Лі́вія (араб. ليبيا), офіційно Держа́ва Лі́вія (араб. دولة ليبيا, берб. ⵜⴰⵎⵓⵔⵜ ⵏ ⵍⵉⴱⵢⴰ Tamurt n Libya) — країна на півночі Африки, що на сході межує з Єгиптом, на південному сході — з Суданом, на півдні — з Чадом і Нігером, на заході — з Алжиром і Тунісом, з півночі омивається Середземним морем. Лівія є членом ООН, Ліги арабських держав, Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), Організації африканської єдності і Ісламського банку розвитку.
Держава Лівія | |||||
| |||||
Гімн: ليبيا,ليبيا,ليبيا Лівія, Лівія, Лівія | |||||
Столиця (та найбільше місто) | Триполі country H G O | ||||
Офіційні мови | Арабська | ||||
---|---|---|---|---|---|
Форма правління | Республіка | ||||
- Голова Президентської ради | Мухамед аль-Менфі | ||||
- Прем'єр-міністр | |||||
Незалежність | |||||
- від Італії | 10 лютого 1947 | ||||
- від Франції/Великої Британії | 24 грудня 1951 | ||||
Площа | |||||
- Загалом | 1,759,540 км² (17-те) | ||||
- Внутр. води | незначний % | ||||
Населення | |||||
- перепис 2006 | 5.670.6881 | ||||
- Густота | 3,2/км² (218-те) | ||||
ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка | ||||
- Повний | $74,97 млрд (67-ме) | ||||
- На душу населення | 12.700 (58-ме) | ||||
ІЛР (2005) | ▼ 0.798 (середній) (64-те) | ||||
Валюта | Лівійський динар (LYD ) | ||||
Часовий пояс | CET () | ||||
- Літній час | CEST (UTC+2) | ||||
Коди ISO 3166 | ly | ||||
Домен | .ly | ||||
Телефонний код | +218 | ||||
|
Історія
Стародавній світ
Археологічні дані вказують, що ще 8 000 років до нашої ери на території Лівії існували культури неоліту.
В історичний час Лівія асоціюється з територією під контролем інших держав і цивілізацій — це передовсім Фінікія, Карфаген, Стародавня Греція, Стародавній Рим, Королівство Вандалів, Візантія. Хоча в Лівії залишилися грецькі та римські руїни в Кирені, Лептіс-Магні та Сабраті, про ці культури збереглося мало свідчень.
За свідченнями Геродота, фінікійці організували в Лівії торгові пункти, через які купці з Тіра вели торгівлю з берберами (Геродот 430 до н. е., Історія т. 4). У V столітті до н. е. Карфаген, найбільша з фінікійських колоній, розширив свої володіння до всієї Північної Африки, створивши Пунічну цивілізацію. На лівійському узбережжі пунічними поселеннями були Еа (інакше Ея) (лат. Oea, сучасне Триполі), Лабдах (пізніше Лептіс-Магна) і Сабрата. Ці три міста отримали назву «Триполі» (буквально — три міста), і на цьому місці розташована сучасна столиця Лівії.
Давні греки зайняли Східну Лівію, коли емігранти з перенаселеного острова Тера за порадою Дельфійського оракула стали шукати собі місце поселення в Північній Африці. 631 року до н. е. вони заснували місто Кирена. За 200 років вони заснували ще чотири значущих міста: (); Евхеспаріди (пізніше Береніка, зараз Бенгазі); (пізніше Арсиноя, зараз Тукра); Аполлонія Киренська (Суса), порт Кирени. Разом із Киреною ці міста утворили Пентаполіс («п'ять міст»).
Римляни об'єднали обидва райони Лівії, і протягом 400 років Триполітанія й Киренаїка вважалися квітучими римськими провінціями. Попри панування римських торговців і військових, загальний характер міст залишався грецьким і пунічним.
У V столітті н. е. Триполітанія була захоплена вандалами. У VI—VII століттях Лівія входила до складу Візантії. У 642—643 роках була завойована арабами і включена до складу Арабського халіфату.
Середньовіччя
Переселення до Лівії в XI столітті арабських племен (бану хіляль і бану сулеймен) призвело до поступової арабізації місцевого населення. Поширився іслам. Процес феодалізації арабської військової знаті супроводжувався позбавленням берберських вождів їх прав і привілеїв. Берберські вожді неодноразово повставали проти арабів, але щоразу були розгромлені.
1551 року Лівія була захоплена Османською імперією. З початку XVII століття Лівією управляли яничарські беї. Вони перетворили узбережжя на базу для піратства в Середземному морі.
1711 року в Лівії утвердилася місцева династія Караманлі, було створено фактично незалежну державу. Васальна залежність від Османської імперії обмежувалася сплатою данини й визнанням духовного верховенства султана.
ХІХ та початок ХХ століття
1819 року правитель Лівії Юсеф-паша під загрозою військових дій англійської та французької ескадр був змушений підписати декларацію про припинення піратства. 1830 року було підписано торговельний договір із Францією.
1835 року після народного повстання проти високих податків і через внутрішньодинастичну боротьбю династія Караманлі втратила владу й Османська імперія відновила режим прямого управління Лівією.
У середині XIX століття османською владою в Лівії були здійснені реформи — заборонено рабство й работоргівля (1855 року), 1858 відкрито перший світський навчальний заклад, побудовано друкарню, де в 1866 почала друкуватися перша лівійська газета.
До 1911 року Лівія входила до складу Османської імперії. З 1911 по 1942 рр. була італійською колонією. У 1943 році в результаті розгрому військ італо-німецької коаліції Лівія була окупована Великою Британією і Францією.
Королівство
24 грудня 1951 року Лівію було проголошено незалежною суверенною державою — Сполученим Лівійським королівством на чолі з королем Ідрисом I.
Джамахірія
Полковник Каддафі скинув короля в путчі 1969 року, встановив Революційну раду й оголосив країну однопартійною Арабською соціалістичною республікою. Із цього часу зовнішня й внутрішня політика Лівії була підпорядкована амбіціям Каддафі. У 1972—1982 було відкинуто федерації з Чадом, Єгиптом і Сирією. 1986 року США звинуватили Каддафі в терористичній діяльності й бомбардували його штаб, 1989 року було збито два лівійських літаки.
Громадянська війна у Лівії
2011 року, водночас з іншими подіями так званої «Арабської весни», у Лівії розпочалися масові акції протесту проти режиму Каддафі, які переросли в громадянську війну. 20 жовтня 2011 року Муаммар Каддафі, якого було захоплено в місті Сирт, помер від поранень. 9 серпня 2012 року Національна перехідна рада офіційно передала владу обраному за місяць перед цим парламенту країни — .
Станом на 2021 рік Лівія поділена між урядом національної згоди в Триполі, підтримуваним ООН, а також Туреччиною і Катаром, та адміністрацією, яка контролює східні території. Сили на чолі з Халіфою Хафтаром підтримують Росія, Єгипет та Об'єднані Арабські Емірати. У жовтні 2021 року сторони, які протистоять у лівійському конфлікті, підписали угоду про виведення іноземних збройних сил із Лівії, що зруйнована третьою громадянською війною.
Географія
У Лівії переважають пустелі. Площа пустель становить 98 % території[] (Серір-Каланшо, Ідехан-Мурзук, Ідехан-Убарі та ін.) На півдні — кам'янисте нагір'я Тібесті (г. Бетте — 2286 м), на півночі — плато Ель-Ахдар (до 876 м). Вздовж узбережжя протягаються низовини Джефара, Сирт і Киренаїка. Рік немає. Є численні невеликі пересихаючі озера — сабхі (себха). Клімат тропічний, на узбережжі — субтропічний.
Берегова лінія Лівії в центральній частині узбережжя глибоко вдається в суходіл, утворюючи затоку Сідра (Великий Сирт), де пустеля підходить до Середземного моря. На північному сході країни розташоване найвище та найнаселеніше плато Барк-ель-Байда, що складає ядро Киренаїки. На північному заході розташована Триполітанія, а на півдні — западина Феццан, віддалена на сотні кілометрів від узбережжя.
Адміністративний поділ
Адміністративно Лівія поділяється на 22 муніципалітети. Теперішній вид адніністративного поділу був запроваджений 2007 року. У попередньому устрої (з 2001 по 2007) було 32 муніципалітети[].
Назва арабською | Назва українською | Номер |
---|---|---|
البطنان | Ель-Бутнан | 1 |
درنة | Дерна | 2 |
الجبل الاخضر | Ель-Джебал Ель-Ахдар | 3 |
المرج | Ель-Мардж | 4 |
بنغازي | Бенгазі | 5 |
الواحات | Ель-Вахат | 6 |
الكفرة | Ель-Куфра | 7 |
سرت | Сирт | 8 |
مصراتة | Місурата | 9 |
المرقب | Ель-Марґаб | 10 |
طرابلس | Тарабулус | 11 |
الجفارة | Ель-Джифара | 12 |
الزاوية | Ез-Завія | 13 |
النقاط الخمس | Ен-Нуґат ель-Хумс | 14 |
الجبل الغربي | Ель-Джабал-ель-Ґарбі | 15 |
نالوت | Налут | 16 |
الجفرة | Ель-Джуфра | 17 |
وادي الشاطئ | Ваді-еш-Шаті | 18 |
سبها | Сабха | 19 |
وادي الحياة | Ваді-ель-Хаят | 20 |
غات | Гат | 21 |
مرزق | Марзук | 22 |
Економіка
Основні галузі промисловості: нафтовидобувна та нафтопереробна, харчова, текстильна, цементна, металургійна. Найбільшу частку валової промислової продукції дає нафтовидобувна та нафтопереробна промисловість. Транспорт — автомобільний, морський, трубопровідний. Декілька міжнародних авіаліній забезпечують сполучення Триполі й Бенгазі з країнами Європи і США.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 32,9 млрд (1994). Темп зростання ВВП — (-2 %, 2001). ВВП на душу населення — $ 6510 (1994). Імпорт — продукти харчування, машини, текстиль, транспортне обладнання (г. ч. Італія — 22,3 %; Німеччина — 12,0 %; Велика Британія — 8,9 %; Франція — 6,8 %; Туніс — 5 %). Експорт — нафта та нафтопродукти (г. ч. Італія — 41,3 %; Німеччина — 16,6 %; Іспанія — 10 %; Туреччина — 6 %; Франція — 3,6 %). Продаж нафти в 1997 приніс понад 95 % всієї суми експортних надходжень.
Див. також: Корисні копалини Лівії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Лівії, Гірнича промисловість Лівії.
Державний устрій
У Лівії 1977 року було ухвалено декларацію, що визнала основним законом суспільства Коран. Фактично духовною конституцією Лівії можна вважати Зелену книгу, написану Муамаром Каддафі. У ній відкидаються всі традиційні органи влади (як фальшиві) й проголошується безпосереднє народне самоврядування — джамахірія. Партії заборонялися як інструмент диктаторських урядів, вибори — як обман демократії. Справжніми законами визнавалися релігія та звичаї.
Демографія
Населення
Чисельність населення — 6,46 млн (зокрема 167 тис. іноземних робітників, оцінка на липень 2009). Річний приріст — 2,1 %.
Населення Лівії відносно однорідне, більшість становлять лівійські араби, у південно-західній частині Триполітанії також мешкають бербери, у Феццані — невеликі групи туарегів, на південному сході — тубу. Також є невеликі громади греків, турків, італійців і мальтійців. Для населення Лівії характерно збереження аж до теперішнього часу (хоча і в значно послабленому вигляді) родоплемінної організації. Особливо це характерно для Киренаїки, Феццана й району Західних гір у Триполітанії.
Мови
Соціальна структура
Упродовж багатьох століть історичний розвиток кожної з двох основних областей Лівії — Триполітанії й Киренаїки — ішов власним шляхом. Саме тому соціальна однорідність більше виявляється на регіональному, а не на національному рівні. Розповсюдження на території Киренаїки в 19 столітті діяльності сенуситського ордена ще більше віддалило ці дві області, оскільки населення Триполітанії зберігало вірність нормативному сунітському ісламу. Сенуситський релігійно-історичний рух, засновником якого був дід колишнього короля Ідріса I, ставив за мету повернення до витоків ісламу. Населення Киренаїки складалося переважно з кочівників і напівкочівників, тоді як у Триполітанії сільське та міське населення переважно осідле. Для населення пустельної області Феццан характерна своєрідна соціальна організація. Також є невеликий прошарок торговців і нечисленна, але постійно зростаюча група чиновників, менеджерів і кваліфікованих фахівців. У прибережній зоні і у Феццані земля перебуває в індивідуальній приватній власності. Для районів із кочовим населенням характерне колективне володіння землею родоплемінними групами[].
Освіта
У період італійської колоніальної залежності в Лівії фактично не існувало системи освіти. Початок її активного розповсюдження припадає на часи британської військової адміністрації, а подальший розвиток відбувався після 1960-х років, коли до незалежної Лівії стали надходити значні кошти від продажу нафти. Освіта в країні безкоштовна на всіх рівнях й обов'язкова до 9 класу. У 1991—1992 в Лівії налічувалося 2744 початкових школи, 1555 середніх шкіл, 195 професійних і педагогічних коледжів. Діяли також 10 університетів і 10 педагогічних інститутів (враховуючи відділення університетів аль-Фаттах у Триполі й Гар'юніс у Бенгазі)[]. У початковій школі навчаються 1,4 млн дітей, в середній — 310,5 тис. учнів, в професійних училищах — 37 тис. і в системі вищої школи — 72,9 тис. студентів. Розвиток технічного навчання зумовлений головним чином потребами нафтової промисловості. У країні діють 14 науково-дослідних центрів. Держава надає матеріальну допомогу мережі ісламських навчальних закладів, зокрема ісламському університету в Ель-бейда, який є також центром релігійних досліджень. У Лівії видається близько 20 газет і журналів арабською та англійською мовами, кількість виданих книг невелика[].
Культура
Національні свята
- 1 вересня — День Великої Жовтневої революції (1969 р.)
- 2 березня — День проголошення Джамахірії (1977 р.)
- 28 березня — День евакуації англійських військових баз (1970 р.)
- 11 червня — День евакуації американських баз (1970 р.)
- 23 липня — Річниця Єгипетської революції (1952 р.)
- 7 жовтня — Вигнання італійських колонізаторів (1970 р.)
Основні релігійні свята:
- 'Ід іль-фі'тр — свято розговіння
- 'Ід іль-а'дха — свято жертвоприношення
- 'Ід іль-ма'улід — День народження пророка Мухаммада
Спорт
Цей розділ статті ще . |
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 21 листопада 2014.
- . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- Federal Research Division of the Library of Congress, (1987), «Climate & Hydrology of Libya», U.S. Library of Congress, Accessed July 15 2006
Джерела та література
Література
- Філіппо Томмазо Марінетті.Битва за Триполі (авдіокнига). Київ. Книгарня Кріпто-бар. 2019 р. (укр.)
- Муаммар іль-Каддафі. Зелена Авдіокнига.(араб.)(укр.)
- (англ.) Allow Qaddafi his probation // The Economist. — 2003. — № 34. — C. 14
- (англ.) Back in the fold // The Economist. — 2004. — № 39. — C. 54.
- (рос.) Антипов В. И. Ливия: Экономико-географический очерк. — М. : Мысль, 1992. — 160 с.
- (рос.) Васильев А. М. История Ливии в новейшее время. — М. : Наука, 1992. — 215 с.
- (рос.) Бартенев В. И. У истоков ливийской проблемы // Вестник московского университета. Сер. 8, история — 2007. — № 1. — С. 3–22.
- (рос.) Винницкий Д. Кадаффи-младший услышал голоса пустыни // . — 2005. — № 47. — С. 35.
- (рос.) Галаджий И. Еще одна надежда Европы // Мировой рынок. — 2003. — № 6. — С. 18-21.
- (рос.) Егорин А. З. История Ливии в новейшее время. — М. : Наука, 1992. — 274 с.
- (рос.) Егорин А. З. Ливийская революция. — М. : Наука, 1998. — 307 с.
- (рос.) Егорин А. З. Современная Ливия. — М., 1996. — 344 с.
- (рос.) Каддафи М. Зеленая книга. — М. : Международные отношения, 1989. — 160 с.
- (рос.) Кеворков Л. С. Экономические санкции против Ливии и их последствия // Ближний Восток и современность. — М., 2000. — С. 60-69.
- (рос.) Кукушин В. Ю. Нефть и развитие: Ливия, Алжир. — М. : Наука, 1985. — 229 с.
- (рос.) Смирнова Г. И. Новые тенденции в социально-экономическом развитии Ливии // Арабский мир в конце ХХ века. — М., 1996. — С. 238—272.
- (рос.) Соловьев Ю. Н. Ливия после санкций // Эхо планеты. — 2003. — № 44. — С. 20-22.
- (рос.) Туров О. Конец вечной революции // Эксперт. — 2007. — № 31. — С. 48-55.
- (рос.) Усов М. Вспоминая Ливию // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2007. — № 6. — С. 72-76.
- (рос.) Фатис В. Л. Ливия. — М. : Издательство «АСА», 1982. — 307 с.
Посилання
- (рос.) Записки ливийского мальчика [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.] — погляд росіянина на Лівію із середини.
Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (листопад 2014) |
Туніс | Середземне море | |
Алжир | Єгипет | |
Нігер, Чад | Судан |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Liviya znachennya Li viya arab ليبيا oficijno Derzha va Li viya arab دولة ليبيا berb ⵜⴰⵎⵓⵔⵜ ⵏ ⵍⵉⴱⵢⴰ Tamurt n Libya krayina na pivnochi Afriki sho na shodi mezhuye z Yegiptom na pivdennomu shodi z Sudanom na pivdni z Chadom i Nigerom na zahodi z Alzhirom i Tunisom z pivnochi omivayetsya Seredzemnim morem Liviya ye chlenom OON Ligi arabskih derzhav Organizaciyi krayin eksporteriv nafti OPEK Organizaciyi afrikanskoyi yednosti i Islamskogo banku rozvitku Derzhava Liviya arab دولة ليبيا Dawlat Libya berb ⵜⴰⵎⵓⵔⵜ ⵏ ⵍⵉⴱⵢⴰ Tamurt n Libya Prapor Gerb Gimn ليبيا ليبيا ليبيا Liviya Liviya Liviya Roztashuvannya Liviyi Stolicya ta najbilshe misto Tripoli 32 54 pn sh 13 11 sh d country H G O Oficijni movi Arabska Forma pravlinnya Respublika Golova Prezidentskoyi radi Muhamed al Menfi Prem yer ministr Nezalezhnist vid Italiyi 10 lyutogo 1947 vid Franciyi Velikoyi Britaniyi 24 grudnya 1951 Plosha Zagalom 1 759 540 km 17 te Vnutr vodi neznachnij Naselennya perepis 2006 5 670 6881 Gustota 3 2 km 218 te VVP PKS 2006 r ocinka Povnij 74 97 mlrd 67 me Na dushu naselennya 12 700 58 me ILR 2005 0 798 serednij 64 te Valyuta Livijskij dinar a href wiki D0 9A D0 BB D0 B0 D1 81 D0 B8 D1 84 D1 96 D0 BA D0 B0 D1 86 D1 96 D1 8F D0 B2 D0 B0 D0 BB D1 8E D1 82 ISO 4217 title Klasifikaciya valyut ISO 4217 LYD a Chasovij poyas CET UTC 1 Litnij chas CEST UTC 2 Kodi ISO 3166 ly Domen ly Telefonnij kod 218 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu LiviyaIstoriyaDokladnishe Istoriya Liviyi Starodavnij svit Ruyini rimskogo amfiteatru v Sabrati na zahid vid Tripoli Tradicijni provinciyi Liviyi Tripolitaniya Kirenayika i Feccan Arheologichni dani vkazuyut sho she 8 000 rokiv do nashoyi eri na teritoriyi Liviyi isnuvali kulturi neolitu V istorichnij chas Liviya asociyuyetsya z teritoriyeyu pid kontrolem inshih derzhav i civilizacij ce peredovsim Finikiya Karfagen Starodavnya Greciya Starodavnij Rim Korolivstvo Vandaliv Vizantiya Hocha v Liviyi zalishilisya grecki ta rimski ruyini v Kireni Leptis Magni ta Sabrati pro ci kulturi zbereglosya malo svidchen Za svidchennyami Gerodota finikijci organizuvali v Liviyi torgovi punkti cherez yaki kupci z Tira veli torgivlyu z berberami Gerodot 430 do n e Istoriya t 4 U V stolitti do n e Karfagen najbilsha z finikijskih kolonij rozshiriv svoyi volodinnya do vsiyeyi Pivnichnoyi Afriki stvorivshi Punichnu civilizaciyu Na livijskomu uzberezhzhi punichnimi poselennyami buli Ea inakshe Eya lat Oea suchasne Tripoli Labdah piznishe Leptis Magna i Sabrata Ci tri mista otrimali nazvu Tripoli bukvalno tri mista i na comu misci roztashovana suchasna stolicya Liviyi Davni greki zajnyali Shidnu Liviyu koli emigranti z perenaselenogo ostrova Tera za poradoyu Delfijskogo orakula stali shukati sobi misce poselennya v Pivnichnij Africi 631 roku do n e voni zasnuvali misto Kirena Za 200 rokiv voni zasnuvali she chotiri znachushih mista Evhesparidi piznishe Berenika zaraz Bengazi piznishe Arsinoya zaraz Tukra Apolloniya Kirenska Susa port Kireni Razom iz Kirenoyu ci mista utvorili Pentapolis p yat mist Rimlyani ob yednali obidva rajoni Liviyi i protyagom 400 rokiv Tripolitaniya j Kirenayika vvazhalisya kvituchimi rimskimi provinciyami Popri panuvannya rimskih torgovciv i vijskovih zagalnij harakter mist zalishavsya greckim i punichnim U V stolitti n e Tripolitaniya bula zahoplena vandalami U VI VII stolittyah Liviya vhodila do skladu Vizantiyi U 642 643 rokah bula zavojovana arabami i vklyuchena do skladu Arabskogo halifatu Serednovichchya Obloga Tripoli v 1551 roci Pereselennya do Liviyi v XI stolitti arabskih plemen banu hilyal i banu sulejmen prizvelo do postupovoyi arabizaciyi miscevogo naselennya Poshirivsya islam Proces feodalizaciyi arabskoyi vijskovoyi znati suprovodzhuvavsya pozbavlennyam berberskih vozhdiv yih prav i privileyiv Berberski vozhdi neodnorazovo povstavali proti arabiv ale shorazu buli rozgromleni 1551 roku Liviya bula zahoplena Osmanskoyu imperiyeyu Z pochatku XVII stolittya Liviyeyu upravlyali yanicharski beyi Voni peretvorili uzberezhzhya na bazu dlya piratstva v Seredzemnomu mori 1711 roku v Liviyi utverdilasya misceva dinastiya Karamanli bulo stvoreno faktichno nezalezhnu derzhavu Vasalna zalezhnist vid Osmanskoyi imperiyi obmezhuvalasya splatoyu danini j viznannyam duhovnogo verhovenstva sultana HIH ta pochatok HH stolittya 1819 roku pravitel Liviyi Yusef pasha pid zagrozoyu vijskovih dij anglijskoyi ta francuzkoyi eskadr buv zmushenij pidpisati deklaraciyu pro pripinennya piratstva 1830 roku bulo pidpisano torgovelnij dogovir iz Franciyeyu Idris I ocholiv nacionalnij vizvolnij ruh 1835 roku pislya narodnogo povstannya proti visokih podatkiv i cherez vnutrishnodinastichnu borotbyu dinastiya Karamanli vtratila vladu j Osmanska imperiya vidnovila rezhim pryamogo upravlinnya Liviyeyu U seredini XIX stolittya osmanskoyu vladoyu v Liviyi buli zdijsneni reformi zaboroneno rabstvo j rabotorgivlya 1855 roku 1858 vidkrito pershij svitskij navchalnij zaklad pobudovano drukarnyu de v 1866 pochala drukuvatisya persha livijska gazeta Do 1911 roku Liviya vhodila do skladu Osmanskoyi imperiyi Z 1911 po 1942 rr bula italijskoyu koloniyeyu U 1943 roci v rezultati rozgromu vijsk italo nimeckoyi koaliciyi Liviya bula okupovana Velikoyu Britaniyeyu i Franciyeyu Korolivstvo Dokladnishe Livijske korolivstvo 24 grudnya 1951 roku Liviyu bulo progolosheno nezalezhnoyu suverennoyu derzhavoyu Spoluchenim Livijskim korolivstvom na choli z korolem Idrisom I Dzhamahiriya Demonstraciya v misti Al Bajda Dokladnishe Istoriya Liviyi za chasiv Dzhamahiriyi Muamar Kaddafi Polkovnik Kaddafi skinuv korolya v putchi 1969 roku vstanoviv Revolyucijnu radu j ogolosiv krayinu odnopartijnoyu Arabskoyu socialistichnoyu respublikoyu Iz cogo chasu zovnishnya j vnutrishnya politika Liviyi bula pidporyadkovana ambiciyam Kaddafi U 1972 1982 bulo vidkinuto federaciyi z Chadom Yegiptom i Siriyeyu 1986 roku SShA zvinuvatili Kaddafi v teroristichnij diyalnosti j bombarduvali jogo shtab 1989 roku bulo zbito dva livijskih litaki Gromadyanska vijna u Liviyi Dokladnishe Gromadyanska vijna u Liviyi 2011 roku vodnochas z inshimi podiyami tak zvanoyi Arabskoyi vesni u Liviyi rozpochalisya masovi akciyi protestu proti rezhimu Kaddafi yaki pererosli v gromadyansku vijnu 20 zhovtnya 2011 roku Muammar Kaddafi yakogo bulo zahopleno v misti Sirt pomer vid poranen 9 serpnya 2012 roku Nacionalna perehidna rada oficijno peredala vladu obranomu za misyac pered cim parlamentu krayini Dokladnishe Druga gromadyanska vijna u Liviyi z 2014 Stanom na 2021 rik Liviya podilena mizh uryadom nacionalnoyi zgodi v Tripoli pidtrimuvanim OON a takozh Turechchinoyu i Katarom ta administraciyeyu yaka kontrolyuye shidni teritoriyi Sili na choli z Halifoyu Haftarom pidtrimuyut Rosiya Yegipet ta Ob yednani Arabski Emirati U zhovtni 2021 roku storoni yaki protistoyat u livijskomu konflikti pidpisali ugodu pro vivedennya inozemnih zbrojnih sil iz Liviyi sho zrujnovana tretoyu gromadyanskoyu vijnoyu GeografiyaPustelnij landshaft u Liviyi 90 Liviyi zajmayut pusteli bilya Bengazi najvologishij region Liviyi Serednya kilkist opadiv 400 600 mm rikDokladnishe Priroda Liviyi Geologiya Liviyi ta Barhani v U Liviyi perevazhayut pusteli Plosha pustel stanovit 98 teritoriyi dzherelo Serir Kalansho Idehan Murzuk Idehan Ubari ta in Na pivdni kam yaniste nagir ya Tibesti g Bette 2286 m na pivnochi plato El Ahdar do 876 m Vzdovzh uzberezhzhya protyagayutsya nizovini Dzhefara Sirt i Kirenayika Rik nemaye Ye chislenni neveliki peresihayuchi ozera sabhi sebha Klimat tropichnij na uzberezhzhi subtropichnij Beregova liniya Liviyi v centralnij chastini uzberezhzhya gliboko vdayetsya v suhodil utvoryuyuchi zatoku Sidra Velikij Sirt de pustelya pidhodit do Seredzemnogo morya Na pivnichnomu shodi krayini roztashovane najvishe ta najnaselenishe plato Bark el Bajda sho skladaye yadro Kirenayiki Na pivnichnomu zahodi roztashovana Tripolitaniya a na pivdni zapadina Feccan viddalena na sotni kilometriv vid uzberezhzhya Administrativnij podilDokladnishe Administrativnij podil Liviyi Administrativnij podil Liviyi z 2007 roku Administrativno Liviya podilyayetsya na 22 municipaliteti Teperishnij vid adninistrativnogo podilu buv zaprovadzhenij 2007 roku U poperednomu ustroyi z 2001 po 2007 bulo 32 municipaliteti dzherelo Nazva arabskoyu Nazva ukrayinskoyu Nomer البطنان El Butnan 1 درنة Derna 2 الجبل الاخضر El Dzhebal El Ahdar 3 المرج El Mardzh 4 بنغازي Bengazi 5 الواحات El Vahat 6 الكفرة El Kufra 7 سرت Sirt 8 مصراتة Misurata 9 المرقب El Margab 10 طرابلس Tarabulus 11 الجفارة El Dzhifara 12 الزاوية Ez Zaviya 13 النقاط الخمس En Nugat el Hums 14 الجبل الغربي El Dzhabal el Garbi 15 نالوت Nalut 16 الجفرة El Dzhufra 17 وادي الشاطئ Vadi esh Shati 18 سبها Sabha 19 وادي الحياة Vadi el Hayat 20 غات Gat 21 مرزق Marzuk 22EkonomikaNaftova platforma Eni v Seredzemnomu mori Dokladnishe Ekonomika Liviyi Osnovni galuzi promislovosti naftovidobuvna ta naftopererobna harchova tekstilna cementna metalurgijna Najbilshu chastku valovoyi promislovoyi produkciyi daye naftovidobuvna ta naftopererobna promislovist Transport avtomobilnij morskij truboprovidnij Dekilka mizhnarodnih avialinij zabezpechuyut spoluchennya Tripoli j Bengazi z krayinami Yevropi i SShA Za danimi Index of Economic Freedom The Heritage Foundation U S A 2001 VVP 32 9 mlrd 1994 Temp zrostannya VVP 2 2001 VVP na dushu naselennya 6510 1994 Import produkti harchuvannya mashini tekstil transportne obladnannya g ch Italiya 22 3 Nimechchina 12 0 Velika Britaniya 8 9 Franciya 6 8 Tunis 5 Eksport nafta ta naftoprodukti g ch Italiya 41 3 Nimechchina 16 6 Ispaniya 10 Turechchina 6 Franciya 3 6 Prodazh nafti v 1997 prinis ponad 95 vsiyeyi sumi eksportnih nadhodzhen Div takozh Korisni kopalini Liviyi Istoriya osvoyennya mineralnih resursiv Liviyi Girnicha promislovist Liviyi Derzhavnij ustrijU Liviyi 1977 roku bulo uhvaleno deklaraciyu sho viznala osnovnim zakonom suspilstva Koran Faktichno duhovnoyu konstituciyeyu Liviyi mozhna vvazhati Zelenu knigu napisanu Muamarom Kaddafi U nij vidkidayutsya vsi tradicijni organi vladi yak falshivi j progoloshuyetsya bezposerednye narodne samovryaduvannya dzhamahiriya Partiyi zaboronyalisya yak instrument diktatorskih uryadiv vibori yak obman demokratiyi Spravzhnimi zakonami viznavalisya religiya ta zvichayi DemografiyaNaselennya Etnichna mapa Liviyi Dokladnishe Naselennya Liviyi Chiselnist naselennya 6 46 mln zokrema 167 tis inozemnih robitnikiv ocinka na lipen 2009 Richnij pririst 2 1 Livijci Al Bajda Naselennya Liviyi vidnosno odnoridne bilshist stanovlyat livijski arabi u pivdenno zahidnij chastini Tripolitaniyi takozh meshkayut berberi u Feccani neveliki grupi tuaregiv na pivdennomu shodi tubu Takozh ye neveliki gromadi grekiv turkiv italijciv i maltijciv Dlya naselennya Liviyi harakterno zberezhennya azh do teperishnogo chasu hocha i v znachno poslablenomu viglyadi rodopleminnoyi organizaciyi Osoblivo ce harakterno dlya Kirenayiki Feccana j rajonu Zahidnih gir u Tripolitaniyi Movi Dokladnishe Socialna struktura Uprodovzh bagatoh stolit istorichnij rozvitok kozhnoyi z dvoh osnovnih oblastej Liviyi Tripolitaniyi j Kirenayiki ishov vlasnim shlyahom Same tomu socialna odnoridnist bilshe viyavlyayetsya na regionalnomu a ne na nacionalnomu rivni Rozpovsyudzhennya na teritoriyi Kirenayiki v 19 stolitti diyalnosti senusitskogo ordena she bilshe viddalilo ci dvi oblasti oskilki naselennya Tripolitaniyi zberigalo virnist normativnomu sunitskomu islamu Senusitskij religijno istorichnij ruh zasnovnikom yakogo buv did kolishnogo korolya Idrisa I staviv za metu povernennya do vitokiv islamu Naselennya Kirenayiki skladalosya perevazhno z kochivnikiv i napivkochivnikiv todi yak u Tripolitaniyi silske ta miske naselennya perevazhno osidle Dlya naselennya pustelnoyi oblasti Feccan harakterna svoyeridna socialna organizaciya Takozh ye nevelikij prosharok torgovciv i nechislenna ale postijno zrostayucha grupa chinovnikiv menedzheriv i kvalifikovanih fahivciv U priberezhnij zoni i u Feccani zemlya perebuvaye v individualnij privatnij vlasnosti Dlya rajoniv iz kochovim naselennyam harakterne kolektivne volodinnya zemleyu rodopleminnimi grupami dzherelo Osvita U period italijskoyi kolonialnoyi zalezhnosti v Liviyi faktichno ne isnuvalo sistemi osviti Pochatok yiyi aktivnogo rozpovsyudzhennya pripadaye na chasi britanskoyi vijskovoyi administraciyi a podalshij rozvitok vidbuvavsya pislya 1960 h rokiv koli do nezalezhnoyi Liviyi stali nadhoditi znachni koshti vid prodazhu nafti Osvita v krayini bezkoshtovna na vsih rivnyah j obov yazkova do 9 klasu U 1991 1992 v Liviyi nalichuvalosya 2744 pochatkovih shkoli 1555 serednih shkil 195 profesijnih i pedagogichnih koledzhiv Diyali takozh 10 universitetiv i 10 pedagogichnih institutiv vrahovuyuchi viddilennya universitetiv al Fattah u Tripoli j Gar yunis u Bengazi dzherelo U pochatkovij shkoli navchayutsya 1 4 mln ditej v serednij 310 5 tis uchniv v profesijnih uchilishah 37 tis i v sistemi vishoyi shkoli 72 9 tis studentiv Rozvitok tehnichnogo navchannya zumovlenij golovnim chinom potrebami naftovoyi promislovosti U krayini diyut 14 naukovo doslidnih centriv Derzhava nadaye materialnu dopomogu merezhi islamskih navchalnih zakladiv zokrema islamskomu universitetu v El bejda yakij ye takozh centrom religijnih doslidzhen U Liviyi vidayetsya blizko 20 gazet i zhurnaliv arabskoyu ta anglijskoyu movami kilkist vidanih knig nevelika dzherelo KulturaNacionalni svyata 1 veresnya Den Velikoyi Zhovtnevoyi revolyuciyi 1969 r 2 bereznya Den progoloshennya Dzhamahiriyi 1977 r 28 bereznya Den evakuaciyi anglijskih vijskovih baz 1970 r 11 chervnya Den evakuaciyi amerikanskih baz 1970 r 23 lipnya Richnicya Yegipetskoyi revolyuciyi 1952 r 7 zhovtnya Vignannya italijskih kolonizatoriv 1970 r Osnovni religijni svyata Id il fi tr svyato rozgovinnya Id il a dha svyato zhertvoprinoshennya Id il ma ulid Den narodzhennya proroka MuhammadaSportCej rozdil statti she ne napisano Vi mozhete dopomogti proyektu napisavshi jogo Div takozhGromadyanska vijna u Liviyi Mista Liviyi Livijske korolivstvo Spisok ssavciv LiviyiPrimitki Arhiv originalu za 29 listopada 2014 Procitovano 21 listopada 2014 Radio Svoboda ukr Arhiv originalu za 31 zhovtnya 2021 Procitovano 31 zhovtnya 2021 Federal Research Division of the Library of Congress 1987 Climate amp Hydrology of Libya U S Library of Congress Accessed July 15 2006Dzherela ta literaturaLiteratura Filippo Tommazo Marinetti Bitva za Tripoli avdiokniga Kiyiv Knigarnya Kripto bar 2019 r ukr Muammar il Kaddafi Zelena Avdiokniga arab ukr angl Allow Qaddafi his probation The Economist 2003 34 C 14 angl Back in the fold The Economist 2004 39 C 54 ros Antipov V I Liviya Ekonomiko geograficheskij ocherk M Mysl 1992 160 s ros Vasilev A M Istoriya Livii v novejshee vremya M Nauka 1992 215 s ros Bartenev V I U istokov livijskoj problemy Vestnik moskovskogo universiteta Ser 8 istoriya 2007 1 S 3 22 ros Vinnickij D Kadaffi mladshij uslyshal golosa pustyni 2005 47 S 35 ros Galadzhij I Eshe odna nadezhda Evropy Mirovoj rynok 2003 6 S 18 21 ros Egorin A Z Istoriya Livii v novejshee vremya M Nauka 1992 274 s ros Egorin A Z Livijskaya revolyuciya M Nauka 1998 307 s ros Egorin A Z Sovremennaya Liviya M 1996 344 s ros Kaddafi M Zelenaya kniga M Mezhdunarodnye otnosheniya 1989 160 s ros Kevorkov L S Ekonomicheskie sankcii protiv Livii i ih posledstviya Blizhnij Vostok i sovremennost M 2000 S 60 69 ros Kukushin V Yu Neft i razvitie Liviya Alzhir M Nauka 1985 229 s ros Smirnova G I Novye tendencii v socialno ekonomicheskom razvitii Livii Arabskij mir v konce HH veka M 1996 S 238 272 ros Solovev Yu N Liviya posle sankcij Eho planety 2003 44 S 20 22 ros Turov O Konec vechnoj revolyucii Ekspert 2007 31 S 48 55 ros Usov M Vspominaya Liviyu Aziya i Afrika segodnya Moskva 2007 6 S 72 76 ros Fatis V L Liviya M Izdatelstvo ASA 1982 307 s PosilannyaPortal Afrika ros Zapiski livijskogo malchika 7 bereznya 2016 u Wayback Machine poglyad rosiyanina na Liviyu iz seredini Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno listopad 2014 Tunis Seredzemne more Alzhir Yegipet Niger Chad Sudan