Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Граф Федір Петрович Лютке (рос. Фёдор Петро́вич Лютке; нім. Friedrich Benjamin Graf von Lütke, Фрідріх Беньямін Граф фон Лютке; 17 [28] вересня 1797, Санкт-Петербург — 8 [20] серпня 1882, Санкт-Петербург) — російський мореплавець, географ, дослідник Арктики, генерал-ад'ютант, адмірал (1855), президент Академії Наук у 1864–1882 роках.
| Літке Федір Петрович | |
|---|---|
| Friedrich Benjamin von Lütke | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Friedrich Benjamin Lütke |
| Народився | 17 (28) вересня 1797[2] Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Помер | 8 (20) серпня 1882[1][2] (84 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Поховання | d |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, гідрограф, письменник, мореплавець, землевласник, військовослужбовець |
| Знання мов | російська і німецька |
| Заклад | Петербурзька академія наук |
| Членство | Російська академія наук, Петербурзька академія наук і Французька академія наук |
| Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
| Військове звання | адмірал |
| Конфесія | лютеранство |
| Батько | d |
| Мати | Q123150099? |
| Діти | d і Q119524675? |
| Нагороди |         |
| |
Біографія
Дитинство і юність
Федір був сиротою з народження — його мати Анна Іванівна (уроджена Анна Доротея Енгель) померла при пологах, залишивши п'ятьох малолітніх дітей. Овдовілий батько одружився вдруге на молодій жінці.
Уже в ранньому дитинстві Федора віддали в пансіон Мейєра (1803—1808), а коли батько помер, то навчання довелося залишити — мачуха не стала платити за навчання.
До 15 років жив в будинку свого дядька Ф. І. Енгеля, члена Державної ради. Наданий самому собі, Федір не отримав систематичної освіти, хоча і перечитав, за свідченням його друга Фердинанда Петровича Врангеля, надзвичайно багато книг, чому сприяли «ненаситна жага знань, яка становила характерну рису його характеру, і видатні розумові здібності».
У 1810 році одна з сестер Федора вийшла заміж за капітана 2-го рангу Івана Сульменева, що став згодом адміралом. Це визначило подальшу долю хлопчика. Під час війни 1812 року Сульменев командував загоном балтійських парусно-гребних канонерських човнів. Коли загін став на зимівлю в Свеаборг, до Сульменева приїхала дружина з юним Федором. Хлопчик все дні проводив на кораблях, а його улюбленими книгами стали твори знаменитих мореплавців. Переконавшись, що Федір серйозно вирішив стати моряком, Сульменев найняв учителів, які знайомили його з основами математики та навігації. Юний гардемарин почав службу в загоні Сульменева. За сміливість, спритність і самовладання в боях проти французьких частин в Данцигу під командуванням Сульменева Федір Лютке був нагороджений відзнакою Військового ордена і поставлений в мічмани.
Морська служба
У 1817 році, дізнавшись, що збирається в навколосвітній похід на шлюпі «Камчатка», Сульменев рекомендував йому свого улюбленця. Плавання навколо світу вважалося справою великої важливості, і потрапити в команду було великою честю. На шлюпі Лютке зустрівся з колишнім ліцеїстом, другом Олександра Пушкіна, волонтером Федором Матюшкіним, молодшим вахтовим офіцером Фердинандом Врангелем (майбутнім відомим дослідником Арктики), гардемарином . Всі вони пристрасно мріяли здійснити навколосвітнє плавання і були щасливі, що Головнін взяв їх.
Плавання тривало з 26 серпня 1817 по 5 вересня 1819. Шлюп «Камчатка» перетнув Атлантику, обігнув мис Горн, далі через весь Тихий океан добрався до Камчатки, побував у всіх російських володіннях Північної Америки, на Гавайських, Маріанських і Молуккських островах, перетнув Індійський океан і, обігнувши мис Доброї Надії, повернувся в Кронштадт.
Лютке займав на шлюпі пост начальника гідрографічної експедиції. З дворічного плавання, за словами Лютке, він повернувся «справжнім моряком». Лютке і на шлюпі продовжував займатися самоосвітою — вивчив англійську мову, робив переклади, астрономічні спостереження і обчислення.
У 1821 — 1824 роках в ході самостійних наукових експедицій на шістнадцятигарматному бризі «Нова Земля», які йому доручили за рекомендацією Головніна, Лютке описав береги Нової Землі, зробив багато географічних визначень місць по березі Білого моря, досліджував глибини фарватеру і небезпечних мілин цього моря. У 1828 році була опублікована книга Лютке «чотириразова подорож в Північний Льодовитий океан на військовому бригу „Нова Земля“ в 1821—1824 роках», яка принесла йому популярність і визнання в науковому світі.
У 1826 році Лютке відправився командиром шлюпа «Сенявін» в нове навколосвітнє плавання, що тривало три роки. За результатами це була одна з найбільш успішних експедицій першої половини XIX століття: в Беринговому морі визначені найважливіші пункти берега Камчатки від Авачинської губи на північ; описаний до того невідомий острів Карагинський, і берег Чукотської Землі; визначені острови Прібилова; досліджені і описані архіпелаг Каролінський (відкриті ), острови Бонін-Сіма (Оґасавара) і багато інших. Зайнятий історичним і гідрографічним описом результатів експедиції, Літке частину своїх наукових матеріалів передав академіку Е. Ленцу і Гельсингфорсського професору Гельштрему. Перший надрукував в академічних «Мемуарах» «Про нахили і напругу магнітної стрілки за спостереженнями Літке», другий — «Про барометричні та сімпієзометричні спостереження Літке і про теплоту в тропічних кліматах».
25 серпня 1829 року після повернення з плавання шлюп «Сенявін» був зустрітий в Кронштадті гарматним салютом. Відразу після повернення Лютке призначили капітаном першого рангу (минаючи чин) і нагородили орденом Св. Анни II ступеня. У 1829 Лютке був обраний членом-кореспондентом Академії наук, а в 1836 він отримав Демидівську премію за опис своїх подорожей. У 1829 був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го класу «за сумлінну вислугу, в офіцерських чинах, 18-ти шестимісячних морських кампаній» .
У 1832 Лютке отримав орден св. Володимира 3-го ступеня за керівництво доставкою провіанту через Данциг по Віслі для діючої армії в Царстві Польському.
Лютке і князь Костянтин Миколайович
1 лютого 1832 Лютке був призначений флігель-ад'ютантом, а в кінці року став вихователем п'ятирічного князя Костянтина Миколайовича, якому його батьком, імператором Миколою I, була призначена служба у флоті. Цій справі Лютке віддав 16 років.
Костянтин Миколайович полюбив море і з 1855 року керував флотом і морським відомством на правах міністра. Саме йому після поразки в Кримській війні судилося провести ряд важливих реформ: замінити вітрильний флот паровим, скоротити берегові служби, заборонити у флоті тілесні покарання і ін. При імператорі Олександрі II князь сприяв проведенню перших реформ, включаючи скасування кріпацтва, запровадження гласного суду і обмеження тілесних покарань.
У бесідах з В. Я. Струве, К. М. Бером, К. І. Арсеневим і бароном Ф. П. Врангелем у Лютке виникла ідея про утворення Імператорського російського географічного товариства, яке після його створення в 1845 році і очолив князь Костянтин Миколайович.
У 1835 році Лютке було надано чин контр-адмірала, в 1842 — звання генерал-ад'ютанта, в 1843 — чин віце-адмірала. У 1850 році віце-адмірал Літке був призначений головним командиром Ревельского порту і військовим губернатором Ревеля. У 1852 році Федір Петрович був нагороджений орденом Св. Олександра Невського з даруванням в 1858 році до нього алмазних знаків.
Під час Кримської війни 1853—1856 Лютке організував дієву оборону Фінської затоки від переважаючих сил англо-французької ескадри, за що отримав чин повного адмірала і був призначений членом Державної ради.
У 1866 році «за довготривалу службу, особливо важливі доручення і вчені праці, що придбали європейську популярність», був зведений у графський титул. У 1870 році нагороджений орденом Св. Андрія Первозванного з дарування в 1876 році до нього алмазних знаків.
Наукова робота
Двадцять років (з перервою на службу на посаді командира порту і військового губернатора в Ревелі і Кронштадті) Лютке був віце-президентом Російського географічного товариства. Він також брав діяльну участь в заняттях Миколаївської головної обсерваторії, у свій час керуючи її справами.
Великі були заслуги Лютке і на посаді президента Академії Наук (1864—1882). При ньому були розширені засоби головної фізичної обсерваторії, метеорологічної та магнітної обсерваторій в Павловську; збільшено число премій за наукові та літературні твори, покращено стан музеїв, колекцій та інших вчених посібників.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #120969572 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. —
- Лютке Ф.П. [1] / Ценсор Ф. Шармуа. — Санкт-Петербург : Типография Х. Гинце, 1835. — 356 с. з джерела 27 березня 2019
- . Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Graf Fedir Petrovich Lyutke ros Fyodor Petro vich Lyutke nim Friedrich Benjamin Graf von Lutke Fridrih Benyamin Graf fon Lyutke 17 28 veresnya 1797 Sankt Peterburg 8 20 serpnya 1882 Sankt Peterburg rosijskij moreplavec geograf doslidnik Arktiki general ad yutant admiral 1855 prezident Akademiyi Nauk u 1864 1882 rokah Litke Fedir PetrovichFriedrich Benjamin von LutkeIm ya pri narodzhenni nim Friedrich Benjamin LutkeNarodivsya 17 28 veresnya 1797 2 Sankt Peterburg Rosijska imperiya 1 Pomer 8 20 serpnya 1882 1 2 84 roki Sankt Peterburg Rosijska imperiya 1 Pohovannya dKrayina Rosijska imperiyaDiyalnist mandrivnik doslidnik gidrograf pismennik moreplavec zemlevlasnik vijskovosluzhbovecZnannya mov rosijska i nimeckaZaklad Peterburzka akademiya naukChlenstvo Rosijska akademiya nauk Peterburzka akademiya nauk i Francuzka akademiya naukPosada chlen Derzhavnoyi radi Rosijskoyi imperiyi d Vijskove zvannya admiralKonfesiya lyuteranstvoBatko dMati Q123150099 Diti d i Q119524675 Nagorodi Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Litke BiografiyaDitinstvo i yunist Fedir buv sirotoyu z narodzhennya jogo mati Anna Ivanivna urodzhena Anna Doroteya Engel pomerla pri pologah zalishivshi p yatoh malolitnih ditej Ovdovilij batko odruzhivsya vdruge na molodij zhinci Uzhe v rannomu ditinstvi Fedora viddali v pansion Mejyera 1803 1808 a koli batko pomer to navchannya dovelosya zalishiti machuha ne stala platiti za navchannya Do 15 rokiv zhiv v budinku svogo dyadka F I Engelya chlena Derzhavnoyi radi Nadanij samomu sobi Fedir ne otrimav sistematichnoyi osviti hocha i perechitav za svidchennyam jogo druga Ferdinanda Petrovicha Vrangelya nadzvichajno bagato knig chomu spriyali nenasitna zhaga znan yaka stanovila harakternu risu jogo harakteru i vidatni rozumovi zdibnosti U 1810 roci odna z sester Fedora vijshla zamizh za kapitana 2 go rangu Ivana Sulmeneva sho stav zgodom admiralom Ce viznachilo podalshu dolyu hlopchika Pid chas vijni 1812 roku Sulmenev komanduvav zagonom baltijskih parusno grebnih kanonerskih chovniv Koli zagin stav na zimivlyu v Sveaborg do Sulmeneva priyihala druzhina z yunim Fedorom Hlopchik vse dni provodiv na korablyah a jogo ulyublenimi knigami stali tvori znamenitih moreplavciv Perekonavshis sho Fedir serjozno virishiv stati moryakom Sulmenev najnyav uchiteliv yaki znajomili jogo z osnovami matematiki ta navigaciyi Yunij gardemarin pochav sluzhbu v zagoni Sulmeneva Za smilivist spritnist i samovladannya v boyah proti francuzkih chastin v Dancigu pid komanduvannyam Sulmeneva Fedir Lyutke buv nagorodzhenij vidznakoyu Vijskovogo ordena i postavlenij v michmani Morska sluzhba U 1817 roci diznavshis sho zbirayetsya v navkolosvitnij pohid na shlyupi Kamchatka Sulmenev rekomenduvav jomu svogo ulyublencya Plavannya navkolo svitu vvazhalosya spravoyu velikoyi vazhlivosti i potrapiti v komandu bulo velikoyu chestyu Na shlyupi Lyutke zustrivsya z kolishnim liceyistom drugom Oleksandra Pushkina volonterom Fedorom Matyushkinim molodshim vahtovim oficerom Ferdinandom Vrangelem majbutnim vidomim doslidnikom Arktiki gardemarinom Vsi voni pristrasno mriyali zdijsniti navkolosvitnye plavannya i buli shaslivi sho Golovnin vzyav yih Plavannya F P Litke na shlyupi Senyavin v 1826 1828 rokah F P Litke Plavannya trivalo z 26 serpnya 1817 po 5 veresnya 1819 Shlyup Kamchatka peretnuv Atlantiku obignuv mis Gorn dali cherez ves Tihij okean dobravsya do Kamchatki pobuvav u vsih rosijskih volodinnyah Pivnichnoyi Ameriki na Gavajskih Marianskih i Molukkskih ostrovah peretnuv Indijskij okean i obignuvshi mis Dobroyi Nadiyi povernuvsya v Kronshtadt Lyutke zajmav na shlyupi post nachalnika gidrografichnoyi ekspediciyi Z dvorichnogo plavannya za slovami Lyutke vin povernuvsya spravzhnim moryakom Lyutke i na shlyupi prodovzhuvav zajmatisya samoosvitoyu vivchiv anglijsku movu robiv perekladi astronomichni sposterezhennya i obchislennya U 1821 1824 rokah v hodi samostijnih naukovih ekspedicij na shistnadcyatigarmatnomu brizi Nova Zemlya yaki jomu doruchili za rekomendaciyeyu Golovnina Lyutke opisav beregi Novoyi Zemli zrobiv bagato geografichnih viznachen misc po berezi Bilogo morya doslidzhuvav glibini farvateru i nebezpechnih milin cogo morya U 1828 roci bula opublikovana kniga Lyutke chotirirazova podorozh v Pivnichnij Lodovitij okean na vijskovomu brigu Nova Zemlya v 1821 1824 rokah yaka prinesla jomu populyarnist i viznannya v naukovomu sviti U 1826 roci Lyutke vidpravivsya komandirom shlyupa Senyavin v nove navkolosvitnye plavannya sho trivalo tri roki Za rezultatami ce bula odna z najbilsh uspishnih ekspedicij pershoyi polovini XIX stolittya v Beringovomu mori viznacheni najvazhlivishi punkti berega Kamchatki vid Avachinskoyi gubi na pivnich opisanij do togo nevidomij ostriv Karaginskij i bereg Chukotskoyi Zemli viznacheni ostrovi Pribilova doslidzheni i opisani arhipelag Karolinskij vidkriti ostrovi Bonin Sima Ogasavara i bagato inshih Zajnyatij istorichnim i gidrografichnim opisom rezultativ ekspediciyi Litke chastinu svoyih naukovih materialiv peredav akademiku E Lencu i Gelsingforsskogo profesoru Gelshtremu Pershij nadrukuvav v akademichnih Memuarah Pro nahili i naprugu magnitnoyi strilki za sposterezhennyami Litke drugij Pro barometrichni ta simpiyezometrichni sposterezhennya Litke i pro teplotu v tropichnih klimatah 25 serpnya 1829 roku pislya povernennya z plavannya shlyup Senyavin buv zustritij v Kronshtadti garmatnim salyutom Vidrazu pislya povernennya Lyutke priznachili kapitanom pershogo rangu minayuchi chin i nagorodili ordenom Sv Anni II stupenya U 1829 Lyutke buv obranij chlenom korespondentom Akademiyi nauk a v 1836 vin otrimav Demidivsku premiyu za opis svoyih podorozhej U 1829 buv nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya 4 go klasu za sumlinnu vislugu v oficerskih chinah 18 ti shestimisyachnih morskih kampanij U 1832 Lyutke otrimav orden sv Volodimira 3 go stupenya za kerivnictvo dostavkoyu proviantu cherez Dancig po Visli dlya diyuchoyi armiyi v Carstvi Polskomu Lyutke i knyaz Kostyantin Mikolajovich 1 lyutogo 1832 Lyutke buv priznachenij fligel ad yutantom a v kinci roku stav vihovatelem p yatirichnogo knyazya Kostyantina Mikolajovicha yakomu jogo batkom imperatorom Mikoloyu I bula priznachena sluzhba u floti Cij spravi Lyutke viddav 16 rokiv Kostyantin Mikolajovich polyubiv more i z 1855 roku keruvav flotom i morskim vidomstvom na pravah ministra Same jomu pislya porazki v Krimskij vijni sudilosya provesti ryad vazhlivih reform zaminiti vitrilnij flot parovim skorotiti beregovi sluzhbi zaboroniti u floti tilesni pokarannya i in Pri imperatori Oleksandri II knyaz spriyav provedennyu pershih reform vklyuchayuchi skasuvannya kripactva zaprovadzhennya glasnogo sudu i obmezhennya tilesnih pokaran U besidah z V Ya Struve K M Berom K I Arsenevim i baronom F P Vrangelem u Lyutke vinikla ideya pro utvorennya Imperatorskogo rosijskogo geografichnogo tovaristva yake pislya jogo stvorennya v 1845 roci i ocholiv knyaz Kostyantin Mikolajovich U 1835 roci Lyutke bulo nadano chin kontr admirala v 1842 zvannya general ad yutanta v 1843 chin vice admirala U 1850 roci vice admiral Litke buv priznachenij golovnim komandirom Revelskogo portu i vijskovim gubernatorom Revelya U 1852 roci Fedir Petrovich buv nagorodzhenij ordenom Sv Oleksandra Nevskogo z daruvannyam v 1858 roci do nogo almaznih znakiv Pid chas Krimskoyi vijni 1853 1856 Lyutke organizuvav diyevu oboronu Finskoyi zatoki vid perevazhayuchih sil anglo francuzkoyi eskadri za sho otrimav chin povnogo admirala i buv priznachenij chlenom Derzhavnoyi radi U 1866 roci za dovgotrivalu sluzhbu osoblivo vazhlivi doruchennya i vcheni praci sho pridbali yevropejsku populyarnist buv zvedenij u grafskij titul U 1870 roci nagorodzhenij ordenom Sv Andriya Pervozvannogo z daruvannya v 1876 roci do nogo almaznih znakiv Naukova robotaDvadcyat rokiv z perervoyu na sluzhbu na posadi komandira portu i vijskovogo gubernatora v Reveli i Kronshtadti Lyutke buv vice prezidentom Rosijskogo geografichnogo tovaristva Vin takozh brav diyalnu uchast v zanyattyah Mikolayivskoyi golovnoyi observatoriyi u svij chas keruyuchi yiyi spravami Veliki buli zaslugi Lyutke i na posadi prezidenta Akademiyi Nauk 1864 1882 Pri nomu buli rozshireni zasobi golovnoyi fizichnoyi observatoriyi meteorologichnoyi ta magnitnoyi observatorij v Pavlovsku zbilsheno chislo premij za naukovi ta literaturni tvori pokrasheno stan muzeyiv kolekcij ta inshih vchenih posibnikiv PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 120969572 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Istoricheskaya enciklopediya Sibiri pod red V A Lamin Novosibirsk 2009 ISBN 5 8402 0230 4 d Track Q4253570d Track Q883d Track Q113559915 Lyutke F P 1 Censor F Sharmua Sankt Peterburg Tipografiya H Gince 1835 356 s z dzherela 27 bereznya 2019 Arhiv originalu za 1 travnya 2020 Procitovano 31 lipnya 2020