つ

つ або ツ (/tu/; МФА: [t͡su] • [t͡sɯ]; укр. цу) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 3-го рядка 4-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Хіраґана
Походження	川
JIS X 0213	1-4-36
Unicode	3064
Катакана
Походження	川
JIS X 0213	1-5-36
Unicode	U+30C4
Вимова • Мови • Клас
МФА	t͡sɯ
Мови	ja, ain
Звук	чистий
Транслітерація
Кирилиця	ЦУ
Латинка	TSU, TU

Хіраґана
Походження	つ
JIS X 0213	1-4-37
Unicode	3065
Катакана
Походження	ツ
JIS X 0213	1-5-37
Unicode	U+30C5
Вимова • Мови • Клас
МФА	(d)zɯ
Мови	ja
Звук	дзвінкий
Транслітерація
Кирилиця	ДЗУ
Латинка	ZU

Має похідні дзвінкі звуки — づ або ヅ (/du/; МФА: [(d)zu] • [(d)zɯ]; укр. дзу).

Короткі відомості

Опис

Фонема сучасної японської мови. Складається з одного ясенного приголосного звука та одного неогубленого голосного заднього ряду високого піднесення /u/ (う). Приголосні бувають різними залежно від типу.

Глухий ясенний африкат:		/t/ →	つ	[t͡sɯ]	(основний звук)
Дзвінкий ясенний щілинний:		/d/ →	づ	[zɯ]	(похідний звук; в середині слова)
Дзвінкий ясенний африкат:		/d/ →	づ	[d͡zɯ]	(похідний звук; на початку слова і перед /N/)

У сучасній японській мові використання づ обмежене. Замість нього на письмі, переважно, вживається ず.

Порядок

Місце у системах порядку запису кани:

• (Порядок ґодзюону): 18.
• (Порядок іроха): 19. Між そ і ね.

Абетки

• Хіраґана: つ

Походить від скорописного написання ієрогліфа 川 (сен, річка).

• Катакана: ツ

Походить від скорописного написання ієрогліфа 川 (сен, річка).

• Манйоґана: 都 • 豆 • 通 • 追 • 川 • 津

Транслітерації

つ

• Кирилиця:

  (Система Поліванова): ЦУ (цу).

  Альтернативні системи: ЦУ (цу), ТСУ (тсу)

• Латинка

  (Система Хепберна): TSU (tsu).

  (Японська система): TU (tu).

  JIS X 4063: tu, tsu

  Айнська система: TU (tu).

づ

• Кирилиця:

  (Система Поліванова): ДЗУ (дзу).

  Альтернативні системи: ДЗУ (дзу), ЗУ (зу)

• Латинка

  (Система Хепберна): ZU (zu).

  (Японська система): ZU (zu).

  JIS X 4063: du

  Айнська система: ZU (zu).

Інші системи передачі

• Шрифт Брайля:

  ●● －● ●－

• Радіоабетка: ЦУрукаме но ЦУ (つるかめのツ; «цу» журавля і черепахи)
• Абетка Морзе: ・－－・

Джерела та література

• 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)

Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.

• 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)

Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.

• 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版,　1970. (яп.)

Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998.

• Поливанов Е. Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. (рос.)
• Поливанов Е. Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. (рос.)
• . (англ.), (рос.)
• Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997.

Посилання

• (яп.)
• (яп.)
• (яп.)

Ґодзюон
ん н	゛	わ ва	ら ра	や я	ま ма	は ха	な на	た та	さ са	か ка	あ а
っ	゜	ゐ і	り рі		み мі	ひ хі	に ні	ち ті	し сі	き кі	い і
в			る ру	ゆ ю	む му	ふ фу	ぬ ну	つ цу	す су	く ку	う у
		ゑ е	れ ре		め ме	へ хе	ね не	て те	せ се	け ке	え е
		を о	ろ ро	よ йо	も мо	ほ хо	の но	と то	そ со	こ ко	お о
Іроха
い і	ろ ро	は ха	に ні	ほ хо	へ хе	と то	ち ті	り рі	ぬ ну	る ру	を о
わ ва	か ка	よ йо	た та	れ ре	そ со	つ цу	ね не	な на	ら ра	む му
う у	ゐ і	の но	お о	く ку	や я	ま ма	け ке	ふ фу	こ ко	え е	て те
あ а	さ са	き кі	ゆ ю	め ме	み мі	し сі	ゑ е	ひ хі	も мо	せ се	す су
• •