Сукно вовняна чи напіввовняна тканина апаратного прядіння на лицьовій поверхні якої утворюється повстяноподібний застил

Сукно́ — вовняна чи напіввовняна тканина апаратного прядіння, на лицьовій поверхні якої утворюється повстяноподібний застил, що закриває переплетення ниток. Із сукна виготовляють пальта, костюми тощо.

Сукно

Метод виготовлення	валяння, ^d і полотно^[d]
Сукно у Вікісховищі

Історія

Виробництво сукна існувало ще в Стародавньому світі: збереглися перекази про сукняну промисловість Тіра, Сідона, Вавилона, Багдада та інших східних міст. Звідти це мистецтво перейшло до греків і римлян. У Помпеях знайдені рештки сукнярських знарядь, а також фрески із зображенням техніки виробництва: валяння здійснювалося руками й ногами, а для пресування застосовувався гвинтовий прес. У Середньовіччі сукнарство досягло розвитку у Фландрії, Голландії, Англії та Саксонії, пізніше — у Реймсі, Ельбефі та Седані.

На Русі сукняне виробництво існувало в Києві й Новгороді ще за часів Володимира Святославича. У Московській державі сукнарство існувало здавна (літописі згадують зруйновані Тохтамишем в 1382 році сукновальні), але цей матеріал не відрізнявся високою якістю, і тонкі сукна увозилися до Московщини з-за кордону. Хоча за правління Олексія Михайловича Йоганном фон Сведеном була заснована фабрика тонких сукон, вона не могла конкурувати з дешевшим імпортним товаром. Розвиток суконних фабрик припав на правління Петра I, який вживав для цього заходи як підохочувального, так і примусового характеру. Один з видів сукна, так звані «шептухові сукна», привозилось в Запорозьку Січ як царська платня козакам.

У Польщі зі сукна шили традиційний одяг східні краків'яни під назвою "kierezja". Це був довгий рудий кожух із коричневого сукна.

Вироблення

Див. також: Валяння

Виробництво сукна з вовни засновується на здатності вовняного волокна за допомогою чіпких лусочок і зубчиків звалюватися з іншими волокнами.

Щоб отримати сукно, необхідно:

промити шерсть (руно), відокремити бруд і жирний піт;
видалити реп'яхові шишки;
тіпати на тіпальній машині;
прочесати на апаратах;
прясти на мюль-машинах;
пряжу снувати на снувальному верстаті;
ткати на ткацькому верстаті;
валяти у валяльній машині;
промити, фарбувати і ворсити на ворсильній машині;
стригти на стрижному верстаті;
щіткувати на бастувальній машині;
пресувати і скласти для пакування.

Види

Види сукна: драп, бібер, , сукно звичайне та інші.

Історичні види

Кармазин
Семиряга (серм'яга, семеряга, семряга, сірячина) — домоткане грубе нефарбоване сукно, йшло на сіряки.

Приборне сукно

Див. також: Прибор (уніформа)

Приборне сукно — сукно певного кольору, встановленого керівними документами, для певного формування Збройних сил, для прапорів, форми одягу тощо, що забезпечували візуальну відмінність між ними. Наприклад, колись у кожної військової частини були приборні кольори свого (певного) кольору для обшивання коміра, обшлагів, внутрішньої поверхні і погон мундира, шинелі тощо.

Див. також

Примітки

Сукно // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Д. І. Яворницький «Історія запорозьких козаків», том 3, Коментарі Г. Я. Сергієнка на стор. 495.
Елементи народного одягу східних краків’ян - krakowchanka.eu (укр.). 25 жовтня 2022. Процитовано 28 жовтня 2022.
Семиряга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Мундир // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : ( )[рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва ^[ru], 1911—1915. (рос.)
Приказ РВС РСФСР № 572 «Об объявлении описания нарукавных знаков различия по родам войск и Правил награждения некоторых категорий лиц Красной Армии нарукавными знаками различия». от 3 апреля 1920 года.

Джерела

Сукно // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Сукно // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

Лунське сукно — лундиш [ 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 866. — 1000 екз.
Сукно // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1860-1861. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про текстиль.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[ЕСБЕ-1] Сукно // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[2] Д. І. Яворницький «Історія запорозьких козаків», том 3, Коментарі Г. Я. Сергієнка на стор. 495.

[3] Елементи народного одягу східних краків’ян - krakowchanka.eu (укр.). 25 жовтня 2022. Процитовано 28 жовтня 2022.

[4] Семиряга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Мундир // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : ( )[рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва ^[ru], 1911—1915. (рос.)

[6] Приказ РВС РСФСР № 572 «Об объявлении описания нарукавных знаков различия по родам войск и Правил награждения некоторых категорий лиц Красной Армии нарукавными знаками различия». от 3 апреля 1920 года.