Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дмитро́ Іва́нович Богдаше́вський (Василь; 19 жовтня 1861, Завидів — 1925 (за іншими даними 25 лютого 1933), Київ) — ректор Київської духовної академії, професор, доктор богослов'я, єпископ Канівський Відомства православного сповідання Російської імперії, настоятель Києво-Братського синодального Богоявленського першокласного монастиря. Нагороджений орденами святого Володимира 4-го ступеня — 1910 та 3-го ступеня — 1913, святої Ганни 3-го ступеня — 1897, 2-го ступеня — 1906 та 1-го ступеня — 1916, святого Станіслава 3-го ступеня — 1894 та 2-го ступеня — 1902 року. Також активний діяч московського православ'я в Україні в часи совєцької окупації в сані єпископа, один із противників УАПЦ.
| Василь (Богдашевський) | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Дмитро Іванович Богдашевський |
| Народився | 19 жовтня 1861 с. Завидів Волинської губернії |
| Помер | 25 лютого 1933 (71 рік) Київ |
| Поховання | кладовище Микільського чоловічого монастиря |
| Діяльність | архієпископ |
| Alma mater | Волинська православна богословська академія, Київська духовна академія |
| Науковий ступінь | доктор богослов'я |
| Титул | архієпископ |
| Посада | ректор Київської духовної академії |
| Термін | з 1914 року до закриття радянською владою |
| Конфесія | православ'я |
| Нагороди |    |
| |
Біографія
Народився 19 жовтня 1861 року на Волині у родині священика села Завидова Володимирського повіту.
1876 року закінчує Мелецьке духовне училище, 1882 року був першим у випуску Волинської духовної семінарії.
У 1886 році закінчив Київську духовну академію із ступенем кандидата богослів'я. З 1887 року доцент з історії філософії.
Протягом 1887—1890 років виконував обов'язки доцента кафедри історії древньої та новітньої філософії Київської духовної академії, в 1890—1897 — на тій же кафедрі доцент.
1890 року захистився на магастра богослів'я — дисертація «Псевдовчення, викривані в першому посланні святого апостола Іоанна». З 1897 по 1902 рік працював доцентом кафедрі Святого Письма Нового Заповіту.
В 1902—1905 роках працював на кафедрі екстраординарним професором, з 1905 по 1907 — позаштатний ординарний професор, у 1907—1902 — штатний ординарний професор.
1904 року здобуває звання доктора богословських наук, дисертація «Послання святого апостола Павла до Ефесян. Ісагогіко-екзегетичне дослідження».
З 1909 року працював також інспектором Київської духовної академії. Того ж року померла його дружина.
1910 року почав одночасно бути головним редактором «Праць Київської духовної академії». Того ж року стає дияконом, згодом священик, протоієрей.
1912 року отримує звання заслуженого ординарного професора.
1913 пострижений в монахи, того ж року зведений до сану архімандрита.
З 29 липня 1914 року і до закриття більшовицькою владою був ректором Київської духовної академії. З 6 серпня того ж року — єпископ Канівський та другий вікарій Київської єпархії.
У 1918 році тяжко хворів через недоїдання та мешкання в неопалюваних приміщеннях але посаду ректора не полишив. Керував діяльністю і по тому, як були вилучені навчальні приміщення — заняття проводилися у професури вдома.
Виступав проти автокефалістичного напряму в українському православ'ї, але, разом з тим, був прихильником певних кроків назустріч прихильників українізації церкви, котрі, на його думку, не порушували канонічних норм. З 1918 року був головою Перекладацького комітету при Київській митрополії, завданням якого була робота над перекладом Святого Письма та богослужбових текстів на українську мову. 1920 року був присутнім на богослужінні українською мовою.
1921 року підписує звернення православного єпископату України до віруючих із закликом не визнавати рішень Українського церковного збору Київщини, котрий проголосив автокефалію Української церкви.
1923 року арештований радянською владою, відісланий до Москви, перебував на допитах в Бутирській тюрмі. Протягом 1923—1924 років був на висланні в селі Зирянського краю.
1924 року повертається до Києва, трохи згодом призначений єпископом Прилуцьким.
З 1926 року — архієпископ Канівський та перший вікарій Київської єпархії.
Згідно одних даних, помер у 1925 році. Був похований у Братському монастирі в Богоявленському соборі біля першого від входу стовпа. Після знищення собору в 1935 році його тлін перенесено на Лук'янівське кладовище (ділянка № 17). Згідно інших даних, помер в Києві 25 лютого 1933 року — по свідченнях сучасників, від сильного виснаження та напівголодної смерті. Похований на кладовищі Нікольського чоловічго цвинтаря, котрий згодом був знесений разом з обителлю. Його біографію написав митрополит Мануїл (Лемешевський).
Його праці
- «Вчення про пастирство в повчаннях та посланнях руських мтрополитв 12-14 століть» — 1885,
- «Розгляд древніх та новіших думок, супротивних вченню про Промисел Божий» — 1887,
- «Псевдовчителі, викривані в першому посланні святого апостола Іоанна», Київ, 1890,
- «Нова праця по історії філософії», Київ, 1894,
- «Про взаємне відношення філософії та природознавства», Київ, 1894,
- «З історії грецької філософії», Київ, 1898,
- «Закон та Євангеліє», Київ, 1898,
- «Філософія Канта. Частина 1. Аналіз критики чистого розуму та критики розуму практичного», Київ, 1898,
- «Про Євангелія та євангельську історію», Київ, 1902,
- «Про вивчення книги Діянь Апостольських», Київ, 1902,
- «Послання святого апостола Павла до Ефесян», Київ, 1904,
- «Про церкву», Київ, 1904,
- «Тайна вечеря Господа нашого Ісуса Христа», Київ, 1906,
- «Про особу святого апостола Павла», Київ, 1906,
- «Святий Іоанн Золотоуст по його листах», Київ, 1908,
- «Про християнську благодійність», Київ, 1908,
- «Досліди по вивченню Святого Письма Нового Завіту», другий випуск, Київ, 1909 та 1911,
- "Про причини сучасного безвір"я", Київ, 1910,
- «До вивчення четвертого Євангелія», Київ, 1910,
- «Входження Господнє до Єрусалиму по переказах євангелістів», Санкт-Петербург, 1911,
- «Євангеліє від Матвія (критично-екзегетичне дослідження)», Київ, 1915
Примітки
- . Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 5 квітня 2011.
Джерела
- Проценко Л., Костенко Ю. Лук'янівське цивільне кладовище, путівник. — «Інтерграфік». — С. 192. — .
Посилання
- Сайт Волинської духовної семінарії[недоступне посилання з червня 2019]
- Священносповідник Василь (Богдашевський) (рос.) [ 27 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Православна енциклопедія (рос.) [ 27 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Василій (Богдашевський Дмитро Іванович) [ 27 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Василій (Богдашевський) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Василій_(Богдашевський)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bogdashevskij Dmitro Iva novich Bogdashe vskij Vasil 19 zhovtnya 1861 Zavidiv 1925 za inshimi danimi 25 lyutogo 1933 Kiyiv rektor Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi profesor doktor bogoslov ya yepiskop Kanivskij Vidomstva pravoslavnogo spovidannya Rosijskoyi imperiyi nastoyatel Kiyevo Bratskogo sinodalnogo Bogoyavlenskogo pershoklasnogo monastirya Nagorodzhenij ordenami svyatogo Volodimira 4 go stupenya 1910 ta 3 go stupenya 1913 svyatoyi Ganni 3 go stupenya 1897 2 go stupenya 1906 ta 1 go stupenya 1916 svyatogo Stanislava 3 go stupenya 1894 ta 2 go stupenya 1902 roku Takozh aktivnij diyach moskovskogo pravoslav ya v Ukrayini v chasi sovyeckoyi okupaciyi v sani yepiskopa odin iz protivnikiv UAPC Vasil Bogdashevskij Im ya pri narodzhenniDmitro Ivanovich BogdashevskijNarodivsya19 zhovtnya 1861 1861 10 19 s Zavidiv Volinskoyi guberniyiPomer25 lyutogo 1933 1933 02 25 71 rik KiyivPohovannyakladovishe Mikilskogo cholovichogo monastiryaDiyalnistarhiyepiskopAlma materVolinska pravoslavna bogoslovska akademiya Kiyivska duhovna akademiyaNaukovij stupindoktor bogoslov yaTitularhiyepiskopPosadarektor Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyiTerminz 1914 roku do zakrittya radyanskoyu vladoyuKonfesiyapravoslav yaNagorodiOrden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 19 zhovtnya 1861 roku na Volini u rodini svyashenika sela Zavidova Volodimirskogo povitu 1876 roku zakinchuye Melecke duhovne uchilishe 1882 roku buv pershim u vipusku Volinskoyi duhovnoyi seminariyi U 1886 roci zakinchiv Kiyivsku duhovnu akademiyu iz stupenem kandidata bogosliv ya Z 1887 roku docent z istoriyi filosofiyi Protyagom 1887 1890 rokiv vikonuvav obov yazki docenta kafedri istoriyi drevnoyi ta novitnoyi filosofiyi Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi v 1890 1897 na tij zhe kafedri docent 1890 roku zahistivsya na magastra bogosliv ya disertaciya Psevdovchennya vikrivani v pershomu poslanni svyatogo apostola Ioanna Z 1897 po 1902 rik pracyuvav docentom kafedri Svyatogo Pisma Novogo Zapovitu V 1902 1905 rokah pracyuvav na kafedri ekstraordinarnim profesorom z 1905 po 1907 pozashtatnij ordinarnij profesor u 1907 1902 shtatnij ordinarnij profesor 1904 roku zdobuvaye zvannya doktora bogoslovskih nauk disertaciya Poslannya svyatogo apostola Pavla do Efesyan Isagogiko ekzegetichne doslidzhennya Z 1909 roku pracyuvav takozh inspektorom Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi Togo zh roku pomerla jogo druzhina 1910 roku pochav odnochasno buti golovnim redaktorom Prac Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi Togo zh roku staye diyakonom zgodom svyashenik protoiyerej 1912 roku otrimuye zvannya zasluzhenogo ordinarnogo profesora 1913 postrizhenij v monahi togo zh roku zvedenij do sanu arhimandrita Z 29 lipnya 1914 roku i do zakrittya bilshovickoyu vladoyu buv rektorom Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi Z 6 serpnya togo zh roku yepiskop Kanivskij ta drugij vikarij Kiyivskoyi yeparhiyi U 1918 roci tyazhko hvoriv cherez nedoyidannya ta meshkannya v neopalyuvanih primishennyah ale posadu rektora ne polishiv Keruvav diyalnistyu i po tomu yak buli vilucheni navchalni primishennya zanyattya provodilisya u profesuri vdoma Vistupav proti avtokefalistichnogo napryamu v ukrayinskomu pravoslav yi ale razom z tim buv prihilnikom pevnih krokiv nazustrich prihilnikiv ukrayinizaciyi cerkvi kotri na jogo dumku ne porushuvali kanonichnih norm Z 1918 roku buv golovoyu Perekladackogo komitetu pri Kiyivskij mitropoliyi zavdannyam yakogo bula robota nad perekladom Svyatogo Pisma ta bogosluzhbovih tekstiv na ukrayinsku movu 1920 roku buv prisutnim na bogosluzhinni ukrayinskoyu movoyu 1921 roku pidpisuye zvernennya pravoslavnogo yepiskopatu Ukrayini do viruyuchih iz zaklikom ne viznavati rishen Ukrayinskogo cerkovnogo zboru Kiyivshini kotrij progolosiv avtokefaliyu Ukrayinskoyi cerkvi 1923 roku areshtovanij radyanskoyu vladoyu vidislanij do Moskvi perebuvav na dopitah v Butirskij tyurmi Protyagom 1923 1924 rokiv buv na vislanni v seli Ziryanskogo krayu 1924 roku povertayetsya do Kiyeva trohi zgodom priznachenij yepiskopom Priluckim Z 1926 roku arhiyepiskop Kanivskij ta pershij vikarij Kiyivskoyi yeparhiyi Zgidno odnih danih pomer u 1925 roci Buv pohovanij u Bratskomu monastiri v Bogoyavlenskomu sobori bilya pershogo vid vhodu stovpa Pislya znishennya soboru v 1935 roci jogo tlin pereneseno na Luk yanivske kladovishe dilyanka 17 Zgidno inshih danih pomer v Kiyevi 25 lyutogo 1933 roku po svidchennyah suchasnikiv vid silnogo visnazhennya ta napivgolodnoyi smerti Pohovanij na kladovishi Nikolskogo cholovichgo cvintarya kotrij zgodom buv znesenij razom z obitellyu Jogo biografiyu napisav mitropolit Manuyil Lemeshevskij Jogo praci Vchennya pro pastirstvo v povchannyah ta poslannyah ruskih mtropolitv 12 14 stolit 1885 Rozglyad drevnih ta novishih dumok suprotivnih vchennyu pro Promisel Bozhij 1887 Psevdovchiteli vikrivani v pershomu poslanni svyatogo apostola Ioanna Kiyiv 1890 Nova pracya po istoriyi filosofiyi Kiyiv 1894 Pro vzayemne vidnoshennya filosofiyi ta prirodoznavstva Kiyiv 1894 Z istoriyi greckoyi filosofiyi Kiyiv 1898 Zakon ta Yevangeliye Kiyiv 1898 Filosofiya Kanta Chastina 1 Analiz kritiki chistogo rozumu ta kritiki rozumu praktichnogo Kiyiv 1898 Pro Yevangeliya ta yevangelsku istoriyu Kiyiv 1902 Pro vivchennya knigi Diyan Apostolskih Kiyiv 1902 Poslannya svyatogo apostola Pavla do Efesyan Kiyiv 1904 Pro cerkvu Kiyiv 1904 Tajna vecherya Gospoda nashogo Isusa Hrista Kiyiv 1906 Pro osobu svyatogo apostola Pavla Kiyiv 1906 Svyatij Ioann Zolotoust po jogo listah Kiyiv 1908 Pro hristiyansku blagodijnist Kiyiv 1908 Doslidi po vivchennyu Svyatogo Pisma Novogo Zavitu drugij vipusk Kiyiv 1909 ta 1911 Pro prichini suchasnogo bezvir ya Kiyiv 1910 Do vivchennya chetvertogo Yevangeliya Kiyiv 1910 Vhodzhennya Gospodnye do Yerusalimu po perekazah yevangelistiv Sankt Peterburg 1911 Yevangeliye vid Matviya kritichno ekzegetichne doslidzhennya Kiyiv 1915Primitki Arhiv originalu za 27 grudnya 2013 Procitovano 5 kvitnya 2011 DzherelaProcenko L Kostenko Yu Luk yanivske civilne kladovishe putivnik Intergrafik S 192 ISBN 966 532 012 2 PosilannyaSajt Volinskoyi duhovnoyi seminariyi nedostupne posilannya z chervnya 2019 Svyashennospovidnik Vasil Bogdashevskij ros 27 grudnya 2013 u Wayback Machine Pravoslavna enciklopediya ros 27 grudnya 2013 u Wayback Machine Vasilij Bogdashevskij Dmitro Ivanovich 27 grudnya 2013 u Wayback Machine Vasilij Bogdashevskij Velika ukrayinska enciklopediya URL https vue gov ua Vasilij Bogdashevskij