Чернігівщина — історико-географічний регіон у північно-східній частині України. Займає північну частину Придніпровської низовини, так званого лівобережного Полісся.
Чернігівщина | |
Герб | |
Чернігівське князівство на мапі Київської Русі, 1237 | |
Країна | Україна, СРСР і Російська імперія |
---|---|
Столиця | Чернігів |
Розташовується на водоймі | Десна, Дніпро |
Загальні відомості
У часи існування Київської Русі на території Чернігівщини існувало Чернігівське князівство. Після завоювання його монголами у 13 столітті воно увійшло до держави Золотої Орди. Чернігівщина була однією з перших земель, визволених литовсько-руськими військами від Золотої Орди в середині 14 століття, внаслідок чого увійшла до складу Великого князівства Литовського і Руського. У 15-16 століттях за володіння цією землею велися тривалі війни між Великим князівством Литовським і Руським та Великим князівством Московським, а з 16 століття — Річчю Посполитою і Московським царством. З 1649 по 1764 роки Чернігівщина у складі декількох полків входила до складу козацьої держави, Гетьманщини. Після ліквідації останньої Російською імперією центр чернігівських земель був перетворений на Чернігівську губернію, яка проіснувала до початку 20 століття.
Зараз Чернігівщина межує на південному заході вздовж Дніпра з Київщиною і Київським Поліссям, на північному заході — з Білорусією, на півночі — з Брянщиною, на північному сході — зі Слобожанщиною, а на півдні — з Полтавщиною. На півдні чернігівські землі охоплюють смугу лісостепу до 50 км ширини від лінії Бобровиця — Ніжин — Бахмач — Кролевець — Глухів.
Територія Чернігівської області у 1983 році дорівнювала 31 900 км² і нараховувала 1 459 000 чоловік. Вона відповідала Чернігівській губернії, за винятком 4 північних повітів, які входять до складу Брянської області, Росії, і східних територій колишніх повітів Конотоп, Кролевець, Глухів, які входять до складу Сумської області, Україна. Чернігівська область має у своєму складі Прилуцький район, який колись входив до складу Полтавської губернії.
Природа Чернігівщини оспівана в повісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» та однойменному фільмі, знятому цим видатним українським кінорежисером і письменником.
Географія
Майже вся Чернігівщина входить до складу Придніпровської низовини, лише невелика частина на північному сході — до складу Середньої височини. Чернігівські землі лежать у лісовій смузі — це так зване Чернігівське Полісся, в якому інколи вирізняють ще Новгород-Сіверське Полісся. Чернігівщина являє собою легко хвилясту рівнину, яка має загальний похил з північного сходу на південний захід. Алювіяльні мореново-зандрові і зандрові рівнини розчленовані долинами річок до 50 м. На вододілах і терасах наявні досить великі лесові острови з розвиненою яружною ерозією. Ще більше ерозійний краєвид є поширений у лісостепу, смузі на південному сході Новгород-Сіверського Полісся. Завдяки крейдовому підніжжю і значній ерозії (до 100 м), становить своїм краєвидом перехід до Середньої височини.
Корисні копалини Чернігівщини — нафта, торф, фосфорити, крейда, вапняки, каолін.
Клімат помірковано континентальний. Температура липня від 18,4° до 19,9° С, січня від — 6° до — 8° С;. Період з температурою понад 10° — 150—160 днів на рік. Річне число атмосферичних опадів 500—600 мм (понад половина їх припадає на літне півріччя), сніговий покрив тримається 90 — 100 днів.
Вздовж західних меж Чернігівщини протікає Дніпро. Головна річка Чернігівщини — Десна, яка тече з північного сходу на південний захід. Її ліві притоки — Сейм, Доч, Остер; праві — Убідь, Мена, Снов, Білоус.
Близько 4,5 % території Чергінівщини становлять торфові багна. Найбільші з них — Замгай (4330 га), Остерське (10 560 га), Сновське (9 400 га), Смолянки (4 300 га). Ґрунти в північній (поліській) частині чернігівських земель переважно дерно-підзолисті, а також сірі і світло-сірі опідзолені та торф'яно-болотисті; у смузі Лісостепу — чорноземи. В зв'язку з глобальним потеплінням клімату та посиленням антропогенного фактору ґрунти Чернігівщини на початку XXI ст. зазнали значного негативного впливу. В першу чергу це стосуються "запісочення" черноземів, що відбилося на врожайності зернових та інших сільськогосподарських культур.
У північній частині Чернігівщини переважають мішані ліси — сосна, дуб, береза, осика, чорна вільха, граб (лише в західній частині), тополя; в південному лісостепу — невеликі, переважно дубові ліси (тут існує дендрологічний парк «Тростянець»). Ліси займають близько 20 % всієї території Чернігівщини.
Історія
Давнина
Перші сліди людності на території Чернігівщини належать до середнього палеоліту (село. Чулатів біля Новгорода-Сіверського); їх більше з доби пізнього палеоліту (стоянки над Десною — Пушкарівська і Мізинська, в Новгороді-Сіверському і в Журавці над р. Удаєм), з трипільської культури, скитської доби й юхнівської культури. З початку нової ери відомі слов'янські поселення.
Князівство
У ранню добу на Чернігівщині жили з 9 століття сіверяни; тоді ж Чернігівщина увійшла до складу Київської держави (див. Чернігово-Сіверська земля), в 11 столітті утворилося Чернігівське князівство, а місто Чернігів (відоме з 907) стало значним політичним, культурним й економічним центром Русі. Інші міста Чернігівщини: Любеч (з 882 p.), Новгород-Сіверський, Стародуб (1096), Ніжин (1147), Остер (1098), Прилуки (1092), Курськ (1095), Вир (1113) та інші.
З кінця 11 століття чернігівскі князі вели безперервну боротьбу з половцями; тоді Чернігівщина поділилася на менші складові князівства; серед них Чернігівське і Новгород-Сіверське (в останньому жив князь Ігор Святославич, який виступив у похід проти половців). Великодержавна політика чернігівських князів створила умови для розвитку високої культури, яка мала всеукраїнський характер. Про це особливо свідчать видатні пам'ятки архітектури в Чернігові (з 11 — 12 століть, див. Чернігів), у Новгороді-Сіверському (Спаський собор), у Любечі (фортеця) й інші. На Чернігівщині виробляли мист. вироби, практикували золочення й інкрустацію, емаль, виготовляли скляні й ін. вироби.
У 1239 році Чернігівщину захопили татари, і вона опинилася у васальній залежності від Золотої Орди. Занепад тривав близько ста років. У 1345—1352 роках литовський Великий князь Ольгерд підкорив собі Чернігівщину і посадив на удільних столах своїх синів. Край часто зазнавав спустошень від татар. Унаслідок війни між Литвою і Москвою в 1500—1503 роках Чернігівщину опанувала на одне століття Московське князівство.
Воєводство
За Деулінським перемир'ям 1618 року (після війни Москви з Річчю Посполитою) Чернігівщина відійшла до Польщі. 1635 року в північній частині Чернігівщини створено Чернігівске воєводство, а південна частина перейшла до Київського воєводства.
Полк
Під час Хмельниччини керівником повстанських загонів на Чернігівщині був Мартин Небаба. Наприкінці 1648 року створено Чернігівський, Ніжинський і Стародубський полки у складі козацько-гетьманської держави. Чернігівщина була далі тереном Україно-польської війни. Після Білоцерківської угоди і повороту на Чернігівщину польських панів багато селян рятувалося перед утисками польської шляхти переселенням на безлюдні землі Слобожанщини, які належали до Московського царства (серед іншого вони заснували фортецю Острогожску). У 1650-х роках Чернігівщина була тереном українсько-московської війни (перемога гетьмана І. Виговського під Конотопом 1659). За Андрусівською угодою між Москвою і Польщею (1667) Чернігівщина разом з Лівобережжям підпала під зверхність Москви. Столицею Гетьманщини стали міста на Чернігівщині: Батурин (1669—1708) і вдруге (1750 — 1764), згодом Глухів. За російсько-шведської війни 1705 — 1709 на Чернігівщині точилися бої за Стародуб і Новгород-Сіверський, а коли гетьман І. Мазепа перейшов на швед. бік, царський полководець О. Меншиков в 1708 році знищив Батурин.
У 18 столітті Чернігівщина відігравала провідну роль на культурному відтинку для Лівобережної, а навіть усієї України. Тут жили і працювали культурно-церковні діячі: Л. Баранович, І. Ґалятовський, І. Максимович, що заснував 1700 Чернігівську Колегію. У розвитку освіти і культури багато допомогло друкарство: 1675 створено друкарню у Новгороді-Сіверському, яку пізніше перенесено до Чернігова. На Чернігівщині працював державний діяч ген. хорунжий М. Ханенко (1691—1760), з неї був родом видатний лікар В. Самойлович. З самого початку культову роботу вели також монастирі, яких у середині 18 століття було 16 чоловічих і 4 жіночих: Маковецький, Троїцький і Єлецький у Чернігові, Спасо-Преображенський у Новгороді-Сіверському, Благовіщенський у Ніжині, Густинський б. Прилуки, Любецький, Рихлівський, Домницький, Макошинський та ін. Високо стояла народна освіта (лише у двох полках Ніжинському і Чернігівському було 359 церковно-парафіяльних шкіл.
За Гетьманщини і в кінці 18 століття значного розвитку досягла архітектура на Чернігівщині: відбудовано пам'ятки з княжої доби та створено нові архітектурні ансамблі: у Чернігові, а також у Ніжині: Миколаївський собор (1660-ті), Михайлівську церкву (1714 — 31), Благовіщенський собор (1716), Покровську церкву (1757) і Введенський собор (1772); у Новгороді-Сіверському: Успенський собор, Петропавлівську церкву, перебудовано Спасо-Преображенський собор (1796), будинок бурси, тріумфальну камінну арку; у Козельці: двоповерховий будинок полкової канцелярії (1760), собор Різдва Богородиці (1752 — 1763), споруджені А. Квасовим і І. Григоровичем-Барським, багатоповерхова дзвіниця; у Батурині: палац К. Розумовського (архітекти А. Рінальді і Ч. Камерон). Видатну архітектурну пам'ятку становив комплекс споруд Густинського монастиря, особливо Троїцький собор (1674).
За Гетьманату основною галуззю народного господарства на Чернігівщині було сільське господарство, але певне значення мали і деякі промисли: ґуральництво і млинарство, метал, (близько 100 рудень), поташева (будні), скляна (гути), парусно-полотняна і суконна промисловість.
Щодо соціальних процесів, то з кінця 17 століття збагачувалися великі власники, коштом зубожіння селян; козацький стан зберігав деяку соціальну рівновагу. З уваги на прикордонне положення і можливість збуту товарів до Росії на Чернігівщині значно зросли торговельні центри. Вже за польської влади, у 1620-х роках, магдебурзьке право мали Чернігів, Ніжин і Стародуб, за козацької держави його поширено на Новгород, Конотіп, Глухів, Козелець, Березну, Батурин. Найбільшим економічним центром став Ніжин (в 1786 році нараховував 11 000 меш.), за ним ішли Чернігів (3 900) і Прилуки (6 200 меш.).
Губернія
Після ліквідації Гетьманату і полкового устрою російський уряд створив у 1782 році на території Чернігівщини два намісництва: Чернігівське і Новгород-Сіверське. 1782 з цих намісництв утворено Малоросійську губернію з осідком у Чернігові, а 1802 знову її поділено на Чернігівську і Полтавську губернію (до останньої відійшла Прилука), але давні державно-козацькі традиції і автономічні прагнення і далі зберігалися на Чернігівщині (найвиразніше в Україні), бо українська старшина і визначні роди не денаціоналізувалися і не пішли на співпрацю з російським урядом; вони поширювали самостійницькі ідеї Мазепи і Полуботка, інформували чужинців про минуле України (Конвент 1794, Ж. Б. Шерер), публікували матеріали до історії, літератури, етнографії, про церкву України. Цьому станові сприяв і факт, що губернськими маршалами Чернігівського намісництва були українські патріоти: І. Горленко (1782 — 1785), А. Полетика (1785 — 1788), В. Тарновський (1790 — 1794). На Чернігівщині до 1917 існував окремий козацький стан, що мав свої права і привілеї.
Найактивнішими в національному русі були Новгород-Сіверський патріотичний і Чернігівський гуртки, до яких належали визначні культурно-політичні діячі Чернігівщини або ті, що працювали на Чернігівщині. Багато з українських автономістів були вихованцями Київської Академії і студіювали в чужих університетах. Серед автономістів Чернігівщини в кінці 18 століття визначилися: провідник шляхетства Ніжина і Батурина Г. Долинський, військовій канцелярист П. Коропчевський, учасник повстання пікінерів 1760-х pp. А. Гудович, утаємничений у справі закордонної місії В. Капніста 1791, директор Новгород-сіверської гімназії І. Халанський, автор проекту заснування Академій Наук і Академічної книгарні Ф. Туманський, композитор А. Рачинський, придворний капельмейстер гетьмана К. Розумовського, військовий діяч М. Миклашевський, що намагався відновити козацькі полки на Лівобережжі, начальник канцелярії гетьмана К. Розумовського О. Лобисевич, військовий діяч і автор «Малороссийской истории» А. Худорба, історик і державний діяч з Ніжина П. Симоновський, прихильник автокефалії Української Православної Церкви єпископ В. Шимацький, архімандрит М. Значко-Яворський, що сприяв Гайдамаччині, священик О. Пригара, автор «Особого или Топографического описания города … Новгорода-Северскогр — 1786 г.». Серед чернігівських автономістів були: О. Шафонський, автор документованої праці про Чернігівщину, В. Чарниш, чернігівський губернський маршалок, Р. Маркович, губернський прокурор, T. Каменський, А. Чепа й інші.
Уродженці Чернігівщини брали участь у русі декабристів; Чернігівський полк, що перебував у Василькові, виступив 29 грудня 1825 роки, але ця спроба була придушена. У 1820-х роках дехто з професорів Ніжинського Ліцею підтримував зв'язки з Малоросійським Таємним Товариством. У першій половині 19 століття поширилася освіта і культурне життя на Чернігівщині. На початку 19 століття діяли гімназії у Чернігові й Новгороді-Сіверському; 1820 гімназія вищих наук у Ніжині (1832 перетворена на ліцей, а 1875 на Історико Філологічний Інститут). Натомість на початку 19 століття народна освіта занепала: якщо в середині 18 століття в самих тільки Чернігівському і Ніжинському полках було 369 парафіяльних шкіл, то 1861 в усій Чернігівській губернії було їх лише 88, і то зрусифікованих. Значний вклад у загальну культуру і науку внесли вихідні з Чернігівщини: композитор М. Березовський, скульптор І. Мартос, славіст О. Бодянський, Т. Шевченко часто відвідував Чернігівщину. (1843, 1845 — 47, 1859). Тут він створив багато своїх творів, частково написаних за матеріалами з Чернігівщини. У 1846 році з доручення Археографічної комісії Шевченко їздив описувати історії і архітектурні пам'ятки Чернігівщини Проте, після першої чверті 19 століття Чернігівщина втрачає першорядне значення в українському національному відродженні; затьмарює її Полтавщина.
У першій половині 19 століття зайшли деякі зміни в економічному стані Чернігівщини: збільшилася площа під технічними культурами, зокрема тютюном, коноплями, цукровим буряком. Виникла цукрова промисловість, розвинулися інші галузі харчові і суконної промисловості.
Після скасування кріпацтва в 1861 році на Чернігівщині було 3 805 000 десятин земельних володінь, з чого 1889 000 належали селянам, 1625 000 було у приватному володінні дворян й інших станів, 210 000 належало державним й іншим власникам (стан на 1877). Реформа вплинула на часткову зміну зайняття населення — від хліборобства до промисловості: на 2000 підприємствах Чернігівщині працювало близько 30 000 робітників. Найважливіші галузі промисловості: цукрова з 12 заводами (найбільший Корюківський), на яких працювало 30 % усіх робітників губернії; ґуральництво (68 ґуралень з 940 робітниками), текстильна з центром у Клинцях (Чернігівщина посідала перше місце в Україні), тартаки (13 заводів).
З кінця 1880-х років до 1920 року на Чернігівщині діяли земства. Серед земських діячів Чернігівщини з ліберально-українофільськими наставленнями були: О. Русов, І. Шраг, Ф. Уманець, П. Дорошенко, М. Савицький, О. Тищинський, І. Петрункевич й ін. Група громадян: О. Тищинський, Л. Глібов, О. Ніс, О. Маркевич, Л. Лавріненко, П. Борсук та ін. заснували Чернігівську Громаду (1861 — 1863), яка видавала «Черніговскій Листокъ», єдине українське періодичне видання на всю Наддніпрянщину (редактор Леонід Глібов).
У другій половині 19 століття частина уродженців Чернігівщини належала до російських народників: брати І. і В. Дебагорій-Мокрієвичі, Д. Лизогуб, М. Кибальчич. На Чернігівщини жили і працювали українські письменники: Л. Глібов, починали свою літературну діяльність Марко Вовчок, П. Мирний, а згодом Б. Грінченко (у 1894—1902, перебуваючи на Чернігівщині, надрукував 60 українських книг накладом 200 000 примірників), М. Коцюбинський, В. Самійленко; українські історики: Олександр Маркович (також громадський діяч Чернігівщини, губернський маршалок, згодом підготовляв селянську реформу на Чернігівщині), Олександр Ханенко, А. Верзилов, О. Лазаревський; вони присвятили багато своїх дослідів Чернігівщині, використовуючи чернігівські архіви.
З Чернігівщиною пов'язані імена відомих мистців:
- І. Рєпін,
- М. Самокиш,
- В. і К. Маковські,
- І. Рашевський,
- М. Врубель,
- Л. Жемчужников,
- акторка і громадська діячка М. Заньковецька;
- кобзарі, уродженці Ч. і О. Вересаї,
- Т. Пархоменко,
- А. Шут.
Чернігівщина була відома особливим стилем домашнього іконопису. Він відзначався яскравістю і реалістичним зображенням святих, використанням червоної і жовто-гарячої фарб, а також рослинним орнаментом. Чернігівські ікони були відомі далеко за межами регіону. Їх зібрання перебуває в експозиції і фондах Музею української домашньої ікони історико-культурного комплексу «Замок Радомисль».
У 1893—1917 рр. активною була Українська Громада в Чернігові, до якої належали І. Шраг, А. Верзилов, О. Тищинський, В. Андрієвський, В. Самійленко, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, О. і С. Русови та ін.
В 1905 році у Чернігові засновано «Просвіту». З 1902 діяв Чернігівський комітет РУП, (М. Порш, О. Русов) і мав сільських та робітничих організації у Чернігові, Острі, Козельці, Шостці, Чемері й інших міст.
На початку 20 ст. Чернігівщина перебувала у невідрадному соціально-економічному стані. Селянство становило 90 % населення, але воно володіло тільки 42 % всіх земель. У 1905 в губернії було 267 300 малоземельних господарств (бл. 73 %). Багато селян ішло в найми, інші в пошуках землі відходили у віддалені райони. Після революції 1905—1906 рр. поставали нові дрібні фабрики, досягнувши 1913 — чисельностю у 334шт, в них працювало 28 000 робітників. Окрім того, у містах і селах працювали близько 80 000 ремісників. Населення Чернівецької губернії становило 1913 — 2456000 осіб, у тому числі 308000 (10,4 %) у м. Надмір населення у селах і брак для них праці у містах спричинив масову еміграцію до Азії.
Напередодні першої світової війни дещо покращав стан шкільництва, у 1912 навчалося у всіх школах губернії 142 300 дітей (у тому числі 38 400 дівчат), однак 40 % дітей залишилося поза школою.
На початку революції 1917 Чернігівщина активно включилася в національно-політичне життя української державності. Від Чернігівської губернії членами Центральної Ради на Всеукраїнському Національному Конгресі були обрані І. Шраг, Г. Одинець, М. Рубісов. Під час наступу більшовиків на Україну на початку 1918 р. Чернігівщина була театром завзятої боротьби (29.1.1918 — бій під Крутами).
Захопивши остаточно Чернігівщину наприкінці 1918 й на початку 1919 року, більшовики відірвали від Чернігівської губернії чотири північні повіти, приєднавши їх до Брянщини (РРФСР).
Земля УНР
Область
В 1925 році Чернігівську губернію ліквідовано та поділено на округи: Чернігівський, Глухівський, Ніжинський і Конотопський.
В 1930 році — повернений Україні Путивль.
В 1932 році утворено Чернігівську область.
А в 1939 році з її складу виокремлено Сумську область.
Серед більшовицьких діячів, що походили з Чернігівщини були: Ю. Коцюбинський, В. Антонов-Овсіенко, М. Подвойський, В. Примаков. З радянською окупацією відбулося зникнення особливостей поодиноких українських земель і зрівняння їх за одним стандартом. Проте в 1920-х pp. при історичній секції України АН була створена комісія Лівобережної України (гол. О. Гермайзе), яка досліджувала й Чернігівщину, та видано низку матеріалів, присвячених Північному Лівобережжю. При ВУАН діяв також Чернівецький історичний архів (керівник Ф. Федоренко). Серед визначних уродженців Чернігівщини того часу були письменники:
- П. Тичина,
- С. Васильченко,
- В. Еллан-Блакитний,
- І. Кочерга,
- кінорежисер О. Довженко,
- композитор-диригент Г. Верьовка,
- композитор Л. Ревуцький,
- економіст-статистик М. Птуха,
- історик О. Оглоблин.
За другої світової війни область на Чернігівщині формувалися радянські партизани під проводом О. Федорова і М. Попудренка. Область зазнала великих нищень, У жовтні 1943 року після відступу Німців Чернігівщина знову опинилася під радянською владою.
З 1991 до нинішнього часу Чернігівська область — у складі незалежної України.
Демографія
За козацько-гетьманської держави Чернігівщина була одним з найбільш заселених країв України — 19 мешканців на 1 км²; це пояснюється давнім заселенням і відносно спокійним положенням; татарські набіги тут були рідкі. Густота населення залежала від врожайності ґрунтів; найгустіше була заселена територія Прилуцького полку (28 меш. на 1 км²), що лежав в районі чорноземів, найрідше — Чернігівського полку з піщаними ґрунтами і збагненнями (18 меш. на 1 км²).
На Чернігівщині жило:
- 1764 рік — 964 000 осіб;
- 1782 рік — 1 177 000 осіб;
- 1858 рік — 1 472 000 осіб;
- 1921 рік — 2 322 000 осіб;
- 1914 рік — 3 020 000 осіб.
Чернігівщина завдячувала це значне збільшення населення великому природному приростові (на початку 20 ст. на 1 000 мешканців близько 48 народжень, 29 смертей, 19 % природного приросту). Але тільки близько 2/3 природного приросту лишалося, близько 1/3 переселялося від кінця 18 ст. на Південну Україну, Кубань та на Надволжя, пізніше на східне Передкавказзя, від кінця 19 ст. за Урал, Сибір, Далекий Схід. Чернігівщина давала найбільший континґент переселенців. Велике аґрарне переселення і брак промисловості були причиною цієї еміграції.
За роки 1898—1913 еміґрувало за Урал близько 250 000 осіб. Слідами розселення чернігівців в Азії є назви: Чернігівка, Новочернігівка та інші. Крім того, щороку близько 150 000 осіб виїздило на сезонні роботи на Донбас та Криворіжжя. Через значну еміграцію приріст населення був слабший, ніж на інших українських землях. За 100 років до 1918 населення центральних українських земель збільшилося в 4 рази, в Чернігівщині в 2,5 рази. Разом з тим зростала густота населення Чернігівщини: 1851 — 26,3 мешканців на 1 км², 1897 — 44,2, 1914 — 57,8; 1897 91 % населення жило в селах, 1913 — міське населення становило 307 700 осіб (10,1 %).
Найбільшими містами були:
- Ніжин — 32 000 осіб;
- Чернігів — 27 000 осіб;
- Стародуб — 26 000 осіб;
- Конотоп — 23 000 осіб;
- Глухів — 17 000 осіб;
Війни й революції спричинили спад людності Чернігівщини; з 1923 знову відбувся приріст, навіть більший, ніж до 1914. На території губернії (без 4 північних повітів), в 1914 році жило 2 235 000 людей.
Пізніше еволюція та сама, що й на більшості українських земель: великі втрати населення у 1915 — 1922 pp. і ще більші під час голодомору в 1932 — 1934 pp. і втретє у 1941 — 44 (разом населення зменшення на 30 %). Незважаючи на пізніший приріст, чисельність населення не досягло довоєнного рівня. З 1960 воно навіть зменшується:
- 1940 рік — 1 876 000 осіб;
- 1950 рік — 1 488 000 осіб;
- 1959 рік — 1 573 000 осіб;
- 1965 рік — 1 570 000 осіб;
- 1970 рік — 1 500 000 осіб;
- 1981 рік — 1483 000 осіб.
Природний приріст населення найменший в Україні (1974 — на 1 000 : народилося 12,7, померло — 10,7, природного приросту — 2,0).
Густота населення одна з найменших в Україні (46,5 на 1 км²). Як і давніше, вона найбільша в смузі Лісостепу (до 60 на 1 км²), найменша на півночі (20 — 30 на 1 км²). Міське населення становить на 1981 — 46,3 % (1960 — 23,9 %, 1970 — 35,4 %). Серед міст зменшилося давнє значення Ніжина, який є другим містом на Чернігівщині (76 000 меш. на 1983) після Чернігова (263 000), але він більший від Прилук (69 000).
Чернігівщина належить до областей з найбільшим відсотком українців. За переписом 1897, українці становили в Чернігівській губернії (без 4 північних повітів) 91,8 %, росіяни — 3,2 %, євреї — 4,5 %; на 1926 відповідні відсотки: 92,3, 3,0, 4,5; національний склад населення на території Чернігівської області на 1959 — 94,6 % українців, 3,9 % росіян, 0,9 євреїв, на 1970 — відповідні відсотки: 93,6, 4,8, і 0,7. Ці числа вказують на стабільний стан національних відносин в Чернігівщині.
Північна Чернігівщина розташована на межі України, Білорусії та Росії. З 1920 входить до РРФСР, і становить південну частину Брянської губернії. — з 1944 Брянська область: 14200 км², близько 0,9 млн мешканців. Минуле Північної Чернігівщини таке саме, як минуле всієї Чернігівщини; за гетьманської держави належала до Стародубського полку; з 1782 частина Чернігівського намісництва, з 1802 Чернігівська губернія, в межах якої охоплювала повіти: Стародубський, Мглинський, Суразький і Новозибківський.
За ревізійним переписом 1899 року, етнографічними картами Олександра Ріттіха і за О. Русовим населення Північної Чернігівщини становили українці (близько 70 %) з домішкою росіян; за російським переписом 1897 року воно було рос.; мовознавці вважали мову населення білоруською говіркою. Українська держава 1917 на початку не претендувала на приналежність Північної Чернігівщини до України, але на підставі заяви земських зборів Новозибківського і Мглинського повітів (кінець 1917) про бажання увійти до складу України Українська Центральна Рада поширила територію УНР на Північну Чернігівщину. Захопивши Чернігівщину 1919, радянська влада відірвала П. Чернігівщину від Чернігівської губернії і включила її до Російської СФСР (а не до Білорусії), і вона увійшла до складу Гомельської, згодом Брянської області.
За переписом 1926 національний склад Північної Чернігівщини був такий (у тис. і в дужках — %): росіяни — 709,3 (80,6), українці — 122,9 (14,0), євреї — 32,5 (3,7), білоруси — 14,8 (1,6). Основу російського населення на Північної Чернігівщині становили старообрядці, які тут поселилися у 17 ст. їх осередком було м. Клинці, в якому вони розвинули текстильну промисловість.
Територію Північної Чернігівщини можна вважати за мішаний український, білоруський та російський край. Тепер населення зазнає русифікації. За переписом 1959 року, в Брянській обл. жило 18 300 українців, за переписом 1970 — їх було 21 000 (в його числі 9 000 вважало українську мову за свою рідну).
Економіка
Сільське господарство в час УРСР
В 1976 році в області нараховувалося 503 колгоспи та 57 радгоспів (у 1970 відповідно 614 та 40).
Сільсько-господарські угіддя займали 68 % території області, з них орні землі 72 %, пасовища та сіножат — 26 %.
Загальна посівна площа у 1976 становила 1587100 га (тобто 50 % всієї території; у 1913 — 35 %), у його числі числі:
- під зернові та бобові — 711 800 га (44,8 %; 1913 — 25 %);
- під технічні культури — 100 500 га (6,3 %);
- під картоплю — 193 300 га (12,2 %);
- під овоче-баштанні — 19400 га (1,2 %);
- під кормові засіви — 562100 га (35,4 %).
Серед зернобобових вирощувалися озима пшениця (243300 га), кукурудза (150900 га), ячмінь (75 800 га), а також жито, зернобобові і гречка. Серед технічних культур найбільша площа була відведена під льондовгунець (49900 га) і цукровий буряк (41 800 га). За 1970 — 75 pp. сер. врожайність зернових в обл. становила 19,5 центнерів з га, у тому числі озимої пшениці — 23,6 центнерів з га; вона вища від сер. в Україні (відповідно 23,6 центнерів з га та 28,0 центнерів з га); цукрових буряків — 244,2 центнери з га, картоплі — 141,8 центнерів з га.
У 1976 в обл. нараховувалося (тисяч голів):
- великої рогатої худоби — 1305,5 у тому числі корів — 505,1;
- свиней — 847,6;
- вівець та кіз — 245,5.
Основні породи: великої рогатої худоби — симентальська; свиней — велика біла; овець — перекос. Розвиваються також птахівництво, бджільництво та рибальство.
Промисловість в час УРСР
У 1970 році структура промисловості виробництва становила:
- легка промисловість 44,5 %
- харчова промисловість — 24,5 %
- машинобудування та металообробна промисловість — 9,4 %
- хімічна промисловість — 8,4 %
- паливна промисловість — 5,3 %,
- деревообробна і паперова промисловість — 3,2 %.
Енергетичне господарство області базується на родовищах нафти у Гнідичівському, Прилуцькому, Леляківському, Монастирищенському родовищах. Газу у родовищі Богданівське та Мільковське. На місці покладах торфу, на використанні донецького вугілля й електроенергії Чернігівської теплоелектроцентралі та системи «Київенерго». Споруджено нафтопровід Гнідинці — Прилука — Кременчук.
Найрозвинутіші галузі легкої промисловості: текстильна, трикотажна, швейна, переробки льону та конопель і шкіргалантерейна. Вони представлені одним з найбільших текстильних підприємств в Україні — камвольно-суконним комбінатом ім. 50-річчя Радянської України (збудований 1961 — 1965), а також фабрикою первинної обробки вовни (обидва у Чернігові), текстильними фабрикати в Новгороді-Сіверському, Острі; швейними фабрикати в Чернігові, Прилуці, Ніжині; шкіргалантерейною, панчішною, трикотажною, прядильною фабрикати — всі у Прилуці. Діють 8 льонова 2 конопле заводи, взуттєві фабрики у Чернігові, Прилуці, Семенівці. Чернігівщина відома своїми нар. промислами — килимарством, мистецтво вишивками.
З галузей харч. промисловості розвинуті цукрова, спиртова, м'ясна, маслосироробна, борошномельна та консервна. Діють або діяли цукроварні у Бобровиці, Носівці, Парафіївці, Линівці, Новому Бикові; спиртові в Березнянському, Корюківському, Городнянському, Козелецькому районах; пивоварні — у Чернігові та Ніжині; підприємства м'ясної промисловості в Чернігові, Ніжині, Прилуці, Бахмачі, Новгороді-Сіверському, маслосироробної — в Ічні, Бахмачі та інших, великий консервний та олійножиркомбінат у Ніжині.
Важливого значення в економіці області набула хімічна промисловість: великий комбінат хімічного волокна, об'єднання «Хімволокно» у Чернігові (початку будови у 1955), виробництво синтетичних смол та пластмас у Прилуці, лаків та фарб у Ніжині. Машино будівництва та металообробна промисловість представлені рядом підприємств, які обслуговують здебільше потреби сіль. господарства та хімічної промисловості. Найбільші зав.: Ніжинський, Прилуцький і Мошинський с.-г. машинобудування, протипожежного устаткування та будівництва машин у Прилуці, механізми для випуску устаткування для рибної промисловості, хімічного та машинобудування у Бахмачі; автозаправних частин (філія Ґорьківського автозавод), інструментальний та ремонтний у Чернігові. У складі лісобробної, деревообробної та паперової промисловості — 6 підприємств для виробництва меблів та фабрики: музичних інструментів ім. П. Постишева (з 1934, основна продукція — піаніно), технічного паперу та картонажу — у Корюківці. Промисловість будівельних матеріалів виробляє залізобетонові конструкції, покрівельні матеріали (Чернігів), цеглу тощо.
Народне господарство
До 1920х pp. Чернігівщині була відсталою сільсько-господарським регіоном з незначною промисловістю, близько 80 % населення жило з сільського господарства. Сільське господарство на Чернігівщині стояло на найнижчому рівні в Україні. Ще до кінця 19 ст. в загальному вжитку була соха й рало, обробка землі та її угноєння були недостатні, забезпечення селян землею незадовільне, внаслідок чого Чернігівщина терпіла на аграрне перенаселення. Панівною системою сільського господарства було трипілля і тому близько 25 % ріллі було зайнято під толокою, а посівна площа становила лише 35 % всієї території. Близько 80 % посівної площі припадало на зернові, 12 % на картоплю, 4 % на кормові, 4 % на технічні культури.
Основні збіжжі культури: жито, овес, гречка (найбільший гречаний район в Україні), далі пшениця й ячмінь. Урожайність — 10 — 12 центнерів з 1 га у смузі Лісостепу, менше на Чернігівському Поліссі. Поширений тут також льон, тютюн, у Лісостепу — цукровий буряк. Зараз унаслідок загального демографічного спаду, та, особливо Чорнобильської аварії, кількість населення Чернігівщини значно зменшилась.
Галузі промисловості
Галузі промисловості: харчова, ткацька (найбільш розвинута на Північній Чернігівщині), кустарна (найбільша в Україні), хатня (на це мав вплив і довший, ніж в інших частинах України, зимовий час).
На початку 20 ст. господарство Чернігівщини дещо піднеслося, на що вплинула і діяльність земств. Але знову занепало у 1917 — 1922 pp. і докорінно змінилося вже за радянських часів у зв'язку з індустріалізацією країни та новим сільськогосподарським устроєм.
Нині Чернігівщина (Чернігівська область) належить до індустріально-аграрних регіонів України. Питома вага промисловості у сукупній валовій продукції Чернігівської області становила на 1970 — 66,4 %. За повоєнні роки більшість діючих підприємств зазнала багаторазових реконструкцій, створено нові галузі промисловості: нафтохімічну, приладобудування, текстильну, машинобудівну, паливну (55% видобутку нафти в Україні). Промислова продукція підприємств області експортується до 50 країн світу. Далі важливу роль в економіці області відіграє сільське господарство, що нині являє собою інтенсивне багатогалузеве виробництво, яке спеціалізується на землеробстві зерно-картопляного та тваринництві молочно-м'ясного напряму.
Транспорт
Залізниці розпочали будувати у 1860х pp.
Перші лінії: Київ— Вороніж (1867) і Лібава — Ромни (1873).
У 1976 році експлуатаційна довжина залізниць — 892 км.
Територією обл. проходять залізниці:
- Київ — Ніжин — Бахмач (і далі на Москву),
- Гомель — Бахмач,
- Київ — Ніжин — Чернігів — Гомель,
- Чернігів — Ніжин — Прилуки, Чернігів — Коростень — Новгород — Сіверський — Новозибків — Гомель.
Головні залізничні вузли: Бахмач, Ніжин, Прилуки.
Загальна протяжність автомобільних шляхів: 7 500 км, у тому числі з твердим покриттям — 3 600 км.
Електрифіковано лінії:
- Прип'ять (Семиходи)-Славутич-Чернігів,
- Чернігів-Ніжин,
- Конотоп-Бахмач-Ніжин-Київ.
Планується електрифікація залізниць: Чернігів-Гомель, Бахмач-Гомель після завершення електрифікації Білоруською зупинкою залізниці Мінськ-Гомель.
Через область проходять автомаґістралі:
- Київ — Чернігів — Гомель — Вітебськ,
- Київ — Димерка — Кролевець — Глухів,
- Чернігів — Прилуки — Лубни.
Судноплавство розвинене по Дніпру, Десні, Сожі, частково по Снову та Сейму.
Важливе значення мав Чернігівський порт на Десні (закритий в 2012 році).
Територією обл. проходить газопровід Дашава — Київ — Москва.
Див. також
Примітки
- Podobriy, Igor. . chernigiv.name (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
- Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013
Джерела
- Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание 1786 г. Чернігів 1851.
- Домонтович М. Статистическое описание Черниговской губернии. П. 1865.
- Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской єпархии. тт. І — VII. Чернігів 1867 — 1873.
- Лазаревский А. Очерки старейших дворянских родов Черниговской губернии. Записки Черниговского губернского статистического земства. Кн. 2. Чернігів 1868
- Ханенко О. Историческое описание некоторых местностей Че.рниговской губернии. Чернигов 1887
- Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. т. І (Полк Стародубский). т. II (Полк Нежинский). т. III (Полк Прилуцкий). К. 1888—1902.
- Русов А. Описание Черниговской губернии. т. І — II. Чернігів 1898 — 1899.
- Труды Черниговской губернской архівной комиссии. Выпуск І — XII. Чернігів 1897—1918.
- Модзалевський В. Гути на Чернігівщині. Зб. Іст.-Філол. Відділу ВУАН, ч. 39. К. 1926.
- Щербаков В. Жовтнева революція 1 роки громадянської боротьби на Чернігівщині. Чернігів 1927.
- Андріяшев О. Нарис історії колонізації Сіверської Землі до поч. XVI в. Записки Іст.-Філол. Відділу ВУАН. кн. 20. К. 1928.
- Виноградський Ю. До історії колонізації середньої Чернігівщини. Іст.-Геогр. Збірник. т. 3. 1929; т. 4. К. 1931.
- Чернігів і Півн. Лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріали. Іст. Секція УАН (ред. М. Грушевський). К. 1928.
- Грінченкова М. і Верзілов А. Чернігівська Українська Громада. Записки Іст.-Філол. Відділу УАН, кн. 25. К. 1929.
- Записки Чернігівського Наукового Товариства. т. І. Чернігів 1931.
- Ткаченко М. Нариси з історії селян на Лівобережній Україні в XVII—XVIII вв. К. 1931.
- Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779—1781). К. 1931 (ред. П. Федоренко, Археографічна Комісія ВУАН).
- Щербаков В. Нариси з Історії соціал-демократії на Чернігівщині (1902 — 1917). X. 1931.
- Чернігівська область: короткий статистично-еконономічний довідник. Чернігів 1932.
- Слонімський О. Чернігівці. О. 1938.
- Лисенко М. Повстання Чернігівського полку. К. 1956.
- Теличко Р. Сіль, господарство Чернігівщини за 40 pp. Чернігів 1957.
- Яцура М. Чернігів. К. 1958.
- Слясарев І. Чернігівська область. Чернігів 1958.
- Левенко-Симоненко В. Чернігівська область (Географічний нарис). К. 1958.
- Оглоблин О. Люди Старої України. Мюнхен 1959.
- Стецюк К. Народні рухи на Лівобережній і Слобідській Україні в 60 — 70-х pp. XVII ст. К. 1960
- Рева І. Селянський рух на Лівобережній Україні 1905—1907 pp. К. 1964.
- Цапенко М. Архітектура Левобережной Украины XVII—XVIII веков. М. 1967 (рос.)
- Чернігівщина. Путівник-довідник (ред. С. Назаренко). К. 1967.
- Чернігівщина: Енцикл. довідник / За ред. А. В. Кудрицького. — К.:
УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — 1007 с.
- Сіментов Ю., Яцура М. Краєзнавчі матеріали з історії Чернігівщини. К. 1968.
- Історія міст і сіл Укр. РСР. Чернігівська область (гол. редактор О. Дериколенко). К. 1972.
- Чернігівська область (Економічно-географічна характеристика). К. 1975.
- Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Посилання
- Офіційний вебсайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації [ 2 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Чернігівщина. Мапа Чернігівської області [ 12 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- Вебпортал зовнішньоекономічного потенціалу Чернігівської області [ 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Chernigivshina UNR Chernigivshina istoriko geografichnij region u pivnichno shidnij chastini Ukrayini Zajmaye pivnichnu chastinu Pridniprovskoyi nizovini tak zvanogo livoberezhnogo Polissya Chernigivshina Gerb Chernigivske knyazivstvo na mapi Kiyivskoyi Rusi 1237 Krayina Ukrayina SRSR i Rosijska imperiya StolicyaChernigiv Roztashovuyetsya na vodojmiDesna Dnipro Ne plutati z Chernigivskoyu oblastyu chastinoyu suchasnogo administrativno teritorialnogo podilu suchasnoyi Ukrayini Ne plutati z Sivershinoyu Zagalni vidomostiU chasi isnuvannya Kiyivskoyi Rusi na teritoriyi Chernigivshini isnuvalo Chernigivske knyazivstvo Pislya zavoyuvannya jogo mongolami u 13 stolitti vono uvijshlo do derzhavi Zolotoyi Ordi Chernigivshina bula odniyeyu z pershih zemel vizvolenih litovsko ruskimi vijskami vid Zolotoyi Ordi v seredini 14 stolittya vnaslidok chogo uvijshla do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo i Ruskogo U 15 16 stolittyah za volodinnya ciyeyu zemleyu velisya trivali vijni mizh Velikim knyazivstvom Litovskim i Ruskim ta Velikim knyazivstvom Moskovskim a z 16 stolittya Richchyu Pospolitoyu i Moskovskim carstvom Z 1649 po 1764 roki Chernigivshina u skladi dekilkoh polkiv vhodila do skladu kozacoyi derzhavi Getmanshini Pislya likvidaciyi ostannoyi Rosijskoyu imperiyeyu centr chernigivskih zemel buv peretvorenij na Chernigivsku guberniyu yaka proisnuvala do pochatku 20 stolittya Zaraz Chernigivshina mezhuye na pivdennomu zahodi vzdovzh Dnipra z Kiyivshinoyu i Kiyivskim Polissyam na pivnichnomu zahodi z Bilorusiyeyu na pivnochi z Bryanshinoyu na pivnichnomu shodi zi Slobozhanshinoyu a na pivdni z Poltavshinoyu Na pivdni chernigivski zemli ohoplyuyut smugu lisostepu do 50 km shirini vid liniyi Bobrovicya Nizhin Bahmach Krolevec Gluhiv Teritoriya Chernigivskoyi oblasti u 1983 roci dorivnyuvala 31 900 km i narahovuvala 1 459 000 cholovik Vona vidpovidala Chernigivskij guberniyi za vinyatkom 4 pivnichnih povitiv yaki vhodyat do skladu Bryanskoyi oblasti Rosiyi i shidnih teritorij kolishnih povitiv Konotop Krolevec Gluhiv yaki vhodyat do skladu Sumskoyi oblasti Ukrayina Chernigivska oblast maye u svoyemu skladi Priluckij rajon yakij kolis vhodiv do skladu Poltavskoyi guberniyi Priroda Chernigivshini ospivana v povisti Oleksandra Dovzhenka Zacharovana Desna ta odnojmennomu filmi znyatomu cim vidatnim ukrayinskim kinorezhiserom i pismennikom GeografiyaMajzhe vsya Chernigivshina vhodit do skladu Pridniprovskoyi nizovini lishe nevelika chastina na pivnichnomu shodi do skladu Serednoyi visochini Chernigivski zemli lezhat u lisovij smuzi ce tak zvane Chernigivske Polissya v yakomu inkoli viriznyayut she Novgorod Siverske Polissya Chernigivshina yavlyaye soboyu legko hvilyastu rivninu yaka maye zagalnij pohil z pivnichnogo shodu na pivdennij zahid Alyuviyalni morenovo zandrovi i zandrovi rivnini rozchlenovani dolinami richok do 50 m Na vododilah i terasah nayavni dosit veliki lesovi ostrovi z rozvinenoyu yaruzhnoyu eroziyeyu She bilshe erozijnij krayevid ye poshirenij u lisostepu smuzi na pivdennomu shodi Novgorod Siverskogo Polissya Zavdyaki krejdovomu pidnizhzhyu i znachnij eroziyi do 100 m stanovit svoyim krayevidom perehid do Serednoyi visochini Korisni kopalini Chernigivshini nafta torf fosforiti krejda vapnyaki kaolin Klimat pomirkovano kontinentalnij Temperatura lipnya vid 18 4 do 19 9 S sichnya vid 6 do 8 S Period z temperaturoyu ponad 10 150 160 dniv na rik Richne chislo atmosferichnih opadiv 500 600 mm ponad polovina yih pripadaye na litne pivrichchya snigovij pokriv trimayetsya 90 100 dniv Vzdovzh zahidnih mezh Chernigivshini protikaye Dnipro Golovna richka Chernigivshini Desna yaka teche z pivnichnogo shodu na pivdennij zahid Yiyi livi pritoki Sejm Doch Oster pravi Ubid Mena Snov Bilous Blizko 4 5 teritoriyi Cherginivshini stanovlyat torfovi bagna Najbilshi z nih Zamgaj 4330 ga Osterske 10 560 ga Snovske 9 400 ga Smolyanki 4 300 ga Grunti v pivnichnij poliskij chastini chernigivskih zemel perevazhno derno pidzolisti a takozh siri i svitlo siri opidzoleni ta torf yano bolotisti u smuzi Lisostepu chornozemi V zv yazku z globalnim poteplinnyam klimatu ta posilennyam antropogennogo faktoru grunti Chernigivshini na pochatku XXI st zaznali znachnogo negativnogo vplivu V pershu chergu ce stosuyutsya zapisochennya chernozemiv sho vidbilosya na vrozhajnosti zernovih ta inshih silskogospodarskih kultur U pivnichnij chastini Chernigivshini perevazhayut mishani lisi sosna dub bereza osika chorna vilha grab lishe v zahidnij chastini topolya v pivdennomu lisostepu neveliki perevazhno dubovi lisi tut isnuye dendrologichnij park Trostyanec Lisi zajmayut blizko 20 vsiyeyi teritoriyi Chernigivshini IstoriyaDavnina Mizinskij braslet iz ikla mamuta na nacionalnij moneti Ukrayini Pershi slidi lyudnosti na teritoriyi Chernigivshini nalezhat do serednogo paleolitu selo Chulativ bilya Novgoroda Siverskogo yih bilshe z dobi piznogo paleolitu stoyanki nad Desnoyu Pushkarivska i Mizinska v Novgorodi Siverskomu i v Zhuravci nad r Udayem z tripilskoyi kulturi skitskoyi dobi j yuhnivskoyi kulturi Z pochatku novoyi eri vidomi slov yanski poselennya Knyazivstvo Dokladnishe Chernigivske knyazivstvo U rannyu dobu na Chernigivshini zhili z 9 stolittya siveryani todi zh Chernigivshina uvijshla do skladu Kiyivskoyi derzhavi div Chernigovo Siverska zemlya v 11 stolitti utvorilosya Chernigivske knyazivstvo a misto Chernigiv vidome z 907 stalo znachnim politichnim kulturnim j ekonomichnim centrom Rusi Inshi mista Chernigivshini Lyubech z 882 p Novgorod Siverskij Starodub 1096 Nizhin 1147 Oster 1098 Priluki 1092 Kursk 1095 Vir 1113 ta inshi Pechatka Olega knyazya Chernigivskogo 1094 r Z kincya 11 stolittya chernigivski knyazi veli bezperervnu borotbu z polovcyami todi Chernigivshina podililasya na menshi skladovi knyazivstva sered nih Chernigivske i Novgorod Siverske v ostannomu zhiv knyaz Igor Svyatoslavich yakij vistupiv u pohid proti polovciv Velikoderzhavna politika chernigivskih knyaziv stvorila umovi dlya rozvitku visokoyi kulturi yaka mala vseukrayinskij harakter Pro ce osoblivo svidchat vidatni pam yatki arhitekturi v Chernigovi z 11 12 stolit div Chernigiv u Novgorodi Siverskomu Spaskij sobor u Lyubechi fortecya j inshi Na Chernigivshini viroblyali mist virobi praktikuvali zolochennya j inkrustaciyu emal vigotovlyali sklyani j in virobi U 1239 roci Chernigivshinu zahopili tatari i vona opinilasya u vasalnij zalezhnosti vid Zolotoyi Ordi Zanepad trivav blizko sta rokiv U 1345 1352 rokah litovskij Velikij knyaz Olgerd pidkoriv sobi Chernigivshinu i posadiv na udilnih stolah svoyih siniv Kraj chasto zaznavav spustoshen vid tatar Unaslidok vijni mizh Litvoyu i Moskvoyu v 1500 1503 rokah Chernigivshinu opanuvala na odne stolittya Moskovske knyazivstvo Voyevodstvo Dokladnishe Chernigivske voyevodstvo Za Deulinskim peremir yam 1618 roku pislya vijni Moskvi z Richchyu Pospolitoyu Chernigivshina vidijshla do Polshi 1635 roku v pivnichnij chastini Chernigivshini stvoreno Chernigivske voyevodstvo a pivdenna chastina perejshla do Kiyivskogo voyevodstva Polk Dokladnishe Chernigivskij polk Pid chas Hmelnichchini kerivnikom povstanskih zagoniv na Chernigivshini buv Martin Nebaba Naprikinci 1648 roku stvoreno Chernigivskij Nizhinskij i Starodubskij polki u skladi kozacko getmanskoyi derzhavi Chernigivshina bula dali terenom Ukrayino polskoyi vijni Pislya Bilocerkivskoyi ugodi i povorotu na Chernigivshinu polskih paniv bagato selyan ryatuvalosya pered utiskami polskoyi shlyahti pereselennyam na bezlyudni zemli Slobozhanshini yaki nalezhali do Moskovskogo carstva sered inshogo voni zasnuvali fortecyu Ostrogozhsku U 1650 h rokah Chernigivshina bula terenom ukrayinsko moskovskoyi vijni peremoga getmana I Vigovskogo pid Konotopom 1659 Za Andrusivskoyu ugodoyu mizh Moskvoyu i Polsheyu 1667 Chernigivshina razom z Livoberezhzhyam pidpala pid zverhnist Moskvi Stoliceyu Getmanshini stali mista na Chernigivshini Baturin 1669 1708 i vdruge 1750 1764 zgodom Gluhiv Za rosijsko shvedskoyi vijni 1705 1709 na Chernigivshini tochilisya boyi za Starodub i Novgorod Siverskij a koli getman I Mazepa perejshov na shved bik carskij polkovodec O Menshikov v 1708 roci znishiv Baturin U 18 stolitti Chernigivshina vidigravala providnu rol na kulturnomu vidtinku dlya Livoberezhnoyi a navit usiyeyi Ukrayini Tut zhili i pracyuvali kulturno cerkovni diyachi L Baranovich I Galyatovskij I Maksimovich sho zasnuvav 1700 Chernigivsku Kolegiyu U rozvitku osviti i kulturi bagato dopomoglo drukarstvo 1675 stvoreno drukarnyu u Novgorodi Siverskomu yaku piznishe pereneseno do Chernigova Na Chernigivshini pracyuvav derzhavnij diyach gen horunzhij M Hanenko 1691 1760 z neyi buv rodom vidatnij likar V Samojlovich Z samogo pochatku kultovu robotu veli takozh monastiri yakih u seredini 18 stolittya bulo 16 cholovichih i 4 zhinochih Makoveckij Troyickij i Yeleckij u Chernigovi Spaso Preobrazhenskij u Novgorodi Siverskomu Blagovishenskij u Nizhini Gustinskij b Priluki Lyubeckij Rihlivskij Domnickij Makoshinskij ta in Visoko stoyala narodna osvita lishe u dvoh polkah Nizhinskomu i Chernigivskomu bulo 359 cerkovno parafiyalnih shkil Za Getmanshini i v kinci 18 stolittya znachnogo rozvitku dosyagla arhitektura na Chernigivshini vidbudovano pam yatki z knyazhoyi dobi ta stvoreno novi arhitekturni ansambli u Chernigovi a takozh u Nizhini Mikolayivskij sobor 1660 ti Mihajlivsku cerkvu 1714 31 Blagovishenskij sobor 1716 Pokrovsku cerkvu 1757 i Vvedenskij sobor 1772 u Novgorodi Siverskomu Uspenskij sobor Petropavlivsku cerkvu perebudovano Spaso Preobrazhenskij sobor 1796 budinok bursi triumfalnu kaminnu arku u Kozelci dvopoverhovij budinok polkovoyi kancelyariyi 1760 sobor Rizdva Bogorodici 1752 1763 sporudzheni A Kvasovim i I Grigorovichem Barskim bagatopoverhova dzvinicya u Baturini palac K Rozumovskogo arhitekti A Rinaldi i Ch Kameron Vidatnu arhitekturnu pam yatku stanoviv kompleks sporud Gustinskogo monastirya osoblivo Troyickij sobor 1674 Za Getmanatu osnovnoyu galuzzyu narodnogo gospodarstva na Chernigivshini bulo silske gospodarstvo ale pevne znachennya mali i deyaki promisli guralnictvo i mlinarstvo metal blizko 100 ruden potasheva budni sklyana guti parusno polotnyana i sukonna promislovist Shodo socialnih procesiv to z kincya 17 stolittya zbagachuvalisya veliki vlasniki koshtom zubozhinnya selyan kozackij stan zberigav deyaku socialnu rivnovagu Z uvagi na prikordonne polozhennya i mozhlivist zbutu tovariv do Rosiyi na Chernigivshini znachno zrosli torgovelni centri Vzhe za polskoyi vladi u 1620 h rokah magdeburzke pravo mali Chernigiv Nizhin i Starodub za kozackoyi derzhavi jogo poshireno na Novgorod Konotip Gluhiv Kozelec Bereznu Baturin Najbilshim ekonomichnim centrom stav Nizhin v 1786 roci narahovuvav 11 000 mesh za nim ishli Chernigiv 3 900 i Priluki 6 200 mesh Guberniya Dokladnishe Chernigivska guberniya Pislya likvidaciyi Getmanatu i polkovogo ustroyu rosijskij uryad stvoriv u 1782 roci na teritoriyi Chernigivshini dva namisnictva Chernigivske i Novgorod Siverske 1782 z cih namisnictv utvoreno Malorosijsku guberniyu z osidkom u Chernigovi a 1802 znovu yiyi podileno na Chernigivsku i Poltavsku guberniyu do ostannoyi vidijshla Priluka ale davni derzhavno kozacki tradiciyi i avtonomichni pragnennya i dali zberigalisya na Chernigivshini najviraznishe v Ukrayini bo ukrayinska starshina i viznachni rodi ne denacionalizuvalisya i ne pishli na spivpracyu z rosijskim uryadom voni poshiryuvali samostijnicki ideyi Mazepi i Polubotka informuvali chuzhinciv pro minule Ukrayini Konvent 1794 Zh B Sherer publikuvali materiali do istoriyi literaturi etnografiyi pro cerkvu Ukrayini Comu stanovi spriyav i fakt sho gubernskimi marshalami Chernigivskogo namisnictva buli ukrayinski patrioti I Gorlenko 1782 1785 A Poletika 1785 1788 V Tarnovskij 1790 1794 Na Chernigivshini do 1917 isnuvav okremij kozackij stan sho mav svoyi prava i privileyi Najaktivnishimi v nacionalnomu rusi buli Novgorod Siverskij patriotichnij i Chernigivskij gurtki do yakih nalezhali viznachni kulturno politichni diyachi Chernigivshini abo ti sho pracyuvali na Chernigivshini Bagato z ukrayinskih avtonomistiv buli vihovancyami Kiyivskoyi Akademiyi i studiyuvali v chuzhih universitetah Sered avtonomistiv Chernigivshini v kinci 18 stolittya viznachilisya providnik shlyahetstva Nizhina i Baturina G Dolinskij vijskovij kancelyarist P Koropchevskij uchasnik povstannya pikineriv 1760 h pp A Gudovich utayemnichenij u spravi zakordonnoyi misiyi V Kapnista 1791 direktor Novgorod siverskoyi gimnaziyi I Halanskij avtor proektu zasnuvannya Akademij Nauk i Akademichnoyi knigarni F Tumanskij kompozitor A Rachinskij pridvornij kapelmejster getmana K Rozumovskogo vijskovij diyach M Miklashevskij sho namagavsya vidnoviti kozacki polki na Livoberezhzhi nachalnik kancelyariyi getmana K Rozumovskogo O Lobisevich vijskovij diyach i avtor Malorossijskoj istorii A Hudorba istorik i derzhavnij diyach z Nizhina P Simonovskij prihilnik avtokefaliyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi yepiskop V Shimackij arhimandrit M Znachko Yavorskij sho spriyav Gajdamachchini svyashenik O Prigara avtor Osobogo ili Topograficheskogo opisaniya goroda Novgoroda Severskogr 1786 g Sered chernigivskih avtonomistiv buli O Shafonskij avtor dokumentovanoyi praci pro Chernigivshinu V Charnish chernigivskij gubernskij marshalok R Markovich gubernskij prokuror T Kamenskij A Chepa j inshi Urodzhenci Chernigivshini brali uchast u rusi dekabristiv Chernigivskij polk sho perebuvav u Vasilkovi vistupiv 29 grudnya 1825 roki ale cya sproba bula pridushena U 1820 h rokah dehto z profesoriv Nizhinskogo Liceyu pidtrimuvav zv yazki z Malorosijskim Tayemnim Tovaristvom U pershij polovini 19 stolittya poshirilasya osvita i kulturne zhittya na Chernigivshini Na pochatku 19 stolittya diyali gimnaziyi u Chernigovi j Novgorodi Siverskomu 1820 gimnaziya vishih nauk u Nizhini 1832 peretvorena na licej a 1875 na Istoriko Filologichnij Institut Natomist na pochatku 19 stolittya narodna osvita zanepala yaksho v seredini 18 stolittya v samih tilki Chernigivskomu i Nizhinskomu polkah bulo 369 parafiyalnih shkil to 1861 v usij Chernigivskij guberniyi bulo yih lishe 88 i to zrusifikovanih Znachnij vklad u zagalnu kulturu i nauku vnesli vihidni z Chernigivshini kompozitor M Berezovskij skulptor I Martos slavist O Bodyanskij T Shevchenko chasto vidviduvav Chernigivshinu 1843 1845 47 1859 Tut vin stvoriv bagato svoyih tvoriv chastkovo napisanih za materialami z Chernigivshini U 1846 roci z doruchennya Arheografichnoyi komisiyi Shevchenko yizdiv opisuvati istoriyi i arhitekturni pam yatki Chernigivshini Prote pislya pershoyi chverti 19 stolittya Chernigivshina vtrachaye pershoryadne znachennya v ukrayinskomu nacionalnomu vidrodzhenni zatmaryuye yiyi Poltavshina U pershij polovini 19 stolittya zajshli deyaki zmini v ekonomichnomu stani Chernigivshini zbilshilasya plosha pid tehnichnimi kulturami zokrema tyutyunom konoplyami cukrovim buryakom Vinikla cukrova promislovist rozvinulisya inshi galuzi harchovi i sukonnoyi promislovosti Pislya skasuvannya kripactva v 1861 roci na Chernigivshini bulo 3 805 000 desyatin zemelnih volodin z chogo 1889 000 nalezhali selyanam 1625 000 bulo u privatnomu volodinni dvoryan j inshih staniv 210 000 nalezhalo derzhavnim j inshim vlasnikam stan na 1877 Reforma vplinula na chastkovu zminu zajnyattya naselennya vid hliborobstva do promislovosti na 2000 pidpriyemstvah Chernigivshini pracyuvalo blizko 30 000 robitnikiv Najvazhlivishi galuzi promislovosti cukrova z 12 zavodami najbilshij Koryukivskij na yakih pracyuvalo 30 usih robitnikiv guberniyi guralnictvo 68 guralen z 940 robitnikami tekstilna z centrom u Klincyah Chernigivshina posidala pershe misce v Ukrayini tartaki 13 zavodiv Z kincya 1880 h rokiv do 1920 roku na Chernigivshini diyali zemstva Sered zemskih diyachiv Chernigivshini z liberalno ukrayinofilskimi nastavlennyami buli O Rusov I Shrag F Umanec P Doroshenko M Savickij O Tishinskij I Petrunkevich j in Grupa gromadyan O Tishinskij L Glibov O Nis O Markevich L Lavrinenko P Borsuk ta in zasnuvali Chernigivsku Gromadu 1861 1863 yaka vidavala Chernigovskij Listok yedine ukrayinske periodichne vidannya na vsyu Naddnipryanshinu redaktor Leonid Glibov U drugij polovini 19 stolittya chastina urodzhenciv Chernigivshini nalezhala do rosijskih narodnikiv brati I i V Debagorij Mokriyevichi D Lizogub M Kibalchich Na Chernigivshini zhili i pracyuvali ukrayinski pismenniki L Glibov pochinali svoyu literaturnu diyalnist Marko Vovchok P Mirnij a zgodom B Grinchenko u 1894 1902 perebuvayuchi na Chernigivshini nadrukuvav 60 ukrayinskih knig nakladom 200 000 primirnikiv M Kocyubinskij V Samijlenko ukrayinski istoriki Oleksandr Markovich takozh gromadskij diyach Chernigivshini gubernskij marshalok zgodom pidgotovlyav selyansku reformu na Chernigivshini Oleksandr Hanenko A Verzilov O Lazarevskij voni prisvyatili bagato svoyih doslidiv Chernigivshini vikoristovuyuchi chernigivski arhivi Z Chernigivshinoyu pov yazani imena vidomih mistciv I Ryepin M Samokish V i K Makovski I Rashevskij M Vrubel L Zhemchuzhnikov aktorka i gromadska diyachka M Zankovecka kobzari urodzhenci Ch i O Veresayi T Parhomenko A Shut Chernigivshina bula vidoma osoblivim stilem domashnogo ikonopisu Vin vidznachavsya yaskravistyu i realistichnim zobrazhennyam svyatih vikoristannyam chervonoyi i zhovto garyachoyi farb a takozh roslinnim ornamentom Chernigivski ikoni buli vidomi daleko za mezhami regionu Yih zibrannya perebuvaye v ekspoziciyi i fondah Muzeyu ukrayinskoyi domashnoyi ikoni istoriko kulturnogo kompleksu Zamok Radomisl U 1893 1917 rr aktivnoyu bula Ukrayinska Gromada v Chernigovi do yakoyi nalezhali I Shrag A Verzilov O Tishinskij V Andriyevskij V Samijlenko B Grinchenko M Kocyubinskij O i S Rusovi ta in V 1905 roci u Chernigovi zasnovano Prosvitu Z 1902 diyav Chernigivskij komitet RUP M Porsh O Rusov i mav silskih ta robitnichih organizaciyi u Chernigovi Ostri Kozelci Shostci Chemeri j inshih mist Doroshenko Dmitro Ivanovich Chernigivskij gubernskij komisar za chasiv Centralnoyi Radi UNR z veresnya 1917 do sichnya 1918 Na pochatku 20 st Chernigivshina perebuvala u nevidradnomu socialno ekonomichnomu stani Selyanstvo stanovilo 90 naselennya ale vono volodilo tilki 42 vsih zemel U 1905 v guberniyi bulo 267 300 malozemelnih gospodarstv bl 73 Bagato selyan ishlo v najmi inshi v poshukah zemli vidhodili u viddaleni rajoni Pislya revolyuciyi 1905 1906 rr postavali novi dribni fabriki dosyagnuvshi 1913 chiselnostyu u 334sht v nih pracyuvalo 28 000 robitnikiv Okrim togo u mistah i selah pracyuvali blizko 80 000 remisnikiv Naselennya Cherniveckoyi guberniyi stanovilo 1913 2456000 osib u tomu chisli 308000 10 4 u m Nadmir naselennya u selah i brak dlya nih praci u mistah sprichiniv masovu emigraciyu do Aziyi Naperedodni pershoyi svitovoyi vijni desho pokrashav stan shkilnictva u 1912 navchalosya u vsih shkolah guberniyi 142 300 ditej u tomu chisli 38 400 divchat odnak 40 ditej zalishilosya poza shkoloyu Na pochatku revolyuciyi 1917 Chernigivshina aktivno vklyuchilasya v nacionalno politichne zhittya ukrayinskoyi derzhavnosti Vid Chernigivskoyi guberniyi chlenami Centralnoyi Radi na Vseukrayinskomu Nacionalnomu Kongresi buli obrani I Shrag G Odinec M Rubisov Pid chas nastupu bilshovikiv na Ukrayinu na pochatku 1918 r Chernigivshina bula teatrom zavzyatoyi borotbi 29 1 1918 bij pid Krutami Zahopivshi ostatochno Chernigivshinu naprikinci 1918 j na pochatku 1919 roku bilshoviki vidirvali vid Chernigivskoyi guberniyi chotiri pivnichni poviti priyednavshi yih do Bryanshini RRFSR Zemlya UNR Dokladnishe Chernigivshina UNR Oblast Dokladnishe Chernigivska oblast V 1925 roci Chernigivsku guberniyu likvidovano ta podileno na okrugi Chernigivskij Gluhivskij Nizhinskij i Konotopskij V 1930 roci povernenij Ukrayini Putivl V 1932 roci utvoreno Chernigivsku oblast A v 1939 roci z yiyi skladu viokremleno Sumsku oblast Sered bilshovickih diyachiv sho pohodili z Chernigivshini buli Yu Kocyubinskij V Antonov Ovsienko M Podvojskij V Primakov Z radyanskoyu okupaciyeyu vidbulosya zniknennya osoblivostej poodinokih ukrayinskih zemel i zrivnyannya yih za odnim standartom Prote v 1920 h pp pri istorichnij sekciyi Ukrayini AN bula stvorena komisiya Livoberezhnoyi Ukrayini gol O Germajze yaka doslidzhuvala j Chernigivshinu ta vidano nizku materialiv prisvyachenih Pivnichnomu Livoberezhzhyu Pri VUAN diyav takozh Cherniveckij istorichnij arhiv kerivnik F Fedorenko Sered viznachnih urodzhenciv Chernigivshini togo chasu buli pismenniki P Tichina S Vasilchenko V Ellan Blakitnij I Kocherga kinorezhiser O Dovzhenko kompozitor dirigent G Verovka kompozitor L Revuckij ekonomist statistik M Ptuha istorik O Ogloblin Za drugoyi svitovoyi vijni oblast na Chernigivshini formuvalisya radyanski partizani pid provodom O Fedorova i M Popudrenka Oblast zaznala velikih nishen U zhovtni 1943 roku pislya vidstupu Nimciv Chernigivshina znovu opinilasya pid radyanskoyu vladoyu Dokladnishe Pam yatki istoriyi nacionalnogo znachennya v Chernigivskij oblasti Z 1991 do ninishnogo chasu Chernigivska oblast u skladi nezalezhnoyi Ukrayini DemografiyaZa kozacko getmanskoyi derzhavi Chernigivshina bula odnim z najbilsh zaselenih krayiv Ukrayini 19 meshkanciv na 1 km ce poyasnyuyetsya davnim zaselennyam i vidnosno spokijnim polozhennyam tatarski nabigi tut buli ridki Gustota naselennya zalezhala vid vrozhajnosti gruntiv najgustishe bula zaselena teritoriya Priluckogo polku 28 mesh na 1 km sho lezhav v rajoni chornozemiv najridshe Chernigivskogo polku z pishanimi gruntami i zbagnennyami 18 mesh na 1 km Na Chernigivshini zhilo 1764 rik 964 000 osib 1782 rik 1 177 000 osib 1858 rik 1 472 000 osib 1921 rik 2 322 000 osib 1914 rik 3 020 000 osib Chernigivshina zavdyachuvala ce znachne zbilshennya naselennya velikomu prirodnomu prirostovi na pochatku 20 st na 1 000 meshkanciv blizko 48 narodzhen 29 smertej 19 prirodnogo prirostu Ale tilki blizko 2 3 prirodnogo prirostu lishalosya blizko 1 3 pereselyalosya vid kincya 18 st na Pivdennu Ukrayinu Kuban ta na Nadvolzhya piznishe na shidne Peredkavkazzya vid kincya 19 st za Ural Sibir Dalekij Shid Chernigivshina davala najbilshij kontingent pereselenciv Velike agrarne pereselennya i brak promislovosti buli prichinoyu ciyeyi emigraciyi Za roki 1898 1913 emigruvalo za Ural blizko 250 000 osib Slidami rozselennya chernigivciv v Aziyi ye nazvi Chernigivka Novochernigivka ta inshi Krim togo shoroku blizko 150 000 osib viyizdilo na sezonni roboti na Donbas ta Krivorizhzhya Cherez znachnu emigraciyu pririst naselennya buv slabshij nizh na inshih ukrayinskih zemlyah Za 100 rokiv do 1918 naselennya centralnih ukrayinskih zemel zbilshilosya v 4 razi v Chernigivshini v 2 5 razi Razom z tim zrostala gustota naselennya Chernigivshini 1851 26 3 meshkanciv na 1 km 1897 44 2 1914 57 8 1897 91 naselennya zhilo v selah 1913 miske naselennya stanovilo 307 700 osib 10 1 Najbilshimi mistami buli Nizhin 32 000 osib Chernigiv 27 000 osib Starodub 26 000 osib Konotop 23 000 osib Gluhiv 17 000 osib Vijni j revolyuciyi sprichinili spad lyudnosti Chernigivshini z 1923 znovu vidbuvsya pririst navit bilshij nizh do 1914 Na teritoriyi guberniyi bez 4 pivnichnih povitiv v 1914 roci zhilo 2 235 000 lyudej Piznishe evolyuciya ta sama sho j na bilshosti ukrayinskih zemel veliki vtrati naselennya u 1915 1922 pp i she bilshi pid chas golodomoru v 1932 1934 pp i vtretye u 1941 44 razom naselennya zmenshennya na 30 Nezvazhayuchi na piznishij pririst chiselnist naselennya ne dosyaglo dovoyennogo rivnya Z 1960 vono navit zmenshuyetsya 1940 rik 1 876 000 osib 1950 rik 1 488 000 osib 1959 rik 1 573 000 osib 1965 rik 1 570 000 osib 1970 rik 1 500 000 osib 1981 rik 1483 000 osib Prirodnij pririst naselennya najmenshij v Ukrayini 1974 na 1 000 narodilosya 12 7 pomerlo 10 7 prirodnogo prirostu 2 0 Gustota naselennya odna z najmenshih v Ukrayini 46 5 na 1 km Yak i davnishe vona najbilsha v smuzi Lisostepu do 60 na 1 km najmensha na pivnochi 20 30 na 1 km Miske naselennya stanovit na 1981 46 3 1960 23 9 1970 35 4 Sered mist zmenshilosya davnye znachennya Nizhina yakij ye drugim mistom na Chernigivshini 76 000 mesh na 1983 pislya Chernigova 263 000 ale vin bilshij vid Priluk 69 000 Chernigivshina nalezhit do oblastej z najbilshim vidsotkom ukrayinciv Za perepisom 1897 ukrayinci stanovili v Chernigivskij guberniyi bez 4 pivnichnih povitiv 91 8 rosiyani 3 2 yevreyi 4 5 na 1926 vidpovidni vidsotki 92 3 3 0 4 5 nacionalnij sklad naselennya na teritoriyi Chernigivskoyi oblasti na 1959 94 6 ukrayinciv 3 9 rosiyan 0 9 yevreyiv na 1970 vidpovidni vidsotki 93 6 4 8 i 0 7 Ci chisla vkazuyut na stabilnij stan nacionalnih vidnosin v Chernigivshini Pivnichna Chernigivshina roztashovana na mezhi Ukrayini Bilorusiyi ta Rosiyi Z 1920 vhodit do RRFSR i stanovit pivdennu chastinu Bryanskoyi guberniyi z 1944 Bryanska oblast 14200 km blizko 0 9 mln meshkanciv Minule Pivnichnoyi Chernigivshini take same yak minule vsiyeyi Chernigivshini za getmanskoyi derzhavi nalezhala do Starodubskogo polku z 1782 chastina Chernigivskogo namisnictva z 1802 Chernigivska guberniya v mezhah yakoyi ohoplyuvala poviti Starodubskij Mglinskij Surazkij i Novozibkivskij Za revizijnim perepisom 1899 roku etnografichnimi kartami Oleksandra Rittiha i za O Rusovim naselennya Pivnichnoyi Chernigivshini stanovili ukrayinci blizko 70 z domishkoyu rosiyan za rosijskim perepisom 1897 roku vono bulo ros movoznavci vvazhali movu naselennya biloruskoyu govirkoyu Ukrayinska derzhava 1917 na pochatku ne pretenduvala na prinalezhnist Pivnichnoyi Chernigivshini do Ukrayini ale na pidstavi zayavi zemskih zboriv Novozibkivskogo i Mglinskogo povitiv kinec 1917 pro bazhannya uvijti do skladu Ukrayini Ukrayinska Centralna Rada poshirila teritoriyu UNR na Pivnichnu Chernigivshinu Zahopivshi Chernigivshinu 1919 radyanska vlada vidirvala P Chernigivshinu vid Chernigivskoyi guberniyi i vklyuchila yiyi do Rosijskoyi SFSR a ne do Bilorusiyi i vona uvijshla do skladu Gomelskoyi zgodom Bryanskoyi oblasti Za perepisom 1926 nacionalnij sklad Pivnichnoyi Chernigivshini buv takij u tis i v duzhkah rosiyani 709 3 80 6 ukrayinci 122 9 14 0 yevreyi 32 5 3 7 bilorusi 14 8 1 6 Osnovu rosijskogo naselennya na Pivnichnoyi Chernigivshini stanovili staroobryadci yaki tut poselilisya u 17 st yih oseredkom bulo m Klinci v yakomu voni rozvinuli tekstilnu promislovist Teritoriyu Pivnichnoyi Chernigivshini mozhna vvazhati za mishanij ukrayinskij biloruskij ta rosijskij kraj Teper naselennya zaznaye rusifikaciyi Za perepisom 1959 roku v Bryanskij obl zhilo 18 300 ukrayinciv za perepisom 1970 yih bulo 21 000 v jogo chisli 9 000 vvazhalo ukrayinsku movu za svoyu ridnu EkonomikaSilske gospodarstvo v chas URSR V 1976 roci v oblasti narahovuvalosya 503 kolgospi ta 57 radgospiv u 1970 vidpovidno 614 ta 40 Silsko gospodarski ugiddya zajmali 68 teritoriyi oblasti z nih orni zemli 72 pasovisha ta sinozhat 26 Zagalna posivna plosha u 1976 stanovila 1587100 ga tobto 50 vsiyeyi teritoriyi u 1913 35 u jogo chisli chisli pid zernovi ta bobovi 711 800 ga 44 8 1913 25 pid tehnichni kulturi 100 500 ga 6 3 pid kartoplyu 193 300 ga 12 2 pid ovoche bashtanni 19400 ga 1 2 pid kormovi zasivi 562100 ga 35 4 Sered zernobobovih viroshuvalisya ozima pshenicya 243300 ga kukurudza 150900 ga yachmin 75 800 ga a takozh zhito zernobobovi i grechka Sered tehnichnih kultur najbilsha plosha bula vidvedena pid londovgunec 49900 ga i cukrovij buryak 41 800 ga Za 1970 75 pp ser vrozhajnist zernovih v obl stanovila 19 5 centneriv z ga u tomu chisli ozimoyi pshenici 23 6 centneriv z ga vona visha vid ser v Ukrayini vidpovidno 23 6 centneriv z ga ta 28 0 centneriv z ga cukrovih buryakiv 244 2 centneri z ga kartopli 141 8 centneriv z ga U 1976 v obl narahovuvalosya tisyach goliv velikoyi rogatoyi hudobi 1305 5 u tomu chisli koriv 505 1 svinej 847 6 vivec ta kiz 245 5 Osnovni porodi velikoyi rogatoyi hudobi simentalska svinej velika bila ovec perekos Rozvivayutsya takozh ptahivnictvo bdzhilnictvo ta ribalstvo Promislovist v chas URSR U 1970 roci struktura promislovosti virobnictva stanovila legka promislovist 44 5 harchova promislovist 24 5 mashinobuduvannya ta metaloobrobna promislovist 9 4 himichna promislovist 8 4 palivna promislovist 5 3 derevoobrobna i paperova promislovist 3 2 Energetichne gospodarstvo oblasti bazuyetsya na rodovishah nafti u Gnidichivskomu Priluckomu Lelyakivskomu Monastirishenskomu rodovishah Gazu u rodovishi Bogdanivske ta Milkovske Na misci pokladah torfu na vikoristanni doneckogo vugillya j elektroenergiyi Chernigivskoyi teploelektrocentrali ta sistemi Kiyivenergo Sporudzheno naftoprovid Gnidinci Priluka Kremenchuk Najrozvinutishi galuzi legkoyi promislovosti tekstilna trikotazhna shvejna pererobki lonu ta konopel i shkirgalanterejna Voni predstavleni odnim z najbilshih tekstilnih pidpriyemstv v Ukrayini kamvolno sukonnim kombinatom im 50 richchya Radyanskoyi Ukrayini zbudovanij 1961 1965 a takozh fabrikoyu pervinnoyi obrobki vovni obidva u Chernigovi tekstilnimi fabrikati v Novgorodi Siverskomu Ostri shvejnimi fabrikati v Chernigovi Priluci Nizhini shkirgalanterejnoyu panchishnoyu trikotazhnoyu pryadilnoyu fabrikati vsi u Priluci Diyut 8 lonova 2 konople zavodi vzuttyevi fabriki u Chernigovi Priluci Semenivci Chernigivshina vidoma svoyimi nar promislami kilimarstvom mistectvo vishivkami Z galuzej harch promislovosti rozvinuti cukrova spirtova m yasna maslosirorobna boroshnomelna ta konservna Diyut abo diyali cukrovarni u Bobrovici Nosivci Parafiyivci Linivci Novomu Bikovi spirtovi v Bereznyanskomu Koryukivskomu Gorodnyanskomu Kozeleckomu rajonah pivovarni u Chernigovi ta Nizhini pidpriyemstva m yasnoyi promislovosti v Chernigovi Nizhini Priluci Bahmachi Novgorodi Siverskomu maslosirorobnoyi v Ichni Bahmachi ta inshih velikij konservnij ta olijnozhirkombinat u Nizhini Vazhlivogo znachennya v ekonomici oblasti nabula himichna promislovist velikij kombinat himichnogo volokna ob yednannya Himvolokno u Chernigovi pochatku budovi u 1955 virobnictvo sintetichnih smol ta plastmas u Priluci lakiv ta farb u Nizhini Mashino budivnictva ta metaloobrobna promislovist predstavleni ryadom pidpriyemstv yaki obslugovuyut zdebilshe potrebi sil gospodarstva ta himichnoyi promislovosti Najbilshi zav Nizhinskij Priluckij i Moshinskij s g mashinobuduvannya protipozhezhnogo ustatkuvannya ta budivnictva mashin u Priluci mehanizmi dlya vipusku ustatkuvannya dlya ribnoyi promislovosti himichnogo ta mashinobuduvannya u Bahmachi avtozapravnih chastin filiya Gorkivskogo avtozavod instrumentalnij ta remontnij u Chernigovi U skladi lisobrobnoyi derevoobrobnoyi ta paperovoyi promislovosti 6 pidpriyemstv dlya virobnictva mebliv ta fabriki muzichnih instrumentiv im P Postisheva z 1934 osnovna produkciya pianino tehnichnogo paperu ta kartonazhu u Koryukivci Promislovist budivelnih materialiv viroblyaye zalizobetonovi konstrukciyi pokrivelni materiali Chernigiv ceglu tosho Narodne gospodarstvo Do 1920h pp Chernigivshini bula vidstaloyu silsko gospodarskim regionom z neznachnoyu promislovistyu blizko 80 naselennya zhilo z silskogo gospodarstva Silske gospodarstvo na Chernigivshini stoyalo na najnizhchomu rivni v Ukrayini She do kincya 19 st v zagalnomu vzhitku bula soha j ralo obrobka zemli ta yiyi ugnoyennya buli nedostatni zabezpechennya selyan zemleyu nezadovilne vnaslidok chogo Chernigivshina terpila na agrarne perenaselennya Panivnoyu sistemoyu silskogo gospodarstva bulo tripillya i tomu blizko 25 rilli bulo zajnyato pid tolokoyu a posivna plosha stanovila lishe 35 vsiyeyi teritoriyi Blizko 80 posivnoyi ploshi pripadalo na zernovi 12 na kartoplyu 4 na kormovi 4 na tehnichni kulturi Osnovni zbizhzhi kulturi zhito oves grechka najbilshij grechanij rajon v Ukrayini dali pshenicya j yachmin Urozhajnist 10 12 centneriv z 1 ga u smuzi Lisostepu menshe na Chernigivskomu Polissi Poshirenij tut takozh lon tyutyun u Lisostepu cukrovij buryak Zaraz unaslidok zagalnogo demografichnogo spadu ta osoblivo Chornobilskoyi avariyi kilkist naselennya Chernigivshini znachno zmenshilas Galuzi promislovosti Galuzi promislovosti harchova tkacka najbilsh rozvinuta na Pivnichnij Chernigivshini kustarna najbilsha v Ukrayini hatnya na ce mav vpliv i dovshij nizh v inshih chastinah Ukrayini zimovij chas Na pochatku 20 st gospodarstvo Chernigivshini desho pidneslosya na sho vplinula i diyalnist zemstv Ale znovu zanepalo u 1917 1922 pp i dokorinno zminilosya vzhe za radyanskih chasiv u zv yazku z industrializaciyeyu krayini ta novim silskogospodarskim ustroyem Nini Chernigivshina Chernigivska oblast nalezhit do industrialno agrarnih regioniv Ukrayini Pitoma vaga promislovosti u sukupnij valovij produkciyi Chernigivskoyi oblasti stanovila na 1970 66 4 Za povoyenni roki bilshist diyuchih pidpriyemstv zaznala bagatorazovih rekonstrukcij stvoreno novi galuzi promislovosti naftohimichnu priladobuduvannya tekstilnu mashinobudivnu palivnu 55 vidobutku nafti v Ukrayini Promislova produkciya pidpriyemstv oblasti eksportuyetsya do 50 krayin svitu Dali vazhlivu rol v ekonomici oblasti vidigraye silske gospodarstvo sho nini yavlyaye soboyu intensivne bagatogaluzeve virobnictvo yake specializuyetsya na zemlerobstvi zerno kartoplyanogo ta tvarinnictvi molochno m yasnogo napryamu Transport Zaliznici rozpochali buduvati u 1860h pp Pershi liniyi Kiyiv Voronizh 1867 i Libava Romni 1873 U 1976 roci ekspluatacijna dovzhina zaliznic 892 km Teritoriyeyu obl prohodyat zaliznici Kiyiv Nizhin Bahmach i dali na Moskvu Gomel Bahmach Kiyiv Nizhin Chernigiv Gomel Chernigiv Nizhin Priluki Chernigiv Korosten Novgorod Siverskij Novozibkiv Gomel Golovni zaliznichni vuzli Bahmach Nizhin Priluki Zagalna protyazhnist avtomobilnih shlyahiv 7 500 km u tomu chisli z tverdim pokrittyam 3 600 km Elektrifikovano liniyi Prip yat Semihodi Slavutich Chernigiv Chernigiv Nizhin Konotop Bahmach Nizhin Kiyiv Planuyetsya elektrifikaciya zaliznic Chernigiv Gomel Bahmach Gomel pislya zavershennya elektrifikaciyi Biloruskoyu zupinkoyu zaliznici Minsk Gomel Cherez oblast prohodyat avtomagistrali Kiyiv Chernigiv Gomel Vitebsk Kiyiv Dimerka Krolevec Gluhiv Chernigiv Priluki Lubni Sudnoplavstvo rozvinene po Dnipru Desni Sozhi chastkovo po Snovu ta Sejmu Vazhlive znachennya mav Chernigivskij port na Desni zakritij v 2012 roci Teritoriyeyu obl prohodit gazoprovid Dashava Kiyiv Moskva Div takozhChernigivshina u sestrinskih Vikiproyektah Proyekt Chernigivshina Chernigivska oblast Sivershina StarodubshinaPrimitkiPodobriy Igor chernigiv name ukr Arhiv originalu za 26 sichnya 2021 Procitovano 23 grudnya 2020 Bogomolec O Zamok muzej Radomisl na Shlyahu Koroliv Via Regia Kiyiv 2013DzherelaShafonskij A Chernigovskogo namestnichestva topograficheskoe opisanie 1786 g Chernigiv 1851 Domontovich M Statisticheskoe opisanie Chernigovskoj gubernii P 1865 Filaret Gumilevskij Istoriko statisticheskoe opisanie Chernigovskoj yeparhii tt I VII Chernigiv 1867 1873 Lazarevskij A Ocherki starejshih dvoryanskih rodov Chernigovskoj gubernii Zapiski Chernigovskogo gubernskogo statisticheskogo zemstva Kn 2 Chernigiv 1868 Hanenko O Istoricheskoe opisanie nekotoryh mestnostej Che rnigovskoj gubernii Chernigov 1887 Lazarevskij A Opisanie Staroj Malorossii t I Polk Starodubskij t II Polk Nezhinskij t III Polk Priluckij K 1888 1902 Rusov A Opisanie Chernigovskoj gubernii t I II Chernigiv 1898 1899 Trudy Chernigovskoj gubernskoj arhivnoj komissii Vypusk I XII Chernigiv 1897 1918 Modzalevskij V Guti na Chernigivshini Zb Ist Filol Viddilu VUAN ch 39 K 1926 Sherbakov V Zhovtneva revolyuciya 1 roki gromadyanskoyi borotbi na Chernigivshini Chernigiv 1927 Andriyashev O Naris istoriyi kolonizaciyi Siverskoyi Zemli do poch XVI v Zapiski Ist Filol Viddilu VUAN kn 20 K 1928 Vinogradskij Yu Do istoriyi kolonizaciyi serednoyi Chernigivshini Ist Geogr Zbirnik t 3 1929 t 4 K 1931 Chernigiv i Pivn Livoberezhzhya Oglyadi rozvidki materiali Ist Sekciya UAN red M Grushevskij K 1928 Grinchenkova M i Verzilov A Chernigivska Ukrayinska Gromada Zapiski Ist Filol Viddilu UAN kn 25 K 1929 Zapiski Chernigivskogo Naukovogo Tovaristva t I Chernigiv 1931 Tkachenko M Narisi z istoriyi selyan na Livoberezhnij Ukrayini v XVII XVIII vv K 1931 Opis Novgorod Siverskogo namisnictva 1779 1781 K 1931 red P Fedorenko Arheografichna Komisiya VUAN Sherbakov V Narisi z Istoriyi social demokratiyi na Chernigivshini 1902 1917 X 1931 Chernigivska oblast korotkij statistichno ekononomichnij dovidnik Chernigiv 1932 Slonimskij O Chernigivci O 1938 Lisenko M Povstannya Chernigivskogo polku K 1956 Telichko R Sil gospodarstvo Chernigivshini za 40 pp Chernigiv 1957 Yacura M Chernigiv K 1958 Slyasarev I Chernigivska oblast Chernigiv 1958 Levenko Simonenko V Chernigivska oblast Geografichnij naris K 1958 Ogloblin O Lyudi Staroyi Ukrayini Myunhen 1959 Stecyuk K Narodni ruhi na Livoberezhnij i Slobidskij Ukrayini v 60 70 h pp XVII st K 1960 Reva I Selyanskij ruh na Livoberezhnij Ukrayini 1905 1907 pp K 1964 Capenko M Arhitektura Levoberezhnoj Ukrainy XVII XVIII vekov M 1967 ros Chernigivshina Putivnik dovidnik red S Nazarenko K 1967 Chernigivshina Encikl dovidnik Za red A V Kudrickogo K URE im M P Bazhana 1990 1007 s Simentov Yu Yacura M Krayeznavchi materiali z istoriyi Chernigivshini K 1968 Istoriya mist i sil Ukr RSR Chernigivska oblast gol redaktor O Derikolenko K 1972 Chernigivska oblast Ekonomichno geografichna harakteristika K 1975 Bogomolec O Zamok muzej Radomisl na Shlyahu Koroliv Via Regia Kiyiv 2013 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 PosilannyaOficijnij vebsajt upravlinnya kulturi i turizmu Chernigivskoyi oblderzhadministraciyi 2 lyutogo 2011 u Wayback Machine Chernigivshina Mapa Chernigivskoyi oblasti 12 kvitnya 2008 u Wayback Machine Vebportal zovnishnoekonomichnogo potencialu Chernigivskoyi oblasti 28 serpnya 2008 u Wayback Machine