Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Середньоруська височина (вживані назви: Середньоросійська височина, Лівобічна височина, Середня височина, іноді: Східньоєвропейська Центральна височина; рос. Среднерусская возвышенность) — велика височина у центрі Східної Європи, що простягається з півночі — північний захід (від річки Ока на лінії Калуга — Рязань) на південно півд. схід (до долини Сіверського Дінця; широку долину якого виділяють як Донецьку низовину).
| Середньоруська височина рос. Среднерусская возвышенность | ||||
 | ||||
| 52°36′ пн. ш. 36°48′ сх. д. / 52.600° пн. ш. 36.800° сх. д.Координати: 52°36′ пн. ш. 36°48′ сх. д. / 52.600° пн. ш. 36.800° сх. д. | ||||
| Країна |  Росія[1] і  Україна[2] | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | височина[1] | |||
| матеріал | осадові гірські породи | |||
| Висота | 293 м | |||
| Площа | 480 000 км² | |||
 | ||||
  Середньоруська височина Середньоруська височина (Росія) | ||||
На північному заході до Середньоруської височини примикає Смоленсько-Московська височина. На заході обмежена Поліською, на південному заході — Придніпровською низовиною, а на сході — Оксько-Донською рівниною (Тамбовська рівнина). Довжина до 1000, ширина до 500 км. Переважна частина Середньоруської височини лежить у межах Росії, значно менша — на південному заході в Україні (частини Сумської, Харківської і Луганської області). Південно-східна частина має назву Калацька височина.
Рельєф
Середньоросійська височина є горбистим плато з пересічними висотами 230—250 м (найвища точка — 293 м), ерозійно-денудаційна лесова похила сильно розчленована рівнина. Рельєф ерозійний — балочно-долинний, з вельми розчленованими долинами річок, балками та ярами до 1,3—1,7 м на 1 км² і глибиною від 50 м до 100—150 м, місцями розвинений карст.
В одноманітному назагал краєвиді Середньоросійської височини наймальовничішими є високі праві береги річок, складені переважно з крейдяних шарів, зокрема правий берег Дону, так зване (висота 242 м) та сильно розчленована Калацька височина.
Українська частина
В українській частині розташовані такі обласні міста як Харків та Суми. Вона (південно-західні схили, південно-західні відлоги площею близько 80 000 км²) відповідає південно-західним схилам Воронезького масиву (Воронезька антекліза), які вкриті грубими шарами крейди (серед них особливо поширена біла крейда, що виступає на відслоненнях по всій території) і тонкими шарами палеогенових і антропогенових порід; всі вони пухкі і податливі на ерозію.
Абсолютні висоти зменшуються у південно-західному напрямі, у якому течуть річки: притоки Дніпра (Сейм, Сула, Псел, Ворскла) і Дінця (Уда, Нежеголь, Оскіл, Айдар, Деркул, Калитва); східна частина похилена також на схід до Дону і розчленована його притоками (Тиха Сосна, Чорна Калитва, , ). Річкові долини переважно широкі (до 6 км) і глибоко втинаються, вододіли звужені здебільшого до правих берегів. Як і на Полтавській рівнині, назагал правобережні ділянки долин стрімкі, ускладнені зсувами, часто вкриті лісами і чагарниками; вони розчленовані короткими, глибокими, сильно порізаними ярами. Лівобережні ділянки похилі, зазвичай з 3-4 терасами (з них надзаплавні переважно вкриті пісками, вищі — лесом); вони слабо розчленовані довгими ярами і неглибокими балками з похилими схилами. Взагалі на височині яруги і балки сильніше розвинені, ніж на інших українських землях; їх густота становить 1—2 км на 1 км², а яружне розчленування доходить до 10—30 % площі (найбільше в південно-східн частині між Осколом і Доном з Хопром). Обезліснення і розорання степів вплинули на зростання балок й спричинили катастрофічне для хліборобства збільшення невгідь.
На північно-західній Сумщині поширені карстові явища, тут також простягаються мореново-зандрові і зандрові рівнини. Ця частина височини є переходом до північної частини Придніпровської низовини і Лівобережного Полісся, що його часом називають . На заплавних терасах річок інколи поширені еолові форми.
Геологія
В основі височини залягають докембрійські породи , який на південному заході опускається до Дніпровсько-Донецької западини. Кристалічний фундамент найбільш піднесений в середній частині височини. Осьова частина Воронізького масиву прикрита тонкими (до 150 м) шарами осадових порід — девону, юри, крейди і палеогену (на південному сході над Доном між містами Богучар і Павловськ кристалічні породи виходять на поверхню). В усі боки від цього масиву докембрійські породи западають глибоко під осадові шари.
На півночі височина складена вапняками девону і карбону, перекритими піщано-глинястими відкладеннями юри і нижньої крейди, на півдні — крейдою і мергелем верхньої крейди з покривом палеогенових пісків, глин, пісковиків.
Невелика північно-західна частина Середньоросійської височини була вкрита льодовиком під час Дніпровського зледеніння. Тепер майже всю височину вкриває лес і .
Корисні копалини
Корисні копалини: залізняк Курської магнітної аномалії (найзначніше ), буре вугілля Підмосковного вугільного басейну тощо. Значні запаси вапняків та крейди. Можливі промислові поклади уранових руд.
Клімат
Клімат Середньоросійської височини в українській частині найбільш континентальний з усіх частин України, а зими — найхолодніші. Середня річна температура від 6 °C на півночі до 8 °C на півдні. Середня температура січня від —7 °C на південному заході до —9 °C на північному сході височини, середня температура липня від 19 °C на північному заході до 22 °C на південному сході. Середня різниця між найтеплішим і найзимнішим місяцем зростає з 26 °C на північному заході до 29 °C на південному сході. Середнє число атмосферних опадів на рік знижується з 560 мм опадів на північному заході до 400 мм на південному сході; 75 % їх припадає на літні місяці, часті зливи. Зима відзначається стійкістю, літо — сухістю (часті суховії).
Гідрологія
Середньоросійська височина є вододілом між Каспійським, Чорним і Азовським морями. На височини беруть початок великі річки — Ока (с притоками Зуша, Упа, Жиздра тощо), Десна, Сейм, Псел, Ворскла, Дон (з притокою Сіверський Донець).
Річки Середньоросійської височини в українській частині за винятком Дону і Дінця назагал маловодні, а малі влітку пересихають. У заплавах річок численні озера — стариці та болота.
Ґрунти
Ґрунти чорноземні (на півночі — сірі лісові). Ґрунти і рослинність змінюються в напрямі з північно-північного заходу на південно-південний схід. На північ від річки Сейм поширені головним чином опідзолені ґрунти, опідзолені чорноземи, темносірі опідзолені і сірі та світлосірі опідзолені ґрунти. У лісовій смузі також дерново-підзолисті супіщані ґрунти. В решті лісостепу поширені глибокі малогумусні чорноземи. В степу звичайні малогумусні чорноземи. У долинах річок поширені лучно-чорноземні, піщані і болотні ґрунти.
Територія дуже розорана.
Рослинний покрив
Переважна частина височини лежить у смузі лісостепу, північно-західна частина (5 %) — у смузі мішаних широколистяних лісів лісів (ліси там займають ледве 6 % площі), південно-східна — степу. У лісовій частині переважають мішані ліси (сосна, дуб, береза), менше — соснових борів; значну площу становлять суходільні й заплавні луки та болота.
У лісостепу ліс займає близько 10 %, найбільше його на північному заході і вздовж річкових долин. Переважають діброви з додатком клена, ясеня, липи, а на піщаних терасах річок соснові ліси з додатком дуба, вільхи, верби, лози й інші.
Охорона природи
Залишки трав'яного барвисто-широколистого степу є лише на схилах ярів. Великий лісовий масив біля Бутурлинівки (32 000 га) знаходиться частково під охороною, у південній Вороніжчині (біля Старого Осколу) є заповідником. У смузі барвистого типчаково-ковилового степу ліс становить 3 % (найбільші масиви на піщаних терасах Дінця), рештки степовї рослинності залишилися на стрімких узбіччях балок і ярів, на невеликих ділянках цілини та в заповідниках (Стрілецький степ).
На Середньоросійській височині також розташовані заповідники: та заповідник .
Див. також
Джерела
- GEOnet Names Server — 2018.
- http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages\C\E\CentralUpland.htm
- Середньоросійська височина // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 10 : Салют — Стоговіз. — 543, [1] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.
- Дячишин М. Загальна карта України. — Заходом і накладом часопису «Свобода», органу Українського Народного Союза в Америці. — 1920-ті
- Найвища точка Середньоросійської височини географічно розташовується в селі Тульської області
((рос.) Тёпло-Огаревский район. Информационно-аналитический портал Тульской области "71 регион". Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 7 січня 2010.
(рос.) . Агентство Национальных Новостей. 19.10.06. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 7 січня 2010.)
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Лісостеп // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Середньоросійська височина // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- (рос.) Среднерусская возвышенность // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
Література
- Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
- Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
- Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — .
- Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
- / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
- Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.
- Чижов М. Український лісостеп. К. 1961.
- (рос.) Физико-географическое районирование Украинской СССР (за ред. В. Попова, А. Маринича, А. Ланько). К. 1968.
- Ланько А., Маринич О., Щербань М. Фізична географія Української РСР. К. 1969.
- Шалімов М. О. Геологія з основами геоморфології. — Одеса: Наука і техніка, 2006. — 144 с.
- (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
- (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
- (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.
Посилання
- Орографічна карта України. [ 31 липня 2021 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Середньоруська височина
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Serednoruska visochina vzhivani nazvi Serednorosijska visochina Livobichna visochina Serednya visochina inodi Shidnoyevropejska Centralna visochina ros Srednerusskaya vozvyshennost velika visochina u centri Shidnoyi Yevropi sho prostyagayetsya z pivnochi pivnichnij zahid vid richki Oka na liniyi Kaluga Ryazan na pivdenno pivd shid do dolini Siverskogo Dincya shiroku dolinu yakogo vidilyayut yak Donecku nizovinu Serednoruska visochina ros Srednerusskaya vozvyshennost52 36 pn sh 36 48 sh d 52 600 pn sh 36 800 sh d 52 600 36 800 Koordinati 52 36 pn sh 36 48 sh d 52 600 pn sh 36 800 sh d 52 600 36 800Krayina Rosiya 1 i Ukrayina 2 Tip visochina 1 material osadovi girski porodiVisota 293 mPlosha 480 000 km Serednoruska visochinaSerednoruska visochina Rosiya Na pivnichnomu zahodi do Serednoruskoyi visochini primikaye Smolensko Moskovska visochina Na zahodi obmezhena Poliskoyu na pivdennomu zahodi Pridniprovskoyu nizovinoyu a na shodi Oksko Donskoyu rivninoyu Tambovska rivnina Dovzhina do 1000 shirina do 500 km Perevazhna chastina Serednoruskoyi visochini lezhit u mezhah Rosiyi znachno mensha na pivdennomu zahodi v Ukrayini chastini Sumskoyi Harkivskoyi i Luganskoyi oblasti Pivdenno shidna chastina maye nazvu Kalacka visochina RelyefSerednorosijska visochina ye gorbistim plato z peresichnimi visotami 230 250 m najvisha tochka 293 m erozijno denudacijna lesova pohila silno rozchlenovana rivnina Relyef erozijnij balochno dolinnij z velmi rozchlenovanimi dolinami richok balkami ta yarami do 1 3 1 7 m na 1 km i glibinoyu vid 50 m do 100 150 m miscyami rozvinenij karst V odnomanitnomu nazagal krayevidi Serednorosijskoyi visochini najmalovnichishimi ye visoki pravi beregi richok skladeni perevazhno z krejdyanih shariv zokrema pravij bereg Donu tak zvane visota 242 m ta silno rozchlenovana Kalacka visochina Ukrayinska chastina V ukrayinskij chastini roztashovani taki oblasni mista yak Harkiv ta Sumi Vona pivdenno zahidni shili pivdenno zahidni vidlogi plosheyu blizko 80 000 km vidpovidaye pivdenno zahidnim shilam Voronezkogo masivu Voronezka antekliza yaki vkriti grubimi sharami krejdi sered nih osoblivo poshirena bila krejda sho vistupaye na vidslonennyah po vsij teritoriyi i tonkimi sharami paleogenovih i antropogenovih porid vsi voni puhki i podatlivi na eroziyu Absolyutni visoti zmenshuyutsya u pivdenno zahidnomu napryami u yakomu techut richki pritoki Dnipra Sejm Sula Psel Vorskla i Dincya Uda Nezhegol Oskil Ajdar Derkul Kalitva shidna chastina pohilena takozh na shid do Donu i rozchlenovana jogo pritokami Tiha Sosna Chorna Kalitva Richkovi dolini perevazhno shiroki do 6 km i gliboko vtinayutsya vododili zvuzheni zdebilshogo do pravih beregiv Yak i na Poltavskij rivnini nazagal pravoberezhni dilyanki dolin strimki uskladneni zsuvami chasto vkriti lisami i chagarnikami voni rozchlenovani korotkimi glibokimi silno porizanimi yarami Livoberezhni dilyanki pohili zazvichaj z 3 4 terasami z nih nadzaplavni perevazhno vkriti piskami vishi lesom voni slabo rozchlenovani dovgimi yarami i neglibokimi balkami z pohilimi shilami Vzagali na visochini yarugi i balki silnishe rozvineni nizh na inshih ukrayinskih zemlyah yih gustota stanovit 1 2 km na 1 km a yaruzhne rozchlenuvannya dohodit do 10 30 ploshi najbilshe v pivdenno shidn chastini mizh Oskolom i Donom z Hoprom Obezlisnennya i rozorannya stepiv vplinuli na zrostannya balok j sprichinili katastrofichne dlya hliborobstva zbilshennya nevgid Na pivnichno zahidnij Sumshini poshireni karstovi yavisha tut takozh prostyagayutsya morenovo zandrovi i zandrovi rivnini Cya chastina visochini ye perehodom do pivnichnoyi chastini Pridniprovskoyi nizovini i Livoberezhnogo Polissya sho jogo chasom nazivayut Na zaplavnih terasah richok inkoli poshireni eolovi formi GeologiyaV osnovi visochini zalyagayut dokembrijski porodi yakij na pivdennomu zahodi opuskayetsya do Dniprovsko Doneckoyi zapadini Kristalichnij fundament najbilsh pidnesenij v serednij chastini visochini Osova chastina Voronizkogo masivu prikrita tonkimi do 150 m sharami osadovih porid devonu yuri krejdi i paleogenu na pivdennomu shodi nad Donom mizh mistami Boguchar i Pavlovsk kristalichni porodi vihodyat na poverhnyu V usi boki vid cogo masivu dokembrijski porodi zapadayut gliboko pid osadovi shari Na pivnochi visochina skladena vapnyakami devonu i karbonu perekritimi pishano glinyastimi vidkladennyami yuri i nizhnoyi krejdi na pivdni krejdoyu i mergelem verhnoyi krejdi z pokrivom paleogenovih piskiv glin piskovikiv Nevelika pivnichno zahidna chastina Serednorosijskoyi visochini bula vkrita lodovikom pid chas Dniprovskogo zledeninnya Teper majzhe vsyu visochinu vkrivaye les i Korisni kopalini Korisni kopalini zaliznyak Kurskoyi magnitnoyi anomaliyi najznachnishe bure vugillya Pidmoskovnogo vugilnogo basejnu tosho Znachni zapasi vapnyakiv ta krejdi Mozhlivi promislovi pokladi uranovih rud KlimatKlimat Serednorosijskoyi visochini v ukrayinskij chastini najbilsh kontinentalnij z usih chastin Ukrayini a zimi najholodnishi Serednya richna temperatura vid 6 C na pivnochi do 8 C na pivdni Serednya temperatura sichnya vid 7 C na pivdennomu zahodi do 9 C na pivnichnomu shodi visochini serednya temperatura lipnya vid 19 C na pivnichnomu zahodi do 22 C na pivdennomu shodi Serednya riznicya mizh najteplishim i najzimnishim misyacem zrostaye z 26 C na pivnichnomu zahodi do 29 C na pivdennomu shodi Serednye chislo atmosfernih opadiv na rik znizhuyetsya z 560 mm opadiv na pivnichnomu zahodi do 400 mm na pivdennomu shodi 75 yih pripadaye na litni misyaci chasti zlivi Zima vidznachayetsya stijkistyu lito suhistyu chasti suhoviyi GidrologiyaSerednorosijska visochina ye vododilom mizh Kaspijskim Chornim i Azovskim moryami Na visochini berut pochatok veliki richki Oka s pritokami Zusha Upa Zhizdra tosho Desna Sejm Psel Vorskla Don z pritokoyu Siverskij Donec Richki Serednorosijskoyi visochini v ukrayinskij chastini za vinyatkom Donu i Dincya nazagal malovodni a mali vlitku peresihayut U zaplavah richok chislenni ozera starici ta bolota GruntiGrunti chornozemni na pivnochi siri lisovi Grunti i roslinnist zminyuyutsya v napryami z pivnichno pivnichnogo zahodu na pivdenno pivdennij shid Na pivnich vid richki Sejm poshireni golovnim chinom opidzoleni grunti opidzoleni chornozemi temnosiri opidzoleni i siri ta svitlosiri opidzoleni grunti U lisovij smuzi takozh dernovo pidzolisti supishani grunti V reshti lisostepu poshireni gliboki malogumusni chornozemi V stepu zvichajni malogumusni chornozemi U dolinah richok poshireni luchno chornozemni pishani i bolotni grunti Teritoriya duzhe rozorana Roslinnij pokrivPerevazhna chastina visochini lezhit u smuzi lisostepu pivnichno zahidna chastina 5 u smuzi mishanih shirokolistyanih lisiv lisiv lisi tam zajmayut ledve 6 ploshi pivdenno shidna stepu U lisovij chastini perevazhayut mishani lisi sosna dub bereza menshe sosnovih boriv znachnu ploshu stanovlyat suhodilni j zaplavni luki ta bolota U lisostepu lis zajmaye blizko 10 najbilshe jogo na pivnichnomu zahodi i vzdovzh richkovih dolin Perevazhayut dibrovi z dodatkom klena yasenya lipi a na pishanih terasah richok sosnovi lisi z dodatkom duba vilhi verbi lozi j inshi Ohorona prirodi Zalishki trav yanogo barvisto shirokolistogo stepu ye lishe na shilah yariv Velikij lisovij masiv bilya Buturlinivki 32 000 ga znahoditsya chastkovo pid ohoronoyu u pivdennij Voronizhchini bilya Starogo Oskolu ye zapovidnikom U smuzi barvistogo tipchakovo kovilovogo stepu lis stanovit 3 najbilshi masivi na pishanih terasah Dincya reshtki stepovyi roslinnosti zalishilisya na strimkih uzbichchyah balok i yariv na nevelikih dilyankah cilini ta v zapovidnikah Strileckij step Na Serednorosijskij visochini takozh roztashovani zapovidniki ta zapovidnik Div takozhGeologiya Ukrayini Fiziko geografichne rajonuvannya UkrayiniDzherelaGEOnet Names Server 2018 d Track Q1194038 http www encyclopediaofukraine com display asp linkpath pages C E CentralUpland htm Serednorosijska visochina Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1983 T 10 Salyut Stogoviz 543 1 s 36 ark il il tabl portr karti 1 ark s Dyachishin M Zagalna karta Ukrayini Zahodom i nakladom chasopisu Svoboda organu Ukrayinskogo Narodnogo Soyuza v Americi 1920 ti Najvisha tochka Serednorosijskoyi visochini geografichno roztashovuyetsya v seli Tulskoyi oblasti ros Tyoplo Ogarevskij rajon Informacionno analiticheskij portal Tulskoj oblasti 71 region Arhiv originalu za 22 serpnya 2011 Procitovano 7 sichnya 2010 ros Agentstvo Nacionalnyh Novostej 19 10 06 Arhiv originalu za 26 serpnya 2011 Procitovano 7 sichnya 2010 Mala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Shidnij vidavnichij dim 2013 T 3 S Ya 644 s Geografichna enciklopediya Ukrayini u 3 t redkol O M Marinich vidpovid red ta in K 1989 1993 33 000 ekz ISBN 5 88500 015 8 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Lisostep Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Serednorosijska visochina Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 ros Srednerusskaya vozvyshennost Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t gl red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros LiteraturaBondarchuk V G Geomorfologiya URSR H Radyanska shkola 1949 246 s Dmitriyev M I Geomorfologiya USRR H Radyanska shkola 1936 Zastavnij F D Geografiya Ukrayini U 2 h kn Red M P Parcej L Svit 1994 472 s ISBN 5 7773 0043 8 Stecyuk V V Ekologichna geomorfologiya Ukrayini navchalnij posibnik K Vidavnichij dim Slovo 2010 367 s Red Stecyuk V V K Vidavnichij dim Slovo 2010 688 s Cis P M Geomorfologiya URSR L 1962 Chizhov M Ukrayinskij lisostep K 1961 ros Fiziko geograficheskoe rajonirovanie Ukrainskoj SSSR za red V Popova A Marinicha A Lanko K 1968 Lanko A Marinich O Sherban M Fizichna geografiya Ukrayinskoyi RSR K 1969 Shalimov M O Geologiya z osnovami geomorfologiyi Odesa Nauka i tehnika 2006 144 s ros Shnyukov E F Chekunov A V Vilov O i dr Priroda Ukrainskoj SSR Geologiya i poleznye iskopaemye K Naukova dumka 1986 184 s ros Marinich A M Pashenko V M Shishenko P G Priroda Ukrainskoj SSR Landshafty i fiziko geograficheskoe rajonirovanie K Naukova dumka 1985 224 s ros Geomorfologiya Ukrainskoj SSR Pod obsh red I M Roslogo K Visha shkola 1990 287 s PosilannyaSerednoruska visochina u sestrinskih VikiproyektahOrografichna karta Ukrayini 31 lipnya 2021 u Wayback Machine Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Serednoruska visochina