Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Коперниківський період період геологічної історії Місяця що настав після ератосфенівського і триває дотепер Був виділени

Коперниківський період

Коперниківський період

Коперниківський період — період геологічної історії Місяця, що настав після ератосфенівського і триває дотепер. Був виділений для позначення часу утворення кратерів із яскравими променями, подібних до кратера Коперник. Із часом такі промені зникають, і тому їх мають лише молоді кратери. Інших деталей поверхні протягом періоду на Місяці майже не з'явилося, оскільки його надра були вже надто холодні для масштабної геологічної активності.

image
Кратер Коперник. Видно добру збереженість, характерну для кратерів коперниківського періоду
image
Поверхня Моря Дощів, перетята променями Коперника (сам кратер видно на горизонті)
image
Тихо — кратер коперниківського періоду, що має найвиразнішу на Місяці променеву систему
image
Чіткий край коперниківського кратера  — ознака малого віку

Датування початку періоду дуже непевне. Це пов'язане не лише з проблематичністю визначення віку кратерів, а й з тим, що в різних випадках промені зникають із різною швидкістю. Ймовірно, нижню межу періоду треба проводити в інтервалі 1,25–2,2 млрд років тому. Широкого розповсюдження набули оцінки 1,1 та 2,1 млрд років тому. Є підстави проводити цю межу на відмітці 0,75 млрд років тому (тривалість потьмяніння порід під дією випромінювання), і в такому випадку вік кратера Коперник не буде коперниківським. Втім, є дані, що згадана тривалість може варіювати в межах 0,25 — 2-3 млрд років (а час існування променів — ще сильніше).

Виділення цього періоду запропонували в 1962 році Юджин Шумейкер та Роберт Хакман, засновники сучасного поділу історії Місяця на періоди.

Визначення нижньої межі

Коперниківський період зазвичай визначають як час утворення кратерів, яскраві промені яких збереглися дотепер. Однак, по-перше, вік кратерів визначити важко, а по-друге, яскравість променів залежить не лише від віку кратера, а й від складу його викидів та підстилаючої поверхні.

Промені кратерів утворені частково викинутою з них речовиною, а частково місцевим ґрунтом з невеликої глибини, що опинився на поверхні при падінні цієї речовини (наприклад, викидами вторинних кратерів). Ґрунт із глибини спочатку світліший за поверхневий, а з часом тьмянішає під дією сонячного вітру та космічних променів. Окрім того, промені знищують наслідки метеоритного бомбардування, перемішучи реголіт.

Якщо промінь утворений викидами того ж складу, що поверхня під ним, то він зникне відносно швидко. Якщо ж він утворений світлими материковими породами, викинутими на темну морську поверхню, космічне випромінювання не здатне остаточно його знищити. Він може зникнути лише від метеоритного бомбардування, що займає більше часу (за деякими оцінками, >3 млрд років).

Хоча коперниківський період названо за ім'ям кратера Коперник, його початок не прив'язаний до утворення цього кратера. Серед променястих кратерів Коперник є відносно старим (його промені не дуже яскраві), але не найстаршим. Вік Коперника оцінюють приблизно у 800 млн років (ця цифра отримана з досліджень зразків порід, походження яких — щоправда, не зовсім впевнено — пов'язують з ударом, що створив цей кратер). Більш давніми променястими кратерами є та Автолік. Для зразків порід, які, ймовірно, належать до викидів цих кратерів, отримано значення віку 1,3 та 2,1 млрд років відповідно. За деякими оцінками, Автолік — один із найстарших кратерів із променями, і це стало основою для пропозиції вважати час його утворення початком цього періоду. За іншими даними, існують і ще старші променясті кратери (близько 3 млрд років). Окрім того, деякі дослідження вказують на те, що промені Автоліка та Арістілла вже досягли «оптичної зрілості» (не здатні далі тьмяніти під дією випромінювання) і, таким чином, те, що вони збереглися дотепер — результат не стільки молодості цих кратерів, скільки їх утворення у світлих породах.

Названі проблеми визначення початку періоду призвели до пропозиції засновувати його визначення не на яскравості променів, а на «оптичній зрілості» поверхні. Цей варіант теж пов'язаний з деякими труднощами, зокрема, з тим, що час досягнення цієї зрілості відомий з низькою точністю. Однак відмічено, що викиди Коперника майже «зрілі» і, отже, цей час ненабагато більший за його вік, що становить 0,8 млрд років. За іншими даними, ці викиди вже зовсім «зрілі», а згаданий час менший за вік кратера і становить 0,75 млрд років. У такому випадку коперниківський період почався вже після утворення Коперника. Втім, є дані, що час досягнення «оптичної зрілості» варіює дуже сильно: за цими даними, він залежить від хімічного складу ґрунту і для порід морів становить близько 0,25 млрд років, а для порід височин — 2–3 млрд.

Ідентифікація об'єктів коперниківського віку

image
Інфрачервоний знімок Місяця під час затемнення. Молоді кратери виглядають яскравими точками, старі не помітні. Найяскравіший кратер — Тихо.

Головна ознака, за якою місячні кратери зазвичай відносять до коперниківських, — наявність яскравих променів. Окрім того, ці кратери добре збережені: їх краї дуже чіткі, тоді як у старих кратерів вони згладжені та зруйновані метеоритним бомбардуванням (що призводить, зокрема, до зменшення глибини). Великі кратери ератосфенівського періоду зазвичай теж добре збережені, але вже не мають променів.

Важливий спосіб визначення віку деталей поверхні небесних тіл заснований на підрахунку кратерів, що накопичилися на цих деталях за час їх існування. Концентрація кратерів діаметром ≥1 км на ділянках коперниківського віку становить <750 шт/млн км2 для поверхні морів та <1000 шт/млн км2 для поверхні кратерів.

Окрім того, вік кратерів можна оцінити за інфрачервоними спостереженнями під час місячного затемнення: поверхня молодих кратерів охолоджується повільніше, ніж інші ділянки, і ці кратери лишаються «гарячими точками». Це наслідок того, що там ще нема товстого суцільного теплоізолюючого шару дрібних уламків. Так, кратер Тихо під час затемнень принаймні на 50° тепліший за околиці. Для ератосфенівських кратерів цей ефект значно менший. Ступінь подрібненості речовини, що вкриває кратер, можна визначати і за радіолокаційними даними.

Об'єкти, що утворилися протягом періоду

У коперниківському періоді місячний ландшафт змінювався мало. Деталі рельєфу, що тоді з'явилися, займають лише кілька відсотків місячної поверхні. Це в першу чергу кратери від ударів космічних тіл. Надра Місяця були вже надто холодні для інтенсивної геологічної активності, й утворення морів у цьому періоді майже припинилося. Дуже мало було й проявів тектонічних процесів. Однак відомо більше десятка морських ділянок, які, судячи з низької концентрації кратерів, могли з'явитися саме тоді. Можливо, такий вік мають і деякі вулканічні кратери (наприклад, у кратері Шредінгер). До тектонічних об'єктів коперниківських часів належать дрібні грабени і, можливо, деякі гряди та лопатеподібні уступи. У цьому ж періоді утворилися (такі як Іна) — своєрідні об'єкти невідомого походження.

До найбільших кратерів коперниківського періоду належать сам Коперник, Тихо, , Стевін, Цуккі, Карпентер, Філолай, Хайн на видимому боці Місяця та , Шаронов, О'Дей, Джексон, Вавілов та Робертсон на зворотному.

Коперниківськими є всі місячні кратери діаметром до 50 м, бо старші кратери таких розмірів уже зруйновані.

Карта деталей місячної поверхні, що утворилися в коперниківському періоді (Д. Вільгельмс, Геологічна служба США, 1987). Чорне — кратери, жовте — їх викиди, червоне — моря:

Примітки

  1. Чикмачев В. И. Глава 3.13. Тихо и его окрестности // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : Физматлит, 2009. — С. 166–175. — .
  2. Tanaka K.L., Hartmann W.K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 275–298. — . — DOI:10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9.
  3. Wilhelms D. Chapter 13. Copernican System // [1] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 14 травня 2013
  4. Wilhelms D. Chapter 14. Summary // [2] — 1987. — P. 280. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 14 травня 2013
  5. Hawke, B. Ray; Blewett, D. T.; Lucey, P. G.; Smith, G. A.; Bell, J. F.; Campbell, B. A.; Robinson, M. S. (2004). (PDF). Icarus. 170 (1): 1—16. Bibcode:2004Icar..170....1H. doi:10.1016/j.icarus.2004.02.013. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2014. Процитовано 4 лютого 2015.
  6. . Planetary Science Research Discoveries. 28 вересня 2004. Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 29 січня 2015.
  7. Werner, S. C.; Medvedev, S. (2010). (PDF). Earth and Planetary Science Letters. 295 (1–2): 147—158. Bibcode:2010E&PSL.295..147W. doi:10.1016/j.epsl.2010.03.036. Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2015. Процитовано 4 лютого 2015.
  8. Honda, C.; Suzuki, S.; Hirata, N.; Morota, T.; Demura, H.; Ohtake, M.; Haruyama, J.; Asada, N. (2011). Retention time of crater ray materials on the Moon. American Geophysical Union, Fall Meeting 2011, abstract #P13D-1703. Bibcode:2011AGUFM.P13D1703H.
  9. Honda, C.; Shojyu, A.; Suzuki, S.; Hirata, N.; Morota, T.; Demura, H.; Ohtake, M.; Haruyama, J.; Asada, N. (2012). (PDF). European Planetary Science Congress 2012, held 23-28 September, 2012 in Madrid, Spain, id. EPSC2012-806. Bibcode:2012espc.conf..806H. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2015. Процитовано 4 лютого 2015.
  10. Shoemaker, E. M.; Hackman, R. J. (1962). Stratigraphic Basis for a Lunar Time Scale. The Moon. IAU Symposium 14: 289—300. Bibcode:1962IAUS...14..289S. ()
  11. Stöffler, D.; Ryder, G. (2001). Stratigraphy and Isotope Ages of Lunar Geologic Units: Chronological Standard for the Inner Solar System. Space Science Reviews. 96 (1-4): 9—54. Bibcode:2001SSRv...96....9S. doi:10.1023/A:1011937020193.
  12. Bogard, D. D.; Garrison, D. H.; Shih, C. Y.; Nyquist, L. E. (July 1994). 39Ar-40Ar dating of two lunar granites: The age of Copernicus. Geochimica et Cosmochimica Acta. 58 (14): 3093—3100. Bibcode:1994GeCoA..58.3093B. doi:10.1016/0016-7037(94)90181-3.
  13. Barra, F.; Swindle, T. D.; Korotev, R. L.; Jolliff, B. L.; Zeigler, R. A.; Olson, E. (December 2006). (PDF). Geochimica et Cosmochimica Acta. 70 (24): 6016—6031. Bibcode:2006GeCoA..70.6016B. doi:10.1016/j.gca.2006.09.013. Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2015. Процитовано 4 лютого 2015.
  14. . Astronomy Picture of the Day. 23 квітня 2005. Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 30 січня 2016.
  15. Wilhelms D. Chapter 7. Relative Ages // [3] — 1987. — P. 123. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 6 квітня 2014
  16. Price S. D. (PDF). PDS Geosciences Node. Washington University in St. Louis. Архів оригіналу (PDF) за 30 січня 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
  17. Lawson, S. L.; Rodger, A. P.; Henderson, B. G.; Bender, S. C.; Lucey, P. G. (2003). (PDF). 34th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 17-21, 2003, League City, Texas, abstract no.1761. Bibcode:2003LPI....34.1761L. Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
  18. Shoemaker, E. M.; Robinson, M. S.; Eliason, E. M. (December 1994). The South Pole Region of the Moon as Seen by Clementine. Science. 266 (5192): 1851—1854. Bibcode:1994Sci...266.1851S. doi:10.1126/science.266.5192.1851. PMID 17737080.
  19. Watters, T. R.; Robinson, M. S.; Beyer, R. A.; Banks, M. E.; Bell, J. F.; Pritchard, M. E.; Hiesinger, H.; van der Bogert, C. H.; Thomas, P. C.; Turtle, E. P.; Williams, N. R. (2010). (PDF). Science. 329 (5994): 936—940. Bibcode:2010Sci...329..936W. doi:10.1126/science.1189590. Архів оригіналу (PDF) за 9 лютого 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
  20. Watters, Thomas R.; Robinson, Mark S.; Banks, Maria E.; Tran, Thanh; Denevi, Brett W. (2012). (PDF). Nature Geoscience. 5 (3): 181—185. Bibcode:2012NatGe...5..181W. doi:10.1038/ngeo1387. Архів оригіналу (PDF) за 9 лютого 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
  21. Robinson, M. S.; Thomas, P. C.; Braden, S. E.; Lawrence, S. J.; Garry, W. B.; LROC Team. (March 2010). (PDF). 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.2592. Bibcode:2010LPI....41.2592R. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 4 лютого 2015.
  22. Schultz, P. H.; Staid, M. I.; Pieters, C. M. (November 2006). (PDF). Nature. 444 (7116): 184—186. Bibcode:2006Natur.444..184S. doi:10.1038/nature05303. Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2014. Процитовано 4 лютого 2015. (Популярний огляд [ 14 серпня 2014 у Wayback Machine.], )
  23. Wilhelms D. Plates 11A, 11B. Copernican System // [4] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 квітня 2014

Література

  • Tanaka K.L., Hartmann W.K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 275–298. — . — DOI:10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9.
  • Hawke, B. Ray; Blewett, D. T.; Lucey, P. G.; Smith, G. A.; Bell, J. F.; Campbell, B. A.; Robinson, M. S. (2004). (PDF). Icarus. 170 (1): 1—16. Bibcode:2004Icar..170....1H. doi:10.1016/j.icarus.2004.02.013. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2014. Процитовано 4 лютого 2015.
  • Wilhelms D. Chapter 7. Relative Ages // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 123, 130, 131. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  • Wilhelms D. Chapter 13. Copernican System // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.

Посилання

  • Robinson M. (28 вересня 2010). Copernicus Crater and The Lunar Timescale. lroc.sese.asu.edu. оригіналу за 29 січня 2015. Процитовано 4 лютого 2015.
  • Суханов А. Л. (1991). . Астрономический вестник. 25 (4). Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 4 лютого 2015.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kopernikivskij period period geologichnoyi istoriyi Misyacya sho nastav pislya eratosfenivskogo i trivaye doteper Buv vidilenij dlya poznachennya chasu utvorennya krateriv iz yaskravimi promenyami podibnih do kratera Kopernik Iz chasom taki promeni znikayut i tomu yih mayut lishe molodi krateri Inshih detalej poverhni protyagom periodu na Misyaci majzhe ne z yavilosya oskilki jogo nadra buli vzhe nadto holodni dlya masshtabnoyi geologichnoyi aktivnosti Krater Kopernik Vidno dobru zberezhenist harakternu dlya krateriv kopernikivskogo perioduPoverhnya Morya Doshiv peretyata promenyami Kopernika sam krater vidno na gorizonti Tiho krater kopernikivskogo periodu sho maye najviraznishu na Misyaci promenevu sistemuChitkij kraj kopernikivskogo kratera oznaka malogo viku Datuvannya pochatku periodu duzhe nepevne Ce pov yazane ne lishe z problematichnistyu viznachennya viku krateriv a j z tim sho v riznih vipadkah promeni znikayut iz riznoyu shvidkistyu Jmovirno nizhnyu mezhu periodu treba provoditi v intervali 1 25 2 2 mlrd rokiv tomu Shirokogo rozpovsyudzhennya nabuli ocinki 1 1 ta 2 1 mlrd rokiv tomu Ye pidstavi provoditi cyu mezhu na vidmitci 0 75 mlrd rokiv tomu trivalist potmyaninnya porid pid diyeyu viprominyuvannya i v takomu vipadku vik kratera Kopernik ne bude kopernikivskim Vtim ye dani sho zgadana trivalist mozhe variyuvati v mezhah 0 25 2 3 mlrd rokiv a chas isnuvannya promeniv she silnishe Vidilennya cogo periodu zaproponuvali v 1962 roci Yudzhin Shumejker ta Robert Hakman zasnovniki suchasnogo podilu istoriyi Misyacya na periodi Viznachennya nizhnoyi mezhiKopernikivskij period zazvichaj viznachayut yak chas utvorennya krateriv yaskravi promeni yakih zbereglisya doteper Odnak po pershe vik krateriv viznachiti vazhko a po druge yaskravist promeniv zalezhit ne lishe vid viku kratera a j vid skladu jogo vikidiv ta pidstilayuchoyi poverhni Promeni krateriv utvoreni chastkovo vikinutoyu z nih rechovinoyu a chastkovo miscevim gruntom z nevelikoyi glibini sho opinivsya na poverhni pri padinni ciyeyi rechovini napriklad vikidami vtorinnih krateriv Grunt iz glibini spochatku svitlishij za poverhnevij a z chasom tmyanishaye pid diyeyu sonyachnogo vitru ta kosmichnih promeniv Okrim togo promeni znishuyut naslidki meteoritnogo bombarduvannya peremishuchi regolit Yaksho promin utvorenij vikidami togo zh skladu sho poverhnya pid nim to vin znikne vidnosno shvidko Yaksho zh vin utvorenij svitlimi materikovimi porodami vikinutimi na temnu morsku poverhnyu kosmichne viprominyuvannya ne zdatne ostatochno jogo znishiti Vin mozhe zniknuti lishe vid meteoritnogo bombarduvannya sho zajmaye bilshe chasu za deyakimi ocinkami gt 3 mlrd rokiv Hocha kopernikivskij period nazvano za im yam kratera Kopernik jogo pochatok ne priv yazanij do utvorennya cogo kratera Sered promenyastih krateriv Kopernik ye vidnosno starim jogo promeni ne duzhe yaskravi ale ne najstarshim Vik Kopernika ocinyuyut priblizno u 800 mln rokiv cya cifra otrimana z doslidzhen zrazkiv porid pohodzhennya yakih shopravda ne zovsim vpevneno pov yazuyut z udarom sho stvoriv cej krater Bilsh davnimi promenyastimi kraterami ye ta Avtolik Dlya zrazkiv porid yaki jmovirno nalezhat do vikidiv cih krateriv otrimano znachennya viku 1 3 ta 2 1 mlrd rokiv vidpovidno Za deyakimi ocinkami Avtolik odin iz najstarshih krateriv iz promenyami i ce stalo osnovoyu dlya propoziciyi vvazhati chas jogo utvorennya pochatkom cogo periodu Za inshimi danimi isnuyut i she starshi promenyasti krateri blizko 3 mlrd rokiv Okrim togo deyaki doslidzhennya vkazuyut na te sho promeni Avtolika ta Aristilla vzhe dosyagli optichnoyi zrilosti ne zdatni dali tmyaniti pid diyeyu viprominyuvannya i takim chinom te sho voni zbereglisya doteper rezultat ne stilki molodosti cih krateriv skilki yih utvorennya u svitlih porodah Nazvani problemi viznachennya pochatku periodu prizveli do propoziciyi zasnovuvati jogo viznachennya ne na yaskravosti promeniv a na optichnij zrilosti poverhni Cej variant tezh pov yazanij z deyakimi trudnoshami zokrema z tim sho chas dosyagnennya ciyeyi zrilosti vidomij z nizkoyu tochnistyu Odnak vidmicheno sho vikidi Kopernika majzhe zrili i otzhe cej chas nenabagato bilshij za jogo vik sho stanovit 0 8 mlrd rokiv Za inshimi danimi ci vikidi vzhe zovsim zrili a zgadanij chas menshij za vik kratera i stanovit 0 75 mlrd rokiv U takomu vipadku kopernikivskij period pochavsya vzhe pislya utvorennya Kopernika Vtim ye dani sho chas dosyagnennya optichnoyi zrilosti variyuye duzhe silno za cimi danimi vin zalezhit vid himichnogo skladu gruntu i dlya porid moriv stanovit blizko 0 25 mlrd rokiv a dlya porid visochin 2 3 mlrd Identifikaciya ob yektiv kopernikivskogo vikuInfrachervonij znimok Misyacya pid chas zatemnennya Molodi krateri viglyadayut yaskravimi tochkami stari ne pomitni Najyaskravishij krater Tiho Golovna oznaka za yakoyu misyachni krateri zazvichaj vidnosyat do kopernikivskih nayavnist yaskravih promeniv Okrim togo ci krateri dobre zberezheni yih krayi duzhe chitki todi yak u starih krateriv voni zgladzheni ta zrujnovani meteoritnim bombarduvannyam sho prizvodit zokrema do zmenshennya glibini Veliki krateri eratosfenivskogo periodu zazvichaj tezh dobre zberezheni ale vzhe ne mayut promeniv Vazhlivij sposib viznachennya viku detalej poverhni nebesnih til zasnovanij na pidrahunku krateriv sho nakopichilisya na cih detalyah za chas yih isnuvannya Koncentraciya krateriv diametrom 1 km na dilyankah kopernikivskogo viku stanovit lt 750 sht mln km2 dlya poverhni moriv ta lt 1000 sht mln km2 dlya poverhni krateriv Okrim togo vik krateriv mozhna ociniti za infrachervonimi sposterezhennyami pid chas misyachnogo zatemnennya poverhnya molodih krateriv oholodzhuyetsya povilnishe nizh inshi dilyanki i ci krateri lishayutsya garyachimi tochkami Ce naslidok togo sho tam she nema tovstogo sucilnogo teploizolyuyuchogo sharu dribnih ulamkiv Tak krater Tiho pid chas zatemnen prinajmni na 50 teplishij za okolici Dlya eratosfenivskih krateriv cej efekt znachno menshij Stupin podribnenosti rechovini sho vkrivaye krater mozhna viznachati i za radiolokacijnimi danimi Ob yekti sho utvorilisya protyagom perioduU kopernikivskomu periodi misyachnij landshaft zminyuvavsya malo Detali relyefu sho todi z yavilisya zajmayut lishe kilka vidsotkiv misyachnoyi poverhni Ce v pershu chergu krateri vid udariv kosmichnih til Nadra Misyacya buli vzhe nadto holodni dlya intensivnoyi geologichnoyi aktivnosti j utvorennya moriv u comu periodi majzhe pripinilosya Duzhe malo bulo j proyaviv tektonichnih procesiv Odnak vidomo bilshe desyatka morskih dilyanok yaki sudyachi z nizkoyi koncentraciyi krateriv mogli z yavitisya same todi Mozhlivo takij vik mayut i deyaki vulkanichni krateri napriklad u krateri Shredinger Do tektonichnih ob yektiv kopernikivskih chasiv nalezhat dribni grabeni i mozhlivo deyaki gryadi ta lopatepodibni ustupi U comu zh periodi utvorilisya taki yak Ina svoyeridni ob yekti nevidomogo pohodzhennya Do najbilshih krateriv kopernikivskogo periodu nalezhat sam Kopernik Tiho Stevin Cukki Karpenter Filolaj Hajn na vidimomu boci Misyacya ta Sharonov O Dej Dzhekson Vavilov ta Robertson na zvorotnomu Kopernikivskimi ye vsi misyachni krateri diametrom do 50 m bo starshi krateri takih rozmiriv uzhe zrujnovani Karta detalej misyachnoyi poverhni sho utvorilisya v kopernikivskomu periodi D Vilgelms Geologichna sluzhba SShA 1987 Chorne krateri zhovte yih vikidi chervone morya Vidimij bik Zvorotnij bikPrimitkiChikmachev V I Glava 3 13 Tiho i ego okrestnosti Puteshestviya k Lune Red sost V G Surdin Moskva Fizmatlit 2009 S 166 175 ISBN 978 5 9221 1105 8 Tanaka K L Hartmann W K Chapter 15 The Planetary Time Scale The Geologic Time Scale F M Gradstein J G Ogg M D Schmitz G M Ogg Elsevier Science Limited 2012 P 275 298 ISBN 978 0 444 59425 9 DOI 10 1016 B978 0 444 59425 9 00015 9 Wilhelms D Chapter 13 Copernican System 1 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 14 travnya 2013 Wilhelms D Chapter 14 Summary 2 1987 P 280 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 14 travnya 2013 Hawke B Ray Blewett D T Lucey P G Smith G A Bell J F Campbell B A Robinson M S 2004 PDF Icarus 170 1 1 16 Bibcode 2004Icar 170 1H doi 10 1016 j icarus 2004 02 013 Arhiv originalu PDF za 27 listopada 2014 Procitovano 4 lyutogo 2015 Planetary Science Research Discoveries 28 veresnya 2004 Arhiv originalu za 28 bereznya 2015 Procitovano 29 sichnya 2015 Werner S C Medvedev S 2010 PDF Earth and Planetary Science Letters 295 1 2 147 158 Bibcode 2010E amp PSL 295 147W doi 10 1016 j epsl 2010 03 036 Arhiv originalu PDF za 1 lyutogo 2015 Procitovano 4 lyutogo 2015 Honda C Suzuki S Hirata N Morota T Demura H Ohtake M Haruyama J Asada N 2011 Retention time of crater ray materials on the Moon American Geophysical Union Fall Meeting 2011 abstract P13D 1703 Bibcode 2011AGUFM P13D1703H Honda C Shojyu A Suzuki S Hirata N Morota T Demura H Ohtake M Haruyama J Asada N 2012 PDF European Planetary Science Congress 2012 held 23 28 September 2012 in Madrid Spain id EPSC2012 806 Bibcode 2012espc conf 806H Arhiv originalu PDF za 4 lyutogo 2015 Procitovano 4 lyutogo 2015 Shoemaker E M Hackman R J 1962 Stratigraphic Basis for a Lunar Time Scale The Moon IAU Symposium 14 289 300 Bibcode 1962IAUS 14 289S Stoffler D Ryder G 2001 Stratigraphy and Isotope Ages of Lunar Geologic Units Chronological Standard for the Inner Solar System Space Science Reviews 96 1 4 9 54 Bibcode 2001SSRv 96 9S doi 10 1023 A 1011937020193 Bogard D D Garrison D H Shih C Y Nyquist L E July 1994 39Ar 40Ar dating of two lunar granites The age of Copernicus Geochimica et Cosmochimica Acta 58 14 3093 3100 Bibcode 1994GeCoA 58 3093B doi 10 1016 0016 7037 94 90181 3 Barra F Swindle T D Korotev R L Jolliff B L Zeigler R A Olson E December 2006 PDF Geochimica et Cosmochimica Acta 70 24 6016 6031 Bibcode 2006GeCoA 70 6016B doi 10 1016 j gca 2006 09 013 Arhiv originalu PDF za 31 sichnya 2015 Procitovano 4 lyutogo 2015 Astronomy Picture of the Day 23 kvitnya 2005 Arhiv originalu za 17 sichnya 2016 Procitovano 30 sichnya 2016 Wilhelms D Chapter 7 Relative Ages 3 1987 P 123 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 6 kvitnya 2014 Price S D PDF PDS Geosciences Node Washington University in St Louis Arhiv originalu PDF za 30 sichnya 2016 Procitovano 10 lyutogo 2016 Lawson S L Rodger A P Henderson B G Bender S C Lucey P G 2003 PDF 34th Annual Lunar and Planetary Science Conference March 17 21 2003 League City Texas abstract no 1761 Bibcode 2003LPI 34 1761L Arhiv originalu PDF za 11 kvitnya 2016 Procitovano 10 lyutogo 2016 Shoemaker E M Robinson M S Eliason E M December 1994 The South Pole Region of the Moon as Seen by Clementine Science 266 5192 1851 1854 Bibcode 1994Sci 266 1851S doi 10 1126 science 266 5192 1851 PMID 17737080 Watters T R Robinson M S Beyer R A Banks M E Bell J F Pritchard M E Hiesinger H van der Bogert C H Thomas P C Turtle E P Williams N R 2010 PDF Science 329 5994 936 940 Bibcode 2010Sci 329 936W doi 10 1126 science 1189590 Arhiv originalu PDF za 9 lyutogo 2016 Procitovano 10 lyutogo 2016 Watters Thomas R Robinson Mark S Banks Maria E Tran Thanh Denevi Brett W 2012 PDF Nature Geoscience 5 3 181 185 Bibcode 2012NatGe 5 181W doi 10 1038 ngeo1387 Arhiv originalu PDF za 9 lyutogo 2016 Procitovano 10 lyutogo 2016 Robinson M S Thomas P C Braden S E Lawrence S J Garry W B LROC Team March 2010 PDF 41st Lunar and Planetary Science Conference held March 1 5 2010 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1533 p 2592 Bibcode 2010LPI 41 2592R Arhiv originalu PDF za 27 listopada 2020 Procitovano 4 lyutogo 2015 Schultz P H Staid M I Pieters C M November 2006 PDF Nature 444 7116 184 186 Bibcode 2006Natur 444 184S doi 10 1038 nature05303 Arhiv originalu PDF za 4 listopada 2014 Procitovano 4 lyutogo 2015 Populyarnij oglyad 14 serpnya 2014 u Wayback Machine Wilhelms D Plates 11A 11B Copernican System 4 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 8 kvitnya 2014LiteraturaTanaka K L Hartmann W K Chapter 15 The Planetary Time Scale The Geologic Time Scale F M Gradstein J G Ogg M D Schmitz G M Ogg Elsevier Science Limited 2012 P 275 298 ISBN 978 0 444 59425 9 DOI 10 1016 B978 0 444 59425 9 00015 9 Hawke B Ray Blewett D T Lucey P G Smith G A Bell J F Campbell B A Robinson M S 2004 PDF Icarus 170 1 1 16 Bibcode 2004Icar 170 1H doi 10 1016 j icarus 2004 02 013 Arhiv originalu PDF za 27 listopada 2014 Procitovano 4 lyutogo 2015 Wilhelms D Chapter 7 Relative Ages Geologic History of the Moon 1987 P 123 130 131 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhiv originalu Wilhelms D Chapter 13 Copernican System Geologic History of the Moon 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhiv originalu PosilannyaRobinson M 28 veresnya 2010 Copernicus Crater and The Lunar Timescale lroc sese asu edu originalu za 29 sichnya 2015 Procitovano 4 lyutogo 2015 Suhanov A L 1991 Astronomicheskij vestnik 25 4 Arhiv originalu za 4 lyutogo 2015 Procitovano 4 lyutogo 2015

Дата публікації:
Топ