Радя́нський партиза́нський рух на території України — рух Опору громадян Радянського Союзу проти німецьких окупантів та їх союзників на території України у 1941—1944 роках, організований радянськими та партійними органами, в тому числі — НКВС. Загальна чисельність українських партизанів, переважно із цивільних громадян, становила в 1941—1943 роках — від 5 до 30 тисяч бійців, в 1944 році — від 30 до 50 тисяч бійців.
Численні накази вищого військового керівництва орієнтували партизан на вчинення диверсій і знищення живої сили ворога, проте немає жодного документа, де вказувалось би на необхідність захищати мирне населення. Провокуючи гітлерівців на масові розправи, диверсанти насправді виконували директиву Москви: «Зробити нестерпним життя мирного населення і піднімати народ на боротьбу проти окупантів».
Передумови
Організація руху опору в Україні у 1941—1942 роках була пов'язана з величезними труднощами. Концепція війни «малою кров'ю на ворожій території», що панувала напередодні війни, не передбачала діяльності партизанських загонів та створення належної людської, збройної та матеріальної бази для функціонування в умовах окупації.
Проте, реальні подіЇ 1941 року скорегували плани ведення війни. В прифронтовій зоні при кожному радянському райвідділі міліції з добровольців, патріотично налаштованих осіб непризовного віку, або таких, що з різних причин непридатні були до стройової військової служби, створювались так звані «винищувальні батальйони», які обороняли тил Діючої армії від ворожих шпигунів та диверсантів, що масово засилались супротивником (в основному з числа колишніх співвітчизників-емігрантів), та від місцевих кримінальних елементів, а також — забезпечували в координації з військами НКВС належний радянський порядок в прифронтовій смузі в умовах війни. Після відступу Червоної Армії на схід, певна кількість озброєних винищувальних батальйонів, що не встигла відійти з армійськими підрозділами на схід, залишалась на окупованій території свого району. Слід прийняти до уваги падіння віри в могутність Радянського Союзу серед населення та деморалізацію серед комуністів-підпільників на той час. Деякі члени колишніх винищувальних батальйонів НКВС пішли в глибоке підпілля, інші були викриті німцями й розстріляні або завербовані до Гестапо. Згодом, комуністи-підпільники, яким вдалося вижити зуміли налагодити зв'язок з командуванням Червоної Армії та з її допомогою почали зорганізовувати підпільно-партизанські групи. Надалі ці партизанські підрозділи поповнювались бійцями Червоної Армії, котрі попали в оточення, та цивільними людьми, що в такий спосіб намагалися чинити опір німецьким каральним групам, об'єднувались в партизанські з'єднання, створювали цілі партизанські зони та райони, в яких діяла радянська влада та правила більшовицька ідеологія.
В рядах українських радянських партизанів були колишні військовослужбовці РСЧА. В Україні знаходилась величезна кількість полонених червоноармійців. Майже всіх полонених німці тримали в шталагах — концентраційних таборах для військових. Невеликій частині з цієї категорії осіб вдавалось вирватися з полону, іноді завдяки активним діям малих загонів УПА, які (атакували німецькі табори) для військовополонених щоб звільнити своїх побратимів. Колишні військовослужбовці РСЧА тікали в сільську місцевість і там намагалися пристосуватися до життя. Згодом вони поповнювали ряди партизанських загонів (не лише радянський, але й УПА), оскільки для багатьох бійців це була єдина можливість продовжувати війну з ворогом і чинити опір військовим підрозділам німецької армії.
Частина червоноармійців, які у 1941 році відстали від своїх частин, але не потрапили в полон, осідали у селах під різними легендами. У багатьох випадках це був командний склад Червоної Армії, найбільш підготований до ведення активної боротьби проти загарбників. Згодом вони також поповнювали ряди радянських партизанів.
Також в лісах знаходилось багато дезертирів, які залишили частини Червоної Армії та зовсім не збирались воювати у складі радянських партизанських загонів. Радянські партизани під проводом командирів НКВС фізично знищували цих людей як злочинців або як ворогів радянського ладу. Досить часто на власний розсуд радянських командирів в категорію «ворогів радянського ладу» записували мирне населення окупованих німцями територій, що не бажало віддавати радянським партизанам харчі. Тому нерідко радянські партизани вдавалися до пограбування й мародерства та проводили каральні операції проти «непокірного» мирного населення України.
Головні етапи руху
Становлення: 1941—1942 роки
29 червня 1941 ЦК ВКП(б) видав наказ організувати партійне підпілля на окупованій німцями території, щоб пізніше розгорнути з нього партизанський рух. В Україні у 1941—1942 роках таке підпілля вдалося створити лише у деяких містах, бо навіть більшість членів КПУ відмовилися від покладеного на них доручення і з приходом німців легалізувалися.
До літа 1942 року на території України продовжувало діяти лише близько десятої частини створених владою підпільних груп, що становило лишень дві тисячі осіб. В кінці 1941 недовгий час діяв загін в околицях Нікополя й Кривого Рогу (500 осіб), що мав завдання знищити непошкоджені шахти, але німці цей загін швидко ліквідували. Та ж сама доля чекала на загін, що діяв взимку 1941—1942 біля Павлограда і на східній Дніпропетровщині (близько 400 осіб). Довше діяли партизани в Криму.
Про неефективність діяльності партизанських підрозділів в степовій зоні свідчить «Альбом партизанської слави українського народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років». При перегляді цього видання впадає в око, що переважна більшість партизанських загонів Дніпропетровської області проіснувала всього два місяці — з серпня по жовтень 1941, так і не спромігшись організувати підривну діяльність у тилу в німців. Наприклад, у Солонянському районі був організований партизанський загін (командир — Волобуєв Карпо Родіонович, комісар — Голуб Сергій Дем'янович), який фактично діяв у Запорізькій області та припинив існування на початку жовтня 1941 року.
Для керівництва партизанським рухом і координації його дій з операціями Червоної Армії 30 травня 1942 року при Ставці Верховного Головнокомандування був створений Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР) на чолі з першим секретарем ЦК КП(б) Білорусі . 20 червня 1942 року був створений Український штаб партизанського руху (УШПР) з центром у Луганську, а пізніше у Москві. Номінальним керівником Українського штабу був Микита Хрущов, фактичним — Тимофій Строкач, заступник народного комісара НКВС УРСР.
Для забезпечення взаємодії партизанів з регулярними військами при військових радах декількох фронтів і армій були створені представництва партизанських організацій. Також значну роль в організації партизанського руху зіграло партійне підпілля. Таким чином, зі створенням штабів партизанського руху і зміцненням партійного підпілля в основному завершилася робота зі створення системи централізованого керівництва партизанським рухом. У розпорядження УШПР були виділені радіовузли, шпиталі, зброя, транспортні літаки й ін. Діяла школа з підготовки партизанських кадрів.
Партизанський рух в Україні набуває масовості з кінця 1942 року. Це було наслідком остаточного розчарування українського населення в «нових порядках» «визволителів», та відповідною реакцією на терор проти мирного населення, вбивства заручників, геноцид євреїв, депортацію на примусові роботи в Німеччину. З іншого боку, на цей час комуністична партія Радянського Союзу разом з Комуністичною партією України зуміла надати комплексну підтримку партизанському руху — агітацією, кадрами, матеріальним забезпеченням.
Організований опір: 1942—1944 роки
Перші радянські загони партизанів з'явились наприкінці 1941 року під Черніговом, Сумами та Брянськом під керівництвом Миколи Попудренка та Сидора Ковпака. Ці групи й стали зародком пізнішого руху радянських партизан у лісах північної України. Вони почали проявляти незначну активність навесні 1942, встановивши радіозв'язок із Москвою. Їм на допомогу було скинуто на парашутах розвідників Червоної армії. До цих загонів приєднались також групи радянських військ, які прорвались з оточення на схід від Києва у вересні 1941 (наприклад, О. Сабурова).
У 1943 році партизани контролювали лісові райони Північно-Східної України, завдаючи втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням Червоної армії восени 1943 рух радянських партизан в Україні пожвавився. Якщо на 1 січня 1943 року в Україні було 13 300 партизанів (у 7 з'єднаннях і 155 самостійних загонах), то на 1 грудня 1943 року — вже 43 500 (29 і 83). На початок 1944 їх кількість зросла до 47 800.
За наказом Українського штабу партизанського руху (УШПР) загони С. Ковпака і О. Сабурова з жовтня 1942 до березня 1943 пройшли рейдом північчю України. Вони проходили переважно територією слабо зайнятою німцями, через що збройних сутичок було мало.
У травні-жовтні 1943 року загін Ковпака здійснив відомий рейд по Україні з Путивля через Волинь у Карпати із завданням «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро, а також для створення політичного і психологічного ефекту на Волині і в Галичині, де бої з німецькою армією вели загони УПА. Загони УПА спочатку пропускали радянських партизанів на західноукраїнські землі в надії, що ті чинитимуть опір німецькій армії. Проте бійці загону Ковпака активно проявляли себе не в боях з німецькими каральними загонами, а в акціях мародерства та знищення антирадянсько налаштованого місцевого населення .
Цей розділ містить , що можуть не відповідати вимогам Вікіпедії до . |
1 серпня 1943 року під Делятином німці розбили загін Ковпака (в бою коло села Заріччя загинув комісар загону генерал-майор Семен Руднєв). З метою захистити рідні терени і мирне населення від розбою та мародерства радянських партизан, УПА знищувало розпорошені після розгрому малі рештки загону Ковпака. За Армстронґом, з 3 500 ковпаківців залишилося ледве 500. Проте рейд Ковпака мав психологічний успіх, бо створив хаос у Галичині восени 1943 року й радянська пропаганда чудово використовувала це для підняття бойового духу в Червоній Армії й для культивації віри в її перемогу серед населення на окупованих німцями територіях.
Рештки ковпаківців увійшли до складу під командуванням Петра Вершигори, яка з кінця січня до липня 1944 року пройшла рейдом з Волині (каральні операції проти мирного населення та бої з УПА), через північно-західну Галичину, Холмщину, Підляшшя та Білорусь.
У 1943 році також пройшли рейди менших загонів радянських партизан: Михайла Наумова (на півдні України), Н. Мельника та Олексія Федорова (Правобережжя й Волинь) та інші. На Волині також діяв загін Василя Бегми. Партизанською професіональною формацією розвідувального типу був загін полковника НКВС Дмитра Медвєдєва, який діяв на Волині (частково на Львівщині та Грубешівщині) у 1942–1944 роках і виконав ряд терористичних актів проти німців: атентати в Рівному, убивство віце-губернатора О. Бауера агентом Миколою Кузнецовим у Львові тощо.
Український штаб проіснував до 1 червня 1945 року; в кінці війни він керував радянськими партизанами у Польщі і Словаччині. Важливі партизанські рейди в Україні в 1944 (крім згаданого П. Вершигори) здійснили загони: Івана Артюхова, В. Шангіна, М. Шукаєва (осів у галицьких Карпатах, де зазнав поразки у боях з УПА, згодом подався у Словаччину).
Значну роль радянські партизани відіграли в боротьбі проти українського бандерівського руху, збирали відомості про свідомих українців, створювали різні провокації, ліквідували низку українських патріотів. Щодо Української повстанської армії радянські партизани зайняли також позицію активної боротьби відповідно до своїх переконань та загальної політики комуністичної партії, спрямованої на придушення національно-визвольних рухів на теренах СРСР та Східної Європи. З цією метою від 1942 року в кожному загоні партизан існував Особливий відділ НКВС, пізніше «СМЕРШу».
З моменту окупації німецькими військами Херсона на його околицях працював партизанський загін під командуванням А.Ю Гірського. Головною метою було максимально ускладнити перебування фашистів у місті. Вони спалювали склади з пальним, псували техніку. А одного разу навіть змогли забрати із собою життя 15 німецьких офіцерів. Партизани йшли на найзухваліші та найнебезпечніші речі. На цей раз вони напали на ресторан «Херсон». Точного опису тих подій в історії не збереглося. Але результат їхньої «акції» не міг не лякати окупантів.
У загоні Гірського було сто осіб. Невелика кількість, але перевага в такій справі була не за кількістю, а якістю. Самовіддані херсонські партизани змогли знищити 33 гітлерівці, заволодіти 12 автоматами, 6 мотоциклами, легковими машинами та вантажівками. Але й солдати третього рейху, теж не були простофілями. У жовтні 1941 року загін зазнав великих втрат недалеко від Скадовського району. Село Мала Андріївка стала могилою для партизанів та самого А.Ю Гірського.
«Альтернативні» радянські партизани
Окрему групу радянських партизанів в Україні становили невеликі загони та комсомольські підпільні групи, що виникали стихійно і мали скоріше національно-комуністичний характер: підпілля у Вінниці (його учасників заарештувало в 1944 НКВС), загін на Чернігівщині, що кинув гасло: «Проти Гітлера і Сталіна» (його в березні 1942 року ліквідував загін Олексія Федорова), загін капітана Кудрі у районі Диканських лісів та удовж Ворскли тощо. Ці партизани зв'язку з Українським штабом у Москві не мали і тому після війни офіційно довго не визнавалися радянськими партизанами.
Кількість партизан
6 березня 1942 року нарком внутрішніх справ УРСР Василь Сергієнко направив секретарю ЦК КП(б)У Дем'янові Коротченку доповідну записку. У ній значилося, що з серпня 1941-го по 1 березня 1942 року НКВС УРСР сформував 1874 партизанських загони чисельністю 29 307 осіб і заслав у тил ворога 776 агентів-одинаків і зв'язкових з партизанськими загонами — разом понад 30 000 осіб. Тим часом, у доповідній записці НКВС СРСР від 1 травня 1942 року повідомлялося, що в Україні діє 37 партизанських загонів з 1918 учасниками. Тобто «некомплект» склав близько 28 000 осіб або 93 % від чисельності партизанів, залишених у тилу або засланих у тил нацистів в Україні НКВС УСРР і КП(б)У в перші десять місяців війни. Більшість партизанів дезертирували (точніше — пішли додому), а загони саморозпустилися через безперспективність, а головне — небезпека опору німцям. Крім того, антирадянські настрої населення в перші місяці війни були настільки сильними, що партизанам не вдавалося знаходити спільну мову з мирними жителями — своїми родичами.
1 березня 1944 року перший секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов, виступаючи на сесії Верховної Ради УРСР[], заявив: в Україні діяли 228 партизанських загонів кількістю 60 000 осіб. А вже 20 серпня того ж року в доповідній записці Українського штабу партизанського руху йдеться про 115 тис. Через декілька місяців у документах УШПР фігурує 180 тис. У травні 1945-го ЦК КП(б)У вже оперувало даними в 200 тис. осіб. У партизанських формуваннях воювали представники 62-х національностей СРСР та інших країн. При цьому українці становили 59% від загальної кількості партизанів (для порівняння: росіяни – 22,2%). Серед особового складу партизанських формувань переважали безпартійні — 66,5%, комуністи — 13,6, комсомольці — 19,9%. 1975 року, після чергової кампанії з виявлення партизанів, з'явилася нова цифра — 501 тис. Українська партноменклатура тоді прагнула показати свою республіку «найбільш партизанською з усіх партизанських»..
Усі ці цифри історики піддали ревізії після розпаду СРСР. Зокрема Анатолій Кентій стверджує, що реальна чисельність партизанів, які одночасно діяли на окупованій території і перебували на зв'язку з УШПР, була на січень 1944 року близько 48 000 осіб. А за роки війни загалом, пише російський дослідник Олександр Гогун, через партизанські загони пройшло близько 100 000 осіб.
468 000 солдатів Вермахту загинули від рук партизанів — такою була офіційно прийнята в СРСР статистика німецьких втрат. Ця кількість теж радикально завищена. Американський історик Джон Армстронґ, проаналізувавши німецькі джерела, пише про 30—45 000 загиблих солдатів вермахту й колабораціоністів на всій території СРСР. Німецький історик Луц Клінкхаммер називає цифру в 18 000 осіб..
Партизанські мемуари
Появою великої кількості партизанських мемуарів тиражами 100, 150, 200 тисяч примірників радянське суспільство зобов'язане Хрущову. Після його приходу до влади книжкові полиці буквально ломилися від творів, в яких колишні партизанські командири описували свої «подвиги» в роки війни — саме свої або ж наближених до себе людей, а не рядових партизанів. Саме за цими працями абсолютна більшість радянських громадян кілька поколінь дізнавалася про партизанський рух. Створювалися вони за підтримки влади — як частина радянської пропаганди. В той же час Хрущов був противником системних історичних досліджень партизанського руху, розуміючи, що вони розвінчають романтичний образ «радянських месників».
Олексій Федоров у своїх мемуарах «Підпільний обком діє» (три томи: 1947, 1949, 1954) промовисто розповідає про допомогу, що її надають партизанам західноукраїнські селяни, і про підтримку останніми їх з'єднання практично в усьому регіоні. Тим часом командування Рівненського партизанського з'єднання № 2 у листопаді 1943 року в своєму листі повідомляло Федорова, що його бійці ведуть незаконну діяльність, на межі явного мародерства. Загін ім. Ванди Василевської, рухаючись через село Привітівка, піддав населення цього села форменному пограбуванню. «Бійці загону, — писалося в листі, — без жодного контролю і керівництва ходили по селу і вимагали все, що потрапило. Брали взуття, білизну, одяг, посуд, супроводжуючи свої дії лайкою, погрозами і застосуванням зброї, стріляючи з гвинтівок і автоматів» (тому що не мали грошей при собі, щоб заплатити).
Вельми неправдоподібно в мемуарах представлені українські націоналісти. У партизанських спогадах вони «продажні нелюди», які звіряче мучили разом з німцями місцеве населення. Так, Дмитро Медведєв у своїй книзі «Сильные духом» (1951) характеризував бандерівських партизан, щедро розсипаючи негативні епітети, анітрохи не дбаючи про їх відповідність фактам: «Бандера був махровий , вивченик гестапо. Він зібрав покидьки петлюрівської контрреволюції, вцілілих куркулів, весь набрід, що опинився після тридцять дев'ятого року в гітлерівській Німеччині. Його „хлопці“ грабували українські села і хутори, а прибутки від пограбувань ішли отаманові. Награбовані капітали Бандера вміщав на своє ім'я в швейцарський банк».
Проблемою в партизанських мемуарах є і те, що героями сюжетів тут часто ставали люди, які не мали ані найменшого стосунку до боротьби з німецькими окупантами і потрапили на сторінки книг завдяки знайомству з авторами. А приписки чужих операцій часто ставали предметом сварок між партизанськими «вождями», що призводили до того, що багато з них просто не спілкувалися між собою в мирний час.
Наочним прикладом тут може служити відкритий лист колишнього учасника партизанського руху Миколи Струтинського, надісланий ним до Інституту історії УРСР 26 березня 1966 року. Досвідчений партизан виявив у книзі «Поєдинок» (видана 1974), написаною одним з керівників Рівненського підпілля, [ru], дивні речі. Терентій Федорович безсоромно привласнив собі ідею про підрив німецької їдальні в Рівному в 1943 році, натомість, за словами Струтинського, це була задумка бійця Афоніна. Жертви вибуху в мемуарах автор також, м'яко кажучи, перебільшив.
"Новак доповів командирові загону, що вибухом міни було знищено кілька німецьких генералів, багато офіцерів і солдатів. Тепер він конкретизував цифру. Виступаючи 7 червня 1965 року на львівському телебаченні, Новак сказав, що в цій їдальні було вбито трьох генералів, чотирьох підполковників і 80 офіцерів, — пише в листі Струтинський. — З усією відповідальністю заявляю, що це зухвала брехня. У солдатській їдальні німецькі генерали і офіцери не харчувалися. Не було їх там і в момент вибуху. Насправді в результаті вибуху міни були важко поранені лише двоє: рядовий солдат-власівець і Червинський, який виконував наші завдання в комендатурі міста, де він працював шевцем, час від часу відвідував «Солдатен гейм».
Результати
Майже 30 тисяч учасників руху опору загинуло, потрапило в табори смерті або змушено було зректися боротьби. На території Західної України, де закріпилася ОУН, дії радянських партизан не мали належної народної підтримки, хоча в радянських партизанських загонах, що діяли на цій території, звичайно були й місцеві жителі.
10 000 німців, їхніх союзників і колабораціоністів убили радянські партизани в Українській РСР упродовж 1941—1944 років. Такі приблизні дані на основі аналізу архівних документів наводить російський історик Олександр Гогун у монографії «Сталинские коммандос», виданій у Москві. Додає, що від половини до двох третин цих убитих становили українці.
Керівники та провід
Див. також
Примітки
- Юрій Поташній. Корюківка: забута трагедія. Як нацисти знищили 7-тисячне містечко // Історична правда. 2 березня 2011
- Радянські партизани розумним людям докучали гірше за окупантів
- Йшли в ліси, партизани? Рецензія
- Видавництво «Всесвіт», Київ, 2012 рік
- Солоне, Вовніги, Башмачка: Чи багато води у Дніпрі?. Солоне, Вовніги, Башмачка. Процитовано 23 вересня 2018.
- Херсонський підпільний рух проти третього рейху - kherson-yes.com.ua (укр.). 5 лютого 2023. Процитовано 9 лютого 2023.
- Партизанская сага
- Кентій А. В. Партизанський рух в Україні в роки Другої світової війни. — — Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 74. — ..
- Гогун А. Сталинские коммандос. Украинские партизанские формирования, 1941–1944 / А. Гогун. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Российская политич. энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — С. 341. — (История сталинизма). — . (рос.)
- Володимир Гінда, кандидат історичних наук. Партизани Великої Вітчизняної: а чи був героїзм? «Партизани тероризують місцеве населення у формі вбивств і мародерства»... «Місцеве населення має до нас велику ворожість, до німців – ще більшу»... Як брехали Федоров і Ко. // УНІАН, 17 серпня 2010
- Отряд им. Ванды Василевской, двигаясь через село Привентовка (возможно, Приветовка нынешнего Заречненского района Ровенской области), фактически грабил местное население // Володимир Гінда. Західна Україна в мемуарах радянських партизан Світлини – з Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С.Пшеничного // Zbruc, 21 вересня 2013 / Владимир Гинда. Западная Украина в воспоминаниях советских партизан / опубликовано в издании Zbruc. Перевод: , 3 октября 2013
- Радянські партизани розумним людям докучали гірше за окупантів
Джерела та література
- Гогун Олександр Сталінські командос. Українські партизанські формування, 1941–1944 рр. / переклад Катерина Демчук. — Київ: «Наш Формат». — 2014. — 504 с. — .
- Олєксандр Ґоґун, Іван Дерейко Печерний сталінізм
- Володимир Гінда. Як партизани торгували з німцями
- Володимир Гінда. Партизани Великої Вітчизняної: а чи був героїзм?
- Володимир Сергійчук Скільки було радянських партизанів?
- Олександр Ткачук Червоні партизани у світлі нових документів
- «Создавать невыносимые условия для врага и всех его пособников...» Красные партизаны Украины, 1941-1944: малоизученные страницы истории. Документы и материалы / Авт.-сост. Гогун А., Кентий А. — Киев: Украинский издательский союз, 2006. — 430 с. (рос.)
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Тим Рипли История войск СС. 1925—1945. — Центрполиграф, 2009. — 350 с. — . (рос.)
- Ковпак С. А. От Путивля до Карпат. — М.: Воениздат НКО СССР, 1945. — 136 с. (рос.)
- Ніколаєць Юрій, Щербатюк Володимир Партизанський рух в Україні на початку війни: розвінчання міфів // День. — № 79. — 5 травня 2000.
- Володимир Гінда. Венеричні недуги серед бійців і командирів є масовим явищем // Країна. — № 22 (25). — 18 червня 2010.
- Т. Марискевич (Львів). Довідник з історії України.
- Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 pp. — Т. 1. — К.: Політвидав України, 1967.
- Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 pp. — Т. 2. — К.: Політвидав України, 1968.
- Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 pp. — Т. 3. — К.: Політвидав України, 1969.
- Armstrong J. A. (Ed.) Soviet Partisans in World War II. — Madison: The University of Wisconsin Press, 1964. — 812 p. — ; . (англ.)
- Чайковський А. С. Невідома війна: (Партизанський рух в Україні 1941—1944 рр. мовою документів, очима історика.). — К.: Україна, 1994. — 255 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Radya nskij partiza nskij ruh na teritoriyi Ukrayini ruh Oporu gromadyan Radyanskogo Soyuzu proti nimeckih okupantiv ta yih soyuznikiv na teritoriyi Ukrayini u 1941 1944 rokah organizovanij radyanskimi ta partijnimi organami v tomu chisli NKVS Zagalna chiselnist ukrayinskih partizaniv perevazhno iz civilnih gromadyan stanovila v 1941 1943 rokah vid 5 do 30 tisyach bijciv v 1944 roci vid 30 do 50 tisyach bijciv Chislenni nakazi vishogo vijskovogo kerivnictva oriyentuvali partizan na vchinennya diversij i znishennya zhivoyi sili voroga prote nemaye zhodnogo dokumenta de vkazuvalos bi na neobhidnist zahishati mirne naselennya Provokuyuchi gitlerivciv na masovi rozpravi diversanti naspravdi vikonuvali direktivu Moskvi Zrobiti nesterpnim zhittya mirnogo naselennya i pidnimati narod na borotbu proti okupantiv PeredumoviOrganizaciya ruhu oporu v Ukrayini u 1941 1942 rokah bula pov yazana z velicheznimi trudnoshami Koncepciya vijni maloyu krov yu na vorozhij teritoriyi sho panuvala naperedodni vijni ne peredbachala diyalnosti partizanskih zagoniv ta stvorennya nalezhnoyi lyudskoyi zbrojnoyi ta materialnoyi bazi dlya funkcionuvannya v umovah okupaciyi Prote realni podiYi 1941 roku skoreguvali plani vedennya vijni V prifrontovij zoni pri kozhnomu radyanskomu rajviddili miliciyi z dobrovolciv patriotichno nalashtovanih osib neprizovnogo viku abo takih sho z riznih prichin nepridatni buli do strojovoyi vijskovoyi sluzhbi stvoryuvalis tak zvani vinishuvalni bataljoni yaki oboronyali til Diyuchoyi armiyi vid vorozhih shpiguniv ta diversantiv sho masovo zasilalis suprotivnikom v osnovnomu z chisla kolishnih spivvitchiznikiv emigrantiv ta vid miscevih kriminalnih elementiv a takozh zabezpechuvali v koordinaciyi z vijskami NKVS nalezhnij radyanskij poryadok v prifrontovij smuzi v umovah vijni Pislya vidstupu Chervonoyi Armiyi na shid pevna kilkist ozbroyenih vinishuvalnih bataljoniv sho ne vstigla vidijti z armijskimi pidrozdilami na shid zalishalas na okupovanij teritoriyi svogo rajonu Slid prijnyati do uvagi padinnya viri v mogutnist Radyanskogo Soyuzu sered naselennya ta demoralizaciyu sered komunistiv pidpilnikiv na toj chas Deyaki chleni kolishnih vinishuvalnih bataljoniv NKVS pishli v gliboke pidpillya inshi buli vikriti nimcyami j rozstrilyani abo zaverbovani do Gestapo Zgodom komunisti pidpilniki yakim vdalosya vizhiti zumili nalagoditi zv yazok z komanduvannyam Chervonoyi Armiyi ta z yiyi dopomogoyu pochali zorganizovuvati pidpilno partizanski grupi Nadali ci partizanski pidrozdili popovnyuvalis bijcyami Chervonoyi Armiyi kotri popali v otochennya ta civilnimi lyudmi sho v takij sposib namagalisya chiniti opir nimeckim karalnim grupam ob yednuvalis v partizanski z yednannya stvoryuvali cili partizanski zoni ta rajoni v yakih diyala radyanska vlada ta pravila bilshovicka ideologiya V ryadah ukrayinskih radyanskih partizaniv buli kolishni vijskovosluzhbovci RSChA V Ukrayini znahodilas velichezna kilkist polonenih chervonoarmijciv Majzhe vsih polonenih nimci trimali v shtalagah koncentracijnih taborah dlya vijskovih Nevelikij chastini z ciyeyi kategoriyi osib vdavalos virvatisya z polonu inodi zavdyaki aktivnim diyam malih zagoniv UPA yaki atakuvali nimecki tabori dlya vijskovopolonenih shob zvilniti svoyih pobratimiv Kolishni vijskovosluzhbovci RSChA tikali v silsku miscevist i tam namagalisya pristosuvatisya do zhittya Zgodom voni popovnyuvali ryadi partizanskih zagoniv ne lishe radyanskij ale j UPA oskilki dlya bagatoh bijciv ce bula yedina mozhlivist prodovzhuvati vijnu z vorogom i chiniti opir vijskovim pidrozdilam nimeckoyi armiyi dzherelo ne vkazane 884 dni Chastina chervonoarmijciv yaki u 1941 roci vidstali vid svoyih chastin ale ne potrapili v polon osidali u selah pid riznimi legendami U bagatoh vipadkah ce buv komandnij sklad Chervonoyi Armiyi najbilsh pidgotovanij do vedennya aktivnoyi borotbi proti zagarbnikiv Zgodom voni takozh popovnyuvali ryadi radyanskih partizaniv Takozh v lisah znahodilos bagato dezertiriv yaki zalishili chastini Chervonoyi Armiyi ta zovsim ne zbiralis voyuvati u skladi radyanskih partizanskih zagoniv Radyanski partizani pid provodom komandiriv NKVS fizichno znishuvali cih lyudej yak zlochinciv abo yak vorogiv radyanskogo ladu Dosit chasto na vlasnij rozsud radyanskih komandiriv v kategoriyu vorogiv radyanskogo ladu zapisuvali mirne naselennya okupovanih nimcyami teritorij sho ne bazhalo viddavati radyanskim partizanam harchi Tomu neridko radyanski partizani vdavalisya do pograbuvannya j maroderstva ta provodili karalni operaciyi proti nepokirnogo mirnogo naselennya Ukrayini Golovni etapi ruhuStanovlennya 1941 1942 roki 29 chervnya 1941 CK VKP b vidav nakaz organizuvati partijne pidpillya na okupovanij nimcyami teritoriyi shob piznishe rozgornuti z nogo partizanskij ruh V Ukrayini u 1941 1942 rokah take pidpillya vdalosya stvoriti lishe u deyakih mistah bo navit bilshist chleniv KPU vidmovilisya vid pokladenogo na nih doruchennya i z prihodom nimciv legalizuvalisya Do lita 1942 roku na teritoriyi Ukrayini prodovzhuvalo diyati lishe blizko desyatoyi chastini stvorenih vladoyu pidpilnih grup sho stanovilo lishen dvi tisyachi osib V kinci 1941 nedovgij chas diyav zagin v okolicyah Nikopolya j Krivogo Rogu 500 osib sho mav zavdannya znishiti neposhkodzheni shahti ale nimci cej zagin shvidko likviduvali Ta zh sama dolya chekala na zagin sho diyav vzimku 1941 1942 bilya Pavlograda i na shidnij Dnipropetrovshini blizko 400 osib Dovshe diyali partizani v Krimu Pro neefektivnist diyalnosti partizanskih pidrozdiliv v stepovij zoni svidchit Albom partizanskoyi slavi ukrayinskogo narodu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rokiv Pri pereglyadi cogo vidannya vpadaye v oko sho perevazhna bilshist partizanskih zagoniv Dnipropetrovskoyi oblasti proisnuvala vsogo dva misyaci z serpnya po zhovten 1941 tak i ne spromigshis organizuvati pidrivnu diyalnist u tilu v nimciv Napriklad u Solonyanskomu rajoni buv organizovanij partizanskij zagin komandir Volobuyev Karpo Rodionovich komisar Golub Sergij Dem yanovich yakij faktichno diyav u Zaporizkij oblasti ta pripiniv isnuvannya na pochatku zhovtnya 1941 roku Dlya kerivnictva partizanskim ruhom i koordinaciyi jogo dij z operaciyami Chervonoyi Armiyi 30 travnya 1942 roku pri Stavci Verhovnogo Golovnokomanduvannya buv stvorenij Centralnij shtab partizanskogo ruhu CShPR na choli z pershim sekretarem CK KP b Bilorusi 20 chervnya 1942 roku buv stvorenij Ukrayinskij shtab partizanskogo ruhu UShPR z centrom u Lugansku a piznishe u Moskvi Nominalnim kerivnikom Ukrayinskogo shtabu buv Mikita Hrushov faktichnim Timofij Strokach zastupnik narodnogo komisara NKVS URSR Dlya zabezpechennya vzayemodiyi partizaniv z regulyarnimi vijskami pri vijskovih radah dekilkoh frontiv i armij buli stvoreni predstavnictva partizanskih organizacij Takozh znachnu rol v organizaciyi partizanskogo ruhu zigralo partijne pidpillya Takim chinom zi stvorennyam shtabiv partizanskogo ruhu i zmicnennyam partijnogo pidpillya v osnovnomu zavershilasya robota zi stvorennya sistemi centralizovanogo kerivnictva partizanskim ruhom U rozporyadzhennya UShPR buli vidileni radiovuzli shpitali zbroya transportni litaki j in Diyala shkola z pidgotovki partizanskih kadriv Partizanskij ruh v Ukrayini nabuvaye masovosti z kincya 1942 roku Ce bulo naslidkom ostatochnogo rozcharuvannya ukrayinskogo naselennya v novih poryadkah vizvoliteliv ta vidpovidnoyu reakciyeyu na teror proti mirnogo naselennya vbivstva zaruchnikiv genocid yevreyiv deportaciyu na primusovi roboti v Nimechchinu Z inshogo boku na cej chas komunistichna partiya Radyanskogo Soyuzu razom z Komunistichnoyu partiyeyu Ukrayini zumila nadati kompleksnu pidtrimku partizanskomu ruhu agitaciyeyu kadrami materialnim zabezpechennyam Organizovanij opir 1942 1944 roki Pershi radyanski zagoni partizaniv z yavilis naprikinci 1941 roku pid Chernigovom Sumami ta Bryanskom pid kerivnictvom Mikoli Popudrenka ta Sidora Kovpaka Ci grupi j stali zarodkom piznishogo ruhu radyanskih partizan u lisah pivnichnoyi Ukrayini Voni pochali proyavlyati neznachnu aktivnist navesni 1942 vstanovivshi radiozv yazok iz Moskvoyu Yim na dopomogu bulo skinuto na parashutah rozvidnikiv Chervonoyi armiyi Do cih zagoniv priyednalis takozh grupi radyanskih vijsk yaki prorvalis z otochennya na shid vid Kiyeva u veresni 1941 napriklad O Saburova U 1943 roci partizani kontrolyuvali lisovi rajoni Pivnichno Shidnoyi Ukrayini zavdayuchi vtrat tilovim nimeckim pidrozdilam administraciyi ta infrastrukturi cih rajoniv Z nablizhennyam Chervonoyi armiyi voseni 1943 ruh radyanskih partizan v Ukrayini pozhvavivsya Yaksho na 1 sichnya 1943 roku v Ukrayini bulo 13 300 partizaniv u 7 z yednannyah i 155 samostijnih zagonah to na 1 grudnya 1943 roku vzhe 43 500 29 i 83 Na pochatok 1944 yih kilkist zrosla do 47 800 Za nakazom Ukrayinskogo shtabu partizanskogo ruhu UShPR zagoni S Kovpaka i O Saburova z zhovtnya 1942 do bereznya 1943 projshli rejdom pivnichchyu Ukrayini Voni prohodili perevazhno teritoriyeyu slabo zajnyatoyu nimcyami cherez sho zbrojnih sutichok bulo malo U travni zhovtni 1943 roku zagin Kovpaka zdijsniv vidomij rejd po Ukrayini z Putivlya cherez Volin u Karpati iz zavdannyam pererizati shlyahi vidstupu fashistam koli pochalisya boyi za Dnipro a takozh dlya stvorennya politichnogo i psihologichnogo efektu na Volini i v Galichini de boyi z nimeckoyu armiyeyu veli zagoni UPA Zagoni UPA spochatku propuskali radyanskih partizaniv na zahidnoukrayinski zemli v nadiyi sho ti chinitimut opir nimeckij armiyi Prote bijci zagonu Kovpaka aktivno proyavlyali sebe ne v boyah z nimeckimi karalnimi zagonami a v akciyah maroderstva ta znishennya antiradyansko nalashtovanogo miscevogo naselennya Cej rozdil mistit posilannya na dzherela sho mozhut ne vidpovidati vimogam Vikipediyi do avtoritetnih dzherel Bud laska perevirte chi vidpovidayut vkazanim kriteriyam dzherela vikoristani v comu rozdili 1 serpnya 1943 roku pid Delyatinom nimci rozbili zagin Kovpaka v boyu kolo sela Zarichchya zaginuv komisar zagonu general major Semen Rudnyev Z metoyu zahistiti ridni tereni i mirne naselennya vid rozboyu ta maroderstva radyanskih partizan UPA znishuvalo rozporosheni pislya rozgromu mali reshtki zagonu Kovpaka Za Armstrongom z 3 500 kovpakivciv zalishilosya ledve 500 Prote rejd Kovpaka mav psihologichnij uspih bo stvoriv haos u Galichini voseni 1943 roku j radyanska propaganda chudovo vikoristovuvala ce dlya pidnyattya bojovogo duhu v Chervonij Armiyi j dlya kultivaciyi viri v yiyi peremogu sered naselennya na okupovanih nimcyami teritoriyah Reshtki kovpakivciv uvijshli do skladu pid komanduvannyam Petra Vershigori yaka z kincya sichnya do lipnya 1944 roku projshla rejdom z Volini karalni operaciyi proti mirnogo naselennya ta boyi z UPA cherez pivnichno zahidnu Galichinu Holmshinu Pidlyashshya ta Bilorus U 1943 roci takozh projshli rejdi menshih zagoniv radyanskih partizan Mihajla Naumova na pivdni Ukrayini N Melnika ta Oleksiya Fedorova Pravoberezhzhya j Volin ta inshi Na Volini takozh diyav zagin Vasilya Begmi Partizanskoyu profesionalnoyu formaciyeyu rozviduvalnogo tipu buv zagin polkovnika NKVS Dmitra Medvyedyeva yakij diyav na Volini chastkovo na Lvivshini ta Grubeshivshini u 1942 1944 rokah i vikonav ryad teroristichnih aktiv proti nimciv atentati v Rivnomu ubivstvo vice gubernatora O Bauera agentom Mikoloyu Kuznecovim u Lvovi tosho Ukrayinskij shtab proisnuvav do 1 chervnya 1945 roku v kinci vijni vin keruvav radyanskimi partizanami u Polshi i Slovachchini Vazhlivi partizanski rejdi v Ukrayini v 1944 krim zgadanogo P Vershigori zdijsnili zagoni Ivana Artyuhova V Shangina M Shukayeva osiv u galickih Karpatah de zaznav porazki u boyah z UPA zgodom podavsya u Slovachchinu Znachnu rol radyanski partizani vidigrali v borotbi proti ukrayinskogo banderivskogo ruhu zbirali vidomosti pro svidomih ukrayinciv stvoryuvali rizni provokaciyi likviduvali nizku ukrayinskih patriotiv Shodo Ukrayinskoyi povstanskoyi armiyi radyanski partizani zajnyali takozh poziciyu aktivnoyi borotbi vidpovidno do svoyih perekonan ta zagalnoyi politiki komunistichnoyi partiyi spryamovanoyi na pridushennya nacionalno vizvolnih ruhiv na terenah SRSR ta Shidnoyi Yevropi Z ciyeyu metoyu vid 1942 roku v kozhnomu zagoni partizan isnuvav Osoblivij viddil NKVS piznishe SMERShu Z momentu okupaciyi nimeckimi vijskami Hersona na jogo okolicyah pracyuvav partizanskij zagin pid komanduvannyam A Yu Girskogo Golovnoyu metoyu bulo maksimalno uskladniti perebuvannya fashistiv u misti Voni spalyuvali skladi z palnim psuvali tehniku A odnogo razu navit zmogli zabrati iz soboyu zhittya 15 nimeckih oficeriv Partizani jshli na najzuhvalishi ta najnebezpechnishi rechi Na cej raz voni napali na restoran Herson Tochnogo opisu tih podij v istoriyi ne zbereglosya Ale rezultat yihnoyi akciyi ne mig ne lyakati okupantiv U zagoni Girskogo bulo sto osib Nevelika kilkist ale perevaga v takij spravi bula ne za kilkistyu a yakistyu Samoviddani hersonski partizani zmogli znishiti 33 gitlerivci zavoloditi 12 avtomatami 6 motociklami legkovimi mashinami ta vantazhivkami Ale j soldati tretogo rejhu tezh ne buli prostofilyami U zhovtni 1941 roku zagin zaznav velikih vtrat nedaleko vid Skadovskogo rajonu Selo Mala Andriyivka stala mogiloyu dlya partizaniv ta samogo A Yu Girskogo Alternativni radyanski partizaniOkremu grupu radyanskih partizaniv v Ukrayini stanovili neveliki zagoni ta komsomolski pidpilni grupi sho vinikali stihijno i mali skorishe nacionalno komunistichnij harakter pidpillya u Vinnici jogo uchasnikiv zaareshtuvalo v 1944 NKVS zagin na Chernigivshini sho kinuv gaslo Proti Gitlera i Stalina jogo v berezni 1942 roku likviduvav zagin Oleksiya Fedorova zagin kapitana Kudri u rajoni Dikanskih lisiv ta udovzh Vorskli tosho Ci partizani zv yazku z Ukrayinskim shtabom u Moskvi ne mali i tomu pislya vijni oficijno dovgo ne viznavalisya radyanskimi partizanami Kilkist partizan 6 bereznya 1942 roku narkom vnutrishnih sprav URSR Vasil Sergiyenko napraviv sekretaryu CK KP b U Dem yanovi Korotchenku dopovidnu zapisku U nij znachilosya sho z serpnya 1941 go po 1 bereznya 1942 roku NKVS URSR sformuvav 1874 partizanskih zagoni chiselnistyu 29 307 osib i zaslav u til voroga 776 agentiv odinakiv i zv yazkovih z partizanskimi zagonami razom ponad 30 000 osib Tim chasom u dopovidnij zapisci NKVS SRSR vid 1 travnya 1942 roku povidomlyalosya sho v Ukrayini diye 37 partizanskih zagoniv z 1918 uchasnikami Tobto nekomplekt sklav blizko 28 000 osib abo 93 vid chiselnosti partizaniv zalishenih u tilu abo zaslanih u til nacistiv v Ukrayini NKVS USRR i KP b U v pershi desyat misyaciv vijni Bilshist partizaniv dezertiruvali tochnishe pishli dodomu a zagoni samorozpustilisya cherez bezperspektivnist a golovne nebezpeka oporu nimcyam Krim togo antiradyanski nastroyi naselennya v pershi misyaci vijni buli nastilki silnimi sho partizanam ne vdavalosya znahoditi spilnu movu z mirnimi zhitelyami svoyimi rodichami 1 bereznya 1944 roku pershij sekretar CK KP b U Mikita Hrushov vistupayuchi na sesiyi Verhovnoyi Radi URSR dzherelo zayaviv v Ukrayini diyali 228 partizanskih zagoniv kilkistyu 60 000 osib A vzhe 20 serpnya togo zh roku v dopovidnij zapisci Ukrayinskogo shtabu partizanskogo ruhu jdetsya pro 115 tis Cherez dekilka misyaciv u dokumentah UShPR figuruye 180 tis U travni 1945 go CK KP b U vzhe operuvalo danimi v 200 tis osib U partizanskih formuvannyah voyuvali predstavniki 62 h nacionalnostej SRSR ta inshih krayin Pri comu ukrayinci stanovili 59 vid zagalnoyi kilkosti partizaniv dlya porivnyannya rosiyani 22 2 Sered osobovogo skladu partizanskih formuvan perevazhali bezpartijni 66 5 komunisti 13 6 komsomolci 19 9 1975 roku pislya chergovoyi kampaniyi z viyavlennya partizaniv z yavilasya nova cifra 501 tis Ukrayinska partnomenklatura todi pragnula pokazati svoyu respubliku najbilsh partizanskoyu z usih partizanskih Usi ci cifri istoriki piddali reviziyi pislya rozpadu SRSR Zokrema Anatolij Kentij stverdzhuye sho realna chiselnist partizaniv yaki odnochasno diyali na okupovanij teritoriyi i perebuvali na zv yazku z UShPR bula na sichen 1944 roku blizko 48 000 osib A za roki vijni zagalom pishe rosijskij doslidnik Oleksandr Gogun cherez partizanski zagoni projshlo blizko 100 000 osib 468 000 soldativ Vermahtu zaginuli vid ruk partizaniv takoyu bula oficijno prijnyata v SRSR statistika nimeckih vtrat Cya kilkist tezh radikalno zavishena Amerikanskij istorik Dzhon Armstrong proanalizuvavshi nimecki dzherela pishe pro 30 45 000 zagiblih soldativ vermahtu j kolaboracionistiv na vsij teritoriyi SRSR Nimeckij istorik Luc Klinkhammer nazivaye cifru v 18 000 osib Partizanski memuari Poyavoyu velikoyi kilkosti partizanskih memuariv tirazhami 100 150 200 tisyach primirnikiv radyanske suspilstvo zobov yazane Hrushovu Pislya jogo prihodu do vladi knizhkovi polici bukvalno lomilisya vid tvoriv v yakih kolishni partizanski komandiri opisuvali svoyi podvigi v roki vijni same svoyi abo zh nablizhenih do sebe lyudej a ne ryadovih partizaniv Same za cimi pracyami absolyutna bilshist radyanskih gromadyan kilka pokolin diznavalasya pro partizanskij ruh Stvoryuvalisya voni za pidtrimki vladi yak chastina radyanskoyi propagandi V toj zhe chas Hrushov buv protivnikom sistemnih istorichnih doslidzhen partizanskogo ruhu rozumiyuchi sho voni rozvinchayut romantichnij obraz radyanskih mesnikiv Oleksij Fedorov u svoyih memuarah Pidpilnij obkom diye tri tomi 1947 1949 1954 promovisto rozpovidaye pro dopomogu sho yiyi nadayut partizanam zahidnoukrayinski selyani i pro pidtrimku ostannimi yih z yednannya praktichno v usomu regioni Tim chasom komanduvannya Rivnenskogo partizanskogo z yednannya 2 u listopadi 1943 roku v svoyemu listi povidomlyalo Fedorova sho jogo bijci vedut nezakonnu diyalnist na mezhi yavnogo maroderstva Zagin im Vandi Vasilevskoyi ruhayuchis cherez selo Privitivka piddav naselennya cogo sela formennomu pograbuvannyu Bijci zagonu pisalosya v listi bez zhodnogo kontrolyu i kerivnictva hodili po selu i vimagali vse sho potrapilo Brali vzuttya biliznu odyag posud suprovodzhuyuchi svoyi diyi lajkoyu pogrozami i zastosuvannyam zbroyi strilyayuchi z gvintivok i avtomativ tomu sho ne mali groshej pri sobi shob zaplatiti Velmi nepravdopodibno v memuarah predstavleni ukrayinski nacionalisti U partizanskih spogadah voni prodazhni nelyudi yaki zviryache muchili razom z nimcyami misceve naselennya Tak Dmitro Medvedyev u svoyij knizi Silnye duhom 1951 harakterizuvav banderivskih partizan shedro rozsipayuchi negativni epiteti anitrohi ne dbayuchi pro yih vidpovidnist faktam Bandera buv mahrovij vivchenik gestapo Vin zibrav pokidki petlyurivskoyi kontrrevolyuciyi vcililih kurkuliv ves nabrid sho opinivsya pislya tridcyat dev yatogo roku v gitlerivskij Nimechchini Jogo hlopci grabuvali ukrayinski sela i hutori a pributki vid pograbuvan ishli otamanovi Nagrabovani kapitali Bandera vmishav na svoye im ya v shvejcarskij bank Problemoyu v partizanskih memuarah ye i te sho geroyami syuzhetiv tut chasto stavali lyudi yaki ne mali ani najmenshogo stosunku do borotbi z nimeckimi okupantami i potrapili na storinki knig zavdyaki znajomstvu z avtorami A pripiski chuzhih operacij chasto stavali predmetom svarok mizh partizanskimi vozhdyami sho prizvodili do togo sho bagato z nih prosto ne spilkuvalisya mizh soboyu v mirnij chas Naochnim prikladom tut mozhe sluzhiti vidkritij list kolishnogo uchasnika partizanskogo ruhu Mikoli Strutinskogo nadislanij nim do Institutu istoriyi URSR 26 bereznya 1966 roku Dosvidchenij partizan viyaviv u knizi Poyedinok vidana 1974 napisanoyu odnim z kerivnikiv Rivnenskogo pidpillya Geroyem Radyanskogo Soyuzu ru divni rechi Terentij Fedorovich bezsoromno privlasniv sobi ideyu pro pidriv nimeckoyi yidalni v Rivnomu v 1943 roci natomist za slovami Strutinskogo ce bula zadumka bijcya Afonina Zhertvi vibuhu v memuarah avtor takozh m yako kazhuchi perebilshiv Novak dopoviv komandirovi zagonu sho vibuhom mini bulo znisheno kilka nimeckih generaliv bagato oficeriv i soldativ Teper vin konkretizuvav cifru Vistupayuchi 7 chervnya 1965 roku na lvivskomu telebachenni Novak skazav sho v cij yidalni bulo vbito troh generaliv chotiroh pidpolkovnikiv i 80 oficeriv pishe v listi Strutinskij Z usiyeyu vidpovidalnistyu zayavlyayu sho ce zuhvala brehnya U soldatskij yidalni nimecki generali i oficeri ne harchuvalisya Ne bulo yih tam i v moment vibuhu Naspravdi v rezultati vibuhu mini buli vazhko poraneni lishe dvoye ryadovij soldat vlasivec i Chervinskij yakij vikonuvav nashi zavdannya v komendaturi mista de vin pracyuvav shevcem chas vid chasu vidviduvav Soldaten gejm RezultatiMajzhe 30 tisyach uchasnikiv ruhu oporu zaginulo potrapilo v tabori smerti abo zmusheno bulo zrektisya borotbi Na teritoriyi Zahidnoyi Ukrayini de zakripilasya OUN diyi radyanskih partizan ne mali nalezhnoyi narodnoyi pidtrimki hocha v radyanskih partizanskih zagonah sho diyali na cij teritoriyi zvichajno buli j miscevi zhiteli 10 000 nimciv yihnih soyuznikiv i kolaboracionistiv ubili radyanski partizani v Ukrayinskij RSR uprodovzh 1941 1944 rokiv Taki priblizni dani na osnovi analizu arhivnih dokumentiv navodit rosijskij istorik Oleksandr Gogun u monografiyi Stalinskie kommandos vidanij u Moskvi Dodaye sho vid polovini do dvoh tretin cih ubitih stanovili ukrayinci Kerivniki ta providSidir Kovpak Oleksandr Saburov Oleksij Fedorov Petro Vershigora Mokrousov Oleksij Vasilovich Mariya Badayeva Semen RudnyevDiv takozhRadyanski partizani Stalinski komandos Ukrayinski partizanski formuvannya 1941 1944 rr PrimitkiYurij Potashnij Koryukivka zabuta tragediya Yak nacisti znishili 7 tisyachne mistechko Istorichna pravda 2 bereznya 2011 Radyanski partizani rozumnim lyudyam dokuchali girshe za okupantiv Jshli v lisi partizani Recenziya Vidavnictvo Vsesvit Kiyiv 2012 rik Solone Vovnigi Bashmachka Chi bagato vodi u Dnipri Solone Vovnigi Bashmachka Procitovano 23 veresnya 2018 Hersonskij pidpilnij ruh proti tretogo rejhu kherson yes com ua ukr 5 lyutogo 2023 Procitovano 9 lyutogo 2023 Partizanskaya saga Kentij A V Partizanskij ruh v Ukrayini v roki Drugoyi svitovoyi vijni Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 74 ISBN 978 966 00 1061 1 Gogun A Stalinskie kommandos Ukrainskie partizanskie formirovaniya 1941 1944 A Gogun 2 e izd ispr i dop M Rossijskaya politich enciklopediya ROSSPEN 2012 S 341 Istoriya stalinizma ISBN 978 5 8243 1634 6 ros Volodimir Ginda kandidat istorichnih nauk Partizani Velikoyi Vitchiznyanoyi a chi buv geroyizm Partizani terorizuyut misceve naselennya u formi vbivstv i maroderstva Misceve naselennya maye do nas veliku vorozhist do nimciv she bilshu Yak brehali Fedorov i Ko UNIAN 17 serpnya 2010 Otryad im Vandy Vasilevskoj dvigayas cherez selo Priventovka vozmozhno Privetovka nyneshnego Zarechnenskogo rajona Rovenskoj oblasti fakticheski grabil mestnoe naselenie Volodimir Ginda Zahidna Ukrayina v memuarah radyanskih partizan Svitlini z Centralnogo derzhavnogo kinofotofonoarhivu Ukrayini im G S Pshenichnogo Zbruc 21 veresnya 2013 Vladimir Ginda Zapadnaya Ukraina v vospominaniyah sovetskih partizan opublikovano v izdanii Zbruc Perevod 3 oktyabrya 2013 Radyanski partizani rozumnim lyudyam dokuchali girshe za okupantivDzherela ta literaturaGogun Oleksandr Stalinski komandos Ukrayinski partizanski formuvannya 1941 1944 rr pereklad Katerina Demchuk Kiyiv Nash Format 2014 504 s ISBN 978 966 97425 4 4 Olyeksandr Gogun Ivan Derejko Pechernij stalinizm Volodimir Ginda Yak partizani torguvali z nimcyami Volodimir Ginda Partizani Velikoyi Vitchiznyanoyi a chi buv geroyizm Volodimir Sergijchuk Skilki bulo radyanskih partizaniv Oleksandr Tkachuk Chervoni partizani u svitli novih dokumentiv Sozdavat nevynosimye usloviya dlya vraga i vseh ego posobnikov Krasnye partizany Ukrainy 1941 1944 maloizuchennye stranicy istorii Dokumenty i materialy Avt sost Gogun A Kentij A Kiev Ukrainskij izdatelskij soyuz 2006 430 s ros Malij slovnik istoriyi Ukrayini Vidpovidalnij redaktor Valerij Smolij K Libid 1997 Tim Ripli Istoriya vojsk SS 1925 1945 Centrpoligraf 2009 350 s ISBN 978 5 9524 4721 9 ros Kovpak S A Ot Putivlya do Karpat M Voenizdat NKO SSSR 1945 136 s ros Nikolayec Yurij Sherbatyuk Volodimir Partizanskij ruh v Ukrayini na pochatku vijni rozvinchannya mifiv Den 79 5 travnya 2000 Volodimir Ginda Venerichni nedugi sered bijciv i komandiriv ye masovim yavishem Krayina 22 25 18 chervnya 2010 T Mariskevich Lviv Dovidnik z istoriyi Ukrayini Ukrayinska RSR u Velikij Vitchiznyanij vijni Radyanskogo Soyuzu 1941 1945 pp T 1 K Politvidav Ukrayini 1967 Ukrayinska RSR u Velikij Vitchiznyanij vijni Radyanskogo Soyuzu 1941 1945 pp T 2 K Politvidav Ukrayini 1968 Ukrayinska RSR u Velikij Vitchiznyanij vijni Radyanskogo Soyuzu 1941 1945 pp T 3 K Politvidav Ukrayini 1969 Armstrong J A Ed Soviet Partisans in World War II Madison The University of Wisconsin Press 1964 812 p ISBN 0299030601 ISBN 978 0299030605 angl Chajkovskij A S Nevidoma vijna Partizanskij ruh v Ukrayini 1941 1944 rr movoyu dokumentiv ochima istorika K Ukrayina 1994 255 s