The Edison Award найстаріших і найпрестижніша музична премія Нідерландів заснована 1960 року Переможці отримують латунні

The Edison Award — найстаріших і найпрестижніша музична премія Нідерландів, заснована 1960 року. Переможці отримують латунні статуетки Томаса Едісона, розроблені голландським скульптором Пітер де Гонтом. Її можна порівняти з американською премією Греммі. Це одна з найстаріших музичних нагород у світі, вперше вручена в 1960 році на інавгураційній церемонії Grand Gala du Disque.

Нагородження
Edison Award






Країна	Нідерланди
Тип	статуетка
Статус	вручається
На честь:	Томас Алва Едісон
Засновано:	22 жовтня 1960 року
Нагороджені:
Черговість
Сайт	edisons.nl
Edison Music Awards у Вікісховищі

Організатором є Фонд Едісона, створений NVPI (раніше відома як Нідерландська асоціація виробників та імпортерів носіїв зображення та звуку), членами якої повинні бути звукозаписні компанії та дистриб'ютори, щоб подавати записи на здобуття премії. З 2022 року іменним партнером AFAS Edisons буде компанія AFAS Software, яка займається розробкою програмного забезпечення.

Історія

У 1960 році Комітет колективних грамофонних кампаній організував нагороди Едісона за записи в різних категоріях. Перші нагороди Едісона, названі на честь винахідника фонографа Томаса Едісона, були вручені на інавгураційній Grand Gala du Disque, вітрині для нагородження за участю національних та міжнародних виконавців. За збігом обставин, Едісон був голландського походження. Щороку Едісонів нагороджували на двох окремих заходах: Grand Gala du Disque Classique для класичної музики та Grand Gala du Disque Populaire для популярної музики.

Існувало дві основні категорії: Міжнародні артисти та місцеві (нідерландські) артисти, в різних музичних стилях, таких як поп, вокал, джаз, інструментальна музика, дитяча музика, а також (в перші роки) окрема нагорода за франкомовну музику. Переможців визначало журі.

На Гранд-гала-концерті 1963 року, який тривав майже дві години, премію Едісона отримали Марлен Дітріх, Сара Вон і Шарль Азнавур.

У 1965 році серед переможців були , , , "Бітлз" і Джоан Баез.

Піаніст Володимир Горовіц і композитор-диригент Ігор Стравінський отримали нагороди на Grand Gala du Disque Classique.

Сама премія також зазнала багато змін. У 1960-х і на початку 1970-х років вона зросла до рекордної (на той час) кількості 24 категорій у 1969 році. У наступні роки кількість номінацій була непостійною, і деякі категорії не проіснували довше, ніж пару років.

У 1975-1976 роках премії Едісона не присуджували, а в 1977 році премію отримали лише голландські митці. 1980 року класичну та популярну музику було об'єднано в одну категорію. Хоча премія втратила значну частину свого престижу у 1980-х роках через брак висвітлення у ЗМІ та інтересу з боку звукозаписних компаній - кількість категорій продовжувала зростати до рекордного числа 35 у 1991 році. Вибір став більш прогресивним, оскільки деякі лауреати премії були практично невідомі широкому загалу.

У 1991 році, наприклад, не були нагороджені альбоми-бестселери та альбоми, що отримали схвальні відгуки критиків, натомість призи отримали менш відомі виконавці, такі як , Майкл Лі Фіркінс, репер Періс та інструменталіст Жан Марк Зельвер.

Наприкінці 1990-х років "Едісон" зазнав чергового оновлення: премія була розділена на "Едісон Поп" та "Едісон Джаз/Світ" (раніше завжди існувала окрема церемонія нагородження "Едісон Класик"). Вона також почала більше фокусуватися на голландських виконавцях, і було запроваджено низку нових категорій, таких як найкращий альбом, відео, сингл і новачок. Щороку також присуджувалися одна або дві нагороди, за які безпосередньо голосувала телевізійна аудиторія.

В останні роки інтерес до "Едісона" зріс, хоча в 2006 і 2007 роках нагороди не присуджувалися. Нині премія присуджується лише голландському продукту і має кілька категорій, таких, як найкращий митець-чоловік, найкраща митець-жінка, новачок, театральний/вокальний митець. Також існує щорічна нагорода за життєві досягнення для митця з видатною кар'єрою. Церемонія 2011 року, що відбулася 2 жовтня і включала вісім номінацій, не транслювалася по телебаченню.

Посилання

Офіційний сайт [ 24 липня 2011 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про музику.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

. web.archive.org. 24 березня 2014. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 24 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
Home. Edisons (англ.). Процитовано 24 березня 2024.
. web.archive.org. 2 березня 2014. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 24 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
(PDF). Billboard: 53. May 6, 1972 (PDF).
"CCGC Aids Industry" (PDF). Billboard. May 6, 1972. p. 53 (PDF).
"In Holland: Edison Awards Go to Top Talent" (PDF). Billboard. October 26, 1963. p. 48 (PDF).
"Top Performers At Edison Awards" (PDF). Billboard. October 16, 1965. p. 6 (PDF).
"Edison, Prizes to Vlad, Stravinsky" (PDF). Billboard. July 2, 1966. p. 23 (PDF).

[1] . web.archive.org. 24 березня 2014. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 24 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()

[2] Home. Edisons (англ.). Процитовано 24 березня 2024.

[:0-3] . web.archive.org. 2 березня 2014. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 24 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()

[4] (PDF). Billboard: 53. May 6, 1972 (PDF).

[5] "CCGC Aids Industry" (PDF). Billboard. May 6, 1972. p. 53 (PDF).

[6] "In Holland: Edison Awards Go to Top Talent" (PDF). Billboard. October 26, 1963. p. 48 (PDF).

[7] "Top Performers At Edison Awards" (PDF). Billboard. October 16, 1965. p. 6 (PDF).

[8] "Edison, Prizes to Vlad, Stravinsky" (PDF). Billboard. July 2, 1966. p. 23 (PDF).