Маркус Міллер

Вільям Генрі Маркус Міллер молодший (англ. William Henry Marcus Miller Jr.; нар. 14 червня 1959) — американський джазовий композитор, продюсер та мультиінструменталіст, більше знаний, як бас-гітарист.

Маркус Міллер
Marcus Miller
Маркус Міллер на фестивалі Leverkusener Jazztage. 2017 р.
Маркус Міллер на фестивалі Leverkusener Jazztage. 2017 р.
Основна інформація
Повне ім'я	William Henry Marcus Miller Jr.
Дата народження	14 червня 1959(1959-06-14) (65 років)
Місце народження	Нью-Йорк, США
Роки активності	1975 —дотепер
Громадянство	США
Професія	музикант композитор продюсер
Освіта	^d
Інструменти	бас-гітара гітара вокал саксофон кларнет клавішні
Жанр	джаз джаз-ф'южн R&B рок фанк smooth jazz
Гурт	SMV Fuse One Jamaica Boys
Співпраця	Майлз Девіс (Мішель Петруччіані) Ерік Клептон Джордж Бенсон Арета Франклін Елтон Джон
Лейбл	Warner Bros. Records Dreyfus Jazz Concord Jazz Blue Note
Нагороди	Grammy Award: · 1991 Найкраща R&B пісня · 2001 Найкращий альбом сучасного джазу 2010 Victoires du jazz 2013 Edison Music Award за життєві досягнення в джазі
marcusmiller.com
Файли у Вікісховищі

Впродовж своєї кар'єри Міллер працював із багатьма видатними виконавцями: трубачем (Майлсом Девісом), піаністом Гербі Генкоком, співаком Лютером Вандроссом, із саксофоністами Девідом Санборном, Гровером Вашингтоном Молодшим, водночас успішно підтримуючи сольну кар'єру.

Міллер створив музику і численні саундтреки до фільмів і телевізійних серіалів, загалом взявши участь у створенні понад 200 кіно- і телепроєктів.

Життя та кар'єра

Ранні роки

Маркус Міллер народився 1959 року в Брукліні, Нью-Йорк, США, в родині інспектора нью-йоркського метрополітену Вільяма Міллера (англ. William Miller) та медичної сестри Берніс Міллер.

Батько Маркуса був також церковним органістом і керівником хору, а дід — єпископом маленької африканської єпископальної церкви в Брукліні. Після служби вся родина спускалася у підвал церкви, співала та музицировала. Музикантами були батькові кузени, один з яких, Вінтон Келлі, видатний джазовий піаніст.

З восьми років Маркус вчився грати на блокфлейті, 1969 року разом з батьками перебрався до Квінза, району Джамейка, і у тамтешній школі навчався грі на кларнеті. Проте ані кларнет, ані (згодом) саксофон не дозволяли грати у гурті R&B. У 12 років Маркус вперше спробував бас-гітару і, за його власними словами, закохався в неї.

Два роки по тому Міллер вступив до Вищої школи музики та мистецтва в Нью-Йорку, де потоваришував з барабанщиком Кенні Вашингтоном і вперше познайомився з джазом. У Вищій школі він спеціалізувався на кларнеті, а також відвідував заняття з теорії музики, композиції і грав у шкільному симфонічному оркестрі.

Одночасно Маркус самостійно вчився грі на бас-гітарі, наслідуючи техніку гри Ларрі Грема, під значним впливом басистів Стенлі Кларка, Ентоні Джексона, Жако Пасторіуса, і незабаром досяг професійного рівня. За короткий час Маркус Міллер вже мав ім'я серед нью-йоркської джазової спільноти, грав на бас-гітарі у клубах, 1976 року брав участь у студійних записах джазового флейтіста Боббі Хамфрі і написав для нього свої перші композиції. Чотири роки (1975 —1979) Міллер відвідував Куінз Колледж (англ. Queens College), але покинув навчання несумісне з професійною діяльністю музиканта-виконавця.

Професійна кар'єра

Виступ Міллера в клубі Парадізо. Амстердам, 2007

На початку кар'єри Маркус, що багато грав як сайдмен та сесійний виконавець, три роки поспіль отримував нагороду Most Valuable Player Національної академії мистецтва і науки звукозапису США, призначенної для визнання студійних музикантів, і врешті отримав статус «Заслужений виконавець» (англ. Player Emeritus).

У 1978—1979 роках Міллер входив до складу музичного гурту американського телевізійного шоу Saturday Night Live на каналі NBC. В цей час він знайомиться з співзнасновником шоу, саксофоністом Девідом Санборном. 1980 року був записаний відомий альбом Санборна Voyeur. Маркус Міллер взяв участь у його створенні як композитор, бас-гітарист та мултиінструменталіст. Йому належить авторство трьох композицій альбому, зокрема All I Need is You, за виконання якої Санборн отримав Греммі Best R&B Instrumental Performance 1981 року.

Перші сольні R&B альбоми Міллера Suddenly (1983) та Marcus Miller (1984) були записані на студії Warner Bros..

Після кількох років гастролей в гурті Майлза Девіса на початку 80-х років, між Міллером і Девісом склалися тісні професійні та особисті стосунки, що призвело до творчої співпраці над відомими альбомами Майлза Девіса: The Man with the Horn (1981), Star People (1983), Tutu (1986), Music from Siesta (1987), Amandla (1989). Якщо в перших альбомах Міллер був тільки виконавцем, під час створення трьох останніх він став продюсером і аранжувальником. В зірковому для Міллера альбомі Tutu він виступає в ролі аранжувальника, виконавця-басиста та мультиінструменталіста, продюсера, композитора (з восьми композицій альбому Міллеру належить авторство у п'ятьох). Tutu став визначним джазовим альбомом 80-х років, Майлз отримав «Греммі» як Кращий джазовий інструментальний виконавець. Попри суперечливі відгуки критики щодо альбому, вклад Маркуса Міллера без сумнівів охарактеризовано як блискучий. Сам Міллер з цього приводу відзначав:

Я зробив усе разом з Майлзом, і ніколи б не зробив цю музику, якби це не було для нього. Я маю на увазі, до кого ще я міг би піти з цими гармоніями або такими ритмами?

1981 року Міллер як бас-гітарист вперше взяв участь у записі альбому видатного соул-виконавця Лютера Вандросса. Від того часу він близько двадцяти років поспіль незмінно присутній у творчості Вандросса, починаючи з альбомів The Night I Fell in Love (1985), Give Me the Reason (1986), Any Love (1988) Міллер виступає не просто виконавцем, а продюсером, співавтором, бас-гітаристом і мультиінструменталістом. Створена Вандроссом, Маркусом Міллером і Тедді Ванном композиція Power Of Love/Love Power з альбому Power of Love (1991) отримала Греммі як найкраща R&B пісня 1991 року.

Маркус Міллер на Стокгольмському джазовому фестивалі. 2009

1987 року Міллер, разом з барабанщиком Ленні Уайтом та вокалістом Марком Стівенсом, взяв участь у створенні альбому The Jamaica Boys. Ця робота досить прохолодно сприйнята слухачами і критиками. Наступні два сольних альбоми Міллера The Sun Do not Lie (1993) і Tales (1995), мали більш схвальну реакцію. 

Між 1988 та 1990 роками Міллер був музичним директором музичного джазового шоу Недільна ніч (англ. Sunday Night) та штатним бас-гітаристом гурту Sunday Night Band на каналі NBC.

Після успішного Live & More (1998), Міллер випустив альбом M² (M-Squared) і 2001 року виграв свою другу «Греммі» за Кращий альбом сучасного джазу.

Високу оцінку слухачів отримали також його альбоми Silver Rain (2005), Marcus (2008), Renaissance (2012), Afrodeezia (2015), Laid Black (2018) 

Нагороди і визнання

• 1991 Grammy Award в категорії Найкраща R&B пісня Power Of Love/Love Power (Лютер Вандросс, Маркус Міллер та Тедді Ванн)
• 2001 Grammy Award в категорії Найкращий альбом сучасного джазу M²
• 2010 «Перемоги джазу» (фр. Victoires du jazz), щорічна джазова премія Франції
• 2013 «Edison Music Award» за життєві досягнення в джазі
• 2013 Нагорода «Soul & Jazz Icon Award» громадського радіомовлення Нідерландів NPO Radio 6
• 2013 Міллер призначений ЮНЕСКО артистом заради миру і представником проекту The Slave Route Project.
• 2010 Найкращий електричний басист на думку читачів Jazz Times
• 2011 Найкращий електричний басист на думку читачів Down Beat
• 2012 Найкращий електричний басист на думку критиків Jazz Times
• 2016 Найкращий електричний басист на думку читачів та критиків Down Beat

Виступи в Україні

15 листопада 2007 року Маркус Міллер дав прес-конференцію і концерт у Жовтневому палаці за програмою фестивалю (Do#Dж 2007).

28 липня 2008 року разом з Фредерико Пена (клавішні) та Алексом Ганом (саксофон) Міллер виступив у Києві

2 листопада 2013 року Міллер знов виступав у київському Міжнародному центрі культури і мистецтв

1 липня 2018 року Маркус Міллер виступив на сцені ім. Едді Рознера VIII міжнародного джазового фестивалю Leopolis Jazz Fest разом з Алексом Ганом (саксофон), Расселом Ганном (труба), Бреттом Вільямсом (клавішні) та Алексом Бейлі (барабани).

Інструменти та обладнання

Міллер має значну колекцію 4-, 5-, 6-струнних електричних, а також безладових і акустичних бас-гітар. Довгий час він користувався переважно Fender Jazz Bass 1977 року, модифікованою Роджером Садовськи з попереднім підсилювачем фірми Bartolini та мостом Badass, тією самою бас-гітарою, з якою записувався з Майлзом Девісом на початку 80-х. Зараз використовує резервні копії з тієї ж епохи, модифіковані так само, як і оригінал.

Є в колекції Маркуса Міллера 5-струнний безладовий бас роботи Вадима Медвідя, українського майстра, який зараз працює в США

З 2015 року компанія Dunlop розпочала випуск басових струн Marcus Miller Super Bright, (ендорсером) яких є Маркус. Того ж року Маркус розпочав рекламувати гітари Sire.

Фільмографія

Окрім студійних записів та гастрольної діяльності, Міллер відомий, як кінокомпозитор і музикант. Він написав музику і численні саундтреки до фільмів і телевізійних серіалів, загалом взяв участь у створенні понад 200 кіно- і телепроєктів.

1990: Вечірка 1992: Бумеранг 1994: Через край 1994: (Зниклі мільйони) 1996: Великий білий гайп 1997: (Шостий гравець) 2000: Дамський підлесник 2001: Брати 2001: Гра для двох

2002: (Шахраї) 2003: Позбав нас від Єви 2003: Голова держави 2004: Порушення всіх правил 2005: Викуп Кінга 2006: Збережи останній танок 2 2007: Здається, я кохаю дружину 2007: Це Різдво 2008: Грім

2008: Перша неділя 2009: Добре волосся 2009: Одержимість 2012: Думай як чоловік 2014: Про останню ніч 2017: Маршалл

Дискографія

Міллер має величезну дискографію та постійно гастролює світом. Нижче зазначена лише невелика частка його робіт.

Як лідер 1983: Suddenly 1984: Marcus Miller 1993: The Sun Don't Lie 1995: Tales 1998: Live & More 2000: Best of '82-'96 2001: M² 2002: The Ozell Tapes 2005: Silver Rain 2006: Power — Essential of Marcus 2006: Another Side of Me 2007: Free 2008: Marcus 2008: Panther — Live 2008: Thunder з гуртом SMV 2008: The Other Tapes 2010: A Night in Monte Carlo — Live 2009 2011: Tutu Revisited — Live 2010 2012: Renaissance 2012: Live in Lugano — July 2008 2015: Afrodeezia 2018: Laid Black

Як сесійний музикант з Гровером Вашингтоном молодшим 1980: Winelight 1981: Come Morning 1982: The Best Is Yet to Come 1984: Inside Moves з Лютером Вандроссом 1981: Never Too Much 1983: Busy Body 1985: The Night I Fell in Love 1985: 'Til My Baby Comes Home 1985: It's Over Now 1986: I Really Didn't Mean It 1986: Give Me the Reason 1987: Stop to Love 1987: See Me 1988: Luther in Love 1988: Any Love 1988: She Won't Talk to Me 1989: The Best of Love 1989: Come Back 1991: The Rush 1991: Power of Love 1993: Never Let Me Go 1993: Heaven Knows 1995: This Is Christmas 1996: Your Secret Love 1996: I Can Make It Better 1998: I Know 2001: Luther Vandross 2003: Dance with My Father 2007: Love, Luther з Жаном-Мішелем Жарром 1984: Zoolook

з Діззі Гіллеспі 1984: Closer to the Source]] з Девідом Санборном 1980: Hideaway 1981: Voyeur 1981: As We Speak 1982: Backstreet 1984: Straight to the Heart 1986: Double Vision (з Бобом Джеймсом) 1987: Change of Heart 1988: Close-Up 1991: Another Hand 1992: Upfront 1994: Hearsay 1995: Pearls 1995: Lovesongs 1996: Songs from the Night Before 1999: Inside з Майлзом Девісом 1981: The Man with the Horn 1982: We Want Miles 1983: Star People 1986: Tutu 1987: Music From Siesta 1989: Amandla 2002: The Complete Miles Davis at Montreux з (Селою Сью) 2018: Que sera sera з Jamaica Boys 1987: The Jamaica Boys 1989: The Jamaica Boys II: J. Boys

Примітки

1. 34th Annual GRAMMY Awards [ 13 листопада 2016 у Wayback Machine.] GRAMMY.com
2. 44th Annual GRAMMY Awards [ 14 квітня 2017 у Wayback Machine.] GRAMMY.com
3. Palmarés des victories du jazz 2010 (фр.). SNEP - Syndicat National de l'édition Phonographique. оригіналу за 2 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
4. Edison Jazz/World Muziekprijs Winnaars 2013 (нід.). edisons.nl. оригіналу за 18 липня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
5. James McBride (11 жовтня 1987). Marcus Miller's talent for the top (англ.). The Washington Post. оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 3 липня 2018.
6. Jon Liebman (2011). . forbassplayersonly.com (англ.). Архів оригіналу за 3 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
7. Ian Carr, Digby Fairweather, Brian Priestley, Charles Alexander (2004). (англ.). Rough Guides. с. 544. ISBN . Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 3 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |10= ()
8. An evening with David Sanborn (PDF) (англ.). CAP UCLA. 2015. (PDF) оригіналу за 6 липня 2018.
9. Paul Tingen (1 березня 2002). (англ.). Jazz Times. Архів оригіналу за 5 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
10. . New York Media, LLC. 14 листопада 1988. ISSN 0028-7369. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 5 липня 2018.
11. Marcus Miller. Chart History. Jazz Albums [ 14 липня 2018 у Wayback Machine.] Billboard
12. Radio 6 Soul & Jazz Icon Award voor Marcus Miller (нід.). NPO Radio 6. 2013. оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 3 липня 2018.
13. Spokesperson for the Slave Route Project: Marcus Miller (англ.). UNESCO. 4 липня 2013. оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 3 липня 2018.
14. JazzTimes2010 Readers’ Poll (англ.). Jazz Times. 1 січня 2011. оригіналу за 4 липня 2018.
15. 76th Annual DownBeat Readers Poll (англ.). Jazz Online. 8 серпня 2012. оригіналу за 4 липня 2018.
16. . Jazz Times. 14 березня 2013. Архів оригіналу за 3 вересня 2019.
17. 81st Annual DownBeat Readers Poll Winners / Schneider & Washington Among DownBeat Readers Poll Winners (англ.). Down Beat. 28 жовтня 2016. оригіналу за 29 липня 2019.
18. 81st Annual DownBeat Readers Poll Winners / Washington, Iyer Among Winners in 2016 DownBeat Critics Poll (англ.). Down Beat. 1 червня 2016. оригіналу за 29 липня 2019.
19. Владислав Кирющенко (15 листопада 2007). Marcus Miller в Киеве. Пресс-конференция и концерт. BassBel (рос.). оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2018.
20. Тетяна Узун (29 липня 2008). Свидание с джазменом в шляпе. ХайВей (рос.). оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 3 липня 2018.
21. Ритм життя та смерті. Український тиждень. 7 листопада 2013. оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
22. У Львові виступив легендарний музикант Маркус Міллер. zaxid.net. 2 липня 2018. оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 3 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
23. Marcus Miller. leopolisjazz.com. 14 червня 2018. оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 3 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
24. James Rotondi (6 вересня 2012). Interview: Marcus Miller. premierguitar.com (англ.). оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 3 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
25. E.E.Bradman (8 червня 2016). The One: Marcus Miller's 1977 Fender Jazz Bass. bassplayer.com (англ.). оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
26. Джазмен із «Коломийок». № 5. Український тиждень. 30 листопада 2007. оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 4 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
27. Marcus Miller. Simply put, Marcus Miller is a living legend. jimdunlop.com. 22 квітня 2017. оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 4 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
28. Marcus Miller, the real HERO behind SIRE. sire-revolution.com. 2015. оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 4 липня 2018. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
29. Marcus Miller IMDb.com

Посилання

• Офіційний сайт
• HoneySoul interview [ 8 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
• Jazzitalia interview [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• NPR interview [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Podcast featuring GRP Records and Marcus Miller [ 25 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Jazzman Marcus Miller named UNESCO Artist for Peace [ 18 грудня 2013 у Wayback Machine.]