Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Перед прочитанням цієї статті задля кращого розуміння вмісту настійно радиться ознайомитись із статтею наголос Наголос у

Наголос у праіндоєвропейській мові

Наголос у праіндоєвропейській мові
Перед прочитанням цієї статті, задля кращого розуміння вмісту, настійно радиться ознайомитись із статтею наголос.

Наголос у праіндоєвропейській мові був вільним (міг перебувати на будь-якому складі у слові) і рухливим (міг зміщуватися в межах парадигми одного слова). В основному при реконструкції праіндоєвропейського наголосу вчені спираються на дані давньогрецької мови та ведійського санскриту, меншою мірою балтійських, слов'янських та германські мов. Водночас російська московська акцентологічна школа розвиває протилежний підхід, у котрому балто-слов'янські просодичні дані вважаються архаїчнішими. Наголос був притаманний більшості слів праіндоєвропейської мови, ненаголошеними могли бути лише частки, сполучники, прийменники, деякі форми займенників (так звані клітики).

Доля індоєвропейської системи наголосу в мовах-нащадках

Мови, котрі зберегли вільний наголос

Найкраще індоєвропейську систему наголосу зберіг ведійський санскрит. У цій мові наголос залишався вільним і був музичним. Згідно з давньоіндійським граматиком Паніні, у ведійському санскриті було три тони — उदात्तः (udāttaḥ IAST, високий тон), अनुदात्तः (anudāttaḥ IAST, низький тон) і स्वरितः (svaritaḥ IAST, спадний тон). Основним тоном був udāttaḥ, на склад, що йде за складом з udāttaḥ, припадав висхідно-низхідний тон — svaritaḥ (svaritaḥ ставав самостійним наголосом, коли у попередньому складі голосний, несучий udāttaḥ, зникав унаслідок сандгі), на всі інші склади падав низький тон — anudāttaḥ. Незабаром після початку нової ери таку систему акцентуації в санскриті було втрачено. Для тематичних і більшості складних атематичних іменників у ведійській був питомим колумнальний наголос (такий, що перебуває на одному місці в усій парадигмі слова), а рухливий наголос мав місце у односкладових і деяких складних атематичних іменників. Тематичним дієсловам був притаманний колумнальний наголос, а атематичним — рухливий.

Протиставлення udāttaḥ і svaritaḥ не сягає праіндоєвропейської мови, а є витвором власне індоіранської історії.

В авестійській писемності наголос не позначається, тож про його природу можливо судити лише за непрямими ознаками. Наприклад, у цій мові r перед глухими змичними у наголошеному складі, але не оглушується у ненаголошеному. Вочевидь, індоєвропейський наголос у тому чи іншому вигляді зберігся у низці індоіранських мов: пушту, ваханська, , , їдга.

image
Грецьке позначення акута

Давньогрецька також непогано зберігла місце індоєвропейського наголосу, проте в ній його свобода була обмежена законом трьох складів (наголос міг бути не далі третього складу від кінця слова, за умови, що останній склад стислий, якщо ж останній склад був довгий, то наголос міг бути тільки на передостанньому чи останньому складах). Окрім того, для давньогрецької є властивим : якщо у слові з дактилічним вислідом (— ‿ ‿) наголос падав спочатку на останній склад, то він переміщався на передостанній (*πατρασί > πατράσι «батькам»). В аттичному говорі діяв також : якщо в слові з амфібрахієвим вислідом (‿ — ‿) наголос спочатку падав на довгий склад, то він зміщувався на третій склад від кінця (*ἐγῶγε > ἔγωγε «я ж»). Наголос у давньогрецькій, як й у ведійському санскриті, був тонічним. Існували три тони: акут (дав.-гр. ὀξύς, висхідний тон), циркумфлекс (дав.-гр. δίτονος, висхідно-східний тон) і ґравіс (дав.-гр. βαρύς, низхідний тон). Ґравіс є позиційним різновидом акута, він заміщає акут на кінцевому голосному звуку слова, якщо за ним слідує інше наголошене слово. Циркумфлекс міг перебувати лише на довгих голосних чи дифтонгах. У койні музичний наголос змінився динамічним.

«Класична» молодограматична індоєвропеїстика вважала, що грецькі акут і циркумфлекс є успадкованими з праіндоєвропейської мови. Згідно з Є. Куриловичем, протиставлення акута й циркумфлексу є вже власне грецьким явищем, яке виникло завдяки появі циркумфлексу на місці стягнення голосних після випадання інтервокальних (міжголосних) *s, *j, *w. вважає, що циркумфлекс стояв на довгих голосних, що виникли після випадання ларингалу в міжголосному положенні. Т. Олландер розвиває цю точку зору, вважаючи, що праіндоєвропейські довгі голосні, що виникли за та після випадання ларингалу не в міжголосному положенні, несуть на останньому складі багатоскладового слова в давньогрецькій акутовий наголос (пра-і.є. *dh3tḗr > дав.-гр. δοτήρ «дарівник, дародавець», пра-і.є. *bhugáh2 > дав.-гр. φυγή «втеча»), а довгі голосні, що виникли через набуття голосних (зокрема через випадання ларингалу), — циркумфлексний наголос (пра-і.є. *h2eĝróei > дав.-гр. ἀγρῷ «полю», пра-і.є. *bhugáh2ai > дав.-гр. φυγῇ «втечі»). Щодо односкладових слів, то в них, за цією теорією, акут виникав у складах, закритих двома приголосними, а циркумфлекс — однією.

image
Грецьке позначення циркумфлексу

Литовська та давньопрусська мови зберегли рухливий наголос, у латиській мові, ймовірно, під впливом балтійсько-фінських мов наголос вкоренився на першому складі. У литовській виділяють дві складові інтонації: акут (низхідна інтонація) та циркумфлекс (висхідна інтонація). У литовських іменників виділяють чотири , які виникли (через дію закону Фортунатова — де Сосюра) із двох первісних парадигм — одна була з нерухомим наголосом на корені, а інша з рухомим.

image
Грецьке позначення ґравісу

У праслов'янській мові наголос був рухливим і музичним, проте у більшості сучасних слов'янських мов він сильно змінив свій характер. Музичний характер наголос зберіг лише у сербохорватській та словенській мовах, однак у сербохорватській наголос систематично змістився на один склад ближче до початку слова. Східнослов'янські, болгарська, кашубська та нещодавно вимерла словінцька зберегли рухливість наголосу, але музичний наголос у них змінився динамічним. У чеській, словацькій, польській, лужицьких та македонській мовах наголос втратив як рухливість, так і музичну властивість. Для останнього щабля існування праслов'янської мови відтворюють два споконвічні тони — (висхідна інтонація; за версією В. А. Дибо, висхідно-східна) і (низхідна інтонація) — й один інноваційний — новий акут, що з'явився унаслідок пересування наголосу. У праслов'янських іменників виділяють три акцентні парадигми, які виникли з двох первісних парадигм, одна була з нерухомим наголосом на першому складі, а інша з рухомим.

Подібності між балтійською та слов'янською системами настільки великі, що дозволяють реконструювати балто-слов'янську систему акцентуації. Слід зазначити, що балтійський акут відповідає слов'янському циркумфлексу, а балтійський циркумфлекс слов'янському старому акуту. Балто-слов'янську нерухому акцентну парадигму зводять до праіндоєвропейських баритонованих іменників (з наголосом на корені), а рухливу парадигму до праіндоєвропейських окситонованих іменників (з наголосом на закінченні).

Через особливості писемності залишається незрозумілою природа наголосу в анатолійських мовах. Х. Кронассер припустив, що scriptio plena (подвоєння клинописного знаку) може передавати наголошеність голосного звуку, як-то, наприклад, у слові e-eš-ḫa-ar «кров» (н.-з. в. од.), iš-ḫa-na-a-aš «крові» (р. в. од.), iš-ḫa-ni-i «крові» (д.-м. в. од.), порівн. з відповідними д.-інд. ásṛk, asnáḥ, asné.

Мови, котрі не зберегли вільний наголос

У прагерманській мові вільний наголос у певний час змінився фіксованим на першому складі. Поза тим, певні відомості про місце наголосу в прагерманських словах можна отримати завдяки закону Вернера. Ці відомості відповідають ведійським та давньогрецьким даним.

У кельтських мовах наголос також набув фіксованого характеру: у гойдельських мовах на першому складі, у бритських на передостанньому.

У класичній латинській мові наголос був зв'язаним: він знаходився на другому складі від кінця слова, якщо він був довгим, і на третьому від кінця, якщо другий був коротким (так зване «правило третьої мори»). Щодо характеру латинського наголосу точаться суперечки. Одна теорія (поширена серед французьких та італійських мовознавців) стверджує, що він був музичним. Ця теорія ґрунтується на описах античних граматиків і тому факті, що в латинській поезії наголос не відіграє жодної ролі. Згідно з іншою теорією (поширеною серед німецьких, англійських та американських мовознавців), наголос у латинській був динамічним. На користь цього говорить редукція голосних у серединних та кінцевих складах у певний період латинської мови. Оскільки редукція не відбувалася в початкових складах, було висунуто припущення, що в деякий період історії латині для цієї мови був властивим динамічний наголос на першому складі, що викликав редукцію голосних, а потім перемістився на другий або третій склад від кінця. Прихильники цієї теорії вважають, що свідчення античних авторів є зліпком з грецьких граматичних описів, а латинська система віршування також запозичена у греків. З III-IV ст. н. е. наголос у латині стає безперечно динамічним.

У тохарських мовах наголос також мав фіксований характер: у тохарській А він падав на перший склад, у тохарській В на передостанній.

У наголос встановився на передостанньому складі, який після редукції та зникнення голосних останнього складу сам став останнім.

В албанській наголос падає на останній склад основи слова.

Опис явища

Місце наголосу

Місце наголосу зазвичай визначається на підставі відповідностей у ведійському санскриті та давньогрецькій, іноді залучаються німецькі дані та зрідка балто-слов'янські та анатолійські.

праіндоєвропейська санскрит давньогрецька готська
*ph2tḗr «батько» pitā́ «батько» πᾰτήρ «батько» fadar «батько»
*bhréh2tēr «брат» bhrā́tā «брат» φράτηρ «брат» brōþar «брат»

Проте, за оцінками хорватського мовознавця М. Каповича, приблизно в чверті греко-ведійських паралелей місце наголосу не збігається. Наприклад:

При реконструкції переміщень наголосу в парадигмі іменника також спираються на ведійські та давньогрецькі дані:

санскрит давньогрецька
Н. в. одн. pā́t «нога» πούς «нога»
Р. в. одн. padáḥ ποδός
М. в. одн. padé ποδί (дав. в.)
З. в. одн. pā́dam πόδα
Н. в. мн. pā́daḥ πόδες
Р. в. мн. padā́m ποδῶν
З. в. мн. padáḥ πόδας
М. в. мн. patsú ποσσί (гомерівськ.)
Н. в. двоїни pā́dau ποδε

Давньогрецькі та ведійські дані дозволяють відновити для праіндоєвропейської мови дві — баритоновану (з наголосом на корені) та рухомо-окситоновану.

1926 року Г. Педерсен виділив у праіндоєвропейського іменника два аблаутно-акцентні класи: з наголосом на тематичній голосній в номінативі та аккузативі, на закінченні в інших відмінках (у сучасній термінології «гістеродинамічний») і з наголосом на корені в номінативі та аккузативі, на тематичній голосній в інших відмінках (у сучасному визначенні «протеродинамічний»).

Д. Адамс і Дж. Меллорі виділяють також акростатичний клас (наголос завжди на корені) і голокінетичний (наголос на корені в номінативі та аккузативі, на закінченні в інших відмінках).

протерокінетичний (протеродинамічний) голокінетичний (голодинамічний) гістерокінетичний (гістеродинамічний) акростатичний
Н. в. *h2óiu «життя» *póntōh2s «шлях» *ph2tḗr «батько» *bhréh2tēr «брат»
Р. в. *h2ióus «життя» *pņth2ós «шляху» *ph2trós «батька» *bhréh2tŗs «брата»

М. Мейєр-Брюґґер виділяє три класи з нерухомим наголосом: акростатичний (з наголосом на корені), мезостатичний (з наголосом на приростку) і телевтостатичний (з наголосом на закінченні), і чотири класи з рухомим наголосом: протерокінетичний (наголос на корені та тематичній голосній), гістерокінетичний (наголос на тематичній гласній та закінченні), амфікінетичний (наголос на корені та на закінченні) та голокінетичний (наголос на корені, тематичній гласній та закінченні).

Для тематичних іменників був питомішим є постійний наголос у парадигмі, а для атематичних рухомий.

При реконструкції переміщень наголосу у парадигмі дієслова доводиться найчастіше спиратися лише на ведійські дані (через дію в давньогрецькій закону трьох складів, що спотворив початкову картину). У хеттській мові для дієслів відмінювання на -mi була властива рухлива , а для дієслів на -ḫi баритонована парадигма, що В'яч. Вс. Іванов зводить до праіндоєвропейської мови.

А. Лубоцький вважає, що місце наголосу в праіндоєвропейському слові було детерміновано приналежністю морфем слова до певних просодичних класів (у цьому він розвиває концепцію В. А. Дибо, згідно з якою у балто-слов'янських мовах вибір акцентної парадигми у невивідних слів є невмотивованим, а у вивідних — мотивованим). Лубоцький виводить наступне правило взаємозв'язку будови кореня і наголосу: якщо в корені немає змичних і змичні не сусідять з коренем, то його повний ступінь буде наголошеним, а нульовий ненаголошеним; якщо в корені є змичний, то він буде наголошеним, якщо цей змичний глухий, а суфікс слова закінчується на -o-, або якщо змичний дзвінкий, а суфікс закінчується на -i- або -u-, якщо ці умови не виконуються, то корінь буде ненаголошеним.

Природа наголосу

Про характер наголосу тривають суперечки. З одного боку, дані ведійського санскриту, давньогрецької та балто-слов'янських мов вказують на те, що наголос був тонічним. З іншого боку, виникнення пов'язується з редукцією голосних, яка зазвичай властива мовам з динамічним наголосом. Існують прихильники як тонічної (наприклад, А. Мейє та ), так і динамічної природи праіндоєвропейського наголосу. Водночас, існують компромісні позиції, згідно з якими спочатку наголос носив динамічну природу, а під кінець існування прамови змінився на тонічний або поєднував у собі риси і динамічного наголосу, і тонічного.

П. Ф. Фортунатов, та С. Івшич відновлювали для праіндоєвропейської мови дві інтонації — акут (висхідно-східна) та циркумфлекс (низхідно-висхідна).

Д. Адамс і Дж. Меллорі, а також Т. Оландер вважають, що наголошений склад вимовлявся з високим (або підвищуваним тоном), а ненаголошений з низьким (або спадним).

Оригінальне припущення висунув польський лінгвіст Є. Курилович. Згідно з цією гіпотезою, давній стан зберігає лише ведійський санскрит, давньогрецька система акцентуації є наслідком доісторичних набутків голосних, а балто-слов'янська стала наслідком пересування наголосу з початкових складів. При цьому наявність у давньогрецькій та балтослов'янських мовах збігів у місці наголосу Курилович вважає випадковим і незведеним до праіндоєвропейського стану. Гіпотезу Куриловича було відкинуто науковою спільнотою.

Л. Г. Герценберґ створив гіпотезу, згідно з якою в праіндоєвропейській мові було чотири тони, в основі котрих лежали дві розрізнювальні ознаки: висота/сила та ларингалізованість/фарингалізованість. До того ж, на думку вченого, ці тони могли впливати на приголосні звуки.

Роль наголосу у морфологічній системі праіндоєвропейської мови

Наголос в індоєвропейських мовах, у яких він залишився рухливим і нефіксованим, має два завдання:

  • Він супроводжує словотворення та словозміну (у іменників з приростком *-es-/-os- наголос був на корені, а з *-tei-/-ti- власне на приростку);
  • Він розрізняє однокорінні слова (дав.-гр. φορός «несний» — φόρος «податок», д.-інд. váraḥ «обмежений, замкнутий простір» — varáḥ «вибраний»).

Історія вивчення

1843 року О. фон Бетлінґк видав працю «Ein erster Versuch über den Accent im Sanskrit», присвячену давньоіндійському наголосу. 1845 прку Т. Бенфей написав рецензію на цю працю, в якій зіставляв давньоіндійські дані з давньогрецькими. Л. Г. Герценберґ вважає Т. Бенфея основоположником вивчення праіндоєвропейського наголосу. Надалі великий внесок у цю область індоєвропеїстики зробили такі вчені, як Ф. Бопп (який провів системний розбір греко-ведійських акцентних відповідностей, а також залучив слов'янський та балтійський матеріал), (відкрив ), А. Бецценберґер (займався греко-литовськими відповідностями), П. Ф. Фортунатов (відкрив закон пересування наголосу в балтійських мовах), Є. Курилович та В. А. Дибо (висунув концепцію, згідно з якою у балто-слов'янських мовах вибір акцентної парадигми у невивідних слів невмотивований, а у вивідних мотивований).

Примітки

  1. (рос.) В. А. Дыбо, Российский государственный гуманитарный университет (Москва). Диалектное членение праиндоевропейского по акцентологическим данным // Вопросы языкового родства. — 2013. — Вип. 9. — С. 93–108.
  2. (рос.) Семереньи О. Введение в сравнительное языкознание. — М. : УРСС, 2002. — С. 94—95.
  3. (рос.) Савченко А. Н. Сравнительная грамматика индоевропейских языков. — М. : УРСС, 2003. — С. 153.
  4. (англ.) Fortson B. Indo-European language and culture. An Introduction. — Padstow : Blackwell Publishing, 2004. — P. 62.
  5. (чеськ.) Erhart A. Indoevropské jazyky. — Praha : Academia, 1982.
  6. (англ.) Macdonell A. A. Vedic grammar. — Strassburg : Verlag von Karl J. Trübner, 1910. — P. 77.
  7. (рос.) Елизаренкова Т. Я. Ведийский язык. — М. : Издательство «Наука», 1987. — С. 31.
  8. (англ.) Macdonell A. A. Vedic grammar. — Strassburg : Verlag von Karl J. Trübner, 1910. — P. 77—78.
  9. (рос.) Семереньи О. Введение в сравнительное языкознание. — М. : УРСС, 2002. — С. 89.
  10. (англ.) Olander Th. Balto-Slavic Accentual Mobility. — Berlin-New York : Mouton de Gruyter, 2009. — P. 55. — .
  11. (рос.) Барроу Т. Санскрит. — Прогресс. — М., 1976. — С. 109.
  12. (англ.) Olander Th. Balto-Slavic Accentual Mobility. — Berlin-New York : Mouton de Gruyter, 2009. — P. 58—61. — .
  13. (англ.) Jasanoff J. Acute v.s. circumflex: Some Notes on PIE and Post-PIE Prosodic Phonology // Harvard Working Papers in Linguistics. — 2003. — Т. 8. — С. 248.
  14. (хор.) Kapović M. Uvod u indoeuropsku lingvistiku. — Zagreb : Matica hrvatska, 2008. — С. 270. — .
  15. (англ.) Olander Th. Balto-Slavic Accentual Mobility. — Berlin-New York : Mouton de Gruyter, 2009. — P. 55—56. — .
  16. (рос.) Стеблин-Каменский И. М. Рефлексы индоевропейского ударения в ваханском // Конференция по сравнительно-исторической грамматике индоевропейских языков. — 1972. — С. 75—76.
  17. (рос.) Дыбо В. А. О рефлексах индоевропейского ударения в индоиранских языках // Конференция по сравнительно-исторической грамматике индоевропейских языков. — 1972. — С. 38—44.
  18. (рос.) Дыбо В. А. Афганское ударение и его значение для индоевропейской и балто-славянской акцентологии // Балто-славянские исследования. — 1974. — С. 67—105.
  19. (рос.) Славятинская М. Н. Учебник древнегреческого языка. — Филоматис. — М., 2003. — С. 484—485. — .
  20. (англ.) Beekes R. S. P. Comparative Indo-European linguistics: an introduction. — Amsterdam — Philadelphia : John Benjamin’s Publishing Company, 2011. — P. 155.
  21. (рос.) Красухин К. Г. Введение в индоевропейское языкознание. — М. : Академия, 2004. — С. 87. — .
  22. (англ.) Olander Th. Balto-Slavic Accentual Mobility. — Berlin-New York : Mouton de Gruyter, 2009. — P. 62. — .
  23. (англ.) Kuryłowicz J. On the development of the greek intonation // Language. — 1932. — Т. 8, № 3. — С. 200—210.
  24. (англ.) Jasanoff J. Acute v.s. circumflex: Some Notes on PIE and Post-PIE Prosodic Phonology // Harvard Working Papers in Linguistics. — 2003. — Т. 8. — С. 249.
  25. (англ.) Olander Th. Balto-Slavic Accentual Mobility. — Berlin-New York : Mouton de Gruyter, 2009. — P. 65—70. — .
  26. (рос.) Дини П. Балтийские языки. — М. : ОГИ, 2002. — С. 97. — .
  27. (рос.) Грамматика литовского языка. — Вильнюс : Мокслас, 1985. — С. 46.
  28. (рос.) Красухин К. Г. Введение в индоевропейское языкознание. — М. : Академия, 2004. — С. 80—81. — .
  29. (рос.) Языки мира. Балтийские языки. — М. : Академия, 2006. — С. 98—100. — .
  30. (англ.) Beekes R. S. P. Comparative Indo-European linguistics: an introduction. — Amsterdam — Philadelphia : John Benjamin’s Publishing Company, 2011. — P. 158.
  31. (рос.) Мейе А. Общеславянский язык. — М. : , 1951. — С. 126—127.
  32. (рос.) Селищев А. М. Старославянский язык. — Издательство Московского университета, Наука. — М., 2006. — С. 210. — .
  33. (пол.) Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Warszawa, 2005. — С. 62—63.
  34. (рос.) Дыбо В. А. Морфонологизированные парадигматические акцентные системы. — М. : Языки славянской культуры, 2000. — С. 17. — .
  35. (рос.) Красухин К. Г. Введение в индоевропейское языкознание. — М. : Академия, 2004. — С. 81—82. — .
  36. (рос.) Языки мира. Балтийские языки. — М. : Академия, 2006. — С. 100. — .
  37. (пол.) Danka I. R. Stanowisko języków anatolijskich w rodzinie indoeuropejskiej i ich wzajemne związki. — Łódź : Pracownia Poligraficzna Uniwersytetu Łódzkiego, 1983. — С. 20.
  38. (рос.) Иванов Вяч. Вс. Новый источник для установления индоевропейских акцентуационных парадигм (Клинописные написания с гласными) // Балтославянские исследования. 1981. — 1982. — С. 193—194.
  39. (рос.) Красухин К. Г. Введение в индоевропейское языкознание. — М. : Академия, 2004. — С. 95. — .
  40. (рос.) Семереньи О. Введение в сравнительное языкознание. — М. : УРСС, 2002. — С. 90.
  41. (чеськ.) Erhart A. Indoevropské jazyky. — Praha : Academia, 1982.
  42. (рос.) Иванов Вяч. Вс. Новый источник для установления индоевропейских акцентуационных парадигм (Клинописные написания с гласными) // Балтославянские исследования. 1981. — 1982. — С. 192.
  43. (хор.) Kapović M. Uvod u indoeuropsku lingvistiku. — Zagreb : Matica hrvatska, 2008. — С. 272. — .
  44. (чеськ.) Erhart A. Indoevropské jazyky. — Praha : Academia, 1982.
  45. (рос.) Савченко А. Н. Сравнительная грамматика индоевропейских языков. — М. : УРСС, 2003. — С. 157.
  46. (рос.) Иллич-Свитыч В. М. Именная акцентуация в балтийском и славянском. — М. : Издательство АН СССР, 1963. — С. 4—5.
  47. (англ.) Meier-Brügger M. Indo-European Linguistics. — Berlin — New York : Walter de Gruyter, 2003. — P. 201—202.
  48. (англ.) J. P. Mallory, Douglas Q. Adams. Encyclopedia of Indo-European culture. — London : Fitzroy Dearborn Publishers, 1997. — P. 462—463. — .
  49. (англ.) Meier-Brügger M. Indo-European Linguistics. — Berlin — New York : Walter de Gruyter, 2003. — P. 205—206.
  50. (рос.) Савченко А. Н. Сравнительная грамматика индоевропейских языков. — М. : УРСС, 2003. — С. 159.
  51. (рос.) Иванов Вяч. Вс. Новый источник для установления индоевропейских акцентуационных парадигм (Клинописные написания с гласными) // Балтославянские исследования. 1981. — 1982. — С. 201—204.
  52. (рос.) Лубоцкий А. Ведийская именная акцентуация и проблема праиндоевропейских тонов // Вопросы языкознания. — Т. 1991, № 1. — С. 20—48.
  53. (рос.) Мейе А. Общеславянский язык. — М. : , 1951. — С. 127.
  54. (англ.) Beekes R. S. P. Comparative Indo-European linguistics: an introduction. — Amsterdam — Philadelphia : John Benjamin’s Publishing Company, 2011. — P. 159.
  55. (рос.) Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы: Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры: В 2-х книгах. — Тбилиси : Издательство Тбилисского университета, 1984. — С. 194—195.
  56. (пол.) Języki indoeuropejskie. — Warszawa : PWN, 1986. — С. 24—25.
  57. (англ.) J. P. Mallory, Douglas Q. Adams. Encyclopedia of Indo-European culture. — London : Fitzroy Dearborn Publishers, 1997. — P. 462. — .
  58. (рос.) Савченко А. Н. Сравнительная грамматика индоевропейских языков. — М. : УРСС, 2003. — С. 154.
  59. (укр.) Скляренко В. Г. Праслов'янська акцентологія. — Київ, 1998. — С. 9. — .
  60. (англ.) Olander Th. Balto-Slavic Accentual Mobility. — Berlin-New York : Mouton de Gruyter, 2009. — P. 84. — .
  61. (фр.) Kuryłowicz J. L’accentuation des langues indo-européennes. — Wrocław-Kraków : Zakład imienia Ossolińskich — Wydawnictwo PAN, 1958. — P. 411—412.
  62. (рос.) Семереньи О. Введение в сравнительное языкознание. — М. : УРСС, 2002. — С. 92.
  63. (чеськ.) Erhart A. Indoevropské jazyky. — Praha : Academia, 1982.
  64. (рос.) Савченко А. Н. Сравнительная грамматика индоевропейских языков. — М. : УРСС, 2003. — С. 156.
  65. (рос.) Герценберг Л. Г. Вопросы реконструкции индоевропейской просодии. — Л. : Наука, 1981. — С. 157—163.
  66. (рос.) Савченко А. Н. Сравнительная грамматика индоевропейских языков. — М. : УРСС, 2003. — С. 155.
  67. (рос.) Герценберг Л. Г. Вопросы реконструкции индоевропейской просодии. — Л. : Наука, 1981. — С. 6—8.
  68. (рос.) Герценберг Л. Г. Вопросы реконструкции индоевропейской просодии. — Л. : Наука, 1981. — С. 8—37.

Література

  • (рос.) Вопросы реконструкции индоевропейской просодии. — Л.: Наука, 1981.
  • (рос.) Иванов Вяч. Вс. Новый источник для установления индоевропейских акцентуационных парадигм (Клинописные написания с гласными). // Балтославянские исследования. 1981. — М.: Наука, 1982. — С. 192—204.
  • (рос.) Введение в индоевропейское языкознание. — М.: Академия, 2004. — С. 75—95.
  • (рос.) Лубоцкий А. Ведийская именная акцентуация и проблема праиндоевропейских тонов. // , 1991, № 1. — С. 20—48.
  • (рос.) Сравнительная грамматика индоевропейских языков. — М.: УРСС, 2003. — С. 153—162.
  • (рос.) Семереньи О. Введение в сравнительное языкознание. — М.: УРСС, 2002. — С. 86—95.
  • (англ.) Adams D. Q., Mallory J. P. Encyclopedia of Indo-European culture. — London: Fitzroy Dearborn Publishers, 1997. — P. 462—463.
  • (англ.) Comparative Indo-European linguistics: an introduction. — Amsterdam — Philadelphia: John Benjamin’s Publishing Company, 2011. — P. 153—159.
  • (чеськ.) Erhart A. Indoevropské jazyky. — Praha: Academia, 1982. — S. 61—66.
  • (фр.) Kuryłowicz J. L’accentuation des langues indo-européennes. — Wrocław-Kraków: Zakład imienia Ossolińskich — Wydawnictwo PAN, 1958.
  • (англ.) Olander Th. Balto-Slavic Accentual Mobility. — Berlin-New York: Mouton de Gruyter, 2009. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Pered prochitannyam ciyeyi statti zadlya krashogo rozuminnya vmistu nastijno raditsya oznajomitis iz statteyu nagolos Nagolos u praindoyevropejskij movi buv vilnim mig perebuvati na bud yakomu skladi u slovi i ruhlivim mig zmishuvatisya v mezhah paradigmi odnogo slova V osnovnomu pri rekonstrukciyi praindoyevropejskogo nagolosu vcheni spirayutsya na dani davnogreckoyi movi ta vedijskogo sanskritu menshoyu miroyu baltijskih slov yanskih ta germanski mov Vodnochas rosijska moskovska akcentologichna shkola rozvivaye protilezhnij pidhid u kotromu balto slov yanski prosodichni dani vvazhayutsya arhayichnishimi Nagolos buv pritamannij bilshosti sliv praindoyevropejskoyi movi nenagoloshenimi mogli buti lishe chastki spoluchniki prijmenniki deyaki formi zajmennikiv tak zvani klitiki Dolya indoyevropejskoyi sistemi nagolosu v movah nashadkahMovi kotri zberegli vilnij nagolos Najkrashe indoyevropejsku sistemu nagolosu zberig vedijskij sanskrit U cij movi nagolos zalishavsya vilnim i buv muzichnim Zgidno z davnoindijskim gramatikom Panini u vedijskomu sanskriti bulo tri toni उद त त udattaḥIAST visokij ton अन द त त anudattaḥIAST nizkij ton i स वर त svaritaḥIAST spadnij ton Osnovnim tonom buv udattaḥ na sklad sho jde za skladom z udattaḥ pripadav vishidno nizhidnij ton svaritaḥ svaritaḥ stavav samostijnim nagolosom koli u poperednomu skladi golosnij nesuchij udattaḥ znikav unaslidok sandgi na vsi inshi skladi padav nizkij ton anudattaḥ Nezabarom pislya pochatku novoyi eri taku sistemu akcentuaciyi v sanskriti bulo vtracheno Dlya tematichnih i bilshosti skladnih atematichnih imennikiv u vedijskij buv pitomim kolumnalnij nagolos takij sho perebuvaye na odnomu misci v usij paradigmi slova a ruhlivij nagolos mav misce u odnoskladovih i deyakih skladnih atematichnih imennikiv Tematichnim diyeslovam buv pritamannij kolumnalnij nagolos a atematichnim ruhlivij Protistavlennya udattaḥ i svaritaḥ ne syagaye praindoyevropejskoyi movi a ye vitvorom vlasne indoiranskoyi istoriyi V avestijskij pisemnosti nagolos ne poznachayetsya tozh pro jogo prirodu mozhlivo suditi lishe za nepryamimi oznakami Napriklad u cij movi r pered gluhimi zmichnimi u nagoloshenomu skladi ale ne oglushuyetsya u nenagoloshenomu Vochevid indoyevropejskij nagolos u tomu chi inshomu viglyadi zberigsya u nizci indoiranskih mov pushtu vahanska yidga Grecke poznachennya akuta Davnogrecka takozh nepogano zberigla misce indoyevropejskogo nagolosu prote v nij jogo svoboda bula obmezhena zakonom troh skladiv nagolos mig buti ne dali tretogo skladu vid kincya slova za umovi sho ostannij sklad stislij yaksho zh ostannij sklad buv dovgij to nagolos mig buti tilki na peredostannomu chi ostannomu skladah Okrim togo dlya davnogreckoyi ye vlastivim yaksho u slovi z daktilichnim vislidom nagolos padav spochatku na ostannij sklad to vin peremishavsya na peredostannij patrasi gt patrasi batkam V attichnomu govori diyav takozh yaksho v slovi z amfibrahiyevim vislidom nagolos spochatku padav na dovgij sklad to vin zmishuvavsya na tretij sklad vid kincya ἐgῶge gt ἔgwge ya zh Nagolos u davnogreckij yak j u vedijskomu sanskriti buv tonichnim Isnuvali tri toni akut dav gr ὀ3ys vishidnij ton cirkumfleks dav gr ditonos vishidno shidnij ton i gravis dav gr barys nizhidnij ton Gravis ye pozicijnim riznovidom akuta vin zamishaye akut na kincevomu golosnomu zvuku slova yaksho za nim sliduye inshe nagoloshene slovo Cirkumfleks mig perebuvati lishe na dovgih golosnih chi diftongah U kojni muzichnij nagolos zminivsya dinamichnim Klasichna molodogramatichna indoyevropeyistika vvazhala sho grecki akut i cirkumfleks ye uspadkovanimi z praindoyevropejskoyi movi Zgidno z Ye Kurilovichem protistavlennya akuta j cirkumfleksu ye vzhe vlasne greckim yavishem yake viniklo zavdyaki poyavi cirkumfleksu na misci styagnennya golosnih pislya vipadannya intervokalnih mizhgolosnih s j w vvazhaye sho cirkumfleks stoyav na dovgih golosnih sho vinikli pislya vipadannya laringalu v mizhgolosnomu polozhenni T Ollander rozvivaye cyu tochku zoru vvazhayuchi sho praindoyevropejski dovgi golosni sho vinikli za ta pislya vipadannya laringalu ne v mizhgolosnomu polozhenni nesut na ostannomu skladi bagatoskladovogo slova v davnogreckij akutovij nagolos pra i ye dh3tḗr gt dav gr dothr darivnik darodavec pra i ye bhugah2 gt dav gr fygh vtecha a dovgi golosni sho vinikli cherez nabuttya golosnih zokrema cherez vipadannya laringalu cirkumfleksnij nagolos pra i ye h2eĝroei gt dav gr ἀgrῷ polyu pra i ye bhugah2ai gt dav gr fygῇ vtechi Shodo odnoskladovih sliv to v nih za ciyeyu teoriyeyu akut vinikav u skladah zakritih dvoma prigolosnimi a cirkumfleks odniyeyu Grecke poznachennya cirkumfleksu Litovska ta davnoprusska movi zberegli ruhlivij nagolos u latiskij movi jmovirno pid vplivom baltijsko finskih mov nagolos vkorenivsya na pershomu skladi U litovskij vidilyayut dvi skladovi intonaciyi akut nizhidna intonaciya ta cirkumfleks vishidna intonaciya U litovskih imennikiv vidilyayut chotiri yaki vinikli cherez diyu zakonu Fortunatova de Sosyura iz dvoh pervisnih paradigm odna bula z neruhomim nagolosom na koreni a insha z ruhomim Grecke poznachennya gravisu U praslov yanskij movi nagolos buv ruhlivim i muzichnim prote u bilshosti suchasnih slov yanskih mov vin silno zminiv svij harakter Muzichnij harakter nagolos zberig lishe u serbohorvatskij ta slovenskij movah odnak u serbohorvatskij nagolos sistematichno zmistivsya na odin sklad blizhche do pochatku slova Shidnoslov yanski bolgarska kashubska ta neshodavno vimerla slovincka zberegli ruhlivist nagolosu ale muzichnij nagolos u nih zminivsya dinamichnim U cheskij slovackij polskij luzhickih ta makedonskij movah nagolos vtrativ yak ruhlivist tak i muzichnu vlastivist Dlya ostannogo shablya isnuvannya praslov yanskoyi movi vidtvoryuyut dva spokonvichni toni vishidna intonaciya za versiyeyu V A Dibo vishidno shidna i nizhidna intonaciya j odin innovacijnij novij akut sho z yavivsya unaslidok peresuvannya nagolosu U praslov yanskih imennikiv vidilyayut tri akcentni paradigmi yaki vinikli z dvoh pervisnih paradigm odna bula z neruhomim nagolosom na pershomu skladi a insha z ruhomim Podibnosti mizh baltijskoyu ta slov yanskoyu sistemami nastilki veliki sho dozvolyayut rekonstruyuvati balto slov yansku sistemu akcentuaciyi Slid zaznachiti sho baltijskij akut vidpovidaye slov yanskomu cirkumfleksu a baltijskij cirkumfleks slov yanskomu staromu akutu Balto slov yansku neruhomu akcentnu paradigmu zvodyat do praindoyevropejskih baritonovanih imennikiv z nagolosom na koreni a ruhlivu paradigmu do praindoyevropejskih oksitonovanih imennikiv z nagolosom na zakinchenni Cherez osoblivosti pisemnosti zalishayetsya nezrozumiloyu priroda nagolosu v anatolijskih movah H Kronasser pripustiv sho scriptio plena podvoyennya klinopisnogo znaku mozhe peredavati nagoloshenist golosnogo zvuku yak to napriklad u slovi e es ḫa ar krov n z v od is ḫa na a as krovi r v od is ḫa ni i krovi d m v od porivn z vidpovidnimi d ind asṛk asnaḥ asne Movi kotri ne zberegli vilnij nagolos U pragermanskij movi vilnij nagolos u pevnij chas zminivsya fiksovanim na pershomu skladi Poza tim pevni vidomosti pro misce nagolosu v pragermanskih slovah mozhna otrimati zavdyaki zakonu Vernera Ci vidomosti vidpovidayut vedijskim ta davnogreckim danim U keltskih movah nagolos takozh nabuv fiksovanogo harakteru u gojdelskih movah na pershomu skladi u britskih na peredostannomu U klasichnij latinskij movi nagolos buv zv yazanim vin znahodivsya na drugomu skladi vid kincya slova yaksho vin buv dovgim i na tretomu vid kincya yaksho drugij buv korotkim tak zvane pravilo tretoyi mori Shodo harakteru latinskogo nagolosu tochatsya superechki Odna teoriya poshirena sered francuzkih ta italijskih movoznavciv stverdzhuye sho vin buv muzichnim Cya teoriya gruntuyetsya na opisah antichnih gramatikiv i tomu fakti sho v latinskij poeziyi nagolos ne vidigraye zhodnoyi roli Zgidno z inshoyu teoriyeyu poshirenoyu sered nimeckih anglijskih ta amerikanskih movoznavciv nagolos u latinskij buv dinamichnim Na korist cogo govorit redukciya golosnih u seredinnih ta kincevih skladah u pevnij period latinskoyi movi Oskilki redukciya ne vidbuvalasya v pochatkovih skladah bulo visunuto pripushennya sho v deyakij period istoriyi latini dlya ciyeyi movi buv vlastivim dinamichnij nagolos na pershomu skladi sho viklikav redukciyu golosnih a potim peremistivsya na drugij abo tretij sklad vid kincya Prihilniki ciyeyi teoriyi vvazhayut sho svidchennya antichnih avtoriv ye zlipkom z greckih gramatichnih opisiv a latinska sistema virshuvannya takozh zapozichena u grekiv Z III IV st n e nagolos u latini staye bezperechno dinamichnim U toharskih movah nagolos takozh mav fiksovanij harakter u toharskij A vin padav na pershij sklad u toharskij V na peredostannij U nagolos vstanovivsya na peredostannomu skladi yakij pislya redukciyi ta zniknennya golosnih ostannogo skladu sam stav ostannim V albanskij nagolos padaye na ostannij sklad osnovi slova Opis yavishaMisce nagolosu Misce nagolosu zazvichaj viznachayetsya na pidstavi vidpovidnostej u vedijskomu sanskriti ta davnogreckij inodi zaluchayutsya nimecki dani ta zridka balto slov yanski ta anatolijski praindoyevropejska sanskrit davnogrecka gotska ph2tḗr batko pita batko pᾰthr batko fadar batko bhreh2ter brat bhra ta brat frathr brat brōthar brat Prote za ocinkami horvatskogo movoznavcya M Kapovicha priblizno v chverti greko vedijskih paralelej misce nagolosu ne zbigayetsya Napriklad dav gr ἀgros d ind ajraḥ pole dav gr ἑkyros d ind svasuraḥ svekor Pri rekonstrukciyi peremishen nagolosu v paradigmi imennika takozh spirayutsya na vedijski ta davnogrecki dani sanskrit davnogrecka N v odn pa t noga poys noga R v odn padaḥ podos M v odn pade podi dav v Z v odn pa dam poda N v mn pa daḥ podes R v mn pada m podῶn Z v mn padaḥ podas M v mn patsu possi gomerivsk N v dvoyini pa dau pode Davnogrecki ta vedijski dani dozvolyayut vidnoviti dlya praindoyevropejskoyi movi dvi baritonovanu z nagolosom na koreni ta ruhomo oksitonovanu 1926 roku G Pedersen vidiliv u praindoyevropejskogo imennika dva ablautno akcentni klasi z nagolosom na tematichnij golosnij v nominativi ta akkuzativi na zakinchenni v inshih vidminkah u suchasnij terminologiyi gisterodinamichnij i z nagolosom na koreni v nominativi ta akkuzativi na tematichnij golosnij v inshih vidminkah u suchasnomu viznachenni proterodinamichnij D Adams i Dzh Mellori vidilyayut takozh akrostatichnij klas nagolos zavzhdi na koreni i golokinetichnij nagolos na koreni v nominativi ta akkuzativi na zakinchenni v inshih vidminkah proterokinetichnij proterodinamichnij golokinetichnij golodinamichnij gisterokinetichnij gisterodinamichnij akrostatichnij N v h2oiu zhittya pontōh2s shlyah ph2tḗr batko bhreh2ter brat R v h2ious zhittya pnth2os shlyahu ph2tros batka bhreh2tŗs brata M Mejyer Bryugger vidilyaye tri klasi z neruhomim nagolosom akrostatichnij z nagolosom na koreni mezostatichnij z nagolosom na prirostku i televtostatichnij z nagolosom na zakinchenni i chotiri klasi z ruhomim nagolosom proterokinetichnij nagolos na koreni ta tematichnij golosnij gisterokinetichnij nagolos na tematichnij glasnij ta zakinchenni amfikinetichnij nagolos na koreni ta na zakinchenni ta golokinetichnij nagolos na koreni tematichnij glasnij ta zakinchenni Dlya tematichnih imennikiv buv pitomishim ye postijnij nagolos u paradigmi a dlya atematichnih ruhomij Pri rekonstrukciyi peremishen nagolosu u paradigmi diyeslova dovoditsya najchastishe spiratisya lishe na vedijski dani cherez diyu v davnogreckij zakonu troh skladiv sho spotvoriv pochatkovu kartinu U hettskij movi dlya diyesliv vidminyuvannya na mi bula vlastiva ruhliva a dlya diyesliv na ḫi baritonovana paradigma sho V yach Vs Ivanov zvodit do praindoyevropejskoyi movi A Lubockij vvazhaye sho misce nagolosu v praindoyevropejskomu slovi bulo determinovano prinalezhnistyu morfem slova do pevnih prosodichnih klasiv u comu vin rozvivaye koncepciyu V A Dibo zgidno z yakoyu u balto slov yanskih movah vibir akcentnoyi paradigmi u nevividnih sliv ye nevmotivovanim a u vividnih motivovanim Lubockij vivodit nastupne pravilo vzayemozv yazku budovi korenya i nagolosu yaksho v koreni nemaye zmichnih i zmichni ne susidyat z korenem to jogo povnij stupin bude nagoloshenim a nulovij nenagoloshenim yaksho v koreni ye zmichnij to vin bude nagoloshenim yaksho cej zmichnij gluhij a sufiks slova zakinchuyetsya na o abo yaksho zmichnij dzvinkij a sufiks zakinchuyetsya na i abo u yaksho ci umovi ne vikonuyutsya to korin bude nenagoloshenim Priroda nagolosuPro harakter nagolosu trivayut superechki Z odnogo boku dani vedijskogo sanskritu davnogreckoyi ta balto slov yanskih mov vkazuyut na te sho nagolos buv tonichnim Z inshogo boku viniknennya pov yazuyetsya z redukciyeyu golosnih yaka zazvichaj vlastiva movam z dinamichnim nagolosom Isnuyut prihilniki yak tonichnoyi napriklad A Mejye ta tak i dinamichnoyi prirodi praindoyevropejskogo nagolosu Vodnochas isnuyut kompromisni poziciyi zgidno z yakimi spochatku nagolos nosiv dinamichnu prirodu a pid kinec isnuvannya pramovi zminivsya na tonichnij abo poyednuvav u sobi risi i dinamichnogo nagolosu i tonichnogo P F Fortunatov ta S Ivshich vidnovlyuvali dlya praindoyevropejskoyi movi dvi intonaciyi akut vishidno shidna ta cirkumfleks nizhidno vishidna D Adams i Dzh Mellori a takozh T Olander vvazhayut sho nagoloshenij sklad vimovlyavsya z visokim abo pidvishuvanim tonom a nenagoloshenij z nizkim abo spadnim Originalne pripushennya visunuv polskij lingvist Ye Kurilovich Zgidno z ciyeyu gipotezoyu davnij stan zberigaye lishe vedijskij sanskrit davnogrecka sistema akcentuaciyi ye naslidkom doistorichnih nabutkiv golosnih a balto slov yanska stala naslidkom peresuvannya nagolosu z pochatkovih skladiv Pri comu nayavnist u davnogreckij ta baltoslov yanskih movah zbigiv u misci nagolosu Kurilovich vvazhaye vipadkovim i nezvedenim do praindoyevropejskogo stanu Gipotezu Kurilovicha bulo vidkinuto naukovoyu spilnotoyu L G Gercenberg stvoriv gipotezu zgidno z yakoyu v praindoyevropejskij movi bulo chotiri toni v osnovi kotrih lezhali dvi rozriznyuvalni oznaki visota sila ta laringalizovanist faringalizovanist Do togo zh na dumku vchenogo ci toni mogli vplivati na prigolosni zvuki Rol nagolosu u morfologichnij sistemi praindoyevropejskoyi moviNagolos v indoyevropejskih movah u yakih vin zalishivsya ruhlivim i nefiksovanim maye dva zavdannya Vin suprovodzhuye slovotvorennya ta slovozminu u imennikiv z prirostkom es os nagolos buv na koreni a z tei ti vlasne na prirostku Vin rozriznyaye odnokorinni slova dav gr foros nesnij foros podatok d ind varaḥ obmezhenij zamknutij prostir varaḥ vibranij Istoriya vivchennya1843 roku O fon Betlingk vidav pracyu Ein erster Versuch uber den Accent im Sanskrit prisvyachenu davnoindijskomu nagolosu 1845 prku T Benfej napisav recenziyu na cyu pracyu v yakij zistavlyav davnoindijski dani z davnogreckimi L G Gercenberg vvazhaye T Benfeya osnovopolozhnikom vivchennya praindoyevropejskogo nagolosu Nadali velikij vnesok u cyu oblast indoyevropeyistiki zrobili taki vcheni yak F Bopp yakij proviv sistemnij rozbir greko vedijskih akcentnih vidpovidnostej a takozh zaluchiv slov yanskij ta baltijskij material vidkriv A Beccenberger zajmavsya greko litovskimi vidpovidnostyami P F Fortunatov vidkriv zakon peresuvannya nagolosu v baltijskih movah Ye Kurilovich ta V A Dibo visunuv koncepciyu zgidno z yakoyu u balto slov yanskih movah vibir akcentnoyi paradigmi u nevividnih sliv nevmotivovanij a u vividnih motivovanij Primitki ros V A Dybo Rossijskij gosudarstvennyj gumanitarnyj universitet Moskva Dialektnoe chlenenie praindoevropejskogo po akcentologicheskim dannym Voprosy yazykovogo rodstva 2013 Vip 9 S 93 108 ros Semereni O Vvedenie v sravnitelnoe yazykoznanie M URSS 2002 S 94 95 ros Savchenko A N Sravnitelnaya grammatika indoevropejskih yazykov M URSS 2003 S 153 angl Fortson B Indo European language and culture An Introduction Padstow Blackwell Publishing 2004 P 62 chesk Erhart A Indoevropske jazyky Praha Academia 1982 angl Macdonell A A Vedic grammar Strassburg Verlag von Karl J Trubner 1910 P 77 ros Elizarenkova T Ya Vedijskij yazyk M Izdatelstvo Nauka 1987 S 31 angl Macdonell A A Vedic grammar Strassburg Verlag von Karl J Trubner 1910 P 77 78 ros Semereni O Vvedenie v sravnitelnoe yazykoznanie M URSS 2002 S 89 angl Olander Th Balto Slavic Accentual Mobility Berlin New York Mouton de Gruyter 2009 P 55 ISBN 978 3 11 020397 4 ros Barrou T Sanskrit Progress M 1976 S 109 angl Olander Th Balto Slavic Accentual Mobility Berlin New York Mouton de Gruyter 2009 P 58 61 ISBN 978 3 11 020397 4 angl Jasanoff J Acute v s circumflex Some Notes on PIE and Post PIE Prosodic Phonology Harvard Working Papers in Linguistics 2003 T 8 S 248 hor Kapovic M Uvod u indoeuropsku lingvistiku Zagreb Matica hrvatska 2008 S 270 ISBN 978 953 150 847 6 angl Olander Th Balto Slavic Accentual Mobility Berlin New York Mouton de Gruyter 2009 P 55 56 ISBN 978 3 11 020397 4 ros Steblin Kamenskij I M Refleksy indoevropejskogo udareniya v vahanskom Konferenciya po sravnitelno istoricheskoj grammatike indoevropejskih yazykov 1972 S 75 76 ros Dybo V A O refleksah indoevropejskogo udareniya v indoiranskih yazykah Konferenciya po sravnitelno istoricheskoj grammatike indoevropejskih yazykov 1972 S 38 44 ros Dybo V A Afganskoe udarenie i ego znachenie dlya indoevropejskoj i balto slavyanskoj akcentologii Balto slavyanskie issledovaniya 1974 S 67 105 ros Slavyatinskaya M N Uchebnik drevnegrecheskogo yazyka Filomatis M 2003 S 484 485 ISBN 5 98111 005 8 angl Beekes R S P Comparative Indo European linguistics an introduction Amsterdam Philadelphia John Benjamin s Publishing Company 2011 P 155 ros Krasuhin K G Vvedenie v indoevropejskoe yazykoznanie M Akademiya 2004 S 87 ISBN 5 7695 0900 7 angl Olander Th Balto Slavic Accentual Mobility Berlin New York Mouton de Gruyter 2009 P 62 ISBN 978 3 11 020397 4 angl Kurylowicz J On the development of the greek intonation Language 1932 T 8 3 S 200 210 angl Jasanoff J Acute v s circumflex Some Notes on PIE and Post PIE Prosodic Phonology Harvard Working Papers in Linguistics 2003 T 8 S 249 angl Olander Th Balto Slavic Accentual Mobility Berlin New York Mouton de Gruyter 2009 P 65 70 ISBN 978 3 11 020397 4 ros Dini P Baltijskie yazyki M OGI 2002 S 97 ISBN 5 94282 046 5 ros Grammatika litovskogo yazyka Vilnyus Mokslas 1985 S 46 ros Krasuhin K G Vvedenie v indoevropejskoe yazykoznanie M Akademiya 2004 S 80 81 ISBN 5 7695 0900 7 ros Yazyki mira Baltijskie yazyki M Akademiya 2006 S 98 100 ISBN 5 87444 225 1 angl Beekes R S P Comparative Indo European linguistics an introduction Amsterdam Philadelphia John Benjamin s Publishing Company 2011 P 158 ros Meje A Obsheslavyanskij yazyk M 1951 S 126 127 ros Selishev A M Staroslavyanskij yazyk Izdatelstvo Moskovskogo universiteta Nauka M 2006 S 210 ISBN 5 211 06129 2 pol Stieber Z Zarys gramatyki porownawczej jezykow slowianskich Panstwowe Wydawnictwo Naukowe Warszawa 2005 S 62 63 ros Dybo V A Morfonologizirovannye paradigmaticheskie akcentnye sistemy M Yazyki slavyanskoj kultury 2000 S 17 ISBN 5 7859 0140 4 ros Krasuhin K G Vvedenie v indoevropejskoe yazykoznanie M Akademiya 2004 S 81 82 ISBN 5 7695 0900 7 ros Yazyki mira Baltijskie yazyki M Akademiya 2006 S 100 ISBN 5 87444 225 1 pol Danka I R Stanowisko jezykow anatolijskich w rodzinie indoeuropejskiej i ich wzajemne zwiazki Lodz Pracownia Poligraficzna Uniwersytetu Lodzkiego 1983 S 20 ros Ivanov Vyach Vs Novyj istochnik dlya ustanovleniya indoevropejskih akcentuacionnyh paradigm Klinopisnye napisaniya s glasnymi Baltoslavyanskie issledovaniya 1981 1982 S 193 194 ros Krasuhin K G Vvedenie v indoevropejskoe yazykoznanie M Akademiya 2004 S 95 ISBN 5 7695 0900 7 ros Semereni O Vvedenie v sravnitelnoe yazykoznanie M URSS 2002 S 90 chesk Erhart A Indoevropske jazyky Praha Academia 1982 ros Ivanov Vyach Vs Novyj istochnik dlya ustanovleniya indoevropejskih akcentuacionnyh paradigm Klinopisnye napisaniya s glasnymi Baltoslavyanskie issledovaniya 1981 1982 S 192 hor Kapovic M Uvod u indoeuropsku lingvistiku Zagreb Matica hrvatska 2008 S 272 ISBN 978 953 150 847 6 chesk Erhart A Indoevropske jazyky Praha Academia 1982 ros Savchenko A N Sravnitelnaya grammatika indoevropejskih yazykov M URSS 2003 S 157 ros Illich Svitych V M Imennaya akcentuaciya v baltijskom i slavyanskom M Izdatelstvo AN SSSR 1963 S 4 5 angl Meier Brugger M Indo European Linguistics Berlin New York Walter de Gruyter 2003 P 201 202 angl J P Mallory Douglas Q Adams Encyclopedia of Indo European culture London Fitzroy Dearborn Publishers 1997 P 462 463 ISBN 9781884964985 angl Meier Brugger M Indo European Linguistics Berlin New York Walter de Gruyter 2003 P 205 206 ros Savchenko A N Sravnitelnaya grammatika indoevropejskih yazykov M URSS 2003 S 159 ros Ivanov Vyach Vs Novyj istochnik dlya ustanovleniya indoevropejskih akcentuacionnyh paradigm Klinopisnye napisaniya s glasnymi Baltoslavyanskie issledovaniya 1981 1982 S 201 204 ros Lubockij A Vedijskaya imennaya akcentuaciya i problema praindoevropejskih tonov Voprosy yazykoznaniya T 1991 1 S 20 48 ros Meje A Obsheslavyanskij yazyk M 1951 S 127 angl Beekes R S P Comparative Indo European linguistics an introduction Amsterdam Philadelphia John Benjamin s Publishing Company 2011 P 159 ros Gamkrelidze T V Ivanov Vyach Vs Indoevropejskij yazyk i indoevropejcy Rekonstrukciya i istoriko tipologicheskij analiz prayazyka i protokultury V 2 h knigah Tbilisi Izdatelstvo Tbilisskogo universiteta 1984 S 194 195 pol Jezyki indoeuropejskie Warszawa PWN 1986 S 24 25 angl J P Mallory Douglas Q Adams Encyclopedia of Indo European culture London Fitzroy Dearborn Publishers 1997 P 462 ISBN 9781884964985 ros Savchenko A N Sravnitelnaya grammatika indoevropejskih yazykov M URSS 2003 S 154 ukr Sklyarenko V G Praslov yanska akcentologiya Kiyiv 1998 S 9 ISBN 966 02 0542 2 angl Olander Th Balto Slavic Accentual Mobility Berlin New York Mouton de Gruyter 2009 P 84 ISBN 978 3 11 020397 4 fr Kurylowicz J L accentuation des langues indo europeennes Wroclaw Krakow Zaklad imienia Ossolinskich Wydawnictwo PAN 1958 P 411 412 ros Semereni O Vvedenie v sravnitelnoe yazykoznanie M URSS 2002 S 92 chesk Erhart A Indoevropske jazyky Praha Academia 1982 ros Savchenko A N Sravnitelnaya grammatika indoevropejskih yazykov M URSS 2003 S 156 ros Gercenberg L G Voprosy rekonstrukcii indoevropejskoj prosodii L Nauka 1981 S 157 163 ros Savchenko A N Sravnitelnaya grammatika indoevropejskih yazykov M URSS 2003 S 155 ros Gercenberg L G Voprosy rekonstrukcii indoevropejskoj prosodii L Nauka 1981 S 6 8 ros Gercenberg L G Voprosy rekonstrukcii indoevropejskoj prosodii L Nauka 1981 S 8 37 Literatura ros Voprosy rekonstrukcii indoevropejskoj prosodii L Nauka 1981 ros Ivanov Vyach Vs Novyj istochnik dlya ustanovleniya indoevropejskih akcentuacionnyh paradigm Klinopisnye napisaniya s glasnymi Baltoslavyanskie issledovaniya 1981 M Nauka 1982 S 192 204 ros Vvedenie v indoevropejskoe yazykoznanie M Akademiya 2004 S 75 95 ros Lubockij A Vedijskaya imennaya akcentuaciya i problema praindoevropejskih tonov 1991 1 S 20 48 ros Sravnitelnaya grammatika indoevropejskih yazykov M URSS 2003 S 153 162 ros Semereni O Vvedenie v sravnitelnoe yazykoznanie M URSS 2002 S 86 95 angl Adams D Q Mallory J P Encyclopedia of Indo European culture London Fitzroy Dearborn Publishers 1997 P 462 463 angl Comparative Indo European linguistics an introduction Amsterdam Philadelphia John Benjamin s Publishing Company 2011 P 153 159 chesk Erhart A Indoevropske jazyky Praha Academia 1982 S 61 66 fr Kurylowicz J L accentuation des langues indo europeennes Wroclaw Krakow Zaklad imienia Ossolinskich Wydawnictwo PAN 1958 angl Olander Th Balto Slavic Accentual Mobility Berlin New York Mouton de Gruyter 2009 ISBN 978 3 11 020397 4

Дата публікації:
Топ