамбра в Іспанії (це стало частиною аргументації рішення його дочки включити почесне «Сер» на його надгробку). Пізніше того ж місяця Девіс перервав своє європейське турне після того, як після двогодинного шоу в Мадриді втратив свідомість і полетів додому. Ходили чутки про погіршення стану здоров'я. Американський журнал Star у своєму випуску від 21 лютого 1989 року опублікував твердження, що Девіс захворів на СНІД, що змусило його менеджера Пітера Шуката наступного дня виступити із заявою. Шукат заявив, що Девіс перебував у лікарні з приводу легкої форми пневмонії та видалення доброякісного поліпа на голосових зв'язках і спокійно відпочивав, готуючись до турів 1989 року. Пізніше Девіс звинуватив одну зі своїх колишніх дружин або подруг у поширенні чуток і вирішив не подавати до суду. Він дав інтерв'ю у програмі 60 хвилин Гаррі Різонеру. У жовтні 1989 року він отримав Велику медаль Вермейля від мера Парижа Жака Ширака. 1990 року він отримав премію Ґреммі" за життєві досягнення. На початку 1991 року він з'явився у фільмі Рольфа де Хіра Dingo як джазовий музикант.

image
Девіс на джазовому фестивалі Північного моря, 1991 рік

Після Tutu Девіс записав альбом Amandla та саундтреки до чотирьох фільмів: Street Smart,Siesta, The Hot Spot та Dingo. Його останні альбоми вийшли посмертно: хіп-хоповий Doo-Bop (1992) та Miles & Quincy Live at Montreux (1993), спільна робота з Квінсі Джонсом з джазового фестивалю в Монтре 1991 року, де він вперше за три десятиліття виконав пісні з Miles Ahead, Porgy and Bess та Sketches of Spain.

8 липня 1991 року Девіс повернувся до виконання матеріалу зі свого минулого на джазовому фестивалі в Монтре 1991 року з групою та оркестром під керуванням Квінсі Джонса. Сет складався з аранжувань з його альбомів, записаних з Гілом Евансом. За шоу послідував концерт під назвою «Miles and Friends» у Великому залі де ла Віллет в Парижі через два дні, з запрошеними музикантами з різних періодів його кар'єри, в тому числі з Джоном Маклафліном, Гербі Генкоком і Джо Завінулом. У Парижі він був удостоєний Орденом Почесного легіону від міністра культури Франції Джека Ланга, який назвав його «Пікассо джазу». Повернувшись до Америки, він зупинився в Нью-Йорку, щоб записати матеріал для Doo-Bop, а потім повернувся до Каліфорнії, щоб зіграти в Голлівуд Боул 25 серпня, що стало його останнім живим виступом.

Особисте життя

У 1957 році Девіс почав стосунки з Френсіс Тейлор, танцівницею, з якою він познайомився у 1953 році у клубі Ciro's у Лос-Анджелесі. Вони одружилися у грудні 1959 року в Толідо, штат Огайо. Їхні стосунки були затьмарені численними випадками домашнього насильства проти Тейлор. Пізніше він писав: «Щоразу, коли я бив її, я почувався погано, тому що багато в чому це була не її провина, а моя темпераментність і ревнощі». Одна з версій його поведінки полягала в тому, що в 1963 році він збільшив вживання алкоголю і кокаїну, щоб полегшити біль у суглобах, викликаний серпоподібоклітинною анемією. Він галюцинував, «шукаючи цю уявну людину» в своєму будинку, орудуючи кухонним ножем. Незабаром після того, як зробили фотографію для альбому E.S.P. (1965), Тейлор покинула його востаннє. 1966 року вона подала на розлучення; воно було остаточно оформлене в лютому 1968 року.

У вересні 1968 року Девіс одружився з 23-річною моделлю та авторкою пісень Бетті Мабрі. У своїй автобіографії Девіс описував її як «висококласну шанувальницю, яка була дуже талановитою, але не вірила у власний талант». Мабрі, відома персона в нью-йоркській контркультурі, познайомила Девіса з популярними музикантами в стилі рок, соул і фанк. Джазовий критик Леонард Фезер відвідав квартиру Девіса і був шокований, коли побачив, що той слухає альбоми The Byrds, Арети Франклін та Діонн Ворвік. Йому також подобалися Джеймс Браун, та Джимі Гендрікс, чий альбом Band of Gypsys особливо вразив Девіса. 1969 року Девіс подав на розлучення з Мабрі, звинувативши її у романі з Гендріксом.

image
Девіс і Сіселі Тайсон у 1982 році

У жовтні 1969 року в Девіса вистрілили п'ять разів, коли він їхав у машині з однією з двох своїх коханок, Маргарет Ескрідж. В результаті інциденту він отримав подряпину, а Ескрідж залишилася неушкодженою. 1970 року Маргарет народила йому сина Еріна. 1979 року Девіс відновив стосунки з акторкою Сіселі Тайсон, яка допомогла йому подолати кокаїнову залежність і повернути ентузіазм до музики. Вони одружилися в листопаді 1981 року, але їхній бурхливий шлюб закінчився тим, що Тайсон подала на розлучення в 1988 році, яке було остаточно оформлене в 1989 році.

У 1984 році Девіс познайомився з 34-річною скульпторкою Джо Гелбард. Гелбард навчала Девіса малювати; вони часто співпрацювали і незабаром зав'язали романтичні стосунки. 1985 року Девіс захворів на діабет і потребував щоденних ін'єкцій інсуліну. На останньому курсі Девіс став дедалі агресивнішим, частково через ліки, які він приймав, і його агресія проявлялася у вигляді насильства щодо Гелбард.

Смерть

image
Могила Девіса на цвинтарі Вудлон, з надгробком, на якому викарбувані початкові ноти однієї з його композицій, «Solar».

На початку вересня 1991 року Девіс звернувся до лікарні Святого Іоанна неподалік від свого будинку в Санта-Моніці, Каліфорнія, для проходження рутинних аналізів. Лікарі запропонували йому імплантувати ендотрахеальну трубку, щоб полегшити дихання після неодноразових нападів бронхопневмонії. Ця пропозиція спровокувала спалах гніву з боку Девіса, який призвів до геморагічного інсульту, після якого настала кома. За словами Джо Гелбард, 26 вересня Девіс намалював свою останню картину, що складалася з темних, примарних фігур, капаючої крові і «його неминучої смерті». Після кількох днів на апараті життєзабезпечення його відключили, і він помер 28 вересня 1991 року на руках у Гелбард, йому було 65 років. Його смерть пояснювали комбінованим впливом інсульту, пневмонії та дихальної недостатності. За словами Трупа, під час лікування в лікарні Девіс приймав азидотимідин (AZT), тип антиретровірусного препарату, що використовується для лікування ВІЛ та СНІДу. 5 жовтня 1991 року відбулася похоронна служба в лютеранській церкві Св. Петра на Лексінгтон-авеню в Нью-Йорку, на якій були присутні близько 500 друзів, членів сім'ї та музичних знайомих, багато шанувальників стояли під дощем. Похований на цвинтарі Вудлон у Бронксі, Нью-Йорк, з однією зі своїх труб, поруч з могилою Дюка Еллінгтона.

На момент смерті статки Девіса оцінювалися у понад $1 мільйон. У своєму заповіті Девіс залишив 20 % своїй дочці Шеріл Девіс, 40 % — синові Еріну Девісу, 10 % — племіннику Вінсенту Вілберну-молодшому і по 15 % — брату Вернону Девісу і сестрі Дороті Вілберн. Він виключив двох своїх синів Грегорі та Майлза IV.

Стиль та вплив

image
Перша у світі статуя Девіса, відкрита у 2001 році, авторства Гжегожа Лаговського, у місті Кельці, Польща

Майлз Девіс вважається однією з найбільш інноваційних, впливових і шанованих постатей в історії музики. The Guardian описав його як «піонера музики XX століття, який очолив багато ключових подій у світі джазу». Його називали «одним з найбільших новаторів у джазі», а також присвоювали титули «Принц темряви» та «Пікассо джазу». В Енциклопедії рок-н-ролу від Rolling Stone сказано: «Майлз Девіс відігравав вирішальну і неминуче суперечливу роль у кожному великому розвитку джазу з середини 40-х років, і жоден інший джазовий музикант не справив такого глибокого впливу на рок. Майлз Девіс був найвідомішим джазовим музикантом своєї епохи, відвертим соціальним критиком і арбітром стилю — як у ставленні до життя і моди, так і в музиці».

Вільям Рульманн з AllMusic писав: «Дослідити його кар'єру — це дослідити історію джазу з середини 1940-х до початку 1990-х років, оскільки він був у гущі майже всіх важливих інновацій та стилістичного розвитку в музиці в цей період … Можна навіть стверджувати, що джаз перестав розвиватися, коли Девіса не стало, щоб просувати його вперед». Френсіс Девіс з The Atlantic зазначив, що кар'єру Девіса можна розглядати як «постійну критику бібопу: витоки 'крутого' джазу…, хард-бопу, або 'фанку'…, модальної імпровізації…, і джаз-рокового ф'южн… можна простежити завдяки його зусиллям, спрямованим на те, щоб розірвати бібоп на частини».

Його підхід, значною мірою завдяки афро-американській виконавській традиції, яка зосереджувалася на індивідуальному вираженні, виразній взаємодії та творчій реакції на зміну змісту, мав глибокий вплив на покоління джазових музикантів. 2016 року цифрове видання The Pudding у статті, присвяченій дослідженню спадщини Девіса, виявило, що 2 452 сторінки Вікіпедії згадують Девіса, причому понад 286 з них посилаються на нього як на такого, що справив на них великий вплив.

image
Найзахідніша частина 77-ї вулиці в Нью-Йорку отримала назву Miles Davis Way. Він колись жив у цьому кварталі.

5 листопада 2009 року представник США від штату Мічиган Джон Коньєрс виступив спонсором постанови Палати представників Конгресу США про вшанування Kind of Blue з нагоди його 50-річного ювілею. Законопроєкт також визнає джаз національним надбанням і «заохочує уряд Сполучених Штатів зберігати і розвивати джазову музику». 15 грудня 2009 року він був прийнятий всіма 409 голосами. Труба, яку використовував Девіс на записі, виставлена в кампусі Університету Північної Кароліни в Грінсборо. Навчальному закладу її подарував Артур «Бадді» Гіст, який познайомився з Девісом у 1949 році і став його близьким другом. Цей подарунок став причиною того, що джазова програма в UNCG отримала назву «Програма вивчення джазу Майлза Девіса».

У 1986 році Консерваторія Нової Англії присудила Девісу почесний докторський ступінь за його внесок у музику. З 1960 року Національна академія мистецтв і наук звукозапису (NARAS) нагородила його вісьмома преміями Ґреммі, премією Ґреммі за життєві досягнення і трьома преміями Ґреммі в Залі слави.

У 2001 році двогодинний документальний фільм Майка Дібба Історія Майлза Девіса отримав міжнародну премію Еммі як Найкращий документальний фільм про мистецтво. З 2005 року Джазовий комітет Майлза Девіса проводить щорічний джазовий фестиваль Майлза Девіса. 2005 року в Лондоні відбулася виставка його картин The Last Miles: The Music of Miles Davis, 1980—1991, яка детально описує його останні роки життя, а вісім його альбомів 1960-х і 1970-х років були перевидані на честь 50-річчя підписання контракту з лейблом Columbia Records. 2006 року Девіса було введено до Зали слави рок-н-ролу. 2012 року Поштова служба США випустила пам'ятні марки із зображенням Девіса.

Американський музичний фільм 2015 року Miles Ahead режисера Дона Чідла, написаний ним у співавторстві зі Стівеном Байгельманом, Стівеном Рівелом і Крістофером Вілкінсоном, який інтерпретує життя і творчість Девіса. Прем'єра фільму відбулася на Нью-Йоркському кінофестивалі у жовтні 2015 року. У фільмі знялися Чідл, Емаятзі Корінеалді в ролі Френсіс Тейлор, Юен Мак-Грегор, Майкл Стулбарг та Лейкіт Стенфілд. Того ж року в його рідному місті Олтон (Іллінойс), було встановлено пам'ятник, а слухачі радіостанцій BBC Radio та Jazz FM визнали Девіса найвидатнішим джазовим музикантом. Такі видання, як The Guardian, також включили Девіса до переліку найвидатніших джазових музикантів.

У 2018 році американський репер Q-Tip зіграв Майлза Девіса у театральній постановці My Funny Valentine. Раніше Q-Tip вже грав Девіса у 2010 році. У 2019 році на кінофестивалі «Санденс» відбулася прем'єра документального фільму Miles Davis: Birth of the Cool режисера Стенлі Нельсона. Пізніше його показали в серіалі American Masters на каналі PBS.

Однак Девіс піддавався і критиці. У 1990 році письменник Стенлі Крауч, відомий критик ф'южн-джазу, назвав Девіса «найяскравішим аншлаговим виконавцем в історії джазу». 1993 року Роберт Волсер в есе The Musical Quarterly стверджував, що «Девіс вже давно сумно відомий тим, що пропускав більше нот, ніж будь-який інший великий трубач.» Також в есе є цитата музичного критика Джеймса Лінкольна Коллієра, який стверджує, що «якщо його вплив був глибоким, то кінцева цінність його творчості — інша справа», і називає Девіса «адекватним інструменталістом», але «не великим». 2013 року The A.V. Club опублікував статтю під назвою «Майлз Девіс бив своїх дружин і робив прекрасну музику». У статті письменниця Соня Сарая хвалить Девіса як музиканта, але критикує його як людину, зокрема, за жорстоке поводження з дружинами. Інші, такі як Френсіс Девіс, критикували його ставлення до жінок, називаючи його «презирливим».

Нагороди і відзнаки

Grammy Awards

  • Майлз Девіс став володарем восьми премій Ґреммі і отримав тридцять дві номінації.
Рік Категорія Робота
1960 Найкраща джазова композиція тривалістю понад п'ять хвилин Sketches of Spain
1970 Найкраще джазове виконання, великий гурт або соліст з великим гуртом Bitches Brew
1982 Найкраще джазове інструментальне виконання, соліст We Want Miles
1986 Найкраще джазове інструментальне виконання, соліст Tutu
1989 Найкраще джазове інструментальне виконання, соліст Aura
1989 Найкраще джазове інструментальне виконання, біґ-бенд Aura
1990 Премія Ґреммі за життєві досягнення
1992 Найкраще R&B інструментальне виконання Doo-Bop
1993 Найкращий виступ великого джазового ансамблю Miles & Quincy Live at Montreux

Інші нагороди

Рік Нагорода Джерело
1955 Кращий трубач за версією читачів DownBeat
1957 Кращий трубач за версією читачів DownBeat
1961 Кращий трубач за версією читачів DownBeat
1984 Премія Леоні Соннінг за життєві досягнення в музиці
1986 Доктор музики, почесний ступінь honoris causa, Консерваторія Нової Англії.
1988 Лицар-госпітальєр Ордену Святого Іоанна
1989 Нагорода губернатора від Ради штату Нью-Йорк у справах мистецтв
1990 Алея слави Сент-Луїса
1991 Нагорода Австралійського кіноінституту за найкращу оригінальну музику до фільму Dingo, яку він розділив з Мішелем Леграном
1991 Кавалер Ордена Почесного легіону
1998 Голлівудська алея слави
2006 Зала слави рок-н-ролу
2006 Hollywood's Rockwalk
2008 Чотириразова платинова сертифікація Kind of Blue
2019 Чотириразова платинова сертифікація Kind of Blue

Дискографія

Наступний список має на меті окреслити основні роботи Девіса, зокрема студійні альбоми.

  1. The New Sounds (1951)
  2. Young Man with a Horn (1952)
  3. Blue Period (1953)
  4. The Compositions of Al Cohn (1953)
  5. Miles Davis Volume 2 (1954)
  6. Miles Davis Volume 3 (1954)
  7. Miles Davis Quintet (1954)
  8. Miles Davis with Sonny Rollins (1954)
  9. Miles Davis Quartet (1954)
  10. Miles Davis All Stars, Volume 1 (1955)
  11. Miles Davis All Stars, Volume 2 (1955)
  12. Miles Davis All Star Sextet (1955)
  13. The Musings of Miles (1955)
  14. Blue Moods (1955)
  15. Dig (1956)
  16. Miles: The New Miles Davis Quintet (1956)
  17. Quintet/Sextet (1956)
  18. Collectors' Items (1956)
  19. Birth of the Cool (1957)
  20. 'Round About Midnight (1957)
  21. Walkin' (1957)
  22. Cookin' with the Miles Davis Quintet (1957)
  23. Miles Ahead (1957)
  24. Relaxin' with the Miles Davis Quintet (1958)
  25. Milestones (1958)
  26. Miles Davis and the Modern Jazz Giants (1959)
  27. Porgy and Bess (1959)
  28. Kind of Blue (1959)
  29. Workin' with the Miles Davis Quintet (1959)
  30. Sketches of Spain (1960)
  31. Steamin' with the Miles Davis Quintet (1961)
  32. Someday My Prince Will Come (1961)
  33. Seven Steps to Heaven (1963)
  34. Quiet Nights (1963)
  35. E.S.P. (1965)
  36. Miles Smiles (1967)
  37. Sorcerer (1967)
  38. Nefertiti (1968)
  39. Miles in the Sky (1968)
  40. Filles de Kilimanjaro (1968)
  41. In a Silent Way (1969)
  42. Bitches Brew (1970)
  43. Jack Johnson (1971)
  44. Live-Evil (1971)
  45. (1972)
  46. In Concert (1973)
  47. Big Fun (1974)
  48. Get Up with It (1974)
  49. Agharta (1975)
  50. Pangaea (1975)
  51. Dark Magus (1977)
  52. The Man with the Horn (1981)
  53. We Want Miles (1982)
  54. Star People (1983)
  55. Decoy (1984)
  56. You're Under Arrest (1985)
  57. Tutu (1986)
  58. Amandla (1989)
  59. Aura (1989)
  60. Doo-Bop (1992)
  61. Rubberband (2019)

Фільмографія

Рік Фільм Брав участь Роль Примітки
Композитор Виконавець Актор
1958 Ліфт на ешафот Так Так — Критик Філ Джонсон назвав його «найсамотнішим звуком труби, який ви коли-небудь чули, і зразком сумної музики тих пір. Слухайте і плачте».
1968 Symbiopsychotaxiplasm Так Так — Музика Девіса з альбому In a Silent Way
1970 Jack Johnson Так Так Основа для альбому 1971 року Jack Johnson
1972 Imagine Так Роль самого себе Камео, не вказано
1985 Поліція Маямі Так Айворі Джонс Телесеріал (1 епізод — «Junk Love»)
1986 Crime Story Так Джазмен Камео, телесеріал (1 епізод — «The War»)
1987 Siesta Так Так — Лише одна пісня написана Майлзом Девісом у співпраці з Маркусом Міллером («Theme For Augustine»).
1988 Нова різдвяна казка Так Так Вуличний музикант Камео
1990 The Hot Spot Так Композитор Джек Нітше, також за участю Джона Лі Гукера
1991 Dingo Так Так Так Біллі Кросс Саундтрек написаний Майлзом Девісом у співпраці з Мішелем Леграном.

Примітки

  1. Find a Grave — 1996.
    d:Track:Q63056
  2. BlackPast.org — 2004.
    d:Track:Q30049687
  3. BlackPast.org — 2004.
    d:Track:Q30049687
  4. Ruhlmann, William. Miles Davis Biography. AllMusic. оригіналу за 21 червня 2016. Процитовано 3 березня 2024.
  5. Yanow, 2005, с. 176.
  6. Miles Davis, innovative, influential, and respected jazz legend. African American Registry. оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 10 лютого 2024.
  7. McCurdy, 2004, с. 61.
  8. Bailey, C. Michael (11 квітня 2008). Miles Davis, Miles Smiles, and the Invention of Post Bop. All About Jazz. оригіналу за 8 червня 2016. Процитовано 10 лютого 2024.
  9. Freeman, 2005, с. 9—11, 155—156.
  10. Christgau, 1997; Freeman, 2005, с. 10—11, back cover
  11. Segell, Michael (28 грудня 1978). The Children of 'Bitches Brew'. Rolling Stone. оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 10 лютого 2024.
  12. Macnie, Jim. . Rolling Stone. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 10 лютого 2024.
  13. Miles Davis. Rock and Roll Hall of Fame. оригіналу за 3 травня 2016. Процитовано 10 лютого 2024.
  14. Gerald Lyn, Early (1998). Ain't But a Place: an anthology of African American writings about St. Louis. Missouri History Museum. с. 205. ISBN .
  15. Cook, 2007, с. 9.
  16. Early, 2001, с. 209.
  17. The Complete Illustrated History, 2007, с. 17.
  18. Orr, 2012, с. 11.
  19. Warner, 2014.
  20. Early, 2001, с. 210.
  21. A life in pictures: Miles Davis – Reader's Digest. Reader's Digest (англ.). Процитовано 10 лютого 2024.
  22. The Complete Illustrated History, 2007, с. 19.
  23. Davis та Troupe, 1989, с. 32.
  24. Kahn, 2001.
  25. The Complete Illustrated History, 2007, с. 23.
  26. Morton, 2005, с. 10.
  27. Arons, Rachel (21 березня 2014). Slide Show: American Public Libraries Great and Small (PDF). Graham Foundation. с. 5. (PDF) оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 10 лютого 2024.
  28. Early, 2001, с. 211.
  29. Orr, 2012, с. 12.
  30. Orr, 2012, с. 13.
  31. Cook, 2007, с. 10.
  32. The Complete Illustrated History, 2007, с. 29.
  33. The Complete Illustrated History, 2007, с. 32.
  34. Miles Davis. Encyclopædia Britannica (англ.). 22 травня 2020. оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 10 лютого 2024.
  35. Davis та Troupe, 1989, с. 56.
  36. Cook, Richard (13 липня 1985). Miles Davis: Miles Runs The Voodoo Down. NME — через Rock's Backpages.
  37. Early, 2001, с. 38.
  38. Early, 2001, с. 68.
  39. See the Plosin session database. Plosin.com. 18 жовтня 1946. оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 10 лютого 2024.
  40. Early, 2001, с. 212.
  41. On this occasion, Mingus bitterly criticized Davis for abandoning his «musical father» (see The Autobiography).
  42. Davis та Troupe, 1989, с. 105.
  43. Kernfeld, Barry (2002). Kernfeld, Barry (ред.). The New Grove Dictionary of Jazz. Т. 1 (вид. 2nd). New York: Grove's Dictionaries. с. 573. ISBN .
  44. Cook, 2007, с. 12.
  45. Mulligan, Gerry. (PDF). gerrymulligan.com. Gerry Mulligan. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Miles, the bandleader. He took the initiative and put the theories to work. He called the rehearsals, hired the halls, called the players, and generally cracked the whip.
  46. Cook, 2007, с. 14.
  47. Cook, 2007, с. 2.
  48. Davis та Troupe, 1989, с. 117.
  49. Davis та Troupe, 1989, с. 126.
  50. Szwed, 2004, с. 91.
  51. Davis та Troupe, 1989, с. 129.
  52. Cook, 2007, с. 25.
  53. Davis та Troupe, 1989, с. 175—176.
  54. Cook, 2007, с. 26.
  55. Davis та Troupe, 1989, с. 164.
  56. Davis та Troupe, 1989, с. 164—165.
  57. Davis та Troupe, 1989, с. 169—170.
  58. Davis та Troupe, 1989, с. 171.
  59. Davis та Troupe, 1989, с. 174, 175, 184.
  60. Davis та Troupe, 1989, с. 175.
  61. Davis та Troupe, 1989, с. 176.
  62. Davis та Troupe, 1989, с. 190.
  63. Open references to the blues in jazz playing were fairly recent. Until the middle of the 1930s, as Coleman Hawkins declared to Alan Lomax (The Land Where the Blues Began. New York: Pantheon, 1993), African-American players working in white establishments would avoid references to the blues altogether.
  64. Davis та Troupe, 1989, с. 183.
  65. Szwed, 2004.
  66. Acquired by shouting at a record producer while still ailing after a recent operation to the throat — The Autobiography.
  67. Santoro, Gene (November 1991). . The Nation. Архів оригіналу за 8 серпня 2013.
  68. . PBS.org. Архів оригіналу за 31 березня 2016.
  69. Chell, Samuel (29 червня 2008). . allaboutjazz.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2009.
  70. The Complete Illustrated History, 2007, с. 73.
  71. Natambu, Kofi (22 вересня 2014). Miles Davis: A New Revolution in Sound. Black Renaissance/Renaissance Noire (англ.). 14 (2): 36—40. Процитовано 10 лютого 2024.
  72. Morton, 2005, с. 27.
  73. Cook, 2007, с. 43—44.
  74. Carr, 1998, с. 96.
  75. Davis та Troupe, 1989, с. 192.
  76. Chambers, 1998, с. 223.
  77. Cook, 2007, с. 45.
  78. Carr, 1998, с. 99.
  79. Davis та Troupe, 1989, с. 186.
  80. Early, 2001, с. 215.
  81. Davis та Troupe, 1989, с. 209.
  82. Davis та Troupe, 1989, с. 214.
  83. The Complete Illustrated History, 2007, с. 97.
  84. Davis та Troupe, 1989, с. 224.
  85. Davis та Troupe, 1989, с. 229.
  86. Szwed, 2004, с. 139.
  87. Carr, 1998, с. 107.
  88. Szwed, 2004, с. 140.
  89. Szwed, 2004, с. 141.
  90. Cook, op. cit.
  91. The Complete Illustrated History, 2007, с. 108.
  92. The Complete Illustrated History, 2007, с. 109.
  93. Carr, 1998, с. 192—193.
  94. The Complete Illustrated History, 2007, с. 106.
  95. Kahn, 2001, с. 95.
  96. Kahn, 2001, с. 29—30.
  97. Kahn, 2001, с. 74.
  98. Gold & Platinum – Search "Miles Davis". Recording Industry Association of America. оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 10 лютого 2024.
  99. . Rnw.nl. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 10 лютого 2024.
  100. US House of Reps honours Miles Davis album – ABC News (Australian Broadcasting Corporation). ABC News. Australian Broadcasting Corporation. 16 грудня 2009. оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 10 лютого 2024.
  101. The Complete Illustrated History, 2007, с. 100.
  102. Was Miles Davis beaten over blonde?. Baltimore Afro-American. 1 вересня 1959. с. 1—13. оригіналу за 9 серпня 2013. Процитовано 10 лютого 2024.
  103. Jazz Trumpeter Miles Davis In Joust With Cops. Sarasota Journal. 26 серпня 1959. оригіналу за 9 серпня 2013. Процитовано 10 лютого 2024.
  104. Early, 2001, с. 89.
  105. Davis та Troupe, 1989, с. 252.
  106. Davis та Troupe, 1989, с. 260—262.
  107. Davis та Troupe, 1989, с. 262.
  108. Einarson, 2005, с. 56—57.
  109. Carr, 1998, с. 202.
  110. Carr, 1998, с. 203.
  111. Davis та Troupe, 1989, с. 282—283.
  112. Carr, 1998, с. 204.
  113. Davis та Troupe, 1989, с. 283.
  114. Carr, 1998, с. 209—210.
  115. Davis та Troupe, 1989, с. 284.
  116. Morton, 2005, с. 49.
  117. Moon, Tom (30 січня 2013). A 1969 Bootleg Unearths Miles Davis' 'Lost' Quintet. NPR. оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 10 лютого 2024.
  118. Shteamer, Hank (31 січня 2013). Miles Davis. Pitchfork. оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 10 лютого 2024.
  119. Freeman, 2005, с. 83—84.
  120. Miles Davis. Billboard. оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 10 лютого 2024.
  121. Tingen, 2001, с. 114.
  122. The Complete Illustrated History, 2007, с. 153.
  123. Davis та Troupe, 1989, с. 318—319.
  124. Carr, 1998, с. 302.
  125. . Bigozine2.com. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 10 лютого 2024.
  126. Chambers, 1998, с. 246.
  127. Carr, 1998.
  128. Tingen, Paul (1999). The Making of The Complete Bitches Brew Sessions. оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 10 лютого 2024.
  129. Morton, 2005, с. 72—73.
  130. Davis та Troupe, 1989, с. 328.
  131. Cole, 2005, с. 28.
  132. та The Complete Illustrated History, 2007, с. 154.
  133. Szwed, 2004, с. 343.
  134. Tingen, Paul (26 жовтня 2007). The most hated album in jazz. The Guardian. оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 10 лютого 2024.
  135. The Complete Illustrated History, 2007, с. 177.
  136. Tingen, 2001, с. 167.
  137. The Complete Illustrated History, 2007, с. 177.
  138. Cugny, Laurent. (PDF). paris-sorbonne.fr. Université Paris-Sorbonne. Архів оригіналу (PDF) за 29 листопада 2014. Процитовано 10 лютого 2024.
  139. Carr, 1998, с. 330.
  140. Blowing up a storm. The Independent (англ.). 1 квітня 2005. оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 3 березня 2024.
  141. Morton, 2005, с. 76.
  142. Carr, 1998, с. 329.
  143. Cole, 2005, с. 36.
  144. Szwed, 2004, с. 347.
  145. Morton, 2005, с. 77, 78.
  146. Cole, 2005, с. 38.
  147. Szwed, 2004, с. 358.
  148. Morton, 2005, с. 79.
  149. Carr, 1998, с. 349.
  150. Cole, 2005, с. 92.
  151. Carr, 1998, с. 363.
  152. Morton, 2005, с. 77.
  153. Morton, 2005, с. 78.
  154. The Complete Illustrated History, 2007, с. 180.
  155. Davis та Troupe, 1989, с. 348—350.
  156. Early, 2001, с. 222.
  157. Ogawa, Takao (2017). Miles Speaks - Everything That Miles Davis Told/マイルス・デイヴィスが語った全てのこと (яп.). Japan: Kawade Shobo Shinsha. с. 108, 335, 337, 342. ISBN .
  158. The Complete Illustrated History, 2007, с. 183.
  159. Cole, 2005, с. 352.
  160. The Complete Illustrated History, 2007, с. 194.
  161. Scritti Politti – Pop – INTRO. Intro.de. оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 11 лютого 2024.
  162. Campbell, Allen (25 квітня 2016). When Miles met Prince: Superstars' secret collaboration. BBC Arts. оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 11 лютого 2024.
  163. Yoo, Noah (13 червня 2019). Miles Davis' Lost Album Rubberband Set for Release. Pitchfork. оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 11 лютого 2024.
  164. Broeske, Pat H. (19 листопада 2006). Wrestling With Miles Davis and His Demons. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 28 червня 2020.
  165. Troupe, 2002, с. 388.
  166. Carr, 1998, с. 496.
  167. Gelbard, 2012, с. 73—74.
  168. Olsen, 2006.
  169. Davis cuts tour short following collapse. United Press International. 17 листопада 1988. оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 11 лютого 2024.
  170. Stewart, Zan (22 лютого 1989). Jazz Notes: Manager Denies Miles Davis AIDS Report. Los Angeles Times. оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 11 лютого 2024.
  171. Tingen, 2001, с. 263.
  172. Chambers, 1998, с. Introduction, xv.
  173. Cole, 2005, с. 443.
  174. Wynn, Ron. Miles & Quincy Live at Montreux. AllMusic. Процитовано 11 лютого 2024.
  175. The Complete Illustrated History, 2007, с. 200.
  176. Cole, 2005, с. 404.
  177. Cole, 2005, с. 408.
  178. New York Beat. Jet. 13 (2): 64. 14 листопада 1957.
  179. Aronson, Sheryl (26 вересня 2017). An Interview with Frances Davis (Miles Davis's 1st Wife). The Hollywood 360 (амер.). оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 11 лютого 2024.
  180. Davis та Troupe, 1989, с. 227.
  181. Miles Davis, Frances Taylor Wed In Toledo. Jet. 17 (11): 59. 7 січня 1960.
  182. Davis та Troupe, 1989, с. 228.
  183. Davis та Troupe, 1989, с. 290.
  184. Blogs. оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2024.
  185. Davis та Troupe, 1989, с. 267.
  186. The Complete Illustrated History, 2007, с. 109.
  187. Davis та Troupe, 1989, с. 281—282.
  188. Miles Davis And Wife Now 'Miles Apart'. Jet. 33 (19): 23. 15 лютого 1968.
  189. Szwed, 2004, с. 268.
  190. One Of Sexiest Men Alive. Jet. 35 (2): 48. 17 жовтня 1968. оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 16 грудня 2019.
  191. Davis та Troupe, 1989.
  192. The Complete Illustrated History, 2007, с. 143.
  193. The Complete Illustrated History, 2007, с. 145.
  194. Murphy, Bill (October 2003). Raging Bullhorn: Miles Davis and A Tribute to Jack Johnson. The Wire. № 236. с. 32.
  195. The Complete Illustrated History, 2007, с. 150.
  196. Davis та Troupe, 1989, с. 348.
  197. The Complete Illustrated History, 2007, с. 180.
  198. Davis та Troupe, 1989, с. 390—391.
  199. Interview: Jo Gelbard: The Dark Arts. The Last Miles (брит.). оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 11 лютого 2024.
  200. Davis та Troupe, 1989, с. 363—64.
  201. Meyer, Robinson (9 липня 2012). The Time Miles Davis Stole (or Borrowed) a Song and How It Ended Up on His Tombstone. The Atlantic. Процитовано 11 лютого 2024.
  202. Morton, 2005, с. 149.
  203. Morton, 2005, с. 150.
  204. Szwed, 2004, с. 393.
  205. St. Peter Lutheran Church – New York City. nycago.org. оригіналу за 23 грудня 2010. Процитовано 11 лютого 2024.
  206. Ratliff, Ben (8 лютого 1998). John G. Gensel, 80, the Pastor to New York's Jazz Community. The New York Times. оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 11 лютого 2024.
  207. Cole, 2005, с. 409.
  208. Davis та Sussman, 2006.
  209. Miles Davis Excludes Two Of His Sons From His Will. Jet. 81 (4): 58. 11 листопада 1991.
  210. Miles Davis voted greatest jazz artist of all time. The Guardian. 16 листопада 2015. оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 3 березня 2024.
  211. Tingen, Paul (30 вересня 2003). Music – Review of Miles Davis – The Complete Jack Johnson Sessions. BBC. оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 3 березня 2024.
  212. The Complete Illustrated History, 2007, с. 8.
  213. . Rolling Stone. Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 3 березня 2024.
  214. Davis, Francis (29 березня 2016). The Book on Miles. The Atlantic (амер.). оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 3 березня 2024.
  215. Smith, Christopher (1995). A Sense of the Possible: Miles Davis and the Semiotics of Improvised Performance. TDR. 39 (3): 41—55. doi:10.2307/1146463. JSTOR 1146463.
  216. Daniels, Matt; Anderson, Hanah. Miles Davis' legacy, represented by every Wikipedia page that mentions him. The Pudding (англ.). оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 3 березня 2024.
  217. . Google News. Associated Press. 15 грудня 2009. Архів оригіналу за 21 грудня 2009. Процитовано 3 березня 2024.
  218. House Resolution H.RES.894. Office of the Clerk, U.S. House of Representatives. 15 грудня 2009. оригіналу за 16 лютого 2011. Процитовано 3 березня 2024.
  219. Rowe, Jeri (18 жовтня 2009). Taking care of Buddy. News-Record.com. Архів оригіналу за 21 жовтня 2009.
  220. . New England Conservatory. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 3 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  221. Deans, Jason (20 листопада 2001). Norton in Emmy triumph. The Guardian. оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 3 березня 2024.
  222. Moon, Jill (25 травня 2016). Bringing it 'home' — Community's passion keeps Miles Davis' legacy alive. Alton Telegraph. Процитовано 3 березня 2024.
  223. Postal Service to Issue Miles Davis Stamp. Rolling Stone (амер.). 25 січня 2012. Процитовано 3 березня 2024.
  224. McNary, Dave (22 липня 2015). Don Cheadle's 'Miles Ahead' to Close New York Film Festival. Variety. оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 3 березня 2024.
  225. Savage, Mark (15 листопада 2015). Miles Davis voted greatest jazz artist. BBC News (брит.). оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 3 березня 2024.
  226. Cullum, Jamie (22 травня 2010). The 10 best jazz musicians. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 3 березня 2024.
  227. Yoo, Noah (23 березня 2018). Q-Tip to Play Miles Davis in New Theater Production. Pitchfork (en-us) . оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 3 березня 2024.
  228. Gleiberman, Owen (30 січня 2019). . Variety. Архів оригіналу за 20 березня 2020.
  229. Kreps, Daniel (19 лютого 2020). 'Miles Davis: Birth of the Cool': PBS Shares New Trailer, Clip for Doc. Rolling Stone (амер.). оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 3 березня 2024.
  230. Walser, Robert (1993). Out of Notes: Signification, Interpretation, and the Problem of Miles Davis. The Musical Quarterly. 77 (2): 343—365. doi:10.1093/mq/77.2.343. ISSN 0027-4631. JSTOR 742559.
  231. Saraiya, Sonia (22 листопада 2013). Miles Davis beat his wives and made beautiful music. The A.V. Club (en-us) . оригіналу за 31 травня 2020. Процитовано 3 березня 2024.
  232. Miles Davis. National Academy of Recording Arts and Sciences. 14 травня 2017. оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 3 березня 2024.
  233. Feather, Leonard (15 червня 1989). Miles Davis to Get Intimate in San Juan's Coach House. Los Angeles Times. оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 3 березня 2024.
  234. . stlouiswalkoffame.org. St. Louis Walk of Fame. Архів оригіналу за 31 жовтня 2012. Процитовано 3 березня 2024.
  235. Johnson, Phil (14 березня 2004). Discs: Jazz—Miles Davis/Ascenseur Pour L'Echafaud (Fontana). Independent on Sunday.
  236. Dargis, Manohla (26 жовтня 2005). Film Within a Film in 60's Time Capsule? Groovy. The New York Times. Процитовано 3 березня 2024.
  237. Linscott, Charles "Chip" P. (2016). In a (Not So) Silent Way: Listening Past Black Visuality in Symbiopsychotaxiplasm. Black Camera. 8 (1): 169—190. doi:10.2979/blackcamera.8.1.0169. S2CID 152125865.

Джерела

  • Carr, Ian (1998). Miles Davis: The Definitive Biography. Thunder's Mouth Press. ISBN .
  • Chambers, Jack (1998). Milestones: The Music and Times of Miles Davis. Da Capo Press. ISBN .
  • Christgau, Robert (1997). Miles Davis' '70s: The Excitement! The Terror!. The Village Voice. оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 24 квітня 2012.
  • Cole, George (2005). The Last Miles: The Music of Miles Davis (1980–1991). Equinox Publishing Ltd. ISBN .
  • Cook, Richard (2007). It's About That Time: Miles Davis On and Off Record. Oxford University Press. ISBN .
  • Cook, Richard; Morton, Brian (1994). Penguin Guide to Jazz. Penguin Books. ISBN .
  • Davis, Gregory; Sussman, Les (2006). Dark Magus: The Jekyll and Hyde Life of Miles Davis. Hal Leonard. ISBN .
  • Davis, Miles; Troupe, Quincy (1989). Miles: The Autobiography. Simon & Schuster. ISBN .
  • Davis, Miles; Sultanof, Jeff (2002). Miles Davis – Birth of the Cool: Transcribed Score. Hal Leonard. ISBN .
  • Early, Gerald (2001). Miles Davis and American Culture. Missouri History Museum. ISBN .
  • Einarson, John (2005). Mr. Tambourine Man: The Life and Legacy of The Byrds' Gene Clark. Backbeat Books. ISBN .
  • Freeman, Philip (2005). Running the Voodoo Down: The Electric Music of Miles Davis. Hal Leonard. ISBN .
  • Gelbard, Jo (2012). Miles and Jo: Love Story in Blue. AuthorHouse. ISBN . оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 13 листопада 2016.
  • Kahn, Ashley (2001). Kind of Blue: The Making of the Miles Davis Masterpiece. Da Capo Press Inc. ISBN .
  • Lees, Gene (2001). You Can't Steal a Gift: Dizzy, Clark, Milt, and Nat. Yale University Press. ISBN .
  • McCurdy, Ronald C. (2004). Meet the Great Jazz Legends: Short Sessions on the Lives, Times & Music of the Great Jazz Legends. Alfred Music. ISBN .
  • Morton, Brian (2005). Miles Davis. Haus Publishing. ISBN .
  • Nisenson, Eric (1982). 'Round about Midnight: A Portrait of Miles Davis. Da Capo Press. ISBN .
  • Olsen, Susan (2006). Nicknames And Rememberance: Memorials To Woodlawn's Jazz Greats. Names. Chico: . 54 (2): 103—120. doi:10.1179/nam.2006.54.2.103. S2CID 191446083.
  • Orr, Tamra. American Jazz: Miles Davis. Mitchell Lane Publishers, Inc. ISBN .
  • Szwed, John (2004). So What: The Life of Miles Davis. Simon & Schuster. с. 343. ISBN .
  • Tingen, Paul (2001). Miles Beyond: The Electric Explorations of Miles Davis, 1967–1991. Billboard Books. ISBN . оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  • Troupe, Quincy (2002). Miles and Me. University of California Press. ISBN .
  • Various (2012). Miles Davis: The Complete Illustrated History. Voyageur Press. ISBN .
  • Waters, Keith (2011). The Studio Recordings of the Miles Davis Quintet, 1965–68. Oxford University Press. ISBN .
  • Williams, Richard (2010). The Blue Moment: Miles Davis's Kind of Blue and the Remaking of Modern Music. Norton. ISBN .
  • Yanow, Scott (2005). Jazz: A Regional Exploration. Greenwood Publishing Group. ISBN .
  • Warner, Jennifer (27 жовтня 2014). Miles Davis: A Biography (англ.). BookCaps Study Guides. ISBN .

Посилання

  • Офіційний сайт Майлза Девіса [ 1 грудня 1998 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Majlz U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Devis Majlz Dyuyi Devis III angl Miles Dewey Davis III 26 travnya 1926 Olton 28 veresnya 1991 amerikanskij dzhazovij trubach bend lider i kompozitor Vin ye odniyeyu z najvplivovishih i najvidomishih postatej v istoriyi dzhazu ta muziki XX stolittya Za svoyu majzhe p yatdesyatirichnu kar yeru Devis zminiv bezlich muzichnih napryamkiv sho dozvolilo jomu buti v avangardi bagatoh osnovnih stilistichnih zmin u dzhazi Majlz DevisMiles DavisZobrazhennyaMajlz Devis 1955 rokuOsnovna informaciyaPovne im yaMajlz Dyuyi Devis IIIData narodzhennya26 travnya 1926 1926 05 26 Misce narodzhennyaOlton Illinojs Data smerti28 9 1991 65 rokiv Misce smertiSanta MonikaPrichina smertiinsult i pnevmoniyaPohovannyaVudlon 1 Roki aktivnosti1944 1975 1980 1991Gromadyanstvo SShANacionalnistafroamerikanci 2 3 ProfesiyaMuzikant bend lider kompozitorOsvitaDzhulyardska shkola i dVchitelid d i dInstrumentiTruba flyugelgorn kornet fortepiano elektroorganMovaanglijskaZhanrDzhaz f yuzhnPsevdonimiMiles DavisLejblCapitol RecordsNagorodiPremiya Gremmi za dosyagnennya v galuzi zvukozapisuBatkodmilesdavis com Fajli u Vikishovishi Narodivshis u rodini serednogo klasu v Oltoni shtat Illinojs i virisshi u Ist Sent Luyisi Devis pochav grati na trubi v rannomu pidlitkovomu vici Vin poyihav navchatisya do Dzhulyardskoyi shkoli v Nyu Jorku a potim kinuv navchannya i debyutuvav yak profesijnij muzikant u skladi bibop kvintetu saksofonista Charli Parkera z 1944 po 1948 rik Nevdovzi pislya cogo vin zapisav dlya lejblu Capitol Records sesiyi Birth of the Cool yaki vidigrali vazhlivu rol u rozvitku kul dzhazu Na pochatku 1950 h rokiv pracyuyuchi na Prestige Records Devis zapisav kilka rannih zapisiv hard bopu ale robiv ce bezsistemno cherez geroyinovu zalezhnist Pislya shiroko vidomogo vistupu na dzhazovomu festivali v Nyuporti vin pidpisav dovgostrokovij kontrakt z Columbia Records i zapisav albom Round About Midnight u 1955 roci Ce bula jogo persha robota z saksofonistom Dzhonom Koltrejnom i basistom Polom Chembersom klyuchovimi uchasnikami sekstetu yakij vin ocholyuvav na pochatku 1960 h rokiv U cej period vin cherguvav orkestrovi dzhazovi kolaboraciyi z aranzhuvalnikom Gilom Evansom taki yak Sketches of Spain 1960 ta zapisi z orkestrom taki yak Milestones 1958 ta Kind of Blue 1959 Ostannij zapis zalishayetsya odnim z najpopulyarnishih dzhazovih albomiv usih chasiv prodanij nakladom ponad p yat miljoniv kopij u SShA Devis zrobiv kilka zmin u skladi pid chas zapisu albomu Someday My Prince Will Come 1961 koncertiv Blackhawk 1961 roku ta Seven Steps to Heaven 1963 she odnogo komercijnogo uspihu yakij predstaviv basista Rona Kartera pianista Gerbi Genkoka ta barabanshika Toni Vilyamsa U 1964 roci dodavshi do svogo novogo kvintetu saksofonista Vejna Shortera Devis ocholiv seriyu abstraktnishih zapisiv chasto napisanih uchasnikami gurtu dopomagayuchi pioneram postbop zhanru z takimi albomami yak E S P 1965 ta Miles Smiles 1967 persh nizh perejti do svogo elektrichnogo periodu tvorchosti Protyagom 1970 h rokiv vin eksperimentuvav z rokom fankom afrikanskimi ritmami novimi elektronnimi muzichnimi tehnologiyami ta postijno zminyuvanim skladom muzikantiv sered yakih buli klavishnik Dzho Zavinul barabanshik El Foster ta gitarist Dzhon Maklaflin Cej period pochinayuchi zi studijnogo albomu 1969 roku In a Silent Way i zakinchuyuchi koncertnim zapisom 1975 roku Agharta buv najbilsh superechlivim u jogo kar yeri vidshtovhnuvshi i kinuvshi viklik bagatom u dzhazi Jogo albom Bitches Brew sho rozijshovsya miljonnim tirazhem u 1970 roci dopomig vidroditi komercijnu populyarnist zhanru z dzhaz f yuzhnom protyagom desyatilittya Pislya p yatirichnoyi perervi cherez poganij stan zdorov ya Devis vidnoviv svoyu kar yeru u 1980 h rokah zaluchivshi molodih muzikantiv i pop zvuchannya na albomah The Man with the Horn 1981 i Tutu 1986 Kritiki chasto buli nesprijnyatlivimi ale ce desyatilittya prineslo Devisu najvishij riven komercijnogo viznannya Vin davav anshlagovi koncerti v usomu sviti odnochasno pracyuyuchi v obrazotvorchomu mistectvi kino i na telebachenni do svoyeyi smerti v 1991 roci vid kombinovanogo vplivu insultu pnevmoniyi i dihalnoyi nedostatnosti U 2006 roci Devisa bulo vvedeno do Zali slavi rok n rolu yaka viznala jogo odniyeyu z klyuchovih postatej v istoriyi dzhazu Rolling Stone opisav jogo yak najbilsh shanovanogo dzhazovogo trubacha vsih chasiv ne kazhuchi vzhe pro odnogo z najvazhlivishih muzikantiv XX stolittya a kritik Dzherald Erli nazvav jogo bezperechno odnim z najvplivovishih ta najinnovacijnishih muzikantiv togo periodu BiografiyaRanni rokiDevis narodivsya 26 travnya 1926 roku v zamozhnij afroamerikanskij rodini v Oltoni shtat Illinojs za 15 mil na pivnich vid Sent Luyisa U nogo bula starsha sestra Doroti Mej 1925 1996 i molodshij brat Vernon 1929 1999 Jogo mati Kleota Mej Genri z Arkanzasu bula vchitelkoyu muziki i skripalkoyu a batko Majlz Dyuyi Devis molodshij takozh z Arkanzasu buv stomatologom Voni volodili mayetkom u 200 akriv 81 ga poblizu Pajn Blaffa shtat Arkanzas z pributkovoyu svinofermoyu U Pajn Blaffi vin ta jogo brati i sestri ribalili polyuvali i katalisya na konyah Babusya i didus Devisa buli vlasnikami fermi v Arkanzasi de vin provodiv bagato litnih kanikul U 1927 roci rodina pereyihala do Ist Sent Luyisa Voni zhili na drugomu poversi komercijnoyi budivli za stomatologichnim kabinetom u perevazhno bilomu rajoni Batko Devisa nezabarom viddalivsya vid ditej oskilki Velika depresiya zmusila jogo dedali bilshe poglinati robotu zazvichaj vin pracyuvav shist dniv na tizhden Z 1932 po 1934 rik Devis vidviduvav pochatkovu shkolu Dzhona Robinsona shkolu dlya chornoshkirih potim shkolu Krispusa Attaksa de vin mav horoshi uspihi v matematici muzici ta sporti Ranishe Devis vidviduvav katolicku shkolu U rannomu vici vin lyubiv muziku osoblivo blyuz big bendi ta gospel Budinok na Kanzas avenyu 1701 u Ist Sent Luyisi shtat Illinojs de Devis zhiv z 1939 po 1944 rik U 1935 roci Devis otrimav svoyu pershu trubu v podarunok vid Dzhona Yubenksa druga svogo batka Pislya cogo vin shotizhnya brav uroki u lyudini yaka spravila najbilshij vpliv na moye zhittya Elvuda B yukenena vchitelya i muzikanta yakij buv paciyentom jogo batka Mati hotila shob vin grav na skripci Vsuperech togochasnij modi B yukenen nagoloshuvav na vazhlivosti gri bez vibrato i zaohochuvav jogo vikoristovuvati chistij serednij ton Devis kazav sho koli vin pochinav grati z silnim vibrato B yukenen lyaskav jogo po kistochkah U piznishi roki Devis govoriv Ya viddayu perevagu kruglomu zvuku v yakomu nemaye niyakoyi poziciyi yak i kruglomu golosu z ne nadto silnim tremolo i ne nadto silnim basom Prosto poseredini Yaksho ya ne mozhu otrimati takij zvuk ya ne mozhu nichogo zigrati Nezabarom sim ya pereyihala na Kanzas avenyu 1701 u Ist Sent Luyisi U svoyij avtobiografiyi Devis pisav Do 12 rokiv muzika stala najvazhlivishoyu richchyu v moyemu zhitti Na jogo trinadcyatij den narodzhennya batko kupiv jomu novu trubu i Devis pochav grati v miscevih orkestrah Vin brav dodatkovi uroki gri na trubi u Dzhozefa Gustata golovnogo trubacha Simfonichnogo orkestru Sent Luyisa Devis takozh grav na trubi v shou talantiv yaki vin organizovuvav razom iz bratami ta sestrami U 1941 roci 15 richnij hlopec vidviduvav serednyu shkolu Linkolna na Ist Sent Luyisa de priyednavsya do marshovogo orkestru pid kerivnictvom B yukenena i brav uchast u muzichnih konkursah Cherez roki Devis rozpovidav sho na cih zmagannyah jogo diskriminuvali cherez rasovu prinalezhnist ale dodav sho cej dosvid zrobiv jogo krashim muzikantom Koli barabanshik poprosiv jogo zigrati pevnij urivok muziki a vin ne zmig cogo zrobiti vin pochav vivchati teoriyu muziki Ya pishov i distav use kozhnu knigu yaku mig distati shob diznatisya pro teoriyu U Linkolni Devis zustriv svoyu pershu divchinu Iren Bert piznishe Kouton U nogo buv gurt yakij vistupav u klubi Elks Club Chastinu zarobitku vin viddav na navchannya sestri v universiteti Fiska Devis podruzhivsya z trubachem Klarkom Terri yakij zaproponuvav jomu grati bez vibrato i vistupav razom z nim protyagom kilkoh rokiv Za pidtrimki svogo vchitelya ta divchini Devis zajnyav vakantne misce v orkestri Rhumboogie Orchestra takozh vidomomu yak Blue Devils pid kerivnictvom Eddi Rendla Vin stav muzichnim direktorom kolektivu do obov yazkiv yakogo vhodilo najmati muzikantiv i skladati grafik repeticij Cherez roki Devis vvazhav cyu robotu odniyeyu z najvazhlivishih u svoyij kar yeri Sonni Stitt namagavsya perekonati jogo priyednatisya do gurtu Tini Bredshou yakij proyizhdzhav cherez misto ale mati napolyagla na tomu shob vin zakinchiv serednyu shkolu persh nizh yihati na gastroli Piznishe vin skazav Ya ne rozmovlyav z neyu dva tizhni I z grupoyu ya tezh ne poyihav U sichni 1944 roku Devis zakinchiv serednyu shkolu a v chervni otrimav diplom zaochno Nastupnogo misyacya jogo divchina narodila donku Sheril U lipni 1944 roku Billi Ekstajn vidvidav Sent Luyis z grupoyu do skladu yakoyi vhodili Art Blejki Dizzi Gillespi ta Charli Parker Trubach Baddi Anderson buv zanadto hvorij shob vistupati tomu Devisa zaprosili priyednatisya Vin grav z grupoyu protyagom dvoh tizhniv u klubi Riviera Pislya gri z cimi muzikantami vin buv vpevnenij sho povinen pereyihati do Nyu Jorka de viruye zhittya Jogo mati hotila shob vin vstupiv do universitetu Fiska yak jogo sestra i navchavsya gri na fortepiano abo skripci U Devisa buli inshi interesi Kar yera1944 1948 Nyu Jork i roki bibopu Tommi Potter Charli Parker Maks Rouch Majlz Devis Dyuk Dzhordan u serpni 1947 U veresni 1944 roku Devis pogodivsya na propoziciyu batka navchatisya v Dzhulyardskij shkoli muziki v Nyu Jorku Projshovshi prosluhovuvannya vin vidviduvav zanyattya z teoriyi muziki fortepiano ta diktantu chasto progulyuyuchi zanyattya Znachnu chastinu chasu Devis provodiv u klubah u poshukah svogo kumira Charli Parkera Za slovami Devisa Koulman Gokins skazav jomu Zakinchuj navchannya v Dzhulyardi i zabud pro Ptaha Parkera Znajshovshi Parkera vin priyednavsya do grupi zavsidnikiv klubiv Minton s i Monroe s u Garlemi yaki shovechora vlashtovuvali dzhem sejsheni Sered inshih zavsidnikiv buli Dzh Dzh Dzhonson Kenni Klark Telonius Monk Fets Navarro ta Freddi Vebster Devis vozz yednavsya z Kouton ta yihnoyu donkoyu koli voni pereyihali do Nyu Jorka Parker stav yihnim susidom po kimnati Priblizno v cej chas Devisu viplachuvali dopomogu v rozmiri 40 V seredini 1945 roku Devis ne zmig zareyestruvatisya na osinnij semestr v Dzhulyard i kinuv navchannya pislya troh semestriv bo hotiv vistupati na povnu stavku Cherez roki vin kritikuvav Dzhulyard za nadmirnu koncentraciyu na klasichnomu yevropejskomu ta bilomu repertuari ale hvaliv shkolu za te sho vona navchila jogo teoriyi muziki ta vdoskonalila jogo tehniku gri na trubi Devis pochav vistupati v klubah na 52 j vulici z Koulmanom Gokinsom ta Eddi Lokdzho Devisom Vpershe vin zapisavsya 24 kvitnya 1945 roku koli uvijshov do studiyi yak akompaniator grupi Gerbi Fildsa Nastupnogo roku vin vpershe zapisavsya yak lider iz Cekstetom Majlza Devisa a takozh z Erlom Koulmanom ta Enn Bejker sho stalo odnim z nebagatoh vipadkiv koli vin akompanuvav spivakam Devis na pianino z Govardom Makgi truba Dzhonom Olbani pianist stoyit i Brikom Fliglem gitarist kurit veresen 1947 U 1945 roci Devis zaminiv Dizzi Gillespi u kvinteti Charli Parkera 26 listopada vin vzyav uchast u kilkoh sesiyah zvukozapisu u skladi grupi Parkera Reboppers v yakij takozh grali Gillespi ta Maks Rouch demonstruyuchi natyaki na stil za yakim vin stane vidomim u majbutnomu Na melodiyu Parkera Now s the Time Devis zigrav solo yake peredbachalo kul dzhaz Potim vin priyednavsya do big bendu pid kerivnictvom Benni Kartera vistupav u Sent Luyisi ta zalishivsya z kolektivom u Kaliforniyi Vin znovu grav z Parkerom i Gillespi U Los Andzhelesi u Parkera stavsya nervovij zriv cherez yakij vin na kilka misyaciv potrapiv do likarni U berezni 1946 roku Devis grav na studijnih sesiyah z Parkerom a vlitku togo zh roku rozpochav spivpracyu z basistom Charlzom Mingusom Kouton narodila drugu ditinu Devisa Gregori u Ist Sent Luyisi persh nizh vozz yednatisya z Majlzom u Nyu Jorku nastupnogo roku Devis zaznachav sho do cogo chasu ya vse she buv nastilki zahoplenij muzikoyu sho navit ignoruvav Iren Vin takozh zvernuvsya do alkogolyu ta kokayinu U 1946 roci Devis buv uchasnikom big bendu Billi Ekstajna a v 1947 roci Gillespi Vin priyednavsya do kvintetu pid kerivnictvom Parkera do yakogo takozh vhodiv Maks Rouch Razom voni vistupali nazhivo z Dyukom Dzhordanom i Tommi Potterom protyagom bilshoyi chastini roku vklyuchayuchi kilka studijnih sesij Pid chas odniyeyi z nih u travni Devis napisav melodiyu Cheryl dlya svoyeyi donki Persha sesiya Devisa yak lidera vidbulasya v serpni 1947 roku koli vin grav u skladi Miles Davis All Stars do yakogo vhodili Parker pianist Dzhon Lyuyis i basist Nelson Bojd voni zapisali Milestones Half Nelson i Sippin at Bells Pislya gastrolej u Chikago i Detrojti z kvintetom Parkera Devis povernuvsya do Nyu Jorka v berezni 1948 roku i priyednavsya do gastrolnogo turu Jazz at the Philharmonic yakij vklyuchav v sebe zupinku v Sent Luyisi 30 kvitnya Nonet Majlza Devisa i Birth of the Cool U serpni 1948 roku Devis vidhiliv propoziciyu priyednatisya do orkestru Dyuka Ellingtona oskilki pochav repetiruvati z grupoyu z dev yati muzikantiv za uchastyu bariton saksofonista Dzherri Malligana ta aranzhuvalnika Gila Evansa beruchi aktivnu uchast u tomu sho nezabarom stalo jogo vlasnim proyektom Mangettenska kvartira Evansa stala miscem zustrichej kilkoh molodih muzikantiv i kompozitoriv takih yak Devis Rouch Lyuyis i Malligan yaki buli nevdovoleni dedali virtuoznishimi instrumentalnimi prijomami sho panuvali v bibopi Ci zustrichi prizveli do formuvannya nonetu Majlza Devisa yakij vklyuchav netipovi suchasni dzhazovi instrumenti taki yak valtorna i tuba sho prizvelo do gusto teksturovanogo majzhe orkestrovogo zvuchannya Metoyu bulo imituvati lyudskij golos za dopomogoyu retelno skomponovanih kompozicij i rozslablenogo melodijnogo pidhodu do improvizaciyi U veresni gurt zavershiv svij yedinij dvotizhnevij vistup na rozigrivi u Kaunta Bejsi v klubi Royal Roost Devisu dovelosya vmoviti menedzhera zakladu napisati na vivisci Nonet Majlza Devisa Aranzhuvannya Gila Evansa Dzhona Lyuyisa ta Dzherri Malligana Devis povernuvsya do kvintetu Parkera ale stosunki vseredini kvintetu stavali dedali napruzhenishimi golovnim chinom cherez nestabilnu povedinku Parkera sprichinenu jogo narkotichnoyu zalezhnistyu Na pochatku spivpraci z Parkerom Devis utrimuvavsya vid narkotikiv obrav vegetariansku diyetu i govoriv pro korist vodi ta soku U grudni 1948 roku Devis zvilnivsya zayavivshi sho jomu ne platyat Jogo vidhid rozpochav period koli vin pracyuvav perevazhno yak frilanser i sajdmen Jogo nonet zalishavsya aktivnim do kincya 1949 roku Pislya pidpisannya kontraktu z Capitol Records voni zapisali sesiyi v sichni ta kvitni 1949 roku yaki malo prodavalisya ale vplinuli na krutij cool abo zahidnij west coast stil dzhazu Sklad zminyuvavsya protyagom roku i vklyuchav tubista Billa Barbera alt saksofonista Li Konica pianista Ela Hejga trombonistiv Majka Zverina z Kayem Vindingom valtornistiv Dzhuniora Kollinza z Sendi Sigelshtejnom ta Gyunterom Shullerom a takozh basistiv Ela MakKibbona ta Dzho Shulmana V odnomu z trekiv vzyav uchast spivak Kenni Hagud Prisutnist bilih muzikantiv u grupi oburila deyakih chornoshkirih gravciv bagato z yakih na toj chas buli bezrobitnimi ale Devis vidkinuv yihnyu kritiku Zapis sesij z nonetom dlya Capitol trivav do kvitnya 1950 roku Nonet zapisav desyatok trekiv yaki vijshli yak singli a zgodom uvijshli do albomu 1957 roku U travni 1949 roku Devis vistupiv u skladi kvintetu Teda Damerona z Kenni Klarkom i Dzhejmsom Mudi na Parizkomu mizhnarodnomu dzhazovomu festivali Pid chas svoyeyi pershoyi poyizdki za kordon Devisu duzhe spodobavsya Parizh i jogo kulturne seredovishe de na jogo dumku chornoshkirih dzhazovih muzikantiv i vzagali kolorovih lyudej povazhali bilshe nizh u SShA Cya poyizdka za jogo slovami nazavzhdi zminila mij poglyad na rechi U nogo pochavsya roman zi spivachkoyu i aktrisoyu Zhulyet Greko 1949 1955 Pidpisannya kontraktu Prestige geroyinova zalezhnist i hard bop Pislya povernennya z Parizha v seredini 1949 roku vin vpav u depresiyu i znajshov malo roboti okrim korotkoyi spivpraci z Pavellom u zhovtni ta gostovih vistupiv u Nyu Jorku Chikago ta Detrojti do sichnya 1950 roku Vin ne splachuvav za orendu gotelyu a jogo mashinu namagalisya vidibrati Vzhivannya geroyinu stalo dorogoyu zalezhnistyu i Devis yakomu she ne vipovnilosya 24 roki vtrativ pochuttya disciplini vtrativ pochuttya kontrolyu nad svoyim zhittyam i pochav drejfuvati U serpni 1950 roku Kouton narodila Devisu drugogo sina Majlza IV Devis podruzhivsya z bokserom Dzhonni Brattonom sho poklalo pochatok jogo interesu do sportu Devis zalishiv Kouton z troma ditmi v Nyu Jorku na pikluvannya odniyeyi zi svoyih podrug dzhazovoyi spivachki Betti Karter Vin gastrolyuvav z Ekstajnom i Billi Golidej i buv zaareshtovanij za zberigannya geroyinu v Los Andzhelesi Pro cyu istoriyu napisali v zhurnali DownBeat sho prizvelo do podalshogo skorochennya roboti hocha cherez kilka tizhniv jogo vipravdali Do 1950 h rokiv Devis stav vpravnishim i eksperimentuvav iz serednim registrom trubi a takozh z garmoniyami ta ritmami U sichni 1951 roku dolya Devisa pokrashilasya koli vin pidpisav richnij kontrakt z lejblom Prestige pislya togo yak jogo vlasnik Bob Vajnstok stav shanuvalnikom nonetu Devis obrav Lyuyisa trombonista Benni Grina basista Persi Gita saksofonista Sonni Rollinza ta barabanshika Roya Gejnsa voni zapisali te sho stalo chastinoyu albomu Miles Davis and Horns 1956 1951 roku Devisa najnyali na inshi studijni dati i vin pochav zapisuvati partituri dlya zvukozapisnih lejbliv shob finansuvati svoyu geroyinovu zalezhnist Jogo druga sesiya dlya Prestige vijshla na The New Sounds 1951 Dig 1956 i Conception 1956 Devis pidtrimuvav svoyu geroyinovu zvichku grayuchi muziku ta zhivuchi zhittyam shahraya ekspluatuyuchi povij ta otrimuyuchi groshi vid druziv 1953 roku jogo zalezhnist pochala vplivati na jogo gru Jogo narkozalezhnist stala nadbannyam gromadskosti v interv yu DownBeat z Kebom Kelloveyem yakomu vin nikoli ne probachiv oskilki ce prineslo jomu ves bil i strazhdannya Vin povernuvsya do Sent Luyisa i kilka misyaciv zhiv z batkom Pislya korotkogo periodu roboti z Rouchem i Mingusom u veresni 1953 roku vin povernuvsya do budinku batka de zoseredivsya na borotbi zi svoyeyu zalezhnistyu Devis zhiv u Detrojti blizko pivroku unikayuchi Nyu Jorka de bulo legko distati narkotiki Hocha vin vzhivav geroyin jomu vse zh vdavalosya vistupati z Elvinom Dzhonsom i Tommi Flaneganom u skladi domashnogo gurtu Billi Mitchella v klubi Blue Bird Inn Vin takozh trohi zajmavsya sutenerstvom prote jomu vdalosya pokinchiti zi svoyeyu zalezhnistyu i v lyutomu 1954 roku Devis povernuvsya do Nyu Jorka pochuvayuchis dobre vpershe za dovgij chas rozumovo i fizichno silnishim i zapisavsya do sportzalu Vin povidomiv Vajnstoku i Blue Note sho gotovij zapisuvatis z kvintetom sho jomu i bulo nadano Vin vvazhav albomi yaki stali rezultatom cih ta poperednih sesij Miles Davis Quartet ta Miles Davis Volume 2 duzhe vazhlivimi oskilki vidchuvav sho jogo vistupi buli osoblivo silnimi Jomu zaplatili priblizno 750 za kozhen albom i vin vidmovivsya viddati svoyi prava na publikaciyu U 1950 h rokah Devis pochav vikoristovuvati surdinu na svoyij trubi Vona stala chastinoyu jogo firmovogo zvuchannya do kincya kar yeri Devis vidmovivsya vid stilyu bibop i zvernuvsya do muziki pianista Ahmada Dzhamala chij pidhid i vikoristannya prostoru vplinuli na nogo Koli vin povernuvsya do studiyi v chervni 1955 roku shob zapisati The Musings of Miles vin hotiv mati pianista podibnogo do Dzhamala i vibrav Reda Garlenda Blue Haze 1956 Bags Groove 1957 Walkin 1957 ta Miles Davis and the Modern Jazz Giants 1959 zadokumentuvali evolyuciyu jogo zvuchannya z rozmishennyam surdini blizko do mikrofonu ta vikoristannyam prostorishih ta bilsh rozslablenih frazuvan Vin vzyav na sebe centralnu rol u hard bopi mensh radikalnomu v garmoniyi ta melodiyi i vikoristovuvav populyarni pisni ta amerikanski standarti yak vidpravnu tochku dlya improvizaciyi Hard bop vidmezhuvavsya vid kul dzhazu bilsh zhorstkim bitom i muzikoyu nathnennoyu blyuzom Deyaki kritiki vvazhayut albom Walkin kviten 1954 roku albomom yakij stvoriv zhanr hard bopu Devis zdobuv reputaciyu holodnoyi vidstoronenoyi lyudini yaku legko rozlyutiti 1954 roku vin pisav sho Shugar Rej Robinson buv najvazhlivishoyu richchyu v moyemu zhitti okrim muziki i vin perejnyav zarozumile stavlennya Robinsona Vin demonstruvav prezirstvo do kritikiv i presi U zhovtni 1955 roku Devisu zrobili operaciyu z vidalennya polipiv z gortani Likari nakazali jomu movchati pislya operaciyi ale vin vstryav u superechku yaka nazavzhdi poshkodila jogo golosovi zv yazki i zrobila jogo golos hripkim do kincya zhittya Jogo nazivali princom temryavi sho dodalo nalotu tayemnichosti do jogo publichnoyi personi 1955 1959 Pidpisannya kontraktu z Columbia pershij kvintet i modalnij dzhaz U lipni 1955 roku dolya Devisa znachno pokrashilasya koli vin vistupiv na dzhazovomu festivali v Nyuporti u skladi Monka Hita barabanshika Konni Keya ta valtornistiv Zuta Simsa i Dzherri Malligana Vistup visoko ocinili yak kritiki tak i glyadachi yaki vvazhali jogo rodzinkoyu festivalyu a takozh vin dopomig Devisu najmensh vidomomu muzikantu v grupi zbilshiti svoyu populyarnist sered zamozhnoyi biloyi auditoriyi Vin rozdiliv z Dizzi Gillespi zvannya najkrashogo trubacha v opituvanni chitachiv zhurnalu DownBeat 1955 roku Dzhordzh Avakyan z Columbia Records pochuv vistup Devisa v Nyuporti i zahotiv pidpisati jogo na lejbl U Devisa zalishavsya odin rik za kontraktom z Prestige yakij vimagav vid nogo vipustiti she chotiri albomi Vin pidpisav kontrakt z Columbia yakij vklyuchav avans u rozmiri 4 000 i vimagav shob jogo zapisi dlya Columbia zalishalisya nevidanimi doki ne zakinchitsya jogo ugoda z Prestige Na prohannya Avakyana vin stvoriv Kvintet Majlza Devisa dlya vistupu v klubi Cafe Bohemia Do skladu kvintetu vhodili Sonni Rollinz na tenor saksofoni Red Garlend na pianino Pol Chembers na kontrabasi ta Fili Dzho Dzhons na barabanah Rollinza zaminiv Dzhon Koltrejn zavershivshi sklad pershogo kvintetu Shob vikonati kontrakt Devisa z lejblom Prestige cya nova grupa vidpracyuvala dva marafonski seansi u travni ta zhovtni 1956 roku yaki lejbl vidav yak chotiri LP Cookin with the Miles Davis Quintet 1957 Relaxin with the Miles Davis Quintet 1958 Workin with the Miles Davis Quintet 1960 i Steamin with the Miles Davis Quintet 1961 Kozhen albom otrimav shvalni vidguki kritikiv i dopomig utverditi kvintet Devisa yak odin z najkrashih Stil gurtu buv prodovzhennyam yihnogo dosvidu gri z Devisom Vin grav dovgi legato melodijni liniyi v toj chas yak Koltrejn kontrastuvav z energijnimi solo Yihnij koncertnij repertuar buv sumishshyu bibopu standartiv z Velikoyi amerikanskoyi pisennoyi knigi ta dobopovih epoh a takozh tradicijnih melodij Voni z yavilisya na Round About Midnight pershomu albomi Devisa dlya lejblu Columbia U 1956 roci vin timchasovo zalishiv svij kvintet shob gastrolyuvati Yevropoyu u skladi Birdland All Stars do skladu yakogo vhodili Modern Jazz Quartet a takozh francuzki ta nimecki muzikanti U Parizhi vin vozz yednavsya z Greko i voni buli kohancyami protyagom bagatoh rokiv Potim vin povernuvsya dodomu vozz yednav svij kvintet i protyagom dvoh misyaciv gastrolyuvav u SShA Konflikt vinik pid chas turu koli vin stav neterplyachim do narkotichnih zvichok Dzhonsa i Koltrejna Devis namagavsya vesti zdorovij sposib zhittya zajmayuchis sportom i skorotivshi vzhivannya alkogolyu Ale vin prodovzhuvav vzhivati kokayin Naprikinci turu vin zvilniv Dzhonsa i Koltrejna i zaminiv yih na Sonni Rollinza ta Arta Tejlora U listopadi 1957 roku Devis poyihav do Parizha i zapisav saundtrek do filmu Ascenseur pour l echafaud rezhisera Luyi Malya z Zhannoyu Moro v golovnij roli Grupa sho skladalasya z francuzkih dzhazovih muzikantiv Barni Vilena P yera Mishelo i Rene Urtregera a takozh amerikanskogo barabanshika Kenni Klarka unikala pismovoyi partituri i natomist improvizuvala pid chas pereglyadu filmu v studiyi zvukozapisu Povernuvshis do Nyu Jorka Devis vidrodiv svij kvintet z Adderli ta Koltrejnom yakij zvilnivsya vid narkotichnoyi zalezhnosti Teper uzhe yak sekstet grupa zapisala material na pochatku 1958 roku yakij vijshov na Milestones albomi sho prodemonstruvav interes Devisa do modalnogo dzhazu Vistup baletu Les Ballets Africains privernuv jogo do povilnishoyi obdumanoyi muziki yaka dozvolyala stvoryuvati solo z garmoniyi a ne z akordiv Do travnya 1958 roku vin zaminiv Dzhonsa barabanshikom Dzhimmi Kobbom a Garlend pokinuv grupu zalishivshi Devisa grati na fortepiano na Sid s Ahead dlya Milestones Jomu potriben buv htos hto mig bi grati modalnij dzhaz tomu vin najnyav Billa Evansa molodogo pianista z dosvidom klasichnoyi muziki Evans mav impresionistichnij pidhid do gri na fortepiano Jogo ideyi silno vplinuli na Devisa Ale pislya vosmi misyaciv gastrolej vtomlenij Evans pishov Vinton Kelli yakij prijshov jomu na zminu privnis u grupu svingovij stil sho kontrastuvav z delikatnistyu Evansa Sekstet debyutuvav na plativci Jazz Track 1958 1957 1963 Spivpracya z Gilom Evansom ta Kind of Blue Na pochatku 1957 roku Devis visnazhivsya vid zapisiv i gastrolej i hotiv zajnyatisya novimi proyektami U berezni 30 richnij Devis povidomiv zhurnalistam pro svij namir nezabarom piti na pensiyu i rozpoviv pro otrimani propoziciyi vikladati v Garvardskomu universiteti ta buti muzichnim direktorom na zvukozapisnij kompaniyi Avakyan pogodivsya sho dlya Devisa nastav chas sprobuvati shos nove ale Devis vidkinuv jogo propoziciyu povernutisya do svogo nonetu oskilki vvazhav ce krokom nazad Todi Avakyan zaproponuvav jomu pracyuvati z bilshim ansamblem podibno do Music for Brass 1957 albomu orkestrovoyi ta aranzhovanoyi dlya duhovih instrumentiv muziki pid kerivnictvom Gyuntera Shullera v yakomu Devis buv zaproshenim solistom Devis prijnyav propoziciyu Gila Evansa i pracyuvav z nim protyagom p yati albomiv z 1957 po 1962 Albom Miles Ahead 1957 demonstruye gru Devisa na flyugelgorni ta vikonannya The Maids of Cadiz Leo Deliba pershogo tvoru klasichnoyi muziki yakij zapisav Devis Evans rozrobiv orkestrovi pasazhi yak perehodi takim chinom peretvorivshi albom na odin dovgij muzichnij tvir Porgy and Bess 1959 vklyuchaye aranzhuvannya fragmentiv z operi Dzhordzha Gershvina Sketches of Spain 1960 mistit muziku Hoakina Rodrigo ta Manuelya de Falyi a takozh originalni tvori Evansa Klasichnim muzikantam bulo vazhko improvizuvati a dzhazovi muzikanti ne mogli vporatisya zi skladnimi aranzhuvannyami ale albom mav shalenij uspih prodavshis u SShA nakladom ponad 120 000 kopij U travni 1961 roku Devis vistupiv z orkestrom pid keruvannyam Evansa v Karnegi goli shob zibrati groshi na blagodijnist Ostannim albomom pari stav Quiet Nights 1963 zbirka pisen u stili bosanova sho vijshla vsuperech yihnomu bazhannyu Evans zayaviv sho ce bula lishe polovina albomu i zvinuvativ zvukozapisnu kompaniyu Devis zvinuvativ prodyusera Teo Masero i vidmovlyavsya rozmovlyati z nim bilshe dvoh rokiv Boks set Miles Davis amp Gil Evans The Complete Columbia Studio Recordings 1996 vigrav premiyu Gremmi v nominaciyah Najkrashij istorichnij albom i Najkrashi notatki do albomu v 1997 roci U berezni ta kvitni 1959 roku Devis zapisav te sho dehto vvazhaye jogo najkrashim albomom Kind of Blue Vin nazvav albom za jogo nastroyem Vin poklikav Billa Evansa oskilki muzika bula splanovana navkolo fortepiannogo stilyu Evansa I Devis i Evans buli znajomi z ideyami Dzhordzha Rassela pro modalnij dzhaz ale Devis zabuv skazati pianistu Vintonu Kelli sho Evans povertayetsya tomu Kelli z yavivsya lishe v odnij pisni Freddie Freeloader Sekstet grav So What ta All Blues na vistupah ale reshtu tri kompoziciyi voni vpershe pobachili v studiyi Vijshovshi u serpni 1959 roku Kind of Blue mav mittyevij uspih z shirokim radioefirom ta zahoplenimi vidgukami kritikiv U 2019 roci albom otrimav 5 kratnu platinovu sertifikaciyu vid Amerikanskoyi asociaciyi kompanij zvukozapisu za prodazhi ponad p yat miljoniv kopij u SShA sho zrobilo jogo odnim z najuspishnishih dzhazovih albomiv v istoriyi 2009 roku Palata predstavnikiv Kongresu SShA uhvalila rezolyuciyu v yakij viznala jogo nacionalnim nadbannyam U serpni 1959 roku pid chas perervi v zapisu v nichnomu klubi Birdland u Nyu Jorku Devis suprovodzhuvav bilyavu zhinku do taksi bilya klubu koli policejskij Dzherald Kildaff nakazav jomu jti dali Devis skazav sho pracyuye v klubi i vidmovivsya jti Kildaff zaareshtuvav i shopiv Devisa koli toj namagavsya zahistiti sebe Svidki stverdzhuyut sho policejskij vdariv Devisa kijkom u zhivit bez zhodnih provokacij Dvoye detektiviv strimuvali natovp a tretij pidijshov do Devisa zzadu i vdariv jogo po golovi Devisa zabrali do v yaznici za zvinuvachennyam u napadi na oficera potim vidvezli do likarni de jomu naklali p yat shviv Do sichnya 1960 roku jogo vipravdali za porushennya gromadskogo poryadku i napad tretogo stupenya Piznishe vin zayaviv sho cej incident znovu zminiv vse moye zhittya i vse moye stavlennya zmusiv mene znovu vidchuti girkotu i cinizm koli ya pochinav raditi tomu sho zminilosya v cij krayini Devis i jogo sekstet gastrolyuvali na pidtrimku Kind of Blue Vin perekonav Koltrejna zigrati z grupoyu v ostannomu yevropejskomu turi navesni 1960 roku Potim Koltrejn pishov shob sformuvati svij kvartet hocha povernuvsya shob zigrati kilka trekiv na albomi Devisa Someday My Prince Will Come 1961 Na obkladinci albomu zobrazhena fotografiya jogo druzhini Frensis Tejlor pislya togo yak Devis zazhadav vid Columbia zobrazhati chornoshkirih zhinok na obkladinkah svoyih albomiv 1963 1968 Drugij kvintet Vistup Devisa v Antibi Franciya u lipni 1963 roku U grudni 1962 roku Devis Kelli Chembers Kobb i Rollinz grali razom vostannye oskilki pershi troye hotili piti i grati yak trio Nezabarom Rollinz pokinuv yih zalishivshi Devisa platiti ponad 25 000 shob skasuvati majbutni koncerti i shvidko zibrati novij gurt Pislya prosluhovuvannya vin znajshov svoyu novu grupu u skladi tenor saksofonista Dzhordzha Koulmana basista Rona Kartera pianista Viktora Feldmana ta barabanshika Frenka Batlera Do travnya 1963 roku Feldmana ta Batlera zaminili 23 richnij pianist Gerbi Genkok ta 17 richnij barabanshik Toni Vilyams yaki zmusili Devisa znovu buti v zahvati Z ciyeyu grupoyu Devis zavershiv robotu nad albomom Seven Steps to Heaven 1963 i zapisav koncertni albomi Miles Davis in Europe 1964 My Funny Valentine 1965 i Four amp More 1966 Kvintet grav po suti ti sami bibop melodiyi ta standarti sho j poperedni gurti Devisa ale pidhodiv do nih zi strukturnoyu ta ritmichnoyu svobodoyu a chasom i z shalenoyu shvidkistyu U 1964 roci Koulmana nenadovgo zaminiv saksofonist Sem Rivers yakij zapisuvavsya z Devisom na albomi Miles in Tokyo poki Vejn Shorter ne perekonav jogo pokinuti Jazz Messengers Kvintet z Shorterom proisnuvav do 1968 roku koli Shorter stav golovnim kompozitorom gurtu Albom E S P 1965 buv nazvanij na chest jogo kompoziciyi Pid chas gastrolej po Yevropi gurt zapisav svij pershij albom Miles in Berlin 1965 Vistup Devisa v Toolo Sports Hall v Gelsinki Finlyandiya v zhovtni 1964 roku Devisu potribna bula medichna dopomoga cherez bil u stegni yakij posilivsya pislya jogo yaponskogo turne poperednogo roku U kvitni 1965 roku jomu zrobili operaciyu iz zamini tazostegnovogo sugloba vzyavshi kistku z jogo gomilki ale vona ne vdalasya Pislya tretogo misyacya perebuvannya v likarni vin vipisavsya cherez nudgu i poyihav dodomu Vin povernuvsya do likarni v serpni pislya padinnya yake vimagalo vstanovlennya plastikovogo tazostegnovogo sugloba U listopadi 1965 roku vin oduzhav nastilki sho zmig povernutisya do vistupiv zi svoyim kvintetom yaki vklyuchali koncerti v Plugged Nickel v Chikago Teo Masero povernuvsya yak jogo zvukorezhiser pislya togo yak yihnij rozriv cherez Quiet Nights zagoyivsya U sichni 1966 roku Devis proviv tri misyaci v likarni z infekciyeyu pechinki Koli vin vidnoviv gastroli to bilshe vistupav u koledzhah bo vtomivsya vid tipovih dzhazovih majdanchikiv 1966 roku prezident Columbia Klajv Devis povidomiv sho prodazhi jogo albomiv znizilisya do 40 000 50 000 primirnikiv porivnyano zi 100 000 za odin reliz kilkoma rokami ranishe Sprava ne pokrashilasya koli presa povidomila pro jogo ochevidni finansovi problemi ta neminuchu smert Pislya vistupu na dzhazovomu festivali v Nyuporti 1966 roku vin povernuvsya do studiyi zi svoyim kvintetom dlya seriyi sesij Pochav stosunki z aktorkoyu Siseli Tajson yaka dopomogla jomu zmenshiti vzhivannya alkogolyu Material iz sesij 1966 1968 rokiv vijshov na albomah Miles Smiles 1966 Sorcerer 1967 Nefertiti 1967 Miles in the Sky 1968 ta Filles de Kilimanjaro 1968 Pidhid kvintetu do novoyi muziki stav znanij yak chas bez zmin sho oznachalo rishennya Devisa vidijti vid akordovih poslidovnostej i prijnyati vidkritishij pidhid z ritm sekciyeyu sho reaguye na melodiyi solistiv Zavdyaki Nefertiti studijni zapisi skladalisya perevazhno z originalnih tvoriv napisanih Shorterom z ridkisnimi kompoziciyami inshih uchasnikiv 1967 roku gurt pochav grati svoyi koncerti bezperervnimi setami kozhna melodiya peretikala v nastupnu i lishe melodiya vkazuvala na bud yaki zmini Jogo gurti vistupali takim chinom azh do perervi u tvorchosti u 1975 roci Miles in the Sky ta Filles de Kilimanjaro v yakih na deyakih trekah z yavilisya elektrichnij bas elektropianino ta elektrogitara vkazali shlyah do f yuzhn fazi v kar yeri Devisa Na cih zapisah vin takozh pochav eksperimentuvati z bilsh rok oriyentovanimi ritmami Do momentu zapisu drugoyi polovini Filles de Kilimanjaro basist Dejv Golland i pianist Chik Koria zaminili Kartera i Genkoka Nezabarom Devis perebrav na sebe kompozitorski obov yazki svoyih akompaniatoriv 1968 1975 Elektrichnij period In a Silent Way buv zapisanij za odnu studijnu sesiyu v lyutomu 1969 roku za uchastyu Shortera Genkoka Gollanda i Vilyamsa a takozh klavishnikiv Chika Koria i Dzho Zavinula ta gitarista Dzhona Maklaflina Albom mistit dva dovgi treki yaki Masero zmontuvav z riznih dubliv zapisanih pid chas sesiyi Koli albom vijshov piznishe togo zh roku deyaki kritiki zvinuvatili jogo v tomu sho vin prodavsya rok n rolnij auditoriyi Odnak vin dosyag 134 miscya v amerikanskomu charti Billboard Top LPs jogo pershij albom pislya My Funny Valentine yakij potrapiv do cogo chartu In a Silent Way stav jogo vstupom do f yuzhn dzhazu Gastrolyuyuchij gurt 1969 1970 rokiv z Shorterom Koria Gollandom i Dedzhonnetom tak i ne zavershiv studijnij zapis razom i stav znanij yak vtrachenij kvintet Devisa hocha radioperedachi z yevropejskih gastrolej gurtu shiroko rozpovsyudzhuvalisya butlegerskim sposobom Vistup Devisa u 1971 roci Dlya podvijnogo albomu Bitches Brew 1970 vin najnyav Dzheka Dedzhonneta Ajrto Morejru ta Benni Mopina Albom mistiv dovgi kompoziciyi deyaki ponad dvadcyat hvilin yaki nikoli ne zigrali v studiyi a buli skonstrujovani z kilkoh dubliv Masero ta Devisa za dopomogoyu skleyuvannya ta strichkovih petel na tli epohalnogo progresu v tehnologiyah bagatodorizhkovogo zapisu Bitches Brew dosyag piku na 35 misci v charti Billboard Album U 1976 roci albom buv sertifikovanij yak zolotij za prodazh ponad 500 000 zapisiv Do 2003 roku bulo prodano miljon kopij U berezni 1970 roku Devis pochav vistupati na rozigrivi u rok gurtiv sho dozvolilo Columbia prodavati Bitches Brew bilshij auditoriyi Biograf Pol Tingen pisav sho status Majlza yak novachka v comu seredovishi prizviv do zmishanoyi reakciyi auditoriyi chasto jomu dovodilosya grati za rizko znizheni gonorari ta terpiti zvinuvachennya v rozprodazhi z boku dzhazovogo svitu a takozh do napadiv z boku chornoyi presi za nibito nizkopoklonstvo pered biloyu kulturoyu Gastroli 1970 roku vklyuchali festival na ostrovi Vajt 29 serpnya 1970 roku na yakomu vin vistupiv pered priblizno 600 000 glyadachami sho stalo najbilshim koncertom u jogo kar yeri Plani zapisuvatisya z Gendriksom zakinchilisya pislya smerti gitarista jogo pohoron buv ostannim na yakomu buv prisutnij Devis U cej period bulo zapisano kilka koncertnih albomiv z perehidnim sekstetom septetom za uchastyu Koria Dedzhonneta Gollanda Morejri saksofonista Stiva Grossmana ta klavishnika Kita Dzharreta v tomu chisli Miles Davis at Fillmore 1970 ta Black Beauty Miles Davis at Fillmore West 1973 Do 1971 roku Devis pidpisav kontrakt z Columbia yakij viplachuvav jomu 100 000 dolariv na rik protyagom troh rokiv na dodatok do gonorariv Vin zapisav albom saundtrekiv Jack Johnson do dokumentalnogo filmu 1970 roku pro boksera vazhkovagovika Dzheka Dzhonsona sho mistiv dvi dovgi chastini trivalistyu 25 i 26 hvilin za uchastyu Genkoka Maklaflina Sonni Sherroka i Billi Kobgema Vin pragnuv stvoryuvati muziku dlya afroamerikanciv yaki polyublyali komercijnishu pop muziku oriyentovanu na gruv U listopadi 1971 roku Dedzhonnetta i Morejru v gastrolnomu ansambli zaminili barabanshik Leon Ndugu Chankler i perkusionisti Dzhejms Mtume i Don Alias Togo zh misyacya vijshov albom Live Evil Albom prodemonstruvav basista Majkla Gendersona yakij zaminiv Gollanda u 1970 roci i pokazav sho ansambl Devisa transformuvavsya u fank oriyentovanu grupu zberigshi pri comu doslidnickij imperativ Bitches Brew Septet Devisa v listopadi 1971 roku zliva napravo Geri Bartc Devis Kit Dzharrett Majkl Genderson Leon Ndugu Chankler Dzhejms Mtume ta Don Alias U 1972 roci kompozitor aranzhuvalnik Pol Bakmaster poznajomiv Devisa z muzikoyu avangardnogo kompozitora Karlgajnca Shtokgauzena sho prizvelo do periodu tvorchih poshukiv Biograf Dzh K Chembers pisav Efekt vid vivchennya Devisom tvorchosti Shtokgauzena ne mig dovgo pridushuvatisya Vlasna kosmichna muzika Devisa demonstruye kompozicijnij vpliv Shtokgauzena Jogo zapisi ta vistupi v cej period fanati Fezer i Bakmaster nazivali kosmichnoyu muzikoyu opisuyuchi yiyi yak bagato zmin nastroyu vazhku temnu intensivnu bezumovno kosmichnu muziku Studijnij albom 1972 poyednav vpliv Shtokgauzena i Bakmastera z elementami fanku Devis zaprosiv Bakmastera do Nyu Jorka shob razom z Masero prokontrolyuvati napisannya ta zapis albomu Albom dosyagnuv 1 miscya v dzhazovomu charti Billboard ale syagnuv 156 miscya v neodnoridnomishu charti Top 200 Albums Devis vvazhav sho Columbia prodavala jogo ne tij auditoriyi Muzika priznachalasya dlya molodih chornoshkirih lyudej ale voni postavilisya do nogo yak do bud yakogo inshogo dzhazovogo albomu i reklamuvali jogo tak samo proshtovhuvali na dzhazovih radiostanciyah Molodi chorni diti ne sluhayut ci stanciyi voni sluhayut R amp B stanciyi ta deyaki rok stanciyi U zhovtni 1972 roku vin zlamav shikolotki v avtokatastrofi Shob vporatisya z bolem vin prijmav znebolyuvalni ta kokayin Ozirayuchis na svoyu kar yeru pislya cogo incidentu vin pisav Vse pochalo rozplivatisya Pislya zapisu On the Corner vin zibrav grupu do yakoyi uvijshli Genderson Mtume Karlos Garnett gitarist Redzhi Lukas organist Lonni Liston Smit muzikant na tabli Badal Roj sitarist Halil Balakrishna ta barabanshik El Foster Lishe Smit buv dzhazovim instrumentalistom tomu v muzici perevazhala ritmichna shilnist i minlivi fakturi a ne solo Cyu grupu zapisali nazhivo 1972 roku dlya albomu In Concert ale Devisa ce ne vlashtovuvalo i vin vidmovivsya vid tabli ta sitara i stav grati na klavishnih Vin takozh doluchiv gitarista Pita Kouzi Studijnij albom kompilyaciya Big Fun mistit chotiri dovgi improvizaciyi zapisani mizh 1969 i 1972 rokami Ce bula muzika yaka polyarizuvala auditoriyu provokuyuchi osvistuvannya i vidhid z zalu na tli ekstazu inshih Yiyi trivalist shilnist i nevblagannist vismiyuvali tih hto kazav sho Majlza cikavit lishe te shob buti modnim i populyarnim Dehto vbachav u cij muzici vidchuttya i formu piznoyi tvorchosti muzikanta bezegoyistichnoyi muziki yaka pereduye smerti yiyi tvorcya Yak skazav Teodor Adorno pro piznogo Bethovena zniknennya muzikanta u tvori ce uklin smerti Majlz nibi zasvidchuvav use te svidkom chogo vin buv protyagom ostannih tridcyati rokiv i zhahlive i radisne Dzhon Shved pro albomi Agharta 1975 i Pangaea 1976 Studijni sesiyi protyagom 1973 i 1974 rokiv prizveli do stvorennya Get Up with It albomu do yakogo uvijshli chotiri dovgi kompoziciyi a takozh chotiri korotshi zapisi z 1970 i 1972 rokiv Trek He Loved Him Madly tridcyatihvilinnij trib yut na chest neshodavno pomerlogo Dyuka Ellingtona vplinuv na embiyent muziku Brayana Ino U Spoluchenih Shtatah vin mav taki zh uspihi yak i On the Corner dosyagnuvshi 8 miscya v dzhazovomu charti ta 141 miscya v pop charti Potim vin zoseredivsya na zhivomu vikonanni z seriyeyu koncertiv yaki Columbia vipustila na podvijnih koncertnih albomah Agharta 1975 Pangaea 1976 i Dark Magus 1977 Pershi dva ce zapisi dvoh vistupiv vid 1 lyutogo 1975 roku v Osaci na toj chas Devisa turbuvali kilka fizichnih nedug vin pokladavsya na alkogol kodeyin i morfij shob vporatisya z vistupami Jogo koncerti regulyarno piddavalisya kritici yaka zgaduvala jogo zvichku vistupati spinoyu do publiki Piznishe Kouzi stverdzhuvav sho gurt dijsno prosunuvsya vpered pislya yaponskogo turu ale Devisa znovu gospitalizuvali cherez virazku i grizhu pid chas turu po SShA koli vin vistupav na rozigrivi u Gerbi Genkoka Pislya vistupiv na dzhazovomu festivali v Nyuporti v lipni 1975 roku i na muzichnomu festivali Shefera v Nyu Jorku u veresni Devis zalishiv muziku 1975 1980 Pererva U svoyij avtobiografiyi Devis vidverto pisav pro svoye zhittya pid chas perervi v muzici Vin nazvav svij budinok na Verhnomu Vest Sajdi ruyinoyu i opisav svoye zlovzhivannya alkogolem i kokayinom a takozh seksualni zv yazki z bagatma zhinkami Vin takozh zayaviv sho seks i narkotiki zajnyali misce yake zajmala muzika v moyemu zhitti Barabanshik Toni Vilyams zgaduvav sho do poludnya v serednomu Devisu stavalo pogano vid vzhivannya poperednoyi nochi U grudni 1975 roku vin vidnoviv dostatno sil shob perenesti vkraj neobhidnu operaciyu iz zamini tazostegnovogo sugloba U grudni 1976 roku Columbia neohoche prodovzhuvala kontrakt iz nim i viplachuvala zvichni veliki avansi Ale pislya togo yak jogo advokat pochav peregovori z United Artists Columbia pristala na yihnyu propoziciyu zasnuvavshi Fond Majlza Devisa dlya regulyarnih viplat Pianist Volodimir Gorovic buv yedinim muzikantom z Columbia yakij mav podibnij status U 1978 roci Devis poprosiv f yuzhn gitarista Larri Koriella vzyati uchast u sesiyah z klavishnikami Masabumi Kikuchi ta Dzhordzhem Pavlisom basistom T M Stivensom ta barabanshikom Elom Fosterom Devis zigrav aranzhovanu p yesu v tempi vidmovivsya vid trubi na korist organu i poprosiv Masero zapisati sesiyu bez vidoma grupi Pislya togo yak Koriell vidmovivsya grati v gurti yakij Devis pochav zbirati Devis povernuvsya do svogo vidlyudnickogo sposobu zhittya v Nyu Jorku Nezabarom pislya cogo Margaret Eskridzh posadila Devisa do v yaznici za nesplatu alimentiv na yihnogo sina Erina sho koshtuvalo jomu 10 000 dolariv shob vijti pid zastavu Sesiyu zapisu v yakij brali uchast Bakmaster i Gil Evans zupinili a Evans pishov pislya togo yak ne otrimav obicyanogo jomu platezhu U serpni 1978 roku Devis najnyav novogo menedzhera Marka Rotbauma yakij pracyuvav z nim z 1972 roku 1980 1985 Povernennya Malo grayuchi na trubi protyagom poperednih troh rokiv Devisu bulo vazhko vidnoviti svij ambushur Jogo pershij pislya perervi studijnij vistup vidbuvsya u travni 1980 Dnem piznishe Devisa gospitalizuvali cherez infekciyu nogi Vin zapisav The Man with the Horn z chervnya 1980 po traven 1981 z Masero yak prodyuserom Vid velikogo gurtu vidmovilisya na korist kombo z saksofonistom Billom Evansom ta basistom Markusom Millerom Obidva spivpracyuvatimut z nim protyagom nastupnogo desyatilittya The Man with the Horn otrimav poganij prijom kritikiv nezvazhayuchi na horoshi prodazhi U chervni 1981 roku Devis povernuvsya na scenu vpershe z 1975 roku vistupivshi z desyatihvilinnim gostovim solo u skladi gurtu Mela Lyuyisa v klubi Village Vanguard Za cim posliduvali vistupi z novim kolektivom Zapisi z riznih koncertiv 1981 roku v tomu chisli z Kix u Bostoni ta Avery Fisher Hall vijshli na plativci We Want Miles yaka prinesla Devisu premiyu Gremmi v nominaciyi Najkrashe dzhazove instrumentalne vikonannya solista Vistup Devisa u 1985 roci U sichni 1982 roku koli Tajson pracyuvala v Africi Devis trohi zbozhevoliv vid alkogolyu i perenis insult yakij timchasovo paralizuvav jogo pravu ruku Tajson povernulasya dodomu i pikluvalasya pro nogo Pislya troh misyaciv likuvannya u kitajskogo golkoterapevta vin znovu zmig grati na trubi Vin prisluhavsya do zasterezhen svogo likarya i vidmovivsya vid alkogolyu ta narkotikiv Vin vvazhaye sho Tajson dopomogla jomu oduzhati zavdyaki fizichnim vpravam gri na fortepiano ta vidviduvannyam spa saloniv Vona zaohochuvala jogo malyuvati chim vin zajmavsya do kincya zhittya Takao Ogava yaponskij dzhazovij zhurnalist yakij podruzhivsya z Devisom u cej period sfotografuvav jogo malyunki i pomistiv yih u svoyij knizi razom z interv yu z Devisom u jogo nyu jorkskij kvartiri Devis skazav Ogavi Ya cikavlyusya liniyeyu i kolorom liniya ce yak fraza a pokrittya kolorom yak kod Koli ya bachu horoshi kartini ya chuyu horoshu muziku Tomu moyi kartini taki zh yak i moya muzika Voni vidriznyayutsya vid bud yakih kartin Devis vidnoviv gastroli u travni 1982 roku u skladi sho vklyuchav perkusionista Mino Sinelu ta gitarista Dzhona Skofilda z yakim vin tisno spivpracyuvav nad albomom Star People 1983 V seredini 1983 roku vin pracyuvav nad trekami dlya albomu Decoy albomu sho poyednuvav soul muziku ta elektroniku yakij vijshov u 1984 roci Vin zaluchiv prodyusera kompozitora i klavishnika Roberta Irvinga III yakij spivpracyuvav z nim nad albomom The Man with the Horn U skladi gurtu do yakogo vhodili Skofild Evans Irving Foster i Derril Dzhons vin vidigrav seriyu yevropejskih vistupiv yaki pozitivno sprijnyali U grudni 1984 roku perebuvayuchi v Daniyi vin buv nagorodzhenij muzichnoyu premiyeyu Leoni Sonninga Trubach Palle Mikkelborg napisav Aura suchasnu klasichnu p yesu dlya ciyeyi podiyi yaka vrazila Devisa nastilki sho vin povernuvsya do Daniyi na pochatku 1985 roku shob zapisati svij nastupnij studijnij albom Aura Columbia bula nezadovolena zapisom i vidklala jogo vipusk U travni 1985 roku cherez misyac pislya pochatku turu Devis pidpisav kontrakt z Warner Bros yakij vimagav vid nogo vidmovitisya vid vidavnichih prav U veresni vijshov You re Under Arrest jogo ostannij albom dlya Columbia Do nogo uvijshli kaver versiyi dvoh pop pisen Time After Time Sindi Loper ta Human Nature Majkla Dzheksona Vin rozglyadav mozhlivist vipustiti albom pop pisen i vin zapisav desyatki z nih ale cyu ideya vidkinuli Vin skazav sho bagato suchasnih dzhazovih standartiv buli pop pisnyami v brodvejskomu teatri i sho vin prosto onovlyuye standartnij repertuar U cej period Devis spivpracyuvav z nizkoyu diyachiv britanskogo postpanku ta novoyi hvili zokrema z gurtom Scritti Politti U cej period Devis takozh perejshov vid svogo nathnennogo fankom zvuchannya pochatku 1970 h rokiv do melodijnishogo stilyu 1986 1991 Ostanni roki Vistup Devisa u Strasburzi 1987 rik Pislya uchasti u zapisi pisni protestu 1985 roku Sun City u skladi grupi Artists United Against Apartheid Devis z yavivsya na instrumentalnij kompoziciyi Don t Stop Me Now gurtu Toto dlya yihnogo albomu Fahrenheit 1986 Devis spivpracyuvav z Prinsom nad pisneyu Can I Play With U yaka zalishilasya nevidanoyu do 2020 roku Devis takozh spivpracyuvav iz Zejnom Dzhajlzom i Rendi Gollom na sesiyah Rubberband u 1985 ale voni zalishatsya nevidanimi do 2019 Natomist vin pracyuvav z Markusom Millerom i v albomi Tutu 1986 vpershe vikoristav suchasni studijni instrumenti taki yak zaprogramovani sintezatori sempli i barabanni petli Plativka vijshla u veresni 1986 roku na yiyi obkladinci fotoportret Devisa roboti Irvinga Penna 1987 roku vin zdobuv premiyu Gremmi za Najkrashe dzhazove instrumentalne solne vikonannya Takozh u 1987 roci Devis zv yazavsya z amerikanskim zhurnalistom Kvinsi Trupom shob popracyuvati razom z nim nad avtobiografiyeyu Voni poznajomilisya poperednogo roku koli Trup vzyav u nogo dvodenne interv yu yake vijshlo v zhurnali Spin yak 45 storinkova stattya U 1988 roci Devis zigrav neveliku rol vulichnogo muzikanta u rizdvyanomu komedijnomu filmi Nova rizdvyana kazka z Billom Myurreyem u golovnij roli Vin takozh spivpracyuvav z Dzukkero u versiyi Dune Mosse Blue s opublikovanij u 2004 roci na lejbli italijskogo blyuzmena Zu amp Co U listopadi 1988 roku vin buv nagorodzhenij Maltijskij ordenom na ceremoniyi v palaci Algambra v Ispaniyi ce stalo chastinoyu argumentaciyi rishennya jogo dochki vklyuchiti pochesne Ser na jogo nadgrobku Piznishe togo zh misyacya Devis perervav svoye yevropejske turne pislya togo yak pislya dvogodinnogo shou v Madridi vtrativ svidomist i poletiv dodomu Hodili chutki pro pogirshennya stanu zdorov ya Amerikanskij zhurnal Star u svoyemu vipusku vid 21 lyutogo 1989 roku opublikuvav tverdzhennya sho Devis zahvoriv na SNID sho zmusilo jogo menedzhera Pitera Shukata nastupnogo dnya vistupiti iz zayavoyu Shukat zayaviv sho Devis perebuvav u likarni z privodu legkoyi formi pnevmoniyi ta vidalennya dobroyakisnogo polipa na golosovih zv yazkah i spokijno vidpochivav gotuyuchis do turiv 1989 roku Piznishe Devis zvinuvativ odnu zi svoyih kolishnih druzhin abo podrug u poshirenni chutok i virishiv ne podavati do sudu Vin dav interv yu u programi 60 hvilin Garri Rizoneru U zhovtni 1989 roku vin otrimav Veliku medal Vermejlya vid mera Parizha Zhaka Shiraka 1990 roku vin otrimav premiyu Gremmi za zhittyevi dosyagnennya Na pochatku 1991 roku vin z yavivsya u filmi Rolfa de Hira Dingo yak dzhazovij muzikant Devis na dzhazovomu festivali Pivnichnogo morya 1991 rik Pislya Tutu Devis zapisav albom Amandla ta saundtreki do chotiroh filmiv Street Smart Siesta The Hot Spot ta Dingo Jogo ostanni albomi vijshli posmertno hip hopovij Doo Bop 1992 ta Miles amp Quincy Live at Montreux 1993 spilna robota z Kvinsi Dzhonsom z dzhazovogo festivalyu v Montre 1991 roku de vin vpershe za tri desyatilittya vikonav pisni z Miles Ahead Porgy and Bess ta Sketches of Spain 8 lipnya 1991 roku Devis povernuvsya do vikonannya materialu zi svogo minulogo na dzhazovomu festivali v Montre 1991 roku z grupoyu ta orkestrom pid keruvannyam Kvinsi Dzhonsa Set skladavsya z aranzhuvan z jogo albomiv zapisanih z Gilom Evansom Za shou posliduvav koncert pid nazvoyu Miles and Friends u Velikomu zali de la Villet v Parizhi cherez dva dni z zaproshenimi muzikantami z riznih periodiv jogo kar yeri v tomu chisli z Dzhonom Maklaflinom Gerbi Genkokom i Dzho Zavinulom U Parizhi vin buv udostoyenij Ordenom Pochesnogo legionu vid ministra kulturi Franciyi Dzheka Langa yakij nazvav jogo Pikasso dzhazu Povernuvshis do Ameriki vin zupinivsya v Nyu Jorku shob zapisati material dlya Doo Bop a potim povernuvsya do Kaliforniyi shob zigrati v Gollivud Boul 25 serpnya sho stalo jogo ostannim zhivim vistupom Osobiste zhittyaU 1957 roci Devis pochav stosunki z Frensis Tejlor tancivniceyu z yakoyu vin poznajomivsya u 1953 roci u klubi Ciro s u Los Andzhelesi Voni odruzhilisya u grudni 1959 roku v Tolido shtat Ogajo Yihni stosunki buli zatmareni chislennimi vipadkami domashnogo nasilstva proti Tejlor Piznishe vin pisav Shorazu koli ya biv yiyi ya pochuvavsya pogano tomu sho bagato v chomu ce bula ne yiyi provina a moya temperamentnist i revnoshi Odna z versij jogo povedinki polyagala v tomu sho v 1963 roci vin zbilshiv vzhivannya alkogolyu i kokayinu shob polegshiti bil u suglobah viklikanij serpopodiboklitinnoyu anemiyeyu Vin galyucinuvav shukayuchi cyu uyavnu lyudinu v svoyemu budinku oruduyuchi kuhonnim nozhem Nezabarom pislya togo yak zrobili fotografiyu dlya albomu E S P 1965 Tejlor pokinula jogo vostannye 1966 roku vona podala na rozluchennya vono bulo ostatochno oformlene v lyutomu 1968 roku U veresni 1968 roku Devis odruzhivsya z 23 richnoyu modellyu ta avtorkoyu pisen Betti Mabri U svoyij avtobiografiyi Devis opisuvav yiyi yak visokoklasnu shanuvalnicyu yaka bula duzhe talanovitoyu ale ne virila u vlasnij talant Mabri vidoma persona v nyu jorkskij kontrkulturi poznajomila Devisa z populyarnimi muzikantami v stili rok soul i fank Dzhazovij kritik Leonard Fezer vidvidav kvartiru Devisa i buv shokovanij koli pobachiv sho toj sluhaye albomi The Byrds Areti Franklin ta Dionn Vorvik Jomu takozh podobalisya Dzhejms Braun Sly amp the Family Stone ta Dzhimi Gendriks chij albom Band of Gypsys osoblivo vraziv Devisa 1969 roku Devis podav na rozluchennya z Mabri zvinuvativshi yiyi u romani z Gendriksom Devis i Siseli Tajson u 1982 roci U zhovtni 1969 roku v Devisa vistrilili p yat raziv koli vin yihav u mashini z odniyeyu z dvoh svoyih kohanok Margaret Eskridzh V rezultati incidentu vin otrimav podryapinu a Eskridzh zalishilasya neushkodzhenoyu 1970 roku Margaret narodila jomu sina Erina 1979 roku Devis vidnoviv stosunki z aktorkoyu Siseli Tajson yaka dopomogla jomu podolati kokayinovu zalezhnist i povernuti entuziazm do muziki Voni odruzhilisya v listopadi 1981 roku ale yihnij burhlivij shlyub zakinchivsya tim sho Tajson podala na rozluchennya v 1988 roci yake bulo ostatochno oformlene v 1989 roci U 1984 roci Devis poznajomivsya z 34 richnoyu skulptorkoyu Dzho Gelbard Gelbard navchala Devisa malyuvati voni chasto spivpracyuvali i nezabarom zav yazali romantichni stosunki 1985 roku Devis zahvoriv na diabet i potrebuvav shodennih in yekcij insulinu Na ostannomu kursi Devis stav dedali agresivnishim chastkovo cherez liki yaki vin prijmav i jogo agresiya proyavlyalasya u viglyadi nasilstva shodo Gelbard SmertMogila Devisa na cvintari Vudlon z nadgrobkom na yakomu vikarbuvani pochatkovi noti odniyeyi z jogo kompozicij Solar Na pochatku veresnya 1991 roku Devis zvernuvsya do likarni Svyatogo Ioanna nepodalik vid svogo budinku v Santa Monici Kaliforniya dlya prohodzhennya rutinnih analiziv Likari zaproponuvali jomu implantuvati endotrahealnu trubku shob polegshiti dihannya pislya neodnorazovih napadiv bronhopnevmoniyi Cya propoziciya sprovokuvala spalah gnivu z boku Devisa yakij prizviv do gemoragichnogo insultu pislya yakogo nastala koma Za slovami Dzho Gelbard 26 veresnya Devis namalyuvav svoyu ostannyu kartinu sho skladalasya z temnih primarnih figur kapayuchoyi krovi i jogo neminuchoyi smerti Pislya kilkoh dniv na aparati zhittyezabezpechennya jogo vidklyuchili i vin pomer 28 veresnya 1991 roku na rukah u Gelbard jomu bulo 65 rokiv Jogo smert poyasnyuvali kombinovanim vplivom insultu pnevmoniyi ta dihalnoyi nedostatnosti Za slovami Trupa pid chas likuvannya v likarni Devis prijmav azidotimidin AZT tip antiretrovirusnogo preparatu sho vikoristovuyetsya dlya likuvannya VIL ta SNIDu 5 zhovtnya 1991 roku vidbulasya pohoronna sluzhba v lyuteranskij cerkvi Sv Petra na Leksington avenyu v Nyu Jorku na yakij buli prisutni blizko 500 druziv chleniv sim yi ta muzichnih znajomih bagato shanuvalnikiv stoyali pid doshem Pohovanij na cvintari Vudlon u Bronksi Nyu Jork z odniyeyu zi svoyih trub poruch z mogiloyu Dyuka Ellingtona Na moment smerti statki Devisa ocinyuvalisya u ponad 1 miljon U svoyemu zapoviti Devis zalishiv 20 svoyij dochci Sheril Devis 40 sinovi Erinu Devisu 10 pleminniku Vinsentu Vilbernu molodshomu i po 15 bratu Vernonu Devisu i sestri Doroti Vilbern Vin viklyuchiv dvoh svoyih siniv Gregori ta Majlza IV Stil ta vplivPersha u sviti statuya Devisa vidkrita u 2001 roci avtorstva Gzhegozha Lagovskogo u misti Kelci Polsha Majlz Devis vvazhayetsya odniyeyu z najbilsh innovacijnih vplivovih i shanovanih postatej v istoriyi muziki The Guardian opisav jogo yak pionera muziki XX stolittya yakij ocholiv bagato klyuchovih podij u sviti dzhazu Jogo nazivali odnim z najbilshih novatoriv u dzhazi a takozh prisvoyuvali tituli Princ temryavi ta Pikasso dzhazu V Enciklopediyi rok n rolu vid Rolling Stone skazano Majlz Devis vidigravav virishalnu i neminuche superechlivu rol u kozhnomu velikomu rozvitku dzhazu z seredini 40 h rokiv i zhoden inshij dzhazovij muzikant ne spraviv takogo glibokogo vplivu na rok Majlz Devis buv najvidomishim dzhazovim muzikantom svoyeyi epohi vidvertim socialnim kritikom i arbitrom stilyu yak u stavlenni do zhittya i modi tak i v muzici Vilyam Rulmann z AllMusic pisav Dosliditi jogo kar yeru ce dosliditi istoriyu dzhazu z seredini 1940 h do pochatku 1990 h rokiv oskilki vin buv u gushi majzhe vsih vazhlivih innovacij ta stilistichnogo rozvitku v muzici v cej period Mozhna navit stverdzhuvati sho dzhaz perestav rozvivatisya koli Devisa ne stalo shob prosuvati jogo vpered Frensis Devis z The Atlantic zaznachiv sho kar yeru Devisa mozhna rozglyadati yak postijnu kritiku bibopu vitoki krutogo dzhazu hard bopu abo fanku modalnoyi improvizaciyi i dzhaz rokovogo f yuzhn mozhna prostezhiti zavdyaki jogo zusillyam spryamovanim na te shob rozirvati bibop na chastini Jogo pidhid znachnoyu miroyu zavdyaki afro amerikanskij vikonavskij tradiciyi yaka zoseredzhuvalasya na individualnomu virazhenni viraznij vzayemodiyi ta tvorchij reakciyi na zminu zmistu mav glibokij vpliv na pokolinnya dzhazovih muzikantiv 2016 roku cifrove vidannya The Pudding u statti prisvyachenij doslidzhennyu spadshini Devisa viyavilo sho 2 452 storinki Vikipediyi zgaduyut Devisa prichomu ponad 286 z nih posilayutsya na nogo yak na takogo sho spraviv na nih velikij vpliv Najzahidnisha chastina 77 yi vulici v Nyu Jorku otrimala nazvu Miles Davis Way Vin kolis zhiv u comu kvartali 5 listopada 2009 roku predstavnik SShA vid shtatu Michigan Dzhon Konyers vistupiv sponsorom postanovi Palati predstavnikiv Kongresu SShA pro vshanuvannya Kind of Blue z nagodi jogo 50 richnogo yuvileyu Zakonoproyekt takozh viznaye dzhaz nacionalnim nadbannyam i zaohochuye uryad Spoluchenih Shtativ zberigati i rozvivati dzhazovu muziku 15 grudnya 2009 roku vin buv prijnyatij vsima 409 golosami Truba yaku vikoristovuvav Devis na zapisi vistavlena v kampusi Universitetu Pivnichnoyi Karolini v Grinsboro Navchalnomu zakladu yiyi podaruvav Artur Baddi Gist yakij poznajomivsya z Devisom u 1949 roci i stav jogo blizkim drugom Cej podarunok stav prichinoyu togo sho dzhazova programa v UNCG otrimala nazvu Programa vivchennya dzhazu Majlza Devisa U 1986 roci Konservatoriya Novoyi Angliyi prisudila Devisu pochesnij doktorskij stupin za jogo vnesok u muziku Z 1960 roku Nacionalna akademiya mistectv i nauk zvukozapisu NARAS nagorodila jogo vismoma premiyami Gremmi premiyeyu Gremmi za zhittyevi dosyagnennya i troma premiyami Gremmi v Zali slavi U 2001 roci dvogodinnij dokumentalnij film Majka Dibba Istoriya Majlza Devisa otrimav mizhnarodnu premiyu Emmi yak Najkrashij dokumentalnij film pro mistectvo Z 2005 roku Dzhazovij komitet Majlza Devisa provodit shorichnij dzhazovij festival Majlza Devisa 2005 roku v Londoni vidbulasya vistavka jogo kartin The Last Miles The Music of Miles Davis 1980 1991 yaka detalno opisuye jogo ostanni roki zhittya a visim jogo albomiv 1960 h i 1970 h rokiv buli perevidani na chest 50 richchya pidpisannya kontraktu z lejblom Columbia Records 2006 roku Devisa bulo vvedeno do Zali slavi rok n rolu 2012 roku Poshtova sluzhba SShA vipustila pam yatni marki iz zobrazhennyam Devisa Amerikanskij muzichnij film 2015 roku Miles Ahead rezhisera Dona Chidla napisanij nim u spivavtorstvi zi Stivenom Bajgelmanom Stivenom Rivelom i Kristoferom Vilkinsonom yakij interpretuye zhittya i tvorchist Devisa Prem yera filmu vidbulasya na Nyu Jorkskomu kinofestivali u zhovtni 2015 roku U filmi znyalisya Chidl Emayatzi Korinealdi v roli Frensis Tejlor Yuen Mak Gregor Majkl Stulbarg ta Lejkit Stenfild Togo zh roku v jogo ridnomu misti Olton Illinojs bulo vstanovleno pam yatnik a sluhachi radiostancij BBC Radio ta Jazz FM viznali Devisa najvidatnishim dzhazovim muzikantom Taki vidannya yak The Guardian takozh vklyuchili Devisa do pereliku najvidatnishih dzhazovih muzikantiv U 2018 roci amerikanskij reper Q Tip zigrav Majlza Devisa u teatralnij postanovci My Funny Valentine Ranishe Q Tip vzhe grav Devisa u 2010 roci U 2019 roci na kinofestivali Sandens vidbulasya prem yera dokumentalnogo filmu Miles Davis Birth of the Cool rezhisera Stenli Nelsona Piznishe jogo pokazali v seriali American Masters na kanali PBS Odnak Devis piddavavsya i kritici U 1990 roci pismennik Stenli Krauch vidomij kritik f yuzhn dzhazu nazvav Devisa najyaskravishim anshlagovim vikonavcem v istoriyi dzhazu 1993 roku Robert Volser v ese The Musical Quarterly stverdzhuvav sho Devis vzhe davno sumno vidomij tim sho propuskav bilshe not nizh bud yakij inshij velikij trubach Takozh v ese ye citata muzichnogo kritika Dzhejmsa Linkolna Kolliyera yakij stverdzhuye sho yaksho jogo vpliv buv glibokim to kinceva cinnist jogo tvorchosti insha sprava i nazivaye Devisa adekvatnim instrumentalistom ale ne velikim 2013 roku The A V Club opublikuvav stattyu pid nazvoyu Majlz Devis biv svoyih druzhin i robiv prekrasnu muziku U statti pismennicya Sonya Saraya hvalit Devisa yak muzikanta ale kritikuye jogo yak lyudinu zokrema za zhorstoke povodzhennya z druzhinami Inshi taki yak Frensis Devis kritikuvali jogo stavlennya do zhinok nazivayuchi jogo prezirlivim Nagorodi i vidznakiGrammy Awards Majlz Devis stav volodarem vosmi premij Gremmi i otrimav tridcyat dvi nominaciyi Rik Kategoriya Robota1960 Najkrasha dzhazova kompoziciya trivalistyu ponad p yat hvilin Sketches of Spain1970 Najkrashe dzhazove vikonannya velikij gurt abo solist z velikim gurtom Bitches Brew1982 Najkrashe dzhazove instrumentalne vikonannya solist We Want Miles1986 Najkrashe dzhazove instrumentalne vikonannya solist Tutu1989 Najkrashe dzhazove instrumentalne vikonannya solist Aura1989 Najkrashe dzhazove instrumentalne vikonannya big bend Aura1990 Premiya Gremmi za zhittyevi dosyagnennya1992 Najkrashe R amp B instrumentalne vikonannya Doo Bop1993 Najkrashij vistup velikogo dzhazovogo ansamblyu Miles amp Quincy Live at Montreux Inshi nagorodi Rik Nagoroda Dzherelo1955 Krashij trubach za versiyeyu chitachiv DownBeat1957 Krashij trubach za versiyeyu chitachiv DownBeat1961 Krashij trubach za versiyeyu chitachiv DownBeat1984 Premiya Leoni Sonning za zhittyevi dosyagnennya v muzici1986 Doktor muziki pochesnij stupin honoris causa Konservatoriya Novoyi Angliyi 1988 Licar gospitalyer Ordenu Svyatogo Ioanna1989 Nagoroda gubernatora vid Radi shtatu Nyu Jork u spravah mistectv1990 Aleya slavi Sent Luyisa1991 Nagoroda Avstralijskogo kinoinstitutu za najkrashu originalnu muziku do filmu Dingo yaku vin rozdiliv z Mishelem Legranom1991 Kavaler Ordena Pochesnogo legionu1998 Gollivudska aleya slavi2006 Zala slavi rok n rolu2006 Hollywood s Rockwalk2008 Chotirirazova platinova sertifikaciya Kind of Blue2019 Chotirirazova platinova sertifikaciya Kind of BlueDiskografiyaNastupnij spisok maye na meti okresliti osnovni roboti Devisa zokrema studijni albomi The New Sounds 1951 Young Man with a Horn 1952 Blue Period 1953 The Compositions of Al Cohn 1953 Miles Davis Volume 2 1954 Miles Davis Volume 3 1954 Miles Davis Quintet 1954 Miles Davis with Sonny Rollins 1954 Miles Davis Quartet 1954 Miles Davis All Stars Volume 1 1955 Miles Davis All Stars Volume 2 1955 Miles Davis All Star Sextet 1955 The Musings of Miles 1955 Blue Moods 1955 Dig 1956 Miles The New Miles Davis Quintet 1956 Quintet Sextet 1956 Collectors Items 1956 Birth of the Cool 1957 Round About Midnight 1957 Walkin 1957 Cookin with the Miles Davis Quintet 1957 Miles Ahead 1957 Relaxin with the Miles Davis Quintet 1958 Milestones 1958 Miles Davis and the Modern Jazz Giants 1959 Porgy and Bess 1959 Kind of Blue 1959 Workin with the Miles Davis Quintet 1959 Sketches of Spain 1960 Steamin with the Miles Davis Quintet 1961 Someday My Prince Will Come 1961 Seven Steps to Heaven 1963 Quiet Nights 1963 E S P 1965 Miles Smiles 1967 Sorcerer 1967 Nefertiti 1968 Miles in the Sky 1968 Filles de Kilimanjaro 1968 In a Silent Way 1969 Bitches Brew 1970 Jack Johnson 1971 Live Evil 1971 1972 In Concert 1973 Big Fun 1974 Get Up with It 1974 Agharta 1975 Pangaea 1975 Dark Magus 1977 The Man with the Horn 1981 We Want Miles 1982 Star People 1983 Decoy 1984 You re Under Arrest 1985 Tutu 1986 Amandla 1989 Aura 1989 Doo Bop 1992 Rubberband 2019 FilmografiyaRik Film Brav uchast Rol PrimitkiKompozitor Vikonavec Aktor1958 Lift na eshafot Tak Tak Kritik Fil Dzhonson nazvav jogo najsamotnishim zvukom trubi yakij vi koli nebud chuli i zrazkom sumnoyi muziki tih pir Sluhajte i plachte 1968 Symbiopsychotaxiplasm Tak Tak Muzika Devisa z albomu In a Silent Way1970 Jack Johnson Tak Tak Osnova dlya albomu 1971 roku Jack Johnson1972 Imagine Tak Rol samogo sebe Kameo ne vkazano1985 Policiya Mayami Tak Ajvori Dzhons Teleserial 1 epizod Junk Love 1986 Crime Story Tak Dzhazmen Kameo teleserial 1 epizod The War 1987 Siesta Tak Tak Lishe odna pisnya napisana Majlzom Devisom u spivpraci z Markusom Millerom Theme For Augustine 1988 Nova rizdvyana kazka Tak Tak Vulichnij muzikant Kameo1990 The Hot Spot Tak Kompozitor Dzhek Nitshe takozh za uchastyu Dzhona Li Gukera1991 Dingo Tak Tak Tak Billi Kross Saundtrek napisanij Majlzom Devisom u spivpraci z Mishelem Legranom PrimitkiFind a Grave 1996 d Track Q63056 BlackPast org 2004 d Track Q30049687 BlackPast org 2004 d Track Q30049687 Ruhlmann William Miles Davis Biography AllMusic originalu za 21 chervnya 2016 Procitovano 3 bereznya 2024 Yanow 2005 s 176 Miles Davis innovative influential and respected jazz legend African American Registry originalu za 9 serpnya 2016 Procitovano 10 lyutogo 2024 McCurdy 2004 s 61 Bailey C Michael 11 kvitnya 2008 Miles Davis Miles Smiles and the Invention of Post Bop All About Jazz originalu za 8 chervnya 2016 Procitovano 10 lyutogo 2024 Freeman 2005 s 9 11 155 156 Christgau 1997 Freeman 2005 s 10 11 back cover Segell Michael 28 grudnya 1978 The Children of Bitches Brew Rolling Stone originalu za 14 chervnya 2016 Procitovano 10 lyutogo 2024 Macnie Jim Rolling Stone Arhiv originalu za 9 serpnya 2017 Procitovano 10 lyutogo 2024 Miles Davis Rock and Roll Hall of Fame originalu za 3 travnya 2016 Procitovano 10 lyutogo 2024 Gerald Lyn Early 1998 Ain t But a Place an anthology of African American writings about St Louis Missouri History Museum s 205 ISBN 1 883982 28 6 Cook 2007 s 9 Early 2001 s 209 The Complete Illustrated History 2007 s 17 Orr 2012 s 11 Warner 2014 Early 2001 s 210 A life in pictures Miles Davis Reader s Digest Reader s Digest angl Procitovano 10 lyutogo 2024 The Complete Illustrated History 2007 s 19 Davis ta Troupe 1989 s 32 Kahn 2001 The Complete Illustrated History 2007 s 23 Morton 2005 s 10 Arons Rachel 21 bereznya 2014 Slide Show American Public Libraries Great and Small PDF Graham Foundation s 5 PDF originalu za 9 travnya 2018 Procitovano 10 lyutogo 2024 Early 2001 s 211 Orr 2012 s 12 Orr 2012 s 13 Cook 2007 s 10 The Complete Illustrated History 2007 s 29 The Complete Illustrated History 2007 s 32 Miles Davis Encyclopaedia Britannica angl 22 travnya 2020 originalu za 26 travnya 2020 Procitovano 10 lyutogo 2024 Davis ta Troupe 1989 s 56 Cook Richard 13 lipnya 1985 Miles Davis Miles Runs The Voodoo Down NME cherez Rock s Backpages Early 2001 s 38 Early 2001 s 68 See the Plosin session database Plosin com 18 zhovtnya 1946 originalu za 11 travnya 2011 Procitovano 10 lyutogo 2024 Early 2001 s 212 On this occasion Mingus bitterly criticized Davis for abandoning his musical father see The Autobiography Davis ta Troupe 1989 s 105 Kernfeld Barry 2002 Kernfeld Barry red The New Grove Dictionary of Jazz T 1 vid 2nd New York Grove s Dictionaries s 573 ISBN 1 56159 284 6 Cook 2007 s 12 Mulligan Gerry PDF gerrymulligan com Gerry Mulligan Arhiv originalu PDF za 3 bereznya 2016 Miles the bandleader He took the initiative and put the theories to work He called the rehearsals hired the halls called the players and generally cracked the whip Cook 2007 s 14 Cook 2007 s 2 Davis ta Troupe 1989 s 117 Davis ta Troupe 1989 s 126 Szwed 2004 s 91 Davis ta Troupe 1989 s 129 Cook 2007 s 25 Davis ta Troupe 1989 s 175 176 Cook 2007 s 26 Davis ta Troupe 1989 s 164 Davis ta Troupe 1989 s 164 165 Davis ta Troupe 1989 s 169 170 Davis ta Troupe 1989 s 171 Davis ta Troupe 1989 s 174 175 184 Davis ta Troupe 1989 s 175 Davis ta Troupe 1989 s 176 Davis ta Troupe 1989 s 190 Open references to the blues in jazz playing were fairly recent Until the middle of the 1930s as Coleman Hawkins declared to Alan Lomax The Land Where the Blues Began New York Pantheon 1993 African American players working in white establishments would avoid references to the blues altogether Davis ta Troupe 1989 s 183 Szwed 2004 Acquired by shouting at a record producer while still ailing after a recent operation to the throat The Autobiography Santoro Gene November 1991 The Nation Arhiv originalu za 8 serpnya 2013 PBS org Arhiv originalu za 31 bereznya 2016 Chell Samuel 29 chervnya 2008 allaboutjazz com Arhiv originalu za 2 lyutogo 2009 The Complete Illustrated History 2007 s 73 Natambu Kofi 22 veresnya 2014 Miles Davis A New Revolution in Sound Black Renaissance Renaissance Noire angl 14 2 36 40 Procitovano 10 lyutogo 2024 Morton 2005 s 27 Cook 2007 s 43 44 Carr 1998 s 96 Davis ta Troupe 1989 s 192 Chambers 1998 s 223 Cook 2007 s 45 Carr 1998 s 99 Davis ta Troupe 1989 s 186 Early 2001 s 215 Davis ta Troupe 1989 s 209 Davis ta Troupe 1989 s 214 The Complete Illustrated History 2007 s 97 Davis ta Troupe 1989 s 224 Davis ta Troupe 1989 s 229 Szwed 2004 s 139 Carr 1998 s 107 Szwed 2004 s 140 Szwed 2004 s 141 Cook op cit The Complete Illustrated History 2007 s 108 The Complete Illustrated History 2007 s 109 Carr 1998 s 192 193 The Complete Illustrated History 2007 s 106 Kahn 2001 s 95 Kahn 2001 s 29 30 Kahn 2001 s 74 Gold amp Platinum Search Miles Davis Recording Industry Association of America originalu za 24 chervnya 2016 Procitovano 10 lyutogo 2024 Rnw nl Arhiv originalu za 3 grudnya 2013 Procitovano 10 lyutogo 2024 US House of Reps honours Miles Davis album ABC News Australian Broadcasting Corporation ABC News Australian Broadcasting Corporation 16 grudnya 2009 originalu za 5 grudnya 2010 Procitovano 10 lyutogo 2024 The Complete Illustrated History 2007 s 100 Was Miles Davis beaten over blonde Baltimore Afro American 1 veresnya 1959 s 1 13 originalu za 9 serpnya 2013 Procitovano 10 lyutogo 2024 Jazz Trumpeter Miles Davis In Joust With Cops Sarasota Journal 26 serpnya 1959 originalu za 9 serpnya 2013 Procitovano 10 lyutogo 2024 Early 2001 s 89 Davis ta Troupe 1989 s 252 Davis ta Troupe 1989 s 260 262 Davis ta Troupe 1989 s 262 Einarson 2005 s 56 57 Carr 1998 s 202 Carr 1998 s 203 Davis ta Troupe 1989 s 282 283 Carr 1998 s 204 Davis ta Troupe 1989 s 283 Carr 1998 s 209 210 Davis ta Troupe 1989 s 284 Morton 2005 s 49 Moon Tom 30 sichnya 2013 A 1969 Bootleg Unearths Miles Davis Lost Quintet NPR originalu za 27 kvitnya 2018 Procitovano 10 lyutogo 2024 Shteamer Hank 31 sichnya 2013 Miles Davis Pitchfork originalu za 11 kvitnya 2019 Procitovano 10 lyutogo 2024 Freeman 2005 s 83 84 Miles Davis Billboard originalu za 16 bereznya 2018 Procitovano 10 lyutogo 2024 Tingen 2001 s 114 The Complete Illustrated History 2007 s 153 Davis ta Troupe 1989 s 318 319 Carr 1998 s 302 Bigozine2 com Arhiv originalu za 21 lipnya 2015 Procitovano 10 lyutogo 2024 Chambers 1998 s 246 Carr 1998 Tingen Paul 1999 The Making of The Complete Bitches Brew Sessions originalu za 5 bereznya 2017 Procitovano 10 lyutogo 2024 Morton 2005 s 72 73 Davis ta Troupe 1989 s 328 Cole 2005 s 28 ta The Complete Illustrated History 2007 s 154 Szwed 2004 s 343 Tingen Paul 26 zhovtnya 2007 The most hated album in jazz The Guardian originalu za 2 serpnya 2019 Procitovano 10 lyutogo 2024 The Complete Illustrated History 2007 s 177 Tingen 2001 s 167 The Complete Illustrated History 2007 s 177 Cugny Laurent PDF paris sorbonne fr Universite Paris Sorbonne Arhiv originalu PDF za 29 listopada 2014 Procitovano 10 lyutogo 2024 Carr 1998 s 330 Blowing up a storm The Independent angl 1 kvitnya 2005 originalu za 5 zhovtnya 2017 Procitovano 3 bereznya 2024 Morton 2005 s 76 Carr 1998 s 329 Cole 2005 s 36 Szwed 2004 s 347 Morton 2005 s 77 78 Cole 2005 s 38 Szwed 2004 s 358 Morton 2005 s 79 Carr 1998 s 349 Cole 2005 s 92 Carr 1998 s 363 Morton 2005 s 77 Morton 2005 s 78 The Complete Illustrated History 2007 s 180 Davis ta Troupe 1989 s 348 350 Early 2001 s 222 Ogawa Takao 2017 Miles Speaks Everything That Miles Davis Told マイルス デイヴィスが語った全てのこと yap Japan Kawade Shobo Shinsha s 108 335 337 342 ISBN 978 4 309 27770 7 The Complete Illustrated History 2007 s 183 Cole 2005 s 352 The Complete Illustrated History 2007 s 194 Scritti Politti Pop INTRO Intro de originalu za 3 grudnya 2013 Procitovano 11 lyutogo 2024 Campbell Allen 25 kvitnya 2016 When Miles met Prince Superstars secret collaboration BBC Arts originalu za 3 grudnya 2019 Procitovano 11 lyutogo 2024 Yoo Noah 13 chervnya 2019 Miles Davis Lost Album Rubberband Set for Release Pitchfork originalu za 14 chervnya 2019 Procitovano 11 lyutogo 2024 Broeske Pat H 19 listopada 2006 Wrestling With Miles Davis and His Demons The New York Times amer ISSN 0362 4331 originalu za 4 kvitnya 2020 Procitovano 28 chervnya 2020 Troupe 2002 s 388 Carr 1998 s 496 Gelbard 2012 s 73 74 Olsen 2006 Davis cuts tour short following collapse United Press International 17 listopada 1988 originalu za 3 veresnya 2017 Procitovano 11 lyutogo 2024 Stewart Zan 22 lyutogo 1989 Jazz Notes Manager Denies Miles Davis AIDS Report Los Angeles Times originalu za 16 kvitnya 2017 Procitovano 11 lyutogo 2024 Tingen 2001 s 263 Chambers 1998 s Introduction xv Cole 2005 s 443 Wynn Ron Miles amp Quincy Live at Montreux AllMusic Procitovano 11 lyutogo 2024 The Complete Illustrated History 2007 s 200 Cole 2005 s 404 Cole 2005 s 408 New York Beat Jet 13 2 64 14 listopada 1957 Aronson Sheryl 26 veresnya 2017 An Interview with Frances Davis Miles Davis s 1st Wife The Hollywood 360 amer originalu za 28 zhovtnya 2019 Procitovano 11 lyutogo 2024 Davis ta Troupe 1989 s 227 Miles Davis Frances Taylor Wed In Toledo Jet 17 11 59 7 sichnya 1960 Davis ta Troupe 1989 s 228 Davis ta Troupe 1989 s 290 Blogs originalu za 11 lyutogo 2017 Procitovano 11 lyutogo 2024 Davis ta Troupe 1989 s 267 The Complete Illustrated History 2007 s 109 Davis ta Troupe 1989 s 281 282 Miles Davis And Wife Now Miles Apart Jet 33 19 23 15 lyutogo 1968 Szwed 2004 s 268 One Of Sexiest Men Alive Jet 35 2 48 17 zhovtnya 1968 originalu za 28 travnya 2020 Procitovano 16 grudnya 2019 Davis ta Troupe 1989 The Complete Illustrated History 2007 s 143 The Complete Illustrated History 2007 s 145 Murphy Bill October 2003 Raging Bullhorn Miles Davis and A Tribute to Jack Johnson The Wire 236 s 32 The Complete Illustrated History 2007 s 150 Davis ta Troupe 1989 s 348 The Complete Illustrated History 2007 s 180 Davis ta Troupe 1989 s 390 391 Interview Jo Gelbard The Dark Arts The Last Miles brit originalu za 24 kvitnya 2020 Procitovano 11 lyutogo 2024 Davis ta Troupe 1989 s 363 64 Meyer Robinson 9 lipnya 2012 The Time Miles Davis Stole or Borrowed a Song and How It Ended Up on His Tombstone The Atlantic Procitovano 11 lyutogo 2024 Morton 2005 s 149 Morton 2005 s 150 Szwed 2004 s 393 St Peter Lutheran Church New York City nycago org originalu za 23 grudnya 2010 Procitovano 11 lyutogo 2024 Ratliff Ben 8 lyutogo 1998 John G Gensel 80 the Pastor to New York s Jazz Community The New York Times originalu za 15 serpnya 2016 Procitovano 11 lyutogo 2024 Cole 2005 s 409 Davis ta Sussman 2006 Miles Davis Excludes Two Of His Sons From His Will Jet 81 4 58 11 listopada 1991 Miles Davis voted greatest jazz artist of all time The Guardian 16 listopada 2015 originalu za 16 chervnya 2016 Procitovano 3 bereznya 2024 Tingen Paul 30 veresnya 2003 Music Review of Miles Davis The Complete Jack Johnson Sessions BBC originalu za 25 veresnya 2015 Procitovano 3 bereznya 2024 The Complete Illustrated History 2007 s 8 Rolling Stone Arhiv originalu za 26 sichnya 2009 Procitovano 3 bereznya 2024 Davis Francis 29 bereznya 2016 The Book on Miles The Atlantic amer originalu za 13 kvitnya 2020 Procitovano 3 bereznya 2024 Smith Christopher 1995 A Sense of the Possible Miles Davis and the Semiotics of Improvised Performance TDR 39 3 41 55 doi 10 2307 1146463 JSTOR 1146463 Daniels Matt Anderson Hanah Miles Davis legacy represented by every Wikipedia page that mentions him The Pudding angl originalu za 13 travnya 2017 Procitovano 3 bereznya 2024 Google News Associated Press 15 grudnya 2009 Arhiv originalu za 21 grudnya 2009 Procitovano 3 bereznya 2024 House Resolution H RES 894 Office of the Clerk U S House of Representatives 15 grudnya 2009 originalu za 16 lyutogo 2011 Procitovano 3 bereznya 2024 Rowe Jeri 18 zhovtnya 2009 Taking care of Buddy News Record com Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2009 New England Conservatory Arhiv originalu za 20 lipnya 2011 Procitovano 3 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya Deans Jason 20 listopada 2001 Norton in Emmy triumph The Guardian originalu za 20 veresnya 2016 Procitovano 3 bereznya 2024 Moon Jill 25 travnya 2016 Bringing it home Community s passion keeps Miles Davis legacy alive Alton Telegraph Procitovano 3 bereznya 2024 Postal Service to Issue Miles Davis Stamp Rolling Stone amer 25 sichnya 2012 Procitovano 3 bereznya 2024 McNary Dave 22 lipnya 2015 Don Cheadle s Miles Ahead to Close New York Film Festival Variety originalu za 1 veresnya 2018 Procitovano 3 bereznya 2024 Savage Mark 15 listopada 2015 Miles Davis voted greatest jazz artist BBC News brit originalu za 3 lipnya 2018 Procitovano 3 bereznya 2024 Cullum Jamie 22 travnya 2010 The 10 best jazz musicians The Guardian brit ISSN 0261 3077 originalu za 22 chervnya 2020 Procitovano 3 bereznya 2024 Yoo Noah 23 bereznya 2018 Q Tip to Play Miles Davis in New Theater Production Pitchfork en us originalu za 24 kvitnya 2020 Procitovano 3 bereznya 2024 Gleiberman Owen 30 sichnya 2019 Variety Arhiv originalu za 20 bereznya 2020 Kreps Daniel 19 lyutogo 2020 Miles Davis Birth of the Cool PBS Shares New Trailer Clip for Doc Rolling Stone amer originalu za 8 kvitnya 2020 Procitovano 3 bereznya 2024 Walser Robert 1993 Out of Notes Signification Interpretation and the Problem of Miles Davis The Musical Quarterly 77 2 343 365 doi 10 1093 mq 77 2 343 ISSN 0027 4631 JSTOR 742559 Saraiya Sonia 22 listopada 2013 Miles Davis beat his wives and made beautiful music The A V Club en us originalu za 31 travnya 2020 Procitovano 3 bereznya 2024 Miles Davis National Academy of Recording Arts and Sciences 14 travnya 2017 originalu za 15 travnya 2020 Procitovano 3 bereznya 2024 Feather Leonard 15 chervnya 1989 Miles Davis to Get Intimate in San Juan s Coach House Los Angeles Times originalu za 17 kvitnya 2017 Procitovano 3 bereznya 2024 stlouiswalkoffame org St Louis Walk of Fame Arhiv originalu za 31 zhovtnya 2012 Procitovano 3 bereznya 2024 Johnson Phil 14 bereznya 2004 Discs Jazz Miles Davis Ascenseur Pour L Echafaud Fontana Independent on Sunday Dargis Manohla 26 zhovtnya 2005 Film Within a Film in 60 s Time Capsule Groovy The New York Times Procitovano 3 bereznya 2024 Linscott Charles Chip P 2016 In a Not So Silent Way Listening Past Black Visuality in Symbiopsychotaxiplasm Black Camera 8 1 169 190 doi 10 2979 blackcamera 8 1 0169 S2CID 152125865 Dzherela Carr Ian 1998 Miles Davis The Definitive Biography Thunder s Mouth Press ISBN 978 1 560 25241 2 Chambers Jack 1998 Milestones The Music and Times of Miles Davis Da Capo Press ISBN 978 0 306 80849 4 Christgau Robert 1997 Miles Davis 70s The Excitement The Terror The Village Voice originalu za 27 sichnya 2012 Procitovano 24 kvitnya 2012 Cole George 2005 The Last Miles The Music of Miles Davis 1980 1991 Equinox Publishing Ltd ISBN 978 1 84553 122 5 Cook Richard 2007 It s About That Time Miles Davis On and Off Record Oxford University Press ISBN 978 0 19 532266 8 Cook Richard Morton Brian 1994 Penguin Guide to Jazz Penguin Books ISBN 978 0 140 17949 1 Davis Gregory Sussman Les 2006 Dark Magus The Jekyll and Hyde Life of Miles Davis Hal Leonard ISBN 978 0 879 30875 9 Davis Miles Troupe Quincy 1989 Miles The Autobiography Simon amp Schuster ISBN 978 0 671 72582 2 Davis Miles Sultanof Jeff 2002 Miles Davis Birth of the Cool Transcribed Score Hal Leonard ISBN 978 0 634 00682 1 Early Gerald 2001 Miles Davis and American Culture Missouri History Museum ISBN 978 1 883982 38 6 Einarson John 2005 Mr Tambourine Man The Life and Legacy of The Byrds Gene Clark Backbeat Books ISBN 978 0 879 30793 6 Freeman Philip 2005 Running the Voodoo Down The Electric Music of Miles Davis Hal Leonard ISBN 978 1 617 74521 8 Gelbard Jo 2012 Miles and Jo Love Story in Blue AuthorHouse ISBN 978 1 477 28957 0 originalu za 23 lyutogo 2017 Procitovano 13 listopada 2016 Kahn Ashley 2001 Kind of Blue The Making of the Miles Davis Masterpiece Da Capo Press Inc ISBN 978 0 306 81067 1 Lees Gene 2001 You Can t Steal a Gift Dizzy Clark Milt and Nat Yale University Press ISBN 978 0 300 08965 3 McCurdy Ronald C 2004 Meet the Great Jazz Legends Short Sessions on the Lives Times amp Music of the Great Jazz Legends Alfred Music ISBN 978 1 457 41813 6 Morton Brian 2005 Miles Davis Haus Publishing ISBN 978 1 904 34179 6 Nisenson Eric 1982 Round about Midnight A Portrait of Miles Davis Da Capo Press ISBN 978 0 306 80684 1 Olsen Susan 2006 Nicknames And Rememberance Memorials To Woodlawn s Jazz Greats Names Chico Taylor amp Francis 54 2 103 120 doi 10 1179 nam 2006 54 2 103 S2CID 191446083 Orr Tamra American Jazz Miles Davis Mitchell Lane Publishers Inc ISBN 978 1 612283 41 8 Szwed John 2004 So What The Life of Miles Davis Simon amp Schuster s 343 ISBN 978 0 684 85983 5 Tingen Paul 2001 Miles Beyond The Electric Explorations of Miles Davis 1967 1991 Billboard Books ISBN 978 0 8230 8346 6 originalu za 15 grudnya 2019 Procitovano 6 serpnya 2019 Troupe Quincy 2002 Miles and Me University of California Press ISBN 978 0 520 23471 0 Various 2012 Miles Davis The Complete Illustrated History Voyageur Press ISBN 978 0 7603 4262 6 Waters Keith 2011 The Studio Recordings of the Miles Davis Quintet 1965 68 Oxford University Press ISBN 978 0 19 539383 5 Williams Richard 2010 The Blue Moment Miles Davis s Kind of Blue and the Remaking of Modern Music Norton ISBN 978 0 393 07663 9 Yanow Scott 2005 Jazz A Regional Exploration Greenwood Publishing Group ISBN 978 0 313 32871 8 Warner Jennifer 27 zhovtnya 2014 Miles Davis A Biography angl BookCaps Study Guides ISBN 978 1 62917 393 1 PosilannyaOficijnij sajt Majlza Devisa 1 grudnya 1998 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ