Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
П'єр Абеляр рідше Абелар (фр. Pierre Abailard/Abélard, лат. Petrus Abaelardus, 1079, біля м. Нант — 21 квітня 1142) — французький богослов, філософ-схоласт і поет. Працював над питаннями логіки і теології. Автор «Історії моїх страждань».
| П'єр Абеляр | |
|---|---|
| фр. Pierre Abélard | |
 | |
| Основні відомості | |
| Ім'я при народженні: | фр. Pierre Abélard |
| Народження | 1079[1][2][…] Ле-Палле, Бретань, Королівство Франція[4][5] |
| Країна: | Королівство Франція |
| Альма-матер: | |
| Конфесія: | католицтво |
| Смерть: | 21 квітня 1142[1][5] |
| Шалон-сюр-Сон, Бургундія, Королівство Франція[7][5] | |
| Місце поховання: | d[8][10] |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | письменник |
| Основні інтереси: | теологія |
| Традиція/школа: | схоластика |
| Титул: | абат |
| Значні ідеї: | концептуалізм |
| Значні роботи: | Список
|
| Попередники: | Канонік Росцелін, Гійом із Шампо |
| Послідовники: | Іоанн Солсберійський, Хілер д'Орлеан, Роберт Мелан |
 П'єр Абеляр у Вікісховищі | |
 Висловлюваня у Вікіцитатах | |
Біографія
Абеляр народився в 1079 році біля міста Нант у Бретані. Освіту здобув в [fr]. В юності він учився у двох найвидатніших інтелектуалів того часу: Іоана Росцеліна і Гійома де Шампо.
Після конфлікту з останнім та перед тим, як керувати школою при Соборі Паризької Богоматері, він викладав у паризьких школах у , та . У 1117 році йому довелося залишити соборну школу через скандал, пов'язаний з його романом із власною ученицею Елоїзою. За наказом наставника Елоїзи Абеляра кастрували, після цього обидва коханці здійснили постриження. Розлука з Елоїзою і переїзд до монастиря збільшили літературну продуктивність Абеляра і поступово скерували його інтереси в бік теології та етики. Відкритий конфлікт з церковною ієрархією призвів до засудження його роботи на Соборі в Суасоні в 1121 році. Наступного року він заснував власну школу в Куінсі, а в 1127 став абатом у монастирі в Бретані. Після декількох неспокійних років, у 1132 році він повернувся до Парижа, де продовжив викладацьку діяльність. Але в 1141 році на Санському соборі його вчення було засуджено знову, а самого Абеляра було відлучено від церкви. Цей вирок був знятий у 1142 році, незадовго до смерті філософа.
Вчення
П'єр Абеляр за життя здобув популярність як блискучий полеміст, що мав безліч учнів і послідовників. Пізніше історик церкви Марі-Домінік Шеню назве Абеляра «першою людиною Нового часу». Основні твори: «Так і ні», «Діалектика», «Введення в теологію», «Пізнай самого себе», «Історія моїх страждань» (єдина середньовічна автобіографія філософа-професіонала).
П'єр Абеляр раціоналізував відносини віри і розуму, вважаючи обов'язковою умовою віри розуміння («розумію, щоб вірити»). Початковими принципами критики П'єром Абеляром авторитетів церкви виступали сумнів у безумовній істинності положень віри і теза про необхідність осмисленого відношення до священних текстів (оскільки «богослови часто вчать того, чого самі не розуміють»). Радикальному сумніву Абеляр піддавав будь-які тексти, окрім непогрішимої Біблії: можуть помилятися навіть апостоли і батьки церкви.
Відповідно до концепції «двох істин», П'єр Абеляр вважав, що в компетенцію віри входять думки про невидимі речі, що не доступні людським відчуттям і, отже, розташовані за межами реального світу. Безумовність авторитету Священного Писання в рішенні спірних питань не виключає можливість і навіть необхідність існування іншого способу досягнення істини, який П'єр Абеляр бачить у діалектиці або логіці як науці про мову. Розвиваючи свій метод, він підкреслював, що логіка має справу тільки з іменами і мовними поняттями; на відміну від метафізики логіку цікавить не істина речей, а істина вислову. У цьому сенсі філософія П'єра Абеляра є переважно критичним . Ця особливість зумовила рішення П'єром Абеляром проблеми універсалій у дусі «концептуалізму». Універсалії, за Абеляром, не існують в реальності як одиничні речі, проте вони знаходять статус буття у сфері інтелектуального пізнання, утворюючи свого роду третій — «концептуальний» — світ. (Абеляр не відкидав існування платонівських ідей: на його думку, не існуючи в реальності, вони існують в божественній думці як зразки творіння.) У процесі пізнання людина розглядає різні аспекти індивідуалій і шляхом абстрагування створює змішаний образ, який виражається назвою, словом, яке, за Абеляром, має не тільки фізичне звучання (vox), але також і певне мовне значення (sermo). Універсалії виконують функцію предиката (присудка, здатного визначити багато речей) в наших думках про одиничні речі (індивідуалії), причому саме контекстуальна визначеність дозволяє виявити універсальний зміст, поміщений у назві. Слова, проте, можуть мати безліч значень, тому можлива контекстуальна двозначність (determinatio), яка зумовлює і внутрішню суперечність християнських текстів. Суперечливі і сумнівні місця вимагають аналізу їхньої мови за допомогою діалектики. У разі неусувної багатозначності слова або вислову Абеляр пропонував звертатися у пошуках істини до Священного Писання. П'єр Абеляр розглядав логіку як необхідний елемент християнського віровчення, апелюючи за доказом до Євангелія від Івана: «На початку було слово (Logos)». При цьому він протиставляв діалектику софістиці, яка займається лише «хитросплетінням слів», скоріше затемнюючи, чим відкриваючи істину. Метод Абеляра припускає виявлення суперечностей, їх класифікацію з питань і ретельний логічний аналіз кожного з них. Вище всього Абеляр-діалектик цінував самостійність думки, вільне і критичне відношення до будь-яких авторитетів (окрім Священного Писання). Розкриваючи суперечність християнського догматизму, Абеляр часто давав тлумачення, відмінне від загальноприйнятого, що спричиняло негативну реакцію католицьких ортодоксів (учення Абеляра було двічі засуджено церквою на соборах у Суассоні і Сансі). Абеляр проголошував принцип віротерпимості, пояснюючи розбіжності у віровченнях тим, що Бог направляв язичників до істини іншим шляхом, тому в будь-якому ученні міститься елемент істини.
Етичні погляди Абеляра характеризуються прагненням вирішувати питання моралі без релігійного диктату. Суть гріха він визначає як свідому згоду зробити зло, переступити Божий закон, оскільки вибір належного і неналежного є результатом раціонального осмислення і моральної оцінки.
Логіка
Без сумніву найважливішим джерелом для логічної теорії Абеляра стало вчення Аристотеля, викладене у творах «Про тлумачення» та в меншій степені — у «Категоріях», а також коментарі до них у Боеція. Абеляр використовує так зване тлумачення цих робот «in voce», що є, можна сказати, лінгвістичною інтерпретацією. Виправданим предметом логічної теорії він вважає саму мову, а не те, що вона описує. Коли Аристотель говорить про загальні терміни у висловлюванні: «Кожна людина є твариною», він не є точним щодо того, чи є ці терміни словами («людина», «тварина») або ж загальними термінами (універсаліями), яким відповідають ці слова («людськість», «тваринність»). Цей пункт викликає багато дискусій у його коментаторів. Абеляр визначає свою позицію, притримуючись, де можливо, підходу «in voce».
Логік вивчає слова не як пусті звучання, а як звучання, у які вкладений певний семантичний зміст. Слово, яке розглядається, Абеляр називає значенням «sermo». Значення тримається на фізичному звучанні («vox») так само, як статуя тримається на камені, з якого її було вирізано; про статую можна казати речі, які цілком не пов'язані з якостями каменю. Властивості значення, таким чином, часто відрізняються від властивостей фізичного звучання. Певне, найцікавішим для логіків є питання, чи можуть загальні терміни досягати загальності у їх значенні. Як «людина» може відноситись до всіх людей і до кожної окремої людини? Якщо керуватися підходом in voce, то відповідь на питання буде посилатися на загальне «людськість». Абеляр надає загальності чисто семантичного значення, основна робота якого зроблена за допомогою уявлення думки та розуміння («intellectulus»), які слово утворює в розумі слухача. «Intellectus» здатен приблизно запам'ятовувати деталі речей, які він уявляє, а тому і мати загальну уяву цих речей. «Людина» досягає загальності у відношенні до всіх людей, утворюючи «intellectus», відірваний від індивідуалізованих деталей; він не стосується жодної конкретної людини, і одночасно стосується всіх. Так виникає загальність слова.
На наступному етапі логічного аналізу увага приділяється процесу злиття слів у судження. Основним у цьому процесі є функція дієслова. Слідуючи за Аристотелем, Абеляр визначає дієслово як ознаку чогось, що було сказано чимось іншим. Так воно дарує завершеність усьому судженню, не будучи часткою його складових слів або фраз. Абеляр розвиває цей пункт, проводячи розрізнення між функцією та змістом судження. Той самий зміст може бути сказаний ствердно («Сократ біжить»), питально («Чи Сократ біжить?») і спонукально («Я наказую, щоб Сократ біг») і так далі, залежно від певної конфігурації дієслова. Тут однаковий зміст піддається різним трактовкам, і Абеляр знаходить корисним виділення цього як окремого семантичного компоненту судження. Він називає це диктумом.
Поняття диктуму залишається незавершеною роботою. Абеляр визнає важливість його існування, проте так і не дає йому точного визначення. Він визначає його, як щось, що не є intellesctus у зв'язку із судженням, і щось, що не є речами, позначеними термінами судження. Точно Абеляр стверджує лише те, что диктум не є річчю взагалі. Він описує диктум, як причину головних семантичних особливостей судження: істинності і хибності, можливості і необхідності, та його протилежності іншим судженням. Диктум є тим, що стверджує ствердне судження, і якщо це судження є істинним, то диктум є те, що робить його істинним. Те, що Абеляр має тут на увазі, можливо, наближається за значенням до таких сучасних понять, як «факт» або «стан речей», особливо до тих, що сприймаються, як щось причинно похідне і неіснуюче. Такий аналіз змісту суджень пробуджує подальше розуміння.
(а) Абеляр змушений продумати заново граматику таких безособових зворотів, як «Можливо, що…», «Істинно, що…» і «Добре, що…», де пусте місце заповнюється складовою, що виражає диктум («що Сократ біжить»). З першого погляду здається, що частина-диктум тут є суб'єктом, в той час як «можливо», «істинно» та «добре» є предикатами; але нам вже відомо, що диктум не є річчю, і складова речення не може виповняти його функцію. Тому Абеляр намагається віднайти новий спосіб аналізу безособового звороту, який би встановив відповідні терміни до суб'єкта та предиката.
(б) Розуміння того, що заперечення стосується судження як такого, а не тільки предиката, полегшується розбором того змісту судження, якому відповідає стверджувальна функція. У такому разі негація розглядається як відношення до стверджувальної функції, а не до жодної з частин змісту. Так Абеляр уможливлює розрізнення між «Це не той випадок, коли S є P» та «S не є P». Перший варіант він правильно розглядає, як належну форму заперечення.
(с) Модальні висловлювання можуть бути виражені як безособові звороти («Можливо, що…» та «Необхідно, щоб…»). У такому вигляді вони є проблематичними та потребують переформулювання. «Можливо, що S є P» можна легко переформулювати в «S можливо є P», ці дві форми представляють, відповідно, модальності «de sensu» (або «de dicto» — за сказаним) та «de re» (за фактом). Такий підхід до безособових зворотів робить Абеляра критичнішим до важливості їх розрізнення в цілому, і ця критичність проливає світло на весь його підхід до модальної теорії.
Останній етап логічного аналізу включає вивчення зразків виводів як таких. Якщо Абелярова трактовка силогічної логіки виявляє небагато проникливості та новизни формулювань, то в його опрацюванні умовних виразів («Якщо…то…») ми знаходимо помітні нововведення. Він оспорює, що логічне слідування в умовних виразах є таким же очевидним, як і в стандартних силогізмах. У силогізмах логічне слідування виводу із засновків випливає з факту, що зміст виводу уже міститься у засновках; аналогічно, в умовних виразах логічне слідування консеквенту з антецеденту випливає з факту, що зміст консеквенту вже міститься в антецеденті. У силогізмах це слідування показано звертанням до формальних ознак суджень як таких. В умовних виразах — до відношення між термінами антецедента і консеквента як такого роду відношення, що основує слідування. Наприклад: «Якщо це людина, тоді це тварина». Той факт, що антецедент містить в собі консеквент, є очевидним у відношенні між людиною та твариною; це відношення видів, оскільки людина є видом тварини. Віднайдення цього відношення є достатнім, щоб продемонструвати слідування. Абеляр робить спробу віднайти інші види відношення між термінами («topics»), які аналогічно демонструють слідування в умовних виразах. Його спроба класифікувати ці топіки у систематичну теорію була однією з найскладніших філософських задач, за які він брався.
Метафізика
На Абелярове вчення з метафізики вплинули як «Категорії» Аристотеля, так і його власне поглиблення у доктрину християнства. Тим не менш, його характерна метафізична інтуїція народжується не з цих джерел. Ця інтуїція прагне підкреслити індивідуальність речей, що існують, та виступити проти будь-якого теоретичного підходу, що надає подвійного сенсу потребам індивідуальності.
Цей теоретичний напрям виникає всупереч пануванню протилежної позиції, що зараз називають «матеріально-сутнісним реалізмом». Прибічники цієї позиції не приймали трактовку логіки Аристотеля «in voce», а замість цього інтерпретували загальні терміни в «Кожна людина є твариною» як універсальні «людськість» та «тваринність». Боецій каже про ці універсалії, що вони присутні як ціле в індивідуальних речах, і в кожній таким чином, щоб зробити її тим, що вона є. Так само тваринність є в багатьох тваринах, а відрізняються вони одна від одної лише різними акциденціями. Постійні нападки на цю теорію займали центральне місце в кар'єрі Абеляра. Індивідуальні тварини не можуть належним чином відрізнятися одна від одної, якщо в основі вони всі — та ж сама тварина, а саме так воно б і було, якщо слідувати Боеція. І якщо б акциденції справді відрізняли субстанції одна від одної, метафізично вони мали б бути попередніми до останніх, а це б не мало сенсу, враховуючи утверджене розуміння відношення акциденцій до субстанцій. Таким чином матеріально-сутнісний реалізм був повністю відхилений.
Ми вже знаємо, чим є загальні терміни для Абеляра. Вони є просто словами. І ми знаємо, як вони працюють. Вони вказують на класи, оскільки можуть застосовуватися абстрагованим інтелектом до всіх елементів класу. Тут немає потреби посилатися на єдину форму, спільну для всіх елементів. Для тварин загальним є не тваринність, універсалія, а лише буття твариною, що Абеляр називає «status» — стан, в якому перебуває річ. Ключовим у цьому понятті є те, що речі можна порівнювати, не звертаючись до пошуку спільної форми, і таке порівняння дозволяє одному й тому ж абстрагованому інтелекту бути застосованим до множинності речей.
Абеляр описує матеріальні об'єкти як поєднання матерії та форми, але при цьому форми будь-яких об'єктів не є спільними із формами інших об'єктів. Форма кожного об'єкту є індивідуальною: одна тваринність для однієї тварини, інша — для іншої. Фактично, ці форми є лише впорядкуванням матерії в об'єкті. Вони мають цілковито матеріальну основу. Те, як матерія розподіляється по об'єктах, для Абеляра є важливою метафізичною проблемою. Відповідь він знаходить у своєму поясненні відношення часткового до цілого, в чому полягають основні принципи мереології. Неподільні цілі — це граничний стан для індивідуальних фізичних об'єктів. Подільні ж цілі є дещо складнішими. Деякі з них — це просто множинності, чиї частини розсіяні в просторі. Деякі ж мають частини, які знаходяться на близькій відстані одна від одної, але не є впорядкованими. Інші ж мають частини, які є і розташованими близько, і впорядкованими. Головною задачею для Абеляра було визначити відмінність частин останнього виду; він стверджує, що розміщення цих частин у впорядкуванні і привносить екзистенцію в ціле.
У вченні Абеляра зібрані й інші особливості матеріального світу, більша частина яких є відповіддю на Арістотелеві «Категорії». Це природа відношень, часу, простору, змін і т. д. Але теологічні інтереси Абеляра зосереджують його увагу на таких нематеріальних сутностях, як душа та Бог. Душі тварин є матеріальними, і вони помирають разом із тілом. Душі людей не є матеріальними, як, власне, і форми, тому що безглуздо було б казати, що будь-яка форма може мати безумство, гнів або знання, хоча це було б цілком прийнятно щодо душі. Звичайно, якщо б душа була формою у поєднанні форми і матерії, вона була б подібна іншим формам у такому поєднанні і мала б чисто матеріальну основу. Але людські душі метафізично відрізняються від матеріального порядку світу, і тому можуть підтримувати думку, незалежно від тіла. Таким чином теологічна концепція людей існує бік у бік із матеріальною концепцією світу.
Абелярові теологічні погляди є суто детерміністичними: Бог може робити тільки те, що він робить, і тільки так і тоді, як він це робить. Так само він обмежений і у речах, які він не робить. Це представлено як наслідок божественної всеблагості. Божественні дії і недіяння завжди є найкращими поміж інших альтернатив дій і недіянь, жодна з яких не може бути краще, або навіть такою ж доброю. Фактично, Бог ніколи і не мав вибирати із двох рівних варіантів, тому що таких для нього не існувало. Причиною цього, імовірно, є те, що його всеблагість ніколи не дозволяла йому піти шляхом зіткнення будь-яких рівних за значенням альтернатив; на його шляху немає жодних моральних розвилин, тут кожне благо є найкращим і протистоїть іншим альтернативам. Це означає, що існує причина для всього, що робить або не робить Бог, і що світ є продуктом повністю спричинених діянь та недіянь, а значить є детерміністичним. Звичайно, в цьому світі існує дозвіл на людську свободу, оскільки людська душа відділена від матеріального. Люди можуть бути вільними, навіть якщо Бог таким не є. Але чи це не піддає сумнівності божественну гідність? Абеляр стверджує, що ні. Бути вільним — це як їсти, гуляти та грішити — не ті якості, що ми очікуємо від божественного, і, тим паче, не ті якості, які компрометують божественність Бога.
Етика
На Абелярове вчення з етики вплинули етика стоїків та християнська теологія. Характерною його рисою є верховенство згоди на дію (або інтенції) над самою дією. Особливе значення для внутрішнього життя віруючого має чистота думок, що лежать в основі його дій — це типово для патристики. Абеляр робить із цього логічний висновок, що гріх не прибільшується і не применшується, якщо за гріховною згодою слідує гріховна дія. Дія як така є гріховною тільки тому, що породжується згодою на гріх. Але як ми розуміємо, чи гріховною є ця згода? Ми не дізнаємося цього з попередніх пороків чи бажань до того часу, як всупереч своїм порокам та бажанням, не прийдемо до іншої, гідної (похвальної), згоди.
Деякі коментатори вважали, що Абеляр не залишив жодного орієнтиру у визначенні гріховної згоди. Проте насправді він робить таке зауваження: згода є гріховною, коли вона виражає позицію презирства («contemptus») до Бога. Це відбувається тоді, коли згода сформована у зневазі до Божих законів. Щоб дати згоду таким чином людина має знати, якими є Божі закони, але ця необхідність може здаватися сумнівною, зважаючи, що в язичницьких культурах люди не знають християнського Одкровення. Але в Абеляра концепція Божих законів є досить широкою. Вона включає як Старий Закон Старого Заповіту, так і Новий Закон Нового Заповіту, а також багато самоочевидних настанов природного права, таких як заборона вбивства, брехні, перелюбства тощо. Ці настанови наявні і як пункти Старого чи Нового Законів, і існують незалежно у змісті християнського Одкровення. Язичницькі мислителі безсумнівно мали доступ до таких настанов, що засвідчено в їхніх писаннях. Освоєння їх не потребує особливих інтелектуальних зусиль, для цього достатньо мати свідомість. Таким чином колективний інстинкт отримує доступ до очевидних істин, але не лише істин природного права. Люди в цілому мають цей інстинкт, так що їх презирство у зневазі до природного права і є прикладом презирства до Бога. Тому це презирство є гріхом. Ті люди, які почерпнули корисне із Одкровення і мають доступ до того, що Абеляр називає «позитивним правом» — спочатку Старого Закону, а тепер Нового, — мають набагато більше можливостей розпізнати згоду на таке презирство.
Основним поняттям етичної системи Абеляра є поняття милосердя («caritas»), що означає любов до Бога заради свого власного блага, блага оточуючих та блага самого Бога. Якщо це поняття відображає стан усієї душі, то воно становить головну чесноту. Якщо гріх є презирством до Бога, то звичка творити діяння у любові до Бога, має захищати людину від гріха. Абеляр схвалює минулі підходи до теорії чеснот, де спочатку треба розпізнати головні чесноти, а потім побудувати їх на основі справедливості. Він робить так само, лише замінюючи язичницьку головну чесноту — справедливість — на милосердя. Воно є основним засобом досягти гідної згоди, і найважливіше — воно є кінцем людської боротьби, найвищим благом для людей. Небесною нагородою за це є видіння райського блаженства. Розрізнення гідної згоди від райської винагороди, до якої вона веде, може здатися інтуїтивною задачею, проте, за Абеляром, і згоди, і нагорода ведуть до того ж самого: любові до Бога (так само, як гріховні згоди і ад призводять до ненависті до Бога). Строго кажучи, рай навіть і не є винагородою. Він досягається шляхом збереження милосердя у внутрішньому житті людини.
Переклади українською
- Абеляр П., «Історія моїх страждань». — Львів: Літопис, 2004. — 136 c.
Див. також
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #11850004X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Абелардъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 1. — С. 26–27.
- https://books.google.fr/books?id=z3hkJ5PA_8kC&printsec=frontcover&hl=fr&#v=onepage&q&f=false — 9780191585173 — P. xvii.
- Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 4. —
- Абеляр // Православная богословская энциклопедия: А — Архелая — СПб: 1900. — Т. 1. — С. 13–20.
- https://books.google.fr/books?id=z3hkJ5PA_8kC&printsec=frontcover&hl=fr&#v=onepage&q&f=false — 9780191585173 — P. xxii.
- Beaumont F. M. Manuel et itinéraire du curieux dans le cimetière du Père la Chaise — Paris: 1828. — P. 94.
- A. Henry Le Père Lachaise historique, monumental et biographique — Paris: chez l'auteur, 1852. — P. 26. — 116 с.
- https://www.tombes-sepultures.com/crbst_1109.html
- . Історія церкви. Переклад з французької Г. Григорович. — Львів: Свічадо, 2000. — С. 87
Джерела
- Turner, William. Peter Abelard // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
- Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики: Словник. –Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
- Філософський енциклопедичний словник /В. І. Шинкарук та ін. ; НАНУ, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди. К. : Абрис, 2002. 742 с
Література
- Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей / наук. кер. проєкту: Барбара Кассен і Констянтин Сігов. — Київ : Дух і літера, 2009. — Т. 1. — С. 298; 488-489.
Посилання
- Абеляр, П'єр // ВУЕ
- Абеляр П’єр // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: П'єр Абеляр |
- П'єр Абеляр на www.nndb.com — своєрідному інтернетівському «Who's Who»
- Головне про філософів: Абеляр на сайті Культурного центру «Новий Акрополь»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
P yer Abelyar ridshe Abelar fr Pierre Abailard Abelard lat Petrus Abaelardus 1079 bilya m Nant 21 kvitnya 1142 francuzkij bogoslov filosof sholast i poet Pracyuvav nad pitannyami logiki i teologiyi Avtor Istoriyi moyih strazhdan P yer Abelyarfr Pierre AbelardOsnovni vidomostiIm ya pri narodzhenni fr Pierre AbelardNarodzhennya1079 1 2 Le Palle Bretan Korolivstvo Franciya 4 5 Krayina Korolivstvo FranciyaAlma mater Konfesiya katolictvoSmert 21 kvitnya 1142 1 5 Shalon syur Son Burgundiya Korolivstvo Franciya 7 5 Misce pohovannya d 8 10 Praci j dosyagnennyaRid diyalnosti pismennikOsnovni interesi teologiyaTradiciya shkola sholastikaTitul abatZnachni ideyi konceptualizmZnachni roboti Spisok d i dPoperedniki Kanonik Roscelin Gijom iz ShampoPoslidovniki Ioann Solsberijskij Hiler d Orlean Robert Melan P yer Abelyar u VikishovishiVislovlyuvanya u VikicitatahBiografiyaAbelyar i Eloyiza Kartina fr Abelyar narodivsya v 1079 roci bilya mista Nant u Bretani Osvitu zdobuv v fr V yunosti vin uchivsya u dvoh najvidatnishih intelektualiv togo chasu Ioana Roscelina i Gijoma de Shampo Pislya konfliktu z ostannim ta pered tim yak keruvati shkoloyu pri Sobori Parizkoyi Bogomateri vin vikladav u parizkih shkolah u ta U 1117 roci jomu dovelosya zalishiti sobornu shkolu cherez skandal pov yazanij z jogo romanom iz vlasnoyu ucheniceyu Eloyizoyu Za nakazom nastavnika Eloyizi Abelyara kastruvali pislya cogo obidva kohanci zdijsnili postrizhennya Rozluka z Eloyizoyu i pereyizd do monastirya zbilshili literaturnu produktivnist Abelyara i postupovo skeruvali jogo interesi v bik teologiyi ta etiki Vidkritij konflikt z cerkovnoyu iyerarhiyeyu prizviv do zasudzhennya jogo roboti na Sobori v Suasoni v 1121 roci Nastupnogo roku vin zasnuvav vlasnu shkolu v Kuinsi a v 1127 stav abatom u monastiri v Bretani Pislya dekilkoh nespokijnih rokiv u 1132 roci vin povernuvsya do Parizha de prodovzhiv vikladacku diyalnist Ale v 1141 roci na Sanskomu sobori jogo vchennya bulo zasudzheno znovu a samogo Abelyara bulo vidlucheno vid cerkvi Cej virok buv znyatij u 1142 roci nezadovgo do smerti filosofa VchennyaStattya ye chastinoyu ciklu pro sholastiku Dzherela Bibliya Yevangeliye Antichni ucheni Aristotel Evklid Ptolemej Platon Otci Cerkvi Avgustin Avrelij Dionisij Areopagit Ivan Damaskin Boecij Techiyi Tomizm Skotizm Konceptualizm Nominalizm Realizm Avgustinizm Averroyizm Sholastiki Rannya sholastika Raban Mavr Notker Nimeckij Gugo Sen Viktorskij Alkuyin Joan Skot Eriugena Adelard Batskij Ioann Roscelin P yer Abelyar Ioann Solsberijskij Amalrik iz Bena Petro Damiani Anselm Kenterberijskij Bonaventura Berengar Turskij Gijom iz Shampo Petro Lombardskij Serednya sholastika Albert Velikij Toma Akvinskij Duns Skot Avgustin Blazhennij Averroes Vitelo Vinsent iz Bove Zhan Zhandunskij Rodzher Bekon Robert Grosetest Oleksandr Gelskij Yegidij Rimskij Robert Kilvordbi Rajmund Lullij Marsilij Paduanskij Piznya sholastika Mikola Kuzanskij Zhan Buridan Nikola Orezmskij Vilyam Okkam Dante Problematika Problema Vsemogutnosti Problema isnuvannya Diskusiya pro universaliyi Logika Pereistochennya Problema istini Vchennya pro dvoyistu istinu Problema yednosti ta mnozhinnosti Ekzemplyarizm Problema naperedviznachenosti Dogmatichne bogoslov ya Problema piznannya en Princip britvi Okkama Shkoli Shartrska shkola Salamankska shkola en Diskurs Filosofiya Serednovichchya en Portal Katolictvo Cej shablon pereglyanutiobgovoritiredaguvati P yer Abelyar za zhittya zdobuv populyarnist yak bliskuchij polemist sho mav bezlich uchniv i poslidovnikiv Piznishe istorik cerkvi Mari Dominik Shenyu nazve Abelyara pershoyu lyudinoyu Novogo chasu Osnovni tvori Tak i ni Dialektika Vvedennya v teologiyu Piznaj samogo sebe Istoriya moyih strazhdan yedina serednovichna avtobiografiya filosofa profesionala P yer Abelyar racionalizuvav vidnosini viri i rozumu vvazhayuchi obov yazkovoyu umovoyu viri rozuminnya rozumiyu shob viriti Pochatkovimi principami kritiki P yerom Abelyarom avtoritetiv cerkvi vistupali sumniv u bezumovnij istinnosti polozhen viri i teza pro neobhidnist osmislenogo vidnoshennya do svyashennih tekstiv oskilki bogoslovi chasto vchat togo chogo sami ne rozumiyut Radikalnomu sumnivu Abelyar piddavav bud yaki teksti okrim nepogrishimoyi Bibliyi mozhut pomilyatisya navit apostoli i batki cerkvi Vidpovidno do koncepciyi dvoh istin P yer Abelyar vvazhav sho v kompetenciyu viri vhodyat dumki pro nevidimi rechi sho ne dostupni lyudskim vidchuttyam i otzhe roztashovani za mezhami realnogo svitu Bezumovnist avtoritetu Svyashennogo Pisannya v rishenni spirnih pitan ne viklyuchaye mozhlivist i navit neobhidnist isnuvannya inshogo sposobu dosyagnennya istini yakij P yer Abelyar bachit u dialektici abo logici yak nauci pro movu Rozvivayuchi svij metod vin pidkreslyuvav sho logika maye spravu tilki z imenami i movnimi ponyattyami na vidminu vid metafiziki logiku cikavit ne istina rechej a istina vislovu U comu sensi filosofiya P yera Abelyara ye perevazhno kritichnim Cya osoblivist zumovila rishennya P yerom Abelyarom problemi universalij u dusi konceptualizmu Universaliyi za Abelyarom ne isnuyut v realnosti yak odinichni rechi prote voni znahodyat status buttya u sferi intelektualnogo piznannya utvoryuyuchi svogo rodu tretij konceptualnij svit Abelyar ne vidkidav isnuvannya platonivskih idej na jogo dumku ne isnuyuchi v realnosti voni isnuyut v bozhestvennij dumci yak zrazki tvorinnya U procesi piznannya lyudina rozglyadaye rizni aspekti individualij i shlyahom abstraguvannya stvoryuye zmishanij obraz yakij virazhayetsya nazvoyu slovom yake za Abelyarom maye ne tilki fizichne zvuchannya vox ale takozh i pevne movne znachennya sermo Universaliyi vikonuyut funkciyu predikata prisudka zdatnogo viznachiti bagato rechej v nashih dumkah pro odinichni rechi individualiyi prichomu same kontekstualna viznachenist dozvolyaye viyaviti universalnij zmist pomishenij u nazvi Slova prote mozhut mati bezlich znachen tomu mozhliva kontekstualna dvoznachnist determinatio yaka zumovlyuye i vnutrishnyu superechnist hristiyanskih tekstiv Superechlivi i sumnivni miscya vimagayut analizu yihnoyi movi za dopomogoyu dialektiki U razi neusuvnoyi bagatoznachnosti slova abo vislovu Abelyar proponuvav zvertatisya u poshukah istini do Svyashennogo Pisannya P yer Abelyar rozglyadav logiku yak neobhidnij element hristiyanskogo virovchennya apelyuyuchi za dokazom do Yevangeliya vid Ivana Na pochatku bulo slovo Logos Pri comu vin protistavlyav dialektiku sofistici yaka zajmayetsya lishe hitrospletinnyam sliv skorishe zatemnyuyuchi chim vidkrivayuchi istinu Metod Abelyara pripuskaye viyavlennya superechnostej yih klasifikaciyu z pitan i retelnij logichnij analiz kozhnogo z nih Vishe vsogo Abelyar dialektik cinuvav samostijnist dumki vilne i kritichne vidnoshennya do bud yakih avtoritetiv okrim Svyashennogo Pisannya Rozkrivayuchi superechnist hristiyanskogo dogmatizmu Abelyar chasto davav tlumachennya vidminne vid zagalnoprijnyatogo sho sprichinyalo negativnu reakciyu katolickih ortodoksiv uchennya Abelyara bulo dvichi zasudzheno cerkvoyu na soborah u Suassoni i Sansi Abelyar progoloshuvav princip viroterpimosti poyasnyuyuchi rozbizhnosti u virovchennyah tim sho Bog napravlyav yazichnikiv do istini inshim shlyahom tomu v bud yakomu uchenni mistitsya element istini Etichni poglyadi Abelyara harakterizuyutsya pragnennyam virishuvati pitannya morali bez religijnogo diktatu Sut griha vin viznachaye yak svidomu zgodu zrobiti zlo perestupiti Bozhij zakon oskilki vibir nalezhnogo i nenalezhnogo ye rezultatom racionalnogo osmislennya i moralnoyi ocinki Logika Bez sumnivu najvazhlivishim dzherelom dlya logichnoyi teoriyi Abelyara stalo vchennya Aristotelya vikladene u tvorah Pro tlumachennya ta v menshij stepeni u Kategoriyah a takozh komentari do nih u Boeciya Abelyar vikoristovuye tak zvane tlumachennya cih robot in voce sho ye mozhna skazati lingvistichnoyu interpretaciyeyu Vipravdanim predmetom logichnoyi teoriyi vin vvazhaye samu movu a ne te sho vona opisuye Koli Aristotel govorit pro zagalni termini u vislovlyuvanni Kozhna lyudina ye tvarinoyu vin ne ye tochnim shodo togo chi ye ci termini slovami lyudina tvarina abo zh zagalnimi terminami universaliyami yakim vidpovidayut ci slova lyudskist tvarinnist Cej punkt viklikaye bagato diskusij u jogo komentatoriv Abelyar viznachaye svoyu poziciyu pritrimuyuchis de mozhlivo pidhodu in voce Logik vivchaye slova ne yak pusti zvuchannya a yak zvuchannya u yaki vkladenij pevnij semantichnij zmist Slovo yake rozglyadayetsya Abelyar nazivaye znachennyam sermo Znachennya trimayetsya na fizichnomu zvuchanni vox tak samo yak statuya trimayetsya na kameni z yakogo yiyi bulo virizano pro statuyu mozhna kazati rechi yaki cilkom ne pov yazani z yakostyami kamenyu Vlastivosti znachennya takim chinom chasto vidriznyayutsya vid vlastivostej fizichnogo zvuchannya Pevne najcikavishim dlya logikiv ye pitannya chi mozhut zagalni termini dosyagati zagalnosti u yih znachenni Yak lyudina mozhe vidnositis do vsih lyudej i do kozhnoyi okremoyi lyudini Yaksho keruvatisya pidhodom in voce to vidpovid na pitannya bude posilatisya na zagalne lyudskist Abelyar nadaye zagalnosti chisto semantichnogo znachennya osnovna robota yakogo zroblena za dopomogoyu uyavlennya dumki ta rozuminnya intellectulus yaki slovo utvoryuye v rozumi sluhacha Intellectus zdaten priblizno zapam yatovuvati detali rechej yaki vin uyavlyaye a tomu i mati zagalnu uyavu cih rechej Lyudina dosyagaye zagalnosti u vidnoshenni do vsih lyudej utvoryuyuchi intellectus vidirvanij vid individualizovanih detalej vin ne stosuyetsya zhodnoyi konkretnoyi lyudini i odnochasno stosuyetsya vsih Tak vinikaye zagalnist slova Na nastupnomu etapi logichnogo analizu uvaga pridilyayetsya procesu zlittya sliv u sudzhennya Osnovnim u comu procesi ye funkciya diyeslova Sliduyuchi za Aristotelem Abelyar viznachaye diyeslovo yak oznaku chogos sho bulo skazano chimos inshim Tak vono daruye zavershenist usomu sudzhennyu ne buduchi chastkoyu jogo skladovih sliv abo fraz Abelyar rozvivaye cej punkt provodyachi rozriznennya mizh funkciyeyu ta zmistom sudzhennya Toj samij zmist mozhe buti skazanij stverdno Sokrat bizhit pitalno Chi Sokrat bizhit i sponukalno Ya nakazuyu shob Sokrat big i tak dali zalezhno vid pevnoyi konfiguraciyi diyeslova Tut odnakovij zmist piddayetsya riznim traktovkam i Abelyar znahodit korisnim vidilennya cogo yak okremogo semantichnogo komponentu sudzhennya Vin nazivaye ce diktumom Ponyattya diktumu zalishayetsya nezavershenoyu robotoyu Abelyar viznaye vazhlivist jogo isnuvannya prote tak i ne daye jomu tochnogo viznachennya Vin viznachaye jogo yak shos sho ne ye intellesctus u zv yazku iz sudzhennyam i shos sho ne ye rechami poznachenimi terminami sudzhennya Tochno Abelyar stverdzhuye lishe te chto diktum ne ye richchyu vzagali Vin opisuye diktum yak prichinu golovnih semantichnih osoblivostej sudzhennya istinnosti i hibnosti mozhlivosti i neobhidnosti ta jogo protilezhnosti inshim sudzhennyam Diktum ye tim sho stverdzhuye stverdne sudzhennya i yaksho ce sudzhennya ye istinnim to diktum ye te sho robit jogo istinnim Te sho Abelyar maye tut na uvazi mozhlivo nablizhayetsya za znachennyam do takih suchasnih ponyat yak fakt abo stan rechej osoblivo do tih sho sprijmayutsya yak shos prichinno pohidne i neisnuyuche Takij analiz zmistu sudzhen probudzhuye podalshe rozuminnya a Abelyar zmushenij produmati zanovo gramatiku takih bezosobovih zvorotiv yak Mozhlivo sho Istinno sho i Dobre sho de puste misce zapovnyuyetsya skladovoyu sho virazhaye diktum sho Sokrat bizhit Z pershogo poglyadu zdayetsya sho chastina diktum tut ye sub yektom v toj chas yak mozhlivo istinno ta dobre ye predikatami ale nam vzhe vidomo sho diktum ne ye richchyu i skladova rechennya ne mozhe vipovnyati jogo funkciyu Tomu Abelyar namagayetsya vidnajti novij sposib analizu bezosobovogo zvorotu yakij bi vstanoviv vidpovidni termini do sub yekta ta predikata b Rozuminnya togo sho zaperechennya stosuyetsya sudzhennya yak takogo a ne tilki predikata polegshuyetsya rozborom togo zmistu sudzhennya yakomu vidpovidaye stverdzhuvalna funkciya U takomu razi negaciya rozglyadayetsya yak vidnoshennya do stverdzhuvalnoyi funkciyi a ne do zhodnoyi z chastin zmistu Tak Abelyar umozhlivlyuye rozriznennya mizh Ce ne toj vipadok koli S ye P ta S ne ye P Pershij variant vin pravilno rozglyadaye yak nalezhnu formu zaperechennya s Modalni vislovlyuvannya mozhut buti virazheni yak bezosobovi zvoroti Mozhlivo sho ta Neobhidno shob U takomu viglyadi voni ye problematichnimi ta potrebuyut pereformulyuvannya Mozhlivo sho S ye P mozhna legko pereformulyuvati v S mozhlivo ye P ci dvi formi predstavlyayut vidpovidno modalnosti de sensu abo de dicto za skazanim ta de re za faktom Takij pidhid do bezosobovih zvorotiv robit Abelyara kritichnishim do vazhlivosti yih rozriznennya v cilomu i cya kritichnist prolivaye svitlo na ves jogo pidhid do modalnoyi teoriyi Ostannij etap logichnogo analizu vklyuchaye vivchennya zrazkiv vivodiv yak takih Yaksho Abelyarova traktovka silogichnoyi logiki viyavlyaye nebagato proniklivosti ta novizni formulyuvan to v jogo opracyuvanni umovnih viraziv Yaksho to mi znahodimo pomitni novovvedennya Vin osporyuye sho logichne sliduvannya v umovnih virazah ye takim zhe ochevidnim yak i v standartnih silogizmah U silogizmah logichne sliduvannya vivodu iz zasnovkiv viplivaye z faktu sho zmist vivodu uzhe mistitsya u zasnovkah analogichno v umovnih virazah logichne sliduvannya konsekventu z antecedentu viplivaye z faktu sho zmist konsekventu vzhe mistitsya v antecedenti U silogizmah ce sliduvannya pokazano zvertannyam do formalnih oznak sudzhen yak takih V umovnih virazah do vidnoshennya mizh terminami antecedenta i konsekventa yak takogo rodu vidnoshennya sho osnovuye sliduvannya Napriklad Yaksho ce lyudina todi ce tvarina Toj fakt sho antecedent mistit v sobi konsekvent ye ochevidnim u vidnoshenni mizh lyudinoyu ta tvarinoyu ce vidnoshennya vidiv oskilki lyudina ye vidom tvarini Vidnajdennya cogo vidnoshennya ye dostatnim shob prodemonstruvati sliduvannya Abelyar robit sprobu vidnajti inshi vidi vidnoshennya mizh terminami topics yaki analogichno demonstruyut sliduvannya v umovnih virazah Jogo sproba klasifikuvati ci topiki u sistematichnu teoriyu bula odniyeyu z najskladnishih filosofskih zadach za yaki vin bravsya Metafizika Na Abelyarove vchennya z metafiziki vplinuli yak Kategoriyi Aristotelya tak i jogo vlasne pogliblennya u doktrinu hristiyanstva Tim ne mensh jogo harakterna metafizichna intuyiciya narodzhuyetsya ne z cih dzherel Cya intuyiciya pragne pidkresliti individualnist rechej sho isnuyut ta vistupiti proti bud yakogo teoretichnogo pidhodu sho nadaye podvijnogo sensu potrebam individualnosti Cej teoretichnij napryam vinikaye vsuperech panuvannyu protilezhnoyi poziciyi sho zaraz nazivayut materialno sutnisnim realizmom Pribichniki ciyeyi poziciyi ne prijmali traktovku logiki Aristotelya in voce a zamist cogo interpretuvali zagalni termini v Kozhna lyudina ye tvarinoyu yak universalni lyudskist ta tvarinnist Boecij kazhe pro ci universaliyi sho voni prisutni yak cile v individualnih rechah i v kozhnij takim chinom shob zrobiti yiyi tim sho vona ye Tak samo tvarinnist ye v bagatoh tvarinah a vidriznyayutsya voni odna vid odnoyi lishe riznimi akcidenciyami Postijni napadki na cyu teoriyu zajmali centralne misce v kar yeri Abelyara Individualni tvarini ne mozhut nalezhnim chinom vidriznyatisya odna vid odnoyi yaksho v osnovi voni vsi ta zh sama tvarina a same tak vono b i bulo yaksho sliduvati Boeciya I yaksho b akcidenciyi spravdi vidriznyali substanciyi odna vid odnoyi metafizichno voni mali b buti poperednimi do ostannih a ce b ne malo sensu vrahovuyuchi utverdzhene rozuminnya vidnoshennya akcidencij do substancij Takim chinom materialno sutnisnij realizm buv povnistyu vidhilenij Mi vzhe znayemo chim ye zagalni termini dlya Abelyara Voni ye prosto slovami I mi znayemo yak voni pracyuyut Voni vkazuyut na klasi oskilki mozhut zastosovuvatisya abstragovanim intelektom do vsih elementiv klasu Tut nemaye potrebi posilatisya na yedinu formu spilnu dlya vsih elementiv Dlya tvarin zagalnim ye ne tvarinnist universaliya a lishe buttya tvarinoyu sho Abelyar nazivaye status stan v yakomu perebuvaye rich Klyuchovim u comu ponyatti ye te sho rechi mozhna porivnyuvati ne zvertayuchis do poshuku spilnoyi formi i take porivnyannya dozvolyaye odnomu j tomu zh abstragovanomu intelektu buti zastosovanim do mnozhinnosti rechej Abelyar opisuye materialni ob yekti yak poyednannya materiyi ta formi ale pri comu formi bud yakih ob yektiv ne ye spilnimi iz formami inshih ob yektiv Forma kozhnogo ob yektu ye individualnoyu odna tvarinnist dlya odniyeyi tvarini insha dlya inshoyi Faktichno ci formi ye lishe vporyadkuvannyam materiyi v ob yekti Voni mayut cilkovito materialnu osnovu Te yak materiya rozpodilyayetsya po ob yektah dlya Abelyara ye vazhlivoyu metafizichnoyu problemoyu Vidpovid vin znahodit u svoyemu poyasnenni vidnoshennya chastkovogo do cilogo v chomu polyagayut osnovni principi mereologiyi Nepodilni cili ce granichnij stan dlya individualnih fizichnih ob yektiv Podilni zh cili ye desho skladnishimi Deyaki z nih ce prosto mnozhinnosti chiyi chastini rozsiyani v prostori Deyaki zh mayut chastini yaki znahodyatsya na blizkij vidstani odna vid odnoyi ale ne ye vporyadkovanimi Inshi zh mayut chastini yaki ye i roztashovanimi blizko i vporyadkovanimi Golovnoyu zadacheyu dlya Abelyara bulo viznachiti vidminnist chastin ostannogo vidu vin stverdzhuye sho rozmishennya cih chastin u vporyadkuvanni i privnosit ekzistenciyu v cile U vchenni Abelyara zibrani j inshi osoblivosti materialnogo svitu bilsha chastina yakih ye vidpoviddyu na Aristotelevi Kategoriyi Ce priroda vidnoshen chasu prostoru zmin i t d Ale teologichni interesi Abelyara zoseredzhuyut jogo uvagu na takih nematerialnih sutnostyah yak dusha ta Bog Dushi tvarin ye materialnimi i voni pomirayut razom iz tilom Dushi lyudej ne ye materialnimi yak vlasne i formi tomu sho bezgluzdo bulo b kazati sho bud yaka forma mozhe mati bezumstvo gniv abo znannya hocha ce bulo b cilkom prijnyatno shodo dushi Zvichajno yaksho b dusha bula formoyu u poyednanni formi i materiyi vona bula b podibna inshim formam u takomu poyednanni i mala b chisto materialnu osnovu Ale lyudski dushi metafizichno vidriznyayutsya vid materialnogo poryadku svitu i tomu mozhut pidtrimuvati dumku nezalezhno vid tila Takim chinom teologichna koncepciya lyudej isnuye bik u bik iz materialnoyu koncepciyeyu svitu Abelyarovi teologichni poglyadi ye suto deterministichnimi Bog mozhe robiti tilki te sho vin robit i tilki tak i todi yak vin ce robit Tak samo vin obmezhenij i u rechah yaki vin ne robit Ce predstavleno yak naslidok bozhestvennoyi vseblagosti Bozhestvenni diyi i nediyannya zavzhdi ye najkrashimi pomizh inshih alternativ dij i nediyan zhodna z yakih ne mozhe buti krashe abo navit takoyu zh dobroyu Faktichno Bog nikoli i ne mav vibirati iz dvoh rivnih variantiv tomu sho takih dlya nogo ne isnuvalo Prichinoyu cogo imovirno ye te sho jogo vseblagist nikoli ne dozvolyala jomu piti shlyahom zitknennya bud yakih rivnih za znachennyam alternativ na jogo shlyahu nemaye zhodnih moralnih rozvilin tut kozhne blago ye najkrashim i protistoyit inshim alternativam Ce oznachaye sho isnuye prichina dlya vsogo sho robit abo ne robit Bog i sho svit ye produktom povnistyu sprichinenih diyan ta nediyan a znachit ye deterministichnim Zvichajno v comu sviti isnuye dozvil na lyudsku svobodu oskilki lyudska dusha viddilena vid materialnogo Lyudi mozhut buti vilnimi navit yaksho Bog takim ne ye Ale chi ce ne piddaye sumnivnosti bozhestvennu gidnist Abelyar stverdzhuye sho ni Buti vilnim ce yak yisti gulyati ta grishiti ne ti yakosti sho mi ochikuyemo vid bozhestvennogo i tim pache ne ti yakosti yaki komprometuyut bozhestvennist Boga Etika Na Abelyarove vchennya z etiki vplinuli etika stoyikiv ta hristiyanska teologiya Harakternoyu jogo risoyu ye verhovenstvo zgodi na diyu abo intenciyi nad samoyu diyeyu Osoblive znachennya dlya vnutrishnogo zhittya viruyuchogo maye chistota dumok sho lezhat v osnovi jogo dij ce tipovo dlya patristiki Abelyar robit iz cogo logichnij visnovok sho grih ne pribilshuyetsya i ne primenshuyetsya yaksho za grihovnoyu zgodoyu sliduye grihovna diya Diya yak taka ye grihovnoyu tilki tomu sho porodzhuyetsya zgodoyu na grih Ale yak mi rozumiyemo chi grihovnoyu ye cya zgoda Mi ne diznayemosya cogo z poperednih porokiv chi bazhan do togo chasu yak vsuperech svoyim porokam ta bazhannyam ne prijdemo do inshoyi gidnoyi pohvalnoyi zgodi Deyaki komentatori vvazhali sho Abelyar ne zalishiv zhodnogo oriyentiru u viznachenni grihovnoyi zgodi Prote naspravdi vin robit take zauvazhennya zgoda ye grihovnoyu koli vona virazhaye poziciyu prezirstva contemptus do Boga Ce vidbuvayetsya todi koli zgoda sformovana u znevazi do Bozhih zakoniv Shob dati zgodu takim chinom lyudina maye znati yakimi ye Bozhi zakoni ale cya neobhidnist mozhe zdavatisya sumnivnoyu zvazhayuchi sho v yazichnickih kulturah lyudi ne znayut hristiyanskogo Odkrovennya Ale v Abelyara koncepciya Bozhih zakoniv ye dosit shirokoyu Vona vklyuchaye yak Starij Zakon Starogo Zapovitu tak i Novij Zakon Novogo Zapovitu a takozh bagato samoochevidnih nastanov prirodnogo prava takih yak zaborona vbivstva brehni perelyubstva tosho Ci nastanovi nayavni i yak punkti Starogo chi Novogo Zakoniv i isnuyut nezalezhno u zmisti hristiyanskogo Odkrovennya Yazichnicki misliteli bezsumnivno mali dostup do takih nastanov sho zasvidcheno v yihnih pisannyah Osvoyennya yih ne potrebuye osoblivih intelektualnih zusil dlya cogo dostatno mati svidomist Takim chinom kolektivnij instinkt otrimuye dostup do ochevidnih istin ale ne lishe istin prirodnogo prava Lyudi v cilomu mayut cej instinkt tak sho yih prezirstvo u znevazi do prirodnogo prava i ye prikladom prezirstva do Boga Tomu ce prezirstvo ye grihom Ti lyudi yaki pocherpnuli korisne iz Odkrovennya i mayut dostup do togo sho Abelyar nazivaye pozitivnim pravom spochatku Starogo Zakonu a teper Novogo mayut nabagato bilshe mozhlivostej rozpiznati zgodu na take prezirstvo Osnovnim ponyattyam etichnoyi sistemi Abelyara ye ponyattya miloserdya caritas sho oznachaye lyubov do Boga zaradi svogo vlasnogo blaga blaga otochuyuchih ta blaga samogo Boga Yaksho ce ponyattya vidobrazhaye stan usiyeyi dushi to vono stanovit golovnu chesnotu Yaksho grih ye prezirstvom do Boga to zvichka tvoriti diyannya u lyubovi do Boga maye zahishati lyudinu vid griha Abelyar shvalyuye minuli pidhodi do teoriyi chesnot de spochatku treba rozpiznati golovni chesnoti a potim pobuduvati yih na osnovi spravedlivosti Vin robit tak samo lishe zaminyuyuchi yazichnicku golovnu chesnotu spravedlivist na miloserdya Vono ye osnovnim zasobom dosyagti gidnoyi zgodi i najvazhlivishe vono ye kincem lyudskoyi borotbi najvishim blagom dlya lyudej Nebesnoyu nagorodoyu za ce ye vidinnya rajskogo blazhenstva Rozriznennya gidnoyi zgodi vid rajskoyi vinagorodi do yakoyi vona vede mozhe zdatisya intuyitivnoyu zadacheyu prote za Abelyarom i zgodi i nagoroda vedut do togo zh samogo lyubovi do Boga tak samo yak grihovni zgodi i ad prizvodyat do nenavisti do Boga Strogo kazhuchi raj navit i ne ye vinagorodoyu Vin dosyagayetsya shlyahom zberezhennya miloserdya u vnutrishnomu zhitti lyudini Perekladi ukrayinskoyuAbelyar P Istoriya moyih strazhdan Lviv Litopis 2004 136 c Div takozhUniversaliyi Filosofiya Serednovichchya Sholastika KonceptualizmPrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Deutsche Nationalbibliothek Record 11850004X Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Abelard Enciklopedicheskij leksikon SPb 1835 T 1 S 26 27 d Track Q26234918d Track Q21282452d Track Q656d Track Q4532135 https books google fr books id z3hkJ5PA 8kC amp printsec frontcover amp hl fr amp v onepage amp q amp f false 9780191585173 P xvii d Track Q21436497 Roux P d Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays 2 Editions Robert Laffont 1994 Vol 1 P 4 ISBN 978 2 221 06888 5 d Track Q28924058d Track Q2696397d Track Q3372503 Abelyar Pravoslavnaya bogoslovskaya enciklopediya A Arhelaya SPb 1900 T 1 S 13 20 d Track Q656d Track Q20084021d Track Q43197170d Track Q19211082 https books google fr books id z3hkJ5PA 8kC amp printsec frontcover amp hl fr amp v onepage amp q amp f false 9780191585173 P xxii d Track Q21436497 Beaumont F M Manuel et itineraire du curieux dans le cimetiere du Pere la Chaise Paris 1828 P 94 d Track Q13416315d Track Q90d Track Q13416025 A Henry Le Pere Lachaise historique monumental et biographique Paris chez l auteur 1852 P 26 116 s d Track Q90d Track Q15717686d Track Q15717671 https www tombes sepultures com crbst 1109 html Istoriya cerkvi Pereklad z francuzkoyi G Grigorovich Lviv Svichado 2000 S 87DzherelaTurner William Peter Abelard The Catholic Encyclopedia Vol 1 New York Robert Appleton Company 1907 Toftul M G Suchasnij slovnik z etiki Slovnik Zhitomir Vid vo ZhDU im I Franka 2014 416s ISBN 978 966 485 156 2 Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk ta in NANU In t filosofiyi im G S Skovorodi K Abris 2002 742 s ISBN 966 531 128 XLiteraturaYevropejskij slovnik filosofij Leksikon neperekladnostej nauk ker proyektu Barbara Kassen i Konstyantin Sigov Kiyiv Duh i litera 2009 T 1 S 298 488 489 PosilannyaAbelyar P yer VUE Abelyar P yer Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro P yer Abelyar P yer Abelyar na www nndb com svoyeridnomu internetivskomu Who s Who Golovne pro filosofiv Abelyar na sajti Kulturnogo centru Novij Akropol