イ

い або イ (/і/; МФА: [і] • [i̞]; укр. і) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 2-го рядка 1-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Хіраґана
Походження	以
JIS X 0213	1-4-4
Unicode	3044
Катакана
Походження	伊
JIS X 0213	1-5-4
Unicode	U+30A4
Вимова • Мови • Клас
МФА	і
Мови	ja, ain
Звук	чистий
Транслітерація
Кирилиця	І
Латинка	І

Короткі відомості

Опис

Фонема сучасної японської мови: один з 5 голосних звуків. Позначається /і/. Вимовляється зі слабко розкритим ротом.

Є неогубленим голосним переднього ряду високого піднесення. У Міжнародному фонетичному алфавіті позначається символом [i]. Інколи розглядається як неогублений голосний високого піднесення в позиції між переднім та середнім рядом, і позначається знаком [i̞]. Часто для зручності записується просто як [і].

В японській мові приголосні звуки другого рядка ґодзюону, так званого рядка /i/, палаталізуються через додавання до них голосного /i/. У сполученні з цими приголосними /i/ вимовляється ближче до палатального апроксиманту [j], ніж до неогубленого голосного переднього ряду високого піднесення [i].

Порядок

Місце у системах порядку запису кани:

• (Порядок ґодзюону): 2.
• (Порядок іроха): 1. Перед ろ.

Абетки

• Хіраґана: い

Походить від скорописного написання ієрогліфа 以 (і, використання).

• Катакана: イ

Походить від скорописного написання лівої складової ієрогліфа 伊 (і, керувати).

• Манйоґана: 伊 • 怡 • 以 • 異 • 已 • 移 • 射 • 五 • 韋 • 為 • 位 • 威 • 謂 • 萎 • 委 • 偉 • 井 • 猪 • 居

Транслітерації

• Кирилиця:

  (Система Поліванова): І (і).

  Альтернативні системи: І (і).

• Латинка

  (Система Хепберна): І (і).

  (Японська система): І (і).

  JIS X 4063: і

  Айнська система: І (і).

Інші системи передачі

• Шрифт Брайля:

  ●－ ●－ －－

• Радіоабетка: Іро но І (色のイ; «і» кольору)
• Абетка Морзе: ・−

Джерела та література

• 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)

Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.

• 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)

Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.

• 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版,　1970. (яп.)

Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998.

• Поливанов Е. Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. (рос.)
• Поливанов Е. Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. (рос.)
• . (англ.), (рос.)
• Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997.

Посилання

• (яп.)
• (яп.)
• (яп.)

Ґодзюон
ん н	゛	わ ва	ら ра	や я	ま ма	は ха	な на	た та	さ са	か ка	あ а
っ	゜	ゐ і	り рі		み мі	ひ хі	に ні	ち ті	し сі	き кі	い і
в			る ру	ゆ ю	む му	ふ фу	ぬ ну	つ цу	す су	く ку	う у
		ゑ е	れ ре		め ме	へ хе	ね не	て те	せ се	け ке	え е
		を о	ろ ро	よ йо	も мо	ほ хо	の но	と то	そ со	こ ко	お о
Іроха
い і	ろ ро	は ха	に ні	ほ хо	へ хе	と то	ち ті	り рі	ぬ ну	る ру	を о
わ ва	か ка	よ йо	た та	れ ре	そ со	つ цу	ね не	な на	ら ра	む му
う у	ゐ і	の но	お о	く ку	や я	ま ма	け ке	ふ фу	こ ко	え е	て те
あ а	さ са	き кі	ゆ ю	め ме	み мі	し сі	ゑ е	ひ хі	も мо	せ се	す су
• •