|
Ґо́ндор (синд. Gondor, у перекладі — «Земля каменя») — у творах Дж. Р. Р. Толкіна «Сильмариліон» і «Володар перснів» — велике південне королівство нуменорців у Середзем'ї. Третя частина «Володаря перснів» — «Повернення короля» — значною мірою розповідає про події, які відбувалися у Ґондорі під час Війни Персня та наступного відновлення королівства. Відомості про давнішу історію Ґондору можна знайти у Додатках до «Володаря перснів», у яких також розповідається і про заснування цього краю.
За Толкіном, Ґондор було засновано синами Еленділа Ісілдуром та Анаріоном, які стали вигнанцями після падіння острівного королівства Нуменор у 3320 році Другої епохи. Разом з іншим королівством — Арнор, на північному заході Середзем'я, — Ґондор був останньою твердинею Людей Заходу. Першою столицею Ґондору було місто Осґіліат, заснована Еленділом і його синами Ісілдуром та Анаріоном у кінці Другої Епохи.
Після першого періоду зростання, у (Третю Епоху) Ґондор почали ослаблювати своїми нападами та підступами союзники Темного Володаря Саурона, унаслідок чого королівство поступово почало занепадати. Через це було втрачено ряд територій на південному та північному сході, а Ітілієн перетворився на спірне пограниччя між Ґондором та Мордором. Відновлення слави та величі Ґондору відбулося лише після остаточного падіння Саурона та коронації Араґорна.
Історія та географія Ґондору були розроблені Толкіном у кілька етапів у рамках роботи над своїм легендаріумом, яка продовжувалася також і під час написання «Володаря перснів». Його роль у історії «Володаря перснів» формувалася поступово, від чергової «декорації» для пригод гобітів у ранніх версіях до одного з ключових понять історії Середзем'я у пізніших. Еволюція історії Ґондору була проаналізована Крістофером Толкіном у «Історії Середзем'я», а сама історія привернула до себе увагу багатьох пізніших дослідників та шанувальників творчості Дж. Р. Р. Толкіна.
Історія Ґондору
Історія Ґондору більш-менш докладно описана у кількох працях Дж. Р. Р. Толкіна. Уперше Ґондор як такий згадується у розділі ІІ «Рада в Елронда» другої книги «Володаря Перстенів» разом з коротким викладенням історії Другої та Третьої Епох. Історія Ґондору у Третю Епоху більш докладно описана у Додатках до «Володаря Перстенів», а також у «Сильмариліоні». Крім того, розповіді про окремі події історії Ґондору містяться також у «Незакінчених оповіданнях».
Утворення Ґондору та Останній Союз
Землі, які пізніше стали називатися Ґондором, були широко колонізовані нуменорцями приблизно від середини Другої Епохи, особливо Друзями Ельфів, вірними дому Еленділа. Коли сини Еленділа, Ісілдур та Анаріон висадилися у Середзем'ї після затоплення Нуменору, їх радо зустріли колоністи, після чого обидва брати разом почали правити цією землею, у той час, як Еленділа було визнано Верховним Королем усіх земель дунедайнів. У самому Південному Королівстві місцями проживання Ісілдура та Анаріона були, відповідно, Мінас-Ітіль та Мінас-Анор, а столиця Осґіліат розташовувалася між їхніми володіннями, поділена навпіл річкою Андуїн.
Утім, Саурон теж уцілів після знищення Нуменору і потайки повернувся до землі Мордору на схід від Ґондору. Невдовзі він розпочав війну проти нуменорських королівств, сподіваючись знищити їх до того, як вони наберуть силу. Він захопив Мінас-Ітіль, але Ісілдур утік та уплив на кораблі до Арнору, у той же час Анаріон обороняв Осґіліат. Еленділ та ельфійський король утворили Останній Союз ельфів та людей, і разом з Ісілдуром та Анаріоном узяли у облогу та здолали сили Мордору. Саурона було переможено, але Єдиний Перстень не було знищено, позаяк його забрав собі Ісілдур як віру за загиблих батька та брата. Через це Саурон уцілів та зміг відновити сили у наступну епоху.
Оскільки Еленділ та Анаріон загинули у війні, Ісілдур передав правління над Ґондором синові Анаріона Менелділу та вирушив на північ, щоб перебрати правління над Арнором. Титул Верховного Короля дунаданів також перейшов до нього після смерті Еленділа. Утім, Ісілдур та троє його старших синів потрапили у засідку та були убиті орками на Ірисових полях. Молодший син Ісілдура Валанділ не намагався повернути титул свого батька як правителя Ґондору, і тому королівством самостійно управляли Менелділ та його нащадки, допоки зі смертю останнього короля Еарнура їхня династія не обірвалася.
Золотий вік Ґондору
Протягом першого тисячоліття (Третьої Епохи) Ґондор перемагав у війнах, і його багатство та сила тільки зростали та примножувалися. Після перемоги над Сауроном, вартові Ґондору наглядали за землями Мордору, щоб не дати злу повернутися назад. У 490 році Третьої Епохи багатовіковий спокій Ґондору скінчився, позаяк східняни розпочали перше з багатьох своїх вторгнень. Ця війна тривала протягом усього наступного століття, і за її результатами Гондору дісталися великі території Руну на північ від Мордору.
У часи правління чотирьох «Морських Королів» у Ґондорі було створено потужний флот, і влада Південного Королівства поширилася на узбережжя на південь від Гирла Андуїна. У 933 році Третьої Епохи Ґондор захопив південне портове місто Умбар, яким раніше володіли нащадки Чорних нуменорців. Пізніше гарадрими перемогли Гондор у битві у тих землях та розпочали облогу Умбара, однак король Гьярмендакіл І, посиливши свої армію та флот, змусив королів Гараду відступити після великої перемоги над ними у 1050 році Третьої Епохи.
Ґондор досягнув вершини своєї могутності у часи правління Г'ярмендакіла, контролюючи велику територію та утвердившись над сусідніми народами, як-от гарадрими та північани з Долин Андуїна. Мордор був відрізаний від зовнішнього світу та перебував під охороною фортець. Під час правління Атанатара Славетного, спадкоємця , слава та багатство королівства досягли таких розмірів, що, як розповідається у «Володарі Перстенів», люди говорили: «У Ґондорі коштовне каміння— це галька, якою бавляться діти».
Занепад Ґондору
Уже під час правління Атанатара та двох його синів, які розкошували у лінощах та майже нічого не робили для аби зберегти успадковану силу, Ґондор почав занепадати. Найперше у цей час було занедбано нагляд за Мордором. Однак велике зло прийшло до Ґондору лише під час правління Валакара, коли почалися міжусобиці. Міналкар, син Калмакіла, був енергійною людиною, і король Нармакіл 1240 року, щоб позбутися усіх турбот, зробив його регентом королівства. Відтоді Міналкар правив Ґондором від імені короля, поки не успадкував батьківський трон.
1428 року Міналкар очолив велике військо й між Рованіоном та Рунійським Морем розбив велику армію східнян та зруйнував усі їхні табори та поселення на схід від Моря. Після цієї перемоги він прийняв ім'я . Повернувшись до Ґондору, Ромендакіл укріпив західний берег Андуїна аж до місця впадіння Світлої та заборонив чужинцям спускатися Великою Річкою униз до Емін-Муїлу. Але оскільки йому були потрібні люди, й він прагнув посилити союз між Ґондором та північанами, то прийняв багатьох з них на службу, а декому навіть подарував високі чини у своєму війську. Року 1250 Ромендакіл відправив свого сина Валакара пожити серед північан, щоб вивчити мову, звичаї та прагнення цього народу. Валакар, перебуваючи там, одружився з Відумаві, місцевою правителькою Відугавії, і повернувся до Ґондору лише через кілька років.
Цей шлюб за своїми наслідками виявився катастрофічним для Ґондору: коли стало відомо, що спадкоємцем трону стане Валакарів син Елдакар, напівкровка, що у юності носив ім'я народу своєї матері, Вінітарія, південні області краю учинили заколот. Після смерті Валакара кілька членів Дому Анаріона зажадали для себе корони Ґондору, і у 1432 році Третьої Епохи у королівстві розпочалася повномасштабна громадянська війна, відома як Братовбивча. Найбільшою підтримкою серед повстанців користувався Кастамир, який узяв у облогу та захопив Осґіліат. Елдакар зміг утекти на свою батьківщину до Рованіону, але його старший син Орненділ потрапив у полон та був страчений. Однак Кастамир проявив себе жорстоким, зарозумілим та поганим правителем, викликавши до себе ненависть мешканців Мінас-Анора та Ітілієна. Унаслідок цього Елдакар по поверненні за кілька років з союзниками з півночі, отримав велику підтримку та здолав Кастамира та його армію. Утім, сини Кастамира втекли до Умбару, який ще довго утримували під своїм контролем.
У наступному столітті королі Гараду, порушивши домовленості унаслідок Братовбивчої війни та втрати Умбару, вторглися до Південного Ґондору, однак після десяти років війни були розбиті Гьярмендакілом ІІ. 1631 року Третьої Епохи правнуки Кастамира Ангамайте та Сангагьяндо організували руйнівний наліт на Пеларгір та навіть убили короля Мінарділа. Втрати у Братовбивчій та південних війнах були дещо відновлені за рахунок людей півночі, однак населення Гондору суттєво зменшилося з початком Смертельної моровиці у 1636 році. Багато славетних нуменорських родів було знищено у Братовбивчій війні, а моровиця здесяткувала населення Осґіліата та Мінас-Ітіля. Фортеці, що мали наглядати за Мордором, спорожніли, то ж лихі створіння отримали змогу повернутися назад. На щастя, моровиця підкосила і ворогів Ґондору, і тому королівство отримало більше ста років для відновлення сил. У часи короля Тарондора столицю було напостійно перенесено з Осґіліата до Мінас-Анора, бо Осґіліат був тепер частково спустошений та почав руйнуватися. Мало хто з тих, хто втік від моровиці до Ітілієна або у західні долини, бажав повернутися назад.
У 1810 році король Телумегтар посилив ґондорський флот, який переміг корсарів Умбару та відвоював гавань, яку, втім, було втрачено під час чергового вторгнення гарадримів до Ґондору. Нова загроза виникла через сорок років потому, коли один з східняцьких народів, знаний як «візники», переміг північан та вдерся до східного Ґондору. Року 1856 у битві на березі Андуїна вони вбили короля Нармакіла ІІ. Населення східного та південного Рованіону потрапило у рабство, а кордони Ґондору на деякий час стиснулися до Андуїна та Емін-Муїл. Однак війна розгорілася знову, коли візники об'єдналися з гарадримами у 1944 році та напали на Південне Королівство одночасно зі сходу та півдня. Північну Армію Ґондору під командуванням короля Ондогера, до якої приєдналися вершники Еотеоду, нащадки північан, було розбито. Однак Еарніл, капітан Південної Армії, здобув перемогу у Південному Ітілієні та розбив армію Гараду, що перетнула річку Пороз. Стрімким маршем він просунувся на північ, зібрав навколо себе усіх, кого тільки зміг з залишків Північної Армії, та напав на головний табір візників під час їхнього бенкету. Табір східнян було захоплено, їхні вози спалено, і утікаючи, багато візників загинуло у Мертвих Болотах.
Унаслідок того, що король Ондогер та двоє його синів загинули у війні, свої права на трон Ґондору заявив Арведуї, нащадок Короля Артедайну з півночі, який був нащадком Ісілдура та чоловіком Ондогерової дочки Фіріель. Однак його домагання були відхилені Радою Ґондору. Протягом року країною управляв Пелендур, Намісник Короля Одногера, а потім корону було передано Еарнілу, який також походив з Дому Анаріона та здобув собі популярність під час війни. Утім, його син Еарнур став останнім Королем Ґондору. У роки правління свого батька він привів ґондорське військо на північ на допомогу Артедайнові й здобув там ненависть Короля-чаклуна з Ангмару. Невдовзі після дворічної облоги Назгули здобули Мінас-Ітіль, який перетворився на жахливе місце та отримав нову назву Мінас-Моргул, Вежа Темного Чаклунства. Мінас-Анор також отримав нове ім'я — Мінас-Тіріт, Вартова Вежа, що стояла на рубежі оборони проти зла зі сходу. Після того, як Еарнур став королем, Король-чаклун двічі присилав до нього вісників, викликаючи на двобій. На другий раз у 2050 році Еарнур, не в силах подолати свій гнів, поскакав з невеличким загоном воїнів до Мінас-Моргулу, звідки вже не повернувся назад.
Під владою Намісників
Після загибелі Еарнура, який не лишив по собі нащадків, від його імені довгі роки Ґондором правив намісник Марділ. Оскільки жодного претендента на корону, який був би чистого роду, або чиї претензії визнали б усі, не знайшлося; спогади про міжусобиці тяжіли над усіма, бо знали, що коли знову почнуться чвари, Ґондор загине, королівством продовжували управляти намісники, а корона Еленділа лежала на колінах короля Еарніла у Домі Мертвих, де її залишив Еарнур перед тим, як вирушити на двобій з Володарем Моргула. У часи правління перших чотирьох Намісників у країні протягом чотирьох століть тривало затишшя, більш відоме як Пильний мир. Тоді Саурон відступив перед силами Білої Ради, а Примари Персня зачаїлися у Моргульській долині. Однак уже з часів Денетора І справжнього миру не було ніколи, і навіть, коли Ґондор не воював відкрито, його кордони перебували під постійною загрозою. 2475 року з Мордору уперше вийшли Уруки — могутні чорні орки, які перетнули Ітілієн та захопили Осґіліат. Боромир, син Денетора І, розбив їх, однак Осґіліат був остаточно зруйновано, а його великий кам'яний міст — знищено. Людей там зовсім не лишилося. У 2510 році Третьої Епохи Королівство зіткнулося з новою небезпекою: плем'я східнян, знане як балготи, удерлося у північні землі Ґондору. Армія Південного Королівства виступила на бій, але була відрізана від Мінас-Тіріта та відкинута у напрямку Світлої. Ґондорці відправили посланців на північ до союзного Еотеоду, і їхня кіннота надійшла якраз учасно, аби допомогти ґондорцям переломити хід битви на Полях Келебранту. На знак подяки за допомогу, Намісник Кіріон відступив їс опустілі землі провінці Каленардон, де Еотеод утворили країну Роган, а Еорл Юний став її першим королем. Постійний союз між Ґондором та Роганом було започатковано взаємними клятвами Кіріона та Еорла.
Пізніші Намісники мали давати раду Оркам у Ітілієні та Піратам Умбару, які нападали на узбережжя. 2758 році під час правління Берена, дев'ятнадцятого намісника, ще більша небезпека підійшла до Ґондору. Три велетенських флоти з Умбару та Гараду великими силами атакували узбережжя Ґондору; і ворог висадився у багатьох місцях, навіть далеко на півночі в гирлі Ізену. Від роганців же годі було очікувати на допомогу, оскільки на їхній край напали з заходу та сходу, їх землі спустошили, а їх самих вигнали у долини Білих Гір. Того року на Півночі та Сході почалася Довга Зима з холодами та великими снігопадами, які тривали майже п'ять місяців. Гельм, король Рогану, та його сини загинули, і в Еріадорі та Рогані панували нещастя і смерть. Однак на півдні у Ґондорі ще до приходу весни Берегонд, син Берена, подолав загарбників та вислав допомогу роганцям. Південне Королівство швидко відновилося після цієї війни, хоча його щаслива зірка продовжувала згасати.
При Туріні II вороги Ґондору знову заворушилися; бо зростала міць Саурона та наближався день його відродження. Усе населення Ітілієну, крім небагатьох сміливців, залишило край та переселилося на захід за Андуїн, тікаючи від орків Мордору. Саме при Туріні II у Ітілієні було побудовано потаємні криївки, з яких ітілієнські слідопити продовжували боротися з ворогом. 2951 року Саурон проголосив про своє повернення до Мордору, а за три роки Фатум-гора знову вивергати полум'я. У часи Ектеліона II, передостаннього намісника, флот Ґондору, очолюваний Торонгілом непомітно підійшов до Умбару та спалив більшу частину кораблів корсарів. По смерті Ектеліона II йому наслідував його син Денетор II, що став останнім (якщо не брати до уваги кількаденне номінальне правління його сина Фарамира навесні 3019 року перед коронацією Арагорна) правлячим намісником Ґондору.
Війна Перстеня
Наприкінці Третьої Епохи Саурон приготувався до вирішальної битви. 3018 року його війська атакували Осґіліат, однак їхнє подальше просування на західний берег Андуїна зупинили воїни Ґондору, які зруйнували останній уцілілий міст через річку. Наступного року Мінас-Тіріт зазнав найсильнішого удару з боку Мордору, союзниками якого виступили умбарські корсари, що атакували землі Королівства з моря. Правителі південних земель прислали невеликі загони воїнів на допомогу Мінас-Тіріту, однак значно більше людей змушені були лишитися перед загрозою вторгнення з Умбару. Щоб знищити війська Умбару Арагорн покликав Мерців з Гірського Скиту, дозволивши тим самим людям з узбережжя та півдня Ґондору прийти на допомогу Мінас-Тіріту. За допомогою їх та рогірімської кінноти, яку привели з півночі король Теоден та його племінник Еомер, Ґондору з величезними втратами вдалося перемогти сили Мордору в . Після цього об'єднана армія Людей Заходу вирушила на битву з Сауроном до Мораннону, розраховуючи тим самим відволікти увагу Саурона від Фродо, який наближався до Фатум-гори, щоб знищити Єдиний Перстень. Знищення Перстеня призвело до падіння Саурона та несподіваної перемоги союзників.
Відновлення
Після другого, остаточного падіння Саурона, у Ґондорі було відновлено королівське правління, і Арагорна було короновано під іменем Короля Елесара, правителя Возз'єднаного Королівства Арнора та Ґондора. Фарамир, нащадок правлячих Намісників, продовжив свою службу як Намісник Короля та став Князем Ітілієну. Давні клятви між Ґондором та Роганом було підтверджено, і союзники навіть провели кілька спільних кампаній на сході та півдні. Усі колишні землі Південного Королівства було відвойовано назад протягом наступних століть, і його сила та багатство були відновлені. У додатках до «Володаря Перстенів» розповідається, що Елдаріон, син Елесара, правитиме великою країною, і що його рід продовжуватиметься на сотні поколінь і згодом правитиме багатьма землями.
Толкінове бачення подальшої історії Возз'єднаного Королівства розкривається у , незакінченому продовженні «Володаря Перстенів», у якій розповідається про часи правління Елдаріона. Автор вважав, що «оскільки ми маємо справу з людьми, ми неодмінно матимемо справу з найсумнішою рисою їхньої натури: вони швидко пересичуються добрим. Так що у часи миру, справедливості та процвітання люди Ґондору зробилися б невдоволеними та неспокійними… Навіть у цей ранні час виникли б революційні заколоти навколо центру таємного сатанистського культу; а ґондорські хлочаки грали б у орків та бешкетували у навколицях».
Назви та етимологія
Вживана Толкіном назва Гондор є одним з слів синдарину, вигаданої ельфійської мови, яка застосовується у книгах дунаданами для позначення назв різноманітної природної і не тільки номенклатури. Саме слово означає «кам'яна країна» і перегукується у тексті «Володаря Перстенів» з рогіримською назвою Гондору — «Кам'яний край». Вживання цих назв ніяк не пояснюється автором у книзі, хоча у ранніх версіях вказується, що це пов'язано з високим розвитком мулярства серед гондорців у порівнянні з їхніми більш примітивними сусідами. На користь цієї версії говорять також вживані друаданами назви гондорців та Мінас-Тіріта: Народ кам'яних будинків та Кам'яне місто.
Одного разу читач запитав Толкіна, чи не пов'язано походження назви Гондор з древньою ефіопською фортецею Гондар. Автор відповів, що він не чув цього слова раніше, однак корінь онд є посиланням до дослідження, яке він читав у дитинстві, та означає «камінь»; ond це одне з усього двох слів, які відомі з пракельтських мов Британії.
У романі Гондор часто згадується як Південне Королівство чи Південний Край, який разом з Арнором був Володінням Нуменорців у Вигнанні. Дослідники Вейн Гаммонд та Кристина Скалл також запропонували квенійський варіант назви «Гондор» — Ондоноре.
Географія Ґондору
Найкраще уявлення про рельєф та географія Гондору дають мапи з «Володаря Перстенів» та «Незакінчених оповідань», створені Крістофером Толкіном на основі батькових креслень та можуть бути доповнені декількома географічними нарисами, такими як Річки, Маякові пагорби Гондору та Кіріон та Еорл. На додачу оповідач та додатки з «Володаря Перстенів» подають інформацію про історію та природу окремих частин та поселень Південного Королівства.
Гондор розташовувався на заході Середзем'я, і основна частина його території знаходилася на північному березі Затоки Белфалас та навколо Білих Гір. Толкін писав, що столиця Королівства — Мінас-Тіріт знаходилася на широті приблизно сучасної Венеції. Загальна площа Гондору, показана на картах Толкіна, була визначена Карен Винн Фонстад у 714 426 квадратних миль (1 855 530 квадратних кілометрів). На північному заході від Гондору спочатку знаходилися землі Арнору; на півночі Гондор межував з Диким Краєм, а пізніше з Роганом, після утворення останнього. На північному-сході Гондору знаходилися землі Рун, а на сході — володіння Саурона у Мордорі. На півдні сусідом Гондору був пустельних Гарад.
Історичними кордонами Гондору слугували витоки річок Гватло та Гландуїн у Імлистих Горах, узлісся Фангорнського лісу з річкою Ентою, болота Ніндалфа, Похмурі Гори та річка Порос. У часи найвищої могутності кордони Королівства сягали річки Світлої та південних узлісь Морок-лісу, західного берега внутрішнього Рунійського моря, північних відрогів Еред-Літуї та річки Харнен, включаючи також узбережжя навколо Умбара. На момент початку «Війни Перстеня», межі земель, які повністю контролювалися Гондором, стиснулися до стін Білих Гір та річки Глангір на заході та лівобережжя Андуїна на сході.
Землі Ґондору
Історично Гондор складався з окремих володінь або земель, які називалися також синдарським словом «ланн».
Анорієн
Анорієн (синд. Anorien, у перекладі — Земля Сонця) — місцевість у Гондорі, що розташовувалася на північному сході від Білих Гір, простягаючись вузькою смугою між Порубіжним потоком на заході, гирлом Енти на півночі та Андуїном на сході. Повідомлялося, що Анорієн був густонаселеною провінцією, хоча у текстах Толкіна згадуються лише гарнізони сторожових веж-маяків уздовж Великої Західної Дороги. Рогірими називали цей край Сонячною землею (англ. Sunlending), що перегукується з синдарською назвою сонця — «Анор» (так само синдарське «Ітіль» — місяць — перегукується з назвою Ітілієну).
Анфалас
Анфалас (синд. Anfalas, у перекладі «Довгобережжя»)- узбережжя Гондору між річками Лефнуєм та Мортондом, на південь від пагорбів Пінат-Гелін. Ця земля, розташована далеко від столиці, з нечисленним населенням інколи зазнавала нападів умбарських корсаів. Під час Війни Перстеня підкріплення, надіслане з Анфаласу до Мінас-Тіріту, складалося з «мисливців, пастухів, землеробів, бідно споряджених, крім дружини Голасгіла, їхнього вождя».
Белфалас
Узбережжя між Дол-Амротом та острівом Толфалас, на честь якого було названо велику південну затоку у Морі. Белфалас розташовувався на території довгого півострова з високогір'ям у центральній частині та великим містом Дол-Амрот на заході. Слово «фалас» у назві має синдарінське походження та означає «берег» або «пляж», а «бел» за Толкіном є словом з древньої нуменорської мови, яке має ельфійське походження та означає «великий» або «сильний». У «Володарі Перстенів» говориться, що люди, які населяли той край, були високими та гордовитими, з очима кольору морської хвилі.
Дор-ен-Ерніл
Дор-ен-Ерніл (синд. Dor-en-Ernil, «Земля Князя») — місцевість на півдні Гондору, чиї межі чітко не були визначені. Однак на думку Крістофера Толкіна, вона розташовувалася по обидва боки від високогір'їв Белфаласа. Ця земля перебувала під владою князів Дол-Амрота, васалів Короля Гондору, і за Толкіном була заселена нуменорцями після Другої Епохи.
Енедвайт
Енедвайт (сидн. Enedwaith) — територія між річкою Мітейтель та Імлистими Горами. За різними описами Толкіна була або частиною величезних володінь Арнору та Гондору, або лише частиною Південного Королівства, або не належала до жодного з нуменорських королівств у Середзем'ї. Нуменорці жили тут лише у місті Тарбад, який розташовувався у місці злиття річок Гватло та Мітейтель, однак у часи Війни Перстеня Тарбад був давно закинутий, а його міст — зруйнований.
Ітілієн
Найсхідніша з провінцій Гондору, яка знаходилася між Андуїном та Похмурими Горами. Потік Моргулдуїн, який починався у Моргульській долині, ділив її територію на дві частини: Північний та Південний Ітілієн. Протягом усієї Другої та першої половини Третьої Епохи, коли Гондор був у зеніті сили та слави, а Мордор перебував у запустінні, то був чудовий квітучий край з багатьма гаями та садами. Однак після падіння Мінас-Ітіля, його населення поступово переселилося за Андуїн, тікаючи від загрози, що ширилася від міста Примар Перстеня. У часи Пильного Миру до Ітілієну знову повернулися найстійкіші з людей, однак більшість з них втекла після початку нападів орків та гарадримів кількома століттями пізніше, а після повернення Саурона до Мордору, край повністю знелюднів. Відтоді Ітілієн утримували від поплічників та слуг Саурона лише Слідопити Ітілієну, які переховувалися у потаємних криївках, таких як Геннет-Аннун. У «Володарі Перстенів» розповідається, що Фродо та Сем проходили Північним Ітілієном на шляху до Кіріт-Унголу.
Протягом Четвертої Епохи краєм управляли Князі Ітілієну, лінію яких було започатковано Фарамиром та Еовіною. Також до краю привів частину ельфів з Морок-лісу Леголас, і, як написано у Додатках до «Володаря Перстенів», «одразу ця земля знову стала найпрекраснішим краєм серед усіх західних земель».
Каленардон
Каленардон (синд. Calenardhon, у перекладі — «Зелені володіння») — великий край рівнин та пагорбів на північ від Білих гір та на захід від Анорієну. На початку Третьої Епохи він ніколи не був густонаселеним з огляду на своє віддалене розташування, а Смертельна моровиця практично спустошила Каленардон, а у наступні століття багато його колишніх жителів подалися на схід. Укріплення та форти, збудовані уздовж річища Андуїна від Емін-Муїлу до місця впадіння річки Світлої, які від початку мали охороняти місцеве населення, були у більшості закинуті під час Пильного миру. 2510 року навала балготів, зруйнувавши укріплення, прокотилася Каленардоном до самих Білих Гір, і гондорські війська урятувала від поразки тільки поява вершників Еотеоду з півночі. На знак подяки за допомогу Намісник Кіріон дарував весь Каленардон народу Еотеода, і відтоді цей край став королівством Роган.
Ламедон
Область у Гондорі, утворена кількома долинами на південних схилах Білих Гір, яка була відділена високогір'ями від Белфаласу. У Ламедоні знаходився виток річки Кіріл. Не зважаючи на те, що ця область була частиною Гондору, у «Поверненні Короля» згадується, що у часи Війни Перстеня вона мала власного правителя на ім'я Ангбор. У книзі згадується також, що єдиним підкріпленням, надісланим до Мінас-Тіріта перед з Ламедону, були «кілька похмурих горян, які не мали командира», оскільки більша частина населення під керівництвом Ангбора захищала місто Лінгір від умбарських корсарів. З приходом Арагорна та його супутників разом з Армією Мертвих, корсари утекли, а Ангбор зібрав кілька тисяч своїх людей та повів їх до Пеларгіра, а звідти, на кораблях, відібраних у корсарів, на допомогу Мінас-Тіріту в Пеленнорській битві. Назва «Ламедон» за Толкіном має синдарінське походження, хоча її етимологія і не розкривається.
Лебеннін
Лебеннін (синд. Lebennin, у перекладі — П'ять Потоків) — центральна та одна з найбільш густонаселених земель Ґондору, чиї межі визначалися річкою Андуїн на сході та півдні та Білими Горами на півночі. Назва краю походила від п'яти річок, які протікали його територією: Еруї, Сіріт, Келос, Серна та Гілраїн, які починалися прямо у горах. У пісні Леголаса Лебеннін постає краєм «зелених полів» та лук з різнобарв'ям квітів. У різних частинах краю навколо гирла Андуїну проживав досить чисельний народ рибалок. Головним містом Лебенніну був порт Пеларгір.
У «Володарі Перстенів» говориться, що люди, які населяли Лебеннін та Лоссарнах, вважалися ґондорцями, однак кров їхня була мішана, і серед них траплялися низькорослі та смагляві, чиї предки походили з забутого народу, що жив у тіні гір у Темні Роки ще до появи королів.
Лоссарнах
Густонаселена область «квітучих долин» одразу на південь від Мінас-Тіріта, яка розташовувалася між Білими Горами та Андуїном. Її територією протікала річка Еруї, яка починалася на північному заході у Лебенніні та впадала у Андуїн. Через Лоссарнах проходила також Південна дорога, яка з'єднувала Мінас-Тіріт з Лебенніном. У «Володар Перстенів» весняні ліси та поля Лоссарнаху описуються як повні весняних квітів. Одна з долин області, Імлот-Мелуї, особливо славилася своїми трояндами, а у інших долинах також знаходилися великі сади. Трави з цього краю привозили на ринок до Мінас-Тіріта й використовували, зокрема, у лікувальних цілях. У лісах Лоссарнаха ріс також ацелас, хоча мало хто у Мінас-Тіріті у часи Війни Перстеня знав про його цілющі властивості.
У 2901 році Третьої Епохи край став прихистком для багатьох мешканців Ітілієну, які втекли на захід після нападу мордорських уруків. З Лоссарнаху походила також Морвен, дружина короля Тенгела з Рогану, мати Теодена. Її батьком був нащадок одного з князів Дол-Амрота, який полюбив цей край та назавжди переселився сюди. Тут жив також дід Бергіла, сина вартового цитаделі у Мінас-Тіріт Берегонда.
Під час Війни Перстеня біженців з Мінас-Тіріта за наказом Намісника Денетора відправили з міста до Лоссарнаху, Лебенніна та Тумладена. У «Володар Перстенів» розповідається, що правителем Лоссарнаха у часи Війни Перстеня був «старий товстий Форлонг». Він описується як старий, дуже товстий широкоплічий чоловік з сивою бородою, одягнутий у кольчугу, чорний шолом та озброєний довгим важким списом. З краю на допомогу Мінас-Тіріту мали вирушити 2000 воїнів, однак через загрозу нападу умбарських корсарів прийшло удесятеро менше. Воїни з Лоссарнаху описуються у книзі як добре озброєні, які мали бойові сокири. Вони були нижчі на зріст та смаглявіші за людей Гондору. Форлонг загинув 15 березня у битві на Пеленнорських Полях. Частина його людей приєдналася до Армій Заходу, які вирушили у похід до Мораннону. Серед тих, хто не зміг здолати свій страх перед Мордором, і кого відпустив додому Арагорн, була й певна кількість фермерів з Лоссарнаха.
Корінь «-арнах» у назві має донуменорське походження, і його точне значення не відоме. У той же час слово «лос» перегукується з квенійським словом «лоссе», сніг. У ранніх текстах Толкіна ця місцевість мала назву Глоссарнах.
Мортонд (долина)
Нагір'я однойменної річки Мортонд або ж Чорнокорінь, яка у деяких текстах Толкіна іменується на Синдаріні як Імлад-Мортонд (синд. Imlad Morthond, у перекладі — «долина» або «ущелина Мортонд»). У «Володарі Перстенів» розповідається, що то була заможна та густонаселена місцевість, крім околиць Гори Ерех. Під час Війни Перстеня звідти надійшло до Мінас-Тіріту підкріплення з п'ятисот лучників, яких привели Дуїнгір Високий та його сини.
Пеленнорські поля та Раммас-Ехор
Пеленнорські поля (синд. Pelennor, у перекладі означає — "Огороджена земля) — прекрасна та родюча рівнина у Гондорі, приміські землі Мінас-Тіріта. Після того, як Мінас-Ітіль був захоплений Назгулами та перетворений на Мінас-Моргул, гондорці з великими зусиллями збудували навколо Пеленнорської рівнини великий зовнішній мур Раммас-Ехор, який мав захистити місцевість від нападів ворога. У «Володарі Перстенів» говориться, що:
Мур простягався на десять чи більше ліг від підніжжя гір і назад, оточуючи рівнину Пеленнору - прекрасні та родючі землі та пологих схилах і терасах, які спадали до заплав Андуїну. Найдалі від Великих Воріт Міста, на північному заході, мур був на відстані чотирьох ліг, і там, уздовж крутого берега, пролягав понад вузькою долиною вздовж річки; і мур той був високий і міцний, бо в цьому місці, захищеним стінами насипом, проходила дорога від бродів і мостів Осгіліата через ворота з укріпленими вежами. Найближче мур проходив за лігу до Міста, і це було на південному сході. Там Андуїн, огинаючи плавною дугою пагорби Емін-Арнену в Південному Ітілієні, круто повертав на захід, а мур нависав просто над берегом; і під ним знаходилися причали Гарлонду, куди прибували кораблі, які підіймалися з південних провінцій. |
Незадовго до Облоги Гондору у Війні Перстеня мур з північного боку перебував у напівзруйнованому стані, однак його було вчасно відбудовано за наказом Намісника Денетора ІІ.
До Війни Перстеня на Пеленнорських полях знаходилися садиби гондорців з коморами та кошарами, оточені низькими мурами, а рівнину у різних напрямках перетинала безліч доріг і стежинок.
Під час Війни Перстеня Пеленнорські поля стали місцем найбільшої битви Третьої Епохи, битви на Пеленнорських полях, у якій Сауронові орки та лихі люди з Півдня та Сходу прорвалися крізь Раммас-Ехор та взяли у облогу Мінас-Тіріт. Кільце облоги було розірвано після прибуття на допомогу Вершників Рогану на чолі з Королем Теоденом.
Після Війни Перстеня Раммас-Ехор було відновлено гондорцями з допомогою гномів, яких привів Гімлі.
Рінґло (долина)
Долина Рінґло (синд. Imlad Ringlo) — землі навколо північного русла річки Рінґло, які були відділені відрогами Білих Гір від Ламедона на заході та Лебенніна на сході. Головним поселенням у цій місцевості, скоріше за все, був Етрінґ, який знаходився на початку долини на переправі через річку Рінґло. У «Поверненні Короля» згадується, що під час Війни Перстенів мешканці долини Рінґло відправили на допомогу Мінас-Тіріту триста піхотинців на чолі з сином тамтешнього правителя Дерворіном.
Гарондор (Південний Гондор)
Південний Гондор (синд. Harondor) — територія між річками Порос та Гарнен, яка належала Гондору з часів Короля Фаластура, але пізніше стала предметом суперечок між Гондором та умбарськими корсарами. Раніше це був багатий край, який через постійні набіги гарадримів та корсарів наприкінці Третьої Епохи повністю знелюднила та перетворилася на пустельну землю. У ранніх роботах Толкіна та на чорновиках мапи Середзем'я згадується також під синдарінською назвою Гарондор.
Інші природні об'єкти
Андраст
Андраст (синд. Andrast, у перекладі означає — «Довгий мис») — півострів у південно-західній частині Гондору. У «Історії Алдаріона та Ерендіс» згадується також під назвою Рас-Мортіль (синд. Ras Morthil, у перекладі — «Темний мис» або «Вигнутий мис»). Номінально вважався частиною Південного Королівства, однак не був заселений нуменорцями. У Першу Епоху там проживали друадани, які заселяли гори у північній частині півострову, які називалися Друвайт Яур (синд. Druwaith Iaur, «Землі злих духів» або «Старі пустоші»). Наприкінці Третьої Епохи у Гондорі вірили, що цю місцевість усе ще населяли племена друаданів та інших диких людей.
Геннет-Аннун
Геннет-Аннун (синд. Henneth-Annun, у перекладі — «Вікно на Захід») був потаємною криївкою гондорських розвідників у Північному Ітілієні. Збудовано її було як і інші подібні укриття за наказом Намісника Туріна ІІ невдовзі після спустошення краю орками Мордору близько 2901 року Третьої Епохи. З усіх потаємних укриттів у Ітілієні Геннет-Аннун прослужив найдовше.
Ця криївка складалася з просторої, грубо обтесаної печери з низьким нерівним склепінням, головний вхід до якої було замасковано під завісою водоспаду, що скидав воду з висоти у глибокий басейн. Крім розколини за завісою водоспаду до печери вів також темний коридор, який закінчувався мокрими сходинками, що виводили догори на невеликий, вирубаний у скелі уступ, з якого одні сходи вели до високого берега над струмком, а інші завертали ліворуч угору та виводили на широку пласку скелю біля потоку. Усі інші підступи до гроту були замуровані. Раніше через печеру та попід аркою текла вода, але будівничі давнини відвели джерело на верх скелі, і тепер вода падала з висоти, удвічі більшої, ніж колись. Усі інші підходи до гроту, крім розколини за завісою водоспаду та коридору були замуровані. У печері зберігалися запаси зброї та провіанту, а також відпочивали розвідники.
Ґілраїн
Ґілраїн (синд. Gilrain, у перекладі — Зоряний мандрівник) — річка у Ґондорі, яка текла від Білих Гір на південь, де впадала у Серну поблизу Лінгіра. Загальна довжина її була близько ста миль.
Вона була однією з п'яти річок Лебенніну. Ґілраїн мала один приток, назва якого не відома, що збігав зі східних схилів Білих Гір.
Друаданський ліс
Друаданський ліс (англ. Druadan Forest) — сосновий ліс, який вкривав відроги Білих Гір у східному Анорієні, на південь від Великої Західної Дороги, поблизу вартового гондорського маяку Ейленах. Свою назву він отримав на честь друаданів чи диких людей, які жили тут ще з часів Першої Епохи та уникали контактів з нуменорцями. Вона є частковим перекладом на вестрон синдаринської назви Tawar-et-Druedain. Після коронації Арагорна, цей ліс було віддано у володіння друаданам, так що ніхто більше не міг заходити до нього без їхнього дозволу.
Емін-Арнен
Емін-Арнен (синд. Emyn Arnen, у перекладі — «Пагорби-біля-Води») був чередою пагорбів у центральній частині Ітілієну на південь від Осгіліату. Вони розташовувалися напроти Мінас-Тіріта біля закруту річки.
З цієї місцини походив рід пізніших Намісників Гондору. Емін-Арнен був домом знатної нуменоріанської родини, до якої належав Гурін, що його Король Мінарділ призначив своїм Намісником. Пізніше королі Гондору обирали своїх намісників лише серед нащадків Гуріна, і, врешті-решт, гондорське намісництво стало спадковим (намісники ж бо самі називали себе членами Дому Гуріна).
Після Війни Перстеня Емін-Арнен було передано у володіння Фарамиру, Князю Ітілієна, Наміснику Короля Елесара.
Емін-Муїл
Емін-Муїл (синд. Emyn Muil, англ. Drear Hills, у перекладі — "Похмурі пагорби) — скелясте непрохідне високогір'я, розташоване по обидвох берегах Нен-Нітоель між Морок-лісом та Білими Горами. У давнину вони були добре укріплені гондорцями для захисту від ворожого нападу з північного сходу. На західному березі Нен-Нітоель на пагорбі Амон-Ло (Горі Слуху), та на східному на пагорбі Амон-Ген (Горі Зору) було зведено кам'яні сторожові вежі, а біля північного краю озера знаходилися Стовпи Королів.
У «Двох Вежах» розповідається, як Фродо та Сем, намагаючись потрапити до Чорних Воріт Мордору, заблукали на кілька днів у східній частині Емін-Муїл, допоки їх не знайшов Голум.
Ерех
Пагорб біля витоків річки Мортонд, на якому Ісілдур встановив Чорний Камінь, який привіз до Середзем'я з Нуменору. Місцеві племена, які доводилися нащадками галадінам та людям Сірого Краю, а також були далекою ріднею дунаданам, присягнули на вірність Ісілдуру на камені, однак зрадили його та були ним прокляті. Після своєї смерті вони залишилися примарами й відтоді стали відомі як Мертві Люди з Гірського Скиту. Пагорб Ереху був їхнім місцем збору, а тому землі навколо нього лишилися незаселеними, доки Мертвих не скликав Арагорн, аби вони могли виконати свою клятву та знайти спокій. Слово «Ерех», можливо, збереглося від народу, який жив у цій місцевості до приходу нуменорців, і значення його не відоме.
Еруї
Річка у Гондорі з витоками у Білих Горах, одна з П'яти Річок Лебенніну. Вона починалася поблизу Гори Міндолуїн і текла на південь через увесь Лоссарнах, де впадала у Андуїн приблизно у ста милях (ста шістдесяти кілометрах) на південь від Мінас-Тіріта. Під час Братовбивчої Війни у Гондорі на переправі через Еруї відбулася Битва на Переправі на дорозі до Пеларгіру.
Імлот-Мелуї
Долина у Гондорі, яка згадується цілителькою Іорет у «Поверненні Короля» як місце, де ростуть особливо духмяні троянди. Можливо, вона знаходилася у Лоссарнаху. Дослідник Толкіна Г. К. Фаускангер інтерпретує цю синдаринську назву як «надзвичайно квітуча долина».
Каір-Андрос
Каір-Андрос (синд. Cair Andros, у перекладі означає «Довгопінний корабель») — великий острів посеред Андуїна приблизно у сорока милях (64 кілометрах) на північ від Осгіліата. Свою назву острів отримав тому, що був схожий на «великий корабель з високим носом, зверненим на північ проти білої піни Андуїна, яка розбивалася об його гострі скелі». Каір-Андрос був другим, крім бродів поблизу Осгіліата на півдні, з основних місць переправи через Андуїн. На південь від Осгіліата річка ставала надто широкою для переправи, а на північ від Каір-Андроса протікала через непролазні твані, де у неї вливалася притока — річка Ента. Тому Каір-Андрос мав важливе стратегічне значення упродовж багатовікових конфліктів з Мордором на сході. Острів використовувався як цитадель уже під час Братовбивчої Війни і був знову укріплений для захисту Анорієна після того, як Ітілієн впав під навалою мордорських уруків. Гондорська залога перебувала на Каір-Андросі до початку Війни Перстеня, але була розбита військами Мордору, а сам острів — окупований незадовго до початку Облоги Гондору. Пізніше Арагорн під час походу до Чорної Брами відправив невелику групу воїнів, щоб відбити острів назад, якщо там на той момент ще перебували ворожі загони. Після падіння Саурона, Каір-Андрос використовувався як транзитний пункт під час підготовки до святкувань на Кормаленському полі.
Кам'яновізна долина
Вузька довга ущелина на північних схилах Білих Гір, яка пролягала зі сходу на захід позаду хребта, що переходив у пагорби Амон-Діну, Ейленаху та Нардолу та був укритий Друаданським лісом. Нижня частина долини була вирівняна гондорцями у давнину, коли було збудовано дорогу, достатньо широку для того, щоб вози з камінням з кар'єрів могли їздити до самого Мінас-Тіріта. Наприкінці Третьої Епохи вона перестала бути потрібною і остаточно заросла. У «Володарі Перстенів» західна частина дороги починалася біля Мін-Рімону, однак у іншому місці говориться, що долина закінчувалася у Нардолі, де розташовувалися кар'єри, і Крістофер Толкін припускає, що більш рання згадка могла бути помилковою. На Синдаріні назва долини звучить як Imrath Gondraich.
Келос
Друга з П'яти Річок Лебенніну, яка починалася у Білих Горах та впадала у Сіріт.
Кіріл
Річка у Гондорі, яка брала початок на самотній вершині у Ламедоні. Вона протікала через Калембел та впадала у Рінгло.
Кормаленське поле
Широке зелене поле в Ітілієні поблизу Геннет-Аннун, де відбувалися святкування після остаточного падіння Саурона. За словами Крістофера Толкіна назва перекладається з Синдаріна як «Золоте коло» та стосується назви дерев «кулумальда» (кв. culumalda, у перекладі — «золотаво-червоне дерево»), які росли там.
У «Повернення Короля» це місце описується як зелена галявина, заповнена яскравим сонячним сяйвом, оточена стрункими високими деревами з темними, вкритими червленими квітами кронами. Через цю галявину між квітучих берегів пробігав швидкий потік, який зникав під аркою дерев, а за аркою далеко унизу виблискувала на сонячній рівнині сяюча смуга води. У нічній тиші на цьому полі було чутно шум води, яка падала зі скелі й по вузькому руслу крізь кам'яну браму текла по вкритих розмаїттям квітів заплавах Андуїна навпроти острову Каір-Андрос.
Морнан
Глибока розколина на південному боці Білих Гір, з якої витікала річка Мортонд. За Крістофером Толкіном вона отримала свою назву — «Чорна долина» — «не тільки завдяки двом високим горам, між якими простягалася, але понад усе через дорогу, що проходила по ній від Воріт Мертвих, по якій не ходив жоден з живих».
Моргулдуїн
Моргулдуїн (синд. Morgulduin, у перекладі — «Річка чаклунства») — річка у Ітілієні, яка починалася у Моргульській долині. Вона текла повз Мінас-Ітіль та впадала у Андуїн. Її берегом йшла стара нуменорська дорога від Ісілдурової фортеці до Осгіліата. За «Володарем Перстенів» у часи Війни Перстеня у Імлад-Моргулі біля витоків Моргулдуїна по обидва береги річища лежали широкі низини та тінисті луки, порослі блідими білими квітами, а вода текла тихо і парувала, однак ті випари були жахливо холодні. У іншому місці названий також отруйною річкою.
Нен-Нітоель
Велике озеро на Андуїні на схід від Рогану та на північ від Гондору, утворене схилами Емін-Муїл та водоспадом Раурос. Це озеро було майже 20 миль (32 кілометри) у довжину з півночі на південь, і 10 миль (16 кілометрів) завширшки. Біля північного краю озера гондорцями у часи правління Ромендакіла ІІ були збудовані велетенські статуї Аргонату, які позначували північний кодон Королівства. На південному краю озера знаходилися три пагорби — Амон-Ген (Гора Зору) на західному березі, Амон-Ло (Гора Слуху) на східному та крутий острів посеред озера — Тол-Брандір. Ніхто ніколи не бував на тому острові через стрімку течію у південній частині озера, де води Андуїна падали униз водоспадами Рауроса. У «Володар Перстенів» розповідається, що Братство Перстеня прибуло до Нен-Нітоель 25 лютого 3019 року Третьої Епохи та розбило табір у Парт-Галені поблизу Амон-Гена. У тому місці загинув Боромир та відбувся розпад товариства: Фродо та Сем на човні перепливли на східний берег і продовжили свій шлях через Емін-Муїл до Мордору, Піппін та Меррі були схоплені Урук-хаями Сарумана, а Арагорн, Леголас та Гімлі після того, як тіло Боромира на човні було довірено Андуїну, почали переслідувати Урук-хаїв, щоб звільнити гобітів.
Парт-Гален
Зелена галявина над Водоспадами Рауроса біля підніжжя Амон-Гену. Вона розташовувалася на західному березі Нен-Нітоель біля південного краю озера. У «Володарі Перстенів» описується як прекрасний зелений схил, зрошуваний невеликим струмком. У перекладі з Синдаріну «парт» означає «поле, огороджену галявину» та споріднене з «пат» («узвишшя»), а «гален» означає «зелений». У цьому місці відбувся розпад Братства Перстеня.
Перешийок Тарланга
Вузький перевал на відрозі Білих Гір, який поєднував долину Мортонда на заході з Ламедоном на сході. У перекладі з Синдаріну «тарланг» означає «крутий підйом», і за Толкіном мало означати первісну назву гірського хребта, яка пізніше була інтерпретована людьми у власну назву.
Пінат-Ґелін
Пінат-Ґелін (синд. Pinnath Gelin, у перекладі означає — «Зелені хребти») — пагорби у західній частині Гондору між Білими Горами та Анфаласом. Перед Облогою Гондору звідти на допомогу Мінас-Тіріту прийшов загін з трьох сотень людей, одягнутих у зелене.
Порос
Річка на півдні Гондору, яка утворювала північну межу спірної території Південного Гондору та південну межу Ітілієну. Наприкінці Третьої Епохи по ній фактично проходив південний кордон Гондору. Довжина Пороса складала близько 400 миль (640 кілометрів). Він починався у горах Ефель-Дуат та потім тік на південний захід близько 300 миль (480 кілометрів), де повертав на північ та впадав у Андуїн майже біля самого гирла. На Поросі знаходилася переправа, де проходила старовинна Гарадська дорога.
Порубіжний струмок
Річка на кордоні між Гондором та Роганом. На Синдаріні називалася Глангір (Glanhír) та утворювала рубіж між гондорською областю Анорієн та роганською провінцією Східний фолд. Вона протікала крізь Фірієнський ліс, який ріс навколо Галіфірієнського пагорба.
Рінґло (річка)
Рінґло (синд. Ringló) — річка у Ґондорі, яка починалася з двох безіменних річок у південних відрогах Білих Горах неподалік від Белфаласа. Вона протікала через Етрінґ, потім повертала на північ до Тарносту, де зустрічалася з Сірілом та впадала у Море разом з Мортондом та Еделондом.
Серна
Четверта з П'яти Річок Лебенніна. Вона починалася на рівнині Лебенніну та впадала у Затоку Белфалас на північ від Гирла Андуїна у місті Лінгар. Її ім'я англійською зазвичай пишеться як Serni, хоча у передвомі до «Пригод Тома Бомбадила» Толкін використовує форму Sernui.
Сірий гай
Дикі сірі нетрі на східному краю Кам'яновозної долини між Амон-Діном та Білими Горами. Під час Війни Перстеня вони слугували прикриттям роганському війську під час переходу від Амон-Діну до Пеленорських полів.
Сіріт
Третя з П'яти Річок Лебенніну. Її притокою був Келон, а Сіріт упадала у Андуїн у Пеларгірі.
Толфалас
Острів у Великому Морі неподалік від гирла Андуїна, який розташовувався між двома мисами Белфаласу та Південним Гондором. Назва походить від синдарінських слів «тол», острів та «фалас», берег. У одній з чернеток Толкіна згадується, що спочатку Толфалас був набагато більшим, однак унаслідок повені, викликаної затопленням Нуменору, його було майже зруйновано, і острів перетворився на безплідну та самотню скелю серед води.
Тумладен
Долини Тумладена та Лоссарнаха згадуються у «Володарі Перстенів» як місцини, через які проходить південна дорога з Мінас-Тіріта до Лебенніна. Про ці місця нічого більше не говориться, крім того, що назва «Тумладен» перекладається як «Широка долина». У «Сильмариліоні» долина Тумладен на заході Белеріанду була відома також як Гондолін.
Фірієнський ліс
Ліс на кордоні Гондору та Рогану, також знаний як Фірієнгольт, через який протікав Порубіжний струмок. Білі Гори знаходилися на південь від лісу, і на Галіфірієні, одній з вершин, знаходилася могила Еленділа.
Поселення та фортеці
Гарлонд
Пристань на Андуїні поблизу Мінас-Тіріта, збудована на невеликій території між річкою та південною частиною Рамас-Ехор. Назва перекладається з Синдаріну як «південні гавані». Гарлонд використовувався для зустрічі кораблів, які припливали з південних областей Гондору до Мінас-Тіріта, а раніше використовувався як база королівського флоту. 15 березня 3019 року під час Пеленорської битви Арагорн приплив до Гарлонда з допомогою на кораблях корсарів.
Дол-Амрот
Замок та поселення на західних берегах Белфаласу, назване на честь Амрота з Лотлорієна. Дол-Амрот населяли нащадки нуменорців, які мали темне волосся та сірі очі, і у жилах яких текла чиста нуменорська кров. Вважалося, що у жилах Князів Дол-Амрота крім нуменорської текла ще й ельфійська кров. У текстах Толкіна практично нічого не говориться ні про походження, ні про родовід Князів Дол-Амрота.
Еделлонд
Еделлонд (англ. Edhellond) — древня гавань та поселення ельфів у Гондорі, яке розташовувалося на південь від місця, де зливалися води Мортонду та Рингло. Назва перекладається з синдарину як «Ельфійська гавань». У одному з тексті Толкіна говориться, що Еделлонд було засновано утікачами-синдарами на трьох маленьких кораблях, які врятувалися з зруйнованого Белеріанду після того, як Моргот знищив усі тамтешні ельфійські королівства. У іншій версії розповідається, що деякі утікачі з Доріату під час своїх поневірянь заснували гавань Еделлонда. У обох версіях первісні засновники гавані володіли мистецтвом кораблебудування, з яким у Першу Епоху були обізнані лише та ельфи Фаласу. З часом Еделлонд був заселений нандорами, які шукали місця, звідки вони могли б відпливати у Море на Заобрійний Захід. Амрот, правитель Лотлорієна, у 1981 році Третьої Епохи загубився поблизу Еделлонда, виглядаючи свою кохану Німродель. Після цього майже усі ельфи відпливли на Захід з Еделлонда, рятуючись від тіні Середзем'я. У часи Війни Перстеня в Еделлонді уже не лишилося жодного ельфа, і спорожніле поселення заселили люди Ґондору.
Етрінг
Поселення у Ламедоні поблизу бродів річки Рінгло.
Ізенгард
Фортеця біля південного краю Імлистих Гір, збудована нуменорцями у Другу Епоху. У Третю Епоху у ній тривалий час стояла гондорська залога, допоки у 2710 році її не було розбито горянами Сірого Краю. Через півстоліття Ізенгард було передано у володіння Саруману.
Калембел
Містечко на річці Сіріл біля підніжжя Білих Гір у Ламедоні. Назва ймовірно перекладається з Синдаріну як «зелена огорожа».
Лінгір
Містечко та порт у Лебенніні, який знаходився при броді біля місця, де зливалися річки Гілраїн та Серна, неподалік від місця їхнього впадіння у Море. Під час Війни Перстеня Лінгір захищали люди Лебенніна та Ламедона від гарадримів та умбарських корсарів, які втекли з наближенням Мертвих з Гірського Скиту.
Мінас-Анор (Мінас-Тіріт)
Від початку це була фортеця, збудована Анаріоном на східному краю Білих Гір як залога проти жорстоких місцевих племен, що пізніше перетворилася у літню резиденцію Королів, і, кінець-кінцем, стала столицею Гондору у 1640 році Третьої Епохи.
Мінас-Ітіль
Фортеця, збудована Ісілдуром у долині Ефель-Дуат для нагляду за перевалами Мордору. Її було завойовано Назгулами у 2002 році Третьої Епохи, і відтоді вона перетворилася на головну загрозу для Мінас-Тіріта та отримала нове ім'я Мінас-Моргул. Після остаточної перемоги над Сауроном, Король Елесар сказав, що Мінас-Моргул буде зруйновано, однак у текстах Толкіна не говориться, чи було виконано цей наказ.
Осгіліат
Осгіліат (синд. Osgiliath, у перекладі означає — «Цитадель Володарів Зірок») — перша столиця Південного Королівства, яка знаходилася на обох берегах річки Андуїн. Її було засновано Еленділом та його синами Ісілдуром та Анаріоном наприкінці Другої Епохи. Під час Братовбивчої війни Осгіліат зазнав руйнувань через пожежу, а пізніше втратив більшу частину населення під час Смертельної моровиці. Напівзруйноване місто було остаточно залишено 2475 року Третьої Епохи, коли мордорські уруки вдерлися до Ітілієну та зруйнували найбільший міст Осгіліату. Їх відігнав Боромир, син Намісника Денетора І.
Осгіліат став театром військових дій на початку Війни Перстеня, коли 3018 року сауронові війська атакували та зайняли східну частину міста. З західного берега орків відтіснив Боромир, і тоді ж було зруйновано останній з тамтешніх мостів на Андуїні. Під час вторгнення у Гондор сауронові війська знову атакували західну частину Осгіліата і, прорвавши оборону, взяли у облогу Мінас-Тіріт, після чого розпочалася битва на Пеленнорських полях.
У фільмі Пітера Джексона «Володар перснів: Дві вежі» Фарамир уводить Фродо, Сема та Голума до Осгіліата, де вони стають свідками битви. Цей епізод у фільмі не відповідає книзі.
Пеларгір
Пеларгір (синд. Pelargir, у перекладі означає — «Пристань (двір)королівських кораблів») — великий порт на півдні Гондору, розташований у Лебенніні у гирлі річки Андуїн. Пеларгір було засновано 2350 року Другої Епохи до Падіння Нуменору, і згодом він перетворився на основну твердиню Друзів Ельфів у Середзем'ї. У текстах Толкіна говориться, що повінь, яка розпочалася після затоплення Нуменору, значно збільшила розміри Затоки Белфаласу на півдні та на сході, так що Пеларгір, який знаходився лише на відстані кількох миль від Моря, опинився далеко у глибині краю. Давню гавань було приведено до ладу Королем Еарнілом І, який перетворив її на головну морську базу гондорського флоту, якою вона залишалася у часи завоювань Морських Королів. Під час Братовбивчої війни Кастамир Узурпатор збирався зробити Пеларгір своєю столицею, а після своєї поразки він та його сини втекли туди і витримували облогу протягом року, перш ніж відступити до Умбару. Двома століттями потому їхні нащадки вирушили у рейд угору по Андуїну, спустошили Пеларгір та вбили Короля Мінарділа, і відтоді порт перебував під постійною загрозою з боку Умбару та Гараду. Його було наново укріплено лише у часи Намісника Ектеліона ІІ, але під час Війни Перстеня Пеларгір зайняли умбарські корсари, котрих розігнало військо Мертвих Гірського Скиту, яке привів Арагорн.
З Пеларгіру на кораблях умбарських корсарів Арагорн та його люди вирушили на допомогу Мінас-Тіріту у Пеленорській битві.
Тарност
Місто у Гондорі, розташоване біля північного підніжжя Пагорбів Тарноста між річкою Гілраїн на сході та Дол-Амротом на заході. На північ від Тарносту протікала річка Рінгло. У «Володарі Перстенів» місто не згадується.
Умбар
На початку гавань на південному березі Затоки Белфалас під владою Чорних Нуменорців. Її було взято Гондором у 933 році Третьої Епохи. Відтоді вона перебувала під владою Королів аж до 1448 року, коли під час Братовбивчої війни Умбар перейшов під контроль Кастамирових повстанців. 1810 року король Телумехтар Умбардакіл відвоював місто, але через деякий час його було знову втрачено. У Четверту Епоху у часи правління Короля Елесара Умбар було відвойовано Гондором.
Вартові маяки Гондору
Вартові маяки Гондору були системою оповіщення краю. Розташовані на верхівках кількох пагорбів по обидва боки Білих Гір, маяки були сигнальними вогнями, біля яких постійно чергували воїни Гондору, і які мали попереджати рогіримів про небезпеку, яка загрожувала Південному Королівству (або ж навпаки, що траплялося рідше). Є згадки також і про аналогічну систему маякі з південної сторони Білих Гір, яка використовувалася для передачі сигналів у південні області Гондору. Крім того, при маяках постійно тримали запас дров та олії, а також свіжих коней для гінців Королівства.
Систему Вартових маяків Гондору було збудовано при Намісниках, і вона простягалася від Мінас-Тіріта до найзахіднішого гондорського пограниччя. У «Володарі Перстенів» згадується лише північна система маяків, які було запалено у ніч з 7 на 8 березня 3019 року Третьої Епохи, незадовго до Облоги Гондору. Ця система включала у себе сім Маякових пагорбів між Мінас-Тірітом та кордонами Рогану загальною довжиною у близько 150 миль. Ці маяки мали назви (зі сходу на схід): Амон-Дін, Ейленах, Нардол, Ерелас, Мін-Рімон, Каленгад та Галіфірієн.
У «Незакінчених оповіданнях» («Кіріон та Еорл») докладно описується лише останній з маяків, Галіфірієн. Розповідається, що то був найвищий з північних маяків, який здіймався над лісом, а позаду нього знаходилася темна долина Фірієн у північному відрозі Білих Гір. Галіфірієн здіймався над долиною неначе урвиста стіна, однак інші схили пагорбу, на якому він знаходився, особливо північні, були довгими та положистими, і ліс ріс на них майже до самої вершини. У давні часи через ліс проклали дорогу, і з часів Ісілдура більше ніхто, крім наглядачів маяка, обов'язком яких було доглядати маяк та підтримувати у порядку комунікації, не зрубав у Фірієнському лісі жодного дерева. Від тракту неподалік від узлісся відходила стежка, яка, звиваючись, йшла схилом угору і у місці, де закінчувалися дерева, переходила у давні кам'яні сходи, що виводили до самого маяка. Наглядачі жили у сторожовій хаті поблизу верхівки пагорба, і були єдиними мешканцями лісу. Вони чергували змінами і надовго не затримувалися там, хіба що наступна зміна трохи спізнювалася через негоду.
Назва Галіфірієн мовою рогіримів означає «Священна Гора». До їхнього приходу пагорб називався на Синдарині Амон-Анвар, Благоговійний пагорб, однак значення цієї назви у Гондорі не знав ніхто, окрім королів та намісників; у «Кіріоні та Еорлі» розповідається ж бо, що на тій горі знаходилася могила Еленділа. У часи величі та слави Гондору на горі не було маяка, бо допоки палантири підтримували зв'язок між Осгіліатом, Мінас-Анором, Мінас-Ітілем та Ортханком, у гінцях та сигналах не було потреби. Після знелюднення Каленардону обов'язки охорони підступів до столиці Гондору з півночі або з-за Андуїна перейшли до мешканців Анорієну. Для зв'язку з ними були збудовані та утримувалися у порядку три найдавніших маяки (Амон-Дін, Ейленах та Мін-Рімон).
Аргонат
Аргонат (син. Argonath, у перекладі — «Королівські камені») — монументальна споруда, яка являла собою дві велетенські кам'яні статуї Ісілдура та Анаріона, які стояли по обох берегах Андуїна з північного боку Нен-Нітоель. Статуї було уперше споруджено близько 1240 року Третьої Епохи за наказом Ромендакіла ІІ для позначення північних кордонів Гондору, хоча, на момент, коли Братство Перстеня у 3019 році Третьої Епохи пройшло крізь Аргонат, ця область уже не належала Південному Королівству та перебувала у запустінні. Кожна з фігур кам'яних королів мала корону та шолом, у правиці стискала сокиру, а ліва рука була піднята на знак погрози ворогам Гондору.
У «Володарі Перстенів» Аргонат описується наступним чином:
Високими вежами здіймалися стовпи назустріч Фродо. Йому здалося, що це гіганти, величезні сірі постаті, мовчазні та загрозливі. Пізніше він переконався, що вони справді мають людську подобу.: стародавні майстри вирізьбили їх, і, незважаючи на сонце та дощі забутих років, вони все ще зберігали величні риси. На могутніх п'єдесталах, що підіймалися з глибоких вод, строяли два кам'яні королі: напівстерті очі з-під потрісканих брів усе ще похмуро дивилися на північ. Ліва долоня кожного була піднесена в застережному жесті; у правиці кожен тримав сокиру; голови вінчали покришені шоломи з короною. Могутністю і величністю все ще віяло від цих мовчазних охоронців давно зниклого королівства. |
Аргонат відомий також під назвою Ворота Королів чи Стовпи Королів.
Суспільство Гондору
Культура та вірування
Толкін майже не описує культуру Південного Королівства, за виключенням питання мови. У його роботах згадується лишень про високо розвинуте каменярство та кам'яне будівництво, а також кораблебудування у часи Королів. Говориться також, що люди Гондору любили зводити кам'яні споруди, присвячували багато сил та часу дослідженням давнини та діянь своїх пращурів. Особливо шанованими у них були генеалогія, геральдика, астрологія, алхімія, військова справа. У Гондорі також зберігалося багато знань давнини, як у сувоях, так і у книгах, хоча значення багатьох поступово забувалося. У «Поверненні Короля» говориться також про високо розвинену лікувальну справу у Мінас-Тіріті. Фарамир у розмові з Фродо говорить також про звичай дивитися у мовчанні на захід перед трапезою, у пам'ять про загиблий Нуменор. У «Поверненні Короля» описується також інший звичай: вітання з «уклоном та руками, складеними на грудях». У «Двох вежах» згадується, що люди Гондору не брешуть, і дуже рідко хваляться, однак у такому випадку або виконують обіцяне, або умирають, зробивши спробу виконати.
Значно більш докладно описуються вірування та світосприйняття гондорців, що сформувалися, значною мірою з впливом Ельфів. Зокрема, гондорці знали про Валарів та Еру Ілуватара, Моргота та його бунт. Деякі місця та дати, пов'язані з пам'ятними подіями, як-от: клятва біля Галіфірієнського пагорбу, вершина гори Міндолуїн тощо або такі, що асоціювалися з Валарами (Елберет, Улмо, Ороме тощо), вважалися священними. Описи різноманітних ритуалів та обрядів у роботах Толкіна не наводяться, хоча є відомості, що у Гондорі відзначалися різноманітні свята: 25 день місяця Гваерон — перемога над Сауроном, з 28 по 30 день місяця Лотрон — Дні Моря тощо.
Мова
Основною мовою Гондору був вестрон або Загальна говірка, що походила від адунаїка, мови Нуменору. У «Володарі Перстенів» згадується, що у Південному Королівстві користувалися особливою формою вестрону, дещо більш архаїчною та шляхетною, ніж у інших місцях. Наприкінці Третьої Епохи Синдаріном у Гондорі спілкувалися лише деякі, загалом, мешканці Мінас-Тіріта та навколишніх земель, а також у Дол-Амроті. Синдарін вважався «ґречною» мовою, на ньому говорили тоді, коли хотіли засвідчити свою пошану, як-от, наприклад, до Перегріна, який потрапив до столиці Гондору з Гандальфом. Мову Квенья знали не гірше, ніж латину у ХХ столітті — то була мова знань, якою давали титули, або складали важливі документи чи словесні формули. Наприклад, клятва Намісника Кіріона про союз із Роганом була принесена на Квенья.
Більшість географічних назв Гондору були на Синдарині, оскільки Гондор від початку заселяли Вірні німенорці, друзі ельфів, які на знак протесту проти заборони ельфійських мов у Нуменорі давали географічні назви своїм володінням на Синдарині або ж пристосовували до нього раніше існуючі.
Економіка та грошова система
У «Володар Перстенів» та у інших місцях говориться, що у Гондорі було достатньо зрошуваних земель, аби прогодувати усе його населення. Згадується також і існування певної промисловості, наприклад, обробка каменя, хоча достатньо докладно вона ніде не описується. Відомо про існування фруктових садів у Лоссарнаху, а також садів у Ітілієні. На рівнинах навколо Мінас-Тіріта знаходилися розорані поля, і там також вирощували фрукти та розводили худобу.
У короткому тексті, який від початку готувався як один з додатків до «Володар Перстенів», але так і не був включений до книги, згадується про гондорські монети наступним чином: "У Гондорі (слово на вестроні) тарні використовувався як срібна монета, 1/4 частина кастара (на Синдаріні канат чи одна четверта частина «міріана»).
Населення Гондору
Наприкінці Третьої Епохи більшість гондорців жила у Мінас-Тіріті, Лебенніні та Лоссарнаху, а також у Белфаласі. Населення Південного Королівства складали не тільки дунадани, нащадки нуменорців, але також і нащадки людей, що жили у цих землях до приходу Еленділа та його синів, а також певна кількість нащадків північан, родичів рогіримів. Дунадани Гондору були високими, темноволосими та мали сірі очі. Деякі з мешканців Гондору, що не належали до дунаданів, тим не менше, були споріднені з Трьома Домами Аданів давнини. До таких відносилися північани та, за однією з версій, люди Дол-Амрота з Дор-ен-Ерніл. У жителі Лоссарнаху кров була мішаною, і серед них зустрічалися невисокі та смагляві люди, нащадки народу, що жив у цих місцях до приходу нуменорців. Поселення друаданів уже в часи заснування Гондору збереглися лише у двох місцях — у лісах Анорієну та у Друвайт Яур, яке не входило до складу Південного Королівства. Скоріше за все друадани Анорієна ніколи не вважали себе підданцями королів Гондору. Король Елесар після перемоги над Сауроном віддав їм у вічне володіння їхній ліс у Анорієні, так що ніхто не мав права входити до нього без їхнього дозволу.
Влада та управління
Згідно з Додатками до «Володаря Перстенів» головою держави у Гондорі був Король. На відміну від Нуменору, влада успадковувалася виключно за чоловічою лінією з часів Менельділа, переходячи до старшого з синів попереднього короля, якщо у нього були сини, а сам спадкоємець зазвичай «брав участь у нарадах та командуванні військами». У разі відсутності прямих спадкоємців або ж, якщо спадкоємці на момент смерті короля ще були неповнолітніми, влада переходила до одного з родичів попереднього короля, який діяв як регент, або до Намісника. У випадку відсутності у короля прямих спадкоємців та наступників спір про право престолонаслідування мав вирішуватися Радою Гондору, до якої входили представники шляхетних гондорських родів.
Родовід Королів Гондору починався з Еленділа, проводаря Вірних Нуменорців, а через нього сходив до , який завдяки Сильмарілу зміг переплисти Море та просити Валарів про заступництво та допомогу у війні з Морготом.
За звичаєм Король командував військами Гондору у найбільших битвах, і тоді один з його нащадків мав залишатися удома та діяти як регент. Влада Короля була абсолютною і, зазвичай, не обмежувалася нічим, хоча, у окремих випадках Рада Гондору могла давати йому відповідні поради.
Інститут Намісництіва (кв. Arandur, у дослівному перекладі — «слуга короля») було засновано Королем Ромендакілом І для запобігання втрати королівських традицій та знань. Намісник обирався Королем серед «людей найвищої довіри та мудрості, зазвичай літнього віку, оскільки йому не дозволялося йти на війну чи залишати край». З часом ця посада набула більшого значення, перетворившись на «постійного порадника та, у разі необхідності, замісника Короля». З часів короля Тарондора Намісників призначали виключно з чоловіків, що належали до Дому Намісника Гуріна .
Наступний дуже важливий інститут було започатковано Королем Нармакілом І, який призначив свого племінника Міналкара на посаду з титулом Carma-cundo, «Хранителя Шолому», що у Гондорі прирівнювалося до регента. Після того він фактично виконував обов'язки короля, хоча й видавав усі накази іменем Нармакіла чи Калмакіла, крім випадків, що стосувалися військової справи, у якій йому належали усі повноваження.
Після загибелі Короля Еарнура, його намісник Марділ продовжував правити Гондором іменем короля, а оскільки у Еарнура не було нащадків, влада після смерті Марділа перейшла до його спадкоємців. Правлячі Намісники мали усю повноту королівської влади, однак ніколи не перебирали на себе королівський титул: кожен Намісник, заступаючи на посаду, приносив клятву зберігати жезл та правити іменем Короля, допоки той не повернеться, хоча з плином віків ця клятва перетворилася значною мірою на формальність. Однак у часи правління Намісників королівський трон лишався пустим, корона та скіпетр лежали на своєму місці, а королівське знамено ніколи не здіймалося над Мінас-Тірітом. У «Двох Вежах» наводяться слова останнього гондорського Правлячого Намісника Денетора ІІ, який казав, що намісник у Годорі ніколи не стане Королем, хоч би й минуло десять тисяч років з моменту уходу останнього.
Інститут намісництва перетворився на спадковий уже в часи Марділового діда, і відтоді переходив до старшого сина, а за відсутності синів у намісника, спадкоємець обирався серед найближчих родичів Радою Гондору . У часи Війни Перстеня Рада складалася з воєначальників та очолювалася безпосередньо самим Намісником. У «Поверненні Короля» описується одне з зібрань такої Ради, на якому вирішувалося питання доцільності відвоювання Осгіліата незадовго до Облоги Гондору. Повноваження та обов'язки Ради ніде не описуються докладно, але у Додатках до «Володаря Перстенів» згадується, що Рада відмовила Арведуї у його зазіханнях на престол Південного Королівства по смерті Короля Одногера. Можливо, «старійшини», які відрядили Боромира до Рівендолу, належали до Ради Гондору, хоча у самому тексті прямо про це нічого не говориться.
Місцеве управління у Гондорі описується як дуже подібне на те, що існувало у феодальні часи. Мінас-Тіріт і прилегла до нього місцевість управлялася безпосередньо Намісником, який також вважався Правителем Міста. Деякі з областей Гондору мали власних правителів, зокрема, Лоссарнах, Ламедон, Анфалас, Пінат-Гелін, долини Рінгло та Мортонд. Особливе становище у Південному Королівстві займали Князі Дол-Амрота, які правили власним доменом у Белфаласі, однак були васалами Короля. За одним з текстів Толкіна титул «князя» був дарований першому з правителів Дол-Амрота ще Еленділом, якому той доводився родичем. Пізніше Князь міг ставати діючим Намісником, якщо сам Намісник був відсутнім або недієздатним. Таку ж саму князівську владу було пізніше надано Арагорном Фарамирові, який став Князем Ітілієну.
З інших гондорських інститутів у текстах Толкіна згадуються «міністри Корони та розвідка», яка врятувала Палантири; «Хранитель Ключів», «Начальник охорони Білої Вежі», «Капітан Гондору» та «Генерал-капітан», посади яких займали Фарамир та Боромир відповідно.
Часи правління Намісників не можна назвати спокійними, адже саме на їхні плечі ліг основний тягар боротьби з Сауроном, відбиття нападів східнян], орків та умбарських корсарів.
Королі Гондору
Рід королів Гондору через Аманділа, батька Еленділа, споріднений з Володарями Андуніе, а через них з Сілмаріень та Королями Нуменору. Еленділ був першим королем Арнору та правив Гондором як Верховний Король усіх дунаданів-вигнанців Середзем'я. До Війни Останнього Союзу двоє його синів, Ісілдур та Анаріон, правили Гондором як співправителі. Наступником Еленділа став Ісілдур, який після загибелі батька успадкував також і титул Верховного Короля. Вирушаючи на північ, Ісілдур залишив Південне Королівство в управління Менелділу, сину свого молодшого брата Анаріона, однак як Верховний Король зберіг над ним свою найвищу владу. Після загибелі Ісілдура Гондор став фактично незалежним, і надалі ним правили нащадки Анаріона.
- Еленділ, син Аманділа. Номінальний правитель Гондору як Верховний Король у 3320-3441 роках Другої Епохи. Його сини Ісілдур та Анаріон були фактичними співправителями Гондору до смерті Анаріона у 3440 році Другої Епохи.
- Ісілдур — номінально з 3441 року Другої Епохи до 2 року Третьої Епохи як Верховний Король.
- Менельділ — четвертий син Анаріона, правив з 2 по 158 роки Третьої Епохи. Він був останнім з людей, народжених у Нуменорі до його затоплення.
- Кемендур — 158—238 роки.
- Еарендил — 238—324 роки.
- Анарділ — 324—411 роки.
- Остогер — 411—492 роки. Він відбудував Мінас-Анор як свою літню резиденцію. Під час його правління розпочалися напади східнян на Гондор.
- Ромендакіл І (Таростар) — 491—541 роки. Як спадкоємець престолу виступив у похід проти східнян та розбив їх. Пізніше, коли східняни знову напали на Гондор, він виступив проти них з військом, однак загинув у битві.
- Турамбар — 541—667 роки. Помстився за смерть батька, відвоювавши у східнян значну частину Рованіона.
- Атанатар І — 667—748 роки.
- Сіріонділ — 748—840 роки.
- Тараннон Фаластур — 840—913 роки. Перший з Морських королів, помер бездітним. Розпочав політику досліджень та завоювань, яка значно збільшила міць Гондору. Його дружиною була сумнозвісна Берутіель, яку Таранор примусово відправив у вигнання.
- Еарніл І — 913—936 роки. Племінник Таранора та другий з Морських королів. Завоював Умбар та приєднав його до Гондору, але загинув у шторм далеко від берега.
- Кіріанділ — 936—1015 роки. Третій з Морських королів. Загинув під час оборони Умбара від гарадримів та чорних нуменорців.
- Гьярмендакіл І (Кірьягер) — 1015—1149 роки. Останній з Морських королів. Зібрав велику армію для того, аби помститися за смерть батька та відвоювати узбережжя у Гарада. У роки його правління Гондор досягнув вершини своїх сили та слави і простягався від Імлистих Гір до Умбару та від Великого Моря на заході до Рунійського моря на сході.
- Атанатар ІІ Алкарін — 1149—1226 роки. Від часів його правління у Гондорі розпочався тривалий занепад його сили та впливу, який не переривався до часів сходження на престол Короля Елесара наприкінці Третьої Епохи.
- Нармакіл І — 1226—1294 роки. Другий бездітний Король. Невдовзі втомився від влади та у березні 1240 року лише через 14 років після сходження на престол, передав правління своєму племінникові Міналькару, який правив як регент іменем Короля до кінця життя Нармакіла.
- Калмакіл — 1294—1304. Молодший брат Нармакіла, який був лише номінальним правителем, оскільки усі важелі впливу зберіг його син Міналькар.
- Міналькар, коронований під іменем Ромендакіла ІІ. З 1240 по 1304 рік був спадкоємцем престолу та регентом, з 1304 по 1366 роки правив як Король. У часи його правління року 1240 було збудовано Аргонат.
- Валакар — 1366—1432 роки. Одружився з Відумаві, дочкою правителя Рованіону. Пізніше у роки його правління прибережні області Гондору охопив неспокій.
- Вінітарія, коронований під іменем Елдакар — 1432—1437. Був позбавлений трону та змушений був піти у вигнання до Рованіону через підступи його далекого родича Кастамира.
- Кастамир Узурпатор — заволодів троном Гондору під час Братовбивчої війни 1437 року, убитий у 1447 році.
- Елдакар — повернув собі владу та правив з 1447 по 1490 рік.
- Алдамір — 1490—1540 роки. Роки його правління були позначені постійними військовими конфліктами з умбарськими корсарами.
- Гьярмендакіл ІІ (Віньяріон) — 1540—1621 роки. У 1551 році здобув велику перемогу над гарадримами.
- Мінарділ — 1621—1634 роки. Убитий у Пеларгірі умбарськими корсарами.
- Телемнар — 1634—1636 роки. Помер у Смертельну моровицю разом з усіма дітьми.
- Тарондор — 1636—1798 роки. Племінник Телемнара, чиє правління серед усіх королів Гондору тривало найдовше. Він переніс столицю з Осгіліата Мінас-Анора.
- Телумегтар Умбардакіл — 1798—1850 роки.
- Нармакіл ІІ — 1850—1856 роки.
- Калімегтар — 1856—1936 роки.
- Ондогер — 1936—1944 роки. Загинув у битві разом з двома синами. Його дочка Фіріель була дружиною Арведуї, короля Артедайна. За давнім нуменорським законом вона могла успадкувати трон, однак замість цього корону було віддано Еарнілу.
- Еарніл ІІ — 1945—2043 роки. Отримав корону після річного правління Намісника Пелендура. Нащадок Телумегтара Умбардакіла.
- Еарнур — 2043 — приблизно 2050 роки. Останній король Гондору. Був ув'язнений у Мінас-Моргулі, і відтоді його ніколи не бачили серед живих. Відтоді Південним Королівством управляли Намісники аж до кінця Третьої Епохи, коли на престол зійшов Арагорн.
- Елесар — 1-120 роки Четвертої Епохи. Перший з королів Возз'єднаного Королівства, чоловік Арвен, дочки Елронда.
- Елдаріон — з 120 року Четвертої Епохи. Син Арагорна.
Намісники Гондору
- Марділ Воронве «Стійкий» — народився 1960 року Третьої Епохи, Намісник Короля з 2029 року, правлячий Намісник з 2050 по 2080 року.
- Ерадан — народився 1999 року. Правлячий Намісник з 2080 по 2116 рік.
- Геріон — народився 2037 року. Правлячий Намісник з 2116 по 2148 рік.
- Белегорн — народився 2074 року. Правлячий Намісник з 2148 по 2204 рік.
- Гурін І — народився 2124 року. Правлячий Намісник з 2204 по 2244 рік.
- Турін І — народився 2165 року. Правлячий Намісник з 2244 по 2278 рік.
- Гадор — народився 2245 року. Правлячий Намісник з 2278 по 2395 рік.
- Барагір — народився 2290 року. Правлячий Намісник з 2395 по 2412 рік.
- Діор — народився 2328 року. Правлячий Намісник з 2412 по 2435 рік.
- Денетор І — народився 2375 року. Був сином Діорової сестри. Правлячий Намісник з 2435 по 2477 рік.
- Боромир І — народився 2410 року. Правлячий Намісник з 2477 по 2489 рік.
- Кіріон — народився 2449 року. Правлячий Намісник з 2489 по 2567 рік.
- Галлас — народився 2480 року. Правлячий Намісник з 2567 по 2605 рік.
- Гурін ІІ — народився 2515 року. Правлячий Намісник з 2605 по 2628 рік.
- Белектор І — народився 2545 року. Правлячий Намісник з 2628 по 2655 рік.
- Ородрет — народився 2576 року. Правлячий Намісник з 2655 по 2685 рік.
- Ектеліон І — народився 2600 року. Правлячий Намісник з 2685 по 2698 рік.
- Егалмот — народився 2626 року. Онук Морвен, Ородретової сестри. Правлячий Намісник з 2698 по 2743 рік.
- Берен — народився 2655 року. Правлячий Намісник з 2743 по 2763 рік.
- Берегонд — народився 2700 року. Правлячий Намісник з 2763 по 2811 рік.
- Белектор ІІ — народився 2752 року. Правлячий Намісник з 2811 по 2872 рік.
- Торондір — народився 2782 року. Правлячий Намісник з 2872 по 2882 рік.
- Турін ІІ — народився 2815 року. Правлячий Намісник з 2882 по 2914 рік.
- Тургон — народився 2855 року. Правлячий Намісник з 2914 по 2953 рік.
- Ектеліон — народився 2886 року. Правлячий Намісник з 2953 по 2984 рік.
- Денетор ІІ — народився 2930 року. Правлячий Намісник з 2984 по 3019 рік.
- Фарамир — народився 2983 року Третьої Епохи. Навесні 3019 року недовго виконував обов'язки правлячого Намісника, готуючи Мінас-Тіріт до коронації Арагорна. Після цього залишався Намісником Короля до своєї смерті у 83 році Четвертої Епохи.
Символіка
Будь-яке знамено Гондору як держави ані у «Володарі Перстенів», ані у інших місцях не згадується. Відомо лише про існування знамена королівського дому Гондору, окремого знамена Намісників, а також свого власного знамена у князів Дол-Амрота. На королівському знамені Гондору було зображено квітуче Біле Дерево у оточенні Семи Зірок на чорному тлі, увінчане крилатою короною на чорному тлі. У тому знамені було об'єднано кілька символів краю: Біле Дерево, нащадок благословенного Валарами Телперіона з Валінору, саджанець якого привіз з Нуменору Ісілдур, і яке уперше його було посаджено у Мінас-Ітілі, а потім тричі вирощено з насіння у Мінас-Анорі; Корона Гондору, яка на початку була бойовим шоломом Ісілдура, а пізніше стала одним з символів королівської влади Південного Королівства; Сім Зірок, які відповідали семи з дев'яти кораблів, на яких припливли до Середзем'я Еленділ та його сини, і на яких з Нуменору було привезено палантири. У часи правління Намісників знамено на вершині Мінас-Тіріта було замінено на білий прапор без будь-яких зображень на ньому, однак на обладунках Вартових Цитаделі Гондору усе ще продовжували залишатися зображення Дерева.
Короною королів Гондору, як уже зазначалося вище, спочатку був нуменорський бойовий шоломом Ісілдура, у якому той бився у битві при Дагорладі, бо шолом Анаріона був розбитий, коли той загинув. Однак у часи Атанатара Алкаріна (1149—1226 рр. Третьої Епохи) простий шолом було замінено на прикрашений коштовним камінням, і цей варіант корони зберігся аж до часів короля Елесара. Вона була високою та гостроверхою, з двома крилами, як у морських птахів (символом нуменорців у вигнанні), з боків, які були направлені убік та угору. У обруч на рівні чола було вставлено сім адамантів, а ще один був на верхівці корони. За давніми звичаями правлячий король Гондору для передачі своєї влади своєму спадкоємцеві (частіше за все, старшому синові) передавав йому корону, яку той одягав на себе. Якщо ж король помирав чи гинув у битві та не встигав передати владу, то його спадкоємець просто приходив до Усипальниці та брав корону з рук померлого короля.
Правлячі Намісники, хоча й шанували королівські ритуали, однак відмовилися від використання більшості з них. Королівський трон у Мінас-Тіріті залишався пустим, а єдиним знаком влади Намісників став білий ціпок з золотим навершям. У деяких місцях згадується також біла мантія Намісників, однак у «Поверненні Короля» говориться, що останній правлячий Намісник Денетор ІІ носив лише чорний плащ. Утім Дім Намісників мав і свою власну реліквію — це був Ріг Гондору, зроблений Воронділом Мисливцем з рогу дикого тура зі сходу, який носив старший син Намісника. Намісники зберегли також традицію приводити своїх спадкоємців до гробниці Еленділа у Галіфірієні, і тіла їх, так само як тіла Королів після смерті, бальзамували та погребали у Палатах Мертвих на Мовчазній Вулиці за Мінас-Тірітом.
Титул Намісників позначувався трьома рунами: Р.Нд. Р, що означало «арандур», слуга короля, увінчаними трьома зірками.
Календар
У Гондорі використовувалася нуменорська система літочислення, знана ще під назвою «Лік Королів», яка свого часу була запозичена у Ельфів. Рік (лоа) починався весно, складався з 365 днів та поділявся на 12 місяців — астар. Перший день року (єстаре), день середини року (лоенде) та останній день року (меттаре) не відносилися до жодного з місяців. У високосний рік (крім закінчення століття) до середнього дня додавалися ще два серединних дні — ендері. Усі ці дні були святковими.
Нзви місяців на вестроні, які використовувалися у Гондорі, були дещо зміненими назвами на Квенья, а відповідні аналоги на Синдаріні використовували Дунадани.
Назва місяця (укр) | Квен. назва | Синд. назва | Переклад | Тривалість |
---|---|---|---|---|
Січень | Нарвіньє | Нарвайн | «нове сонце» | 30 днів |
Лютий | Неніме | Нінуї | «мокрий, дощовий» | 30 днів |
Березень | Суліме | Гваерон | «вітровий» | 30 днів |
Квітень | Вірессе | Гвіріт | «місяць оновлення» | 30 днів |
Травень | Лотессе | Лотрон | «місяць квітів» | 31 день |
Червень | Наріе | Норуї | «сонячний» | 30 днів |
Липень | Керміе | Кервет | «місяць жнив(?)» | 31 день |
Серпень | Уріме | Уруї | «спекотний» | 30 днів |
Вересень | Йаванніе | Иваннет | «плодоносний» | 30 днів |
Жовтень | Нарквеліе | Нарбелет | «сонце, що холоне» | 30 днів |
Листопад | Гісіме | Гітуї | «туманний» | 30 днів |
Грудень | Рінгаре | Гірітрон | «холодний» | 30 днів |
Назви днів тижня також були запозичені у Ельфів. Останній день вважався головним днем тижня. Днем вважали період від сходу до наступного сходу Сонця.
День тижня | Назва | Переклад |
---|---|---|
Понеділок | Оргіліон | День Зірок |
Вівторок | Оранор | День Сонца |
Середа | Орітіль | День Місяця |
Четвер | Оргалад | День Білого Дерева |
П'ятница | Орменел | День Неба |
Субота | Ораеарон | День Моря |
Неділя | Орбелайн | День Валар |
Попередні варіанти історії Гондору згідно з «Історією Середзем'я»
Найперші міркування Толкіна з приводу пізніших Епох Середзем'я відображені у його перших нарисах легенди про Нуменор, зроблених на початку 1930-х років, у яких вже присутня концепція того, що пізніше стало відомо як «Гондор». У цих нарисах говориться, що утікачі з острову стали «володарями та королями Людей» на заході Середзем'я, а пізніше під проводом Еленділа «з нуменорського роду» остаточно здолали Саурона. Особливої уваги приділено також «великим гробницям», які будували для своїх небіжчиків вигнанці, та змалінню тривалості їх життя.
Рання історія Гондору
Концепція «Гондору» набула більш конкретного втілення уже на ранній стадії роботи Толкіна над «Володарем Перстенів», коли з'явилася чітка картина поразки Саурона та заволодіння Єдиним Перснем «Ісілдором», сином Еленділа, за якою послідував повільний розвиток нуменорської спадщини. Першими у легендаріум чорнового варіанту «Володаря Перстенів» було введено північних нащадків нуменорців — «слідопитів», а люди півдня з'явилися, коли Толкін у 1939 році розмірковував над перебігом оповіді після Ради в Елронда. Толкін, як він сам згадував пізніше, думав про «пригоди», з якими мало зіткнутися Товариство на шляху до Мордору, однією з яких мав бути «кам'яний народ»; у інших помітках, які збереглися, згадується про «кам'яне місто та цивілізований народ», його облогу та «Землю Онду». Ця назва ґрунтувалася на уже існуючому на той момент ельфійському корені «(г)онд», який означав «камінь».
Одночасно з цим у книзі з'явився новий персонаж: Боромир, посланець до Ради Елронда та син «Короля Онду», чий край «взятий у облогу дикунами зі Сходу». Тогочасна концепція припускала, що головні герої братимуть участь у останній битві за королівство, яка розглядалася як кульмінація усієї історії. Інший зв'язок між розповіддю та давньою історією Гондору з'явився після того, як автор остаточно вирішив ідентифікувати «Дріботуна» (англ. Trotter) з Арагорном, «справжнім слідопитом» та нащадком Еленділа.
Рік потому автор почав переписувати розділ «Рада у Елронда», розширивши історію Арагорна та зазначивши, що його пращурами були Королі давнини з боромирового рідного міста. Мешканці його вже тоді бачилися автором як піддані нуменорців, які під час війни з Сауроном вигнали нащадків Еленділа під час повстання, піднятого Королем-Чаклуном, а вони ж оселилися на півночі, де їхній рід майже зник. У той же час з'являється концепція про кількох синів Еленділа — Ільмандура, Ісілдура та Анаріона, та про те, що лише нащадки одного з них пережили війну з Сауроном.
Ілмандура було відкинуто одразу, однак доля інших деякий час ще лишалася у такому самому вигляді: Крістофер Толкін зазначав, що саме син Ісілдура мав успадкувати королівську владу, але через підступи Саурона його відмовилися впустити до міста, і тому він вирушив на північ. Цей варіант історії було замінено іншим, у якому Землею Онд правили нащадки Анаріона, у той час, як син Ісілдура залишався у Рівендолі, а після смерті батька заснував іншу країну на півночі. Пізніше Толкін вирішив, що північне королівство мало бути засновано одночасно з «Ондором», як тепер називався південний край, а Еленділ та його брат Валанділ мали стати його засновниками; пізніше ця концепція була замінена остаточною концепцією співправління Ісілдура та Анаріона.
Рання географія Гондору
Три найбільших міста Землі Онд були названі разом з синами Еленділа під час переписування розділу «Рада у Елронда» та спершу були пов'язані з кожним з них: Осгіліат з Ілмандуром, Мінас-Анор з Анаріоном, а Мінас-Ітіль з Ісілдуром. Після відмови від концепції Ілмандура, Осгіліат зробився рідним містом Еленділа до часу створення остаточного варіанту історії. Остаточна доля міст — втрата Мінас-Ітіля та спустошення Осгіліата існували вже від самого початку, так само, як пізніші назви Мінас-Тіріт та Мінас-Моргол. Приблизно у той самий час міркування Толкіна стосовно місця розташування Землі Онд уперше утілилися у письмовій формі. Роль прив'язки на місцевості зіграла Велика Річка Дикого Краю з «Гобіта», яка тепер мала протікати через Осгіліат поблизу Мордора, якраз на схід від Мінас-Ітіля, а також неподалік від «краю Конярів», який незадовго до того був задуманий як сусід Онду, та «Чорних Гір» (попередників Білих Гір Гондору).
Наступною з'явилася концепція «Краю Семи Потоків», щодо місцезнаходження якої Толкін вагався протягом певного періоду часу, розташовуючи її то на півночі чи півдні від Чорних Гір у Землі Онд, то навпаки відділяючи її від Онду. Першими були вигадані річки Сірострумень або «сьома річка», Ізен та Срібна Жила, назву якої невдовзі було змінено на Чорнокорінь, щоправда, без будь-яких пояснень про його походження. Ці три річки розташовувалися на робочій мапі південних земель Толкіна приблизно у тих місцях, де й у остаточному варіанті, так само, як і згадувані вище об'єкти місцевості, а подальше уточнення берегової лінії разом з Толфаласом та попередником Дол-Амрота відбулося, напевно, у зв'язку з розвитком легенди про Німродель у процесі написання розділу «Лотлорієн».
Необхідність уточнення концепції південних земель з'явилася, коли Толкін почав міркувати над подальшою оповіддю після зупинки у Лотлорієні. Подальший розвиток географії був описаний Крістофером Толкіном на підставі робочих поміток його батька: «Я вчинив розумно, почавши з карти, з якою ув'язався історію». У новому варіантні карти «Ондору» було уточнено місцезнаходження гір та річок та уведено нові об'єкти: Ітілієн, Анаріон (який тоді об'єднував пізніші Анорієн та Лоссарнах), «Белфалас (Довгобережжя)» на місці пізнішого Анфаласа, річки Рінгло та Харнен, спірні «Лебеннін (Край Семи Потоків)», що розташовувався на захід від пізнішого Мортонду й територією якого протікали сім або п'ять річок, у залежності від того, де пролягав його східний рубіж. Умбар та «Гарондор (Південний Гондор)» також уперше з'явилися на цій мапі, у той же час концепція місцевості на північ від Чорних Гір розроблялася у прив'язці до Рогану та Емін-Муїл.
Зміни у концепції східних кордонів Гондору виникли 1944 року у зв'язку з роздумами над подорожжю Фродо до Мордору. Спочатку Толкін вирішив перемістити Мінас-Моргул на північ, об'єднавши його роль з двома вежами, які охороняли єдиний прохід до Краю Тіні, але майже одразу відкинув попередню концепцію та увів у свою розповідь таємний прохід над Мінас-Моргулом. Це викликало новий поворот сюжету, пов'язаний з розповіддю про подорож Фродо на південь через Ітілієн, який на превеликий подив Толкіна виявився «чудовою місциною». У той же час автор вирішив перейменувати Чорні Гори на «Білі», ймовірно, у зв'язку з необхідністю протиставлення їх мордорським Похмурим Горам та увести у свою розповідь укриття на Геннет-Аннун. Підшукуючи назву для останнього об'єкту, він перебирав та відкидав різноманітні варіанти, як от «Геннет», «Генло» чи «Генуїн» для «вікна» у поєднанні з «Наргалад» (вогненне світло), «Карандун» «червоний захід» чи Малтен «золотий», аж доки не зупинився на остаточному.
Минуло більше року, поки Толкін розпочав написання розділів, пов'язаних з подіями, які відбувалися у центральній частині Гондору. Тоді у його замітках уперше з'являються вартові маяки Анорієна, «великі концентричні стіни» Мінас-Тіріта, думка про те, що Арагорн прийде у місто з півдня, а також міста Ерех та Пеларгір. Це вже у 1946 році призвело до детального розвитку географії південного Гондору. Під час роботи над переліком військових підрозділів, які йшли на допомогу Мінас-Тіріту, який сам Толкін називав «Гомеричним каталогом», були вигадані назви Лоссарнах, Анфалас, Ламедон та Пінат-Гелін, які з'явилися у новому варіанті мапи на своїх місцях, за винятком Ламедону, який спершу розташовувався у північному Лебенніні, а потім був відсунутий на захід. Річки набули остаточних обрисів та імен, окрім Гілраїну, який тоді називався Ламедуї, Келоса, який впадав у Ламедуї замість Сіріта, та Каленгіра, притоки Мортонду, від якого пізніше автор відмовився. Затока, у яку впадали Рінгло та Мортонд, була ідентифікована як «Гавань Кобас»; пізніше ця назва у книзі не згадувалася.
Остаточні зміни у географії були викликані розвитком концепції битви на Пеленнорських полях: відстань між Осгіліатом та Мінас-Тірітом змінювалася чотири рази, північні області опинилися під захистом «Тол-Вараду (Захисного Острову)», який згодом було перейменовано у Мен-Фалрос (місце пінних бризків), а потім у Каїр-Андрос. З'явилися мешканці щойно вигаданого Друаданського Лісу, які допомогли рогіримам потрапити до Мінас-Тіріта, а також пагорби Емін-Арнен, які спочатку називалися Гарамоном (південними пагорбами), поява яких викликала необхідність вигину андуїнського річища, так що Арагорн з загонами, які йшли на допомогу, зміг висадитися ближче до поля битви у пристані Гарлонда — тоді Лоннат-ернін або «Арненські гавані».
Географія південного Гондору розроблялася та уточнювалася одночасно з просуванням історії походу Арагорна до Пеларгіру, і відстані між містами, так само, як їхнє остаточне місцерозташування, були визначені з високою точністю відповідно до хронології оповіді. Ерех перетворився на місце висадки Ісілдура та був пересунутий від витоків Мортонда спочатку до гирла Андуїна та Ламедуї, потім на північний захід від Гавані Кобас, а згодом, знову і вже остаточно повернувся на своє попереднє місце, а концепція його як місця висадки була відкинута. Одне за одним з'явилися й інші місця: Лінгір (спочатку на місці злиття річок Рінгло та Мортонда), Тарност, Перешийок Тарланга та Калембел (спочатку Каерост).
Розвиток концепції Гондору у Третю Епоху
За словами Крістофера Толкіна, спочатку його батько гадав, що між першим падінням Саурона та Війною Перстеня має пройти усього два-три століття, не передбачаючи, що у цей час мали б відбутися будь-які важливі події. Однак подальший розвиток концепції книги події протягом 1941—1942 років, розпад Товариства та війна у Рогані, викликали необхідність введення один за одним у розповідь окремих аспектів історії та культури Південного Королівства: союзу з рогіримами та відступлення їм Каленардону у подяку за допомогу у першій війні з Сауроном, Білого Дерева та крилатої корони спочатку просто як неясного образу у Арагорновій пісні, уточнення самої назви Гондору, палантирів, Горнбурга та Ізенгарда, які перетворилися на колишні гондорські фортеці та місцезнаходження двох з п'яти Видячих Каменів Королівства. У пізнішому варіанті п'ятий палантир мав знаходитися на Ереху, однак від цієї концепції автор згодом відмовився остаточно.
Переходячи до опису подій у Ітілієні, Толкін увів у розповідь слідопитів на чолі з їхнім командиром Фарамиром, братом Боромира. Розповіді цього нового персонажа або засвідчили не тільки відмову автора від деяких його попередніх концепцій історії Гондору, але й навпаки уперше зафіксували окремі з них на папері: боромирів ріг мав існувати у одному екземплярі, остаточно оформилася концепція «змаління Гондору» та його етнічного різноманіття, уперше з'явився інститут Намісництва, а перехід «полів Еленарда» під владу рогіримів було віднесено до часів правління Намісників, і деякий час автор навіть вважав, що це сталося не внаслідок «дарунку» з боку Гондору, але завоювання краю Повелителями Коней.
Більшість елементів культури Південного Королівства виникла під час написання Книги V, включаючи обряд збереження пустого королівського трону Намісниками, спалення правителів поза Мінас-Тірітом, а також королівське знамено з «короною та зірками Сонця і Місяця» у першому варіанті.
Думка про те, що Третя Епоха тривала «близько 3000 років» уперше була записана Толкіном, коли той почав робити замальовки історії Нуменору та Західних Земель. Пізніше автор, відштовхуючись від дати заснування Королівств у Вигнанні (3320 року Другої Епохи), увів майже сторічний період миру до початку Війни Останнього Союзу та визначив дату падіння Королів у Гондорі 2000 роком Третьої Епохи. Перший варіант переліку правителів Південного Королівства не зберігся, однак у найранішому уцілілому тексті, віднесеному Крістофером Толкіном до 1949—1950 років, уже присутні багато з подій остаточного варіанту розповіді. Інші ж з'явилися унаслідок перших же уточнень: постійний конфлікт з Умбаром, напади візників, які замінили собою попередню концепцію війн з Примарами Перстеня, Битва на полях Келебранту та дарунок Кіріона, а також Довга Зима. Знелюднення Осгіліату спочатку мало відбутися приблизно двомастами роками пізніше за остаточну дату, падіння Мінас-Ітіля пересувалося як назад, так і уперед у часі, а останній король Еарнур за первісним задумом мав не повернутися з війни проти Мордору з кинутим йому викликом Короля-Чаклуна «битися за палантір Ітіля».
Створення додатків до «Володаря Перстенів» було загалом закінчено у 1953—1954 роках, однак десятьма роками пізніше під час роботи над другим виданням, Толкін пропрацював події, які призвели до Братовбивчої війни та увів регентство Ромендакіла ІІ. Остаточно історія та географія Гондору набули остаточного завершення приблизно у 1970 році, у останні роки життя Толкіна, коли він розробив етимологію географічних назв та створив повну версію історії загибелі Ісілдура та битви з візниками та Балготами, яку пізніше було опубліковано у «Незакінчених оповіданнях».
Впливи
Відомо, що працюючи над історією Гондору, Толкін широко використовував окремі епізоди з історії готів, лангобардів та Візантійської Імперії та їхніх взаємопоборювань. Навіть окремі імена з мов цих народів були використані ним у остаточному варіанті історії Південного Королівства, як-от, наприклад, Відумаві, дружина короля Валакара.
Так само, як і Візантійська Імперія, Гондор був лише відголоском колишньої величі давніх держав — Римської Імперії та об'єднаного королівства Еленділа відповідно. Так само, як і Візантія, Гондор виявився міцнішим за іншу частину колись єдиної держави. Обом країнам загрожували напади сильних ворогів зі сходу та півдня: у випадку Візантії — перси та мусульманські армії арабів і турків, лангобарди та готи, а у випадку Гондору — східняни, гарадрими та сауронові орди. Обидві країни перебували у занепаді під час останньої вирішальної облоги ворогами зі сходу, однак Мінас-Тіріт вистояв, а Константинополь ні. У листі, датованому 1951 роком, сам Толкін писав про «візантійське місто Мінас-Тіріт».
У кінематографі та мистецтві
Гондор, показаний у фільмі Пітера Джексона, також з певних причин має схожі риси з Візантійською Імперією. У коментарі до DVD з фільмом знімальна група пояснила своє рішення включити деякі варіанти візантійських куполів у архітектуру Мінас-Тіріта та одягнути мешканців у одежу візантийського стилю. Зовнішній вигляд солдатів з гарнізону Мінас-Тіріта значною мірою засновувався на візантійській піхоті, яка використовувалася до закінчення Першого Хрестового походу. Однією з головних відмінностей від авторського тексту є концепція гондорської геральдики. У «Володарі Перстенів» знамено Гондору у часи правління Намісників являло собою білий стяг без будь-яких символів на ньому. У фільмі прапором Гондору стало королівське знамено, щоправда з зміненими кольорами (чорне дерево замість білого, сім чорних зірок та чорна корона на білому тлі замість чорного). Прапори, які мали гондорська кавалерія та піхота, являли собою чорні штандарти з Білим Деревом та трьому білими зірками.
Відрізняється від книжної також і географія Джексонівського Гондору. У фільмі Арагорн бачить Пеларгір одразу біля закінчення Стежки Мертвих, а Мінас-Тіріт розташований набагато ближче до Осгіліата. Пеленнорські поля та землі на південь від міста показані коричневими та недоглянутими, без будь-яких ознак господарської діяльності, хоча у книзі говориться про розташовані там ферми з багатьма будівлями та містечками. Вартові маяки не запалено аж до часу приїзду Гандальфа та Піпіна до Мінас-Тіріта, і їм доводиться брати справу у свої руки та самим розпалити перший з маяків.
Примітки
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 1010;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 231;
- Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008, c. 303;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 963;
- Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008, c. 303—304;
- Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008, c. 306;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part III «The Third Age», chapter I «Disaster of the Gladden Fields»;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 1011;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 970, 1012;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 971;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 972—973;
- Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, «The Heirs of Elendil»;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 973;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 974, 1013;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part III «The Third Age», «Cirion and Eorl», (i);
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 974—975;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 977;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 977—978, 1014;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 978;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 978—979, 1014;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 979;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 980;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 1016—1017;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 980—981;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 997;
- Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, «The Heirs of Elendil», p. 218, «The Tale of Years of the Third Age»;
- Carpenter, Humphrey, ed. (1981), The Letters of J. R. R. Tolkien, Boston: Houghton Mifflin, Hammond, Wayne, , nos. 256, 338;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 1050—1051;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries GOND-, NDOR-;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 790;
- Tolkien, J. R. R. (1988), Christopher Tolkien, ed., The Return of the Shadow, Boston: Houghton Mifflin, «New Uncertainties and New Projections», pp. 379—381;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 775;
- Carpenter, Humphrey, ed. (1981), The Letters of J. R. R. Tolkien, Boston: Houghton Mifflin, no. 324;
- Hammond, Wayne; Scull, Christina (2005), The Lord of the Rings: A Reader's Companion, London: HarperCollins, «The Great River», p. 347;
- Fonstad, Karen Wynn (1991), The Atlas of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin Harcourt, p. 191;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 970—971;
- Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, «Of Dwarves and Men», p. 312–6 and notes 66, 76;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part II The Second Age", chapter IV «History of Galadriel and Celeborn», Appendices C and D; "
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part III «The Third Age», chapter II «Cirion and Eorl»;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries entries ÁNAD-, PHÁLAS-, TOL2-;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 719;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 700;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part III «The Third Age», chapter II «Cirion and Eorl», chapter IV "«History of Galadriel and Celeborn»: «Amroth and Nimrodel»;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part III «The Third Age», chapter II «Cirion and Eorl», chapter IV "«History of Galadriel and Celeborn», appendices C, D, part III chapter V «The Battle of the fords of Isen»;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 605—606, 700;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 899;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 887, 1005;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, Index, entries Calenardhon, Andrast, Morthond, Stonewain Valley;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part IV «The Third Age», chapter III «The Palantiri»;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part III «The Third Age», chapter V «The Battles of the Fords of Isen», Appendix (ii);
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 813;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 819;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part III «The Third Age», chapter II «Cirion and Eorl», notes 14, 39, 49, 51, 53;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries LEP-, NEN-;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 700, 712—713;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part II «The SecondAge», chapter IV «History of Galadriel and Celeborn»: «Amroth and Nimrodel»;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 814;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 700, 719;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 803, 805;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 803;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 712—713;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 718;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 824;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 1051;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «Minas Tirith», pp. 276, 287—294;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entry GOLÓS-;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с.735-736;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 698—699;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 712;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 970;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «The First Map», pp. 295—323;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part II «The Second Age», chapter II «Aldarion and Erendis», note 6;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries MOR-, THIL-, TIL-;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part IV, chapter I «The Druedain»;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 629, 637;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 773;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 905;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries AM2-, KHYAR-, LOD-;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 728, 735—736, 813—815;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 805;
- Fauskanger, Helge Kåre. «Sindarin — the Noble Tongue». Ardalambion. Retrieved 2008-05-12;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 763б 765;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 888, 894;
- Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008, c. 378;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 882—884, 886—887;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries MOR-, NAD-;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 651;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 650—651;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 657;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 373;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries TÁRAG-, LANK-;
- Lobdell, Jared, ed. (1985), A Tolkien Compass, «Nomenclature of The Lord of the Rings», p. 193;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 772;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries ÁNAD-, PHÁLAS-, TOL2-;
- Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, «The Tale of Years of the Second Age», pp. 183; 166–7; 177;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries TUB-, LAT-;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 767;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part II «The Second Age», chapter IV «History of Galadriel and Celeborn»: «Amroth and Nimrodel»;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part III «The Third Age», chapter V «The Battle of the fords of Isen»;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 993—994;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 736;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries KAL-, PEL(ES)-;
- Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008, c. 304;
- Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008, c. 309—310;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 978—979;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 713;
- Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008, c. 362;
- Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, «The Tale of Years of the Second Age», «The Heirs of Elendil», pp. 197—206, 211—220;
- Tolkien, J. R. R. (1992), Christopher Tolkien, ed., Sauron Defeated, Boston, New York, & London: Houghton Mifflin, «The Story of Frodo and Sam in Mordor», pp. 15–7, ;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «The Second Map», pp. 433–9;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 972—973, 1012;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 1013;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 371;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 632—633;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 799—800;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 631;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 716;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 635;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 614, ;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 716—717;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 700, 712;
- Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, «The Appendix on Languages», p. 45;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 975;
- Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, «The Making of Appendix A», pp. 258—261. Letter c in names is used for original k;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part IV, chapter III «The Palantiri»;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 625;
- Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, «The Heirs of Elendil», pp. 197—206, 211—220;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 759—760;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 626;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 896;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 613, 615;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 751;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 897, 969, 1014;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 704;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 762;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 621;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 769;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, part III «The Third Age», chapter II «Cirion and Eorl», p. 313, note 25;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, «The Fall of Númenor», pp. 8–12, 16–18, 28–29;
- Tolkien, J. R. R. (1988), Christopher Tolkien, ed., The Return of the Shadow, Boston: Houghton Mifflin, «Ancient History», pp. 260–1, 270–1;
- Tolkien, J. R. R. (1988), Christopher Tolkien, ed., The Return of the Shadow, Boston: Houghton Mifflin, «The Third Phase (2)», pp. 331–2;
- Tolkien, J. R. R. (1988), Christopher Tolkien, ed., The Return of the Shadow, Boston: Houghton Mifflin, «In the House of Elrond», pp. 398, 410–1; «The Mines of Moria», p. 462;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «Gandalf's Delay», pp. 8–10;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «The Council of Elrond (1)», pp. 116, 119—122;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «The Council of Elrond (1)», pp. 121, 126—129;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «The Council of Elrond (2)», pp. 144—147;
- Tolkien, J. R. R. (1988), Christopher Tolkien, ed., The Return of the Shadow, Boston: Houghton Mifflin, «The Ring Goes South», p. 434—440;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «The Lord of Moria», pp. 177, 187;
- Tolkien, J. R. R. (1988), Christopher Tolkien, ed., The Return of the Shadow, Boston: Houghton Mifflin, «The Council of Elrond (1)», p. 132; «Farewell to Lórien», pp. 272, 282;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «The First Map», pp. 295—323, «Lothlórien», p. 223 ff;
- Carpenter, Humphrey, ed. (1981), The Letters of J. R. R. Tolkien, Boston: Houghton Mifflin, Hammond, Wayne, , no. 144;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «Book Five Begun and Abandoned», pp. 231, 243, 262, 265, 268—270;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «The Passage of the Marshes», pp. 106, 113;
- Carpenter, Humphrey, ed. (1981), The Letters of J. R. R. Tolkien, Boston: Houghton Mifflin, Hammond, Wayne, , no. 64;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «Of Herbs and Stewed Rabbit», pp. 135–7;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «Faramir», pp. 146—164;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries NAR1-, KAL-, KARÁN-, NDŪ-, SMAL-;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «The Siege of Gondor», p. 326;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries MEN-, PHAL-, ROS1-;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «The Ride of the Rohirrim», pp. 343—352;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «The Second Map», pp. 433–9, «The Battle of the Pelennor Fields», pp. 370–2;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «The Last Debate», pp. 397–9, 411, 419;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «The Great River», p. 361–2; «The King of the Golden Hall», pp. 442–4, 450;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «The Story Foreseen from Lórien», p. 330, «The Story Foreseen from Fangorn», p. 437;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «Helm's Deep», p. 21;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «The Riders of Rohan», pp. 395–6;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «Notes on Various Topics», p. 423;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «The Palantír», pp. 64–77;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, «Faramir», pp. 146—164;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, «The Story Foreseen from Forannest», pp. 359, 363;
- Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, «Late Writings», p. 293;
- Librán-Moreno, Miryam (2011). «'Byzantium, New Rome!' Goths, Langobards and Byzantium in The Lord of the Rings». In Fisher, Jason. Tolkien and the Study of his Sources. MacFarland & Co.. pp. 84–116. ;
- Hammond, Wayne; Scull, Christina (2005), The Lord of the Rings: A Reader's Companion, London: HarperCollins, p. 570;
- Puig, Claudia (24 February 2004). «With third film, 'Rings' saga becomes a classic». USA Today. Retrieved 29 December 2011. «In the third installment, for example, Minas Tirith, a seven-tiered city of kings, looks European, Byzantine and fantastical at the same time.»;
Джерела інформації
- J.R.R.Toklien. The Lord of the Rings. 50th Anniversary edition. Houghton Mifflin Company. Boston — New York, 2004;
- Tolkien, J. R. R. (1977), Christopher Tolkien, ed., The Silmarillion, Boston: Houghton Mifflin, ;
- Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, ;
- Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, The Etymologies, pp. 341—400, ;
- Tolkien, J. R. R. (1988), Christopher Tolkien, ed., The Return of the Shadow, Boston: Houghton Mifflin, ;
- Tolkien, J. R. R. (1989), Christopher Tolkien, ed., The Treason of Isengard, Boston: Houghton Mifflin, ;
- Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, ;
- Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, .
- Carpenter, Humphrey, ed. (1981), The Letters of J. R. R. Tolkien, Boston: Houghton Mifflin, Hammond, Wayne;
- Scull, Christina (2005), The Lord of the Rings: A Reader's Companion, London: HarperCollins, ;
- Jorneys of Frodo. An Atlas of J.R.R.Tolkien's The Lord of the Rings by Barbara Strachey. HarperCollinsPublishers, 1981;
- Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, 1088 с., ;
- Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008, 416 с., ;
Ця стаття містить текст, що не відповідає . (лютий 2014) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gondor sind GondorPrapor GerbGondor na mapi Seredzem yaStolicya Osgiliat do 1640 Minas TiritMova i sindarin adunaik taliska kvenyaForma pravlinnya monarhiyaKoroli Gondoru Elendil Go ndor sind Gondor u perekladi Zemlya kamenya u tvorah Dzh R R Tolkina Silmarilion i Volodar persniv velike pivdenne korolivstvo numenorciv u Seredzem yi Tretya chastina Volodarya persniv Povernennya korolya znachnoyu miroyu rozpovidaye pro podiyi yaki vidbuvalisya u Gondori pid chas Vijni Persnya ta nastupnogo vidnovlennya korolivstva Vidomosti pro davnishu istoriyu Gondoru mozhna znajti u Dodatkah do Volodarya persniv u yakih takozh rozpovidayetsya i pro zasnuvannya cogo krayu Za Tolkinom Gondor bulo zasnovano sinami Elendila Isildurom ta Anarionom yaki stali vignancyami pislya padinnya ostrivnogo korolivstva Numenor u 3320 roci Drugoyi epohi Razom z inshim korolivstvom Arnor na pivnichnomu zahodi Seredzem ya Gondor buv ostannoyu tverdineyu Lyudej Zahodu Pershoyu stoliceyu Gondoru bulo misto Osgiliat zasnovana Elendilom i jogo sinami Isildurom ta Anarionom u kinci Drugoyi Epohi Pislya pershogo periodu zrostannya u Tretyu Epohu Gondor pochali oslablyuvati svoyimi napadami ta pidstupami soyuzniki Temnogo Volodarya Saurona unaslidok chogo korolivstvo postupovo pochalo zanepadati Cherez ce bulo vtracheno ryad teritorij na pivdennomu ta pivnichnomu shodi a Itiliyen peretvorivsya na spirne pogranichchya mizh Gondorom ta Mordorom Vidnovlennya slavi ta velichi Gondoru vidbulosya lishe pislya ostatochnogo padinnya Saurona ta koronaciyi Aragorna Istoriya ta geografiya Gondoru buli rozrobleni Tolkinom u kilka etapiv u ramkah roboti nad svoyim legendariumom yaka prodovzhuvalasya takozh i pid chas napisannya Volodarya persniv Jogo rol u istoriyi Volodarya persniv formuvalasya postupovo vid chergovoyi dekoraciyi dlya prigod gobitiv u rannih versiyah do odnogo z klyuchovih ponyat istoriyi Seredzem ya u piznishih Evolyuciya istoriyi Gondoru bula proanalizovana Kristoferom Tolkinom u Istoriyi Seredzem ya a sama istoriya privernula do sebe uvagu bagatoh piznishih doslidnikiv ta shanuvalnikiv tvorchosti Dzh R R Tolkina Viglyad Minas Tiritu stolici Gondoru u filmi Volodar Persteniv Povernennya Korolya 2003 Istoriya GondoruIstoriya Gondoru bilsh mensh dokladno opisana u kilkoh pracyah Dzh R R Tolkina Upershe Gondor yak takij zgaduyetsya u rozdili II Rada v Elronda drugoyi knigi Volodarya Persteniv razom z korotkim vikladennyam istoriyi Drugoyi ta Tretoyi Epoh Istoriya Gondoru u Tretyu Epohu bilsh dokladno opisana u Dodatkah do Volodarya Persteniv a takozh u Silmarilioni Krim togo rozpovidi pro okremi podiyi istoriyi Gondoru mistyatsya takozh u Nezakinchenih opovidannyah Utvorennya Gondoru ta Ostannij Soyuz Zemli yaki piznishe stali nazivatisya Gondorom buli shiroko kolonizovani numenorcyami priblizno vid seredini Drugoyi Epohi osoblivo Druzyami Elfiv virnimi domu Elendila Koli sini Elendila Isildur ta Anarion visadilisya u Seredzem yi pislya zatoplennya Numenoru yih rado zustrili kolonisti pislya chogo obidva brati razom pochali praviti ciyeyu zemleyu u toj chas yak Elendila bulo viznano Verhovnim Korolem usih zemel dunedajniv U samomu Pivdennomu Korolivstvi miscyami prozhivannya Isildura ta Anariona buli vidpovidno Minas Itil ta Minas Anor a stolicya Osgiliat roztashovuvalasya mizh yihnimi volodinnyami podilena navpil richkoyu Anduyin Utim Sauron tezh uciliv pislya znishennya Numenoru i potajki povernuvsya do zemli Mordoru na shid vid Gondoru Nevdovzi vin rozpochav vijnu proti numenorskih korolivstv spodivayuchis znishiti yih do togo yak voni naberut silu Vin zahopiv Minas Itil ale Isildur utik ta upliv na korabli do Arnoru u toj zhe chas Anarion oboronyav Osgiliat Elendil ta elfijskij korol utvorili Ostannij Soyuz elfiv ta lyudej i razom z Isildurom ta Anarionom uzyali u oblogu ta zdolali sili Mordoru Saurona bulo peremozheno ale Yedinij Persten ne bulo znisheno pozayak jogo zabrav sobi Isildur yak viru za zagiblih batka ta brata Cherez ce Sauron uciliv ta zmig vidnoviti sili u nastupnu epohu Oskilki Elendil ta Anarion zaginuli u vijni Isildur peredav pravlinnya nad Gondorom sinovi Anariona Meneldilu ta virushiv na pivnich shob perebrati pravlinnya nad Arnorom Titul Verhovnogo Korolya dunadaniv takozh perejshov do nogo pislya smerti Elendila Utim Isildur ta troye jogo starshih siniv potrapili u zasidku ta buli ubiti orkami na Irisovih polyah Molodshij sin Isildura Valandil ne namagavsya povernuti titul svogo batka yak pravitelya Gondoru i tomu korolivstvom samostijno upravlyali Meneldil ta jogo nashadki dopoki zi smertyu ostannogo korolya Earnura yihnya dinastiya ne obirvalasya Zolotij vik Gondoru Protyagom pershogo tisyacholittya Tretoyi Epohi Gondor peremagav u vijnah i jogo bagatstvo ta sila tilki zrostali ta primnozhuvalisya Pislya peremogi nad Sauronom vartovi Gondoru naglyadali za zemlyami Mordoru shob ne dati zlu povernutisya nazad U 490 roci Tretoyi Epohi bagatovikovij spokij Gondoru skinchivsya pozayak shidnyani rozpochali pershe z bagatoh svoyih vtorgnen Cya vijna trivala protyagom usogo nastupnogo stolittya i za yiyi rezultatami Gondoru distalisya veliki teritoriyi Runu na pivnich vid Mordoru U chasi pravlinnya chotiroh Morskih Koroliv u Gondori bulo stvoreno potuzhnij flot i vlada Pivdennogo Korolivstva poshirilasya na uzberezhzhya na pivden vid Girla Anduyina U 933 roci Tretoyi Epohi Gondor zahopiv pivdenne portove misto Umbar yakim ranishe volodili nashadki Chornih numenorciv Piznishe garadrimi peremogli Gondor u bitvi u tih zemlyah ta rozpochali oblogu Umbara odnak korol Gyarmendakil I posilivshi svoyi armiyu ta flot zmusiv koroliv Garadu vidstupiti pislya velikoyi peremogi nad nimi u 1050 roci Tretoyi Epohi Gondor dosyagnuv vershini svoyeyi mogutnosti u chasi pravlinnya G yarmendakila kontrolyuyuchi veliku teritoriyu ta utverdivshis nad susidnimi narodami yak ot garadrimi ta pivnichani z Dolin Anduyina Mordor buv vidrizanij vid zovnishnogo svitu ta perebuvav pid ohoronoyu fortec Pid chas pravlinnya Atanatara Slavetnogo spadkoyemcya slava ta bagatstvo korolivstva dosyagli takih rozmiriv sho yak rozpovidayetsya u Volodari Persteniv lyudi govorili U Gondori koshtovne kaminnya ce galka yakoyu bavlyatsya diti Zanepad Gondoru Uzhe pid chas pravlinnya Atanatara ta dvoh jogo siniv yaki rozkoshuvali u linoshah ta majzhe nichogo ne robili dlya abi zberegti uspadkovanu silu Gondor pochav zanepadati Najpershe u cej chas bulo zanedbano naglyad za Mordorom Odnak velike zlo prijshlo do Gondoru lishe pid chas pravlinnya Valakara koli pochalisya mizhusobici Minalkar sin Kalmakila buv energijnoyu lyudinoyu i korol Narmakil 1240 roku shob pozbutisya usih turbot zrobiv jogo regentom korolivstva Vidtodi Minalkar praviv Gondorom vid imeni korolya poki ne uspadkuvav batkivskij tron 1428 roku Minalkar ocholiv velike vijsko j mizh Rovanionom ta Runijskim Morem rozbiv veliku armiyu shidnyan ta zrujnuvav usi yihni tabori ta poselennya na shid vid Morya Pislya ciyeyi peremogi vin prijnyav im ya Povernuvshis do Gondoru Romendakil ukripiv zahidnij bereg Anduyina azh do miscya vpadinnya Svitloyi ta zaboroniv chuzhincyam spuskatisya Velikoyu Richkoyu uniz do Emin Muyilu Ale oskilki jomu buli potribni lyudi j vin pragnuv posiliti soyuz mizh Gondorom ta pivnichanami to prijnyav bagatoh z nih na sluzhbu a dekomu navit podaruvav visoki chini u svoyemu vijsku Roku 1250 Romendakil vidpraviv svogo sina Valakara pozhiti sered pivnichan shob vivchiti movu zvichayi ta pragnennya cogo narodu Valakar perebuvayuchi tam odruzhivsya z Vidumavi miscevoyu pravitelkoyu Vidugaviyi i povernuvsya do Gondoru lishe cherez kilka rokiv Cej shlyub za svoyimi naslidkami viyavivsya katastrofichnim dlya Gondoru koli stalo vidomo sho spadkoyemcem tronu stane Valakariv sin Eldakar napivkrovka sho u yunosti nosiv im ya narodu svoyeyi materi Vinitariya pivdenni oblasti krayu uchinili zakolot Pislya smerti Valakara kilka chleniv Domu Anariona zazhadali dlya sebe koroni Gondoru i u 1432 roci Tretoyi Epohi u korolivstvi rozpochalasya povnomasshtabna gromadyanska vijna vidoma yak Bratovbivcha Najbilshoyu pidtrimkoyu sered povstanciv koristuvavsya Kastamir yakij uzyav u oblogu ta zahopiv Osgiliat Eldakar zmig utekti na svoyu batkivshinu do Rovanionu ale jogo starshij sin Ornendil potrapiv u polon ta buv strachenij Odnak Kastamir proyaviv sebe zhorstokim zarozumilim ta poganim pravitelem viklikavshi do sebe nenavist meshkanciv Minas Anora ta Itiliyena Unaslidok cogo Eldakar po povernenni za kilka rokiv z soyuznikami z pivnochi otrimav veliku pidtrimku ta zdolav Kastamira ta jogo armiyu Utim sini Kastamira vtekli do Umbaru yakij she dovgo utrimuvali pid svoyim kontrolem U nastupnomu stolitti koroli Garadu porushivshi domovlenosti unaslidok Bratovbivchoyi vijni ta vtrati Umbaru vtorglisya do Pivdennogo Gondoru odnak pislya desyati rokiv vijni buli rozbiti Gyarmendakilom II 1631 roku Tretoyi Epohi pravnuki Kastamira Angamajte ta Sangagyando organizuvali rujnivnij nalit na Pelargir ta navit ubili korolya Minardila Vtrati u Bratovbivchij ta pivdennih vijnah buli desho vidnovleni za rahunok lyudej pivnochi odnak naselennya Gondoru suttyevo zmenshilosya z pochatkom Smertelnoyi morovici u 1636 roci Bagato slavetnih numenorskih rodiv bulo znisheno u Bratovbivchij vijni a morovicya zdesyatkuvala naselennya Osgiliata ta Minas Itilya Forteci sho mali naglyadati za Mordorom sporozhnili to zh lihi stvorinnya otrimali zmogu povernutisya nazad Na shastya morovicya pidkosila i vorogiv Gondoru i tomu korolivstvo otrimalo bilshe sta rokiv dlya vidnovlennya sil U chasi korolya Tarondora stolicyu bulo napostijno pereneseno z Osgiliata do Minas Anora bo Osgiliat buv teper chastkovo spustoshenij ta pochav rujnuvatisya Malo hto z tih hto vtik vid morovici do Itiliyena abo u zahidni dolini bazhav povernutisya nazad U 1810 roci korol Telumegtar posiliv gondorskij flot yakij peremig korsariv Umbaru ta vidvoyuvav gavan yaku vtim bulo vtracheno pid chas chergovogo vtorgnennya garadrimiv do Gondoru Nova zagroza vinikla cherez sorok rokiv potomu koli odin z shidnyackih narodiv znanij yak vizniki peremig pivnichan ta vdersya do shidnogo Gondoru Roku 1856 u bitvi na berezi Anduyina voni vbili korolya Narmakila II Naselennya shidnogo ta pivdennogo Rovanionu potrapilo u rabstvo a kordoni Gondoru na deyakij chas stisnulisya do Anduyina ta Emin Muyil Odnak vijna rozgorilasya znovu koli vizniki ob yednalisya z garadrimami u 1944 roci ta napali na Pivdenne Korolivstvo odnochasno zi shodu ta pivdnya Pivnichnu Armiyu Gondoru pid komanduvannyam korolya Ondogera do yakoyi priyednalisya vershniki Eoteodu nashadki pivnichan bulo rozbito Odnak Earnil kapitan Pivdennoyi Armiyi zdobuv peremogu u Pivdennomu Itiliyeni ta rozbiv armiyu Garadu sho peretnula richku Poroz Strimkim marshem vin prosunuvsya na pivnich zibrav navkolo sebe usih kogo tilki zmig z zalishkiv Pivnichnoyi Armiyi ta napav na golovnij tabir viznikiv pid chas yihnogo benketu Tabir shidnyan bulo zahopleno yihni vozi spaleno i utikayuchi bagato viznikiv zaginulo u Mertvih Bolotah Unaslidok togo sho korol Ondoger ta dvoye jogo siniv zaginuli u vijni svoyi prava na tron Gondoru zayaviv Arveduyi nashadok Korolya Artedajnu z pivnochi yakij buv nashadkom Isildura ta cholovikom Ondogerovoyi dochki Firiel Odnak jogo domagannya buli vidhileni Radoyu Gondoru Protyagom roku krayinoyu upravlyav Pelendur Namisnik Korolya Odnogera a potim koronu bulo peredano Earnilu yakij takozh pohodiv z Domu Anariona ta zdobuv sobi populyarnist pid chas vijni Utim jogo sin Earnur stav ostannim Korolem Gondoru U roki pravlinnya svogo batka vin priviv gondorske vijsko na pivnich na dopomogu Artedajnovi j zdobuv tam nenavist Korolya chakluna z Angmaru Nevdovzi pislya dvorichnoyi oblogi Nazguli zdobuli Minas Itil yakij peretvorivsya na zhahlive misce ta otrimav novu nazvu Minas Morgul Vezha Temnogo Chaklunstva Minas Anor takozh otrimav nove im ya Minas Tirit Vartova Vezha sho stoyala na rubezhi oboroni proti zla zi shodu Pislya togo yak Earnur stav korolem Korol chaklun dvichi prisilav do nogo visnikiv viklikayuchi na dvobij Na drugij raz u 2050 roci Earnur ne v silah podolati svij gniv poskakav z nevelichkim zagonom voyiniv do Minas Morgulu zvidki vzhe ne povernuvsya nazad Pid vladoyu Namisnikiv Pislya zagibeli Earnura yakij ne lishiv po sobi nashadkiv vid jogo imeni dovgi roki Gondorom praviv namisnik Mardil Oskilki zhodnogo pretendenta na koronu yakij buv bi chistogo rodu abo chiyi pretenziyi viznali b usi ne znajshlosya spogadi pro mizhusobici tyazhili nad usima bo znali sho koli znovu pochnutsya chvari Gondor zagine korolivstvom prodovzhuvali upravlyati namisniki a korona Elendila lezhala na kolinah korolya Earnila u Domi Mertvih de yiyi zalishiv Earnur pered tim yak virushiti na dvobij z Volodarem Morgula U chasi pravlinnya pershih chotiroh Namisnikiv u krayini protyagom chotiroh stolit trivalo zatishshya bilsh vidome yak Pilnij mir Todi Sauron vidstupiv pered silami Biloyi Radi a Primari Persnya zachayilisya u Morgulskij dolini Odnak uzhe z chasiv Denetora I spravzhnogo miru ne bulo nikoli i navit koli Gondor ne voyuvav vidkrito jogo kordoni perebuvali pid postijnoyu zagrozoyu 2475 roku z Mordoru upershe vijshli Uruki mogutni chorni orki yaki peretnuli Itiliyen ta zahopili Osgiliat Boromir sin Denetora I rozbiv yih odnak Osgiliat buv ostatochno zrujnovano a jogo velikij kam yanij mist znisheno Lyudej tam zovsim ne lishilosya U 2510 roci Tretoyi Epohi Korolivstvo zitknulosya z novoyu nebezpekoyu plem ya shidnyan znane yak balgoti uderlosya u pivnichni zemli Gondoru Armiya Pivdennogo Korolivstva vistupila na bij ale bula vidrizana vid Minas Tirita ta vidkinuta u napryamku Svitloyi Gondorci vidpravili poslanciv na pivnich do soyuznogo Eoteodu i yihnya kinnota nadijshla yakraz uchasno abi dopomogti gondorcyam perelomiti hid bitvi na Polyah Kelebrantu Na znak podyaki za dopomogu Namisnik Kirion vidstupiv yis opustili zemli provinci Kalenardon de Eoteod utvorili krayinu Rogan a Eorl Yunij stav yiyi pershim korolem Postijnij soyuz mizh Gondorom ta Roganom bulo zapochatkovano vzayemnimi klyatvami Kiriona ta Eorla Piznishi Namisniki mali davati radu Orkam u Itiliyeni ta Piratam Umbaru yaki napadali na uzberezhzhya 2758 roci pid chas pravlinnya Berena dev yatnadcyatogo namisnika she bilsha nebezpeka pidijshla do Gondoru Tri veletenskih floti z Umbaru ta Garadu velikimi silami atakuvali uzberezhzhya Gondoru i vorog visadivsya u bagatoh miscyah navit daleko na pivnochi v girli Izenu Vid roganciv zhe godi bulo ochikuvati na dopomogu oskilki na yihnij kraj napali z zahodu ta shodu yih zemli spustoshili a yih samih vignali u dolini Bilih Gir Togo roku na Pivnochi ta Shodi pochalasya Dovga Zima z holodami ta velikimi snigopadami yaki trivali majzhe p yat misyaciv Gelm korol Roganu ta jogo sini zaginuli i v Eriadori ta Rogani panuvali neshastya i smert Odnak na pivdni u Gondori she do prihodu vesni Beregond sin Berena podolav zagarbnikiv ta vislav dopomogu rogancyam Pivdenne Korolivstvo shvidko vidnovilosya pislya ciyeyi vijni hocha jogo shasliva zirka prodovzhuvala zgasati Pri Turini II vorogi Gondoru znovu zavorushilisya bo zrostala mic Saurona ta nablizhavsya den jogo vidrodzhennya Use naselennya Itiliyenu krim nebagatoh smilivciv zalishilo kraj ta pereselilosya na zahid za Anduyin tikayuchi vid orkiv Mordoru Same pri Turini II u Itiliyeni bulo pobudovano potayemni kriyivki z yakih itiliyenski slidopiti prodovzhuvali borotisya z vorogom 2951 roku Sauron progolosiv pro svoye povernennya do Mordoru a za tri roki Fatum gora znovu vivergati polum ya U chasi Ekteliona II peredostannogo namisnika flot Gondoru ocholyuvanij Torongilom nepomitno pidijshov do Umbaru ta spaliv bilshu chastinu korabliv korsariv Po smerti Ekteliona II jomu nasliduvav jogo sin Denetor II sho stav ostannim yaksho ne brati do uvagi kilkadenne nominalne pravlinnya jogo sina Faramira navesni 3019 roku pered koronaciyeyu Aragorna pravlyachim namisnikom Gondoru Vijna Perstenya Naprikinci Tretoyi Epohi Sauron prigotuvavsya do virishalnoyi bitvi 3018 roku jogo vijska atakuvali Osgiliat odnak yihnye podalshe prosuvannya na zahidnij bereg Anduyina zupinili voyini Gondoru yaki zrujnuvali ostannij ucililij mist cherez richku Nastupnogo roku Minas Tirit zaznav najsilnishogo udaru z boku Mordoru soyuznikami yakogo vistupili umbarski korsari sho atakuvali zemli Korolivstva z morya Praviteli pivdennih zemel prislali neveliki zagoni voyiniv na dopomogu Minas Tiritu odnak znachno bilshe lyudej zmusheni buli lishitisya pered zagrozoyu vtorgnennya z Umbaru Shob znishiti vijska Umbaru Aragorn poklikav Merciv z Girskogo Skitu dozvolivshi tim samim lyudyam z uzberezhzhya ta pivdnya Gondoru prijti na dopomogu Minas Tiritu Za dopomogoyu yih ta rogirimskoyi kinnoti yaku priveli z pivnochi korol Teoden ta jogo pleminnik Eomer Gondoru z velicheznimi vtratami vdalosya peremogti sili Mordoru v Pislya cogo ob yednana armiya Lyudej Zahodu virushila na bitvu z Sauronom do Morannonu rozrahovuyuchi tim samim vidvolikti uvagu Saurona vid Frodo yakij nablizhavsya do Fatum gori shob znishiti Yedinij Persten Znishennya Perstenya prizvelo do padinnya Saurona ta nespodivanoyi peremogi soyuznikiv Vidnovlennya Dokladnishe Vozz yednane Korolivstvo Arnoru i Gondoru Pislya drugogo ostatochnogo padinnya Saurona u Gondori bulo vidnovleno korolivske pravlinnya i Aragorna bulo koronovano pid imenem Korolya Elesara pravitelya Vozz yednanogo Korolivstva Arnora ta Gondora Faramir nashadok pravlyachih Namisnikiv prodovzhiv svoyu sluzhbu yak Namisnik Korolya ta stav Knyazem Itiliyenu Davni klyatvi mizh Gondorom ta Roganom bulo pidtverdzheno i soyuzniki navit proveli kilka spilnih kampanij na shodi ta pivdni Usi kolishni zemli Pivdennogo Korolivstva bulo vidvojovano nazad protyagom nastupnih stolit i jogo sila ta bagatstvo buli vidnovleni U dodatkah do Volodarya Persteniv rozpovidayetsya sho Eldarion sin Elesara pravitime velikoyu krayinoyu i sho jogo rid prodovzhuvatimetsya na sotni pokolin i zgodom pravitime bagatma zemlyami Tolkinove bachennya podalshoyi istoriyi Vozz yednanogo Korolivstva rozkrivayetsya u nezakinchenomu prodovzhenni Volodarya Persteniv u yakij rozpovidayetsya pro chasi pravlinnya Eldariona Avtor vvazhav sho oskilki mi mayemo spravu z lyudmi mi neodminno matimemo spravu z najsumnishoyu risoyu yihnoyi naturi voni shvidko peresichuyutsya dobrim Tak sho u chasi miru spravedlivosti ta procvitannya lyudi Gondoru zrobilisya b nevdovolenimi ta nespokijnimi Navit u cej ranni chas vinikli b revolyucijni zakoloti navkolo centru tayemnogo satanistskogo kultu a gondorski hlochaki grali b u orkiv ta beshketuvali u navkolicyah Nazvi ta etimologiyaVzhivana Tolkinom nazva Gondor ye odnim z sliv sindarinu vigadanoyi elfijskoyi movi yaka zastosovuyetsya u knigah dunadanami dlya poznachennya nazv riznomanitnoyi prirodnoyi i ne tilki nomenklaturi Same slovo oznachaye kam yana krayina i peregukuyetsya u teksti Volodarya Persteniv z rogirimskoyu nazvoyu Gondoru Kam yanij kraj Vzhivannya cih nazv niyak ne poyasnyuyetsya avtorom u knizi hocha u rannih versiyah vkazuyetsya sho ce pov yazano z visokim rozvitkom mulyarstva sered gondorciv u porivnyanni z yihnimi bilsh primitivnimi susidami Na korist ciyeyi versiyi govoryat takozh vzhivani druadanami nazvi gondorciv ta Minas Tirita Narod kam yanih budinkiv ta Kam yane misto Odnogo razu chitach zapitav Tolkina chi ne pov yazano pohodzhennya nazvi Gondor z drevnoyu efiopskoyu forteceyu Gondar Avtor vidpoviv sho vin ne chuv cogo slova ranishe odnak korin ond ye posilannyam do doslidzhennya yake vin chitav u ditinstvi ta oznachaye kamin ond ce odne z usogo dvoh sliv yaki vidomi z prakeltskih mov Britaniyi U romani Gondor chasto zgaduyetsya yak Pivdenne Korolivstvo chi Pivdennij Kraj yakij razom z Arnorom buv Volodinnyam Numenorciv u Vignanni Doslidniki Vejn Gammond ta Kristina Skall takozh zaproponuvali kvenijskij variant nazvi Gondor Ondonore Geografiya GondoruNajkrashe uyavlennya pro relyef ta geografiya Gondoru dayut mapi z Volodarya Persteniv ta Nezakinchenih opovidan stvoreni Kristoferom Tolkinom na osnovi batkovih kreslen ta mozhut buti dopovneni dekilkoma geografichnimi narisami takimi yak Richki Mayakovi pagorbi Gondoru ta Kirion ta Eorl Na dodachu opovidach ta dodatki z Volodarya Persteniv podayut informaciyu pro istoriyu ta prirodu okremih chastin ta poselen Pivdennogo Korolivstva Gondor roztashovuvavsya na zahodi Seredzem ya i osnovna chastina jogo teritoriyi znahodilasya na pivnichnomu berezi Zatoki Belfalas ta navkolo Bilih Gir Tolkin pisav sho stolicya Korolivstva Minas Tirit znahodilasya na shiroti priblizno suchasnoyi Veneciyi Zagalna plosha Gondoru pokazana na kartah Tolkina bula viznachena Karen Vinn Fonstad u 714 426 kvadratnih mil 1 855 530 kvadratnih kilometriv Na pivnichnomu zahodi vid Gondoru spochatku znahodilisya zemli Arnoru na pivnochi Gondor mezhuvav z Dikim Krayem a piznishe z Roganom pislya utvorennya ostannogo Na pivnichnomu shodi Gondoru znahodilisya zemli Run a na shodi volodinnya Saurona u Mordori Na pivdni susidom Gondoru buv pustelnih Garad Istorichnimi kordonami Gondoru sluguvali vitoki richok Gvatlo ta Glanduyin u Imlistih Gorah uzlissya Fangornskogo lisu z richkoyu Entoyu bolota Nindalfa Pohmuri Gori ta richka Poros U chasi najvishoyi mogutnosti kordoni Korolivstva syagali richki Svitloyi ta pivdennih uzlis Morok lisu zahidnogo berega vnutrishnogo Runijskogo morya pivnichnih vidrogiv Ered Lituyi ta richki Harnen vklyuchayuchi takozh uzberezhzhya navkolo Umbara Na moment pochatku Vijni Perstenya mezhi zemel yaki povnistyu kontrolyuvalisya Gondorom stisnulisya do stin Bilih Gir ta richki Glangir na zahodi ta livoberezhzhya Anduyina na shodi Zemli Gondoru Istorichno Gondor skladavsya z okremih volodin abo zemel yaki nazivalisya takozh sindarskim slovom lann Anoriyen Anoriyen sind Anorien u perekladi Zemlya Soncya miscevist u Gondori sho roztashovuvalasya na pivnichnomu shodi vid Bilih Gir prostyagayuchis vuzkoyu smugoyu mizh Porubizhnim potokom na zahodi girlom Enti na pivnochi ta Anduyinom na shodi Povidomlyalosya sho Anoriyen buv gustonaselenoyu provinciyeyu hocha u tekstah Tolkina zgaduyutsya lishe garnizoni storozhovih vezh mayakiv uzdovzh Velikoyi Zahidnoyi Dorogi Rogirimi nazivali cej kraj Sonyachnoyu zemleyu angl Sunlending sho peregukuyetsya z sindarskoyu nazvoyu soncya Anor tak samo sindarske Itil misyac peregukuyetsya z nazvoyu Itiliyenu Anfalas Anfalas sind Anfalas u perekladi Dovgoberezhzhya uzberezhzhya Gondoru mizh richkami Lefnuyem ta Mortondom na pivden vid pagorbiv Pinat Gelin Cya zemlya roztashovana daleko vid stolici z nechislennim naselennyam inkoli zaznavala napadiv umbarskih korsaiv Pid chas Vijni Perstenya pidkriplennya nadislane z Anfalasu do Minas Tiritu skladalosya z mislivciv pastuhiv zemlerobiv bidno sporyadzhenih krim druzhini Golasgila yihnogo vozhdya Belfalas Uzberezhzhya mizh Dol Amrotom ta ostrivom Tolfalas na chest yakogo bulo nazvano veliku pivdennu zatoku u Mori Belfalas roztashovuvavsya na teritoriyi dovgogo pivostrova z visokogir yam u centralnij chastini ta velikim mistom Dol Amrot na zahodi Slovo falas u nazvi maye sindarinske pohodzhennya ta oznachaye bereg abo plyazh a bel za Tolkinom ye slovom z drevnoyi numenorskoyi movi yake maye elfijske pohodzhennya ta oznachaye velikij abo silnij U Volodari Persteniv govoritsya sho lyudi yaki naselyali toj kraj buli visokimi ta gordovitimi z ochima koloru morskoyi hvili Dor en Ernil Simvolika Dol Amrota Dor en Ernil sind Dor en Ernil Zemlya Knyazya miscevist na pivdni Gondoru chiyi mezhi chitko ne buli viznacheni Odnak na dumku Kristofera Tolkina vona roztashovuvalasya po obidva boki vid visokogir yiv Belfalasa Cya zemlya perebuvala pid vladoyu knyaziv Dol Amrota vasaliv Korolya Gondoru i za Tolkinom bula zaselena numenorcyami pislya Drugoyi Epohi Enedvajt Dokladnishe Enedvajt Enedvajt sidn Enedwaith teritoriya mizh richkoyu Mitejtel ta Imlistimi Gorami Za riznimi opisami Tolkina bula abo chastinoyu velicheznih volodin Arnoru ta Gondoru abo lishe chastinoyu Pivdennogo Korolivstva abo ne nalezhala do zhodnogo z numenorskih korolivstv u Seredzem yi Numenorci zhili tut lishe u misti Tarbad yakij roztashovuvavsya u misci zlittya richok Gvatlo ta Mitejtel odnak u chasi Vijni Perstenya Tarbad buv davno zakinutij a jogo mist zrujnovanij Itiliyen ItiliyenDokladnishe Itiliyen Najshidnisha z provincij Gondoru yaka znahodilasya mizh Anduyinom ta Pohmurimi Gorami Potik Morgulduyin yakij pochinavsya u Morgulskij dolini diliv yiyi teritoriyu na dvi chastini Pivnichnij ta Pivdennij Itiliyen Protyagom usiyeyi Drugoyi ta pershoyi polovini Tretoyi Epohi koli Gondor buv u zeniti sili ta slavi a Mordor perebuvav u zapustinni to buv chudovij kvituchij kraj z bagatma gayami ta sadami Odnak pislya padinnya Minas Itilya jogo naselennya postupovo pereselilosya za Anduyin tikayuchi vid zagrozi sho shirilasya vid mista Primar Perstenya U chasi Pilnogo Miru do Itiliyenu znovu povernulisya najstijkishi z lyudej odnak bilshist z nih vtekla pislya pochatku napadiv orkiv ta garadrimiv kilkoma stolittyami piznishe a pislya povernennya Saurona do Mordoru kraj povnistyu znelyudniv Vidtodi Itiliyen utrimuvali vid poplichnikiv ta slug Saurona lishe Slidopiti Itiliyenu yaki perehovuvalisya u potayemnih kriyivkah takih yak Gennet Annun U Volodari Persteniv rozpovidayetsya sho Frodo ta Sem prohodili Pivnichnim Itiliyenom na shlyahu do Kirit Ungolu Protyagom Chetvertoyi Epohi krayem upravlyali Knyazi Itiliyenu liniyu yakih bulo zapochatkovano Faramirom ta Eovinoyu Takozh do krayu priviv chastinu elfiv z Morok lisu Legolas i yak napisano u Dodatkah do Volodarya Persteniv odrazu cya zemlya znovu stala najprekrasnishim krayem sered usih zahidnih zemel Kalenardon Dokladnishe Rogan Kalenardon sind Calenardhon u perekladi Zeleni volodinnya velikij kraj rivnin ta pagorbiv na pivnich vid Bilih gir ta na zahid vid Anoriyenu Na pochatku Tretoyi Epohi vin nikoli ne buv gustonaselenim z oglyadu na svoye viddalene roztashuvannya a Smertelna morovicya praktichno spustoshila Kalenardon a u nastupni stolittya bagato jogo kolishnih zhiteliv podalisya na shid Ukriplennya ta forti zbudovani uzdovzh richisha Anduyina vid Emin Muyilu do miscya vpadinnya richki Svitloyi yaki vid pochatku mali ohoronyati misceve naselennya buli u bilshosti zakinuti pid chas Pilnogo miru 2510 roku navala balgotiv zrujnuvavshi ukriplennya prokotilasya Kalenardonom do samih Bilih Gir i gondorski vijska uryatuvala vid porazki tilki poyava vershnikiv Eoteodu z pivnochi Na znak podyaki za dopomogu Namisnik Kirion daruvav ves Kalenardon narodu Eoteoda i vidtodi cej kraj stav korolivstvom Rogan Lamedon Oblast u Gondori utvorena kilkoma dolinami na pivdennih shilah Bilih Gir yaka bula viddilena visokogir yami vid Belfalasu U Lamedoni znahodivsya vitok richki Kiril Ne zvazhayuchi na te sho cya oblast bula chastinoyu Gondoru u Povernenni Korolya zgaduyetsya sho u chasi Vijni Perstenya vona mala vlasnogo pravitelya na im ya Angbor U knizi zgaduyetsya takozh sho yedinim pidkriplennyam nadislanim do Minas Tirita pered z Lamedonu buli kilka pohmurih goryan yaki ne mali komandira oskilki bilsha chastina naselennya pid kerivnictvom Angbora zahishala misto Lingir vid umbarskih korsariv Z prihodom Aragorna ta jogo suputnikiv razom z Armiyeyu Mertvih korsari utekli a Angbor zibrav kilka tisyach svoyih lyudej ta poviv yih do Pelargira a zvidti na korablyah vidibranih u korsariv na dopomogu Minas Tiritu v Pelennorskij bitvi Nazva Lamedon za Tolkinom maye sindarinske pohodzhennya hocha yiyi etimologiya i ne rozkrivayetsya Lebennin Lebennin sind Lebennin u perekladi P yat Potokiv centralna ta odna z najbilsh gustonaselenih zemel Gondoru chiyi mezhi viznachalisya richkoyu Anduyin na shodi ta pivdni ta Bilimi Gorami na pivnochi Nazva krayu pohodila vid p yati richok yaki protikali jogo teritoriyeyu Eruyi Sirit Kelos Serna ta Gilrayin yaki pochinalisya pryamo u gorah U pisni Legolasa Lebennin postaye krayem zelenih poliv ta luk z riznobarv yam kvitiv U riznih chastinah krayu navkolo girla Anduyinu prozhivav dosit chiselnij narod ribalok Golovnim mistom Lebenninu buv port Pelargir U Volodari Persteniv govoritsya sho lyudi yaki naselyali Lebennin ta Lossarnah vvazhalisya gondorcyami odnak krov yihnya bula mishana i sered nih traplyalisya nizkorosli ta smaglyavi chiyi predki pohodili z zabutogo narodu sho zhiv u tini gir u Temni Roki she do poyavi koroliv Lossarnah Gustonaselena oblast kvituchih dolin odrazu na pivden vid Minas Tirita yaka roztashovuvalasya mizh Bilimi Gorami ta Anduyinom Yiyi teritoriyeyu protikala richka Eruyi yaka pochinalasya na pivnichnomu zahodi u Lebennini ta vpadala u Anduyin Cherez Lossarnah prohodila takozh Pivdenna doroga yaka z yednuvala Minas Tirit z Lebenninom U Volodar Persteniv vesnyani lisi ta polya Lossarnahu opisuyutsya yak povni vesnyanih kvitiv Odna z dolin oblasti Imlot Meluyi osoblivo slavilasya svoyimi troyandami a u inshih dolinah takozh znahodilisya veliki sadi Travi z cogo krayu privozili na rinok do Minas Tirita j vikoristovuvali zokrema u likuvalnih cilyah U lisah Lossarnaha ris takozh acelas hocha malo hto u Minas Tiriti u chasi Vijni Perstenya znav pro jogo cilyushi vlastivosti U 2901 roci Tretoyi Epohi kraj stav prihistkom dlya bagatoh meshkanciv Itiliyenu yaki vtekli na zahid pislya napadu mordorskih urukiv Z Lossarnahu pohodila takozh Morven druzhina korolya Tengela z Roganu mati Teodena Yiyi batkom buv nashadok odnogo z knyaziv Dol Amrota yakij polyubiv cej kraj ta nazavzhdi pereselivsya syudi Tut zhiv takozh did Bergila sina vartovogo citadeli u Minas Tirit Beregonda Pid chas Vijni Perstenya bizhenciv z Minas Tirita za nakazom Namisnika Denetora vidpravili z mista do Lossarnahu Lebennina ta Tumladena U Volodar Persteniv rozpovidayetsya sho pravitelem Lossarnaha u chasi Vijni Perstenya buv starij tovstij Forlong Vin opisuyetsya yak starij duzhe tovstij shirokoplichij cholovik z sivoyu borodoyu odyagnutij u kolchugu chornij sholom ta ozbroyenij dovgim vazhkim spisom Z krayu na dopomogu Minas Tiritu mali virushiti 2000 voyiniv odnak cherez zagrozu napadu umbarskih korsariv prijshlo udesyatero menshe Voyini z Lossarnahu opisuyutsya u knizi yak dobre ozbroyeni yaki mali bojovi sokiri Voni buli nizhchi na zrist ta smaglyavishi za lyudej Gondoru Forlong zaginuv 15 bereznya u bitvi na Pelennorskih Polyah Chastina jogo lyudej priyednalasya do Armij Zahodu yaki virushili u pohid do Morannonu Sered tih hto ne zmig zdolati svij strah pered Mordorom i kogo vidpustiv dodomu Aragorn bula j pevna kilkist fermeriv z Lossarnaha Korin arnah u nazvi maye donumenorske pohodzhennya i jogo tochne znachennya ne vidome U toj zhe chas slovo los peregukuyetsya z kvenijskim slovom losse snig U rannih tekstah Tolkina cya miscevist mala nazvu Glossarnah Mortond dolina Nagir ya odnojmennoyi richki Mortond abo zh Chornokorin yaka u deyakih tekstah Tolkina imenuyetsya na Sindarini yak Imlad Mortond sind Imlad Morthond u perekladi dolina abo ushelina Mortond U Volodari Persteniv rozpovidayetsya sho to bula zamozhna ta gustonaselena miscevist krim okolic Gori Ereh Pid chas Vijni Perstenya zvidti nadijshlo do Minas Tiritu pidkriplennya z p yatisot luchnikiv yakih priveli Duyingir Visokij ta jogo sini Pelennorski polya ta Rammas Ehor Pelennorski polya sind Pelennor u perekladi oznachaye Ogorodzhena zemlya prekrasna ta rodyucha rivnina u Gondori primiski zemli Minas Tirita Pislya togo yak Minas Itil buv zahoplenij Nazgulami ta peretvorenij na Minas Morgul gondorci z velikimi zusillyami zbuduvali navkolo Pelennorskoyi rivnini velikij zovnishnij mur Rammas Ehor yakij mav zahistiti miscevist vid napadiv voroga U Volodari Persteniv govoritsya sho Mur prostyagavsya na desyat chi bilshe lig vid pidnizhzhya gir i nazad otochuyuchi rivninu Pelennoru prekrasni ta rodyuchi zemli ta pologih shilah i terasah yaki spadali do zaplav Anduyinu Najdali vid Velikih Vorit Mista na pivnichnomu zahodi mur buv na vidstani chotiroh lig i tam uzdovzh krutogo berega prolyagav ponad vuzkoyu dolinoyu vzdovzh richki i mur toj buv visokij i micnij bo v comu misci zahishenim stinami nasipom prohodila doroga vid brodiv i mostiv Osgiliata cherez vorota z ukriplenimi vezhami Najblizhche mur prohodiv za ligu do Mista i ce bulo na pivdennomu shodi Tam Anduyin oginayuchi plavnoyu dugoyu pagorbi Emin Arnenu v Pivdennomu Itiliyeni kruto povertav na zahid a mur navisav prosto nad beregom i pid nim znahodilisya prichali Garlondu kudi pribuvali korabli yaki pidijmalisya z pivdennih provincij Nezadovgo do Oblogi Gondoru u Vijni Perstenya mur z pivnichnogo boku perebuvav u napivzrujnovanomu stani odnak jogo bulo vchasno vidbudovano za nakazom Namisnika Denetora II Do Vijni Perstenya na Pelennorskih polyah znahodilisya sadibi gondorciv z komorami ta kosharami otocheni nizkimi murami a rivninu u riznih napryamkah peretinala bezlich dorig i stezhinok Pid chas Vijni Perstenya Pelennorski polya stali miscem najbilshoyi bitvi Tretoyi Epohi bitvi na Pelennorskih polyah u yakij Sauronovi orki ta lihi lyudi z Pivdnya ta Shodu prorvalisya kriz Rammas Ehor ta vzyali u oblogu Minas Tirit Kilce oblogi bulo rozirvano pislya pributtya na dopomogu Vershnikiv Roganu na choli z Korolem Teodenom Pislya Vijni Perstenya Rammas Ehor bulo vidnovleno gondorcyami z dopomogoyu gnomiv yakih priviv Gimli Ringlo dolina Dolina Ringlo sind Imlad Ringlo zemli navkolo pivnichnogo rusla richki Ringlo yaki buli viddileni vidrogami Bilih Gir vid Lamedona na zahodi ta Lebennina na shodi Golovnim poselennyam u cij miscevosti skorishe za vse buv Etring yakij znahodivsya na pochatku dolini na perepravi cherez richku Ringlo U Povernenni Korolya zgaduyetsya sho pid chas Vijni Persteniv meshkanci dolini Ringlo vidpravili na dopomogu Minas Tiritu trista pihotinciv na choli z sinom tamteshnogo pravitelya Dervorinom Garondor Pivdennij Gondor Pivdennij Gondor sind Harondor teritoriya mizh richkami Poros ta Garnen yaka nalezhala Gondoru z chasiv Korolya Falastura ale piznishe stala predmetom superechok mizh Gondorom ta umbarskimi korsarami Ranishe ce buv bagatij kraj yakij cherez postijni nabigi garadrimiv ta korsariv naprikinci Tretoyi Epohi povnistyu znelyudnila ta peretvorilasya na pustelnu zemlyu U rannih robotah Tolkina ta na chornovikah mapi Seredzem ya zgaduyetsya takozh pid sindarinskoyu nazvoyu Garondor Inshi prirodni ob yekti Andrast Andrast sind Andrast u perekladi oznachaye Dovgij mis pivostriv u pivdenno zahidnij chastini Gondoru U Istoriyi Aldariona ta Erendis zgaduyetsya takozh pid nazvoyu Ras Mortil sind Ras Morthil u perekladi Temnij mis abo Vignutij mis Nominalno vvazhavsya chastinoyu Pivdennogo Korolivstva odnak ne buv zaselenij numenorcyami U Pershu Epohu tam prozhivali druadani yaki zaselyali gori u pivnichnij chastini pivostrovu yaki nazivalisya Druvajt Yaur sind Druwaith Iaur Zemli zlih duhiv abo Stari pustoshi Naprikinci Tretoyi Epohi u Gondori virili sho cyu miscevist use she naselyali plemena druadaniv ta inshih dikih lyudej Gennet Annun Dokladnishe Itiliyen Gennet Annun sind Henneth Annun u perekladi Vikno na Zahid buv potayemnoyu kriyivkoyu gondorskih rozvidnikiv u Pivnichnomu Itiliyeni Zbudovano yiyi bulo yak i inshi podibni ukrittya za nakazom Namisnika Turina II nevdovzi pislya spustoshennya krayu orkami Mordoru blizko 2901 roku Tretoyi Epohi Z usih potayemnih ukrittiv u Itiliyeni Gennet Annun prosluzhiv najdovshe Cya kriyivka skladalasya z prostoroyi grubo obtesanoyi pecheri z nizkim nerivnim sklepinnyam golovnij vhid do yakoyi bulo zamaskovano pid zavisoyu vodospadu sho skidav vodu z visoti u glibokij basejn Krim rozkolini za zavisoyu vodospadu do pecheri viv takozh temnij koridor yakij zakinchuvavsya mokrimi shodinkami sho vivodili dogori na nevelikij virubanij u skeli ustup z yakogo odni shodi veli do visokogo berega nad strumkom a inshi zavertali livoruch ugoru ta vivodili na shiroku plasku skelyu bilya potoku Usi inshi pidstupi do grotu buli zamurovani Ranishe cherez pecheru ta popid arkoyu tekla voda ale budivnichi davnini vidveli dzherelo na verh skeli i teper voda padala z visoti udvichi bilshoyi nizh kolis Usi inshi pidhodi do grotu krim rozkolini za zavisoyu vodospadu ta koridoru buli zamurovani U pecheri zberigalisya zapasi zbroyi ta proviantu a takozh vidpochivali rozvidniki Gilrayin Gilrayin sind Gilrain u perekladi Zoryanij mandrivnik richka u Gondori yaka tekla vid Bilih Gir na pivden de vpadala u Sernu poblizu Lingira Zagalna dovzhina yiyi bula blizko sta mil Vona bula odniyeyu z p yati richok Lebenninu Gilrayin mala odin pritok nazva yakogo ne vidoma sho zbigav zi shidnih shiliv Bilih Gir Druadanskij lis Druadanskij lis angl Druadan Forest sosnovij lis yakij vkrivav vidrogi Bilih Gir u shidnomu Anoriyeni na pivden vid Velikoyi Zahidnoyi Dorogi poblizu vartovogo gondorskogo mayaku Ejlenah Svoyu nazvu vin otrimav na chest druadaniv chi dikih lyudej yaki zhili tut she z chasiv Pershoyi Epohi ta unikali kontaktiv z numenorcyami Vona ye chastkovim perekladom na vestron sindarinskoyi nazvi Tawar et Druedain Pislya koronaciyi Aragorna cej lis bulo viddano u volodinnya druadanam tak sho nihto bilshe ne mig zahoditi do nogo bez yihnogo dozvolu Emin Arnen Dokladnishe Itiliyen Emin Arnen sind Emyn Arnen u perekladi Pagorbi bilya Vodi buv cheredoyu pagorbiv u centralnij chastini Itiliyenu na pivden vid Osgiliatu Voni roztashovuvalisya naproti Minas Tirita bilya zakrutu richki Z ciyeyi miscini pohodiv rid piznishih Namisnikiv Gondoru Emin Arnen buv domom znatnoyi numenorianskoyi rodini do yakoyi nalezhav Gurin sho jogo Korol Minardil priznachiv svoyim Namisnikom Piznishe koroli Gondoru obirali svoyih namisnikiv lishe sered nashadkiv Gurina i vreshti resht gondorske namisnictvo stalo spadkovim namisniki zh bo sami nazivali sebe chlenami Domu Gurina Pislya Vijni Perstenya Emin Arnen bulo peredano u volodinnya Faramiru Knyazyu Itiliyena Namisniku Korolya Elesara Emin Muyil Emin Muyil sind Emyn Muil angl Drear Hills u perekladi Pohmuri pagorbi skelyaste neprohidne visokogir ya roztashovane po obidvoh beregah Nen Nitoel mizh Morok lisom ta Bilimi Gorami U davninu voni buli dobre ukripleni gondorcyami dlya zahistu vid vorozhogo napadu z pivnichnogo shodu Na zahidnomu berezi Nen Nitoel na pagorbi Amon Lo Gori Sluhu ta na shidnomu na pagorbi Amon Gen Gori Zoru bulo zvedeno kam yani storozhovi vezhi a bilya pivnichnogo krayu ozera znahodilisya Stovpi Koroliv U Dvoh Vezhah rozpovidayetsya yak Frodo ta Sem namagayuchis potrapiti do Chornih Vorit Mordoru zablukali na kilka dniv u shidnij chastini Emin Muyil dopoki yih ne znajshov Golum Ereh Ereh kamin Pagorb bilya vitokiv richki Mortond na yakomu Isildur vstanoviv Chornij Kamin yakij priviz do Seredzem ya z Numenoru Miscevi plemena yaki dovodilisya nashadkami galadinam ta lyudyam Sirogo Krayu a takozh buli dalekoyu ridneyu dunadanam prisyagnuli na virnist Isilduru na kameni odnak zradili jogo ta buli nim proklyati Pislya svoyeyi smerti voni zalishilisya primarami j vidtodi stali vidomi yak Mertvi Lyudi z Girskogo Skitu Pagorb Erehu buv yihnim miscem zboru a tomu zemli navkolo nogo lishilisya nezaselenimi doki Mertvih ne sklikav Aragorn abi voni mogli vikonati svoyu klyatvu ta znajti spokij Slovo Ereh mozhlivo zbereglosya vid narodu yakij zhiv u cij miscevosti do prihodu numenorciv i znachennya jogo ne vidome Eruyi Richka u Gondori z vitokami u Bilih Gorah odna z P yati Richok Lebenninu Vona pochinalasya poblizu Gori Mindoluyin i tekla na pivden cherez uves Lossarnah de vpadala u Anduyin priblizno u sta milyah sta shistdesyati kilometrah na pivden vid Minas Tirita Pid chas Bratovbivchoyi Vijni u Gondori na perepravi cherez Eruyi vidbulasya Bitva na Perepravi na dorozi do Pelargiru Imlot Meluyi Dolina u Gondori yaka zgaduyetsya cilitelkoyu Ioret u Povernenni Korolya yak misce de rostut osoblivo duhmyani troyandi Mozhlivo vona znahodilasya u Lossarnahu Doslidnik Tolkina G K Fauskanger interpretuye cyu sindarinsku nazvu yak nadzvichajno kvitucha dolina Kair Andros Kair Andros sind Cair Andros u perekladi oznachaye Dovgopinnij korabel velikij ostriv posered Anduyina priblizno u soroka milyah 64 kilometrah na pivnich vid Osgiliata Svoyu nazvu ostriv otrimav tomu sho buv shozhij na velikij korabel z visokim nosom zvernenim na pivnich proti biloyi pini Anduyina yaka rozbivalasya ob jogo gostri skeli Kair Andros buv drugim krim brodiv poblizu Osgiliata na pivdni z osnovnih misc perepravi cherez Anduyin Na pivden vid Osgiliata richka stavala nadto shirokoyu dlya perepravi a na pivnich vid Kair Androsa protikala cherez neprolazni tvani de u neyi vlivalasya pritoka richka Enta Tomu Kair Andros mav vazhlive strategichne znachennya uprodovzh bagatovikovih konfliktiv z Mordorom na shodi Ostriv vikoristovuvavsya yak citadel uzhe pid chas Bratovbivchoyi Vijni i buv znovu ukriplenij dlya zahistu Anoriyena pislya togo yak Itiliyen vpav pid navaloyu mordorskih urukiv Gondorska zaloga perebuvala na Kair Androsi do pochatku Vijni Perstenya ale bula rozbita vijskami Mordoru a sam ostriv okupovanij nezadovgo do pochatku Oblogi Gondoru Piznishe Aragorn pid chas pohodu do Chornoyi Brami vidpraviv neveliku grupu voyiniv shob vidbiti ostriv nazad yaksho tam na toj moment she perebuvali vorozhi zagoni Pislya padinnya Saurona Kair Andros vikoristovuvavsya yak tranzitnij punkt pid chas pidgotovki do svyatkuvan na Kormalenskomu poli Kam yanovizna dolina Vuzka dovga ushelina na pivnichnih shilah Bilih Gir yaka prolyagala zi shodu na zahid pozadu hrebta sho perehodiv u pagorbi Amon Dinu Ejlenahu ta Nardolu ta buv ukritij Druadanskim lisom Nizhnya chastina dolini bula virivnyana gondorcyami u davninu koli bulo zbudovano dorogu dostatno shiroku dlya togo shob vozi z kaminnyam z kar yeriv mogli yizditi do samogo Minas Tirita Naprikinci Tretoyi Epohi vona perestala buti potribnoyu i ostatochno zarosla U Volodari Persteniv zahidna chastina dorogi pochinalasya bilya Min Rimonu odnak u inshomu misci govoritsya sho dolina zakinchuvalasya u Nardoli de roztashovuvalisya kar yeri i Kristofer Tolkin pripuskaye sho bilsh rannya zgadka mogla buti pomilkovoyu Na Sindarini nazva dolini zvuchit yak Imrath Gondraich Kelos Druga z P yati Richok Lebenninu yaka pochinalasya u Bilih Gorah ta vpadala u Sirit Kiril Richka u Gondori yaka brala pochatok na samotnij vershini u Lamedoni Vona protikala cherez Kalembel ta vpadala u Ringlo Kormalenske pole Shiroke zelene pole v Itiliyeni poblizu Gennet Annun de vidbuvalisya svyatkuvannya pislya ostatochnogo padinnya Saurona Za slovami Kristofera Tolkina nazva perekladayetsya z Sindarina yak Zolote kolo ta stosuyetsya nazvi derev kulumalda kv culumalda u perekladi zolotavo chervone derevo yaki rosli tam U Povernennya Korolya ce misce opisuyetsya yak zelena galyavina zapovnena yaskravim sonyachnim syajvom otochena strunkimi visokimi derevami z temnimi vkritimi chervlenimi kvitami kronami Cherez cyu galyavinu mizh kvituchih beregiv probigav shvidkij potik yakij znikav pid arkoyu derev a za arkoyu daleko unizu vibliskuvala na sonyachnij rivnini syayucha smuga vodi U nichnij tishi na comu poli bulo chutno shum vodi yaka padala zi skeli j po vuzkomu ruslu kriz kam yanu bramu tekla po vkritih rozmayittyam kvitiv zaplavah Anduyina navproti ostrovu Kair Andros Mornan Gliboka rozkolina na pivdennomu boci Bilih Gir z yakoyi vitikala richka Mortond Za Kristoferom Tolkinom vona otrimala svoyu nazvu Chorna dolina ne tilki zavdyaki dvom visokim goram mizh yakimi prostyagalasya ale ponad use cherez dorogu sho prohodila po nij vid Vorit Mertvih po yakij ne hodiv zhoden z zhivih Morgulduyin Dokladnishe Itiliyen Morgulduyin sind Morgulduin u perekladi Richka chaklunstva richka u Itiliyeni yaka pochinalasya u Morgulskij dolini Vona tekla povz Minas Itil ta vpadala u Anduyin Yiyi beregom jshla stara numenorska doroga vid Isildurovoyi forteci do Osgiliata Za Volodarem Persteniv u chasi Vijni Perstenya u Imlad Morguli bilya vitokiv Morgulduyina po obidva beregi richisha lezhali shiroki nizini ta tinisti luki porosli blidimi bilimi kvitami a voda tekla tiho i paruvala odnak ti vipari buli zhahlivo holodni U inshomu misci nazvanij takozh otrujnoyu richkoyu Nen Nitoel Velike ozero na Anduyini na shid vid Roganu ta na pivnich vid Gondoru utvorene shilami Emin Muyil ta vodospadom Rauros Ce ozero bulo majzhe 20 mil 32 kilometri u dovzhinu z pivnochi na pivden i 10 mil 16 kilometriv zavshirshki Bilya pivnichnogo krayu ozera gondorcyami u chasi pravlinnya Romendakila II buli zbudovani veletenski statuyi Argonatu yaki poznachuvali pivnichnij kodon Korolivstva Na pivdennomu krayu ozera znahodilisya tri pagorbi Amon Gen Gora Zoru na zahidnomu berezi Amon Lo Gora Sluhu na shidnomu ta krutij ostriv posered ozera Tol Brandir Nihto nikoli ne buvav na tomu ostrovi cherez strimku techiyu u pivdennij chastini ozera de vodi Anduyina padali uniz vodospadami Raurosa U Volodar Persteniv rozpovidayetsya sho Bratstvo Perstenya pribulo do Nen Nitoel 25 lyutogo 3019 roku Tretoyi Epohi ta rozbilo tabir u Part Galeni poblizu Amon Gena U tomu misci zaginuv Boromir ta vidbuvsya rozpad tovaristva Frodo ta Sem na chovni pereplivli na shidnij bereg i prodovzhili svij shlyah cherez Emin Muyil do Mordoru Pippin ta Merri buli shopleni Uruk hayami Sarumana a Aragorn Legolas ta Gimli pislya togo yak tilo Boromira na chovni bulo dovireno Anduyinu pochali peresliduvati Uruk hayiv shob zvilniti gobitiv Part Galen Zelena galyavina nad Vodospadami Raurosa bilya pidnizhzhya Amon Genu Vona roztashovuvalasya na zahidnomu berezi Nen Nitoel bilya pivdennogo krayu ozera U Volodari Persteniv opisuyetsya yak prekrasnij zelenij shil zroshuvanij nevelikim strumkom U perekladi z Sindarinu part oznachaye pole ogorodzhenu galyavinu ta sporidnene z pat uzvishshya a galen oznachaye zelenij U comu misci vidbuvsya rozpad Bratstva Perstenya Pereshijok Tarlanga Vuzkij pereval na vidrozi Bilih Gir yakij poyednuvav dolinu Mortonda na zahodi z Lamedonom na shodi U perekladi z Sindarinu tarlang oznachaye krutij pidjom i za Tolkinom malo oznachati pervisnu nazvu girskogo hrebta yaka piznishe bula interpretovana lyudmi u vlasnu nazvu Pinat Gelin Pinat Gelin sind Pinnath Gelin u perekladi oznachaye Zeleni hrebti pagorbi u zahidnij chastini Gondoru mizh Bilimi Gorami ta Anfalasom Pered Oblogoyu Gondoru zvidti na dopomogu Minas Tiritu prijshov zagin z troh soten lyudej odyagnutih u zelene Poros Richka na pivdni Gondoru yaka utvoryuvala pivnichnu mezhu spirnoyi teritoriyi Pivdennogo Gondoru ta pivdennu mezhu Itiliyenu Naprikinci Tretoyi Epohi po nij faktichno prohodiv pivdennij kordon Gondoru Dovzhina Porosa skladala blizko 400 mil 640 kilometriv Vin pochinavsya u gorah Efel Duat ta potim tik na pivdennij zahid blizko 300 mil 480 kilometriv de povertav na pivnich ta vpadav u Anduyin majzhe bilya samogo girla Na Porosi znahodilasya pereprava de prohodila starovinna Garadska doroga Porubizhnij strumok Richka na kordoni mizh Gondorom ta Roganom Na Sindarini nazivalasya Glangir Glanhir ta utvoryuvala rubizh mizh gondorskoyu oblastyu Anoriyen ta roganskoyu provinciyeyu Shidnij fold Vona protikala kriz Firiyenskij lis yakij ris navkolo Galifiriyenskogo pagorba Ringlo richka Ringlo sind Ringlo richka u Gondori yaka pochinalasya z dvoh bezimennih richok u pivdennih vidrogah Bilih Gorah nepodalik vid Belfalasa Vona protikala cherez Etring potim povertala na pivnich do Tarnostu de zustrichalasya z Sirilom ta vpadala u More razom z Mortondom ta Edelondom Serna Chetverta z P yati Richok Lebennina Vona pochinalasya na rivnini Lebenninu ta vpadala u Zatoku Belfalas na pivnich vid Girla Anduyina u misti Lingar Yiyi im ya anglijskoyu zazvichaj pishetsya yak Serni hocha u peredvomi do Prigod Toma Bombadila Tolkin vikoristovuye formu Sernui Sirij gaj Diki siri netri na shidnomu krayu Kam yanovoznoyi dolini mizh Amon Dinom ta Bilimi Gorami Pid chas Vijni Perstenya voni sluguvali prikrittyam roganskomu vijsku pid chas perehodu vid Amon Dinu do Pelenorskih poliv Sirit Tretya z P yati Richok Lebenninu Yiyi pritokoyu buv Kelon a Sirit upadala u Anduyin u Pelargiri Tolfalas Tolfalas Ostriv u Velikomu Mori nepodalik vid girla Anduyina yakij roztashovuvavsya mizh dvoma misami Belfalasu ta Pivdennim Gondorom Nazva pohodit vid sindarinskih sliv tol ostriv ta falas bereg U odnij z chernetok Tolkina zgaduyetsya sho spochatku Tolfalas buv nabagato bilshim odnak unaslidok poveni viklikanoyi zatoplennyam Numenoru jogo bulo majzhe zrujnovano i ostriv peretvorivsya na bezplidnu ta samotnyu skelyu sered vodi Tumladen Dolini Tumladena ta Lossarnaha zgaduyutsya u Volodari Persteniv yak miscini cherez yaki prohodit pivdenna doroga z Minas Tirita do Lebennina Pro ci miscya nichogo bilshe ne govoritsya krim togo sho nazva Tumladen perekladayetsya yak Shiroka dolina U Silmarilioni dolina Tumladen na zahodi Beleriandu bula vidoma takozh yak Gondolin Firiyenskij lis Lis na kordoni Gondoru ta Roganu takozh znanij yak Firiyengolt cherez yakij protikav Porubizhnij strumok Bili Gori znahodilisya na pivden vid lisu i na Galifiriyeni odnij z vershin znahodilasya mogila Elendila Poselennya ta forteci EtringGarlond Pristan na Anduyini poblizu Minas Tirita zbudovana na nevelikij teritoriyi mizh richkoyu ta pivdennoyu chastinoyu Ramas Ehor Nazva perekladayetsya z Sindarinu yak pivdenni gavani Garlond vikoristovuvavsya dlya zustrichi korabliv yaki priplivali z pivdennih oblastej Gondoru do Minas Tirita a ranishe vikoristovuvavsya yak baza korolivskogo flotu 15 bereznya 3019 roku pid chas Pelenorskoyi bitvi Aragorn pripliv do Garlonda z dopomogoyu na korablyah korsariv Dol Amrot Dokladnishe Dol Amrot Zamok ta poselennya na zahidnih beregah Belfalasu nazvane na chest Amrota z Lotloriyena Dol Amrot naselyali nashadki numenorciv yaki mali temne volossya ta siri ochi i u zhilah yakih tekla chista numenorska krov Vvazhalosya sho u zhilah Knyaziv Dol Amrota krim numenorskoyi tekla she j elfijska krov U tekstah Tolkina praktichno nichogo ne govoritsya ni pro pohodzhennya ni pro rodovid Knyaziv Dol Amrota Edellond Edellond angl Edhellond drevnya gavan ta poselennya elfiv u Gondori yake roztashovuvalosya na pivden vid miscya de zlivalisya vodi Mortondu ta Ringlo Nazva perekladayetsya z sindarinu yak Elfijska gavan U odnomu z teksti Tolkina govoritsya sho Edellond bulo zasnovano utikachami sindarami na troh malenkih korablyah yaki vryatuvalisya z zrujnovanogo Beleriandu pislya togo yak Morgot znishiv usi tamteshni elfijski korolivstva U inshij versiyi rozpovidayetsya sho deyaki utikachi z Doriatu pid chas svoyih poneviryan zasnuvali gavan Edellonda U oboh versiyah pervisni zasnovniki gavani volodili mistectvom korablebuduvannya z yakim u Pershu Epohu buli obiznani lishe ta elfi Falasu Z chasom Edellond buv zaselenij nandorami yaki shukali miscya zvidki voni mogli b vidplivati u More na Zaobrijnij Zahid Amrot pravitel Lotloriyena u 1981 roci Tretoyi Epohi zagubivsya poblizu Edellonda viglyadayuchi svoyu kohanu Nimrodel Pislya cogo majzhe usi elfi vidplivli na Zahid z Edellonda ryatuyuchis vid tini Seredzem ya U chasi Vijni Perstenya v Edellondi uzhe ne lishilosya zhodnogo elfa i sporozhnile poselennya zaselili lyudi Gondoru Etring Poselennya u Lamedoni poblizu brodiv richki Ringlo Izengard Dokladnishe Izengard Fortecya bilya pivdennogo krayu Imlistih Gir zbudovana numenorcyami u Drugu Epohu U Tretyu Epohu u nij trivalij chas stoyala gondorska zaloga dopoki u 2710 roci yiyi ne bulo rozbito goryanami Sirogo Krayu Cherez pivstolittya Izengard bulo peredano u volodinnya Sarumanu Kalembel Mistechko na richci Siril bilya pidnizhzhya Bilih Gir u Lamedoni Nazva jmovirno perekladayetsya z Sindarinu yak zelena ogorozha Lingir Mistechko ta port u Lebennini yakij znahodivsya pri brodi bilya miscya de zlivalisya richki Gilrayin ta Serna nepodalik vid miscya yihnogo vpadinnya u More Pid chas Vijni Perstenya Lingir zahishali lyudi Lebennina ta Lamedona vid garadrimiv ta umbarskih korsariv yaki vtekli z nablizhennyam Mertvih z Girskogo Skitu Minas Anor Minas Tirit Plan Minas TiritaDokladnishe Minas Tirit Vid pochatku ce bula fortecya zbudovana Anarionom na shidnomu krayu Bilih Gir yak zaloga proti zhorstokih miscevih plemen sho piznishe peretvorilasya u litnyu rezidenciyu Koroliv i kinec kincem stala stoliceyu Gondoru u 1640 roci Tretoyi Epohi Minas Itil Dokladnishe Minas Itil Fortecya zbudovana Isildurom u dolini Efel Duat dlya naglyadu za perevalami Mordoru Yiyi bulo zavojovano Nazgulami u 2002 roci Tretoyi Epohi i vidtodi vona peretvorilasya na golovnu zagrozu dlya Minas Tirita ta otrimala nove im ya Minas Morgul Pislya ostatochnoyi peremogi nad Sauronom Korol Elesar skazav sho Minas Morgul bude zrujnovano odnak u tekstah Tolkina ne govoritsya chi bulo vikonano cej nakaz Osgiliat Osgiliat sind Osgiliath u perekladi oznachaye Citadel Volodariv Zirok persha stolicya Pivdennogo Korolivstva yaka znahodilasya na oboh beregah richki Anduyin Yiyi bulo zasnovano Elendilom ta jogo sinami Isildurom ta Anarionom naprikinci Drugoyi Epohi Pid chas Bratovbivchoyi vijni Osgiliat zaznav rujnuvan cherez pozhezhu a piznishe vtrativ bilshu chastinu naselennya pid chas Smertelnoyi morovici Napivzrujnovane misto bulo ostatochno zalisheno 2475 roku Tretoyi Epohi koli mordorski uruki vderlisya do Itiliyenu ta zrujnuvali najbilshij mist Osgiliatu Yih vidignav Boromir sin Namisnika Denetora I Osgiliat stav teatrom vijskovih dij na pochatku Vijni Perstenya koli 3018 roku sauronovi vijska atakuvali ta zajnyali shidnu chastinu mista Z zahidnogo berega orkiv vidtisniv Boromir i todi zh bulo zrujnovano ostannij z tamteshnih mostiv na Anduyini Pid chas vtorgnennya u Gondor sauronovi vijska znovu atakuvali zahidnu chastinu Osgiliata i prorvavshi oboronu vzyali u oblogu Minas Tirit pislya chogo rozpochalasya bitva na Pelennorskih polyah U filmi Pitera Dzheksona Volodar persniv Dvi vezhi Faramir uvodit Frodo Sema ta Goluma do Osgiliata de voni stayut svidkami bitvi Cej epizod u filmi ne vidpovidaye knizi Pelargir Pelargir sind Pelargir u perekladi oznachaye Pristan dvir korolivskih korabliv velikij port na pivdni Gondoru roztashovanij u Lebennini u girli richki Anduyin Pelargir bulo zasnovano 2350 roku Drugoyi Epohi do Padinnya Numenoru i zgodom vin peretvorivsya na osnovnu tverdinyu Druziv Elfiv u Seredzem yi U tekstah Tolkina govoritsya sho povin yaka rozpochalasya pislya zatoplennya Numenoru znachno zbilshila rozmiri Zatoki Belfalasu na pivdni ta na shodi tak sho Pelargir yakij znahodivsya lishe na vidstani kilkoh mil vid Morya opinivsya daleko u glibini krayu Davnyu gavan bulo privedeno do ladu Korolem Earnilom I yakij peretvoriv yiyi na golovnu morsku bazu gondorskogo flotu yakoyu vona zalishalasya u chasi zavoyuvan Morskih Koroliv Pid chas Bratovbivchoyi vijni Kastamir Uzurpator zbiravsya zrobiti Pelargir svoyeyu stoliceyu a pislya svoyeyi porazki vin ta jogo sini vtekli tudi i vitrimuvali oblogu protyagom roku persh nizh vidstupiti do Umbaru Dvoma stolittyami potomu yihni nashadki virushili u rejd ugoru po Anduyinu spustoshili Pelargir ta vbili Korolya Minardila i vidtodi port perebuvav pid postijnoyu zagrozoyu z boku Umbaru ta Garadu Jogo bulo nanovo ukripleno lishe u chasi Namisnika Ekteliona II ale pid chas Vijni Perstenya Pelargir zajnyali umbarski korsari kotrih rozignalo vijsko Mertvih Girskogo Skitu yake priviv Aragorn Z Pelargiru na korablyah umbarskih korsariv Aragorn ta jogo lyudi virushili na dopomogu Minas Tiritu u Pelenorskij bitvi Tarnost Misto u Gondori roztashovane bilya pivnichnogo pidnizhzhya Pagorbiv Tarnosta mizh richkoyu Gilrayin na shodi ta Dol Amrotom na zahodi Na pivnich vid Tarnostu protikala richka Ringlo U Volodari Persteniv misto ne zgaduyetsya Umbar Dokladnishe Umbar Na pochatku gavan na pivdennomu berezi Zatoki Belfalas pid vladoyu Chornih Numenorciv Yiyi bulo vzyato Gondorom u 933 roci Tretoyi Epohi Vidtodi vona perebuvala pid vladoyu Koroliv azh do 1448 roku koli pid chas Bratovbivchoyi vijni Umbar perejshov pid kontrol Kastamirovih povstanciv 1810 roku korol Telumehtar Umbardakil vidvoyuvav misto ale cherez deyakij chas jogo bulo znovu vtracheno U Chetvertu Epohu u chasi pravlinnya Korolya Elesara Umbar bulo vidvojovano Gondorom Vartovi mayaki Gondoru Ejlenah Vartovi mayaki Gondoru buli sistemoyu opovishennya krayu Roztashovani na verhivkah kilkoh pagorbiv po obidva boki Bilih Gir mayaki buli signalnimi vognyami bilya yakih postijno cherguvali voyini Gondoru i yaki mali poperedzhati rogirimiv pro nebezpeku yaka zagrozhuvala Pivdennomu Korolivstvu abo zh navpaki sho traplyalosya ridshe Ye zgadki takozh i pro analogichnu sistemu mayaki z pivdennoyi storoni Bilih Gir yaka vikoristovuvalasya dlya peredachi signaliv u pivdenni oblasti Gondoru Krim togo pri mayakah postijno trimali zapas drov ta oliyi a takozh svizhih konej dlya ginciv Korolivstva Sistemu Vartovih mayakiv Gondoru bulo zbudovano pri Namisnikah i vona prostyagalasya vid Minas Tirita do najzahidnishogo gondorskogo pogranichchya U Volodari Persteniv zgaduyetsya lishe pivnichna sistema mayakiv yaki bulo zapaleno u nich z 7 na 8 bereznya 3019 roku Tretoyi Epohi nezadovgo do Oblogi Gondoru Cya sistema vklyuchala u sebe sim Mayakovih pagorbiv mizh Minas Tiritom ta kordonami Roganu zagalnoyu dovzhinoyu u blizko 150 mil Ci mayaki mali nazvi zi shodu na shid Amon Din Ejlenah Nardol Erelas Min Rimon Kalengad ta Galifiriyen U Nezakinchenih opovidannyah Kirion ta Eorl dokladno opisuyetsya lishe ostannij z mayakiv Galifiriyen Rozpovidayetsya sho to buv najvishij z pivnichnih mayakiv yakij zdijmavsya nad lisom a pozadu nogo znahodilasya temna dolina Firiyen u pivnichnomu vidrozi Bilih Gir Galifiriyen zdijmavsya nad dolinoyu nenache urvista stina odnak inshi shili pagorbu na yakomu vin znahodivsya osoblivo pivnichni buli dovgimi ta polozhistimi i lis ris na nih majzhe do samoyi vershini U davni chasi cherez lis proklali dorogu i z chasiv Isildura bilshe nihto krim naglyadachiv mayaka obov yazkom yakih bulo doglyadati mayak ta pidtrimuvati u poryadku komunikaciyi ne zrubav u Firiyenskomu lisi zhodnogo dereva Vid traktu nepodalik vid uzlissya vidhodila stezhka yaka zvivayuchis jshla shilom ugoru i u misci de zakinchuvalisya dereva perehodila u davni kam yani shodi sho vivodili do samogo mayaka Naglyadachi zhili u storozhovij hati poblizu verhivki pagorba i buli yedinimi meshkancyami lisu Voni cherguvali zminami i nadovgo ne zatrimuvalisya tam hiba sho nastupna zmina trohi spiznyuvalasya cherez negodu Nazva Galifiriyen movoyu rogirimiv oznachaye Svyashenna Gora Do yihnogo prihodu pagorb nazivavsya na Sindarini Amon Anvar Blagogovijnij pagorb odnak znachennya ciyeyi nazvi u Gondori ne znav nihto okrim koroliv ta namisnikiv u Kirioni ta Eorli rozpovidayetsya zh bo sho na tij gori znahodilasya mogila Elendila U chasi velichi ta slavi Gondoru na gori ne bulo mayaka bo dopoki palantiri pidtrimuvali zv yazok mizh Osgiliatom Minas Anorom Minas Itilem ta Orthankom u gincyah ta signalah ne bulo potrebi Pislya znelyudnennya Kalenardonu obov yazki ohoroni pidstupiv do stolici Gondoru z pivnochi abo z za Anduyina perejshli do meshkanciv Anoriyenu Dlya zv yazku z nimi buli zbudovani ta utrimuvalisya u poryadku tri najdavnishih mayaki Amon Din Ejlenah ta Min Rimon Argonat Argonat sin Argonath u perekladi Korolivski kameni monumentalna sporuda yaka yavlyala soboyu dvi veletenski kam yani statuyi Isildura ta Anariona yaki stoyali po oboh beregah Anduyina z pivnichnogo boku Nen Nitoel Statuyi bulo upershe sporudzheno blizko 1240 roku Tretoyi Epohi za nakazom Romendakila II dlya poznachennya pivnichnih kordoniv Gondoru hocha na moment koli Bratstvo Perstenya u 3019 roci Tretoyi Epohi projshlo kriz Argonat cya oblast uzhe ne nalezhala Pivdennomu Korolivstvu ta perebuvala u zapustinni Kozhna z figur kam yanih koroliv mala koronu ta sholom u pravici stiskala sokiru a liva ruka bula pidnyata na znak pogrozi vorogam Gondoru U Volodari Persteniv Argonat opisuyetsya nastupnim chinom Visokimi vezhami zdijmalisya stovpi nazustrich Frodo Jomu zdalosya sho ce giganti velichezni siri postati movchazni ta zagrozlivi Piznishe vin perekonavsya sho voni spravdi mayut lyudsku podobu starodavni majstri virizbili yih i nezvazhayuchi na sonce ta doshi zabutih rokiv voni vse she zberigali velichni risi Na mogutnih p yedestalah sho pidijmalisya z glibokih vod stroyali dva kam yani koroli napivsterti ochi z pid potriskanih briv use she pohmuro divilisya na pivnich Liva dolonya kozhnogo bula pidnesena v zasterezhnomu zhesti u pravici kozhen trimav sokiru golovi vinchali pokrisheni sholomi z koronoyu Mogutnistyu i velichnistyu vse she viyalo vid cih movchaznih ohoronciv davno zniklogo korolivstva Argonat vidomij takozh pid nazvoyu Vorota Koroliv chi Stovpi Koroliv Suspilstvo GondoruKultura ta viruvannya Tolkin majzhe ne opisuye kulturu Pivdennogo Korolivstva za viklyuchennyam pitannya movi U jogo robotah zgaduyetsya lishen pro visoko rozvinute kamenyarstvo ta kam yane budivnictvo a takozh korablebuduvannya u chasi Koroliv Govoritsya takozh sho lyudi Gondoru lyubili zvoditi kam yani sporudi prisvyachuvali bagato sil ta chasu doslidzhennyam davnini ta diyan svoyih prashuriv Osoblivo shanovanimi u nih buli genealogiya geraldika astrologiya alhimiya vijskova sprava U Gondori takozh zberigalosya bagato znan davnini yak u suvoyah tak i u knigah hocha znachennya bagatoh postupovo zabuvalosya U Povernenni Korolya govoritsya takozh pro visoko rozvinenu likuvalnu spravu u Minas Tiriti Faramir u rozmovi z Frodo govorit takozh pro zvichaj divitisya u movchanni na zahid pered trapezoyu u pam yat pro zagiblij Numenor U Povernenni Korolya opisuyetsya takozh inshij zvichaj vitannya z uklonom ta rukami skladenimi na grudyah U Dvoh vezhah zgaduyetsya sho lyudi Gondoru ne breshut i duzhe ridko hvalyatsya odnak u takomu vipadku abo vikonuyut obicyane abo umirayut zrobivshi sprobu vikonati Znachno bilsh dokladno opisuyutsya viruvannya ta svitosprijnyattya gondorciv sho sformuvalisya znachnoyu miroyu z vplivom Elfiv Zokrema gondorci znali pro Valariv ta Eru Iluvatara Morgota ta jogo bunt Deyaki miscya ta dati pov yazani z pam yatnimi podiyami yak ot klyatva bilya Galifiriyenskogo pagorbu vershina gori Mindoluyin tosho abo taki sho asociyuvalisya z Valarami Elberet Ulmo Orome tosho vvazhalisya svyashennimi Opisi riznomanitnih ritualiv ta obryadiv u robotah Tolkina ne navodyatsya hocha ye vidomosti sho u Gondori vidznachalisya riznomanitni svyata 25 den misyacya Gvaeron peremoga nad Sauronom z 28 po 30 den misyacya Lotron Dni Morya tosho Mova Osnovnoyu movoyu Gondoru buv vestron abo Zagalna govirka sho pohodila vid adunayika movi Numenoru U Volodari Persteniv zgaduyetsya sho u Pivdennomu Korolivstvi koristuvalisya osoblivoyu formoyu vestronu desho bilsh arhayichnoyu ta shlyahetnoyu nizh u inshih miscyah Naprikinci Tretoyi Epohi Sindarinom u Gondori spilkuvalisya lishe deyaki zagalom meshkanci Minas Tirita ta navkolishnih zemel a takozh u Dol Amroti Sindarin vvazhavsya grechnoyu movoyu na nomu govorili todi koli hotili zasvidchiti svoyu poshanu yak ot napriklad do Peregrina yakij potrapiv do stolici Gondoru z Gandalfom Movu Kvenya znali ne girshe nizh latinu u HH stolitti to bula mova znan yakoyu davali tituli abo skladali vazhlivi dokumenti chi slovesni formuli Napriklad klyatva Namisnika Kiriona pro soyuz iz Roganom bula prinesena na Kvenya Bilshist geografichnih nazv Gondoru buli na Sindarini oskilki Gondor vid pochatku zaselyali Virni nimenorci druzi elfiv yaki na znak protestu proti zaboroni elfijskih mov u Numenori davali geografichni nazvi svoyim volodinnyam na Sindarini abo zh pristosovuvali do nogo ranishe isnuyuchi Ekonomika ta groshova sistema U Volodar Persteniv ta u inshih miscyah govoritsya sho u Gondori bulo dostatno zroshuvanih zemel abi progoduvati use jogo naselennya Zgaduyetsya takozh i isnuvannya pevnoyi promislovosti napriklad obrobka kamenya hocha dostatno dokladno vona nide ne opisuyetsya Vidomo pro isnuvannya fruktovih sadiv u Lossarnahu a takozh sadiv u Itiliyeni Na rivninah navkolo Minas Tirita znahodilisya rozorani polya i tam takozh viroshuvali frukti ta rozvodili hudobu U korotkomu teksti yakij vid pochatku gotuvavsya yak odin z dodatkiv do Volodar Persteniv ale tak i ne buv vklyuchenij do knigi zgaduyetsya pro gondorski moneti nastupnim chinom U Gondori slovo na vestroni tarni vikoristovuvavsya yak sribna moneta 1 4 chastina kastara na Sindarini kanat chi odna chetverta chastina miriana Naselennya Gondoru Naprikinci Tretoyi Epohi bilshist gondorciv zhila u Minas Tiriti Lebennini ta Lossarnahu a takozh u Belfalasi Naselennya Pivdennogo Korolivstva skladali ne tilki dunadani nashadki numenorciv ale takozh i nashadki lyudej sho zhili u cih zemlyah do prihodu Elendila ta jogo siniv a takozh pevna kilkist nashadkiv pivnichan rodichiv rogirimiv Dunadani Gondoru buli visokimi temnovolosimi ta mali siri ochi Deyaki z meshkanciv Gondoru sho ne nalezhali do dunadaniv tim ne menshe buli sporidneni z Troma Domami Adaniv davnini Do takih vidnosilisya pivnichani ta za odniyeyu z versij lyudi Dol Amrota z Dor en Ernil U zhiteli Lossarnahu krov bula mishanoyu i sered nih zustrichalisya nevisoki ta smaglyavi lyudi nashadki narodu sho zhiv u cih miscyah do prihodu numenorciv Poselennya druadaniv uzhe v chasi zasnuvannya Gondoru zbereglisya lishe u dvoh miscyah u lisah Anoriyenu ta u Druvajt Yaur yake ne vhodilo do skladu Pivdennogo Korolivstva Skorishe za vse druadani Anoriyena nikoli ne vvazhali sebe piddancyami koroliv Gondoru Korol Elesar pislya peremogi nad Sauronom viddav yim u vichne volodinnya yihnij lis u Anoriyeni tak sho nihto ne mav prava vhoditi do nogo bez yihnogo dozvolu Vlada ta upravlinnya Zgidno z Dodatkami do Volodarya Persteniv golovoyu derzhavi u Gondori buv Korol Na vidminu vid Numenoru vlada uspadkovuvalasya viklyuchno za cholovichoyu liniyeyu z chasiv Meneldila perehodyachi do starshogo z siniv poperednogo korolya yaksho u nogo buli sini a sam spadkoyemec zazvichaj brav uchast u naradah ta komanduvanni vijskami U razi vidsutnosti pryamih spadkoyemciv abo zh yaksho spadkoyemci na moment smerti korolya she buli nepovnolitnimi vlada perehodila do odnogo z rodichiv poperednogo korolya yakij diyav yak regent abo do Namisnika U vipadku vidsutnosti u korolya pryamih spadkoyemciv ta nastupnikiv spir pro pravo prestolonasliduvannya mav virishuvatisya Radoyu Gondoru do yakoyi vhodili predstavniki shlyahetnih gondorskih rodiv Rodovid Koroliv Gondoru pochinavsya z Elendila provodarya Virnih Numenorciv a cherez nogo shodiv do yakij zavdyaki Silmarilu zmig pereplisti More ta prositi Valariv pro zastupnictvo ta dopomogu u vijni z Morgotom Za zvichayem Korol komanduvav vijskami Gondoru u najbilshih bitvah i todi odin z jogo nashadkiv mav zalishatisya udoma ta diyati yak regent Vlada Korolya bula absolyutnoyu i zazvichaj ne obmezhuvalasya nichim hocha u okremih vipadkah Rada Gondoru mogla davati jomu vidpovidni poradi Institut Namisnictiva kv Arandur u doslivnomu perekladi sluga korolya bulo zasnovano Korolem Romendakilom I dlya zapobigannya vtrati korolivskih tradicij ta znan Namisnik obiravsya Korolem sered lyudej najvishoyi doviri ta mudrosti zazvichaj litnogo viku oskilki jomu ne dozvolyalosya jti na vijnu chi zalishati kraj Z chasom cya posada nabula bilshogo znachennya peretvorivshis na postijnogo poradnika ta u razi neobhidnosti zamisnika Korolya Z chasiv korolya Tarondora Namisnikiv priznachali viklyuchno z cholovikiv sho nalezhali do Domu Namisnika Gurina Nastupnij duzhe vazhlivij institut bulo zapochatkovano Korolem Narmakilom I yakij priznachiv svogo pleminnika Minalkara na posadu z titulom Carma cundo Hranitelya Sholomu sho u Gondori pririvnyuvalosya do regenta Pislya togo vin faktichno vikonuvav obov yazki korolya hocha j vidavav usi nakazi imenem Narmakila chi Kalmakila krim vipadkiv sho stosuvalisya vijskovoyi spravi u yakij jomu nalezhali usi povnovazhennya Pislya zagibeli Korolya Earnura jogo namisnik Mardil prodovzhuvav praviti Gondorom imenem korolya a oskilki u Earnura ne bulo nashadkiv vlada pislya smerti Mardila perejshla do jogo spadkoyemciv Pravlyachi Namisniki mali usyu povnotu korolivskoyi vladi odnak nikoli ne perebirali na sebe korolivskij titul kozhen Namisnik zastupayuchi na posadu prinosiv klyatvu zberigati zhezl ta praviti imenem Korolya dopoki toj ne povernetsya hocha z plinom vikiv cya klyatva peretvorilasya znachnoyu miroyu na formalnist Odnak u chasi pravlinnya Namisnikiv korolivskij tron lishavsya pustim korona ta skipetr lezhali na svoyemu misci a korolivske znameno nikoli ne zdijmalosya nad Minas Tiritom U Dvoh Vezhah navodyatsya slova ostannogo gondorskogo Pravlyachogo Namisnika Denetora II yakij kazav sho namisnik u Godori nikoli ne stane Korolem hoch bi j minulo desyat tisyach rokiv z momentu uhodu ostannogo Institut namisnictva peretvorivsya na spadkovij uzhe v chasi Mardilovogo dida i vidtodi perehodiv do starshogo sina a za vidsutnosti siniv u namisnika spadkoyemec obiravsya sered najblizhchih rodichiv Radoyu Gondoru U chasi Vijni Perstenya Rada skladalasya z voyenachalnikiv ta ocholyuvalasya bezposeredno samim Namisnikom U Povernenni Korolya opisuyetsya odne z zibran takoyi Radi na yakomu virishuvalosya pitannya docilnosti vidvoyuvannya Osgiliata nezadovgo do Oblogi Gondoru Povnovazhennya ta obov yazki Radi nide ne opisuyutsya dokladno ale u Dodatkah do Volodarya Persteniv zgaduyetsya sho Rada vidmovila Arveduyi u jogo zazihannyah na prestol Pivdennogo Korolivstva po smerti Korolya Odnogera Mozhlivo starijshini yaki vidryadili Boromira do Rivendolu nalezhali do Radi Gondoru hocha u samomu teksti pryamo pro ce nichogo ne govoritsya Misceve upravlinnya u Gondori opisuyetsya yak duzhe podibne na te sho isnuvalo u feodalni chasi Minas Tirit i prilegla do nogo miscevist upravlyalasya bezposeredno Namisnikom yakij takozh vvazhavsya Pravitelem Mista Deyaki z oblastej Gondoru mali vlasnih praviteliv zokrema Lossarnah Lamedon Anfalas Pinat Gelin dolini Ringlo ta Mortond Osoblive stanovishe u Pivdennomu Korolivstvi zajmali Knyazi Dol Amrota yaki pravili vlasnim domenom u Belfalasi odnak buli vasalami Korolya Za odnim z tekstiv Tolkina titul knyazya buv darovanij pershomu z praviteliv Dol Amrota she Elendilom yakomu toj dovodivsya rodichem Piznishe Knyaz mig stavati diyuchim Namisnikom yaksho sam Namisnik buv vidsutnim abo nediyezdatnim Taku zh samu knyazivsku vladu bulo piznishe nadano Aragornom Faramirovi yakij stav Knyazem Itiliyenu Z inshih gondorskih institutiv u tekstah Tolkina zgaduyutsya ministri Koroni ta rozvidka yaka vryatuvala Palantiri Hranitel Klyuchiv Nachalnik ohoroni Biloyi Vezhi Kapitan Gondoru ta General kapitan posadi yakih zajmali Faramir ta Boromir vidpovidno Chasi pravlinnya Namisnikiv ne mozhna nazvati spokijnimi adzhe same na yihni plechi lig osnovnij tyagar borotbi z Sauronom vidbittya napadiv shidnyan orkiv ta umbarskih korsariv Koroli Gondoru Rid koroliv Gondoru cherez Amandila batka Elendila sporidnenij z Volodaryami Andunie a cherez nih z Silmarien ta Korolyami Numenoru Elendil buv pershim korolem Arnoru ta praviv Gondorom yak Verhovnij Korol usih dunadaniv vignanciv Seredzem ya Do Vijni Ostannogo Soyuzu dvoye jogo siniv Isildur ta Anarion pravili Gondorom yak spivpraviteli Nastupnikom Elendila stav Isildur yakij pislya zagibeli batka uspadkuvav takozh i titul Verhovnogo Korolya Virushayuchi na pivnich Isildur zalishiv Pivdenne Korolivstvo v upravlinnya Meneldilu sinu svogo molodshogo brata Anariona odnak yak Verhovnij Korol zberig nad nim svoyu najvishu vladu Pislya zagibeli Isildura Gondor stav faktichno nezalezhnim i nadali nim pravili nashadki Anariona Elendil sin Amandila Nominalnij pravitel Gondoru yak Verhovnij Korol u 3320 3441 rokah Drugoyi Epohi Jogo sini Isildur ta Anarion buli faktichnimi spivpravitelyami Gondoru do smerti Anariona u 3440 roci Drugoyi Epohi Isildur nominalno z 3441 roku Drugoyi Epohi do 2 roku Tretoyi Epohi yak Verhovnij Korol Meneldil chetvertij sin Anariona praviv z 2 po 158 roki Tretoyi Epohi Vin buv ostannim z lyudej narodzhenih u Numenori do jogo zatoplennya Kemendur 158 238 roki Earendil 238 324 roki Anardil 324 411 roki Ostoger 411 492 roki Vin vidbuduvav Minas Anor yak svoyu litnyu rezidenciyu Pid chas jogo pravlinnya rozpochalisya napadi shidnyan na Gondor Romendakil I Tarostar 491 541 roki Yak spadkoyemec prestolu vistupiv u pohid proti shidnyan ta rozbiv yih Piznishe koli shidnyani znovu napali na Gondor vin vistupiv proti nih z vijskom odnak zaginuv u bitvi Turambar 541 667 roki Pomstivsya za smert batka vidvoyuvavshi u shidnyan znachnu chastinu Rovaniona Atanatar I 667 748 roki Siriondil 748 840 roki Tarannon Falastur 840 913 roki Pershij z Morskih koroliv pomer bezditnim Rozpochav politiku doslidzhen ta zavoyuvan yaka znachno zbilshila mic Gondoru Jogo druzhinoyu bula sumnozvisna Berutiel yaku Taranor primusovo vidpraviv u vignannya Earnil I 913 936 roki Pleminnik Taranora ta drugij z Morskih koroliv Zavoyuvav Umbar ta priyednav jogo do Gondoru ale zaginuv u shtorm daleko vid berega Kiriandil 936 1015 roki Tretij z Morskih koroliv Zaginuv pid chas oboroni Umbara vid garadrimiv ta chornih numenorciv Gyarmendakil I Kiryager 1015 1149 roki Ostannij z Morskih koroliv Zibrav veliku armiyu dlya togo abi pomstitisya za smert batka ta vidvoyuvati uzberezhzhya u Garada U roki jogo pravlinnya Gondor dosyagnuv vershini svoyih sili ta slavi i prostyagavsya vid Imlistih Gir do Umbaru ta vid Velikogo Morya na zahodi do Runijskogo morya na shodi Atanatar II Alkarin 1149 1226 roki Vid chasiv jogo pravlinnya u Gondori rozpochavsya trivalij zanepad jogo sili ta vplivu yakij ne pererivavsya do chasiv shodzhennya na prestol Korolya Elesara naprikinci Tretoyi Epohi Narmakil I 1226 1294 roki Drugij bezditnij Korol Nevdovzi vtomivsya vid vladi ta u berezni 1240 roku lishe cherez 14 rokiv pislya shodzhennya na prestol peredav pravlinnya svoyemu pleminnikovi Minalkaru yakij praviv yak regent imenem Korolya do kincya zhittya Narmakila Kalmakil 1294 1304 Molodshij brat Narmakila yakij buv lishe nominalnim pravitelem oskilki usi vazheli vplivu zberig jogo sin Minalkar Minalkar koronovanij pid imenem Romendakila II Z 1240 po 1304 rik buv spadkoyemcem prestolu ta regentom z 1304 po 1366 roki praviv yak Korol U chasi jogo pravlinnya roku 1240 bulo zbudovano Argonat Valakar 1366 1432 roki Odruzhivsya z Vidumavi dochkoyu pravitelya Rovanionu Piznishe u roki jogo pravlinnya priberezhni oblasti Gondoru ohopiv nespokij Vinitariya koronovanij pid imenem Eldakar 1432 1437 Buv pozbavlenij tronu ta zmushenij buv piti u vignannya do Rovanionu cherez pidstupi jogo dalekogo rodicha Kastamira Kastamir Uzurpator zavolodiv tronom Gondoru pid chas Bratovbivchoyi vijni 1437 roku ubitij u 1447 roci Eldakar povernuv sobi vladu ta praviv z 1447 po 1490 rik Aldamir 1490 1540 roki Roki jogo pravlinnya buli poznacheni postijnimi vijskovimi konfliktami z umbarskimi korsarami Gyarmendakil II Vinyarion 1540 1621 roki U 1551 roci zdobuv veliku peremogu nad garadrimami Minardil 1621 1634 roki Ubitij u Pelargiri umbarskimi korsarami Telemnar 1634 1636 roki Pomer u Smertelnu morovicyu razom z usima ditmi Tarondor 1636 1798 roki Pleminnik Telemnara chiye pravlinnya sered usih koroliv Gondoru trivalo najdovshe Vin perenis stolicyu z Osgiliata Minas Anora Telumegtar Umbardakil 1798 1850 roki Narmakil II 1850 1856 roki Kalimegtar 1856 1936 roki Ondoger 1936 1944 roki Zaginuv u bitvi razom z dvoma sinami Jogo dochka Firiel bula druzhinoyu Arveduyi korolya Artedajna Za davnim numenorskim zakonom vona mogla uspadkuvati tron odnak zamist cogo koronu bulo viddano Earnilu Earnil II 1945 2043 roki Otrimav koronu pislya richnogo pravlinnya Namisnika Pelendura Nashadok Telumegtara Umbardakila Earnur 2043 priblizno 2050 roki Ostannij korol Gondoru Buv uv yaznenij u Minas Morguli i vidtodi jogo nikoli ne bachili sered zhivih Vidtodi Pivdennim Korolivstvom upravlyali Namisniki azh do kincya Tretoyi Epohi koli na prestol zijshov Aragorn Elesar 1 120 roki Chetvertoyi Epohi Pershij z koroliv Vozz yednanogo Korolivstva cholovik Arven dochki Elronda Eldarion z 120 roku Chetvertoyi Epohi Sin Aragorna Namisniki Gondoru Dokladnishe Namisniki Gondoru Mardil Voronve Stijkij narodivsya 1960 roku Tretoyi Epohi Namisnik Korolya z 2029 roku pravlyachij Namisnik z 2050 po 2080 roku Eradan narodivsya 1999 roku Pravlyachij Namisnik z 2080 po 2116 rik Gerion narodivsya 2037 roku Pravlyachij Namisnik z 2116 po 2148 rik Belegorn narodivsya 2074 roku Pravlyachij Namisnik z 2148 po 2204 rik Gurin I narodivsya 2124 roku Pravlyachij Namisnik z 2204 po 2244 rik Turin I narodivsya 2165 roku Pravlyachij Namisnik z 2244 po 2278 rik Gador narodivsya 2245 roku Pravlyachij Namisnik z 2278 po 2395 rik Baragir narodivsya 2290 roku Pravlyachij Namisnik z 2395 po 2412 rik Dior narodivsya 2328 roku Pravlyachij Namisnik z 2412 po 2435 rik Denetor I narodivsya 2375 roku Buv sinom Diorovoyi sestri Pravlyachij Namisnik z 2435 po 2477 rik Boromir I narodivsya 2410 roku Pravlyachij Namisnik z 2477 po 2489 rik Kirion narodivsya 2449 roku Pravlyachij Namisnik z 2489 po 2567 rik Gallas narodivsya 2480 roku Pravlyachij Namisnik z 2567 po 2605 rik Gurin II narodivsya 2515 roku Pravlyachij Namisnik z 2605 po 2628 rik Belektor I narodivsya 2545 roku Pravlyachij Namisnik z 2628 po 2655 rik Orodret narodivsya 2576 roku Pravlyachij Namisnik z 2655 po 2685 rik Ektelion I narodivsya 2600 roku Pravlyachij Namisnik z 2685 po 2698 rik Egalmot narodivsya 2626 roku Onuk Morven Orodretovoyi sestri Pravlyachij Namisnik z 2698 po 2743 rik Beren narodivsya 2655 roku Pravlyachij Namisnik z 2743 po 2763 rik Beregond narodivsya 2700 roku Pravlyachij Namisnik z 2763 po 2811 rik Belektor II narodivsya 2752 roku Pravlyachij Namisnik z 2811 po 2872 rik Torondir narodivsya 2782 roku Pravlyachij Namisnik z 2872 po 2882 rik Turin II narodivsya 2815 roku Pravlyachij Namisnik z 2882 po 2914 rik Turgon narodivsya 2855 roku Pravlyachij Namisnik z 2914 po 2953 rik Ektelion narodivsya 2886 roku Pravlyachij Namisnik z 2953 po 2984 rik Denetor II narodivsya 2930 roku Pravlyachij Namisnik z 2984 po 3019 rik Faramir narodivsya 2983 roku Tretoyi Epohi Navesni 3019 roku nedovgo vikonuvav obov yazki pravlyachogo Namisnika gotuyuchi Minas Tirit do koronaciyi Aragorna Pislya cogo zalishavsya Namisnikom Korolya do svoyeyi smerti u 83 roci Chetvertoyi Epohi Simvolika Korolivske znameno Gondoru Bud yake znameno Gondoru yak derzhavi ani u Volodari Persteniv ani u inshih miscyah ne zgaduyetsya Vidomo lishe pro isnuvannya znamena korolivskogo domu Gondoru okremogo znamena Namisnikiv a takozh svogo vlasnogo znamena u knyaziv Dol Amrota Na korolivskomu znameni Gondoru bulo zobrazheno kvituche Bile Derevo u otochenni Semi Zirok na chornomu tli uvinchane krilatoyu koronoyu na chornomu tli U tomu znameni bulo ob yednano kilka simvoliv krayu Bile Derevo nashadok blagoslovennogo Valarami Telperiona z Valinoru sadzhanec yakogo priviz z Numenoru Isildur i yake upershe jogo bulo posadzheno u Minas Itili a potim trichi virosheno z nasinnya u Minas Anori Korona Gondoru yaka na pochatku bula bojovim sholomom Isildura a piznishe stala odnim z simvoliv korolivskoyi vladi Pivdennogo Korolivstva Sim Zirok yaki vidpovidali semi z dev yati korabliv na yakih priplivli do Seredzem ya Elendil ta jogo sini i na yakih z Numenoru bulo privezeno palantiri U chasi pravlinnya Namisnikiv znameno na vershini Minas Tirita bulo zamineno na bilij prapor bez bud yakih zobrazhen na nomu odnak na obladunkah Vartovih Citadeli Gondoru use she prodovzhuvali zalishatisya zobrazhennya Dereva Koronoyu koroliv Gondoru yak uzhe zaznachalosya vishe spochatku buv numenorskij bojovij sholomom Isildura u yakomu toj bivsya u bitvi pri Dagorladi bo sholom Anariona buv rozbitij koli toj zaginuv Odnak u chasi Atanatara Alkarina 1149 1226 rr Tretoyi Epohi prostij sholom bulo zamineno na prikrashenij koshtovnim kaminnyam i cej variant koroni zberigsya azh do chasiv korolya Elesara Vona bula visokoyu ta gostroverhoyu z dvoma krilami yak u morskih ptahiv simvolom numenorciv u vignanni z bokiv yaki buli napravleni ubik ta ugoru U obruch na rivni chola bulo vstavleno sim adamantiv a she odin buv na verhivci koroni Za davnimi zvichayami pravlyachij korol Gondoru dlya peredachi svoyeyi vladi svoyemu spadkoyemcevi chastishe za vse starshomu sinovi peredavav jomu koronu yaku toj odyagav na sebe Yaksho zh korol pomirav chi ginuv u bitvi ta ne vstigav peredati vladu to jogo spadkoyemec prosto prihodiv do Usipalnici ta brav koronu z ruk pomerlogo korolya Pravlyachi Namisniki hocha j shanuvali korolivski rituali odnak vidmovilisya vid vikoristannya bilshosti z nih Korolivskij tron u Minas Tiriti zalishavsya pustim a yedinim znakom vladi Namisnikiv stav bilij cipok z zolotim navershyam U deyakih miscyah zgaduyetsya takozh bila mantiya Namisnikiv odnak u Povernenni Korolya govoritsya sho ostannij pravlyachij Namisnik Denetor II nosiv lishe chornij plash Utim Dim Namisnikiv mav i svoyu vlasnu relikviyu ce buv Rig Gondoru zroblenij Vorondilom Mislivcem z rogu dikogo tura zi shodu yakij nosiv starshij sin Namisnika Namisniki zberegli takozh tradiciyu privoditi svoyih spadkoyemciv do grobnici Elendila u Galifiriyeni i tila yih tak samo yak tila Koroliv pislya smerti balzamuvali ta pogrebali u Palatah Mertvih na Movchaznij Vulici za Minas Tiritom Titul Namisnikiv poznachuvavsya troma runami R Nd R sho oznachalo arandur sluga korolya uvinchanimi troma zirkami Kalendar Dokladnishe U Gondori vikoristovuvalasya numenorska sistema litochislennya znana she pid nazvoyu Lik Koroliv yaka svogo chasu bula zapozichena u Elfiv Rik loa pochinavsya vesno skladavsya z 365 dniv ta podilyavsya na 12 misyaciv astar Pershij den roku yestare den seredini roku loende ta ostannij den roku mettare ne vidnosilisya do zhodnogo z misyaciv U visokosnij rik krim zakinchennya stolittya do serednogo dnya dodavalisya she dva seredinnih dni enderi Usi ci dni buli svyatkovimi Nzvi misyaciv na vestroni yaki vikoristovuvalisya u Gondori buli desho zminenimi nazvami na Kvenya a vidpovidni analogi na Sindarini vikoristovuvali Dunadani Nazva misyacya ukr Kven nazva Sind nazva Pereklad TrivalistSichen Narvinye Narvajn nove sonce 30 dnivLyutij Nenime Ninuyi mokrij doshovij 30 dnivBerezen Sulime Gvaeron vitrovij 30 dnivKviten Viresse Gvirit misyac onovlennya 30 dnivTraven Lotesse Lotron misyac kvitiv 31 denCherven Narie Noruyi sonyachnij 30 dnivLipen Kermie Kervet misyac zhniv 31 denSerpen Urime Uruyi spekotnij 30 dnivVeresen Javannie Ivannet plodonosnij 30 dnivZhovten Narkvelie Narbelet sonce sho holone 30 dnivListopad Gisime Gituyi tumannij 30 dnivGruden Ringare Giritron holodnij 30 dniv Nazvi dniv tizhnya takozh buli zapozicheni u Elfiv Ostannij den vvazhavsya golovnim dnem tizhnya Dnem vvazhali period vid shodu do nastupnogo shodu Soncya Den tizhnya Nazva PerekladPonedilok Orgilion Den ZirokVivtorok Oranor Den SoncaSereda Oritil Den MisyacyaChetver Orgalad Den Bilogo DerevaP yatnica Ormenel Den NebaSubota Oraearon Den MoryaNedilya Orbelajn Den ValarPoperedni varianti istoriyi Gondoru zgidno z Istoriyeyu Seredzem ya Najpershi mirkuvannya Tolkina z privodu piznishih Epoh Seredzem ya vidobrazheni u jogo pershih narisah legendi pro Numenor zroblenih na pochatku 1930 h rokiv u yakih vzhe prisutnya koncepciya togo sho piznishe stalo vidomo yak Gondor U cih narisah govoritsya sho utikachi z ostrovu stali volodaryami ta korolyami Lyudej na zahodi Seredzem ya a piznishe pid provodom Elendila z numenorskogo rodu ostatochno zdolali Saurona Osoblivoyi uvagi pridileno takozh velikim grobnicyam yaki buduvali dlya svoyih nebizhchikiv vignanci ta zmalinnyu trivalosti yih zhittya Rannya istoriya Gondoru Koncepciya Gondoru nabula bilsh konkretnogo vtilennya uzhe na rannij stadiyi roboti Tolkina nad Volodarem Persteniv koli z yavilasya chitka kartina porazki Saurona ta zavolodinnya Yedinim Persnem Isildorom sinom Elendila za yakoyu posliduvav povilnij rozvitok numenorskoyi spadshini Pershimi u legendarium chornovogo variantu Volodarya Persteniv bulo vvedeno pivnichnih nashadkiv numenorciv slidopitiv a lyudi pivdnya z yavilisya koli Tolkin u 1939 roci rozmirkovuvav nad perebigom opovidi pislya Radi v Elronda Tolkin yak vin sam zgaduvav piznishe dumav pro prigodi z yakimi malo zitknutisya Tovaristvo na shlyahu do Mordoru odniyeyu z yakih mav buti kam yanij narod u inshih pomitkah yaki zbereglisya zgaduyetsya pro kam yane misto ta civilizovanij narod jogo oblogu ta Zemlyu Ondu Cya nazva gruntuvalasya na uzhe isnuyuchomu na toj moment elfijskomu koreni g ond yakij oznachav kamin Odnochasno z cim u knizi z yavivsya novij personazh Boromir poslanec do Radi Elronda ta sin Korolya Ondu chij kraj vzyatij u oblogu dikunami zi Shodu Togochasna koncepciya pripuskala sho golovni geroyi bratimut uchast u ostannij bitvi za korolivstvo yaka rozglyadalasya yak kulminaciya usiyeyi istoriyi Inshij zv yazok mizh rozpoviddyu ta davnoyu istoriyeyu Gondoru z yavivsya pislya togo yak avtor ostatochno virishiv identifikuvati Dribotuna angl Trotter z Aragornom spravzhnim slidopitom ta nashadkom Elendila Rik potomu avtor pochav perepisuvati rozdil Rada u Elronda rozshirivshi istoriyu Aragorna ta zaznachivshi sho jogo prashurami buli Koroli davnini z boromirovogo ridnogo mista Meshkanci jogo vzhe todi bachilisya avtorom yak piddani numenorciv yaki pid chas vijni z Sauronom vignali nashadkiv Elendila pid chas povstannya pidnyatogo Korolem Chaklunom a voni zh oselilisya na pivnochi de yihnij rid majzhe znik U toj zhe chas z yavlyayetsya koncepciya pro kilkoh siniv Elendila Ilmandura Isildura ta Anariona ta pro te sho lishe nashadki odnogo z nih perezhili vijnu z Sauronom Ilmandura bulo vidkinuto odrazu odnak dolya inshih deyakij chas she lishalasya u takomu samomu viglyadi Kristofer Tolkin zaznachav sho same sin Isildura mav uspadkuvati korolivsku vladu ale cherez pidstupi Saurona jogo vidmovilisya vpustiti do mista i tomu vin virushiv na pivnich Cej variant istoriyi bulo zamineno inshim u yakomu Zemleyu Ond pravili nashadki Anariona u toj chas yak sin Isildura zalishavsya u Rivendoli a pislya smerti batka zasnuvav inshu krayinu na pivnochi Piznishe Tolkin virishiv sho pivnichne korolivstvo malo buti zasnovano odnochasno z Ondorom yak teper nazivavsya pivdennij kraj a Elendil ta jogo brat Valandil mali stati jogo zasnovnikami piznishe cya koncepciya bula zaminena ostatochnoyu koncepciyeyu spivpravlinnya Isildura ta Anariona Rannya geografiya Gondoru Tri najbilshih mista Zemli Ond buli nazvani razom z sinami Elendila pid chas perepisuvannya rozdilu Rada u Elronda ta spershu buli pov yazani z kozhnim z nih Osgiliat z Ilmandurom Minas Anor z Anarionom a Minas Itil z Isildurom Pislya vidmovi vid koncepciyi Ilmandura Osgiliat zrobivsya ridnim mistom Elendila do chasu stvorennya ostatochnogo variantu istoriyi Ostatochna dolya mist vtrata Minas Itilya ta spustoshennya Osgiliata isnuvali vzhe vid samogo pochatku tak samo yak piznishi nazvi Minas Tirit ta Minas Morgol Priblizno u toj samij chas mirkuvannya Tolkina stosovno miscya roztashuvannya Zemli Ond upershe utililisya u pismovij formi Rol priv yazki na miscevosti zigrala Velika Richka Dikogo Krayu z Gobita yaka teper mala protikati cherez Osgiliat poblizu Mordora yakraz na shid vid Minas Itilya a takozh nepodalik vid krayu Konyariv yakij nezadovgo do togo buv zadumanij yak susid Ondu ta Chornih Gir poperednikiv Bilih Gir Gondoru Nastupnoyu z yavilasya koncepciya Krayu Semi Potokiv shodo misceznahodzhennya yakoyi Tolkin vagavsya protyagom pevnogo periodu chasu roztashovuyuchi yiyi to na pivnochi chi pivdni vid Chornih Gir u Zemli Ond to navpaki viddilyayuchi yiyi vid Ondu Pershimi buli vigadani richki Sirostrumen abo soma richka Izen ta Sribna Zhila nazvu yakoyi nevdovzi bulo zmineno na Chornokorin shopravda bez bud yakih poyasnen pro jogo pohodzhennya Ci tri richki roztashovuvalisya na robochij mapi pivdennih zemel Tolkina priblizno u tih miscyah de j u ostatochnomu varianti tak samo yak i zgaduvani vishe ob yekti miscevosti a podalshe utochnennya beregovoyi liniyi razom z Tolfalasom ta poperednikom Dol Amrota vidbulosya napevno u zv yazku z rozvitkom legendi pro Nimrodel u procesi napisannya rozdilu Lotloriyen Neobhidnist utochnennya koncepciyi pivdennih zemel z yavilasya koli Tolkin pochav mirkuvati nad podalshoyu opoviddyu pislya zupinki u Lotloriyeni Podalshij rozvitok geografiyi buv opisanij Kristoferom Tolkinom na pidstavi robochih pomitok jogo batka Ya vchiniv rozumno pochavshi z karti z yakoyu uv yazavsya istoriyu U novomu variantni karti Ondoru bulo utochneno misceznahodzhennya gir ta richok ta uvedeno novi ob yekti Itiliyen Anarion yakij todi ob yednuvav piznishi Anoriyen ta Lossarnah Belfalas Dovgoberezhzhya na misci piznishogo Anfalasa richki Ringlo ta Harnen spirni Lebennin Kraj Semi Potokiv sho roztashovuvavsya na zahid vid piznishogo Mortondu j teritoriyeyu yakogo protikali sim abo p yat richok u zalezhnosti vid togo de prolyagav jogo shidnij rubizh Umbar ta Garondor Pivdennij Gondor takozh upershe z yavilisya na cij mapi u toj zhe chas koncepciya miscevosti na pivnich vid Chornih Gir rozroblyalasya u priv yazci do Roganu ta Emin Muyil Zmini u koncepciyi shidnih kordoniv Gondoru vinikli 1944 roku u zv yazku z rozdumami nad podorozhzhyu Frodo do Mordoru Spochatku Tolkin virishiv peremistiti Minas Morgul na pivnich ob yednavshi jogo rol z dvoma vezhami yaki ohoronyali yedinij prohid do Krayu Tini ale majzhe odrazu vidkinuv poperednyu koncepciyu ta uviv u svoyu rozpovid tayemnij prohid nad Minas Morgulom Ce viklikalo novij povorot syuzhetu pov yazanij z rozpoviddyu pro podorozh Frodo na pivden cherez Itiliyen yakij na prevelikij podiv Tolkina viyavivsya chudovoyu miscinoyu U toj zhe chas avtor virishiv perejmenuvati Chorni Gori na Bili jmovirno u zv yazku z neobhidnistyu protistavlennya yih mordorskim Pohmurim Goram ta uvesti u svoyu rozpovid ukrittya na Gennet Annun Pidshukuyuchi nazvu dlya ostannogo ob yektu vin perebirav ta vidkidav riznomanitni varianti yak ot Gennet Genlo chi Genuyin dlya vikna u poyednanni z Nargalad vognenne svitlo Karandun chervonij zahid chi Malten zolotij azh doki ne zupinivsya na ostatochnomu Minulo bilshe roku poki Tolkin rozpochav napisannya rozdiliv pov yazanih z podiyami yaki vidbuvalisya u centralnij chastini Gondoru Todi u jogo zamitkah upershe z yavlyayutsya vartovi mayaki Anoriyena veliki koncentrichni stini Minas Tirita dumka pro te sho Aragorn prijde u misto z pivdnya a takozh mista Ereh ta Pelargir Ce vzhe u 1946 roci prizvelo do detalnogo rozvitku geografiyi pivdennogo Gondoru Pid chas roboti nad perelikom vijskovih pidrozdiliv yaki jshli na dopomogu Minas Tiritu yakij sam Tolkin nazivav Gomerichnim katalogom buli vigadani nazvi Lossarnah Anfalas Lamedon ta Pinat Gelin yaki z yavilisya u novomu varianti mapi na svoyih miscyah za vinyatkom Lamedonu yakij spershu roztashovuvavsya u pivnichnomu Lebennini a potim buv vidsunutij na zahid Richki nabuli ostatochnih obrisiv ta imen okrim Gilrayinu yakij todi nazivavsya Lameduyi Kelosa yakij vpadav u Lameduyi zamist Sirita ta Kalengira pritoki Mortondu vid yakogo piznishe avtor vidmovivsya Zatoka u yaku vpadali Ringlo ta Mortond bula identifikovana yak Gavan Kobas piznishe cya nazva u knizi ne zgaduvalasya Ostatochni zmini u geografiyi buli viklikani rozvitkom koncepciyi bitvi na Pelennorskih polyah vidstan mizh Osgiliatom ta Minas Tiritom zminyuvalasya chotiri razi pivnichni oblasti opinilisya pid zahistom Tol Varadu Zahisnogo Ostrovu yakij zgodom bulo perejmenovano u Men Falros misce pinnih brizkiv a potim u Kayir Andros Z yavilisya meshkanci shojno vigadanogo Druadanskogo Lisu yaki dopomogli rogirimam potrapiti do Minas Tirita a takozh pagorbi Emin Arnen yaki spochatku nazivalisya Garamonom pivdennimi pagorbami poyava yakih viklikala neobhidnist viginu anduyinskogo richisha tak sho Aragorn z zagonami yaki jshli na dopomogu zmig visaditisya blizhche do polya bitvi u pristani Garlonda todi Lonnat ernin abo Arnenski gavani Geografiya pivdennogo Gondoru rozroblyalasya ta utochnyuvalasya odnochasno z prosuvannyam istoriyi pohodu Aragorna do Pelargiru i vidstani mizh mistami tak samo yak yihnye ostatochne misceroztashuvannya buli viznacheni z visokoyu tochnistyu vidpovidno do hronologiyi opovidi Ereh peretvorivsya na misce visadki Isildura ta buv peresunutij vid vitokiv Mortonda spochatku do girla Anduyina ta Lameduyi potim na pivnichnij zahid vid Gavani Kobas a zgodom znovu i vzhe ostatochno povernuvsya na svoye poperednye misce a koncepciya jogo yak miscya visadki bula vidkinuta Odne za odnim z yavilisya j inshi miscya Lingir spochatku na misci zlittya richok Ringlo ta Mortonda Tarnost Pereshijok Tarlanga ta Kalembel spochatku Kaerost Rozvitok koncepciyi Gondoru u Tretyu Epohu Za slovami Kristofera Tolkina spochatku jogo batko gadav sho mizh pershim padinnyam Saurona ta Vijnoyu Perstenya maye projti usogo dva tri stolittya ne peredbachayuchi sho u cej chas mali b vidbutisya bud yaki vazhlivi podiyi Odnak podalshij rozvitok koncepciyi knigi podiyi protyagom 1941 1942 rokiv rozpad Tovaristva ta vijna u Rogani viklikali neobhidnist vvedennya odin za odnim u rozpovid okremih aspektiv istoriyi ta kulturi Pivdennogo Korolivstva soyuzu z rogirimami ta vidstuplennya yim Kalenardonu u podyaku za dopomogu u pershij vijni z Sauronom Bilogo Dereva ta krilatoyi koroni spochatku prosto yak neyasnogo obrazu u Aragornovij pisni utochnennya samoyi nazvi Gondoru palantiriv Gornburga ta Izengarda yaki peretvorilisya na kolishni gondorski forteci ta misceznahodzhennya dvoh z p yati Vidyachih Kameniv Korolivstva U piznishomu varianti p yatij palantir mav znahoditisya na Erehu odnak vid ciyeyi koncepciyi avtor zgodom vidmovivsya ostatochno Perehodyachi do opisu podij u Itiliyeni Tolkin uviv u rozpovid slidopitiv na choli z yihnim komandirom Faramirom bratom Boromira Rozpovidi cogo novogo personazha abo zasvidchili ne tilki vidmovu avtora vid deyakih jogo poperednih koncepcij istoriyi Gondoru ale j navpaki upershe zafiksuvali okremi z nih na paperi boromiriv rig mav isnuvati u odnomu ekzemplyari ostatochno oformilasya koncepciya zmalinnya Gondoru ta jogo etnichnogo riznomanittya upershe z yavivsya institut Namisnictva a perehid poliv Elenarda pid vladu rogirimiv bulo vidneseno do chasiv pravlinnya Namisnikiv i deyakij chas avtor navit vvazhav sho ce stalosya ne vnaslidok darunku z boku Gondoru ale zavoyuvannya krayu Povelitelyami Konej Bilshist elementiv kulturi Pivdennogo Korolivstva vinikla pid chas napisannya Knigi V vklyuchayuchi obryad zberezhennya pustogo korolivskogo tronu Namisnikami spalennya praviteliv poza Minas Tiritom a takozh korolivske znameno z koronoyu ta zirkami Soncya i Misyacya u pershomu varianti Dumka pro te sho Tretya Epoha trivala blizko 3000 rokiv upershe bula zapisana Tolkinom koli toj pochav robiti zamalovki istoriyi Numenoru ta Zahidnih Zemel Piznishe avtor vidshtovhuyuchis vid dati zasnuvannya Korolivstv u Vignanni 3320 roku Drugoyi Epohi uviv majzhe storichnij period miru do pochatku Vijni Ostannogo Soyuzu ta viznachiv datu padinnya Koroliv u Gondori 2000 rokom Tretoyi Epohi Pershij variant pereliku praviteliv Pivdennogo Korolivstva ne zberigsya odnak u najranishomu ucililomu teksti vidnesenomu Kristoferom Tolkinom do 1949 1950 rokiv uzhe prisutni bagato z podij ostatochnogo variantu rozpovidi Inshi zh z yavilisya unaslidok pershih zhe utochnen postijnij konflikt z Umbarom napadi viznikiv yaki zaminili soboyu poperednyu koncepciyu vijn z Primarami Perstenya Bitva na polyah Kelebrantu ta darunok Kiriona a takozh Dovga Zima Znelyudnennya Osgiliatu spochatku malo vidbutisya priblizno dvomastami rokami piznishe za ostatochnu datu padinnya Minas Itilya peresuvalosya yak nazad tak i upered u chasi a ostannij korol Earnur za pervisnim zadumom mav ne povernutisya z vijni proti Mordoru z kinutim jomu viklikom Korolya Chakluna bitisya za palantir Itilya Stvorennya dodatkiv do Volodarya Persteniv bulo zagalom zakincheno u 1953 1954 rokah odnak desyatma rokami piznishe pid chas roboti nad drugim vidannyam Tolkin propracyuvav podiyi yaki prizveli do Bratovbivchoyi vijni ta uviv regentstvo Romendakila II Ostatochno istoriya ta geografiya Gondoru nabuli ostatochnogo zavershennya priblizno u 1970 roci u ostanni roki zhittya Tolkina koli vin rozrobiv etimologiyu geografichnih nazv ta stvoriv povnu versiyu istoriyi zagibeli Isildura ta bitvi z viznikami ta Balgotami yaku piznishe bulo opublikovano u Nezakinchenih opovidannyah Vplivi Vidomo sho pracyuyuchi nad istoriyeyu Gondoru Tolkin shiroko vikoristovuvav okremi epizodi z istoriyi gotiv langobardiv ta Vizantijskoyi Imperiyi ta yihnih vzayemopoboryuvan Navit okremi imena z mov cih narodiv buli vikoristani nim u ostatochnomu varianti istoriyi Pivdennogo Korolivstva yak ot napriklad Vidumavi druzhina korolya Valakara Tak samo yak i Vizantijska Imperiya Gondor buv lishe vidgoloskom kolishnoyi velichi davnih derzhav Rimskoyi Imperiyi ta ob yednanogo korolivstva Elendila vidpovidno Tak samo yak i Vizantiya Gondor viyavivsya micnishim za inshu chastinu kolis yedinoyi derzhavi Obom krayinam zagrozhuvali napadi silnih vorogiv zi shodu ta pivdnya u vipadku Vizantiyi persi ta musulmanski armiyi arabiv i turkiv langobardi ta goti a u vipadku Gondoru shidnyani garadrimi ta sauronovi ordi Obidvi krayini perebuvali u zanepadi pid chas ostannoyi virishalnoyi oblogi vorogami zi shodu odnak Minas Tirit vistoyav a Konstantinopol ni U listi datovanomu 1951 rokom sam Tolkin pisav pro vizantijske misto Minas Tirit U kinematografi ta mistectviGondor pokazanij u filmi Pitera Dzheksona takozh z pevnih prichin maye shozhi risi z Vizantijskoyu Imperiyeyu U komentari do DVD z filmom znimalna grupa poyasnila svoye rishennya vklyuchiti deyaki varianti vizantijskih kupoliv u arhitekturu Minas Tirita ta odyagnuti meshkanciv u odezhu vizantijskogo stilyu Zovnishnij viglyad soldativ z garnizonu Minas Tirita znachnoyu miroyu zasnovuvavsya na vizantijskij pihoti yaka vikoristovuvalasya do zakinchennya Pershogo Hrestovogo pohodu Odniyeyu z golovnih vidminnostej vid avtorskogo tekstu ye koncepciya gondorskoyi geraldiki U Volodari Persteniv znameno Gondoru u chasi pravlinnya Namisnikiv yavlyalo soboyu bilij styag bez bud yakih simvoliv na nomu U filmi praporom Gondoru stalo korolivske znameno shopravda z zminenimi kolorami chorne derevo zamist bilogo sim chornih zirok ta chorna korona na bilomu tli zamist chornogo Prapori yaki mali gondorska kavaleriya ta pihota yavlyali soboyu chorni shtandarti z Bilim Derevom ta tromu bilimi zirkami Vidriznyayetsya vid knizhnoyi takozh i geografiya Dzheksonivskogo Gondoru U filmi Aragorn bachit Pelargir odrazu bilya zakinchennya Stezhki Mertvih a Minas Tirit roztashovanij nabagato blizhche do Osgiliata Pelennorski polya ta zemli na pivden vid mista pokazani korichnevimi ta nedoglyanutimi bez bud yakih oznak gospodarskoyi diyalnosti hocha u knizi govoritsya pro roztashovani tam fermi z bagatma budivlyami ta mistechkami Vartovi mayaki ne zapaleno azh do chasu priyizdu Gandalfa ta Pipina do Minas Tirita i yim dovoditsya brati spravu u svoyi ruki ta samim rozpaliti pershij z mayakiv PrimitkiTolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 1010 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 231 Tolkin Dzh R R Silmarilion Pidgotuvav do vidannya Kristofer Tolkin Perekl z angl Katerina Onishuk Lviv Astrolyabiya 2008 c 303 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 963 Tolkin Dzh R R Silmarilion Pidgotuvav do vidannya Kristofer Tolkin Perekl z angl Katerina Onishuk Lviv Astrolyabiya 2008 c 303 304 Tolkin Dzh R R Silmarilion Pidgotuvav do vidannya Kristofer Tolkin Perekl z angl Katerina Onishuk Lviv Astrolyabiya 2008 c 306 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part III The Third Age chapter I Disaster of the Gladden Fields Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 1011 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 970 1012 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 971 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 972 973 Tolkien J R R 1996 Christopher Tolkien ed The Peoples of Middle earth Boston Houghton Mifflin The Heirs of Elendil Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 973 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 974 1013 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part III The Third Age Cirion and Eorl i Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 974 975 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 977 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 977 978 1014 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 978 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 978 979 1014 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 979 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 980 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 1016 1017 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 980 981 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 997 Tolkien J R R 1996 Christopher Tolkien ed The Peoples of Middle earth Boston Houghton Mifflin The Heirs of Elendil p 218 The Tale of Years of the Third Age Carpenter Humphrey ed 1981 The Letters of J R R Tolkien Boston Houghton Mifflin Hammond Wayne ISBN 0 395 31555 7 nos 256 338 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 1050 1051 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries GOND NDOR Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 790 Tolkien J R R 1988 Christopher Tolkien ed The Return of the Shadow Boston Houghton Mifflin New Uncertainties and New Projections pp 379 381 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 775 Carpenter Humphrey ed 1981 The Letters of J R R Tolkien Boston Houghton Mifflin no 324 Hammond Wayne Scull Christina 2005 The Lord of the Rings A Reader s Companion London HarperCollins The Great River p 347 Fonstad Karen Wynn 1991 The Atlas of Middle earth Boston Houghton Mifflin Harcourt p 191 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 970 971 Tolkien J R R 1996 Christopher Tolkien ed The Peoples of Middle earth Boston Houghton Mifflin Of Dwarves and Men p 312 6 and notes 66 76 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part II The Second Age chapter IV History of Galadriel and Celeborn Appendices C and D Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part III The Third Age chapter II Cirion and Eorl Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries entries ANAD PHALAS TOL2 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 719 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 700 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part III The Third Age chapter II Cirion and Eorl chapter IV History of Galadriel and Celeborn Amroth and Nimrodel Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part III The Third Age chapter II Cirion and Eorl chapter IV History of Galadriel and Celeborn appendices C D part III chapter V The Battle of the fords of Isen Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 605 606 700 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 899 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 887 1005 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin Index entries Calenardhon Andrast Morthond Stonewain Valley Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part IV The Third Age chapter III The Palantiri Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part III The Third Age chapter V The Battles of the Fords of Isen Appendix ii Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 813 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 819 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part III The Third Age chapter II Cirion and Eorl notes 14 39 49 51 53 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries LEP NEN Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 700 712 713 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part II The SecondAge chapter IV History of Galadriel and Celeborn Amroth and Nimrodel Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 814 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 700 719 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 803 805 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 803 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 712 713 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 718 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 824 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 1051 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin Minas Tirith pp 276 287 294 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entry GOLoS Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 735 736 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 698 699 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 712 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 970 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin The First Map pp 295 323 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part II The Second Age chapter II Aldarion and Erendis note 6 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries MOR THIL TIL Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part IV chapter I The Druedain Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 629 637 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 773 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 905 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries AM2 KHYAR LOD Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 728 735 736 813 815 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 805 Fauskanger Helge Kare Sindarin the Noble Tongue Ardalambion Retrieved 2008 05 12 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 763b 765 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 888 894 Tolkin Dzh R R Silmarilion Pidgotuvav do vidannya Kristofer Tolkin Perekl z angl Katerina Onishuk Lviv Astrolyabiya 2008 c 378 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 882 884 886 887 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries MOR NAD Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 651 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 650 651 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 657 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 373 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries TARAG LANK Lobdell Jared ed 1985 A Tolkien Compass Nomenclature of The Lord of the Rings p 193 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 772 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries ANAD PHALAS TOL2 Tolkien J R R 1996 Christopher Tolkien ed The Peoples of Middle earth Boston Houghton Mifflin The Tale of Years of the Second Age pp 183 166 7 177 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries TUB LAT Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 767 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part II The Second Age chapter IV History of Galadriel and Celeborn Amroth and Nimrodel Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part III The Third Age chapter V The Battle of the fords of Isen Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 993 994 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 736 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries KAL PEL ES Tolkin Dzh R R Silmarilion Pidgotuvav do vidannya Kristofer Tolkin Perekl z angl Katerina Onishuk Lviv Astrolyabiya 2008 c 304 Tolkin Dzh R R Silmarilion Pidgotuvav do vidannya Kristofer Tolkin Perekl z angl Katerina Onishuk Lviv Astrolyabiya 2008 c 309 310 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 978 979 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 713 Tolkin Dzh R R Silmarilion Pidgotuvav do vidannya Kristofer Tolkin Perekl z angl Katerina Onishuk Lviv Astrolyabiya 2008 c 362 Tolkien J R R 1996 Christopher Tolkien ed The Peoples of Middle earth Boston Houghton Mifflin The Tale of Years of the Second Age The Heirs of Elendil pp 197 206 211 220 Tolkien J R R 1992 Christopher Tolkien ed Sauron Defeated Boston New York amp London Houghton Mifflin The Story of Frodo and Sam in Mordor pp 15 7 ISBN 0 395 60649 7 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin The Second Map pp 433 9 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 972 973 1012 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 1013 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 371 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 632 633 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 799 800 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 631 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 716 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 635 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 614 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 716 717 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 700 712 Tolkien J R R 1996 Christopher Tolkien ed The Peoples of Middle earth Boston Houghton Mifflin The Appendix on Languages p 45 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 975 Tolkien J R R 1996 Christopher Tolkien ed The Peoples of Middle earth Boston Houghton Mifflin The Making of Appendix A pp 258 261 Letter c in names is used for original k Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part IV chapter III The Palantiri Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 625 Tolkien J R R 1996 Christopher Tolkien ed The Peoples of Middle earth Boston Houghton Mifflin The Heirs of Elendil pp 197 206 211 220 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 759 760 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 626 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 896 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 613 615 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 751 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 897 969 1014 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 704 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 762 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 621 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 s 769 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin part III The Third Age chapter II Cirion and Eorl p 313 note 25 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin The Fall of Numenor pp 8 12 16 18 28 29 Tolkien J R R 1988 Christopher Tolkien ed The Return of the Shadow Boston Houghton Mifflin Ancient History pp 260 1 270 1 Tolkien J R R 1988 Christopher Tolkien ed The Return of the Shadow Boston Houghton Mifflin The Third Phase 2 pp 331 2 Tolkien J R R 1988 Christopher Tolkien ed The Return of the Shadow Boston Houghton Mifflin In the House of Elrond pp 398 410 1 The Mines of Moria p 462 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin Gandalf s Delay pp 8 10 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin The Council of Elrond 1 pp 116 119 122 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin The Council of Elrond 1 pp 121 126 129 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin The Council of Elrond 2 pp 144 147 Tolkien J R R 1988 Christopher Tolkien ed The Return of the Shadow Boston Houghton Mifflin The Ring Goes South p 434 440 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin The Lord of Moria pp 177 187 Tolkien J R R 1988 Christopher Tolkien ed The Return of the Shadow Boston Houghton Mifflin The Council of Elrond 1 p 132 Farewell to Lorien pp 272 282 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin The First Map pp 295 323 Lothlorien p 223 ff Carpenter Humphrey ed 1981 The Letters of J R R Tolkien Boston Houghton Mifflin Hammond Wayne ISBN 0 395 31555 7 no 144 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin Book Five Begun and Abandoned pp 231 243 262 265 268 270 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin The Passage of the Marshes pp 106 113 Carpenter Humphrey ed 1981 The Letters of J R R Tolkien Boston Houghton Mifflin Hammond Wayne ISBN 0 395 31555 7 no 64 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin Of Herbs and Stewed Rabbit pp 135 7 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin Faramir pp 146 164 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries NAR1 KAL KARAN NDu SMAL Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin The Siege of Gondor p 326 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin entries MEN PHAL ROS1 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin The Ride of the Rohirrim pp 343 352 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin The Second Map pp 433 9 The Battle of the Pelennor Fields pp 370 2 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin The Last Debate pp 397 9 411 419 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin The Great River p 361 2 The King of the Golden Hall pp 442 4 450 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin The Story Foreseen from Lorien p 330 The Story Foreseen from Fangorn p 437 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin Helm s Deep p 21 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin The Riders of Rohan pp 395 6 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin Notes on Various Topics p 423 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin The Palantir pp 64 77 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin Faramir pp 146 164 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin The Story Foreseen from Forannest pp 359 363 Tolkien J R R 1996 Christopher Tolkien ed The Peoples of Middle earth Boston Houghton Mifflin Late Writings p 293 Libran Moreno Miryam 2011 Byzantium New Rome Goths Langobards and Byzantium in The Lord of the Rings In Fisher Jason Tolkien and the Study of his Sources MacFarland amp Co pp 84 116 ISBN 978 0 7864 6482 1 Hammond Wayne Scull Christina 2005 The Lord of the Rings A Reader s Companion London HarperCollins p 570 Puig Claudia 24 February 2004 With third film Rings saga becomes a classic USA Today Retrieved 29 December 2011 In the third installment for example Minas Tirith a seven tiered city of kings looks European Byzantine and fantastical at the same time Dzherela informaciyiJ R R Toklien The Lord of the Rings 50th Anniversary edition Houghton Mifflin Company Boston New York 2004 Tolkien J R R 1977 Christopher Tolkien ed The Silmarillion Boston Houghton Mifflin ISBN 0 395 25730 1 Tolkien J R R 1980 Christopher Tolkien ed Unfinished Tales Boston Houghton Mifflin ISBN 0 395 29917 9 Tolkien J R R 1987 Christopher Tolkien ed The Lost Road and Other Writings Boston Houghton Mifflin The Etymologies pp 341 400 ISBN 0 395 45519 7 Tolkien J R R 1988 Christopher Tolkien ed The Return of the Shadow Boston Houghton Mifflin ISBN 0 395 49863 5 Tolkien J R R 1989 Christopher Tolkien ed The Treason of Isengard Boston Houghton Mifflin ISBN 0 395 51562 9 Tolkien J R R 1990 Christopher Tolkien ed The War of the Ring Boston Houghton Mifflin ISBN 0 395 56008 X Tolkien J R R 1996 Christopher Tolkien ed The Peoples of Middle earth Boston Houghton Mifflin ISBN 0 395 82760 4 Carpenter Humphrey ed 1981 The Letters of J R R Tolkien Boston Houghton Mifflin ISBN 0 395 31555 7 Hammond Wayne Scull Christina 2005 The Lord of the Rings A Reader s Companion London HarperCollins ISBN 0 00 720907 X Jorneys of Frodo An Atlas of J R R Tolkien s The Lord of the Rings by Barbara Strachey HarperCollinsPublishers 1981 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 1088 s ISBN 966 8657 18 7 Tolkin Dzh R R Silmarilion Pidgotuvav do vidannya Kristofer Tolkin Perekl z angl Katerina Onishuk Lviv Astrolyabiya 2008 416 s ISBN 978 966 8657 24 5 Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin lyutij 2014