Слобідсько Українська губернія Слобідська Україна адміністративно територіальна одиниця Російської імперії на території

Слобідсько-Українська губернія, Слобідська Україна — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії на території нинішньої України, яка була створена на місці ліквідованих 1765 р. московським урядом слобідських козацьких полків і існувала у 1765–1780 та 1797–1835 роках. У 1835 р. перейменована у Харківську губернію.

Слобідсько-Українська губернія
Герб

Дата створення / заснування	1765 і 12 грудня 1796
Країна	Російська імперія
Столиця	Харків
Замінений на	Харківська губернія
На заміну	Слобідські козаки, Бєлгородська губернія і Харківське намісництво
Час/дата припинення існування	29 вересня 1780 і 5 грудня 1835

Категорія мап на Вікісховищі	^d
Слобідсько-Українська губернія у Вікісховищі

Перша Слобідська Українська губернія (1765-1780)

Слобідсько-Українська (Слободська) губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, яка існувала у 1765–1780 роках та охоплювала територію колишніх слобідських козачих полків за винятком Чугуївського повіту, який було передано до складу сусідньої Бєлгородської губернії.

Губернія була заснована 18 січня 1765 у наслідку скасування козачого устрою Слобожанщини. Губернським містом став Харків.

У склад губернії ввійшли всі 5 слобідських козачіх полків: Харківський полк, Охтирський полк, Ізюмський полк, Сумський полк та Острогозький полк. Губернія мала поділ на Харківську, Охтирську, Ізюмську, Острогозьку, Сумську провінції.

У 1779 створене Воронізьке намісництво, до складу якого відійшла Острогозька та частина Ізюмської провінції.

У 1780 Слобідсько-Українську губернію скасовано, замість неї створене Харківське намісництво. До намісництва ввійшла вся колишня губернія та частина скасованої у 1779 Бєлгородської губернії.

Друга Слобідська Українська губернія (1797-1835)

Генеральна мапа Слобідської Української губернії. 1829

Указом від 12 грудня 1796 року було вирішено відновити Слобідсько-Українську губернію у її колишніх межах. 1 травня 1797 року вийшов царський указ, яким передбачалося утворити губернію з 10-ти повітів. Хотмижський, Білопільський та Миропільський повіти були передані до Курської губернії. При цьому з Воронізької губернії передавались до Слобідсько-Української (Старобільський), Куп'янський, Острогозький (включно з колишнім повітом), та часково Богучарський і ^[ru] повіти.
Міста Валки, Краснокутськ, Золочів, Лебедин, Вовчанськ та Недригайлів стали безповітовими. Чугуївський повіт було переформовано у Зміївський повіт.

1802 року внаслідок нового розподілу губерній Олександра І Слобідсько-Українська губернія була утворена з 10-ти повітів, з яких 3 (Богучарський, Острогозький та Старобільський) мали відійти до Воронізької губернії, а у складі Слобідсько-Української губернії утворили (відновили) 3 повіти з центрами в заштатних містах Валках, Вовчанську та у Лебедині.

9 січня 1819 (чи 1824?) року до Слобідсько-Української губернії було повернено Старобільський повіт.

У 1835 році Слобідсько-Українська губернія була перейменована на Харківську губернію.

Адміністративний поділ губернії

Перша Слобідська Українська губернія (1765 - 1780)

Харківська провінція (Харків)
- (Харків)
- (Валки)
- (Вільшани)
- (Вовчанськ). Скасовано в 1773, територія в основному увійшла в Хотімлянське
- (Липці)
- (Мерефа)
- (Хотімля)
Сумська провінція (Суми)
Охтирська провінція (Охтирка)
- (Охтирка)
- (Богодухів)
- (Боромля)
- (Котельва)
- (Красний Кут)
Ізюмська провінція (Ізюм)
- (Ізюм). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Ізюма).
- (Балаклія)
- (Печеніги). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Печеніг).
- ( Купенск). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва
- ( Сватова Лучка). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва
Острогозька провінція (Острогозьк)
- (Острогозьк)
- (Бірюч)
- (Калитва, створено в 1773)
- (Мілова, створено в 1773)
- (Осинове)
- (Урив)

Друга Слобідсько-Українська губернія (1797-1835)

Богодухівський повіт
Богучарський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії)
Валківський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
Вовчанський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
Зміївський повіт (у 1797 році сформовано на базі Чугуївського повіту)
Ізюмський повіт
Куп'янський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії)
Лебединський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
Острогозький повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії)
Охтирський повіт
Старобільський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії, у 1819 знову повернено до Слобідсько-Української губернії)
Сумський повіт
Харківський повіт

Керівництво губернії

Губернатори

П.І.Б.	Титул, чин, звання	Роки знаходження на посаді
Щербінін Євдоким Олексійович	генерал-майор (генерал-поручник)	03.1765—06.1775
Норов Дмитро Автономович	генерал-майор (генерал-поручник)	1775—1780
Намісництво
	дійсний статський радник	1797—1799
Сабуров Петро Федорович	дійсний статський радник	грудень 1799—1800
	дійсний статський радник	15.07.1800—30.11.1800
	дійсний статський радник	30.11.1800—1802
	дійсний статський радник	1802—11.1803
Бахтін Іван Іванович	дійсний статський радник	11.1803—1814
^[ru]	дійсний статський радник	17.05.1815—1827
	дійсний статський радник	15.09.1827—10.1828
	дійсний статський радник	12.03.1829—1833
	князь, генерал-майор	10.11.1833—1835

Губернські маршалки шляхти

П.І.Б.	Титул, чин, звання	Роки знаходження на посаді
	бригадир, дійсний статський радник	1796—1798
Павлов Михайло Іванович	титулярний радник	1798—1801
	майор	1801—1807
	генерал-майор	1807—1810
Квітка Андрій Федорович	підполковник, статський радник	1810—1825
	надвірний радник	1825—1828
	підполковник	1828—1831
Квітка Андрій Федорович	дійсний статський радник	1831—1835

Віце-губернатори

П.І.Б.	Титул, чин, звання	Роки знаходження на посаді
Шидловський Григорій Романович	колезький радник (статський радник)	1796—07.09.1800
Пічугин	генерал-майор	1800—1801
	дійсний статський радник	1801—1802
	колезький радник (статський радник)	1802—1808
^[ru]	статський радник	26.06.1809—17.05.1815
	колезький радник	1815—1820
Донець-Захаржевський Дмитро Андрійович	колезький радник	1823—1828
	статський радник	1829—1831
	статський радник	1831—1835

Примітки

У літературі XVIII-XIX століття, «безповітові», відповідає пізнішому «заштатні»
Ілляшевич Л.В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна №25.1885. —С.54 — 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)
Генеральная карта Слободской Украинской губ. Съ показаніемъ почтовыхъ и большихъ проъзжихъ дорогъ, станцій и разстоянія между оными верстъ — Ст. Петербургъ, 1829

Див. також

Джерела

Маслійчук В. Л. Слобідсько-Українська губернія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 630. — .
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования. Т. 1. — Х., 1993.

Посилання

Слобідсько-Українська губернія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .

[1] У літературі XVIII-XIX століття, «безповітові», відповідає пізнішому «заштатні»

[:0-2] Ілляшевич Л.В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна №25.1885. —С.54 — 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)

[3] Генеральная карта Слободской Украинской губ. Съ показаніемъ почтовыхъ и большихъ проъзжихъ дорогъ, станцій и разстоянія между оными верстъ — Ст. Петербургъ, 1829