Дубровницька Республіка (1991)

Не плутати з Дубровницькою республікою — морською республікою, що існувала з XI століття до 1808 року.

Дубровницька Республіка (серб. Dubrovačka Republika, серб. кир. Дубровачка република) — сербська квазідержава, що існувала протягом облоги Дубровника під час війни Хорватії за незалежність. Самопроголошена Югославською Народною Армією (ЮНА) 15 жовтня 1991 року в окупованих районах Хорватії, після того, як їх захопили бійці 2-го корпусу ЮНА. Її тимчасовим президентом був Александар Ацо Аполоніо.

Dubrovačka Republika Дубровачка Република Дубровницька Республіка
Історична невизнана держава
1991 – 1992
Прапор Герб
Дубровник: історичні кордони на карті Окуповані частини Хорватії, які утримувала ЮНА (темно-зеленим) і заявлена територія (світло-зеленим)
Столиця	Цавтат (де-факто)
Форма правління	республіканська
Президент	Александар Ацо Аполоніо
Історичний період	Югославські війни
- Захоплення Цавтата силами Югославської Народної Армії	15 жовтня 1991
- Виведення та розпуск ЮНА	4 травня 1992
Сьогодні є частиною	Хорватія

Проголошена територія не відповідала кордонам Рагузької республіки з-перед 1808 року, що простягалася від Неума (єдиного приморського міста Боснії та Герцеговини) до Превлаки (на морському кордоні Хорватії з Чорногорією), а існувала тільки в окупованих селах Цавтат і Конавле. Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (МТКЮ) під час судового процесу над президентом Сербії Слободаном Мілошевичем визначив Дубровницьку Республіку як частину декількох областей у Хорватії, які Мілошевич прагнув включити до «держави з сербською панівною більшістю». Трибунал заявив, що дії ЮНА в Дубровницькій області спрямовувалися на закріплення території за цим політичним утворенням.

Історія

Див. також: Облога Дубровника

У січні 1992 року сербський націоналістичний ватажок Воїслав Шешель оголосив про своє схвалення держави, яка включала б у свої межі Сербію, Чорногорію, Македонію, Боснію і Герцеговину, Республіку Сербська Країна та Дубровницьку Республіку. Таким чином Шешель та його Сербська радикальна партія схвалили створення Дубровницької республіки.

Ракети ЮНА на позиції прямо навпроти Дубровника в грудні 1991 року.

Незважаючи на те, що республіку було створено за допомогою ЮНА, сербська влада не виступала з заявами про підтримку цього утворення та не включала республіку в дискусії щодо своєї політики. Однак сербське керівництво насправді бажало приєднати Дубровник, як це показує щоденник голови Президії СФРЮ Борисава Йовича та перехоплене спілкування з найближчим оточенням президента Сербії Слободана Мілошевича, до пансербської держави з виходом її кордону до Адріатики в районі хорватського порту Плоче.

Сербсько-чорногорське керівництво упродовж облоги Дубровника планувало включити Дубровник вкупі з «прибережними землями Хорватії між містом Неум (Боснія і Герцеговина) на північному заході та чорногорським кордоном на південному сході» до складу Чорногорії. Що стосувалося Плоче, то в листопаді 1991 року було вирішено, що місто стане територією контрольованих сербами районів Боснії та Герцеговини (до утворення в 1992 році Республіки Сербської). У зв'язку з необхідністю використання території Боснії і Герцеговини для розгортання вторгнення в Дубровник до планів взяття цього міста було долучено ватажка боснійських сербів Радована Караджича. За кілька днів до утворення Дубровницької Республіки, 7 жовтня 1991 року, Караджич у телефонній розмові сказав: «Дубровник потрібно зберегти для Югославії. Нехай це буде республіка... Щоб вирішити це, слід знайти там громадян, коли вони будуть звільнені». Пізніше того тижня в телефонній розмові з сербським поетом Гойком Джого Караджич сказав, що Дубровник «має перейти під військове командування, і все... Дубровник ніколи не був хорватським!» У відповідь Джого заявив, що територію навколо Дубровника потрібно етнічно очистити, при цьому він сказав: «Спалюйте все і до побачення!... На північ від річки Дубровник вбивайте всіх!».

Протягом облоги Дубровника нерегулярні сербсько-чорногорські війська та резервісти ЮНА продовжували безчинствувати в окрузі: від насильства не вберігся майже ніхто, невеличкі села та ферми були розграбовані, будинки та ферми спалені, поля та сади підпалені, а худоба вбита. На тлі насильства переважно хорватське населення Дубровника повністю втекло з міста.

Попри те, що в січні 1992 року ЮНА погодилася на припинення вогню, південна Далмація на південь від Стона все ще залишалася під окупацією групи «Требинє-Білеча» 2-ї армії ЮНА, яка обстрілювала Дубровник. Залученість ЮНА офіційно припинилася в травні 1992 року, що ознаменувало офіційний розпуск республіки, а 4 травня 1992 року згадану групу перейменували на Герцеговинський корпус боснійських сербів. Незважаючи на відхід ЮНА, бої між підрозділом боснійських сербів і силами хорватської армії тривали до 23 жовтня 1992 року.

Див. також

• Велика Сербія
• Серби в Хорватії

Примітки

1. Nigel Thomas, Krunoslav Mikulan, Darko Pavlović. The Yugoslav Wars (1): Slovenia & Croatia 1991-95, Volume 1. p. 54.
2. Anton Zabkar. The Drama in Former Yugoslavia: The Beginning of the End Or the End of the Beginning? DIANE Publishing, 1995 p. 75.
3. Kako je prije 25 godina propao pokušaj uspostavljanja Dubrovačke Republike Aca Apolonija, dubrovniknet.hr
4. http://www.icty.org/x/cases/slobodan_milosevic/ind/en/040727.pdf (сторінки 2–3 оригінального факсу)
5. Full Contents of the Dubrovnik Indictment made Public. | International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia.
6. Daily report: East Europe, Issues 1-10. United States: Foreign Broadcast Information Service, 1992. p. 49.
7. 050920It.
8. Josip Glaurdić. The Hour of Europe: Western Powers and the Breakup of Yugoslavia. Yale University Press, 2011 p. 229.
9. Investigative Summary. International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. Accessed 4 September 2009.
10. Judith Armatta. Twilight of Impunity: The War Crimes Trial of Slobodan Milosevic. p. 402.
11. Paul Mojzes. Balkan Genocides: Holocaust and Ethnic Cleansing in the Twentieth Century. Lanham, Maryland, USA: Rowman & Littlefield Publishers, 2011. p. 154.