Митрополит Варшавський і Волинський і всієї Православної Церкви в Польщі Діоні сій в миру Костянтин Миколайович Валединс

Митрополит Варшавський і Волинський і всієї Православної Церкви в Польщі Діоні́сій (в миру Костянтин Миколайович Валединський; 4 травня 1876, Муром — 15 березня 1960, Варшава) — польський та український православний церковний діяч, єпископ Кременецький, митрополит Православної церкви Польщі.

Митрополит Діонісій

Митрополит Діонісій (Валединський)

2-й Митрополит Варшавський і Волинський і всієї Православної Церкви в Польщі

27 лютого 1923 — 15 березня 1960

Церква:

Православна церква Польщі

Попередник:

Георгій (Ярошевський)

Наступник:

Макарій (Оксіюк)

Архієпископ Волинський і Кременецький

1922 — 13 березня 1923

Церква:

РПЦ

Єпископ Кременецький, Вікарій Волинської єпархії

21 квітня 1913 — 1922

Церква:

РПЦ

Альма-матер:

Казанська духовна академія, ^d (1885) і Q4479076? (1896)

Науковий ступінь:

^d

Діяльність:

архієпископ, священник

Ім'я при народженні:

Констянтин Миколаєвич Валединський

Народження:

4 травня 1876
Муром

Смерть:

15 березня 1960 (83 роки)
Варшава,Польща

Похований:

Єп. хіротонія:

Нагороди:

Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)

Діонісій у Вікісховищі

Життєпис

Народився в місті Муром у сім'ї священника. В 1897 пострижений в чернці і рукоположений в ієродиякони, в 1899 р. — в ієромонахи.

В 1900 році закінчив Казанську духовну академію зі ступенем кандидата богословія і залишився професорським стипендіатом на кафедрі.

У 1901–1902 роках — інспектор Холмської духовної семінарії.

В 1902 році призначений ректором Таврійської духовної семінарії і возведений в сан архімандрита. В 1911 р. настоятель російської посольської церкви в Римі.

1913–1919 єпископ Кременецький, вікарій Волинської єпархії.

1 січня 1919 року Директорією був прийнятий «Закон про верховне управління Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви». Відповідно до цього Закону Українська Церква зі своїм Святим Синодом та ієрархією позбавилася будь-якої залежності від Всеросійського Патріярха (§ 6). Найвища законна влада, судова й адміністративна переходила до Собору Всеукраїнської Церкви (§ 1). Для постійного керівництва церковними справами, за законом, був необхідний Святий Синод із двох єпископів, одного архіпресвітера, одного пресвітера, одного диякона та трьох мирян (§ 2).

До участі в Першому Святому Синоді уряд серед інших запросив архієпископа Катеринославського Агапіта (Вишневського), єпископа Кременецького Діонісія (Валединського) та протоієрея Василя Липківського.

З другої половини 1919 року — в еміграції в Польщі.

Разом с митрополитом Юрієм (Ярошевським) був прихильником створення Православної церкви Польщі.

Єпископ Волинський (1919–1922), архієпископ Волинський (1922–1923).

У 1919–1923 роках управляв також Кременецькою єпархією, а в 1918–1920 роках — Холмською та Люблинською і Поліською єпархіями.

27 лютого 1923 року, після вбивства Митрополита Юрія, Собором православних єпископів Польщі був обраний Митрополитом Варшавським і Холмським, главою Православної церкви Польщі.

13 березня 1923 року підтверджений на цій посаді Константинопольським Патріархом Мелетієм IV з титулом «Варшавський і Волинський і всієї Православної Церкви в Польщі і священноархімандрит Почаєвської Успенської Лаври».

В 1939 році арештований гестапо, але в вересні 1940 року був відпущений.

Декретом від 24 грудня 1941 року митрополит Діонісій затвердив єпископа Полікарпа (Сікорського) на посаду адміністратора «Православної Автокефальної Церкви на звільнених землях України» з наданням йому сану архієпископа.

На Вербну неділю 9 квітня 1944 року у Варшаві відбувся Собор єпископів відновленої УАПЦ, на якому митрополита Діонісія було проголошено «Патріархом всієї України». Проте наступ радянських військ на Україну та Польщу не дав змоги реалізуватися планам канонічного оформлення українського патріархату.

1948 року, після встановлення в Польщі просталінського режиму, позбавлений прав першоієрарха. НКВД арештувало його та змусило ув'язненого митрополита відмовитись від сану, а Московська патріархія поставила керуючим митрополією єпископа Тимофея (Шреттера). Під тиском радянських спецслужб 22 червня 1948 року Православна церква Польщі «зреклась» автокефалії 1924 року та прийняла «благословенство» та автокефалію з московських рук. У листі до Московського патріарха Олексія митрополит Діонісій, перебуваючи під постійним тиском, визнав «тимчасовість і канонічну неповноту» православної церкви у Польщі з 1924 р. У відповідь на цей лист патріарх Олексій позбавив його титулу «блаженніший», залишивши титул митрополита й «дарував» автокефалію православній церкві в Польщі, яку очолив архієпископ з Волині Тимофій (Шреттер).

З 1948 — «на покої». Проживав у м. Сосновець (Польща).

Помер 15 березня 1960 року в м. Варшава (Польща).

Примітки

Микита (Добронравов), ієромонах. Митрополит Діонісій (Валединський), Першоієрарх Православної церква Польщі — уродженець м. Мурома. / / Муром православний (альманах). — Муром. — 2007. — 4. — С. 26–33.
A. Mironowicz: Kościół prawosławny na ziemiach polskich w XIX i XX wieku. s. 206 i 227.

Джерела

Кукурудза А. Р. Єпископ Діонісій (Валединський) в міжконфесійних колізіях 1918—1921 рр. [ 11 травня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання

Валединський Діонісій [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 124. — 1000 екз.
У Польщі помолились за першого предстоятеля Польської Церкви, але його ідеї продовжувати не хочуть

[1] Микита (Добронравов), ієромонах. Митрополит Діонісій (Валединський), Першоієрарх Православної церква Польщі — уродженець м. Мурома. / / Муром православний (альманах). — Муром. — 2007. — 4. — С. 26–33.

[2] A. Mironowicz: Kościół prawosławny na ziemiach polskich w XIX i XX wieku. s. 206 i 227.