Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ератосфенівський період період геологічної історії Місяця що настав після імбрійського й передував коперниківському Назв

Ератосфенівський період

Ератосфенівський період

Ератосфенівський період — період геологічної історії Місяця, що настав після імбрійського й передував коперниківському. Названий за ім'ям типового кратера цього періоду — Ератосфена. Межі цього періоду, особливо верхня, визначені нечітко. Він почався 3,11–3,24 млрд років тому, а закінчився, за найбільш поширеними уявленнями, між 1,1 та 2,2 млрд років тому.

image
Кратер Ератосфен, за ім'ям якого названо період. Має типовий для кратерів цього періоду вигляд: він добре зберігся, але його промені вже потьмяніли.

Межі ератосфенівського періоду проведені таким чином:

  • початком періоду є час утворення морських ділянок, де всі кратери, більші за певний поріг, ще не встигли згладитися під впливом метеоритного бомбардування. А саме, на цих ділянках найбільші кратери, внутрішні схили яких згладжені до похилу в 1°, мають діаметр 240±10 м.
  • Кінцем періоду зазвичай вважають час утворення найдавніших кратерів, що досі зберегли світлі промені. Його визначення ускладнене не лише проблематичністю з'ясування віку кратерів, а й тим, що сама ця межа дуже розмита: в різних випадках промені зникають із різною швидкістю (докладніше див. у статті «коперниківський період»).

Отже, ці межі проведені не так, як усі інші відмітки на селенохронологічній шкалі (за появою визначних імпактних басейнів). Поява кратера Ератосфен не використовується для поділу місячної історії, бо не була подією глобального масштабу (його викиди вкривають невелику площу). Більш значною, хоча й більш тривалою, подією було падіння інтенсивності вивержень морської лави біля початку періоду; можливо, згодом воно ляже в основу визначення цієї межі.

Виділення цього періоду запропонували 1962 року Ю. Шумейкер та Р. Хакман, засновники сучасного поділу історії Місяця на періоди.

Ідентифікація об'єктів ератосфенівського віку

Зазвичай ератосфенівськими вважають кратери, що добре збереглися, але вже не мають яскравих променів (променясті кратери відносять до наступного — коперниківського — періоду). Втім, цей підхід має суттєвий недолік: швидкість зникнення променів у різних випадках сильно відрізняється.

Важливий спосіб визначення віку деталей поверхні небесних тіл заснований на підрахунку кратерів, що накопичилися на цих деталях за час їх існування. Концентрація кратерів діаметром ≥1 км на морських ділянках ератосфенівського віку лежить у межах 750–2500 шт/млн км2. Окрім того, є методи визначення віку поверхні, засновані на ступені зруйнованості кратерів, і саме на одному з них базується визначення початку ератосфенівського періоду.

Об'єкти, що утворилися протягом періоду

У цьому періоді згасала і власна геологічна активність Місяця, і частота астероїдних ударів. Лава, що розлилася протягом періоду, утворює близько 1/3 сучасної площі місячних морів (5% всієї місячної поверхні). Більшість цієї лави знаходиться в західній половині видимого боку й вирізняється підвищеним вмістом титану, дещо збільшеною радіоактивністю та відносно блакитнуватим відтінком. Це здебільшого ділянки в Океані Бур, Морі Парів, західній частині Моря Дощів та Моря Холоду, окремі місця в морях Ясності, Вологості, Хмар, Сміта, Крайовому, а також лавові покриви великих кратерів Грімальді, Платон та Геркулес.

Жодного імпактного басейну в цьому періоді, а також після нього, не з'явилося, але тривало накопичення менших кратерів. Вони здебільшого добре збереглися, але вже втратили велику яскравість та світлі промені. Всього протягом цього періоду утворилося близько 90 кратерів діаметром >30 км. Найбільші з них:

Породи, що з'явилися протягом ератосфенівського періоду, називаються ератосфенівською системою (англ. Eratosthenian System). Зразки таких порід були доставлені на Землю лише «Аполлоном-12». Це ранньоератосфенівська (3,1–3,3 млрд років) морська лава з Океану Бур.

Примітки

  1. Tanaka K.L., Hartmann W.K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 275–298. — . — DOI:10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9.
  2. Wilhelms D. Chapter 12. Eratosthenian System // [1] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 14 травня 2013
  3. Stöffler, D.; Ryder, G. (2001). Stratigraphy and Isotope Ages of Lunar Geologic Units: Chronological Standard for the Inner Solar System. Space Science Reviews. 96 (1-4). Bibcode:2001SSRv...96....9S. doi:10.1023/A:1011937020193.
  4. Hawke, B. Ray; Blewett, D. T.; Lucey, P. G.; Smith, G. A.; Bell, J. F.; Campbell, B. A.; Robinson, M. S. (2004). (PDF). Icarus. 170 (1): 1—16. Bibcode:2004Icar..170....1H. doi:10.1016/j.icarus.2004.02.013. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2014. Процитовано 15 березня 2015.
  5. Wilhelms D. Chapter 7. Relative Ages // [2] — 1987. — P. 123–125, 130. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 6 квітня 2014
  6. Shoemaker, E. M.; Hackman, R. J. (1962). Stratigraphic Basis for a Lunar Time Scale. The Moon. IAU Symposium 14: 289—300. Bibcode:1962IAUS...14..289S. ()
  7. Wilhelms D. Chapter 14. Summary // [3] — 1987. — P. 279-280. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 14 травня 2013
  8. Wilhelms D. Plates 10A, 10B (Eratosthenian system) // [4] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 квітня 2014
  9. Wood C. A. (14 серпня 2004). . lpod.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 7 лютого 2015.

Література

  • Tanaka K.L., Hartmann W.K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 275–298. — . — DOI:10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9.
  • Wilhelms D. Chapter 12. Eratosthenian System // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  • Wilhelms D. Plates 10A, 10B (Eratosthenian system) // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу. — карта деталей поверхні Місяця, що утворилися протягом ератосфенівського періоду

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Eratosfenivskij period period geologichnoyi istoriyi Misyacya sho nastav pislya imbrijskogo j pereduvav kopernikivskomu Nazvanij za im yam tipovogo kratera cogo periodu Eratosfena Mezhi cogo periodu osoblivo verhnya viznacheni nechitko Vin pochavsya 3 11 3 24 mlrd rokiv tomu a zakinchivsya za najbilsh poshirenimi uyavlennyami mizh 1 1 ta 2 2 mlrd rokiv tomu Krater Eratosfen za im yam yakogo nazvano period Maye tipovij dlya krateriv cogo periodu viglyad vin dobre zberigsya ale jogo promeni vzhe potmyanili Mezhi eratosfenivskogo periodu provedeni takim chinom pochatkom periodu ye chas utvorennya morskih dilyanok de vsi krateri bilshi za pevnij porig she ne vstigli zgladitisya pid vplivom meteoritnogo bombarduvannya A same na cih dilyankah najbilshi krateri vnutrishni shili yakih zgladzheni do pohilu v 1 mayut diametr 240 10 m Kincem periodu zazvichaj vvazhayut chas utvorennya najdavnishih krateriv sho dosi zberegli svitli promeni Jogo viznachennya uskladnene ne lishe problematichnistyu z yasuvannya viku krateriv a j tim sho sama cya mezha duzhe rozmita v riznih vipadkah promeni znikayut iz riznoyu shvidkistyu dokladnishe div u statti kopernikivskij period Otzhe ci mezhi provedeni ne tak yak usi inshi vidmitki na selenohronologichnij shkali za poyavoyu viznachnih impaktnih basejniv Poyava kratera Eratosfen ne vikoristovuyetsya dlya podilu misyachnoyi istoriyi bo ne bula podiyeyu globalnogo masshtabu jogo vikidi vkrivayut neveliku ploshu Bilsh znachnoyu hocha j bilsh trivaloyu podiyeyu bulo padinnya intensivnosti viverzhen morskoyi lavi bilya pochatku periodu mozhlivo zgodom vono lyazhe v osnovu viznachennya ciyeyi mezhi Vidilennya cogo periodu zaproponuvali 1962 roku Yu Shumejker ta R Hakman zasnovniki suchasnogo podilu istoriyi Misyacya na periodi Identifikaciya ob yektiv eratosfenivskogo vikuZazvichaj eratosfenivskimi vvazhayut krateri sho dobre zbereglisya ale vzhe ne mayut yaskravih promeniv promenyasti krateri vidnosyat do nastupnogo kopernikivskogo periodu Vtim cej pidhid maye suttyevij nedolik shvidkist zniknennya promeniv u riznih vipadkah silno vidriznyayetsya Vazhlivij sposib viznachennya viku detalej poverhni nebesnih til zasnovanij na pidrahunku krateriv sho nakopichilisya na cih detalyah za chas yih isnuvannya Koncentraciya krateriv diametrom 1 km na morskih dilyankah eratosfenivskogo viku lezhit u mezhah 750 2500 sht mln km2 Okrim togo ye metodi viznachennya viku poverhni zasnovani na stupeni zrujnovanosti krateriv i same na odnomu z nih bazuyetsya viznachennya pochatku eratosfenivskogo periodu Ob yekti sho utvorilisya protyagom perioduU comu periodi zgasala i vlasna geologichna aktivnist Misyacya i chastota asteroyidnih udariv Lava sho rozlilasya protyagom periodu utvoryuye blizko 1 3 suchasnoyi ploshi misyachnih moriv 5 vsiyeyi misyachnoyi poverhni Bilshist ciyeyi lavi znahoditsya v zahidnij polovini vidimogo boku j viriznyayetsya pidvishenim vmistom titanu desho zbilshenoyu radioaktivnistyu ta vidnosno blakitnuvatim vidtinkom Ce zdebilshogo dilyanki v Okeani Bur Mori Pariv zahidnij chastini Morya Doshiv ta Morya Holodu okremi miscya v moryah Yasnosti Vologosti Hmar Smita Krajovomu a takozh lavovi pokrivi velikih krateriv Grimaldi Platon ta Gerkules Zhodnogo impaktnogo basejnu v comu periodi a takozh pislya nogo ne z yavilosya ale trivalo nakopichennya menshih krateriv Voni zdebilshogo dobre zbereglisya ale vzhe vtratili veliku yaskravist ta svitli promeni Vsogo protyagom cogo periodu utvorilosya blizko 90 krateriv diametrom gt 30 km Najbilshi z nih na vidimomu boci Hauzen Langren Pifagor Moret Teofil Gemin Aristotel Fabricij Verner Plutarh Gerkules Bulliald Eratosfen ta in na zvorotnomu boci Birkeland Morze Rikko Olkott Kirkvud Finsen Om Moiseyev Porodi sho z yavilisya protyagom eratosfenivskogo periodu nazivayutsya eratosfenivskoyu sistemoyu angl Eratosthenian System Zrazki takih porid buli dostavleni na Zemlyu lishe Apollonom 12 Ce rannoeratosfenivska 3 1 3 3 mlrd rokiv morska lava z Okeanu Bur PrimitkiTanaka K L Hartmann W K Chapter 15 The Planetary Time Scale The Geologic Time Scale F M Gradstein J G Ogg M D Schmitz G M Ogg Elsevier Science Limited 2012 P 275 298 ISBN 978 0 444 59425 9 DOI 10 1016 B978 0 444 59425 9 00015 9 Wilhelms D Chapter 12 Eratosthenian System 1 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 14 travnya 2013 Stoffler D Ryder G 2001 Stratigraphy and Isotope Ages of Lunar Geologic Units Chronological Standard for the Inner Solar System Space Science Reviews 96 1 4 Bibcode 2001SSRv 96 9S doi 10 1023 A 1011937020193 Hawke B Ray Blewett D T Lucey P G Smith G A Bell J F Campbell B A Robinson M S 2004 PDF Icarus 170 1 1 16 Bibcode 2004Icar 170 1H doi 10 1016 j icarus 2004 02 013 Arhiv originalu PDF za 27 listopada 2014 Procitovano 15 bereznya 2015 Wilhelms D Chapter 7 Relative Ages 2 1987 P 123 125 130 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 6 kvitnya 2014 Shoemaker E M Hackman R J 1962 Stratigraphic Basis for a Lunar Time Scale The Moon IAU Symposium 14 289 300 Bibcode 1962IAUS 14 289S Wilhelms D Chapter 14 Summary 3 1987 P 279 280 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 14 travnya 2013 Wilhelms D Plates 10A 10B Eratosthenian system 4 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 8 kvitnya 2014 Wood C A 14 serpnya 2004 lpod org Arhiv originalu za 7 serpnya 2014 Procitovano 7 lyutogo 2015 LiteraturaTanaka K L Hartmann W K Chapter 15 The Planetary Time Scale The Geologic Time Scale F M Gradstein J G Ogg M D Schmitz G M Ogg Elsevier Science Limited 2012 P 275 298 ISBN 978 0 444 59425 9 DOI 10 1016 B978 0 444 59425 9 00015 9 Wilhelms D Chapter 12 Eratosthenian System Geologic History of the Moon 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhiv originalu Wilhelms D Plates 10A 10B Eratosthenian system Geologic History of the Moon 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhiv originalu karta detalej poverhni Misyacya sho utvorilisya protyagom eratosfenivskogo periodu

Дата публікації:
Топ