Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ланцюжок кратерів лінія з кратерів на поверхні астрономічного тіла Відомі на різних планетах супутниках та астероїдах Їх

Ланцюжок кратерів

Ланцюжок кратерів

Ланцюжок кратерів — лінія з кратерів на поверхні астрономічного тіла. Відомі на різних планетах, супутниках та астероїдах. Їх міжнародні назви містять латинське слово Catena (у множині Catenae) — «ланцюг».

image
image
Ланцюжок на Ганімеді (імпактний, первинний). Довжина — 160 км
image
Ланцюжок на Місяці. Ймовірно, первинний імпактний. Довжина — 47 км
image
Три ендогенні ланцюжки на Марсі: , Artynia Catena та . Два останні розташовані в грабенах (їх видно і поряд з першим). Висота знімків — 70 км

Ланцюжки можуть складатися з кратерів різного походження — як імпактних, так і ендогенних (створених внутрішньою геологічною активністю небесного тіла), причому ланцюжки різного походження не завжди легко розрізнити. Ланцюжки імпактних кратерів можуть з'явитися двома шляхами: при падінні рою невеликих космічних тіл (первинні) та при падінні тіл, викинутих при ударі, що створив первинний кратер (вторинні).

Довжина ланцюжків може досягати сотень кілометрів. На Каллісто відомий 640-кілометровий імпактний ланцюжок , а на Марсі — більш ніж 900-кілометровий ендогенний ланцюжок Tractus Catena.

Опис

Імпактні ланцюжки

Первинні

Кратери первинних ланцюжків виглядають як звичні метеоритні кратери: вони мають кільцевий вал, а за достатньо великого розміру — і пласке дно та центральну гірку. Часто вони оточені ореолом викидів. Зазвичай ці кратери круглі; якщо ж вони витягнуті, то завжди вздовж ланцюжка. Якщо вони утворюються дуже близько, то зливаються в єдиний довгастий кратер, що може мати кілька гірок уздовж осі. Іноді кратери перекривають один одного так, що видно, в якому порядку вони утворилися. Як правило, кратери в ланцюжку вишикувані майже точно вздовж однієї лінії (відхиляються від неї не більше, ніж на величину свого радіуса). Найбільші кратери таких ланцюжків зазвичай знаходяться біля їх центру. Всі відомі первинні ланцюжки на Ганімеді та Каллісто (об'єктах, де такі ланцюжки ідентифіковано з найбільшою впевненістю) мають досить великі кратери (з діаметром ≥1 км, а найчастіше і ≥3 км).

Первинні ланцюжки утворюються при падінні фрагментів комети чи астероїда, розірваного припливними силами. Є підстави вважати, що подібні невеликі тіла часто складаються з окремих уламків, що дуже слабко з'єднані, і при проходженні поблизу масивної планети легко можуть розпастися. Згодом їх фрагменти летять ланцюжком і можуть один за одним зіткнутися з якимось небесним тілом (класичним прикладом чого є (комета Шумейкер — Леві 9)). У такий спосіб утворилася більшість великих ланцюжків на супутниках планет-гігантів. Той факт, що первинні ланцюжки, як правило, складаються з досить великих кратерів, вказує на нечисельність або міцність дрібних комет.

Розрахунки показують, що найкращі умови для появи первинних ланцюжків мають супутники Юпітера. Причинами цього є його велика маса та густина, великі (в порівнянні з більш віддаленими планетами-гігантами) швидкості тіл у його околицях, а також великий розмір і маса деяких із цих супутників. Тим не менше ланцюжки (а також інші скупчення кратерів) нерідко трапляються і на супутниках Сатурна. Для небесних тіл, поруч із якими нема масивних планет, розрахункова частота появи первинних ланцюжків дуже мала: так, на Місяці за останні 4 млрд років могли з'явитися 1-2 ланцюжки (утворені тілами, розірваними припливними силами Землі), а на Землі навряд чи міг з'явитися хоча б один. Окрім того, комети, що підходять близько до Сонця, часто там розпадаються і теоретично можуть створювати ланцюжки на Меркурії (але первинних ланцюжків на ньому не ідентифіковано).

image
Частина місячного ланцюжка . Ймовірно, це первинний метеоритний ланцюжок. Ширина фото — 7 км

Для синхронних супутників планет наявність первинних ланцюжків можна очікувати в першу чергу на тому боці, що повернутий до планети, бо саме з ним стикаються фрагменти тіл, розірваних припливною дією цієї планети (якщо, звісно, зіткнення відбувається безпосередньо після розриву, на тому ж витку орбіти, — але в іншому випадку фрагменти встигнуть розійтися так далеко, що вже не зможуть створити кратерний ланцюжок). Це підтверджують дослідження Ганімеда та Каллісто: майже всі їх ланцюжки знаходяться на боці, що повернутий до Юпітера (однак є винятки). Так розташовані й обидва ланцюжки Місяця, які ідентифікують як первинні. Чим далі супутник від планети, тим довшими будуть ланцюжки, оскільки фрагменти розірваного тіла мають більше часу для віддалення один від одного. Це теж узгоджується зі спостереженнями: Ганімед ближчий до Юпітера, ніж Каллісто, і його ланцюжки в середньому коротші (однак їх на ньому замало для доброї статистики).

За орієнтацією ланцюжка можна зробити деякі висновки щодо орбіти тіла, фрагментами якого він створений, а за розмірами окремих кратерів — оцінити масу цих фрагментів. Ці дані показують, що повна маса комети не корелює з кількістю уламків після фрагментації, але сильно корелює з їх середньою масою.

Вторинні

Деякі ланцюжки складаються з вторинних метеоритних кратерів (утворених тілами, викинутими при ударі, що створив первинний кратер). Зазвичай такі ланцюжки не поодинокі й радіально розходяться від первинного кратера (але можуть бути спрямовані по-іншому, і навіть вигинатися в петлеподібні структури). Найчастіше вторинні кратери лежать у межах та на кінцях яскравих променів первинного кратера, якщо він такі промені має. Їх характерні ознаки — розташування групами, неправильна форма, мала відносна глибина, відсутність плоского дна та своєрідні морфологічні деталі (ялинкоподібний візерунок та інші), що з'являються при взаємодії викидів із сусідніх кратерів — див. нижче. Але іноді вторинні ланцюжки дуже схожі на первинні. Як і первинні, вони можуть бути злиті в єдину довгасту западину. В ланцюжку вторинних кратерів першими утворюються ті, що найближчі до первинного.

Характерні ознаки

image
V-подібні візерунки на ділянці, вкритій вторинними кратерами великого кратера Коперник (розташований за лівим краєм зображення). Ширина знімка — 42 км

Імпактним кратерам, що з'явилися поряд і одночасно, притаманна характерна ознака: від них відходять невеликі хребти, що утворюють ялинкоподібний візерунок (англ. herringbone pattern — «візерунок кісток оселедця»). Він особливо характерний для вторинних ланцюжків (втім, трапляється не у всіх); первинні мають його рідко.

Цей візерунок складається з хребтів, що розходяться V-подібними парами з-поміж сусідніх кратерів ланцюжка. Ці V-подібні структури спрямовані своїми кутами в той бік, звідки прилетіли тіла, що створили ланцюжок (у випадку вторинних ланцюжків — до первинного кратера). В околицях місячного кратера Коперник, де розташовано багато типових V-подібних структур, висота таких хребтів сягає 100 м, довжина — 10 км, а кут між ними лежить у межах 17–122°. Цей кут збільшується з відстанню від первинного кратера. Іноді такі хребти дещо вигнуті (опуклістю назовні). Поверхня між ними часто вища, ніж зовні. Утворення цих V-подібних структур вдалося змоделювати в лабораторії. Вони з'являються завдяки взаємодії викидів з сусідніх кратерів, що утворюються майже одночасно. Кут між хребтами залежить від кута падіння тіл, що створили ці кратери, кута між напрямком падіння і напрямком ланцюжка, а також від співвідношення мас цих тіл та часового проміжку між зіткненнями.

Ендогенні ланцюжки

image
Частина ендогенного ланцюжка кратерів на Місяці. Ширина знімка — 8 км
image
Частина ендогенного ланцюжка кратерів, що тягнеться дном грабена на Марсі. Ширина знімка — 8 км

Ендогенні ланцюжки кратерів можуть утворюватися, коли речовина, що вкриває поверхню небесного тіла, провалюється в якусь порожнину — найчастіше тектонічну тріщину або лавовий тунель. На відміну від імпактних кратерів, вони не мають ореолу викидів, кільцевого валу, центральної гірки та застиглого розплаву на дні. Часто вони витягнуті вздовж ланцюжка або навіть злиті в єдину довгу заглибину. Такі ланцюжки часто утворюються в грабенах. Їх дуже багато на Марсі. Крім того, вони відомі на Землі, Венері, Місяці, Фобосі, Іді, Еросі, Гаспрі, Європі, Енцеладі та, ймовірно, Тритоні.

Крім того, деякі ланцюжки кратерів інтерпретують як вулканічні. Їх можна впізнати за вулканічними викидами, але, незважаючи на це, їх буває важко відрізнити від інших ендогенних ланцюжків.

Розповсюдження

Планети земної групи та Місяць

image
Вторинні ланцюжки в кратері Стівенсон на Меркурії (ширина знімка — 116 км)
image
Ланцюжки ендогенних кратерів на Марсі. Ширина знімка — 550 м

На Меркурії нерідко трапляються вторинні кратерні ланцюжки; впевнено ідентифікованих первинних там нема.

На Венері відомі ендогенні ланцюжки довжиною від десятків до кількох тисяч кілометрів і шириною до 10 км. Вони трапляються в різних місцевостях, але найчастіше — в районі каньйонів та корон. Найчастіше вони прямі, іноді — дещо вигнуті, а на вершинах вулканів часто розташовані концентрично до кратера. Судячи з їх вигляду, вони утворилися завдяки провалюванню поверхневого матеріалу вглиб, але деталі цього явища невідомі.

На Землі нема впевнено ідентифікованих метеоритних кратерних ланцюжків, але є два гіпотетичні. Перший — це ряд із восьми округлих заглибин діаметром 3–17 км, що простягнувся на 700 км через американські штати Канзас, Міссурі та Іллінойс. Для двох із цих заглибин (Декатурвілль та Крукед-Крік) встановлене метеоритне походження і вік близько 300 млн років. Другий — це 17-кілометровий кратер Аорунга на півночі Чаду разом із двома недослідженими кратероподібними об'єктами біля нього. Ендогенних ланцюжків на Землі небагато; вони відомі на Гаваях та в Ісландії, а також в околицях Мертвого моря (Ізраїль та Йорданія). Вони утворилися над порожнинами, створеними вулканічними та тектонічними процесами і, в деяких випадках, розчиненням порід підземними водами.

На Місяці багато кратерних ланцюжків. Більшість з них утворені вторинними ударами. Наприклад, численні вторинні ланцюжки довжиною в сотні кілометрів тягнуться в усі боки від Моря Східного. Значно рідше трапляються ендогенні, та іще рідше — первинні. Найбільш впевнено ідентифіковані первинні ланцюжки Місяця — це ланцюжок Абу-ль-Фіди (Catena Abulfeda) та ланцюжок Деві (Catena Davy). Обидва знаходяться на видимому боці; перший має довжину 200–260 км і складається з 24 кратерів діаметром 5–13 км, а другий при майже такій самій кількості кратерів уп'ятеро менший: він має довжину 47 км і складається з 23 кратерів діаметром 1–3 км. Можливо, первинними є і деякі дрібніші ланцюжки.

На Марсі дуже багато — понад 1500 — ендогенних ланцюжків. Найбільше їх на вулканічному нагір'ї Фарсида, а саме в тих місцях, де є ознаки розтягнення поверхні, особливо в грабенах. Ці ланцюжки схожі на земні, але набагато більші. Діаметр ендогенних кратерів Марса сягає 4,5 км (але буває й зовсім маленьким), а довжина ланцюжків — сотень кілометрів. Так, довжина ланцюжка Tractus Catena — більше 900 км. Окрім того, на Марсі відомі вторинні ударні ланцюжки.

Астероїди та супутники Марса

image
Частина безіменного «розсіяного» ланцюжка на Весті (ширина фото — 26 км)

Є ланцюжки кратерів і на невеликих небесних тілах — астероїдах та дрібних супутниках. Ланцюжки Фобоса могли з'явитися при провалюванні реголіту в тріщини (можливо, утворені при появі великого кратера Стікні) або при падінні тіл, що були викинуті з Марса при потужних зіткненнях. Ланцюжки Ероса розташовані над розломами, що перетинають області помірної товщини реголіту. На Весті виявлено більше 300 ланцюжків, причому майже всі вони витягнуті паралельно до екватора. Серед них вирізняється своєрідний «розсіяний» ланцюжок із тисяч дрібних кратерів, походження якого поки невідоме.

Супутники планет-гігантів

image
Первинний ланцюжок Gomul Catena на Каллісто (довжина — 343 км)

Немало ланцюжків є на супутниках Юпітера Ганімеді та Каллісто. Завдяки «Вояджерам» на першому було виявлено 3 первинні ланцюжки, а на другій — 8; згодом було знайдено і інші. Менша кількість ланцюжків на Ганімеді в порівнянні з Каллісто, ймовірно, є наслідком оновлення його поверхні завдяки геологічній активності. Більшість великих ланцюжків на супутниках Юпітера є первинними — утвореними фрагментами комет чи астероїдів, розірваних припливними силами. Є там і ланцюжки, що інтерпретуються як вторинні; вони менші й розташовані радіально до великих кратерів ( та інших). Довжина відомих первинних ланцюжків на цих супутниках лежить у межах 60–640 км, а кількість кратерів у них варіює від 6 до 25. Діаметр цих кратерів досягає 51 км.

На інших супутниках Юпітера первинних ланцюжків не відомо. На Європі взагалі мало кратерів, а на Іо метеоритних кратерів не виявлено зовсім. Їх поверхня надто молода: всі древні деталі рельєфу там знищені геологічною активністю.

Ендогенні ланцюжки в системі Юпітера відомі на Європі та (з меншою впевненістю) на Ганімеді, але вони майже не досліджені.

Немало ланцюжків різного походження є і на супутниках Сатурна. На Реї та Діоні багато ланцюжків довжиною в кілька десятків кілометрів. На останній відомі групи паралельних ланцюжків (Pantagias Catenae). Немало подібних ланцюжків і на Енцеладі, але лише на його древніх (сильно кратерованих) ділянках — можливо, тому, що на молодих не вистачає реголіту. Там відомі ендогенні кратери діаметром 100–400 м. Ланцюжки Діони та Енцелада пов'язані з ендогенними лінійними структурами і, ймовірно, самі є ендогенними.

Назви

Міжнародні (латинські) назви кратерних ланцюжків будь-якого походження включають слово Catena (з латинської — «ланцюг»). Зазвичай воно, як і інші терміни планетної номенклатури, стоїть після власного імені, але в назвах місячних ланцюжків — перед ним: наприклад, на Марсі є Tractus Catena, а на Місяці — Catena Timocharis.

Станом на 2014 рік є 65 найменованих ланцюжків та їх систем: 3 на Меркурії, 20 на Місяці, 16 на Марсі, 2 на Весті, 4 на Ганімеді, 8 на Каллісто, 1 на Мімасі, 3 на Діоні, 6 на Реї та 2 на Тритоні.

Кратерні ланцюжки на різних небесних тілах називають по-різному:

  • на Меркурії — назвами радіотелескопів та радіообсерваторій;
  • на Місяці — іменами сусідніх кратерів. Окрім того, три довгі ланцюжки за ініціативою В. П. Глушка отримали назви на честь радянських наукових організацій, пов'язаних з ракетобудуванням, — рос. , ГИРД та . На сучасних картах ці назви вказують у дужках; основні назви цих ланцюжків — Catena Leuschner, Catena Michelson та Catena Lucretius відповідно;
  • на Марсі — назвами сусідніх на картах Джованні Скіапареллі або Ежена Антоніаді;
  • на Весті — назвами давньоримських свят та місцевостей. Станом на 2014 рік на Весті є 2 найменованих ланцюжки: Albalonga Catena та Robigalia Catena;
  • на Іо — іменами богів Сонця різних народів. Однак зараз на Іо нема жодного найменованого ланцюжка (усі три, що колись отримали назви, згодом було перейменовано на патери або їх групи);
  • на Ганімеді — іменами богів та героїв давніх народів Родючого Півмісяця;
  • на Каллісто — назвами річок, долин та ущелин із міфів та казок народів Крайньої Півночі (всі 8 ланцюжків Каллісто, що мають імена станом на 2014 рік, носять назви норвезьких річок);
  • на Мімасі — назвами географічних об'єктів, що фігурують у британських легендах про короля Артура та лицарів Круглого столу в викладі Томаса Мелорі (роман «Смерть Артура»), а також у міфах про гігантів. Станом на 2014 рік на Мімасі є лише один найменований ланцюжок — Tintagil Catena, що носить ім'я корнуольського замку Тинтагіль;
  • на Діоні — назвами географічних об'єктів, згаданих в «Енеїді» Вергілія;
  • на Реї — назвами місцевостей з міфів про створення світу, в першу чергу азійських;
  • на Тритоні — іменами, пов'язаними з водою, крім грецьких та римських. Станом на 2014 рік на Тритоні найменовано 2 ланцюжки: Kraken Catena та Set Catena.

Див. також

Примітки

  1. Stephan K., Jaumann R., Wagner R. 10. Geology of Icy Bodies. 10.2.6. Crater chains // The Science of Solar System Ices / M. S. Gudipati, J. Castillo-Rogez. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 293–295. — (Astrophysics and Space Science Library (356)) — . — Bibcode:2013sssi.book..279S. — DOI:10.1007/978-1-4614-3076-6_10.
  2. Melosh H. J., Whitaker E. A. (June 1994). Lunar crater chains. Nature. 369 (6483): 713—714. Bibcode:1994Natur.369..713M. doi:10.1038/369713a0.
  3. Bottke F. W., Richardson D. C., Love S. G. (April 1997). Can Tidal Disruption of Asteroids Make Crater Chains on the Earth and Moon? (PDF). Icarus. 126 (2): 470—474. doi:10.1006/icar.1997.5685. (PDF) оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 10 грудня 2014.
  4. Descriptor Terms (Feature Types). Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 23 червня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  5. Crater Chain in Mendeleev. NASA (Apollo image archive). 12 лютого 2008. оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 1 грудня 2014.
  6. Movshovitz N., Asphaug E., Korycansky D. (November 2012). Numerical modeling of the disruption of Comet D/1993 F2 Shoemaker-Levy 9 representing the progenitor by a gravitationally bound assemblage of randomly shaped polyhedra (PDF). The Astrophysical Journal. 759 (2). arXiv:1207.3386. Bibcode:2012ApJ...759...93M. doi:10.1088/0004-637X/759/2/93.
  7. Chapter 5: Craters // [1] / eds. H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz. — NASA, 1978. — (NASA SP-362) з джерела 19 квітня 2013
  8. Carsenty U., Wagner R. J., Boczkowski D. L., Denevi B. W., Hviid S. F., Jaumann R., Raymond C. A., Russell C. T. (March 2013). (PDF). 44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1719, p.1492. Bibcode:2013LPI....44.1492C. Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  9. Tractus Catena. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 1 жовтня 2006. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  10. Schenk P. M., Asphaug E., McKinnon W. B., Melosh H. J., Weissman P. R. (June 1996). Cometary Nuclei and Tidal Disruption: The Geologic Record of Crater Chains on Callisto and Ganymede (PDF). Icarus. 21 (2): 249—274. Bibcode:1996Icar..121..249S. doi:10.1006/icar.1996.0084. Архів (PDF) оригіналу за 4 жовтня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  11. McKinnon W. B., Schenk P. M. (July 1995). Estimates of comet fragment masses from impact crater chains on Callisto and Ganymede. Geophysical Research Letters. 22 (13): 1829—1832. Bibcode:1995GeoRL..22.1829M. doi:10.1029/95GL01422.
  12. Asphaug E., Schenk P., Moore J. M., Morrson D., Chapman C. R., Merline W. J. (September 1998). Galileo Images of Split-Comet Catenae on Ganymede. Bulletin of the American Astronomical Society. 30: 1122. Bibcode:1998BAAS...30.1122A. ()
  13. Wagner R. J., Neukum G., Schmedemann N., Hartmann O., Wolf U. (2009). (PDF). Icy Satellites of the Saturnian System, 29-30 June 2009, London, U.K. Архів оригіналу (PDF) за 6 жовтня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  14. Schenk P. M., Chapman C. R., Zahnle K., Moore J. M. 18. Ages and Interiors: the Cratering Record of the Galilean Satellites // Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere / F. Bagenal, T. E. Dowling, W. B. McKinnon. — Cambridge University Press, 2004. — P. 438. — . — Bibcode:2004jpsm.book..427S.
  15. Melosh H. J., Schenk P. (October 1993). Split comets and the origin of crater chains on Ganymede and Callisto. Nature. 365 (6448): 731—733. Bibcode:1993Natur.365..731M. doi:10.1038/365731a0.
  16. McKinnon W. B., Benner L. A. M., Schenk P. M. (March 1995). Constraining the Density of Comets from Crater Chains on Callisto and Ganymede. Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference. 26: 945—946. Bibcode:1995LPI....26..945M.
  17. Oberbeck V. R., Morrison R. H. (September 1974). Laboratory Simulation of the Herringbone Pattern Associated with Lunar Secondary Crater Chains. The Moon. 9 (3–4): 415—455. Bibcode:1974Moon....9..415O. doi:10.1007/BF00562581.
  18. Wilhelms D. E., Oberbeck V. R., Aggarwal H. R. (1978). . Proceedings of 9th Lunar and Planetary Science Conference, Houston, Tex., March 13-17, 1978. 3: 3735—3762. Bibcode:1978LPSC....9.3735W. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  19. Guest J. E., Murray J. B. (December 1971). A Large Scale Surface Pattern Associated with the Ejecta Blanket and Rays of Copernicus. The Moon. 3 (3): 326—336. Bibcode:1971Moon....3..326G. doi:10.1007/BF00561844.
  20. Oberbeck V. R., Morrison R. H. (March 1973). (PDF). Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference. 4: 570—571. Bibcode:1973LPI.....4..570O. Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  21. Wyrick D. Y., Buczkowski D. L., Bleamaster L. F., Collins G. C. (March 2010). (PDF). 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.1413. Bibcode:2010LPI....41.1413W. Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  22. Wyrick D., Ferrill D. A., Morris A. P., Colton S. L., Sims D. W. (June 2004). . Journal of Geophysical Research. Bibcode:2004JGRE..109.6005W. doi:10.1029/2004JE002240. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 10 грудня 2014.
  23. PIA14220: X Marks the Spot. NASA photojournal. 28 квітня 2011. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  24. Ferrill D. A., Wyrick D. Y., Morris A. P, Sims D. W., Franklin N. M. (2004). (PDF). GSA Today. 14 (10): 4—12. doi:10.1130/1052-5173(2004)014<4:DFSAPC>2.0.CO;2. Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  25. Наведено за довідником МАС [ 2012-04-12 у Wayback Machine.]
  26. Greeley R., Klemaszewski J. E., Wagner R., Galileo Imaging Team (August 2000). Galileo views of the geology of Callisto. Planetary and Space Science. 48 (9): 829—853. Bibcode:2000P&SS...48..829G. doi:10.1016/S0032-0633(00)00050-7.
  27. Williams D. A., Keszthelyi L. P., Crown D. A., Yff J. A., Jaeger W. L., Schenk P. M., Geissler P. E., Becker T. L. [2] — U.S. Department of the Interior, U.S. Geological Survey, 2011. — P. 1, 8. — (Scientific Investigations Map 3168) з джерела 11 квітня 2013
  28. Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  29. Hargitai H. I. (summer 2006). (PDF). Cartographica. 41 (2): 149—164. doi:10.3138/9862-21JU-4021-72M3. Архів оригіналу (PDF) за 7 листопада 2012. Процитовано 10 грудня 2014.
  30. Родионова Ж. Ф. Глава 5. История лунных карт // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : Физматлит, 2009. — С. 198. — .

Література

  • Schenk P. M., Asphaug E., McKinnon W. B., Melosh H. J., Weissman P. R. (June 1996). Cometary Nuclei and Tidal Disruption: The Geologic Record of Crater Chains on Callisto and Ganymede (PDF). Icarus. 21 (2): 249—274. Bibcode:1996Icar..121..249S. doi:10.1006/icar.1996.0084. Архів (PDF) оригіналу за 4 жовтня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ланцюжок кратерів
  • Списки найменованих ланцюжків: на Меркурії [ 13 квітня 2014 у Wayback Machine.], на Місяці [ 26 серпня 2014 у Wayback Machine.], на Марсі [Архівовано 23 вересня 2014 у WebCite], на Весті [ 6 вересня 2015 у Wayback Machine.], на Іо [ 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.], на Ганімеді [ 27 серпня 2014 у Wayback Machine.], на Каллісто [ 26 серпня 2014 у Wayback Machine.], на Мімасі, на Діоні [ 7 вересня 2015 у Wayback Machine.], на Реї [ 7 вересня 2015 у Wayback Machine.], на Тритоні [ 6 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  • Chapter 5: Craters // Apollo over the Moon: a view from orbit / eds. H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz. — NASA, 1978. — (NASA SP-362) Архів оригіналу. — огляд кратерних ланцюжків Місяця
  • Cluster of craters southeast of Rayet Y. NASA. 15 листопада 2012. оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 1 грудня 2014. — детальний знімок вторинного ланцюжка на Місяці
  • Crater Chain in Mendeleev. NASA (Apollo image archive). 12 лютого 2008. оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 1 грудня 2014. — ланцюжки різних типів на Місяці
  • Copernicus Crater and The Lunar Timescale - WAC Mosaic. NASA. оригіналу за 19 грудня 2010. Процитовано 1 грудня 2014. — інтерактивна карта місячного кратера Коперник, оточеного численними вторинними ланцюжками
  • . JHU/APL. Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  • Images of impact crater chains on Ganymede. NASA. 22 серпня 2005. оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  • Images of impact crater chains on Callisto. NASA. 22 серпня 2005. оригіналу за 7 серпня 2013. Процитовано 1 грудня 2014.
  • Кратерні ланцюжки // Астрономічний енциклопедичний словник / За заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАН України, 2003. — С. 242. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Lancyuzhok krateriv liniya z krateriv na poverhni astronomichnogo tila Vidomi na riznih planetah suputnikah ta asteroyidah Yih mizhnarodni nazvi mistyat latinske slovo Catena u mnozhini Catenae lancyug Lancyuzhok na Ganimedi impaktnij pervinnij Dovzhina 160 km Lancyuzhok na Misyaci Jmovirno pervinnij impaktnij Dovzhina 47 km Tri endogenni lancyuzhki na Marsi Artynia Catena ta Dva ostanni roztashovani v grabenah yih vidno i poryad z pershim Visota znimkiv 70 km Lancyuzhki mozhut skladatisya z krateriv riznogo pohodzhennya yak impaktnih tak i endogennih stvorenih vnutrishnoyu geologichnoyu aktivnistyu nebesnogo tila prichomu lancyuzhki riznogo pohodzhennya ne zavzhdi legko rozrizniti Lancyuzhki impaktnih krateriv mozhut z yavitisya dvoma shlyahami pri padinni royu nevelikih kosmichnih til pervinni ta pri padinni til vikinutih pri udari sho stvoriv pervinnij krater vtorinni Dovzhina lancyuzhkiv mozhe dosyagati soten kilometriv Na Kallisto vidomij 640 kilometrovij impaktnij lancyuzhok a na Marsi bilsh nizh 900 kilometrovij endogennij lancyuzhok Tractus Catena OpisImpaktni lancyuzhki Pervinni Krateri pervinnih lancyuzhkiv viglyadayut yak zvichni meteoritni krateri voni mayut kilcevij val a za dostatno velikogo rozmiru i plaske dno ta centralnu girku Chasto voni otocheni oreolom vikidiv Zazvichaj ci krateri krugli yaksho zh voni vityagnuti to zavzhdi vzdovzh lancyuzhka Yaksho voni utvoryuyutsya duzhe blizko to zlivayutsya v yedinij dovgastij krater sho mozhe mati kilka girok uzdovzh osi Inodi krateri perekrivayut odin odnogo tak sho vidno v yakomu poryadku voni utvorilisya Yak pravilo krateri v lancyuzhku vishikuvani majzhe tochno vzdovzh odniyeyi liniyi vidhilyayutsya vid neyi ne bilshe nizh na velichinu svogo radiusa Najbilshi krateri takih lancyuzhkiv zazvichaj znahodyatsya bilya yih centru Vsi vidomi pervinni lancyuzhki na Ganimedi ta Kallisto ob yektah de taki lancyuzhki identifikovano z najbilshoyu vpevnenistyu mayut dosit veliki krateri z diametrom 1 km a najchastishe i 3 km Pervinni lancyuzhki utvoryuyutsya pri padinni fragmentiv kometi chi asteroyida rozirvanogo priplivnimi silami Ye pidstavi vvazhati sho podibni neveliki tila chasto skladayutsya z okremih ulamkiv sho duzhe slabko z yednani i pri prohodzhenni poblizu masivnoyi planeti legko mozhut rozpastisya Zgodom yih fragmenti letyat lancyuzhkom i mozhut odin za odnim zitknutisya z yakimos nebesnim tilom klasichnim prikladom chogo ye kometa Shumejker Levi 9 U takij sposib utvorilasya bilshist velikih lancyuzhkiv na suputnikah planet gigantiv Toj fakt sho pervinni lancyuzhki yak pravilo skladayutsya z dosit velikih krateriv vkazuye na nechiselnist abo micnist dribnih komet Rozrahunki pokazuyut sho najkrashi umovi dlya poyavi pervinnih lancyuzhkiv mayut suputniki Yupitera Prichinami cogo ye jogo velika masa ta gustina veliki v porivnyanni z bilsh viddalenimi planetami gigantami shvidkosti til u jogo okolicyah a takozh velikij rozmir i masa deyakih iz cih suputnikiv Tim ne menshe lancyuzhki a takozh inshi skupchennya krateriv neridko traplyayutsya i na suputnikah Saturna Dlya nebesnih til poruch iz yakimi nema masivnih planet rozrahunkova chastota poyavi pervinnih lancyuzhkiv duzhe mala tak na Misyaci za ostanni 4 mlrd rokiv mogli z yavitisya 1 2 lancyuzhki utvoreni tilami rozirvanimi priplivnimi silami Zemli a na Zemli navryad chi mig z yavitisya hocha b odin Okrim togo kometi sho pidhodyat blizko do Soncya chasto tam rozpadayutsya i teoretichno mozhut stvoryuvati lancyuzhki na Merkuriyi ale pervinnih lancyuzhkiv na nomu ne identifikovano Chastina misyachnogo lancyuzhka Jmovirno ce pervinnij meteoritnij lancyuzhok Shirina foto 7 km Dlya sinhronnih suputnikiv planet nayavnist pervinnih lancyuzhkiv mozhna ochikuvati v pershu chergu na tomu boci sho povernutij do planeti bo same z nim stikayutsya fragmenti til rozirvanih priplivnoyu diyeyu ciyeyi planeti yaksho zvisno zitknennya vidbuvayetsya bezposeredno pislya rozrivu na tomu zh vitku orbiti ale v inshomu vipadku fragmenti vstignut rozijtisya tak daleko sho vzhe ne zmozhut stvoriti kraternij lancyuzhok Ce pidtverdzhuyut doslidzhennya Ganimeda ta Kallisto majzhe vsi yih lancyuzhki znahodyatsya na boci sho povernutij do Yupitera odnak ye vinyatki Tak roztashovani j obidva lancyuzhki Misyacya yaki identifikuyut yak pervinni Chim dali suputnik vid planeti tim dovshimi budut lancyuzhki oskilki fragmenti rozirvanogo tila mayut bilshe chasu dlya viddalennya odin vid odnogo Ce tezh uzgodzhuyetsya zi sposterezhennyami Ganimed blizhchij do Yupitera nizh Kallisto i jogo lancyuzhki v serednomu korotshi odnak yih na nomu zamalo dlya dobroyi statistiki Za oriyentaciyeyu lancyuzhka mozhna zrobiti deyaki visnovki shodo orbiti tila fragmentami yakogo vin stvorenij a za rozmirami okremih krateriv ociniti masu cih fragmentiv Ci dani pokazuyut sho povna masa kometi ne korelyuye z kilkistyu ulamkiv pislya fragmentaciyi ale silno korelyuye z yih serednoyu masoyu Vtorinni Deyaki lancyuzhki skladayutsya z vtorinnih meteoritnih krateriv utvorenih tilami vikinutimi pri udari sho stvoriv pervinnij krater Zazvichaj taki lancyuzhki ne poodinoki j radialno rozhodyatsya vid pervinnogo kratera ale mozhut buti spryamovani po inshomu i navit viginatisya v petlepodibni strukturi Najchastishe vtorinni krateri lezhat u mezhah ta na kincyah yaskravih promeniv pervinnogo kratera yaksho vin taki promeni maye Yih harakterni oznaki roztashuvannya grupami nepravilna forma mala vidnosna glibina vidsutnist ploskogo dna ta svoyeridni morfologichni detali yalinkopodibnij vizerunok ta inshi sho z yavlyayutsya pri vzayemodiyi vikidiv iz susidnih krateriv div nizhche Ale inodi vtorinni lancyuzhki duzhe shozhi na pervinni Yak i pervinni voni mozhut buti zliti v yedinu dovgastu zapadinu V lancyuzhku vtorinnih krateriv pershimi utvoryuyutsya ti sho najblizhchi do pervinnogo Harakterni oznaki V podibni vizerunki na dilyanci vkritij vtorinnimi kraterami velikogo kratera Kopernik roztashovanij za livim krayem zobrazhennya Shirina znimka 42 km Impaktnim krateram sho z yavilisya poryad i odnochasno pritamanna harakterna oznaka vid nih vidhodyat neveliki hrebti sho utvoryuyut yalinkopodibnij vizerunok angl herringbone pattern vizerunok kistok oseledcya Vin osoblivo harakternij dlya vtorinnih lancyuzhkiv vtim traplyayetsya ne u vsih pervinni mayut jogo ridko Cej vizerunok skladayetsya z hrebtiv sho rozhodyatsya V podibnimi parami z pomizh susidnih krateriv lancyuzhka Ci V podibni strukturi spryamovani svoyimi kutami v toj bik zvidki priletili tila sho stvorili lancyuzhok u vipadku vtorinnih lancyuzhkiv do pervinnogo kratera V okolicyah misyachnogo kratera Kopernik de roztashovano bagato tipovih V podibnih struktur visota takih hrebtiv syagaye 100 m dovzhina 10 km a kut mizh nimi lezhit u mezhah 17 122 Cej kut zbilshuyetsya z vidstannyu vid pervinnogo kratera Inodi taki hrebti desho vignuti opuklistyu nazovni Poverhnya mizh nimi chasto visha nizh zovni Utvorennya cih V podibnih struktur vdalosya zmodelyuvati v laboratoriyi Voni z yavlyayutsya zavdyaki vzayemodiyi vikidiv z susidnih krateriv sho utvoryuyutsya majzhe odnochasno Kut mizh hrebtami zalezhit vid kuta padinnya til sho stvorili ci krateri kuta mizh napryamkom padinnya i napryamkom lancyuzhka a takozh vid spivvidnoshennya mas cih til ta chasovogo promizhku mizh zitknennyami Endogenni lancyuzhki Chastina endogennogo lancyuzhka krateriv na Misyaci Shirina znimka 8 km Chastina endogennogo lancyuzhka krateriv sho tyagnetsya dnom grabena na Marsi Shirina znimka 8 km Endogenni lancyuzhki krateriv mozhut utvoryuvatisya koli rechovina sho vkrivaye poverhnyu nebesnogo tila provalyuyetsya v yakus porozhninu najchastishe tektonichnu trishinu abo lavovij tunel Na vidminu vid impaktnih krateriv voni ne mayut oreolu vikidiv kilcevogo valu centralnoyi girki ta zastiglogo rozplavu na dni Chasto voni vityagnuti vzdovzh lancyuzhka abo navit zliti v yedinu dovgu zaglibinu Taki lancyuzhki chasto utvoryuyutsya v grabenah Yih duzhe bagato na Marsi Krim togo voni vidomi na Zemli Veneri Misyaci Fobosi Idi Erosi Gaspri Yevropi Enceladi ta jmovirno Tritoni Krim togo deyaki lancyuzhki krateriv interpretuyut yak vulkanichni Yih mozhna vpiznati za vulkanichnimi vikidami ale nezvazhayuchi na ce yih buvaye vazhko vidrizniti vid inshih endogennih lancyuzhkiv RozpovsyudzhennyaPlaneti zemnoyi grupi ta Misyac Vtorinni lancyuzhki v krateri Stivenson na Merkuriyi shirina znimka 116 km Lancyuzhki endogennih krateriv na Marsi Shirina znimka 550 m Na Merkuriyi neridko traplyayutsya vtorinni kraterni lancyuzhki vpevneno identifikovanih pervinnih tam nema Na Veneri vidomi endogenni lancyuzhki dovzhinoyu vid desyatkiv do kilkoh tisyach kilometriv i shirinoyu do 10 km Voni traplyayutsya v riznih miscevostyah ale najchastishe v rajoni kanjoniv ta koron Najchastishe voni pryami inodi desho vignuti a na vershinah vulkaniv chasto roztashovani koncentrichno do kratera Sudyachi z yih viglyadu voni utvorilisya zavdyaki provalyuvannyu poverhnevogo materialu vglib ale detali cogo yavisha nevidomi Na Zemli nema vpevneno identifikovanih meteoritnih kraternih lancyuzhkiv ale ye dva gipotetichni Pershij ce ryad iz vosmi okruglih zaglibin diametrom 3 17 km sho prostyagnuvsya na 700 km cherez amerikanski shtati Kanzas Missuri ta Illinojs Dlya dvoh iz cih zaglibin Dekaturvill ta Kruked Krik vstanovlene meteoritne pohodzhennya i vik blizko 300 mln rokiv Drugij ce 17 kilometrovij krater Aorunga na pivnochi Chadu razom iz dvoma nedoslidzhenimi krateropodibnimi ob yektami bilya nogo Endogennih lancyuzhkiv na Zemli nebagato voni vidomi na Gavayah ta v Islandiyi a takozh v okolicyah Mertvogo morya Izrayil ta Jordaniya Voni utvorilisya nad porozhninami stvorenimi vulkanichnimi ta tektonichnimi procesami i v deyakih vipadkah rozchinennyam porid pidzemnimi vodami Na Misyaci bagato kraternih lancyuzhkiv Bilshist z nih utvoreni vtorinnimi udarami Napriklad chislenni vtorinni lancyuzhki dovzhinoyu v sotni kilometriv tyagnutsya v usi boki vid Morya Shidnogo Znachno ridshe traplyayutsya endogenni ta ishe ridshe pervinni Najbilsh vpevneno identifikovani pervinni lancyuzhki Misyacya ce lancyuzhok Abu l Fidi Catena Abulfeda ta lancyuzhok Devi Catena Davy Obidva znahodyatsya na vidimomu boci pershij maye dovzhinu 200 260 km i skladayetsya z 24 krateriv diametrom 5 13 km a drugij pri majzhe takij samij kilkosti krateriv up yatero menshij vin maye dovzhinu 47 km i skladayetsya z 23 krateriv diametrom 1 3 km Mozhlivo pervinnimi ye i deyaki dribnishi lancyuzhki Na Marsi duzhe bagato ponad 1500 endogennih lancyuzhkiv Najbilshe yih na vulkanichnomu nagir yi Farsida a same v tih miscyah de ye oznaki roztyagnennya poverhni osoblivo v grabenah Ci lancyuzhki shozhi na zemni ale nabagato bilshi Diametr endogennih krateriv Marsa syagaye 4 5 km ale buvaye j zovsim malenkim a dovzhina lancyuzhkiv soten kilometriv Tak dovzhina lancyuzhka Tractus Catena bilshe 900 km Okrim togo na Marsi vidomi vtorinni udarni lancyuzhki Asteroyidi ta suputniki Marsa Chastina bezimennogo rozsiyanogo lancyuzhka na Vesti shirina foto 26 km Ye lancyuzhki krateriv i na nevelikih nebesnih tilah asteroyidah ta dribnih suputnikah Lancyuzhki Fobosa mogli z yavitisya pri provalyuvanni regolitu v trishini mozhlivo utvoreni pri poyavi velikogo kratera Stikni abo pri padinni til sho buli vikinuti z Marsa pri potuzhnih zitknennyah Lancyuzhki Erosa roztashovani nad rozlomami sho peretinayut oblasti pomirnoyi tovshini regolitu Na Vesti viyavleno bilshe 300 lancyuzhkiv prichomu majzhe vsi voni vityagnuti paralelno do ekvatora Sered nih viriznyayetsya svoyeridnij rozsiyanij lancyuzhok iz tisyach dribnih krateriv pohodzhennya yakogo poki nevidome Suputniki planet gigantiv Pervinnij lancyuzhok Gomul Catena na Kallisto dovzhina 343 km Nemalo lancyuzhkiv ye na suputnikah Yupitera Ganimedi ta Kallisto Zavdyaki Voyadzheram na pershomu bulo viyavleno 3 pervinni lancyuzhki a na drugij 8 zgodom bulo znajdeno i inshi Mensha kilkist lancyuzhkiv na Ganimedi v porivnyanni z Kallisto jmovirno ye naslidkom onovlennya jogo poverhni zavdyaki geologichnij aktivnosti Bilshist velikih lancyuzhkiv na suputnikah Yupitera ye pervinnimi utvorenimi fragmentami komet chi asteroyidiv rozirvanih priplivnimi silami Ye tam i lancyuzhki sho interpretuyutsya yak vtorinni voni menshi j roztashovani radialno do velikih krateriv ta inshih Dovzhina vidomih pervinnih lancyuzhkiv na cih suputnikah lezhit u mezhah 60 640 km a kilkist krateriv u nih variyuye vid 6 do 25 Diametr cih krateriv dosyagaye 51 km Na inshih suputnikah Yupitera pervinnih lancyuzhkiv ne vidomo Na Yevropi vzagali malo krateriv a na Io meteoritnih krateriv ne viyavleno zovsim Yih poverhnya nadto moloda vsi drevni detali relyefu tam znisheni geologichnoyu aktivnistyu Endogenni lancyuzhki v sistemi Yupitera vidomi na Yevropi ta z menshoyu vpevnenistyu na Ganimedi ale voni majzhe ne doslidzheni Nemalo lancyuzhkiv riznogo pohodzhennya ye i na suputnikah Saturna Na Reyi ta Dioni bagato lancyuzhkiv dovzhinoyu v kilka desyatkiv kilometriv Na ostannij vidomi grupi paralelnih lancyuzhkiv Pantagias Catenae Nemalo podibnih lancyuzhkiv i na Enceladi ale lishe na jogo drevnih silno kraterovanih dilyankah mozhlivo tomu sho na molodih ne vistachaye regolitu Tam vidomi endogenni krateri diametrom 100 400 m Lancyuzhki Dioni ta Encelada pov yazani z endogennimi linijnimi strukturami i jmovirno sami ye endogennimi NazviMizhnarodni latinski nazvi kraternih lancyuzhkiv bud yakogo pohodzhennya vklyuchayut slovo Catena z latinskoyi lancyug Zazvichaj vono yak i inshi termini planetnoyi nomenklaturi stoyit pislya vlasnogo imeni ale v nazvah misyachnih lancyuzhkiv pered nim napriklad na Marsi ye Tractus Catena a na Misyaci Catena Timocharis Stanom na 2014 rik ye 65 najmenovanih lancyuzhkiv ta yih sistem 3 na Merkuriyi 20 na Misyaci 16 na Marsi 2 na Vesti 4 na Ganimedi 8 na Kallisto 1 na Mimasi 3 na Dioni 6 na Reyi ta 2 na Tritoni Kraterni lancyuzhki na riznih nebesnih tilah nazivayut po riznomu na Merkuriyi nazvami radioteleskopiv ta radioobservatorij na Misyaci imenami susidnih krateriv Okrim togo tri dovgi lancyuzhki za iniciativoyu V P Glushka otrimali nazvi na chest radyanskih naukovih organizacij pov yazanih z raketobuduvannyam ros GIRD ta Na suchasnih kartah ci nazvi vkazuyut u duzhkah osnovni nazvi cih lancyuzhkiv Catena Leuschner Catena Michelson ta Catena Lucretius vidpovidno na Marsi nazvami susidnih na kartah Dzhovanni Skiaparelli abo Ezhena Antoniadi na Vesti nazvami davnorimskih svyat ta miscevostej Stanom na 2014 rik na Vesti ye 2 najmenovanih lancyuzhki Albalonga Catena ta Robigalia Catena na Io imenami bogiv Soncya riznih narodiv Odnak zaraz na Io nema zhodnogo najmenovanogo lancyuzhka usi tri sho kolis otrimali nazvi zgodom bulo perejmenovano na pateri abo yih grupi na Ganimedi imenami bogiv ta geroyiv davnih narodiv Rodyuchogo Pivmisyacya na Kallisto nazvami richok dolin ta ushelin iz mifiv ta kazok narodiv Krajnoyi Pivnochi vsi 8 lancyuzhkiv Kallisto sho mayut imena stanom na 2014 rik nosyat nazvi norvezkih richok na Mimasi nazvami geografichnih ob yektiv sho figuruyut u britanskih legendah pro korolya Artura ta licariv Kruglogo stolu v vikladi Tomasa Melori roman Smert Artura a takozh u mifah pro gigantiv Stanom na 2014 rik na Mimasi ye lishe odin najmenovanij lancyuzhok Tintagil Catena sho nosit im ya kornuolskogo zamku Tintagil na Dioni nazvami geografichnih ob yektiv zgadanih v Eneyidi Vergiliya na Reyi nazvami miscevostej z mifiv pro stvorennya svitu v pershu chergu azijskih na Tritoni imenami pov yazanimi z vodoyu krim greckih ta rimskih Stanom na 2014 rik na Tritoni najmenovano 2 lancyuzhki Kraken Catena ta Set Catena Div takozhMisyac Mars Spisok lancyuzhkiv krateriv na Marsi Yupiter Saturn NeptunPrimitkiStephan K Jaumann R Wagner R 10 Geology of Icy Bodies 10 2 6 Crater chains The Science of Solar System Ices M S Gudipati J Castillo Rogez Springer Science amp Business Media 2013 P 293 295 Astrophysics and Space Science Library 356 ISBN 978 1 4614 3076 6 Bibcode 2013sssi book 279S DOI 10 1007 978 1 4614 3076 6 10 Melosh H J Whitaker E A June 1994 Lunar crater chains Nature 369 6483 713 714 Bibcode 1994Natur 369 713M doi 10 1038 369713a0 Bottke F W Richardson D C Love S G April 1997 Can Tidal Disruption of Asteroids Make Crater Chains on the Earth and Moon PDF Icarus 126 2 470 474 doi 10 1006 icar 1997 5685 PDF originalu za 19 sichnya 2012 Procitovano 10 grudnya 2014 Descriptor Terms Feature Types Gazetteer of Planetary Nomenclature angl International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Arhiv originalu za 23 chervnya 2014 Procitovano 1 grudnya 2014 Crater Chain in Mendeleev NASA Apollo image archive 12 lyutogo 2008 originalu za 16 chervnya 2013 Procitovano 1 grudnya 2014 Movshovitz N Asphaug E Korycansky D November 2012 Numerical modeling of the disruption of Comet D 1993 F2 Shoemaker Levy 9 representing the progenitor by a gravitationally bound assemblage of randomly shaped polyhedra PDF The Astrophysical Journal 759 2 arXiv 1207 3386 Bibcode 2012ApJ 759 93M doi 10 1088 0004 637X 759 2 93 Chapter 5 Craters 1 eds H Masursky G W Colton F El Baz NASA 1978 NASA SP 362 z dzherela 19 kvitnya 2013 Carsenty U Wagner R J Boczkowski D L Denevi B W Hviid S F Jaumann R Raymond C A Russell C T March 2013 PDF 44th Lunar and Planetary Science Conference held March 18 22 2013 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1719 p 1492 Bibcode 2013LPI 44 1492C Arhiv originalu PDF za 7 veresnya 2014 Procitovano 10 grudnya 2014 Tractus Catena Gazetteer of Planetary Nomenclature angl International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 1 zhovtnya 2006 Arhiv originalu za 20 bereznya 2014 Procitovano 1 grudnya 2014 Schenk P M Asphaug E McKinnon W B Melosh H J Weissman P R June 1996 Cometary Nuclei and Tidal Disruption The Geologic Record of Crater Chains on Callisto and Ganymede PDF Icarus 21 2 249 274 Bibcode 1996Icar 121 249S doi 10 1006 icar 1996 0084 Arhiv PDF originalu za 4 zhovtnya 2014 Procitovano 10 grudnya 2014 McKinnon W B Schenk P M July 1995 Estimates of comet fragment masses from impact crater chains on Callisto and Ganymede Geophysical Research Letters 22 13 1829 1832 Bibcode 1995GeoRL 22 1829M doi 10 1029 95GL01422 Asphaug E Schenk P Moore J M Morrson D Chapman C R Merline W J September 1998 Galileo Images of Split Comet Catenae on Ganymede Bulletin of the American Astronomical Society 30 1122 Bibcode 1998BAAS 30 1122A Wagner R J Neukum G Schmedemann N Hartmann O Wolf U 2009 PDF Icy Satellites of the Saturnian System 29 30 June 2009 London U K Arhiv originalu PDF za 6 zhovtnya 2014 Procitovano 10 grudnya 2014 Schenk P M Chapman C R Zahnle K Moore J M 18 Ages and Interiors the Cratering Record of the Galilean Satellites Jupiter The Planet Satellites and Magnetosphere F Bagenal T E Dowling W B McKinnon Cambridge University Press 2004 P 438 ISBN 978 0 5218 1808 7 Bibcode 2004jpsm book 427S Melosh H J Schenk P October 1993 Split comets and the origin of crater chains on Ganymede and Callisto Nature 365 6448 731 733 Bibcode 1993Natur 365 731M doi 10 1038 365731a0 McKinnon W B Benner L A M Schenk P M March 1995 Constraining the Density of Comets from Crater Chains on Callisto and Ganymede Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference 26 945 946 Bibcode 1995LPI 26 945M Oberbeck V R Morrison R H September 1974 Laboratory Simulation of the Herringbone Pattern Associated with Lunar Secondary Crater Chains The Moon 9 3 4 415 455 Bibcode 1974Moon 9 415O doi 10 1007 BF00562581 Wilhelms D E Oberbeck V R Aggarwal H R 1978 Proceedings of 9th Lunar and Planetary Science Conference Houston Tex March 13 17 1978 3 3735 3762 Bibcode 1978LPSC 9 3735W Arhiv originalu za 10 grudnya 2014 Procitovano 10 grudnya 2014 Guest J E Murray J B December 1971 A Large Scale Surface Pattern Associated with the Ejecta Blanket and Rays of Copernicus The Moon 3 3 326 336 Bibcode 1971Moon 3 326G doi 10 1007 BF00561844 Oberbeck V R Morrison R H March 1973 PDF Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference 4 570 571 Bibcode 1973LPI 4 570O Arhiv originalu PDF za 10 grudnya 2014 Procitovano 10 grudnya 2014 Wyrick D Y Buczkowski D L Bleamaster L F Collins G C March 2010 PDF 41st Lunar and Planetary Science Conference held March 1 5 2010 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1533 p 1413 Bibcode 2010LPI 41 1413W Arhiv originalu PDF za 10 grudnya 2014 Procitovano 10 grudnya 2014 Wyrick D Ferrill D A Morris A P Colton S L Sims D W June 2004 Journal of Geophysical Research Bibcode 2004JGRE 109 6005W doi 10 1029 2004JE002240 Arhiv originalu za 9 bereznya 2016 Procitovano 10 grudnya 2014 PIA14220 X Marks the Spot NASA photojournal 28 kvitnya 2011 Arhiv originalu za 6 zhovtnya 2014 Procitovano 1 grudnya 2014 Ferrill D A Wyrick D Y Morris A P Sims D W Franklin N M 2004 PDF GSA Today 14 10 4 12 doi 10 1130 1052 5173 2004 014 lt 4 DFSAPC gt 2 0 CO 2 Arhiv originalu PDF za 15 kvitnya 2014 Procitovano 10 grudnya 2014 Navedeno za dovidnikom MAS 2012 04 12 u Wayback Machine Greeley R Klemaszewski J E Wagner R Galileo Imaging Team August 2000 Galileo views of the geology of Callisto Planetary and Space Science 48 9 829 853 Bibcode 2000P amp SS 48 829G doi 10 1016 S0032 0633 00 00050 7 Williams D A Keszthelyi L P Crown D A Yff J A Jaeger W L Schenk P M Geissler P E Becker T L 2 U S Department of the Interior U S Geological Survey 2011 P 1 8 Scientific Investigations Map 3168 z dzherela 11 kvitnya 2013 Categories for Naming Features on Planets and Satellites Gazetteer of Planetary Nomenclature angl International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN originalu za 8 lipnya 2014 Procitovano 1 grudnya 2014 Hargitai H I summer 2006 PDF Cartographica 41 2 149 164 doi 10 3138 9862 21JU 4021 72M3 Arhiv originalu PDF za 7 listopada 2012 Procitovano 10 grudnya 2014 Rodionova Zh F Glava 5 Istoriya lunnyh kart Puteshestviya k Lune Red sost V G Surdin Moskva Fizmatlit 2009 S 198 ISBN 978 5 9221 1105 8 LiteraturaSchenk P M Asphaug E McKinnon W B Melosh H J Weissman P R June 1996 Cometary Nuclei and Tidal Disruption The Geologic Record of Crater Chains on Callisto and Ganymede PDF Icarus 21 2 249 274 Bibcode 1996Icar 121 249S doi 10 1006 icar 1996 0084 Arhiv PDF originalu za 4 zhovtnya 2014 Procitovano 10 grudnya 2014 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Lancyuzhok krateriv Spiski najmenovanih lancyuzhkiv na Merkuriyi 13 kvitnya 2014 u Wayback Machine na Misyaci 26 serpnya 2014 u Wayback Machine na Marsi Arhivovano 23 veresnya 2014 u WebCite na Vesti 6 veresnya 2015 u Wayback Machine na Io 13 zhovtnya 2014 u Wayback Machine na Ganimedi 27 serpnya 2014 u Wayback Machine na Kallisto 26 serpnya 2014 u Wayback Machine na Mimasi na Dioni 7 veresnya 2015 u Wayback Machine na Reyi 7 veresnya 2015 u Wayback Machine na Tritoni 6 veresnya 2015 u Wayback Machine Chapter 5 Craters Apollo over the Moon a view from orbit eds H Masursky G W Colton F El Baz NASA 1978 NASA SP 362 Arhiv originalu oglyad kraternih lancyuzhkiv Misyacya Cluster of craters southeast of Rayet Y NASA 15 listopada 2012 originalu za 25 veresnya 2014 Procitovano 1 grudnya 2014 detalnij znimok vtorinnogo lancyuzhka na Misyaci Crater Chain in Mendeleev NASA Apollo image archive 12 lyutogo 2008 originalu za 16 chervnya 2013 Procitovano 1 grudnya 2014 lancyuzhki riznih tipiv na Misyaci Copernicus Crater and The Lunar Timescale WAC Mosaic NASA originalu za 19 grudnya 2010 Procitovano 1 grudnya 2014 interaktivna karta misyachnogo kratera Kopernik otochenogo chislennimi vtorinnimi lancyuzhkami JHU APL Arhiv originalu za 12 veresnya 2014 Procitovano 1 grudnya 2014 Images of impact crater chains on Ganymede NASA 22 serpnya 2005 originalu za 24 veresnya 2014 Procitovano 1 grudnya 2014 Images of impact crater chains on Callisto NASA 22 serpnya 2005 originalu za 7 serpnya 2013 Procitovano 1 grudnya 2014 Kraterni lancyuzhki Astronomichnij enciklopedichnij slovnik Za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv LNU GAO NAN Ukrayini 2003 S 242 ISBN 966 613 263 X

Дата публікації:
Топ