ベ

へ або ヘ (/he/; МФА: [he] • [he̞]; укр. хе) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 4-го рядка 6-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Хіраґана
Походження	部
JIS X 0213	1-4-56
Unicode	3078
Катакана
Походження	部
JIS X 0213	1-5-56
Unicode	U+30D8
Вимова • Мови • Клас
МФА	he
Мови	ja, ain
Звук	чистий
Транслітерація
Кирилиця	ХЕ
Латинка	HE

Хіраґана
Походження	へ
JIS X 0213	1-4-57
Unicode	3079
Катакана
Походження	ヘ
JIS X 0213	1-5-57
Unicode	U+30D9
Вимова • Мови • Клас
МФА	be
Мови	ja
Звук	дзвінкий
Транслітерація
Кирилиця	БЕ
Латинка	BE

Хіраґана
Походження	へ
JIS X 0213	1-4-58
Unicode	307A
Катакана
Походження	ヘ
JIS X 0213	1-5-58
Unicode	U+30DA
Вимова • Мови • Клас
МФА	pe
Мови	ja
Звук	напівдзвінкий
Транслітерація
Кирилиця	ПЕ
Латинка	PE

Має похідні:

• дзвінкі звуки — べ або ベ (/be/; МФА: [be] • [be̞]; укр. бе);
• напівдзвінкі звуки — ぺ або ペ (/pe/; МФА: [pe] • [pe̞]; укр. пе).

Короткі відомості

Опис

Фонема сучасної японської мови. Складається з одного приголосного звука та одного неогубленого голосного переднього ряду високо-середнього піднесення /e/ (え). Приголосні бувають різними залежно від типу.

Глухий глотальний щілинний:		/h/ →	へ	[he]	(основний звук)
Дзвінкий губно-губний проривний:		/b/ →	べ	[be]	(похідний звук)
Глухий губно-губний проривний:		/p/ →	ぺ	[pe]	(похідний звук)

До IX століття знак へ вимовлявся як [pe], У X—XVI століттях — як [ɸe], а з XVII століття і по сьогодні — як [he].

Крім цього, в знак へ читався як [he] лише на початку слова; в решті випадків він вимовлявся як え — [e].

У сучасній японській мові звук [e] передається лише знаком え. Виняток становить граматична частка вказівного відмінка, що передається на письмі як へ, а вимовляється як [e].

Порядок

Місце у системах порядку запису кани:

• (Порядок ґодзюону): 29.
• (Порядок іроха): 6. Між ほ і と.

Абетки

• Хіраґана: へ

Походить від скорописного написання правої складової ієрогліфа 部 (бу, частина).

• Катакана: ヘ

Походить від скорописного написання правої складової ієрогліфа 部 (бу, частина).

• Манйоґана: 平 • 反 • 返 • 弁 • 弊 • 陛 • 遍 • 覇 • 部 • 辺 • 重 • 隔 • 閉 • 倍 • 陪 • 拝 • 戸 • 経

Транслітерації

へ

• Кирилиця:

  (Система Поліванова): ХЕ (хе).

  Альтернативні системи: ХЕ (хе).

• Латинка

  (Система Хепберна): HE (he).

  (Японська система): HE (he).

  JIS X 4063: he

  Айнська система: HE (he).

べ

• Кирилиця:

  (Система Поліванова): БЕ (бе).

  Альтернативні системи: БЕ (бе)

• Латинка

  (Система Хепберна): BE (be).

  (Японська система): BE (be).

  JIS X 4063: be

  Айнська система: BE (be).

ぺ

• Кирилиця:

  (Система Поліванова): ПЕ (пе).

  Альтернативні системи: ПЕ (пе)

• Латинка

  (Система Хепберна): PE (pe).

  (Японська система): PE (pe).

  JIS X 4063: pe

  Айнська система: PE (pe).

Інші системи передачі

• Шрифт Брайля:

  ●● ●－ ●●

• Радіоабетка: ХЕіва но ХЕ (平和のヘ; «хе» миру)
• Абетка Морзе: ・

Джерела та література

• 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)

Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.

• 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)

Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.

• 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版,　1970. (яп.)

Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998.

• Поливанов Е. Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. (рос.)
• Поливанов Е. Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. (рос.)
• . (англ.), (рос.)
• Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997.

Посилання

• (яп.)
• (яп.)
• (яп.)

Ґодзюон
ん н	゛	わ ва	ら ра	や я	ま ма	は ха	な на	た та	さ са	か ка	あ а
っ	゜	ゐ і	り рі		み мі	ひ хі	に ні	ち ті	し сі	き кі	い і
в			る ру	ゆ ю	む му	ふ фу	ぬ ну	つ цу	す су	く ку	う у
		ゑ е	れ ре		め ме	へ хе	ね не	て те	せ се	け ке	え е
		を о	ろ ро	よ йо	も мо	ほ хо	の но	と то	そ со	こ ко	お о
Іроха
い і	ろ ро	は ха	に ні	ほ хо	へ хе	と то	ち ті	り рі	ぬ ну	る ру	を о
わ ва	か ка	よ йо	た та	れ ре	そ со	つ цу	ね не	な на	ら ра	む му
う у	ゐ і	の но	お о	く ку	や я	ま ма	け ке	ふ фу	こ ко	え е	て те
あ а	さ са	き кі	ゆ ю	め ме	み мі	し сі	ゑ е	ひ хі	も мо	せ се	す су
• •