Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Польські караїми етнічна меншина тюркського походження що сповідують караїмізм і прибула в середні віки з Криму на землі

Караїми в Польщі

Караїми в Польщі

Польські караїми — етнічна меншина тюркського походження, що сповідують караїмізм і прибула в середні віки з Криму на землі Великого князівства Литовського та Русі. Сьогодні одна з чотирьох юридично визнаних етнічних меншин у Польщі, яка проживає розсіяно по всій країні.

Історія караїмів у Польщі

Прибуття караїмів до Литви та Галицької Русі

image
Історія поселення Караїмів у Європі

Караїми були в основному розпорошеною спільнотою до кінця ХІІІ століття. Найважливіші їх групи знаходились у Середземному, Чорному морі та Центральній Азії. Життя в багатьох країнах призвело до етнічної та культурної неоднорідності караїмів. Первісною територією проживання караїмів, які згодом утворили громади в Польщі, був Крим. Згідно з історією, що повторювалась у караїмських комунах Тракая, Галича та Луцька, князь Вітовт спонукав їх переїхати до Литви. Цими переміщеними особами мали бути 383 сім'ї з міст Чуфут-Кале, Мангуп та Солхату.

Насправді, витоки поселення караїмів у Трокаї, ймовірно, сягають часів правління князя Ольгерда чи Кейстута. 13 червня 1388 р. князь Вітовт надав привілей караїмам, що мешкали в Тракаї. Луцьк також був однією з найдавніших резиденцій караїмів. Про опис існування організованої спільноти в Чуці свідчить опис 1429 року, в якому згадано караїмський газзан. У привілеї від 22 грудня 1506 р. зазначено, що в місті існували дві окремі синагоги — рабинська та караїмська.

Караїми в давні польські часи

image
Караїмська книга під назвою «Радість порятунку» Пінхаса Маліцького з Вільнюського караїмату, видана в 1890 р. у Вільнюсі

У середні віки на території власне Королівства Польща не було створено жодної караїмської спільноти. Караїмські громади потрапили під владу польських королів після 1340 р., коли Казимир Великий перебрав владу Галицької Русі. За традицією 80 караїмських родин прибули з Криму до Галича близько 1246 р. Відомо, що, крім Галича, у Львові також існувала спільнота караїмів під скіпетром польських королів, яка відокремилася від галицької у 1475 р.

Усі караїмські муніципалітети та спільноти, навіть ті, що були створені після 1500 року, підтримували релігійні, культурні та сімейні контакти зі своїми вихідними громадами в Криму. У перший період поселення караїми мешкали лише в кількох містах Червоної Русі, Волині та Литви (Галич, Луцьк, Трокай). У XVII столітті ці спільноти розросился, до них приєдналися нові караїмські громади в Кукузеві, Деражні, Олиці, Біржаї, Новому Місті, Паневежисі, Пасвалісі, Салаті і Сжаті.

Як і християнські та єврейські громади, караїми в Речі Посполитій також мали своє самоврядування. Громаду очолювали старійшини, яких обирали її члени. У громаді караїмів, працювали учитель (він керував, серед іншого, місцевим будинком молитви), габбай (скарбник) і газзан (він виконував релігійні та судові функції). Караїмське самоврядування у Троках мало унікальну форму, де місцева громада обирала свого мера, затвердженого згодом воєводою, від часів середньовіччя. З часом повноваження адміністратора караїмської громади розширилися на всю територію Литви, і він почав обиратися представниками всіх місцевих караїмських спільнот. Литовські караїми були прославлені в описаний період Ісааком Тракайським, який жив у 1533—1594 рр.

Караїми будували свої кенаси в обговорюваному період в Тракаї, Луцьку, Галичі, Кукезеві, Біржаї і Новому Місті. Всі вони були побудовані з дерева. Окрім кенас, також зазвичай засновувались кладовища (найдавнішими з них були цвинтар у Тракаї та передмісті Львова, обидва з кінця XV століття). З часів колишньої Речі Посполитої збереглися лише кладовища в Тракаї та Галичі.

image
Тракай — вид на берег, акварель Станіслава Масловського з 1904 р. (Національний музей у Варшаві)

Час після розділу Речі посполитої

Після поділів Речі посполитої караїмські релігійні громади в Галичі та Кукізові увійшли до складу Австрії, а всі інші — до Російської імперії. Перепис 1897 року показав, що в Російській імперії проживало 12 894 караїмів, у тому числі 1383 у Литві та 6166 у Криму. У зв'язку з тим, що Кримське ханство було включено до складу Росії в XVIII столітті, майже всі караїмські комуни були об'єднані в одну спільноту, що стимулювало контакти між ними. У 1837 р. в Євпаторії було створено офіс Хачама Таурі-Одеси та створено Караїмський духовний союз, який також включав релігійні громади в решті імперії. У 1863 р. разом із Духовним правлінням у Троках було створено другу канцелярію хачами.

Період Другої Польської Республіки

image
Президент Ігнацій Мосцицький відвідує караїмів у Луцьку (червень 1929)

Після більшовицького перевороту з початкових тридцяти двох комун караїмів на відірваних від Росії територіях залишилось лише п'ять — чотири у відродженій Польщі (Тракай, Вільно, Луцьк, Галич) і одна комуна в тодішніх литовських кордонах (Паневежис).

У міжвоєнний період Караїмська релігійна асоціація здійснювала релігійну владу над караїмами. 23 жовтня 1927 року делегати усіх караїмських громад вирішили, що Хаджі Сераджа Сапшал має обійняти посаду гахана (глави караїмів), що базувалася в Тракаї. Вибори були затверджені владою 26 листопада 1927 р., а гахан вступив на посаду 18 вересня 1928 р. у Вільнюській кенасі. 21 квітня 1936 р. сейм Республіки Польща прийняв акт про відносини держави з Караїмським релігійним союзом, який регулював правове становище караїмів.

У міжвоєнній Польщі було створено ряд караїмських громадських організацій, серед яких Караїмська асоціація (Троки, Вільно, Луцьк, Галич), Товариство любителів історії та культури караїмів (діяло у 1932—1939 рр. у Вільні), Караїмський жіночий клуб «Катин Оджачі» (Трокай, Вільно, Луцьк, Галич), Клуб молодих караїмів «Бір Бау». У 1924—1939 рр. було видано дванадцять томів науково-соціального щорічника «Myśl Karaimska».

Польські караїми після Другої світової війни

image
Кладовище караїмів у Варшаві — єдиний діючий караїмський некрополь в країні

Караїми мешкали переважно на тих землях, що після Другої світової війни відійшли до складу СРСР. Угоди про обмін населеннями, укладені між люблінським урядом та окремими радянськими республіками, спочатку не передбачали репатріації караїмів. У квітні 1945 р. радянський уряд, реагуючи на прохання польської сторони, повідомив, що він не буде перешкоджати переселенню колишніх польських громадян національностей, відмінних від польської та єврейської, якщо вони «пов'язані з польською культурою».

Акція переселення караїмів з Вільнюської області, незважаючи на зусилля місцевих жителів виїхати до Польщі, зустріла опір влади Литовської РСР. Незважаючи на великі труднощі, спричинені литовською владою, близько 300 караїмів врешті-решт зуміли залишити територію радянської Литви. Особливою групою серед них був близько десятка осіб, які добровільно вступили до Першої польської армії, а після закінчення війни та демобілізації привезли свої сім'ї до Польщі.

Про найсильніший вихід караїмів у коло польської культури та мови найкраще свідчить цитата з листа Караїмської комуни від квітня 1945 р., що втручається у справу можливості переселення караїмів до Польщі після Другої світової війни:

«Ставши таким чином корінними громадянами польської землі, вони також зазнали впливу караїмізму та польської культури, вони думали, читали та писали польською мовою, про що свідчить єдине національне періодичне видання „Караїмська думка“, що виходило у Вільні до 1939 року. В даний час ви також можете зустріти багатьох караїмів, які викладають польську мову в початкових школах Вільнюського регіону, вчителів та вчителів середніх шкіл, не кажучи вже про професора кафедри столичного університету. Польська мова займала в родині караїмів те саме місце, що і турецька; про що свідчить збірник під назвою „Короткі караїмські молитви“, видані у Вільні в 1935 р. під редакцією Улу Хаззана, заступника глави караїмської релігії».

Влада УРСР, у свою чергу, не створювала жодних перешкод для переселення, завдяки чому галицькі караїми могли прибути до Польщі. 15 липня 1945 року шістнадцять осіб караїмського походження також Луцьк і оселилися після прибуття в Ополе.

Післявоєнні міграції привели до створення нових скупчень караїмів у Варшаві (Зельонка та Подкова Лесьна), Тримісті та Ополі, а потім у Вроцлаві. Одинокі сім'ї також проживали, серед іншого, в Ольштині, Щецині, Кракові, Ґожуві, Слупську та Елку. У наступні роки центр Варшави чисельно зміцнився, тоді як центри Ополе та Вроцлава ослабли.

Кількість та розподіл

За результатами Національного перепису населення 2011 року в Польщі проживало 346 осіб, які визнали караїмську ідентичність. Під час перепису караїмску національність як єдину декларували 233 особи, 113 осіб вказало караїмську тотожність як одну з двох. Визнана польським законом караїмська меншина (громадяни Польщі, які заявляють про караїмську національність) налічує 314 осіб. Перепис показав, що караїми проживають у таких воєводствах: Мазовецьке (98 осіб), Лодзинське (46 осіб), Нижньосілезьке (46 осіб), Поморське (27 осіб), Куявсько-Поморське (14 осіб), Підляське (12 осіб), Опольське (9 осіб), Люблінське (4 особи), Великопольське (3 особи). Переважна більшість представників караїмської меншини проживає у містах (90,67 %), тоді як лише 9,33 % караїмів — у сільській місцевості. Серед людей, які заявляють про свою караїмську національність, домінують чоловіки (63,64 %).

За результатами попереднього перепису населення 2002 року в країні проживало лише 43 особи, які заявили про караїмську ідентичність. На думку представників караїмської меншини, ці результати не відображали фактичної ситуації, суттєво занижуючи кількість караїмів у Польщі. Причиною цього було позбавлення респондентів можливості обрати подвійну ідентичність, що поставило багатьох представників меншини, включаючи караїмів, у скрутну ситуацію вибору між приналежністю до національної чи етнічної спільноти та ототожненням з польськістю.

Ще складніше оцінити кількість людей з караїмським корінням. Приблизно можна припустити, що це група від 500 до навіть 1000 осіб.

Соціальне життя

image
Емблема Союзу польських караїмів

Члени цієї релігійної та національної групи пов'язані з Караїмським релігійним союзом в Республіці Польща та соціально-культурним об'єднанням Союзу польських караїмів. Створене у 2003 році видавництво «Бітік» випускає видання караїмської тематики. Важливе місце серед них займає журнал «Awazymyz», що видається в нинішньому вигляді з 2004 р. (щоквартально з 2011 р.).

Варшава — культурний центр караїмів у Польщі. У місті є єдине діюче кладовище Караїмів у Польщі. До 1989 року у Вроцлаві діяла єдина кенаса у повоєнній Польщі, очолювана останнім польським газзаном Рафалом Абковичем.

Правовий статус караїмів як релігійної групи регулюється в Законі про відносини держави із Караїмським релігійним союзом в Республіці Польща. Закон 2005 року про національні та етнічні меншини та регіональну мову надає караїмам статус етнічної меншини.

Мова

Рідною мовою польських караїмів є караїмська мова, яка належить до групи тюркських мов, але зараз переважна більшість польських караїмів щодня користується польською мовою, яка, через розсіяння і невелику кількість людей, витіснила рідну мову. Мова караїмів вижила як мова літургії караїмів.

Відомі польські караїми

image
Шапшал Серая Маркович

Коментарі

Виноски

  1. Ustawa z dnia 6 stycznia 2005 r. o mniejszościach narodowych i etnicznych oraz o języku regionalnym (Dz.U. z 2017 r. poz. 823).
  2. Zob.: «Karaimi. Ginący naród» (1994.)
  3. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 12. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  4. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 22. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  5. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 18—19. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  6. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 20. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  7. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 36. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  8. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 23. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  9. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 18. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  10. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 17. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  11. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 25. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  12. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 30. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  13. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 31. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  14. Zob.: : « — Materiały do życiorysu i twórczości», Wrocław 1957, «Ossolineum», s. 140 (przypis.61).
  15. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 34. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  16. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 37—38. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  17. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 39. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  18. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 180. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  19. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 187. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  20. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 181. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  21. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 183—184. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  22. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 49. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  23. A. Srebrakowski, Tatarzy i Karaimi wileńscy wobec powojennej ewakuacji ludności polskiej i żydowskiej z Litewskiej SRR, «Wrocławskie Studia Wschodnie» Nr 3:1999, s. 152.
  24. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 50. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  25. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 51. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  26. (PDF). с. 264. Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2017. Процитовано 23 травня 2021.
  27. Mniejszości narodowe i etniczne oraz społeczność posługująca się językiem kaszubskim – liczebność (również według województw). Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 23 травня 2021.
  28. . Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 23 травня 2021.
  29. . Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 23 травня 2021.
  30. . 1 (18)/2008: 16—17. Архів оригіналу за 25 січня 2015. Процитовано 23 травня 2021.
  31. M. Abkowicz, Karaimi we Wrocławiu. W: Almanach karaimski. Wrocław 2007, s. 107.
  32. Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 204. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  33. Ustawa z dnia 21 kwietnia 1936 r. o stosunku Państwa do Karaimskiego Związku Religijnego w Rzeczypospolitej Polskiej (Dz.U. z 1936 r. nr 30, poz. 241).

Бібліографія

  • Karaimi. Mniejszości narodowe i etniczne w Polsce. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. 2012. с. 39. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()

Посилання

  • Вебсайт польських караїмів [ 20 травня 2021 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Polski karayimi etnichna menshina tyurkskogo pohodzhennya sho spoviduyut karayimizm i pribula v seredni viki z Krimu na zemli Velikogo knyazivstva Litovskogo ta Rusi Sogodni odna z chotiroh yuridichno viznanih etnichnih menshin u Polshi yaka prozhivaye rozsiyano po vsij krayini Istoriya karayimiv u PolshiPributtya karayimiv do Litvi ta Galickoyi Rusi Istoriya poselennya Karayimiv u Yevropi Karayimi buli v osnovnomu rozporoshenoyu spilnotoyu do kincya HIII stolittya Najvazhlivishi yih grupi znahodilis u Seredzemnomu Chornomu mori ta Centralnij Aziyi Zhittya v bagatoh krayinah prizvelo do etnichnoyi ta kulturnoyi neodnoridnosti karayimiv Pervisnoyu teritoriyeyu prozhivannya karayimiv yaki zgodom utvorili gromadi v Polshi buv Krim Zgidno z istoriyeyu sho povtoryuvalas u karayimskih komunah Trakaya Galicha ta Lucka knyaz Vitovt sponukav yih pereyihati do Litvi Cimi peremishenimi osobami mali buti 383 sim yi z mist Chufut Kale Mangup ta Solhatu Naspravdi vitoki poselennya karayimiv u Trokayi jmovirno syagayut chasiv pravlinnya knyazya Olgerda chi Kejstuta 13 chervnya 1388 r knyaz Vitovt nadav privilej karayimam sho meshkali v Trakayi Luck takozh buv odniyeyu z najdavnishih rezidencij karayimiv Pro opis isnuvannya organizovanoyi spilnoti v Chuci svidchit opis 1429 roku v yakomu zgadano karayimskij gazzan U privileyi vid 22 grudnya 1506 r zaznacheno sho v misti isnuvali dvi okremi sinagogi rabinska ta karayimska Karayimi v davni polski chasi Karayimska kniga pid nazvoyu Radist poryatunku Pinhasa Malickogo z Vilnyuskogo karayimatu vidana v 1890 r u Vilnyusi U seredni viki na teritoriyi vlasne Korolivstva Polsha ne bulo stvoreno zhodnoyi karayimskoyi spilnoti Karayimski gromadi potrapili pid vladu polskih koroliv pislya 1340 r koli Kazimir Velikij perebrav vladu Galickoyi Rusi Za tradiciyeyu 80 karayimskih rodin pribuli z Krimu do Galicha blizko 1246 r Vidomo sho krim Galicha u Lvovi takozh isnuvala spilnota karayimiv pid skipetrom polskih koroliv yaka vidokremilasya vid galickoyi u 1475 r Usi karayimski municipaliteti ta spilnoti navit ti sho buli stvoreni pislya 1500 roku pidtrimuvali religijni kulturni ta simejni kontakti zi svoyimi vihidnimi gromadami v Krimu U pershij period poselennya karayimi meshkali lishe v kilkoh mistah Chervonoyi Rusi Volini ta Litvi Galich Luck Trokaj U XVII stolitti ci spilnoti rozrosilsya do nih priyednalisya novi karayimski gromadi v Kukuzevi Derazhni Olici Birzhayi Novomu Misti Panevezhisi Pasvalisi Salati i Szhati Yak i hristiyanski ta yevrejski gromadi karayimi v Rechi Pospolitij takozh mali svoye samovryaduvannya Gromadu ocholyuvali starijshini yakih obirali yiyi chleni U gromadi karayimiv pracyuvali uchitel vin keruvav sered inshogo miscevim budinkom molitvi gabbaj skarbnik i gazzan vin vikonuvav religijni ta sudovi funkciyi Karayimske samovryaduvannya u Trokah malo unikalnu formu de misceva gromada obirala svogo mera zatverdzhenogo zgodom voyevodoyu vid chasiv serednovichchya Z chasom povnovazhennya administratora karayimskoyi gromadi rozshirilisya na vsyu teritoriyu Litvi i vin pochav obiratisya predstavnikami vsih miscevih karayimskih spilnot Litovski karayimi buli proslavleni v opisanij period Isaakom Trakajskim yakij zhiv u 1533 1594 rr Karayimi buduvali svoyi kenasi v obgovoryuvanomu period v Trakayi Lucku Galichi Kukezevi Birzhayi i Novomu Misti Vsi voni buli pobudovani z dereva Okrim kenas takozh zazvichaj zasnovuvalis kladovisha najdavnishimi z nih buli cvintar u Trakayi ta peredmisti Lvova obidva z kincya XV stolittya Z chasiv kolishnoyi Rechi Pospolitoyi zbereglisya lishe kladovisha v Trakayi ta Galichi Trakaj vid na bereg akvarel Stanislava Maslovskogo z 1904 r Nacionalnij muzej u Varshavi Chas pislya rozdilu Rechi pospolitoyi Pislya podiliv Rechi pospolitoyi karayimski religijni gromadi v Galichi ta Kukizovi uvijshli do skladu Avstriyi a vsi inshi do Rosijskoyi imperiyi Perepis 1897 roku pokazav sho v Rosijskij imperiyi prozhivalo 12 894 karayimiv u tomu chisli 1383 u Litvi ta 6166 u Krimu U zv yazku z tim sho Krimske hanstvo bulo vklyucheno do skladu Rosiyi v XVIII stolitti majzhe vsi karayimski komuni buli ob yednani v odnu spilnotu sho stimulyuvalo kontakti mizh nimi U 1837 r v Yevpatoriyi bulo stvoreno ofis Hachama Tauri Odesi ta stvoreno Karayimskij duhovnij soyuz yakij takozh vklyuchav religijni gromadi v reshti imperiyi U 1863 r razom iz Duhovnim pravlinnyam u Trokah bulo stvoreno drugu kancelyariyu hachami Period Drugoyi Polskoyi Respubliki Prezident Ignacij Moscickij vidviduye karayimiv u Lucku cherven 1929 Pislya bilshovickogo perevorotu z pochatkovih tridcyati dvoh komun karayimiv na vidirvanih vid Rosiyi teritoriyah zalishilos lishe p yat chotiri u vidrodzhenij Polshi Trakaj Vilno Luck Galich i odna komuna v todishnih litovskih kordonah Panevezhis U mizhvoyennij period Karayimska religijna asociaciya zdijsnyuvala religijnu vladu nad karayimami 23 zhovtnya 1927 roku delegati usih karayimskih gromad virishili sho Hadzhi Seradzha Sapshal maye obijnyati posadu gahana glavi karayimiv sho bazuvalasya v Trakayi Vibori buli zatverdzheni vladoyu 26 listopada 1927 r a gahan vstupiv na posadu 18 veresnya 1928 r u Vilnyuskij kenasi 21 kvitnya 1936 r sejm Respubliki Polsha prijnyav akt pro vidnosini derzhavi z Karayimskim religijnim soyuzom yakij regulyuvav pravove stanovishe karayimiv U mizhvoyennij Polshi bulo stvoreno ryad karayimskih gromadskih organizacij sered yakih Karayimska asociaciya Troki Vilno Luck Galich Tovaristvo lyubiteliv istoriyi ta kulturi karayimiv diyalo u 1932 1939 rr u Vilni Karayimskij zhinochij klub Katin Odzhachi Trokaj Vilno Luck Galich Klub molodih karayimiv Bir Bau U 1924 1939 rr bulo vidano dvanadcyat tomiv naukovo socialnogo shorichnika Mysl Karaimska Polski karayimi pislya Drugoyi svitovoyi vijni Kladovishe karayimiv u Varshavi yedinij diyuchij karayimskij nekropol v krayini Karayimi meshkali perevazhno na tih zemlyah sho pislya Drugoyi svitovoyi vijni vidijshli do skladu SRSR Ugodi pro obmin naselennyami ukladeni mizh lyublinskim uryadom ta okremimi radyanskimi respublikami spochatku ne peredbachali repatriaciyi karayimiv U kvitni 1945 r radyanskij uryad reaguyuchi na prohannya polskoyi storoni povidomiv sho vin ne bude pereshkodzhati pereselennyu kolishnih polskih gromadyan nacionalnostej vidminnih vid polskoyi ta yevrejskoyi yaksho voni pov yazani z polskoyu kulturoyu Akciya pereselennya karayimiv z Vilnyuskoyi oblasti nezvazhayuchi na zusillya miscevih zhiteliv viyihati do Polshi zustrila opir vladi Litovskoyi RSR Nezvazhayuchi na veliki trudnoshi sprichineni litovskoyu vladoyu blizko 300 karayimiv vreshti resht zumili zalishiti teritoriyu radyanskoyi Litvi Osoblivoyu grupoyu sered nih buv blizko desyatka osib yaki dobrovilno vstupili do Pershoyi polskoyi armiyi a pislya zakinchennya vijni ta demobilizaciyi privezli svoyi sim yi do Polshi Pro najsilnishij vihid karayimiv u kolo polskoyi kulturi ta movi najkrashe svidchit citata z lista Karayimskoyi komuni vid kvitnya 1945 r sho vtruchayetsya u spravu mozhlivosti pereselennya karayimiv do Polshi pislya Drugoyi svitovoyi vijni Stavshi takim chinom korinnimi gromadyanami polskoyi zemli voni takozh zaznali vplivu karayimizmu ta polskoyi kulturi voni dumali chitali ta pisali polskoyu movoyu pro sho svidchit yedine nacionalne periodichne vidannya Karayimska dumka sho vihodilo u Vilni do 1939 roku V danij chas vi takozh mozhete zustriti bagatoh karayimiv yaki vikladayut polsku movu v pochatkovih shkolah Vilnyuskogo regionu vchiteliv ta vchiteliv serednih shkil ne kazhuchi vzhe pro profesora kafedri stolichnogo universitetu Polska mova zajmala v rodini karayimiv te same misce sho i turecka pro sho svidchit zbirnik pid nazvoyu Korotki karayimski molitvi vidani u Vilni v 1935 r pid redakciyeyu Ulu Hazzana zastupnika glavi karayimskoyi religiyi Vlada URSR u svoyu chergu ne stvoryuvala zhodnih pereshkod dlya pereselennya zavdyaki chomu galicki karayimi mogli pributi do Polshi 15 lipnya 1945 roku shistnadcyat osib karayimskogo pohodzhennya takozh Luck i oselilisya pislya pributtya v Opole Pislyavoyenni migraciyi priveli do stvorennya novih skupchen karayimiv u Varshavi Zelonka ta Podkova Lesna Trimisti ta Opoli a potim u Vroclavi Odinoki sim yi takozh prozhivali sered inshogo v Olshtini Shecini Krakovi Gozhuvi Slupsku ta Elku U nastupni roki centr Varshavi chiselno zmicnivsya todi yak centri Opole ta Vroclava oslabli Kilkist ta rozpodilZa rezultatami Nacionalnogo perepisu naselennya 2011 roku v Polshi prozhivalo 346 osib yaki viznali karayimsku identichnist Pid chas perepisu karayimsku nacionalnist yak yedinu deklaruvali 233 osobi 113 osib vkazalo karayimsku totozhnist yak odnu z dvoh Viznana polskim zakonom karayimska menshina gromadyani Polshi yaki zayavlyayut pro karayimsku nacionalnist nalichuye 314 osib Perepis pokazav sho karayimi prozhivayut u takih voyevodstvah Mazovecke 98 osib Lodzinske 46 osib Nizhnosilezke 46 osib Pomorske 27 osib Kuyavsko Pomorske 14 osib Pidlyaske 12 osib Opolske 9 osib Lyublinske 4 osobi Velikopolske 3 osobi Perevazhna bilshist predstavnikiv karayimskoyi menshini prozhivaye u mistah 90 67 todi yak lishe 9 33 karayimiv u silskij miscevosti Sered lyudej yaki zayavlyayut pro svoyu karayimsku nacionalnist dominuyut choloviki 63 64 Za rezultatami poperednogo perepisu naselennya 2002 roku v krayini prozhivalo lishe 43 osobi yaki zayavili pro karayimsku identichnist Na dumku predstavnikiv karayimskoyi menshini ci rezultati ne vidobrazhali faktichnoyi situaciyi suttyevo zanizhuyuchi kilkist karayimiv u Polshi Prichinoyu cogo bulo pozbavlennya respondentiv mozhlivosti obrati podvijnu identichnist sho postavilo bagatoh predstavnikiv menshini vklyuchayuchi karayimiv u skrutnu situaciyu viboru mizh prinalezhnistyu do nacionalnoyi chi etnichnoyi spilnoti ta ototozhnennyam z polskistyu She skladnishe ociniti kilkist lyudej z karayimskim korinnyam Priblizno mozhna pripustiti sho ce grupa vid 500 do navit 1000 osib Socialne zhittyaEmblema Soyuzu polskih karayimiv Chleni ciyeyi religijnoyi ta nacionalnoyi grupi pov yazani z Karayimskim religijnim soyuzom v Respublici Polsha ta socialno kulturnim ob yednannyam Soyuzu polskih karayimiv Stvorene u 2003 roci vidavnictvo Bitik vipuskaye vidannya karayimskoyi tematiki Vazhlive misce sered nih zajmaye zhurnal Awazymyz sho vidayetsya v ninishnomu viglyadi z 2004 r shokvartalno z 2011 r Varshava kulturnij centr karayimiv u Polshi U misti ye yedine diyuche kladovishe Karayimiv u Polshi Do 1989 roku u Vroclavi diyala yedina kenasa u povoyennij Polshi ocholyuvana ostannim polskim gazzanom Rafalom Abkovichem Pravovij status karayimiv yak religijnoyi grupi regulyuyetsya v Zakoni pro vidnosini derzhavi iz Karayimskim religijnim soyuzom v Respublici Polsha Zakon 2005 roku pro nacionalni ta etnichni menshini ta regionalnu movu nadaye karayimam status etnichnoyi menshini MovaRidnoyu movoyu polskih karayimiv ye karayimska mova yaka nalezhit do grupi tyurkskih mov ale zaraz perevazhna bilshist polskih karayimiv shodnya koristuyetsya polskoyu movoyu yaka cherez rozsiyannya i neveliku kilkist lyudej vitisnila ridnu movu Mova karayimiv vizhila yak mova liturgiyi karayimiv Vidomi polski karayimiShapshal Seraya Markovich Mariolya Abkovich 1964 roku narodzhennya ekspert z pitan karayimiv Rafal Abkovich 1896 1992 gazzan Avraam ben Joshihahu 1636 1687 abo 1688 pridvornij likar korolya Yana III Sobeskogo Oleksandr Dubinskij 1924 2002 tyurkolog ta shodoznavec Boguslav Firkovich 1865 1915 gazzan Shimon Firkovich 1897 1982 gazzan poet Oleksandr Mardkovich 1875 1944 pismennik poet vidavec Shimon Pileckij nar 1925 inzhener doslidnik litakiv Yevgen Robachevskij 1931 2003 aktor kino ta dublyazhu Ananij Royeckij 1896 1978 geofizik Sergiush Rudkovskij 1873 1944 poet pismennik gromadskij diyach Shapshal Seraya Markovich 1873 1961 gahan Ananiyash Zajchkovskij 1903 1970 shodoznavec tyurkolog Vlodzimezh Zajochokovskij 1914 1982 tyurkologKomentariVinoskiUstawa z dnia 6 stycznia 2005 r o mniejszosciach narodowych i etnicznych oraz o jezyku regionalnym Dz U z 2017 r poz 823 Zob Karaimi Ginacy narod 1994 Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 12 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 22 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 18 19 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 20 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 36 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 23 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 18 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 17 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 25 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 30 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 31 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Zob Materialy do zyciorysu i tworczosci Wroclaw 1957 Ossolineum s 140 przypis 61 Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 34 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 37 38 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 39 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 180 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 187 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 181 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 183 184 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 49 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka A Srebrakowski Tatarzy i Karaimi wilenscy wobec powojennej ewakuacji ludnosci polskiej i zydowskiej z Litewskiej SRR Wroclawskie Studia Wschodnie Nr 3 1999 s 152 Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 50 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 51 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka PDF s 264 Arhiv originalu PDF za 18 listopada 2017 Procitovano 23 travnya 2021 Mniejszosci narodowe i etniczne oraz spolecznosc poslugujaca sie jezykiem kaszubskim liczebnosc rowniez wedlug wojewodztw Arhiv originalu za 20 sichnya 2015 Procitovano 23 travnya 2021 Arhiv originalu za 30 lipnya 2014 Procitovano 23 travnya 2021 Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2015 Procitovano 23 travnya 2021 1 18 2008 16 17 Arhiv originalu za 25 sichnya 2015 Procitovano 23 travnya 2021 M Abkowicz Karaimi we Wroclawiu W Almanach karaimski Wroclaw 2007 s 107 Karaimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 204 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Ustawa z dnia 21 kwietnia 1936 r o stosunku Panstwa do Karaimskiego Zwiazku Religijnego w Rzeczypospolitej Polskiej Dz U z 1936 r nr 30 poz 241 BibliografiyaKaraimi Mniejszosci narodowe i etniczne w Polsce Warszawa Wydawnictwo Sejmowe 2012 s 39 ISBN 978 83 7666 143 18 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka PosilannyaVebsajt polskih karayimiv 20 travnya 2021 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ