Стара Мілова

Стара Мілова (рос. Старая Меловая) — село у Російській Федерації, Петропавловському районі Воронізької області. Адміністративний центр . Належить до українських територій Східної Слобожанщини.

село Стара Мілова
рос. Старая Меловая
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Воронезька область
Муніципальний район	Петропавловський
Поселення
Код ЗКАТУ:	20237844001
Код ЗКТМО:	20637444101
Основні дані
Час заснування	1716
Населення	2197 осіб (2014)
Поштові індекси	397673
Телефонний код	+7 47365
Географічні координати:	50°16′44″ пн. ш. 40°51′39″ сх. д. / 50.27888889002777262° пн. ш. 40.86111111002777818° сх. д. / 50.27888889002777262; 40.86111111002777818Координати: 50°16′44″ пн. ш. 40°51′39″ сх. д. / 50.27888889002777262° пн. ш. 40.86111111002777818° сх. д. / 50.27888889002777262; 40.86111111002777818
Часовий пояс	UTC+4
Водойма	р.
Мапа
Стара Мілова Стара Мілова

Населення становить 2197 осіб (1030 дворів) за даними 2014 року, переважно українці.

Історія

За даними 1859 року у казенному селі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 6621 особа (3254 чоловічої статі та 3367 — жіночої), налічувалось 920 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 каплиці, училище, 4 ярмарків на рік.

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Старо-Міловатської волості, мешкало 7683 особи, налічувалось 1199 дворових господарств, існували 3 православні церкви, 2 школи, 7 лавок, 5 ярмарків на рік.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6519 осіб (3245 чоловічої статі та 3274 — жіночої), з яких всі — православної віри.

За даними 1900 року у селі мешкало 6527 осіб (3250 чоловічої статі та 3277 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 1019 дворових господарств, існували православна церква, 9 громадських будівель, земська школа і церковно-приходська школа, 2 мануфактурних, дріб'язкова і 2 винних лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік.

Населення

Чисельність населення

2010
2109

Джерела

• (рос.)

Примітки

1. Наше поселення (рос.)
2. рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 960)
3. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-34. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
5. рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5536)
6. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)