Ро́зпад Югосла́вії відбувся внаслідок низки політичних потрясінь та конфліктів протягом 1990-х років. Після періоду політичної та економічної кризи у 1980-х, республіки Югославії проголосили незалежність, але нерозв'язані питання спричинили міжетнічні югославські війни, що переважно зачепили Боснію та Герцеговину, сусідні частини Хорватії та Косово.
Розпад Югославії | |
---|---|
Дата | 25 червня 1991 – 28 квітня 1992 |
Місце | колишня Югославія:
Невизнані самопроголошені держави: |
Результат | На місці Югославії виникли п'ять (у підсумку сім) нових держав Югославські війни |
Медіафайли у Вікісховищі |
Після перемоги союзників у Другій світовій війні Югославія стала федерацією з шести республік та двох автономних країв, правлячою партію була Комуністична партія Югославії. Кожен автономний регіон мав окрему комуністичну партію. Всі суперечки між регіонами вирішувалися на федеральному рівні. Югославська модель держави і лавірування між плановою та ліберальною економікою забезпечили їй певний успіх, країна переживала період економічного росту і політичної стабільності до початку 1980-х, під владою Йосипа Броз Тіто. Після його смерті ослаблена система федерального уряду була нездатною протистояти наростаючим економічним та політичним викликам.
У 1980-х роках косовські албанці почали вимагати надання їхньому автономному краю статусу республіки (починаючи з протестів 1981 року). Етнічна напруженість між албанцями та косовськими сербами залишалася високою протягом усього десятиліття, що призвело до зростання незадоволення сербів щодо широкої автономії провінцій та системи консенсусу на федеральному рівні в Югославії, які серби розглядали як перешкоду їхнім інтересам. У 1987 році до влади в Сербії прийшов Слободан Мілошевич, який завдяки низці популістських кроків отримав фактичний контроль над Косовом, Воєводиною та Чорногорією, здобувши серед сербів високий рівень підтримки своєї централістської політики. Мілошевич зіткнувся з опозицією з боку партійних лідерів західних республік Словенії та Хорватії, які виступали за більшу демократизацію країни відповідно до революцій 1989 року в Східній Європі. Союз комуністів Югославії розпався в січні 1990 року за федеральним принципом. Республіканські комуністичні організації стали окремими соціалістичними партіями.
1990 року колишні комуністи поступилися владою етнічним сепаратистським партіям на перших багатопартійних виборах, які відбулися по всій країні. Винятком були Сербія та Чорногорія, де перемогли Мілошевич та його союзники. Націоналістична риторика з усіх боків ставала дедалі гарячішою. В період з червня 1991 по квітень 1992 чотири республіки проголосили незалежність (лише Сербія та Чорногорія залишалися у складі федерації). Німеччина взяла на себе ініціативу і визнала незалежність Хорватії та Словенії. Невирішеним залишився статус етнічних сербів за межами Сербії та Чорногорії та етнічних хорватів за межами Хорватії. Після серії міжетнічних інцидентів почалися югославські війни, спочатку в Хорватії, а потім, найжорстокіша, у багатонаціональній Боснії та Герцеговині. Війни завдали економічних і політичних збитків у регіоні, які все ще лишаються відчутними.
У підсумку шість колишніх югославських республік стали окремими державами, Боснію та Герцеговину було реорганізовано у федерацію з частково етнічним поділом, а Косово в односторонньому порядку проголосило незалежність від Сербії, яку визнали більшість членів ЄС та НАТО.
Причини
Причини розпаду Югославії можна узагальнити такими трьома групами:
- Cоціальні-економічні:
Економічна криза. На кінець 1985 р. безробіття становило 15%, інфляція — 100% (у 1989 — 3 000%), зовнішній борг досяг 19 млрд дол. США (1989 — 21 млрд дол.). На його обслуговування йшло до 40% усіх валютних доходів держави. Крім того близько 1 млн громадян постійно виїжджали на заробітки в Італію, Німеччину, Австрію. Це ще більше загострило нерівномірність розвитку різних частин держави. Найвищий рівень життя був у Словенії, найнижчий — у Косові, БіГ і Македонії. - Політичні:
Після смерті незмінного керманича Тіто заповідане ним колективне керівництво країни виявилося неспроможним виробити дієву модель управління. Зміцнювалися республіканські партійно-бюрократичні еліти, які прагнули якомога менше залежати від центру. Криза СКЮ. - Національно-релігійні:
Давні національні розбіжності між народами, що складали Югославію, в часи Тіто було фактично заморожено. Після його смерті зникла об'єднавча сила, що згладжувала кути між етнічними та релігійними спільнотами. Албанці Косова (у більшості мусульмани) вимагали ширшої автономії, тоді як серби (православні) сприймали Косово як середньовіче осердя сербської держави; цей конфлікт сприяв росту великосербського шовінізму, який також розглядав босняків-мусульман як «потурчених сербів». Активізація хортватського національного руху зачіпала історичну пам'ять сербів про геноцид, вчинений щодо цього народу хорватськими усташами в роки Другої світової війни. Водночас хорвати (католики) піднімали питання репресій та масових убивств хорватів і словенців комуністами (переважно сербами за національністю) уже після війни.
Передісторія
Югославія часів Тіто
Історія комуністичної Югославії почалася під час Другої світової війни. Атакувавши Югославію, Гітлер фактично розчленував її на окремі території. При цьому лідер хорватських усташів Анте Павелич сформував Незалежну Державу Хорватія, до складу якої увійшла також велика частина Боснії-Герцеговини. Німеччина, Італія, Албанія (маріонеткова держава під управлінням Муссоліні), Угорщина і Болгарія анексували Словенію, Македонію, Чорногорію, Воєводину і Косово.
У квітні 1941 року сербський націоналіст, полковник Драголюб Михайлович сформував рух «четників». У липні того ж року Йосип Броз Тіто розгорнув партизанську боротьбу проти нацистського режиму. Слід зазначити, що і четники і партизани бачили в людях Павелича відкритих ворогів і нещадно нищили їх. Партизани Тіто були людьми різних національностей, оскільки Тіто бачив майбутню Югославію федеративною соціалістичною державою. Михайлович же спирався тільки на сербів, оскільки був зацікавлений у відновленні унітарної держави довоєнного, монархічного порядку. У травні 1942 обстановка в Югославії дещо змінилася, оскільки найбільш радикальні четники провели ряд спільних (з окупантами) операцій проти партизанів. Однак війна в гірській країні склалася таким чином, що в 1943 році союзники зробили остаточну ставку на Тіто. Підтримка четників припинилася в 1944 році. Уклавши договір з СРСР, Тіто вибив нацистів з югославської землі, а потім брутально знищив усіх поплічників окупаційного режиму.
2 грудня 1945 року Тіто проголосив створення Федеративної Народної Республіки Югославія. До складу єдиної держави увійшли 6 республік і областей: Боснія-Герцеговина, Хорватія, Вардарська Македонія, Чорногорія, Словенія і Сербія (включаючи автономні області Косово і Воєводина). Бувши комуністом, Тіто проводив національну політику, лавіруючи між інтересами США і СРСР. У 1960 році Тіто став лідером Руху неприєднання. 7 квітня 1963 країна була перейменована на Соціалістичну Федеративну Республіку Югославія (СФРЮ).
21 лютого 1974 року в СФРЮ прийнято нову конституцію, завдяки якій в окремих областях з'явилася власна регіональна поліція. Подібна система управління була ефективна доти, поки Тіто керував державою. Югославський аналог КДБ швидко розбирався з ворогами режиму до виникнення серйозних проблем. Однак після смерті Тіто (в травні 1980 року) ситуація у федерації почала погіршуватися.
Загострення ситуації в Косові
Хоча в Косові абсолютну більшість населення становили албанці (77,42%), край мав статус автономії у складі Сербії, що не подобалося нікому: албанці хотіли отримати статус республіки, а серби остерігалися повної албанізації регіону. Албанське населення Югославії було в певній культурній ізоляції щодо сусідніх слов'янських народів, а регіон був найбіднішим у країні. При цьому багато людей хотіли здобути вищу освіту, через що в Косові було найбільше в країні співвідношення як студентів, так і неписьменних. Університетська освіта не була гарантією успішного майбутнього, оскільки албанською мовою викладали здебільшого гуманітарні науки, що не могло забезпечити роботу поза бюрократією чи місцевими культурними установами. Це призвело до великої кількості безробітних, але високоосвічених і обурених албанців, які легко піддавалися націоналістичним настроям. Після смерті Тіто ця напруга вилилася в протести 1981 року, для придушення яких було залучено армію. Реакція уряду на демонстрації змінила політичний дискурс у Югославії, значно погіршивши її здатність підтримувати себе у майбутньому.
Зростання націоналізму в Сербії (1987–1989)
Слободан Мілошевич
1987 року сербського політика Слободана Мілошевича відправили заспокоїти протест косовських сербів проти албанської адміністрації краю Косово. До того часу Мілошевич був твердим комуністом, що засуджував усі форми націоналізму як зраду, наприклад, він назвав меморандум Сербської академії наук і мистецтв «нічим іншим, як найтемнішим націоналізмом». Утім, косовська автономія завжди була непопулярною у Сербії, тож він використав ситуацію, відійшовши від традиційної комуністичної нейтральності.
Мілошевич запевнив сербів, що зловживання албанців щодо них буде зупинено. Після цього він розпочав кампанію проти правлячої комуністичної еліти СР Сербії, вимагаючи обмеження автономії Косова та Воєводини. Такі дії зробили його популярним серед сербів та посприяли його шляху до влади в республіці. Мілошевич та його союзники ввели в дію агресивний націоналістичний план відродження СР Сербії в межах Югославії, обіцяючи реформи та захист усіх сербів.
Правлячою партією СФР Югославії був Союз комуністів Югославії (СКЮ), що складався з восьми регіональних Союзів комуністів від шести республік та двох автономних країв. Союз комуністів Сербії (СКС) керував СР Сербією. На хвилі націоналістичного сентименту і своєї нової популярності, здобутої в Косові, Слободан Мілошевич (голова Союзу комуністів Сербії (СКС) з травня 1986) став найвпливовішим політиком Сербії після того, як здолав свого колишнього наставника президента Сербії Івана Стамболича на [en] 22 вересня 1987 року. На мітингу 1988 року в Белграді Мілошевич чітко висловив своє бачення ситуації, з якою зіткнулася СР Сербія в Югославії, заявивши:
Вдома та за кордоном вороги Сербії гуртуються проти нас. Ми кажемо їм: «Ми не боїмося, ми не відступимо від бою».— Слободан Мілошевич, 19 листопада 1988.
Іншого разу він сказав:
Ми, серби, будемо діяти в інтересах Сербії, відповідно до конституції чи ні, відповідно до закону чи ні, відповідно до статутів партії чи ні.— Слободан Мілошевич
Антибюрократична революція
Антибюрократична революція — це серія протестів у Сербії та Чорногорії, за якими стояв Мілошевич, для повалення влади його противників і приведення до влади його прихильників у САК Воєводині, САК Косові та СР Чорногорії. Уряд Чорногорії втримався після першого перевороту в жовтні 1988, але не встояв після другого в січні 1989. Таким чином після серії мітингів під назвою «Мітинги правди» прихильникам Мілошевича вдалося повалити місцеві уряди та замінити їх його союзниками.
Привівши своїх людей до влади в цих регіонах, Мілошевич отримав також прихильних до себе представників у Президії Югославії — колегіальному органі федерального рівня, де кожна республіка і край мали по одному голосу, а рішення приймалися простою більшістю. Якщо раніше окремі голоси Воєводини та Косова були інструментом обмеження сербського впливу, то тепер їх було використано для його збільшення: з восьми голосів Президії Мілошевич міг розраховувати на щонайменше чотири — СР Чорногорії, СР Сербії, САК Воєводини та САК Косова.
У відповідь на ці події албанські шахтарі Косова організувати в лютому 1989 року [en], вимагаючи збереження автономії. Це ще більше загострило етнічний конфлікт між албанцями та сербами у краї, де 77% населення у 1980-х складали албанці.
В червні 1989 року відзначали 600-ту річницю битви на Косовому полі, в якій сербське військо зазнало поразки від османів, після чого почався занепад середньовічної сербської держави і багатостолітнє турецьке панування. Під час відзначення цієї річниці Слободан Мілошевич виголосив [en] у присутності бл. 200 тисяч сербів, у якій звертався до сербської середньовічної історії. Відповіддю Мілошевича на недоліки федеральної системи була централізація. Зважаючи на те, що Словенія і Хорватія дивилися в бік незалежності, це вважалося неприйнятним з боку Мілошевича.
Наслідки
Тим часом СР Хорватія та СР Словенія підтримали албанських шахтарів і їхню боротьбу за автономію краю. Медіа в Словенії публікували статті, що порівнювали Мілошевича з італійським фашистським диктатором Беніто Муссоліні. Мілошевич стверджував, що така критика була необґрунтованою і прирівнював її до . Державні ЗМІ Мілошевича у відповідь заявили, що Мілан Кучан, голова Союзу комуністів Словенії, підтримує сепаратизм Косова та Словенії.
Початкові страйки в Косові переросли в масові демонстрації із закликами зробити Косово сьомою республікою. Це розлютило керівництво Сербії, яке застосувало поліцію, і вимагало застосувати федеральну армію (Югославську народну армію, ЮНА), на що потрібен був наказ Президії, де Мілошевич контролював половину, але не мав більшості. Президент (голова Президії) Раїф Диздаревич (босняк) був проти, але в день голосування Мілошевич зібрав величезний мітинг під стінами югославського парламенту в Белграді. Остерігаючись ще більшої дестабілізації, Диздаревич піддався. Наступного дня югославська армія зайшла в Косово, а лідера косовських албанців Азема Власі (якого кілька місяців перед тим усунули від влади люди Мілошевича), було заарештовано «за контрреволюційну діяльність». У березні 1989 криза поглибилася після прийняття поправок до сербської конституції, що дозволяли уряду СР Сербії взяти більшу владу над автономними краями Косова та Воєводини.
В грудні 1989 року Мілошевич спробував організувати «Мітинг правди» в Любляні, на який мали приїхати його прихильники з Косова, продовжуючи антибюрократичну революцію. Спроба таким чином повалити уряд Мілана Кучана провалилася, а прихильників Мілошевича, що їхали в Словенію поїздом, зупинила хорватська поліція. На той час Словенія та Хорватія вже координували свої дії.
Фінальна політична криза (1990–1992)
Криза в Партії
В січні 1990 було скликано позачерговий [en]. Спільна югославська правляча партія, Союз комуністів Югославії (СКЮ) перебувала в кризі. Більшу частину з'їзду сербська та словенська делегації сперечалися про майбутнє партії. Сербська делегація на чолі з Мілошевичем наполягала на принципі «одна людина, один голос» у партійних голосуваннях, що зіграло би на користь найбільшої етнічної групи, тобто сербів.
Натомість хорвати та словенці пропонували реформувати Югославію через надання ще більших повноважень шести республікам. Проте всі їхні пропозиції було відхилено через голосування «проти» прихильників Мілошевича. Як наслідок словенська делегація покинула з'їзд 23 січня 1990 року. Мілошевич запропонував перерахувати кворум, але хорватська делегація заявила, що без словенців не буде брати участь у з'їзді. Таким чином загальноюгославська партія фактично припинила існування. Це, а також зовнішній тиск, привели до запровадження багатопартійної системи в усіх шести республіках.
Багатопартійні вибори
Кожна республіка провела внутрішні багатопартійні вибори в 1990 році, за підсумками яких більшість нових урядів обрали більш націоналістичну політику, обіцяючи захищати національні інтереси своїх спільнот.
Націоналісти перемогли колишніх комуністів на виборах у (8 квітня 1990), Хорватії (22 квітня та 2 травня 1990), (11 та 25 листопада 1990) і в (18 та 25 листопада 1990).
Колишні комуністи здобули перемогу на виборах в (9 та 16 грудня 1990) і (9 та 23 грудня 1990). Крім того Сербія переобрала Слободана Мілошевича на посаду президента. Сербія та Чорногорія підтримували ідею сербської Югославії.
Етнічна напруга в Хорватії
В Хорватії на виборах перемогла Хорватська демократична співдружність (ХДС), на чолі з Франьо Туджманом, що обіцяв «захистити Хорватію від Мілошевича» та публічно виступав за суверенітет Хорватії. Хорватські серби, що становили 12,2% населення, з насторогою зустріли націоналістичний уряд Туджмана, і влітку 1990 сербські націоналісти в південнохорватському Книні організували сепаратистське утворення під назвою Сербська Автономна Область Кра́їна, яка мала намір зберегти єдність із рештою сербського народу в разі відокремлення Хорватії. Уряд Мілошевича заохочував хорватських сербів до непокори, заявляючи, що для сербів влада Туджмана буде еквівалентом фашистської Незалежної Держави Хорватія, яка вчинила геноцид проти сербів в часи Другої світової війни. Мілошевич використовував цю тему в підконтрольних медіа, щоб налаштувати сербів проти хорватського уряду.
Хорватські серби в Книні під керівництвом місцевого поліцеського інспектора Мілана Мартича стали шукати зброю для успішної оборони від хорватського уряду. Їхні представники, зокрема мер Книна, їздили в серпні 1990 в Белград на зустріч із головою Президії Бориславом Йовичем, закликаючи його вжити заходів для недопущення відокремлення Хорватії від Югославії, оскільки, за їхніми словами, націоналістичний уряд Туджмана загрожує безпеці хорватських сербів. На одній із таких зустрічей міністр внутрішніх справ Петар Ґрачанин давав вказівки представникам хорватських сербів, як організовувати опір: будувати барикади, збирати будь-яку зброю, навіть мисливські рушниці.
Початково ці дії стали відомі як революція колод через те, що серби блокували дороги до Книна зрізаними деревами, перешкоджаючи руху з центральної Хорватії на узбережжя Далмації. Хорватський уряд спершу відправив свого представника на переговори. Після невдачі уряд спробував придушити виступ силою, але гелікоптери зі спецпризначенцями перехопила югославська армія і змусила їх повернутися. Це продемонструвало, що югославська армія була значною мірою під сербським контролем, хоча офіційно армія пояснювала розворот гелікоптерів технічними питаннями. 21 грудня 1990 [en] на чолі з Міланом Бабичем проголосило відокремлення Сербської Країни від Хорватії.
Восени 1990 Словенія, Хорватія та Македонія запропонували трансформувати Югославію в конфедерацію шести республік, проте Мілошевич відкидав усі такі пропозиції, заявляючи, що серби також мають право на самовизначення (маючи на увазі хорватських сербів).
Незалежність Словенії та Хорватії
На референдумі в Словенії 23 грудня 1990 року абсолютна більшість громадян (88,5%) підтримали незалежність країни (проголошення незалежності відбулося згодом 25 червня 1991, в один день із Хорватією). Обидві країни сформували в 1990 власні міністерства оборони.
В січні 1991 року Югославська контррозвідувальна служба (КОС) опублікувала так звані «плівки Шпеґеля» — відео таємної зустрічі, що нібито відбулася 1990 року між міністром оборони Хорватії Мартіном Шпеґелем та двома іншими чоловіками. На цій зустрічі Шпеґель заявив, що Хорватія перебуває у війні з Югославською народною армією, розпорядився завезти контрабандою зброю (переважно з Угорщини), а також вказав, якими методами діяти проти югославських офіцерів, розквартированих у хорватських містах. Югославська армія вимагала судити Шпеґеля за зраду та контрабанду зброї, втім Туджман підписав указ про недоторканість міністрів.
1 березня 1991 року відбулися зіткнення в Пакраці (Хорватія), в місто було введено югославську армію. 9 березня 1991 в Белграді проходив [en] за свободу преси, проти якого було залучено армію (більшість в Президії вдалося здобути голосом Македонії після того, як поліція спровокувала протестувальників на насилля).
12 березня 1991 командування Армією переконувало Президію оголосити надзвичайний стан, який би дозволив федеральній армії взяти контроль над країною. Головнокомандувач армії Велько Кадієвич заявив, що існує змова для знищення країни:
Розроблено підступний план для знищення Югославії. Перший етап — громадянська війна. Другий етап — іноземне втручання. Потім по всій Югославії буде встановлено маріонеткові режими.— Велько Кадієвич, 12 березня 1991.
Ця заява свідчила, що серби сприймали нові незалежницькі уряди як інструмент Заходу. Представник Хорватії Стєпан Месич різко відповів на заклик армії, звинувативши Йовича та Кадієвича у намаганнях створити Велику Сербію, а можливе запровадження воєнного стану назвав оголошенням війни. Після цього Йович закликав делегатів проголосувати в питанні запровадження воєнного стану, наголошуючи, що це єдиний шанс вберегти цілісність Югославії. Ідею не підтримали, представник Боснії [en] (етнічний серб) проголосував проти, вважаючи, що все ще існує можливість вирішити кризу дипломатичним шляхом.
Під час другого голосування щодо воєнного стану в березні 1991 представник Косова [en] відмовився підтримувати фракцію Мілошевича. Йович на знак протесту ненадовго подав у відставку з поста голови Президії, але згодом повернувся. 16 травня 1991 сербський парламент замінив Сапунджіу на [en], а представника Воєводини Ненада Бучина — на Югослава Костича. Після цього фракція Мілошевича остаточно здобула чотири голоси з восьми і могла заблокувати будь-які несприятливі рішення на федеральному рівні (такі як пропозиції інших республік реформувати югославську федерацію).
Мілошевич шукав шляхи залучити армію без рішення Президії, але остерігався втручання Заходу. За словами Йовича, для вирішення цього питання Кадієвич таємно вирушив до Москви, де йому надали розвіддані, з яких випливало, що Захід не має наміру втручатися у ймовірний конфлікт у Югославії. Відтак Мілошевич і Йович зібрали зустріч із керівництвом армії, щоб спонукати їх діяти в обхід Президії.
Початок Югославських війн
Війна в Словенії
Словенія і Хорватія проголосили незалежність в один день 25 червня 1991. Вранці 26 червня частини 13-го корпусу Югославської народної армії виїхали з Рієки в Хорватії в напрямку словенсько-італійського кордону. Цей крок одразу ж викликав реакцію місцевих словенців, які спонтанно організували барикади і демонстрації проти дій ЮНА. Сутичок не було, обидва боки дотримувалися політики не завдавати удару першим.
На той час словенський уряд уже запустив план із захоплення контролю над міжнародним аеропортом Любляни і пунктами пропуску на кордоні з Італією, Австрією та Угорщиною. Персонал, що обслуговував прикордонні пункти, переважно складався зі словенців, тому взяття під контроль здебільшого зводилося до простої зміни уніформи та знаків розрізнення без будь-яких боїв. Взявши під контроль кордони, словенці отримали змогу влаштувати оборонні позиції проти можливих атак ЮНА. Це означало, що ЮНА мала першою відкрити вогонь, що й сталося 27 червня о 14:30 в Дивачі.
Хоча Європейська спільнота була прихильною до права на самовизначення, вона тиснула на Словенію на Хорватію, аби ті відклали набуття чинності своїх незалежностей на три місяці. Таким чином 7 липня 1991 було підписано Бріонську угоду (визнану представниками всіх республік). Війна в Словенії закінчилася. За ці три місяці ЮНА вивела війська зі Словенії.
Початок війни в Хорватії (1991)
Плитвицький інцидент між хорватськими урядовими військами та сепаратистами САО Країна, підтримуваними ЮНА, в кінці березня — на початку квітня 1991 став початком війни Хорватії за незалежність. 1 квітня 1991 САО Кра́їна оголосила про відокремлення від Хорватії. В цей час Мілошевич і Туджман провели дві зустрічі (пізніше стало відомо, що серед іншого вони обговорювали майбутнє Боснії та Герцеговини й розглядали варіант поділу країни на сербську та хорватську адміністративні території).
В районі Вуковара, де значна частина населення була сербами, також почалося напруження. В обох середовищах були як прихильники збереження миру, так і прихильники воєнного рішення. У квітні 1991 група з трьох хорватів, серед яких був майбутній міністр оборони Хорватії Ґойко Шушак влаштували провокацію, здійснивши три сліпі постріли по Боровому Селу, де мешкали переважно серби. У відповідь до Борового Села прибули сербські парамілітаристи на чолі з Воїславом Шешелем, там відбулася сутичка між хорватами та сербами.
Одразу після проголошення незалежності Хорватії 25 червня 1991 хорватські серби проголосили створення Сербських Автономних Областей Західна Славонія та Східна Славонія, Бараня і Західний Срем. 19 грудня 1991 ці три регіони проголосили про об'єднання в Республіку Сербську Кра́їну.
У вересні 1991 в Гаазі відбувалися мирні переговори між усіма республіками Югославії. Мілошевич погодився визнати незалежність Хорватії за умови гарантій прав сербів. Він сподівався в такому разі поширити свою владу на Боснію та Герцеговину. Крім того, для повноцінної війни в Сербії не було союзників (Росія, що переживала розпад СРСР, не мала можливостей втрутитися), а на боці Хорватії могла виступити Німеччина. Лорд Карінґтон запропонував план урегулювання. Серед іншого в документі йшлося про право кожної республіки на незалежність. Мілошевича це не влаштовувало, він стверджував, що Європейська спільнота не має права розпускати Югославію і що план суперечить інтересам сербів, оскільки він розділить сербський народ на чотири республіки (Сербію, Чорногорію, Боснію і Герцеговину та Хорватію). У відповідь Карінґтон поставив це питання на голосування, в якому всі інші республіки, зокрема Чорногорія під керівництвом Моміра Булатовича, спочатку погодилися з планом розпуску Югославії. Однак після сильного тиску з боку Сербії Булатович змінив свою позицію і виступив проти розпаду Югославії, тож план не було втілено.
Ще під час планованого підписання угоди югославська армія обстріляла Дубровник. Місто було взято в облогу, що тривала до травня 1992 року. Таким чином Сербія продовжила війну. Користуючись військовою перевагою, серби досить швидко взяли під контроль території Сербської Кра́їни. Винятком стало місто Вуковар на сербсько-хорватському кордоні, яке залишалося під хорватським контролем у майже повному оточенні. Битва за місто тривала 87 днів, після чого хорвати зазнали поразки. Під час захоплення Славонії серби вдавалися до етнічних чисток. Перший належно задокументований випадок стався в селі Вочин 12-13 грудня 1991.
23 грудня 1991 нещодавно об'єднана Німеччина визнала незалежність Словенії та Хорватії, що стало неприємною несподіванкою для більшості урядів ЄС та США, які обрали політику нейтралітету і спонукання до переговорів.
Незалежність Македонії та БіГ
Македонія
На референдумі про незалежність Македонії 8 вересня 1991 95,26% громадян проголосували за незалежність, проголошену 25 вересня 1991.
500 американських солдатів під егідою ООН було залучено для моніторингу північного кордону Македонії з Сербією. Однак Белград не втрутися, щоб завадити відокремленню Македонії і не протестував проти залучення сил ООН. Після трансформації СФРЮ в Федеративну Республіку Югославію у квітні 1992 року нова сербська держава офіційно визнала незалежність Македонії і встановила з нею дипломатичні відносини. Таким чином Македонія стала єдиною країною, що відокремилась від Югославії без протистояння з ЮНА. Крім того перший президент Македонії Кіро Ґліґоров підтримував хороші відносини з Белградом та іншими колишніми республіками.
Конфлікт у Македонії виник в 2001 році між албанськими націоналістами та урядом Республіки Македонія. Це був останній збройний конфлікт розпаду Югославії.
Боснія і Герцеговина
Політична ситуація в Боснії і Герцеговині
З усіх югославських республік населення Боснії найбільш неоднорідне. Більшість тут складали босняки-мусульмани (43,48%), але серби (31,22%) та хорвати (17,39%) становили чималі меншини.
У 1991-1992 роках ситуація стала напруженою. Парламент БіГ розділився на етнічні фракції. 1991 року Радован Караджич, лідер Сербської демократичної партії, що була найбільшою в сербській фракції, у відповідь на можливе відокремлення БіГ від Югославії заявив:
Те, що ви робите, недобре. Той шлях, яким ви хочете провести Боснію та Герцеговину, — це той самий шлях пекла та смерті, яким ішли Словенія та Хорватія. Не думайте, що ви не заведете Боснію і Герцеговину в пекло, а мусульманський народ, можливо, на вимирання. Тому що мусульманський народ не зможе захистити себе, якщо тут буде війна.— Радован Караджич, 14 жовтня 1991.
Тим часом навесні 1991 Мілошевич та Туджман таємно домовилися поділити Боснію та Герцеговину на сербську та хорватську адміністративні території, аби уникнути війни між боснійськими сербами та боснійськими хорватами. В листопаді 1991 боснійські серби провели референдум, на якому абсолютна більшість проголосувала за те, щоб залишитись у спільній державі з Сербією та Чорногорією.
9 січня 1992 боснійські серби проголосили Республіку сербського народу Боснії та Герцеговини (згодом відому як Республіка Сербська) і приступили до формування сербських автономних областей (САР) по всій території держави. Уряд Боснії та Герцеговини визнав неконституційним сербський референдум про збереження в Югославії та створення САР.
Організований центральним урядом Алії Ізетбеґовича референдум про незалежність БіГ відбувся 29 лютого та 1 березня 1992 року. Федеральний конституційний суд Югославії та новостворений уряд боснійських сербів оголосив референдум недійсним, більшість боснійських сербів бойкотувала його. За офіційними результатами, явка склала 63,4%, з яких 99,7% проголосували за незалежність.
Боснія і Герцеговина проголосила незалежність 3 березня 1992 року, здобувши міжнордне визнання через місяць у квітні. Того ж дня серби відповіли проголошенням незалежності Республіки Сербської та початком бойових дій у Сараєві, що поклало початок Боснійській війні. Республіка Боснія і Герцеговина стала членом ООН 22 травня 1992 року.
Боснійська війна і завершення війни в Хорватії (1992-1995)
Війна в Боснії тривала більше трьох з половиною років. Спершу у війні було три сторони — серби (Республіка Сербська, підтримувана Белградом), хорвати (Республіка Герцег-Босна, підтримувана Заґребом) та босняки (Республіка Боснія і Герцеговина). В 1992 році на території БіГ з'явилися Охоронні сили ООН, які мали захищати цивільне населення від [en], найбільшою з яких була різанина у Сребрениці, вчинена збройними силами Республіки Сербської щодо босняцького населення.
В березні 1994 року босняки та хорвати уклали мир, утворивши Федерацію Боснії та Герцеговини. Після цього вони діяли спільно проти сербів. В серпні 1995 року Хорватія та БіГ провели операцію «Буря», ліквідувавши Республіку Сербську Країну та взявши під контроль західну Боснію. Серби Славонії підписали Ердутську угоду, за якою регіон вступав у перехідний період інтеграції в хорватську державу.
14 грудня 1995 року Мілошевич, Туджман та Ізетбеґович підписали Дейтонські угоди, що поклали кінець Боснійській війні і створили підґрунтя для сучасної структури держави: Республіка Боснія та Герцеговина складається з двох етнітетів, а саме Федерації Боснії та Герцеговини (боснійсько-хорватської федерації), розділеної на 11 кантонів, та Республіки Сербської. Було прийнято нейтральний прапор, герб і гімн. На чолі держави стоїть президія, що складається з представників трьох найбільших етносів.
Конфлікт у Косові
Косовська війна
Невдовзі після смерті Тіто навесні 1981 року в Косові відбулися масштабні протести. Почавшись як соціальні (за покращення умов проживання студентів), вони переросли в політичні з вимогою розширення автономії до статусу республіки (населення Косова було на 77,4% албанським). Протести було розігнано армією, а серед сербів почало рости незадоволення автономією краю.
Восени 1988 Мілошевич, використовуючи протести своїх прихильників, змінив керівництво Косова на чолі з Аземом Власі на контрольоване. В березні 1989 було суттєво урізано автономію краю.
22 вересня 1991 року, коли в Гаазі представники республік Югославії обговорювали можливий мирний розпад федерації, Косово проголосило незалежність, яку визнала тільки Албанія. В [en] 26-30 вересня 1991 взяло участь 87,01% громадян, з яких 99,98% проголосували за.
Контроль Сербії над краєм зберігався, втім косовські албанці організували низку паралельних органів влади в галузі освіти, медичної допомоги, а також оподаткування.
Ситуація почала загострюватись після того, як уряд Югославії у 1996–1997 роках почав переселяти сербських біженців із Хорватії та Боснії і Герцеговини на територію Косова. Це призвело до збройних конфліктів між загонами Армії визволення Косова та югославською поліцією та армією. З початку 1998 року ці сутички набули характеру воєнних дій, з боку югославської армії почалися репресії щодо мирного населення, які наприкінці 1998 та на початку 1999 років мали всі ознаки етнічних чисток.
Попри різке зростання кількості албанських біженців, що кваліфікувалося як гуманітарна катастрофа, Рада Безпеки ООН в умовах блокування з боку Росії не змогла прийняти жодної резолюції, яка б примушувала центральну владу Югославії припинити етнічні чистки й вивести регулярні військові частини з території Косова. В березні-червні 1999 року НАТО провело повітряну операцію проти Югославії, здійснюючи бомбардування країни. Як наслідок Сербія була змушена вивести війська з Косова, край перейшов під управління ООН.
Незалежність Косова
17 лютого 2008 року Парламент Косова проголосив незалежність краю. Цього разу Косово здобуло визнання 52,3% членів ООН (зокрема більшості членів ЄС і НАТО). Сербія не визнає незалежності Косова, а косовські серби бойкотують його органи влади. Переговори щодо врегулювання статусу Косова тривають досі.
Міжнародне визнання розпаду Югославії
Тоді як Франція, Велика Британія та більшість інших країн-членів Європейського Союзу все ще наголошували на необхідності збереження єдності Югославії, канцлер Німеччини Гельмут Коль наважився визнати перші дві на той час самопроголошені республіки Словенії та Хорватії. Він закликав як національні уряди, так і ЄС бути прихильнішими до його політики, а також поїхав до Белграда тиснути на федеральний уряд, аби той не застосовував військової сили, погрожуючи санкціями. За кілька днів до кінця року, 23 грудня, Німеччина визнала незалежність Словенії та Хорватії «всупереч порадам Європейської спільноти, ООН і президента США Джорджа Буша-старшого».
У листопаді 1991 року Арбітражна комісія Мирної конференції у справах Югославії, очолювана [en], на прохання лорда Карінґтона зробила висновок, що СФРЮ перебуває в процесі розпаду, що сербське населення Хорватії та Боснії не має права до самовизначення у формі нових держав, а кордони між республіками мають бути визнаними міжнародними. Через розгортання конфлікту, 27 листопада 1991 року Рада Безпеки ООН одноголосно прийняла [en], що відкрила шлях до початку миротворчих операцій у Югославії.
У січні 1992 року Хорватія та Югославія підписали перемир'я під наглядом ООН, тоді як між сербським та хорватським керівництвом тривали переговори щодо поділу Боснії та Герцеговини.
15 січня 1992 року міжнародна спільнота визнала незалежність Хорватії та Словенії. Пізніше 22 травня 1992 року Словенія, Хорватія та Боснія і Герцеговина стали членами Організації Об'єднаних Націй. Македонію було прийнято як державу-члена ООН 8 квітня 1993 року під назвою Колишня Югославська Республіка Македонія; затвердження її членства зайняло більше часу через заперечення греків щодо її назви.
Подальша доля Сербії та Чорногорії
Незалежність Боснії та Герцеговини стала останнім ударом по пан'югославській Соціалістичній Федеративній Республіці Югославія. 28 квітня 1992 року СФРЮ було трансформовано в Союзну Республіку Югославію (СРЮ), де переважали серби, і яка складалася лише з двох колишніх соціалістичних республік: Сербії та Чорногорії. Уряд Мілошевича заявив про спадкоємність колишньої країни, але міжнародне співтовариство відмовилося визнати це як таке. Позиція міжнародної спільноти полягала в тому, що Югославія розпалася на окремі держави. Резолюція ООН від 22 вересня 1992 року не дозволила Союзній Республіці Югославії продовжувати займати місце в Організації Об'єднаних Націй як державі-наступниці СФРЮ. Лише в 2001 році колишні югославські республіки підписали [en].
Через початок війни проти СРЮ було запроваджено [en], через які її економіка через п'ять років упала. Війна в Хорватії та БіГ завершилася 1995 року підписанням Дейтонської угоди. Косовська війна почалася в лютому 1998 і завершилася бомбардуванням Сербії силами НАТО. В жовтні 2000 року режим Слободана Мілошевича було повалено, а його самого в червні 2001 року було передано до міжнародного трибуналу у справах Югославії в Гаазі.
4 лютого 2003 СР Югославію було перейменовано на Державний союз Сербії та Чорногорії. Ця держава була нестабільною і остаточно розпалася в 2006 році: 21 травня 2006 55,5% чорногорців підтримали незалежність країни на референдумі, а 3 червня 2006 парламент проголосив Чорногорію незалежною державою. Сербія стала правонаступницею спільної держави.
Після завершення Косовської війни Косово перебувало під адміністрацією ООН, номінально залишаючись частиною Сербії. 17 лютого 2008 Косово проголосило незалежність від Сербії як Республіка Косово. США, Велика Британія та більшість ЄС визнали це актом самовизначення. Водночас Сербія і частина міжнародної спільноти (зокрема Росія, Китай та Іспанія) не визнали незалежності Косова.
Див. також
Примітки
- Lampe, John R. 2000. Yugoslavia as History: Twice There Was a Country. Cambridge: Cambridge University Press. p347
- The Death of Yugoslavia. British Broadcasting Corporation (BBC). 1995.
- Ramet, Sabrina P. 2006. The Three Yugoslavias: State-Building and Legitimisation. Indiana University Press. p598.
- (9 жовтня 1988). Yugoslav Police Fight Off A Siege in Provincial City. The New York Times. Процитовано 2 лютого 2010.
- Leaders of a Republic in Yugoslavia Resign. The New York Times. Reuters. 12 січня 1989. оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 7 лютого 2010.
- Ramet, Sabrina P. (18 лютого 2010). Central and Southeast European Politics Since 1989. Cambridge University Press. с. 361. ISBN . Процитовано 9 березня 2012.
- . Time. (24 October 1988).
- . Journal of Criminal Justice and Security. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 4 липня 2012.
- Rally of truth (Miting resnice). A documentary published by . Процитовано 4 липня 2012.
- . The "North" Veteran Organization. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2012.
- (PDF). с. 1. Архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2020.
- Roads Sealed as Yugoslav Unrest Mounts. The New York Times. 19 August 1990. Процитовано 26 April 2010.
- (PDF). izbori.hr. Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2012. Процитовано 25 травня 2022.
- . csce.gov. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 25 травня 2022.
- Zgodilo se je ... 27. junija [It Happened On ... 27 June] (словен.). MMC RTV Slovenia. 27 червня 2005.
- Woodward, Susan, L. Balkan Tragedy: Chaos & Dissolution after the Cold War, the Brookings Institution Press, Virginia, USA, 1995, p. 200
- Hockenos, Paul (2003). Homeland Calling: Exile Patriotism & the Balkan Wars. Ithaca, New York: . ISBN .
- Germany Recognizes Slovenia and Croatia - AP News
- Beverly Crawford. Explaining Defection from International Cooperation: Germany's Unilateral Recognition of Croatia
- Kasapović, Mirjana (2010), Macedonia, Elections in Europe, Nomos Verlagsgesellschaft mbH & Co. KG, с. 1271—1294, doi:10.5771/9783845223414-1271, ISBN , процитовано 26 жовтня 2020
- Karadzic and Mladic: The Worlds Most Wanted Men – FOCUS Information Agency [ 16 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Lukic, Reneo; Lynch, Allen (1996). Europe from the Balkans to the Urals: The Disintegration of Yugoslavia and the Soviet Union. Oxford: Oxford University Press. .
- . Commission on Security and Cooperation in Europe (CSCE) (Звіт). Washington D.C. 12 March 1992. Архів оригіналу за 22 May 2011.
- Bose, Sumantra (2009). Contested lands: Israel-Palestine, Kashmir, Bosnia, Cyprus, and Sri Lanka. Harvard University Press. с. 124. ISBN .
- Walsh, Martha (2001). Women and Civil War: Impact, Organizations, and Action. Lynne Rienner Publishers. с. 57, The Republic of Bosnia and Herzegovina was recognized by the European Union on 6 April. On the same date, Bosnian Serb nationalists began the siege of Sarajevo, and the Bosnian war began. ISBN .
- D. Grant, Thomas (2009). Admission to the United Nations: Charter Article 4 and the Rise of Universal Organization. Martinus Nijhoff Publishers. с. 226. ISBN .
- Krieger, Heike (2001). The Kosovo Conflict and International Law: An Analytical Documentation 1974–1999. Cambridge: Cambridge University Press. .
- Clark, Howard. Civil Resistance in Kosovo. London: Pluto Press, 2000.
- Drozdiak, William (2 липня 1991). GERMANY CRITICIZES EUROPEAN COMMUNITY POLICY ON YUGOSLAVIA. The Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 5 березня 2022.
- Kohl's roll of the dice in 1991 helped further destabilise the Balkans. Financial Times. 20 червня 2017. оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
- Resolution 721. Belgium: NATO. 25 September 1991. Процитовано 21 July 2006.
- (2008). (PDF). Hoover Institution Press. с. 271. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
Джерела
- Brown, Cynthia; Karim, Farhad (1995). Playing the "Communal Card": Communal Violence and Human Rights. New York City: Human Rights Watch. ISBN .
- Cohen, Philip J. (1996). Serbia's Secret War: Propaganda and the Deceit of History. Texas A&M University Press. ISBN .
- Crampton, R.J. (1997). A Concise History of Bulgaria. Cambridge University Press. ISBN .
- Denitch, Bogdan Denis (1996). Ethnic nationalism: The tragic death of Yugoslavia. Minneapolis: University of Minnesota Press. ISBN .
- Djokić, Dejan (2003). Yugoslavism: Histories of a Failed Idea, 1918-1992. C. Hurst & Co. Publishers. ISBN .
- Frucht, Richard C. (2005). Eastern Europe: An Introduction to the People, Lands, and Culture. ABC-CLIO. ISBN .
- Ingrao, Charles; Emmert, Thomas A., ред. (2003). Confronting the Yugoslav Controversies: A Scholars' Initiative (вид. 2nd). Purdue University Press. ISBN .
- Jović, Dejan (2009). Yugoslavia: A State that Withered Away. Purdue University Press. ISBN .
- Logos, Aleksandar (2019). Istorija Srba 1, Dopuna 4; Istorija Srba 5. Beograd. ISBN .
- Lukic, Reneo; Lynch, Allen (1996). Europe from the Balkans to the Urals: The Disintegration of Yugoslavia and the Soviet Union. Oxford: Oxford University Press. ISBN .
- Mesić, Stjepan (2004). The Demise of Yugoslavia: A Political Memoir. Central European University Press. ISBN .
- Ramet, Sabrina P. (2006). The Three Yugoslavias: State-building and Legitimation, 1918-2005. Indiana University Press. ISBN .
- Rogel, Carole (2004). The Breakup of Yugoslavia and Its Aftermath. Greenwood Publishing Group. ISBN . Процитовано 22 квітня 2012.
- Trbovich, Ana S. (2008). A Legal Geography of Yugoslavia's Disintegration. Oxford University Press. ISBN .
- Wachtel, Andrew (1998). Making a Nation, Breaking a Nation: Literature and Cultural Politics in Yugoslavia. Stanford University Press. ISBN .
- Žerjavić, Vladimir (1993). Yugoslavia: Manipulations with the Number of Second World War Victims. Croatian Information Centre. ISBN .
Література
- П. Рудяков. Балканська криза 1991—2002 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 1 : А — Л. — 760 с. — .
- М. Каменецький. Югославії розпад // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
- М. Каменецький. «Балканізація» // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.50
- Allcock, John B. et al. eds., Conflict in the Former Yugoslavia: An Encyclopedia (1998)
- Almond, Mark, Europe's Backyard War, , Great Britain, 1994
- et al. Duncan, W. Raymond and Holman, G. Paul, Ethnic Nationalism and Regional Conflict: The Former Soviet Union and Yugoslavia, Westview Press Inc, USA, 1994.
- Glenny, Misha, "The Fall of Yugoslavia", Penguin, 3rd Edition 1996,
- LeBor, Adam "Milosevic: A Biography", Bloomsbury, 2002,
- Magas, Branka, The Destruction of Yugoslavia: Tracking the Break-up 1980–1992, Verso, Great Britain, 1993.
- Mojzes, Paul, Yugoslavian Inferno: in the Balkans, The , USA, 1994
- Radan, Peter, Break-up of Yugoslavia and International Law, Routledge, Great Britain, 2002
- Woodward, Susan, L. Balkan Tragedy: Chaos & Dissolution after the Cold War, the Brookings Institution Press, Virginia, USA, 1995
Посилання
- Розпад Югославії: причини, хід, наслідки [ 20 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Етнічний чинник в дезінтеграції Югославії [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Frucht, Richard C. (2005). . ABC-CLIO. ISBN . Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 10 квітня 2016.
- Mesić, Stjepan (2004). . Central European University Press. ISBN . Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 10 квітня 2016.
- Lukic, Reneo; Lynch, Allen (1996). Europe from the Balkans to the Urals. The Disintegration of Yugoslavia and the Soviet Union. Oxford: Oxford University Press. ISBN .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ro zpad Yugosla viyi vidbuvsya vnaslidok nizki politichnih potryasin ta konfliktiv protyagom 1990 h rokiv Pislya periodu politichnoyi ta ekonomichnoyi krizi u 1980 h respubliki Yugoslaviyi progolosili nezalezhnist ale nerozv yazani pitannya sprichinili mizhetnichni yugoslavski vijni sho perevazhno zachepili Bosniyu ta Gercegovinu susidni chastini Horvatiyi ta Kosovo Rozpad YugoslaviyiData25 chervnya 1991 28 kvitnya 1992Miscekolishnya Yugoslaviya Horvatiya Sloveniya Bosniya i Gercegovina Makedoniya SR Yugoslaviya Serbiya ChornogoriyaNeviznani samoprogolosheni derzhavi Serbska KrayinaRespublika SerbskaDubrovnicka RespublikaGerceg BosnaZahidna BosniyaKosovoRezultatNa misci Yugoslaviyi vinikli p yat u pidsumku sim novih derzhav Yugoslavski vijni Mediafajli u Vikishovishi Pislya peremogi soyuznikiv u Drugij svitovij vijni Yugoslaviya stala federaciyeyu z shesti respublik ta dvoh avtonomnih krayiv pravlyachoyu partiyu bula Komunistichna partiya Yugoslaviyi Kozhen avtonomnij region mav okremu komunistichnu partiyu Vsi superechki mizh regionami virishuvalisya na federalnomu rivni Yugoslavska model derzhavi i laviruvannya mizh planovoyu ta liberalnoyu ekonomikoyu zabezpechili yij pevnij uspih krayina perezhivala period ekonomichnogo rostu i politichnoyi stabilnosti do pochatku 1980 h pid vladoyu Josipa Broz Tito Pislya jogo smerti oslablena sistema federalnogo uryadu bula nezdatnoyu protistoyati narostayuchim ekonomichnim ta politichnim viklikam U 1980 h rokah kosovski albanci pochali vimagati nadannya yihnomu avtonomnomu krayu statusu respubliki pochinayuchi z protestiv 1981 roku Etnichna napruzhenist mizh albancyami ta kosovskimi serbami zalishalasya visokoyu protyagom usogo desyatilittya sho prizvelo do zrostannya nezadovolennya serbiv shodo shirokoyi avtonomiyi provincij ta sistemi konsensusu na federalnomu rivni v Yugoslaviyi yaki serbi rozglyadali yak pereshkodu yihnim interesam U 1987 roci do vladi v Serbiyi prijshov Slobodan Miloshevich yakij zavdyaki nizci populistskih krokiv otrimav faktichnij kontrol nad Kosovom Voyevodinoyu ta Chornogoriyeyu zdobuvshi sered serbiv visokij riven pidtrimki svoyeyi centralistskoyi politiki Miloshevich zitknuvsya z opoziciyeyu z boku partijnih lideriv zahidnih respublik Sloveniyi ta Horvatiyi yaki vistupali za bilshu demokratizaciyu krayini vidpovidno do revolyucij 1989 roku v Shidnij Yevropi Soyuz komunistiv Yugoslaviyi rozpavsya v sichni 1990 roku za federalnim principom Respublikanski komunistichni organizaciyi stali okremimi socialistichnimi partiyami 1990 roku kolishni komunisti postupilisya vladoyu etnichnim separatistskim partiyam na pershih bagatopartijnih viborah yaki vidbulisya po vsij krayini Vinyatkom buli Serbiya ta Chornogoriya de peremogli Miloshevich ta jogo soyuzniki Nacionalistichna ritorika z usih bokiv stavala dedali garyachishoyu V period z chervnya 1991 po kviten 1992 chotiri respubliki progolosili nezalezhnist lishe Serbiya ta Chornogoriya zalishalisya u skladi federaciyi Nimechchina vzyala na sebe iniciativu i viznala nezalezhnist Horvatiyi ta Sloveniyi Nevirishenim zalishivsya status etnichnih serbiv za mezhami Serbiyi ta Chornogoriyi ta etnichnih horvativ za mezhami Horvatiyi Pislya seriyi mizhetnichnih incidentiv pochalisya yugoslavski vijni spochatku v Horvatiyi a potim najzhorstokisha u bagatonacionalnij Bosniyi ta Gercegovini Vijni zavdali ekonomichnih i politichnih zbitkiv u regioni yaki vse she lishayutsya vidchutnimi U pidsumku shist kolishnih yugoslavskih respublik stali okremimi derzhavami Bosniyu ta Gercegovinu bulo reorganizovano u federaciyu z chastkovo etnichnim podilom a Kosovo v odnostoronnomu poryadku progolosilo nezalezhnist vid Serbiyi yaku viznali bilshist chleniv YeS ta NATO PrichiniPrichini rozpadu Yugoslaviyi mozhna uzagalniti takimi troma grupami Cocialni ekonomichni Ekonomichna kriza Na kinec 1985 r bezrobittya stanovilo 15 inflyaciya 100 u 1989 3 000 zovnishnij borg dosyag 19 mlrd dol SShA 1989 21 mlrd dol Na jogo obslugovuvannya jshlo do 40 usih valyutnih dohodiv derzhavi Krim togo blizko 1 mln gromadyan postijno viyizhdzhali na zarobitki v Italiyu Nimechchinu Avstriyu Ce she bilshe zagostrilo nerivnomirnist rozvitku riznih chastin derzhavi Najvishij riven zhittya buv u Sloveniyi najnizhchij u Kosovi BiG i Makedoniyi Politichni Pislya smerti nezminnogo kermanicha Tito zapovidane nim kolektivne kerivnictvo krayini viyavilosya nespromozhnim virobiti diyevu model upravlinnya Zmicnyuvalisya respublikanski partijno byurokratichni eliti yaki pragnuli yakomoga menshe zalezhati vid centru Kriza SKYu Nacionalno religijni Davni nacionalni rozbizhnosti mizh narodami sho skladali Yugoslaviyu v chasi Tito bulo faktichno zamorozheno Pislya jogo smerti znikla ob yednavcha sila sho zgladzhuvala kuti mizh etnichnimi ta religijnimi spilnotami Albanci Kosova u bilshosti musulmani vimagali shirshoyi avtonomiyi todi yak serbi pravoslavni sprijmali Kosovo yak serednoviche oserdya serbskoyi derzhavi cej konflikt spriyav rostu velikoserbskogo shovinizmu yakij takozh rozglyadav bosnyakiv musulman yak poturchenih serbiv Aktivizaciya hortvatskogo nacionalnogo ruhu zachipala istorichnu pam yat serbiv pro genocid vchinenij shodo cogo narodu horvatskimi ustashami v roki Drugoyi svitovoyi vijni Vodnochas horvati katoliki pidnimali pitannya represij ta masovih ubivstv horvativ i slovenciv komunistami perevazhno serbami za nacionalnistyu uzhe pislya vijni PeredistoriyaYugoslaviya chasiv Tito Istoriya komunistichnoyi Yugoslaviyi pochalasya pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Atakuvavshi Yugoslaviyu Gitler faktichno rozchlenuvav yiyi na okremi teritoriyi Pri comu lider horvatskih ustashiv Ante Pavelich sformuvav Nezalezhnu Derzhavu Horvatiya do skladu yakoyi uvijshla takozh velika chastina Bosniyi Gercegovini Nimechchina Italiya Albaniya marionetkova derzhava pid upravlinnyam Mussolini Ugorshina i Bolgariya aneksuvali Sloveniyu Makedoniyu Chornogoriyu Voyevodinu i Kosovo U kvitni 1941 roku serbskij nacionalist polkovnik Dragolyub Mihajlovich sformuvav ruh chetnikiv U lipni togo zh roku Josip Broz Tito rozgornuv partizansku borotbu proti nacistskogo rezhimu Slid zaznachiti sho i chetniki i partizani bachili v lyudyah Pavelicha vidkritih vorogiv i neshadno nishili yih Partizani Tito buli lyudmi riznih nacionalnostej oskilki Tito bachiv majbutnyu Yugoslaviyu federativnoyu socialistichnoyu derzhavoyu Mihajlovich zhe spiravsya tilki na serbiv oskilki buv zacikavlenij u vidnovlenni unitarnoyi derzhavi dovoyennogo monarhichnogo poryadku U travni 1942 obstanovka v Yugoslaviyi desho zminilasya oskilki najbilsh radikalni chetniki proveli ryad spilnih z okupantami operacij proti partizaniv Odnak vijna v girskij krayini sklalasya takim chinom sho v 1943 roci soyuzniki zrobili ostatochnu stavku na Tito Pidtrimka chetnikiv pripinilasya v 1944 roci Uklavshi dogovir z SRSR Tito vibiv nacistiv z yugoslavskoyi zemli a potim brutalno znishiv usih poplichnikiv okupacijnogo rezhimu 2 grudnya 1945 roku Tito progolosiv stvorennya Federativnoyi Narodnoyi Respubliki Yugoslaviya Do skladu yedinoyi derzhavi uvijshli 6 respublik i oblastej Bosniya Gercegovina Horvatiya Vardarska Makedoniya Chornogoriya Sloveniya i Serbiya vklyuchayuchi avtonomni oblasti Kosovo i Voyevodina Buvshi komunistom Tito provodiv nacionalnu politiku laviruyuchi mizh interesami SShA i SRSR U 1960 roci Tito stav liderom Ruhu nepriyednannya 7 kvitnya 1963 krayina bula perejmenovana na Socialistichnu Federativnu Respubliku Yugoslaviya SFRYu 21 lyutogo 1974 roku v SFRYu prijnyato novu konstituciyu zavdyaki yakij v okremih oblastyah z yavilasya vlasna regionalna policiya Podibna sistema upravlinnya bula efektivna doti poki Tito keruvav derzhavoyu Yugoslavskij analog KDB shvidko rozbiravsya z vorogami rezhimu do viniknennya serjoznih problem Odnak pislya smerti Tito v travni 1980 roku situaciya u federaciyi pochala pogirshuvatisya Zagostrennya situaciyi v Kosovi Dokladnishe Protesti v Kosovi 1981 Hocha v Kosovi absolyutnu bilshist naselennya stanovili albanci 77 42 kraj mav status avtonomiyi u skladi Serbiyi sho ne podobalosya nikomu albanci hotili otrimati status respubliki a serbi osterigalisya povnoyi albanizaciyi regionu Albanske naselennya Yugoslaviyi bulo v pevnij kulturnij izolyaciyi shodo susidnih slov yanskih narodiv a region buv najbidnishim u krayini Pri comu bagato lyudej hotili zdobuti vishu osvitu cherez sho v Kosovi bulo najbilshe v krayini spivvidnoshennya yak studentiv tak i nepismennih Universitetska osvita ne bula garantiyeyu uspishnogo majbutnogo oskilki albanskoyu movoyu vikladali zdebilshogo gumanitarni nauki sho ne moglo zabezpechiti robotu poza byurokratiyeyu chi miscevimi kulturnimi ustanovami Ce prizvelo do velikoyi kilkosti bezrobitnih ale visokoosvichenih i oburenih albanciv yaki legko piddavalisya nacionalistichnim nastroyam Pislya smerti Tito cya napruga vililasya v protesti 1981 roku dlya pridushennya yakih bulo zalucheno armiyu Reakciya uryadu na demonstraciyi zminila politichnij diskurs u Yugoslaviyi znachno pogirshivshi yiyi zdatnist pidtrimuvati sebe u majbutnomu Zrostannya nacionalizmu v Serbiyi 1987 1989 Slobodan Miloshevich Dokladnishe Slobodan Miloshevich Slobodan Miloshevich 1987 roku serbskogo politika Slobodana Miloshevicha vidpravili zaspokoyiti protest kosovskih serbiv proti albanskoyi administraciyi krayu Kosovo Do togo chasu Miloshevich buv tverdim komunistom sho zasudzhuvav usi formi nacionalizmu yak zradu napriklad vin nazvav memorandum Serbskoyi akademiyi nauk i mistectv nichim inshim yak najtemnishim nacionalizmom Utim kosovska avtonomiya zavzhdi bula nepopulyarnoyu u Serbiyi tozh vin vikoristav situaciyu vidijshovshi vid tradicijnoyi komunistichnoyi nejtralnosti Miloshevich zapevniv serbiv sho zlovzhivannya albanciv shodo nih bude zupineno Pislya cogo vin rozpochav kampaniyu proti pravlyachoyi komunistichnoyi eliti SR Serbiyi vimagayuchi obmezhennya avtonomiyi Kosova ta Voyevodini Taki diyi zrobili jogo populyarnim sered serbiv ta pospriyali jogo shlyahu do vladi v respublici Miloshevich ta jogo soyuzniki vveli v diyu agresivnij nacionalistichnij plan vidrodzhennya SR Serbiyi v mezhah Yugoslaviyi obicyayuchi reformi ta zahist usih serbiv Pravlyachoyu partiyeyu SFR Yugoslaviyi buv Soyuz komunistiv Yugoslaviyi SKYu sho skladavsya z vosmi regionalnih Soyuziv komunistiv vid shesti respublik ta dvoh avtonomnih krayiv Soyuz komunistiv Serbiyi SKS keruvav SR Serbiyeyu Na hvili nacionalistichnogo sentimentu i svoyeyi novoyi populyarnosti zdobutoyi v Kosovi Slobodan Miloshevich golova Soyuzu komunistiv Serbiyi SKS z travnya 1986 stav najvplivovishim politikom Serbiyi pislya togo yak zdolav svogo kolishnogo nastavnika prezidenta Serbiyi Ivana Stambolicha na en 22 veresnya 1987 roku Na mitingu 1988 roku v Belgradi Miloshevich chitko visloviv svoye bachennya situaciyi z yakoyu zitknulasya SR Serbiya v Yugoslaviyi zayavivshi Vdoma ta za kordonom vorogi Serbiyi gurtuyutsya proti nas Mi kazhemo yim Mi ne boyimosya mi ne vidstupimo vid boyu Slobodan Miloshevich 19 listopada 1988 Inshogo razu vin skazav Mi serbi budemo diyati v interesah Serbiyi vidpovidno do konstituciyi chi ni vidpovidno do zakonu chi ni vidpovidno do statutiv partiyi chi ni Slobodan Miloshevich Antibyurokratichna revolyuciya Dokladnishe Antibyurokratichna revolyuciya Antibyurokratichna revolyuciya ce seriya protestiv u Serbiyi ta Chornogoriyi za yakimi stoyav Miloshevich dlya povalennya vladi jogo protivnikiv i privedennya do vladi jogo prihilnikiv u SAK Voyevodini SAK Kosovi ta SR Chornogoriyi Uryad Chornogoriyi vtrimavsya pislya pershogo perevorotu v zhovtni 1988 ale ne vstoyav pislya drugogo v sichni 1989 Takim chinom pislya seriyi mitingiv pid nazvoyu Mitingi pravdi prihilnikam Miloshevicha vdalosya povaliti miscevi uryadi ta zaminiti yih jogo soyuznikami Privivshi svoyih lyudej do vladi v cih regionah Miloshevich otrimav takozh prihilnih do sebe predstavnikiv u Prezidiyi Yugoslaviyi kolegialnomu organi federalnogo rivnya de kozhna respublika i kraj mali po odnomu golosu a rishennya prijmalisya prostoyu bilshistyu Yaksho ranishe okremi golosi Voyevodini ta Kosova buli instrumentom obmezhennya serbskogo vplivu to teper yih bulo vikoristano dlya jogo zbilshennya z vosmi golosiv Prezidiyi Miloshevich mig rozrahovuvati na shonajmenshe chotiri SR Chornogoriyi SR Serbiyi SAK Voyevodini ta SAK Kosova U vidpovid na ci podiyi albanski shahtari Kosova organizuvati v lyutomu 1989 roku en vimagayuchi zberezhennya avtonomiyi Ce she bilshe zagostrilo etnichnij konflikt mizh albancyami ta serbami u krayi de 77 naselennya u 1980 h skladali albanci V chervni 1989 roku vidznachali 600 tu richnicyu bitvi na Kosovomu poli v yakij serbske vijsko zaznalo porazki vid osmaniv pislya chogo pochavsya zanepad serednovichnoyi serbskoyi derzhavi i bagatostolitnye turecke panuvannya Pid chas vidznachennya ciyeyi richnici Slobodan Miloshevich vigolosiv en u prisutnosti bl 200 tisyach serbiv u yakij zvertavsya do serbskoyi serednovichnoyi istoriyi Vidpoviddyu Miloshevicha na nedoliki federalnoyi sistemi bula centralizaciya Zvazhayuchi na te sho Sloveniya i Horvatiya divilisya v bik nezalezhnosti ce vvazhalosya neprijnyatnim z boku Miloshevicha Naslidki Tim chasom SR Horvatiya ta SR Sloveniya pidtrimali albanskih shahtariv i yihnyu borotbu za avtonomiyu krayu Media v Sloveniyi publikuvali statti sho porivnyuvali Miloshevicha z italijskim fashistskim diktatorom Benito Mussolini Miloshevich stverdzhuvav sho taka kritika bula neobgruntovanoyu i pririvnyuvav yiyi do Derzhavni ZMI Miloshevicha u vidpovid zayavili sho Milan Kuchan golova Soyuzu komunistiv Sloveniyi pidtrimuye separatizm Kosova ta Sloveniyi Pochatkovi strajki v Kosovi pererosli v masovi demonstraciyi iz zaklikami zrobiti Kosovo somoyu respublikoyu Ce rozlyutilo kerivnictvo Serbiyi yake zastosuvalo policiyu i vimagalo zastosuvati federalnu armiyu Yugoslavsku narodnu armiyu YuNA na sho potriben buv nakaz Prezidiyi de Miloshevich kontrolyuvav polovinu ale ne mav bilshosti Prezident golova Prezidiyi Rayif Dizdarevich bosnyak buv proti ale v den golosuvannya Miloshevich zibrav velicheznij miting pid stinami yugoslavskogo parlamentu v Belgradi Osterigayuchis she bilshoyi destabilizaciyi Dizdarevich piddavsya Nastupnogo dnya yugoslavska armiya zajshla v Kosovo a lidera kosovskih albanciv Azema Vlasi yakogo kilka misyaciv pered tim usunuli vid vladi lyudi Miloshevicha bulo zaareshtovano za kontrrevolyucijnu diyalnist U berezni 1989 kriza poglibilasya pislya prijnyattya popravok do serbskoyi konstituciyi sho dozvolyali uryadu SR Serbiyi vzyati bilshu vladu nad avtonomnimi krayami Kosova ta Voyevodini V grudni 1989 roku Miloshevich sprobuvav organizuvati Miting pravdi v Lyublyani na yakij mali priyihati jogo prihilniki z Kosova prodovzhuyuchi antibyurokratichnu revolyuciyu Sproba takim chinom povaliti uryad Milana Kuchana provalilasya a prihilnikiv Miloshevicha sho yihali v Sloveniyu poyizdom zupinila horvatska policiya Na toj chas Sloveniya ta Horvatiya vzhe koordinuvali svoyi diyi Finalna politichna kriza 1990 1992 Kriza v Partiyi V sichni 1990 bulo sklikano pozachergovij en Spilna yugoslavska pravlyacha partiya Soyuz komunistiv Yugoslaviyi SKYu perebuvala v krizi Bilshu chastinu z yizdu serbska ta slovenska delegaciyi sperechalisya pro majbutnye partiyi Serbska delegaciya na choli z Miloshevichem napolyagala na principi odna lyudina odin golos u partijnih golosuvannyah sho zigralo bi na korist najbilshoyi etnichnoyi grupi tobto serbiv Natomist horvati ta slovenci proponuvali reformuvati Yugoslaviyu cherez nadannya she bilshih povnovazhen shesti respublikam Prote vsi yihni propoziciyi bulo vidhileno cherez golosuvannya proti prihilnikiv Miloshevicha Yak naslidok slovenska delegaciya pokinula z yizd 23 sichnya 1990 roku Miloshevich zaproponuvav pererahuvati kvorum ale horvatska delegaciya zayavila sho bez slovenciv ne bude brati uchast u z yizdi Takim chinom zagalnoyugoslavska partiya faktichno pripinila isnuvannya Ce a takozh zovnishnij tisk priveli do zaprovadzhennya bagatopartijnoyi sistemi v usih shesti respublikah Bagatopartijni vibori Kozhna respublika provela vnutrishni bagatopartijni vibori v 1990 roci za pidsumkami yakih bilshist novih uryadiv obrali bilsh nacionalistichnu politiku obicyayuchi zahishati nacionalni interesi svoyih spilnot Nacionalisti peremogli kolishnih komunistiv na viborah u 8 kvitnya 1990 Horvatiyi 22 kvitnya ta 2 travnya 1990 11 ta 25 listopada 1990 i v 18 ta 25 listopada 1990 Kolishni komunisti zdobuli peremogu na viborah v 9 ta 16 grudnya 1990 i 9 ta 23 grudnya 1990 Krim togo Serbiya pereobrala Slobodana Miloshevicha na posadu prezidenta Serbiya ta Chornogoriya pidtrimuvali ideyu serbskoyi Yugoslaviyi Etnichna napruga v Horvatiyi Dokladnishe Revolyuciya kolod Prezident Horvatiyi Frano Tudzhman V Horvatiyi na viborah peremogla Horvatska demokratichna spivdruzhnist HDS na choli z Frano Tudzhmanom sho obicyav zahistiti Horvatiyu vid Miloshevicha ta publichno vistupav za suverenitet Horvatiyi Horvatski serbi sho stanovili 12 2 naselennya z nastorogoyu zustrili nacionalistichnij uryad Tudzhmana i vlitku 1990 serbski nacionalisti v pivdennohorvatskomu Knini organizuvali separatistske utvorennya pid nazvoyu Serbska Avtonomna Oblast Kra yina yaka mala namir zberegti yednist iz reshtoyu serbskogo narodu v razi vidokremlennya Horvatiyi Uryad Miloshevicha zaohochuvav horvatskih serbiv do nepokori zayavlyayuchi sho dlya serbiv vlada Tudzhmana bude ekvivalentom fashistskoyi Nezalezhnoyi Derzhavi Horvatiya yaka vchinila genocid proti serbiv v chasi Drugoyi svitovoyi vijni Miloshevich vikoristovuvav cyu temu v pidkontrolnih media shob nalashtuvati serbiv proti horvatskogo uryadu Horvatski serbi v Knini pid kerivnictvom miscevogo policeskogo inspektora Milana Marticha stali shukati zbroyu dlya uspishnoyi oboroni vid horvatskogo uryadu Yihni predstavniki zokrema mer Knina yizdili v serpni 1990 v Belgrad na zustrich iz golovoyu Prezidiyi Borislavom Jovichem zaklikayuchi jogo vzhiti zahodiv dlya nedopushennya vidokremlennya Horvatiyi vid Yugoslaviyi oskilki za yihnimi slovami nacionalistichnij uryad Tudzhmana zagrozhuye bezpeci horvatskih serbiv Na odnij iz takih zustrichej ministr vnutrishnih sprav Petar Grachanin davav vkazivki predstavnikam horvatskih serbiv yak organizovuvati opir buduvati barikadi zbirati bud yaku zbroyu navit mislivski rushnici Pochatkovo ci diyi stali vidomi yak revolyuciya kolod cherez te sho serbi blokuvali dorogi do Knina zrizanimi derevami pereshkodzhayuchi ruhu z centralnoyi Horvatiyi na uzberezhzhya Dalmaciyi Horvatskij uryad spershu vidpraviv svogo predstavnika na peregovori Pislya nevdachi uryad sprobuvav pridushiti vistup siloyu ale gelikopteri zi specpriznachencyami perehopila yugoslavska armiya i zmusila yih povernutisya Ce prodemonstruvalo sho yugoslavska armiya bula znachnoyu miroyu pid serbskim kontrolem hocha oficijno armiya poyasnyuvala rozvorot gelikopteriv tehnichnimi pitannyami 21 grudnya 1990 en na choli z Milanom Babichem progolosilo vidokremlennya Serbskoyi Krayini vid Horvatiyi Voseni 1990 Sloveniya Horvatiya ta Makedoniya zaproponuvali transformuvati Yugoslaviyu v konfederaciyu shesti respublik prote Miloshevich vidkidav usi taki propoziciyi zayavlyayuchi sho serbi takozh mayut pravo na samoviznachennya mayuchi na uvazi horvatskih serbiv Nezalezhnist Sloveniyi ta Horvatiyi Pidtrimka nezalezhnosti na referendumah 1990 1992 rokiv u yugoslavskih respublikah Yavka na referendumah pro nezalezhnist u yugoslavskih respublikah Na referendumi v Sloveniyi 23 grudnya 1990 roku absolyutna bilshist gromadyan 88 5 pidtrimali nezalezhnist krayini progoloshennya nezalezhnosti vidbulosya zgodom 25 chervnya 1991 v odin den iz Horvatiyeyu Obidvi krayini sformuvali v 1990 vlasni ministerstva oboroni V sichni 1991 roku Yugoslavska kontrrozviduvalna sluzhba KOS opublikuvala tak zvani plivki Shpegelya video tayemnoyi zustrichi sho nibito vidbulasya 1990 roku mizh ministrom oboroni Horvatiyi Martinom Shpegelem ta dvoma inshimi cholovikami Na cij zustrichi Shpegel zayaviv sho Horvatiya perebuvaye u vijni z Yugoslavskoyu narodnoyu armiyeyu rozporyadivsya zavezti kontrabandoyu zbroyu perevazhno z Ugorshini a takozh vkazav yakimi metodami diyati proti yugoslavskih oficeriv rozkvartirovanih u horvatskih mistah Yugoslavska armiya vimagala suditi Shpegelya za zradu ta kontrabandu zbroyi vtim Tudzhman pidpisav ukaz pro nedotorkanist ministriv 1 bereznya 1991 roku vidbulisya zitknennya v Pakraci Horvatiya v misto bulo vvedeno yugoslavsku armiyu 9 bereznya 1991 v Belgradi prohodiv en za svobodu presi proti yakogo bulo zalucheno armiyu bilshist v Prezidiyi vdalosya zdobuti golosom Makedoniyi pislya togo yak policiya sprovokuvala protestuvalnikiv na nasillya 12 bereznya 1991 komanduvannya Armiyeyu perekonuvalo Prezidiyu ogolositi nadzvichajnij stan yakij bi dozvoliv federalnij armiyi vzyati kontrol nad krayinoyu Golovnokomanduvach armiyi Velko Kadiyevich zayaviv sho isnuye zmova dlya znishennya krayini Rozrobleno pidstupnij plan dlya znishennya Yugoslaviyi Pershij etap gromadyanska vijna Drugij etap inozemne vtruchannya Potim po vsij Yugoslaviyi bude vstanovleno marionetkovi rezhimi Velko Kadiyevich 12 bereznya 1991 Cya zayava svidchila sho serbi sprijmali novi nezalezhnicki uryadi yak instrument Zahodu Predstavnik Horvatiyi Styepan Mesich rizko vidpoviv na zaklik armiyi zvinuvativshi Jovicha ta Kadiyevicha u namagannyah stvoriti Veliku Serbiyu a mozhlive zaprovadzhennya voyennogo stanu nazvav ogoloshennyam vijni Pislya cogo Jovich zaklikav delegativ progolosuvati v pitanni zaprovadzhennya voyennogo stanu nagoloshuyuchi sho ce yedinij shans vberegti cilisnist Yugoslaviyi Ideyu ne pidtrimali predstavnik Bosniyi en etnichnij serb progolosuvav proti vvazhayuchi sho vse she isnuye mozhlivist virishiti krizu diplomatichnim shlyahom Pid chas drugogo golosuvannya shodo voyennogo stanu v berezni 1991 predstavnik Kosova en vidmovivsya pidtrimuvati frakciyu Miloshevicha Jovich na znak protestu nenadovgo podav u vidstavku z posta golovi Prezidiyi ale zgodom povernuvsya 16 travnya 1991 serbskij parlament zaminiv Sapundzhiu na en a predstavnika Voyevodini Nenada Buchina na Yugoslava Kosticha Pislya cogo frakciya Miloshevicha ostatochno zdobula chotiri golosi z vosmi i mogla zablokuvati bud yaki nespriyatlivi rishennya na federalnomu rivni taki yak propoziciyi inshih respublik reformuvati yugoslavsku federaciyu Miloshevich shukav shlyahi zaluchiti armiyu bez rishennya Prezidiyi ale osterigavsya vtruchannya Zahodu Za slovami Jovicha dlya virishennya cogo pitannya Kadiyevich tayemno virushiv do Moskvi de jomu nadali rozviddani z yakih viplivalo sho Zahid ne maye namiru vtruchatisya u jmovirnij konflikt u Yugoslaviyi Vidtak Miloshevich i Jovich zibrali zustrich iz kerivnictvom armiyi shob sponukati yih diyati v obhid Prezidiyi Pochatok Yugoslavskih vijnDokladnishe Yugoslavski vijni Vijna v Sloveniyi Dokladnishe Desyatidenna vijna Yugoslavskij tank T 55 urazhenij slovenskoyu protitankovoyu zbroyeyu bilya punktu propusku cherez slovensko italijskij kordon u Rozhnij Dolini Sloveniya i Horvatiya progolosili nezalezhnist v odin den 25 chervnya 1991 Vranci 26 chervnya chastini 13 go korpusu Yugoslavskoyi narodnoyi armiyi viyihali z Riyeki v Horvatiyi v napryamku slovensko italijskogo kordonu Cej krok odrazu zh viklikav reakciyu miscevih slovenciv yaki spontanno organizuvali barikadi i demonstraciyi proti dij YuNA Sutichok ne bulo obidva boki dotrimuvalisya politiki ne zavdavati udaru pershim Na toj chas slovenskij uryad uzhe zapustiv plan iz zahoplennya kontrolyu nad mizhnarodnim aeroportom Lyublyani i punktami propusku na kordoni z Italiyeyu Avstriyeyu ta Ugorshinoyu Personal sho obslugovuvav prikordonni punkti perevazhno skladavsya zi slovenciv tomu vzyattya pid kontrol zdebilshogo zvodilosya do prostoyi zmini uniformi ta znakiv rozriznennya bez bud yakih boyiv Vzyavshi pid kontrol kordoni slovenci otrimali zmogu vlashtuvati oboronni poziciyi proti mozhlivih atak YuNA Ce oznachalo sho YuNA mala pershoyu vidkriti vogon sho j stalosya 27 chervnya o 14 30 v Divachi Hocha Yevropejska spilnota bula prihilnoyu do prava na samoviznachennya vona tisnula na Sloveniyu na Horvatiyu abi ti vidklali nabuttya chinnosti svoyih nezalezhnostej na tri misyaci Takim chinom 7 lipnya 1991 bulo pidpisano Brionsku ugodu viznanu predstavnikami vsih respublik Vijna v Sloveniyi zakinchilasya Za ci tri misyaci YuNA vivela vijska zi Sloveniyi Pochatok vijni v Horvatiyi 1991 Dokladnishe Vijna Horvatiyi za nezalezhnist Poshkodzhena vodonapirna vezha u Vukovari stala simvolom horvatskoyi vijni za nezalezhnist Vukovar perebuvav u serbskij oblozi 87 dniv Plitvickij incident mizh horvatskimi uryadovimi vijskami ta separatistami SAO Krayina pidtrimuvanimi YuNA v kinci bereznya na pochatku kvitnya 1991 stav pochatkom vijni Horvatiyi za nezalezhnist 1 kvitnya 1991 SAO Kra yina ogolosila pro vidokremlennya vid Horvatiyi V cej chas Miloshevich i Tudzhman proveli dvi zustrichi piznishe stalo vidomo sho sered inshogo voni obgovoryuvali majbutnye Bosniyi ta Gercegovini j rozglyadali variant podilu krayini na serbsku ta horvatsku administrativni teritoriyi V rajoni Vukovara de znachna chastina naselennya bula serbami takozh pochalosya napruzhennya V oboh seredovishah buli yak prihilniki zberezhennya miru tak i prihilniki voyennogo rishennya U kvitni 1991 grupa z troh horvativ sered yakih buv majbutnij ministr oboroni Horvatiyi Gojko Shushak vlashtuvali provokaciyu zdijsnivshi tri slipi postrili po Borovomu Selu de meshkali perevazhno serbi U vidpovid do Borovogo Sela pribuli serbski paramilitaristi na choli z Voyislavom Sheshelem tam vidbulasya sutichka mizh horvatami ta serbami Odrazu pislya progoloshennya nezalezhnosti Horvatiyi 25 chervnya 1991 horvatski serbi progolosili stvorennya Serbskih Avtonomnih Oblastej Zahidna Slavoniya ta Shidna Slavoniya Baranya i Zahidnij Srem 19 grudnya 1991 ci tri regioni progolosili pro ob yednannya v Respubliku Serbsku Kra yinu U veresni 1991 v Gaazi vidbuvalisya mirni peregovori mizh usima respublikami Yugoslaviyi Miloshevich pogodivsya viznati nezalezhnist Horvatiyi za umovi garantij prav serbiv Vin spodivavsya v takomu razi poshiriti svoyu vladu na Bosniyu ta Gercegovinu Krim togo dlya povnocinnoyi vijni v Serbiyi ne bulo soyuznikiv Rosiya sho perezhivala rozpad SRSR ne mala mozhlivostej vtrutitisya a na boci Horvatiyi mogla vistupiti Nimechchina Lord Karington zaproponuvav plan uregulyuvannya Sered inshogo v dokumenti jshlosya pro pravo kozhnoyi respubliki na nezalezhnist Miloshevicha ce ne vlashtovuvalo vin stverdzhuvav sho Yevropejska spilnota ne maye prava rozpuskati Yugoslaviyu i sho plan superechit interesam serbiv oskilki vin rozdilit serbskij narod na chotiri respubliki Serbiyu Chornogoriyu Bosniyu i Gercegovinu ta Horvatiyu U vidpovid Karington postaviv ce pitannya na golosuvannya v yakomu vsi inshi respubliki zokrema Chornogoriya pid kerivnictvom Momira Bulatovicha spochatku pogodilisya z planom rozpusku Yugoslaviyi Odnak pislya silnogo tisku z boku Serbiyi Bulatovich zminiv svoyu poziciyu i vistupiv proti rozpadu Yugoslaviyi tozh plan ne bulo vtileno She pid chas planovanogo pidpisannya ugodi yugoslavska armiya obstrilyala Dubrovnik Misto bulo vzyato v oblogu sho trivala do travnya 1992 roku Takim chinom Serbiya prodovzhila vijnu Koristuyuchis vijskovoyu perevagoyu serbi dosit shvidko vzyali pid kontrol teritoriyi Serbskoyi Kra yini Vinyatkom stalo misto Vukovar na serbsko horvatskomu kordoni yake zalishalosya pid horvatskim kontrolem u majzhe povnomu otochenni Bitva za misto trivala 87 dniv pislya chogo horvati zaznali porazki Pid chas zahoplennya Slavoniyi serbi vdavalisya do etnichnih chistok Pershij nalezhno zadokumentovanij vipadok stavsya v seli Vochin 12 13 grudnya 1991 23 grudnya 1991 neshodavno ob yednana Nimechchina viznala nezalezhnist Sloveniyi ta Horvatiyi sho stalo nepriyemnoyu nespodivankoyu dlya bilshosti uryadiv YeS ta SShA yaki obrali politiku nejtralitetu i sponukannya do peregovoriv Nezalezhnist Makedoniyi ta BiGMakedoniya Dokladnishe Referendum shodo nezalezhnosti Makedoniyi ta Konflikt u Respublici Makedoniya 2001 Na referendumi pro nezalezhnist Makedoniyi 8 veresnya 1991 95 26 gromadyan progolosuvali za nezalezhnist progoloshenu 25 veresnya 1991 500 amerikanskih soldativ pid egidoyu OON bulo zalucheno dlya monitoringu pivnichnogo kordonu Makedoniyi z Serbiyeyu Odnak Belgrad ne vtrutisya shob zavaditi vidokremlennyu Makedoniyi i ne protestuvav proti zaluchennya sil OON Pislya transformaciyi SFRYu v Federativnu Respubliku Yugoslaviyu u kvitni 1992 roku nova serbska derzhava oficijno viznala nezalezhnist Makedoniyi i vstanovila z neyu diplomatichni vidnosini Takim chinom Makedoniya stala yedinoyu krayinoyu sho vidokremilas vid Yugoslaviyi bez protistoyannya z YuNA Krim togo pershij prezident Makedoniyi Kiro Gligorov pidtrimuvav horoshi vidnosini z Belgradom ta inshimi kolishnimi respublikami Konflikt u Makedoniyi vinik v 2001 roci mizh albanskimi nacionalistami ta uryadom Respubliki Makedoniya Ce buv ostannij zbrojnij konflikt rozpadu Yugoslaviyi Bosniya i Gercegovina Politichna situaciya v Bosniyi i Gercegovini Dokladnishe Referendum pro nezalezhnist Bosniyi i Gercegovini Prezident bosnijskih musulman Aliya Izetbegovich Prezident bosnijskih serbiv Radovan KaradzhichEtnichna karta BiG u 1991 roci Z usih yugoslavskih respublik naselennya Bosniyi najbilsh neodnoridne Bilshist tut skladali bosnyaki musulmani 43 48 ale serbi 31 22 ta horvati 17 39 stanovili chimali menshini U 1991 1992 rokah situaciya stala napruzhenoyu Parlament BiG rozdilivsya na etnichni frakciyi 1991 roku Radovan Karadzhich lider Serbskoyi demokratichnoyi partiyi sho bula najbilshoyu v serbskij frakciyi u vidpovid na mozhlive vidokremlennya BiG vid Yugoslaviyi zayaviv Te sho vi robite nedobre Toj shlyah yakim vi hochete provesti Bosniyu ta Gercegovinu ce toj samij shlyah pekla ta smerti yakim ishli Sloveniya ta Horvatiya Ne dumajte sho vi ne zavedete Bosniyu i Gercegovinu v peklo a musulmanskij narod mozhlivo na vimirannya Tomu sho musulmanskij narod ne zmozhe zahistiti sebe yaksho tut bude vijna Radovan Karadzhich 14 zhovtnya 1991 Tim chasom navesni 1991 Miloshevich ta Tudzhman tayemno domovilisya podiliti Bosniyu ta Gercegovinu na serbsku ta horvatsku administrativni teritoriyi abi uniknuti vijni mizh bosnijskimi serbami ta bosnijskimi horvatami V listopadi 1991 bosnijski serbi proveli referendum na yakomu absolyutna bilshist progolosuvala za te shob zalishitis u spilnij derzhavi z Serbiyeyu ta Chornogoriyeyu 9 sichnya 1992 bosnijski serbi progolosili Respubliku serbskogo narodu Bosniyi ta Gercegovini zgodom vidomu yak Respublika Serbska i pristupili do formuvannya serbskih avtonomnih oblastej SAR po vsij teritoriyi derzhavi Uryad Bosniyi ta Gercegovini viznav nekonstitucijnim serbskij referendum pro zberezhennya v Yugoslaviyi ta stvorennya SAR Organizovanij centralnim uryadom Aliyi Izetbegovicha referendum pro nezalezhnist BiG vidbuvsya 29 lyutogo ta 1 bereznya 1992 roku Federalnij konstitucijnij sud Yugoslaviyi ta novostvorenij uryad bosnijskih serbiv ogolosiv referendum nedijsnim bilshist bosnijskih serbiv bojkotuvala jogo Za oficijnimi rezultatami yavka sklala 63 4 z yakih 99 7 progolosuvali za nezalezhnist Bosniya i Gercegovina progolosila nezalezhnist 3 bereznya 1992 roku zdobuvshi mizhnordne viznannya cherez misyac u kvitni Togo zh dnya serbi vidpovili progoloshennyam nezalezhnosti Respubliki Serbskoyi ta pochatkom bojovih dij u Sarayevi sho poklalo pochatok Bosnijskij vijni Respublika Bosniya i Gercegovina stala chlenom OON 22 travnya 1992 roku Bosnijska vijna i zavershennya vijni v Horvatiyi 1992 1995 Dokladnishe Bosnijska vijna Vijna v Bosniyi trivala bilshe troh z polovinoyu rokiv Spershu u vijni bulo tri storoni serbi Respublika Serbska pidtrimuvana Belgradom horvati Respublika Gerceg Bosna pidtrimuvana Zagrebom ta bosnyaki Respublika Bosniya i Gercegovina V 1992 roci na teritoriyi BiG z yavilisya Ohoronni sili OON yaki mali zahishati civilne naselennya vid en najbilshoyu z yakih bula rizanina u Srebrenici vchinena zbrojnimi silami Respubliki Serbskoyi shodo bosnyackogo naselennya V berezni 1994 roku bosnyaki ta horvati uklali mir utvorivshi Federaciyu Bosniyi ta Gercegovini Pislya cogo voni diyali spilno proti serbiv V serpni 1995 roku Horvatiya ta BiG proveli operaciyu Burya likviduvavshi Respubliku Serbsku Krayinu ta vzyavshi pid kontrol zahidnu Bosniyu Serbi Slavoniyi pidpisali Erdutsku ugodu za yakoyu region vstupav u perehidnij period integraciyi v horvatsku derzhavu 14 grudnya 1995 roku Miloshevich Tudzhman ta Izetbegovich pidpisali Dejtonski ugodi sho poklali kinec Bosnijskij vijni i stvorili pidgruntya dlya suchasnoyi strukturi derzhavi Respublika Bosniya ta Gercegovina skladayetsya z dvoh etnitetiv a same Federaciyi Bosniyi ta Gercegovini bosnijsko horvatskoyi federaciyi rozdilenoyi na 11 kantoniv ta Respubliki Serbskoyi Bulo prijnyato nejtralnij prapor gerb i gimn Na choli derzhavi stoyit prezidiya sho skladayetsya z predstavnikiv troh najbilshih etnosiv Konflikt u KosoviSerbski anklavi v Respublici Kosovo poznacheno temnishim kolorom Kosovska vijna Dokladnishe Respublika Kosovo 1992 1999 ta Kosovska vijna Nevdovzi pislya smerti Tito navesni 1981 roku v Kosovi vidbulisya masshtabni protesti Pochavshis yak socialni za pokrashennya umov prozhivannya studentiv voni pererosli v politichni z vimogoyu rozshirennya avtonomiyi do statusu respubliki naselennya Kosova bulo na 77 4 albanskim Protesti bulo rozignano armiyeyu a sered serbiv pochalo rosti nezadovolennya avtonomiyeyu krayu Voseni 1988 Miloshevich vikoristovuyuchi protesti svoyih prihilnikiv zminiv kerivnictvo Kosova na choli z Azemom Vlasi na kontrolovane V berezni 1989 bulo suttyevo urizano avtonomiyu krayu 22 veresnya 1991 roku koli v Gaazi predstavniki respublik Yugoslaviyi obgovoryuvali mozhlivij mirnij rozpad federaciyi Kosovo progolosilo nezalezhnist yaku viznala tilki Albaniya V en 26 30 veresnya 1991 vzyalo uchast 87 01 gromadyan z yakih 99 98 progolosuvali za Kontrol Serbiyi nad krayem zberigavsya vtim kosovski albanci organizuvali nizku paralelnih organiv vladi v galuzi osviti medichnoyi dopomogi a takozh opodatkuvannya Situaciya pochala zagostryuvatis pislya togo yak uryad Yugoslaviyi u 1996 1997 rokah pochav pereselyati serbskih bizhenciv iz Horvatiyi ta Bosniyi i Gercegovini na teritoriyu Kosova Ce prizvelo do zbrojnih konfliktiv mizh zagonami Armiyi vizvolennya Kosova ta yugoslavskoyu policiyeyu ta armiyeyu Z pochatku 1998 roku ci sutichki nabuli harakteru voyennih dij z boku yugoslavskoyi armiyi pochalisya represiyi shodo mirnogo naselennya yaki naprikinci 1998 ta na pochatku 1999 rokiv mali vsi oznaki etnichnih chistok Popri rizke zrostannya kilkosti albanskih bizhenciv sho kvalifikuvalosya yak gumanitarna katastrofa Rada Bezpeki OON v umovah blokuvannya z boku Rosiyi ne zmogla prijnyati zhodnoyi rezolyuciyi yaka b primushuvala centralnu vladu Yugoslaviyi pripiniti etnichni chistki j vivesti regulyarni vijskovi chastini z teritoriyi Kosova V berezni chervni 1999 roku NATO provelo povitryanu operaciyu proti Yugoslaviyi zdijsnyuyuchi bombarduvannya krayini Yak naslidok Serbiya bula zmushena vivesti vijska z Kosova kraj perejshov pid upravlinnya OON Nezalezhnist Kosova Dokladnishe Progoloshennya nezalezhnosti Kosova 2008 Kosovo ta Mizhnarodne viznannya Respubliki Kosovo 17 lyutogo 2008 roku Parlament Kosova progolosiv nezalezhnist krayu Cogo razu Kosovo zdobulo viznannya 52 3 chleniv OON zokrema bilshosti chleniv YeS i NATO Serbiya ne viznaye nezalezhnosti Kosova a kosovski serbi bojkotuyut jogo organi vladi Peregovori shodo vregulyuvannya statusu Kosova trivayut dosi Mizhnarodne viznannya rozpadu YugoslaviyiTodi yak Franciya Velika Britaniya ta bilshist inshih krayin chleniv Yevropejskogo Soyuzu vse she nagoloshuvali na neobhidnosti zberezhennya yednosti Yugoslaviyi kancler Nimechchini Gelmut Kol navazhivsya viznati pershi dvi na toj chas samoprogolosheni respubliki Sloveniyi ta Horvatiyi Vin zaklikav yak nacionalni uryadi tak i YeS buti prihilnishimi do jogo politiki a takozh poyihav do Belgrada tisnuti na federalnij uryad abi toj ne zastosovuvav vijskovoyi sili pogrozhuyuchi sankciyami Za kilka dniv do kincya roku 23 grudnya Nimechchina viznala nezalezhnist Sloveniyi ta Horvatiyi vsuperech poradam Yevropejskoyi spilnoti OON i prezidenta SShA Dzhordzha Busha starshogo U listopadi 1991 roku Arbitrazhna komisiya Mirnoyi konferenciyi u spravah Yugoslaviyi ocholyuvana en na prohannya lorda Karingtona zrobila visnovok sho SFRYu perebuvaye v procesi rozpadu sho serbske naselennya Horvatiyi ta Bosniyi ne maye prava do samoviznachennya u formi novih derzhav a kordoni mizh respublikami mayut buti viznanimi mizhnarodnimi Cherez rozgortannya konfliktu 27 listopada 1991 roku Rada Bezpeki OON odnogolosno prijnyala en sho vidkrila shlyah do pochatku mirotvorchih operacij u Yugoslaviyi U sichni 1992 roku Horvatiya ta Yugoslaviya pidpisali peremir ya pid naglyadom OON todi yak mizh serbskim ta horvatskim kerivnictvom trivali peregovori shodo podilu Bosniyi ta Gercegovini 15 sichnya 1992 roku mizhnarodna spilnota viznala nezalezhnist Horvatiyi ta Sloveniyi Piznishe 22 travnya 1992 roku Sloveniya Horvatiya ta Bosniya i Gercegovina stali chlenami Organizaciyi Ob yednanih Nacij Makedoniyu bulo prijnyato yak derzhavu chlena OON 8 kvitnya 1993 roku pid nazvoyu Kolishnya Yugoslavska Respublika Makedoniya zatverdzhennya yiyi chlenstva zajnyalo bilshe chasu cherez zaperechennya grekiv shodo yiyi nazvi Podalsha dolya Serbiyi ta ChornogoriyiDokladnishe Serbiya ta Chornogoriya Federalna Respublika Yugoslaviya skladalasya z Serbiyi ta Chornogoriyi Nezalezhnist Bosniyi ta Gercegovini stala ostannim udarom po pan yugoslavskij Socialistichnij Federativnij Respublici Yugoslaviya 28 kvitnya 1992 roku SFRYu bulo transformovano v Soyuznu Respubliku Yugoslaviyu SRYu de perevazhali serbi i yaka skladalasya lishe z dvoh kolishnih socialistichnih respublik Serbiyi ta Chornogoriyi Uryad Miloshevicha zayaviv pro spadkoyemnist kolishnoyi krayini ale mizhnarodne spivtovaristvo vidmovilosya viznati ce yak take Poziciya mizhnarodnoyi spilnoti polyagala v tomu sho Yugoslaviya rozpalasya na okremi derzhavi Rezolyuciya OON vid 22 veresnya 1992 roku ne dozvolila Soyuznij Respublici Yugoslaviyi prodovzhuvati zajmati misce v Organizaciyi Ob yednanih Nacij yak derzhavi nastupnici SFRYu Lishe v 2001 roci kolishni yugoslavski respubliki pidpisali en Cherez pochatok vijni proti SRYu bulo zaprovadzheno en cherez yaki yiyi ekonomika cherez p yat rokiv upala Vijna v Horvatiyi ta BiG zavershilasya 1995 roku pidpisannyam Dejtonskoyi ugodi Kosovska vijna pochalasya v lyutomu 1998 i zavershilasya bombarduvannyam Serbiyi silami NATO V zhovtni 2000 roku rezhim Slobodana Miloshevicha bulo povaleno a jogo samogo v chervni 2001 roku bulo peredano do mizhnarodnogo tribunalu u spravah Yugoslaviyi v Gaazi 4 lyutogo 2003 SR Yugoslaviyu bulo perejmenovano na Derzhavnij soyuz Serbiyi ta Chornogoriyi Cya derzhava bula nestabilnoyu i ostatochno rozpalasya v 2006 roci 21 travnya 2006 55 5 chornogorciv pidtrimali nezalezhnist krayini na referendumi a 3 chervnya 2006 parlament progolosiv Chornogoriyu nezalezhnoyu derzhavoyu Serbiya stala pravonastupniceyu spilnoyi derzhavi Pislya zavershennya Kosovskoyi vijni Kosovo perebuvalo pid administraciyeyu OON nominalno zalishayuchis chastinoyu Serbiyi 17 lyutogo 2008 Kosovo progolosilo nezalezhnist vid Serbiyi yak Respublika Kosovo SShA Velika Britaniya ta bilshist YeS viznali ce aktom samoviznachennya Vodnochas Serbiya i chastina mizhnarodnoyi spilnoti zokrema Rosiya Kitaj ta Ispaniya ne viznali nezalezhnosti Kosova Div takozhYugoslavski vijni Balkanizaciya Rozpad SRSR Rozpad ChehoslovachchiniPrimitkiLampe John R 2000 Yugoslavia as History Twice There Was a Country Cambridge Cambridge University Press p347 The Death of Yugoslavia British Broadcasting Corporation BBC 1995 Ramet Sabrina P 2006 The Three Yugoslavias State Building and Legitimisation Indiana University Press p598 9 zhovtnya 1988 Yugoslav Police Fight Off A Siege in Provincial City The New York Times Procitovano 2 lyutogo 2010 Leaders of a Republic in Yugoslavia Resign The New York Times Reuters 12 sichnya 1989 originalu za 6 listopada 2012 Procitovano 7 lyutogo 2010 Ramet Sabrina P 18 lyutogo 2010 Central and Southeast European Politics Since 1989 Cambridge University Press s 361 ISBN 9780521716161 Procitovano 9 bereznya 2012 Time 24 October 1988 Journal of Criminal Justice and Security Arhiv originalu za 13 grudnya 2013 Procitovano 4 lipnya 2012 Rally of truth Miting resnice A documentary published by Procitovano 4 lipnya 2012 The North Veteran Organization Arhiv originalu za 29 grudnya 2017 Procitovano 3 lipnya 2012 PDF s 1 Arhiv originalu PDF za 18 lipnya 2020 Roads Sealed as Yugoslav Unrest Mounts The New York Times 19 August 1990 Procitovano 26 April 2010 PDF izbori hr Arhiv originalu PDF za 27 lyutogo 2012 Procitovano 25 travnya 2022 csce gov Arhiv originalu za 22 travnya 2011 Procitovano 25 travnya 2022 Zgodilo se je 27 junija It Happened On 27 June sloven MMC RTV Slovenia 27 chervnya 2005 Woodward Susan L Balkan Tragedy Chaos amp Dissolution after the Cold War the Brookings Institution Press Virginia USA 1995 p 200 Hockenos Paul 2003 Homeland Calling Exile Patriotism amp the Balkan Wars Ithaca New York ISBN 9780801441585 Germany Recognizes Slovenia and Croatia AP News Beverly Crawford Explaining Defection from International Cooperation Germany s Unilateral Recognition of Croatia Kasapovic Mirjana 2010 Macedonia Elections in Europe Nomos Verlagsgesellschaft mbH amp Co KG s 1271 1294 doi 10 5771 9783845223414 1271 ISBN 978 3 8329 5609 7 procitovano 26 zhovtnya 2020 Karadzic and Mladic The Worlds Most Wanted Men FOCUS Information Agency 16 kvitnya 2009 u Wayback Machine Lukic Reneo Lynch Allen 1996 Europe from the Balkans to the Urals The Disintegration of Yugoslavia and the Soviet Union Oxford Oxford University Press ISBN 0 19 829200 7 Commission on Security and Cooperation in Europe CSCE Zvit Washington D C 12 March 1992 Arhiv originalu za 22 May 2011 Bose Sumantra 2009 Contested lands Israel Palestine Kashmir Bosnia Cyprus and Sri Lanka Harvard University Press s 124 ISBN 9780674028562 Walsh Martha 2001 Women and Civil War Impact Organizations and Action Lynne Rienner Publishers s 57 The Republic of Bosnia and Herzegovina was recognized by the European Union on 6 April On the same date Bosnian Serb nationalists began the siege of Sarajevo and the Bosnian war began ISBN 9781588260468 D Grant Thomas 2009 Admission to the United Nations Charter Article 4 and the Rise of Universal Organization Martinus Nijhoff Publishers s 226 ISBN 978 9004173637 Krieger Heike 2001 The Kosovo Conflict and International Law An Analytical Documentation 1974 1999 Cambridge Cambridge University Press ISBN 9780521800716 Clark Howard Civil Resistance in Kosovo London Pluto Press 2000 ISBN 0 7453 1569 0 Drozdiak William 2 lipnya 1991 GERMANY CRITICIZES EUROPEAN COMMUNITY POLICY ON YUGOSLAVIA The Washington Post amer ISSN 0190 8286 Procitovano 5 bereznya 2022 Kohl s roll of the dice in 1991 helped further destabilise the Balkans Financial Times 20 chervnya 2017 originalu za 5 bereznya 2022 Procitovano 5 bereznya 2022 Resolution 721 Belgium NATO 25 September 1991 Procitovano 21 July 2006 2008 PDF Hoover Institution Press s 271 ISBN 978 0817948832 Arhiv originalu PDF za 28 sichnya 2019 Procitovano 28 sichnya 2019 DzherelaBrown Cynthia Karim Farhad 1995 Playing the Communal Card Communal Violence and Human Rights New York City Human Rights Watch ISBN 978 1 56432 152 7 Cohen Philip J 1996 Serbia s Secret War Propaganda and the Deceit of History Texas A amp M University Press ISBN 0 89096 760 1 Crampton R J 1997 A Concise History of Bulgaria Cambridge University Press ISBN 9780521567190 Denitch Bogdan Denis 1996 Ethnic nationalism The tragic death of Yugoslavia Minneapolis University of Minnesota Press ISBN 9780816629473 Djokic Dejan 2003 Yugoslavism Histories of a Failed Idea 1918 1992 C Hurst amp Co Publishers ISBN 978 1 85065 663 0 Frucht Richard C 2005 Eastern Europe An Introduction to the People Lands and Culture ABC CLIO ISBN 978 1 57607 800 6 Ingrao Charles Emmert Thomas A red 2003 Confronting the Yugoslav Controversies A Scholars Initiative vid 2nd Purdue University Press ISBN 978 1 55753 617 4 Jovic Dejan 2009 Yugoslavia A State that Withered Away Purdue University Press ISBN 978 1 55753 495 8 Logos Aleksandar 2019 Istorija Srba 1 Dopuna 4 Istorija Srba 5 Beograd ISBN 978 86 85117 46 6 Lukic Reneo Lynch Allen 1996 Europe from the Balkans to the Urals The Disintegration of Yugoslavia and the Soviet Union Oxford Oxford University Press ISBN 0 19 829200 7 Mesic Stjepan 2004 The Demise of Yugoslavia A Political Memoir Central European University Press ISBN 978 963 9241 81 7 Ramet Sabrina P 2006 The Three Yugoslavias State building and Legitimation 1918 2005 Indiana University Press ISBN 0 253 34656 8 Rogel Carole 2004 The Breakup of Yugoslavia and Its Aftermath Greenwood Publishing Group ISBN 0 313 32357 7 Procitovano 22 kvitnya 2012 Trbovich Ana S 2008 A Legal Geography of Yugoslavia s Disintegration Oxford University Press ISBN 978 0 19 533343 5 Wachtel Andrew 1998 Making a Nation Breaking a Nation Literature and Cultural Politics in Yugoslavia Stanford University Press ISBN 978 0 8047 3181 2 Zerjavic Vladimir 1993 Yugoslavia Manipulations with the Number of Second World War Victims Croatian Information Centre ISBN 0 919817 32 7 LiteraturaP Rudyakov Balkanska kriza 1991 2002 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 A L 760 s ISBN 966 316 039 X M Kameneckij Yugoslaviyi rozpad Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 M Kameneckij Balkanizaciya Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 50 ISBN 978 966 611 818 2 Allcock John B et al eds Conflict in the Former Yugoslavia An Encyclopedia 1998 Almond Mark Europe s Backyard War Great Britain 1994 et al Duncan W Raymond and Holman G Paul Ethnic Nationalism and Regional Conflict The Former Soviet Union and Yugoslavia Westview Press Inc USA 1994 ISBN 0 8133 8813 9 Glenny Misha The Fall of Yugoslavia Penguin 3rd Edition 1996 ISBN 0 14 026101 X LeBor Adam Milosevic A Biography Bloomsbury 2002 ISBN 0 7475 6181 8 Magas Branka The Destruction of Yugoslavia Tracking the Break up 1980 1992 Verso Great Britain 1993 ISBN 0 86091 593 X Mojzes Paul Yugoslavian Inferno in the Balkans The USA 1994 Radan Peter Break up of Yugoslavia and International Law Routledge Great Britain 2002 Woodward Susan L Balkan Tragedy Chaos amp Dissolution after the Cold War the Brookings Institution Press Virginia USA 1995PosilannyaRozpad Yugoslaviyi prichini hid naslidki 20 kvitnya 2016 u Wayback Machine Etnichnij chinnik v dezintegraciyi Yugoslaviyi 23 kvitnya 2016 u Wayback Machine Frucht Richard C 2005 ABC CLIO ISBN 978 1 57607 800 6 Arhiv originalu za 13 grudnya 2019 Procitovano 10 kvitnya 2016 Mesic Stjepan 2004 Central European University Press ISBN 978 963 9241 81 7 Arhiv originalu za 31 zhovtnya 2020 Procitovano 10 kvitnya 2016 Lukic Reneo Lynch Allen 1996 Europe from the Balkans to the Urals The Disintegration of Yugoslavia and the Soviet Union Oxford Oxford University Press ISBN 0 19 829200 7