Четвертинний період | |
Хронологія | 2.588–0 млн років тому |
Середня концентрація кисню (O2) впродовж періоду | бл. 20.8 % (104 % від сучасного рівня) |
Середня концентрація вуглекислого газу (CO2) впродовж періоду | бл. 250 ppm (у 1 разів більше доіндустріального періоду) |
Середня температура поверхні впродовж періоду | бл. 14 °C (на 0 °C вище сучасного рівня) |
Четвертинний період, антропоген (грец. ανθρωπος — людина, γενεσις — виникнення) — хроностратиграфічний підрозділ міжнародної хроностратиграфічної шкали, найновіший період історії Землі, який почався 2,588 млн років тому й триває дотепер.
Історія дослідження
Вперше четвертинні відклади були виділені в самостійну групу в середині XVIII ст. У 1760 італійський вчений Дж. Ардуіно розділив усі гірські породи на 4 групи, наймолодші з яких назвав «четвертим підрозділом гір». У 1825 французький вчений Ж. Денуає запропонував виділити післятретинні відклади в особливу четвертинну систему. У 1830 Ч. Лайєль увів термін «найновіші» відклади, а у 1832 запропонував термін «плейстоцен» для позначення всіх відкладів молодших за пліоценові. У 1846 швейцарський геолог Е. Форбс використав термін «плейстоцен» для позначення відкладів тільки льодовикового періоду, включаючи сучасні. Надалі термін «плейстоцен» закріпився в розумінні Форбса, а для післяльодовикових (чи сучасних) відкладів П. Жерве увів термін «голоцен».
Назву антропоген вперше вжив 1922 російський геолог О. П. Павлов, який за її змістом (період людини) відобразив принцип виділення та основну особливість. Систему відкладів антропогену називали: англійський геолог В. (1823) — делювієм, французький геолог Ж. (1828) — четвертинною. Назви делювій (букв. — потоп) і четвертинна система («четверта фаза творіння») виникли в зв'язку з біблійними уявленнями про історію Землі.
У 1963 році рішенням Міжнародної Стратиграфічної Комісії у четвертинному періоді виділено 4 основні підрозділи: нижньо-, середньо- і верхньочетвертинні та сучасні. За таксометричним рангом вони нижче ярусу і зони, оскільки вся Ч.с. за своїм об'ємом відповідає одній зоні Globorotalia truncatulinoides.
У 1959 В. О. Зубаков та І. І. Краснов запропонували стратиграфічну класифікацію підрозділів Ч.с., з деякими змінами прийняту в 1973 р. Нижче зони виділено: розділ, ланка (відповідає основним підрозділам схеми 1963), ступінь (чи кліматоліт), стадіал, рівень (або нашарування). У регіональних стратиграфічних схемах як основні підрозділи виділяються горизонти, які звичайно відповідають ступеням (кліматолітам) загальної шкали. Інтервал 1,65-0,8 млн років, виділяється як самостійний розділ еоплейстоцену. У Західній Європі цей інтервал відносять до нижнього плейстоцену, а відклади вважають середньоплейстоценовими. В еоплейстоцені в міжрегіональній схемі (1986) ступені (горизонти) не виділено, хоча в багатьох регіональних схемах вони існують.
Суттєва різниця Ч.с. від решти систем фанерозою зумовила використання певних методів дослідження та специфіку комплексу розроблюваних проблем. Особливості Ч.с. обумовили виникнення самостійної галузі науки — четвертинної геології.
Антропоген — найкороткотриваліший з усіх геологічних періодів — 2,6 млн р. За рішенням (січень 2008) антропоген розчленовано на дві епохи — плейстоцен і голоцен.
Наукове вивчення
Існує міжнародна наукова громадська організація, що об'єднує декілька тисяч вчених різних наукових галузей, які займаються вивченням четвертинного періоду — Міжнародний союз із вивчення четвертинного періоду (англ. International Union for Quaternary Research, INQUA).
Загальна характеристика
Система/ Період | Відділ/ Епоха | Ярус/ Вік | Вік (млн років) | |
---|---|---|---|---|
Антропоген, Q | Голоцен, Q2 | Мегхалейський | 0 | 0,0042 |
Нортгриппський | 0,0042 | 0,0082 | ||
Гренландський | 0,0082 | 0,0117 | ||
Плейстоцен, Q1 | Тарантський | 0,0117 | 0,126 | |
Тібанський | 0,126 | 0,781 | ||
Калабрійський | 0,781 | 1,80 | ||
1,80 | 2,58 | |||
Неоген, N | Пліоцен, N2 | П'яченцький | старіше | |
Примітки і коментарі Підрозділи четвертинної системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік. Для голоценових віків і ярусів встановлено датування відносно 2000 року (тобто гренландій розпочався 11,7 тис. років тому, відраховуючи від останнього мілленіуму). Чибаній і Тарантій є неофіційними пропонованими назвами для ярусів середнього і верхнього плейстоцену, відповідно. У Європі та Північній Америці голоцен традиційно поділяється на Пребореальний, Бореальний, Атлантичний, Суббореальний і Субатлантичний періоди за схемою Блітта — Сернандера (англ. Blytt–Sernander). Існує багато локальних систем поділу верхнього плейстоцену. Головними елементами такої переодизації слугують стадії наступу льодовиків (гляціали, льодовикові періоди) та їхнього відступу (інтергляціали, межильодовиків'я). | ||||
У стратиграфічній шкалі проходить за неогеновою системою (періодом). Початок Ч.п. прийнятий Міжнародною стратиграфічною комісією (МСК) та Міжнародним союзом геологічних наук у 1,65 млн років. Підрозділяється на плейстоцен і голоцен.
Відклади антропогену представлені пісками, гравіями, глинами, суглинками, торфом. В плейстоценовому, а також в інших відкладах антропогену поширені валунні глини і суглинки, які часто називають мореною, оскільки походження їх пов'язується з діяльністю льодовиків. Найхарактернішою породою антропогену в середній смузі Європи, особливо в Україні, а також в Середній Азії, Китаї, Північній Африці є — лес жовтуватопальового кольору. На лесі сформовані родючі чорноземні ґрунти. В гоміцені утворилися суглинки переважно червоного і червонуватого кольору. Найдавнішими відкладами антропогену в Україні вважаються нижні шари гравію долини річки Дністра і чаудинські шари Керченського півострова.
Протягом антропогену, особливо в плейстоцені, проявлялася Альпійська складчастість, що призвело до значних порушень земної кори не тільки в горах, а й на рівнинах; з цими порушеннями (див. Тектоніка) пов'язані поява і зникнення Хазарського (плейстоцен), Балтійсько-Біломорського і Хвалинського (пізній плейстоцен — голоцен) морських басейнів і відкладання гравіїв і пісків, які місцями (Прикаспійські райони) стали колекторами нафти. У відкладах антропогену в Сибіру є родовища розсипного золота та інші.
Значна частина антропогенних відкладів є важливою будівельною сировиною.
Зміна тривалості доби
Через притягання Місяця, видимим проявом чого є припливи, швидкість обертання Землі поступово зменшується. За сторіччя тривалість земної доби збільшується приблизно на 2 мілісекунди.
Зміну довжини дня протягом геологічного часу було перевірено експериментально, завдяки підрахунку кільцевих ліній у викопних коралів. Корали відкладають на своєму зовнішньому скелеті у вигляді кілець карбонат кальцію; циклічність відкладення кілець пов'язана як з денним освітленням, так і з періодичними сезонними змінами: в 1963 році американський палеонтолог [en] (1907-1994) відкрив, що з кільцевих утворень на епітеке коралів можна визначити кількість днів в році тієї епохи, коли ці корали жили. З огляду на зміну тривалості року і екстраполюючи назад в часі уповільнення швидкості обертання Землі завдяки впливу Місяця, можна також визначити тривалість доби в той чи інший геологічний період:
Час | Геологічний період | Число днів в році | Тривалість доби |
---|---|---|---|
Сьогодні | Четвертинний | 365 | 24 год |
100 млн л.т | Юра | 380 | 23 год |
200 млн л.т | Перм | 390 | 22,5 годин |
300 млн л.т | Карбон | 400 | 22 год |
400 млн л.т | Силур | 410 | 21,5 год |
500 млн л.т | Кембрій | 425 | 20,5 год |
Щоб дізнатися тривалість доби до епохи виникнення коралів, вченим довелося вдатися до допомоги синьозелених водоростей. З 1998 року китайські дослідники Чжу Шисін, Хуан Сюегуан і Синь Хоутянь з Тяньцзіньського інституту геології і мінеральних ресурсів проаналізували більше 500 відкладень строматолітів віком 1,3 мільярди років, що колись росли біля екватора і похованих на горах Яньшань. Синьозелені водорості реагують на зміну світлого і темного часу доби напрямком свого зростання і глибиною кольору: вдень вони світлі і ростуть вертикально, вночі мають темне забарвлення і ростуть горизонтально. Враховуючи швидкість їхнього росту і накопичені наукові дані, виявилося можливим визначити річний, місячний і щоденний ритми росту синьозелених водоростей: вчені зроблили висновок, що 1,3 мільярда років тому (в докембрійських епоху) земна доба тривала 14,91-16,05 годин, а рік складався з 546-588 днів. Звіт про дослідження було опубліковано у Journal of Micropaleontology і він привернув велику увагу як у країні, так і за кордоном.
Існують і противники цієї оцінки, що вказують що дані досліджень стародавніх приливних відкладень, субліторальних карбонічних фацій (), суперечать їй.
Згідно з новим міжнародним дослідженням, збільшення тривалості дня могло мати важливий вплив на характер і час насичення Землі киснем.
Четвертинні фауна і флора
Характерними тваринами антропогену були мамут (кілька видів), носоріг волохатий, велетенський олень (вимерли переважно внаслідок прямого знищення людиною) та численні інші представники тваринного світу, що існують і тепер. Північні олені і вівцебики в плейстоцені і голоцені взимку заходили на територію України.
Рослинний світ був представлений сучасними формами. На початку антропогену в межах Великого Середземномор'я сформувалася сучасна людина, яка поступово розселилася на всій земній кулі. В Україні (на півдні) рештки викопних людей і місця їхнього проживання відомі, починаючи з плейстоцену.
Четвертинні відклади
Класифікація
Генетична класифікація четвертинних відкладів:
- Елювіальний ряд
- Фітогенний ряд
- Колювіальний ряд
- Аквальний ряд
- Субтеральний ряд
- Печерні відклади
- Фонтанальні відклади
- Гляціальний ряд
- Гляціальні
- Флювіогляціальні
- Лімногляціалні
- Еоловий ряд
- Еолові відклади
- Субарерально-морський ряд
- Дельтові відклади
- Естуарні
- Лагунні
- Припливно-відпливні
- Гляціально-морські
- Морський ряд
- Гідрогенні відклади
- Гравітаційні
- Айсбергові
- Біогенні
- Хемогенні
- Гідротермальні
- Підводно-елювіальні
- Вулканогенний ряд
- Екструзивні відклади
- Ефузивні
- Грязевулканічні
- Лахарові
- Техногенний ряд
- Техногенні відклади
Четвертинні відклади і формування корисних копалин.
Протягом четвертинного періоду відбулися потужні тектонічні рухи земної кори, особливо в гірських поясах, інтенсивно проявлявся вулканізм. Серед континентальних відкладів, що панують на сучасній суші, розрізняють ряд генетичних типів, які відрізняються за генезисом, будовою та складом. Крім льодовикових відкладів (морени, флювіогляціальні та озерно-льодовикові відклади) та лесів широко розвинуті алювій, пролювій, озерні відклади, еолові піски, елювій, колювій, а на приморських рівнинах — морські відклади.
З четвертинними відкладами пов'язані родовища багатьох корисних копалин: розсипних (золото, алмази, каситерит, ільменіт та ін.), кір вивітрювання (боксити, марганець, нікель), нерудних будівельних матеріалів (глини, суглинки, піски, галечники, валуни, вапняки), торфу, сапропелів, бурого вугілля, природного газу, діатомітів, бобових залізних руд, солей, лікувальних грязей. У районах розвитку молодого вулканізму зустрічаються і розробляються поклади сірки, марганцю, відомі термальні джерела. Щораз більше залучаються в сферу розробки корисні копалини, розвинуті на морському дні і на шельфі: залізо-марганцеві та інші конкреції, а також прояви гідротермальних сульфідних руд. Велике значення в ряді районів набуває використання прісних підземних вод як різновиду четвертинних корисних копалин, оскільки більша частина їх міститься саме в четвертинних відкладах..
Вивчення утворень четвертинного періоду важливе для вирішення інженерно-геологічних задач при веденні гірничих робіт, у гідротехнічному, житловому, промисловому та шляховому будівництві. У зв'язку з активною антропогенною дією на навколишнє середовище велике значення має вивчення геологічної історії четвертинного періоду, його палеогеографічних особливостей.
Вплив змін клімату на осадонакопичення, фауну та флору
Обриси суші та моря за четвертинного періоду зазнали не настільки великих змін, тому на сучасній суші переважають континентальні відклади, на яких будується детальна стратиграфія Ч.с. Найхарактернішою рисою четвертинного періоду є різкі зміни клімату, які призводять до періодичного розвитку материкових зледенінь і до чергування аридних та елювіальних епох. Більшість вчених до 1930-х рр. стояло на позиції полігляціалізму та ритмічності кліматичних коливань, які проявилися в чергуванні льодовикових та міжльодовикових періодів; зв'язок цих коливань з астрономічною теорією коливань клімату знаходить щораз більшу кількість прибічників.
До початку XX ст. австрійські вчені А. Пенк та Е. Брікнер розробили льодовикову стратиграфію Альп, основану на виділенні 4 зледенінь: гюнцського в пліоцені (еоплейстоцені, якщо приймати межу антропогену 1,65 млн років), міндельського, риського та вюрмського в плейстоцені. Пізніше було відкрито ще одне найдавніше — дунайське заледеніння. Для материкових зледенінь, які покривають великі площі материків Північної півкулі, було розроблено власні стратиграфічні схеми, з відомим ступенем умовності, що зіставляються з альпійською; при цьому зледеніння іноді підрозділяються на стадії та міжстадіали. За сучасними уявленнями, заледеніння Землі могло приймати крайні форми. Так, існує гіпотеза «Земля-сніжок» (англ. Snowball Earth), що припускає повне покриття планети льодом в частині кріогенійського і едіакарського періодів неопротерозойської ери (заключна ера протерозою, тривала від 1 млрд до 542 млн років тому), і, можливо, в інші геологічні епохи. Зокрема, виявлено відкладення льодовикових осадів в тропічних широтах під час кріогенію (850—630 млн років тому). Вплив періодичних зледенінь відбився і на Світовому океані, що встановлюється за зміною вмісту в черепашках планктонних організмів, піднятих з дна океану, ізотопів кисню 18О (зміна прошарків з холодолюбними та теплолюбними видами). Періоди заледенінь супроводжувалися значними змінами ізотопного складу вуглецю осадових порід (відношення 13C/12C).
Зміни клімату приводили до суттєвої перебудови природних географічних зон. У моря Західної та Південної Європи проникли північні види молюсків. Вимерла більшість неогенових форм ссавців і досягли розквіту нові типово четвертинні групи, такі як слони, справжні бики, однопалі коні, некореневозубі полівки та ін. У деяких з цих груп протягом Ч. п. відбувалися вимирання одних форм і поява інших, що дало можливість виділити ряд фауністичних комплексів, які послідовно змінюються.
Зледеніння залишали після себе морени, флювігляціальні та озернольодовикові відклади. Льодом покривалися великі площі океанів, а область розвитку вічномерзлих порід під час останніх заледенінь простягалася до Південної Франції. Найсуворіший був клімат у зв'язку з великою аридизацією під час пізньоплейстоценових зледенінь, хоча площі, зайняті льодом, були меншими. У прилеглих до зледеніння областях виникла широка перигляціальна зона зі своєрідним ландшафтом, який сполучається з тундрою та степом. Лісова зона відтіснялася до Півдня, звужувалася, а місцями зовсім щезала. У перигляціальній зоні формувалися леси та лесоподібні породи; проживала холодолюбна фауна: мамонти, шерстисті носороги (у даний час повимирали), вівцебики, північні олені, песці, лемінги, полярні куріпки (у той період поширилися до передгір'їв Криму та Північного Кавказу), а також степові та лісостепові групи — коні, сайга, бізони, великорогі олені. Під час міжльодовикового періоду відновлювалася близька до сучасної зональність, клімат ставав іноді теплішим сучасного.
Під час льодовикового періоду рівень моря знижувався іноді до 100 м і більше по відношенню до сучасного і на місці морських проток виникали сухопутні «містки», по яких відбувалася міграція наземних фаун. У міжльодовиковий період рівень моря знову наблизився до сучасного. Місцями, як наприклад, на Північно-Східній Європейській частині та на Півночі Західно-Сибірської рівнини, рівень моря і під час зледеніння був вищим за сучасний, що може бути пов'язане з гляціоізостатичним зануренням цих районів.
Встановлено, що за останні 800 тис. років було вісім льодовикових епох, кожна з яких тривала від 70 до 90 тис. років. Сусідні льодовикові епохи розділялися відносно короткими (10-30 тис. років) інтергляціалами.
Про багаторазовість кліматичних коливань свідчать киснево-ізотопні криві, складені англійським вченим Н. Шеклтоном та американським — Н. Опдайком, і криві інсоляції югославського вченого М. Миланковича та ін.
Понад 10 тис. років тому на межі плейстоцену та голоцену відбулася глобальна зміна клімату. Рівень океану був вищим майже на 100 м за сучасний. Відбулися суттєві зміни в ландшафтах та рослинному покриві, вимерла більшість тварин, які не зуміли пристосуватися до нових умов. У Північній Америці межа лісу просунулася майже на 1000 км до Півночі, така ж картина спостерігалася і на Північній Євразії (у дещо менших масштабах).
Становлення та розвиток людини
Четвертинний період — період становлення та розвитку людини. Перша поява Homo erectus (пітекантропа) у Східній Африці датується близько 1,6 млн років. (за іншими даними — бл. 2 млн років).
Зіставлення послідовності подій на Східно-Європейській рівнині з історією первісної людини показує, що протягом більшої частини плейстоцену, починаючи з лихвинського міжльодовикового періоду і до микулинецького міжльодовикового періоду, на рівнині проживали люди середньої та пізньої ашельської культури. До микулинецького міжльодовикового періоду відноситься мустьєрська культура, яка продовжувала існувати і в першій половині останньої льодовикової епохи. У той же період починає розселятися пізньопалеолітична людина. Сліди більш ранньої, ніж середньоашельська, культури встановлені в Закавказзі (стоянка Азих у Азербайджані, вік її близько 0,7-1 млн років), а також у Закарпатті (стоянка Королево) і на Півдні Таджикистану (Кульдара, 750—800 тис. років). Первісні люди (Homo sapiens) мігрували під час міжльодовикового періоду далеко на Північ, а в холодний льодовиковий період відкочовували на південь континенту. У пізньому плейстоцені вони широко розселилися на величезних просторах перигляціальних степів. До цього періоду людина вже вміла будувати оселі, виготовляти примітивні знаряддя праці та мисливства, шити одяг, користуватися вогнем. Перехід від пізнього палеоліту через мезоліт до неоліту збігається з перебудовою природного середовища від пізнього плейстоцену до голоцену.
Слід наголосити, що сучасна палеонтологія продовжує пошуки і досить обережно ставиться до остаточних висновків датування появи первісних людей на Землі. За останні десятиліття відкриті й досліджені численні стоянки людини в палеоліті, які виходять у часових рамках за раніше сформовані концепції (зокрема, стоянки: Kanapoi, Кенія, 4,5 млн років, Laetoli, Кенія, 3,6-3,8 млн років, Kastenedolo, Італія, 3-4 млн років, Yuanmou Basin, Китай, 3 млн років, Marimar, Аргентина, Південна Америка, 2-3 млн років, Red Crag, Англія, 2,0-2,5 млн років та інш.).
Див. також
Примітки
- Image:Sauerstoffgehalt-1000mj.svg
- Image:Phanerozoic Carbon Dioxide.png
- Image:All palaeotemps.png
- International Commission on Stratigraphy: International Stratigraphic Chart (версія за серпень 2012) [ 24 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- Chart/Time Scale : ( )[англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
- IUGS ratifies Holocene. Процитовано 18 August 2018.
- announcement ICS chart v2018/07. Процитовано 9 August 2018.
- 1969LAstr..83..411K Page 411. articles.adsabs.harvard.edu. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 6 серпня 2021.
- . medbiol.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2011. Процитовано 6 серпня 2021.
- . www.china.org.cn. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
- Shixing, Zhu (2003). . undefined (англ.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
- Klatt, J. M.; Chennu, A.; Arbic, B. K.; Biddanda, B. A.; Dick, G. J. (1 серпня 2021). . Nature Geoscience (англ.). Т. 14, № 8. с. 1—7. doi:10.1038/s41561-021-00784-3. ISSN 1752-0908. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Четвертинний період, в. 1 —12. К., 1930 — 37;
- Бондарчук В. Г. Геологічна будова УРСР. К.—X., 1947;
- Підоплічко І. Г Коротка історія Землі. К., 1958;
- Заморий П. К. Четвертичные отложения Украинской ССР. К., 1954;
- Герасимов И. П., Марков К. К. Четвертичная геология. М., 1939.
- Валерий Юрковец. Климатические корреляции. — Климат, лёд, вода, ландшафты [ 6 травня 2011 у Wayback Machine.]
- International Union for Quaternary Research (INQUA) [ 26 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Welcome to the XVIII INQUA-Congress! [ 27 вересня 2012 у Wayback Machine.]
Посилання
- (англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала (версія серпня 2012 року) [ 24 грудня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.
| → |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Chetvertinnij period Hronologiya 2 588 0 mln rokiv tomu Serednya koncentraciya kisnyu O2 vprodovzh periodu bl 20 8 104 vid suchasnogo rivnya Serednya koncentraciya vuglekislogo gazu CO2 vprodovzh periodu bl 250 ppm u 1 raziv bilshe doindustrialnogo periodu Serednya temperatura poverhni vprodovzh periodu bl 14 C na 0 C vishe suchasnogo rivnya Chetvertinnij period antropogen grec an8rwpos lyudina genesis viniknennya hronostratigrafichnij pidrozdil mizhnarodnoyi hronostratigrafichnoyi shkali najnovishij period istoriyi Zemli yakij pochavsya 2 588 mln rokiv tomu j trivaye doteper Istoriya doslidzhennyaVpershe chetvertinni vidkladi buli vidileni v samostijnu grupu v seredini XVIII st U 1760 italijskij vchenij Dzh Arduino rozdiliv usi girski porodi na 4 grupi najmolodshi z yakih nazvav chetvertim pidrozdilom gir U 1825 francuzkij vchenij Zh Denuaye zaproponuvav vidiliti pislyatretinni vidkladi v osoblivu chetvertinnu sistemu U 1830 Ch Lajyel uviv termin najnovishi vidkladi a u 1832 zaproponuvav termin plejstocen dlya poznachennya vsih vidkladiv molodshih za pliocenovi U 1846 shvejcarskij geolog E Forbs vikoristav termin plejstocen dlya poznachennya vidkladiv tilki lodovikovogo periodu vklyuchayuchi suchasni Nadali termin plejstocen zakripivsya v rozuminni Forbsa a dlya pislyalodovikovih chi suchasnih vidkladiv P Zherve uviv termin golocen Nazvu antropogen vpershe vzhiv 1922 rosijskij geolog O P Pavlov yakij za yiyi zmistom period lyudini vidobraziv princip vidilennya ta osnovnu osoblivist Sistemu vidkladiv antropogenu nazivali anglijskij geolog V 1823 delyuviyem francuzkij geolog Zh 1828 chetvertinnoyu Nazvi delyuvij bukv potop i chetvertinna sistema chetverta faza tvorinnya vinikli v zv yazku z biblijnimi uyavlennyami pro istoriyu Zemli U 1963 roci rishennyam Mizhnarodnoyi Stratigrafichnoyi Komisiyi u chetvertinnomu periodi vidileno 4 osnovni pidrozdili nizhno seredno i verhnochetvertinni ta suchasni Za taksometrichnim rangom voni nizhche yarusu i zoni oskilki vsya Ch s za svoyim ob yemom vidpovidaye odnij zoni Globorotalia truncatulinoides U 1959 V O Zubakov ta I I Krasnov zaproponuvali stratigrafichnu klasifikaciyu pidrozdiliv Ch s z deyakimi zminami prijnyatu v 1973 r Nizhche zoni vidileno rozdil lanka vidpovidaye osnovnim pidrozdilam shemi 1963 stupin chi klimatolit stadial riven abo nasharuvannya U regionalnih stratigrafichnih shemah yak osnovni pidrozdili vidilyayutsya gorizonti yaki zvichajno vidpovidayut stupenyam klimatolitam zagalnoyi shkali Interval 1 65 0 8 mln rokiv vidilyayetsya yak samostijnij rozdil eoplejstocenu U Zahidnij Yevropi cej interval vidnosyat do nizhnogo plejstocenu a vidkladi vvazhayut serednoplejstocenovimi V eoplejstoceni v mizhregionalnij shemi 1986 stupeni gorizonti ne vidileno hocha v bagatoh regionalnih shemah voni isnuyut Suttyeva riznicya Ch s vid reshti sistem fanerozoyu zumovila vikoristannya pevnih metodiv doslidzhennya ta specifiku kompleksu rozroblyuvanih problem Osoblivosti Ch s obumovili viniknennya samostijnoyi galuzi nauki chetvertinnoyi geologiyi Antropogen najkorotkotrivalishij z usih geologichnih periodiv 2 6 mln r Za rishennyam sichen 2008 antropogen rozchlenovano na dvi epohi plejstocen i golocen Naukove vivchennyaIsnuye mizhnarodna naukova gromadska organizaciya sho ob yednuye dekilka tisyach vchenih riznih naukovih galuzej yaki zajmayutsya vivchennyam chetvertinnogo periodu Mizhnarodnij soyuz iz vivchennya chetvertinnogo periodu angl International Union for Quaternary Research INQUA Zagalna harakteristikaSistema Period Viddil Epoha Yarus Vik Vik mln rokiv Antropogen Q Golocen Q2 Meghalejskij 0 0 0042 Nortgrippskij 0 0042 0 0082 Grenlandskij 0 0082 0 0117 Plejstocen Q1 Tarantskij 0 0117 0 126 Tibanskij 0 126 0 781 Kalabrijskij 0 781 1 80 1 80 2 58 Neogen N Pliocen N2 P yachenckij starishe Primitki i komentariPidrozdili chetvertinnoyi sistemi navedeni zgidno MKS stanom na 2018 rik Dlya golocenovih vikiv i yarusiv vstanovleno datuvannya vidnosno 2000 roku tobto grenlandij rozpochavsya 11 7 tis rokiv tomu vidrahovuyuchi vid ostannogo milleniumu Chibanij i Tarantij ye neoficijnimi proponovanimi nazvami dlya yarusiv serednogo i verhnogo plejstocenu vidpovidno U Yevropi ta Pivnichnij Americi golocen tradicijno podilyayetsya na Preborealnij Borealnij Atlantichnij Subborealnij i Subatlantichnij periodi za shemoyu Blitta Sernandera angl Blytt Sernander Isnuye bagato lokalnih sistem podilu verhnogo plejstocenu Golovnimi elementami takoyi pereodizaciyi sluguyut stadiyi nastupu lodovikiv glyaciali lodovikovi periodi ta yihnogo vidstupu interglyaciali mezhilodovikiv ya por U stratigrafichnij shkali prohodit za neogenovoyu sistemoyu periodom Pochatok Ch p prijnyatij Mizhnarodnoyu stratigrafichnoyu komisiyeyu MSK ta Mizhnarodnim soyuzom geologichnih nauk u 1 65 mln rokiv Pidrozdilyayetsya na plejstocen i golocen Vidkladi antropogenu predstavleni piskami graviyami glinami suglinkami torfom V plejstocenovomu a takozh v inshih vidkladah antropogenu poshireni valunni glini i suglinki yaki chasto nazivayut morenoyu oskilki pohodzhennya yih pov yazuyetsya z diyalnistyu lodovikiv Najharakternishoyu porodoyu antropogenu v serednij smuzi Yevropi osoblivo v Ukrayini a takozh v Serednij Aziyi Kitayi Pivnichnij Africi ye les zhovtuvatopalovogo koloru Na lesi sformovani rodyuchi chornozemni grunti V gomiceni utvorilisya suglinki perevazhno chervonogo i chervonuvatogo koloru Najdavnishimi vidkladami antropogenu v Ukrayini vvazhayutsya nizhni shari graviyu dolini richki Dnistra i chaudinski shari Kerchenskogo pivostrova Protyagom antropogenu osoblivo v plejstoceni proyavlyalasya Alpijska skladchastist sho prizvelo do znachnih porushen zemnoyi kori ne tilki v gorah a j na rivninah z cimi porushennyami div Tektonika pov yazani poyava i zniknennya Hazarskogo plejstocen Baltijsko Bilomorskogo i Hvalinskogo piznij plejstocen golocen morskih basejniv i vidkladannya graviyiv i piskiv yaki miscyami Prikaspijski rajoni stali kolektorami nafti U vidkladah antropogenu v Sibiru ye rodovisha rozsipnogo zolota ta inshi Znachna chastina antropogennih vidkladiv ye vazhlivoyu budivelnoyu sirovinoyu Zmina trivalosti dobiCherez prityagannya Misyacya vidimim proyavom chogo ye priplivi shvidkist obertannya Zemli postupovo zmenshuyetsya Za storichchya trivalist zemnoyi dobi zbilshuyetsya priblizno na 2 milisekundi Zminu dovzhini dnya protyagom geologichnogo chasu bulo perevireno eksperimentalno zavdyaki pidrahunku kilcevih linij u vikopnih koraliv Korali vidkladayut na svoyemu zovnishnomu skeleti u viglyadi kilec karbonat kalciyu ciklichnist vidkladennya kilec pov yazana yak z dennim osvitlennyam tak i z periodichnimi sezonnimi zminami v 1963 roci amerikanskij paleontolog en 1907 1994 vidkriv sho z kilcevih utvoren na epiteke koraliv mozhna viznachiti kilkist dniv v roci tiyeyi epohi koli ci korali zhili Z oglyadu na zminu trivalosti roku i ekstrapolyuyuchi nazad v chasi upovilnennya shvidkosti obertannya Zemli zavdyaki vplivu Misyacya mozhna takozh viznachiti trivalist dobi v toj chi inshij geologichnij period Chas Geologichnij period Chislo dniv v roci Trivalist dobi Sogodni Chetvertinnij 365 24 god 100 mln l t Yura 380 23 god 200 mln l t Perm 390 22 5 godin 300 mln l t Karbon 400 22 god 400 mln l t Silur 410 21 5 god 500 mln l t Kembrij 425 20 5 god Shob diznatisya trivalist dobi do epohi viniknennya koraliv vchenim dovelosya vdatisya do dopomogi sinozelenih vodorostej Z 1998 roku kitajski doslidniki Chzhu Shisin Huan Syueguan i Sin Houtyan z Tyanczinskogo institutu geologiyi i mineralnih resursiv proanalizuvali bilshe 500 vidkladen stromatolitiv vikom 1 3 milyardi rokiv sho kolis rosli bilya ekvatora i pohovanih na gorah Yanshan Sinozeleni vodorosti reaguyut na zminu svitlogo i temnogo chasu dobi napryamkom svogo zrostannya i glibinoyu koloru vden voni svitli i rostut vertikalno vnochi mayut temne zabarvlennya i rostut gorizontalno Vrahovuyuchi shvidkist yihnogo rostu i nakopicheni naukovi dani viyavilosya mozhlivim viznachiti richnij misyachnij i shodennij ritmi rostu sinozelenih vodorostej vcheni zroblili visnovok sho 1 3 milyarda rokiv tomu v dokembrijskih epohu zemna doba trivala 14 91 16 05 godin a rik skladavsya z 546 588 dniv Zvit pro doslidzhennya bulo opublikovano u Journal of Micropaleontology i vin privernuv veliku uvagu yak u krayini tak i za kordonom Isnuyut i protivniki ciyeyi ocinki sho vkazuyut sho dani doslidzhen starodavnih prilivnih vidkladen sublitoralnih karbonichnih facij superechat yij Zgidno z novim mizhnarodnim doslidzhennyam zbilshennya trivalosti dnya moglo mati vazhlivij vpliv na harakter i chas nasichennya Zemli kisnem Chetvertinni fauna i floraHarakternimi tvarinami antropogenu buli mamut kilka vidiv nosorig volohatij veletenskij olen vimerli perevazhno vnaslidok pryamogo znishennya lyudinoyu ta chislenni inshi predstavniki tvarinnogo svitu sho isnuyut i teper Pivnichni oleni i vivcebiki v plejstoceni i goloceni vzimku zahodili na teritoriyu Ukrayini Roslinnij svit buv predstavlenij suchasnimi formami Na pochatku antropogenu v mezhah Velikogo Seredzemnomor ya sformuvalasya suchasna lyudina yaka postupovo rozselilasya na vsij zemnij kuli V Ukrayini na pivdni reshtki vikopnih lyudej i miscya yihnogo prozhivannya vidomi pochinayuchi z plejstocenu Chetvertinni vidkladiKlasifikaciya Genetichna klasifikaciya chetvertinnih vidkladiv Elyuvialnij ryad Elyuvij Grunt Fitogennij ryad Torf yaniki Kolyuvialnij ryad Kolyuvij Soliflyukcijnij tip Delyuvij Akvalnij ryad Alyuvij Prolyuvij Limnichnij tip Subteralnij ryad Pecherni vidkladi Fontanalni vidkladi Glyacialnij ryad Glyacialni Flyuvioglyacialni Limnoglyacialni Eolovij ryad Eolovi vidkladi Subareralno morskij ryad Deltovi vidkladi Estuarni Lagunni Priplivno vidplivni Glyacialno morski Morskij ryad Gidrogenni vidkladi Gravitacijni Ajsbergovi Biogenni Hemogenni Gidrotermalni Pidvodno elyuvialni Vulkanogennij ryad Ekstruzivni vidkladi Efuzivni Gryazevulkanichni Laharovi Tehnogennij ryad Tehnogenni vidkladi Chetvertinni vidkladi i formuvannya korisnih kopalin Protyagom chetvertinnogo periodu vidbulisya potuzhni tektonichni ruhi zemnoyi kori osoblivo v girskih poyasah intensivno proyavlyavsya vulkanizm Sered kontinentalnih vidkladiv sho panuyut na suchasnij sushi rozriznyayut ryad genetichnih tipiv yaki vidriznyayutsya za genezisom budovoyu ta skladom Krim lodovikovih vidkladiv moreni flyuvioglyacialni ta ozerno lodovikovi vidkladi ta lesiv shiroko rozvinuti alyuvij prolyuvij ozerni vidkladi eolovi piski elyuvij kolyuvij a na primorskih rivninah morski vidkladi Z chetvertinnimi vidkladami pov yazani rodovisha bagatoh korisnih kopalin rozsipnih zoloto almazi kasiterit ilmenit ta in kir vivitryuvannya boksiti marganec nikel nerudnih budivelnih materialiv glini suglinki piski galechniki valuni vapnyaki torfu sapropeliv burogo vugillya prirodnogo gazu diatomitiv bobovih zaliznih rud solej likuvalnih gryazej U rajonah rozvitku molodogo vulkanizmu zustrichayutsya i rozroblyayutsya pokladi sirki margancyu vidomi termalni dzherela Shoraz bilshe zaluchayutsya v sferu rozrobki korisni kopalini rozvinuti na morskomu dni i na shelfi zalizo margancevi ta inshi konkreciyi a takozh proyavi gidrotermalnih sulfidnih rud Velike znachennya v ryadi rajoniv nabuvaye vikoristannya prisnih pidzemnih vod yak riznovidu chetvertinnih korisnih kopalin oskilki bilsha chastina yih mistitsya same v chetvertinnih vidkladah Vivchennya utvoren chetvertinnogo periodu vazhlive dlya virishennya inzhenerno geologichnih zadach pri vedenni girnichih robit u gidrotehnichnomu zhitlovomu promislovomu ta shlyahovomu budivnictvi U zv yazku z aktivnoyu antropogennoyu diyeyu na navkolishnye seredovishe velike znachennya maye vivchennya geologichnoyi istoriyi chetvertinnogo periodu jogo paleogeografichnih osoblivostej Vpliv zmin klimatu na osadonakopichennya faunu ta floruObrisi sushi ta morya za chetvertinnogo periodu zaznali ne nastilki velikih zmin tomu na suchasnij sushi perevazhayut kontinentalni vidkladi na yakih buduyetsya detalna stratigrafiya Ch s Najharakternishoyu risoyu chetvertinnogo periodu ye rizki zmini klimatu yaki prizvodyat do periodichnogo rozvitku materikovih zledenin i do cherguvannya aridnih ta elyuvialnih epoh Bilshist vchenih do 1930 h rr stoyalo na poziciyi poliglyacializmu ta ritmichnosti klimatichnih kolivan yaki proyavilisya v cherguvanni lodovikovih ta mizhlodovikovih periodiv zv yazok cih kolivan z astronomichnoyu teoriyeyu kolivan klimatu znahodit shoraz bilshu kilkist pribichnikiv Do pochatku XX st avstrijski vcheni A Penk ta E Brikner rozrobili lodovikovu stratigrafiyu Alp osnovanu na vidilenni 4 zledenin gyuncskogo v plioceni eoplejstoceni yaksho prijmati mezhu antropogenu 1 65 mln rokiv mindelskogo riskogo ta vyurmskogo v plejstoceni Piznishe bulo vidkrito she odne najdavnishe dunajske zaledeninnya Dlya materikovih zledenin yaki pokrivayut veliki ploshi materikiv Pivnichnoyi pivkuli bulo rozrobleno vlasni stratigrafichni shemi z vidomim stupenem umovnosti sho zistavlyayutsya z alpijskoyu pri comu zledeninnya inodi pidrozdilyayutsya na stadiyi ta mizhstadiali Za suchasnimi uyavlennyami zaledeninnya Zemli moglo prijmati krajni formi Tak isnuye gipoteza Zemlya snizhok angl Snowball Earth sho pripuskaye povne pokrittya planeti lodom v chastini kriogenijskogo i ediakarskogo periodiv neoproterozojskoyi eri zaklyuchna era proterozoyu trivala vid 1 mlrd do 542 mln rokiv tomu i mozhlivo v inshi geologichni epohi Zokrema viyavleno vidkladennya lodovikovih osadiv v tropichnih shirotah pid chas kriogeniyu 850 630 mln rokiv tomu Vpliv periodichnih zledenin vidbivsya i na Svitovomu okeani sho vstanovlyuyetsya za zminoyu vmistu v cherepashkah planktonnih organizmiv pidnyatih z dna okeanu izotopiv kisnyu 18O zmina prosharkiv z holodolyubnimi ta teplolyubnimi vidami Periodi zaledenin suprovodzhuvalisya znachnimi zminami izotopnogo skladu vuglecyu osadovih porid vidnoshennya 13C 12C Zmini klimatu privodili do suttyevoyi perebudovi prirodnih geografichnih zon U morya Zahidnoyi ta Pivdennoyi Yevropi pronikli pivnichni vidi molyuskiv Vimerla bilshist neogenovih form ssavciv i dosyagli rozkvitu novi tipovo chetvertinni grupi taki yak sloni spravzhni biki odnopali koni nekorenevozubi polivki ta in U deyakih z cih grup protyagom Ch p vidbuvalisya vimirannya odnih form i poyava inshih sho dalo mozhlivist vidiliti ryad faunistichnih kompleksiv yaki poslidovno zminyuyutsya Zledeninnya zalishali pislya sebe moreni flyuviglyacialni ta ozernolodovikovi vidkladi Lodom pokrivalisya veliki ploshi okeaniv a oblast rozvitku vichnomerzlih porid pid chas ostannih zaledenin prostyagalasya do Pivdennoyi Franciyi Najsuvorishij buv klimat u zv yazku z velikoyu aridizaciyeyu pid chas piznoplejstocenovih zledenin hocha ploshi zajnyati lodom buli menshimi U prileglih do zledeninnya oblastyah vinikla shiroka periglyacialna zona zi svoyeridnim landshaftom yakij spoluchayetsya z tundroyu ta stepom Lisova zona vidtisnyalasya do Pivdnya zvuzhuvalasya a miscyami zovsim shezala U periglyacialnij zoni formuvalisya lesi ta lesopodibni porodi prozhivala holodolyubna fauna mamonti sherstisti nosorogi u danij chas povimirali vivcebiki pivnichni oleni pesci lemingi polyarni kuripki u toj period poshirilisya do peredgir yiv Krimu ta Pivnichnogo Kavkazu a takozh stepovi ta lisostepovi grupi koni sajga bizoni velikorogi oleni Pid chas mizhlodovikovogo periodu vidnovlyuvalasya blizka do suchasnoyi zonalnist klimat stavav inodi teplishim suchasnogo Pid chas lodovikovogo periodu riven morya znizhuvavsya inodi do 100 m i bilshe po vidnoshennyu do suchasnogo i na misci morskih protok vinikali suhoputni mistki po yakih vidbuvalasya migraciya nazemnih faun U mizhlodovikovij period riven morya znovu nablizivsya do suchasnogo Miscyami yak napriklad na Pivnichno Shidnij Yevropejskij chastini ta na Pivnochi Zahidno Sibirskoyi rivnini riven morya i pid chas zledeninnya buv vishim za suchasnij sho mozhe buti pov yazane z glyacioizostatichnim zanurennyam cih rajoniv Vstanovleno sho za ostanni 800 tis rokiv bulo visim lodovikovih epoh kozhna z yakih trivala vid 70 do 90 tis rokiv Susidni lodovikovi epohi rozdilyalisya vidnosno korotkimi 10 30 tis rokiv interglyacialami Pro bagatorazovist klimatichnih kolivan svidchat kisnevo izotopni krivi skladeni anglijskim vchenim N Shekltonom ta amerikanskim N Opdajkom i krivi insolyaciyi yugoslavskogo vchenogo M Milankovicha ta in Ponad 10 tis rokiv tomu na mezhi plejstocenu ta golocenu vidbulasya globalna zmina klimatu Riven okeanu buv vishim majzhe na 100 m za suchasnij Vidbulisya suttyevi zmini v landshaftah ta roslinnomu pokrivi vimerla bilshist tvarin yaki ne zumili pristosuvatisya do novih umov U Pivnichnij Americi mezha lisu prosunulasya majzhe na 1000 km do Pivnochi taka zh kartina sposterigalasya i na Pivnichnij Yevraziyi u desho menshih masshtabah Stanovlennya ta rozvitok lyudiniChetvertinnij period period stanovlennya ta rozvitku lyudini Persha poyava Homo erectus pitekantropa u Shidnij Africi datuyetsya blizko 1 6 mln rokiv za inshimi danimi bl 2 mln rokiv Zistavlennya poslidovnosti podij na Shidno Yevropejskij rivnini z istoriyeyu pervisnoyi lyudini pokazuye sho protyagom bilshoyi chastini plejstocenu pochinayuchi z lihvinskogo mizhlodovikovogo periodu i do mikulineckogo mizhlodovikovogo periodu na rivnini prozhivali lyudi serednoyi ta piznoyi ashelskoyi kulturi Do mikulineckogo mizhlodovikovogo periodu vidnositsya mustyerska kultura yaka prodovzhuvala isnuvati i v pershij polovini ostannoyi lodovikovoyi epohi U toj zhe period pochinaye rozselyatisya piznopaleolitichna lyudina Slidi bilsh rannoyi nizh serednoashelska kulturi vstanovleni v Zakavkazzi stoyanka Azih u Azerbajdzhani vik yiyi blizko 0 7 1 mln rokiv a takozh u Zakarpatti stoyanka Korolevo i na Pivdni Tadzhikistanu Kuldara 750 800 tis rokiv Pervisni lyudi Homo sapiens migruvali pid chas mizhlodovikovogo periodu daleko na Pivnich a v holodnij lodovikovij period vidkochovuvali na pivden kontinentu U piznomu plejstoceni voni shiroko rozselilisya na velicheznih prostorah periglyacialnih stepiv Do cogo periodu lyudina vzhe vmila buduvati oseli vigotovlyati primitivni znaryaddya praci ta mislivstva shiti odyag koristuvatisya vognem Perehid vid piznogo paleolitu cherez mezolit do neolitu zbigayetsya z perebudovoyu prirodnogo seredovisha vid piznogo plejstocenu do golocenu Slid nagolositi sho suchasna paleontologiya prodovzhuye poshuki i dosit oberezhno stavitsya do ostatochnih visnovkiv datuvannya poyavi pervisnih lyudej na Zemli Za ostanni desyatilittya vidkriti j doslidzheni chislenni stoyanki lyudini v paleoliti yaki vihodyat u chasovih ramkah za ranishe sformovani koncepciyi zokrema stoyanki Kanapoi Keniya 4 5 mln rokiv Laetoli Keniya 3 6 3 8 mln rokiv Kastenedolo Italiya 3 4 mln rokiv Yuanmou Basin Kitaj 3 mln rokiv Marimar Argentina Pivdenna Amerika 2 3 mln rokiv Red Crag Angliya 2 0 2 5 mln rokiv ta insh Div takozhMizhnarodnij soyuz iz vivchennya chetvertinnogo periodu Chetvertinna geologiya Chetvertinne zledeninnya Antropozojska eraPrimitkiImage Sauerstoffgehalt 1000mj svg Image Phanerozoic Carbon Dioxide png Image All palaeotemps png International Commission on Stratigraphy International Stratigraphic Chart versiya za serpen 2012 24 grudnya 2012 u Wayback Machine Chart Time Scale angl arh 22 chervnya 2019 roku stratigraphy org International Commission on Stratigraphy Data zvernennya 22 chervnya 2019 roku IUGS ratifies Holocene Procitovano 18 August 2018 announcement ICS chart v2018 07 Procitovano 9 August 2018 1969LAstr 83 411K Page 411 articles adsabs harvard edu Arhiv originalu za 21 grudnya 2019 Procitovano 6 serpnya 2021 medbiol ru Arhiv originalu za 22 grudnya 2011 Procitovano 6 serpnya 2021 www china org cn Arhiv originalu za 6 serpnya 2021 Procitovano 6 serpnya 2021 Shixing Zhu 2003 undefined angl Arhiv originalu za 6 serpnya 2021 Procitovano 6 serpnya 2021 Klatt J M Chennu A Arbic B K Biddanda B A Dick G J 1 serpnya 2021 Nature Geoscience angl T 14 8 s 1 7 doi 10 1038 s41561 021 00784 3 ISSN 1752 0908 Arhiv originalu za 6 serpnya 2021 Procitovano 6 serpnya 2021 LiteraturaMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Shidnij vidavnichij dim 2013 T 3 S Ya 644 s Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Chetvertinnij period v 1 12 K 1930 37 Bondarchuk V G Geologichna budova URSR K X 1947 Pidoplichko I G Korotka istoriya Zemli K 1958 Zamorij P K Chetvertichnye otlozheniya Ukrainskoj SSR K 1954 Gerasimov I P Markov K K Chetvertichnaya geologiya M 1939 Valerij Yurkovec Klimaticheskie korrelyacii Klimat lyod voda landshafty 6 travnya 2011 u Wayback Machine International Union for Quaternary Research INQUA 26 lipnya 2011 u Wayback Machine Welcome to the XVIII INQUA Congress 27 veresnya 2012 u Wayback Machine Posilannya angl Mizhnarodna stratigrafichna shkala versiya serpnya 2012 roku 24 grudnya 2012 u Wayback Machine na sajti Mizhnarodnoyi komisiyi z stratigrafiyi Chetvertinnij period Plejstocen Golocen Kalabrij Serednij Piznij Grenlandij Nortgrippij Meghalij