Live-Evil

Live-Evil — альбом концертних і студійних записів американського джазового музиканта Майлза Девіса. Частина альбому містить музику з концерту Девіса в Cellar Door 1970 року, яку продюсер Тео Масеро згодом відредагував і змонтував у студії. Вони були виконані у вигляді тривалих, щільних джемів у стилі джаз-рок, тоді як студійні записи складалися переважно з переспівівів композицій Ермето Паскоаля. Альбом був випущений 17 листопада 1971 року.

Live-Evil
Студійний альбом
Виконавець	Майлз Девіс
Дата випуску	17 листопада 1971
Записаний	6 лютого, 3-4 червня, 18 грудня 1970
Жанр	Ф'южн, джаз-фанк
Тривалість	101:56
Студія звукозапису	Columbia Studio B, Нью-Йорк; The Cellar Door, Вашингтон
Лейбл	Columbia
Продюсер	Тео Масеро

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело	Рейтинг
All Music Guide to Jazz
Christgau's Record Guide	A-
DownBeat
Encyclopedia of Popular Music
The Penguin Guide to Jazz
The Rolling Stone Album Guide
Sputnikmusic	4/5
Entertainment Weekly	A-
Los Angeles Times
Pitchfork	9.9/10

Передісторія

У записі альбому бере участь низка відомих джазових музикантів, зокрема Кіт Джарретт і Джек Деджонетт. Один з ключових музикантів альбому, Джон Маклафлін, не був постійним учасником групи Майлза Девіса під час запису. Девіс зателефонував Маклафліну в останню хвилину, щоб він приєднався до гурту на останню з чотирьох ночей, коли вони записувалися наживо в Cellar Door, оскільки Девіс «шукав елемент, який він не зовсім допрацював» у попередні ночі.

Девіс спочатку планував, що альбом стане духовним наступником Bitches Brew, але від цієї ідеї відмовилися, коли стало очевидно, що Live-Evil — це «щось зовсім інше».

Обкладинка

Обкладинку альбому проілюстрував художник Маті Кларвейн. Кларвейн намалював передню обкладинку окремо від Девіса, але задня частина була намальована за пропозицією Майлза:

"Я малював вагітну жінку для обкладинки, і в день, коли я закінчив, Майлз зателефонував мені і сказав: "Я хочу фотографію життя з одного боку і зла з іншого". І все, що він згадав - це жаба. Тоді поруч зі мною лежав примірник журналу Time з Едгаром Гувером на обкладинці, і він був схожий на жабу. Я сказав Майлзу, що знайшов жабу".

Рекорд-клубні видання альбому просто мали назву альбому, надруковану на чорній обкладинці.

Відгуки критиків

Live-Evil був випущений лейблом Columbia Records у 1971 році і отримав схвальні відгуки критиків. У сучасній рецензії для Rolling Stone Роберт Палмер сказав, що «це звучить так, як Майлз мав на увазі, коли вперше захопився електричною музикою, більш вільними структурами і рок-ритмами». Він назвав короткі, схожі на балади записи «речами великої краси», позбавленими соло, але сповненими «приголомшливих, гірко-солодких ліній», а також похвалив соло кожного учасника гурту на живих джемах: «Всі просто грають, немає ніяких слабких ланок, і немає ніякої перевантаженості, про яку можна було б говорити. Майлз реагує на цю щасливу ситуацію, відриваючись на повну». Критик Black World Ред Скотт зауважив, що всі пісні Live-Evil «зливаються в ідеальне доповнення музикантів, які передають настрій один одному». Піт Велдінг з Down Beat був менш захопленим у своїй рецензії. Він написав, що живі записи характеризуються «довгими нудними відрізками тупцювання на місці, що чергуються з моментами сили та натхнення».

Журналіст Джон Корбетт назвав Live-Evil «надзвичайно креативним електричним колажем», а Ерік Девіс зі Spin визнав музику «кінетичною» і описав гру Маклафліна як «індуїстський хеві-метал». Райан Шрайбер з Pitchfork вважав, що це «найдоступніший з електричних релізів Майлза Девіса кінця 70-х», описуючи його музику як «водночас сексуально запальну і тривожну». Він сказав, що живі записи «охоплюють діапазон від екшн-фанку для бійки в барі до чуттєвої магії джазу в спальні, створюючи дві години зарядженої ексцентричності, яку ви ніколи не забудете». Роберт Крістгау сказав, що окрім звивистої «Inamorata», «довгі частини зазвичай захоплюючі і часто збуджуючі», включаючи «Funky Tonk», яку він назвав «найпереконливішим ритмічним дослідженням Девіса на сьогоднішній день». Він вважав, що коротші твори звучать як «імпресіоністичні експерименти», тоді як «Selim» і «Nem Um Talvez» доречно «відсилають до кінця 50-х». Едвін Фауст зі Stylus Magazine назвав Live-Evil «одним з найфанковіших альбомів, коли-небудь записаних», вважаючи «похмурі» короткі композиції «переслідуючими прикладами музичної чистоти — Майлз збагачує наш слух виразними мелодіями (на думку спадає його робота над Sketches of Spain), в той час, як бас обережно підкрадається, орган напружено гуде, а людські свистки/вокали зловісно ширяють, немов замислені фантоми».

Трек-лист

Сторона 1
#	Назва	Автор музики	Тривалість
1.	«Sivad (live)»	Майлз Девіс	15:16
2.	«Little Church»	Ермето Паскоаль	3:17
3.	«Gemini/Double Image»	Девіс/Джо Завінул	5:56

Сторона 2
#	Назва	Автор музики	Тривалість
1.	«What I Say (live)»	Девіс	21:12
2.	«Nem Um Talvez»	Паскоаль	4:03

Сторона 3
#	Назва	Автор музики	Тривалість
1.	«Selim»	Паскоаль	2:15
2.	«Funky Tonk (live)»	Девіс	23:28

Сторона 4
#	Назва	Автор музики	Тривалість
1.	«Inamorata and Narration by Conrad Roberts (live)»	Девіс	26:29
101:56

Персоналії

Живі треки на Live-Evil були урізаними редакціями різних живих джемів, записаних на The Cellar Door у 1970 році.

Сторона 1 (25:50) 1. «Sivad» (15:13) (Записано 19 грудня 1970 у The Cellar Door, Вашингтон та 19 травня 1970 у Columbia Studio B, Нью-Йорк) Майлз Девіс — електрична труба з сурдиною Гарі Бартц — сопрано та альт-саксофон Джон Маклафлін — електрогітара Кіт Джарретт — електропіаніно, орган Майкл Хендерсон — електричний бас Джек Деджонетт — барабани Айрто Морейра — перкусія 2. «Little Church» (3:14) (Записано 4 червня 1970 у Columbia Studio B, Нью-Йорк) Майлз Девіс — труба Стів Гроссман — сопрано-саксофон Гербі Генкок, Чик Коріа — електропіаніно Кіт Джарретт — орган Джон Маклафлін — електрогітара Дейв Голланд — електричний бас, акустичний бас Джек Деджонетт — барабани Айрто Морейра — перкусія Ермето Паскоаль — барабани, свист, голос, електропіаніно 3. «Gemini/Double Image» (5:53) (Записано 6 лютого 1970 у Columbia Studio B, Нью-Йорк) Майлз Девіс — труба Вейн Шортер — сопрано-саксофон Джо Завінул, Чик Коріа — електропіаніно Джон Маклафлін — електрогітара Дейв Голланд — акустичний бас Халіл Балакрішна — електричний ситар Біллі Кобем — барабани Джек ДеДжонетт — барабани Айрто Морейра — перкусія Сторона 2 (25:12) 1. «What I Say» (21:09) (Записано 19 грудня 1970 у The Cellar Door, Вашингтон) Майлз Девіс — електрична труба з сурдиною Гарі Бартц — сопрано та альт-саксофон Джон Маклафлін — електрогітара Кіт Джарретт — електропіаніно, орган Майкл Хендерсон — електричний бас Джек Деджонетт — барабани Айрто Морейра — перкусія 2. «Nem Um Talvez» (4:03) (Записано 3 червня 1970 у Columbia Studio B, Нью-Йорк) Майлз Девіс — труба Стів Гроссман — сопрано-саксофон Гербі Генкок, Чик Коріа — електропіаніно Кіт Джарретт — орган Рон Картер — акустичний бас Джек ДеДжонетт — барабани Айрто Морейра — перкусія Ермето Паскоаль — барабани, вокал

Сторона 3 (25:38) 1. «Selim» (2:12) (Записано 3 червня 1970 у Columbia Studio B, Нью-Йорк) Майлз Девіс — труба Стів Гроссман — сопрано-саксофон Гербі Генкок, Чик Коріа — електропіаніно Кіт Джарретт — орган Рон Картер — акустичний бас Джек Деджонетт — барабани Айрто Морейра — перкусія Ермето Паскоаль — барабани, вокал 2. «Funky Tonk» (23:26) (Записано 19 грудня 1970 у The Cellar Door, Вашингтон) Майлз Девіс — електрична труба з сурдиною Гарі Бартц — сопрано та альт-саксофон Джон Маклафлін — електрогітара Кіт Джарретт — електропіаніно, орган Майкл Хендерсон — електричний бас Джек ДеДжонетт — барабани Айрто Морейра — перкусія Сторона 4 (26:29) 1. «Inamorata and Narration by Conrad Roberts» (26:29) (Записано 19 грудня 1970 у The Cellar Door, Вашингтон) Майлз Девіс — електрична труба з сурдиною Гарі Бартц — сопрано та альт-саксофон Джон Маклафлін — електрогітара Кіт Джарретт — електропіаніно, орган Майкл Хендерсон — електричний бас Джек Деджонетт — барабани Айрто Морейра — перкусія Конрад Робертс — вокальна розповідь, вірш

Примітки

1. Jurek, Thom (2002). Live-Evil. У Bogdanov, Vladimir; Woodstra, Chris; Erlewine, Stephen Thomas (ред.). All Music Guide to Jazz. Backbeat Books. с. 313. ISBN .
2. Christgau, 1981, с. 102.
3. Alkyer, Frank; Enright, Ed; Koransky, Jason, ред. (2007). The Miles Davis Reader. Hal Leonard Corporation. с. 257, 331. ISBN .
4. Larkin, Colin (2007). (вид. 4th). Oxford University Press. ISBN .
5. Cook та Morton, 1992, с. 377.
6. Considine et al., 2004, с. 215.
7. Campbell, Hernan M. (18 квітня 2012). Review: Miles Davis - Live Evil. Sputnikmusic. Процитовано 7 червня 2023.
8. Tom Sinclair. Miles Davis live albums (англ.). Entertainment Weekly. Процитовано 7 червня 2023.
9. Don Heckman. Unleashing More of the Davis Legacy : MILES DAVIS (англ.). Los Angeles Times. Процитовано 7 червня 2023.
10. Schreiber, Ryan (1997). . Pitchfork. Archived from on 2011-01-08.
11. Cole, George (2007). The Last Miles: The Music of Miles Davis, 1980–1991. University of Michigan Press. с. 27. ISBN .
12. Carr, Roy (21 серпня 1997). GoogleBooks preview. ISBN . Процитовано 14 червня 2013.
13. White, Lenny (2012). Miles, Tony Williams, and the Road to Bitches Brew. У Dregni, Michael (ред.). Miles Davis: The Complete Illustrated History. Voyageur Press. с. 153. ISBN .
14. Goode, Mort, ред. (1972). The Inner Sleeve. Columbia.
15. Davis, Miles. Miles: The Autobiography.
16. Szwed, John. So What: the Life of Miles Davis, p. 319
17. Miles Davis — Live-Evil, Discogs
18. Carr, Ian (2009). Miles Davis: The Definitive Biography. Da Capo Press. ISBN .
19. Bob Palmer. Live-Evil (англ.). Rolling Stone. Процитовано 7 червня 2023.
20. Scott, Red (September 1972). «Review: Live-Evil». Black World: 19, 86.
21. Davis, Erik (April 1997). «Freakin' the Funk — Revisiting Miles Davis's '70s Visions». Spin: 117.
22. Faust, Edwin C. (September 1, 2003). Review: Live-Evil [ 2016-11-13 у Wayback Machine.]. Stylus Magazine.

Бібліографія

• Christgau, Robert (13 жовтня 1981). Christgau's Record Guide: Rock Albums of the Seventies. Ticknor & Fields. ISBN .
• Considine, J. D. та ін. (2 листопада 2004). Brackett, Nathan; Hoard, Christian (ред.). The New Rolling Stone Album Guide: Completely Revised and Updated 4th Edition. . ISBN .
• Cook, Richard; Morton, Brian (1992). The Penguin Guide to Jazz on CD, LP and Cassette. Penguin Books. ISBN .