Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Імпактний басейн великий імпактний кратер Зазвичай так називають кратери складної будови з двома або більше кільцевими х

Імпактний басейн

Імпактний басейн

Імпактний басейн — великий імпактний кратер. Зазвичай так називають кратери складної будови (з двома або більше кільцевими хребтами чи уступами), що притаманне кратерам діаметром більше 150–200 км. У різних авторів термін має дещо різне значення; зокрема, його застосовують і до сильно зруйнованих великих кратерів із невизначеною кількістю кілець. Іноді басейнами називають будь-які кратери розміром понад 300 км.

image
Басейн Моря Східного (саме море — темна область у центрі). Це типовий багатокільцевий імпактний басейн, наймолодший та найкраще збережений басейн Місяця. Ширина зображення — 1300 км.
image
Карта висот цієї ж місцевості (червоне — височини, синє — низовини).

Всі відомі імпактні басейни дуже старі: вони з'явилися протягом перших 800 млн років існування свого небесного тіла (більшість з них — у ході пізнього важкого бомбардування, близько 4 млрд років тому). Тому багато басейнів сильно зруйновані. Нерідко вони майже не вирізняються в рельєфі, не помітні на знімках і їх можна виявити лише за точними альтиметричними даними. Іноді для цього буває необхідним навіть залучення гравіметричних даних. Багато басейнів лишаються гіпотетичними.

Термін «басейн» (англ. basin) запропонували 1962 року В. Хартманн та Дж. Койпер для великих імпактних структур Місяця, що містять моря, оточені концентричними кільцями та радіальними скидами (на противагу кратерам у вузькому сенсі, в яких лише одне кільце й нема радіальних деталей).

Хоча кілька багатокільцевих басейнів Місяця добре видно в невеликі телескопи, їм не приділяли належної уваги до середини 20 століття. Зараз імпактні басейни досліджують не лише шляхом спостережень, а й шляхом теоретичного моделювання їх утворення. Незважаючи на це, у формуванні басейнів залишається багато неясного.

Опис

Великі кратери мають складнішу будову, ніж дрібні. Місячні кратери, більші за кілька десятків кілометрів, мають центральну гірку, а у кратерів, більших за 140–175 км, її змінює центральне гірське кільце. На небесних тілах з більшою силою тяжіння ці переходи відбуваються за менших значень діаметра кратерів. Зовнішні кільця можуть бути утворені хребтами або уступами, де висота спадає в напрямку до центру. Великі басейни можуть мати кілька кілець, ступінь вираженості яких часто варіює в широких межах. Це призводить до того, що їх кількість визначити важко: так, кількість кілець добре збереженого басейну рівнини Аргір в різних інтерпретаціях варіює від 0 до 8.

Одне з кілець басейну є головним. Воно обмежує область, з якої породи були викинуті ударом космічного тіла назовні. Співвідношення радіусів кілець зазвичай близьке до image (близько 1,4). Серед найбільших басейнів нерідко трапляються дещо витягнуті: кратери такого розміру стають помітно видовженими навіть при значному куті між напрямком удару та горизонтом.

Завдяки викиду порід при утворенні басейну товщина кори в його центральній частині зменшена, а навколо нього — збільшена. Кільця басейнів зазвичай складаються з порід кори, але існують дані, що там можуть траплятися й породи мантії. При появі басейнів велика кількість порід плавиться. Товщина шару розплаву на їх дні, згідно з розрахунками, може сягати кількох кілометрів.

На глибину басейнів впливає міцність порід, що складають кору небесного тіла: якщо вона низька, форми рельєфу з часом вирівнюються. Це найкраще видно на крижаних супутниках. Там старі кратери не виражені в рельєфі, але спостерігаються як світлі плями ().

Від молодих басейнів радіально розходяться форми рельєфу, що з'явилися при падінні їх викидів: хребти, долини та ланцюжки вторинних кратерів.

Розповсюдження

image
Багатокільцевий басейн на Каллісто

На Меркурії відомо 20 впевнено ідентифікованих і 26 гіпотетичних басейнів діаметром ≥300 км. Два з них (один безсумнівний та один ймовірний) більші за 1000 км. Дно деяких із них вкрите рівним шаром порід, ймовірно, вулканічного походження (аналог місячних морів, але світлого кольору). Концентрація басейнів на Меркурії менша, а їх збереженість гірша, ніж на Місяці.

На Венері імпактних кратерів відносно мало; найбільший з них — Мід — має діаметр 270 км. Кілька найбільших кратерів Венери розглядають як басейни.

На Землі кратери швидко знищує ерозія та тектоніка плит, і великих кратерів на ній дуже мало. Найбільші з них — Вредефорт (250–300 км), Садбері (140–280 км) та Чіксулуб (180–210 км); у першого з них добре виражені окремі кільця.

На Місяці багато кратерів діаметром понад 300 км. 1987 року — на основі фотографій — таких нараховували 45 (28 точно існуючих і 17 гіпотетичних). Залучення альтиметричних даних 2008 року збільшило їх кількість до 92. За оцінкою 2009 року (з долученням даних щодо товщини місячної кори, отриманих на основі альтиметричних та гравіметричних вимірювань), таких кратерів на Місяці близько 150. Ймовірно, більш детальні дослідження виявлять їх ще більше. Таким чином, більше 2/3 басейнів Місяця зруйновані настільки, що вже не помітні на фотографіях. На видимому боці Місяця більшість басейнів залиті лавою, а на зворотному боці її мало. Місячні басейни, в яких нема (чи мало) лави, відомі як таласоїди.

На Марсі виявлено 20 басейнів розміром >1000 км (але більшість з них зруйновані дуже сильно).

Басейни трапляються не лише на каменястих, а й на крижаних небесних тілах. Наприклад, до басейнів відносять кратери на Ганімеді, на Каллісто та Менрву на Титані.

Найбільші басейни Сонячної системи

Перелічено басейни Сонячної системи розміром >1000 км, що досить впевнено ідентифіковані як імпактні структури та не надто сильно зруйновані. Список об'єктів та їх розміри наведено за даними Andrews-Hanna & Zuber, 2010 (для багатокільцевих басейнів розмір виміряно за найменшим добре вираженим кільцем). Існують і інші оцінки розміру цих басейнів, оскільки більшість із них погано збереглися й не мають чітких меж, а для добре збережених різні автори вимірюють діаметр за різними кільцями.

Назва Небесне тіло Розмір Примітка
Північний полярний басейн Марс 10600×8500 км сильно замаскований вулканічною активністю та подальшими ударами
басейн рівнини Утопія Марс 2400×2000 км
(ймовірний початковий);
3300 км (нинішній) 		заповнений великою кількістю вулканічних та осадових порід
басейн рівнини Еллада Марс 2280×1590 км ймовірно, найкраще збережений гігантський басейн
басейн Південний полюс — Ейткен Місяць 2330×1780 км
басейн рівнини Ісіди Марс 1570×1430 км
басейн рівнини Спеки Меркурій 1525×1315 км Вказаний розмір отримано дещо іншим способом, ніж для інших об'єктів
басейн Моря Дощів Місяць 1140×1090 км

Є гіпотези про існування на Меркурії, Місяці та Марсі й інших великих басейнів. Зокрема, є версія, що відмінності видимого та зворотного боку Місяця є наслідком того, що видимий бік охоплений слідом гігантського зіткнення. Діаметр цього сліду складає за деякими уявленнями близько 3000 км, а за іншими — майже 7000 км (на чверть більше довжини місячного меридіану). Якщо ця структура дійсно має імпактне походження (в чому є суттєві сумніви), то вона теж належить до найбільших басейнів Сонячної системи.

Є й гіпотеза про існування дещо меншого басейну, що охоплює в основному західну половину видимого боку Місяця («басейн Океану Бур» чи «басейн Гаргантюа»). Як і в попередньому випадку, його існування сумнівне.

Дослідження товщини марсіанської кори вказують на наявність 20 басейнів розміром >1000 км, але всі вони, крім перерахованих, зруйновані дуже сильно.

Діаметр зовнішнього кільця басейну марсіанської рівнини Аргір перевищує 1500 км, але якщо вимірювати цей басейн тим способом, яким було отримано наведені в таблиці оцінки для інших басейнів (за внутрішнім кільцем), його розмір складатиме лише 870×690 км.

Назви басейнів

Басейни зазвичай називають за тими ж правилами, що й інші кратери: меркуріанські — на честь митців, венеріанські — на честь жінок, місячні — на честь науковців тощо. Міжнародний астрономічний союз затверджує лише такі назви. Деякі великі басейни не мають власного імені, але містять примітні найменовані рівнини (у випадку Місяця — моря), і їх називають за цими об'єктами: басейн рівнини Спеки, басейн Моря Дощів тощо. Багато басейнів позначають за двома об'єктами (найчастіше кратерами), що знаходяться на їх протилежних краях: басейн Ломоносов — Флемінг, басейн Південний полюс — Ейткен тощо.

Примітки

  1. Schultz, R. A.; Frey, H. V. (August 1990). A new survey of multiring impact basins on Mars. Journal of Geophysical Research. 95 (B9): 14175—14189. Bibcode:1990JGR....9514175S. doi:10.1029/JB095iB09p14175.
  2. Potter R., Hargitai H., Öhman T. Impact Basin // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–11. — . — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_15-2.
  3. Wagner R. Impact Basin // Encyclopedia of Astrobiology / M. Gargaud, R. Amils, J. C. Quintanilla et al. — Springer Berlin Heidelberg, 2011. — P. 807. — . — DOI:10.1007/978-3-642-11274-4_778. (a link on Google Books)
  4. Hartmann, W. K. (1981). . Multi-ring basins: Formation and evolution; Proceedings of the Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, November 10-12, 1980. (A82-39033 19-91): 79—90. Bibcode:1981mrbf.conf...79H. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 лютого 2015.
  5. Frey, H. V. (July 2008). . Geophysical Research Letters. 35 (E13). Bibcode:2008GeoRL..3513203F. doi:10.1029/2008GL033515. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 28 лютого 2015.
  6. Frey, H. V. (2008). (PDF). Abstracts of Papers Submitted to the Lunar and Planetary Science Conference 39, abstract 1344. Архів оригіналу (PDF) за 6 жовтня 2022. Процитовано 18 травня 2022.
  7. Frey, H. V. (2009). (PDF). 40th Lunar and Planetary Science Conference, (Lunar and Planetary Science XL), held March 23-27, 2009 in The Woodlands, Texas, id.1687. Bibcode:2009LPI....40.1687F. Архів оригіналу (PDF) за 26 вересня 2020. Процитовано 28 лютого 2015.
  8. Fassett, C. I.; Head, J. W.; Baker, D. M. H. та ін. (April 2012). . Journal of Geophysical Research. 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0L08F. doi:10.1029/2012JE004154. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 28 лютого 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  9. Hartmann, W. K.; Kuiper, G. P. (1962). (PDF). Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. 1: 51—66. Bibcode:1962CoLPL...1...51H. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2014. Процитовано 28 лютого 2015.
  10. Wilhelms D. Chapter 4. Basin materials — Orientale // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 57, 64–65. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 14 травня 2013
  11. Wood C. A., Anderson L. (1978). (PDF). Proceedings of the 9th Lunar and Planetary Science Conference, Houston, Texas, March 13-17, 1978: 3669—3689. Bibcode:1978LPSC....9.3669W. Архів оригіналу (PDF) за 10 жовтня 2017. Процитовано 18 травня 2022.
  12. Andrews-Hanna, J. C., Zuber M. T. (2010). (PDF). The Geological Society of America Special Paper 465: 1—13. doi:10.1130/2010.2465(01). Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2015. Процитовано 28 лютого 2015.
  13. Ernst C. M., Denevi B. W., Barnouin O. S. та ін. (2015). Stratigraphy of the Caloris Basin: Implications for Volcanic History and Basin Impact Melt. Icarus. 250: 413—429. Bibcode:2015Icar..250..413E. doi:10.1016/j.icarus.2014.11.003. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  14. Head J. W. (1976). Evidence for the sedimentary origin of Imbrium sculpture and lunar basin radial texture. The moon. 15 (3-4): 445—462. Bibcode:1976Moon...15..445H. doi:10.1007/BF00562252.
  15. Venus Craters by Descending Diameter. Venus Crater Database. Lunar and Planetary Institute. 2013. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014.
  16. Venus: Crater, craters. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 1 серпня 2014.
  17. Herrick, R. R.; Sharpton, V. L. (1996). Geologic history of the Mead impact basin, Venus. Geology. 24 (1): 11—14. Bibcode:1996Geo....24...11H. doi:10.1130/0091-7613(1996)024<0011:GHOTMI>2.3.CO;2.
  18. McGill, G. E. (1989). Buried topography of Utopia, Mars: Persistence of a giant impact depression. Journal of Geophysical Research. 94 (B3): 2753—2759. Bibcode:1989JGR....94.2753M. doi:10.1029/JB094iB03p02753.
  19. Fassett C. I., Head J. W., Blewett D. T., Chapman C. R., Dickson J. L., Murchie S. L., Solomon S. C., Watters T. R. (August 2009). (PDF). Earth and Planetary Science Letters. 285 (3–4): 297—308. Bibcode:2009E&PSL.285..297F. doi:10.1016/j.epsl.2009.05.022. Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2013. Процитовано 28 лютого 2015. (міні-версія [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.], Bibcode: 2009LPI....40.1899F)
  20. Byrne, C. J. (2007). Interior of the Near Side Megabasin of the Moon (PDF). 38th Lunar and Planetary Science Conference, (Lunar and Planetary Science XXXVIII), held March 12-16, 2007 in League City, Texas. LPI Contribution No. 1338, p.1248. Bibcode:2007LPI....38.1248B. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2012. Процитовано 28 лютого 2015.
  21. Byrne, C. J. (2011). (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1518. Bibcode:2011LPI....42.1518B. Архів оригіналу (PDF) за 26 вересня 2020. Процитовано 28 лютого 2015.
  22. Byrne, C. J. (2008). (PDF). NLSI Lunar Science Conference, held July 20-23, 2008 at NASA Ames Research Center, Moffett Field, California, LPI Contribution No. 1415, abstract no. 2018. Bibcode:2008LPICo1415.2018B. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 28 лютого 2015.
  23. Hiesinger H., Head J. W. (2002). (PDF). Planetary and Space Science. 50 (10–11): 939—981. Bibcode:2002P&SS...50..939H. doi:10.1016/S0032-0633(02)00054-5. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2021. Процитовано 28 лютого 2015.
  24. Wood C. A. (14 серпня 2004). . lpod.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 10 лютого 2015.

Посилання

  • Fassett, C. I.; Head, J. W.; Baker, D. M. H. та ін. (April 2012). . Journal of Geophysical Research. 117. Bibcode:2012JGRE..117.0L08F. doi:10.1029/2012JE004154. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 28 лютого 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () — огляд та каталог імпактних басейнів Меркурія
  • Wood C. A. (14 серпня 2004). . lpod.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 28 лютого 2015. — каталог імпактних басейнів Місяця

Література

  • Potter R., Hargitai H., Öhman T. Impact Basin // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–11. — . — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_15-2.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Impaktnij basejn velikij impaktnij krater Zazvichaj tak nazivayut krateri skladnoyi budovi z dvoma abo bilshe kilcevimi hrebtami chi ustupami sho pritamanne krateram diametrom bilshe 150 200 km U riznih avtoriv termin maye desho rizne znachennya zokrema jogo zastosovuyut i do silno zrujnovanih velikih krateriv iz neviznachenoyu kilkistyu kilec Inodi basejnami nazivayut bud yaki krateri rozmirom ponad 300 km Basejn Morya Shidnogo same more temna oblast u centri Ce tipovij bagatokilcevij impaktnij basejn najmolodshij ta najkrashe zberezhenij basejn Misyacya Shirina zobrazhennya 1300 km Karta visot ciyeyi zh miscevosti chervone visochini sinye nizovini Vsi vidomi impaktni basejni duzhe stari voni z yavilisya protyagom pershih 800 mln rokiv isnuvannya svogo nebesnogo tila bilshist z nih u hodi piznogo vazhkogo bombarduvannya blizko 4 mlrd rokiv tomu Tomu bagato basejniv silno zrujnovani Neridko voni majzhe ne viriznyayutsya v relyefi ne pomitni na znimkah i yih mozhna viyaviti lishe za tochnimi altimetrichnimi danimi Inodi dlya cogo buvaye neobhidnim navit zaluchennya gravimetrichnih danih Bagato basejniv lishayutsya gipotetichnimi Termin basejn angl basin zaproponuvali 1962 roku V Hartmann ta Dzh Kojper dlya velikih impaktnih struktur Misyacya sho mistyat morya otocheni koncentrichnimi kilcyami ta radialnimi skidami na protivagu krateram u vuzkomu sensi v yakih lishe odne kilce j nema radialnih detalej Hocha kilka bagatokilcevih basejniv Misyacya dobre vidno v neveliki teleskopi yim ne pridilyali nalezhnoyi uvagi do seredini 20 stolittya Zaraz impaktni basejni doslidzhuyut ne lishe shlyahom sposterezhen a j shlyahom teoretichnogo modelyuvannya yih utvorennya Nezvazhayuchi na ce u formuvanni basejniv zalishayetsya bagato neyasnogo OpisVeliki krateri mayut skladnishu budovu nizh dribni Misyachni krateri bilshi za kilka desyatkiv kilometriv mayut centralnu girku a u krateriv bilshih za 140 175 km yiyi zminyuye centralne girske kilce Na nebesnih tilah z bilshoyu siloyu tyazhinnya ci perehodi vidbuvayutsya za menshih znachen diametra krateriv Zovnishni kilcya mozhut buti utvoreni hrebtami abo ustupami de visota spadaye v napryamku do centru Veliki basejni mozhut mati kilka kilec stupin virazhenosti yakih chasto variyuye v shirokih mezhah Ce prizvodit do togo sho yih kilkist viznachiti vazhko tak kilkist kilec dobre zberezhenogo basejnu rivnini Argir v riznih interpretaciyah variyuye vid 0 do 8 Odne z kilec basejnu ye golovnim Vono obmezhuye oblast z yakoyi porodi buli vikinuti udarom kosmichnogo tila nazovni Spivvidnoshennya radiusiv kilec zazvichaj blizke do 2 displaystyle sqrt 2 blizko 1 4 Sered najbilshih basejniv neridko traplyayutsya desho vityagnuti krateri takogo rozmiru stayut pomitno vidovzhenimi navit pri znachnomu kuti mizh napryamkom udaru ta gorizontom Zavdyaki vikidu porid pri utvorenni basejnu tovshina kori v jogo centralnij chastini zmenshena a navkolo nogo zbilshena Kilcya basejniv zazvichaj skladayutsya z porid kori ale isnuyut dani sho tam mozhut traplyatisya j porodi mantiyi Pri poyavi basejniv velika kilkist porid plavitsya Tovshina sharu rozplavu na yih dni zgidno z rozrahunkami mozhe syagati kilkoh kilometriv Na glibinu basejniv vplivaye micnist porid sho skladayut koru nebesnogo tila yaksho vona nizka formi relyefu z chasom virivnyuyutsya Ce najkrashe vidno na krizhanih suputnikah Tam stari krateri ne virazheni v relyefi ale sposterigayutsya yak svitli plyami Vid molodih basejniv radialno rozhodyatsya formi relyefu sho z yavilisya pri padinni yih vikidiv hrebti dolini ta lancyuzhki vtorinnih krateriv RozpovsyudzhennyaBagatokilcevij basejn na Kallisto Na Merkuriyi vidomo 20 vpevneno identifikovanih i 26 gipotetichnih basejniv diametrom 300 km Dva z nih odin bezsumnivnij ta odin jmovirnij bilshi za 1000 km Dno deyakih iz nih vkrite rivnim sharom porid jmovirno vulkanichnogo pohodzhennya analog misyachnih moriv ale svitlogo koloru Koncentraciya basejniv na Merkuriyi mensha a yih zberezhenist girsha nizh na Misyaci Na Veneri impaktnih krateriv vidnosno malo najbilshij z nih Mid maye diametr 270 km Kilka najbilshih krateriv Veneri rozglyadayut yak basejni Na Zemli krateri shvidko znishuye eroziya ta tektonika plit i velikih krateriv na nij duzhe malo Najbilshi z nih Vredefort 250 300 km Sadberi 140 280 km ta Chiksulub 180 210 km u pershogo z nih dobre virazheni okremi kilcya Na Misyaci bagato krateriv diametrom ponad 300 km 1987 roku na osnovi fotografij takih narahovuvali 45 28 tochno isnuyuchih i 17 gipotetichnih Zaluchennya altimetrichnih danih 2008 roku zbilshilo yih kilkist do 92 Za ocinkoyu 2009 roku z doluchennyam danih shodo tovshini misyachnoyi kori otrimanih na osnovi altimetrichnih ta gravimetrichnih vimiryuvan takih krateriv na Misyaci blizko 150 Jmovirno bilsh detalni doslidzhennya viyavlyat yih she bilshe Takim chinom bilshe 2 3 basejniv Misyacya zrujnovani nastilki sho vzhe ne pomitni na fotografiyah Na vidimomu boci Misyacya bilshist basejniv zaliti lavoyu a na zvorotnomu boci yiyi malo Misyachni basejni v yakih nema chi malo lavi vidomi yak talasoyidi Na Marsi viyavleno 20 basejniv rozmirom gt 1000 km ale bilshist z nih zrujnovani duzhe silno Basejni traplyayutsya ne lishe na kamenyastih a j na krizhanih nebesnih tilah Napriklad do basejniv vidnosyat krateri na Ganimedi na Kallisto ta Menrvu na Titani Najbilshi basejni Sonyachnoyi sistemiPerelicheno basejni Sonyachnoyi sistemi rozmirom gt 1000 km sho dosit vpevneno identifikovani yak impaktni strukturi ta ne nadto silno zrujnovani Spisok ob yektiv ta yih rozmiri navedeno za danimi Andrews Hanna amp Zuber 2010 dlya bagatokilcevih basejniv rozmir vimiryano za najmenshim dobre virazhenim kilcem Isnuyut i inshi ocinki rozmiru cih basejniv oskilki bilshist iz nih pogano zbereglisya j ne mayut chitkih mezh a dlya dobre zberezhenih rizni avtori vimiryuyut diametr za riznimi kilcyami Nazva Nebesne tilo Rozmir Primitka Pivnichnij polyarnij basejn Mars 10600 8500 km silno zamaskovanij vulkanichnoyu aktivnistyu ta podalshimi udarami basejn rivnini Utopiya Mars 2400 2000 km jmovirnij pochatkovij 3300 km ninishnij zapovnenij velikoyu kilkistyu vulkanichnih ta osadovih porid basejn rivnini Ellada Mars 2280 1590 km jmovirno najkrashe zberezhenij gigantskij basejn basejn Pivdennij polyus Ejtken Misyac 2330 1780 km basejn rivnini Isidi Mars 1570 1430 km basejn rivnini Speki Merkurij 1525 1315 km Vkazanij rozmir otrimano desho inshim sposobom nizh dlya inshih ob yektiv basejn Morya Doshiv Misyac 1140 1090 km Ye gipotezi pro isnuvannya na Merkuriyi Misyaci ta Marsi j inshih velikih basejniv Zokrema ye versiya sho vidminnosti vidimogo ta zvorotnogo boku Misyacya ye naslidkom togo sho vidimij bik ohoplenij slidom gigantskogo zitknennya Diametr cogo slidu skladaye za deyakimi uyavlennyami blizko 3000 km a za inshimi majzhe 7000 km na chvert bilshe dovzhini misyachnogo meridianu Yaksho cya struktura dijsno maye impaktne pohodzhennya v chomu ye suttyevi sumnivi to vona tezh nalezhit do najbilshih basejniv Sonyachnoyi sistemi Ye j gipoteza pro isnuvannya desho menshogo basejnu sho ohoplyuye v osnovnomu zahidnu polovinu vidimogo boku Misyacya basejn Okeanu Bur chi basejn Gargantyua Yak i v poperednomu vipadku jogo isnuvannya sumnivne Doslidzhennya tovshini marsianskoyi kori vkazuyut na nayavnist 20 basejniv rozmirom gt 1000 km ale vsi voni krim pererahovanih zrujnovani duzhe silno Diametr zovnishnogo kilcya basejnu marsianskoyi rivnini Argir perevishuye 1500 km ale yaksho vimiryuvati cej basejn tim sposobom yakim bulo otrimano navedeni v tablici ocinki dlya inshih basejniv za vnutrishnim kilcem jogo rozmir skladatime lishe 870 690 km Nazvi basejnivBasejni zazvichaj nazivayut za timi zh pravilami sho j inshi krateri merkurianski na chest mitciv venerianski na chest zhinok misyachni na chest naukovciv tosho Mizhnarodnij astronomichnij soyuz zatverdzhuye lishe taki nazvi Deyaki veliki basejni ne mayut vlasnogo imeni ale mistyat primitni najmenovani rivnini u vipadku Misyacya morya i yih nazivayut za cimi ob yektami basejn rivnini Speki basejn Morya Doshiv tosho Bagato basejniv poznachayut za dvoma ob yektami najchastishe kraterami sho znahodyatsya na yih protilezhnih krayah basejn Lomonosov Fleming basejn Pivdennij polyus Ejtken tosho Deyaki impaktni basejni Basejn rivnini Speki Merkurij Krater Venera Basejn Morya Doshiv Misyac Basejn rivnini Argir Mars PrimitkiSchultz R A Frey H V August 1990 A new survey of multiring impact basins on Mars Journal of Geophysical Research 95 B9 14175 14189 Bibcode 1990JGR 9514175S doi 10 1029 JB095iB09p14175 Potter R Hargitai H Ohman T Impact Basin Encyclopedia of Planetary Landforms H Hargitai A Kereszturi Springer New York 2014 P 1 11 ISBN 978 1 4614 9213 9 DOI 10 1007 978 1 4614 9213 9 15 2 Wagner R Impact Basin Encyclopedia of Astrobiology M Gargaud R Amils J C Quintanilla et al Springer Berlin Heidelberg 2011 P 807 ISBN 978 3 642 11274 4 DOI 10 1007 978 3 642 11274 4 778 a link on Google Books Hartmann W K 1981 Multi ring basins Formation and evolution Proceedings of the Lunar and Planetary Science Conference Houston TX November 10 12 1980 A82 39033 19 91 79 90 Bibcode 1981mrbf conf 79H Arhiv originalu za 28 sichnya 2019 Procitovano 28 lyutogo 2015 Frey H V July 2008 Geophysical Research Letters 35 E13 Bibcode 2008GeoRL 3513203F doi 10 1029 2008GL033515 Arhiv originalu za 27 serpnya 2017 Procitovano 28 lyutogo 2015 Frey H V 2008 PDF Abstracts of Papers Submitted to the Lunar and Planetary Science Conference 39 abstract 1344 Arhiv originalu PDF za 6 zhovtnya 2022 Procitovano 18 travnya 2022 Frey H V 2009 PDF 40th Lunar and Planetary Science Conference Lunar and Planetary Science XL held March 23 27 2009 in The Woodlands Texas id 1687 Bibcode 2009LPI 40 1687F Arhiv originalu PDF za 26 veresnya 2020 Procitovano 28 lyutogo 2015 Fassett C I Head J W Baker D M H ta in April 2012 Journal of Geophysical Research 117 E12 Bibcode 2012JGRE 117 0L08F doi 10 1029 2012JE004154 Arhiv originalu za 27 serpnya 2017 Procitovano 28 lyutogo 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Hartmann W K Kuiper G P 1962 PDF Communications of the Lunar and Planetary Laboratory 1 51 66 Bibcode 1962CoLPL 1 51H Arhiv originalu PDF za 20 grudnya 2014 Procitovano 28 lyutogo 2015 Wilhelms D Chapter 4 Basin materials Orientale Geologic History of the Moon 1987 P 57 64 65 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 14 travnya 2013 Wood C A Anderson L 1978 PDF Proceedings of the 9th Lunar and Planetary Science Conference Houston Texas March 13 17 1978 3669 3689 Bibcode 1978LPSC 9 3669W Arhiv originalu PDF za 10 zhovtnya 2017 Procitovano 18 travnya 2022 Andrews Hanna J C Zuber M T 2010 PDF The Geological Society of America Special Paper 465 1 13 doi 10 1130 2010 2465 01 Arhiv originalu PDF za 25 lyutogo 2015 Procitovano 28 lyutogo 2015 Ernst C M Denevi B W Barnouin O S ta in 2015 Stratigraphy of the Caloris Basin Implications for Volcanic History and Basin Impact Melt Icarus 250 413 429 Bibcode 2015Icar 250 413E doi 10 1016 j icarus 2014 11 003 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Head J W 1976 Evidence for the sedimentary origin of Imbrium sculpture and lunar basin radial texture The moon 15 3 4 445 462 Bibcode 1976Moon 15 445H doi 10 1007 BF00562252 Venus Craters by Descending Diameter Venus Crater Database Lunar and Planetary Institute 2013 Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 Venus Crater craters Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Arhiv originalu za 2 serpnya 2014 Procitovano 1 serpnya 2014 Herrick R R Sharpton V L 1996 Geologic history of the Mead impact basin Venus Geology 24 1 11 14 Bibcode 1996Geo 24 11H doi 10 1130 0091 7613 1996 024 lt 0011 GHOTMI gt 2 3 CO 2 McGill G E 1989 Buried topography of Utopia Mars Persistence of a giant impact depression Journal of Geophysical Research 94 B3 2753 2759 Bibcode 1989JGR 94 2753M doi 10 1029 JB094iB03p02753 Fassett C I Head J W Blewett D T Chapman C R Dickson J L Murchie S L Solomon S C Watters T R August 2009 PDF Earth and Planetary Science Letters 285 3 4 297 308 Bibcode 2009E amp PSL 285 297F doi 10 1016 j epsl 2009 05 022 Arhiv originalu PDF za 18 grudnya 2013 Procitovano 28 lyutogo 2015 mini versiya 27 listopada 2020 u Wayback Machine Bibcode 2009LPI 40 1899F Byrne C J 2007 Interior of the Near Side Megabasin of the Moon PDF 38th Lunar and Planetary Science Conference Lunar and Planetary Science XXXVIII held March 12 16 2007 in League City Texas LPI Contribution No 1338 p 1248 Bibcode 2007LPI 38 1248B Arhiv originalu PDF za 15 bereznya 2012 Procitovano 28 lyutogo 2015 Byrne C J 2011 PDF 42nd Lunar and Planetary Science Conference held March 7 11 2011 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1608 p 1518 Bibcode 2011LPI 42 1518B Arhiv originalu PDF za 26 veresnya 2020 Procitovano 28 lyutogo 2015 Byrne C J 2008 PDF NLSI Lunar Science Conference held July 20 23 2008 at NASA Ames Research Center Moffett Field California LPI Contribution No 1415 abstract no 2018 Bibcode 2008LPICo1415 2018B Arhiv originalu PDF za 2 kvitnya 2015 Procitovano 28 lyutogo 2015 Hiesinger H Head J W 2002 PDF Planetary and Space Science 50 10 11 939 981 Bibcode 2002P amp SS 50 939H doi 10 1016 S0032 0633 02 00054 5 Arhiv originalu PDF za 4 lyutogo 2021 Procitovano 28 lyutogo 2015 Wood C A 14 serpnya 2004 lpod org Arhiv originalu za 7 serpnya 2014 Procitovano 10 lyutogo 2015 PosilannyaFassett C I Head J W Baker D M H ta in April 2012 Journal of Geophysical Research 117 Bibcode 2012JGRE 117 0L08F doi 10 1029 2012JE004154 Arhiv originalu za 27 serpnya 2017 Procitovano 28 lyutogo 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka oglyad ta katalog impaktnih basejniv Merkuriya Wood C A 14 serpnya 2004 lpod org Arhiv originalu za 7 serpnya 2014 Procitovano 28 lyutogo 2015 katalog impaktnih basejniv MisyacyaLiteraturaPotter R Hargitai H Ohman T Impact Basin Encyclopedia of Planetary Landforms H Hargitai A Kereszturi Springer New York 2014 P 1 11 ISBN 978 1 4614 9213 9 DOI 10 1007 978 1 4614 9213 9 15 2

Дата публікації:
Топ