Православ я на території сучасної Черкаської області з явилося у часи Київської Русі із введенням християнства св князем

Православ'я на території сучасної Черкаської області з'явилося у часи Київської Русі, із введенням християнства св. князем Володимиром Великим у 988 році. Православна церква відтоді почала швидко зростати і здобувати вплив. Існують відомості про засування у Каневі єпископської кафедри у домонгольський період. Тоді ж було споруджено Зарубський монастир, та Успенський собор у Каневі. Останній зберігся до наших днів і є цінною історико-культурною пам'яткою. У 1383 на невеликий період була створена . Згодом територія регіону відносилася до . Після перепідпорядкування Київської митрополії Московському патріархату тут у 19 і на початку 20 століття було створено низку кафедр: (згодом — самостійна єпархія), (згодом єпархія), (згодом єпархія), та . Перші чотири єпархії були зліквідовані під час гонінь 1930-х років, а Звенигородський вікаріат існував із перервами як титулярна кафедра Московської єпархії (єпископи Звенигородські були представниками РПЦ при Антиохійському патріархові до 1995 року). Під час Другої світової війни тут діяли та Української автокефальної православної церкви.

Мотрин монастир. Т. Г. Шевченко. Акварель, 1845 рік.

Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря.

Нині на території області знаходяться дві єпархії Української православної церкви (Московського патріархату) — Черкаська і Уманська. Черкаську очолює митрополит Софроній (Дмитрук), відомий своїми націоналістичними і проавтокефальними поглядами, а кафедральними соборами єпархії є Михайлівський та у Черкасах. Уманську очолює єпископ Антоній (Боровик), а кафедральним собором є в Умані. Станом на 1 січня 2010 року Українська православна церква мала на території області 528 парафій, 6 монастирів (за даними офіційного сайту церкви їх дев'ять) із 227 ченцями і черницями, 243 священнослужителя, 118 недільних шкіл, 4 періодичні видання. Православна церква України має одну єпархію, яку очолює архієпископ Черкаський і Чигиринський Іоанн (Яременко), а кафедральним собором є Свято-Троїцький у Черкасах. 1 січня 2010 року єпархія налічувала 167 парафій, жодного монастиря, 84 священнослужителя, 33 недільні школи, мала 1 періодичне видання та офіційний сайт. Українська автокефальна православна церква 1 січня 2010 року мала 54 парафії із 19 священнослужителями та 10 недільних шкіл, ще три парафії належали .

Найвідомішими православними святими області є священномученик Макарій Переяславський, мученик Даниїл Мліївський, святитель Софроній Іркутський, та собор 144 новомучеників і сповідників Черкаських. Найвідоміші монастирі — Красногірський та Мотронинський.

Історія

Православ'я на території сучасної Черкаської області з'явилося у часи Київської Русі, куди входили ці землі, із введенням візантійського християнства св. князем Володимиром Великим у 988 році. Православна церква відтоді почала швидко зростати і здобувати вплив.

Канівська єпархія

Докладніше:

На території Черкащини були збудовані Зарубський монастир і у Каневі, існують відомості про існування у Каневі у домонгольський період єпископської кафедри. У 1144 році в Каневі споруджено Успенський собор, який зберігся до наших днів і є цінною історико-культурною пам'яткою.

Звенигородська єпархія

Докладніше:

Після татаро-монгольської навали Православ'я в регіоні, як і все інше, почало занепадати. Та, попри це, у 14 столітті починається поступове відродження життя. У цей час Черкаси із прилягаючими територіями, як і більшість українських земель, переходять під зверхність Великого князівства Литовського.

У 1383 році була створена , яка, утім невдовзі припинила існування — у 1391 році. Її очолював єпископ . Центром було місто Звенигородка.

У складі Київської єпархії Константинопольського патріархату

Докладніше:

У 15 столітті на Черкащині з'явилися перші поселення козаків, що спричинило поступове відродження Православної церкви на цих територіях. Чигирин був центром Української козацької держави, що виникла після визвольної боротьби Богдана Хмельницького. Київські митрополити часто перебували під захистом козаків у місті Чигирин, зокрема під час конфліктів з Москвою (митрополит Йосиф (Нелюбович-Тукальський)). У цей час і згодом Черкащина знаходилася у юрисдикції .

Існують відомості про відновлення у 1681 році самостійної , але того ж року вона була ліквідована. Її очолював (6 листопада 1681 — 24 грудня 1681).

У складі Московського патріархату

Після підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату землі Черкащини опинилися в юрисдикції Російської православної церкви. Вони продовжували підпорядковуватися , а після її ліквідації . Водночас, у 19 і на початку 20 століття було відрито ряд вікаріатів із кафедрами у містах нинішньої Черкаської області.

Чигиринський вікаріат і єпархія

Докладніше:

Був установлений як вікаріат 16 жовтня 1799 року (за іншими даними у 1800). 16 листопада 1911 вікаріат був перетворений на єпархію, яка припинила існування під час комуністичних гонінь на Церкву у 1920-х.

Ієрархія вікаріату:

Феофан (Шиянов-Чернявський) (12 лютого 1800 — 25 січня 1807)
Іриней (Фальковський) (24 лютого 1807 — 7 лютого 1812, 6 липня 1813 — 29 квітня 1823)
(20 липня 1823 — 13 жовтня 1826)
Мелетій (Леонтович) (21 листопада 1826 — 21 квітня 1828)
(13 травня 1828 — 5 січня 1835)
(20 січня 1835 — 26 вересня 1836)
Святитель Іннокентій (Борисов) (21 листопада 1837 — 8 березня 1841)
(6 квітня 1841 — 2 січня 1843)
(31 січня 1843 — 30 червня 1845)
(15 серпня 1845 — 10 січня 1858)
(30 березня 1858 — 31 жовтня 1859)
Серафим (Аретинський) (10 січня 1860 — 4 січня 1865)
Порфирій (Успенський) (14 лютого 1865 — 31 грудня 1877)
Свято-Троїцький храм Мотронинського монастиря, сучасний вигляд.
Іоанн (Жданов) (4 лютого 1878 — 14 січня 1883)
Віталій (Іосифов) (20 лютого 1883 — 11 травня 1885)
(3 листопада 1885 — 3 червня 1890)
(12 липня 1890 — 19 грудня 1892)
Яків (П'ятницький) (16 січня 1893 — 26 січня 1898)
Димитрій (Ковальницький) (28 червня 1898 — 27 березня 1902)
Платон (Рождественський) (3 червня 1902 — 8 червня 1907)
Агапіт (Вишневський) (3 січня — 16 вересня 1908)
(28 жовтня 1908 — 18 вересня 1911)

Ієрархія єпархії:

Никодим (Кротков) (16 листопада 1911–1921)

Уманський вікаріат і єпархія

Докладніше: та

Установлений 25 березня 1874 року як вікаріат й проіснував до кінця 1980-х років. З листопаду 1910 до 1930-х років був єпархією.

Ієрархія вікаріату Російської православної церкви:

Філарет (Філаретов) (28 липня 1874 — 31 жовтня 1877) за іншими даними до 8 грудня
) (22 січня 1878 — 19 березня 1883)
(9 вересня 1884 — 2 квітня 1888)
(9 травня 1888 — 12 липня 1890)
(12 липня 1890 — 29 вересня 1892)
Яків (П'ятницький) (29 вересня 1892 — 16 січня 1893)
(21 лютого 1893 — 10 лютого 1896)
Сергій (Ланін) (2 червня 1896 — 16 березня 1902)
Агапіт (Вишневський) (7 квітня 1902 — 3 січня 1908)
Феодосій (Олтаржевський) (3 січня 1908 — 13 серпня 1910)

Ієрархія єпархії Російської православної церкви та Українського екзархату:

Димитрій (Вербицький) (13 листопада 1910–1921, 1924 — квітень 1930)
Платон (Петров) (1921)
Олександр (Чекановський) (1921–1922) перейшов в обновленство
(1922–1924)

Ієрархія вікаріату Українського екзархату:

Священномученик Олександр (Петровський) (30 жовтня 1932 — 7 вересня 1933)
Філарет (Лінчевський) (9 квітня 1934 — 5 листопада 1934)
(бл. 1941)
Нестор (Сидорук) (14 жовтня 1945 — 24 жовтня 1945)
вакантно (1945–1947)
(січень 1947 — 18 листопада 1948)
Іларіон (Кочергін) (13 листопада 1949 — 22 липня 1950)
Нестор (Тугай) (6 грудня 1953 — 11 листопада 1954)
вакантно (1954–1970)
Макарій (Свистун) (7 червня 1970 — 12 жовтня 1982)

Канівський вікаріат і єпархія

Докладніше:

Створена 22 грудня 1884 року як вікаріатство . Перший єпископ Канівський до кінця свого служіння значився першим вікарієм . 6 серпня 1914 вікаріат був перетворений на повноцінну єпархію, яка, утім, припинила існування під час гонінь на Церкву у 1933 році.

Ієрархія вікаріату:

(20 січня 1885 — 14 квітня 1906)
(29 червня 1906 — 11 липня 1914)

Ієрархія єпархії:

Василь (Богдашевський) (6 серпня 1914–1919, 1926 — 10 березня 1933)

Черкаський вікаріат

Руїни Преображенського собору Красногірського монастиря.

Докладніше: Черкаський вікаріат

Черкаський вікаріат у складі був заснований 1910 року. До вікаріату відносилися парафії прилеглих до Черкас райони, тоді як Умань, Чигирин та Канів мали своїх вікаріїв. У 1910 року кафедру очолив єпископ Назарій (Блінов). До складу єпархії входили 173 парафії, що мали у своєму користуванні 82 типових і 91 пристосований храм. Канцелярія єпископа Назарія розташовувалася у приміщенні зведеного 1906 року подвор'я .

Війна і смута після 1917 року, а потім боротьба безбожної влади проти Церкви розладнали церковне життя регіону. Церкви і монастирі були закриті, кафедра єпископа передана обновленській общині. У 1921 році єпископ Назарій був відкликаний у Київ, а 16 лютого 1922 року єпархія була ліквідована, монастирське подвір'я з усіма будівлями крім церкви, за рішенням місцевої влади, передали під дитячий притулок. При цьому збереглися відомості про наступних Черкаських єпископів аж до 1930-х років. Як і всюди в СРСР, найбільше духовенства та віруючих піддавалися арештам, засланням та розстрілу під час гонінь 1930-1938 років.

Ієрархія єпархії:

Звенигородський вікаріат

Докладніше:

13 серпня 1921 року давня кафедра була відновлена як титул вікарія Московської єпархії. У 1974-1995 вікарні єпископи Звенигородські були представниками Російської православної церкви при патріархові Антиохійському.

Ієрархія:

(13 серпня 1921–1923)
(1927–1931)
вакантно
(30 грудня 1962 — 30 березня 1964)
Володимир (Сабодан) (9 липня 1966 — 28 листопада 1968)
вакантно
(3 вересня 1974 — 16 листопада 1979)
Валентин (Міщук) (16 листопада 1979 — 26 червня 1985)
Миколай (Шкрумко) (21 липня 1985 — 23 березня 1987)
(7 серпня 1988 — 17 лютого 1997)

Українська автокефальна православна церква

Докладніше: та

Після створення Української автокефальної православної церкви Василя Липківського в області до 1930-х років діяли її структури.

Також у 1942-1944 на території області діяла Полікарпа (Сікорського), що була частиною Польської православної церкви. Зокрема, тут були створені , яку очолював єпископ Ігор (Губа) (10 лютого 1942–1944) та , яку очолював єпископ Никанор (Абрамович) (9 лютого 1942 — 9 травня 1942). Остання згодом була реорганізована в .

Сучасність

Українська православна церква (Московський патріархат)

Михайлівський кафедральний собор (Черкаси).

Докладніше: Черкаська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату) та Уманська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)

Український екзархат Російської православної церкви отримав незалежність і самостійність в управлінні у жовтні 1990 року й відтоді став називатися Українська православна церква. Ця церква є спадкоємницею екзархату, у її віданні залишилися усі монастирі і майже усі православні храми на території області. До 1992 року ця територія відносилася до Київської єпархії.

У липні 1992 року після 70-річної перерви в Черкасах було відновлено єпископську кафедру. Юрисдикція Черкаської єпархії поширювалася на всю Черкаську область. Правлячим архієреєм з титулом «Черкаський і Канівський» було призначено Преосвященного Софронія (Дмитрука). Владика Софроній відомий своїми патріотичними й проавтокефальними поглядами, він неодноразово виступав за канонічну автокефалію Української православної церкви, засуджував політичні псевдоправославні проросійські організації. Під час виборів 2010 року він дуже жорстко відгукнувся про кандидата в президенти Віктора Януковича.

8 травня 2008 року зі складу Черкаської була виділена самостійна Уманська єпархія. Після цього у складі Черкаської єпархії залишилися: місто Черкаси, Городищенський, Драбівський, Золотоніський, Кам'янський, Канівський, Катеринопільський, Корсунь-Шевченківський, Смілянський, Черкаський, Чигиринський, Чорнобаївський, Шполянський райони. У складі Уманської: Жашківський, Звенигородський, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Тальнівський, Уманський, Христинівський райони. Кафедральний собор Черкаської — у Черкасах. Уманської — в Умані. Уманську єпархію нині очолює єпископ Уманський і Звенигородський Антоній (Боровик).

У 2000 році Черкаська єпархія налічувала 320 парафій і 5 монастирів, у 2004—411 парафій, 224 священнослужителя (220 священиків і 4 диякона). Станом на 1 січня 2010 Українська православна церква мала на території області 2 єпархії, 528 парафій, 6 монастирів із 227 ченцями і черницями, 243 священнослужителя, 118 недільних шкіл, 4 періодичні видання. Згідно з офіційним сайтом Української православної церкви монастирів у області дев'ять.

Монастирі Черкаської єпархії:

Красногірський монастир на честь Покрова Божої Матері, жіночий, село Бакаївка
, чоловічий, село Чубівка
, жіночий, село Лебедин
Мотронинський монастир на честь Святої Трійці, жіночий, село Мельники
, чоловічий, село Гарбузин
, чоловічий, місто Черкаси
, жіночий, село Роги

Монастирі Уманської єпархії:

, жіночий, село Кочержинці

Православна церква України

Докладніше: Черкаська єпархія ПЦУ

На території області знаходиться Черкаська єпархія ПЦУ, яку очолює архієпископ Черкаський і Чигиринський Іоанн (Яременко). Кафедральним храмом єпархії є Свято-Троїцький кафедральний собор Черкас.

Станом на 1 січня 2010 року Українська православна церква Київського патріархату мала на території області одну єпархію, 167 парафій, жодного монастиря, 84 священнослужителя, 33 недільні школи, 1 періодичне видання. Станом на 1 січня 2010 року Українська автокефальна православна церква мала одну єпархію, 54 парафії із 19 священнослужителями та 10 недільних шкіл.

Інші православні релігійні організації

У 2010 році одну громаду мали старообрядці (білокриницька згода) та ще дві інші православні релігійні організації.

Святі і святині Черкащини

Найвідоміші православні святі регіону:

Священномученик Макарій Переяславський і Канівський, загинув від рук турецьких загарбників
Мученик Даниїл Мліївський (Черкаський), закатований за відмову прийняти унію
Святитель Софроній Іркутський, духовний вихованець Красногірського монастиря, єпископ і просвітитель Сибіру
144 новомученика і сповідника Черкаських, які постраждали від безбожного комуністичного режиму

Мощі найшанованішого святого Черкащини — преподобномученика Макарія (Токаревського), закатованого турецькими загарбниками у 1678 році, з 1965 року спочивають у Черкасах. Нині вони доступні для поклоніння у Свято-Михайлівському кафедральному соборі, що в колишньому Першотравневому парку. Дні пам'яті св. Макарія — 26 травня і 20 вересня. У Михайлівському соборі можна поклонитися з молитвою часточкам мощей найшанованіших у православному світі святих — апостола Андрія, Юрія (Георгія) Змієборця та інших.

на Шполянщині нещодавно став місцем спочинку мощей преподобносповідника , якого називають останнім старцем землі Черкаської. Святий Авакум — один із черкаських святих, які постраждали від комуністичного безбожного режиму. Пройшовши сталінські катівні, він Божим промислом залишився живим і продовжував священицьке служіння аж до мирної смерті у 1970-ті роки.

У Чигирина покояться мощі ігумені місцевого Свято-Троїцького монастиря святої , причисленої до сонму Новомучеників і сповідників Черкаських. У 1920-х роках її по-звірячому замучили місцеві активісти на чолі з дільничним міліціонером. Молитви матушки Рафаїли та її духовних сподвижниць явили справжнє чудо ще за життя ігумені: коли вбивці хотіли спалити її заживо, прив'язавши до дерева і обклавши сіном, розпочався сильний дощ, який загасив полум'я. Тоді шестеро катів вивезли святу на стару скотобійню, піддали її страшним тортурам і нарузі, і ще живою закопали.

У Свято-Воскресенському храмі села Безпальче, що на Драбівщині, можна вклонитися часточці мощей святого Іоанна Шанхайського і Сан-Францискського. Святитель Іоанн (Максимович) після революції опинився в еміграції. Будучи єпископом, він багато молився, навіть у сильний мороз ходив босоніж, ніколи не спав у ліжку, щодня служив літургію і відвідував хворих у лікарнях. Ще за життя св. Іоанн прославився прозорливістю, цілительством та іншими чудесами.

Крім мощей святих, Черкащина багата й іншими святинями. Є й ікони, які вважаються чудотворними. У черкаському Свято-Михайлівському соборі можна помолитися перед іконою великомученика і цілителя Пантелеймона, яка славиться зціленнями недужих, а у Свято-Преображенській церкві села Мошни (Черкаський район) зберігається список чудотворної .

Примітки

Мережа церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2010 року^{[недоступне посилання з червня 2019]}.
За іншими даними 13 листопада 1949.
http://orthodox.org.ua/uk/node/3962^{[недоступне посилання з липня 2019]} та http://orthodox.org.ua/uk/monastiri/2008/11/30/3983.html [ 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.].
http://www.cerkvacherkasy.info/ Офіційний сайт Черкаської єпархії ПЦУ.

Посилання

Див. також

Сайти

(рос.) Каневская епархия (Древо)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ МП
(рос.) Звенигородская епархия (Древо)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Історія Черкаської області
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ КП
Степанов, Максим. Святині Черкащини (2009)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
(рос.) Уманская епархия (Древо)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
(рос.) Черкасская епархия (Древо)^{[недоступне посилання з червня 2019]}
(рос.) Чигиринская епархия (Древо)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Мережа церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2010 року^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[статистика-1] Мережа церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2010 року^{[недоступне посилання з червня 2019]}.

[2] За іншими даними 13 листопада 1949.

[3] ttp://orthodox.org.ua/uk/node/3962^{[недоступне посилання з липня 2019]} та http://orthodox.org.ua/uk/monastiri/2008/11/30/3983.html [ 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.].

[4] ttp://www.cerkvacherkasy.info/ Офіційний сайт Черкаської єпархії ПЦУ.