Півні́чний Льодови́тий океа́н, Півні́чно-Льодови́тий океа́н, Аркти́чний океа́н — найменший океан на Землі, що лежить навколо Північного полюса, між Північною Америкою і Євразією. Найзначніші порти — Нарвік (Норвегія) і Мурманськ (Росія).
Океан | |
Північний Льодовитий океан, Арктика | |
Площа | 14,79 млн км² |
---|---|
Найбільша глибина | 5527 м |
Середня глибина | 1223 м |
Об'єм | 18,07 млн. км³ |
Перші фундаментальні дослідження океану виконані у XVIII столітті і потім продовжені в XIX і ХХ століттях. Серед відомих дослідників океану: Віллем Баренц, Генрі Гудзон, Вільгельм Фільхнер, Вільям Паррі, Едвард Белчер, Роберт Пірі, Фрітьоф Нансен, Руаль Амундсен, Георгій Брусилов, Іван Жонголович, Олександр Колчак, Отто Шмідт, Іван Папанін.
Еволюція назви
Уперше Північний Льодовитий океан виділений як самостійний на німецькій карті середини 17 століття під назвою Гіперборейський океан — «Океан на крайній півночі» (дав.-гр. Βορέας — Борей, давньогрецький міфічний бог північного вітру, дав.-гр. υπέρ — приставка, яка вказує на перевищення чого-небудь). В іноземних джерелах того часу так само використовувалися назви:Oceanus Septentrionalis — «північний океан» (лат. Septentrio — північ), Μare Glaciale — «Льодовите море» (лат. Glacies — лід). На російських картах XVII — XVIII століть вживаються назви: Море океан, Море океан Льодовитий, Льодовите море, Північний океан, Північне або Льодовите море, Льодовитий океан, а російський мореплавець адмірал Ф. П. Літке, в 20-х роках XIX століття називав його Північний Льодовитий океан. З середини XIX століття в зарубіжних країнах широко застосовується назва Північного Льодовитого океану — «Арктичний океан». Однак Постановою ЦВК СРСР від 27 червня 1935 року прийнята назва Північний Льодовитий океан, як відповідна форма, що вже вживалася в Росії з початку XIX століття і близька до більш ранніх російських назв. Враховуючи це, можливо прийшов час переглянути назву, яка використовуюється в українській мові, і приєднатись до інших країн та використовувати назву «Арктичний океан».
Фізико-географічна характеристика
Океан | Площа поверхні води, млн км² | Об'єм, млн км³ | Середня глибина, м | Найбільша глибина океана, м |
---|---|---|---|---|
Атлантичний | 91,66 | 329,66 | 3597 | жолоб Пуерто-Рико (8742) |
Індійський | 76,17 | 282,65 | 3711 | Зондський жолоб (7209) |
Північний Льодовитий | 14,75 | 18,07 | 1225 | Гренландське море (5527) |
Тихий | 178,68 | 710,36 | 3976 | Маріанська западина (11022) |
Світовий | 361,26 | 1340,74 | 3711 | 11022 |
Цей розділ містить , але походження тверджень у ньому через практично повну відсутність . (січень 2019) |
Загальна інформація
Північний Льодовитий океан — басейн Світового океану, розташований між Євразією і Північною Америкою. Відділяється від Атлантичного океану системою Британсько-Гренландських порогів — Вайвілла Томсона, Фареро-Ісландським, Ісландсько-Гренландським і Гренландсько-Баффіновим.
Містить такі моря: Баффіна, Біле, Бофорта, Гренландське, Норвезьке, Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське, Чукотське та Гудзонову затоку. Його площа 16,4 млн км², у тому числі 8—11 млн км² під покривом криги завтовшки 2—5 м.
Середня глибина океану 1220 м, найбільша — 5527 м. Глибоководна частина океану поділяється на три розділених порогами басейни — Арктичний, Гренландський і Баффіна.
Головна його особливість — великий об'єм льоду (загальний об'єм близько 26 тис. км3), який зберігається декілька років (пак) і досягає товщини 3—5 м. Взимку 90 % площі океану (крім південної частини Баренцева моря) замерзає, до вересня крижане покривало сильно скорочується. За несприятливої льодової обстановки масиви багаторічного льоду влітку блокують протоки Вількицького і Де-Лонга. Льоди поділяють на припай, пов'язаний з островами і узбережжям материка, і дрейфуючий лід. Протягом декількох років дрейфують так звані крижані острови (завтовшки 30—35 м). Їх використовують для базування дрейфуючих станцій. Для Баффіна і Ґренландського морів характерні айсберги. Середня швидкість дрейфу льоду в океані 7 км/добу, максимальна — до 100 км/добу.
Острови
За кількістю островів Північний Льодовитий океан посідає друге місце після Тихого океану. В океані розташований найбільший на Землі острів Гренландія (2130800 км²) і другий за розміром архіпелаг: Канадський Арктичний архіпелаг (1372600 км², у тому числі найбільші острови: Баффінова Земля, Елсмір, Вікторія, Бенкс, Девон, Мелвілл, Аксел-Гейберг, Саутгемптон, Принца Уельського, Сомерсет, Прінс-Патрік, Батерст, Кінг-Вільям, Байлот, Еллеф-Рінґнес).
Найбільші острови й архіпелаги: Нова Земля (Північний і Південний острови), Шпіцберген (острови: Західний Шпіцберген, Північно-Східна Земля), Новосибірські острови (Котельний острів), Північна Земля (острови: Жовтневої Революції, Більшовик, Комсомолець), Земля Франца-Йосифа, , острів Врангеля, острів Колгуєв, Земля Мілна, острів Вайгач.
Геологічна будова і рельєф дна
Див. також Рельєф і геологічна будова Північного Льодовитого океану, Природні ресурси Арктики
Більшу частину рельєфу дна Північного Льодовитого океану займає шельф (понад 89 % дна океану) і підводні окраїни материків (до 70 % площі дна). Саме цим пояснюється мала середня глибина океану — близько 40 % його площі має глибини менше 200 м. Північний Льодовитий океан обрамляють і частково тривають під його водами найважливіші материкові тектонічні структури: Північноамериканська давня платформа; Ісландсько-Фарерський виступ каледонської Європейської платформи; Російська давня платформа з Балтійським щитом і Баренцевоморська древня платформа, що майже повністю лежить під водою; Уральсько-Новоземельське гірське утворення; Західно-Сибірська молода платформа і ; Сибірська стародавня платформа; Верхояно-чукотська складчаста країна[7]. Північний Льодовитий океан прийнято ділити на 3 великі акваторії: Арктичний басейн, що включає глибоководну центральну частину океану; Північно-Європейський басейн, що включає материковий схил Баренцового моря до 80-ї паралелі на відрізку між Шпіцбергеном і Гренландією; Канадський басейн, що включає акваторію проток Канадського архіпелагу, Гудзонової затоки і моря Баффіна.
Північно-Європейський басейн
Основу рельєфу дна Північно-Європейського басейну становить система серединно-океанічних хребтів, які є продовженням Серединно-Атлантичного хребта. На продовженні хребта Рейкьянес лежить рифтова зона Ісландії. Ця рифтова зона характеризується активним вулканізмом та інтенсивною гідротермальною діяльністю. На півночі в океані вона продовжується рифтовим хребтом Кольбейнсей з добре вираженою рифтовою долиною і поперечними розломами, що січуть хребет. По 72° північної широти хребет перетинає велика зона розломів Ян-Маєн. Північніше перетину хребта цим розломом гірська споруда зазнала зміщення на кілька сотень кілометрів на схід. Зсунутий сегмент серединно-океанічного хребта має субширотне простягання і називається хребтом Мона. Хребет зберігає північно-східне простягання до перетину з 74° північної широти, після чого простягання змінюється на меридіональне, де воно називається хребтом Кніповича. Західна частина хребта є високим монолітним гребенем, східна частина дещо знижена і зливається з материковим підніжжям, під відкладеннями якого ця частина хребта значною мірою похована.
Від острова Ян-Маєн на півдні до Фареро-Ісландського порогу простягається Ян-Маєнський хребет, який є давнім серединно-океанічним хребтом. Дно улоговини, утвореної ним і хребтом Кольбейнсей, складене базальтами, що вилилися на поверхню. За рахунок цього базальту поверхня цієї ділянки дна вирівняна і піднята над прилеглим зі сходу ложем океану, утворює підводне Ісландське плато. Елементом підводної околиці Європейського субконтиненту біля узбережжя Скандинавського півострова є плато Ворінг, що виступає далеко на захід. Воно розділяє Норвезьке море на дві улоговини — Норвезьку і Лофотенську з максимальними глибинами до 3970 метрів. Дно Норвезької улоговини має горбистий і низькогірний рельєф. Улоговину розділяє на дві частини Норвезький хребет — ланцюжок невисоких гір простягаються від Фарерських островів до плато Ворінг. На захід від серединно-океанічних хребтів лежить Гренландська улоговина, в якій переважають плоскі абісальні рівнини. Максимальна глибина Гренландського моря, що одночасно є максимальною глибиною Північного Льодовитого океану, становить 5527 м.
На підводній материковій околиці поширена земна кора континентального типу з дуже близьким до поверхні заляганням кристалічного фундаменту в межах шельфу. Для рельєфу дна Гренландського і Норвезького шельфу характерні екзараціонні форми льодовикового рельєфу.
Канадський басейн
Більшу частину Канадського басейну становлять протоки Канадського Арктичного архіпелагу. Максимальні глибини більшості проток перевищують 500 м. Рельєф дна характеризується повсюдним поширенням реліктового льодовикового рельєфу і великою складністю обрисів островів і проток Канадського архіпелагу. Це свідчить про тектонічну зумовленість рельєфу, а також про недавнє зледеніння цієї частини дна океану. На багатьох островах архіпелагу і зараз великі площі вкриті льодовиками.
Льодовикові форми рельєфу характерні для дна Гудзонової затоки, яка, на відміну від проток, в цілому мілководна. Море Баффіна має велику глибину — до 2141 м. Воно займає велику і глибоку улоговину з чітко вираженим материковим схилом і широким шельфом, велика частина якого лежить глибше 500 м. Для шельфу характерні затоплені форми рельєфу льодовикового походження. Дно вкрите теригенними відкладеннями з великою участю айсбергового матеріалу.
Арктичний басейн
Основна частина Північного Льодовитого океану — Арктичний басейн. Більше половини басейну займає шельф. За назвами окраїнних арктичних морів він ділиться на Баренцевоморський, Карський, Лаптєвський і Східно-Сибірсько-Чукотський (значна частина примикає до берегів Північної Америки).
Баренцевоморський шельф в структурно-геологічному відношенні є докембрійською платформою з потужним шаром осадових порід палеозою і мезозою. На околицях Баренцового моря дно складено древніми складчастими комплексами різного віку (біля Кольського півострова і на північний захід від Шпіцбергена — архейсько-протерозойського, біля берегів Нової Землі — герцинського і каледонського). Найбільш значимі западини і прогини моря: Медвежинський жолоб на заході, жолоби Франц-Вікторія і Святої Анни на півночі, жолоб Самойлова в центральній частині Баренцового моря, великі височини — Медвежинське плато, Нордкінська і Демидівська банки, Центральне плато, височина Персея, височина Адміралтейства. Дно Білого моря в північній і західній частинах складено Балтійським щитом, у східній — Східноєвропейською платформою. Для дна Баренцового моря характерна густа розчленованість затопленими морем льодовиковими і річковими долинами.
Південна частина шельфу Карського моря в основному є продовженням Західно-Сибірської герцинської платформи. У північній частині шельф перетинає занурена ланка Уральсько-Новоземельського мегатинклінорію, структури якого продовжуються на північному Таймирі і архіпелазі Північна Земля. Північніше знаходиться Новоземельний жолоб, жолоб Вороніна і Центральнокарська височина. Дно Карського моря перетинають чітко виражені продовження долин Обі та Єнісею. Поблизу Нової Землі, Північної Землі, Таймиру на дні поширені екзараційні і акумулятивні реліктові льодовикові форми рельєфу.
Переважаючий тип рельєфу на шельфі моря Лаптєвих — морська акумулятивна рівнина, вздовж узбережжя, а на окремих банках — абразивно-акумулятивні рівнини. Цей же вирівняний рельєф продовжується на дні Східно-Сибірського моря, місцями на дні моря (поблизу Новосибірських островів і на північний захід від ведмежих островів) чітко виражений грядовий рельєф. На дні Чукотського моря переважають затоплені денудаційні рівнини. Південна частина моря являє собою глибоку структурну западину, заповнену пухкими відкладеннями і мезокайнозойськими ефузивами.
Материковий схил Арктичного басейну розчленований великими широкими підводними каньйонами. Конуси виносу каламутних потоків формують акумулятивний шельф — материкове підніжжя. Великий конус виносу утворює підводний каньйон Маккензі в південній частині Канадської улоговини. Абісальна частина Арктичного басейну зайнята серединно-океанічним хребтом Гаккеля і ложем океану. Хребет Гаккеля починається від долини Лени, далі простягається паралельно Євразійській підводній околиці і примикає до материкового схилу в морі Лаптєвих. Уздовж рифтової зони хребта розташовуються численні епіцентри землетрусів. Від підводної окраїни північної Гренландії до материкового схилу моря Лаптєвих тягнеться хребет Ломоносова — монолітна гірська споруда у вигляді суцільного валу. Під хребтом Ломоносова, як припускають, залягає земна кора континентального типу. Від підводної околиці Східно-Сибірського моря на північ від острова Врангеля до острова Елсмір в Канадському архіпелазі простягається хребет Менделєєва. Він має брилову структуру і складений породами, типовими для океанічної кори. У Арктичному басейні також розташовуються два окраїнних плато — Єрмак на північ від Шпіцбергена і Чукотське на північ від Чукотського моря. Обидва вони утворені земною корою материкового типу.
Між підводною частиною Євразії і хребтом Гаккеля лежить улоговина Нансена з максимальною глибиною 3 975 м. Дно її зайняте плоскими абісальними рівнинами. Між хребтами Гаккеля і Ломоносова розташована улоговина Амундсена. Дно улоговини представляє велику плоску абісальну рівнину з максимальною глибиною 4 485 м. Північний полюс розташований в цій улоговині. Між хребтами Ломоносова і Менделєєва розташована улоговина Макарова з максимальними глибинами понад 4 510 м. Південну, дещо мілководну (з максимальною глибиною 2 793 м) частину улоговини виділяють окремо як улоговину Підводників. Дно улоговини Макарова утворюють плоскі і хвилясті абісальні рівнини, дно улоговини Підводників — похила акумулятивна рівнина. Канадська улоговина, розташована на південь від хребта Менделєєва і на схід від Чукотського плато — найбільша за площею улоговина з максимальною глибиною 3 909 м. Дно її — головним чином, плоска абісальна рівнина. Під усіма улоговинами земна кора не має гранітного шару. Потужність кори тут до 10 км за рахунок значного збільшення потужності осадового шару.
Донні відклади Арктичного басейну виключно теригенного походження. Переважають осади тонкого механічного складу. На півдні Баренцового моря і в прибережній смузі Білого і Карського морів широко представлені піщані відкладення. Широко поширені залізно-марганцеві конкреції, але переважно на шельфі Баренцового і Карського морів. Потужність донних відкладень в Північному Льодовитому океані досягає 2-4 км, що пояснюється широким поширенням плоских абісальних рівнин. Велика потужність донних відкладень визначається високою кількістю осадового матеріалу, що надходить в океан і становить щорічно близько 2 мільярдів тонн або близько 8 % від загальної кількості, що надходить у Світовий океан.
Клімат
Клімат Північного Льодовитого океану визначається передусім його полярним географічним положенням. Існування величезних мас льоду посилює суворість клімату, обумовлену насамперед недостатньою кількістю тепла, одержуваного від Сонця полярними регіонами. Головною особливістю радіаційного режиму арктичної зони є те, що протягом полярної ночі надходження сонячної радіації не відбувається, в результаті протягом 50-150 діб відбувається безперервне охолодження підстилаючої поверхні. Влітку ж, внаслідок тривалого полярного дня, кількість тепла, що надходить за рахунок сонячної радіації, досить велика. Річна величина радіаційного балансу на берегах і островах позитивна і становить від 2 до 12—15 ккал/см, а в центральних районах океану негативна і становить близько 3 ккал/см.
У зимовий період (тривалістю понад 6,5 місяців) над океаном розташовується стійка область високого тиску (Арктичний антициклон), центр якого зміщений відносно полюса в бік Гренландії. Холодні сухі маси арктичного повітря в зимовий час проникають всередину оточуючих океан материків аж до субтропічного кліматичного поясу і викликають різке зниження температури повітря. Влітку (червень — вересень) формується область порівняно низького тиску, викликана річним підвищенням температури, а також в результаті інтенсивної циклонічної діяльності на зміщеному майже до самого полюса арктичному фронті. В цей час сюди приходить тепло з півдня за рахунок проникаючого в полярну зону повітря помірних широт і за рахунок річкових вод.
Основна маса тепла надходить у Північний Льодовитий океан з Атлантики з теплою Північно-Атлантичною течією. На підходах до океану атлантичні води віддають в атмосферу понад 70 % тепла. Це створює значний вплив на динаміку повітряних мас. Величезна тепловіддача, що надходить в Північний Льодовитий океан з атлантичних вод є потужним збудником атмосферних процесів над значною акваторією океану. Гренландський антициклон, стійкий протягом усього року, також істотно впливає на місцеву атмосферну циркуляцію. Він сприяє утворенню вітрів, котрі за своїм напрямом підсилюють ефект скидання вод з Північного Льодовитого в Атлантичний океан.
Рослинний і тваринний світ
На бідність органічного світу Північного Льодовитого океану впливають суворі кліматичні умови. Винятки становлять лише Північно-Європейський басейн, Баренцове та Біле моря з їх надзвичайно багатим тваринним і рослинним світом. Флора океану представлена головним чином ламінаріями, фукусом, анфельцією, а в Білому морі — також зостерою. Фітопланктон в Північному Льодовитому океані налічує всього 240 видів, з них 92 види — діатомові. Діатомеї пристосувалися до суворої обстановки океану. Багато хто з них поселяються не в товщі води, а на нижній поверхні льоду. Діатомова флора утворює основну масу фітопланктону — до 79 % в Баренцовому морі та до 98 % в Арктичному басейні.
Через несприятливі кліматичні умови небагатий і зоопланктон океану. У Карському, Баренцовому, Норвезькому та Гренландському морях нараховується 150—200 видів зоопланктону. У Східно-Сибірському морі — 80-90 видів, в Арктичному басейні — 70-80 видів. Переважають веслоногі рачки (копеподи), кишковопорожнинні, представлені деякі покривники та найпростіші. У зоопланктоні Чукотського моря зустрічаються деякі тихоокеанські види. Тваринний світ дна океану має ще більш нерівномірне поширення. Зообентос Баренцового, Норвезького та Білого морів зіставний за різноманітністю з морями субполярної і помірної зон Атлантичного океану — від 1500 до 1800 видів, при біомасі 100—350 г/м². У морі Лаптєвих кількість видів знижується в 2-3 рази при середній біомасі 25 г/м². Дуже бідна фауна дна морів східної Арктики, особливо центральної частини Арктичного басейну. У Північному Льодовитому океані налічується понад 150 видів риб, серед них велика кількість промислових (оселедець, тріскові, лососеві, скорпенові, камбалові, морський окунь, пікша та інші). Морські птахи в Арктиці ведуть переважно колоніальний спосіб життя і мешкають на берегах. Все населення гігантських «пташиних базарів» харчується виключно за рахунок харчових ресурсів океану. Ссавці представлені тюленями, моржами, нарвал, білуха. Представником фауни океану слід вважати також білого ведмедя, життя якого в основному пов'язане з дрейфуючими паковими льодами або береговим припаєм.
Фауна північних морів виділяється цілим рядом специфічних особливостей. Одна з таких особливостей — гігантизм, властивий деяким формам. У Північному Льодовитому океані мешкають найбільші мідії, найбільша медуза — (до 2 м в поперечнику при довжині щупалець до 20 м), найбільша Офіура — «голова Горгони». У Карському морі відомі гігантський одиночний корал, морський павук, розмах ніг якого сягає 30 см. Інша особливість організмів Північного Льодовитого океану — їх довголіття. Наприклад, мідії в Баренцовому морі живуть до 25 років (в Чорному морі — не більше 6 років), тріска живе до 20 років, палтус — до 30-40 років. Це пов'язано з тим, що в холодних арктичних водах розвиток життєвих процесів протікає повільно.
Див. також
Примітки
- Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — . (рос.)
- Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — 2-е изд., стереотип. — М.: Русские словари, Астрель, АСТ, 2001. С. 170
- Атлас океанов. Термины, понятия, справочные таблицы.— М.: ГУНК МО СССР, 1980. С. 84—119
- Физическая география материков и океанов. Под общей ред. А. М. Рябчикова. — М.: Высшая школа, 1988. С. 551—558 (рос.)
Джерела
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .
- Хільчевський В. К. Гідрохімія океанів і морів: навч. посібник. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. — 114 с.
- Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології [Електронний ресурс]: підручник. — 2-ге вид. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. — 255 с.
Посилання
- Yearly Arctic Sea Ice Age with Graph of Ice Age By Area: 1984 - 2016 : ( )[англ.] : [арх. 28 лютого 2018 року] / Cindy Starr // NASA. Scientific Visualization Studio. — . — Дата звернення: 28 лютого 2018 року. — анімація зменшення багаторічної криги в акваторії Північного Льодовитого океану за період 1984—2016 років; відео на YouTube
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pivni chnij Lodovi tij okea n Pivni chno Lodovi tij okea n Arkti chnij okea n najmenshij okean na Zemli sho lezhit navkolo Pivnichnogo polyusa mizh Pivnichnoyu Amerikoyu i Yevraziyeyu Najznachnishi porti Narvik Norvegiya i Murmansk Rosiya Pivnichnij Lodovitij okeanOkeanPivnichnij Lodovitij okean ArktikaPlosha14 79 mln km Najbilsha glibina5527 mSerednya glibina1223 mOb yem18 07 mln km Pershi fundamentalni doslidzhennya okeanu vikonani u XVIII stolitti i potim prodovzheni v XIX i HH stolittyah Sered vidomih doslidnikiv okeanu Villem Barenc Genri Gudzon Vilgelm Filhner Vilyam Parri Edvard Belcher Robert Piri Fritof Nansen Rual Amundsen Georgij Brusilov Ivan Zhongolovich Oleksandr Kolchak Otto Shmidt Ivan Papanin Evolyuciya nazviUpershe Pivnichnij Lodovitij okean vidilenij yak samostijnij na nimeckij karti seredini 17 stolittya pid nazvoyu Giperborejskij okean Okean na krajnij pivnochi dav gr Boreas Borej davnogreckij mifichnij bog pivnichnogo vitru dav gr yper pristavka yaka vkazuye na perevishennya chogo nebud V inozemnih dzherelah togo chasu tak samo vikoristovuvalisya nazvi Oceanus Septentrionalis pivnichnij okean lat Septentrio pivnich Mare Glaciale Lodovite more lat Glacies lid Na rosijskih kartah XVII XVIII stolit vzhivayutsya nazvi More okean More okean Lodovitij Lodovite more Pivnichnij okean Pivnichne abo Lodovite more Lodovitij okean a rosijskij moreplavec admiral F P Litke v 20 h rokah XIX stolittya nazivav jogo Pivnichnij Lodovitij okean Z seredini XIX stolittya v zarubizhnih krayinah shiroko zastosovuyetsya nazva Pivnichnogo Lodovitogo okeanu Arktichnij okean Odnak Postanovoyu CVK SRSR vid 27 chervnya 1935 roku prijnyata nazva Pivnichnij Lodovitij okean yak vidpovidna forma sho vzhe vzhivalasya v Rosiyi z pochatku XIX stolittya i blizka do bilsh rannih rosijskih nazv Vrahovuyuchi ce mozhlivo prijshov chas pereglyanuti nazvu yaka vikoristovuyuyetsya v ukrayinskij movi i priyednatis do inshih krayin ta vikoristovuvati nazvu Arktichnij okean Fiziko geografichna harakteristikaOsnovni morfologichni harakteristiki okeaniv Okean Plosha poverhni vodi mln km Ob yem mln km Serednya glibina m Najbilsha glibina okeana m Atlantichnij 91 66 329 66 3597 zholob Puerto Riko 8742 Indijskij 76 17 282 65 3711 Zondskij zholob 7209 Pivnichnij Lodovitij 14 75 18 07 1225 Grenlandske more 5527 Tihij 178 68 710 36 3976 Marianska zapadina 11022 Svitovij 361 26 1340 74 3711 11022 Cej rozdil mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nomu zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cej rozdil peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti rozdilu sichen 2019 Zagalna informaciya Pivnichnij Lodovitij okean basejn Svitovogo okeanu roztashovanij mizh Yevraziyeyu i Pivnichnoyu Amerikoyu Viddilyayetsya vid Atlantichnogo okeanu sistemoyu Britansko Grenlandskih porogiv Vajvilla Tomsona Farero Islandskim Islandsko Grenlandskim i Grenlandsko Baffinovim Mistit taki morya Baffina Bile Boforta Grenlandske Norvezke Barencove Karske Laptyevih Shidno Sibirske Chukotske ta Gudzonovu zatoku Jogo plosha 16 4 mln km u tomu chisli 8 11 mln km pid pokrivom krigi zavtovshki 2 5 m Serednya glibina okeanu 1220 m najbilsha 5527 m Glibokovodna chastina okeanu podilyayetsya na tri rozdilenih porogami basejni Arktichnij Grenlandskij i Baffina Golovna jogo osoblivist velikij ob yem lodu zagalnij ob yem blizko 26 tis km3 yakij zberigayetsya dekilka rokiv pak i dosyagaye tovshini 3 5 m Vzimku 90 ploshi okeanu krim pivdennoyi chastini Barenceva morya zamerzaye do veresnya krizhane pokrivalo silno skorochuyetsya Za nespriyatlivoyi lodovoyi obstanovki masivi bagatorichnogo lodu vlitku blokuyut protoki Vilkickogo i De Longa Lodi podilyayut na pripaj pov yazanij z ostrovami i uzberezhzhyam materika i drejfuyuchij lid Protyagom dekilkoh rokiv drejfuyut tak zvani krizhani ostrovi zavtovshki 30 35 m Yih vikoristovuyut dlya bazuvannya drejfuyuchih stancij Dlya Baffina i Grenlandskogo moriv harakterni ajsbergi Serednya shvidkist drejfu lodu v okeani 7 km dobu maksimalna do 100 km dobu Ostrovi Za kilkistyu ostroviv Pivnichnij Lodovitij okean posidaye druge misce pislya Tihogo okeanu V okeani roztashovanij najbilshij na Zemli ostriv Grenlandiya 2130800 km i drugij za rozmirom arhipelag Kanadskij Arktichnij arhipelag 1372600 km u tomu chisli najbilshi ostrovi Baffinova Zemlya Elsmir Viktoriya Benks Devon Melvill Aksel Gejberg Sautgempton Princa Uelskogo Somerset Prins Patrik Baterst King Vilyam Bajlot Ellef Ringnes Najbilshi ostrovi j arhipelagi Nova Zemlya Pivnichnij i Pivdennij ostrovi Shpicbergen ostrovi Zahidnij Shpicbergen Pivnichno Shidna Zemlya Novosibirski ostrovi Kotelnij ostriv Pivnichna Zemlya ostrovi Zhovtnevoyi Revolyuciyi Bilshovik Komsomolec Zemlya Franca Josifa ostriv Vrangelya ostriv Kolguyev Zemlya Milna ostriv Vajgach Geologichna budova i relyef dna Div takozh Relyef i geologichna budova Pivnichnogo Lodovitogo okeanu Prirodni resursi Arktiki Relyef dna Pivnichnogo Lodovitogo okeanu Bilshu chastinu relyefu dna Pivnichnogo Lodovitogo okeanu zajmaye shelf ponad 89 dna okeanu i pidvodni okrayini materikiv do 70 ploshi dna Same cim poyasnyuyetsya mala serednya glibina okeanu blizko 40 jogo ploshi maye glibini menshe 200 m Pivnichnij Lodovitij okean obramlyayut i chastkovo trivayut pid jogo vodami najvazhlivishi materikovi tektonichni strukturi Pivnichnoamerikanska davnya platforma Islandsko Farerskij vistup kaledonskoyi Yevropejskoyi platformi Rosijska davnya platforma z Baltijskim shitom i Barencevomorska drevnya platforma sho majzhe povnistyu lezhit pid vodoyu Uralsko Novozemelske girske utvorennya Zahidno Sibirska moloda platforma i Sibirska starodavnya platforma Verhoyano chukotska skladchasta krayina 7 Pivnichnij Lodovitij okean prijnyato diliti na 3 veliki akvatoriyi Arktichnij basejn sho vklyuchaye glibokovodnu centralnu chastinu okeanu Pivnichno Yevropejskij basejn sho vklyuchaye materikovij shil Barencovogo morya do 80 yi paraleli na vidrizku mizh Shpicbergenom i Grenlandiyeyu Kanadskij basejn sho vklyuchaye akvatoriyu protok Kanadskogo arhipelagu Gudzonovoyi zatoki i morya Baffina Pivnichno Yevropejskij basejn Osnovu relyefu dna Pivnichno Yevropejskogo basejnu stanovit sistema seredinno okeanichnih hrebtiv yaki ye prodovzhennyam Seredinno Atlantichnogo hrebta Na prodovzhenni hrebta Rejkyanes lezhit riftova zona Islandiyi Cya riftova zona harakterizuyetsya aktivnim vulkanizmom ta intensivnoyu gidrotermalnoyu diyalnistyu Na pivnochi v okeani vona prodovzhuyetsya riftovim hrebtom Kolbejnsej z dobre virazhenoyu riftovoyu dolinoyu i poperechnimi rozlomami sho sichut hrebet Po 72 pivnichnoyi shiroti hrebet peretinaye velika zona rozlomiv Yan Mayen Pivnichnishe peretinu hrebta cim rozlomom girska sporuda zaznala zmishennya na kilka soten kilometriv na shid Zsunutij segment seredinno okeanichnogo hrebta maye subshirotne prostyagannya i nazivayetsya hrebtom Mona Hrebet zberigaye pivnichno shidne prostyagannya do peretinu z 74 pivnichnoyi shiroti pislya chogo prostyagannya zminyuyetsya na meridionalne de vono nazivayetsya hrebtom Knipovicha Zahidna chastina hrebta ye visokim monolitnim grebenem shidna chastina desho znizhena i zlivayetsya z materikovim pidnizhzhyam pid vidkladennyami yakogo cya chastina hrebta znachnoyu miroyu pohovana Vid ostrova Yan Mayen na pivdni do Farero Islandskogo porogu prostyagayetsya Yan Mayenskij hrebet yakij ye davnim seredinno okeanichnim hrebtom Dno ulogovini utvorenoyi nim i hrebtom Kolbejnsej skladene bazaltami sho vililisya na poverhnyu Za rahunok cogo bazaltu poverhnya ciyeyi dilyanki dna virivnyana i pidnyata nad prileglim zi shodu lozhem okeanu utvoryuye pidvodne Islandske plato Elementom pidvodnoyi okolici Yevropejskogo subkontinentu bilya uzberezhzhya Skandinavskogo pivostrova ye plato Voring sho vistupaye daleko na zahid Vono rozdilyaye Norvezke more na dvi ulogovini Norvezku i Lofotensku z maksimalnimi glibinami do 3970 metriv Dno Norvezkoyi ulogovini maye gorbistij i nizkogirnij relyef Ulogovinu rozdilyaye na dvi chastini Norvezkij hrebet lancyuzhok nevisokih gir prostyagayutsya vid Farerskih ostroviv do plato Voring Na zahid vid seredinno okeanichnih hrebtiv lezhit Grenlandska ulogovina v yakij perevazhayut ploski abisalni rivnini Maksimalna glibina Grenlandskogo morya sho odnochasno ye maksimalnoyu glibinoyu Pivnichnogo Lodovitogo okeanu stanovit 5527 m Na pidvodnij materikovij okolici poshirena zemna kora kontinentalnogo tipu z duzhe blizkim do poverhni zalyagannyam kristalichnogo fundamentu v mezhah shelfu Dlya relyefu dna Grenlandskogo i Norvezkogo shelfu harakterni ekzaracionni formi lodovikovogo relyefu Kanadskij basejn Bilshu chastinu Kanadskogo basejnu stanovlyat protoki Kanadskogo Arktichnogo arhipelagu Maksimalni glibini bilshosti protok perevishuyut 500 m Relyef dna harakterizuyetsya povsyudnim poshirennyam reliktovogo lodovikovogo relyefu i velikoyu skladnistyu obrisiv ostroviv i protok Kanadskogo arhipelagu Ce svidchit pro tektonichnu zumovlenist relyefu a takozh pro nedavnye zledeninnya ciyeyi chastini dna okeanu Na bagatoh ostrovah arhipelagu i zaraz veliki ploshi vkriti lodovikami Lodovikovi formi relyefu harakterni dlya dna Gudzonovoyi zatoki yaka na vidminu vid protok v cilomu milkovodna More Baffina maye veliku glibinu do 2141 m Vono zajmaye veliku i gliboku ulogovinu z chitko virazhenim materikovim shilom i shirokim shelfom velika chastina yakogo lezhit glibshe 500 m Dlya shelfu harakterni zatopleni formi relyefu lodovikovogo pohodzhennya Dno vkrite terigennimi vidkladennyami z velikoyu uchastyu ajsbergovogo materialu Arktichnij basejn Osnovna chastina Pivnichnogo Lodovitogo okeanu Arktichnij basejn Bilshe polovini basejnu zajmaye shelf Za nazvami okrayinnih arktichnih moriv vin dilitsya na Barencevomorskij Karskij Laptyevskij i Shidno Sibirsko Chukotskij znachna chastina primikaye do beregiv Pivnichnoyi Ameriki Barencevomorskij shelf v strukturno geologichnomu vidnoshenni ye dokembrijskoyu platformoyu z potuzhnim sharom osadovih porid paleozoyu i mezozoyu Na okolicyah Barencovogo morya dno skladeno drevnimi skladchastimi kompleksami riznogo viku bilya Kolskogo pivostrova i na pivnichnij zahid vid Shpicbergena arhejsko proterozojskogo bilya beregiv Novoyi Zemli gercinskogo i kaledonskogo Najbilsh znachimi zapadini i progini morya Medvezhinskij zholob na zahodi zholobi Franc Viktoriya i Svyatoyi Anni na pivnochi zholob Samojlova v centralnij chastini Barencovogo morya veliki visochini Medvezhinske plato Nordkinska i Demidivska banki Centralne plato visochina Perseya visochina Admiraltejstva Dno Bilogo morya v pivnichnij i zahidnij chastinah skladeno Baltijskim shitom u shidnij Shidnoyevropejskoyu platformoyu Dlya dna Barencovogo morya harakterna gusta rozchlenovanist zatoplenimi morem lodovikovimi i richkovimi dolinami Pivdenna chastina shelfu Karskogo morya v osnovnomu ye prodovzhennyam Zahidno Sibirskoyi gercinskoyi platformi U pivnichnij chastini shelf peretinaye zanurena lanka Uralsko Novozemelskogo megatinklinoriyu strukturi yakogo prodovzhuyutsya na pivnichnomu Tajmiri i arhipelazi Pivnichna Zemlya Pivnichnishe znahoditsya Novozemelnij zholob zholob Voronina i Centralnokarska visochina Dno Karskogo morya peretinayut chitko virazheni prodovzhennya dolin Obi ta Yeniseyu Poblizu Novoyi Zemli Pivnichnoyi Zemli Tajmiru na dni poshireni ekzaracijni i akumulyativni reliktovi lodovikovi formi relyefu Perevazhayuchij tip relyefu na shelfi morya Laptyevih morska akumulyativna rivnina vzdovzh uzberezhzhya a na okremih bankah abrazivno akumulyativni rivnini Cej zhe virivnyanij relyef prodovzhuyetsya na dni Shidno Sibirskogo morya miscyami na dni morya poblizu Novosibirskih ostroviv i na pivnichnij zahid vid vedmezhih ostroviv chitko virazhenij gryadovij relyef Na dni Chukotskogo morya perevazhayut zatopleni denudacijni rivnini Pivdenna chastina morya yavlyaye soboyu gliboku strukturnu zapadinu zapovnenu puhkimi vidkladennyami i mezokajnozojskimi efuzivami Materikovij shil Arktichnogo basejnu rozchlenovanij velikimi shirokimi pidvodnimi kanjonami Konusi vinosu kalamutnih potokiv formuyut akumulyativnij shelf materikove pidnizhzhya Velikij konus vinosu utvoryuye pidvodnij kanjon Makkenzi v pivdennij chastini Kanadskoyi ulogovini Abisalna chastina Arktichnogo basejnu zajnyata seredinno okeanichnim hrebtom Gakkelya i lozhem okeanu Hrebet Gakkelya pochinayetsya vid dolini Leni dali prostyagayetsya paralelno Yevrazijskij pidvodnij okolici i primikaye do materikovogo shilu v mori Laptyevih Uzdovzh riftovoyi zoni hrebta roztashovuyutsya chislenni epicentri zemletrusiv Vid pidvodnoyi okrayini pivnichnoyi Grenlandiyi do materikovogo shilu morya Laptyevih tyagnetsya hrebet Lomonosova monolitna girska sporuda u viglyadi sucilnogo valu Pid hrebtom Lomonosova yak pripuskayut zalyagaye zemna kora kontinentalnogo tipu Vid pidvodnoyi okolici Shidno Sibirskogo morya na pivnich vid ostrova Vrangelya do ostrova Elsmir v Kanadskomu arhipelazi prostyagayetsya hrebet Mendelyeyeva Vin maye brilovu strukturu i skladenij porodami tipovimi dlya okeanichnoyi kori U Arktichnomu basejni takozh roztashovuyutsya dva okrayinnih plato Yermak na pivnich vid Shpicbergena i Chukotske na pivnich vid Chukotskogo morya Obidva voni utvoreni zemnoyu koroyu materikovogo tipu Mizh pidvodnoyu chastinoyu Yevraziyi i hrebtom Gakkelya lezhit ulogovina Nansena z maksimalnoyu glibinoyu 3 975 m Dno yiyi zajnyate ploskimi abisalnimi rivninami Mizh hrebtami Gakkelya i Lomonosova roztashovana ulogovina Amundsena Dno ulogovini predstavlyaye veliku plosku abisalnu rivninu z maksimalnoyu glibinoyu 4 485 m Pivnichnij polyus roztashovanij v cij ulogovini Mizh hrebtami Lomonosova i Mendelyeyeva roztashovana ulogovina Makarova z maksimalnimi glibinami ponad 4 510 m Pivdennu desho milkovodnu z maksimalnoyu glibinoyu 2 793 m chastinu ulogovini vidilyayut okremo yak ulogovinu Pidvodnikiv Dno ulogovini Makarova utvoryuyut ploski i hvilyasti abisalni rivnini dno ulogovini Pidvodnikiv pohila akumulyativna rivnina Kanadska ulogovina roztashovana na pivden vid hrebta Mendelyeyeva i na shid vid Chukotskogo plato najbilsha za plosheyu ulogovina z maksimalnoyu glibinoyu 3 909 m Dno yiyi golovnim chinom ploska abisalna rivnina Pid usima ulogovinami zemna kora ne maye granitnogo sharu Potuzhnist kori tut do 10 km za rahunok znachnogo zbilshennya potuzhnosti osadovogo sharu Donni vidkladi Arktichnogo basejnu viklyuchno terigennogo pohodzhennya Perevazhayut osadi tonkogo mehanichnogo skladu Na pivdni Barencovogo morya i v priberezhnij smuzi Bilogo i Karskogo moriv shiroko predstavleni pishani vidkladennya Shiroko poshireni zalizno margancevi konkreciyi ale perevazhno na shelfi Barencovogo i Karskogo moriv Potuzhnist donnih vidkladen v Pivnichnomu Lodovitomu okeani dosyagaye 2 4 km sho poyasnyuyetsya shirokim poshirennyam ploskih abisalnih rivnin Velika potuzhnist donnih vidkladen viznachayetsya visokoyu kilkistyu osadovogo materialu sho nadhodit v okean i stanovit shorichno blizko 2 milyardiv tonn abo blizko 8 vid zagalnoyi kilkosti sho nadhodit u Svitovij okean Klimat Klimat Pivnichnogo Lodovitogo okeanu viznachayetsya peredusim jogo polyarnim geografichnim polozhennyam Isnuvannya velicheznih mas lodu posilyuye suvorist klimatu obumovlenu nasampered nedostatnoyu kilkistyu tepla oderzhuvanogo vid Soncya polyarnimi regionami Golovnoyu osoblivistyu radiacijnogo rezhimu arktichnoyi zoni ye te sho protyagom polyarnoyi nochi nadhodzhennya sonyachnoyi radiaciyi ne vidbuvayetsya v rezultati protyagom 50 150 dib vidbuvayetsya bezperervne oholodzhennya pidstilayuchoyi poverhni Vlitku zh vnaslidok trivalogo polyarnogo dnya kilkist tepla sho nadhodit za rahunok sonyachnoyi radiaciyi dosit velika Richna velichina radiacijnogo balansu na beregah i ostrovah pozitivna i stanovit vid 2 do 12 15 kkal sm a v centralnih rajonah okeanu negativna i stanovit blizko 3 kkal sm U zimovij period trivalistyu ponad 6 5 misyaciv nad okeanom roztashovuyetsya stijka oblast visokogo tisku Arktichnij anticiklon centr yakogo zmishenij vidnosno polyusa v bik Grenlandiyi Holodni suhi masi arktichnogo povitrya v zimovij chas pronikayut vseredinu otochuyuchih okean materikiv azh do subtropichnogo klimatichnogo poyasu i viklikayut rizke znizhennya temperaturi povitrya Vlitku cherven veresen formuyetsya oblast porivnyano nizkogo tisku viklikana richnim pidvishennyam temperaturi a takozh v rezultati intensivnoyi ciklonichnoyi diyalnosti na zmishenomu majzhe do samogo polyusa arktichnomu fronti V cej chas syudi prihodit teplo z pivdnya za rahunok pronikayuchogo v polyarnu zonu povitrya pomirnih shirot i za rahunok richkovih vod Osnovna masa tepla nadhodit u Pivnichnij Lodovitij okean z Atlantiki z teployu Pivnichno Atlantichnoyu techiyeyu Na pidhodah do okeanu atlantichni vodi viddayut v atmosferu ponad 70 tepla Ce stvoryuye znachnij vpliv na dinamiku povitryanih mas Velichezna teploviddacha sho nadhodit v Pivnichnij Lodovitij okean z atlantichnih vod ye potuzhnim zbudnikom atmosfernih procesiv nad znachnoyu akvatoriyeyu okeanu Grenlandskij anticiklon stijkij protyagom usogo roku takozh istotno vplivaye na miscevu atmosfernu cirkulyaciyu Vin spriyaye utvorennyu vitriv kotri za svoyim napryamom pidsilyuyut efekt skidannya vod z Pivnichnogo Lodovitogo v Atlantichnij okean Roslinnij i tvarinnij svitBili vedmedi bilya Pivnichnogo polyusu Na bidnist organichnogo svitu Pivnichnogo Lodovitogo okeanu vplivayut suvori klimatichni umovi Vinyatki stanovlyat lishe Pivnichno Yevropejskij basejn Barencove ta Bile morya z yih nadzvichajno bagatim tvarinnim i roslinnim svitom Flora okeanu predstavlena golovnim chinom laminariyami fukusom anfelciyeyu a v Bilomu mori takozh zosteroyu Fitoplankton v Pivnichnomu Lodovitomu okeani nalichuye vsogo 240 vidiv z nih 92 vidi diatomovi Diatomeyi pristosuvalisya do suvoroyi obstanovki okeanu Bagato hto z nih poselyayutsya ne v tovshi vodi a na nizhnij poverhni lodu Diatomova flora utvoryuye osnovnu masu fitoplanktonu do 79 v Barencovomu mori ta do 98 v Arktichnomu basejni Cherez nespriyatlivi klimatichni umovi nebagatij i zooplankton okeanu U Karskomu Barencovomu Norvezkomu ta Grenlandskomu moryah narahovuyetsya 150 200 vidiv zooplanktonu U Shidno Sibirskomu mori 80 90 vidiv v Arktichnomu basejni 70 80 vidiv Perevazhayut veslonogi rachki kopepodi kishkovoporozhninni predstavleni deyaki pokrivniki ta najprostishi U zooplanktoni Chukotskogo morya zustrichayutsya deyaki tihookeanski vidi Tvarinnij svit dna okeanu maye she bilsh nerivnomirne poshirennya Zoobentos Barencovogo Norvezkogo ta Bilogo moriv zistavnij za riznomanitnistyu z moryami subpolyarnoyi i pomirnoyi zon Atlantichnogo okeanu vid 1500 do 1800 vidiv pri biomasi 100 350 g m U mori Laptyevih kilkist vidiv znizhuyetsya v 2 3 razi pri serednij biomasi 25 g m Duzhe bidna fauna dna moriv shidnoyi Arktiki osoblivo centralnoyi chastini Arktichnogo basejnu U Pivnichnomu Lodovitomu okeani nalichuyetsya ponad 150 vidiv rib sered nih velika kilkist promislovih oseledec triskovi lososevi skorpenovi kambalovi morskij okun piksha ta inshi Morski ptahi v Arktici vedut perevazhno kolonialnij sposib zhittya i meshkayut na beregah Vse naselennya gigantskih ptashinih bazariv harchuyetsya viklyuchno za rahunok harchovih resursiv okeanu Ssavci predstavleni tyulenyami morzhami narval biluha Predstavnikom fauni okeanu slid vvazhati takozh bilogo vedmedya zhittya yakogo v osnovnomu pov yazane z drejfuyuchimi pakovimi lodami abo beregovim pripayem Fauna pivnichnih moriv vidilyayetsya cilim ryadom specifichnih osoblivostej Odna z takih osoblivostej gigantizm vlastivij deyakim formam U Pivnichnomu Lodovitomu okeani meshkayut najbilshi midiyi najbilsha meduza do 2 m v poperechniku pri dovzhini shupalec do 20 m najbilsha Ofiura golova Gorgoni U Karskomu mori vidomi gigantskij odinochnij koral morskij pavuk rozmah nig yakogo syagaye 30 sm Insha osoblivist organizmiv Pivnichnogo Lodovitogo okeanu yih dovgolittya Napriklad midiyi v Barencovomu mori zhivut do 25 rokiv v Chornomu mori ne bilshe 6 rokiv triska zhive do 20 rokiv paltus do 30 40 rokiv Ce pov yazano z tim sho v holodnih arktichnih vodah rozvitok zhittyevih procesiv protikaye povilno Div takozhMineralni resursi Pivnichnogo Lodovitogo okeanuPrimitkiKravchuk P A Rekordy prirody Lyubeshov Erudit 1993 216 s ISBN 5 7707 2044 1 ros Pospelov E M Geograficheskie nazvaniya mira Toponimicheskij slovar 2 e izd stereotip M Russkie slovari Astrel AST 2001 S 170 Atlas okeanov Terminy ponyatiya spravochnye tablicy M GUNK MO SSSR 1980 S 84 119 Fizicheskaya geografiya materikov i okeanov Pod obshej red A M Ryabchikova M Vysshaya shkola 1988 S 551 558 ros DzherelaGirnichij enciklopedichnij slovnik u 3 t za red V S Bileckogo D Shidnij vidavnichij dim 2004 T 3 752 s ISBN 966 7804 78 X Hilchevskij V K Gidrohimiya okeaniv i moriv navch posibnik K VPC Kiyivskij universitet 2003 114 s Hilchevskij V K Dubnyak S S Osnovi okeanologiyi Elektronnij resurs pidruchnik 2 ge vid K VPC Kiyivskij universitet 2008 255 s PosilannyaYearly Arctic Sea Ice Age with Graph of Ice Age By Area 1984 2016 angl arh 28 lyutogo 2018 roku Cindy Starr NASA Scientific Visualization Studio Data zvernennya 28 lyutogo 2018 roku animaciya zmenshennya bagatorichnoyi krigi v akvatoriyi Pivnichnogo Lodovitogo okeanu za period 1984 2016 rokiv video na YouTube