Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Агапі́т Вишне́вський (світське ім'я — Антоній Йосифович Вишневський 16 (28) липня 1867, Волинь — 1923, Катеринослав, нині Дніпро) — український православний церковний діяч, архієпископ Катеринославський і Маріупольський, член Всеукраїнської православної церковної ради, один з ініціаторів створення УАПЦ.
| Агапіт | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 липня 1867 Вигів, Іскоростська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
| Помер | 10 липня 1923 (55 років) Катеринослав, Українська СРР, СРСР |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Київська духовна академія |
| Науковий ступінь | кандидат богослов'я |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
| Нагороди |  |
| |
Біографічні дані
Народився 16 (28) липня 1867 року в селі Вигів, Овручського повіту, Волинської губернії. Син диякона.
Закінчив Волинську духовну семінарію (1888 р.), Київську духовну академію (1896 р.).
З 1889 року священик. У серпні 1895 року прийняв чернечий постриг. Інспектор Полтавської духовної семінарії (1896–1898).
24 липня 1898 призначений ректором Катеринославської духовної семінарії, 2 серпня 1898 уведений в сан архімандрита. Обирався головою Кирило-Мефодієвського братства та братства святого Володимира при семінарії, членом Комітету із завідування Катеринославською міською публічною бібліотекою, головою єпархіального місіонерського комітету та училищної ради, членом Православного Палестинського товариства.
З квітня 1902 - єпископ Уманський, настоятель Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря (1903–1908), єпископ Чигиринський (1908), єпископ Владикавказький і Моздокський (1908-1911), єпископ (1911–1918), архієпископ (1918–1919) Катеринославський і Маріупольський.
У січні та червні-липні 1918 був учасником двох сесій Всеукраїнського церковного собору, під час роботи якого активно виступав за проголошення автокефалії Української Православної Церкви. Владика Агапіт — один із небагатьох представників вищого духовенства, який підтримав українську державність. 19 грудня 1918-го — урочисто зустрічав Директорію УНР на Софійському майдані у Києві. 22 січня 1919 р. відправив молебень під час урочистого проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР.
1 січня 1919 р. Директорією прийнятий «Закон про верховне управління Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви». Відповідно до цього Закону Українська Церква зі своїм Святим Синодом та ієрархією позбавилася будь-якої залежності від російського Патріарха. Найвища законна влада, судова й адміністративна переходила до Собору Всеукраїнської Церкви. Для постійного керівництва церковними справами, за законом, був необхідний Святий Синод із двох єпископів, одного протопресвітера, одного протоієрея, одного диякона та трьох мирян.
До участі в Першому Соборі уряд, серед інших, запросив архієпископа Катеринославського Агапіта (Вишневського), єпископа Кременецького Діонісія (Валединського) та протоієрея Василя Липківського. Окрім цього, припинялось літургійне поминання Патріарха Московського Тихона та Митрополита Антонія (Храповицького) в українських церквах.
У другій половині 1919 р. тимчасово відсторонений від церковної служби денікінцями. У жовтні-листопаді 1922 р. був обновленським єпископом Катеринославським Російської православної церкви в СССР, але через деякий час влився до РПЦ (тихонівської).
Заарештований комуністами у листопаді 1922 в Катеринославі. Звинувачувався у фінансових зловживаннях. Але фактично радянська влада мстилася єпископові-самостійникові. Більшовики ополчилися на єпископа-українця ще в березні 1918 (стаття в катеринославській "Звезде" від 3 березня 1918 називалася "Єпархіальний хамелеон"). Агапіт був засуджений до розстрілу, заміненого п'ятирічним ув'язненням із суворою ізоляцією. Як зазначається у тогочасних партійних документах, арешт єпископів і суд над Агапітом справили "певний ефект серед духовенства".
Проте більшовицькі тортури не зламали єпископа.
Помер у січні 1923 у в'язниці в Катеринославі.
Література
- А. Стародуб. Агапіт // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 23. — .
- Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Видавництво «Фенікс». 2016. — 288 с.
Посилання
- Агапіт [ 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Див. також
- Тригуб, Олександр (2009). Розгром української церковної опозиції в Російській православній церкві (1922-1939 рр.). Миколаїв: Іліон. с. 88.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Agapi t Vishne vskij svitske im ya Antonij Josifovich Vishnevskij 16 28 lipnya 1867 Volin 1923 Katerinoslav nini Dnipro ukrayinskij pravoslavnij cerkovnij diyach arhiyepiskop Katerinoslavskij i Mariupolskij chlen Vseukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkovnoyi radi odin z iniciatoriv stvorennya UAPC AgapitNarodivsya28 lipnya 1867 1867 07 28 Vigiv Iskorostska volost Ovruckij povit Volinska guberniya Rosijska imperiyaPomer10 lipnya 1923 1923 07 10 55 rokiv Katerinoslav Ukrayinska SRR SRSRKrayina SRSRDiyalnistsvyashennikAlma materKiyivska duhovna akademiyaNaukovij stupinkandidat bogoslov yaPosadayepiskopKonfesiyapravoslav yaNagorodi Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vishnevskij Biografichni daniNarodivsya 16 28 lipnya 1867 roku v seli Vigiv Ovruchskogo povitu Volinskoyi guberniyi Sin diyakona Zakinchiv Volinsku duhovnu seminariyu 1888 r Kiyivsku duhovnu akademiyu 1896 r Z 1889 roku svyashenik U serpni 1895 roku prijnyav chernechij postrig Inspektor Poltavskoyi duhovnoyi seminariyi 1896 1898 24 lipnya 1898 priznachenij rektorom Katerinoslavskoyi duhovnoyi seminariyi 2 serpnya 1898 uvedenij v san arhimandrita Obiravsya golovoyu Kirilo Mefodiyevskogo bratstva ta bratstva svyatogo Volodimira pri seminariyi chlenom Komitetu iz zaviduvannya Katerinoslavskoyu miskoyu publichnoyu bibliotekoyu golovoyu yeparhialnogo misionerskogo komitetu ta uchilishnoyi radi chlenom Pravoslavnogo Palestinskogo tovaristva Z kvitnya 1902 yepiskop Umanskij nastoyatel Kiyevo Mihajlivskogo Zolotoverhogo monastirya 1903 1908 yepiskop Chigirinskij 1908 yepiskop Vladikavkazkij i Mozdokskij 1908 1911 yepiskop 1911 1918 arhiyepiskop 1918 1919 Katerinoslavskij i Mariupolskij U sichni ta chervni lipni 1918 buv uchasnikom dvoh sesij Vseukrayinskogo cerkovnogo soboru pid chas roboti yakogo aktivno vistupav za progoloshennya avtokefaliyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Vladika Agapit odin iz nebagatoh predstavnikiv vishogo duhovenstva yakij pidtrimav ukrayinsku derzhavnist 19 grudnya 1918 go urochisto zustrichav Direktoriyu UNR na Sofijskomu majdani u Kiyevi 22 sichnya 1919 r vidpraviv moleben pid chas urochistogo progoloshennya Aktu Zluki UNR i ZUNR 1 sichnya 1919 r Direktoriyeyu prijnyatij Zakon pro verhovne upravlinnya Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Avtokefalnoyi Sinodalnoyi Cerkvi Vidpovidno do cogo Zakonu Ukrayinska Cerkva zi svoyim Svyatim Sinodom ta iyerarhiyeyu pozbavilasya bud yakoyi zalezhnosti vid rosijskogo Patriarha Najvisha zakonna vlada sudova j administrativna perehodila do Soboru Vseukrayinskoyi Cerkvi Dlya postijnogo kerivnictva cerkovnimi spravami za zakonom buv neobhidnij Svyatij Sinod iz dvoh yepiskopiv odnogo protopresvitera odnogo protoiyereya odnogo diyakona ta troh miryan Do uchasti v Pershomu Sobori uryad sered inshih zaprosiv arhiyepiskopa Katerinoslavskogo Agapita Vishnevskogo yepiskopa Kremeneckogo Dionisiya Valedinskogo ta protoiyereya Vasilya Lipkivskogo Okrim cogo pripinyalos liturgijne pominannya Patriarha Moskovskogo Tihona ta Mitropolita Antoniya Hrapovickogo v ukrayinskih cerkvah U drugij polovini 1919 r timchasovo vidstoronenij vid cerkovnoyi sluzhbi denikincyami U zhovtni listopadi 1922 r buv obnovlenskim yepiskopom Katerinoslavskim Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi v SSSR ale cherez deyakij chas vlivsya do RPC tihonivskoyi Zaareshtovanij komunistami u listopadi 1922 v Katerinoslavi Zvinuvachuvavsya u finansovih zlovzhivannyah Ale faktichno radyanska vlada mstilasya yepiskopovi samostijnikovi Bilshoviki opolchilisya na yepiskopa ukrayincya she v berezni 1918 stattya v katerinoslavskij Zvezde vid 3 bereznya 1918 nazivalasya Yeparhialnij hameleon Agapit buv zasudzhenij do rozstrilu zaminenogo p yatirichnim uv yaznennyam iz suvoroyu izolyaciyeyu Yak zaznachayetsya u togochasnih partijnih dokumentah aresht yepiskopiv i sud nad Agapitom spravili pevnij efekt sered duhovenstva Prote bilshovicki torturi ne zlamali yepiskopa Pomer u sichni 1923 u v yaznici v Katerinoslavi LiteraturaA Starodub Agapit Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 23 ISBN 966 528 197 6 Kiyiv Enciklopediya V G Ablicov K Vidavnictvo Feniks 2016 288 s PosilannyaAgapit 30 veresnya 2020 u Wayback Machine VUEDiv takozhPravoslav ya na Dnipropetrovshini Trigub Oleksandr 2009 Rozgrom ukrayinskoyi cerkovnoyi opoziciyi v Rosijskij pravoslavnij cerkvi 1922 1939 rr Mikolayiv Ilion s 88