Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глушко Батько Посада Діти Дружина Мати Валентин Петрович Глушкорос Вал

Глушко Валентин Петрович

Глушко Валентин Петрович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глушко.

Валентин Петрович Глушко
рос. Валентин Петрович Глушко
image
Валентин Глушко на поштовій марці України
Валентин Глушко на поштовій марці України
Народився 2 вересня (20 серпня) 1908(1908-08-20)
Одеса, Російська імперія
Помер 10 січня 1989(1989-01-10) (80 років)
Москва, РРФСР, СРСР
·атеросклероз
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна image Російська імперія → image УНР → image СРСР
Діяльність бортінженер, інженер, письменник, політик, фізик
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь космонавтика
Заклад НВО Енергомаш
Ракетно-космічна корпорація «Енергія» імені С.П. Корольова
d
d
Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського
d
d
Посада генеральний конструктор
Вчене звання академік АН УРСР
академік АН СРСР
Науковий ступінь доктор технічних наук (1957)
Аспіранти, докторанти d
Членство Академія наук СРСР
Академія наук СРСР
ЦК КПРС
Відомий завдяки: піонерські розробки РРД
У шлюбі з d
Нагороди
Автограф image
image Висловлювання у Вікіцитатах
image Глушко Валентин Петрович у Вікісховищі

Валенти́н Петро́вич Глушко́ (2 вересня 1908, Одеса — 10 січня 1989, Москва) — видатний український радянський інженер, науковець у галузі ракетно-космічної техніки, основоположник радянського рідинного ракетного двигунобудування, академік АН УРСР (1958) та АН СРСР (1958; член-кореспондент з 1953 року). Член ЦК КПРС у 1976—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань. Лауреат Ленінської премії, двічі лауреат Державної премії СРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці (20.04.1956, 17.06.1961).

Творець багаторазового ракетно-космічного комплексу «Енергія» — «Буран». 1994 року його ім'я отримав кратер на видимому боці Місяця. Також на його честь названо астероїд 6357 Глушко.

Біографія

Народився 2 вересня 1908 року в м. Одеса (нині Україна, тоді Херсонська губернія, Російська імперія).

У 1919 році зарахований до Реального училища імені св. Павла (перейменоване у IV професійно-технічну школу «Метал» ім. Троцького; закінчив її в 1924 році).

Одночасно у 1920—1922 роках юний Глушко навчався в Одеській консерваторії по класу скрипки у професора Столярова, потім його перевели до Одеської музичної академії.

З 1923 по 1930 роки листувався з Костянтином Ціолковським.

У 1924 році отримав диплом про закінчення профтехшколи. Ще 1924 року (в 16-річному віці) В. Глушко опублікував в одеських «Известиях…» замітку під назвою «Завоювання Землею Місяця». За два роки з'являється його стаття «Станції поза Землею», у якій обґрунтовує необхідність створення орбітальної станції — супутника Землі. Ще під час навчання в університеті В. Глушко розробляє ідею теоретичних та експериментальних досліджень конструкції геліоракетоплана й розпочинає проєктування космічного корабля, що використовуватиме для польоту сонячну енергію.

15 травня 1929 зарахований до штату Газодинамічної лабораторії (ГДЛ), Ленінград.

1929—1930 роках під орудою В. П. Глушка підрозділ ГДЛ розробив перший у світі електротермічний реактивний двигун (ЕРД).

У 1930 році розроблено конструкцію та розпочато виготовлення першого вітчизняного рідинного ракетного двигуна ДРМ-1. Одночасно В. П. Глушко запропонував як компонент ракетного палива азотну кислоту, розчини в ній азотного тетроксиду, перекис водню тощо. Він розробив і випробував профільоване сопло, розробив теплоізоляцію камери ракетного двигуна двоокисом цирконію та іншими складниками.

1930 року, як співробітник Газодинамічної лабораторії, молодий конструктор розробив експериментальний проект ракетного двигуна, чим започаткував нову добу ракетного двигунобудування.

У січні 1934 року Глушко був переведений до Москви й призначений начальником сектору РНДІ Наркомату Оборони.

У 1933–1934 роках читав курси лекцій у Військово-повітряній інженерній академії ім. М. Є. Жуковського.

У грудні 1935 року побачила світ книга «Ракети: їхня будова та застосування» (рос. «Ракеты: их устройство и применение») за редакцією Георгія Лангемака і В. П. Глушка. У 1937 році Глушко опубліковано 7 статей у збірниках наукових праць РНДІ «Ракетна техніка». Член науково-технічної ради РНДІ.

Особисте життя

image image
Ювілейна монета НБУ до 110-річчя з дня народження В. Глушка
image
На поштовій марці Росії

Перший шлюб В. П. Глушко — з Сусанною Михайлівною Георгіївською (пізніше стала дитячою письменницею) — тривав недовго. Від другої дружини (цивільний шлюб) — Тамари Саркісової у Глушка в 1938 році народилася дочка Євгенія; після виходу з ув'язнення його відносини з Тамарою Саркісовою не поновилися. Повернувшись із відрядження до Німеччини, Глушко одружився з Магдою Максівною Глушко, викладачкою англійської мови (багато років, починаючи з 1960-х років, була завідувачкою кафедри англійської мови механіко-математичного факультету МДУ; з 1980 року — доктор філологічних наук); у них було двоє дітей: дочка Олена (нар. 1948) і син Юрій (нар. 1952). У 1959 році він познайомився з Лідією Дмитрівною Пьоришковою; в 1972 році в них народився син Олександр.

Арешт

У березні 1938 року Глушко був заарештований і до серпня 1939 знаходився під слідством, перебуваючи у внутрішній тюрмі НКВС на Луб'янці та у Бутирській в'язниці.

15 серпня 1939 засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР строком на 8 років, згодом залишений для роботи в технічному бюро.

До 1940 року він працює в конструкторській групі 4-го Спецвідділу НКВС (так звана «Шарашці») при Тушинському авіамоторобудівному заводі № 82. За цей час були розроблені проект допоміжної установки РРД на літаках С-100 і Сталь-7. У 1940 році Глушко був переведений до Казані, де він продовжує працювати у статусі головного конструктора КБ 4-го Спецвідділу НКВС при Казанському заводі № 16 з розробки допоміжних літакових РРД РД-1, РД-1ХЗ, РД-2 і РД-3.

27 серпня 1944 за рішенням Президії Верховної Ради він був достроково звільнений зі зняттям судимості.

Реабілітований 1956 року.

Головний конструктор

У грудні 1944 року Глушко призначений головним конструктором ДКБ-СД (Дослідно-Конструкторське Бюро Спеціальних Двигунів), м. Казань. У 1944—1945 роках проведені наземні та льотні випробування РРД РД-1 на літаках Пе-2Р, Ла-7, Як-3 і .

Розробляється трикамерний азотнокислотно-гасовий РРД РД-3 тягою 900 кг, проведені офіційні стендові випробування РРД РД-1ХЗ з хімічним повторним запалюванням.

Із липня до грудня 1945 року і з травня до грудня 1946 Глушко знаходиться у Німеччині, де, очолюючи відділ із вивчення двигунів, вивчає трофейну німецьку ракетну техніку (в основному — Фау-2) в інституті «Нордхаузен».

Із липня 1946 гідно з наказом Міністерства авіаційної промисловості авіазавод № 456 у Хімках був перепрофільований під виробництво рідинних ракетних двигунів з одночасним перебазуванням до нього колективу ДКБ-СД з Казані.

Цим же наказом В. П. Глушко був призначений головним конструктором ОКБ-456 (нині — НВО «Енергомаш»). 10 жовтня 1948 проведено успішний пуск ракети Р-1 з РД-100 (копія німецької Фау-2). Проводяться роботи над модифікацією двигуна РД-100 (РД-101 — РД-103). 19 квітня 1953 здійснений успішний пуск ракети Р-5 з РД-103.

Згідно з результатами випробувань 2 лютого 1956 ракети Р-5М із бойовим ядерним зарядом В. П. Глушко отримав звання Герой Соціалістичної Праці. Потому, під керівництвом В. П. Глушка розроблені потужні РРД на низькокиплячих і висококиплячих паливах, що знайшли використання як на перших і в більшості других щаблях радянських ракет-носіїв, так і на багатьох бойових ракетах.

Неповний перелік реактивних двигунів містить: і для РН «Восток», і для РН «Протон», , для «Енергії» (найпотужніший рідинний реактивний двигун у світі) і багато інших.

На чолі радянської космічної програми

У травні 1974 року на підставі листа в ЦК КПРС, підписаного керівними працівниками ОКБ-1, Василь Павлович Мішин за суттєві прорахунки в керівництві ЦКБЕМ і допущені провали в космічній програмі був знятий з поста головного конструктора. Після цього експериментальне відпрацювання ракети-носія «Н-1» було припинено, незважаючи на готовність двох ракет до випробувань.

22 травня 1974 В. П. Глушко призначений директором і генеральним конструктором НВО «Енергія», де об'єднав ОКБ, засноване Валентином Петровичем, і КБ, кероване раніше Сергієм Корольовим.

За його ініціативи були згорнуті роботи над ракетою-носієм Н-1, замість якої за його пропозицією і під його керівництвом була створена багаторазова космічна система «Енергія — Буран». Він очолював роботи із вдосконалення пілотованих космічних кораблів «Союз», вантажного корабля «Прогрес», орбітальних станцій «Салют», створення орбітальної станції «Мир».

1987 року став ініціатором створення у Полтаві Музею авіації та космонавтики.

Валентин Глушко помер 10 січня 1989 року. Згідно із заповітом тіло було піддане кремації. Похований на Новодівичому кладовищі у Москві

Двигуни В.Глушка стали основою ракетних систем, за допомогою яких СРСР досяг високих успіхів в освоєнні Космосу. Разом з Сергієм Корольовим В.Глушко створив балістичні міжконтинентальні ракети та радянські ракетно-космічні системи. На двигунах В.Глушка працюють багаторазові ракетно-космічні комплекси «Енергія», «Буран», космічні кораблі «Восток», ракети-носії «Протон».

Вшанування пам'яті

У місті Кропивницький є вулиця Валентина Глушка.

У місті Бориспіль є вулиця Академіка Глушка.

Примітки

  1. . letopis.msu.ru (рос.). Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 5 листопада 2018.
  2. . www.astronautix.com. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 5 листопада 2018.
  3. . www.buran.ru. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 5 листопада 2018.
  4. (рос.). Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 5 листопада 2018.
  5. Як перейменували вулицю Сєрова в м. Кропивницький. Перейменування вулиць в місті Кропивницький в зв*язку з вимогою закону про декомунізацію (англ.). 17 січня 2024. Процитовано 3 лютого 2024.

Посилання

  • Глушко В. П. [ 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  • Глушко Валентин Петрович [ 11 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  • Сергій Грабовський (5 вересня, 2008). . http://tyzhden.ua/. «Український тиждень». Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015.

Джерела

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Glushko Batko Posada Diti Druzhina Mati Valentin Petrovich Glushkoros Valentin Petrovich GlushkoValentin Glushko na poshtovij marci Ukrayini Valentin Glushko na poshtovij marci UkrayiniNarodivsya 2 veresnya 20 serpnya 1908 1908 08 20 Odesa Rosijska imperiyaPomer 10 sichnya 1989 1989 01 10 80 rokiv Moskva RRFSR SRSR aterosklerozPohovannya Novodivichij cvintarKrayina Rosijska imperiya UNR SRSRDiyalnist bortinzhener inzhener pismennik politik fizikAlma mater Sankt Peterburzkij derzhavnij universitetGaluz kosmonavtikaZaklad NVO Energomash Raketno kosmichna korporaciya Energiya imeni S P Korolova d d Vijskovo povitryana inzhenerna akademiya imeni Mikoli Zhukovskogo d dPosada generalnij konstruktorVchene zvannya akademik AN URSR akademik AN SRSRNaukovij stupin doktor tehnichnih nauk 1957 Aspiranti doktoranti dChlenstvo Akademiya nauk SRSR Akademiya nauk SRSR CK KPRSVidomij zavdyaki pionerski rozrobki RRDU shlyubi z dNagorodi Zolota medal im K E Ciolkovskogo 1958 dAvtografVislovlyuvannya u Vikicitatah Glushko Valentin Petrovich u Vikishovishi Valenti n Petro vich Glushko 2 veresnya 1908 Odesa 10 sichnya 1989 Moskva vidatnij ukrayinskij radyanskij inzhener naukovec u galuzi raketno kosmichnoyi tehniki osnovopolozhnik radyanskogo ridinnogo raketnogo dvigunobuduvannya akademik AN URSR 1958 ta AN SRSR 1958 chlen korespondent z 1953 roku Chlen CK KPRS u 1976 1989 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 7 11 go sklikan Laureat Leninskoyi premiyi dvichi laureat Derzhavnoyi premiyi SRSR dvichi Geroj Socialistichnoyi Praci 20 04 1956 17 06 1961 Tvorec bagatorazovogo raketno kosmichnogo kompleksu Energiya Buran 1994 roku jogo im ya otrimav krater na vidimomu boci Misyacya Takozh na jogo chest nazvano asteroyid 6357 Glushko BiografiyaNarodivsya 2 veresnya 1908 roku v m Odesa nini Ukrayina todi Hersonska guberniya Rosijska imperiya U 1919 roci zarahovanij do Realnogo uchilisha imeni sv Pavla perejmenovane u IV profesijno tehnichnu shkolu Metal im Trockogo zakinchiv yiyi v 1924 roci Odnochasno u 1920 1922 rokah yunij Glushko navchavsya v Odeskij konservatoriyi po klasu skripki u profesora Stolyarova potim jogo pereveli do Odeskoyi muzichnoyi akademiyi Z 1923 po 1930 roki listuvavsya z Kostyantinom Ciolkovskim U 1924 roci otrimav diplom pro zakinchennya proftehshkoli She 1924 roku v 16 richnomu vici V Glushko opublikuvav v odeskih Izvestiyah zamitku pid nazvoyu Zavoyuvannya Zemleyu Misyacya Za dva roki z yavlyayetsya jogo stattya Stanciyi poza Zemleyu u yakij obgruntovuye neobhidnist stvorennya orbitalnoyi stanciyi suputnika Zemli She pid chas navchannya v universiteti V Glushko rozroblyaye ideyu teoretichnih ta eksperimentalnih doslidzhen konstrukciyi gelioraketoplana j rozpochinaye proyektuvannya kosmichnogo korablya sho vikoristovuvatime dlya polotu sonyachnu energiyu 15 travnya 1929 zarahovanij do shtatu Gazodinamichnoyi laboratoriyi GDL Leningrad 1929 1930 rokah pid orudoyu V P Glushka pidrozdil GDL rozrobiv pershij u sviti elektrotermichnij reaktivnij dvigun ERD U 1930 roci rozrobleno konstrukciyu ta rozpochato vigotovlennya pershogo vitchiznyanogo ridinnogo raketnogo dviguna DRM 1 Odnochasno V P Glushko zaproponuvav yak komponent raketnogo paliva azotnu kislotu rozchini v nij azotnogo tetroksidu perekis vodnyu tosho Vin rozrobiv i viprobuvav profilovane soplo rozrobiv teploizolyaciyu kameri raketnogo dviguna dvookisom cirkoniyu ta inshimi skladnikami 1930 roku yak spivrobitnik Gazodinamichnoyi laboratoriyi molodij konstruktor rozrobiv eksperimentalnij proekt raketnogo dviguna chim zapochatkuvav novu dobu raketnogo dvigunobuduvannya U sichni 1934 roku Glushko buv perevedenij do Moskvi j priznachenij nachalnikom sektoru RNDI Narkomatu Oboroni U 1933 1934 rokah chitav kursi lekcij u Vijskovo povitryanij inzhenernij akademiyi im M Ye Zhukovskogo U grudni 1935 roku pobachila svit kniga Raketi yihnya budova ta zastosuvannya ros Rakety ih ustrojstvo i primenenie za redakciyeyu Georgiya Langemaka i V P Glushka U 1937 roci Glushko opublikovano 7 statej u zbirnikah naukovih prac RNDI Raketna tehnika Chlen naukovo tehnichnoyi radi RNDI Osobiste zhittya Yuvilejna moneta NBU do 110 richchya z dnya narodzhennya V GlushkaNa poshtovij marci Rosiyi Pershij shlyub V P Glushko z Susannoyu Mihajlivnoyu Georgiyivskoyu piznishe stala dityachoyu pismenniceyu trivav nedovgo Vid drugoyi druzhini civilnij shlyub Tamari Sarkisovoyi u Glushka v 1938 roci narodilasya dochka Yevgeniya pislya vihodu z uv yaznennya jogo vidnosini z Tamaroyu Sarkisovoyu ne ponovilisya Povernuvshis iz vidryadzhennya do Nimechchini Glushko odruzhivsya z Magdoyu Maksivnoyu Glushko vikladachkoyu anglijskoyi movi bagato rokiv pochinayuchi z 1960 h rokiv bula zaviduvachkoyu kafedri anglijskoyi movi mehaniko matematichnogo fakultetu MDU z 1980 roku doktor filologichnih nauk u nih bulo dvoye ditej dochka Olena nar 1948 i sin Yurij nar 1952 U 1959 roci vin poznajomivsya z Lidiyeyu Dmitrivnoyu Porishkovoyu v 1972 roci v nih narodivsya sin Oleksandr Aresht U berezni 1938 roku Glushko buv zaareshtovanij i do serpnya 1939 znahodivsya pid slidstvom perebuvayuchi u vnutrishnij tyurmi NKVS na Lub yanci ta u Butirskij v yaznici 15 serpnya 1939 zasudzhenij Osoblivoyu naradoyu pri NKVS SRSR strokom na 8 rokiv zgodom zalishenij dlya roboti v tehnichnomu byuro Do 1940 roku vin pracyuye v konstruktorskij grupi 4 go Specviddilu NKVS tak zvana Sharashci pri Tushinskomu aviamotorobudivnomu zavodi 82 Za cej chas buli rozrobleni proekt dopomizhnoyi ustanovki RRD na litakah S 100 i Stal 7 U 1940 roci Glushko buv perevedenij do Kazani de vin prodovzhuye pracyuvati u statusi golovnogo konstruktora KB 4 go Specviddilu NKVS pri Kazanskomu zavodi 16 z rozrobki dopomizhnih litakovih RRD RD 1 RD 1HZ RD 2 i RD 3 27 serpnya 1944 za rishennyam Prezidiyi Verhovnoyi Radi vin buv dostrokovo zvilnenij zi znyattyam sudimosti Reabilitovanij 1956 roku Golovnij konstruktor U grudni 1944 roku Glushko priznachenij golovnim konstruktorom DKB SD Doslidno Konstruktorske Byuro Specialnih Dviguniv m Kazan U 1944 1945 rokah provedeni nazemni ta lotni viprobuvannya RRD RD 1 na litakah Pe 2R La 7 Yak 3 i Rozroblyayetsya trikamernij azotnokislotno gasovij RRD RD 3 tyagoyu 900 kg provedeni oficijni stendovi viprobuvannya RRD RD 1HZ z himichnim povtornim zapalyuvannyam Iz lipnya do grudnya 1945 roku i z travnya do grudnya 1946 Glushko znahoditsya u Nimechchini de ocholyuyuchi viddil iz vivchennya dviguniv vivchaye trofejnu nimecku raketnu tehniku v osnovnomu Fau 2 v instituti Nordhauzen Iz lipnya 1946 gidno z nakazom Ministerstva aviacijnoyi promislovosti aviazavod 456 u Himkah buv pereprofilovanij pid virobnictvo ridinnih raketnih dviguniv z odnochasnim perebazuvannyam do nogo kolektivu DKB SD z Kazani Cim zhe nakazom V P Glushko buv priznachenij golovnim konstruktorom OKB 456 nini NVO Energomash 10 zhovtnya 1948 provedeno uspishnij pusk raketi R 1 z RD 100 kopiya nimeckoyi Fau 2 Provodyatsya roboti nad modifikaciyeyu dviguna RD 100 RD 101 RD 103 19 kvitnya 1953 zdijsnenij uspishnij pusk raketi R 5 z RD 103 Zgidno z rezultatami viprobuvan 2 lyutogo 1956 raketi R 5M iz bojovim yadernim zaryadom V P Glushko otrimav zvannya Geroj Socialistichnoyi Praci Potomu pid kerivnictvom V P Glushka rozrobleni potuzhni RRD na nizkokiplyachih i visokokiplyachih palivah sho znajshli vikoristannya yak na pershih i v bilshosti drugih shablyah radyanskih raket nosiyiv tak i na bagatoh bojovih raketah Nepovnij perelik reaktivnih dviguniv mistit i dlya RN Vostok i dlya RN Proton dlya Energiyi najpotuzhnishij ridinnij reaktivnij dvigun u sviti i bagato inshih Na choli radyanskoyi kosmichnoyi programiU travni 1974 roku na pidstavi lista v CK KPRS pidpisanogo kerivnimi pracivnikami OKB 1 Vasil Pavlovich Mishin za suttyevi prorahunki v kerivnictvi CKBEM i dopusheni provali v kosmichnij programi buv znyatij z posta golovnogo konstruktora Pislya cogo eksperimentalne vidpracyuvannya raketi nosiya N 1 bulo pripineno nezvazhayuchi na gotovnist dvoh raket do viprobuvan 22 travnya 1974 V P Glushko priznachenij direktorom i generalnim konstruktorom NVO Energiya de ob yednav OKB zasnovane Valentinom Petrovichem i KB kerovane ranishe Sergiyem Korolovim Za jogo iniciativi buli zgornuti roboti nad raketoyu nosiyem N 1 zamist yakoyi za jogo propoziciyeyu i pid jogo kerivnictvom bula stvorena bagatorazova kosmichna sistema Energiya Buran Vin ocholyuvav roboti iz vdoskonalennya pilotovanih kosmichnih korabliv Soyuz vantazhnogo korablya Progres orbitalnih stancij Salyut stvorennya orbitalnoyi stanciyi Mir 1987 roku stav iniciatorom stvorennya u Poltavi Muzeyu aviaciyi ta kosmonavtiki Valentin Glushko pomer 10 sichnya 1989 roku Zgidno iz zapovitom tilo bulo piddane kremaciyi Pohovanij na Novodivichomu kladovishi u Moskvi Dviguni V Glushka stali osnovoyu raketnih sistem za dopomogoyu yakih SRSR dosyag visokih uspihiv v osvoyenni Kosmosu Razom z Sergiyem Korolovim V Glushko stvoriv balistichni mizhkontinentalni raketi ta radyanski raketno kosmichni sistemi Na dvigunah V Glushka pracyuyut bagatorazovi raketno kosmichni kompleksi Energiya Buran kosmichni korabli Vostok raketi nosiyi Proton Vshanuvannya pam yatiU misti Kropivnickij ye vulicya Valentina Glushka U misti Borispil ye vulicya Akademika Glushka Primitki letopis msu ru ros Arhiv originalu za 10 sichnya 2017 Procitovano 5 listopada 2018 www astronautix com Arhiv originalu za 10 grudnya 2016 Procitovano 5 listopada 2018 www buran ru Arhiv originalu za 13 lyutogo 2021 Procitovano 5 listopada 2018 ros Arhiv originalu za 5 listopada 2018 Procitovano 5 listopada 2018 Yak perejmenuvali vulicyu Syerova v m Kropivnickij Perejmenuvannya vulic v misti Kropivnickij v zv yazku z vimogoyu zakonu pro dekomunizaciyu angl 17 sichnya 2024 Procitovano 3 lyutogo 2024 PosilannyaGlushko V P 10 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Glushko Valentin Petrovich 11 lyutogo 2015 u Wayback Machine ros Sergij Grabovskij 5 veresnya 2008 http tyzhden ua Ukrayinskij tizhden Arhiv originalu za 12 lyutogo 2015 Procitovano 12 lyutogo 2015 DzherelaVitalij Ablicov Galaktika Ukrayina Ukrayinska diaspora vidatni postati K KIT 2007 436 s Gavrilyuk L O Glushko Valentin Petrovich 9 serpnya 2020 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 124 ISBN 966 00 0405 2

Дата публікації:
Топ