Ваханська мова

Ваханська мова — мова ваханців, одного з памірських народів. Поширена як мова побутового спілкування на кордоні між Таджикистаном і Афганістаном по верхній течії річки Пяндж (на території історичної провінції Вахан), в північних районах Пакистану і в китайській частині Східного Паміру (Синьцзян-Уйгурський автономний район). Загальна чисельність мовців ваханською мовою 50—75 тис. осіб (2005, оцінка), з них в Таджикистані 10—20 тис. осіб, в Афганістані 9—15 тис. осіб, в Пакистані 20—30 тис. осіб, в Китаї 2—10 тис. осіб.

x̌ik zik
Поширена в	Таджикистан,  Афганістан,  Пакистан,  КНР
Етнічність	ваханці
Носії	75 000 осіб
Писемність	арабська абетка, кирилиця і латинське письмо
Класифікація	Індоєвропейська сім'я Індоіранська гілка Іранська група (Південно-східна підгрупа)
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3	wbl

Ваханська мова утворює окрему групу в складі східноіранських мов, і входить в ареальне об'єднання . У Вахані виділяються 2 основних говірки — верхня і нижня. Ваханська мова Китаю має риси верхньої говірки. Мова ваханців північного Пакистану є самостійною говіркою.

Характеристика

Один з варіантів Ваханського алфавіту (латиниця і кирилиця)

Фонетика ваханської мови характеризується позиційними змінами голосних в кількісному відношенні і наявністю ряду церебральних приголосних.

У структурному відношенні найбільш чітко виділяються імена, дієслова, службові слова. Іменники у множині зберігають прямий і непрямий відмінки. Особисті займенники 1-ї і 2-ї особи однини мають 3 відмінкові форми, деякі інші займенники — дві відмінкові форми або зовсім не змінюються за відмінками. Відмінкові відносини в основному виражаються аналітично. Походження дієслівних основ теперішнього і минулого часу від різних історичних праформ призвело до поширення у ваханській мові різних типів правильних і неправильних основ. На сучасному етапі розвитку у ваханській мові йде процес вирівнювання основ з правильного типу, внаслідок чого старі архаїчні форми поступово вимирають. Для морфології дієслова характерна наявність декількох тимчасових форм. Нетимчасові форми в більшості випадків утворюються аналітично за допомогою модальних часток. Особа і число виражаються або особистими закінченнями — якщо форма утворюється від презентних основ, або енклітичними рухливими показниками — якщо форма утворюється від претерітної основи.

Ваханська мова зберігає релікт ергативноподібної конструкції, яка на сучасному етапі розвитку мови стає нейтральною по відношенню до перехідності-неперехідності.

Писемність

В Афганістані для запису ваханської мови використовується алфавіт на арабській графічній основі:

Буква	ا	آ	ب	پ	ت	ټ	ث	ج	ڃ	چ	ڇ	څ	ځ	ح	خ	د	ډ	ذ	ر	ز	ږ	ژ	ڙ	س
МФА	[a], Ø	[o]	[b]	[p]	[ʈ]	[t̪]	[θ]	[d͡ʒ]	[ɖ͡ʐ]	[t͡ʃ]	[ʈ͡ʂ]	[t͡s]	[d͡z]	[h]	[χ]	[ɖ]	[d̪]	[ð]	[r]	[z]	[ɣ]	[ʒ]	[ʐ]	[s]
Буква	ښ	ش	ڜ	ص	ض	ط	ظ	ع	غ	ف	ڤ	ق	ک	گ	ل	م	ن	ه	و	ؤ	وْ	ي	ی
МФА	[x]	[ʃ]	[ʂ]	[s]	[z]	[t]	[z]	Ø	[ʁ]	[f]	[v]	[q]	[k]	[g]	[l]	[m]	[n]	[h]	[w], [ə]	[u]	[ɨ]	[i]	[j], [e]

У Пакистані ваханська мова використовується при навчанні дітей в початковій школі (алфавіт складено на латинській графічній основі). Перший Ваханський буквар «Xәkwōr ӡik book [ 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.]» був виданий в Пакистані в 1985 році. У Таджикистані розроблений алфавіт на основі кирилиці, але на практиці він майже не застосовується. У 2001 році Інститут перекладу Біблії видав ваханською мовою Євангеліє від Луки, набране як кирилицею, так і латиницею (Luqo Inǰil. Bǝzиrg Kitob tarǰimacrakиzg institut. 2001).

У 2012 році в Душанбе ваханською мовою був виданий збірник ваханських казок. У ньому наведено наступний алфавіт ваханської мови:

А а	Б б	В в	В̌ в̌	Г г	Ғ̌ ғ̌	Ғ ғ	Д д
Д̈ д̈	Е е	Ё ё	Җ җ	Ж ж	З з	З̌ з̌	И и
Й й	К к	Қ қ	Л л	М м	Н н	О о	П п
Р р	С с	Č č	Т т	Т̈ т̈	У у	Ф ф	Х х
Х̌ х̌	Ц ц	Ц̌ ц̌	Ч ч	Ӵ ӵ	Ҷ ҷ	Ҷ̈ ҷ̈	Щ щ
Ш ш	Ы ы	Ә ә	Э э	Ю ю	Я я

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2014. Процитовано 26 листопада 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
2. Х̌икв̌ор нақлищ завәр / С. Шайдоев. — Душанбе, 2012. — 48 с. — 500 прим. — .

Література

• Lorimer D.L.R. The Wakhi Language. L., 1958
• Пахалина Т. Н. Ваханский язык. М., 1975
• Грюнберг А. Л., Стеблин-Каменский И. М. Языки восточного Гиндукуша. Ваханский язык. М., 1976
• Пахалина Т. Н., Лашкарбеков Б. Б. Ваханский язык. // Языки мира. Иранские языки. Т. 3. М., 2000

Словники

• Стеблин-Каменский И. М. Этимологический словарь ваханского языка. СПб., 1999