Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сабійці іноді також написані як сабеї або сабійці таємнича релігійна група яка тричі згадується в Корані як الصابئون al

Сабійці

Сабійці

Сабійці, іноді також написані як сабеї або сабійці, — таємнича релігійна група, яка тричі згадується в Корані (як الصابئون al-Ṣābiʾūn, у пізніших джерелах الصابئة al-Ṣābiʾa), де мається на увазі, що вони належали до «людей Писання» (ahl al-kitāb). Їх оригінальна ідентичність, яка, здається, була забута в ранні часи, була названа «невирішеною проблемою Корану». Сучасні вчені по-різному ідентифікували їх як мандеїв, маніхейців, сабейців, , архонтів, ḥunafāʾ (або як тип гностиків, або як «сектантів»), або як прихильники астральної релігії Харрана. Деякі вчені вважають, що неможливо з певним ступенем достовірності встановити їх оригінальну ідентичність.

image
«…і сабійці», Коран 5:69

Принаймні з ІХ сторіччя коранічний епітет «сабійський» використовувався різними релігійними групами, які прагнули визнання мусульманською владою як народу Книги, який заслуговує правового захисту (dhimma). Серед них сабійці з Харрану, прихильники погано зрозумілої язичницької релігії, центром якої було місто Харран у верхній частині Месопотамії, яких сирійські християнські описували як поклонників зірок. Ці харанські сабії практикували стару семітську форму політеїзму, поєднану зі значною кількістю елліністичних елементів. Більшість історичних діячів, відомих у ІХ-ХІ століттях як al-Ṣābiʼ ймовірно, були або членами цієї харранської релігії, або нащадками таких членів, особливо харранські астрономи та математики Сабіт ібн Курра (помер 901) та аль-Баттані (помер 929).

З початку Х століття термін «сабійці» застосовувався до ймовірних «язичників» усіх видів, наприклад, до стародавніх єгиптян і греків або до буддистів. Ібн Вахшія (помер прибл. 930) використовував цей термін для типу месопотамського язичництва, яке зберегло елементи стародавньої .

Сьогодні в Іраку та Ірані назва «сабії» зазвичай застосовується до мандеїв, сучасної етно-релігійної групи, яка дотримується вчень свого пророка Івана Хрестителя (Ях'я ібн Закарія). Ці мандейські сабійці, найважливішою релігійною церемонією яких є хрещення, є монотеїстами, а їхня священна книга відома як Ґінза Рабба.:1 Мандейські сабські пророки включають Адама, Сета, Ноя, Сима та Івана Хрестителя, причому Адам був засновником релігії, а Іван був найбільшим і останнім пророком.:45

Етимологія

Етимологія арабського слова Ṣābiʾ спірна. Згідно з одним тлумаченням, це дієприкметник арабського кореня ṣ — b — ʾ («звертатися до»), що означає «навертає». Інша широко цитована гіпотеза, вперше запропонована Даніелем Чволсоном у 1856 році, полягає в тому, що вона походить від арамейського кореня, що означає «занурювати» або «хрестити».

Тлумачення як «навернені» цитувалося різними середньовічними арабськими лексикографами та філологами і підтверджується традицією, збереженою (помер у 834 р., редактором найдавнішої біографії Мухаммеда, що збереглася), яка розповідає, що термін ṣābiʾa застосовувався до Мухаммеда та ранніх мусульман деякими з їхніх ворогів (можливо, євреями), які вважали їх такими, що «відвернулися» від правильної релігії та стали бік єресі. Таким чином, цей термін, можливо, був повторно використаний ранніми мусульманами, спочатку як самоназва, а потім для позначення інших людей із єврейського християнського походження, які «звернулися» до нових одкровень, запропонованих Мухаммедом. У контексті уривків Корану, в яких зустрічається цей термін, він може стосуватися всіх людей, які залишають свою віру, знаходячи в них недоліки, але яким ще належить прийти до ісламу. У цьому сенсі термін ṣābiʾ був би подібним за значенням до терміну ḥanīf.

Розуміння цього терміну як посилання на «ковпачів» або «хрестителів» найкраще відповідає тим тлумаченням, які ототожнюють коранічних сабіїв із баптистськими сектами, такими як чи мандеї. Однак ця етимологія також була використана для пояснення розповіді Ібн Хішама про те, що Мухаммеда та його послідовників називали «сабійцями», що тоді було б посиланням на ритуальне обмивання, яке виконують мусульмани перед молитвою, практику, схожу на практику різних баптистських сект.

Також були запропоновані інші етимології. За словами Джуди Сігала, цей термін стосувався Ṣōbā, сирійської назви міста Нісібіс у Верхній Месопотамії. Воно також було пов'язане з єврейським ṣābā ‍ '​, «[небесне] воїнство», що означає поклонників зірок.

Сабії Корану

В Корані

image
Перша частина Корану 5:69, магрибський рукопис, c. 1250–1350

Коран коротко згадує сабіїв у трьох місцях: у Sūrat al-Baqara (2:62), у Sūrat al-Māʾida (5:69) і в Sūrat al-Ḥajj (22:17).

«Воістину, ті, які увірували, і юдеї, і християни, і сабіняни, хто вірує в Аллаха та в Останній день і творить добро, — вони отримають свою нагороду від Господа свого, і немає для них страху, і не будуть вони сумувати».


«Воістину, ті, які увірували, і юдеї, і сабіянці, і християни, хто вірує в Аллаха та в останній день і творить добро, — вони не будуть боятися і не будуть сумувати».


«Воістину, ті, хто вірує, і євреї, і сабійці, і християни, і маги, і ті, хто сполучає (інших з Аллахом) — воістину, Аллах вирішить між ними в день воскресіння; воістину, Аллах у всьому свідок».


Перші два вірші зазвичай тлумачать так, що савійці належали до людей Писання (ahl al-kitāb, пор. 5:68), так само, як євреї, християни та — лише згідно з деякими тлумаченнями — зороастрійці («маги», al-majūs). Однак жоден із трьох віршів не дає жодних вказівок на те, ким могли бути сабійці або у що вони вірили. За словами Франсуа де Блуа, той факт, що вони класифікуються в Корані як авраамічні монотеїсти, робить малоймовірним те, що вони були або політеїстами Харрану, або мандеями, останні з яких визначали себе як опозицію до авраамічної пророчої традиції.

У пізніших джерелах

Ісламські

У деяких сунітських хадисах вони описуються як звернені в іслам.

На початку мусульманського завоювання Месопотамії лідер мандеїв Ануш бар Данка з'явився перед мусульманською владою, показавши їм примірник Гіндза Рабба, священної книги мандеїв, і проголосивши головним пророком мандеїв Іоанна Хрестителя, який також згадується в Корані під ім'ям Ях'я ібн Закарія. Таким чином, мусульманські халіфати визнали їх як коранічних сабіїв і людей Писання.:5

Інші класичні арабські джерела включають Фіхриста ібн аль-Надіма (бл. 987 р.), який згадує Могтасилах («Мугтасила», або «самоомиваючихся»), секту сабіїв у південній Месопотамії, яких ототожнюють з мандеями або ельсесаїтами.:35

Аль-Біруні (на початку ХІ століття нашої ери) сказав, що «Справжні савійці» були «залишками єврейських племен, які залишилися у Вавилонії, коли інші племена залишили її до Єрусалиму за днів Кіра та Артаксеркса. За даними Е. С. Дроуера (1937), ці інші племена … прийняв систему, змішану з магізму та іудаїзму».

За словами Абу Юсуфа Абша аль-Каді, багдадський халіф аль-Мамун у 830 р. н. е. стояв зі своєю армією біля воріт Харрана і запитував харранців про те, до якої захищеної релігії вони належать. Оскільки вони не були ні мусульманами, ні християнами, ні євреями, ні магами, халіф сказав їм, що вони невіруючі. Він сказав, що їм доведеться стати мусульманами або прихильниками однієї з інших релігій, визнаних Кораном, до того часу, коли він повернеться з походу проти візантійців, інакше він їх уб'є. Харранці проконсультувалися з юристом, який запропонував їм знайти відповідь у Корані II.59, де говориться, що сабійців терпимо ставляться. Було невідомо, що означає священний текст «сабіян», тому вони взяли назву.

Язичники Харрана ототожнювали себе з сабіями, щоб підпасти під захист ісламу.:111–113:5 Можливо, харранці називали себе сабійцями, щоб зберегти свої релігійні переконання.:5 Кілька середньовічних джерел стверджують, що харранські сабійці визнавали Гермеса Трисмегіста своїм пророком. Підтвердження Гермеса як пророка походить від його ідентифікації як Ідріса (тобто Еноха) у Корані (19.57 і 21.85). Це часто спонукало сучасних вчених вважати харранських сабіїв герметистами, хоча насправді немає жодних суттєвих доказів цього.

Крім того, ця розповідь про харранських сабіїв не узгоджується з існуванням ранніх записів, які згадують сабіїв у Харрані. Усама ібн Айд, написавши до 770 р. н. е. (рік його смерті), вже згадував місто сабіїв у регіоні, де лежить Харран. Юрист Абу Ханіфа, який помер у 767 році нашої ери, як відомо, обговорював правовий статус харанських сабіїв з двома своїми учнями.

Інший

Маймонід

Єврейський вчений Маймонід (1125—1204) переклав книгу «Набатейське землеробство», яку він вважав точним описом вірувань сабіїв, які вірили в ідолопоклонницькі звичаї «та інші забобони, згадані в набатейському землеробстві». Він надав чимало подробиць про язичницьких сабіїв у своєму «Путівнику для спантеличених» (завершено 1186—1190).

Писання Бахаї

Сабійці також згадуються в літературі Бахаїзму. Ці посилання, як правило, короткі, описуючи дві групи сабіїв: тих, «які поклоняються ідолам в ім'я зірок, які вірили, що їхня релігія походить від Сета та Ідріса» (гарранські сабійці), та інших, «які вірили в сина Захарії (Івана Хрестителя) і не прийняв пришестя сина Марії (Ісуса Христа)» (мандеї). Абдул-Баха коротко описує Сета як одного із «синів Адама». Бахаулла в Скрижалі ототожнює Ідріса з Гермесом Трисмегістом. Однак він конкретно не називає Ідриса пророком сабіїв. Ця релігійна група, яку іноді називають сабейцями, згадується у Бахаїстів серед багатьох ранніх релігій попередніх розподілів. У Писанні Бахаїзму «Таємниці божественної цивілізації» Абдул-Баха сабійцям приписується, що вони, можливо, були джерелом внеску в деякі основи науки логіки.

Сучасні вчені

Даніель Хвольсон

Відповідно до «Ссабісти та ссабізм» (1856) Даніеля Чвольсона, він розрізняє язичницьких псевдо-сабів з Гаррану та справжніх сабів, яких він ідентифікує як мандеїв з боліт Іраку. Халіф Мамун попросив язичників-харранців вибрати визнану релігію, стати мусульманами або померти. Згодом вони ототожнили себе з сабіями. Хвольсон також пов'язував елькесаїтів з мандеями та ессеями.

Ніколас Сіуффі

Сирійський християнин, а пізніше віцеконсул Франції в Мосулі Ніколас Сіуффі у своїх «Етюдах про релігію Суббас або Сабеїв, леурс догм, леурс моурів» (Париж: Imprimerie Nationale, 1880) стверджував, що ідентифікував 4000 Сабійці в мандейському населенні. Робота Сіуффі була добре сприйнята теософом Дж. Р. С. Мідом, але вчені розкритикували оцінки та дослідження.

Сер Остін Генрі Леярд

Лейярд згадує у своєму подорожньому щоденнику зустріч з «мандрівним майстром срібних справ», який був «сабеєм або християнином святого Івана [Хрестителя]». За його оцінками, у той час у Шуштарі та Басрі проживало від 300 до 400 сімей. Він також згадав, що сабійці (Лейярд пише як сабеї) перебувають під гнітом турецької та перської влади.

Вчені ХХ ст.

під час подорожі з дослідником Вілфредом Тезігером південними болотами Іраку записав у своєму щоденнику, що сабійці були «людьми Книги». Болотні араби називали їх «Суббі». У них була своя писемність і релігійні обряди. Він оцінив їх кількість як «можливо, десять тисяч». Вони одягалися на кшталт сунітів. Мешкали лише біля рухомих (а не стоячих) болотних водойм. У середині 1950-х років вони вважалися кваліфікованими майстрами в цьому районі, до яких інші зверталися для обробки металу. Робота, якою вони були в основному відомі за межами Іраку, була виробом зі срібла.

Вчені ХХІ століття

Якко Хямін-Антіла (2002, 2006) зазначає, що в болотистих районах Південного Іраку існувала безперервна традиція мандейської релігії, і що ще один язичницький, або «сабійський» центр ісламського світу десятого століття був зосереджений у Харрані. Ці язичницькі «сабійці» згадуються в набатейському корпусі Ібн Вахшії.

Язичники-сабіяни

Серед різних релігійних груп, які в ІХ і Х століттях ототожнювали з сабіями, згаданими в Корані, принаймні дві групи були язичниками. Більше того, обидва, схоже, займалися певним поклонінням зіркам.

Сабійці з Харрану

Безумовно, найвідомішими з цих двох є сабійці з Харрану, прихильники еллінізованої семітської язичницької релігії, якій вдалося вижити під час раннього ісламського періоду в місті Харран у Верхній Месопотамії. Сирійські християнські єресіографи описували їх як поклонників зірок. Більшість вчених і придворних, які працювали на династій Аббасидів і Буїдів у Багдаді протягом дев'ятого–одинадцятого століть і були відомі як «сабійці», були або членами цієї харранської релігії, або нащадками таких членів, особливо харранських астрономів і математиків Сабіта ібн. Курра (помер 901) і аль-Баттані (помер 929). Існують деякі припущення щодо того, чи могли ці сабійські родини в Багдаді, від яких опосередковано залежить більшість нашої інформації про харанських сабіїв, сповідували інший, більш філософськи натхненний варіант оригінальної релігії Харрану. Однак, крім того факту, що він містить сліди вавилонської та елліністичної релігії, і що важливе місце займали планети (яким приносили ритуальні жертви), мало що відомо про гарранський сабіанізм. Вчені по-різному описували їх як (нео) платоніків, герметиків або гностиків, але немає твердих доказів жодного з цих ототожнень.

Сабійці Нижньої Месопотамії

Крім сабіїв з Харрану, на Месопотамських болотах також жили різні релігійні групи, які називалися «сабійцями боліт» (араб. Ṣābiʾat al-baṭāʾiḥ). Хоча цю назву часто розуміють як посилання на мандеїв, насправді в болотистих місцевостях Південного Іраку жила принаймні ще одна релігійна група. Ця група все ще дотримувалася язичницьких вірувань, пов'язаних з вавилонською релігією, в якій месопотамські боги вже вшановувалися у формі планет і зірок з давнини. Згідно з Ібн аль-Надімом, нашим єдиним джерелом для цієї конкретної групи, зарахованої до «сабійців боліт», вони «дотримуються доктрин стародавніх арамейців [ʿalā maḏāhib al-qadīm] і шанують зірки». Однак існує також великий корпус текстів Ібн Вахшії (помер бл. 930 р.), найвідоміший з яких його «Набатейське сільське господарство», в якому докладно описуються звичаї та вірування — багато з яких сягають зразків Месопотамії — іракських сабіїв, що жили в Саваді.

Сучасні сабійці

image
Мандейський сабіанський суд з розгляду сімейних спорів, Ахваз, Іран (2015)

Сьогодні в Іраку та Ірані сабії — це ті, хто дотримується вчень Івана Хрестителя. Вони сабійці. Через свою віру, пацифізм і відсутність племінних зв'язків вони були вразливі до насильства після вторгнення в Ірак у 2003 році, і у 2007 році налічувалося менш як 5000 осіб. До вторгнення найбільша концентрація мандеїв була в Амарі, Насірії та Басрі. Окрім цих південних регіонів та Ахвазу в Ірані, велика кількість мандейців була знайдена в Багдаді, що дало їм легкий доступ до річки Тигр. Сьогодні вони переважно живуть навколо Багдада, де проживає первосвященник, який проводить служби та хрещення. Деякі переїхали з Багдада до Курдистану, де безпечніше.

Див. також

    Примітки

    1. Магрибський рукопис, прибл. 1250–1350
    2. Питання про те, чи слід розуміти «волхвів», перелічених у Корані 22:17, як приналежних до народу книги, було предметом суперечок серед середньовічних мусульманських вчених. Ісламські юристи загалом надавали зороастрійцям частковий статус Народу Книги, хоча й розходилися в думках щодо того, якою мірою слід дозволяти їм такі правові привілеї, як шлюби з мусульманами. (see Darrow, 2003; Nasr та ін., 2015, с. 834, verse 22:17).
    3. Про сабінян Харрану див. далі Dozy та de Goeje, 1884; Margoliouth, 1913; Tardieu, 1986; Tardieu, 1987; Peters, 1990; Green, 1992; Fahd, 1960–2007; Strohmaier, 1996; Genequand, 1999; Elukin, 2002; Stroumsa, 2004; De Smet, 2010.

    Список літератури

    1. Van Bladel, 2017.
    2. De Blois, 2004; Marks, 2021.
    3. De Blois, 1960–2012; Van Bladel, 2009.
    4. Buck, 1984.
    5. This was extensively argued by Chwolsohn, 1856 and Gündüz, 1994 (both cited by Van Bladel, 2009). The view has also been adopted by such Mandaean scholars as Drower, 1960 and Nasoraia, 2012 (citing Gündüz 1994).
    6. De Blois, 1995 (cited by Van Bladel, 2009).
    7. Bell, 1926 (cited by Van Bladel, 2009).
    8. Dozy та de Goeje, 1884 (cited by Green, 1992); Buck, 1984 (cited by Van Bladel, 2009).
    9. Tardieu, 1986 (cited by Van Bladel, 2009).
    10. As Gnostics: Pedersen, 1922 and Hjärpe, 1972 (both cited by Van Bladel, 2009). As «sectarians»: Genequand, 1999 (cited by Van Bladel, 2009).
    11. Margoliouth, 1913 (cited by Green, 1992); Strohmaier, 1996 (cited by Van Bladel, 2009).
    12. Green, 1992; Stroumsa, 2004; Hämeen-Anttila, 2006; Van Bladel, 2009.
    13. De Blois, 1960–2007; Fahd, 1960–2007; Van Bladel, 2017.
    14. Van Bladel, 2009.
    15. De Blois, 1960–2007.
    16. Van Bladel, 2009.
    17. A genealogical table of Thabit ibn Qurra's family is given by De Blois, 1960–2007. On some of his descendants, see Roberts, 2017.
    18. Hämeen-Anttila, 2006.
    19. Sabah, Zaid (27 September 2007). Sabian sect keeps the faith. USA Today. Процитовано 24 December 2021.
    20. Al-Saadi, Qais; Al-Saadi, Hamed (2019). Ginza Rabba (вид. 2nd). Germany: Drabsha.
    21. Brikhah S. Nasoraia (2012). Sacred Text and Esoteric Praxis in Sabian Mandaean Religion (PDF).
    22. De Blois, 2004; Genequand, 1999. Van Bladel, 2009 finds this «the most convincing etymology yet», referring also to De Blois, 1995 and Margoliouth, 1913.
    23. Chwolsohn, 1856, as cited by Green, 1992.
    24. This etymology is still upheld by some scholars, e.g., by Häberl, 2009.
    25. De Blois, 2004.
    26. Green, 1992. That these enemies may have been the Jews is suggested by Genequand, 1999.
    27. Genequand, 1999.
    28. Ibn Hisham's story was thus explained by Julius Wellhausen, as cited by Green, 1992.
    29. Green, 1992, referring to Segal, 1963.
    30. «Sabaism», in The Oxford Dictionary of Phrase and Fable, 2nd ed. (Oxford University Press, 2005).
    31. De Blois, 2004. 5:68, вірш, що передує цитованому вище 5:69: «Скажи: «О послідовники Книги [ахль аль-кітаб]! Ви не йдете добрим шляхом, доки не будете дотримуватися Таурату й Інджіль і того, що було послано вам від вашого Господа; і воістину, те, що було послано вам від вашого Господа, змусить багатьох із них посилитися в непомірності й невір'ї; тож не сумуйте за невіруючими людьми».
      image 5
      		image
    32. E.g. Sahih Bukhari Book No. 7, Hadith No. 340; Book No. 59, Hadith No. 628; Book No. 89, Hadith No. 299 etc.
    33. Buckley, Jorunn Jacobsen (2002), The Mandaeans: ancient texts and modern people (PDF), Oxford: Oxford University Press, ISBN 
    34. Ibn al-Nadim. al-Fihrist. с. 442—445.
    35. . Архів оригіналу за 3 December 2017. Процитовано 24 May 2010.
    36. Churton, 2002.
    37. Poonawala, Ismail K. (1990). The History of al-Tabari-Volume IX The Last Years of the Prophet. State University of New York Press.
    38. Drower, 1960.
    39. Green, 1992.
    40. The Guide for the Perplexed, Book Three, Chapter 37 p. 334 M. Friedlander. Dover Publications, Inc. New York. 1956.
    41. Elukin, 2002.
    42. Á'ín-i Sábi'ín by Rúhu'lláh Mihrábkháni, Institute for Baháʼí Studies, Ontario, Canada, 1994
    43. 'Abdu'l-Bahá (1982). The Promulgation of Universal Peace (вид. Hardcover). Wilmette, Illinois, USA: Baháʼí Publishing Trust. с. 365. ISBN .
    44. Bahá'u'lláh (1994). Tablets of Bahá'u'lláh Revealed After the Kitáb-i-Aqdas. Wilmette, Illinois, USA: Baháʼí Publishing Trust. с. 152. ISBN .
    45. The Secret of Divine Civilization | Bahá'í Reference Library. www.bahai.org. Процитовано 31 січня 2022.
    46. Chwolsohn, 1856; cf. Drower, 1960.
    47. The Mandaeans: The Last Gnostics
    48. Survival Among The Kurds
    49. G. R. S. Mead, Gnostic John the Baptizer: Selections from the Mandaean John-Book, p. 137: "... французький віцеконсул у Мосулі оцінював їх у 4000 душ (Etudes sur la Religion des Soubbas ou Sabéens, Paris, 1880). Тоді їх можна було знайти переважно в околицях Башра ауд Кут. Оцінка Сіуффі,"
    50. The Edinburgh Review, 1880, Sydney Smith. «Допускаючи невігластво М. Сіуффі та можливу нечесність його вчителя, цього навряд чи достатньо, щоб пояснити походження всіх традицій та вірувань, описаних в «Етюдах про релігію» Субба. ...»
    51. Layard, Austen Henry, Sir (1887). Early adventures in Persia, Susiana, and Babylonia, including a residence among the bakhtiyari and other wild tribes before the discovery of Nineveh. John Murray. с. 162—164. ISBN .
    52. Jaakko Hämeen-Anttila in Ideologies as intercultural phenomena p. 90, ed. Antonio Panaino, Giovanni Pettinato, International Association for Intercultural Studies of the MELAMMU Project, 2002 «...що в болотистих районах Південного Іраку існувала безперервна традиція мандейської релігії, але в науці, здається, повністю ігнорується той факт, що в ісламському світі Х століття існував ще один язичницький, або сабіанський, центр в сільській місцевості Іраку (савад) навколо Багдада»
    53. Jaakko Hämeen-Anttila, 2002. По-перше, самі книги Набатейського корпусу стверджують, що вони є перекладами з «давньосирійської мови» (наприклад, Філаха 1:5), зробленими Ібн Вахшією і переданими його учневі Ібн аз-Зайяту. Справжні автори, наприклад, Філаха, згідно з...
    54. Van Bladel, 2009. A genealogical table of Thabit ibn Qurra's family is given by De Blois, 1960–2007. On some of his descendants, see Roberts, 2017.
    55. Hjärpe, 1972 (as cited by Van Bladel, 2009).
    56. Van Bladel, 2017. On the Mesopotamian Marshes in the early Islamic period, see pp. 60–69.
    57. Translation by Van Bladel, 2017.

    Джерела

    • Bell, Richard (1926). The Origin of Islam in Its Christian Environment. London: Macmillan. OCLC 695842215.
    • Buck, Christopher (1984). The Identity of the Ṣābi'ūn: An Historical Quest. The Muslim World. 74 (3–4): 172—186. doi:10.1111/j.1478-1913.1984.tb03453.x.
    • Churton, Tobias (2002). The Golden Builders: Alchemists, Rosicrucians, and the First Freemasons. New York: Barnes and Noble.
    • Chwolsohn, Daniel (1856). Die Ssabier und die Ssabismus. Vols. 1–2. St. Petersburg: Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. OCLC 64850836.
    • De Blois, François (1995). The "Sabians" (Ṣābi'ūn) in pre-Islamic Arabia. Acta Orientalia. 56: 39—61.
    • De Blois, François (2002). Naṣrānī (Nαζωραῖος) and ḥanīf (ἐθνικός): Studies on the Religious Vocabulary of Christianity and of Islam. Bulletin of the School of Oriental and African Studies. 65 (1): 1—30. doi:10.1017/S0041977X02000010. JSTOR 4145899.
    •  De Callataÿ, Godefroid (2017). The Ṣābiʾans of Ṣāʿid al-Andalusī (PDF). Studia graeco-arabica. 7: 291—306.
    • De Smet, Daniel (2010). Le Platon arabe et les Sabéens de Ḥarrān. La 'voie diffuse' de la transmission du platonisme en terre d'Islam. Res Antiquae. 7: 73—86. ISBN .
    • Dozy, Reinhart Pieter Anne; (1884). Mémoire posthume de M. Dozy: contenant de Nouveaux documents pour l'étude de la religion des Harraniens, achevé par M. J. de Goeje. Travaux de la 6e session du Congrès international des Orientalistes à Leide. Т. 2. Leiden: Brill. с. 283—366. OCLC 935749094.
    • Drower, E.S. (1960). The Secret Adam: A Study of Nasoraean Gnosis. Oxford: Clarendon Press. OCLC 654318531.
    • Elukin, Jonathan (2002). Maimonides and the Rise and Fall of the Sabians: Explaining Mosaic Laws and the Limits of Scholarship. Journal of the History of Ideas. 63 (4): 619—637. doi:10.2307/3654163. JSTOR 3654163.
    • Genequand, Charles (1999). Idolâtrie, astrolâtrie, et sabéisme. Studia Islamica. 89 (89): 109—128. doi:10.2307/1596088. JSTOR 1596088.
    • Green, Tamara M. (1992). The City of the Moon God: Religious Traditions of Harran. Religions in the Graeco-Roman World. Т. 114. Leiden: Brill. ISBN .
    • Gündüz, Şinasi (1994). The Knowledge of Life: The Origins and Early History of the Mandaeans and Their Relation to the Sabians of the Qur'ān and to the Harranians. Journal of Semitic Studies Supplement. Т. 3. Oxford: Oxford University Press. ISBN .
    • Häberl, Charles G. (2009). The Neo-Mandaic Dialect of Khorramshahr. Otto Harrassowitz Verlag. ISBN .
    • Hämeen-Anttila, Jaakko (2002). Continuity of Pagan Religious Traditions in Tenth-Century Iraq. У Panaino, A.; Pettinato, G. (ред.). Ideologies as Intercultural Phenomena: Proceedings of the Third Annual Symposium of the Assyrian and Babylonian Intellectual Heritage Project, Held in Chicago, USA, October 27-31, 2000. Melammu Symposia. Т. III. Bologna: Mimesis. с. 89—107. ISBN . OCLC 52953838.
    • Hämeen-Anttila, Jaakko (2006). The Last Pagans of Iraq: Ibn Waḥshiyya and His Nabatean Agriculture. Leiden: Brill. ISBN .
    • Lameer, Joep (1997). From Alexandria to Baghdad: Reflections on the Genesis of a Problematical Tradition. У Endress, Gerhard; Kruk, Remke (ред.). The Ancient Tradition in Christian and Islamic Hellenism: Studies on the Transmission of Greek Philosophy and Sciences Dedicated to H.J. Drossaart Lulofs on his Ninetieth Birthday. Leiden: Research School CNWS. с. 181—191. ISBN . OCLC 36916418.
    • Marks, Richard G. (2021). Jewish Approaches to Hinduism: A History of Ideas from Judah Ha-Levi to Jacob Sapir (12th–19th centuries). New York: Routledge. ISBN .
    • McAuliffe, Jane Dammen (1982). Exegetical Identification of the Ṣābiʾūn. The Muslim World. 72: 95—106. doi:10.1111/j.1478-1913.1982.tb03237.x.
    • Nasoraia, Brikhah S. (2012). Sacred Text and Esoteric Praxis in Sabian Mandaean Religion. У Çetinkaya, Bayram (ред.). Religious and Philosophical Texts: Rereading, Understanding and Comprehending Them in the 21st Century. Istanbul: Sultanbeyli Belediyesi. с. vol. I, pp. 27–53.
    • Nasr, Seyyed Hossein; Dagli, Caner K.; Dakake, Maria Massi; Lumbard, Joseph E. B.; Rustom, Mohammed, ред. (2015). The Study Quran: A New Translation and Commentary. New York: HarperOne. ISBN .
    • Pedersen, J. (1922). The Ṣābians. У Arnold, T. W.; Nicholson, R. A. (ред.). ʿAǧab-nāma: A Volume of Oriental Studies Presented to Edward G. Browne on his 60th Birthday. Cambridge: Cambridge University Press. с. 383—391. OCLC 6390613.
    • Peters, Francis E. (1990). Hermes and Harran: The Roots of Arabic-Islamic Occultism. У Mazzaoui, M.; Moreen, V.B. (ред.). Intellectual Studies on Islam: Essays Written in Honor of Martin B. Dickson. Salt Lake City: University of Utah Press. с. 185—215. ISBN .
    • Pingree, David (2002). The Ṣābians of Ḥarrān and the Classical Tradition. International Journal of the Classical Tradition. 9 (1): 8—35. doi:10.1007/BF02901729. JSTOR 30224282.
    • Roberts, Alexandre M. (2017). Being a Sabian at Court in Tenth-Century Baghdad. Journal of the American Oriental Society. 137 (2): 253—277. doi:10.17613/M6GB8Z.
    • Segal, Judah (1963). The Sabian Mysteries: The Planet Cult of Ancient Harran. У Bacon, Edward (ред.). Vanished Civilizations. New York: McGraw-Hill. с. 201—220. OCLC 399022.
    • Strohmaier, Gotthard (1996). Die ḥarrānischen Sabier bei Ibn an-Nadīm und al-Bīrūnī. Ibn an-Nadīm und die mittelalterliche arabische Literatur: Beiträge zum 1. Johann Wilhelm Fück-Kolloquium (Halle 1987). Wiesbaden: Harrassowitz. с. 51—56. ISBN . OCLC 643711267. [reprinted in Strohmaier, Gotthard (2003). Hellas im Islam: Interdisziplinäre Studien zur Ikonographie, Wissenschaft und Religionsgeschichte. Diskurse der Arabistik. Т. 6. Wiesbaden: Harrassowitz. с. 167—169. ISBN .]
    • Stroumsa, Sarah (2004). Sabéens de Ḥarrān et Sabéens de Maïmonide. У Lévy, Tony; Rashed, Roshdi (ред.). Maïmonide: Philosophe et savant (1138–1204). Leuven: Peeters. с. 335—352. ISBN .
    • Tardieu, Michel (1986). Ṣābiens coraniques et 'Ṣābiens' de Ḥarrān. Journal Asiatique. 274 (1–2): 1—44. doi:10.2143/JA.274.1.2011565.
    • Tardieu, Michel (1987). Les calendriers en usage à Ḥarrān d’après les sources arabes et le commentaire de Simplicius à la Physique d’Aristote. У (ред.). Simplicius. Sa vie, son œuvre, sa survie. Berlin: de Gruyter. с. 40—57. doi:10.1515/9783110862041.41. ISBN .
    • Van Bladel, Kevin (2009). Hermes and the Ṣābians of Ḥarrān. The Arabic Hermes: From Pagan Sage to Prophet of Science. Oxford: Oxford University Press. с. 64—118. doi:10.1093/acprof:oso/9780195376135.003.0003. ISBN .
    • Van Bladel, Kevin (2017). From Sasanian Mandaeans to Ṣābians of the Marshes. Leiden: Brill. doi:10.1163/9789004339460. ISBN .

    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

    Sabijci inodi takozh napisani yak sabeyi abo sabijci tayemnicha religijna grupa yaka trichi zgaduyetsya v Korani yak الصابئون al Ṣabiʾun u piznishih dzherelah الصابئة al Ṣabiʾa de mayetsya na uvazi sho voni nalezhali do lyudej Pisannya ahl al kitab Yih originalna identichnist yaka zdayetsya bula zabuta v ranni chasi bula nazvana nevirishenoyu problemoyu Koranu Suchasni vcheni po riznomu identifikuvali yih yak mandeyiv manihejciv sabejciv arhontiv ḥunafaʾ abo yak tip gnostikiv abo yak sektantiv abo yak prihilniki astralnoyi religiyi Harrana Deyaki vcheni vvazhayut sho nemozhlivo z pevnim stupenem dostovirnosti vstanoviti yih originalnu identichnist i sabijci Koran 5 69 Prinajmni z IH storichchya koranichnij epitet sabijskij vikoristovuvavsya riznimi religijnimi grupami yaki pragnuli viznannya musulmanskoyu vladoyu yak narodu Knigi yakij zaslugovuye pravovogo zahistu dhimma Sered nih sabijci z Harranu prihilniki pogano zrozumiloyi yazichnickoyi religiyi centrom yakoyi bulo misto Harran u verhnij chastini Mesopotamiyi yakih sirijski hristiyanski opisuvali yak poklonnikiv zirok Ci haranski sabiyi praktikuvali staru semitsku formu politeyizmu poyednanu zi znachnoyu kilkistyu ellinistichnih elementiv Bilshist istorichnih diyachiv vidomih u IH HI stolittyah yak al Ṣabiʼ jmovirno buli abo chlenami ciyeyi harranskoyi religiyi abo nashadkami takih chleniv osoblivo harranski astronomi ta matematiki Sabit ibn Kurra pomer 901 ta al Battani pomer 929 Z pochatku H stolittya termin sabijci zastosovuvavsya do jmovirnih yazichnikiv usih vidiv napriklad do starodavnih yegiptyan i grekiv abo do buddistiv Ibn Vahshiya pomer pribl 930 vikoristovuvav cej termin dlya tipu mesopotamskogo yazichnictva yake zbereglo elementi starodavnoyi Sogodni v Iraku ta Irani nazva sabiyi zazvichaj zastosovuyetsya do mandeyiv suchasnoyi etno religijnoyi grupi yaka dotrimuyetsya vchen svogo proroka Ivana Hrestitelya Yah ya ibn Zakariya Ci mandejski sabijci najvazhlivishoyu religijnoyu ceremoniyeyu yakih ye hreshennya ye monoteyistami a yihnya svyashenna kniga vidoma yak Ginza Rabba 1 Mandejski sabski proroki vklyuchayut Adama Seta Noya Sima ta Ivana Hrestitelya prichomu Adam buv zasnovnikom religiyi a Ivan buv najbilshim i ostannim prorokom 45EtimologiyaEtimologiya arabskogo slova Ṣabiʾ spirna Zgidno z odnim tlumachennyam ce diyeprikmetnik arabskogo korenya ṣ b ʾ zvertatisya do sho oznachaye navertaye Insha shiroko citovana gipoteza vpershe zaproponovana Danielem Chvolsonom u 1856 roci polyagaye v tomu sho vona pohodit vid aramejskogo korenya sho oznachaye zanuryuvati abo hrestiti Tlumachennya yak naverneni cituvalosya riznimi serednovichnimi arabskimi leksikografami ta filologami i pidtverdzhuyetsya tradiciyeyu zberezhenoyu pomer u 834 r redaktorom najdavnishoyi biografiyi Muhammeda sho zbereglasya yaka rozpovidaye sho termin ṣabiʾa zastosovuvavsya do Muhammeda ta rannih musulman deyakimi z yihnih vorogiv mozhlivo yevreyami yaki vvazhali yih takimi sho vidvernulisya vid pravilnoyi religiyi ta stali bik yeresi Takim chinom cej termin mozhlivo buv povtorno vikoristanij rannimi musulmanami spochatku yak samonazva a potim dlya poznachennya inshih lyudej iz yevrejskogo hristiyanskogo pohodzhennya yaki zvernulisya do novih odkroven zaproponovanih Muhammedom U konteksti urivkiv Koranu v yakih zustrichayetsya cej termin vin mozhe stosuvatisya vsih lyudej yaki zalishayut svoyu viru znahodyachi v nih nedoliki ale yakim she nalezhit prijti do islamu U comu sensi termin ṣabiʾ buv bi podibnim za znachennyam do terminu ḥanif Rozuminnya cogo terminu yak posilannya na kovpachiv abo hrestiteliv najkrashe vidpovidaye tim tlumachennyam yaki ototozhnyuyut koranichnih sabiyiv iz baptistskimi sektami takimi yak chi mandeyi Odnak cya etimologiya takozh bula vikoristana dlya poyasnennya rozpovidi Ibn Hishama pro te sho Muhammeda ta jogo poslidovnikiv nazivali sabijcyami sho todi bulo b posilannyam na ritualne obmivannya yake vikonuyut musulmani pered molitvoyu praktiku shozhu na praktiku riznih baptistskih sekt Takozh buli zaproponovani inshi etimologiyi Za slovami Dzhudi Sigala cej termin stosuvavsya Ṣōba sirijskoyi nazvi mista Nisibis u Verhnij Mesopotamiyi Vono takozh bulo pov yazane z yevrejskim ṣaba nebesne voyinstvo sho oznachaye poklonnikiv zirok Sabiyi KoranuV Korani Persha chastina Koranu 5 69 magribskij rukopis c 1250 1350 Koran korotko zgaduye sabiyiv u troh miscyah u Surat al Baqara 2 62 u Surat al Maʾida 5 69 i v Surat al Ḥajj 22 17 Voistinu ti yaki uviruvali i yudeyi i hristiyani i sabinyani hto viruye v Allaha ta v Ostannij den i tvorit dobro voni otrimayut svoyu nagorodu vid Gospoda svogo i nemaye dlya nih strahu i ne budut voni sumuvati 2 Al Dzhumua 62 Yakubovich Voistinu ti yaki uviruvali i yudeyi i sabiyanci i hristiyani hto viruye v Allaha ta v ostannij den i tvorit dobro voni ne budut boyatisya i ne budut sumuvati 5 Al Hakka 69 Yakubovich Voistinu ti hto viruye i yevreyi i sabijci i hristiyani i magi i ti hto spoluchaye inshih z Allahom voistinu Allah virishit mizh nimi v den voskresinnya voistinu Allah u vsomu svidok 22 Al Isra 17 Yakubovich Pershi dva virshi zazvichaj tlumachat tak sho savijci nalezhali do lyudej Pisannya ahl al kitab por 5 68 tak samo yak yevreyi hristiyani ta lishe zgidno z deyakimi tlumachennyami zoroastrijci magi al majus Odnak zhoden iz troh virshiv ne daye zhodnih vkazivok na te kim mogli buti sabijci abo u sho voni virili Za slovami Fransua de Blua toj fakt sho voni klasifikuyutsya v Korani yak avraamichni monoteyisti robit malojmovirnim te sho voni buli abo politeyistami Harranu abo mandeyami ostanni z yakih viznachali sebe yak opoziciyu do avraamichnoyi prorochoyi tradiciyi U piznishih dzherelah Islamski U deyakih sunitskih hadisah voni opisuyutsya yak zverneni v islam Na pochatku musulmanskogo zavoyuvannya Mesopotamiyi lider mandeyiv Anush bar Danka z yavivsya pered musulmanskoyu vladoyu pokazavshi yim primirnik Gindza Rabba svyashennoyi knigi mandeyiv i progolosivshi golovnim prorokom mandeyiv Ioanna Hrestitelya yakij takozh zgaduyetsya v Korani pid im yam Yah ya ibn Zakariya Takim chinom musulmanski halifati viznali yih yak koranichnih sabiyiv i lyudej Pisannya 5 Inshi klasichni arabski dzherela vklyuchayut Fihrista ibn al Nadima bl 987 r yakij zgaduye Mogtasilah Mugtasila abo samoomivayuchihsya sektu sabiyiv u pivdennij Mesopotamiyi yakih ototozhnyuyut z mandeyami abo elsesayitami 35 Al Biruni na pochatku HI stolittya nashoyi eri skazav sho Spravzhni savijci buli zalishkami yevrejskih plemen yaki zalishilisya u Vaviloniyi koli inshi plemena zalishili yiyi do Yerusalimu za dniv Kira ta Artakserksa Za danimi E S Drouera 1937 ci inshi plemena prijnyav sistemu zmishanu z magizmu ta iudayizmu Za slovami Abu Yusufa Absha al Kadi bagdadskij halif al Mamun u 830 r n e stoyav zi svoyeyu armiyeyu bilya vorit Harrana i zapituvav harranciv pro te do yakoyi zahishenoyi religiyi voni nalezhat Oskilki voni ne buli ni musulmanami ni hristiyanami ni yevreyami ni magami halif skazav yim sho voni neviruyuchi Vin skazav sho yim dovedetsya stati musulmanami abo prihilnikami odniyeyi z inshih religij viznanih Koranom do togo chasu koli vin povernetsya z pohodu proti vizantijciv inakshe vin yih ub ye Harranci prokonsultuvalisya z yuristom yakij zaproponuvav yim znajti vidpovid u Korani II 59 de govoritsya sho sabijciv terpimo stavlyatsya Bulo nevidomo sho oznachaye svyashennij tekst sabiyan tomu voni vzyali nazvu Yazichniki Harrana ototozhnyuvali sebe z sabiyami shob pidpasti pid zahist islamu 111 113 5 Mozhlivo harranci nazivali sebe sabijcyami shob zberegti svoyi religijni perekonannya 5 Kilka serednovichnih dzherel stverdzhuyut sho harranski sabijci viznavali Germesa Trismegista svoyim prorokom Pidtverdzhennya Germesa yak proroka pohodit vid jogo identifikaciyi yak Idrisa tobto Enoha u Korani 19 57 i 21 85 Ce chasto sponukalo suchasnih vchenih vvazhati harranskih sabiyiv germetistami hocha naspravdi nemaye zhodnih suttyevih dokaziv cogo Krim togo cya rozpovid pro harranskih sabiyiv ne uzgodzhuyetsya z isnuvannyam rannih zapisiv yaki zgaduyut sabiyiv u Harrani Usama ibn Ajd napisavshi do 770 r n e rik jogo smerti vzhe zgaduvav misto sabiyiv u regioni de lezhit Harran Yurist Abu Hanifa yakij pomer u 767 roci nashoyi eri yak vidomo obgovoryuvav pravovij status haranskih sabiyiv z dvoma svoyimi uchnyami Inshij Majmonid Yevrejskij vchenij Majmonid 1125 1204 pereklav knigu Nabatejske zemlerobstvo yaku vin vvazhav tochnim opisom viruvan sabiyiv yaki virili v idolopoklonnicki zvichayi ta inshi zaboboni zgadani v nabatejskomu zemlerobstvi Vin nadav chimalo podrobic pro yazichnickih sabiyiv u svoyemu Putivniku dlya spantelichenih zaversheno 1186 1190 Pisannya Bahayi Sabijci takozh zgaduyutsya v literaturi Bahayizmu Ci posilannya yak pravilo korotki opisuyuchi dvi grupi sabiyiv tih yaki poklonyayutsya idolam v im ya zirok yaki virili sho yihnya religiya pohodit vid Seta ta Idrisa garranski sabijci ta inshih yaki virili v sina Zahariyi Ivana Hrestitelya i ne prijnyav prishestya sina Mariyi Isusa Hrista mandeyi Abdul Baha korotko opisuye Seta yak odnogo iz siniv Adama Bahaulla v Skrizhali ototozhnyuye Idrisa z Germesom Trismegistom Odnak vin konkretno ne nazivaye Idrisa prorokom sabiyiv Cya religijna grupa yaku inodi nazivayut sabejcyami zgaduyetsya u Bahayistiv sered bagatoh rannih religij poperednih rozpodiliv U Pisanni Bahayizmu Tayemnici bozhestvennoyi civilizaciyi Abdul Baha sabijcyam pripisuyetsya sho voni mozhlivo buli dzherelom vnesku v deyaki osnovi nauki logiki Suchasni vcheni Daniel Hvolson Vidpovidno do Ssabisti ta ssabizm 1856 Danielya Chvolsona vin rozriznyaye yazichnickih psevdo sabiv z Garranu ta spravzhnih sabiv yakih vin identifikuye yak mandeyiv z bolit Iraku Halif Mamun poprosiv yazichnikiv harranciv vibrati viznanu religiyu stati musulmanami abo pomerti Zgodom voni ototozhnili sebe z sabiyami Hvolson takozh pov yazuvav elkesayitiv z mandeyami ta esseyami Nikolas Siuffi Sirijskij hristiyanin a piznishe vicekonsul Franciyi v Mosuli Nikolas Siuffi u svoyih Etyudah pro religiyu Subbas abo Sabeyiv leurs dogm leurs mouriv Parizh Imprimerie Nationale 1880 stverdzhuvav sho identifikuvav 4000 Sabijci v mandejskomu naselenni Robota Siuffi bula dobre sprijnyata teosofom Dzh R S Midom ale vcheni rozkritikuvali ocinki ta doslidzhennya Ser Ostin Genri Leyard Lejyard zgaduye u svoyemu podorozhnomu shodenniku zustrich z mandrivnim majstrom sribnih sprav yakij buv sabeyem abo hristiyaninom svyatogo Ivana Hrestitelya Za jogo ocinkami u toj chas u Shushtari ta Basri prozhivalo vid 300 do 400 simej Vin takozh zgadav sho sabijci Lejyard pishe yak sabeyi perebuvayut pid gnitom tureckoyi ta perskoyi vladi Vcheni HH st pid chas podorozhi z doslidnikom Vilfredom Tezigerom pivdennimi bolotami Iraku zapisav u svoyemu shodenniku sho sabijci buli lyudmi Knigi Bolotni arabi nazivali yih Subbi U nih bula svoya pisemnist i religijni obryadi Vin ociniv yih kilkist yak mozhlivo desyat tisyach Voni odyagalisya na kshtalt sunitiv Meshkali lishe bilya ruhomih a ne stoyachih bolotnih vodojm U seredini 1950 h rokiv voni vvazhalisya kvalifikovanimi majstrami v comu rajoni do yakih inshi zvertalisya dlya obrobki metalu Robota yakoyu voni buli v osnovnomu vidomi za mezhami Iraku bula virobom zi sribla Vcheni HHI stolittya Yakko Hyamin Antila 2002 2006 zaznachaye sho v bolotistih rajonah Pivdennogo Iraku isnuvala bezperervna tradiciya mandejskoyi religiyi i sho she odin yazichnickij abo sabijskij centr islamskogo svitu desyatogo stolittya buv zoseredzhenij u Harrani Ci yazichnicki sabijci zgaduyutsya v nabatejskomu korpusi Ibn Vahshiyi Yazichniki sabiyaniSered riznih religijnih grup yaki v IH i H stolittyah ototozhnyuvali z sabiyami zgadanimi v Korani prinajmni dvi grupi buli yazichnikami Bilshe togo obidva shozhe zajmalisya pevnim pokloninnyam zirkam Sabijci z Harranu Bezumovno najvidomishimi z cih dvoh ye sabijci z Harranu prihilniki ellinizovanoyi semitskoyi yazichnickoyi religiyi yakij vdalosya vizhiti pid chas rannogo islamskogo periodu v misti Harran u Verhnij Mesopotamiyi Sirijski hristiyanski yeresiografi opisuvali yih yak poklonnikiv zirok Bilshist vchenih i pridvornih yaki pracyuvali na dinastij Abbasidiv i Buyidiv u Bagdadi protyagom dev yatogo odinadcyatogo stolit i buli vidomi yak sabijci buli abo chlenami ciyeyi harranskoyi religiyi abo nashadkami takih chleniv osoblivo harranskih astronomiv i matematikiv Sabita ibn Kurra pomer 901 i al Battani pomer 929 Isnuyut deyaki pripushennya shodo togo chi mogli ci sabijski rodini v Bagdadi vid yakih oposeredkovano zalezhit bilshist nashoyi informaciyi pro haranskih sabiyiv spoviduvali inshij bilsh filosofski nathnennij variant originalnoyi religiyi Harranu Odnak krim togo faktu sho vin mistit slidi vavilonskoyi ta ellinistichnoyi religiyi i sho vazhlive misce zajmali planeti yakim prinosili ritualni zhertvi malo sho vidomo pro garranskij sabianizm Vcheni po riznomu opisuvali yih yak neo platonikiv germetikiv abo gnostikiv ale nemaye tverdih dokaziv zhodnogo z cih ototozhnen Sabijci Nizhnoyi Mesopotamiyi Krim sabiyiv z Harranu na Mesopotamskih bolotah takozh zhili rizni religijni grupi yaki nazivalisya sabijcyami bolit arab Ṣabiʾat al baṭaʾiḥ Hocha cyu nazvu chasto rozumiyut yak posilannya na mandeyiv naspravdi v bolotistih miscevostyah Pivdennogo Iraku zhila prinajmni she odna religijna grupa Cya grupa vse she dotrimuvalasya yazichnickih viruvan pov yazanih z vavilonskoyu religiyeyu v yakij mesopotamski bogi vzhe vshanovuvalisya u formi planet i zirok z davnini Zgidno z Ibn al Nadimom nashim yedinim dzherelom dlya ciyeyi konkretnoyi grupi zarahovanoyi do sabijciv bolit voni dotrimuyutsya doktrin starodavnih aramejciv ʿala maḏahib al qadim i shanuyut zirki Odnak isnuye takozh velikij korpus tekstiv Ibn Vahshiyi pomer bl 930 r najvidomishij z yakih jogo Nabatejske silske gospodarstvo v yakomu dokladno opisuyutsya zvichayi ta viruvannya bagato z yakih syagayut zrazkiv Mesopotamiyi irakskih sabiyiv sho zhili v Savadi Suchasni sabijciMandejskij sabianskij sud z rozglyadu simejnih sporiv Ahvaz Iran 2015 Sogodni v Iraku ta Irani sabiyi ce ti hto dotrimuyetsya vchen Ivana Hrestitelya Voni sabijci Cherez svoyu viru pacifizm i vidsutnist pleminnih zv yazkiv voni buli vrazlivi do nasilstva pislya vtorgnennya v Irak u 2003 roci i u 2007 roci nalichuvalosya mensh yak 5000 osib Do vtorgnennya najbilsha koncentraciya mandeyiv bula v Amari Nasiriyi ta Basri Okrim cih pivdennih regioniv ta Ahvazu v Irani velika kilkist mandejciv bula znajdena v Bagdadi sho dalo yim legkij dostup do richki Tigr Sogodni voni perevazhno zhivut navkolo Bagdada de prozhivaye pervosvyashennik yakij provodit sluzhbi ta hreshennya Deyaki pereyihali z Bagdada do Kurdistanu de bezpechnishe Div takozhPrimitkiMagribskij rukopis pribl 1250 1350 Pitannya pro te chi slid rozumiti volhviv perelichenih u Korani 22 17 yak prinalezhnih do narodu knigi bulo predmetom superechok sered serednovichnih musulmanskih vchenih Islamski yuristi zagalom nadavali zoroastrijcyam chastkovij status Narodu Knigi hocha j rozhodilisya v dumkah shodo togo yakoyu miroyu slid dozvolyati yim taki pravovi privileyi yak shlyubi z musulmanami see Darrow 2003 Nasr ta in 2015 s 834 verse 22 17 Pro sabinyan Harranu div dali Dozy ta de Goeje 1884 Margoliouth 1913 Tardieu 1986 Tardieu 1987 Peters 1990 Green 1992 Fahd 1960 2007 Strohmaier 1996 Genequand 1999 Elukin 2002 Stroumsa 2004 De Smet 2010 Spisok literaturiVan Bladel 2017 De Blois 2004 Marks 2021 De Blois 1960 2012 Van Bladel 2009 Buck 1984 This was extensively argued by Chwolsohn 1856 and Gunduz 1994 both cited by Van Bladel 2009 The view has also been adopted by such Mandaean scholars as Drower 1960 and Nasoraia 2012 citing Gunduz 1994 De Blois 1995 cited by Van Bladel 2009 Bell 1926 cited by Van Bladel 2009 Dozy ta de Goeje 1884 cited by Green 1992 Buck 1984 cited by Van Bladel 2009 Tardieu 1986 cited by Van Bladel 2009 As Gnostics Pedersen 1922 and Hjarpe 1972 both cited by Van Bladel 2009 As sectarians Genequand 1999 cited by Van Bladel 2009 Margoliouth 1913 cited by Green 1992 Strohmaier 1996 cited by Van Bladel 2009 Green 1992 Stroumsa 2004 Hameen Anttila 2006 Van Bladel 2009 De Blois 1960 2007 Fahd 1960 2007 Van Bladel 2017 Van Bladel 2009 De Blois 1960 2007 Van Bladel 2009 A genealogical table of Thabit ibn Qurra s family is given by De Blois 1960 2007 On some of his descendants see Roberts 2017 Hameen Anttila 2006 Sabah Zaid 27 September 2007 Sabian sect keeps the faith USA Today Procitovano 24 December 2021 Al Saadi Qais Al Saadi Hamed 2019 Ginza Rabba vid 2nd Germany Drabsha Brikhah S Nasoraia 2012 Sacred Text and Esoteric Praxis in Sabian Mandaean Religion PDF De Blois 2004 Genequand 1999 Van Bladel 2009 finds this the most convincing etymology yet referring also to De Blois 1995 and Margoliouth 1913 Chwolsohn 1856 as cited by Green 1992 This etymology is still upheld by some scholars e g by Haberl 2009 De Blois 2004 Green 1992 That these enemies may have been the Jews is suggested by Genequand 1999 Genequand 1999 Ibn Hisham s story was thus explained by Julius Wellhausen as cited by Green 1992 Green 1992 referring to Segal 1963 Sabaism in The Oxford Dictionary of Phrase and Fable 2nd ed Oxford University Press 2005 De Blois 2004 5 68 virsh sho pereduye citovanomu vishe 5 69 Skazhi O poslidovniki Knigi ahl al kitab Vi ne jdete dobrim shlyahom doki ne budete dotrimuvatisya Tauratu j Indzhil i togo sho bulo poslano vam vid vashogo Gospoda i voistinu te sho bulo poslano vam vid vashogo Gospoda zmusit bagatoh iz nih posilitisya v nepomirnosti j nevir yi tozh ne sumujte za neviruyuchimi lyudmi 5 68 Yakubovich E g Sahih Bukhari Book No 7 Hadith No 340 Book No 59 Hadith No 628 Book No 89 Hadith No 299 etc Buckley Jorunn Jacobsen 2002 The Mandaeans ancient texts and modern people PDF Oxford Oxford University Press ISBN 9780195153859 Ibn al Nadim al Fihrist s 442 445 Arhiv originalu za 3 December 2017 Procitovano 24 May 2010 Churton 2002 Poonawala Ismail K 1990 The History of al Tabari Volume IX The Last Years of the Prophet State University of New York Press Drower 1960 Green 1992 The Guide for the Perplexed Book Three Chapter 37 p 334 M Friedlander Dover Publications Inc New York 1956 Elukin 2002 A in i Sabi in by Ruhu llah Mihrabkhani Institute for Bahaʼi Studies Ontario Canada 1994 Abdu l Baha 1982 The Promulgation of Universal Peace vid Hardcover Wilmette Illinois USA Bahaʼi Publishing Trust s 365 ISBN 0 87743 172 8 Baha u llah 1994 Tablets of Baha u llah Revealed After the Kitab i Aqdas Wilmette Illinois USA Bahaʼi Publishing Trust s 152 ISBN 0 87743 174 4 The Secret of Divine Civilization Baha i Reference Library www bahai org Procitovano 31 sichnya 2022 Chwolsohn 1856 cf Drower 1960 The Mandaeans The Last Gnostics Survival Among The Kurds G R S Mead Gnostic John the Baptizer Selections from the Mandaean John Book p 137 francuzkij vicekonsul u Mosuli ocinyuvav yih u 4000 dush Etudes sur la Religion des Soubbas ou Sabeens Paris 1880 Todi yih mozhna bulo znajti perevazhno v okolicyah Bashra aud Kut Ocinka Siuffi The Edinburgh Review 1880 Sydney Smith Dopuskayuchi neviglastvo M Siuffi ta mozhlivu nechesnist jogo vchitelya cogo navryad chi dostatno shob poyasniti pohodzhennya vsih tradicij ta viruvan opisanih v Etyudah pro religiyu Subba Layard Austen Henry Sir 1887 Early adventures in Persia Susiana and Babylonia including a residence among the bakhtiyari and other wild tribes before the discovery of Nineveh John Murray s 162 164 ISBN 9781313905619 Jaakko Hameen Anttila in Ideologies as intercultural phenomena p 90 ed Antonio Panaino Giovanni Pettinato International Association for Intercultural Studies of the MELAMMU Project 2002 sho v bolotistih rajonah Pivdennogo Iraku isnuvala bezperervna tradiciya mandejskoyi religiyi ale v nauci zdayetsya povnistyu ignoruyetsya toj fakt sho v islamskomu sviti H stolittya isnuvav she odin yazichnickij abo sabianskij centr v silskij miscevosti Iraku savad navkolo Bagdada Jaakko Hameen Anttila 2002 Po pershe sami knigi Nabatejskogo korpusu stverdzhuyut sho voni ye perekladami z davnosirijskoyi movi napriklad Filaha 1 5 zroblenimi Ibn Vahshiyeyu i peredanimi jogo uchnevi Ibn az Zajyatu Spravzhni avtori napriklad Filaha zgidno z Van Bladel 2009 A genealogical table of Thabit ibn Qurra s family is given by De Blois 1960 2007 On some of his descendants see Roberts 2017 Hjarpe 1972 as cited by Van Bladel 2009 Van Bladel 2017 On the Mesopotamian Marshes in the early Islamic period see pp 60 69 Translation by Van Bladel 2017 Dzherela Bell Richard 1926 The Origin of Islam in Its Christian Environment London Macmillan OCLC 695842215 Buck Christopher 1984 The Identity of the Ṣabi un An Historical Quest The Muslim World 74 3 4 172 186 doi 10 1111 j 1478 1913 1984 tb03453 x Churton Tobias 2002 The Golden Builders Alchemists Rosicrucians and the First Freemasons New York Barnes and Noble Chwolsohn Daniel 1856 Die Ssabier und die Ssabismus Vols 1 2 St Petersburg Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften OCLC 64850836 De Blois Francois 1995 The Sabians Ṣabi un in pre Islamic Arabia Acta Orientalia 56 39 61 De Blois Francois 2002 Naṣrani Nazwraῖos and ḥanif ἐ8nikos Studies on the Religious Vocabulary of Christianity and of Islam Bulletin of the School of Oriental and African Studies 65 1 1 30 doi 10 1017 S0041977X02000010 JSTOR 4145899 De Callatay Godefroid 2017 The Ṣabiʾans of Ṣaʿid al Andalusi PDF Studia graeco arabica 7 291 306 De Smet Daniel 2010 Le Platon arabe et les Sabeens de Ḥarran La voie diffuse de la transmission du platonisme en terre d Islam Res Antiquae 7 73 86 ISBN 978 2 87457 034 6 Dozy Reinhart Pieter Anne 1884 Memoire posthume de M Dozy contenant de Nouveaux documents pour l etude de la religion des Harraniens acheve par M J de Goeje Travaux de la 6e session du Congres international des Orientalistes a Leide T 2 Leiden Brill s 283 366 OCLC 935749094 Drower E S 1960 The Secret Adam A Study of Nasoraean Gnosis Oxford Clarendon Press OCLC 654318531 Elukin Jonathan 2002 Maimonides and the Rise and Fall of the Sabians Explaining Mosaic Laws and the Limits of Scholarship Journal of the History of Ideas 63 4 619 637 doi 10 2307 3654163 JSTOR 3654163 Genequand Charles 1999 Idolatrie astrolatrie et sabeisme Studia Islamica 89 89 109 128 doi 10 2307 1596088 JSTOR 1596088 Green Tamara M 1992 The City of the Moon God Religious Traditions of Harran Religions in the Graeco Roman World T 114 Leiden Brill ISBN 978 90 04 09513 7 Gunduz Sinasi 1994 The Knowledge of Life The Origins and Early History of the Mandaeans and Their Relation to the Sabians of the Qur an and to the Harranians Journal of Semitic Studies Supplement T 3 Oxford Oxford University Press ISBN 9780199221936 Haberl Charles G 2009 The Neo Mandaic Dialect of Khorramshahr Otto Harrassowitz Verlag ISBN 978 3 447 05874 2 Hameen Anttila Jaakko 2002 Continuity of Pagan Religious Traditions in Tenth Century Iraq U Panaino A Pettinato G red Ideologies as Intercultural Phenomena Proceedings of the Third Annual Symposium of the Assyrian and Babylonian Intellectual Heritage Project Held in Chicago USA October 27 31 2000 Melammu Symposia T III Bologna Mimesis s 89 107 ISBN 9788884831071 OCLC 52953838 Hameen Anttila Jaakko 2006 The Last Pagans of Iraq Ibn Waḥshiyya and His Nabatean Agriculture Leiden Brill ISBN 978 90 04 15010 2 Lameer Joep 1997 From Alexandria to Baghdad Reflections on the Genesis of a Problematical Tradition U Endress Gerhard Kruk Remke red The Ancient Tradition in Christian and Islamic Hellenism Studies on the Transmission of Greek Philosophy and Sciences Dedicated to H J Drossaart Lulofs on his Ninetieth Birthday Leiden Research School CNWS s 181 191 ISBN 9789073782778 OCLC 36916418 Marks Richard G 2021 Jewish Approaches to Hinduism A History of Ideas from Judah Ha Levi to Jacob Sapir 12th 19th centuries New York Routledge ISBN 978 1 00 043666 2 McAuliffe Jane Dammen 1982 Exegetical Identification of the Ṣabiʾun The Muslim World 72 95 106 doi 10 1111 j 1478 1913 1982 tb03237 x Nasoraia Brikhah S 2012 Sacred Text and Esoteric Praxis in Sabian Mandaean Religion U Cetinkaya Bayram red Religious and Philosophical Texts Rereading Understanding and Comprehending Them in the 21st Century Istanbul Sultanbeyli Belediyesi s vol I pp 27 53 Nasr Seyyed Hossein Dagli Caner K Dakake Maria Massi Lumbard Joseph E B Rustom Mohammed red 2015 The Study Quran A New Translation and Commentary New York HarperOne ISBN 978 0 06 112586 7 Pedersen J 1922 The Ṣabians U Arnold T W Nicholson R A red ʿAǧab nama A Volume of Oriental Studies Presented to Edward G Browne on his 60th Birthday Cambridge Cambridge University Press s 383 391 OCLC 6390613 Peters Francis E 1990 Hermes and Harran The Roots of Arabic Islamic Occultism U Mazzaoui M Moreen V B red Intellectual Studies on Islam Essays Written in Honor of Martin B Dickson Salt Lake City University of Utah Press s 185 215 ISBN 9780874803426 Pingree David 2002 The Ṣabians of Ḥarran and the Classical Tradition International Journal of the Classical Tradition 9 1 8 35 doi 10 1007 BF02901729 JSTOR 30224282 Roberts Alexandre M 2017 Being a Sabian at Court in Tenth Century Baghdad Journal of the American Oriental Society 137 2 253 277 doi 10 17613 M6GB8Z Segal Judah 1963 The Sabian Mysteries The Planet Cult of Ancient Harran U Bacon Edward red Vanished Civilizations New York McGraw Hill s 201 220 OCLC 399022 Strohmaier Gotthard 1996 Die ḥarranischen Sabier bei Ibn an Nadim und al Biruni Ibn an Nadim und die mittelalterliche arabische Literatur Beitrage zum 1 Johann Wilhelm Fuck Kolloquium Halle 1987 Wiesbaden Harrassowitz s 51 56 ISBN 9783447037457 OCLC 643711267 reprinted in Strohmaier Gotthard 2003 Hellas im Islam Interdisziplinare Studien zur Ikonographie Wissenschaft und Religionsgeschichte Diskurse der Arabistik T 6 Wiesbaden Harrassowitz s 167 169 ISBN 978 3 447 04637 4 Stroumsa Sarah 2004 Sabeens de Ḥarran et Sabeens de Maimonide U Levy Tony Rashed Roshdi red Maimonide Philosophe et savant 1138 1204 Leuven Peeters s 335 352 ISBN 9789042914582 Tardieu Michel 1986 Ṣabiens coraniques et Ṣabiens de Ḥarran Journal Asiatique 274 1 2 1 44 doi 10 2143 JA 274 1 2011565 Tardieu Michel 1987 Les calendriers en usage a Ḥarran d apres les sources arabes et le commentaire de Simplicius a la Physique d Aristote U red Simplicius Sa vie son œuvre sa survie Berlin de Gruyter s 40 57 doi 10 1515 9783110862041 41 ISBN 9783110109245 Van Bladel Kevin 2009 Hermes and the Ṣabians of Ḥarran The Arabic Hermes From Pagan Sage to Prophet of Science Oxford Oxford University Press s 64 118 doi 10 1093 acprof oso 9780195376135 003 0003 ISBN 978 0 19 537613 5 Van Bladel Kevin 2017 From Sasanian Mandaeans to Ṣabians of the Marshes Leiden Brill doi 10 1163 9789004339460 ISBN 978 90 04 33943 9

    Дата публікації:
    Топ