Шимон Фіркович народився 16 травня 1920 року в Мелітополі помер 24 червня 1976 року у Варшаві польський інженер електрон

Шимон Фіркович (народився 16 травня 1920 року в Мелітополі, помер 24 червня 1976 року у Варшаві) - польський інженер-електронік караїмської національності.

Симон Фіркович
Народився	16 травня 1920(1920-05-16) Мелітополь, УНР
Помер	24 червня 1976(1976-06-24) (56 років) Варшава, Польська Народна Республіка
Поховання	Караїмський цвинтар (Варшава)
Країна	Польська Республіка Польська Народна Республіка
Діяльність	electronic engineer, викладач університету
Галузь	електроніка
Alma mater	Варшавська політехніка (1950)
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Вчене звання	асоційований професор
Заклад	Варшавська політехніка і Вроцлавська політехніка
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в Мелітополі (Україна) в сім'ї караїмів. У 1938 році закінчив залізничний технікум у Вільно, отримавши звання електротехніка. Будучи добровольцем, він брав участь у вересневій кампанії в 1939 році в рядах Тракайської добровольчої роти. Мобілізований у 1944 році до 1-ї польської армії, брав участь, серед іншого, у боях за Колобжег .

У 1946 - 1950 роках навчався на електротехнічному факультеті Вроцлавського технологічного університету. Наукову діяльність розпочав у 1948 р. асистентом проф. Анджея Єллонека на кафедрі радіотехніки Вроцлавського технологічного університету. Багато років він професійно працював в електронній промисловості, тобто в 1950-1952 рр. завідуючим лабораторією в Науково-дослідному центрі комунікаційного обладнання в Зегже, де проводив різні будівельні та лабораторні роботи у галузі військової радіотехніки, а потім майже 5 років на Заводі з виробництва електричних ламп на посаді начальника відділу технічного контролю, а потім на посаді головного технолога. У 1957 році він почав працювати в Індустріальному інституті електроніки; спочатку як асистент, а згодом як незалежний науковий співробітник. З 1965 року працював в Інституті автоматизації Польської академії наук (нині Інститут системних досліджень Польської академії наук), де був завідувачем лабораторії надійності, а потім завідувачем Департаменту контролю якості Методи. Він також був багаторічним заступником директора Інституту з наукових досліджень. Ступінь доктора філософії в галузі технічних наук отримав в 1961 році в Інституті фундаментальних технологічних досліджень для своєї дисертації Іскри оксидних катодів в електронно-вакуумних трубках, а в 1964 році на основі наукових досягнень і дисертації Деяких питання надійності, отриманих в Варшавському технологічному університеті докторського ступеня.

Наукові досягнення та результати підготовки наукових кадрів виправдали присвоєння вченого звання доцента технічних наук у 1971 році. Спеціалізувався на теорії надійності. У початковий період своєї наукової діяльності він зосередився на питаннях надійності електронних ламп, поступово переходячи до більш загальних питань теорії надійності, головним чином в її статистичному підході. Наукові досягнення включають понад 80 публікацій у різних національних та закордонних журналах, авторство 2-х книг, співавторство 4-х книг та багато сценаріїв. Окрім наукової та дослідницької діяльності, він також вів дидактичну діяльність. У 1957-1962 роках викладав у Вроцлавському технічному університеті, а в 1959 - 1976 роках - у Варшавському технологічному університеті.

Похований на Караїмському кладовищі у Варшаві на вулиці Редутова, 34.

Вибрані публікації

Statystyczna ocena jakości i niezawodności lamp elektronowych, Warszawa 1963
Matematyczne podstawy oceny niezawodności, [współaut.], Warszawa 1966
Przekaźnik elektromechaniczny o zmiennej strukturze obwodu sterującego, [współaut. z Januszem Migalskim], Warszawa 1966
Statystyczne badanie wyrobów, Warszawa 1970
Metody statystyczne w sterowaniu jakością, red. S. Firkowicz, Wrocław 1977
Zasady profilaktyki obiektów technicznych, [współaut. z Januszem Karpińskim], Warszawa 1981