Се рпухов рос Серпухов місто в Росії адміністративний центр Серпуховського району Московської області Виділений в самост

Се́рпухов (рос. Серпухов) — місто в Росії, адміністративний центр Серпуховського району Московської області. Виділений в самостійну адміністративно-господарську одиницю з безпосереднім підпорядкуванням виконкому обласної ради 14 вересня 1939 року. Нині — муніципальне утворення «Міський округ Серпухов».

місто Серпухов

Серпохов

Країна

Росія

Суб'єкт Російської Федерації

Московська область

Муніципальний район

Серпуховський район

Код ЗКАТУ:

46470

Код ЗКТМО:

46770000001

Основні дані

Час заснування

1339

Перша згадка:

1339

Статус міста

1374

Поділ міста

10 округів

123100

32,600 км²

142200

+7 4967

Географічні координати:

54°55′ пн. ш. 37°24′ сх. д. / 54.917° пн. ш. 37.400° сх. д.Координати: 54°55′ пн. ш. 37°24′ сх. д. / 54.917° пн. ш. 37.400° сх. д.

Часовий пояс

+3

Висота над рівнем моря

140 м

Водойма

річка Нара

Влада

Адреса

РФ, 142203, Московська обл., м. Серпухов, вул. Совєтська, д. 88

Вебсторінка

серпухов.рф

Міський голова

Нікітенко Сергій Миколайович

Мапа

Серпухов

Серпухов

Авт. номер: 50, 90, 150, 190

Серпухов у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Серпухов (значення).

Населення — 123,1 тис. осіб (2010). Площа міста становить 32,6 км², з якої забудовано 22,3 км².

Місто розташоване на річці Нара, за 99 км від Москви.

Походження топоніма Серпухов

Перша згадка назви міста, що міститься в духовній грамоті Івана Калити, наводить її як Серпохов. У Суздальському літописі під 1382 роком місто також відоме як Серпохов. Сучасна форма починає переважати з XVII століття.

Досі немає однозначного пояснення походження топоніма Серпухов. Найбільш ймовірною вважається версія, що тлумачить назву міста як присвійний утвір від імені «Серпох» — форми канонічного імені . На думку М. Фасмера, назва пов'язана з діалектним російським серпух («серп») чи назвою рослини серпуха (назва айстрових рослин, переважно роду Serratula). Проте, назви трав'янистих рослин, як правило, не використовуються як основи ойконімів. виводив назву міста від гідроніма — назви річки, в гирлі якої й виникло місто. Однак, у цьому разі мало бути не «Серпухов», а «Серпейськ»: пор. Серпейськ у Калузькій землі, згадуваний у літописі під 1406 роком, назва якого пов'язана з гідронімом . До народних етимологій слід віднести версії: «від того, що річка Серпейка серпоподібно огинала Соборну (Красну) гору», «від того, що в околицях міста кували серпи».

Географія

Серпухов розташований у південній частині Московської області, на річці Нарі, поблизу її впадіння в Оку. Місто і прилеглий до нього район розташований на межі трьох фізико-географічних провінцій. Північна частина району, розташована на лівому березі Оки, на , яка на північному заході переходить в схили Смоленсько-Московської височини, на північному сході — у Підмосковну Мещеру, а на півдні обмежена долиною Оки. Західна частина району, що включає басейн Нари, де розташован Серпухов, належить до . Південна частина займає північні схили Середньоросійської височини, — розташована у .

Клімат

Клімат помірно-континентальний. Умови визначаються під впливом західних і південно-західних циклонів, виносу арктичного повітря з півночі і трансформацією повітряних мас різного походження. Внаслідок впливу повітряних мас з Атлантичного океану є виникнення зимових відлиг і вологих прохолодних періодів улітку. Вплив арктичних холодних мас позначається у вигляді сильних похолодань у зимові місяці і у вигляді «повернення холодів» у весняно-літній період, при яких відбувається зниження температури аж до заморозків на ґрунті.

Температура повітря

Середньорічна температура повітря + 5,2 °C. Найхолодніший місяць року — січень: середнє значення температури −6,7 °C. Абсолютний мінімум температури повітря зафіксовано в 1987 році: −33,9 °C. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою +18,0 °C. Абсолютний максимум температури зафіксовано 6 серпня 2010 року, а саме: +39,4 °C. Дні із заморозками реєструються навіть у червні. Перехід добової температури через 0 °C навесні відбувається в період з 4 квітня, восени — з 7 листопада. Середня тривалість теплого періоду — з середньодобовою температурою вище 0 °C 216 днів на рік. Тривалість вегетаційного періоду рослин 180 днів.

Вітри

Протягом року переважають вітри південно-західного напрямку — південні, південно-західні та західні, повторюваність яких становить відповідно 15 %, 19 % і 17 %, а в сумі — 51 %. Середньорічна швидкість вітру становить 3,0 м/с. Максимуми середньомісячної швидкості вітру спостерігають у зимовий період, досягаючи величини 3,3 м/с, мінімум — влітку — 2,5-2,6 м/с. Взимку найбільшою силою відрізняються південно-східні та північно-західні вітри (3,6 м/с), влітку — північні та північно-західні (3,1-2,8 м/с). Швидкість вітру, повторюваність перевищення якої становить 5 % — 6 м/с.

Опади і сніговий покрив

Атмосферні опади визначаються, головним чином, циклонічною діяльністю. Опади, пов'язані з місцевою циркуляцією навіть влітку становлять незначну частку. Середня багаторічна сума опадів становить 550 міліметрів. За теплий період випадає основна (до 70 %) — кількість опадів. Найбільша кількість опадів буває в липні (до 73-75 мм). Кількість днів з опадами у грудні та січні максимальна, хоча сума опадів мінімальна. Інтенсивність опадів більша в теплий період року — 1 мм за хвилину.

Висота снігового покрову на відкритих просторах у середньому становить 38 см. У знижених та лісових місцях висота снігового покрову значно більша зазначеної, а сходить він пізніше. Найбільшої висоти сніговий покрив досягає в березні. Терміни утворення стійкого снігового покриву, так само як і терміни його появи і сходу, з року в рік сильно коливаються залежно від характеру погоди.

Екологічний стан

Внаслідок викидів шкідливих речовин в атмосферу промисловими підприємствами міста рівень забруднення повітря в Серпухові нерідко перевищує встановлені норми. Міська транспортна інфраструктура в години пік не справляється з навантаженням, внаслідок чого виникають затори. Це негативно впливає на екологічну ситуацію.

Історія

Розташоване на окських рубежах, служив фортецею у період тривалої боротьби з монголо-татарськими і литовсько-польськими завойовниками, Серпухов довгий час залишався надійним форпостом Московського князівства. Серпухов відомий своєю історією: саме тут проводив колись цар Іван IV Грозний великий огляд своїх військових сил, тут стояв табір Бориса Годунова з «ратними людьми», в Серпухові збирав полки «для недруга свого кримського царя» Василь Шуйський. Одним з опорних пунктів стало місто для селянської армії Івана Болотникова.

У середині XVI століття Серпухов зберігав роль важливого стратегічного, адміністративного та господарського центру, коли відбулось пожвавлення ремесел і торгівлі. Місто складалося з трьох частин: кремля, посаду і слобід. Історично міські райони Серпухова формувалися з монастирських слобід і фабричних сіл, і були об'єднані в єдине ціле вже в 20 столітті.

Середньовіччя

Письмових свідчень існування Серпухова в домонгольську епоху не виявлено. Однак, в результаті археологічних досліджень Серпуховського городища, проведених в 1926–1927 ах, А. Н. Воронковим були знайдені численні залишки кераміки, скла, виробів із заліза X—XIII століть. На місці городища між річками Нарою і в гирлі останньої у XIV столітті вже існувало місто.

Перша згадка про Серпухов у письмових джерелах являє собою духовну грамоту Івана Калити. У заповіті московського князя місто представлене як одне з його володінь. Текст документа існує у двох варіантах, що мають різне датування. Є кілька думок з приводу дати складання заповіту:

На думку Л. В. Черепніна, обидва примірники духовної грамоти складені перед четвертою поїздкою Івана Калити в Орду в 1339 у році.
На думку А. А. Зиміна, документ створений раніше 1331 а — або в 1327, або в 1328-у році.
А. В. Кучкин вважає, що один примірник заповіту складений в 1336 році (під час третьої поїздки князя в Орду), а інший — після цієї події.

Офіційною датою, від якої відраховується вік міста вважається 1339 згідно з першою версією.

За духовною грамотою третій син Івана Калити успадкував частину земель Московського князівства, в тому числі Серпухов, що став центром волості, а в майбутньому — основою нового удільного князівства. У середині XIV століття Європою прокотилася епідемія чуми. Князь Андрій упав однією з її жертв в 1353 році. Його землі переходять у спадок князю Володимиру Андрійовичу. У період малолітства князя володіннями управляли впливові бояри. У цей час в історії міста відбулася знаменна подія — московським митрополитом Олексієм в 1360 році на правому березі Нари заснований . У 1367 році з метою врегулювання відносин між Володимиром і його двоюрідним братом Дмитром підписаний договір, за яким підтверджено підпорядкованість першого другому, а також права Володимира Андрійовича на його долю майна і обов'язки щодо московського князя.

Незабаром Володимир починає приділяти значну увагу розвитку своїх володінь. Із сімдесятих років XIV століття в Серпухові починається період активного будівництва. Так в 1374 році за даними літописів на Червоній (Соборної) горі починається будівництво , у місто призначається намісник князя — Яків Юрійович Новоселець, встановлюються пільги для залучення торговців і ремісників. У тому ж році на місці домонгольського слов'янського Високого на лівому березі Нари на південь від Красної гори князь Володимир Андрійович заснував монастир, названий ru / vmonastir / index.php Висоцьким^{[недоступне посилання з липня 2019]}. Закладення і освячення монастиря проводив Сергій Радонезький. Зросло військове, політичне й економічне значення Серпухова, навколо якого сформувалось повноцінне , ядром якого стали волості з центрами у Лопатеві, і Ростовець. З кінця XIV століття Серпуховський князь карбує власну монету.

Будучи головним соратником князя Дмитра, Володимир не міг не брати участь у подіях 1380 року. Серпухов стає одним з центрів підготовки до походу проти Мамая. Серпуховське ополчення на чолі з князем Володимиром Хоробрим діє у складі Засадного полку в Куликовській битві, що стала поворотним моментом в російській історії. На честь перемоги в 1381 році у Висоцькому монастирі будують кам'яний собор і церкву з трапезною. Незабаром Серпухов був розорений під час походу на Москву хана Тохтамиша. Існує думка, що ординське військо відхилилося від прямого шляху до Москви з метою здійснення акту помсти за участь місцевого князя і ополчення в Куликовській битві.

1389 ознаменувався феодальним конфліктом: Володимир розірвав відносини з московським князем, який не задовольнив вимоги двоюрідного брата щодо нових володінь. У розпал сварки великий князь взяв у полон бояр серпуховского князя, Володимир, у свою чергу, захопив землі, що належали Дмитру. Сварка закінчилася підписанням чергового договору між феодалами.

У XV столітті Серпухов двічі захоплювали: в 1408 військом Едигея і в 1409 литовцями під проводом князя Свидригайла. Після смерті Володимира Хороброго в 1410 було розділено між п'ятьма синами. Серпухов дістався старшому — . Надалі нащадки Володимира брали участь у феодальних війнах на боці московських князів доти, поки незалежне князівство не ліквідували в 1456 у, коли князь Василь Ярославич, онук Володимира Хороброго, був поміщений у в'язницю. Серпуховська дружина у складі московського війська брала участь у поході на Новгород в 1478, а в 1480 в стоянні на Угрі.

Період Московського царства між татаро-монгольським ярмом і Смутним часом

З втратою самостійності Серпухов був включений у систему кормлінь. У 1496—1502 роках на службі у московського правителя перебував колишній казанський хан Мухаммед-Амін з династії Улу-Мухаммедів, якому в кормління передаються Серпухов, і Кашира. Зазначений період в історії міста характеризується утисками місцевих жителів і насильством з боку ставленика Івана III. Наступного разу Серпухов виявився в кормлінні в 1532–1533-ах у чергового вигнаного з Казані хана, Шигалея, який належав до Астраханської династії Касимовських правителів. Шигальов, спійманий на зв'язках з Казанню, що були порушенням умов кормління, в січні 1533 був засланий в Білоозеро.

З кінця XV століття починається період виснажливих для Московської держави набігів кримських татар, що потрапили в залежність від Османської імперії. Головним з їх шляхів до Москви був Муравський шлях, що йшов від Перекопу до Тули між верхів'ями річок двох басейнів, Дніпром і Північним Дінцем. Ключовим елементом системи захисту від набігів стала лінія укріплень уздовж берегів Оки, де до глибокої осені несли прикордонну службу до 65 тисяч ратників, щорічно збираються в Москві. Найважливішим ділянкою лінії захисних споруд був відрізок Таруса — Серпухов — Кашира — Коломна. Так в 1512 виникла загроза прориву кримських татар до Москви, і в Серпухові були зосереджені війська на чолі з братом Василя III, Юрієм Івановичем, що стали бар'єром на шляху кочівників до столиці. Через п'ять років, в 1517, московське військо виступило за Оку назустріч противнику. У результаті цього походу ворогові було завдано поразки, втрати кримських татар склали до 15 тисяч чоловік. Похід Мехмеда I Герая в 1521 призвів до руйнування Серпухова, Боровська, Кашири та центральних повітів держави. Результатом лиха стало рішення Василем III про будівництво кам'яних фортець на південних кордонах. У 1556 р. збудовано білокам'яний . У тому ж році в Серпухові Іваном IV проводиться великий огляд службових людей. З будівництвом нової фортеці Серпухов підвищує свою роль в оборонній системі і з 1572 р. тут розміщується Великий полк московського війська.

У 1571 р. відбувся похід хана Девлета I Герая. У квітні кримське військо перетнуло Оку в районі Орла, а в травні вже опинилося під Серпуховим, де завдало поразки загону Волинського Я. Ф. Військо на чолі з Іваном IV виступило до Серпухова, але не змогло закріпитися в ньому. У результаті воно відступило до Москви, цар утік в . Девлет I оточив і спалив Москву, на зворотному шляху кримські татари розорили кілька повітів, у тому числі Серпуховський. Кримському війську в описуваному поході допомагали зрадники, серед яких був серпуховіч Русин, один з дітей боярських Шишкіних. У 1572 р. Девлет I Герай підготував повторний набіг на московську державу. Назустріч противнику був спрямований полк чисельністю до 10 тисяч чоловік під проводом князя , що розмістився в Серпухові. 25 червня 1572 р. кримське військо підійшло до Оки. Переправившись через річку і розбивши кілька сторожових московських загонів, 120-тисячне військо Девлета Герая попрямувало до Москви. Воротинський організував переслідування відступаючих, яке закінчилося переконливою перемогою московитів в Битві при Молодях.

Останній прорив кримських татар до Москви відноситься до 1581 року, коли військо переправилось під Серпухов через Оку і, знищивши міський посад, рушило до Москви, де зазнало невдачі і було відкинуте на південь. Керівництво московським військом вели з Серпухова царські воєводи. У переслідуванні Гази Гірея активну участь брав Борис Годунов. Цей момент став одним із ключових в його політичному сходженні.

Знаменною подією в історії став серпуховский похід Годунова в 1598 році. Назустріч татарам вийшла московська армія, яка розмістилася на березі Оки під Серпуховом. Табір Бориса Годунова розташувався на лузі біля . Кілька тижнів поспіль проводилися огляди війська і демонстрація сили перед супротивником. У результаті посли Гази Гірея визнали за Годуновим царський титул і передали пропозиції дружби і миру. До того часу належать значні пожертви місцевим монастирям з боку царя, на які розгорнулося кам'яне будівництво. Були споруджені , і стіни Владичного монастиря.

Смутні часи

Голод 1601 року, збільшення кількості розбійницьких зграй, повстання селян 1603 року не обійшли стороною Серпуховський повіт. У напруженій до краю обстановці відбувається похід Лжедмитрія I на Москву. У травні 1605 мешканці Серпухова приймали Лжедмитрія I як царя. Військо самозванця, готуючись вступити до столиці розбиває табір неподалік від .

Після вбивства Лжедмитрія I та обрання царем Василя Шуйського в 1606 р. в Серпухові знову розташовується великий полк царської армії, місто стає центром, з якого керують облогою південних міст, не підконтрольних офіційній владі. У цей час набирає обертів повстання під проводом . Після битви під Кромами повсталі просуваються до Москви, займаючи дорогою Калугу і Алексин. У жовтні 1606 ватажок Болотников підходить до Серпухова, місцеві мешканці добровільно здали місто. У результаті невдалого штурму столиці повсталі відступили у Серпухов, а потім в Калугу. Влітку 1607 Серпухов вкотре стає базою для царського війська, яке 5-7 липня бере участь у битві на річці між Серпуховим і Каширою, де повстанці зазнають поразки. 21 червня сюди прибуває Шуйський, після чого відбулися судові процеси над захопленими в полон повстанцями. На честь перемоги Владичному монастирю царем був подарований чудотворний образ святого царевича , поміщений в спеціально споруджений боковий вівтар на Введенському соборі (пізніше межа перенесено в ).

У ході польської інтервенції Серпухов також не уникнув військових дій. У січні 1610 року поблизу міста загін козаків під проводом Беззубцева завдав поразки полякам Млоцького. Невдовзі козаки залишили Серпухов, який наступної ж ночі був зайнятий поляками. У результаті був спалений посад, загинула значна частина мирного населення. У 1610—1611 роках мешканці Серпухова беруть участь в , в 1612 у — у і .

У результаті ослаблення держави, що сталося внаслідок Смутного часу, кочівники знову отримали можливість нападати на міста в Центральній Московії. У 1613 у — розорений ногайськими татарами поряд з і . У 1618 р. — гетьман Сагайдачний, союзник польського королевича Владислава, відступаючи з військом від Москви до Калуги, спалив серпуховский посад, але фортецю захопити не зміг.

XVII століття

Наслідками подій Смутного часу для Серпухова стали різке зменшення кількості населення і занепад економіки. Жителі, прагнучи знизити податковий тягар, переміщуються в монастирські слободи. Держава примусово, силами , повертає населення в міській посад.

Протягом XVII століття Серпухов відіграє роль важливого військового центру. На початку століття фортеця потерпіла від пожежі, однак після неї була відновлена і збільшена. Головою міської адміністрації в цей час призначається на строк від одного до трьох років воєвода. У «бунташне століття» хвилювання не могли обійти стороною і Серпухов. У 1648 році селянські бунти охопили повіт. Було спалено маєток Кривцова. У результаті прийняття в 1649 році Соборного уложення відбувається зворотний перехід населення від монастирів до посаду, що призводить до зростання міста і його населення на 70-80 %. У 1669 році відбувається велика пожежа, дерев'яний Серпухов вигорів майже повністю.

Основні ремесла, якими займались мешканці Серпухова в XVII столітті: виробництво заліза, ковальство, гончарство, виробництво взуття, продуктів харчування, одягу. Понад 40 людей займалися торгівлею за межами Серпухова. Для XVII століття притаманний підйомом кам'яного будівництва в місті. У різні роки були споруджені: церква Св. Миколи (на місці нинішнього ), надбрамна Трьохсвятительська церква, стіни та вежі , Покровська церква в стилі бароко, церква Афанасія Афонського (розібрана в 1878 році), нова будівля Троїцького собору. У 1627 — перебудований собор Зачаття у Владичному монастирі.

XVIII століття

У петровські часи населення Серпухова активно брало участь у будівництві флоту, нових міст, фортець. Проводилися набори місцевих майстрів для участі в проектах, які втілював цар. У третьому десятилітті XVIII століття Серпухов стає одним з найбільших міст . Відбувається згортання ковальського виробництва. Розвивається торгівля. У 1708 р. Серпухов входить до складу утвореної Московської губернії. У 1730-х роках одна за одною починають відкриватися полотняні мануфактури. У сорокових роках основними з них стають підприємства Василя і Миколи Кішкіна (найбільші в місті), Василя, Степана та Івана Герасимовича Серікова, Івана Андрійовича Серікова. До шестидесятих років на перші позиції в Серпухові виходить підприємство Івана Андрійовича Серікова. Крім полотняних в місті відкриваються також шовкова і суконні мануфактури.

У 1761 р. 30 % експортованої з Російської імперії парусини має серпуховське походження. Місто виходить на четверте місце в Росії за виробництвом полотна після Ярославля, Костроми і Москви. Зростає число зайнятих в текстильній галузі з 3 тисяч чоловік в 50-х роках до 5,5 тисяч наприкінці століття.

Крім текстильних у Серпухові в 80-х роках існували вісім шкіряних, сім цегляних, дев'ять солодових і один сальний завод. Основні напрями торгівлі — порт Санкт-Петербурга (текстиль, шкіра), Москва (харчові продукти).

XIX століття

1812 року населення Серпухова і повіту брало участь у франко-російській війні. У складі ополчення Московської губернії налічувалося 2246 жителів Серпуховського повіту. Війна не торкнулася міста безпосередньо. Промисловість продовжувала давати більшу частину полотна виробленого в регіоні. На той момент в Серпухові налічувалося 14 мануфактур з 855 . У зазначений період здійснюється переорієнтація промисловості на виробництво бавовняних виробів. Якщо в 1812 році в місті з'явилося перше бавовняне підприємство Олексія Ігнатьєва, то в 1814 році функціонували вже одинадцять фабрик. Найбільшими з них були підприємства Сєрикова, Ігнатія Шилкіна, І. Сєрикова, Максима Коншина. Також у Серпухові функціонували три шкіряні заводи, в Олександрівській слободі (нині село ) працювала паперова фабрика.

У період з 1810 по 1840 число зайнятих на міських підприємствах збільшилося до п'яти тисяч чоловік, при цьому на приміських фабриках у Забір'я зайнято 950 чоловік, а на інших підприємствах повіту число робітників збільшується до двох тисяч. Найбільші фабрики належать сім'ям Коншин і Третьякових. Провідною галуззю серпуховської промисловості стає виробництво бавовняних виробів. Так на семи бавовняноткацьких і ситценабивних підприємствах зайнято 4500 осіб, на десяти полотняних — 493 людини. Основна продукція промисловості: ситець, міткаль, набивні хустки, полотно.

У період з 1840 по 1860 рік Серпухов переживає період інтенсивного промислового зростання. До середини 1850-х років число зайнятих на підприємствах міста досягло 8500 осіб, разом з передмістями — 10400 осіб. На території решти повіту, при цьому, число робітників скоротилася до однієї тисячі чоловік, що говорить про підвищення територіальної концентрації виробництва. Середній розмір бавовняних фабрик з 1843 року виріс з 487 до 742 осіб, загальна кількість зайнятих у галузі склало 8900 чоловік. Лідерами серпуховської промисловості стали підприємства Н. М. Коншина (згодом перетворені його сином у ), якому належали папероткацька і ситценабивна фабрика «Стара миза» (заснована Максимом Коншиним в 1814 році), прядильне підприємство (відкрите у північній частині міста в 1846 році), паперова і ткацька фабрика «Нова миза» (відкрита наприкінці 1850-х років поблизу села Глазечня), які становлять комплекс, дозволить виконувати повний цикл обробки від прядіння сировини до готової набивної продукції. З інших підгалузей текстильної промисловості у цей період діяли вовняно-бавовняні фабрики. Виробництво полотна до середини XIX століття занепадає: на чотирьох, що залишилися мануфактурах в 1843 році зайнято 126 чоловік. З технічної точки зору серпуховські підприємства того часу не відрізнялися високим розвитком: на більшості застосовувався ручна праця, як рушійна сила застосовувалися кінний привод і водяні колеса. У 1850-х роках з'являються парові машини.

Важливе місце в міській економіці першої половини і середини XIX століття займала торгівля. За обсягом торговельних операцій Серпухов посідав друге місце в губернії після Коломни. Ключовими торговими маршрутами були дорога, що сполучає Харків з Москвою і річковий шлях по Оці. Основні предмети торгівлі — хліб, ліс, текстиль. Значну роль в житті міста займало ремісниче виробництво, в якому до 1861 року було зайнято понад 600 чоловік. Основні ремісничі професії того часу: булочники, м'ясники, шевці, кравці, модистки, ковалі, столяри, різьбярі, пічники.

1901—1917 рр..

1917—1941 рр..

Серпухов в роки Другої Світової війни

У перші дні війни на фронт з мобілізації та як добровольці вирушили кілька тисяч серпуховичан. У місті організували пости протиповітряної оборони. Ополченці, зібрані в Серпухові, після двотижневого навчання увійшли до складу дивізії народного ополчення Москви. На підприємствах міста директори отримали право вводити від одного до трьох годин на день. Були організовані донорські пункти.

У жовтні 1941 року фронт наблизився впритул до міста. Позиції на захід від Серпухова займала 49-а армія під командуванням генерал-лейтенанта , ім'я якого зараз носить одна з міських вулиць. Німецькі війська знаходилися на захід від міста півкільцем на відстані 6-7 кілометрів. Штаб 49-ї армії розташовувався в селі на схід від Серпухова. Начальник тилу армії Н. А. Антипенко, що був начальником гарнізону міста, разом зі своїм штабом перебував у місті. Безпосередньо Серпухов захищала 60-а дивізія, що складалася з ополченців Москви. В обороні брали участь льотчик 178-го авіаполку, що базувався в заплаві Оки, недалеко від села (скоєно 1695 бойових вильотів, 59 повітряних боїв, збито 22 літаки супротивника), а також знищено 19 .

Найзапекліші бої велися на лінії — — Павлівка. У кінці листопада 1941 року наступ німецької армії було зупинено. У середині листопада силами , і дивізій був нанесений контрудар.

Також у листопаді почалася евакуація обладнання підприємств, робітників, жінок, дітей. У числі пунктів призначення були: Бійськ, Уфа, Тюмень, Ташкент, Фергана. Паралельно в Серпухові створюються шість оборонних районів: Занарскій, Червоний текстильник, Новоткацький, Район ситценабивної фабрики, Ногінський, південна частина міста і Забір'я. Зводяться оборонні споруди: протитанкові рови, надовби, барикади, щілини, бомбосховища, газосховища. На базі хірургічної лікарні, текстильного технікуму, лікарні імені Семашка, робітфаку, шкіл № 3, 11, 13, 22, 26, 28 були створені шпиталі, де приймали поранених бійців.

16 грудня радянські війська перейшли в наступ. Після прориву німецької оборони були звільнені Таруса й Алексін. До січня 1942 року лінія фронту була відсунута від Серпухова на понад 150 кілометрів. З 1942 року починається відновлення міської промисловості. На потужностях міських підприємств здійснюється виробництво інструментів для танкових і механізованих підрозділів, мотоциклетної техніки, боєприпасів, . У 1944 році починається будівництво конденсаторного заводу. Обсяг промислового виробництва сягає 80 % довоєнного рівня. У приміщеннях колишніх текстильних підприємств розгортаються металообробні підприємства, питома вага яких у промисловості міста до 1945 у становив 35 % проти 23,4 % у текстильної галузі.

Транспорт

Через Серпухов проходить залізнична магістраль Курського напрямку МЗ Москва (Курський вокзал) — Тула, на якій у межі міста розташовані:

залізнична станція Серпухов, відкрита в 1865 році
залізнична платформа , на якій роблять зупинку щоденно 7 пар електропоїздів на добу, і 1 пара електропоїздів додатково по вихідних днях (станом на липень 2015 року).

Персоналії

Бібіков Борис Володимирович (1900—1986) — російський актор, режисер, педагог.

Примітки

Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Инфомационно-издательский дом «Профиздат», 2000. — С. 244-245.
Николай Ленков. Топонимические заметки. Серпухов // «Совет». — 1993. — 21 липня. — С. 3 стр. (рос.)
. Архів оригіналу за 1 листопада 2011. Процитовано 14 серпня 2011.
. Архів оригіналу за 25 лютого 2005. Процитовано 14 серпня 2011.
Егоров В. Л. Историческая география Золотой Орды в XIII—XIV вв. М., 1985. С. 212.
. Архів оригіналу за 13 січня 2008. Процитовано 31 травня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
. Архів оригіналу за 3 липня 2009. Процитовано 8 квітня 2008.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Серпухов

Серпухов у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Серпухов у Вікісховищі^?

Джерела. Ресурси інтернету

Website der Serpuchow-Region (рос.)

Див. також

[Поспєлов-1] Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Инфомационно-издательский дом «Профиздат», 2000. — С. 244-245.

[2] Николай Ленков. Топонимические заметки. Серпухов // «Совет». — 1993. — 21 липня. — С. 3 стр. (рос.)

[3] . Архів оригіналу за 1 листопада 2011. Процитовано 14 серпня 2011.

[4] . Архів оригіналу за 25 лютого 2005. Процитовано 14 серпня 2011.

[5] Егоров В. Л. Историческая география Золотой Орды в XIII—XIV вв. М., 1985. С. 212.

[6] . Архів оригіналу за 13 січня 2008. Процитовано 31 травня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[7] . Архів оригіналу за 3 липня 2009. Процитовано 8 квітня 2008.