Завоювання Триполі — завоювання в серпні 1551 року османським флотом на чолі з Сінан-пашею і Тургут-реїсом фортеці Триполі на території сучасної Лівії. Форт у Триполі заснували іспанці 1510 року, а в 1530 р. Карл V передав його лицарям-госпітальєрам після захоплення османами Родоса в 1522 році. Облога завершилася шестиденним обстрілом та капітуляцією міста 15 серпня 1551 року.
Облога Триполі | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Захоплення османами Триполі в 1551 р. | |||||||
Координати: 32°54′07″ пн. ш. 13°11′08″ сх. д. / 32.90220000002777567° пн. ш. 13.185800000027779078° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Іспанська імперія | Османська імперія | ||||||
Командувачі | |||||||
Гаспард де Вальє | Сінан-паша | ||||||
Військові сили | |||||||
~30 ~630 найманців | ~10 000 | ||||||
Втрати | |||||||
630 поневолено | невідомо |
Завоювання Триполі відбулось відразу після успішного нападу того самого османського флоту на острів Гоцо біля Мальти (за місяць до завоювання Триполі), яке завершилось захопленням Гоцо, в результаті якого було взято в полон 5000 християнських бранців (практично все населення острова), яких було доставлено на галерах до Триполі.
Облога
Місто перебувало під командуванням фра Гаспарда де Вальє, в ньому було тридцять лицарів та 630 італійських та сицилійських найманців. Османи з 1531 року мали базу в місті Таджура, за 20 кілометрів на схід, де у свій час базувався Хайр ад-Дін Барбаросса. Османи оточили форт і встановили три батареї по 12 гармат на кожній.
Посол Франції в Османській імперії Габріель д'Арамон приєднався до османського флоту в Триполі з двома галерами та галіотом. Публічно оголошена місія посла полягала в тому, щоб відмовити османів від захоплення міста на прохання великого магістра Мальти Хуана де Омедеса-і-Коскона, оскільки Мальтійський орден (лицарі-госпітальєри) не був визначений ворогом у франко-османському союзі проти Габсбургів. Згідно з пізнішими повідомленнями, коли Сінан-паша і Тургут-реїс відмовились зняти облогу на тій підставі, що вони мали наказ викорінити Мальтійських лицарів з Африканського континенту, д'Арамон погрожував відплисти до Константинополя, щоб поскаржитись султану Сулейману I, але тоді йому було заборонено залишати місто до кінця облоги.
Незабаром серед солдатів форту почався заколот, що призвело до початку переговорів про капітуляцію. Місто було захоплено 15 серпня 1551 року Сінан-пашею після шести днів бомбардування. Лицарі, багато з яких були французами, за наполяганням французького посла були звільнені і відправлені на борту галер д'Арамона на Мальту, тоді як найманці були поневолені (деякі автори кажуть, що 200 чоловіків було звільнено). Мурад Ага, що був османським керівником Тажура з 1536 року, був призначений пашою міста.
Ніколас де Вільєганьйон, майбутній дослідник Бразилії, був присутній при облозі Триполі в 1551 р. і написав про це в 1553 р.
Наслідки
З Мальти д'Арамон написав листа про своє втручання до Генріха II. Роль д'Арамона широко критикували імператор Карл V і папа Юлій III через підозру в тому, що він заохотив османів взяти місто. Пізніше виявилося, що д'Арамон брав участь у переможному бенкеті османів, що викликало подальші підозри щодо його ролі в захопленні Триполі і призвело до заяв Карла V про те, що Франція брала участь в облозі. У будь-якому випадку, д'Арамон мав особливі відносини з османами, і ясно усвідомлював, що падіння Триполі стало серйозним ударом для Карла V.
Після повернення на Мальту Гаспард де Вальє зазнав жорсткої критики з боку Великого магістра (гросмейстера) Хуана де Омедеса-і-Коскона, який бажав усю провину за поразку покласти на нього. Його віддали під трибунал і позбавили плаща та хреста ордену. Однак його рішуче захищав Ніколас де Вільєньянь, який викрив несправедливість Де Омедеса.
Облога стала першим кроком великої італійської війни 1551—1559 років на європейському театрі, і в Середземномор'ї французьким галерам з Марселя було наказано приєднатися до османського флоту
У 1553 році Тургут-реїс був призначений Сулейманом командувачем Триполі, що зробило місто важливим центром піратських набігів у Середземному морі та столицею османської провінції Триполітанія. У сумновідомому нападі на Реджо в 1558 р., Тургут-реїс здійснив цей рейд з Триполі й вивіз усіх мешканців Реджо до Триполі як рабів.
У 1560 р. для повернення Триполі було відправлено потужний об'єднаний іспансько-італійський флот, але він зазнав поразки в Битві при Джербі.
Див. також
Примітки
- Cervantes in Algiers: a captive's tale by María Antonia Garcés p. 25
- A history of Islamic societies Ira Marvin Lapidus p. 255
- The Mediterranean and the Mediterranean world in the age of Philip II by Fernand Braudel pp. 920–
- A history of the Maghrib in the Islamic period Jamil M. Abun-Nasr p. 190
- The biographical dictionary of the Society for the diffusion of Knowledge p. 230
- A Universal Biography, p. 49:
- The Middle East and North Africa 2003, p. 748
- History of the Ottoman Empire and modern Turkey by Ezel Kural Shaw p. 106
- . Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- Achievements of the Knights of Malta Alexander Sutherland p. 108
- . Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- The History of England Sharon Turner, p. 311
- A History of the Ottoman Empire to 1730: chapters from the Cambridge history by Vernon J. Parry p. 101
Джерела
- Кэролайн Финкель. История Османской империи: Видение Османа. — М.: АСТ, 2010. —
- Fernand Braudel: The Mediterranean and the Mediterranean world in the age of Philip II [ 24 травня 2021 у Wayback Machine.]. T. 2. University of California Press, 1995, s. 920
- Jamil M. Abun-Nasr: A history of the Maghrib in the Islamic period. Cambridge University Press, 1999, s. 190.
- Ezel Kural Shaw: History of the Ottoman Empire and modern Turkey. T. 1. Cambridge University Press, 2002, s. 106.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zavoyuvannya Tripoli zavoyuvannya v serpni 1551 roku osmanskim flotom na choli z Sinan pasheyu i Turgut reyisom forteci Tripoli na teritoriyi suchasnoyi Liviyi Fort u Tripoli zasnuvali ispanci 1510 roku a v 1530 r Karl V peredav jogo licaryam gospitalyeram pislya zahoplennya osmanami Rodosa v 1522 roci Obloga zavershilasya shestidennim obstrilom ta kapitulyaciyeyu mista 15 serpnya 1551 roku Obloga Tripoli Zahoplennya osmanami Tripoli v 1551 r Zahoplennya osmanami Tripoli v 1551 r Koordinati 32 54 07 pn sh 13 11 08 sh d 32 90220000002777567 pn sh 13 185800000027779078 sh d 32 90220000002777567 13 185800000027779078 Data 15 serpnya 1551 Misce Tripoli Liviya Rezultat Osmanska peremoga i zahoplennya Tripoli Storoni Ispanska imperiya Maltijskij orden Osmanska imperiya Komanduvachi Gaspard de Valye Sinan pasha Turgut reyis Salih reyis Vijskovi sili 30 630 najmanciv 10 000 Vtrati 630 ponevoleno nevidomo Zavoyuvannya Tripoli vidbulos vidrazu pislya uspishnogo napadu togo samogo osmanskogo flotu na ostriv Goco bilya Malti za misyac do zavoyuvannya Tripoli yake zavershilos zahoplennyam Goco v rezultati yakogo bulo vzyato v polon 5000 hristiyanskih branciv praktichno vse naselennya ostrova yakih bulo dostavleno na galerah do Tripoli OblogaMisto perebuvalo pid komanduvannyam fra Gasparda de Valye v nomu bulo tridcyat licariv ta 630 italijskih ta sicilijskih najmanciv Osmani z 1531 roku mali bazu v misti Tadzhura za 20 kilometriv na shid de u svij chas bazuvavsya Hajr ad Din Barbarossa Osmani otochili fort i vstanovili tri batareyi po 12 garmat na kozhnij Posol Franciyi v Osmanskij imperiyi Gabriel d Aramon priyednavsya do osmanskogo flotu v Tripoli z dvoma galerami ta galiotom Publichno ogoloshena misiya posla polyagala v tomu shob vidmoviti osmaniv vid zahoplennya mista na prohannya velikogo magistra Malti Huana de Omedesa i Koskona oskilki Maltijskij orden licari gospitalyeri ne buv viznachenij vorogom u franko osmanskomu soyuzi proti Gabsburgiv Zgidno z piznishimi povidomlennyami koli Sinan pasha i Turgut reyis vidmovilis znyati oblogu na tij pidstavi sho voni mali nakaz vikoriniti Maltijskih licariv z Afrikanskogo kontinentu d Aramon pogrozhuvav vidplisti do Konstantinopolya shob poskarzhitis sultanu Sulejmanu I ale todi jomu bulo zaboroneno zalishati misto do kincya oblogi Nezabarom sered soldativ fortu pochavsya zakolot sho prizvelo do pochatku peregovoriv pro kapitulyaciyu Misto bulo zahopleno 15 serpnya 1551 roku Sinan pasheyu pislya shesti dniv bombarduvannya Licari bagato z yakih buli francuzami za napolyagannyam francuzkogo posla buli zvilneni i vidpravleni na bortu galer d Aramona na Maltu todi yak najmanci buli ponevoleni deyaki avtori kazhut sho 200 cholovikiv bulo zvilneno Murad Aga sho buv osmanskim kerivnikom Tazhura z 1536 roku buv priznachenij pashoyu mista Istorichna karta Tripoli Piri reyisa Nikolas de Vilyeganjon majbutnij doslidnik Braziliyi buv prisutnij pri oblozi Tripoli v 1551 r i napisav pro ce v 1553 r NaslidkiNikolas de Vilyeganjon brav uchast u oboroni Tripoli yak Maltijskij licarNa oblozi buv prisutnij posol Franciyi v osmanskij Porti Gabriel de Lyuc d Aramont Z Malti d Aramon napisav lista pro svoye vtruchannya do Genriha II Rol d Aramona shiroko kritikuvali imperator Karl V i papa Yulij III cherez pidozru v tomu sho vin zaohotiv osmaniv vzyati misto Piznishe viyavilosya sho d Aramon brav uchast u peremozhnomu benketi osmaniv sho viklikalo podalshi pidozri shodo jogo roli v zahoplenni Tripoli i prizvelo do zayav Karla V pro te sho Franciya brala uchast v oblozi U bud yakomu vipadku d Aramon mav osoblivi vidnosini z osmanami i yasno usvidomlyuvav sho padinnya Tripoli stalo serjoznim udarom dlya Karla V Pislya povernennya na Maltu Gaspard de Valye zaznav zhorstkoyi kritiki z boku Velikogo magistra grosmejstera Huana de Omedesa i Koskona yakij bazhav usyu provinu za porazku poklasti na nogo Jogo viddali pid tribunal i pozbavili plasha ta hresta ordenu Odnak jogo rishuche zahishav Nikolas de Vilyenyan yakij vikriv nespravedlivist De Omedesa Obloga stala pershim krokom velikoyi italijskoyi vijni 1551 1559 rokiv na yevropejskomu teatri i v Seredzemnomor yi francuzkim galeram z Marselya bulo nakazano priyednatisya do osmanskogo flotu U 1553 roci Turgut reyis buv priznachenij Sulejmanom komanduvachem Tripoli sho zrobilo misto vazhlivim centrom piratskih nabigiv u Seredzemnomu mori ta stoliceyu osmanskoyi provinciyi Tripolitaniya U sumnovidomomu napadi na Redzho v 1558 r Turgut reyis zdijsniv cej rejd z Tripoli j viviz usih meshkanciv Redzho do Tripoli yak rabiv U 1560 r dlya povernennya Tripoli bulo vidpravleno potuzhnij ob yednanij ispansko italijskij flot ale vin zaznav porazki v Bitvi pri Dzherbi Div takozhFranko osmanskij alyans Bitvi pri Dzherbi 1560 PrimitkiCervantes in Algiers a captive s tale by Maria Antonia Garces p 25 A history of Islamic societies Ira Marvin Lapidus p 255 The Mediterranean and the Mediterranean world in the age of Philip II by Fernand Braudel pp 920 A history of the Maghrib in the Islamic period Jamil M Abun Nasr p 190 The biographical dictionary of the Society for the diffusion of Knowledge p 230 A Universal Biography p 49 The Middle East and North Africa 2003 p 748 History of the Ottoman Empire and modern Turkey by Ezel Kural Shaw p 106 Arhiv originalu za 24 travnya 2021 Procitovano 24 travnya 2021 Achievements of the Knights of Malta Alexander Sutherland p 108 Arhiv originalu za 24 travnya 2021 Procitovano 24 travnya 2021 The History of England Sharon Turner p 311 A History of the Ottoman Empire to 1730 chapters from the Cambridge history by Vernon J Parry p 101DzherelaKerolajn Finkel Istoriya Osmanskoj imperii Videnie Osmana M AST 2010 ISBN 978 5 17 043651 4 Fernand Braudel The Mediterranean and the Mediterranean world in the age of Philip II 24 travnya 2021 u Wayback Machine T 2 University of California Press 1995 s 920 Jamil M Abun Nasr A history of the Maghrib in the Islamic period Cambridge University Press 1999 s 190 ISBN 0 521 33184 6 Ezel Kural Shaw History of the Ottoman Empire and modern Turkey T 1 Cambridge University Press 2002 s 106 ISBN 0 521 21280 4