Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Басейн Південний полюс Ейткен англ South Pole Aitken basin найбільший відомий кратер Місяця Розташований на півдні зворо

Басейн Південний полюс — Ейткен

Басейн Південний полюс — Ейткен


Басейн Південний полюс — Ейткен (англ. South Pole–Aitken basin) — найбільший відомий кратер Місяця. Розташований на півдні зворотного боку. Має форму еліпса з осями 2400 та 2050 км; координати центру — 53° пд. ш. 169° зх. д. / 53° пд. ш. 169° зх. д. / -53; -169 Названий за об'єктами, розташованими на його протилежних краях, — південним полюсом Місяця та кратером Ейткен. Це робоче позначення; офіційної (затвердженої Міжнародним астрономічним союзом) назви він не має.

Басейн Південний полюс — Ейткен
англ. South Pole–Aitken basin
image
Карта висот Місяця (синє — низовини, червоне — височини). Басейн Південний полюс — Ейткен — простора западина в центрі.

Карта висот Місяця (синє — низовини, червоне — височини). Басейн Південний полюс — Ейткен — простора западина в центрі.

53° пд. ш. 169° зх. д. / 53° пд. ш. 169° зх. д. / -53; -169Координати: 53° пд. ш. 169° зх. д. / 53° пд. ш. 169° зх. д. / -53; -169
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр2400×2050 км
Площа3,8 млн км²
Найбільша глибина6000–8000 м
ЕпонімПівденний полюс Місяця та кратер Ейткен
image
image Басейн Південний полюс — Ейткен у Вікісховищі
image
Зворотний бік Місяця. Басейн Південний полюс — Ейткен вирізняється темним кольором.
image
Карта висот Місяця. Ліворуч — видимий бік, праворуч — зворотний. Басейн — унизу на правому зображенні.
image
Карта концентрації торію в ґрунті. Видно її збільшення в басейні.
image
Карта гравітаційного прискорення на рівні місячної поверхні. Видно сильну позитивну аномалію в області басейна.
image
Карта гравітаційного прискорення з поправкою на висоту (перераховано на рівень умовної сфери). Видно слабку негативну аномалію в області басейна.
image
Карта величини індукції магнітного поля Місяця. Видно скупчення ділянок із посиленим магнітним полем на півночі басейна.

Басейн Південний полюс — Ейткен, ймовірно, є найстаршим місячним кратером, що зберігся до нашого часу. Його вік оцінюють у 4,2–4,3 млрд років. Він сильно зруйнований і виглядає як простора низовина дещо темнішого, ніж навколо, забарвлення. За час його існування на ньому накопичилися численні менші кратери, найбільші з яких — Аполлон (520 км), Пуанкаре (350 км), Планк (320 км), Шредінгер (320 км) та басейн Моря Мрії (320 км).

Назва

Цей об'єкт належить до гігантських кратерів, які називають імпактними басейнами. Він отримав робоче позначення «басейн Південний полюс — Ейткен» (англ. South Pole–Aitken basin) згідно зі звичною практикою називати великі кратери, що поки не мають офіційної назви, за іменами об'єктів, розташованих на їх протилежних краях. Робоча група МАС із планетної номенклатури розглядала пропозицію назвати цей басейн на честь американського планетолога Юджина Шумейкера, але не ухвалила її.

Опис

Басейн Південний полюс — Ейткен є найбільшою на Місяці структурою, щодо імпактного походження якої нема сумнівів, і одним із найбільших кратерів Сонячної системи.

Цей басейн помітно витягнутий з півночі на південь (точніше, по азимуту 19°W). Він простягається від 16° пд.ш. до полюса і заходить ще на 5° на видимий бік, а його центр лежить на 53° пд. ш. 169° зх. д. / 53° пд. ш. 169° зх. д. / -53; -169 Це приблизно еліптична западина з розмитими межами, в якій розрізняють дещо меншу подібну западину. Зовнішня має розміри 2400×2050 км, а внутрішня — 1940×1440 км; їх центри та напрямки витягнутості добре збігаються. Їм непогано відповідають за формою й області підвищеної концентрації заліза та торію. Втім, сильна зруйнованість басейна заважає точно визначити його межі, і є інші оцінки розмірів, положення центру й навіть кількості його кілець.

Край зовнішньої западини найкраще зберігся на північному сході (де утворює «сходинку») та на протилежному краю (де відмічений гірським хребтом під неофіційною нині назвою «гори Лейбніца»). В інших місцях він прослідковується погано — особливо на заході, де басейн межує з більш низькою місцевістю, ніж на сході, і утворює менший перепад висот. У північно-східній частині басейна між зовнішнім (виразним) та внутрішнім (невиразним) кільцем (біля 23° пд. ш. 154° зх. д. / 23° пд. ш. 154° зх. д. / -23; -154 (хребет біля краю басейна)) тягнеться виразний гірський хребет, якого в інших місцях нема. Найімовірніше, він теж пов'язаний походженням із басейном.

Цей басейн є найглибшим кратером Місяця. Його глибина відносно країв здебільшого сягає 5–8 км, а відносно північного краю — біля 11 км. З врахуванням дрібномасштабних деталей рельєфу — окремих кратерів та гір — різниця висот найглибшої точки його дна та найвищої точки краю перевищує 16 км. Найглибше місце басейна та всього Місяця знаходиться в маленькому кратері на дні кратера Антоніаді (70°22′ пд. ш. 172°30′ зх. д. / 70.36° пд. ш. 172.50° зх. д. / -70.36; -172.50 (найглибша точка Місяця); 8,88 км під середнім рівнем поверхні Місяця). Середній рівень поверхні басейна лежить на 2,3 км нижче за середній рівень поверхні Місяця.

Хоча багато імпактних структур Місяця залиті базальтовою лавою, в басейні Південний полюс — Ейткен її небагато. Вона вкриває лише невеликі (однак численні) ділянки, переважно в великих кратерах (особливо в північній та центральній частині басейна). Там є кілька десятків (за іншими підрахунками, більше сотні) темних лавових «озер» загальною площею 205 000 км2 — близько 5 % його площі. Від усіх морських ділянок Місяця вони складають <5 % за площею та 1,5 % за об'ємом. Вони утворилися значно пізніше самого басейна: в основному в імбрійському, а деякі — в ератосфенівському періоді (від 3,8 до 2,6, зрідка до 1,6 млрд років тому). Дві з них мають власні назви: Море Мрії та Озеро Забуття. Окрім темних лавових рівнин, у басейні є і світлі — замасковані яскравими викидами з кратерів («криптоморя»). В окремих кратерах трапляються й пірокластичні породи — результат вивержень іншого типу. Деякі породи басейна інтерпретуються як застиглий ударний розплав.

Басейн Південний полюс — Ейткен має дещо темнішу поверхню, ніж навколо. Темний колір є наслідком відмінностей у хімічному складі: там виявлено підвищення вмісту заліза, а також титана та торію. Їх наявність свідчить про те, що удар, який створив басейн, викинув поверхневі породи геть, і теперішня поверхня басейна утворена породами з глибини. Найбільша глибина спостерігається дещо південніше центру басейна, а найвищий вміст згаданих елементів — дещо північніше.

Сила тяжіння над басейном (перерахована на сталий рівень висоти) трохи зменшена (в окремих його ділянках, зокрема в кратері Аполлон, її зниження значно сильніше). Висота місячного геоїда в області басейна зменшена приблизно на 300 м. Але гравітаційна аномалія з поправкою на тяжіння деталей рельєфу () в цій області позитивна й дуже сильна (400–600 мГал). Ці особливості вказують на потоншення місячної кори в області басейна та його ізостатичну врівноваженість. Товщину кори в його центральній області оцінюють у 30 км, тоді як у його околицях — у 60–80 км, а в середньому для Місяця — близько 50 км.

На північному краю басейна лежить найбільше на Місяці скупчення ділянок із посиленим магнітним полем. Їх походження залишається невідомим. Можливо, там багато залізовмісних порід, що були викинуті при ударі й намагнічені тодішнім магнітним полем Місяця. Джерелом заліза міг бути астероїд, що впав. Можливо також, що ці магнітні аномалії дає базальтова лава, що піднімалася розломами у дні басейна та застигла під поверхнею.

image
Мафічний пагорб у центрі басейна (карта висот: чим світліше, тим вище). Ширина зображення — 170 км.

Біля центру басейна розташований примітний об'єкт, відомий як «мафічний пагорб» (англ. Mafic Mound; раніше — «олівіновий пагорб», Olivine Hill). Його висота — близько 1 км, а ширина — кількадесят кілометрів; чітких меж він не має і на знімках вирізняється погано. Його найвища частина діаметром 32 км схожа на : вона має круглу форму й дещо припіднятий край. Спектральні дослідження показали наявність у його складі піроксену з високим вмістом кальцію та заліза (в околицях, окрім морських ділянок, він низький). Такий склад порід може вказувати на їх глибинне походження. Є дві основні версії утворення цього пагорбу. Згідно з першою, він сформований розплавленими при появі басейну породами: при застиганні вони стискалися, завдяки чому ще рідкі їх залишки вичавилися на поверхню. Згідно з другою, утворення басейну спричинило швидкий підйом порід мантії, які при цьому частково розплавилися й виверглися, сформувавши пагорб.

Геологічна історія

За підрахунком кратерів, що накопичилися в басейні за час його існування, його вік оцінюють у 4,2–4,3 млрд років. Це відповідає донектарському періоду геологічної історії Місяця.

Енергію удару, що створив басейн, оцінюють у 4×1026 Дж. Така енергія може виділитися, наприклад, при падінні 170-кілометрового астероїда густиною 3,3 г/см3 зі швидкістю 10 км/с. Версії щодо розміру та складу цього тіла сильно різняться. За однією гіпотезою (заснованою на магнітних аномаліях) це був багатий на залізо астероїд діаметром 160–200 км, а за іншою (заснованою на морфологічних ознаках басейна, зокрема малій відносній глибині) — об'єкт значно більшого розміру (500–800 км) та меншої густини.

Витягнута форма басейна вказує на те, що удар був далеко не вертикальним. Можливо навіть, що цей астероїд лише зачепив Місяць, і половина його маси полетіла далі. Втім, для дуже великих кратерів видовженість не є рідкістю: за деякими моделями, вони стають помітно витягнутими навіть при великому куті між напрямком удару та горизонтом. Напрямок видовження басейна вказує на те, що це тіло прилетіло з півночі або півдня (деякі ознаки вказують на більшу ймовірність прильоту з півдня). Отже, орбіта цього тіла була приблизно перпендикулярна до екліптики. Це (разом із підозрою щодо низької густини) стало основою для припущення, що воно було ядром комети.

За даними деяких моделей, сейсмічні хвилі від утворення басейна могли сконцентруватися на протилежному боці Місяця, вплинувши на хід вивержень лави і, як наслідок, на розподіл місячних морів. Товщина шару розплавлених порід у новоутвореному басейні могла сягати 50 км.

Розрахунки параметрів астероїдного удару, що створив басейн, та спектральні дослідження поверхневих порід вказують на те, що цей удар викинув назовні породи нижньої кори або навіть мантії Місяця (щодо походження спостережуваних порід є різні версії). Тому басейн становить інтерес для майбутніх місій з доставки зразків.

Після появи басейну на ньому накопичилося багато менших кратерів. Крім того, приблизно до 2 млрд років тому у ньому тривали невеликі виливи морської лави.

Відкриття та дослідження

Басейн Південний полюс — Ейткен був сфотографований (хоча й лише частково і з низькою якістю) вже першим космічним апаратом, що зробив знімки зворотного боку Місяця, — «Луною-3» (1959). На 4 її знімках басейн видно як темну пляму, східна частина якої схована за лімбом. 1960 року за цими знімками склали карту, де ця темна область отримала назву «Море Мрії» (рос. Море Мечты) на честь апарата «Луна-1» («Мрія»). Того ж року Комісія АН СРСР з найменування місячних утворень ухвалила для цієї назви латинський відповідник Mare Desiderii. Іншим можливим відповідником було б Mare Somniorum, але це створювало би плутанину з Озером Сновидінь (Lacus Somniorum). Врешті-решт 1961 року Міжнародний астрономічний союз за пропозицією Марсела Міннарта затвердив назву Mare Ingenii, що означає «Море Розуму».

image
Гірський хребет на північному краї басейна. Знімок «Аполлона-8», 1968.

1962 року [en] та Джерард Койпер припустили, що гірська система на південному краю видимого боку Місяця, відома як гори Лейбніца (пізніше цю назву було скасовано), — це частина кільцевого валу, що оточує це «море» (так само, як усі великі гірські хребти Місяця оточують якісь моря). Отже, воно, як і більшість місячних морів, лежить у величезному імпактному кратері. Хоча уявлення про море виявилося хибним, здогадка про кратер підтвердилася, і гори Лейбніца дійсно тягнуться вздовж його південного краю.

1968 року астронавти «Аполлона-8» сфотографували хребти на північному краю басейна, але їх приналежність до нього була виявлена лише згодом.

У другій половині 1960-х років апарати серії Lunar Orbiter відзняли практично всю поверхню Місяця зі значно кращою якістю, ніж була до того, але при інтерпретації їх знімків цей басейн не виділили як варту уваги деталь — він надто зруйнований і не має чітких меж та суцільного лавового покриву. Тому 1971 року назву Mare Ingenii («Море Мрії») перенесли на значно менший об'єкт у межах басейна.

Перші дані про рельєф басейна були отримані космічними апаратами (1968) та (1970). Дослідження місячного лімбу на зроблених ними знімках виявили в цьому районі западину діаметром >2000 км та глибиною до 5–7 км, якій дали робочу назву «Море Південно-Західне», або «Південно-західна низовина» («Море Юго-Западное», «Юго-западная низменность»). 1971 року подібні глибини були виміряні (для північної частини басейна) й лазерним альтиметром «Аполлона-15». 1990 року східну частину басейна відзняв «Галілео», отримавши для неї деякі спектральні дані. 1994 року вимірювання апарату «Клементина» дозволили скласти для всього басейна, крім південного краю, карту висот. Згодом інші космічні апарати дослідили його ще детальніше.

3 січня 2019 року в басейні здійснив посадку апарат «Чан'е-4» з місяцеходом на борту, що стало першою посадкою на зворотному боці Місяця.

Див. також

Примітки

  1. Garrick-Bethell, I.; Zuber, M. T. (2009). (PDF). Icarus. 204 (2): 399—408. Bibcode:2009Icar..204..399G. doi:10.1016/j.icarus.2009.05.032. Архів оригіналу (PDF) за 1 квітня 2013. Процитовано 1 січня 2015.
  2. Литвин П. В., Родионова Ж. Ф., Шевченко В. В., Суетова И. А. (PDF). Труды международной конференции «ИНТЕРКАРТО 8» (Санкт-Петербург, 2002): 411—414. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  3. Sasaki, S.; Ishihara, Y.; Araki, H.; Noda, H.; Hanada, H.; Matsumoto, K.; Goossens, S.; Namiki, N.; Iwata, T.; Ohtake, M. (2010). (PDF). 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.1691. Bibcode:2010LPI....41.1691S. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 1 січня 2015.
  4. Pieters, C. M.; Gaddis, L.; Jolliff, B.; Duke, M. (2001). (PDF). Journal of Geophysical Research. 106 (E11): 28001—28022. Bibcode:2001JGR...10628001P. doi:10.1029/2000JE001414. Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2013. Процитовано 1 січня 2015. (міні-версія [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Bibcode: 2001LPI....32.1821P)
  5. Andrews-Hanna, J. C., Zuber M. T. (2010). (PDF). The Geological Society of America Special Paper 465: 1—13. doi:10.1130/2010.2465(01). Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2015. Процитовано 5 листопада 2015.
  6. Potter, R. W. K.; Collins, G. S.; Kiefer, W. S.; McGovern, P. J.; Kring, D. A. (2012). (PDF). Icarus. 220 (2): 730—743. Bibcode:2012Icar..220..730P. doi:10.1016/j.icarus.2012.05.032. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  7. Hiesinger, H.; van der Bogert, C. H.; Pasckert, J. H.; Schmedemann, N.; Robinson, M. S.; Jolliff, B.; Petro, N. (2012). (PDF). European Planetary Science Congress 2012, held 23-28 September, 2012 in Madrid, Spain. id. EPSC2012-832. Bibcode:2012espc.conf..832H. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  8. . Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
  9. Sasaki, S.; Goossens, S.; Ishihara, Y.; Araki, H.; Hanada, H.; Matsumoto, K.; Noda, H.; Kikuchi, F.; Iwata, T. (2012). (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1838. Bibcode:2012LPI....43.1838S. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  10. Potter R., Hargitai H., Öhman T. Impact Basin // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–11. — . — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_15-2.
  11. Wagner R. Impact Basin // Encyclopedia of Astrobiology / M. Gargaud, R. Amils, J. C. Quintanilla et al. — Springer Berlin Heidelberg, 2011. — P. 807. — . — DOI:10.1007/978-3-642-11274-4_778.
  12. Шкуратов Ю. Г. Луна далёкая и близкая. — Харьков : ХНУ, 2006. — С. 22–23. з джерела 23 грудня 2014
  13. За альтиметричними даними зонда Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
  14. Shevchenko, V. V.; Chikmachev, V. I.; Pugacheva, S. G. (2007). (PDF). Solar System Research. 41 (6): 447—462. Bibcode:2007SoSyR..41..447S. doi:10.1134/S0038094607060019. Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  15. Hiesinger, H.; Head, J. W., III (2004). (PDF). 35th Lunar and Planetary Science Conference, March 15-19, 2004, League City, Texas, abstract no.1164. Bibcode:2004LPI....35.1164H. Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2017. Процитовано 1 січня 2015.
  16. Wieczorek M. A., Jolliff B. L., Khan A. та ін. (2006). (PDF). Reviews in Mineralogy and Geochemistry. 60: 275, 284, 333, 338. doi:10.2138/rmg.2006.60.3. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  17. Yingst, R. A.; Head, J. W. (1997). . Journal of Geophysical Research. 102 (E5): 10909—10932. Bibcode:1997JGR...10210909Y. doi:10.1029/97JE00717. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 1 січня 2015.
  18. Antonenko, I.; Osinski, G. R. (2011). (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.2649. Bibcode:2011LPI....42.2649A. Архів оригіналу (PDF) за 2 жовтня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  19. Pasckert, J. H.; Hiesinger, H.; van der Bogert, C. H. (2018). Lunar farside volcanism in and around the South Pole-Aitken basin. Icarus. 299: 538—562. Bibcode:2018Icar..299..538P. doi:10.1016/j.icarus.2017.07.023.
  20. Sruthi, U.; Senthil Kumar, P. (2014). . Icarus. 242: 249—268. Bibcode:2014Icar..242..249S. doi:10.1016/j.icarus.2014.07.030. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  21. Kramer, G. Y.; Kring, D. A.; Nahm, A. L.; Pieters, C. M. (March 2013). (PDF). Icarus. 233 (1): 131—148. Bibcode:2013Icar..223..131K. doi:10.1016/j.icarus.2012.11.008. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  22. Ohtake, M.; Uemoto, K.; Yokota, Y.; Morota, T.; Yamamoto, S.; Nakamura, R.; Haruyama, J.; Iwata, T.; Matsunaga, T.; Ishihara, Y. (2014). Geologic structure generated by large-impact basin formation observed at the South Pole-Aitken basin on the Moon. Geophysical Research Letters. 41 (8): 2738—2745. Bibcode:2014GeoRL..41.2738O. doi:10.1002/2014GL059478.
  23. Matsumoto, K.; Goossens, S.; Ishihara, Y.; Liu, Q.; Kikuchi, F.; Iwata, T.; Namiki, N.; Noda, H.; Hanada, H.; Kawano, N.; Lemoine, F. G.; Rowlands, D. D. (2010). . Journal of Geophysical Research. 115 (E6). Bibcode:2010JGRE..115.6007M. doi:10.1029/2009JE003499. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  24. Wieczorek, M. A.; Weiss, B. P.; Stewart, S. T. (2012). (PDF). Science. 335 (6073): 1212—1215. Bibcode:2012Sci...335.1212W. doi:10.1126/science.1214773. Архів оригіналу (PDF) за 19 липня 2013. Процитовано 1 січня 2015.
  25. Wieczorek, M. A.; Weiss, B. P.; Stewart, S. T. (2011). (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1696. Bibcode:2011LPI....42.1696W. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  26. Purucker, Michael E.; Head, James W., III; Wilson, Lionel (2012). . Journal of Geophysical Research. 117 (E5). Bibcode:2012JGRE..117.5001P. doi:10.1029/2011JE003922. Архів оригіналу за 2 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  27. Moriarty, Daniel P.; Pieters, Carle M. (2015). The nature and origin of Mafic Mound in the South Pole-Aitken Basin. Geophysical Research Letters. 42 (19): 7907—7915. Bibcode:2015GeoRL..42.7907M. doi:10.1002/2015GL065718. (Доповідь на LPSC [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], Bibcode: 2015LPI....46.2105M)
  28. Mound near lunar south pole formed by unique volcanic process. American Geophysical Union. 15 жовтня 2015. Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 5 листопада 2015.
  29. Pieters, C. M.; Ohtake, M.; Haruyama, J.; Jolliff, B. L.; Gaddis, L. R.; Petro, N. E.; Klima, R. L.; Head, J. W. (December 2010). Implications of the Distinctive Mafic Mound in Central SPA (Invited). American Geophysical Union, Fall Meeting 2010, abstract #P43A-04. Bibcode:2010AGUFM.P43A..04P.
  30. Schultz, P. H.; Crawford, D. A. (2008). (PDF). 39th Lunar and Planetary Science Conference, (Lunar and Planetary Science XXXIX), held March 10-14, 2008 in League City, Texas. LPI Contribution No. 1391., p.2451. Bibcode:2008LPI....39.2451S. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  31. Schultz, P. H. (1997). (PDF). Conference Paper, 28th Annual Lunar and Planetary Science Conference, p. 259. Bibcode:1997LPI....28.1259S. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 1 січня 2015.
  32. Fassett C. I., Head J. W., Blewett D. T., Chapman C. R., Dickson J. L., Murchie S. L., Solomon S. C., Watters T. R. (August 2009). (PDF). Earth and Planetary Science Letters. 285 (3–4): 297—308. Bibcode:2009E&PSL.285..297F. doi:10.1016/j.epsl.2009.05.022. Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2013. Процитовано 1 січня 2015. (міні-версія [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.], Bibcode: 2009LPI....40.1899F)
  33. Чикмачев В. И., Шевченко В. В. (1999). (PDF). Материалы Международного юбилейного симпозиума "Научные результаты космических исследований Луны". Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2009. Процитовано 1 січня 2015.
  34. Luna 3: NSSDC Image Catalog. NASA. 29 квітня 2003. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.
  35. Whitaker E. A. (1962). (PDF). Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. 1: 67—71. Bibcode:1962CoLPL...1...67W. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  36. Карта обратной стороны Луны (составлена по снимкам аппарата «Луна-3»). ЦНИИГАиК и ГАИШ. 1960. оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  37. Shingareva K., Burba G. The lunar nomenclature: The reverse side of the moon (1961-1973). Transl. of "Lunnaya Nomenklatura: Obratnaya Storona Luny 1961-1973", Acad. of Sci. of the USSR, Moscow, "Nauka" press, 1977, pp. 1-56. — NASA (technical memorandum TM-75035), 1977. — P. 18. — Bibcode:1977STIN...7811960S. з джерела 17 лютого 2015
  38. Карта Луны / И. И. Катяев, В. А. Шишаков, В. А. Бронштэн (Всесоюзное астрономо-геодезическое общество). — М. : Наука, 1967. — С. 55, 59.
  39. Transactions of the IAU Vol. XI B. Proceedings of the 11th General Assembly (Berkeley, 1961) / Ed. D.H. Sadler. — Berkeley, USA, 1961. — P. 234. (резолюції [ 16 лютого 2021 у Wayback Machine.], ).
  40. Hartmann W. K., Kuiper G. P. (1962). (PDF). Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. 1: 51—66. Bibcode:1962CoLPL...1...51H. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.
  41. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 232, 233. — .
  42. Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). . Space Science Reviews. 12 (2): 137, 179. Bibcode:1971SSRv...12..136M. doi:10.1007/BF00171763. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 1 січня 2015.
  43. Wilhelms D. E. Chapter 13: The Best-Laid Plans 1970 // To a Rocky Moon. — The University of Arizona Press, 1993. — P. 244. — .
  44. Wilhelms D. Chapter 8. Pre-Nectarian System // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 145. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 14 травня 2013
  45. Родионов Б. Н., Исавнина И. В., Авдеев Ю. Ф. и др. (1971). (PDF). Космические исследования. IX (3): 450—458. Архів оригіналу (PDF) за 4 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019.
  46. Чикмачев В. И. 3.10. Гигантский кратер на обратной стороне Луны // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : Физматлит, 2009. — С. 150–154. — .
  47. Бережной А. А., Сурдин В. Г. 3.5.2. "Клементина" и "Лунар Проспектор" исследуют Луну // Солнечная система / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : ФИЗМАТЛИТ, 2008. — С. 88–93. — . з джерела 4 січня 2019
  48. Belton, M. J. S.; Head, J. W., III; Pieters, C. M.; Greeley, R.; McEwen, A. S.; Neukum, G.; Klaasen, K. P.; Anger, C. D.; Carr, M. H.; Chapman, C. R. (1992). (PDF). Science. 255 (5044): 570—576. Bibcode:1992Sci...255..570B. doi:10.1126/science.255.5044.570. PMID 17792379. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2010. Процитовано 1 січня 2015.
  49. Spudis, P. D.; Reisse, R. A.; Gillis, J. J. (1994). (PDF). Science. 266 (5192): 1848—1851. Bibcode:1994Sci...266.1848S. doi:10.1126/science.266.5192.1848. PMID 17737079. Архів оригіналу (PDF) за 29 листопада 2010. Процитовано 1 січня 2015.
  50. Stuart-Alexander D. E. Geologic map of the central far side of the Moon (I-1047). — U.S. Geological Survey, 1978.
  51. Far side of the moon: China's Chang'e 4 probe makes historic touchdown. The Guardian. 3 січня 2019. оригіналу за 3 січня 2019.

Посилання

  • Деяка література в Astrophysics Data System
  • David A. Kring and Daniel D. Durda (2012). Feasibility Assessment of All Science Concepts within South Pole-Aitken Basin. A Global Lunar Landing Site Study to Provide the Scientific Context for Exploration of the Moon (LPI Contribution No. 1694). Lunar and Planetary Institute. оригіналу за 1 січня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
  • Чикмачев В. И. Гигантский кратер на обратной стороне Луны. ГАИШ. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.
  • G. Jeffrey Taylor (17 липня 1998). The Biggest Hole in the Solar System. Planetary Science Research Discoveries. оригіналу за 20 серпня 2007. Процитовано 20 грудня 2014.
  • . The-Moon Wiki. Архів оригіналу за 4 січня 2019.
  • Інтерактивна карта Місяця, центрована на басейн Південний полюс — Ейткен [ 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
  • South Pole — Aitken Basin Landing Site Database [ 8 березня 2015 у Wayback Machine.] // Lunar and Planetary Institute

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Basejn Pivdennij polyus Ejtken angl South Pole Aitken basin najbilshij vidomij krater Misyacya Roztashovanij na pivdni zvorotnogo boku Maye formu elipsa z osyami 2400 ta 2050 km koordinati centru 53 pd sh 169 zh d 53 pd sh 169 zh d 53 169 Nazvanij za ob yektami roztashovanimi na jogo protilezhnih krayah pivdennim polyusom Misyacya ta kraterom Ejtken Ce roboche poznachennya oficijnoyi zatverdzhenoyi Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom nazvi vin ne maye Basejn Pivdennij polyus Ejtken angl South Pole Aitken basin Karta visot Misyacya sinye nizovini chervone visochini Basejn Pivdennij polyus Ejtken prostora zapadina v centri Karta visot Misyacya sinye nizovini chervone visochini Basejn Pivdennij polyus Ejtken prostora zapadina v centri 53 pd sh 169 zh d 53 pd sh 169 zh d 53 169 Koordinati 53 pd sh 169 zh d 53 pd sh 169 zh d 53 169 Nebesne tiloMisyac Tipmeteoritnij Diametr2400 2050 km Plosha3 8 mln km Najbilsha glibina6000 8000 m EponimPivdennij polyus Misyacya ta krater Ejtken Basejn Pivdennij polyus Ejtken u Vikishovishi Zvorotnij bik Misyacya Basejn Pivdennij polyus Ejtken viriznyayetsya temnim kolorom Karta visot Misyacya Livoruch vidimij bik pravoruch zvorotnij Basejn unizu na pravomu zobrazhenni Karta koncentraciyi toriyu v grunti Vidno yiyi zbilshennya v basejni Karta gravitacijnogo priskorennya na rivni misyachnoyi poverhni Vidno silnu pozitivnu anomaliyu v oblasti basejna Karta gravitacijnogo priskorennya z popravkoyu na visotu pererahovano na riven umovnoyi sferi Vidno slabku negativnu anomaliyu v oblasti basejna Karta velichini indukciyi magnitnogo polya Misyacya Vidno skupchennya dilyanok iz posilenim magnitnim polem na pivnochi basejna Basejn Pivdennij polyus Ejtken jmovirno ye najstarshim misyachnim kraterom sho zberigsya do nashogo chasu Jogo vik ocinyuyut u 4 2 4 3 mlrd rokiv Vin silno zrujnovanij i viglyadaye yak prostora nizovina desho temnishogo nizh navkolo zabarvlennya Za chas jogo isnuvannya na nomu nakopichilisya chislenni menshi krateri najbilshi z yakih Apollon 520 km Puankare 350 km Plank 320 km Shredinger 320 km ta basejn Morya Mriyi 320 km NazvaCej ob yekt nalezhit do gigantskih krateriv yaki nazivayut impaktnimi basejnami Vin otrimav roboche poznachennya basejn Pivdennij polyus Ejtken angl South Pole Aitken basin zgidno zi zvichnoyu praktikoyu nazivati veliki krateri sho poki ne mayut oficijnoyi nazvi za imenami ob yektiv roztashovanih na yih protilezhnih krayah Robocha grupa MAS iz planetnoyi nomenklaturi rozglyadala propoziciyu nazvati cej basejn na chest amerikanskogo planetologa Yudzhina Shumejkera ale ne uhvalila yiyi OpisBasejn Pivdennij polyus Ejtken ye najbilshoyu na Misyaci strukturoyu shodo impaktnogo pohodzhennya yakoyi nema sumniviv i odnim iz najbilshih krateriv Sonyachnoyi sistemi Cej basejn pomitno vityagnutij z pivnochi na pivden tochnishe po azimutu 19 W Vin prostyagayetsya vid 16 pd sh do polyusa i zahodit she na 5 na vidimij bik a jogo centr lezhit na 53 pd sh 169 zh d 53 pd sh 169 zh d 53 169 Ce priblizno eliptichna zapadina z rozmitimi mezhami v yakij rozriznyayut desho menshu podibnu zapadinu Zovnishnya maye rozmiri 2400 2050 km a vnutrishnya 1940 1440 km yih centri ta napryamki vityagnutosti dobre zbigayutsya Yim nepogano vidpovidayut za formoyu j oblasti pidvishenoyi koncentraciyi zaliza ta toriyu Vtim silna zrujnovanist basejna zavazhaye tochno viznachiti jogo mezhi i ye inshi ocinki rozmiriv polozhennya centru j navit kilkosti jogo kilec Kraj zovnishnoyi zapadini najkrashe zberigsya na pivnichnomu shodi de utvoryuye shodinku ta na protilezhnomu krayu de vidmichenij girskim hrebtom pid neoficijnoyu nini nazvoyu gori Lejbnica V inshih miscyah vin proslidkovuyetsya pogano osoblivo na zahodi de basejn mezhuye z bilsh nizkoyu miscevistyu nizh na shodi i utvoryuye menshij perepad visot U pivnichno shidnij chastini basejna mizh zovnishnim viraznim ta vnutrishnim neviraznim kilcem bilya 23 pd sh 154 zh d 23 pd sh 154 zh d 23 154 hrebet bilya krayu basejna tyagnetsya viraznij girskij hrebet yakogo v inshih miscyah nema Najimovirnishe vin tezh pov yazanij pohodzhennyam iz basejnom Cej basejn ye najglibshim kraterom Misyacya Jogo glibina vidnosno krayiv zdebilshogo syagaye 5 8 km a vidnosno pivnichnogo krayu bilya 11 km Z vrahuvannyam dribnomasshtabnih detalej relyefu okremih krateriv ta gir riznicya visot najglibshoyi tochki jogo dna ta najvishoyi tochki krayu perevishuye 16 km Najglibshe misce basejna ta vsogo Misyacya znahoditsya v malenkomu krateri na dni kratera Antoniadi 70 22 pd sh 172 30 zh d 70 36 pd sh 172 50 zh d 70 36 172 50 najglibsha tochka Misyacya 8 88 km pid serednim rivnem poverhni Misyacya Serednij riven poverhni basejna lezhit na 2 3 km nizhche za serednij riven poverhni Misyacya Hocha bagato impaktnih struktur Misyacya zaliti bazaltovoyu lavoyu v basejni Pivdennij polyus Ejtken yiyi nebagato Vona vkrivaye lishe neveliki odnak chislenni dilyanki perevazhno v velikih kraterah osoblivo v pivnichnij ta centralnij chastini basejna Tam ye kilka desyatkiv za inshimi pidrahunkami bilshe sotni temnih lavovih ozer zagalnoyu plosheyu 205 000 km2 blizko 5 jogo ploshi Vid usih morskih dilyanok Misyacya voni skladayut lt 5 za plosheyu ta 1 5 za ob yemom Voni utvorilisya znachno piznishe samogo basejna v osnovnomu v imbrijskomu a deyaki v eratosfenivskomu periodi vid 3 8 do 2 6 zridka do 1 6 mlrd rokiv tomu Dvi z nih mayut vlasni nazvi More Mriyi ta Ozero Zabuttya Okrim temnih lavovih rivnin u basejni ye i svitli zamaskovani yaskravimi vikidami z krateriv kriptomorya V okremih kraterah traplyayutsya j piroklastichni porodi rezultat viverzhen inshogo tipu Deyaki porodi basejna interpretuyutsya yak zastiglij udarnij rozplav Basejn Pivdennij polyus Ejtken maye desho temnishu poverhnyu nizh navkolo Temnij kolir ye naslidkom vidminnostej u himichnomu skladi tam viyavleno pidvishennya vmistu zaliza a takozh titana ta toriyu Yih nayavnist svidchit pro te sho udar yakij stvoriv basejn vikinuv poverhnevi porodi get i teperishnya poverhnya basejna utvorena porodami z glibini Najbilsha glibina sposterigayetsya desho pivdennishe centru basejna a najvishij vmist zgadanih elementiv desho pivnichnishe Sila tyazhinnya nad basejnom pererahovana na stalij riven visoti trohi zmenshena v okremih jogo dilyankah zokrema v krateri Apollon yiyi znizhennya znachno silnishe Visota misyachnogo geoyida v oblasti basejna zmenshena priblizno na 300 m Ale gravitacijna anomaliya z popravkoyu na tyazhinnya detalej relyefu v cij oblasti pozitivna j duzhe silna 400 600 mGal Ci osoblivosti vkazuyut na potonshennya misyachnoyi kori v oblasti basejna ta jogo izostatichnu vrivnovazhenist Tovshinu kori v jogo centralnij oblasti ocinyuyut u 30 km todi yak u jogo okolicyah u 60 80 km a v serednomu dlya Misyacya blizko 50 km Na pivnichnomu krayu basejna lezhit najbilshe na Misyaci skupchennya dilyanok iz posilenim magnitnim polem Yih pohodzhennya zalishayetsya nevidomim Mozhlivo tam bagato zalizovmisnih porid sho buli vikinuti pri udari j namagnicheni todishnim magnitnim polem Misyacya Dzherelom zaliza mig buti asteroyid sho vpav Mozhlivo takozh sho ci magnitni anomaliyi daye bazaltova lava sho pidnimalasya rozlomami u dni basejna ta zastigla pid poverhneyu Mafichnij pagorb u centri basejna karta visot chim svitlishe tim vishe Shirina zobrazhennya 170 km Bilya centru basejna roztashovanij primitnij ob yekt vidomij yak mafichnij pagorb angl Mafic Mound ranishe olivinovij pagorb Olivine Hill Jogo visota blizko 1 km a shirina kilkadesyat kilometriv chitkih mezh vin ne maye i na znimkah viriznyayetsya pogano Jogo najvisha chastina diametrom 32 km shozha na vona maye kruglu formu j desho pripidnyatij kraj Spektralni doslidzhennya pokazali nayavnist u jogo skladi piroksenu z visokim vmistom kalciyu ta zaliza v okolicyah okrim morskih dilyanok vin nizkij Takij sklad porid mozhe vkazuvati na yih glibinne pohodzhennya Ye dvi osnovni versiyi utvorennya cogo pagorbu Zgidno z pershoyu vin sformovanij rozplavlenimi pri poyavi basejnu porodami pri zastiganni voni stiskalisya zavdyaki chomu she ridki yih zalishki vichavilisya na poverhnyu Zgidno z drugoyu utvorennya basejnu sprichinilo shvidkij pidjom porid mantiyi yaki pri comu chastkovo rozplavilisya j viverglisya sformuvavshi pagorb Geologichna istoriyaZa pidrahunkom krateriv sho nakopichilisya v basejni za chas jogo isnuvannya jogo vik ocinyuyut u 4 2 4 3 mlrd rokiv Ce vidpovidaye donektarskomu periodu geologichnoyi istoriyi Misyacya Energiyu udaru sho stvoriv basejn ocinyuyut u 4 1026 Dzh Taka energiya mozhe vidilitisya napriklad pri padinni 170 kilometrovogo asteroyida gustinoyu 3 3 g sm3 zi shvidkistyu 10 km s Versiyi shodo rozmiru ta skladu cogo tila silno riznyatsya Za odniyeyu gipotezoyu zasnovanoyu na magnitnih anomaliyah ce buv bagatij na zalizo asteroyid diametrom 160 200 km a za inshoyu zasnovanoyu na morfologichnih oznakah basejna zokrema malij vidnosnij glibini ob yekt znachno bilshogo rozmiru 500 800 km ta menshoyi gustini Vityagnuta forma basejna vkazuye na te sho udar buv daleko ne vertikalnim Mozhlivo navit sho cej asteroyid lishe zachepiv Misyac i polovina jogo masi poletila dali Vtim dlya duzhe velikih krateriv vidovzhenist ne ye ridkistyu za deyakimi modelyami voni stayut pomitno vityagnutimi navit pri velikomu kuti mizh napryamkom udaru ta gorizontom Napryamok vidovzhennya basejna vkazuye na te sho ce tilo priletilo z pivnochi abo pivdnya deyaki oznaki vkazuyut na bilshu jmovirnist prilotu z pivdnya Otzhe orbita cogo tila bula priblizno perpendikulyarna do ekliptiki Ce razom iz pidozroyu shodo nizkoyi gustini stalo osnovoyu dlya pripushennya sho vono bulo yadrom kometi Za danimi deyakih modelej sejsmichni hvili vid utvorennya basejna mogli skoncentruvatisya na protilezhnomu boci Misyacya vplinuvshi na hid viverzhen lavi i yak naslidok na rozpodil misyachnih moriv Tovshina sharu rozplavlenih porid u novoutvorenomu basejni mogla syagati 50 km Rozrahunki parametriv asteroyidnogo udaru sho stvoriv basejn ta spektralni doslidzhennya poverhnevih porid vkazuyut na te sho cej udar vikinuv nazovni porodi nizhnoyi kori abo navit mantiyi Misyacya shodo pohodzhennya sposterezhuvanih porid ye rizni versiyi Tomu basejn stanovit interes dlya majbutnih misij z dostavki zrazkiv Pislya poyavi basejnu na nomu nakopichilosya bagato menshih krateriv Krim togo priblizno do 2 mlrd rokiv tomu u nomu trivali neveliki vilivi morskoyi lavi Vidkrittya ta doslidzhennyaBasejn Pivdennij polyus Ejtken buv sfotografovanij hocha j lishe chastkovo i z nizkoyu yakistyu vzhe pershim kosmichnim aparatom sho zrobiv znimki zvorotnogo boku Misyacya Lunoyu 3 1959 Na 4 yiyi znimkah basejn vidno yak temnu plyamu shidna chastina yakoyi shovana za limbom 1960 roku za cimi znimkami sklali kartu de cya temna oblast otrimala nazvu More Mriyi ros More Mechty na chest aparata Luna 1 Mriya Togo zh roku Komisiya AN SRSR z najmenuvannya misyachnih utvoren uhvalila dlya ciyeyi nazvi latinskij vidpovidnik Mare Desiderii Inshim mozhlivim vidpovidnikom bulo b Mare Somniorum ale ce stvoryuvalo bi plutaninu z Ozerom Snovidin Lacus Somniorum Vreshti resht 1961 roku Mizhnarodnij astronomichnij soyuz za propoziciyeyu Marsela Minnarta zatverdiv nazvu Mare Ingenii sho oznachaye More Rozumu Girskij hrebet na pivnichnomu krayi basejna Znimok Apollona 8 1968 1962 roku en ta Dzherard Kojper pripustili sho girska sistema na pivdennomu krayu vidimogo boku Misyacya vidoma yak gori Lejbnica piznishe cyu nazvu bulo skasovano ce chastina kilcevogo valu sho otochuye ce more tak samo yak usi veliki girski hrebti Misyacya otochuyut yakis morya Otzhe vono yak i bilshist misyachnih moriv lezhit u velicheznomu impaktnomu krateri Hocha uyavlennya pro more viyavilosya hibnim zdogadka pro krater pidtverdilasya i gori Lejbnica dijsno tyagnutsya vzdovzh jogo pivdennogo krayu 1968 roku astronavti Apollona 8 sfotografuvali hrebti na pivnichnomu krayu basejna ale yih prinalezhnist do nogo bula viyavlena lishe zgodom U drugij polovini 1960 h rokiv aparati seriyi Lunar Orbiter vidznyali praktichno vsyu poverhnyu Misyacya zi znachno krashoyu yakistyu nizh bula do togo ale pri interpretaciyi yih znimkiv cej basejn ne vidilili yak vartu uvagi detal vin nadto zrujnovanij i ne maye chitkih mezh ta sucilnogo lavovogo pokrivu Tomu 1971 roku nazvu Mare Ingenii More Mriyi perenesli na znachno menshij ob yekt u mezhah basejna Pershi dani pro relyef basejna buli otrimani kosmichnimi aparatami 1968 ta 1970 Doslidzhennya misyachnogo limbu na zroblenih nimi znimkah viyavili v comu rajoni zapadinu diametrom gt 2000 km ta glibinoyu do 5 7 km yakij dali robochu nazvu More Pivdenno Zahidne abo Pivdenno zahidna nizovina More Yugo Zapadnoe Yugo zapadnaya nizmennost 1971 roku podibni glibini buli vimiryani dlya pivnichnoyi chastini basejna j lazernim altimetrom Apollona 15 1990 roku shidnu chastinu basejna vidznyav Galileo otrimavshi dlya neyi deyaki spektralni dani 1994 roku vimiryuvannya aparatu Klementina dozvolili sklasti dlya vsogo basejna krim pivdennogo krayu kartu visot Zgodom inshi kosmichni aparati doslidili jogo she detalnishe 3 sichnya 2019 roku v basejni zdijsniv posadku aparat Chan e 4 z misyacehodom na bortu sho stalo pershoyu posadkoyu na zvorotnomu boci Misyacya Div takozhEjtken krater PrimitkiGarrick Bethell I Zuber M T 2009 PDF Icarus 204 2 399 408 Bibcode 2009Icar 204 399G doi 10 1016 j icarus 2009 05 032 Arhiv originalu PDF za 1 kvitnya 2013 Procitovano 1 sichnya 2015 Litvin P V Rodionova Zh F Shevchenko V V Suetova I A PDF Trudy mezhdunarodnoj konferencii INTERKARTO 8 Sankt Peterburg 2002 411 414 Arhiv originalu PDF za 29 veresnya 2014 Procitovano 1 sichnya 2015 Sasaki S Ishihara Y Araki H Noda H Hanada H Matsumoto K Goossens S Namiki N Iwata T Ohtake M 2010 PDF 41st Lunar and Planetary Science Conference held March 1 5 2010 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1533 p 1691 Bibcode 2010LPI 41 1691S Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 1 sichnya 2015 Pieters C M Gaddis L Jolliff B Duke M 2001 PDF Journal of Geophysical Research 106 E11 28001 28022 Bibcode 2001JGR 10628001P doi 10 1029 2000JE001414 Arhiv originalu PDF za 29 sichnya 2013 Procitovano 1 sichnya 2015 mini versiya 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Bibcode 2001LPI 32 1821P Andrews Hanna J C Zuber M T 2010 PDF The Geological Society of America Special Paper 465 1 13 doi 10 1130 2010 2465 01 Arhiv originalu PDF za 25 lyutogo 2015 Procitovano 5 listopada 2015 Potter R W K Collins G S Kiefer W S McGovern P J Kring D A 2012 PDF Icarus 220 2 730 743 Bibcode 2012Icar 220 730P doi 10 1016 j icarus 2012 05 032 Arhiv originalu PDF za 21 grudnya 2014 Procitovano 1 sichnya 2015 Hiesinger H van der Bogert C H Pasckert J H Schmedemann N Robinson M S Jolliff B Petro N 2012 PDF European Planetary Science Congress 2012 held 23 28 September 2012 in Madrid Spain id EPSC2012 832 Bibcode 2012espc conf 832H Arhiv originalu PDF za 15 grudnya 2014 Procitovano 1 sichnya 2015 Arhiv originalu za 19 kvitnya 2022 Procitovano 19 kvitnya 2022 Sasaki S Goossens S Ishihara Y Araki H Hanada H Matsumoto K Noda H Kikuchi F Iwata T 2012 PDF 43rd Lunar and Planetary Science Conference held March 19 23 2012 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1659 id 1838 Bibcode 2012LPI 43 1838S Arhiv originalu PDF za 24 veresnya 2015 Procitovano 1 sichnya 2015 Potter R Hargitai H Ohman T Impact Basin Encyclopedia of Planetary Landforms H Hargitai A Kereszturi Springer New York 2014 P 1 11 ISBN 978 1 4614 9213 9 DOI 10 1007 978 1 4614 9213 9 15 2 Wagner R Impact Basin Encyclopedia of Astrobiology M Gargaud R Amils J C Quintanilla et al Springer Berlin Heidelberg 2011 P 807 ISBN 978 3 642 11274 4 DOI 10 1007 978 3 642 11274 4 778 Shkuratov Yu G Luna dalyokaya i blizkaya Harkov HNU 2006 S 22 23 z dzherela 23 grudnya 2014 Za altimetrichnimi danimi zonda Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Shevchenko V V Chikmachev V I Pugacheva S G 2007 PDF Solar System Research 41 6 447 462 Bibcode 2007SoSyR 41 447S doi 10 1134 S0038094607060019 Arhiv originalu PDF za 22 grudnya 2014 Procitovano 1 sichnya 2015 Hiesinger H Head J W III 2004 PDF 35th Lunar and Planetary Science Conference March 15 19 2004 League City Texas abstract no 1164 Bibcode 2004LPI 35 1164H Arhiv originalu PDF za 12 serpnya 2017 Procitovano 1 sichnya 2015 Wieczorek M A Jolliff B L Khan A ta in 2006 PDF Reviews in Mineralogy and Geochemistry 60 275 284 333 338 doi 10 2138 rmg 2006 60 3 Arhiv originalu PDF za 21 grudnya 2014 Procitovano 1 sichnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Yingst R A Head J W 1997 Journal of Geophysical Research 102 E5 10909 10932 Bibcode 1997JGR 10210909Y doi 10 1029 97JE00717 Arhiv originalu za 9 grudnya 2017 Procitovano 1 sichnya 2015 Antonenko I Osinski G R 2011 PDF 42nd Lunar and Planetary Science Conference held March 7 11 2011 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1608 p 2649 Bibcode 2011LPI 42 2649A Arhiv originalu PDF za 2 zhovtnya 2015 Procitovano 1 sichnya 2015 Pasckert J H Hiesinger H van der Bogert C H 2018 Lunar farside volcanism in and around the South Pole Aitken basin Icarus 299 538 562 Bibcode 2018Icar 299 538P doi 10 1016 j icarus 2017 07 023 Sruthi U Senthil Kumar P 2014 Icarus 242 249 268 Bibcode 2014Icar 242 249S doi 10 1016 j icarus 2014 07 030 Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 1 sichnya 2015 Kramer G Y Kring D A Nahm A L Pieters C M March 2013 PDF Icarus 233 1 131 148 Bibcode 2013Icar 223 131K doi 10 1016 j icarus 2012 11 008 Arhiv originalu PDF za 15 grudnya 2014 Procitovano 1 sichnya 2015 Ohtake M Uemoto K Yokota Y Morota T Yamamoto S Nakamura R Haruyama J Iwata T Matsunaga T Ishihara Y 2014 Geologic structure generated by large impact basin formation observed at the South Pole Aitken basin on the Moon Geophysical Research Letters 41 8 2738 2745 Bibcode 2014GeoRL 41 2738O doi 10 1002 2014GL059478 Matsumoto K Goossens S Ishihara Y Liu Q Kikuchi F Iwata T Namiki N Noda H Hanada H Kawano N Lemoine F G Rowlands D D 2010 Journal of Geophysical Research 115 E6 Bibcode 2010JGRE 115 6007M doi 10 1029 2009JE003499 Arhiv originalu za 27 listopada 2015 Procitovano 1 sichnya 2015 Wieczorek M A Weiss B P Stewart S T 2012 PDF Science 335 6073 1212 1215 Bibcode 2012Sci 335 1212W doi 10 1126 science 1214773 Arhiv originalu PDF za 19 lipnya 2013 Procitovano 1 sichnya 2015 Wieczorek M A Weiss B P Stewart S T 2011 PDF 42nd Lunar and Planetary Science Conference held March 7 11 2011 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1608 p 1696 Bibcode 2011LPI 42 1696W Arhiv originalu PDF za 24 veresnya 2015 Procitovano 1 sichnya 2015 Purucker Michael E Head James W III Wilson Lionel 2012 Journal of Geophysical Research 117 E5 Bibcode 2012JGRE 117 5001P doi 10 1029 2011JE003922 Arhiv originalu za 2 grudnya 2015 Procitovano 1 sichnya 2015 Moriarty Daniel P Pieters Carle M 2015 The nature and origin of Mafic Mound in the South Pole Aitken Basin Geophysical Research Letters 42 19 7907 7915 Bibcode 2015GeoRL 42 7907M doi 10 1002 2015GL065718 Dopovid na LPSC 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Bibcode 2015LPI 46 2105M Mound near lunar south pole formed by unique volcanic process American Geophysical Union 15 zhovtnya 2015 Arhiv originalu za 5 listopada 2015 Procitovano 5 listopada 2015 Pieters C M Ohtake M Haruyama J Jolliff B L Gaddis L R Petro N E Klima R L Head J W December 2010 Implications of the Distinctive Mafic Mound in Central SPA Invited American Geophysical Union Fall Meeting 2010 abstract P43A 04 Bibcode 2010AGUFM P43A 04P Schultz P H Crawford D A 2008 PDF 39th Lunar and Planetary Science Conference Lunar and Planetary Science XXXIX held March 10 14 2008 in League City Texas LPI Contribution No 1391 p 2451 Bibcode 2008LPI 39 2451S Arhiv originalu PDF za 24 veresnya 2015 Procitovano 1 sichnya 2015 Schultz P H 1997 PDF Conference Paper 28th Annual Lunar and Planetary Science Conference p 259 Bibcode 1997LPI 28 1259S Arhiv originalu PDF za 3 bereznya 2016 Procitovano 1 sichnya 2015 Fassett C I Head J W Blewett D T Chapman C R Dickson J L Murchie S L Solomon S C Watters T R August 2009 PDF Earth and Planetary Science Letters 285 3 4 297 308 Bibcode 2009E amp PSL 285 297F doi 10 1016 j epsl 2009 05 022 Arhiv originalu PDF za 18 grudnya 2013 Procitovano 1 sichnya 2015 mini versiya 27 listopada 2020 u Wayback Machine Bibcode 2009LPI 40 1899F Chikmachev V I Shevchenko V V 1999 PDF Materialy Mezhdunarodnogo yubilejnogo simpoziuma Nauchnye rezultaty kosmicheskih issledovanij Luny Arhiv originalu PDF za 9 travnya 2009 Procitovano 1 sichnya 2015 Luna 3 NSSDC Image Catalog NASA 29 kvitnya 2003 Arhiv originalu za 20 grudnya 2014 Procitovano 20 grudnya 2014 Whitaker E A 1962 PDF Communications of the Lunar and Planetary Laboratory 1 67 71 Bibcode 1962CoLPL 1 67W Arhiv originalu PDF za 20 grudnya 2014 Procitovano 1 sichnya 2015 Karta obratnoj storony Luny sostavlena po snimkam apparata Luna 3 CNIIGAiK i GAISh 1960 originalu za 6 sichnya 2014 Procitovano 1 sichnya 2015 Shingareva K Burba G The lunar nomenclature The reverse side of the moon 1961 1973 Transl of Lunnaya Nomenklatura Obratnaya Storona Luny 1961 1973 Acad of Sci of the USSR Moscow Nauka press 1977 pp 1 56 NASA technical memorandum TM 75035 1977 P 18 Bibcode 1977STIN 7811960S z dzherela 17 lyutogo 2015 Karta Luny I I Katyaev V A Shishakov V A Bronshten Vsesoyuznoe astronomo geodezicheskoe obshestvo M Nauka 1967 S 55 59 Transactions of the IAU Vol XI B Proceedings of the 11th General Assembly Berkeley 1961 Ed D H Sadler Berkeley USA 1961 P 234 rezolyuciyi 16 lyutogo 2021 u Wayback Machine Hartmann W K Kuiper G P 1962 PDF Communications of the Lunar and Planetary Laboratory 1 51 66 Bibcode 1962CoLPL 1 51H Arhiv originalu PDF za 20 grudnya 2014 Procitovano 1 sichnya 2015 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 232 233 ISBN 9780521544146 Menzel D H Minnaert M Levin B Dollfus A Bell B 1971 Space Science Reviews 12 2 137 179 Bibcode 1971SSRv 12 136M doi 10 1007 BF00171763 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2017 Procitovano 1 sichnya 2015 Wilhelms D E Chapter 13 The Best Laid Plans 1970 To a Rocky Moon The University of Arizona Press 1993 P 244 ISBN 0 8165 1065 2 Wilhelms D Chapter 8 Pre Nectarian System Geologic History of the Moon 1987 P 145 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 14 travnya 2013 Rodionov B N Isavnina I V Avdeev Yu F i dr 1971 PDF Kosmicheskie issledovaniya IX 3 450 458 Arhiv originalu PDF za 4 sichnya 2019 Procitovano 4 sichnya 2019 Chikmachev V I 3 10 Gigantskij krater na obratnoj storone Luny Puteshestviya k Lune Red sost V G Surdin Moskva Fizmatlit 2009 S 150 154 ISBN 978 5 9221 1105 8 Berezhnoj A A Surdin V G 3 5 2 Klementina i Lunar Prospektor issleduyut Lunu Solnechnaya sistema Red sost V G Surdin Moskva FIZMATLIT 2008 S 88 93 ISBN 978 5 9221 0989 5 z dzherela 4 sichnya 2019 Belton M J S Head J W III Pieters C M Greeley R McEwen A S Neukum G Klaasen K P Anger C D Carr M H Chapman C R 1992 PDF Science 255 5044 570 576 Bibcode 1992Sci 255 570B doi 10 1126 science 255 5044 570 PMID 17792379 Arhiv originalu PDF za 24 chervnya 2010 Procitovano 1 sichnya 2015 Spudis P D Reisse R A Gillis J J 1994 PDF Science 266 5192 1848 1851 Bibcode 1994Sci 266 1848S doi 10 1126 science 266 5192 1848 PMID 17737079 Arhiv originalu PDF za 29 listopada 2010 Procitovano 1 sichnya 2015 Stuart Alexander D E Geologic map of the central far side of the Moon I 1047 U S Geological Survey 1978 Far side of the moon China s Chang e 4 probe makes historic touchdown The Guardian 3 sichnya 2019 originalu za 3 sichnya 2019 PosilannyaDeyaka literatura v Astrophysics Data System David A Kring and Daniel D Durda 2012 Feasibility Assessment of All Science Concepts within South Pole Aitken Basin A Global Lunar Landing Site Study to Provide the Scientific Context for Exploration of the Moon LPI Contribution No 1694 Lunar and Planetary Institute originalu za 1 sichnya 2015 Procitovano 1 sichnya 2015 Chikmachev V I Gigantskij krater na obratnoj storone Luny GAISh Arhiv originalu za 20 grudnya 2014 Procitovano 20 grudnya 2014 G Jeffrey Taylor 17 lipnya 1998 The Biggest Hole in the Solar System Planetary Science Research Discoveries originalu za 20 serpnya 2007 Procitovano 20 grudnya 2014 The Moon Wiki Arhiv originalu za 4 sichnya 2019 Interaktivna karta Misyacya centrovana na basejn Pivdennij polyus Ejtken 5 sichnya 2015 u Wayback Machine South Pole Aitken Basin Landing Site Database 8 bereznya 2015 u Wayback Machine Lunar and Planetary Institute

Дата публікації:
Топ