Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мо ре Криз лат Mare Crisium море на сході видимого боку Місяця Розмір 560 420 км площа біля 170 000 км2 Найбільш ізольов

Море Криз

Море Криз

Мо́ре Криз (лат. Mare Crisium) — море на сході видимого боку Місяця. Розмір — 560×420 км, площа — біля 170 000 км2. Найбільш ізольоване море видимого боку: його оточують просторі височини, де трапляються лише маленькі морські ділянки. Лежить у величезному кратері (басейні), примітному значною витягнутістю. Має характерні для круглих морів маскон і кільце гряд, але не має кільця грабенів.

Море Криз
лат. Mare Crisium
image
Мозаїка знімків зонда LRO (ширина — 750 км)
Координати центра
 16°12′ пн. ш. 59°06′ сх. д. / 16.2° пн. ш. 59.1° сх. д. / 16.2; 59.1
Розмір
 560×420 км
Епонім
 кризи
Назву затверджено 1935
image
image

image Море Криз на Вікісховищі
image
Мозаїка знімків, зроблених при високому Сонці
image
image
Карти (1965 та 1964 р.)
image
image
Карта гравітаційного поля Місяця з поправкою на висоту (перераховано на рівень умовної сфери). Червоне — області посиленої гравітації (маскони); маскон Моря Криз — найправіший із 5 великих.
image
Західна частина Моря Криз
image
Частина гряди Оппеля. В центрі — маленький імовірний концентричний кратер. Розмір знімка — 13×18 км.
image
Безіменний кратер-привид на півдні Моря Криз. Повністю затоплений лавою і окреслений лише грядами, що пролягли над його валом. Діаметр — 16 км. Рельєф добре видно завдяки дуже низькому Сонцю (3,2°).

За Морем Криз зручно спостерігати лібрацію Місяця: його відстань від краю місячного диска невелика й завдяки лібрації змінюється в кілька разів, що видно навіть неозброєним оком.

Назва

Сучасну назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонувавДжованні Річчолі в 1651 році. 1935 року її затвердив Міжнародний астрономічний союз.

В давнину це море мало й кілька інших назв. Ймовірно, колись його називали Каспійським морем, бо це ім'я незалежно один від одного зафіксували Томас Герріот (1610), П'єр Гассенді (1635–1637) та Міхаель ван Лангрен (1645). Каспійське море згадував і давньогрецький письменник Плутарх, проводячи аналогію земних об'єктів із місячними. Однак Ян Гевелій 1647 року назвав це море Меотійським болотом (Palus Moeotis або Palus Mæotis) — давнім ім'ям Азовського моря. Крім того, близько 1600 року Вільям Гільберт — автор першої відомої карти Місяця, де було запропоновано імена для деталей його поверхні, — назвав його Британією (Brittannia).

Розташування й суміжні об'єкти

Координати центра Моря Криз — 17°00′ пн. ш. 59°06′ сх. д. / 17.0° пн. ш. 59.1° сх. д. / 17.0; 59.1. На захід від нього лежить Море Спокою з Болотом Сну, на південний захід — Море Достатку, на схід — Море Крайове. Між морями Криз та Крайовим є група маленьких озер із неофіційною назвою «Озера Котячої Посмішки» (лат. Lacus Risus Felis).

У ближніх околицях Моря Криз, у зовнішній частині його басейну, теж є чимало невеликих морських ділянок. Деякі з них отримали назву: Озеро Наполегливості (на півдні), Море Піни та Море Хвиль (на південному сході), Море Змії (на північному сході) та Озеро Справедливості (на північному заході). Крім того, там розташовані великі залиті лавою кратери (на півночі), та Фірмік (на південному сході). Море Змії та безіменна морська ділянка на північному заході Моря Криз сполучаються з ним вузькими протоками.

Біля західного краю Моря Криз лежить дуже яскравий променястий кратер . Інші сусідні з морем найменовані кратери — , Тіссеран, Глейшер, Фредгольм та Кріль на заході, Дельмот та Еймарт на півночі, Ібн ал-Хайсам та Ганзен на сході, Озу, Ван Альбада, Шеплі та Теббат на півдні.

Басейн

Як і багато інших місячних морів, Море Криз лежить у гігантському кратері — імпактному басейні. Воно займає його внутрішню, найглибшу, частину, оточену гірським кільцем. Це кільце витягнуте з заходу на схід і має розмір біля 630×500 км. На заході воно майже суцільне, а на сході сильно переривчасте. Окрім того, у цього басейну прослідковують і інші, слабше виражені, кільця — і меншого, і більшого діаметра. Найменше з них, ймовірно, лежить у межах моря під кільцем гряд і має діаметр близько 380 км, а найбільше, можливо, сягає близько 1000 або навіть 1600 км.

Басейн Моря Криз — один із найбільш витягнутих великих кратерів Місяця. Крім того, він примітний поганою розвиненістю зовнішніх кілець (гіршою, ніж, наприклад, у басейнів морів Нектару та Східного).

Викиди, що розлетілися при появі басейну Моря Криз, найкраще виражені на південному сході та північному сході. Подібні метеликоподібні ореоли викидів утворюються при ударах під малим кутом до горизонту. Також навколо цього басейну розкидані його вторинні кратери, що трапляються на відстані до 1100 км від його центра. Подекуди вони утворюють ланцюжки або й зливаються в суцільні долини.

Згідно з гравіметричними даними, басейн Моря Криз — одне з місць із рекордно малою товщиною місячної кори: вона там наближається до нуля. Це наслідок того, що при його появі породи кори були викинуті геть.

Лавовий покрив

Для товщини лавового покриву Моря Криз існують отримані різними методами оцінки 1,9 та 2,9 км. Біля берегів лава найтонша, і там над нею подекуди височіють рештки затоплених нею кратерів. Крім того, там трапляються не залиті лавою «острівці», де на поверхню виходить застиглий розплав, утворений при появі басейну моря. Радарне зондування з «Аполлона-17» показало, що на глибині 1,4 км у цьому морі лежить шар порід із дещо відмінною густиною (ймовірно, реголіт чи пірокластичні породи).

Поверхня Моря Криз лежить нижче за поверхню всіх сусідніх морських ділянок: приблизно на 3 км нижче за Море Спокою та Море Хвиль, на 2 км нижче за Море Піни, Озеро Справедливості та Озеро Наполегливості й на 1 км нижче за Море Змії та Море Достатку. (Абсолютна висота) поверхні Моря Криз знаходиться в межах 3,2–3,8 км нижче нульового рівня. Мінімуму вона сягає всередині кільця гряд. Гори, що оточують море, височіють над ним на 3–5 км.

У морі спостерігається маскон (область збільшеної сили тяжіння), де гравітаційне прискорення збільшене на 0,095 Ґал. Як і в деяких інших морях, він лежить у межах кільця гряд, а головною причиною його існування, ймовірно, є висока густина морської лави.

Деталі поверхні

Західний берег моря відносно рівний, а східний порізаний численними затоками й утворює багато мисів, півостровів та островів. Найбільший мис розташований на південному сході моря й має власне ім'я: (лат. Promontorium Agarum). Він є майже островом, бо відділений від «материка» затокою, але ця затока світла і тому малопомітна. Отримав назву й один невеликий острівець неподалік — (Mons Usov).

Маленький розрив є й на заході гірського кільця. Його обмежують виступи з неофіційними нині назвами «мис Олівій» (Promontorium Olivium, північний) та «мис Лавіній» (Promontorium Lavinium, південний). Гра світла та тіней на заході Сонця може створити враження, що вони з'єднані мостом. Ця ілюзія відома як [ru].

Кільце гряд Моря Криз більш кругле, ніж саме море. Воно має розмір 390×360 км і проходить у кількох десятках кілометрів від берегів. У ньому розрізняють кілька частин: гряда Оппеля (Dorsum Oppel) на заході, гряди Тетяєва (Dorsa Tetyaev) на північному сході, гряди Харкера (Dorsa Harker) на південному сході та гряда Терм'є (Dorsum Termier) на півдні. За точними альтиметричними даними в цьому морі виявлено й багато низьких гряд, що не входять до складу кільця (всього більше 170).

Найбільші кратери Моря Криз частково залиті лавою. Це 35-кілометровий кратер і 32-кілометровий Лік біля західного берега та 23-кілометровий Еймарт C біля північного. Розташування деяких гряд вказує на існування в морі й ще більших (до 95 км), але цілком вкритих лавою кратерів. Наступні за розміром кратери Моря Криз — Пікар (22 км), (19 км), Грівз (14 км), Клеомед F (12 км) та Свіфт (10 км). Всі вони з'явилися вже після лавового покриву. Окрім перерахованих, назви в цьому морі отримали кратери Фаренгейт (7 км), Кертіс (3 км), Еккерт (3 км), Лев (0,06 км) та кілька . На півночі гряди Оппеля лежить імовірний концентричний кратер розміром 3 км. Ще кілька таких кратерів є в південно-східних околицях моря.

Західну частину моря перетинають яскраві промені недалекого кратера . Менш помітних променів різних кратерів багато і на решті поверхні моря.

Геологічна історія

Басейн Моря Криз з'явився в нектарському періоді. Його вік із деякою невпевненістю оцінюють у 3,8–3,9 млрд років (дані радіоізотопного датування доставлених «Луною-20» зразків, що інтерпретують як його викиди). Він молодший за басейни сусідніх морів Спокою, Достатку та Нектару, але старший за басейни морів Дощів і, ймовірно, Гумбольдта. Чи старший він за басейн Моря Ясності, неясно.

Судячи з витягнутої форми басейну, поганої вираженості його східного краю та картини розподілу його викидів, він утворений ударом із заходу під малим кутом до горизонту — ймовірно, менше 15°. За іншою версією, витягнутість цього басейну значною мірою є наслідком того, що його східний край утворився поверх великого кратера або зруйнувався потім.

Базальтова лава, що утворила саме Море Криз, виверглася пізніше. Сучасна його поверхня складена пізньоімбрійською та ератосфенівською лавою. Радіоізотопний вік базальту, доставленого звідти «Луною-24», лежить у межах 2,5–3,5 млрд років. Вік поверхні різних ділянок моря, визначений за концентрацією кратерів, варіює в межах 2,7–3,6 млрд років (найстарші ділянки розташовані біля західного берега). Вік лавового покриву сусідніх маленьких морів та озер оцінюють як пізньоімбрійський, але дещо більший, ніж у Моря Криз.

Після утворення басейну, але до остаточного залиття його лавою там з'явилися такі кратери, як і Лік. Метеоритне бомбардування продовжувалося й після застигання лави, створивши Пікар, та численні менші кратери. Крім того, застигла лава, просівши під дією власної ваги, вкрилася грядами («зморшками»).

Приземлення космічних апаратів

  • 21 липня 1969 року біля центру Моря Криз (17° пн. ш. 60° сх. д. / 17° пн. ш. 60° сх. д. / 17; 60 (Луна-15)) розбилася автоматична міжпланетна станція «Луна-15».
  • 21 лютого 1972 року в області викидів басейну Моря Криз (за 180 км на південь від самого моря, 3°47′11″ пн. ш. 56°37′27″ сх. д. / 3.7863° пн. ш. 56.6242° сх. д. / 3.7863; 56.6242 (Луна-20)) здійснила м'яку посадку «Луна-20», що успішно доставила на Землю 55 г ґрунту.
  • 6 листопада 1974 року на південному сході Моря Криз (12°40′01″ пн. ш. 62°09′04″ сх. д. / 12.6669° пн. ш. 62.1511° сх. д. / 12.6669; 62.1511 (Луна-23)) невдало приземлилася .
  • 18 серпня 1976 року за 2,3 км від «Луни-23», біля 60-метрового кратера, що отримав ім'я Лев (12°42′52″ пн. ш. 62°12′46″ сх. д. / 12.7145° пн. ш. 62.2129° сх. д. / 12.7145; 62.2129 (Луна-24)), здійснила м'яку посадку «Луна-24», що успішно доставила на Землю 170 г ґрунту.

Примітки

  1. Wilhelms D. Chapter 11. Upper Imbrian Series // [1] — 1987. — P. 241–242. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 29 вересня 2013
  2. Byrne, P. K.; Klimczak, C.; Solomon, S. C. (2013). (PDF). American Geophysical Union, Fall Meeting 2013, abstract #P23E-1832. Bibcode:2013AGUFM.P23E1832B. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  3. Richard Handy (23 лютого 2007). . lpod.org. Архів оригіналу за 23 березня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  4. Wilhelms D. Plate 5A. Structural features // [2] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 квітня 2014
  5. Wichman R. W., Schultz P. H. The Crisium basin: Implications of an oblique impact for basin ring formation and cavity collapse // Large Meteorite Impacts and Planetary Evolution / B.O. Dressier, R.A.F. Grieve, V.L. Sharpton. — Geological Society of America, 1994. — P. 61–72. — (Geological Society of America Special Paper 293) — .
  6. Vandenbohede A. [3] — 2005. — P. 7. з джерела 8 травня 2014
  7. Schaaf F. The 50 Best Sights in Astronomy and How to See Them. — John Wiley & Sons, 2007. — P. 186. — .
  8. Lacroux J., Legrand C. Discover the Moon. — Cambridge University Press, 2003. — P. 40. — .
  9. Карта Місяця, складена Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651)
  10. Mare Crisium. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 28 червня 2015.
  11. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 6–7, 17, 33, 45. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  12. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)
  13. Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 233. — DOI:10.3931/e-rara-238. (Palus Mæotis — у списку назв на с. 233 [ 30 червня 2015 у Wayback Machine.])
  14. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 205. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  15. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 10–15. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  16. Chuck Wood (9 жовтня 2004). Marginal Maria. lpod.org. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  17. Wilhelms D. Plate 4A. Maria // [4] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 квітня 2014
  18. Head, J. W.; Adams, J. B.; McCord, T. B.; Pieters, C.; Zisk, S. Regional stratigraphy and geologic history of Mare Crisium // Mare Crisium: The view from Luna 24; Proceedings of the Conference, Houston, Tex., December 1-3, 1977. — New York : Pergamon Press, 1978. — P. 43–74. — Bibcode:1978mcvl.conf...43H.
  19. Ambrose, W. A. (2010). (PDF). 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.1061. Bibcode:2010LPI....41.1061A. Архів оригіналу (PDF) за 15 січня 2021. Процитовано 28 червня 2015.
  20. Chu A., Paech W., Weigand M. 2a - Mare Crisium // The Cambridge Photographic Moon Atlas. — Cambridge University Press, 2012. — P. 34–37. — . — DOI:10.1017/CBO9781139095709.006.
  21. Wood C. A. (14 серпня 2004). . lpod.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 28 червня 2015.
  22. Wilhelms D. Chapter 9. Nectarian System // [5] — 1987. — P. 170–171. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 3 вересня 2014
  23. Wieczorek, M. A.; Neumann, G. A.; Nimmo, F. та ін. (2013). (PDF). Science. 339 (6120): 671—675. Bibcode:2013Sci...339..671W. doi:10.1126/science.1231530. PMID 23223394. Архів оригіналу (PDF) за 30 березня 2015. Процитовано 28 червня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () (додатки [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.])
  24. Chuck Wood (30 березня 2006). . lpod.org. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  25. Spudis, P. D.; Sliz, M. U. (2016). (PDF). 47th Lunar and Planetary Science Conference, held March 21-25, 2016 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1903, p.1463. Bibcode:2016LPI....47.1463S. Архів оригіналу (PDF) за 8 серпня 2020. Процитовано 29 квітня 2017.
  26. Peeples, W. J.; Sill, W. R.; May, T. W.; Ward, S. H.; Phillips, R. J.; Jordan, R. L.; Abbott, E. A.; Killpack, T. J. (1978). Orbital radar evidence for lunar subsurface layering in Maria Serenitatis and Crisium. Journal of Geophysical Research. 83 (B7): 3459—3468. Bibcode:1978JGR....83.3459P. doi:10.1029/JB083iB07p03459.
  27. Watters T. R., Johnson C. L. Lunar Tectonics // Planetary Tectonics / T. R. Watters, R. A. Schultz. — Cambridge University Press, 2010. — P. 134–136, 167. — .
  28. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.].
  29. Promontorium Olivium. The-Moon Wiki. 2010. Архів оригіналу за 9 лютого 2013. Процитовано 28 червня 2015.
  30. O'Neill's Bridge. The-Moon Wiki. 2014. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  31. Concentric crater. The-Moon Wiki. Архів оригіналу за 4 листопада 2015. Процитовано 20 грудня 2015.
  32. Fitz-Gerald, B. (December 2012). (PDF). The Moon. Occasional papers of the Lunar Section of the British Astronomical Association. 2: 1—13. Архів оригіналу (PDF) за 28 травня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.
  33. Chuck Wood (13 березня 2010). Rays, Rays Everywhere. lpod.org. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  34. Fassett, C. I.; Head, J. W.; Kadish, S. J.; Mazarico, E.; Neumann, G. A.; Smith, D. E.; Zuber, M. T. (2012). . Journal of Geophysical Research. 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H06F. doi:10.1029/2011JE003951. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 28 червня 2015.
  35. Stöffler D., Ryder G., Ivanov B. A., Artemieva N. A., Cintala M. J., Grieve R. A. F. (2006). Cratering History and Lunar Chronology. Reviews in Mineralogy and Geochemistry. 60: 519—596. doi:10.2138/rmg.2006.60.05.
  36. Spudis P. D. 5. A modified basin: Crisium // The Geology of Multi-Ring Impact Basins. — Cambridge University Press, 2005. — P. 89–108. — . — DOI:10.1017/CBO9780511564581.006.
  37. Hiesinger, H.; van der Bogert, C. H.; Reiss, D.; Robinson, M. S. (2011). (PDF). EPSC-DPS Joint Meeting 2011, held 2-7 October 2011 in Nantes, France. Bibcode:2011epsc.conf.1095H. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  38. Wilhelms D. Plate 9A. Upper Imbrian Series // [6] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 квітня 2014

Посилання

  • Карти з актуальними назвами деталей поверхні: північна половина [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], південна половина [ 26 березня 2019 у Wayback Machine.]
  • Море Криз [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.] на The-Moon Wiki
  • Інтерактивні карти Місяця, центровані на Море Криз: фотомозаїка [ 1 липня 2015 у Wayback Machine.], карта висот [ 1 липня 2015 у Wayback Machine.]
  • Геологічні карти околиць Моря Криз (Геологічна служба США): північна половина [ 16 вересня 2015 у Wayback Machine.] (1972), південна половина [ 18 січня 2021 у Wayback Machine.] (1974)
  • Ділянка на південному сході Моря Криз [ 16 січня 2021 у Wayback Machine.]: видно гору Усова та частину гряд Харкера. Знімок зонда LRO з розділенням 1,2 м/пікс.; ширина — 6,2 км. Перевернуте зображення (північ унизу).
  • Деяка література в Astrophysics Data System
  • Jeff Plescia (16 березня 2012). Mare Crisium: Failure then Success. lroc.sese.asu.edu. оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  • Joel Raupe (4 липня 2011). That Crisium 'ghost crater,' east of Shapley. lunarnetworks.blogspot.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.
  • Дописи на Lunar Photo of the Day:
    • Chuck Wood (30 березня 2006). . lpod.org. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
    • Richard Handy (23 лютого 2007). . lpod.org. Архів оригіналу за 23 березня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
    • Chuck Wood (13 березня 2010). Rays, Rays Everywhere. lpod.org. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
    • Chuck Wood (5 липня 2014). Fish Scales. lpod.wikispaces.com. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
    • Chuck Wood (30 вересня 2004). Crisium Closeup. lpod.org. оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
    • Chuck Wood (23 лютого 2009). Forgotten Corner. lpod.wikispaces.com. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
    • Maximilian Teodorescu (20 лютого 2014). Mountains by the Sea. lpod.wikispaces.com. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
    • Chuck Wood (28 листопада 2006). Little Detective. lpod.org. оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
    • Chuck Wood (3 лютого 2006). Sunset on the Wasatch Mountains. lpod.org. оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 28 червня 2015.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Mo re Kriz lat Mare Crisium more na shodi vidimogo boku Misyacya Rozmir 560 420 km plosha bilya 170 000 km2 Najbilsh izolovane more vidimogo boku jogo otochuyut prostori visochini de traplyayutsya lishe malenki morski dilyanki Lezhit u velicheznomu krateri basejni primitnomu znachnoyu vityagnutistyu Maye harakterni dlya kruglih moriv maskon i kilce gryad ale ne maye kilcya grabeniv More Krizlat Mare CrisiumMozayika znimkiv zonda LRO shirina 750 km Koordinati centra 16 12 pn sh 59 06 sh d 16 2 pn sh 59 1 sh d 16 2 59 1Rozmir 560 420 kmEponim kriziNazvu zatverdzheno 1935 More Kriz na VikishovishiMozayika znimkiv zroblenih pri visokomu SonciKarti 1965 ta 1964 r Karta gravitacijnogo polya Misyacya z popravkoyu na visotu pererahovano na riven umovnoyi sferi Chervone oblasti posilenoyi gravitaciyi maskoni maskon Morya Kriz najpravishij iz 5 velikih Zahidna chastina Morya KrizChastina gryadi Oppelya V centri malenkij imovirnij koncentrichnij krater Rozmir znimka 13 18 km Bezimennij krater privid na pivdni Morya Kriz Povnistyu zatoplenij lavoyu i okreslenij lishe gryadami sho prolyagli nad jogo valom Diametr 16 km Relyef dobre vidno zavdyaki duzhe nizkomu Soncyu 3 2 Za Morem Kriz zruchno sposterigati libraciyu Misyacya jogo vidstan vid krayu misyachnogo diska nevelika j zavdyaki libraciyi zminyuyetsya v kilka raziv sho vidno navit neozbroyenim okom NazvaSuchasnu nazvu cogo morya yak i bilshosti misyachnih moriv zaproponuvavDzhovanni Richcholi v 1651 roci 1935 roku yiyi zatverdiv Mizhnarodnij astronomichnij soyuz V davninu ce more malo j kilka inshih nazv Jmovirno kolis jogo nazivali Kaspijskim morem bo ce im ya nezalezhno odin vid odnogo zafiksuvali Tomas Gerriot 1610 P yer Gassendi 1635 1637 ta Mihael van Langren 1645 Kaspijske more zgaduvav i davnogreckij pismennik Plutarh provodyachi analogiyu zemnih ob yektiv iz misyachnimi Odnak Yan Gevelij 1647 roku nazvav ce more Meotijskim bolotom Palus Moeotis abo Palus Maeotis davnim im yam Azovskogo morya Krim togo blizko 1600 roku Vilyam Gilbert avtor pershoyi vidomoyi karti Misyacya de bulo zaproponovano imena dlya detalej jogo poverhni nazvav jogo Britaniyeyu Brittannia Roztashuvannya j sumizhni ob yektiKoordinati centra Morya Kriz 17 00 pn sh 59 06 sh d 17 0 pn sh 59 1 sh d 17 0 59 1 Na zahid vid nogo lezhit More Spokoyu z Bolotom Snu na pivdennij zahid More Dostatku na shid More Krajove Mizh moryami Kriz ta Krajovim ye grupa malenkih ozer iz neoficijnoyu nazvoyu Ozera Kotyachoyi Posmishki lat Lacus Risus Felis U blizhnih okolicyah Morya Kriz u zovnishnij chastini jogo basejnu tezh ye chimalo nevelikih morskih dilyanok Deyaki z nih otrimali nazvu Ozero Napoleglivosti na pivdni More Pini ta More Hvil na pivdennomu shodi More Zmiyi na pivnichnomu shodi ta Ozero Spravedlivosti na pivnichnomu zahodi Krim togo tam roztashovani veliki zaliti lavoyu krateri na pivnochi ta Firmik na pivdennomu shodi More Zmiyi ta bezimenna morska dilyanka na pivnichnomu zahodi Morya Kriz spoluchayutsya z nim vuzkimi protokami Bilya zahidnogo krayu Morya Kriz lezhit duzhe yaskravij promenyastij krater Inshi susidni z morem najmenovani krateri Tisseran Glejsher Fredgolm ta Kril na zahodi Delmot ta Ejmart na pivnochi Ibn al Hajsam ta Ganzen na shodi Ozu Van Albada Shepli ta Tebbat na pivdni BasejnYak i bagato inshih misyachnih moriv More Kriz lezhit u gigantskomu krateri impaktnomu basejni Vono zajmaye jogo vnutrishnyu najglibshu chastinu otochenu girskim kilcem Ce kilce vityagnute z zahodu na shid i maye rozmir bilya 630 500 km Na zahodi vono majzhe sucilne a na shodi silno pererivchaste Okrim togo u cogo basejnu proslidkovuyut i inshi slabshe virazheni kilcya i menshogo i bilshogo diametra Najmenshe z nih jmovirno lezhit u mezhah morya pid kilcem gryad i maye diametr blizko 380 km a najbilshe mozhlivo syagaye blizko 1000 abo navit 1600 km Basejn Morya Kriz odin iz najbilsh vityagnutih velikih krateriv Misyacya Krim togo vin primitnij poganoyu rozvinenistyu zovnishnih kilec girshoyu nizh napriklad u basejniv moriv Nektaru ta Shidnogo Vikidi sho rozletilisya pri poyavi basejnu Morya Kriz najkrashe virazheni na pivdennomu shodi ta pivnichnomu shodi Podibni metelikopodibni oreoli vikidiv utvoryuyutsya pri udarah pid malim kutom do gorizontu Takozh navkolo cogo basejnu rozkidani jogo vtorinni krateri sho traplyayutsya na vidstani do 1100 km vid jogo centra Podekudi voni utvoryuyut lancyuzhki abo j zlivayutsya v sucilni dolini Zgidno z gravimetrichnimi danimi basejn Morya Kriz odne z misc iz rekordno maloyu tovshinoyu misyachnoyi kori vona tam nablizhayetsya do nulya Ce naslidok togo sho pri jogo poyavi porodi kori buli vikinuti get Lavovij pokrivDlya tovshini lavovogo pokrivu Morya Kriz isnuyut otrimani riznimi metodami ocinki 1 9 ta 2 9 km Bilya beregiv lava najtonsha i tam nad neyu podekudi visochiyut reshtki zatoplenih neyu krateriv Krim togo tam traplyayutsya ne zaliti lavoyu ostrivci de na poverhnyu vihodit zastiglij rozplav utvorenij pri poyavi basejnu morya Radarne zonduvannya z Apollona 17 pokazalo sho na glibini 1 4 km u comu mori lezhit shar porid iz desho vidminnoyu gustinoyu jmovirno regolit chi piroklastichni porodi Poverhnya Morya Kriz lezhit nizhche za poverhnyu vsih susidnih morskih dilyanok priblizno na 3 km nizhche za More Spokoyu ta More Hvil na 2 km nizhche za More Pini Ozero Spravedlivosti ta Ozero Napoleglivosti j na 1 km nizhche za More Zmiyi ta More Dostatku Absolyutna visota poverhni Morya Kriz znahoditsya v mezhah 3 2 3 8 km nizhche nulovogo rivnya Minimumu vona syagaye vseredini kilcya gryad Gori sho otochuyut more visochiyut nad nim na 3 5 km U mori sposterigayetsya maskon oblast zbilshenoyi sili tyazhinnya de gravitacijne priskorennya zbilshene na 0 095 Gal Yak i v deyakih inshih moryah vin lezhit u mezhah kilcya gryad a golovnoyu prichinoyu jogo isnuvannya jmovirno ye visoka gustina morskoyi lavi Detali poverhniZahidnij bereg morya vidnosno rivnij a shidnij porizanij chislennimi zatokami j utvoryuye bagato misiv pivostroviv ta ostroviv Najbilshij mis roztashovanij na pivdennomu shodi morya j maye vlasne im ya lat Promontorium Agarum Vin ye majzhe ostrovom bo viddilenij vid materika zatokoyu ale cya zatoka svitla i tomu malopomitna Otrimav nazvu j odin nevelikij ostrivec nepodalik Mons Usov Malenkij rozriv ye j na zahodi girskogo kilcya Jogo obmezhuyut vistupi z neoficijnimi nini nazvami mis Olivij Promontorium Olivium pivnichnij ta mis Lavinij Promontorium Lavinium pivdennij Gra svitla ta tinej na zahodi Soncya mozhe stvoriti vrazhennya sho voni z yednani mostom Cya ilyuziya vidoma yak ru Kilce gryad Morya Kriz bilsh krugle nizh same more Vono maye rozmir 390 360 km i prohodit u kilkoh desyatkah kilometriv vid beregiv U nomu rozriznyayut kilka chastin gryada Oppelya Dorsum Oppel na zahodi gryadi Tetyayeva Dorsa Tetyaev na pivnichnomu shodi gryadi Harkera Dorsa Harker na pivdennomu shodi ta gryada Term ye Dorsum Termier na pivdni Za tochnimi altimetrichnimi danimi v comu mori viyavleno j bagato nizkih gryad sho ne vhodyat do skladu kilcya vsogo bilshe 170 Najbilshi krateri Morya Kriz chastkovo zaliti lavoyu Ce 35 kilometrovij krater i 32 kilometrovij Lik bilya zahidnogo berega ta 23 kilometrovij Ejmart C bilya pivnichnogo Roztashuvannya deyakih gryad vkazuye na isnuvannya v mori j she bilshih do 95 km ale cilkom vkritih lavoyu krateriv Nastupni za rozmirom krateri Morya Kriz Pikar 22 km 19 km Grivz 14 km Kleomed F 12 km ta Svift 10 km Vsi voni z yavilisya vzhe pislya lavovogo pokrivu Okrim pererahovanih nazvi v comu mori otrimali krateri Farengejt 7 km Kertis 3 km Ekkert 3 km Lev 0 06 km ta kilka Na pivnochi gryadi Oppelya lezhit imovirnij koncentrichnij krater rozmirom 3 km She kilka takih krateriv ye v pivdenno shidnih okolicyah morya Zahidnu chastinu morya peretinayut yaskravi promeni nedalekogo kratera Mensh pomitnih promeniv riznih krateriv bagato i na reshti poverhni morya Geologichna istoriyaBasejn Morya Kriz z yavivsya v nektarskomu periodi Jogo vik iz deyakoyu nevpevnenistyu ocinyuyut u 3 8 3 9 mlrd rokiv dani radioizotopnogo datuvannya dostavlenih Lunoyu 20 zrazkiv sho interpretuyut yak jogo vikidi Vin molodshij za basejni susidnih moriv Spokoyu Dostatku ta Nektaru ale starshij za basejni moriv Doshiv i jmovirno Gumboldta Chi starshij vin za basejn Morya Yasnosti neyasno Sudyachi z vityagnutoyi formi basejnu poganoyi virazhenosti jogo shidnogo krayu ta kartini rozpodilu jogo vikidiv vin utvorenij udarom iz zahodu pid malim kutom do gorizontu jmovirno menshe 15 Za inshoyu versiyeyu vityagnutist cogo basejnu znachnoyu miroyu ye naslidkom togo sho jogo shidnij kraj utvorivsya poverh velikogo kratera abo zrujnuvavsya potim Bazaltova lava sho utvorila same More Kriz viverglasya piznishe Suchasna jogo poverhnya skladena piznoimbrijskoyu ta eratosfenivskoyu lavoyu Radioizotopnij vik bazaltu dostavlenogo zvidti Lunoyu 24 lezhit u mezhah 2 5 3 5 mlrd rokiv Vik poverhni riznih dilyanok morya viznachenij za koncentraciyeyu krateriv variyuye v mezhah 2 7 3 6 mlrd rokiv najstarshi dilyanki roztashovani bilya zahidnogo berega Vik lavovogo pokrivu susidnih malenkih moriv ta ozer ocinyuyut yak piznoimbrijskij ale desho bilshij nizh u Morya Kriz Pislya utvorennya basejnu ale do ostatochnogo zalittya jogo lavoyu tam z yavilisya taki krateri yak i Lik Meteoritne bombarduvannya prodovzhuvalosya j pislya zastigannya lavi stvorivshi Pikar ta chislenni menshi krateri Krim togo zastigla lava prosivshi pid diyeyu vlasnoyi vagi vkrilasya gryadami zmorshkami Prizemlennya kosmichnih aparativ21 lipnya 1969 roku bilya centru Morya Kriz 17 pn sh 60 sh d 17 pn sh 60 sh d 17 60 Luna 15 rozbilasya avtomatichna mizhplanetna stanciya Luna 15 21 lyutogo 1972 roku v oblasti vikidiv basejnu Morya Kriz za 180 km na pivden vid samogo morya 3 47 11 pn sh 56 37 27 sh d 3 7863 pn sh 56 6242 sh d 3 7863 56 6242 Luna 20 zdijsnila m yaku posadku Luna 20 sho uspishno dostavila na Zemlyu 55 g gruntu 6 listopada 1974 roku na pivdennomu shodi Morya Kriz 12 40 01 pn sh 62 09 04 sh d 12 6669 pn sh 62 1511 sh d 12 6669 62 1511 Luna 23 nevdalo prizemlilasya 18 serpnya 1976 roku za 2 3 km vid Luni 23 bilya 60 metrovogo kratera sho otrimav im ya Lev 12 42 52 pn sh 62 12 46 sh d 12 7145 pn sh 62 2129 sh d 12 7145 62 2129 Luna 24 zdijsnila m yaku posadku Luna 24 sho uspishno dostavila na Zemlyu 170 g gruntu PrimitkiWilhelms D Chapter 11 Upper Imbrian Series 1 1987 P 241 242 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 29 veresnya 2013 Byrne P K Klimczak C Solomon S C 2013 PDF American Geophysical Union Fall Meeting 2013 abstract P23E 1832 Bibcode 2013AGUFM P23E1832B Arhiv originalu PDF za 24 chervnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Richard Handy 23 lyutogo 2007 lpod org Arhiv originalu za 23 bereznya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Wilhelms D Plate 5A Structural features 2 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 8 kvitnya 2014 Wichman R W Schultz P H The Crisium basin Implications of an oblique impact for basin ring formation and cavity collapse Large Meteorite Impacts and Planetary Evolution B O Dressier R A F Grieve V L Sharpton Geological Society of America 1994 P 61 72 Geological Society of America Special Paper 293 ISBN 9780813722931 Vandenbohede A 3 2005 P 7 z dzherela 8 travnya 2014 Schaaf F The 50 Best Sights in Astronomy and How to See Them John Wiley amp Sons 2007 P 186 ISBN 9780470128312 Lacroux J Legrand C Discover the Moon Cambridge University Press 2003 P 40 ISBN 9780521535557 Karta Misyacya skladena Franchesko Grimaldi ta Dzhovanni Richcholi 1651 Mare Crisium Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 4 kvitnya 2012 Procitovano 28 chervnya 2015 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 6 7 17 33 45 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Karta Misyacya skladena Mihaelem van Langrenom 1645 Hevelius J Selenographia sive Lunae descriptio Gedani Hunefeld 1647 P 226 227 233 DOI 10 3931 e rara 238 Palus Maeotis u spisku nazv na s 233 30 chervnya 2015 u Wayback Machine Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 205 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 10 15 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Chuck Wood 9 zhovtnya 2004 Marginal Maria lpod org Arhiv originalu za 28 chervnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Wilhelms D Plate 4A Maria 4 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 8 kvitnya 2014 Head J W Adams J B McCord T B Pieters C Zisk S Regional stratigraphy and geologic history of Mare Crisium Mare Crisium The view from Luna 24 Proceedings of the Conference Houston Tex December 1 3 1977 New York Pergamon Press 1978 P 43 74 Bibcode 1978mcvl conf 43H Ambrose W A 2010 PDF 41st Lunar and Planetary Science Conference held March 1 5 2010 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1533 p 1061 Bibcode 2010LPI 41 1061A Arhiv originalu PDF za 15 sichnya 2021 Procitovano 28 chervnya 2015 Chu A Paech W Weigand M 2a Mare Crisium The Cambridge Photographic Moon Atlas Cambridge University Press 2012 P 34 37 ISBN 9781107019737 DOI 10 1017 CBO9781139095709 006 Wood C A 14 serpnya 2004 lpod org Arhiv originalu za 7 serpnya 2014 Procitovano 28 chervnya 2015 Wilhelms D Chapter 9 Nectarian System 5 1987 P 170 171 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 3 veresnya 2014 Wieczorek M A Neumann G A Nimmo F ta in 2013 PDF Science 339 6120 671 675 Bibcode 2013Sci 339 671W doi 10 1126 science 1231530 PMID 23223394 Arhiv originalu PDF za 30 bereznya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka dodatki 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Chuck Wood 30 bereznya 2006 lpod org Arhiv originalu za 24 bereznya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Spudis P D Sliz M U 2016 PDF 47th Lunar and Planetary Science Conference held March 21 25 2016 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1903 p 1463 Bibcode 2016LPI 47 1463S Arhiv originalu PDF za 8 serpnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2017 Peeples W J Sill W R May T W Ward S H Phillips R J Jordan R L Abbott E A Killpack T J 1978 Orbital radar evidence for lunar subsurface layering in Maria Serenitatis and Crisium Journal of Geophysical Research 83 B7 3459 3468 Bibcode 1978JGR 83 3459P doi 10 1029 JB083iB07p03459 Watters T R Johnson C L Lunar Tectonics Planetary Tectonics T R Watters R A Schultz Cambridge University Press 2010 P 134 136 167 ISBN 978 0 521 76573 2 Za danimi lazernogo altimetra na suputniku Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Promontorium Olivium The Moon Wiki 2010 Arhiv originalu za 9 lyutogo 2013 Procitovano 28 chervnya 2015 O Neill s Bridge The Moon Wiki 2014 Arhiv originalu za 27 chervnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Concentric crater The Moon Wiki Arhiv originalu za 4 listopada 2015 Procitovano 20 grudnya 2015 Fitz Gerald B December 2012 PDF The Moon Occasional papers of the Lunar Section of the British Astronomical Association 2 1 13 Arhiv originalu PDF za 28 travnya 2015 Procitovano 20 grudnya 2015 Chuck Wood 13 bereznya 2010 Rays Rays Everywhere lpod org Arhiv originalu za 24 chervnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Fassett C I Head J W Kadish S J Mazarico E Neumann G A Smith D E Zuber M T 2012 Journal of Geophysical Research 117 E12 Bibcode 2012JGRE 117 0H06F doi 10 1029 2011JE003951 Arhiv originalu za 23 serpnya 2017 Procitovano 28 chervnya 2015 Stoffler D Ryder G Ivanov B A Artemieva N A Cintala M J Grieve R A F 2006 Cratering History and Lunar Chronology Reviews in Mineralogy and Geochemistry 60 519 596 doi 10 2138 rmg 2006 60 05 Spudis P D 5 A modified basin Crisium The Geology of Multi Ring Impact Basins Cambridge University Press 2005 P 89 108 ISBN 9780521619233 DOI 10 1017 CBO9780511564581 006 Hiesinger H van der Bogert C H Reiss D Robinson M S 2011 PDF EPSC DPS Joint Meeting 2011 held 2 7 October 2011 in Nantes France Bibcode 2011epsc conf 1095H Arhiv originalu PDF za 24 chervnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Wilhelms D Plate 9A Upper Imbrian Series 6 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 8 kvitnya 2014PosilannyaKarti z aktualnimi nazvami detalej poverhni pivnichna polovina 5 bereznya 2016 u Wayback Machine pivdenna polovina 26 bereznya 2019 u Wayback Machine More Kriz 8 serpnya 2020 u Wayback Machine na The Moon Wiki Interaktivni karti Misyacya centrovani na More Kriz fotomozayika 1 lipnya 2015 u Wayback Machine karta visot 1 lipnya 2015 u Wayback Machine Geologichni karti okolic Morya Kriz Geologichna sluzhba SShA pivnichna polovina 16 veresnya 2015 u Wayback Machine 1972 pivdenna polovina 18 sichnya 2021 u Wayback Machine 1974 Dilyanka na pivdennomu shodi Morya Kriz 16 sichnya 2021 u Wayback Machine vidno goru Usova ta chastinu gryad Harkera Znimok zonda LRO z rozdilennyam 1 2 m piks shirina 6 2 km Perevernute zobrazhennya pivnich unizu Deyaka literatura v Astrophysics Data System Jeff Plescia 16 bereznya 2012 Mare Crisium Failure then Success lroc sese asu edu originalu za 24 kvitnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Joel Raupe 4 lipnya 2011 That Crisium ghost crater east of Shapley lunarnetworks blogspot com Arhiv originalu za 20 grudnya 2015 Procitovano 20 grudnya 2015 Dopisi na Lunar Photo of the Day Chuck Wood 30 bereznya 2006 lpod org Arhiv originalu za 24 bereznya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Richard Handy 23 lyutogo 2007 lpod org Arhiv originalu za 23 bereznya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Chuck Wood 13 bereznya 2010 Rays Rays Everywhere lpod org Arhiv originalu za 24 chervnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Chuck Wood 5 lipnya 2014 Fish Scales lpod wikispaces com Arhiv originalu za 24 chervnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Chuck Wood 30 veresnya 2004 Crisium Closeup lpod org originalu za 29 bereznya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Chuck Wood 23 lyutogo 2009 Forgotten Corner lpod wikispaces com Arhiv originalu za 24 chervnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Maximilian Teodorescu 20 lyutogo 2014 Mountains by the Sea lpod wikispaces com Arhiv originalu za 24 chervnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Chuck Wood 28 listopada 2006 Little Detective lpod org originalu za 24 bereznya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 Chuck Wood 3 lyutogo 2006 Sunset on the Wasatch Mountains lpod org originalu za 13 lyutogo 2015 Procitovano 28 chervnya 2015

Дата публікації:
Топ