う

う або ウ (/u/; МФА: [ɯ]; укр. у) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 3-го рядка 1-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Хіраґана
Походження	宇
JIS X 0213	1-4-6
Unicode	3046
Катакана
Походження	宇
JIS X 0213	1-4-6
Unicode	U+30A6
Вимова • Мови • Клас
МФА	ɯ
Мови	ja, ain
Звук	чистий
Транслітерація
Кирилиця	У
Латинка	U

Короткі відомості

Опис

Фонема сучасної японської мови: один з 5 голосних звуків. Позначається /u/. Вимовляється зі слабко розкритим ротом і слабким огубленням: середньо між огубленим голосним заднього ряду високого піднесення [u] і неогубленим голосним заднього ряду високого піднесення [ɯ].

У Міжнародному фонетичному алфавіті позначається символами [u̜˕] • [ɯ̹˕]. Часто для зручності записується просто як [ɯ].

Після приголосних звуків [s] • [ʦ] • [ʣ], /u/ набуває ознак голосного середнього ряду і звучить як [ü] • [ɯ̈]. У регіону Кінкі після губних вимовляється наближено до [u].

[ɯ]

Порядок

Місце у системах порядку запису кани:

• (Порядок ґодзюону): 3.
• (Порядок іроха): 24. Між む і ゐ.

Абетки

• Хіраґана: う

Походить від скорописного написання ієрогліфа 宇 (у, простір).

• Катакана: ウ

Походить від скорописного написання верхньої складової ієрогліфа 宇 (у, простір).

• Манйоґана: 宇 • 羽 • 雨 • 卯 • 鵜 • 烏 • 迂 • 兎 • 有 • 右 • 芋 • 菟 • 胡　

Транслітерації

• Кирилиця:

  (Система Поліванова): У (у).

  Альтернативні системи: У (у).

• Латинка

  (Система Хепберна): U (u).

  (Японська система): U (u).

  JIS X 4063: u

  Айнська система: U (u).

Інші системи передачі

• Шрифт Брайля:

  ●● －－ －－

• Радіоабетка: Уено но У (上野のウ; «у» Уено)
• Абетка Морзе: ・・－

Джерела та література

• 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)

Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.

• 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)

Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.

• 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版,　1970. (яп.)

Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998.

• Поливанов Е. Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. (рос.)
• Поливанов Е. Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. (рос.)
• . (англ.), (рос.)
• Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997.

Посилання

• (яп.)
• (яп.)
• (яп.)

Ґодзюон
ん н	゛	わ ва	ら ра	や я	ま ма	は ха	な на	た та	さ са	か ка	あ а
っ	゜	ゐ і	り рі		み мі	ひ хі	に ні	ち ті	し сі	き кі	い і
в			る ру	ゆ ю	む му	ふ фу	ぬ ну	つ цу	す су	く ку	う у
		ゑ е	れ ре		め ме	へ хе	ね не	て те	せ се	け ке	え е
		を о	ろ ро	よ йо	も мо	ほ хо	の но	と то	そ со	こ ко	お о
Іроха
い і	ろ ро	は ха	に ні	ほ хо	へ хе	と то	ち ті	り рі	ぬ ну	る ру	を о
わ ва	か ка	よ йо	た та	れ ре	そ со	つ цу	ね не	な на	ら ра	む му
う у	ゐ і	の но	お о	く ку	や я	ま ма	け ке	ふ фу	こ ко	え е	て те
あ а	さ са	き кі	ゆ ю	め ме	み мі	し сі	ゑ е	ひ хі	も мо	せ се	す су
• •